Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці Олени Володимирівни та її представника – адвоката Кравця Ростислава Юрійовича – на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

17 липня 2024 року на електронну адресу Вищої ради правосуддя (вх. № К-3762/0/7-24) надійшла скарга представника судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В. – адвоката Кравця Р.Ю. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

18 липня 2024 року на електронну адресу Вищої ради правосуддя (вх. № 2700/0/6-24) надійшла скарга судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

На підставі протоколів автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 17 липня 2024 року та передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 19 липня 2024 року доповідачем щодо вказаного матеріалу визначено члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.

Скарги судді Здоровиці О.В. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю. – подані з дотриманням вимог та строків, установлених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами перевірки вказаних скарг член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. дійшов висновку про скасування частково рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В. та ухвалення нового рішення, виклавши мотивувальну частину в редакції цього рішення.

Суддю Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровицю О.В., її представника – адвоката Кравця Р.Ю. – та скаржника повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя 31 жовтня 2024 року прибули суддя Здоровиця О.В., представник судді – адвокат Кравець Р.Ю. Прокурор Краматорської окружної прокуратури Храменко С.Ю. взяв участь у засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції.

Суддя Здоровиця О.В. та її представник – адвокат Кравець Р.Ю. підтримали подані скарги та просили скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 та ухвалити нове рішення про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

При цьому адвокат Кравець Р.Ю. неодноразово порушував встановлений Регламентом Вищої ради правосуддя порядок та обов’язки, які мають учасники засідання Вищої ради правосуддя, кричав, коментував питання членів Вищої ради правосуддя, які були адресовані не йому без надання йому головуючим слова, сперечався з головуючим, допускав зневажливі коментарі та оцінки дій членів Вищої ради правосуддя у зв’язку з чим йому головуючим неодноразово робились зауваження та попередження про застосування до нього заходів реагування.

Прокурор Краматорської окружної прокуратури Храменко С.Ю. зазначив, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим та просив залишити його без змін.

Вища рада правосуддя, дослідивши скарги судді Здоровиці О.В. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., суддю Здоровицю О.В., її представника – адвоката Кравця Р.Ю., прокурора Краматорської окружної прокуратури Храменка С.Ю., установила таке.

Відомості про суддю

Здоровиця Олена Володимирівна Указом Президента України від 23 квітня 2008 року № 392/2008 призначена на посаду судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 246-VIІ обрана на посаду судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області безстроково.

Згідно із характеристикою, наданою головою Добропільського міськрайонного суду Донецької області Любчик В.М., суддя Здоровиця О.В. за час здійснення правосуддя в Добропільському міськрайонному суді Донецької області (із квітня 2008 року) зарекомендувала себе як грамотна, сумлінна та ініціативна суддя, яка не допускає порушень трудової дисципліни і дотримується етичних норм у спілкуванні з колегами та відвідувачами суду, слідкує за змінами в законодавстві та судовій практиці, постійно удосконалює свої професійні навички, приділяє увагу підвищенню рівня кваліфікації та компетентності шляхом самостійного навчання, участі в семінарах з підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України. За особистими якостями Здоровиця О.В. енергійна, ініціативна, дисциплінована, принципова, вимоглива до себе та підлеглих. До дисциплінарної відповідальності не притягувалась.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави для відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 5 вересня 2023 року (вх. № 320/0/13-23) надійшла дисциплінарна скарга Краматорської окружної прокуратури Донецької області стосовно судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В.

У дисциплінарній скарзі зазначено, що суддя Здоровиця О.В. під час розгляду справи № 227/1325/18 за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (за фактом складання та видачі ОСОБА1 як завідувачкою амбулаторії № 5 Комунального закладу «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» на прохання ОСОБА2 завідомо підробленого офіційного документа – листка непрацездатності АГТ № ____ від 18 квітня 2017 року), допустила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення правил щодо відводу (самовідводу)).

Скаржник вказує, що суддя Здоровиця О.В., розглядаючи справу № 227/1325/18 та ухваливши вирок від 31 травня 2021 року, діяла в умовах реального конфлікту інтересів, про який не повідомила учасників кримінального провадження та який не усунула в порядку, визначеному частиною першою статті 80 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

Скаржник посилається на перебіг розгляду суддею Здоровицею О.В. іншої справи – № 227/1040/20 (за обвинуваченням ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 191, частиною третьою статті 191 КК України), у якій суддя Здоровиця О.В. заявила самовідвід із тих підстав, що спілкується і тривалий час (більше 15 років) підтримує дружні стосунки з обвинуваченим у вказаній справі – ОСОБА2, а отже, є упередженою під час її розгляду.

Наведені вище судові справи є взаємопов’язаними, оскільки за обвинувальним актом у справі № 227/1040/20 ОСОБА2 як Добропільський міський голова, діючи умисно, з метою приховування фактів його відсутності без поважних причин на робочому місці та невиконання ним службових обов’язків у зв’язку з фактичним перебуванням у своїх особистих справах на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим у травні 2017 року, надав до Добропільської міської ради Донецької області завідомо підроблений офіційний документ – листок непрацездатності АГТ № ____ від 18 квітня 2017 року, який містив неправдиві відомості в частині перебування ОСОБА2 на амбулаторному лікуванні в амбулаторії № 5 Комунального закладу «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги».

На переконання скаржника, вказані обставини свідчать про порушення суддею Здоровицею О.В. вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права кожного на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, пункту 4 частини першої статті 75 КПК України (щодо неможливості участі судді у кримінальному провадженні за наявності інших [не передбачених пунктами 1–3, 5 частини першої цієї статті] обставин, які викликають сумнів у його неупередженості), пункту 4 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» (щодо обов’язку судді як суб’єкта, на якого поширюється дія вказаного Закону, вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів).

Національним агентством з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) стосовно судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА3 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 14 лютого 2023 року № 34-02/10 за частиною другою статті 172⁷ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі –КУпАП)

Згідно із вказаним протоколом ОСОБА3 як суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області вчинила дії та ухвалила рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме в період із 8 травня 2019 року до 31 травня 2021 року одноособово брала участь у розгляді справи № 227/1325/18 та 31 травня 2021 року в інтересах ОСОБА2, з яким перебуває у дружніх стосунках, ухвалила вирок, яким ОСОБА1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України, чим порушила вимоги пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції».

За результатами розгляду зазначеного протоколу постановою Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 9 серпня 2023 року, суддю ОСОБА3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП. На неї накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Оскільки правопорушення, передбачене частиною другою статті 172⁷ КУпАП, є правопорушенням, пов’язаним із корупцією, що було встановлено судовим рішенням, яке набрало статусу остаточного, скаржник вважає, що суддю Здоровицю О.В. необхідно також притягнути до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 27 травня 2024 року № 1579/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В. з підстав можливої наявності в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення правил щодо відводу (самовідводу); визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом).

Фактичні обставини, встановлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Здоровиці О.В. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

Справа № 227/1040/20 за обвинуваченням ОСОБА2 (кримінальне провадження від 15 серпня 2017 року № ____) надійшла до провадження судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В. 18 березня 2020 року.

20 березня 2020 року суддя Здоровиця О.В. заявила самовідвід від розгляду вказаної справи, оскільки з обвинуваченим ОСОБА2 вона спілкується тривалий час (більш ніж 15 років) та підтримує дружні стосунки.

При цьому суддя Здоровиця О.В. в заяві зазначила, що вважає доцільним заявити самовідвід у порядку пункту 4 частини першої статті 75 КПК України з метою забезпечення об’єктивного та неупередженого розгляду справи безстороннім судом і запобігання безпідставних звинувачень з боку учасників процесу щодо необ’єктивності та упередженості під час розгляду вказаної справи.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2020 року (суддя Любчик В.М.) вказану заяву про самовідвід було задоволено, справу № 227/1040/20 у порядку, визначеному частиною третьою статті 35 КПК України, було передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному вебпорталі «Судова влада України», вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2024 року у справі № 227/1040/20 (суддя Корнєєва В.В.) ОСОБА2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 191 КК України.

Згідно з текстом вказаного вироку, розміщеного 5 червня 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень, він ґрунтується, зокрема, на такому:

показаннях обвинуваченого ОСОБА2, в яких він, зокрема, висловився з приводу видачі йому ОСОБА1 відповідних листків непрацездатності;

показаннях свідка ОСОБА1;

протоколі огляду документів від 11 жовтня 2017 року, зокрема копії журналу реєстрації листків непрацездатності, у якому за номером 111 міститься запис про видачу листка непрацездатності № ____ лікарем ОСОБА1 ОСОБА2;

копії медичної картки ОСОБА2, у якій містяться підписи ОСОБА1 та її печатка.

Ці документи були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № ____ згідно з постановою слідчого від 11 жовтня 2017 року.

Справа № 227/1325/18 за обвинуваченням ОСОБА1 (кримінальне провадження від 11 квітня 2018 року № ____) 23 квітня 2018 року надійшла до провадження судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Хандуріна В.В.

19 квітня 2018 року між прокурором у вказаному кримінальному провадженні та підозрюваною ОСОБА1 було укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою підозрювана ОСОБА1 зобов’язалася беззастережно визнати свою винуватість в обсязі підозри в судовому провадженні, надати суду свідчення в якості свідка у зазначеному вище кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА2 у справі № 227/1040/20.

Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року вказану угоду про визнання винуватості було затверджено, ОСОБА1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України, їй призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат ОСОБА4, діючи в інтересах ОСОБА2, звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Донецької області. В апеляційній скарзі адвокат просив скасувати вирок суду першої інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції, зазначив, що зміст оскаржуваного вироку недвозначно підтверджує «співучасть ОСОБА2 із засудженою ОСОБА1» і у такий спосіб створює преюдицію щодо винуватості ОСОБА2 у вчиненні зазначеного злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 9 липня 2018 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА4 залишено без задоволення, вирок Добропільського міськрайонного суду від 26 квітня 2018 року – без змін.

Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2018 року вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року щодо ОСОБА1 скасовано, призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2019 року у справі № 227/1325/18 (суддя Левченко А.М.) відмовлено у затвердженні угоди про визнання винуватості від 19 квітня 2018 року з тих підстав, що відповідно до частини першої статті 18 КПК України жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Разом із тим, як пояснила в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА1, на теперішній час вона заперечує проти затвердження судом укладеної нею угоди про визнання винуватості. Матеріали кримінального провадження за № ____ повернуто прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468–475 КПК України.

8 травня 2019 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ стосовно ОСОБА1. Головуючим суддею у зазначеному кримінальному провадженні (справа № 227/1325/18) визначено суддю Здоровицю О.В.

Ухвалою судді Здоровиці О.В. від 20 травня 2019 року у справі № 227/1325/18 призначено підготовче судове засідання. Ухвалою від 14 червня 2019 року суддя Здоровиця О.В. призначила вказану справу до судового розгляду.

16 листопада 2020 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшло клопотання прокурора про відвід судді Здоровиці О.В. від розгляду справи № 227/1325/18. Клопотання було обґрунтовано тим, що ОСОБА1 обвинувачується у складанні та видачі завідомо підробленого документа – медичної довідки, яка містила інформацію про перебування ОСОБА2 на амбулаторному лікуванні у квітні 2017 року. Крім того, ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2020 року у справі № 227/1040/20 задоволено заяву судді Здоровиці О.В. від 20 березня 2020 року про самовідвід у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА2, подану суддею з тих підстав, що вона тривалий час (більш ніж 15 років) спілкується з ОСОБА2. У зв’язку із тим, що ОСОБА1 видала медичну довідку – листок непрацездатності ОСОБА2, йому було незаконно нараховано гроші, як наслідок, ОСОБА2 притягується до відповідальності за статтею 191 КК України. Згідно із клопотанням за вказаних обставин суддя Здоровиця О.В. може бути упередженою під час розгляду обвинувального акта стосовно ОСОБА1, що може призвести до виправдання ОСОБА2 в частині привласнення грошових коштів за листком непрацездатності, який видала ОСОБА1 у квітні 2018 року.

Ухвалою від 26 листопада 2020 року (суддя Хоменко Д.Є.) в задоволенні вказаного клопотання прокурора про відвід судді було відмовлено з тих підстав, що, оскільки суддя Здоровиця О.В. не заявляла самовідводу, то вона за своїм внутрішнім переконанням не має сумніву в об’єктивності розгляду вказаної справи.

31 травня 2021 року суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиця О.В. у справі № 227/1325/18 ухвалила вирок, яким ОСОБА1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України, та виправдано у зв’язку з відсутністю в її діянні складу вказаного кримінального правопорушення. При цьому суддя Здоровиця О.В. керувалася тією обставиною, що сторона обвинувачення не довела в судовому засіданні, що ОСОБА1, як завідувачка амбулаторії № 5 є суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України, а саме працівником юридичної особи будь-якої форми власності, яка не є службовою особою. Суд вважав, що ОСОБА1 як завідувачка амбулаторії не є суб’єктом вказаного правопорушення, оскільки за посадою є службовою особою, тому в діянні обвинуваченої відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України.

Не погоджуючись із указаним вироком, прокурор звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного суду.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що наразі вказана апеляційна скарга не розглянута, до того ж місцезнаходження справи № 227/1325/18 не відоме, про що складено акт втрачених судових справ Донецького апеляційного суду у місті Маріуполі.

14 лютого 2023 року НАЗК склало стосовно судді ОСОБА3 протокол № 34-02/10 про вчинення адміністративного правопорушення за частиною другою статті 172⁷ КУпАП.

Згідно із цим протоколом ОСОБА3 як суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області вчинила дії та ухвалила рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме в період із 8 травня 2019 року до 31 травня 2021 року одноособово брала участь у розгляді справи № 227/1325/18 та 31 травня 2021 року в інтересах ОСОБА2, з яким перебуває у дружніх стосунках, ухвалила вирок, яким ОСОБА1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України. Зазначеними діями суддя порушила вимоги пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції».

У протоколі зазначено, що за результатами касаційного перегляду справи № 227/1325/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду дійшов чіткого та однозначного висновку, що вирок у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА1 впливає на обставини та проведення досудового розслідування стосовно ОСОБА2 в іншому кримінальному провадженні – № ____ (справа № 227/1040/20).

На переконання НАЗК, наявність приватного інтересу судді ОСОБА3 підтверджується таким:

суддя ОСОБА3 подала заяву про самовідвід 20 березня 2020 року під час розгляду справи № 227/1040/20 (кримінальне провадження № ____) за обвинуваченням ОСОБА2, зазначивши, що має з ним дружні стосунки більш ніж 15 років;

очевидним є факт обізнаності судді ОСОБА3 з матеріалами судової справи № 227/1325/18, яка містить апеляційну скаргу адвоката ОСОБА4 в інтересах ОСОБА2, в якій стверджується, що факти, встановлені вироком щодо ОСОБА1, будуть використані досудовим слідством у кримінальному провадженні № ____ (справа № 227/1040/20) за обвинуваченням ОСОБА2.

Отже, ураховуючи дружні стосунки між суддею ОСОБА3 та ОСОБА2 під час розгляду справи № 227/1325/18, НАЗК дійшло висновку, що приватний інтерес судді ОСОБА3 полягав в ухваленні виправдувального вироку стосовно ОСОБА1 з метою створення преюдиційних фактів, які, безумовно, будуть враховані на користь ОСОБА2 під час розгляду справи № 227/1040/20 за обвинуваченням його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною четвертою статті 358, частинами другою, третьою статті 191 КК України.

При цьому НАЗК зауважило, що вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя підлягає відводу, визначений частиною першою статті 75 та статтею 76 КПК України, пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Відповідно до частин першої, третьої статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75–79 цього Кодексу, суддя зобов’язаний заявити самовідвід. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

НАЗК зазначило, що, «усвідомлюючи, що участь у розгляді справи № 227/1325/18 та прийняття рішення ОСОБА3 як суддею Добропільського міськрайонного суду Донецької області щодо ОСОБА1 призведе до задоволення приватного інтересу, ОСОБА3 мала утриматися від реалізації відповідного службового повноваження та прийняти рішення про самовідвід, що і було б проявом її неупередженості».

За результатами розгляду складеного НАЗК протоколу про адміністративне правопорушення постановою Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року (суддя Панова Т.Л.) ОСОБА3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП. На неї накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

На переконання суду, оскільки в судовому засіданні ОСОБА3 підтвердила факт наявності в неї з ОСОБА2 тривалих дружніх стосунків, і цей факт був підставою для її самовідводу від розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА2, за таких обставин у судді ОСОБА3 наявний приватний інтерес у сфері її службових повноважень під час розгляду справи № 227/1325/18 як складова конфлікту інтересів. Водночас аналіз норм Закону України «Про запобігання корупції» дає змогу дійти висновку, що наявність у судді приватного інтересу призводить до виникнення потенційного чи реального конфлікту інтересів.

Суд зазначив, що згідно з розділом 2.4 Методичних рекомендацій НАЗК від 21 жовтня 2022 року № 13 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ухвалюючи те чи інше рішення (вчиняючи ту чи іншу дію), по суті стоїть перед вибором задоволення публічного інтересу (на користь держави, територіальної громади) або приватного інтересу (власних інтересів, інтересів близьких осіб). Тому навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, ухвалює об’єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що під час розгляду судової справи № 227/1325/18 та ухвалення в ній рішення була наявна суперечність між приватним інтересом і службовими повноваженнями судді ОСОБА3, що вплинуло на об’єктивність та неупередженість ухваленого суддею рішення, що є реальним конфліктом інтересів.

Стаття 28 Закону України «Про запобігання корупції» зобов’язує осіб, зазначених у частині першій статті 3 цього Закону, вживати заходів щодо недопущення виникнення, зокрема, реального конфлікту інтересів, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, вжити заходів щодо його врегулювання.

Суд зауважив, що відповідно до рішень Ради суддів Украї­ни від 4 листопада 2016 року № 75, від 7 вересня 2017 року № 46 врегулювання конфлікту інтересів суддею здійснюється шляхом розкриття інформації учасникам справи про наявність обставин, які можуть вплинути на прийняття неупередженого рішення та вирішення питання про самовідвід або відвід у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Водночас суддя ОСОБА3 під час розгляду справи № 227/1325/18 самовідвід не заявляла і не розкрила учасникам кримінального провадження інформації про конфлікт інтересів. Під час розгляду суддею Хоменком Д.Є. заяви прокурора про відвід судді ОСОБА3 від розгляду вказаної справи, на думку суду, не було враховано наявності конфлікту інтересів у судді ОСОБА3, незважаючи на те, що прокурор звертав увагу суду на тривалі дружні стосунки ОСОБА3 та ОСОБА2. Суд зауважив, що навіть якщо суддя ОСОБА3 розглянула справу стосовно ОСОБА1 об’єктивно та неупереджено, вона все одно діяла в умовах реального конфлікту інтересів. З огляду на наведене суд відхилив аргументи судді ОСОБА3 про те, що конфлікт інтересів був урегульований розглядом клопотання прокурора про її відвід.

Не погоджуючись із постановою Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року, суддя ОСОБА3 звернулася з апеляційною скаргою до Дніпровського апеляційного суду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 9 серпня 2023 року (суддя Куракова В.В.) вказану апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року у справі № 227/572/23 – без змін.

Згідно з висновками апеляційного суду суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА3, дотримався вимог статей 245, 252 КУпАП, повно і всебічно з’ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА3 у прийнятті нею рішення в судовій справі № 227/1325/18 в умовах реального конфлікту інтересів, а отже, про винуватість ОСОБА3 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП.

Стислий зміст пояснень судді Здоровиці О.В. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю.

Пояснюючи свої дії під час розгляду справи № 227/1325/18, суддя Здоровиця О.В. зазначила, що, ознайомившись із матеріалами вказаної справи, не вбачала підстав для заявлення самовідводу, зокрема тому, що згадка в обвинувальному акті про ОСОБА2 не була «індикатором», за якого в неї могли виникнути сумніви щодо можливості розгляду нею кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА1.

При цьому суддя Здоровиця О.В. наголосила, що ОСОБА2 не мав у справі № 227/1325/18 статусу учасника, а також послалася на самостійність судді під час аналізу ступеня свого інтересу в частині наявності підстав для заявлення самовідводу, передбачених частиною першою статті 75 КПК України.

Щодо доводів скаржника про те, що вирок у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА1 стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА2, оскільки впливає на обставини та проведення розгляду справи за його обвинуваченням, суддя вважала їх непідтвердженими.

Суддя Здоровиця О.В. наголосила на відсутності приватного інтересу у справі за обвинуваченням ОСОБА1, що, зокрема, підтверджується тим, що інший суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області, розглядаючи заяву прокурора про відвід судді Здоровиці О.В. від розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА1, також не вбачав підстав для її відводу у зв’язку з наявністю дружніх стосунків з ОСОБА2.

Стосовно визнання її винною у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією, суддя Здоровиця О.В. пояснила, що не погоджується з позицією НАЗК і постановами судів першої та апеляційної інстанцій, ухваленими за результатами розгляду відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

Суддя Здоровиця О.В. зазначила, що НАЗК, склавши стосовно неї протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП, «фактично вийшло за межі наданих йому повноважень». На переконання судді, встановивши в її діях ознаки корупційного правопорушення, НАЗК повинно було скласти обґрунтований висновок щодо виявлення таких обставин та повідомити про це Вищу раду правосуддя, яка своєю чергою, зобов’язана була вирішити питання щодо наявності підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

У додаткових поясненнях суддя Здоровиця О.В., спираючись на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2024 року у справі № 227/1040/20 за обвинуваченням ОСОБА2, вказала, що, оскільки вказаним вироком ОСОБА2 визнано винним, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, висновки НАЗК щодо впливу її дій під час розгляду справи № 227/1325/18 за обвинуваченням ОСОБА1 та вироку від 31 травня 2021 року у цій справі на розгляд справи № 227/1040/20 за обвинуваченням ОСОБА2 не підтвердилися.

Суддя Здоровиця О.В. вказала, що рішення у справі за обвинуваченням ОСОБА1 не могло створити та не створило наслідків, про які стверджують скаржник, НАЗК та суди. Щодо ухвалення стосовно ОСОБА2 виправдувального вироку, зазначила, що вирок у справі № 227/1040/20 фактично підтверджує відсутність її приватного інтересу та, відповідно, реального конфлікту інтересів під час розгляду справи № 227/1325/18.

До того ж, як зазначила суддя Здоровиця О.В., кримінальні правопорушення, визначені частиною другою статті 358 КК України та частиною четвертою статті 358 КК України, є «самостійними» злочинами, оскільки, на думку судді, «використання підробленого документа не охоплюється поняттями підроблення, складання, видачі та збуту і передбачене окремою кримінально-правовою нормою із самостійною санкцією; відсутність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 358 КК України на доведення факту використання підробленого документа не впливає».

Суддя Здоровиця О.В. зауважила, що про наявність / відсутність в її діях складових реального конфлікту інтересів могло б свідчити рішення суду апеляційної інфстанції за результатами перегляду ухваленого нею вироку від 31 травня 2021 року у справі № 227/1325/18. Водночас, суддя зазначила, що такого судового рішення наразі «не існує», отже відсутні об’єктивні дані та докази про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП.

Щодо позиції НАЗК та суду про преюдиціальне значення висновків, викладених у вироку суду щодо ОСОБА1, для справи за обвинуваченням ОСОБА2 суддя Здоровиця О.В. наголосила на змісті статей 90, 198 КПК України, у яких йдеться лише про преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, рішення національного чи міжнародного суду, яким встановлено порушення прав і свобод людини.

Суддя зауважила, що під час розгляду справи № 227/1325/18 сторони захисту та обвинувачення не заявляли клопотання про виклик ОСОБА2 в судове засідання як свідка, свідченням якого в разі наявності та задоволення такого клопотання вона мала б надавати оцінку. Суддя Здоровиця О.В. стверджує, що тільки в такому разі в неї виникли б сумніви у можливості неупереджено здійснювати правосуддя у вказаній справі.

Представник судді Здоровиці О.В. – адвокат Кравець Р.Ю. – щодо доводів скаржника про допущення суддею Здоровицею О.В. правил самовідводу вказав, що вони базуються на постанові Верховного Суду від 18 серпня 2018 року у справі № 227/1325/18 (ухвалена за результатами перегляду вироку про затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України).

Як пояснює адвокат Кравець Р.Ю., скаржник «викривляє» зміст зазначеної постанови, вказуючи, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду дійшов чіткого та однозначного висновку, що вирок у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА1 (справа № 227/1325/18) впливає на обставини у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА2 (справа № 227/1040/20).

Адвокат Кравець Р.Ю. наголошує, що Верховний Суд не досліджував фактичних обставин справи та, відповідно, не встановлював жодного факту взаємопов’язаності кримінальних справ щодо ОСОБА1 та ОСОБА2, оцінивши лише зміст затвердженої судом першої інстанції угоди про визнання винуватості на предмет відповідності вимогам закону, та дійшовши висновку, що оскільки в угоді про затвердження винуватості було у ствердній формі зазначено про причетність ОСОБА2 до вчинення правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА1, вказаний вирок суперечив пункту 3 частини сьомої статті 474 КПК України, порушуючи принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини ОСОБА2, отже, підлягав скасуванню.

Адвокат Кравець Р.Ю. стверджує, що в подальшому справа № 227/1325/18 «не була пов’язана жодним чином із обставинами, що досліджуються в рамках кримінальної справи щодо ОСОБА2. Даний факт підтверджується зокрема тим, що у вироку Добропільського міськрайонного суду Донецької області у справі № 227/1325/18 від 31.05.2021 року ОСОБА2 згадується виключно в контексті аналізу доводів сторони захисту стосовно допустимості та законності доказів».

На переконання адвоката Кравця Р.Ю., у судді Здоровиці О.В. були відсутні суб’єктивні критерії для заявлення самовідводу з огляду на те, що суддя «впевнена у своєму професіоналізмі та здатності об’єктивно та неупереджено розглядати справи», про що, зокрема, зазначено у висновках ухвали Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2020 року (суддя Хоменко Д.Є.), якою суд відмовив у задоволенні заяви прокурора про відвід судді Здоровиці О.В. від розгляду справи № 227/1325/18. Водночас, оскільки твердження про наявність зазначених у дисциплінарній скарзі підстав для відводу судді ОСОБА3 були предметом судового розгляду, оцінка цих підстав в межах дисциплінарного провадження фактично буде оцінкою законності та обґрунтованості судового рішення, а саме вказаної вище ухвали від 26 листопада 2020 року у справі № 227/1325/18.

З урахуванням викладеного адвокат Кравець Р.Ю. наголошував на відсутності в діях судді Здоровиці О.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо доводів дисциплінарної скарги про вчинення суддею Здоровицею О.В. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, встановлених законом), адвокат Кравець Р.Ю. зауважив, що неможливим є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за сам факт існування судового рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності. Проступком можуть бути лише дії судді щодо вчинення адміністративного правопорушення.

На думку адвоката Кравця Р.Ю., ні у постанові Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року у справі № 227/572/23 (ухваленій за результатами розгляду складеного НАЗК протоколу про вчинення суддею ОСОБА3 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП), ні в постанові Дніпровського апеляційного суду від 9 серпня 2023 року (за результатами перегляду вказаного рішення суду першої інстанції) не було належним чином встановлено та доведено факт наявності у діях вказаної судді реального конфлікту інтересів.

Зважаючи на терміни «потенційний конфлікт інтересів» та «реальний конфлікт інтересів», значення яких наведено в частині першій статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», адвокат Кравець Р.Ю. стверджує, що для встановлення ознак реального конфлікту інтересів судам недостатньо було констатувати існування приватного інтересу, також потрібно було встановити його вплив на об’єктивність чи неупередженість судді Здоровиці О.В. під час ухвалення нею рішень чи вчинення інших процесуальних дій під час розгляду кримінальної справи стосовно ОСОБА1, чого суди не зробили.

Адвокат Кравець Р.Ю. просив взяти до уваги, що в разі визнання судді ОСОБА3 винною у вчиненні дисциплінарного проступку, зокрема, передбаченого пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», фактично єдиним застосовуваним до неї дисциплінарним стягненням буде стягнення, передбачене пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме подання про звільнення судді з посади.

Водночас, ураховуючи принцип пропорційності, з огляду на те, що ОСОБА3 є суддею з багаторічним стажем роботи, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, вчинила адміністративне правопорушення «з низькою суспільною небезпекою», за яке суд призначив їй найменший із видів адміністративних стягнень – штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень, представник судді вважав накладення на суддю Здоровицю О.В. дисциплінарного стягнення у виді звільнення судді з посади неспівмірним вчиненим нею діянням.

Наголошуючи на вказаному, адвокат також посилався на неможливість поставити вчинені суддею Здоровицею О.В. дії на один щабель із діями судді Князєва В.С., якого було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (з підстав визнання судді винним у вчиненні корупційного кримінального правопорушення), та до якого також було застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

Адвокат Кравець Р.Ю. зауважив, що норма статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо неможливості застосування до судді, який вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», іншого виду дисциплінарного стягнення, аніж внесення подання про звільнення судді з посади, вступила в дію після подій, що є предметом дисциплінарного провадження, отже, вона не підлягає правозастосуванню у цьому конкретному випадку.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 притягнуто суддю Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровицю О.В. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Ухвалюючи рішення про притягнення судді Здоровиці О.В. до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що суддя не дотрималася вимог законодавства щодо забезпечення неупередженості та об’єктивності судового розгляду, а отже, допустила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у частині умисного порушення правил щодо самовідводу.

При цьому умисність дій судді Здоровиці О.В. підтверджується тим, що, зважаючи на тривалий досвід роботи суддею, вона не могла не усвідомлювати очевидної протиправності своїх дій за наявності реального конфлікту інтересів у справі № 227/1325/18. З урахуванням встановлених обставин такі дії не могли бути вчинені суддею внаслідок недбалості чи суддівської помилки.

Пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що для кваліфікації дій судді за вказаною підставою встановлення факту набрання законної сили судовим рішенням, яким суддю визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, є першочерговим у межах відповідного дисциплінарного провадження.

За результатами розгляду складеного НАЗК протоколу про адміністративне правопорушення постановою Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року (справа № 227/572/23), залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 9 серпня 2023 року, ОСОБА3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП. Наразі відомості про вчинення суддею ОСОБА3 вказаного адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, містяться в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.

До того ж, усупереч наведеним суддею Здоровицею О.В. та адвокатом Кравцем Р.Ю. аргументам, обставини у справах № 227/1325/18, № 227/1040/20 дають підстави для висновку щодо дій судді Здоровиці О.В. (у справі № 227/1325/18) в умовах реального конфлікту інтересів, за існування складових у вигляді: приватного інтересу, службових повноважень та суперечності між приватним інтересом особи та її службовими повноваженнями, що впливає на об’єктивність та неупередженість під час ухвалення рішень, вчинення або невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиця О.В. вчинила дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.

Зважаючи на викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що до судді Здоровиці О.В. можливо застосувати лише два види стягнення, визначені пунктами 5, 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме подання про переведення судді до суду нижчого рівня або подання про звільнення судді з посади.

Оскільки суддя Здоровиця О.В. є суддею місцевого загального суду, то до неї неможливо застосувати дисциплінарне стягнення у виді подання про переведення до суду нижчого рівня. Отже, єдиним видом дисциплінарного стягнення, яке можливо застосувати до вказаної судді, є подання про звільнення з посади.

Відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктами 4, 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, можуть бути визнані, зокрема, факти визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, допущення суддею іншого грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Урахувавши факти, які свідчать про наявність у поведінці судді Здоровиці О.В. складів дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1 (умисне порушення правил щодо самовідводу), пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обставини допущення таких проступків та ступінь вини судді, вбачається, що порушення закону, допущені суддею Здоровицею О.В., є очевидними та грубими, такими, що негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади в цілому.

Події, які є предметом розгляду, висвітлені в медіа:

https://freeradio.com.ua/suddiu-z-dobropillia-oshtrafuvaly-za-rishennia-...

https://vchasnoua.com/news/vipravdala-likarku-v-interesax-eksmera-aksyon...

Відомості про вчинення суддею ОСОБА3 адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, що, безумовно, має негативний вплив на авторитет судової системи загалом.

З огляду на положення пунктів 4, 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Здоровиця О.В. вчинила істотний дисциплінарний проступок.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що вказані обставини, всупереч доводам адвоката Кравця Р.Ю., виключають можливість застосування до судді Здоровиці О.В. іншого дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення її з посади судді.

З огляду на наведене, ураховуючи позитивну характеристику судді, відсутність фактів притягнення її до дисциплінарної відповідальності, водночас беручи до уваги ступінь її вини, характер вчинених нею дисциплінарних проступків та обставини їх вчинення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді Здоровиці О.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненим нею дисциплінарним проступкам.

Узагальнені доводи скарг судді Здоровиці О.В. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю.

Не погодившись із рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24, суддя Здоровиця О.В. та її представник – адвокат Кравець Р.Ю. звернулися до Вищої ради правосуддя зі скаргами, у яких просили скасувати зазначене рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та ухвалити нове рішення про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

У поданій скарзі адвокат Кравець Р.Ю. зазначив, що висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про умисне вчинення суддею Здоровицею О.В. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є необґрунтованими, не відповідають встановленим обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права з огляду на таке.

Безпідставним є висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що судді Здоровиці О.В. необхідно було заявити собі самовідвід при розгляді справи № 227/1325/18 у зв’язку з її пов’язаністю зі справою № 227/1040/20. Зокрема, таку пов’язаність Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, в першу чергу, обґрунтовує тим, що захисник ОСОБА2 (обвинувачений у справі № 227/1040/20) звертався з апеляційною скаргою на судове рішення у справі № 227/1325/18. Проте Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не врахувала, що рішення, на яке подав апеляційну скаргу захисник ОСОБА2, є вироком про затвердження угоди про визнання винуватості. Зважаючи на зміст апеляційної та касаційної скарг захисника ОСОБА2, який вбачається з тексту ухвали Донецького апеляційного суду від 9 липня 2018 року та постанови Верховного Суду від 18 грудня 2018 року, ці скарги захисник ОСОБА2 подавав не як представник сторони в цьому кримінальному провадженні, а саме як представник іншої особи, права та свободи якої були порушені угодою.

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що листок непрацездатності АГТ № ____, журнал реєстрації листків непрацездатності, в якому за номером 111 міститься запис про видачу листка непрацездатності № ____, медична картка ОСОБА2 з підписами ОСОБА1, зважаючи на те, що вони визнані в обох кримінальних провадженнях як докази, свідчать про пов’язаність справ № 227/1325/18 та № 227/1040/20, є помилковими, оскільки ці докази у кожній зі справ мають свою природу та різний предмет доказування.

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що постановою Верховного Суду у справі № 227/1325/18 від 18 грудня 2018 року було встановлено пов’язаність справ № 227/1325/18 та № 227/1040/20, є помилковими, оскільки за своєю правовою природою вироки про затвердження угоди про визнання винуватості не можуть створювати преюдиційного значення для інших кримінальних проваджень, що, своєю чергою, виключає можливість під час їх перегляду встановлювати такі факти.

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що суддя Здоровиця О.В. мала би заявити самовідвід у зв’язку з тим, що ОСОБА1 була визнана свідком у справі № 227/1040/20 та надавала свідчення для встановлення факту вчинення ОСОБА2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, є необґрунтованими, оскільки про той факт, що ОСОБА1 брала участь у розгляді справи № 227/1040/20, судді не було і не могло бути відомо, оскільки ця справа не перебувала на розгляді судді Здоровиці О.В.

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що відмова в задоволенні заяви прокурора про відвід судді Здоровиці О.В. від розгляду справи № 227/1325/18 не може свідчити про врегулювання конфлікту інтересів під час розгляду цієї справи, є помилковими, оскільки, по-перше, зважаючи на той факт, що суддя як на момент розгляду справи № 227/1325/18, так і в подальшому не вважала, що під час розгляду справи № 227/1325/18 вона діяла в умовах конфлікту інтересів, підстав для взяття самовідводу саме з огляду на пункт 4 частини першої статті 75 КПК України у неї не було, адже ця підстава передбачає виключно суб’єктивні критерії, за яких суддя в будь-якому випадку повинен відмовитися від участі у розгляді кримінальної справи; по-друге, помилковими є висновки про наявність у судді обов’язку «самовідвестися» від розгляду справи, оскільки, зважаючи на суб’єктивність критеріїв для самовідводу, які визначені пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України, віднесення такого «самовідведення» до обов’язку судді передбачає необхідність судді за власною ініціативою порушувати визначену законодавством презумпцію неупередженості судді; по-третє, висновки в цій частині є помилковими, оскільки прийняті без урахування обставин, якими керувався суд, відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора про відвід судді Здоровиці О.В. від розгляду справи № 227/1325/18, а саме суд оцінив клопотання як таке, що не є ґрунтовним і містить ознаки припущення. До того ж суд врахував, що за весь час перебування справи № 227/1325/18 на розгляді у судді Здоровиці О.В., як до задоволення заяви про самовідвід із 20 травня 2019 року до 26 березня 2020 року, так і після вказаної заяви з 26 березня 2020 року до 16 листопада 2020 року (понад 7 місяців), інші учасники цього провадження не висловлювали будь-яких сумнівів в об’єктивності та неупередженості судді.

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про умисність дій судді Здоровиці О.В. є помилковими, оскільки належним чином не обґрунтовані та спростовуються матеріалами дисциплінарної справи.

На думку адвоката Кравця Р.Ю., оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині встановлення в діях судді Здоровиці О.В. ознак дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки в ньому не було належним чином підтверджено дійсну наявність у діях судді реального конфлікту інтересів під час розгляду справи № 227/1325/18.

Висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що до судді можливо застосувати лише два види стягнення, визначені пунктами 5, 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (подання про переведення судді до суду нижчого рівня або подання про звільнення судді з посади) не відповідає загальновизнаним правилам застосування норм права.

Зокрема, зазначений висновок повністю ґрунтується на положеннях абзацу третього частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким встановлено, що дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно в разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.

Водночас цим положенням Закон України «Про судоустрій і статус суддів» було доповнено лише Законом України від 9 грудня 2023 року № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри».

Постанову Дружківського міського суду Донецької області у справі № 227/572/23 було прийнято 26 травня 2023 року, а постанову Дніпровського апеляційного суду у справі № 227/572/23 про залишення без змін рішення суду першої інстанції про притягнення судді ОСОБА3 до адміністративної відповідальності – 9 серпня 2023 року, тобто до внесення змін до законодавства про судоустрій і статус суддів.

Отже, діяння, яке, на думку Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, містить ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», мало місце до внесення відповідних змін.

З огляду на наведене, на думку адвоката Кравця Р.Ю., з урахуванням вимог статті 58 Конституції України, з огляду на дію закону в часі, в цьому випадку у Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя була можливість застосувати до судді стягнення, передбачені пунктами 4–6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Адвокат Кравець Р.Ю. зазначає, що застосоване до судді дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення з посади не відповідає принципу пропорційності. Навіть, якщо припустити, що суддя дійсно вчинила дисциплінарні проступки, ознаки наявності яких встановила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, жодних негативних наслідків для держави не настало. При цьому не можуть свідчити про грубість чи істотність дисциплінарного проступку посилання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя на статті у медіа стосовно судді Здоровиці О.В., оскільки зазначені матеріали є оціночними судженнями їхніх авторів та не відображають реального ставлення суспільства до діянь судді.

У скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Здоровиця О.В. вказувала, що рішення Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року, залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 9 серпня 2023 року, про притягнення ОСОБА3 до відповідальності за частиною другою статті 172⁷ КУпАП, є судовою помилкою і цей факт є беззаперечним, виходячи з тих обставин, які були встановлені під час розгляду скарги Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

У діях судді ОСОБА3 відсутні порушення матеріального права, тобто відсутня об’єктивна сторона правопорушення за частиною другою статті 172⁷ КУпАП:

по перше, оскільки вирок суду щодо ОСОБА1 не був предметом розгляду апеляційної інстанції;

по друге, у справі за обвинуваченням ОСОБА2 ухвалено обвинувальний вирок, ОСОБА2 визнано винним в інкримінованих йому правопорушеннях, зокрема за частиною четвертою статті 358 КК України.

Суддя Здоровиця О.В. зауважила, що в будь-якому випадку під час розгляду питання про наявність чи відсутність у судді підстав для задоволення відводу чи заявлення самовідводу суддя повинен керуватися презумпцією власної неупередженості, поки не буде встановлено протилежного.

Водночас суддя не зобов’язаний «шукати» підстави власної упередженості, з огляду на що обов’язок «самовідводитися», про який стверджується в оскаржуваному рішенні, виникає у судді виключно за наявності конкретно виражених об’єктивних підстав для відмови від розгляду справи.

Отже, на думку судді Здоровиці О.В., висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо наявності у судді саме обов’язку «самовідвестися» є помилковими, оскільки такий обов’язок може виникати виключно за наявності об’єктивних критеріїв для відмови від розгляду справи, тоді як підстава, визначена пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України, таких підстав не передбачає. При цьому, зважаючи на суб’єктивність критеріїв для самовідводу, які визначені пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України, віднесення такого «самовідведення» до обов’язку судді передбачає необхідність судді за власною ініціативою порушувати визначену законодавством презумпцію неупередженості судді.

Суддя Здоровиця О.В. зазначила, що Кодексом суддівської етики передбачено, що зловживання правом на самовідвід не допускається, оскільки у цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи.

Суддя Здоровиця О.В. звертала увагу, що справи № 227/1325/18 та № 227/1040/20 не є пов’язаними, а також що застосоване до неї дисциплінарне стягнення є непропорційним.

У цьому випадку у Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, з огляду на дію закону в часі, була можливість застосувати до судді стягнення, передбачені пунктами 4–6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», але вказану можливість Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя взагалі не розглядала та не врахувала обставин, які зазначені в частині другій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме що суддя має 16 років професійного стажу, позитивно характеризується, добросовісно виконує свої обов’язки, не має жодного дисциплінарного стягнення за весь час своєї професійної діяльності, здійснює правосуддя в місцевості, яка знаходиться поблизу лінії фронту.

У письмових поясненнях до скарги суддя Здоровиця О.В. зазначила, що під час розгляду кримінальної справи № 227/1325/18 щодо ОСОБА1 за частиною другою статті 358 КК України прокурор заявив їй відвід від розгляду справи з підстав, що були аналогічними тим, про які йшлося в протоколі НАЗК. Зокрема, прокурор просив відвести суддю від розгляду справи, оскільки вона знайома з особою (ОСОБА2), якій обвинувачена (ОСОБА1) у справі, яку розглядала суддя, видала листок непрацездатності. Зазначене, на думку прокурора, свідчило про упередженість судді під час розгляду справи ОСОБА1 та могло призвести до виправдання ОСОБА2 у справі № 227/1040/20 за його обвинуваченням за частиною четвертою статті 358, частинами другою, третьою статті 191 КК України.

Вказана заява прокурора про відвід судді була предметом судового розгляду, за наслідками якого ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2020 року в її задоволенні було відмовлено. При цьому, відмовляючи у задоволенні заяви прокурора, суддя Хоменко Д.Є. зазначив, що «....беззаперечних доказів необ’єктивності чи упередженості судді Здоровиці О.В. надано не було, а посилання прокурора на неможливість об’єктивного розгляду даного кримінального провадження по причині його взаємопов’язаності зі справою ОСОБА2, у якій суддя Здоровиця О.В. заявила самовідвід, не є ґрунтовним і містить ознаки припущення у виді формулювань «...може упереджено віднестись до розгляду...» «.. .може призвести до виправдування»...».

Отже, ухвала Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2020 року достовірно підтверджує, що стосовно судді Здоровиці О.В. здійснювався зовнішній контроль з боку стороннього спостерігача, і за результатами цього контролю було встановлено, що обставин, які свідчили б про необ’єктивність та упередженість судді під час розгляду справи ОСОБА1, не існує, а сумніви стороннього спостерігача ґрунтуються лише на припущеннях, що виключало можливість судді заявляти самовідвід, оскільки заявлення такого самовідводу могло б створити підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за порушення правил самовідводу у зв’язку з його необґрунтованістю.

Під час засідання Вищої ради правосуддя 29 листопада 2024 року суддя підтвердила свої доводи скарги та попередні пояснення, повідомила, що не вбачає у своїх діях жодних порушень, а постанову Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року, залишену без змін Постановою Дніпровського апеляційного суду від 9 серпня 2023 року вважає суддівською помилкою.

Висновки за результатами розгляду скарг на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Перевіривши доводи скарг судді Здоровиці О.В., її представника – адвоката Кравця Р.Ю., зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Щодо вчинення суддею Здоровицею О.В. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту першого частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Відповідно до усталеної практики Ради суддів України (рішення від 4 листопада 2016 року № 75 «Про роз’яснення щодо наявності конфлікту інтересів», від 7 вересня 2017 року № 46 «Про роз’яснення деяких питань щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів») урегулювання конфлікту інтересів суддею здійснюється шляхом: 1) розкриття інформації учасникам справи про наявність обставин, які можуть вплинути на прийняття неупередженого рішення та 2) вирішення питання про самовідвід або відвід у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Згідно з вимогами пунктів 3, 4 частини першої статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. За наявності підстав, передбачених статтями 75–79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід (частина перша статті 80 КПК України).

Суддя під час здійснення правосуддя керується власним переконанням та є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Водночас об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (Бангалорські принципи поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

Згідно з висновком Венеційської Комісії від 11 грудня 2020 року № 1012/2020 для суддів важливим є не лише діяти неупереджено, а й доносити до громадськості сприйняття неупередженості.

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дає змогу виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу – запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що станом на час перебування у провадженні судді Здоровиці О.В. справ № 227/1040/20 (за обвинуваченням ОСОБА2) та № 227/1325/18 (за обвинуваченням ОСОБА1) суддя мала дружні стосунки з обвинуваченим у справі № 227/1040/20 ОСОБА2. Про наявність дружніх стосунків з ОСОБА2 суддя, зокрема, зазначила у заяві від 20 березня 2020 року про її самовідвід від розгляду справи № 227/1040/20 (яку було задоволено ухвалою суду від 26 березня 2020 року). Вказану заяву суддя Здоровиця О.В. подала, керуючись пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України, мотивуючи її метою забезпечення об’єктивного та неупередженого розгляду справи безстороннім судом і запобігання безпідставних звинувачень з боку учасників процесу щодо необ’єктивності та упередженості в розгляді вказаної справи.

Наявність тривалих (понад 15 років) дружніх стосунків з ОСОБА2 суддя не заперечила ні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення згідно з протоколом НАЗК, ні під час здійснення дисциплінарного провадження.

Дружні стосунки на рівні з родинними відносинами є класичним індикатором безсумнівної наявності конфлікту інтересів, що з точки зору звичайної розсудливої людини свідчить про неможливість забезпечення неупередженості та об’єктивності процесу, який стосується особи, з якою у судді є такі стосунки. Такі обставини є безперечною підставою для відводу. При цьому не має значення, чи є така особа безпосереднім учасником процесу, який розглядає суддя. Визначальним є чи може таке рішення стосуватись інтересів друга судді і чи відомо про це судді, яка ухвалює рішення.

Обставини справи свідчать, що ОСОБА2 не був зацікавлений у визнанні ОСОБА1 винною у інкримінованому їй злочині та вважав, що вирок у справі ОСОБА1 впливає на його інтереси. А отже визнання їх винними у вчиненні злочину прямо суперечить їх інтересам.

На це вказують і висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 227/1325/18 від 18 грудня 2018 року, якою скасовано вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 09 липня 2018 року щодо ОСОБА1. Підставою для скасування вироку було встановлення Верховним Судом факту порушення прав ОСОБА2. Зокрема Верховний Суд відзначив, що «враховуючи заперечення ОСОБА2 встановлених щодо нього у вироку відносно ОСОБА1 обставин та проведення досудового розслідування щодо ОСОБА2 в іншому кримінальному провадженні, такі обставини згідно зі ст. 91, ст. 92 КПК підлягають доказуванню слідчим, прокурором у загальному порядку з дотриманням таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. При цьому гарантовані законом права ОСОБА2 у кримінальному провадженні не можуть бути жодним чином звужені чи обмежені.»

Отже Верховний Суд чітко встановив, що вирок у справі ОСОБА1 порушує права ОСОБА2, тобто підтвердив прямий зв’язок цієї справи з його інтересами. З огляду на це очевидним було, що новий розгляд цієї справи також буде стосуватись інтересів ОСОБА2.

Разом із тим у справі № 227/1325/18 суддя Здоровиця О.В. самовідвід не заявила, як і не повідомила учасникам справи про існування факту дружніх стосунків з ОСОБА2, обвинуваченим у справі за фактом використання завідомо підробленого листка непрацездатності АГТ № ____, який йому видала лікар ОСОБА1, обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України, за фактом складання і видачі зазначеного завідомо підробленого документа.

З огляду на наведене Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила, що суддя Здоровиця О.В. не дотрималась вимог законодавства щодо забезпечення неупередженості та об’єктивності судового розгляду.

Доводи скарг судді Здоровиці О.В. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю. про те, що справи № 227/1325/18 та № 227/1040/20 не є взаємопов’язаними, не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Зокрема у вказаних кримінальних провадженнях єдиним предметом злочинного посягання є виготовлений ОСОБА1 на замовлення ОСОБА2 листок непрацездатності від 18 квітня 2017 року АГТ № ____, який ОСОБА2 у подальшому використав. Як вже було вказано вище, Верховний Суд вирішив, що встановлення обставин видачі та подальшого використання цього документа ОСОБА2 безпосередньо стосуються інтересів ОСОБА2.

Крім того, як встановила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, із тексту вироку Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2024 року у справі № 227/1040/20 вбачається, під час розгляду вказаної справи ОСОБА1 свідчила в суді щодо видачі нею листка непрацездатності ОСОБА2 в межах доказування вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, частиною четвертою статті 358 КК України (використання завідомо підробленого документа).

Доводи скарги адвоката Кравця Р.Ю., про те, що судді Здоровиці О.В. не було і не могла бути відомо, що ОСОБА1 брала участь у розгляді справи № 227/1040/20, оскільки ця справа не перебувала на розгляді судді є необґрунтованими. Справа № 227/1040/20 надійшла до Добропільського міськрайонного суду Донецької області 18 березня 2020 року. Цього ж дня головуючим суддею у зазначеному кримінальному провадженні визначено суддю Здоровицю О.В. 20 березня 2020 року суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиця О.В. заявила самовідвід на підставі пункту 4 частин першої статті 75 КПК України, який було задоволено ухвалою суду від 26 березня 2020 року. Отже, справа деякий час перебувала у провадженні судді Здоровиці О.В. та суддя була ознайомлена з матеріалами справи.

Доводи скарг судді Здоровиці О.В. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю. про врегулювання конфлікту інтересів шляхом відмови в задоволенні заяви прокурора про відвід судді від розгляду справи № 227/1325/18, а також, що суддя не має шукати підстави для самовідводу не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке.

Та обставина, що прокурором в суді першої інстанції під час розгляду суддею Здоровицею О.В. кримінального провадження щодо ОСОБА1 заявлявся Здоровиці О.В. відвід, в задоволенні якого було відмовлено іншим суддею, не спростовує той факт, що суддя Здоровиця О.В. до подання заяви про відвід розглядала справу протягом майже 18 місяців, не заявляла самовідводу та не розкрила інформації про ці обставини учасникам справи. У справі ОСОБА2 № 227/1040/20 вона заявила самовідвід 20 березня 2020, який був задоволений 26 березня 2020. З цього моменту, коли суддя вже однозначно усвідомлювала пов’язаність цих справ та наявність підстав для самовідводу до 16 листопада 2020 року, коли прокурор заявив відвід судді у справі № 227/1325/18 минуло майже 8 місяців.

Крім того, заява про відвід відхилена саме з міркувань того, що суддя Здоровиця О.В. не заявила самовідводу. Тобто саме невиконання обов’язку судді Здоровиці О.В. заявити собі самовідвід зумовили відхилення відводу.

Відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу).

З урахуванням наведеного Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку про вчинення суддею Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровицею О.В. дисциплінарного проступку, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в частині умисного порушення правил щодо самовідводу.

При цьому, як правильно встановила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, умисність дій судді Здоровиці О.В. підтверджується тим, що, зважаючи на тривалий досвід роботи суддею, вона не могла не усвідомлювати очевидної протиправності своїх дій за наявності реального конфлікту інтересів у справі № 227/1325/18. Отже, такі дії судді не могли бути вчинені внаслідок недбалості чи суддівської помилки.

Щодо вчинення суддею Здоровицею О.В. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з вимогами пунктів 3, 4 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єкти, на яких поширюється дія цього Закону (у тому числі судді), зобов’язані не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено право НАЗК, зокрема, складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції НАЗК, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. У разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, уповноважені особи НАЗК складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду в порядку, визначеному НАЗК. У разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, вчиненого суддею, суддею Конституційного Суду України, протокол про таке правопорушення складає Голова Національного агентства або його заступник та направляє його до суду у визначеному законом порядку, а також інформує про це відповідно Вищу раду правосуддя або Голову Конституційного Суду України (абзаци перший, другий частини сьомої статті 12 Закону України «Про запобігання корупції»).

Отже, факт вчинення суддею відповідного правопорушення, процес його фіксації, встановлення та доведення покладений на спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції, а також суди загальної юрисдикції, які згідно з процесуальним законодавством розглядають і вирішують справи про адміністративні правопорушення відповідної категорії.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією.

Для кваліфікації дій судді за вказаною підставою встановлення факту набрання законної сили судовим рішенням, яким суддю визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, є першочерговим у межах відповідного дисциплінарного провадження.

Як встановила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, за результатами розгляду складеного НАЗК протоколу про адміністративне правопорушення постановою Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року (справа № 227/572/23), залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 9 серпня 2023 року, ОСОБА3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП.

Відомості про вчинення суддею ОСОБА3 вказаного адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, містяться в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.

Доводи скарг судді Здоровиці О.В. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю. про відсутність в діях судді реального конфлікту інтересів під час розгляду справи № 227/1325/18, про відсутність об’єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці обставини встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили і у Вищої ради правосуддя немає підстав здійснювати переоцінку доказів, що досліджувались судом першої та апеляційної інстанції. Також не встановлено обставин, які б свідчили про свавільність чи очевидну невідповідність цих рішень вимогам законодавства та матеріалам справи.

Доводи судді про суддівську помилку при розгляді цих справ не є переконливими та спростовуються дослідженими матеріалами справи.

Таким чином Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила, що суддя Здоровиця О.В. під час розгляду справи № 227/1325/18 діяла в умовах реального конфлікту інтересів, за існування складових у вигляді: приватного інтересу, службових повноважень та суперечності між приватним інтересом особи та її службовими повноваженнями, що впливає на об’єктивність та неупередженість прийняття рішень, вчинення або невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку про вчинення суддею Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровицею О.В. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, за результатами розгляду скарг судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю. Вища рада правосуддя доходить висновку, що наведені у скаргах доводи не спростовують викладених у рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 висновків про вчинення суддею Здоровицею О.В. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо застосованого дисциплінарного стягнення

Обґрунтовуючи вид дисциплінарного стягнення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила із того, що відповідно до частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.

Зважаючи на викладене дисциплінарна палата виснувала, що до судді Здоровиці О.В. можливо застосувати лише два види стягнення, визначені пунктами 5 та 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме подання про переведення судді до суду нижчого рівня або подання про звільнення судді з посади.

Оскільки суддя Здоровиця О.В. є суддею місцевого загального суду, то до неї неможливо застосувати дисциплінарне стягнення у виді подання про переведення до суду нижчого рівня. Отже, єдиним видом дисциплінарного стягнення, яке можливо застосувати до вказаної судді, є подання про звільнення з посади.

Вища рада правосуддя не погоджується з таким висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя з огляду на таке.

Вирок у справі № 227/1325/18 стосовно ОСОБА1 суддя Здоровиця О.В. ухвалила 31 травня 2021 року. Постанову Дружківського міського суду Донецької області у справі № 227/572/23 про визнання ОСОБА3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП прийнято 26 травня 2023 року. Вказана постанова суду першої інстанції залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 9 серпня 2023 року.

Відповідно до статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті (попередження; догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; сувора догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців), не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

Абзацом третім частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.

Водночас до цього абзацу було внесено зміни відповідно до Закону України від 9 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», тобто після вчинення суддею Здоровицею О.В. дисциплінарних проступків.

Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Це означає, що особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час вчинення правопорушення.

З огляду на це абзац третій частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не може бути застосований під час визначення виду дисциплінарного стягнення судді Здоровиці О.В.

Таким чином, за вчинений суддею Здоровицею О.В. дисциплінарний проступок, зокрема, за пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на момент його вчинення була передбачена можливість застосування дисциплінарних стягнень, визначених пунктами 4–6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у виді:

подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

подання про переведення судді до суду нижчого рівня;

подання про звільнення судді з посади.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя приходить до висновку, що рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 у частині можливості застосування до судді Здоровиці О.В. лише двох видів стягнення, визначених пунктами 5 та 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме подання про переведення судді до суду нижчого рівня або подання про звільнення судді з посади, підлягає скасуванню.

Водночас Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила, що порушення закону, допущені суддею Здоровицею О.В. (зокрема, вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією), є очевидними та грубими, негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади та авторитет правосуддя в цілому. Обставини, які були предметом розгляду дисциплінарної справи, висвітлені в медіа; відомості про вчинення суддею ОСОБА3 адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала дії судді Здоровиці О.В. як істотний дисциплінарний проступок з огляду на положення пунктів 4, 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, застосовано до судді з урахуванням принципу пропорційності та відповідає вчиненим суддею дисциплінарним проступкам із урахуванням позитивної характеристики судді, відсутністю фактів притягнення судді до дисциплінарної відповідальності ступеню вини судді, характеру вчинених дисциплінарних проступків, обставин їх вчинення, негативного впливу на авторитет правосуддя внаслідок дій судді.

Ураховуючи наведене, застосування до судді Здоровиці О.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Відповідно до частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право: 1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Підсумовуючи викладене, Вища рада правосуддя вважає, що необхідно скасувати частково рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2024 року № 2060/2дп/15-24 про притягнення судді Здоровиці О.В. до дисциплінарної відповідальності, ухваливши нове рішення з викладенням мотивувальної частини в редакції цього рішення. У іншій частині рішення дисциплінарної палати залишити без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

скасувати частково рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В. та ухвалити нове рішення, яким викласти мотивувальну частину в редакції цього рішення, а в іншій частині рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 залишити без змін.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя