Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши матеріали дисциплінарної справи, відкритої за скаргою Петриченка Віталія Володимировича, в частині стосовно судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гречка Юрія Валерійовича,

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 8 липня 2024 року (вх. № 9307/0/8-24) надійшла постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24 за скаргою судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА3 на рішення Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2023 року № 1321/0/15-23, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21.

Велика Палата Верховного Суду вказаною постановою скаргу ОСОБА3 задовольнила. Скасувала рішення Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2023 року № 1321/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 “Про притягнення суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА2 та ОСОБА3 до дисциплінарної відповідальності”» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА3.

Частиною третьою статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

У зв’язку з набранням 5 серпня 2021 року чинності Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», було зупинено здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

17 вересня 2023 року набрав чинності Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів», який вводиться в дію з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».

19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».

Зазначеними законами України відновлено дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 з 1 листопада 2023 року відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21.

Розділ ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 12 липня 2024 року зазначену справу передано членкині Вищої ради правосуддя Котелевець А.В. для підготовки справи до розгляду.

Суддя Гречко Ю.В. та скаржник повідомлені про дату, час і місце розгляду вказаної справи.

Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Суддя Гречко Ю.В. на засідання Вищої ради правосуддя не прибув. Був присутній представник судді Гречка Ю.В. – адвокат Кравець Р.Ю.

 

Кухар Дмитро Олексійович Указом Президента України від 2 листопада 2017 року № 348/2017 призначений на посаду судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Гречко Юрій Валерійович Постановою Верховної Ради України від 5 вересня 2013 року № 449-VІІ обраний суддею Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області безстроково.

 

Короткий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 14 лютого 2020 року (вх. № П-1124/0/7-20) надійшла дисциплінарна скарга Петриченка В.В. на дії суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О. – під час розгляду справи № 191/4636/19 (провадження № 1-кс/191/1660/19, № 1-кс/191/61/20), і Гречка Ю.В. – під час розгляду справи № 191/91/20 (провадження № 1-кс/191/12/20, № 1в/191/49/20, № 1-кс/191/59/20) за клопотанням слідчого про арешт майна.

Автор дисциплінарної скарги зазначив, що 21 грудня 2019 року суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухар Д.О. задовольнив клопотання слідчого в межах кримінального провадження № ____ про арешт грошових коштів, які знаходились на банківському рахунку фізичної особи – підприємця ОСОБА1 (далі ‒ ФОП ОСОБА1) (справа № 191/4636/19, провадження № 1-кс/191/1660/19).

Ухвалою слідчого судді Кухаря Д.О. від 31 січня 2020 року задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіас груп» (далі ‒ ТОВ «Олімпіас груп»), частково скасовано накладений ухвалою від 21 грудня 2019 року арешт на грошові кошти, зобов’язано повернути ці кошти ТОВ «Олімпіас груп» (справа № 191/4636/19, провадження № 1-кс/191/61/20).

На думку скаржника, встановлення ухвалою від 31 січня 2020 року права власності ТОВ «Олімпіас груп» на грошові кошти, які знаходились на рахунку ФОП ОСОБА1, та їх повернення ТОВ «Олімпіас груп» з метою часткової компенсації завданої матеріальної шкоди в межах кримінального провадження № ____ є незаконними, оскільки питання щодо речових доказів та вирішення цивільного позову суд вирішує під час ухвалення вироку.

У дисциплінарній скарзі також йдеться про порушення, на думку автора, суддею Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гречком Ю.В. норм процесуального закону під час розгляду клопотання слідчого у межах кримінального провадження № ____ про арешт майна (справа № 191/91/20, провадження № 1-кс/191/12/20).

За результатами розгляду цього клопотання слідчий суддя Гречко Ю.В. ухвалою від 13 січня 2020 року (з урахуванням ухвали цього судді від 22 січня 2020 року про виправлення описки) наклав арешт на зерно кукурудзи вагою 1 134 621 кг, яке зберігалося у приміщенні складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей Сайлос» (далі – ТОВ «Прометей Сайлос»).

Ухвалою слідчого судді Гречка Ю.В. від 31 січня 2020 року клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» задоволено. Скасовано арешт, накладений ухвалою суду від 13 січня 2020 року (з урахуванням ухвали цього судді від 22 січня 2020 року про виправлення описки), та зобов’язано повернути зерно ТОВ «Олімпіас груп» (справа № 191/91/20, провадження № 1-кс/191/59/20).

На переконання скаржника, такими діями суддя Гречко Ю.В. фактично вирішив господарський спір.

Скаржник зазначив, що ухвалою від 22 січня 2020 року про виправлення описки повністю виправлено резолютивну частину ухвали від 13 січня 2020 року про накладення арешту на зерно кукурудзи (справа № 191/91/20, провадження № 1в/191/49/20).

Петриченко В.В. стверджував, що судді Кухар Д.О. та Гречко Ю.В. не повідомляли ОСОБА1 про судові засідання, призначені у вказаних вище справах, копії ухвал суду йому не надсилали, у зв’язку з чим він був позбавлений можливості реалізувати надані йому процесуальні права на участь у судових засіданнях, подання доказів та участь у їх дослідженні. Копія ухвали слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О. від 21 грудня 2019 року про арешт грошових коштів у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) відсутня. Автор дисциплінарної скарги зазначає, що про цю ухвалу суду він дізнався від працівників банку.

У зв’язку з викладеним Петриченко В.В. просив притягнути суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О. та Гречка Ю.В. до дисциплінарної відповідальності.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Петриченка В.В. стосовно суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О. та Гречка Ю.В. член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківський П.М. склав висновок з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо цих суддів.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 15 квітня 2020 року № 983/3дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О. та Гречка Ю.В.

Підставою для відкриття дисциплінарної справи слугували викладені у дисциплінарній скарзі обставини, які можуть вказувати на наявність у діях суддів Кухаря Д.О. та Гречка Ю.В. ознак дисциплінарних проступків: у діях судді Кухаря Д.О. – передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; у діях судді Гречка Ю.В. – передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Щодо розгляду суддею Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухарем Д.О. справи № 191/4636/19 (провадження № 1-кс/191/1660/20, № 1-кс/191/61/20)

20 грудня 2019 року до провадження слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О. надійшло клопотання слідчого у кримінальному провадженні ‒ заступника начальника слідчого відділу Синельниківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі ‒ СВ Синельниківського ГУ НП в Дніпропетровській області) Якімова С.М., погоджене прокурором Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Пашаєвим Р.Ш., про арешт майна в межах кримінального провадження № ____, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) 18 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (справа № 191/4636/19, провадження № 1-кс/191/61/20).

У клопотанні зазначено про несплату ФОП ОСОБА1 ТОВ «Олімпіас груп» коштів за частину поставленого у листопаді–грудні 2019 року зерна кукурудзи. Станом на грудень 2019 року залишок заборгованості становив понад 9 000 000 гривень.

Слідчий суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухар Д.О. ухвалою від 21 грудня 2019 року клопотання задовольнив, наклав арешт на грошові кошти в сумі 9 163 244 грн, які знаходились на банківському рахунку, відкритому ФОП ОСОБА1 в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» (далі ‒ АТ КБ «ПриватБанк»).

Слідчий суддя Кухар Д.О. дійшов висновку про необхідність накладення арешту на грошові кошти ФОП ОСОБА1 у розмірі заподіяної ним ТОВ «Олімпіас груп» шкоди – у сумі 9 163 244 гривень.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу адвоката ОСОБА4 в інтересах ФОП ОСОБА1. Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2019 року скасовано та постановлено нову ухвалу про повернення прокурору клопотання про арешт майна для усунення недоліків протягом 72 годин.

Суд апеляційної інстанції встановив, що слідчий суддя на порушення вимог частини другої статті 173 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), розглядаючи клопотання слідчого, не з’ясував та не зазначив в ухвалі правових підстав, передбачених частиною третьою статті 170 КПК України, для накладення арешту на рахунок ФОП ОСОБА1, а саме чи є грошові кошти, про накладення арешту на які порушувалося питання у клопотанні слідчого, предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, чи набуті вказані кошти злочинним шляхом, чи є вони доходом від вчиненого злочину або отримані за рахунок доходів від вчиненого злочину; не звернув уваги на господарські відносини між ФОП ОСОБА1 і ТОВ «Олімпіас Груп», а також на докази факту завдання шкоди та її розміру.

Також Дніпровський апеляційний суд встановив, що внаслідок арешту банківського рахунку ФОП ОСОБА1 був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, у тому числі розрахуватися за неоплачену частину поставленої кукурудзи у разі досягнення домовленості з ТОВ «Олімпіас Груп».

29 січня 2020 року ТОВ «Олімпіас груп» звернулось до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою цього суду від 21 грудня 2019 року.

На обґрунтування клопотання представник ТОВ «Олімпіас груп» посилався, зокрема, на те, що на банківському рахунку, на який накладено арешт, міститься залишок грошових коштів у сумі 756 676,61 гривень. Зазначені грошові кошти за поставлене у жовтні 2019 року зерно кукурудзи на рахунок ФОП ОСОБА1 перераховано Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство “Нібулон”» (далі ‒ ТОВ «СП “Нібулон”»). У разі ненакладення арешту на банківський рахунок існує вірогідність, що в подальшому ФОП ОСОБА1 буде позбавлений залишку коштів у сумі 756 676,61 гривні.

Представник ТОВ «Олімпіас груп» вважав, що кошти, отримані ФОП ОСОБА1 від ТОВ «СП “Нібулон”», є коштами, які надійшли за реалізацію кукурудзи, отриманої ФОП ОСОБА1 від ТОВ «Олімпіас груп». Власником зазначених грошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку ФОП ОСОБА1, є ТОВ «Олімпіас груп».

Представник ТОВ «Олімпіас груп» у клопотанні зазначив, що у разі скасування арешту грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку ФОП ОСОБА1, та перерахування банком коштів на банківський рахунок ТОВ «Олімпіас груп», Товариство отримає часткову компенсацію завданої матеріальної шкоди, оскільки загальний розмір заборгованості ФОП ОСОБА1 перед ТОВ «Олімпіас груп» – понад 9 000 000 гривень. Арешт банківського рахунку позбавляє ТОВ «Олімпіас груп» можливості отримати належні йому кошти.

Ухвалою слідчого судді Кухаря Д.О. від 31 січня 2020 року клопотання задоволено. Арешт, накладений ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2019 року на грошові кошти у сумі 756 676,61 грн, заблоковані на банківському рахунку, відкритому ФОП ОСОБА1 у банку АТ КБ «ПриватБанк», які на праві власності належать ТОВ «Олімпіас груп», частково скасовано. Зобов’язано відповідальну особу – АТ КБ «ПриватБанк» – здійснити повернення грошових коштів у сумі 756 676,61 грн ТОВ «Олімпіас груп» шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок Товариства.

Частково скасовуючи арешт грошових коштів у сумі 756 676,61 грн, слідчий суддя Кухар Д.О. вважав, що потреба в накладенні арешту на ці грошові кошти зникла.

19 травня 2020 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого СВ Синельниківського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Алексєєнко А.О., погоджене прокурором Синельниківської місцевої прокуратури Пашаєвим Р.Ш., про скасування заходів, застосованих ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2020 року.

Ухвалою слідчого судді Кухаря Д.О. від 20 травня 2020 року клопотання задоволено. Скасовано арешт, накладений ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2020 року у справі № 191/4636/19. Скасовано заходи, застосовані ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2020 року у справі № 191/4636/19.

Мотивуючи ухвалу, слідчий суддя Кухар Д.О. вважав, що будь-які обтяження щодо майна ФОП ОСОБА1 мають бути невідкладно припинені, адже встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо права власності на грошові кошти та невідповідність їх ознакам речових доказів зобов’язують ураховувати такі обставини при подальшому проведенні всіх слідчих дій і утриматись від дій, які мали бути вчинені за наявності арешту, який згодом був скасований судом апеляційної інстанції.

В ухвалі також зазначено, що суд не вирішує питання належності грошових коштів будь-якій особі, яка є учасником справи, адже протилежні твердження учасників справи вказують на те, що між сторонами договору поставки наявний спір про право цивільне, який може бути вирішений за спільною згодою (домовленістю) сторін, а у разі недосягнення такої домовленості – судом.

Ураховуючи твердження учасників справи, слідчий суддя Кухар Д.О. дійшов висновку, що задоволення клопотання слідчого та скасування всіх чинних засобів забезпечення кримінального провадження припинить будь-які обмеження щодо грошових коштів, які є предметом розгляду, що надасть учасникам справи № 191/4636/19 можливість вирішити питання, пов’язані з укладенням, виконанням та припиненням договору поставки від 4 жовтня 2019 року № 04/10-19.

 

Щодо розгляду суддею Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гречком Ю.В. справи № 191/91/20 (провадження № 1-кс/191/12/20, № 1в/191/49/20, № 1-кс/191/59/20)

10 січня 2020 року до провадження слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гречка Ю.В. надійшло клопотання слідчого СВ Синельниківського ГУ НП в Дніпропетровській області Алексєєнко А.О. про арешт майна в межах кримінального провадження № ____, відомості про які внесено до ЄРДР 18 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.

13 січня 2020 року слідчий суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гречко Ю.В. ухвалою задовольнив клопотання та наклав арешт на зерно кукурудзи вагою 255 732 кг, що зберігається в приміщенні складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон Агро» (далі – ТОВ «Дон Агро») за адресою: Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Промислова, 1, у кримінальному провадженні № ____, відомості про які внесено до ЄРДР 18 грудня 2019 року.

В ухвалі від 13 січня 2020 року зазначено, що під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що зерно кукурудзи вагою 255 732 кг, яке зберігається у приміщенні складу ТОВ «Дон Агро», може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, тому з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також для забезпечення належного зберігання речових доказів стороною кримінального провадження суд вважає за необхідне клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.

За змістом клопотання слідчого СВ Синельниківського ГУ НП в Дніпропетровській області Алексєєнко А.О., до Синельниківського ВП надійшла заява представника ТОВ «Олімпіас груп» про те, що із середини листопада до 16 грудня 2019 року невстановлена особа шляхом зловживання довірою заволоділа майном, яке належить ТОВ «Олімпіас груп», чим спричинила цьому Товариству матеріальний збиток.

18 грудня 2019 року за цим фактом внесені відомості до ЄРДР за № ____ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, та розпочато досудове розслідування.

18 грудня 2019 року допитаний як представник потерпілого Голиков В.Ю. повідомив, що є представником ТОВ «Олімпіас груп» за довіреністю. 4 жовтня 2019 року ТОВ «Олімпіас груп» уклало договір поставки сільськогосподарської продукції № 04/10-19 з ФОП ОСОБА1, на виконання якого ТОВ «Олімпіас груп» у жовтні та листопаді 2019 року поставило ФОП ОСОБА1 сільськогосподарську продукцію (кукурудзу) у кількості 4588,7 т (фізична вага) загальною вартістю понад 15 млн гривень. Кількість кукурудзи в кожній окремій партії та ціна однієї тонни кукурудзи погоджувались з ФОП ОСОБА1 як з покупцем за договором поставки шляхом підписання відповідних податкових накладних та підтверджувались здійсненням оплати за поставлену продукцію у жовтні 2019 року. Починаючи із середини листопада, ФОП ОСОБА1 припинив перерахування коштів за поставлену сільськогосподарську продукцію, у зв’язку із чим станом на грудень 2019 року заборгованість за поставлену сільськогосподарську продукцію становить понад 9 млн гривень.

Опитаний у межах кримінального провадження ОСОБА1 пояснив, що станом на 27 грудня 2019 року не проведено розрахунку відповідно до договору поставки сільськогосподарської продукції від 4 жовтня 2019 року № 04/10-19, укладеного між ФОП ОСОБА1 та ТОВ «Олімпіас груп».

Під час досудового розслідування отримано копії договору № 52/Ш складського зберігання від 25 жовтня 2019 року, який укладено між ТОВ «Дон Агро» та ФОП ОСОБА1, та договору № 185/П складського зберігання від 31 жовтня 2019 року, укладеного між ТОВ «Прометей Сайлос» та ФОП ОСОБА1. Відповідно до цих договорів ФОП ОСОБА1 передав на зберігання ТОВ «Дон Агро» за адресою: Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Промислова, 1 та ТОВ «Прометей сайлос» за адресою: Кіровоградська обл., Добровеличківський р-н, м. Помічна, вул. Гагаріна, 54, зерно кукурудзи, отримане ФОП ОСОБА1 відповідно до договору поставки сільськогосподарської продукції від 4 жовтня 2019 року № 04/10-19.

Слідчий СВ Синельниківського ГУ НП в Дніпропетровській області Алексєєнко А.О. указав, що з огляду на викладене вище виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно, а саме зерно кукурудзи вагою 1 134 621 кг, що зберігається у приміщенні складу ТОВ «Прометей сайлос» за адресою: Кіровоградська обл., Добровеличківський р-н, м. Помічна, вул. Гагаріна, 54.

Підставами, у зв’язку з якими потрібно здійснювати арешт указаного майна, є забезпечення належного зберігання речових доказів стосовно кримінального провадження та фактичне позбавлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про його арешт або повернення.

Слідчий СВ Синельниківського ГУ НП в Дніпропетровській області Алексєєнко А.О. також зазначив, що з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, виникає необхідність у накладенні арешту на зазначене майно на підставі статті 170 КПК України.

Отже, слідчий СВ Синельниківського ГУ НП в Дніпропетровській області Алексєєнко А.О. просив задовольнити клопотання та накласти арешт на зерно кукурудзи вагою 1 134 621 кг, яке зберігається у приміщенні складу ТОВ «Прометей сайлос» за адресою: Кіровоградська обл., Добровеличківський р-н, м. Помічна, вул. Гагаріна, 54, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 18 грудня 2019 року за № ____.

Слідчий суддя Гречко Ю.В. ухвалою від 22 січня 2020 року задовольнив заяву слідчого Алексєєнко А.О. про виправлення описки, допущеної в ухвалі від 13 січня 2020 року. В абзаці четвертому на сторінці 3, в абзаці четвертому на сторінці 4 та в резолютивній частині ухвали замість помилково вказаного «кукурудзу, вагою 255732 кг, яка зберігається у приміщенні складу ТОВ «Дон Агро», за адресою: Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Промислова, 1» зазначено: «кукурудзу, вагою 1134621 кг, яка зберігається у приміщенні складу ТОВ «Прометей Сайлос», за адресою: Кіровоградська область, Добровеличківський район, м. Помічна».

Слідчий суддя Гречко Ю.В. ухвалою від 31 січня 2020 року клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» задовольнив. Скасував арешт, накладений ухвалою від 13 січня 2020 року (з урахуванням ухвали цього судді від 22 січня 2020 року про виправлення описки) на зерно кукурудзи вагою 1 134 621 кілограм, яке ФОП ОСОБА1 передав на зберігання ТОВ «Прометей Сайлос» згідно з договором складського зберігання від 31 жовтня 2019 року № 185/П та яке знаходиться на зберіганні в приміщенні складу ТОВ «Прометей Сайлос» за адресою: Кіровоградська обл., м. Помічна, вул. Гагаріна, 54, і на праві власності належить ТОВ «Олімпіас груп». Зобов’язано відповідальну особу – ТОВ «Прометей Сайлос» – здійснити повернення цього зерна ТОВ «Олімпіас груп» шляхом його відвантаження на надані транспортні засоби.

Як встановлено з рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в ухвалі від 31 січня 2020 року вказано, що обґрунтування клопотання про скасування арешту аналогічне обґрунтуванню клопотання слідчого про арешт кукурудзи, за результатами розгляду якого постановлено ухвалу від 13 січня 2020 року.

Скасовуючи арешт, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» підлягає задоволенню з метою забезпечення права власності Товариства та часткової компенсації завданої матеріальної шкоди.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 19 лютого 2020 року прийняв відмову від апеляційної скарги адвоката ОСОБА4, яка діє в інтересах ФОП ОСОБА1, на ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2020 року, апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою закрив.

 

Короткий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Оцінюючи дії судді Кухаря Д.О., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про те, що в ухвалі слідчого судді Кухаря Д.О. від 21 грудня 2019 року викладено зміст клопотання слідчого про арешт грошових коштів, фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені органом досудового розслідування, а також що вказана ухвала містить посилання на статтю 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) як на підставу арешту.

Водночас слідчий суддя не звернув уваги, що клопотання слідчого не містить належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт.

Зокрема, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу слідчого судді від 21 грудня 2019 року, зазначив, що посилання слідчого на необхідність накладення арешту на грошові кошти для забезпечення їх як речових доказів є необґрунтованим, оскільки предметом договору поставки є кукурудза, яку постачальник передав покупцю на підставі договору, а гроші, які знаходяться на арештованому банківському рахунку, є власністю ФОП ОСОБА1 та результатом його господарської діяльності. Із зазначеного не вбачається, що грошові кошти, на які накладено арешт, мають ознаки речового доказу в розумінні статті 98 КПК України. В ухвалі слідчого судді не зазначено правових підстав, передбачених частиною третьою статті 170 КПК України, для арешту грошових коштів ФОП ОСОБА1.

Отже, позбавлення ФОП ОСОБА1 права розпоряджатися власними грошовими коштами з огляду на те, що він не є учасником кримінального провадження № ____, а також з огляду на невідповідність цих грошових коштів критеріям статті 98 КПК України є втручанням у його право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до частини четвертої статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У зв’язку з постановленням суддею Кухарем Д.О. ухвали від 21 грудня 2019 року ФОП ОСОБА1 був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність.

Крім того, матеріали дисциплінарної справи не містять, а під час перевірки не здобуто доказів повідомлення суддею Кухарем Д.О. ФОП ОСОБА1 як власника грошових коштів про час і місце розгляду клопотання слідчого про арешт майна. В ухвалі слідчого судді не наведено будь-яких мотивів розгляду клопотання слідчого без належного сповіщення ФОП ОСОБА1 як власника майна.

Не встановлено також обставин, які вказували б, що копія постановленої суддею Кухарем Д.О. ухвали про арешт грошових коштів надсилалась ФОП ОСОБА1 як власнику цих коштів.

У зв’язку з неповідомленням ФОП ОСОБА1 про розгляд 21 грудня 2019 року клопотання слідчого про арешт його грошових коштів він був позбавлений можливості навести аргументи на користь своєї позиції, що в подальшому стало підставою для скасування ухвали суду першої інстанції апеляційним судом.

Таким чином, допущене суддею Кухарем Д.О. процесуальне порушення перебуває у причинному зв’язку з протиправним обмеженням права власності на арештоване майно як основоположного права людини в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Встановлено, що станом на день відкриття дисциплінарної справи (15 квітня 2020 року) текст ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2019 року, постановленої суддею Кухарем Д.О. у справі № 191/4636/19 (провадження № 1-кс/191/1660/19), в ЄДРСР був відсутній.

Копія вказаної ухвали була надіслана судом до ЄДРСР лише 23 квітня 2020 року.

В ухвалі слідчого судді Кухаря Д.О. від 31 січня 2020 року, якою задоволено клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» та частково скасовано накладений ухвалою цього судді від 21 грудня 2019 року арешт грошових коштів (756 676 грн) і передано їх ТОВ «Олімпіас груп», відображено зміст клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп», зокрема суддя посилається на конституційні норми щодо непорушності права власності, положення процесуального законодавства про арешт майна та його скасування та наводить перелік матеріалів справи, які були ним досліджені. Суддя дійшов висновку, що вказане клопотання підлягає задоволенню, оскільки відпала потреба в подальшому застосуванні арешту грошових коштів. У резолютивній частині ухвали вказано, що зазначена у клопотанні частина коштів, арешт яких скасовується, на праві власності належить ТОВ «Олімпіас груп».

Водночас ухвала слідчого судді Кухаря Д.О. від 31 січня 2020 року не містить обґрунтування вказаного висновку та доказів права власності ТОВ «Олімпіас груп» на частину грошових коштів, арешт яких скасовано.

Отже, частково скасовуючи арешт грошових коштів, які належать ФОП ОСОБА1, та передаючи їх ТОВ «Олімпіас груп», слідчий суддя безпідставно позбавив ФОП ОСОБА1 права власності на це майно.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Кухар Д.О. допустив істотне порушення норм процесуального права щодо наведення належних мотивів прийняття аргументів слідчого про арешт майна та представника ТОВ «Олімпіас груп» про скасування арешту майна, вихід за межі повноважень слідчого судді при вирішенні питання про зобов’язання банку повернути кошти на банківський рахунок ТОВ «Олімпіас груп», порушення права власника майна на мирне володіння майном – коштами, наслідком чого стало позбавлення ФОП ОСОБА1 права розпоряджатися власними грошовими коштами понад п’ять місяців, що унеможливило здійснення ним господарської діяльності, виконання зобов’язань перед контрагентами та банківськими установами (з огляду на обставини кримінального провадження, очевидну безпідставність застосованого заходу забезпечення, правової кваліфікації злочинного діяння, необґрунтованість та невмотивованість обраного способу втручання). Такі дії, на переконання Дисциплінарного органу, суддя вчинив внаслідок неналежного ставлення до виконання обов’язків слідчого судді (груба недбалість). Допущені суддею Кухарем Д.О. грубі порушення норм процесуального права та зміст постановлених ним як слідчим суддею ухвал від 21 грудня 2019 року та від 31 січня 2020 року в цій справі викликають у стороннього спостерігача сумніви щодо об’єктивності судді, а тому не сприяють посиленню переконання громадськості у доброчесності та неупередженості суду. Наведені дії судді Кухаря Д.О. підривають авторитет правосуддя в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Кухаря Д.О. містить склад дисциплінарних проступків, наслідком яких може бути притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод – права власності та права на справедливий суд; допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Оцінюючи дії судді Гречка Ю.В., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в ухвалі слідчого судді Гречка Ю.В. від 13 січня 2020 року викладено зміст клопотання слідчого про арешт зерна кукурудзи, зокрема зазначено фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені органом досудового розслідування, та посилання на статтю 170 КПК України, на підставі якої виникла необхідність у накладенні арешту на майно, однак слідчий суддя не врахував, що клопотання слідчого не містить належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт.

Дисциплінарний орган Вищої ради правосуддя зауважив, що слідчий суддя Гречко Ю.В. в ухвалі зазначає, що зерно кукурудзи, про яке йдеться у клопотанні слідчого, може мати значення речового доказу у кримінальному провадженні, а тому з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також для забезпечення належного зберігання речових доказів стороною кримінального провадження необхідно задовольнити клопотання слідчого про арешт зерна кукурудзи. Проте в ухвалі не зазначено, за результатами дослідження яких саме документів або інших матеріалів суддя дійшов такого висновку, не наведено належного обґрунтування правових підстав необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, а саме чи є зерно кукурудзи предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, чи набуте воно злочинним шляхом, чи є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Слідчий суддя Гречко Ю.В. також не врахував наявності ухвали слідчого судді Кухаря Д.О. від 21 грудня 2019 року, постановленої в межах цього кримінального провадження (яка була чинною на час розгляду вказаного клопотання), про арешт коштів ФОП ОСОБА1 у розмірі заподіяної ним ТОВ «Олімпіас груп» шкоди в сумі 9 163 244 грн за несплату ним ТОВ «Олімпіас груп» коштів за частину поставленого у листопаді – грудні 2019 року зерна кукурудзи.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зауважила, що ухвалою слідчого судді Гречка Ю.В. від 22 січня 2020 року виправлено описки, допущені в ухвалі від 13 січня 2020 року про накладення арешту на зерно кукурудзи, в частині зазначення кількості цього зерна та його місцезнаходження. Допущення таких описок під час постановлення ухвали, зокрема в резолютивній частині, враховуючи наявність у клопотанні слідчого правильних даних щодо кількості та місця зберігання цієї сільськогосподарської продукції, може свідчити про неналежне виконання суддею Гречком Ю.В. своїх службових обов’язків.

Крім того, зі змісту ухвали судді Гречка Ю. В. від 31 січня 2020 року про скасування арешту зерна кукурудзи та повернення його ТОВ «Олімпіас груп» не вбачається, що ФОП ОСОБА1 має статус підозрюваного та що ТОВ «Олімпіас груп» заявлено цивільний позов до ФОП ОСОБА1 Задовольняючи клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» з метою часткової компенсації завданої матеріальної шкоди, суддя діяв усупереч закону, оскільки фактично вирішив цивільний позов без наявності доказів розміру цієї шкоди. Крім того, зазначені правовідносини між ФОП ОСОБА1 і ТОВ «Олімпіас груп» підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що з ухвал судді Гречка Ю.В. від 13 та 31 січня 2020 року не вбачається, які конкретні фактичні дані клопотань суддя перевірив. Текст ухвал слідчого судді повністю відтворює зміст клопотань слідчого та представника ТОВ «Олімпіас груп» без наведення належних мотивів прийняття їх аргументів щодо наявності підстав для арешту майна та його скасування.

Дисциплінарна палата зауважила, що у вказаних вище ухвалах суддя Гречко Ю.В. не навів достатніх мотивів та підстав для постановлення таких ухвал.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Гречко Ю.В. допустив істотне порушення норм процесуального права щодо наведення належних мотивів прийняття аргументів слідчого про арешт майна та представника ТОВ «Олімпіас груп» про скасування арешту майна, вихід за межі повноважень слідчого судді при вирішенні питання про зобов’язання зберігача майна повернути зерно кукурудзи ТОВ «Олімпіас груп», наслідком чого стало виконання без відома ФОП ОСОБА1 неправомірної ухвали слідчого судді від 31 січня 2020 року та вивезення зерна кукурудзи ТОВ «Олімпіас груп». Такі дії, на переконання Дисциплінарного органу, суддя вчинив внаслідок неналежного ставлення до виконання обов’язків слідчого судді (груба недбалість). Допущені суддею Гречком Ю.В. грубі порушення норм процесуального права та зміст постановлених ним як слідчим суддею ухвал від 13 та 31 січня 2020 року в цій справі викликають у стороннього спостерігача сумніви в об’єктивності судді, а тому не сприяють посиленню переконаності громадськості в доброчесності та неупередженості суду. Наведені дії судді Гречка Ю.В. підривають авторитет правосуддя в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Гречка Ю.В. містять склад дисциплінарних проступків, наслідком яких може бути притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору; допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Дисциплінарний орган також зазначив, що враховує позитивні характеристики суддів Кухаря Д.О., Гречка Ю.В., а також те, що вони раніше не притягувалися до дисциплінарної відповідальності, водночас враховує і те, що допущені суддями порушення, які розцінюються як істотні дисциплінарні проступки, що є несумісними зі статусом судді, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, а отже, пом’якшення виду стягнення, яке підлягає застосуванню до суддів, є невиправданим.

 

Узагальнені доводи скарги судді Кухаря Д.О.

Суддя Кухар Д.О. подав до Вищої ради правосуддя скаргу, в якій просив скасувати повністю рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21, а дисциплінарне провадження закрити.

На обґрунтування доводів скарги вказав, що, незважаючи на неналежне повідомлення та незабезпечення його участі в розгляді справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглянула дисциплінарну справу та ухвалила рішення, з яким він категорично не погоджується.

Крім того, наведене в оскаржуваному рішенні твердження, що суддя не заперечує проти проведення засідання 16 червня 2021 року, на переконання судді Кухаря Д.О., є припущенням, оскільки базується на формальному посиланні на розмову, яка відбулась 14 червня 2021 року між невідомою особою і в.о. керівника апарату Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гладкою І.Г., яка не була допитана в якості свідка під час засідання Дисциплінарного органу. До того ж в цей період суддя перебував у щорічній відпустці, був відсутній на роботі.

Суддя Кухар Д.О. не погоджується з висновками Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в частині ненадіслання судових повісток, зокрема щодо неповідомлення ФОП ОСОБА1 про судові засідання, оскільки статтею 172 КПК України встановлена можливість розгляду судом клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою збереження майна. Натомість, Дисциплінарний орган допустив порушення приписів статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині порушення права судді під час розгляду дисциплінарної справи без його участі.

При цьому суддя посилається на те, що на порушення вимог статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції, чинній на день надходження дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя, дисциплінарна справа відкрита 15 квітня 2020 року, а розглянута лише 16 червня 2021 року, тобто протягом більш ніж через рік з дня її відкриття, що є підставою для скасування рішення Дисциплінарного органу.

24 червня 2021 року суддя Кухар Д.О. також звернувся через систему «Електронний суд» до Голови Вищої ради правосуддя з заявою про ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та надсилання на електронну пошту фотокопій цих матеріалів. На вказане звернення було надано відповідь, що заява буде розглянута протягом місяця, у зв’язку з чим він був обмежений у праві бути ознайомленим з матеріалами дисциплінарної справи стосовно нього.

 

Узагальнені доводи скарги судді Гречка Ю.В.

Суддя Гречко Ю.В. подав до Вищої ради правосуддя скаргу, в якій просив скасувати повністю рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21, а дисциплінарне провадження закрити.

У скарзі суддя Гречко Ю.В. зазначив, що він не погоджується з висновками Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, оскільки вважає, що судові рішення були прийняті з метою захисту прав потерпілого у кримінальному провадженні № ____.

Під час розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Гречко Ю.В. просив врахувати його особу, стаж роботи на посаді судді понад 12 років, з них 5 років – на посаді голови Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, а також навантаження та стислі строки розгляду клопотання слідчого про арешт майна, практику розгляду дисциплінарних справ, правовідносини в яких є релевантними зі справою № 191/91/20 (провадження № 1-кс/191/12/20, № 1в/191/49/20, № 1-кс/191/59/20).

Суддя Гречко Ю.В. вважав, що до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади за наявності більш м’якого стягнення.

В письмових поясненнях від 31 жовтня 2024 року представник судді Гречка Ю.В. – адвокат Кравець Р.Ю. також наголошує на тому, що нормами КПК України не передбачено обов’язку слідчого судді перелічувати всі обставини кримінального провадження і викладати в ухвалі усі відомі і встановлені відомості. Вмотивованість ухвали слідчого судді повинна бути в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування, в ній, зокрема, повинні бути наведені аргументи, що переконали суддю в задоволенні чи відхиленні такого клопотання. Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року по справі № 11-90сап21, якої Вища рада правосуддя притримується у рішенні від 25 грудня 2023 року № 1387/1дп/15-23. Допустимість та належність такого мотивування до компетенції Вищої ради правосуддя та її дисциплінарних органів не входить.

Суддя Гречко Ю.В. навів мотиви, які переконали його задовольнити клопотання про скасування арешту на майно. Прийняття або відхилення аргументів сторін не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, оскільки суддя Гречко Ю.В. вирішував лише процесуальні питання і згідно з вимогами норм КПК України був позбавлений права давати оцінку доказам у справі на цій стадії судового розгляду.

Станом на час вирішення питання про скасування арешту майна мали місце додаткові обставини, які не були відомі слідчому судді Гречку Ю.В. Додаткова угода є новим письмовим доказом перебування майна у ФОП ОСОБА1 і факту визнання ним свого обов’язку повернути це майно ТОВ «Олімпіас Груп».

Скасовуючи арешт з майна, суддя Гречко Ю.В. діяв в межах норм КПК України.

Оскільки положення статті 174 КПК України, які регулюють питання скасування арешту, не визначають порядок виконання таких ухвал, суддею Гречком Ю.В. за аналогією закону було визначено спосіб виконання ухвали про скасування арешту, який би максимально сприяв дотриманню справедливості. Застосування аналогії не свідчить про вихід за межі повноважень слідчого судді, а інформування ФОП ОСОБА1, який не набув статусу у кримінальному провадженні, не входило в коло обов’язків слідчого судді.

Крім того, представник судді Гречка Ю.В. – адвокат Кравець Р.Ю. вважає, що строк застосування дисциплінарного стягнення щодо судді сплинув. Суддя Гречко Ю.В. постановив ухвали 13, 22, 30 січня 2020 року. Дисциплінарна скарга щодо дисциплінарного проступку судді Гречка Ю.В. подана 14 лютого 2020 року. Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції станом на 14 лютого 2020 року) дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк, строки здійснення дисциплінарного провадження не повинні перевищувати більше, ніж 60 днів з моменту отримання дисциплінарної скарги. Строк дисциплінарного провадження (з урахуванням 15 днів лікарняних, 163 дні відпусток) завершився відповідно 8 вересня 2023 року, 17 вересня 2023 року та 25 вересня 2023 року, у зв’язку з чим дисциплінарне провадження стосовно судді Гречка Ю.В. підлягає закриттю.

 

Позиція Вищої ради правосуддя щодо оцінки аргументів скарг суддів Кухаря Д.О. та Гречка Ю.В.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя та протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 25 серпня 2021 року скарги суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О. і Гречка Ю.В. передано члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В. для проведення перевірки.

У зв’язку з набранням 5 серпня 2021 року чинності Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», було зупинено здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

17 вересня 2023 року набрав чинності Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів», який вводиться в дію з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».

19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».

Зазначеними законами відновлено дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21, з 1 листопада 2023 року.

Розділ ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

На підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі та протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 3 листопада 2023 року вказані скарги суддів передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Боковій Ю.В.

За результатами перевірки відомостей, наведених у скаргах суддів Кухаря Д.О. і Гречка Ю. В., член Вищої ради правосуддя Бокова Ю. В. склала висновок від 9 листопада 2023 року, яким запропонувала залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 про притягнення суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О., Гречка Ю.В. до дисциплінарної відповідальності.

Розглянувши скарги суддів Кухаря Д.О. і Гречка Ю.В., Вища рада правосуддя ухвалила рішення від 14 грудня 2023 року № 1321/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 про притягнення суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О., Гречка Ю.В. до дисциплінарної відповідальності».

Вища рада правосуддя в оскаржуваному рішенні погодилась з висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що суддя Кухар Д.О. допустив істотне порушення норм процесуального права щодо наведення належних мотивів прийняття аргументів слідчого про арешт майна та представника ТОВ «Олімпіас груп» про скасування арешту майна, вихід за межі повноважень слідчого судді під час вирішення питання про зобов’язання банку повернути кошти на банківський рахунок ТОВ «Олімпіас груп», порушення права власника майна на мирне володіння майном – коштами, наслідком чого стало позбавлення ФОП ОСОБА1 права розпоряджатися власними грошовими коштами понад п’ять місяців та унеможливило здійснення ним господарської діяльності, виконання зобов’язань перед контрагентами та банківськими установами (з огляду на обставин кримінального провадження, очевидну безпідставність застосованого заходу забезпечення, правової кваліфікації злочинного діяння, необґрунтованість та невмотивованість обраного способу втручання). Такі дії суддя вчинив внаслідок неналежного ставлення до виконання обов’язків слідчого судді (груба недбалість). Допущені суддею Кухарем Д.О. грубі порушення норм процесуального права та зміст постановлених ним як слідчим суддею ухвал від 21 грудня 2019 року та від 31 січня 2020 року в цій справі, викликають у стороннього спостерігача сумніви щодо об’єктивності судді, а тому не сприяють посиленню переконаності громадськості у доброчесності та неупередженості суду. Наведені вище дії судді Кухаря Д.О. підривають авторитет правосуддя в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Вища рада правосуддя в оскаржуваному рішенні також погодилася з висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що суддя Гречко Ю.В. допустив істотне порушення норм процесуального права щодо наведення належних мотивів прийняття аргументів слідчого про арешт майна та представника ТОВ «Олімпіас груп» про скасування арешту майна, вийшов за межі повноважень слідчого судді під час вирішення питання про зобов’язання зберігача майна повернути зерно кукурудзи ТОВ «Олімпіас груп», наслідком чого стало виконання без відома ФОП ОСОБА1 неправомірної ухвали слідчого судді від 31 січня 2020 року та вивезення зерна кукурудзи ТОВ «Олімпіас груп». Такі дії суддя вчинив внаслідок неналежного ставлення до виконання обов’язків слідчого судді (груба недбалість). Допущені суддею Гречком Ю.В. грубі порушення норм процесуального права і зміст постановлених ним як слідчим суддею ухвал від 13 та 31 січня 2020 року в цій справі викликають у стороннього спостерігача сумніви щодо об’єктивності судді, а тому не сприяють посиленню переконаності громадськості у доброчесності та неупередженості суду. Наведені вище дії судді Гречка Ю.В. підривають авторитет правосуддя в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Такі дії судді Кухаря Д.О. містять склад дисциплінарних проступків, наслідком яких є притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод – права власності та права на справедливий суд; допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду), а дії судді Гречка Ю.В. містять склад дисциплінарних проступків, наслідком яких є притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору; допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

З урахуванням установлених Третьою Дисциплінарною палатою обставин Вища рада правосуддя дійшла висновку про те, що застосування до суддів Кухаря О.Д. і Гречка Ю.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення суддів з посади є правильним та пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Узагальнені доводи скарги судді Гречка Ю.В.

У січні 2024 року суддя ОСОБА3 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2023 року № 1321/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 про притягнення суддів Синельниківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА2, ОСОБА3 до дисциплінарної відповідальності».

На обґрунтування скарги суддя ОСОБА3 зазначив, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя не містить підстав та доводів для кваліфікації дій судді за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки:

– нормами КПК України не передбачено обов’язку слідчого судді перелічувати всі обставини кримінального провадження і викладати їх в ухвалі, а також усі відомі і встановлені відомості, які переконали суддю в наявності підстав для задоволення чи відхилення клопотання слідчого, оцінка достатності та належність такого мотивування до компетенції Вищої ради правосуддя та її дисциплінарних органів не входить;

– в обох ухвалах суддя навів аргументи, що переконали його задовольнити клопотання, оцінка ж їх Вищою радою правосуддя як таких, що є недостатніми, не охоплюється ознаками вказаного дисциплінарного проступку, в якому йдеться виключно про незазначення мотивів, а не їх недостатність чи невідповідність;

– диспозиція проступку вказує, що об’єктивна сторона охоплюється виключно мотивами відносно аргументів сторін щодо суті спору, однак на етапі досудового розслідування суд взагалі не виносить судових рішень щодо суті спору, що знову ж таки унеможливлює кваліфікацію діяння за цим підпунктом.

На переконання заявника, оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя також не містить підстав та мотивів кваліфікації діяння судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки:

– такі висновки Вищої ради правосуддя, як «належність мотивів», «неправомірність ухвали» та врахування Вищою радою правосуддя «змісту ухвал», здійснені з перевищенням меж її повноважень та за відсутності належних доказів встановлення обставин оцінки судового рішення компетентним органом на його правомірність та належність мотивів;

– суддею за аналогією закону, що стосується визначення способу виконання ухвали про накладення арешту, було визначено спосіб виконання ухвали про скасування арешту, який би максимально сприяв дотриманню справедливості, що не виходить за межі повноважень слідчого судді;

– ФОП ОСОБА1 було підписано додаткову угоду, тобто було відомо про необхідність повернення кукурудзи, що визнано ним з власної волі, тому повернення такого майна не становило жахливих чи непоправних наслідків;

– пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає можливості вчинення такого проступку через недбалість, однак обставин умисності діяння Вища рада правосуддя не встановила.

Крім того, заявник вважає, що рішення Вищої ради правосуддя підлягає скасуванню, оскільки не містить мотивів дотримання принципу пропорційності застосованого стягнення, оскільки:

– не встановлено наслідки, не враховано особу судді, відсутність умислу, відсутність інших дисциплінарних стягнень, що мало б вплинути на вибір виду стягнення, однак з оскаржуваного рішення неможливо встановити міру такого врахування;

– за аналогічних обставин щодо встановлення порушення вимог КПК України при арешті врожаю Вища рада правосуддя застосувала стягнення у формі суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу (рішення № 42/2дп/15-24, № 1829/2дп/15-20, № 1682/2дп/15-21), однак за відсутності належного обґрунтування не застосувала такий вид відповідальності до ОСОБА3, що свідчить про неоднакове ставлення та неврахування принципу пропорційності.

З урахуванням наведених фактів суддя ОСОБА3 просив скасувати рішення Вищої ради правосуддя.

 

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухар Д.О. не оскаржив до Великої Палати Верховного Суду рішення Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2023 року № 1321/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 про притягнення суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кухаря Д.О., Гречка Ю.В. до дисциплінарної відповідальності».

 

Оцінка висновків Вищої ради правосуддя та аргументів заявника Великою Палатою Верховного Суду

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року скаргу ОСОБА3 задоволено, рішення Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2023 року № 1321/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 про притягнення суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА2, ОСОБА3 до дисциплінарної відповідальності» скасовано в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА3, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя на користь ОСОБА3 витрати на сплату судового збору в розмірі 1 211,20 гривні.

Ухвалюючи вказану постанову, Верховний Суд зазначив таке.

 

Щодо визначених пунктами 1–3 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя

Велика Палата Верховного Суду констатувала відсутність визначених пунктами 1–3 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя та зазначила, що рішення прийнято повноважним складом Вищої ради правосуддя, суддя ОСОБА3 у своїй скарзі цей факт під сумнів не ставить.

У засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції брав участь суддя Гречко Ю.В., який надав пояснення щодо обставин, викладених у скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21, та відповіді на запитання членів Вищої ради правосуддя, отже було забезпечено право судді Гречка Ю.В. на участь в ухваленні рішення.

 

Щодо висновків Вищої ради правосуддя про наявність у діях судді Гречка Ю.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Оцінюючи рішення Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2023 року № 1321/0/15-23 щодо наявності посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що визначеним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

За змістом положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Дисциплінарний орган та Вища рада правосуддя як орган, який виконує функцію апеляційної інстанції щодо перегляду рішень дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя, зобов’язані у своїх рішеннях зазначати, склад якого дисциплінарного проступку встановлено у діях судді.

Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Установлення зазначеної підстави не передбачає оцінки Вищою радою правосуддя та її дисциплінарними органами в цілому судового рішення, а охоплює лише один із його невід’ємних елементів – наявність у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін.

Велика Палата Верховного Суду вчергове підкреслила, що відповідно до статті 131 Конституції України, Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є дисциплінарним органом, який перевіряє наявність складу дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а не органом, що здійснює судочинство, тому Вища рада правосуддя не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення, перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Велика Палата Верховного Суду врахувала, що в Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятій 14 жовтня 2015 року Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія), закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону. Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не вповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов’язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 66 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам–членам щодо суддів: незалежність ефективність та обов’язки тлумачення закону, яке здійснюють судді для вирішення справи, не повинне бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.

Велика Палата Верховного Суду критично оцінила висновки Вищої ради правосуддя, наведені в оскаржуваному рішенні, в частині, що «слідчим суддею не враховано, що клопотання слідчого не містить належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт», оскільки оцінка обґрунтованості процесуальних звернень належить до виключної компетенції суду як органу, який здійснює правосуддя, такі висновки виходять за межі повноважень дисциплінарного органу при здійсненні дисциплінарного провадження щодо судді, оскільки є власною оцінкою Вищої ради правосуддя та її Дисциплінарної палати процесуального клопотання слідчого.

Велика Палата Верховного Суду не погодилася з тим, що дії судді ОСОБА3 під час постановлення ухвали від 13 січня 2020 року у справі № 191/91/20 (провадження № 1-кс/191/12/20) містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки згідно з аналізом фактичних обставин, які покладено в основу оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя, це рішення не містить належного обґрунтування обставин, які підтверджують наявність грубої недбалості судді під час вирішення клопотання про накладення арешту.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в межах цієї справи не ставила собі за мету оцінити законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді ОСОБА3 від 13 січня 2020 року, оскільки це не є повноваженнями суду в межах розгляду скарги судді на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати за наслідками розгляду дисциплінарної справи.

Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає, що оцінка дій судді на предмет допущення / недопущення ним грубого порушення закону здійснена виключно з метою встановлення наявності / відсутності вчинення суддею дисциплінарного проступку. Тому висновки в цій справі мають значення для цілей дисциплінарного провадження щодо судді та не можуть тлумачитись як висновки щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді в межах судового розгляду справи у кримінальному провадженні.

За змістом частини другої статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною першою статті 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до частини першої статті 372 КПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Вищої ради правосуддя та її Дисциплінарної палати про те, що суддя ОСОБА3 при прийнятті ухвали від 31 січня 2020 року про скасування арешту майна вийшов за межі повноважень слідчого судді при вирішенні питання про зобов’язання зберігача майна повернути зерно кукурудзи ТОВ «Олімпіас груп».

Водночас Велика Палата Верховного Суду не погодилась з оцінкою Вищої ради правосуддя про те, що «наслідком стало виконання без відома ФОП ОСОБА1 неправомірної ухвали слідчого судді від 31 січня 2020 року», оскільки висновки щодо правомірності чи неправомірності судового рішення можуть бути здійснені виключно в процесуальному порядку судом апеляційної чи касаційної інстанції, а не Дисциплінарним органом.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком Вищої ради правосуддя про те, що такі дії, як порушення норм процесуального права, які полягали у виході за межі повноважень слідчого судді та ненаведення відповідних мотивів та процесуальних підстав такого виходу, вчинені суддею ОСОБА3 унаслідок неналежного ставлення до виконання обов’язків слідчого судді.

 

Щодо висновків Вищої ради правосуддя про наявність у діях судді Гречка Ю.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Правовий аналіз пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» свідчить про те, що з об’єктивної сторони передбачений цією нормою дисциплінарний проступок є вчиненням суддею діяння, яке полягає у порушенні правил суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Оцінюючи наявність складу такого дисциплінарного проступку судді, на переконання Великої Палати Верховного Суду, потрібно виходити з такого.

За змістом частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний:

1) справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;

2) дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів;

3) подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді;

4) виявляти повагу до учасників процесу;

5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;

6) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції;

7) подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

8) систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду;

9) звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання;

10) підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

Отже, згідно з цим переліком законодавець чітко виокремлює обов’язки судді, які стосуються професійної діяльності щодо належного здійснення правосуддя (пункти 1, 5), і зобов’язання щодо дотримання правил етики (пункти 2, 4) та доброчесності (пункти 3, 6, 7, 9, 10).

Наведеним положенням частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують відповідні склади дисциплінарних правопорушень, передбачених частиною першою статті 106 цього Закону.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що за порушення суддею певного обов’язку передбачена конкретна визначена законом підстава для його дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, в разі порушення зобов’язання «справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства» (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») суддя може бути притягнутий до відповідальності, яка передбачена кількома пунктами, а саме пунктами 1 (з підпунктами), 2, 4 частини першої статті 106 цього Закону, які містять доволі широкий перелік відповідних дисциплінарних проступків:

1) умисне або внаслідок недбалості:

- незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду;

- незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;

- порушення засад гласності і відкритості судового процесу;

- порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

- незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу;

- порушення правил щодо відводу (самовідводу);

- безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР;

- допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

На відміну від цього, положення пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують не із зобов’язанням судді «розглядати і вирішувати судові справи», а його обов’язком дотримуватися високих стандартів етичної поведінки, що пов’язано із його високим статусом (пункти 2, 4 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), про що вказує буквальний зміст цієї норми: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Стандарти етики суддів викладені в Кодексі суддівської етики, затвердженому ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року (чинний на день прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 13 червня 2024 року). Цей документ має обов’язкову для суддів силу, оскільки до нього відсилає стаття 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, який затверджує з’їзд суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Згідно зі статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Зміст Кодексу суддівської етики свідчить про те, що в ньому окреслені стандарти поведінки судді як під час здійснення правосуддя (розділ ІІ), так і визначено, якою має бути його позасудова поведінка (розділ ІІІ).

Порушення правил суддівської етики, пов’язане зі здійсненням суддею правосуддя, вчиняється суддею у процесі розгляду певної справи та може проявлятися в одній із таких форм: вияв неповаги чи образа когось з учасників судового провадження, розголошення конфіденційної інформації, що стала відома судді у зв’язку з розглядом судової справи, позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, ухилення від здійснення правосуддя тощо.

Пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, і складається з таких аспектів: питання моралі, чесності, непідкупності; відповідність способу життя судді його статусу; дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Отже, з огляду на етичні аспекти поведінки судді цей дисциплінарний проступок не можна тлумачити як такий, що стосується питання оцінки правильності або неправильності застосування суддею норм матеріального і процесуального права під час здійснення правосуддя та ухвалення судових рішень (у тому числі через невиправдане розширення змісту «стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду»).

Позасудова поведінка судді, яка може містити ознаки дисциплінарного проступку за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пов’язана із вчиненням діянь, які мають ознаки інших правопорушень та/або демонстративного порушення норм суспільного співжиття чи загальноприйнятих правил поведінки (дрібне хуліганство, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тощо).

Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

Отже, суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов’язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.

За відсутності обставин, які свідчать, що дії судді під час виконання функцій правосуддя порочать звання судді й підривають авторитет правосуддя, а становлять лише порушення (істотне порушення) норм процесуального права, такі дії судді не можуть кваліфікуватись за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Оцінивши дії судді ОСОБА3 як наведений вище дисциплінарний проступок Вища рада правосуддя та Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не конкретизували, яким чином порушення чи неправильне застосування норм процесуального права, допущені суддею ОСОБА3 під час постановлення ним як слідчим суддею ухвал від 13 та 31 січня 2020 року, порушує етичні стандарти поведінки судді, оскільки є очевидним, що діяння, поставлені йому у провину, не стосуються питань моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, проявів неповаги до колег та учасників судового процесу.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновком Вищої ради правосуддя про те, що «допущені суддею ОСОБА3 грубі порушення норм процесуального права та зміст постановлених ним як слідчим суддею ухвал від 13 та 31 січня 2020 року в цій справі викликають у стороннього спостерігача сумніви щодо об’єктивності судді, тому не сприяють посиленню переконаності громадськості у доброчесності та неупередженості суду», оскільки така оцінка «стороннього спостерігача» не надавалась заявником – учасником процесу в дисциплінарній скарзі. Проєктування за межами доводів скарги дисциплінарним органом власної оцінки дій судді щодо постановлення судових рішень в рамках здійснення дисциплінарного провадження як оцінки «стороннього спостерігача» має бути належним чином мотивоване.

Велика Палата Верховного Суду також врахувала, що пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Таким чином, дії судді згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ототожнюються з діями судді, які є істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, що встановлено пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 цього Закону. Вчинення суддею таких дій відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має наслідком застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що Вища рада правосуддя безпідставно ототожнила порушення суддею процесуальних норм під час ухвалення судового рішення з поведінкою, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, та безпідставно кваліфікувала дії судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Дисциплінарний орган кваліфікував дії судді ОСОБА3 за сукупністю дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», наслідком чого стало застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду не погодилая з висновками Вищої ради правосуддя та її Дисциплінарного органу про можливість кваліфікувати дії судді ОСОБА3 при постановленні ним як слідчим суддею процесуальних ухвал за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Висновки та позиція Вищої ради правосуддя

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

В основі довіри до судової влади лежить віра кожного громадянина, суспільства в цілому в те, що об’єкт довіри (суд) добровільно бере на себе і виконує зобов’язання захистити інтереси громадянина та суспільства. Згідно з пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Моральна складова суддівської етики – це стосунки судді з учасниками судового процесу, з колегами, з відвідувачами суду та з будь-ким поза межами службової діяльності. Етичні стандарти суддівської поведінки вимагають від суддів дотримання правил поведінки, які містять як загальновизнані норми моралі, що існують в суспільстві, так і стандарти, що регулюють службову діяльність, тобто вимоги, встановлені законодавством до професії, та стандарти, що стосуються позаслужбової поведінки й іншої дозволеної діяльності. Лише високопрофесійна, моральна, етична поведінка судді здатна викликати повагу до суду та забезпечити впевненість учасників судового процесу і відвідувачів суду в неупереджених результатах розгляду справи. При цьому суддя повинен проявляти такі моральні якості, як чесність, об’єктивність, безсторонність, неупередженість, толерантність, добросовісність, справедливість, збалансованість, розумність, розсудливість, стриманість, уважність, ввічливість, повагу до оточуючих.

Аналізуючи походження поняття «суддівська етика», варто зазначити, що вона є різновидом професійної етики, однієї із галузей етичної науки, науки про мораль. Етичні норми являють собою систему ідей і уявлень про правильну і неправильну поведінку, які вимагають виконання одних дій і забороняють інші. Етичні вимоги до поведінки судді закріплені саме в Кодексі професійної етики судді і являють собою сукупність моральних правил поведінки судді, за допомогою яких можна оцінити його дії з точки зору таких цінностей, як справедливість, сумлінність, гідність, людяність тощо.

Підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України, стаття 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ототожнила дії судді Гречка Ю.В. за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із діями судді, які є істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, що встановлено пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вчинення суддею таких дій відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має наслідком застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Під час дисциплінарного провадження не встановлено чітких та переконливих доказів, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку, що доведене істотне порушення суддею Гречком Ю.В. норм процесуального права порочить звання судді й підриває авторитет правосуддя у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

З огляду на це у діях судді Гречка Ю.В. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Порушення норм процесуального права як сукупності норм, які регламентують порядок реалізації норм матеріального права, може полягати у діях чи бездіяльності судді, що суперечить установленому законом процесу здійснення судочинства, його основним завданням та засадам.

Відповідно до частини першої статті 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Згідно із частиною третьою статті 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, у тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані має містити і клопотання слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) будь-яке обмеження права власності повинне здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб’єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 7 частини другої статті 131 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно із частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з частиною першою статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Гречка Ю.В. від 31 січня 2020 року клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» задоволено.

Скасовано арешт, накладений ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2020 року на зерно кукурудзи вагою (залікова вага) 1 134 621 кг, яке передане ТОВ «Прометей сайлос» на зберігання ФОП ОСОБА1 згідно з договором складського зберігання від 31 жовтня 2019 року № 185/П, знаходиться на зберіганні в приміщенні складу цього Товариства за адресою: Кіровоградська обл., Добровеличківський р-н, м. Помічна, вул. Гагаріна, 54, та на праві власності належить ТОВ «Олімпіас груп».

Зобов’язано відповідальну особу ТОВ «Прометей сайлос» здійснити повернення ТОВ «Олімпіас груп» зерна кукурудзи вагою (залікова вага) 1 134 621 кг, яке передане на зберігання ФОП ОСОБА1 згідно з договором складського зберігання від 31 жовтня 2019 року № 185/П та знаходиться на зберіганні в приміщенні складу ТОВ «Прометей сайлос» за адресою: Кіровоградська обл., Добровеличківський р-н, м. Помічна, вул. Гагаріна, 54, шляхом його відвантаження на надані транспортні засоби.

Скасовуючи арешт, слідчий суддя Гречко Ю.В. дійшов висновку, що клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» підлягає задоволенню з метою забезпечення права власності цього Товариства та часткової компенсації завданої матеріальної шкоди.

За змістом частини другої статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною першою статті 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до частини першої статті 372 КПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Постановляючи ухвалу від 31 січня 2020 року про скасування арешту майна, суддя Гречко Ю.В. вийшов за межі повноважень слідчого судді під час вирішення питання про зобов’язання зберігача майна повернути зерно кукурудзи ТОВ «Олімпіас груп». При цьому ТОВ «Олімпіас груп» не було пред’явлено цивільного позову до ФОП ОСОБА1 про відшкодування шкоди. Отже, задовольняючи клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» з метою часткової компенсації завданої матеріальної шкоди, суддя Гречко Ю.В. діяв всупереч вимогам закону.

Такі дії, як порушення норм процесуального права, які полягали у виході за межі повноважень слідчого судді та ненаведенні відповідних мотивів та процесуальних підстав такого виходу, вчинені суддею Гречком Ю.В. унаслідок неналежного ставлення до виконання обов’язків слідчого судді.

З таким висновком Вищої ради правосуддя погодилась Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24).

Посилання судді на те, що зерно кукурудзи може мати значення речового доказу у кримінальному провадженні, не є достатнім обґрунтуванням необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт. Ухвала також не містить посилання на будь-які матеріали або документи, на підставі яких суддя ухвалив таке рішення.

Статтею 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя зобов’язані неухильно додержуватись вимог Конституції, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до частини першої статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані має містити і клопотання прокурора, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб’єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Слідчий суддя Гречко Ю.В. під час розгляду вказаних клопотань не перевірив та не врахував їх невідповідність вимогам статей 171, 172 КПК України, що є порушенням норм чинного процесуального закону.

Отже в діях судді Гречка Ю.В. міститься склад дисциплінарного проступку передбаченого підпунктом «б» пункту першого частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

 

Щодо строків застосування дисциплінарного стягнення

Релевантними джерелами права й актами їх застосування при обчисленні строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є приписи частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які, зокрема, регламентують строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, складові дисциплінарного провадження, порядок його обчислення.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Тлумачення частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв’язку зі статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у будь-якій редакції) дає підстави для висновку, що термін «час здійснення відповідного дисциплінарного провадження» – це часовий проміжок, який розпочинається з дня отримання органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів, дисциплінарної скарги та закінчується у день ухвалення рішення у відповідному дисциплінарному провадженні.

Частинами першою, четвертою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній на день звернення Петриченка В.В. із дисциплінарною скаргою – 14 лютого 2020 року) передбачено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді. Дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж 60 днів з моменту отримання дисциплінарної скарги.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким було внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності цим законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.

17 вересня 2023 року набрав чинності Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів», який вводиться в дію з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».

19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».

Зазначеними законами України відновлено дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя.

Пунктами 23⁸-23⁹ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою не ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, з дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів передаються дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя, визначеним автоматизованою системою розподілу справ. Перебіг строку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, у таких дисциплінарних провадженнях переривається та розпочинається заново. Дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, завершуються Дисциплінарною палатою за участю члена Дисциплінарної палати (доповідача), визначеного відповідно до пункту 23⁷ цього розділу. Такі дисциплінарні провадження не підлягають передачі дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя

За результатами встановлених Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя фактів порушень суддею Гречком Ю.В. під час розгляду справи № 191/91/20 (провадження № 1-кс/191/12/20, № 1в/191/49/20, № 1-кс/191/59/20) дисциплінарний орган ухвалив рішення від 16 червня 2021 року про застосування до судді Гречка Ю.В. дисциплінарного стягнення, тобто в межах строку накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Накладення будь-якого із стягнень констатується на етапі ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, всі інші процедури є лише наслідком цього факту.

У процедурі перегляду рішень Дисциплінарних палат Вища рада правосуддя фактично виступає як суд апеляційної інстанції, що переглядає рішення Дисциплінарної палати на предмет його обґрунтованості, вмотивованості, відповідності встановленим під час дисциплінарного провадження обставинам, пропорційності застосованого до судді стягнення з урахуванням характеру дисциплінарного проступку, його наслідків, особи судді, ступеня його вини, наявності інших дисциплінарних стягнень, інших обставин, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на наведене підстави для скасування оскаржуваного рішення та закриття дисциплінарного провадження через закінчення строків застосування дисциплінарного стягнення стосовно судді відсутні.

 

Вирішуючи питання про застосування виду дисциплінарного стягнення, потрібно виходити з принципу пропорційності, який є елементом загального правового принципу верховенства права.

Відповідно до статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» принцип пропорційності передбачає врахування характеру дисциплінарного проступку, його наслідків, даних, що характеризують особу судді, ступеня його вини, наявності непогашених дисциплінарних стягнень, інших обставин, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Отже, застосування принципу пропорційності є необхідною частиною обґрунтування рішень дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та під час обрання до них того чи іншого виду дисциплінарного стягнення.

Відповідно до характеристики, затвердженої зборами суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, суддя Гречко Ю.В. з 3 березня 2016 року обраний на адміністративну посаду голови суду; розглядає всі категорії справ, є слідчим суддею. Під час роботи суддею зарекомендував себе грамотним, досвідченим спеціалістом у галузі права. До виконання обов’язків ставиться відповідально, систематично працює над підвищенням ділової та професійної кваліфікації, вивчає нове законодавство та судову практику. Доброзичливий, ввічливий, із громадянами та колегами поводиться тактовно, користується авторитетом серед колег та працівників суду. Суддя Гречко Ю.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачені такі види дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; 3) сувора догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; 4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; 5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня; 6) подання про звільнення судді з посади.

Враховуючи характер допущених суддею Гречком Ю.В. процесуальних порушень під час розгляду справи № 191/91/20 (провадження № 1-кс/191/12/20, № 1в/191/49/20, № 1-кс/191/59/20), значний досвід роботи на посаді судді, який мав би сприяти судді уникати вказаних порушень, позитивну характеристику судді, відсутність дисциплінарних стягнень, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове протягом двох місяців відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду Вища рада правосуддя має право скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення.

Вища рада правосуддя, ураховуючи викладене, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,

вирішила:

 

скасувати частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 в частині притягнення судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гречка Юрія Валерійовича до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалити нове рішення. Притягнути суддю Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гречка Юрія Валерійовича до дисциплінарної відповідальності з мотивів, наведених у цьому рішенні.

Застосувати до судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гречка Юрія Валерійовича дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань, що стосуються діяльності слідчого судді, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному судді.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя