Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Мельника О.П. та залученого члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В., розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатової Катерини Віталіївни, відкриту за скаргою адвоката Філатової Наталії Анатоліївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія “Форінт”»,

 

встановила:

 

25 січня 2023 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 18/0/13-23) надійшла дисциплінарна скарга адвоката Філатової Н.А., яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія “Форінт”» (далі – ТОВ «ФК “Форінт”»), на дії судді Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатової К.В. під час розгляду справи № 2-747/11 (провадження № 8/638/18/21).

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 1635-ІХ), яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. Із дня набрання чинності Законом № 1635-ІХ дисциплінарні скарги розподіляються дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, а дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя є учасником дисциплінарної справи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено з 5 серпня 2021 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 з 1 листопада 2023 року відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 23 листопада 2023 року вказану скаргу передано члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхову В.В. для попередньої перевірки, за результатами якої він склав висновок із пропозицією про відкриття дисциплінарної справи.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 2 жовтня 2024 року № 2903/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатової К.В., у зв’язку з наявністю в її поведінці ознак дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до приписів частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи стосовно вказаної судді член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхов В.В. як доповідач підготував висновок, який передав на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а також повідомив суддю та скаржника про наявність проєкту такого висновку та можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя.

Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 13 листопада 2024 року, суддю та скаржника повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання повідомлень та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану та з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржнику запропоновано взяти участь у цьому засіданні в режимі відеоконференції.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 13 листопада 2024 року в режимі відеоконференції взяв участь представник судді Аркатової К.В. – адвокат Цимбалюк С.В., скаржниця у вказане засідання не прибула, що відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Адвокат Цимбалюк С.В. у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя підтримав надані суддею Аркатовою К.В. письмові пояснення по суті скарги.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, погодилась із пропозицією доповідача та дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатової К.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

У дисциплінарній скарзі адвокат Філатова Н.А. зазначила, що суддя Аркатова К.В., грубо порушуючи норми процесуального закону, а саме пункт 1 частини другої, частину третю статті 424 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), ігноруючи докази, які містять матеріали справи № 2-747/11, поновила присічний строк відповідачу ОСОБА1 на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, який сплинув 20 жовтня 2016 року та не підлягав поновленню.

Крім того, суддя Аркатова К.В., порушивши положення частин третьої, четвертої статті 429 ЦПК України, 16 грудня 2021 року постановила ухвалу, якою частково задовольнила заяву ОСОБА1 про перегляд рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 9 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») в особі Харківської обласної дирекції Акіонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі – АТ «Райффайзен Банк Аваль») до ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами за нововиявленими обставинами; скасувала рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 9 жовтня 2013 року у справі № 2-747/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами за нововиявленими обставинами та призначила вказану справу до розгляду за правилами ЦПК України. При цьому зазначено, що ухвала не підлягає оскарженню.

На думку адвоката Філатової Н.А., надаючи привілеї ОСОБА1 (відповідач/боржник), переглядаючи без правових підстав рішення суду за нововиявленими обставинами, яке набуло чинності понад вісім років тому та про яке ОСОБА1 був обізнаний ще у 2013 році, суддя Аркатова К.В. безпідставно позбавила ТОВ «ФК “Форінт”» (позивач/стягувач) правової визначеності та обов’язковості виконання чинного рішення суду.

З огляду на викладене адвокат Філатова Н.А. просила притягнути суддю Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатову К.В. до дисциплінарної відповідальності.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи встановила таке.

Аркатова Катерина Віталіївна Указом Президента України від 2 листопада 1999 року № 1432/99 призначена в межах п’ятирічного строку суддею Дзержинського районного суду міста Харкова. Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2004 року № 2107-IV обрана на посаду судді Дзержинського районного суду міста Харкова безстроково.

У справі № 2-747/11 головуючий суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатова К.В. 9 жовтня 2013 року ухвалила рішення, відповідно до якого стягнуто солідарно на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА2 як фізичної особи та фізичної особи–підприємця, ОСОБА1 та ОСОБА3 суму заборгованості за генеральною кредитною угодою № 07-01-90-08 від 12 травня 2008 року: за кредитним договором № 010-2/07-01-0421-08 від 12 травня 2008 року в сумі 659 240,59 долара США, де сума заборгованості за кредитом 476 254,17 долара США, сума заборгованості за відсотками 182 986,42 долара США; за кредитним договором № 010-2/07-01-0422-08 від 12 травня 2008 року в сумі 118 266,07 долара США, де сума заборгованості за кредитом 86 165,77 долара США, сума заборгованості за відсотками 32 100,30 долара США; за кредитним договором № 010-2/07-01-0811-08 від 31 жовтня 2008 року в сумі 1 527 311,31 гривні, де сума заборгованості за кредитом 986 461,30 гривні та сума заборгованості за відсотками 540 850,01 гривні; за кредитним договором № 010-2/07-01-0812-08 від 31 жовтня 2008 року в сумі 473 688,15 гривні, де сума заборгованості за кредитом 312 243,74 гривні, сума заборгованості за відсотками 161 444,41 гривні, а всього в сумі 8 215 610,20 гривні (вісім мільйонів двісті п’ятнадцять тисяч шістсот десять гривень 20 копійок). Стягнуто на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА2 заборгованість за кредитним договором № 010-2/07/1-905-07 від 10 серпня 2007 року в сумі 197 051,67 долара США. Стягнуто з ОСОБА2 як фізичної особи та фізичної особи–підприємця, ОСОБА1, ОСОБА3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в сумі 566,67 гривні та 40 гривень із кожного.

15 листопада 2021 року до Дзержинського районного суду міста Харкова звернувся представник заявника із заявою про перегляд рішення від 9 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами за нововиявленими обставинами; також просив поновити строк на звернення до суду з даною заявою, посилаючись на необізнаність щодо існування рішення суду.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 листопада 2021 року задоволено клопотання представника заявника про поновлення процесуального строку. Поновлено ОСОБА1 строк на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 9 жовтня 2013 року. Відкрито провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА1 про перегляд рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 9 жовтня 2013 року в цивільній справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами за нововиявленими обставинами. Призначено спрощене позовне провадження щодо розгляду цієї справи у відкритому судовому засіданні 14 грудня 2021 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 грудня 2021 року задоволено частково заяву ОСОБА1 про перегляд рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 9 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами та скасовано вказане рішення.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 січня 2023 року скасовано ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 грудня 2021 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 квітня 2023 року задоволено заяву ОСОБА1 про перегляд рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 9 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами та ухвалено нове рішення. Задоволено частково позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль». Стягнуто солідарно з ОСОБА2 (як фізичної особи та фізичної особи–підприємця), ОСОБА3 на користь АТ “Райффайзен Банк Аваль” суму заборгованості за генеральною кредитною угодою № 07-01-90-08 від 12 травня 2008 року: за кредитним договором № 010-2/07-01-0421-08 від 12 травня 2008 року в сумі 659 240,59 долара США, де сума заборгованості за кредитом 476 254,17 долара США, сума заборгованості за відсотками 182 986,42 долара США; за кредитним договором № 010-2/07-01-0422-08 від 12 травня 2008 року в сумі 118 266,07 долара США, де сума заборгованості за кредитом 86 165,77 долара США, сума заборгованості за відсотками 32 100,30 долара США; за кредитним договором № 010-2/07-01-0811-08 від 31 жовтня 2008 року в сумі 1 527 311,31 гривні, де сума заборгованості за кредитом 98 6461,30 гривні та сума заборгованості за відсотками 540 850,01 гривні; за кредитним договором № 010-2/07-01-0812-08 від 31 жовтня 2008 року в сумі 473 688,15 гривні, де сума заборгованості за кредитом 312 243,74 гривні, сума заборгованості за відсотками 161 444,41 гривні, а всього у сумі 8 215 610,20 гривні (вісім мільйонів двісті п’ятнадцять тисяч шістсот десять гривень 20 копійок). Стягнуто з ОСОБА2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010-2/07/1-905-07 від 10 серпня 2007 року у сумі 197 051,67 долара США. Стягнуто з ОСОБА2 як фізичної особи та фізичної особи – підприємця, ОСОБА3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в сумі 566,67 гривні та 40 гривень з кожного.

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року скасовано рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 квітня 2023 року. Ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК “Форінт”», який є правонаступником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА2, ОСОБА1 та ОСОБА3 солідарно на користь ТОВ «ФК “Форінт”» суму заборгованості за генеральною кредитною угодою № 07-01-90-08 від 12 травня 2008 року: за кредитним договором № 010-2/07-01-0421-08 від 12 травня 2008 року в сумі 659 240,59 долара США; за кредитним договором № 010-2/07-01-0422-08 від 12 травня 2008 року в сумі 118 266,07 долара США; за кредитним договором № 010-2/07-01-0811-08 від 31 жовтня 2008 року в сумі 1 527 311,31 гривні; за кредитним договором № 010-2/07-01-0812-08 від 31 жовтня 2008 року в сумі 473 688,15 гривні, усього в сумі 8 104 919,37 (вісім мільйонів сто чотири тисячі дев’ятсот дев’ятнадцять) гривень 37 копійок. Стягнуто з ОСОБА2 на користь ТОВ «ФК “Форінт”» заборгованість за кредитним договором № 010-2/07/1-905-07 від 10 серпня 2007 року в сумі 197 051,67 (сто дев’яносто сім тисяч п’ятдесят один долар) 67 центів США. Стягнуто з ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3 на користь ТОВ «ФК “Форінт”» судові витрати в сумі по 566,67 гривні та 40 гривень із кожного. Стягнуто з ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3 на користь ТОВ «ФК “Форінт”» судові витрати за подання апеляційної скарги по 1250 гривень з кожного.

На сьогодні справа перебуває в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду у зв’язку з розглядом касаційних скарг на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 квітня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року.

Згідно з ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2024 року справу № 2-747/11 передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

 

Відповідно до частини шостої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя має право надати письмові пояснення по суті скарги.

Суддя Аркатова К.В. у поясненнях вказала про рух цивільної справи № 2-747/11, зазначила про перебування справи на розгляді у Верховному Суді та про нарахування 17 різних судових проваджень у межах даної справи. Вважає викладені в дисциплінарній скарзі адвоката Філатової Н.А. доводи такими, що зводяться до зазначення обставин справи та надання їм власної оцінки, оцінювання доводів з точки зору власного тлумачення норм права і, як наслідок, до заперечення розгляду заяви за нововиявленими обставинами.

На думку судді Аркатової К.В., наведені у дисциплінарній скарзі обставини і доводи свідчать про фактичну незгоду із постановленою нею ухвалою від 16 грудня 2021 року, яка згодом була скасована судом апеляційної інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, тому не дають підстав для висновку про умисне порушення суддею норм права чи неналежне ставлення до службових обов’язків.

Після відкриття дисциплінарної справи додаткові пояснення від судді Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатової К.В. до Вищої ради правосуддя не надходили.

 

Надаючи правову кваліфікацію діям судді Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатової К.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом (частина четверта статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статті 129¹ Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Главою 3 розділу V ЦПК України передбачено перегляд судових рішень, зокрема, за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частина друга статті 423 ЦПК України регламентує, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Крім цього, відповідно до позиції Верховного Суду у справах № 554/1494/16, № 372/4154/18, яка відображена в постановах від 7 грудня 2023 року, 19 червня 2024 року, нововиявлені обставини – це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Згідно із частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано, зокрема, з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, – учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

За змістом пункту 1 частини другої статті 424 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені (частина третя статті 424 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пункту 6 частини третьої статті 426 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинна відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції. До заяви додається, зокрема, у разі пропуску строку на подання заяви – клопотання про його поновлення.

Згідно зі статтею 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, – встановлюються судом.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об’єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов’язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або істотно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов’язків.

З огляду на зміст принципу змагальності у цивільному процесі, з урахуванням прав та обов’язків сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та у межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням. Вирішення питання про відкриття провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами за заявою, яка подана з пропуском встановленого законом процесуального строку, можливе лише після вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі ухвалення рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення ЄСПЛ виходить із такого: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, отже, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об’єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) потрібно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

 

У цивільній справі № 2-747/11 (провадження № 8/638/5/23) встановлено, що суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатова К.В. ухвалила рішення від 9 жовтня 2013 року за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Згідно з Єдиним реєстром судових рішень вказане судове рішення набрало законної сили та не оскаржувалося фактично до квітня 2021 року.

У квітні 2021 року ОСОБА4 – представник ОСОБА1 – подав апеляційну скаргу, яка містила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 9 жовтня 2013 року.

Зазначене клопотання мотивовано тим, що ОСОБА1 не був присутнім під час проголошення рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 9 жовтня 2013 року. Про ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції йому стало відомо після ознайомлення його представника з матеріалами справи 1 квітня 2021 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА4 – представника ОСОБА1 – на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 9 жовтня 2013 року.

Крім цього, у мотивувальній частині ухвали вказано, що ОСОБА1 було належним чином повідомлено про розгляд справи, його представник отримав рішення суду першої інстанції у грудні 2013 року, проте з апеляційною скаргою він звернувся лише 8 квітня 2021 року, тобто через сім років із дня ухвалення судового рішення. Заявник не навів винятків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, за яких такий строк може бути поновлений, правові підстави для відкриття апеляційного провадження відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України відсутні.

15 листопада 2021 року представник заявника ОСОБА1 у цій справі звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова із заявою про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами. Просив поновити строк на звернення до суду із зазначеною заявою, посилаючись на необізнаність щодо існування рішення суду (аналогічні підстави, які зазначено під час подання апеляційної скарги).

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 листопада 2021 року задоволено клопотання представника заявника ОСОБА1 про поновлення процесуального строку; поновлено ОСОБА1 строк на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 9 жовтня 2013 року; відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА1 про перегляд рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 9 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами; призначено спрощене позовне провадження з розгляду цієї справи у відкритому судовому засіданні. Зазначена ухвала оскарженню не підлягає.

Мотивувальна частина цієї ухвали суду містить абзац: «Процесуальний строк, передбачений ст. 424 ЦПК України, пропущений з поважних причин та підлягає поновленню».

 

Водночас слід вказати, що, ухвалюючи судове рішення про поновлення строку, суди повинні обґрунтувати відповідне рішення, встановити, чи виправдовують підстави поновлення строку втручання у принцип res judicata.

За правовою природою встановлений пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України трирічний строк є преклюзивним, тобто таким, закінчення якого призводить до припинення права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений незалежно від причин його пропуску. Безпідставне поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правова визначеність), про що неодноразово наголошено у прецедентній практиці ЄСПЛ.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 4 червня 2020 року у справі № 755/15620/17, 21 квітня 2021 року у справі № 522/6750/17-ц, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суди мають враховувати, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об’єктивних і не залежних від волі та поведінки особи причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного проміжку часу без поважних причин, таке рішення порушує принцип правової визначеності.

ЦПК України фактично встановлені часові обмеження щодо вчинення процесуальних дій, зокрема щодо подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, у разі недотримання яких суд тільки за обґрунтованим клопотанням та в межах доводів заявника може поновити строк на звернення до суду. У разі пропуску відповідного строку та за відсутності клопотання учасника справи про його поновлення суд залишає заяву без розгляду. Це правило не стосується пропуску присічного строку, який не підлягає поновленню навіть за наявності поважних причин його пропуску.

Отже, вказані дії судді Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатової К.В. під час постановлення зазначеної ухвали не узгоджуються із приписами статті 424 ЦПК України.

Крім цього, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказує, що згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов’язковість судового рішення.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов’язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Принцип res judicata визнано на міжнародному рівні та зафіксовано, у тому числі, у пункті 1 статті 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), п. 61). Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п. 46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п. 51, 52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п. 31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п. 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

Таким чином, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Пункт 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» як підставу дисциплінарної відповідальності судді встановлює два порушення, які можуть призвести до істотних негативних наслідків: 1) порушення прав людини і основоположних свобод; 2) інше грубе порушення закону. Отже, законодавець визначив, що перше з них саме по собі є грубим порушенням закону. Поняття «інше грубе порушення закону» в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» не конкретизовано і грубість порушення має бути визначена та мотивована в рішенні про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин дисциплінарної справи.

Для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не достатньо встановлення факту формального порушення ним норм процесуального та/або матеріального права. Обов’язковим елементом об’єктивної сторони дисциплінарного проступку в такому разі мають бути також істотні негативні наслідки.

Обов’язковими елементами наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності й належних мотивів таких висновків є: 1) порушення суддею прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону; 2) істотні негативні наслідки; 3) причинно-наслідковий зв’язок між порушеннями і наслідками.

Істотні негативні наслідки мають полягати не в самому по собі неправильному застосуванні суддею положень закону, якими гарантовані ті чи інші права людини (навіть якщо ця помилка мала місце), а в настанні в результаті цього конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди (правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 квітня 2021 року, провадження № 11-253сап20).

З огляду на конституційний принцип незалежності суддів суддя під час здійснення своїх повноважень, безумовно, має право на власне тлумачення закону, правових норм, що підлягають застосуванню, та обставин справи, якщо таке тлумачення є добросовісним, не виходить за межі допустимого суддівського розсуду, не свідчить про грубу недбалість чи навмисне порушення закону.

Грубе порушення суддею закону має місце за умови, що воно було надто очевидним за відповідних обставин, тобто коли за обставин судової справи необхідність застосування певної правової норми (процедури) була зрозумілою і недвозначною та виключала іншу поведінку судді.

Приписи статті 424 ЦПК України є очевидними та зрозумілими, не містять ознак колізійності чи неповноти, що виключає інше їх тлумачення.

Поновлення присічного строку про перегляд рішення за нововиявленими обставинами фактично призвело до істотних негативних наслідків для стягувача – ТОВ «ФК “Форінт”», який фактично з 2021 року продовжує перебувати у правовій невизначеності та позбавлений законного права на примусове виконання рішення суду стосовно всіх трьох боржників.

Закриття виконавчих проваджень стосовно ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА2 з підстав скасування рішення суду від 9 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами призвело до скасування всіх арештів і обмежень у праві виїзду за межі країни та переоформлення майна боржників на інших осіб, зокрема майна ОСОБА1, стосовно якого кредитор вже вчиняв дії щодо оскарження фраудаторних правочинів (справа № 922/1474/21) упродовж 2021–2022 років. Стягувач – ТОВ «ФК “Форінт”» вимушений вживати додаткових зусиль, витрачаючи багато часу, щоб відновити своє порушене право та добитися виконання рішення суду, яке набуло чинності ще у 2013 році та залишається невиконаним. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 9 жовтня 2013 року у справі № 2-747/11 не виконується у примусовому порядку.

Отже, наявний причинно-наслідковий зв’язок між порушенням, вчиненим суддею Аркатовою К.В., та наслідками, заподіяними ТОВ «ФК “Форінт”». Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду не встановлено ознак навмисних дій судді, водночас надані суддею Аркатовою К.В. пояснення не спростовують зазначеного висновку.

Крім того, у зв’язку з поновленням присічного строку, визначеного статтею 424 ЦПК України, у справі № 2-747/11 розпочалася судова тяганина, внаслідок чого суди апеляційної інстанції вже двічі скасовували рішення суду першої інстанції, ухвалене під головуванням судді Аркатової К.В. за результатами перегляду рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 9 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами.

Заслуговують на увагу доводи адвоката Філатової Н.А. в частині, щодо зазначення посилань в ухвалі Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 грудня 2021 року про неможливість її оскарження.

Вказані обставини не узгоджуються із приписами частини сьомої статті 429 ЦПК України, згідно з якою судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Однак, із вказаною ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 грудня 2021 року ТОВ «ФК “Форінт”» не погодилося та через уповноваженого представника реалізувало своє право на апеляційне оскарження, не зважаючи на посилання про неможливість такого оскарження. Зазначене лише підтверджує факт неефективного та несумлінного виконання суддею Аркатовою К.В. процесуальних повноважень.

 

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зауважує, що в межах цього дисциплінарного провадження не надається оцінка законності чи обґрунтованості судових рішень, а здійснюється оцінка дій судді під час розгляду справи.

Пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Щоб бути якісним, судове рішення повинно сприйматися сторонами та суспільством у цілому як таке, що стало результатом коректного застосування юридичних правил, справедливого процесу та правильної оцінки фактів, а також як таке, що може бути ефективно реалізованим. Лише у такому випадку сторони будуть переконані, що їхню справу було розглянуто й вирішено справедливо, а суспільство сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної гармонії (пункт 31).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 червня 2021 року (провадження № 11-121сап21) зазначила, що, здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон та надавати оцінку обставинам судової справи так, щоб не порушувати довіру громадян до справедливого судового розгляду незалежним і безстороннім судом.

Неналежне виконання суддею Аркатовою К.В. приписів ЦПК України створило істотні перешкоди у виконанні судового рішення в цивільній справі № 2-747/11, що призвело до значних складнощів для стягувача – ТОВ «ФК “Форінт”», який фактично з 2021 року перебуває у стані правової невизначеності, позбавлений законного права на примусове виконання рішення суду стосовно трьох боржників; крім того призвело до скасуванням всіх арештів і обмежень у праві виїзду за межі держави, переоформлення належного боржникам майна.

Характер таких дій, їх наслідки не могли не бути очевидними для судді Аркатової К.В., яка обіймає посаду судді понад 20 років. Без належного обґрунтування суддя вирішила питання поновлення процесуального строку, який згідно з вимогами законодавства не підлягав поновленню.

Отже, оцінюючи встановлені обставини та кваліфікуючи дії судді, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку про наявність у діях судді Аркатової К.В. під час розгляду справи № 2-747/11 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

У урахуванням наведеного строк притягнення судді Аркатової К.В. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Види дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватись до судді, передбачені частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Згідно із характеристикою, наданою головою Дзержинського районного суду міста Харкова Цвірюком Д.В., «суддя Аркатова К.В. зарекомендувала себе як відповідальна, принципова та вимоглива. В роботі виявляє професійну компетентність, відповідальність, вміє працювати з нормативно-правовими актами, документами, систематично підвищує свій професійний рівень, вивчає судову практику. До виконання своїх обов’язків відноситься відповідально, постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, при розгляді судових справ проявляє правову грамотність, дотримується вимог чинного законодавства, приділяє значну увагу питанням якісного та оперативного розгляду справ, встановленню істини в справах. Систематично і послідовно підвищує свою професійну майстерність і ділову кваліфікацію, спроможна виконувати великий обсяг роботи.

Суддя Аркатова К.В. ініціативна та дисциплінована, належним чином сприймає конструктивну критику, проявляє в роботі та спілкуванні з людьми ввічливість, принциповість та витриманість, користується повагою серед колег та працівників апарату суду. Перебуваючи на посаді судді, проявила себе як підготовлений фахівець, досить працелюбний, в стосунках з колегами врівноважена, тактовна».

Відповідно до даних офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатова К.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення, який має бути застосований до судді Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатової К.В., ураховано позитивну характеристику судді, відсутність дисциплінарних стягнень, характер дисциплінарного проступку, його наслідки та ступінь вини судді.

З огляду на наведене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім, таким, що відповідатиме меті притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення, застосування до судді Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатової К.В. дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

На підставі викладеного, керуючись статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.40–13.43 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатову Катерину Віталіївну та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Надати скаржнику дозвіл на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

 

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

 

Член Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя