Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., Саліхова В.В., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко Майї Володимирівни, відкриту за скаргою Савченко Поліни Вікторівни,
встановила:
До Вищої ради правосуддя 14 лютого 2023 року за вхідним № С-550/0/7-23 надійшла дисциплінарна скарга Савченко П.В. на дії судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. під час розгляду справи № 216/1007/22.
Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (далі – Закон № 3304-ІХ, набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу ІІ «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.
Розділ ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 237, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 24 листопада 2023 року вказану скаргу передано для попередньої перевірки члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради Ковбій О.В. (доповідач).
Ухвалою Другої Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя від 19 червня 2024 року № 1890/2дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В.
З матеріалів дисциплінарної справи вбачається наступне.
В провадженні судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. перебувало клопотання керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Ганенка І.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного військовослужбовця Управління Служби безпеки України в Запорізькій області майора ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 1 березня 2022 року вказане клопотання задоволено. Підозрюваному ОСОБА1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 1 квітня 2022 року. У порядку частини третьої статті 183 та частини п’ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) визначено розмір застави – 300 прожиткових мінімумів (744300 грн.). Вказаною ухвалою також визначено перелік обов’язків підозрюваного в разі внесення застави.
3 березня 2022 року заставодавицею ОСОБА2 (дружина підозрюваного ОСОБА1) внесено заставу на депозитний рахунок суду у розмірі 744300 грн. відповідно до платіжного доручення від 3 березня 2022 року № 711.
7 березня 2022 року до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло клопотання підозрюваного ОСОБА1 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов’язання з метою використання коштів, які передані в заставу, для їх подальшого внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 березня 2022 року вказане клопотання задоволено.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання та зобов’язано його перебувати у ІНФОРМАЦІЯ 1. Покладено на підозрюваного ОСОБА1 такі обов’язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; 2) не відлучатися із міста Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду. 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) здати закордонний паспорт на зберігання. Направлено ухвалу до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в частині передання суми застави для їх подальшого внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України для виконання. Роз’яснено підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов’язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Постановлення вказаної ухвали, на думку скаржниці, є неправомірним, оскільки відбулося без її участі як заставодавиці і власника грошових коштів. Зазначає, що судом допущено порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суддею Бутенко М.В. надано письмові пояснення стосовно тверджень, зазначених у дисциплінарній скарзі Савченко П.В.
У письмових поясненнях суддя вказала, що 1 березня 2022 року за результатами розгляду клопотання керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Ганенка І.С. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України, нею постановлено ухвалу про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 1 квітня 2022 року. У порядку частини третьої статті 183 та частини п’ятої статті 182 КПК України визначено розмір застави – 300 прожиткових мінімумів (744300 грн.). Вказаною ухвалою також визначено перелік обов’язків підозрюваного в разі внесення застави.
3 березня 2022 року заставодавицею ОСОБА2 внесено заставу на депозитний рахунок суду у розмірі 744300 грн. відповідно до платіжного доручення від 3 березня 2022 року № 711. Призначенням платежу за вказаним платіжним дорученням є застава за ОСОБА1.
7 березня 2022 року до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло клопотання підозрюваного ОСОБА1 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов’язання з метою використання коштів, які передані в заставу, для їх подальшого внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.
Як зазначено у поясненнях, пунктом 10 роз’яснень Верховного Суду від 3 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» визначено, що слідчим суддям (суду) необхідно зважати на обставини воєнного стану та, за наявності необхідних для цього підстав, за клопотанням підозрюваного доречно ухвалювати рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов’язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу, для їх подальшого внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України. Також, виходячи зі стану ведення воєнних дій, у місцях ведення активних бойових дій за клопотанням підозрюваного доречно розглядати питання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.
Як вказала суддя, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА1 судом було встановлено, що ОСОБА1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА2 і від спільного шлюбу мають двох малолітніх дітей 2016 та 2022 року народження.
Зважаючи на цю обставину та врахувавши положення статті 21 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а також положення статті 54 Сімейного кодексу України, відповідно до якої усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності, суд, як зазначила суддя, дійшов висновку, що дії одного з подружжя стосовно життя сім’ї вчинені за згодою другого з подружжя.
Крім цього, як вказано у поясненнях, частиною дев’ятою статті 182 КПК України визначено, що питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.
Про час та місце розгляду справи, як зазначила суддя Бутенко М.В., заставодавиця ОСОБА2 була належним чином повідомлена, про що свідчать матеріали справи, у зв’язку з чим, керуючись частиною дев’ятою статті 182 КПК України, розгляд клопотання проводився у її відсутність в режимі відеоконференцїї із підозрюваним ОСОБА1.
Також у поясненнях зазначено, що дисциплінарним проступком судді визнається винне, протиправне невиконання ним службових обов’язків, що виражається в обмеженні або порушенні законних прав та інтересів осіб, які беруть участь у судочинстві, або перешкоджанні в доступі до правосуддя, порушенні суддівських обмежень, і так само загальновизнаних моральних вимог.
При цьому, як вказано, у пункті 83 Висновку ОБСЄ/БДІПЛ від 30 червня 2017 року № JUD-UKR/298/2017 щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказано, що, у принципі, суддя не повинен нести відповідальність за дії, вчинені внаслідок звичайної недбалості, оскільки це може негативно позначитись на його/її суддівській незалежності. Відтак слід обмежити перелік підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності умисними діями або діями внаслідок грубої (очевидної) недбалості.
Також суддя наголошує, що Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проекту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).
Разом з тим, як зазначила суддя, відповідно до пункту 63 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів «Судова влада на службі суспільства» лише суддя, який нехтує розглядом справ через ледарство або який є абсолютно некомпетентний при їх вирішенні, повинен притягуватися до дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи викладене, суддя просила ухвалити рішення про відмову у притягненні її до дисциплінарної відповідальності зв’язку з відсутністю в її діях складу дисциплінарного проступку під час розгляду справи № 216/1007/22.
Надаючи правову кваліфікацію діям судді Бутенко М.В. слід зазначити таке.
Згідно з частиною восьмою статті 182 КПК України у разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Тобто з аналізу вказаної норми вбачається, що звернення застави в дохід держави можливе лише за наявності допущення порушень процесуальних обов’язків підозрюваним.
Разом з тим, враховуючи наявність роз’яснення Верховного Суду від 3 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» в реаліях сьогодення суду надано можливість за наявності необхідних для цього підстав, за клопотанням підозрюваного ухвалювати рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов’язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу, для їх подальшого внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.
Також відповідно до частини п’ятої статті 616 КПК України за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого слідчий суддя, суд має право ухвалити рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов’язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу (в повному обсязі або частково), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.
Згідно з частиною дев’ятою статті 182 КПК України питання про звернення застави в дохід держави може вирішуватися судом за відсутності підозрюваного, обвинуваченого або заставодавця лише за умови їх належного повідомлення про місце та час розгляду питання.
З копії матеріалів судової справи № 216/1007/22 щодо розгляду клопотання ОСОБА1 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов’язання, які надані Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, вбачається, що в них міститься телефонограма, з тексту якої встановлено, що Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області викликав ОСОБА2 як заставодавицю в судове засідання, призначене на 13:00 7 березня 2022 року. Вказана телефонограма складена та підписана секретарем судового засідання Кравець А.С.
З огляду на це у своїх поясненнях суддя Бутенко М.В. зазначила про належне повідомлення ОСОБА2 про дату та час судового засідання щодо розгляду клопотання ОСОБА1 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов’язання.
Відповідно до частини першої статті 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, – до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно з частиною четвертою статті 201 КПК України слідчий суддя, суд зобов’язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною першою статті 135 КПК України визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Частиною дев’ятою статті 135 КПК України встановлено, що особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право кожної людини на справедливий суд. Право на справедливий суд, зокрема, включає в себе принцип рівності сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Також Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в суттєво невигідне становище порівняно з опонентом (див. Avotiņš проти Латвії) [GC], №17502/07, § 119, ЄСПЛ 2016, і Dombo Beheer B.V. проти Нідерландів, 27 жовтня 1993 р., § 33, серія A, № 274). Кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною. На карту поставлено впевненість сторін у справі, яка ґрунтується, серед іншого, на усвідомленні того, що вони мали можливість висловити свою точку зору щодо кожного документа у справі (див. Beer проти Австрії, № 30428/96, §§ 17- 18, 6 лютого 2001 р.).
З огляду на наявність телефонограми в матеріалах судової справи та строків, встановлених КПК України для розгляду даної категорії справ, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вказані дії судді свідчать про дотримання нею балансу між необхідністю розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу у строки, передбачені нормами КПК України, та забезпеченням прав ОСОБА2 як заставодавиці щодо участі у розгляді даного клопотання.
Одночасно слід наголосити, що з копії матеріалів судової справи № 216/1007/22 не вбачається, що під час повідомлення ОСОБА2 телефонограмою про дату, час і місце проведення судового засідання нею заявлялися клопотання про відкладення розгляду справи чи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Тобто, враховуючи зазначені обставини, вбачається, що суддею Бутенко М.В. дотримано принцип засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а тому в її діях відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно із характеристикою, яку надав заступник голови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, суддя Бутенко М.В. за період роботи у вказаному суді зарекомендувала себе кваліфікованим юристом, грамотним, добросовісним, працьовитим, вимогливим працівником. До виконання службових обов’язків ставиться сумлінно та відповідально. Суддя приділяє велику увагу підвищенню професійних знань і ділової кваліфікації, вивченню нових законодавчих та нормативних актів. Судові справи розглядає вірно і вчасно, а також кваліфіковано застосовує норми матеріального та процесуального права.
Також у характеристиці зазначено, що суддя Бутенко М.В. користується повагою і авторитетом у колективі суду та двічі обиралася головою суду. За характером врівноважена та доброзичлива.
Згідно із частиною другою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 13.40 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункту 13.42 Регламенту Вищої ради правосуддя, якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 13.40–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко Майї Володимирівни до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко Майї Володимирівни припинити.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної палати
Олексій МЕЛЬНИК
Віталій САЛІХОВ
