Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Саліхова В.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В. та Мельника О.П., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Буртник Христини Василівни стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Микитенка Віталія Михайловича,

встановила:

11 червня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. (вх. № Б-12/35/7-24), в якій вона зазначає про вчинення суддею Октябрського районного суду міста Полтави Микитенком В.М. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зазначаючи судові рішення, які можуть про це свідчити.

ПРОЦЕДУРА

1. Протоколом автоматизованого розподілу справи між членам Вищої ради правосуддя від 11 червня 2024 року доповідачем по справі визначено члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.
2. 25 вересня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Октябрського районного суду міста Полтави Микитенка В.М. про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від розгляду скарги Буртник Х.В. стосовно нього.

Заяву про відвід вмотивовано тим, що до призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. був членом правління Громадської організації «Фундація DEJURE», з якою співпрацює Буртник Х.В., вони не підтримують особистих стосунків, але досі спілкуються на професійні теми.

3. 2 жовтня 2024 року під час ухвалення Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. голоси членів Другої Дисциплінарної палати, які брали участь у засіданні, розділилися порівну.

3 жовтня 2024 року Вища рада правосуддя за результатами розгляду заяву судді Микитенка В.М. про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. ухвалила рішення про відмову в задоволенні заяви про відвід.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗМІСТУ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ СКАРГИ

4. Скаржниця повідомила, що суддя Микитенко В.М. постановою від 17 червня 2021 року у справі № 554/5192/21, розглянувши справу стосовно притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 124, 122-4, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) закрив провадження у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Правопорушення, якого стосувалася ця справа, набуло певного резонансу в місцевих засобах масової інформації (далі – ЗМІ), оскільки стосувалося зухвалого порушення водієм Правил дорожнього руху, в ході якого він зніс електроопору та покинув місце дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП).

Так, місцеве видання «Полтавщина» двічі розміщало публікації, що стосувалися цього інциденту: «НА ВУЛИЦІ 23 ВЕРЕСНЯ ЛЕГКОВИК ЗБИВ ЕЛЕКТРООПОРУ ТА ПОЇХАВ З МІСЦЯ ДТП (ОНОВЛЕНО)» (https://poltava.to/news/61010); «СУД ЗАКРИВ СПРАВУ ЩОДО ВЛАСНИКА АВТОМОБІЛЯ, ЯКИЙ НА АЛМАЗНОМУ ЗНІС ЕЛЕКТРООПОРУ ТА ПОЇХАВ З МІСЦЯ ДТП» (https://poltava.to/news/61666).

5. Як повідомляє скаржниця, 27 травня 2021 року, в день вчинення цього ДТП, в ЗМІ було поширено деякі фото- і відеоматеріали, які підтверджували вчинення правопорушення та навіть точні відомості про автомобіль, водія, що причетні до інциденту.

Попри це суддя Микитенко В.М. дійшов висновку про непричетність водія до цього ДТП.

Скаржниця вважає, що в цьому випадку суддя Микитенко В.М. ухвалив постанову про закриття провадження у справі з мотивуванням, яке є очевидною мірою недостатнім і не відповідає фактичним обставинам, зроблене із однобокою та неналежною оцінкою доказів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЯСНЕНЬ СУДДІ

6. Суддя Микитенко В.М. заперечує вчинення ним дисциплінарного проступку та зазначає, що скаржниця, не будучи учасником процесу, вдалась до оскарження судового рішення у бік погіршення становища особи, що притягалась до відповідальності, у непередбачений законом спосіб, що є неприпустимим у демократичному суспільстві.

На противагу доводам скаржниці суддя Микитенко В.М. посилається на практику американського судді Френка Капріо та переконаний, що ніхто у Сполучених Штатах ніколи б не поставив би під сумнів рішення Френка Капріо, які набрали чинності.

7. На переконання суддів Микитенка В.М., ухвалене ним рішення є законним, достатньо вмотивованим, викладеним чіткою і простою мовою, лаконічним та структурованим у світлі вимог Конституції України, Конвенції про захист прав та основоположних свобод, релевантних рішень Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) та КУпАП, з огляду на низьку наповненість матеріалів справи, віднесення її до нескладних справ про адміністративні правопорушення, конкретних обставин справи, а також межі судової дискреції та загальноприйняту заборону самостійного витребування додаткових доказів обвинувачення судом.
8. В якості доказу наявності у рішення належного мотивування суддя Микитенко В.М. цитує у своїх поясненнях зміст рішення та зазначає, що розгляд справи відбувався відкрито у залі суду, із застосуванням відео- та звукозапису, за участю особи, що притягається до відповідальності, її захисника, свідків, які допитувались окремо один від одного.

Усім учасникам процесу роз’яснені їх права та обов’язки. Тобто, були дотримані вимоги статей 268-272 КУпАП. Було дотримано правила підсудності – за місцем вчинення інкримінованого правопорушення та розумні строки розгляду справи.

9. При допиті суддя Микитенко В.М. з’ясував анкетні дані свідків та зобов’язав дати правдиві показання. Показання свідки давали спочатку у вільній розповіді, потім суд надавав можливість учасникам процесу задавати питання й сам їх ставив.

Показання, які дані безпосередньо суду особою що притягалась до відповідальності та чотирма свідками, ніким (нічим) не спростовані, оцінені судом як такі, що узгоджувались між собою та не суперечили іншим матеріалам справи.

10. Суд вважав таку кількісну та якісну сукупність доказів вагомою і такою, що у розмінні прийнятного стандарту доказування «поза розумним сумнівом» не підтверджує факту керування ОСОБА1 транспортним засобом, а навпаки вочевидь його спростовує.
11. На думку судді Микитенко В.М. протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та неспростовним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення.

Відтак, протоколи про адміністративні правопорушення у цій справі, оскільки вони складені не на місці вчинення правопорушення і не фіксували фактів перебування ОСОБА1 за кермом транспортного засобу, не мали безумовної доказової ваги, ніж коли б такі факти фіксувались безпосередньо на місці правопорушення.

В цих протоколах, у графі «пояснення правопорушника» відсутні відомості про визнання (невизнання) ОСОБА1 своєї провини чи інших фактичних обставин справи, даних про свідків та потерпілих, а також щодо наявності матеріальної шкоди кому-небудь та її грошового виміру.

12. Як стверджує суддя Микитенко В.М., на одному з файлів, що були на оптичному диску, здалеку та під кутом видно момент наїзду автомобілем чорного кольору на опору, але взагалі не видно водія та навіть державного номеру автомобіля. Жодні відомості про обставини (місце, час, спосіб) отримання цього відеозапису матеріали справи теж не містять.

На інших відображено лише процедуру складання протоколів, коли працівники поліції прибули до ОСОБА1 додому за кілька годин після події. Останній не визнавав своєї провини в керуванні транспортним засобом у стані сп’яніння, скоєння ДТП та залишення місця події.

13. Відеозаписи підпадають під визначення електронних доказів, проте були надані суду на оптичному диску (в неопечатаному конверті), в небезперервних фрагментарних копіях, не завірених електронним цифровим підписом уповноваженої особи чи особи, яка склала протокол, тому не були допущені судом в якості належних, допустимих та достовірних доказів. Відтак усі представлені суду відомості були розглянуті судом на засадах змагальності сторін.

ОЦІНКА ФАКТІВ, ВСТАНОВЛЕНИХ ПІД ЧАС ДИСЦИПЛІНАРНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

14. Як вбачається з постанови Октябрського районного суду міста Полтави від 17 червня 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97737993) 27 травня 2021 року приблизно о 14:15 ОСОБА1 по вулиці 23 Вересня в місті Полтава керував транспортним засобом «RENAULT MEGANE» в стані алкогольного сп’яніння, рухаючись в напрямку вулиці Г. Сталінграду не вибрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки та здійснив наїзд на електроопору, залишивши місце ДТП.

За вказаних обставин ОСОБА1 ставилося у провину вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4, частино 1 статті 130 КУпАП.

15. На момент керування транспортним засобом ОСОБА1 вже був позбавлений права керування транспортним засобом у відповідності до постанови Октябрського районного суду міста Полтави від 25 травня 2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89925295).

Як вбачається з вказаної постанови 7 березня 2020 року, о 08:34 ОСОБА1 керував транспортним засобом «RENAULT MEGANE», по вулиці Автобазівській, 9 у місті Полтаві, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння.

Огляд на стан алкогольного сп’яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку у лікаря – нарколога (висновок лікаря № 103 від 7 березня 2020 року).

Октябрський районний суд міста Полтави визнав ОСОБА1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

16. Постанова Октябрського районного суду міста Полтави від 25 травня 2020 року набрала законної сили 19 червня 2020 року, а тому ОСОБА1 до 19 червня 2020 року не мав права керувати транспортним засобом.

У зв’язку з вказаною обставиною стосовно ОСОБА1 27 травня 2021 року складено протокол ДП18 № 784738, згідно якого йому інкримінувалося також вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в сумі 20 400 гривень.

Вказаний факт доводить, що ОСОБА1 і раніше допускав керування транспортним засобом в стані сп’яніння.

Під час розгляду суддею Микитенко В.М. справи № 554/5192/21 вказана обставина не була відображена в рішенні суду.

17. ДТП за участі ОСОБА1 висвітлювалося в ЗМІ та стало предметом обговорення в соціальних мережах. Окрім посилань, які вказані скаржницею, під час попередньої перевірки в мережі Інтернет виявлено також інші публікації, які стосуються вказаного ДТП:

https://www.youtube.com/watch?v=p0cvbXNDuXs

https://www.facebook.com/pvp.poltava/posts/1685811991606747

https://www.facebook.com/pvp.poltava/videos/1685617074959572

https://www.facebook.com/poltava.news/posts/4160862183973143

Окремі коментарів громадян зводилися до того, що водію вдасться уникнути відповідальності, адже коли його знайдуть, то він буде вже тверезим або йому вдасться «відкупитися».

18. 17 червня 2021 року за результатами розгляду адміністративної справи № 554/5192/21 суддя Микитенко В.М. закрив провадження у справі за відсутності події і складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4, частиною 1 статті 130 КУпАП.
19. В постанові Октябрського районного суду міста Полтави від 17 червня 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97737993) зазначено, що ОСОБА1 у судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що 27 травня 2021 року він транспортним засобом не керував, а приблизно в обідній час він передав право керування своїм автомобілем «RENAULT MEGANE» своєму товаришу ОСОБА2, який був тверезий та мав посвідчення водія.

З постанови вбачається, що свідок ОСОБА2 у судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА1 передав йому право керування автомобілем «RENAULT MEGANE», на якому він по вулиці 23 вересня в місті Полтава втрапив у ДТП, зокрема, перед перехрестям його злякав інший автомобіль, який виїхав на перехрестя, у зв’язку з чим він не впорався з керуванням, з’їхав з проїзної частини та допустив зіткнення з опорою. Після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди та залишив указаний автомобіль у дворі ОСОБА1. ОСОБА2 також повідомив, що був тверезий.

20. Суддя Микитенко В.М. в постанові від 17 червня 2021 року зазначив, що свідок ОСОБА3 (тесть ОСОБА1) пояснив, що ОСОБА2 повинен був їхати за пивом на прохання ОСОБА1. ОСОБА1 того дня був з ним і не їздив на автомобілі, а дорожньо-транспортну пригоду скоїв ОСОБА2.

Водночас на технічному записі судового засідання від 17 червня 2021 року зафіксовано пояснення, які надавав свідок ОСОБА3. У своїх поясненнях вказаний свідок зазначив: «Я даже не знаю куда, хто там, що там було. Це вже потом вияснилося. Потом вияснилося, що появилася міліція і всьо».

Лише після запитання судді Микитенка В.М. чи їздив ОСОБА1 за кермом, свідок повідомив, що ОСОБА1 не їздив та був з ним. Згодом суддя ще перепитав, хто саме потрапив в ДТП, на що свідок відповів: «Як я тепер знаю, … ОСОБА2».

21. В постанові від 17 червня 2021 року також зазначено, що свідок ОСОБА4 пояснив, що в кінці травня бачив як ОСОБА1 був з поліцією, проте не керував транспортним засобом, а стояв у своєму дворі. Суддя Микитенко В.М. також зазначив у постанові, що в подальшому останній розповів, що пив алкогольні напої і дав автомобіль ОСОБА2, який потрапив у ДТП.

Водночас після прослуховування технічного запису судового засідання від 17 червня 2021 року встановлено, що свідок ОСОБА4 нічого не казав про те, що ОСОБА1 передав автомобіль ОСОБА2.

Як і попередній свідок ОСОБА4 також зауважив, що про події дізнався вже згодом, а бачив лише як ОСОБА1 виходив з поліцією зі свого будинку.

Суддя Микитенко В.М. перепитував стосовно того чи є у ОСОБА4 сумніви відносно того, що йому переповів ОСОБА2, на що ОСОБА4 повідомив, що сумнівів не має.

У звичайної розсудливої людини може скластися враження, що суддя Микитенко В.М. ставив навідні запитання, намагаючись отримати відповідь, яка дозволить поставити під сумнів факт керування ОСОБА1.

22. В постанові від 17 червня 2021 року вказано, що свідок ОСОБА5 (син ОСОБА1) повідомив, що у вказаний день його батько ОСОБА1 був весь час вдома та випивав, потім пішов до діда ОСОБА3, а коли повернувся ліг спити, транспортним засобом не керував. Коли приїхала поліції батько був удома. Пізніше йому пояснив, що давав автомобіль ОСОБА2.

Водночас після прослуховування технічного запису судового засідання від 17 червня 2021 року не встановлено, що вказаний свідок повідомив, що ОСОБА1 не керував транспортним засобом.

У своїх пояснення ОСОБА5 повідомив, що на момент, коли прийшла поліція ОСОБА1 був вдома та спав. Вказане твердження суперечить поясненням ОСОБА3, адже останній повідомив, що ОСОБА5 весь час був з ним. ОСОБА1 та ОСОБА3 проживають в різних квартирах.

Свідок ОСОБА5 також зазначив, що про передачу транспортного засобу ОСОБА2 він дізнався згодом.

23. Усі свідки підтвердили, що ОСОБА1 перебував в стані сп’яніння, проте пояснення свідків ОСОБА5 та ОСОБА3 повністю суперечать один одному стосовно того, де саме перебував ОСОБА1 на момент приїзду працівників поліції.

Отже, зазначені суддею Микитенком В.М. в постанові від 17 червня 2021 року пояснення свідків не відповідають дійсним поясненням, які надані свідками під час судового засідання.

24. Суддя Микитенко В.М. в постанові від 17 червня 2021 року виснував, що протоколи про адміністративні правопорушення серії ААБ № 126512 від 27 травня 2021 року, ДПР18 № 192592 від 27 травня 2021 року та ДПР18 № 192591 від 27 травня 2021 року відносно ОСОБА1 та додатки до них не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів керування ним транспортним засобом «RENAULT MEGANE» у стані алкогольного сп’яніння, скоєнні ДТП та залишення місця ДТП.

Суддя визнав, що пояснення свідків доводять факт перебування ОСОБА1 вдома та передачу автомобіля своєму товаришу ОСОБА2.

25. В постанові від 17 червня 2021 року суддя Микитенко В.М. не наводить жодного мотивування стосовно відеозаписів, які містяться в матеріалах справи № 554/5192/21.

В постанові від 17 червня 2021 року слово «відеозапис» вживається лише при цитуванні суддею положень статті 251 КУпАП, згідно якої доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема відеозаписи.

Отже, надані в поясненнях твердження судді щодо неналежності, недопустимості та недостовірності наявних відеозаписів жодним чином не відображені в постанові Октябрського районного суду міста Полтави від 17 червня 2021 року.

26. В матеріалах судової справи № 554/5192/21 містяться відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції та інші відеозаписи, на яких відображено момент скоєння ДТП, а також спілкування ОСОБА1 з працівниками поліції 27 травня 2021 року.
27. Як вбачається з відеозапису DSJX3BI015_BI0015 (файл 20210527203041000321.mov) на запитання працівника поліції чи їздив він п’яним по місту ОСОБА1 повідомив, що цілий день не їздив, а поїхав лише поїсти рідненького супу, бо в нього вдома не було чого їсти.

Вказаний відеозапис відтворювався в судовому засіданні, яке відбулося 17 червня 2021 року, проте суддя Микитенко В.М. не зазначає про нього в постанові від 17 червня 2021 року.

28. Надаючи письмові пояснення, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 № 192592 від 27 травня 2021 року, ОСОБА1 підтвердив, що 27 травня 2021 року, керуючи транспортним засобом «RENAULT MEGANE», здійснив зіткнення з електроопорою.

ОСОБА1 також пояснив, що при цьому перебував в стані алкогольного сп’яніння.

Згідно пояснень ОСОБА1 після скоєння ДТП він поїхав до свого дому, так як почував себе погано.

Водночас під час судового засідання, яке відбулося 17 червня 2021 року, ОСОБА1 зачитуючи з листка свої пояснення заперечив вказані факти.

29. Під час розгляду справи, який відбувся 17 червня 2021 року, ОСОБА1 надав нові пояснення. В нових поясненнях він визнав, що дійсно надавав пояснення 27 травня 2021 року, проте просив суд їх не враховувати, оскільки в дійсності все відбувалося не так, як вказано в попередніх поясненнях.
30. ОСОБА1 також підтвердив обставини ДТП підписавши схему місця ДТП, яка є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 № 192592 від 27 травня 2021 року.

Згідно з постановою Октябрського районного суду міста Полтави від 17червня 2021 року однією з підстав для закриття провадження у справі відносно ОСОБА1 вказано саме відсутність події адміністративного правопорушення.

Водночас усними та письмовими поясненнями ОСОБА1, схемою ДТП підтверджується наявність події, а саме факт керування ОСОБА1 транспортним засобом та зіткнення з електроопорою.

31. Відеозаписами також підтверджується, що працівниками поліції роз’яснено ОСОБА1 його права та повідомлено про час та місце розгляду адміністративної справи стосовно нього. Протокол про адміністративне правопорушення вручений ОСОБА1, про що останні постави власноручний підпис.
32. Піл час ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення працівник поліції поводився ввічливо та у відповідності до приписів КУпАП, а тому наявні в матеріалах справи відеозаписи та інші докази зібрані без порушень прав особи, стосовно якої відбувалося оформлення адміністративного правопорушення.
33. З відеозапису DSJX3BI015_BI0015 (файл 20210527203126000324.mov) вбачається, що після оголошення працівником поліції факту залишення ОСОБА1 місця скоєння ДТП, ОСОБА1 підтвердив вказаний факт, проте заперечив стосовно перебування в стані алкогольного сп’яніння і повідомив наступне: «То, що ви знаєте, то що я знаю, ніхто ж не знає».
34. На відеозаписі DSJX3BI015_BI0024 (файл 20210527203704000334.mov) видно, як працівник поліції встановлює особу ОСОБА1 та пропонує йому пройти огляд на стан сп’яніння в Полтавському обласному наркодиспансері, на що ОСОБА1 добровільно погодився.

Як вбачається з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27 травня 2021 року встановлено, що ОСОБА1 порубував в стані алкогольного сп’яніння.

35. В матеріалах справи № 554/5192/21 міститься лист Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» (далі – ПЕЗО «Міськсвітло») від 6 червня 2021 року, в якому зазначається, що бюджету підприємства нанесено значних матеріальних збитків у зв’язку з пошкодженням залізобетонної опори.

ПЕЗО «Міськсвітло» також просило суд надати інформацію стосовно притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності, оскільки планувало звертатися до останнього з позовом про відшкодування шкоди.

Представники ПЕЗО «Міськсвітло» суддею Микитенко В.М. не викликалися в судове засідання.

36. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) стосовно ОСОБА2 не розглядалися жодні справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.
37. 20 вересня 2021 року (тобто майже через 4 місяці) ОСОБА1 звернувся до Октябрського районного суду міста Полтави із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа інспектор патрульної поліції Сторчак Едуард Станіславович про скасування постанови ДП18 №784738 від 27 травня 2021 року за частиною 4 статті 126 КУпАП про накладення адміністративного стягнення в сумі 20 400 грн.

Справа № 554/9031/21 знову була розподілена судді Микитенку В.М.

В постанові від 19 жовтня 2021 року за результатами розгляду справи № 554/9031/21 суддя Микитенко В.М. виснував, що строки звернення позивача до суду не пропущені, оскільки суду не надано допустимих та достовірних доказів отримання позивачем оскаржуваної постанови у строк більш ніж 10 днів до дня звернення суду, зокрема, на місці чи поштою від відповідача.

Суддя також зауважив, що наданий суду відеозапис свідчить про підписання ОСОБА1 постанови в графі отримання копії, проте, відеозапис одразу перерваний і факт передачі копії постанови не зафіксований, про що власне і пояснював позивач, доводи якого суд вважає слушними та приймає до уваги.

38. Суддя Микитенко В.М. скасував постанову ДП18 №784738 від 27 травня 2021 року про накладення на ОСОБА1 адміністративного стягнення за частиною 4 статті 126 КУпАП, а провадження справі про адміністративне правопорушення закрити.

Також суддя ухвалив стягнути на користь ОСОБА1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 454 грн належних витрат зі сплати судового збору.

ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ВИСНОВКУ

Незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору

39. Дисциплінарна палата не вправі надавати власну оцінку та переоцінку доказів у справі. Предметом дослідження у дисциплінарному провадженні є лише наявність чи відсутність відповідної мотивації у судовому рішенні.

Вмотивованість, як одна з основних ознака законності, судового рішення повинна бути присутня в усіх рішеннях, незалежно від їх виду та форми судочинства.

Водночас під час дисциплінарного провадження оцінюється поведінка судді стосовно того чи взагалі судді здійснив дії щодо дослідження доказів, чи належним чином мотивував прийняття чи відхилення доказів, а також чи не вчинив суддя дії, направлені на ігнорування доказів, які подані іншою стороною

40. Вища рада правосуддя в рішенні від 2 серпня 2021 року № 1728/2дп/15-21 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/504), як повідомила скаржниця, дійсно зазначала, що при розгляді цієї категорії справ (щодо статті 130 КУпАП) виникає необхідність досконалого дослідження матеріалів справи, оцінки доказів та наведення мотивів підстав прийняття рішення, яке повинно бути обґрунтованим.

Під час попередньої перевірки встановлено, що суддя Микитенко В.М. в рішенні від 17 червня 2021 року взагалі не згадує про наявність відеозаписів, висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27 травня 2021 року, а твердження, які свідки надали від час допиту, не відповідають тим висновкам, які відображені в судовому рішенні.

41. В постанові від 9 вересня 2021 року у справі № 11-21сап21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що підстави дисциплінарної відповідальності судді, визначені у підпункті «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», стосуються судових рішень незалежно від того, за яким законом відбувається їхнє ухвалення, і чи є за цим законом у відповідному процесі поняття «сторона» та «суть спору». Подібний правовий висновок викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 11-90сап21.

З аналогічних міркувань для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді немає юридичного значення те, чи є уповноважена особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, або представник органу, в якому вона працює, «стороною обвинувачення». Велика Палата Верховного Суду вважає, що таке порівняння у рішенні не впливає на правильність кваліфікації дій судді як дисциплінарного проступку.

Під час розгляду справи № 554/5192/21 може вбачатися упереджений підхід до доказової бази в залежності від того, ким подані докази. Як вбачається з постанови від 17 червня 2021 року докази, які надані працівниками поліції, не були допущені судом в якості належних, допустимих та достовірних доказів.

Водночас суддя Микитенко В.М. не наводить мотивів, з яких від дійшов до висновку, що такі докази не містять жодних інформації про факти (подію) вчинення адміністративного правопорушення.

42. На думку Вищої ради правосуддя, відсутність належного мотивування у справах про притягнення до адміністративної відповідальністю за статтею 130 КУпАП свідчить про наявність ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (рішення від 5 грудня 2023 року у справі № 1179/0/15-23)

Крім того, Вища рада правосуддя зауважує, що навантаження судді не може бути визначальним чинником його недбалого ставлення до належного мотивування судового рішення, зокрема у частині дотримання вимог статей 251, 252, 280, 283 КУпАП, яке має сприйматись стороннім спостерігачем, як результат справедливого судового процесу.

43. Суддя має відповідати на законні очікування громадян чітко вмотивованими рішеннями (Висновок № 25 (2022) Консультативної ради європейських суддів «Про свободу вираження поглядів суддів»).
44. Всупереч сталому розумінню характеру правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, у своїх рішеннях суддя Микитенко В.М. взагалі не досліджує обставини, які свідчать про заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам.

В постанові від 17 червня 2021 року не згадується про лист ПЕЗО «Міськсвітло».

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, серед іншого, є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств.

Відповідно до частини 1 статті 269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Наявні матеріали справи доводять, що судді Микитенку В.М. було достеменно відомо про майнову шкоду, яка спричинена ПЕЗО «Міськсвітло», а тому вказана обставина, у відповідності до статті 280 КУпАП, мала б стати предметом з’ясування та знайти своє відображення в мотивувальній частині рішення.

45. Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суддя Микитенко В.М. жодним чином не згадує той факт, що на момент вчинення адміністративного правопорушення (27 травня 2021 року) ОСОБА1 вже був позбавлений права керування за ідентичне правопорушення.

Згідно зі статтею 280 КУпАП з’ясування обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, відноситься до обов’язку саме судді, а не інших учасників справи.

46. Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
47. Разом із тим статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
48. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини.

Свобода національних судів у сфері оцінки доказів не повинна сприйматися, як дозвіл на свавільне поводження з доводами сторін. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх, без винятку, доказів і доводів якраз для того, щоб визначити з них ті, що обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття.

49. ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях.

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) ЄСПЛ нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

50. Разом із тим, усупереч вимогам статей 252, 280 КУпАП, у своїй постанові в справі № 554/5192/21 суддя Микитенко В.М. не наводить жодних мотивів відносно відхилення доказів, які подані Управлінням патрульної поліції в Полтавській області, не з’ясоває обставини стосовно спричиненої шкоди, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Пояснення свідків, які надані 17 червня 2021 року, не відповідають тим тезам, які вказані суддею в рішенні суду від 17 червня 2021 року.

51. Вказані обставини можуть свідчити, що в діях судді Микитенка В.М. може вбачатися склад дисциплінарного правопорушення, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - незазначення у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Допущення суддею поведінки, яка підриває авторитет правосуддя, зокрема недотримання стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду

52. Частиною другою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 цього Закону визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
53. У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів (місто Лондон, 16 жовтня 2015 року), зокрема, зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів, і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування.

Ефективна система правосуддя функціонує на благо широкого загалу суспільства, а не тільки тих осіб, справи яких розглядаються в суді.

54. У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

У пункті 22 Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Суддя повинен дотримуватися високих стандартів поведінки суддів і обстоювати їх з метою поглиблення громадської довіри до судових органів, що має першорядне значення для підтримання незалежності судової гілки влади.

55. Характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущими та має значний суспільний інтерес.
56. Ухвалене суддею Микитенком В.М. рішення у справі № 554/5192/21 дійсно призвело до певного суспільного резонансу серед місцевої громади міста Полтави.

Наявні матеріали дисциплінарного провадження не містять чітких та переконливих доказів, що неналежне мотивування могло стати наслідком позапроцесуального спілкування, впливу на суддю чи будь-якої упередженості судді щодо учасників справи.

Розгляд справи № 554/5192/21 відбувався з фіксацією технічними засобами розгляду справи (відео- та аудіо- фіксація), що є лише проявом забезпечення гласності та публічності. Вказані дії судді можуть доводити, що суспільний резонанс був врахований судом.

Отже, під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено чітких та переконливих доказів, які могли б свідчити, що в діях судді є всі елементи складу дисциплінарного правопорушення, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

57. Під час попередньої перевірки скарги встановлено докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності можуть свідчити про наявність у діях судді Микитенка В.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Микитенка Віталія Михайловича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя