Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Кропивницького апеляційного суду Гончара Володимира Миколайовича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1928/1дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 4 липня 2024 року (вх. 2546/0/6-24) засобами електронного зв’язку надійшла скарга судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1928/1дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 4 липня 2024 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Мельнику О.П. для аналізу матеріалів (пункт 14.5 Регламенту Вищої ради правосуддя).

Скарга судді Гончара В.М. подана з дотриманням вимог та строків, установлених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Гончар Володимир Миколайович Указом Президента України від 4 серпня 2003 року № 802/2003 призначений на посаду судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області. Постановою Верховної Ради України від 23 грудня 2010 року № 2869-VI обраний на посаду судді Апеляційного суду Кіровоградської області безстроково. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Кіровоградської області та утворено Кропивницький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Кіровоградську область, із місцезнаходженням у місті Кропивницькому. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 переведений на роботу на посаді судді Кропивницького апеляційного суду.

Суддя Гончар В.М., скаржник Буртник Х.В. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги судді Гончара В.М. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1928/1дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

1 серпня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. про відкладення розгляду його скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1928/1дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з перебуванням на лікарняному.

1 серпня 2024 року Вища рада правосуддя не включила до порядку денного питання про розгляд скарги судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1928/1дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Про дату, час і місце засідання Вищої ради правосуддя, призначеного на 19 вересня 2024 року суддю Гончара В.М. та скаржника Буртник Х.В. повідомлено належним чином у встановленому законом порядку, зокрема шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

19 вересня 2024 року у засідання Вищої ради правосуддя скаржник Буртник Х.В. не прибула.

Крім того, 19 вересня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді Гончара В.М., без кваліфікованого електронного підпису, в якому він повідомив, що у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю не може прибути в засідання Вищої ради правосуддя, та просив відкласти засідання Вищої ради правосуддя. Однак доказів неможливості прибути у засідання Вищої ради правосуддя суддею Гончаром В.М. надано не було.

Вища рада правосуддя 19 вересня 2024 року ухвалила відкласти розгляд скарги судді Гончара В.М. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1928/1дп/15-24 з метою забезпечення участі судді у розгляді цього питання.

20 вересня 2024 року членом Вищої ради правосуддя Мельником О.П. направлено запит (№ 27076/0/9-24) судді Кропивницького апеляційного суду Гончару В.М. з проханням надати копію документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність.

Про дату, час і місце засідання Вищої ради правосуддя, призначеного на 17 жовтня 2024 року суддю Гончара В.М. та скаржника Буртник Х.В. повідомлено належним чином у встановленому законом порядку, зокрема шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

17 жовтня 2024 року у засідання Вищої ради правосуддя скаржник Буртник Х.В. не прибула.

Суддя Гончар В.М. у засідання Вищої ради правосуддя також не прибув, у направлених до Вищої ради правосуддя 17 жовтня 2024 року додаткових поясненнях просив розглянути його скаргу на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1928/1дп/15-24 у його відсутність.

При цьому слід зазначити, що суддя Гончар В.М. на запит члена Вищої ради правосуддя Мельника О.П. від 20 вересня № 27076/0/9-24 не надіслав до Вищої ради правосуддя копію документів, що підтверджували тимчасову непрацездатність.

Вища рада правосуддя, дослідивши скаргу судді Гончара В.М. та його додаткові пояснення, матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Мельника О.П., установила таке.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави для відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 13 лютого 2024 року (вх. № Б-12/9/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. щодо дисциплінарного проступку судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М.

У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. зазначила, що суддя Гончар В.М. під час здійснення правосуддя у справі № 387/315/22 допустив поведінку, яка може свідчити про вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

У дисциплінарній скарзі вказано, що 26 жовтня 2023 року прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – САП) та детективи Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) повідомили судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України), а саме у проханні надати йому неправомірну вигоду в сумі 10 500 доларів США за ухвалення пом’якшувального вироку стосовно обвинуваченого у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

Дії судді ОСОБА1 кваліфіковані за частиною третьою статті 368 КК України (прохання службової особи, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду у великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб).

Скаржник зазначає, що правоохоронні органи також повідомили про підозру спільнику судді ОСОБА1, у якого детективи НАБУ виявили залишок незаконно одержаних грошових коштів у сумі 450 доларів США. Дії цієї особи кваліфіковані за частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 991/9508/23 (провадження № 1-кс/991/9600/23) до підозрюваного ОСОБА1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 017 736,50 гривень.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 6 листопада 2023 року № 1036/0/15-23 задоволено подання заступника Генерального прокурора та тимчасово, до 26 грудня 2024 року, відсторонено суддю Гончара В.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.

Автор скарги також зазначає, що згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 6 листопада 2023 року вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2023 року ОСОБА2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. Обвинувачений оскаржив вирок до Кропивницького апеляційного суду. Цю справу розглядала колегія суддів Кропивницького апеляційного суду під головуванням судді Гончара В.М.

26 травня 2023 року суддя ОСОБА1 вступив у попередню змову з ОСОБА3 з метою отримання неправомірної вигоди для себе за вчинення дій в інтересах підсудного ОСОБА2, а саме за ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про призначення обвинуваченому покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

Спочатку ОСОБА1 визначив розмір неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США для себе за вчинення дій з використанням службового становища, спрямованих на ухвалення рішення про зміну призначеного ОСОБА2 покарання на таке, що не пов’язане з позбавленням волі, але за відсутності будь-яких претензій з боку потерпілого до підсудного.

Дізнавшись, що підсудний та потерпілий не досягли примирення, суддя ОСОБА1 установив розмір неправомірної вигоди в сумі 1500 доларів США для себе за вчинення дій з використанням службового становища, спрямованих на зменшення призначеного ОСОБА2 покарання з трьох років до вісімнадцяти місяців позбавлення волі з урахуванням недосягнення примирення між підсудним та потерпілим.

Згодом суддя ОСОБА1 та ОСОБА3 з корисливих мотивів вирішили збільшити розмір неправомірної вигоди до 10 000 доларів США за ухвалення рішення із призначенням ОСОБА2 покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, незалежно від позиції потерпілого у кримінальному провадженні, та домовилися, що одержані від представників ОСОБА2 як неправомірна вигода грошові кошти зберігатимуться в ОСОБА3 до ухвалення колегією суддів Кропивницького апеляційного суду рішення на користь вказаної особи.

26 вересня 2023 року після категоричної вимоги судді ОСОБА1 щодо необхідності передання йому грошей у сумі 10 000 доларів США за вчинення ним дій, спрямованих на призначення покарання ОСОБА2, не пов’язаного з позбавленням волі, ОСОБА3 одержав від представника ОСОБА2 гроші в сумі 10 000 доларів США та залишив їх у себе на зберіганні до ухвалення колегією суддів Кропивницького апеляційного суду рішення на користь вказаної особи.

Водночас під час судового засідання 28 вересня 2023 року колегія суддів Кропивницького апеляційного суду під головуванням Гончара В.М. залишила без змін вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2023 року, яким ОСОБА2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 грудня 2023 року № 1375/0/15-23 клопотання заступника Генерального прокурора – керівника САП Клименка О.В. задоволено частково. Продовжено до 26 січня 2024 року строк тимчасового відсторонення судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Такі дії судді Гончара В.М., на думку скаржника, порушують етичні стандарти поведінки судді та через суспільну небезпечність віднесені законодавцем до злочину. Буртник Х.В. вважає, що суддя Гончар В.М. допустив грубе порушення закону, яке має негативні наслідки для авторитету правосуддя.

Скаржник зазначає, що дії, про які йдеться в дисциплінарній скарзі, суддя Гончар В.М. вчиняв свідомо та для отримання особистого майнового блага, що є очевидним, грубим та свідомим порушенням стандартів безсторонності суду та етичних норм поведінки судді, а отже, свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 березня 2024 року № 779/1дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. з підстав можливої наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

Фактичні обставини, установлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Гончара В.М. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

Детективи НАБУ за процесуального керівництва прокурорів САП здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 4 квітня 2023 року.

26 жовтня 2023 року в межах зазначеного кримінального провадження заступник Генерального прокурора – керівник САП Клименко О.В. склав письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду у великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, яке того самого дня вручено судді ОСОБА1 у присутності захисника Паіцики О.В.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 991/9508/23 (провадження № 1-кс/991/9600/23) до підозрюваного ОСОБА1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 017 736,50 гривень.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 6 листопада 2023 року № 1036/0/15-23 задоволено подання заступника Генерального прокурора – керівника САП Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Тимчасово, до 26 грудня 2023 року, відсторонено суддю Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Вища рада правосуддя встановила, що постановою заступника Генерального прокурора – керівника САП Клименка О.В. від 19 грудня 2023 року продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 4 квітня 2023 року за підозрою ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, за підозрою ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України, та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України, до трьох місяців, тобто до 26 січня 2024 року.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 грудня 2023 року № 1375/0/15-23 клопотання заступника Генерального прокурора – керівника САП Клименка О.В. задоволено частково. Продовжено до 26 січня 2024 року строк тимчасового відсторонення судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2023 року строк дії обов’язків, покладених на підозрюваного ОСОБА1, продовжено до 22 лютого 2024 року.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20 лютого 2024 року строк дії обов’язків, покладених на підозрюваного ОСОБА1, продовжено до 20 квітня 2024 року.

18 березня 2024 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, передано для розгляду до Вищого антикорупційного суду.

8 квітня 2024 року розпочалося підготовче судове провадження, за результатами якого справу призначено до розгляду у Вищому антикорупційному суді на 16 квітня 2024 року.

Станом на день розгляду Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарної справи стосовно судді Гончара В.М. матеріали кримінального провадження № ____ від 4 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, перебувають у провадженні Вищого антикорупційного суду.

Пояснення судді Гончара В.М. щодо доводів, викладених у дисциплінарній скарзі

У письмових поясненнях суддя Гончар В.М. зазначив, що головними доводами дисциплінарної скарги Буртник Х.В. є те, що «суддя Гончар В.М. домовлявся через посередника про ухвалення потрібного рішення, фактично діяв від колегії у позапроцесуальному спілкуванні з підсудним та гарантував ухвалення “потрібного” рішення».

Ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки згідно з наявними в матеріалах кримінального провадження № ____ протоколами про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) не зафіксовано жодного «позапроцесуального спілкування» з обвинуваченим ОСОБА2, свідком ОСОБА4 (мати обвинуваченого), адвокатами обвинуваченого ОСОБА4, ОСОБА5 чи свідком / агентом ОСОБА6.

Суддя Гончар В.М. вказав, що незрозумілими та необґрунтованими є доводи скаржника щодо вимагання неправомірної вигоди для ухвалення саме «потрібного» рішення, оскільки за результатами апеляційного перегляду ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2023 року стосовно обвинуваченого ОСОБА2 залишено без змін.

Щодо спілкування із громадянином ОСОБА3 або «спільником» суддя Гончар В.М. зазначив, що вони знайомі з дитинства, а отже, протягом тривалого часу спілкувалися з різних питань, не пов’язаних з його професійною діяльністю.

ОСОБА3 жодного разу не брав участі у справах, які перебували у провадженні судді Гончара В.М., зокрема у справі № 387/315/22, оскільки не є фахівцем у галузі права, представником чи адвокатом.

Зазначив, що матеріали кримінального провадження № ____ містять лише один доказ на підтвердження розмови між ним та громадянином ОСОБА3 стосовно справи «із прізвищем обвинуваченого “ ОСОБА2”».

Згідно із протоколом НСРД аудіоконтролю особи, складеним старшим оперуповноваженим 2 сектору 1 відділу ГВ ЗНД Управління СБУ в Кіровоградській області 29 травня 2023 року, ОСОБА3 26 травня 2023 року мав на меті з’ясувати, чи перебуває «справа ОСОБА2» на розгляді в судді Гончара В.М. як головуючого колегії суддів, а також дату призначення справи до розгляду.

Із попередніх протоколів НСРД убачається, що під час спілкування «агента» ОСОБА6 з ОСОБА3 ОСОБА3 було передано, зокрема, інформацію про номер судової справи, склад колегії суддів і дату судового розгляду.

Крім того, суддя Гончар В.М. повідомив, що вебресурс «Судова влада України» містить загальновідому інформацію: дата, час призначення справи до розгляду, склад суду, єдиний унікальний номер справи, сторони у справі та суть справи.

Ці відомості і були предметом обговорення з ОСОБА3, а тому їхнє спілкування не може вважатися «позапроцесуальним».

Усі інші протоколи НСРД у кримінальному провадженні № ____ взагалі не містять згадки про матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА2, що перебували в його провадженні.

Надуманим, зазначив суддя Гончар В.М., є також твердження Буртник Х.В. про «вимагання неправомірної вигоди», оскільки беззаперечних доказів такого факту матеріали кримінального провадження № ____ не містять, як не містять і відомостей про отримання ним якоїсь неправомірної вигоди.

Водночас суддя Гончар В.М. вважає, що резонанс цієї події, спричинений медіа, про що зазначає скаржник, насамперед спровокований діями правоохоронних органів – НАБУ та САП, які безпідставно навмисно висвітлили спотворену, необ’єктивну інформацію щодо обставин кримінального провадження № ____ з метою дискредитації його як судді Кропивницького апеляційного суду.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Надаючи оцінку встановленим під час дисциплінарного провадження обставинам та поясненням судді Гончара В.М., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні наголосила, що не досліджує питання наявності або відсутності вини Гончара В.М. у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки наявність чи відсутність встановленої у кримінальному провадженні вини не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Зазначила також, що дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд.

Зауважила, що виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»), під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зазначила, що рішення в дисциплінарній справі стосовно судді Гончара В.М., хоч і ухвалюється на підставі, зокрема, фактів, установлених правоохороними органами та органами прокуратури, однак ґрунтується на самостійних підставах, установлення яких є необхідним для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За твердженнями Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, етичними нормами і стандартами професійної поведінки судді охоплюється заборона дій або бездіяльності у професійній або інших сферах життя, які, з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача, можуть викликати сумніви в незалежності, безсторонності суду й завдати шкоди авторитету судової влади.

Отже, як зазначила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, дії судді Гончара В.М., що полягають у позапроцесуальному спілкуванні з ОСОБА3, який діяв в інтересах учасника кримінальної справи, що перебувала в нього на розгляді, порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді, викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді неупереджено виконувати свої функції, створюють уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя і порочить звання судді, а отже, свідчать про наявність підстав для притягнення судді Гончара В.М. до дисциплінарної відповідальності.

Щодо тверджень судді Гончара В.М. про те, що він знайомий із ОСОБА3 з дитинства, тому протягом тривалого часу вони спілкувалися з різних питань, не пов’язаних з його професійною діяльністю, зокрема з побутових питань, щодо стану здоров’я та інших особистих обставин, а також стосовно того, що ОСОБА3 жодного разу не брав участі у справах, які перебували у провадженні судді Гончара В.М., зокрема у справі № 387/315/22, оскільки не є фахівцем у галузі права, представником чи адвокатом, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що суддя Гончар В.М. проявив ініціативу у спілкуванні з особою, яка не була учасником кримінального провадження, у справі № 387/315/22, що виходить за межі побутового спілкування та не узгоджується із завданнями кримінального судочинства, принципом незалежності судді.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що твердження судді Гончара В.М. про те, що ОСОБА3 не був учасником цієї справи, не є адвокатом, не спростовує обставин позапроцесуального спілкування з ним, оскільки навіть за цих умов розголошення третій особі будь-яких відомостей, що стали відомі судді у зв’язку з виконанням ним посадових обов’язків, якщо такі відомості не мають ознак публічної інформації, не узгоджуються з нормами суддівської етики.

Зазначила, що зафіксоване НАБУ позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА1 із ОСОБА3 стосовно ОСОБА2 свідчить, що суддя Гончар В.М. не дотримав норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів, щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства у чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що така поведінка судді Гончара В.М. не відповідає принципам верховенства права, безсторонності і, з точки зору розсудливого спостерігача, викликає сумнів у справедливому та об’єктивному судовому розгляді, оскільки створює уявлення про можливість впливу на розгляд справи третіми особами чи суддями.

На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зустрічі судді ОСОБА1 з ОСОБА3, під час яких суддя висловлював прохання ОСОБА3, який, своєю чергою, мав передати ОСОБА6 прохання щодо надання неправомірної вигоди для судді ОСОБА1, одержати її та передати ОСОБА1 після ухвалення судового рішення на користь ОСОБА2, вказують на умисний характер допущених проступків, оскільки суддя Гончар В.М. не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності дій, які порочать звання судді. Така поведінка судді Гончара В.М. створює уявлення про можливість впливу на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зазначила, що відомості щодо позапроцесуального спілкування судді ОСОБА1 та ОСОБА3 набули розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо діяльності Кропивницького апеляційного суду, зокрема щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, порочить звання судді Гончара В.М., має негативний вплив на авторитет не лише цього суду, а й на судову систему загалом. Отже, як зазначила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, обставини позапроцесуального спілкування судді ОСОБА1 та ОСОБА3, які набули значного суспільного резонансу й розголосу в медіа, викликали негативну оцінку громадськості щодо морально-етичних принципів і якостей особи судді (який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя), що має негативний вплив на авторитет судової влади, та, зокрема, вказує, що поведінка, яку допустив суддя Гончар В.М., призвела до настання негативних наслідків, а саме до підриву авторитету судової влади.

Зауважила, що дисциплінарний орган не оцінює доказів щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку; не досліджує питання наявності або відсутності вини Гончара В.М. у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Гончара В.М. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя Гончар В.М. допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Ураховуючи характер та зміст істотного дисциплінарного проступку, який допустив суддя Гончар В.М., зважаючи на наслідки такого проступку, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової гілки влади загалом, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що ні особа судді та ступінь його вини, ні відсутність дисциплінарних стягнень чи будь-які інші обставини не можуть вплинути на застосування до судді Гончара В.М. іншого стягнення, окрім подання про звільнення судді з посади, яке є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Узагальнені доводи скарги судді Гончара В.М.

У скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1928/1дп/15-24 суддя Гончар В.М. зазначив таке.

Текст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя фактично дублює текст обвинувального акта / підозри про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № ____, рішення не містить відомостей про встановлення дисциплінарним органом самостійно обставин справи та оцінки наявних доказів.

На думку судді, в оскаржуваному рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не відображено, у чому саме полягало «позапроцесуальне спілкування» та не наведено відповідних доказів.

Щодо «прояву ініціативи» у спілкуванні з ОСОБА3 суддя Гончар В.М. зазначив, що якби ОСОБА3 26 травня 2023 року не проявив ініціативи та не почав такої розмови, така розмова взагалі б не відбулася.

Наголосив, що із громадянином ОСОБА3 вони знайомі з дитинства, а отже, протягом тривалого часу спілкувалися з різних питань, не пов’язаних з його професійною діяльністю, зокрема з побутових питань, стану здоров’я та інших особистих обставин.

Зазначив, що ОСОБА3 жодного разу не брав участі у справах, які перебували в його провадженні, зокрема у справі № 387/315/22, оскільки не є фахівцем у галузі права, представником чи адвокатом.

Суддя Гончар В.М. у скарзі також звернув увагу, що матеріали кримінального провадження № ____ містять лише один доказ на підтвердження розмови між ним та громадянином ОСОБА3 стосовно справи «із прізвищем обвинуваченого “ ОСОБА2”».

Згідно із протоколом НСРД аудіоконтролю особи, складеним 29 травня 2023 року, ОСОБА3 26 травня 2023 року мав на меті з’ясувати, чи перебуває «справа ОСОБА2» на розгляді в судді Гончара В.М. як головуючого колегії суддів, а також дату призначення справи до розгляду.

Як зазначив суддя Гончар В.М., із попередніх протоколів НСРД убачається, що під час спілкування «агента» ОСОБА6 з ОСОБА3, ОСОБА3 було передано відповідну інформацію, зокрема про номер судової справи, склад колегії суддів і дату судового розгляду.

Суддя зауважив, що, ОСОБА3 володіючи запитуваною в нього інформацією, діючи в інтересах «агента» ОСОБА6, фактично створив «штучну ситуацію», яка, на переконання судді, не може бути розцінена як «пасивна поведінка», а є елементом та ознакою провокації злочину з боку правоохоронних органів.

Крім того, суддя Гончар В.М. повідомив, що предметом обговорення з ОСОБА3 були загальновідомі обставини «справи ОСОБА2», відображені у вироку Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2023 року, який розміщений у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зауважив, що такі відомості в розумінні чинного законодавства та Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, не є «позапроцесуальним спілкуванням» та не призводять до розголошення якоїсь конфіденційної інформації, а навпаки, є загальновідомими, публічними.

На переконання судді, матеріали дисциплінарного провадження не містять об’єктивних відомостей, доказів щодо прохання у сприянні, переданні, наданні неправомірної вигоди, які, як зазначає суддя Гончар В.М., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає доведеними і такими, що мали місце, та покладає їх в основу оскаржуваного рішення.

Крім того, суддя Гончар В.М. вважає, що резонанс цієї події в медіа, про який стверджує скаржник, насамперед спровокований діями правоохоронних органів – НАБУ і САП, які безпідставно навмисно висвітлили спотворену необ’єктивну інформацію щодо обставин кримінального провадження № ____ з метою дискредитації його як судді Кропивницького апеляційного суду.

З огляду на наведене суддя Гончар В.М. просив скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1928/1дп/15-24, а дисциплінарне провадження – закрити.

Висновки за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Перевіривши доводи скарги судді Гончара В.М., зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Доводи судді Гончара В.М., що в основу оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя покладено матеріали кримінального провадження № ____, Вища рада правосуддя вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в межах наданих їй повноважень не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення Гончара В.М., а лише перевірила викладені у скарзі Буртник Х.В. обставини на предмет дотримання вимог, що висуваються до суддів, та наявності в діях судді Гончара В.М. складу дисциплінарного проступку.

Встановлені під час дисциплінарного провадження Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя факти і з’ясовані обставини мають значення виключно для ухвалення дисциплінарним органом рішень у межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень. У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, встановлює в діях судді ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пуктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17).

При цьому, як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, аналізуючи обставини, викладені у скарзі Буртник Х.В., та інформацію, отриману під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____, зокрема обвинувальний акт від 15 березня 2024 року, протоколи НСРД, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що зафіксоване НАБУ позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА1 з ОСОБА3 стосовно ОСОБА2 свідчить, що суддя Гончар В.М. не дотримав норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів, щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства у чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. Зустрічі судді ОСОБА1 з ОСОБА3, під час яких суддя висловлював прохання ОСОБА3, який, своєю чергою, мав передати ОСОБА6 прохання надати неправомірну вигоду для судді ОСОБА1, одержати її та передати ОСОБА1 після ухвалення судового рішення на користь ОСОБА2, свідчать про умисний характер допущених проступків, оскільки суддя Гончар В.М. не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності дій, які порочать звання судді. Така поведінка судді Гончара В.М. створює уявлення про можливість впливу на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 (провадження № 11-1464заі18) дійшла висновків щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД, під час дисциплінарного провадження, пославшись, у тому числі, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та № 9901/728/18 відповідно).

За таких обставин Вища рада правосуддя погоджується з позицією Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні щодо можливості використання, зокрема, обвинувального акта від 15 березня 2024 року, протоколів НСРД в дисциплінарному провадженні, оскільки хоча воно і ґрунтувалося, зокрема, на матеріалах, отриманих від правоохоронних органів та органів прокуратури, однак ці матеріали Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя оцінювала лише в аспекті того, чи містили дії судді Гончара В.М. ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ураховуючи викладене, Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що дії судді Гончара В.М., який діяв в інтересах учасника кримінальної справи (ОСОБА2), яка перебувала в нього на розгляді, порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді, викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді неупереджено виконувати свої функції, створюють уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя і порочить звання судді.

Водночас Вища рада правосуддя звертає увагу, що встановлення Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя в діях судді Гончара В.М. складу дисциплінарного проступку не порушує презумпції невинуватості, оскільки правові наслідки оскаржуваного рішення обмежуються дисциплінарними відносинами та не впливають на хід і результати інших проваджень щодо судді.

Твердження судді Гончара В.М. про те, що в оскаржуваному рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не відображено, у чому саме полягало «позапроцесуальне спілкування» з посиланням на відповідні докази, Вища рада правосуддя не бере до уваги з огляду на таке.

Визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак істотного дисциплінарного проступку як підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 30 травня 2024 року у справі № 990SCGC/3/24).

Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, як зазначено вище, дослідила, зокрема, обвинувальний акт від 15 березня 2024 року та протоколи НСРД стосовно судді ОСОБА1, на підставі яких дисциплінарний орган встановив, що детективи НАБУ за процесуального керівництва прокурорів САП здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 4 квітня 2023 року.

Вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2023 року ОСОБА2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Підтвердженням того, що суддя Кропивницького апеляційного суду Гончар В.М. вів позапроцесуальне спілкування щодо справи № 387/315/22, що перебувала в його провадженні, а також зміст цього спілкування, який свідчить про відсутність у діях судді безсторонності, його свідоме намагання отримати від цього користь, є дослідженні Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя матеріали дисциплінарної справи, а саме:

1) протокол НСРД від 26 травня 2023 року, у якому зафіксовано обіцянку ОСОБА3 25 травня 2023 року з’ясувати в суді апеляційної інстанції щодо перегляду вироку ОСОБА2, якому присуджено покарання у виді трьох років позбавлення волі за те, що він на мотоциклі збив жінку, та повідомити ОСОБА6, чи зможе він із кимось «балакать» або «не зможе підійти» (37 арк. матеріалів дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА1);

2) протокол НСРД від 29 травня 2023 року, у якому зафіксовано розмову ОСОБА3 26 травня 2023 року, під час якої він з’ясовує у працівника Кропивницького апеляційного суду чоловічої статі, що справа, про яку йому говорив ОСОБА6 (зрозуміло з контексту розмови), перебуває на розгляді в судді ОСОБА1. Після цього він сказав: «……..аби тепер Вова не сплошав…..» (40 арк. матеріалів дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА1);

3) протокол НСРД від 29 травня 2023 року, у якому зафіксовано, як ОСОБА3 та ОСОБА1 26 травня 2023 року обговорювали вказану вище кримінальну справу і прохання до ОСОБА1 «подивитися та підказати, що робить» і його згоду на це:

ОСОБА3: «……Так оце ж Вовчик дивися, давай наверное ти в понеділок ти подивишся на ту справу шо та это, та підкажеш, що там робить та я буду… і шо там нада та може щось получиться, а не, то заранее скажеш не, то я просто скажу люди добрі, «Вы даете не реальные планы». ОСОБА2 кажись, да».

ОСОБА1: «Якщо й получиться, то це буде мінімум три, якщо получиться».

ОСОБА3: «За три, да! А я так…….а дешевше як…..і це ж три я так понімаю це тіки вам».

ОСОБА1: «Да».

ОСОБА3: «Я ж там не пляшу, своє я рисую сам собі?».

ОСОБА1: «Да».

ОСОБА3: «Якщо получиться».

ОСОБА1: «Якшо получиться. Це при условії якщо прийде потерпіла і скаже я……..».

ОСОБА3: «Потерпілої ж не має, вона ж покойна. Ну хто представники».

ОСОБА1: «Ну хто представники. Претензій не маємо…..все равно не вернемо цю людину…….Просимо……не это самое не лішать свободи і все» (46 арк. матеріалів дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА1).

4) протокол НСРД від 27 травня 2023 року, у якому зафіксовано, як ОСОБА3 26 травня 2023 року переказує ОСОБА6 скільки буде коштувати вирішення його питання в суді та за яких умов можна його вирішити:

ОСОБА3: «Приговор – штука баксов год. Получается за три года – це три. Це судьям. Ну и мне баксов триста-четыреста надо дать……….».

ОСОБА6: «Ну пострадавший……».

ОСОБА3: «Ну однозначно. Если с пострадавшим вопрос не будет улажен, то тут даже никто заниматься не будет, потому что ничего не получиться».

ОСОБА6: «Так дело в том что пострадавший на отказ полный и за него малый и получил три года».

ОСОБА3: «О».

ОСОБА6: «Он в полном отказе».

ОСОБА3: «В смысле он ничего?».

ОСОБА6: «Неа».

ОСОБА3: «Ну то значит…..не будет, ничего не получиться, это я сразу говорю. Меня так сегодня и предупредили, шо если с потерпевшим решается вопрос, то мы будем решать дальше. Если потерпевший не это, то цей гембель никто не будет брать на себя» (48 арк. матеріалів дисциплінарної справи стосовно судді Гончара В.М.).

У матеріалах дисциплінарної справи (арк. 48–137) містяться інші протоколи НСРД, які підтверджують подальше позапроцесуальне спілкування між ОСОБА3 та ОСОБА1 та між ОСОБА3 та ОСОБА6 щодо кримінальної справи № 387/315/22, які і стали підставою для висновку Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність підстав для притягнення судді Гончара В.М. до дисциплінарної відповідальності та очевидно спростовують доводи судді Гончара В.М. про те, що матеріали кримінального провадження № ____ містять лише один доказ на підтвердження розмови між ним та громадянином ОСОБА3 стосовно справи «із прізвищем обвинуваченого “ ОСОБА2”», а саме протокол НСРД від 29 травня 2023 року.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні від 24 червня 2024 року № 1928/1дп/15-24 вказала, що обставини позапроцесуального спілкування судді Гончара В.М. та ОСОБА3, що набули значного суспільного резонансу й розголосу в медіа, викликали негативну оцінку громадськості щодо морально-етичних принципів і якостей особи судді (який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя), що має негативний вплив на авторитет судової влади, та, зокрема, вказує, що поведінка, яку допустив суддя Гончар В.М., призвела до настання негативних наслідків, а саме підриву авторитету судової влади.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі «Газета “Україна-Центр” проти України» (рішення від 15 липня 2010 року, параграфи 28-32), відповідно до усталеної практики ЄСПЛ існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб’єктивного критерію, у контексті якого слід ураховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя в певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об’єктивного критерію, у контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії, аби виключити будь-які обгрунтовані сумніви щодо його безсторонності. Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року, параграф 38).

У пункті 11 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів зазначено, що зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

Крім того, Консультативна рада європейських суддів (далі – КРЄС) у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголошує: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано». Отже, існує тісний зв’язок між незалежністю й об’єктивною неупередженістю. Із цієї причини ЄСПЛ зазвичай розглядає ці дві вимоги разом (рішення у справі «Фіндлей проти Сполученого Королівства», параграф 73).

Відповідно до пункту 21 Висновку № 3 (2002) КРЄС судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Поведінка судді під час здійснення правосуддя має відповідати правилам Кодексу суддівської етики, затвердженому XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (у редакції, чинній на момент вчинення суддею дій) (далі – Кодекс суддівської етики), яким визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу суддівської етики).

Статтею 5 Кодексу суддівської етики визначено, що незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід’ємною складовою справедливого суду.

Відповідно до статті 14 Кодексу суддівської етики суддя повинен уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу.

Недотримання вказаних вимог може призвести до втрати довіри до суду іншими учасниками судового процесу.

Зазначені етичні стандарти, пов’язанні зі статусом судді, кореспондуються зі стандартами поведінки, які регламентовані Кодексом суддівської етики, затвердженим рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України 18 вересня 2024 року.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя повинен виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об’єктивності суддів та судових органів. Об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Забезпечення рівного ставлення до всіх сторін судового засідання має першочергове значення для належного виконання суддею своїх обов’язків. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів.

Особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав та свобод особи.

Отже, Вища рада правосуддя доходить висновку, що в оскаржуваному рішенні Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно зазначила, що суддя має дотримуватися високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя, та завжди дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів, а поведінка відповідала високому статусу його посади.

Вища рада правосуддя погоджується з висновками Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що позапроцесуальне спілкування судді Гончара В.М. з ОСОБА3, який діяв в інтересах учасника кримінальної справи (ОСОБА2), що перебувала на розгляді судді, безумовно свідчить про допущення суддею Гончаром В.М. поведінки, що порочить звання судді та істотно підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду.

Зміст позапроцесуального спілкування судді Гончара В.М. з ОСОБА3, який наведений раніше, свідчить про умисне порушення суддею стандартів безсторонності суду, етичних норм поведінки судді та викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

Водночас Вища рада правосуддя наголошує, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень факт позапроцесуального спілкування ОСОБА3 із суддею Гончаром В.М. з приводу «справи ОСОБА2» відображений також у вироку Вищого антикорупційного суду від 7 березня 2024 року у справі № 991/940/24, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 29 січня 2024 року у кримінальному провадженні № ____ від 15 січня 2024 року, укладену між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді САП Офісу Генерального прокурора Василенковим Б.М. та підозрюваним ОСОБА3 за участю захисника Манзюка Т.Ю.; визнано ОСОБА3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України; призначено ОСОБА3 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості: основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років; додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади на строк 1 (один) рік, без конфіскації майна; на підставі частини другої статті 75 КК України звільнено ОСОБА3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, після спливу якого засуджений, який виконав покладені на нього обов’язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання.

Із вказаного вироку, вбачається, зокрема, таке: «Відповідно до обвинувального акта та угоди про визнання винуватості ОСОБА3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченою частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 368 КК України (пособництво вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, прохання надати та одержання неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб). 29 січня 2024 року між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді САП ОГП Василенковим Б.М. та підозрюваним ОСОБА3 за участю захисника Манзюка Т.Ю. укладено угоду про визнання винуватості ОСОБА3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 368 КК України, а саме: пособництво вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, прохання надати та одержання неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб. В угоді зазначено, що ОСОБА3 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі повідомленої йому підозри та зобов’язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі повідомленої підозри у судовому провадженні; ОСОБА3 зобов’язується надавати правдиві та детальні показання щодо причетності та ролі Особи_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме у висловленні за попередньою змовою групою осіб прохання Особі_2 надати та одержанні неправомірної вигоди за вчинення суддею Кропивницького апеляційного суду та головуючим суддею колегії суддів, якою розглядалася апеляційна скарга у судовій справі №…Особою_1, дій щодо призначення обвинуваченому Особі_3 за результатами апеляційного перегляду покарання не пов’язаного з позбавленням волі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, обставини якого детально викладені в письмовому повідомленні про підозру ОСОБА3 у даному кримінальному провадженні, а також у пункті 2 вказаної угоди про визнання винуватості. При цьому, ОСОБА3 підтверджує правдивість, достовірність та повноту наданих ним детективам Національного антикорупційного бюро України показань в якості підозрюваного у кримінальному провадженні № ____ від 4 квітня 2023 року, зобов’язується підтвердити та надати аналогічні показання у ході досудового розслідування та у майбутніх судових засіданнях, у тому числі при розгляді судом кримінального провадження № ____ від 4 квітня 2023 року за обвинуваченням Особи_1. Під час розгляду судом питання щодо затвердження угоди прокурором як стороною обвинувачення надані суду пояснення щодо наданих під час досудового розслідування показань ОСОБА3, які мають доказове значення для викриття причетності та ролі Особи_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме у висловленні за попередньою змовою групою осіб прохання Особі_2 надати та одержанні неправомірної вигоди за вчинення суддею Кропивницького апеляційного суду та головуючим суддею колегії суддів, якою розглядалася апеляційна скарга у судовій справі №…Особою_1, дій щодо призначення обвинуваченому Особі_3 за результатами апеляційного перегляду покарання не пов’язаного з позбавленням волі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, обставини якого детально викладені в письмовому повідомленні про підозру ОСОБА3 у даному кримінальному провадженні, а також у пункті 2 вказаної угоди про визнання винуватості. При цьому за визначеною стороною обвинувачення роллю ОСОБА3 був пособником у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України».

З Єдиного державного реєстру судових рішень також встановлено, що адвокат Паіцика О.В., який діє в інтересах ОСОБА1, не погодившись із вироком Вищого антикорупційного суду від 7 березня 2024 року у справі № 991/940/24, подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі адвокат просив скасувати вирок і направити матеріали кримінального провадження до суду першої інстанції для проведення судового провадження в загальному порядку.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 травня 2024 року (справа № 991/940/24) апеляційну скаргу адвоката Паіцики О.В., який діє в інтересах ОСОБА1, на вирок Вищого антикорупційного суду від 7 березня 2024 року повернуто особі, яка її подала.

Вказана ухвала вмотивована тим, що особа, в інтересах якої подано апеляційну скаргу, – ОСОБА1, не є обвинуваченим, захисником, законним представником чи прокурором у межах кримінального провадження № ____. Отже, ОСОБА1, в інтересах якого подано апеляційну скаргу, не є особою, яка в розумінні частини четвертої статті 394 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), має право на апеляційне оскарження вироку в цьому кримінальному провадженні, яким затверджена угода про визнання винуватості між прокурором Василенковим Б.М. та обвинуваченим ОСОБА3 у кримінальному провадженні №____.

Стосовно тверджень адвоката Паіцики О.В. в апеляційній скарзі про порушення оскаржуваним вироком прав, свобод та інтересів ОСОБА1, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду зазначила, що з огляду на формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, воно стосується виключно обвинувачення ОСОБА3, який уклав угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України. При цьому, як вказала Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, правомірність дій інших осіб суд першої інстанції не досліджував й оцінку їхнім діям не надавав. Оскаржуваний вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором Василенковим Б.М. та обвинуваченим ОСОБА3, не зачіпає прав, свобод та інтересів ОСОБА1.

Не погодившись з ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 травня 2024 року стосовно ОСОБА3, захисник Паіцика О.В., який діє в інтересах ОСОБА1, подав касаційну скаргу до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2024 року касаційну скаргу захисника Паіцики О.В., який діє в інтересах ОСОБА1, на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 травня 2024 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків у зв’язку із тим, що захисник у скарзі наводить зміст законодавчих приписів щодо можливості оскарження вироку на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, особою, права, свободи та інтереси, якої порушено, однак не конкретизує, які саме права та інтереси його довірителя порушені, як і не зазначає, які саме вимоги закону порушив апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що захисник, убачаючи можливість оскарження вироку на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим до апеляційної інстанції, зазначає, що ОСОБА1 є особою, інтересів якої стосується вказаний вирок, однак не наводить належних обґрунтувань на підтвердження своєї позиції.

Вища рада правосуддя принагідно зазначає, що вироком Вищого антикорупційного суду від 7 березня 2024 року у справі № 991/940/24 спростовуються твердження судді Гончара В.М., що він знайомий із ОСОБА3 з дитинства, тому протягом тривалого часу спілкувався з ним виключно з побутових питань, стану здоров’я та інших особистих обставин, тобто з питань не пов’язаних із професійною діяльністю судді, оскільки під час укладення із прокурором угоди про визнання винуватості ОСОБА3 підтвердив, що спілкувався із суддею Гончаром В.М. у позапроцесуальний спосіб з приводу «справи ОСОБА2», яка перебувала на розгляді в судді Гончара В.М.

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя вважає обґрунтованими висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що дії судді Гончара В.М., що полягають у позапроцесуальному спілкуванні з ОСОБА3, який діяв в інтересах учасника кримінальної справи, що перебувала в нього на розгляді, порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді, викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, створюють уявлення про можливість вплинути на прийняття судового рішення у позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя і порочить звання судді, а отже, свідчать про наявність підстав для притягнення судді Гончара В.М. до дисциплінарної відповідальності.

Доводи судді Гончара В.М. про те, що матеріали кримінального провадження № ____ містять лише один доказ на підтвердження розмови між ним та громадянином ОСОБА3 стосовно справи «із прізвищем обвинуваченого “ ОСОБА2”», а саме протокол НСРД від 26 травня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА3 мав на меті з’ясувати, чи перебуває «справа ОСОБА2» на розгляді в судді Гончара В.М. як головуючого колегії суддів та дату призначення справи до розгляду, а також заперечення судді Гончара В.М. щодо позапроцесуального спілкування з ОСОБА3 спростовуються твердженнями самого судді Гончара В.М. у скарзі про провокацію інкримінованого йому злочину, зі сторони правоохоронних органів, оскільки, маючи у володінні запитувану в нього як судді, інформацію, ОСОБА3 діяв в інтересах «агента правоохоронних органів» ОСОБА6. При цьому провокація до вчинення неправомірних дій сама собою передбачає позапроцесуальне спілкування судді Гончара В.М. із ОСОБА3, який діяв в інтересах учасника кримінальної справи, за що суддю Гончара В.М. притягнуто до дисциплінарної відповідальності рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1928/1дп/15-24 (подібна правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2021 року № 11-197сап20). Крім того, як зазначалося вище, зі змісту вироку Вищого антикорупційного суду від 7 березня 2024 року у справі № 991/940/24 встановлено, що ОСОБА3 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, обставини якого детально викладено у вказаному вироку, та підтвердив факти своїх зустрічей із суддею ОСОБА1, під час яких суддя висловлював прохання ОСОБА3, який, своєю чергою, мав передати ОСОБА6 прохання надати неправомірну вигоду для судді ОСОБА1, отримати її та передати ОСОБА1 після ухвалення судового рішення на користь ОСОБА2, що спростовує доводи судді Гончара В.М., наведені в його скарзі, щодо заперечення стосовно будь-яких спільних розмов із ОСОБА3 пов’язаних із професійною діяльністю судді.

Твердження судді Гончара В.М. про те, що ОСОБА3 жодного разу не брав участі у справах, які перебували у провадженні судді Гончара В.М., зокрема у справі № 387/315/22, оскільки не є фахівцем у галузі права, представником чи адвокатом, не впливають на правильність ухваленого Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення в частині застосування дисциплінарного стягнення, оскільки прояв ініціативи у спілкуванні з особою, яка не була учасником кримінального провадження, у «справі ОСОБА2», виходить за межі побутового спілкування та не узгоджується із завданнями кримінального судочинства, принципом незалежності судді.

Із приводу дослідження решти доводів скарги судді Гончара В.М. необхідно зазначити, що ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

За результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1928/1дп/15-24 про притягнення судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. до дисциплінарної відповідальності Вища рада правосуддя дійшла висновку, що доводи судді Гончара В.М. не спростовують правильності викладених у цьому рішенні висновків про наявність у діях судді Гончара В.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Спілкування судді Гончара В.М. з ОСОБА3, який діяв в інтересах учасника кримінальної справи (ОСОБА2), яка перебувала у нього на розгляді, поза межами судового засідання, обговорення питань щодо ухвалення за результатами розгляду апеляційної скарги рішення про призначення ОСОБА2 покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, суперечать завданням судочинства, визначеним статтею 129 Конституції України, статтею 2 КПК України, свідчать про упередженість судді та умисність його дій, оскільки він не міг не усвідомлювати неправомірність своїх дій, а також свідчить про порушення суддею засад справедливого, неупередженого розгляду справи.

Зазначеним підтверджується правильність та обґрунтованість висновку Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо умисного характеру проступку та грубого порушення суддею Гончаром В.М. стандартів безсторонності суду та етичних норм поведінки судді, що викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги дійшла висновку, що дії судді Гончара В.М. правильно кваліфіковані Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя як істотний дисциплінарний проступок, доводи скарги судді Гончара В.М. не спростовують правильності встановлених Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків.

Застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку, оскільки Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала характер дисциплінарного проступку, його негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді, його характеристику, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, тому рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1928/1дп/15-24 про притягнення судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. до дисциплінарної відповідальності підлягає залишенню без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1928/1дп/15-24 про притягнення судді Кропивницького апеляційного суду Гончара Володимира Миколайовича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя