Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – залученого із Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя члена Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Сасевича О.М., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Якимівського районного суду Запорізької області (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) Федорець Світлани Володимирівни, відкриту за дисциплінарними скаргами Чижик Тетяни Віталіївни, Буртник Христини Василівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 10 липня 2023 року та 12 липня 2023 року надійшли дисциплінарні скарги Чижик Т.В. (вх. № Ч-153/17/7-23) та Буртник Х.В. (вх. № Б-2188/4/7-23) щодо судді Якимівського районного суду Запорізької області (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) Федорець С.В.
У дисциплінарних скаргах Чижик Т.В. та Буртник Х.В. зауважують, що 5 липня 2023 року Служба безпеки України оприлюднила новину, в якій повідомлялося, що Служба безпеки України разом із Державним бюро розслідувань зібрала доказову базу щодо судді, яка заперечувала збройну агресію рф і виправдовувала воєнні злочини рашистів. У розпорядженні Служби безпеки України, як стверджувалося, є записи розмов, де суддя не приховує своєї проросійської позиції та постійно повторює наративи кремля про війну в Україні. Було також задокументовано, що посадовиця підтримувала захоплення Криму та Мелітополя і вихваляла запровадження там російського законодавства. На підставі зібраних доказів їй повідомлено про підозру за частиною третьою статті 4362 Кримінального кодексу України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників, вчинені службовою особою).
Цією суддею, як зазначають скаржники, є суддя Якимівського районного суду Запорізької області (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) Федорець С.В.
Скаржники стверджують, що згодом з рішення Вищої ради правосуддя від 5 липня 2023 року № 682/0/15-23 «Про надання згоди на утримання під вартою судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області)» їм стали відомі, зокрема, такі обставини.
Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА1, обіймаючи посаду голови Звенигородського районного суду Черкаської області, будучи службовою особою, після неспровокованого та повномасштабного збройного нападу російської федерації на Україну під час спілкування з іншими особами, зокрема із суддею Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І., із 16 травня 2023 року до 30 травня 2023 року, діючи умисно, з метою поширення російських наративів щодо військового вторгнення в Україну та переконання співрозмовників неодноразово виправдовувала збройну агресію російської федерації проти України, розпочату в 2014 році, заперечувала агресію, виправдовувала та визнавала правомірною тимчасову окупацію частини території України.
Докази, а саме аудіозаписи розмов судді ОСОБА1, здобуті шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду Крижанівської Г.В. від 10 травня 2023 року № 01-45/824/11891/2023. Протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 12 червня 2023 року із відтворенням розмов підозрюваної було передано на лінгвістичну експертизу.
Згідно із загальним висновком судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 26 червня 2023 року № 443/1, проведеної Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України «у мовленні судді ОСОБА1 міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування тимчасової окупації території України, а також інформація негативного характеру щодо України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства».
Скаржники також зазначають, що фрагменти аудіозаписів таких розмов судді ОСОБА1 були оприлюднені Службою безпеки України та Державним бюро розслідувань.
Через суспільну значущість вказана подія широко висвітлювалася в медіа.
Як зазначають скаржники, інформація, викладена в повідомленні Служби безпеки України, у рішенні Вищої ради правосуддя, а також у медіа, свідчить про допущення суддею Федорець С.В. поведінки, яка підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
На переконання скаржників, наявна підстава, передбачена пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», для притягнення судді Якимівського районного суду Запорізької області (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) Федорець С.В. до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 липня 2024 року щодо судді Якимівського районного суду Запорізької області (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) Федорець С.В. відкрито дисциплінарну справу за ознаками наявності в її діях дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Якимівського районного суду Запорізької області (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) Федорець С.В. заперечила свою вину у вчиненні дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, у письмових поясненнях, які надійшли до Вищої ради правосуддя 10 липня 2024 року, суддя Федорець С.В. також зауважувала, що кримінальне провадження щодо ОСОБА1 наразі перебуває на стадії судового розгляду. Обвинувального вироку суд не ухвалив.
Скаржники Чижик Т.В. та Буртник Х.В., будучи належним чином повідомленими, у засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не прибули. Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 13.29 Регламенту Вищої ради правосуддя їхня неявка не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.
Заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, а також матеріали подання виконувача обов’язків Генерального прокурора Хоменка О.М. від 4 липня 2023 року № 17/2/1-22841-23 про надання згоди на утримання під вартою судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області), підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 4362 Кримінального кодексу України, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
Федорець (Пишна) Світлана Володимирівна Указом Президента України від 7 липня 2008 року № 622/2008 призначена на посаду судді Якимівського районного суду Запорізької області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 249-VII обрана суддею цього суду безстроково.
Рішенням Голови Верховного Суду від 6 червня 2022 року суддю Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. відряджено до Звенигородського районного суду Черкаської області.
На підставі рішення зборів суддів Звенигородського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2023 року № 8 та відповідно до наказу цього суду від 20 квітня 2023 року № 18-0 Федорець С.В. призначено головою Звенигородського районного суду Черкаської області строком на три роки.
Установлено також, що із травня до червня 2023 року щодо судді ОСОБА1 проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, а саме аудіоконтроль особи, за результатами якого складено відповідний протокол.
Від прокурора Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Яценка В.І. (старший групи прокурорів у кримінальному провадженні № ____ від 4 травня 2023 року щодо ОСОБА1) у встановленому законодавством порядку отримано письмовий дозвіл на використання та розголошення відомостей досудового розслідування, зокрема протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням № ____ від 12 червня 2023 року № 5/1/1545т (містить позначку про розсекречення), а саме аудіоконтролю особи – громадянки України ОСОБА1.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що процедура доказування в межах дисциплінарного провадження щодо суддів визначається спеціальним законодавством, яке не містить обмежень щодо допустимості доказів, отриманих унаслідок негласних слідчих (розшукових) дій. Крім того, на можливості використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у межах дисциплінарного провадження щодо судді неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (постанови від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18, від 18 червня 2019 року у справі № 9901/699/18, від 2 вересня 2020 року у справі № 9901/213/19, від 14 липня 2022 року у справі № 11-168сап21).
Оскільки протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій розсекречені, дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження може досліджувати вказані протоколи та надавати оцінку викладеним у них відомостям у межах дисциплінарного провадження на предмет наявності або відсутності в діях судді складу дисциплінарного проступку, надаючи при цьому самостійну оцінку таким діям та обставинам справи саме у світлі дотримання суддею правил службової та професійної етики.
Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням № ____ від 12 червня 2023 року № 5/1/1545т (містить позначку про розсекречення), а саме аудіоконтролю особи – громадянки України ОСОБА1, ____ року народження, містить стенограми розмов ОСОБА1 (у протоколі позначена літерою «Ж») з різними особами, зафіксованих 16 травня 2023 року, 18 травня 2023 року, 26 травня 2023 року, 30 травня 2023 року, 31 травня 2023 року, 1 червня 2023 року, 8 червня 2023 року.
Установлено, що зазначений протокол був об’єктом дослідження судової лінгвістичної експертизи.
Відповідно до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Фролової А.О. від 26 червня 2023 року № 443/1, за результатами проведеної судової лінгвістичної експертизи протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії № 5/1/1545т від 12 червня 2023 року, прим. № 1, таємно, на 56 арк., до вх. ОГП № 12633т від 15 червня 2023 року (далі – Протокол): «у мовленні особи, яка у Протоколі позначена літерою «Ж» (примітка – ОСОБА1), міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також інформація негативного характеру щодо України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства».
Із зазначеного висновку вбачається, що «мовлення судді ОСОБА1 містить таку інформацію:
пояснення тимчасової окупації Криму Російською Федерацією, розпочатої у 2014 році, політичними інтересами Китаю й Туреччини (вигідний контроль Росією Чорного моря, через яке пролягає Шовковий шлях; потенційне посилення російським флотом китайського в разі війни із США за Тайвань), тобто зміщується зосередження на відповідальності з держави-агресора на одного з політичних світових лідерів;
позиціонування збройної агресії Росії проти України як домовленості стосовно реклами зброї, підняття ВВП, заробляння грошей, перерозподілу територій, логістичних шляхів, сфер впливу;
заперечення вкладу (зусиль) української армії у звільнення Херсона;
негативну характеристику внутрішніх подій в Україні, зокрема передбачення приходу чоловіків із фронту “як бомби сповільненої дії”;
репрезентацію війни (збройної агресії Росії проти України) як домовленості для демонстрації військової техніки, її реклами та продажу;
пояснення війни зацікавленістю США посилити військово-промисловий комплекс для того, аби зарадити дефолту;
пояснення війни “ставанням” російської промисловості на військові рейки та зміною її логістики за рахунок паралельного імпорту через Азію;
пояснення війни перерозподілом світу “большими дядями”;
виправдовування тимчасової окупації частини території України;
заперечення викрадення й вивезення дітей з тимчасово окупованих територій України;
визнання поширення влади Росії на тимчасово окупованих територіях України;
виправдовування вивезення українських дітей до Росії;
підкреслення завдання ударів по Луганську українською армією заради тестування нових далекобійних ракет;
заперечення потенційного (майбутнього) звільнення тимчасово окупованих територій;
звинувачення України у використанні Бучі та Ірпеня як вітрини для європейських лідерів та відсутності робіт з відновлення міста (за контекстом);
визнання Автономної Республіки Крим частиною Росії;
трактування влучання в цивільні будинки як економії дорогих високоточних ракет з нехтуванням безпекою мирного населення;
пояснення влучання в будинок в Умані розміщенням там баз НАТО;
поширення тези про страх населення щодо приходу ЗСУ;
позитивну репрезентацію представників збройних формувань Росії та окупаційної адміністрації Росії як таких, що дбають про власну репутацію;
звинувачення України в зруйнуванні Криму й позитивне оцінювання змін у Криму впродовж тимчасової окупації Росії;
заперечення примусової мобілізації в Криму;
розповідь стверджувального характеру про те, що українські снайпери стріляли в людей, українська армія використовувала населення як «живий щит», не випускаючи їх з міста; виганяла з власних квартир, кидала гранати в підвали через те, що там люди розмовляли російською мовою;
визнання поширення російського законодавства на тимчасово окуповану територію України - Автономну Республіку Крим;
обговорення потенційного поширення насильства в сім’ї після завершення війни, спричиненого психологічними травмами військовослужбовців;
обговорення випадків жорстокості та злочинів військовослужбовців після АТО;
акцентування на великій кількості нелегальної зброї та соціально- економічному аспекті як передумов вияву жорстокості й насильства;
позиціонування Севастополя як російського міста;
звинувачення України в обстрілах цивільних об’єктів на тимчасово окупованій території;
звинувачення України в обстрілах жилих будинків Мелітополя “Точкою У”;
схвалення рівня життя в Мелітополі під час тимчасової окупації;
заперечення мобілізації на тимчасово окупованих територіях, крім Донецької та Луганської областей;
виправдовування та висловлення згоди з тимчасовою окупацією частини території України;
наголошення на відсутності підстав захищати Україну мешканцями Мелітополя;
контекстуальне покладання відповідальності за знищення Каховської ГЕС на Україну».
4 липня 2023 року ОСОБА1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 4362 Кримінального кодексу України, що полягає у виправдовуванні, запереченні збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовуванні, визнанні правомірною окупації частини території України, вчинених службовою особою повторно.
4 липня 2023 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 3542/0/8-23) надійшло подання виконувача обов’язків Генерального прокурора Хоменка О.М. від 4 липня 2023 року № 17/2/1-22841-23 про надання згоди на утримання під вартою судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області), підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 4362 Кримінального кодексу України.
За результатами розгляду зазначеного подання рішенням Вищої ради правосуддя від 5 липня 2023 року № 682/0/15-23 надано згоду на утримання під вартою судді Федорець С.В.
Установлено також, що 5 липня 2023 року Служба безпеки України на своєму офіційному вебсайті (https://ssu.gov.ua/novyny/za-materialamy-sbu-povidomleno-pro-pidozru-sud...) розмістила статтю з назвою «За матеріалами СБУ повідомлено про підозру судді, яка виправдовувала російську агресію в Україні (аудіо)». Стаття супроводжується відео із фрагментами записів перехоплених Службою безпеки України розмов судді з іншими особами.
Дослідивши зміст зазначеної статті та переглянувши відео із фрагментами записів перехоплених Службою безпеки України розмов, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що вони стосуються судді Федорець С.В. Зокрема, опубліковані фрагменти розмов збігаються з тими, що містяться у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням № ____ від 12 червня 2023 року № 5/1/1545т.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що факт повідомлення судді про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 4362 Кримінального кодексу України, набув широкого розголосу в суспільстві, чим підірвав суспільну довіру до суду та авторитет судової влади зокрема.
10 липня 2023 року рішенням Вищої ради правосуддя № 700/0/15-23 тимчасово, до 3 вересня 2023 року, суддю Федорець С.В. відсторонено від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
3 жовтня 2023 року рішенням Вищої ради правосуддя № 946/0/15-23 тимчасово відсторонено суддю Федорець С.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження № ____ за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 4362 Кримінального кодексу України.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також встановила, що наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено, обвинувальний акт щодо судді ОСОБА1 скеровано до Черкаського районного суду Черкаської області (справа № 707/2836/23). Судовий розгляд кримінального провадження триває.
Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності.
Правовий статус судді передбачає як конституційно визначені гарантії незалежності та недоторканності суддів при здійсненні правосуддя, так і правову відповідальність за невиконання своїх обов’язків.
Статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що особа, призначена на посаду судді, складає присягу судді такого змісту: «Я, (ім’я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя».
Згідно із частиною шостою, пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги та зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Дотримання суддею своїх обов’язків є необхідною умовою довіри до суду та правосуддя з боку суспільства (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 11 березня 2011 року № 2‑рп/2011).
Відповідно до статей 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості зосереджено увагу на тому, що судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цінностей правосуддя, справедливості та свободи і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.
Слід також зауважити, що суддя, як і будь-який інший громадянин, користується правом на свободу вираження поглядів.
Однак інституційна та державна природа посади судді надає свободі вираження поглядів окремого судді амбівалентного характеру. Висловлювання суддів можуть вплинути на публічний імідж системи правосуддя, оскільки суспільство загалом може сприймати їх не лише як суб’єктивні, а і як об’єктивні оцінки та приписувати їх інституції в цілому.
Користуючись свободою вираження поглядів, судді повинні пам’ятати про свою конкретну відповідальність і обов’язки в суспільстві та проявляти стриманість у висловленні своїх поглядів і думок за будь-яких обставин, коли, в очах розумного спостерігача, їхні заяви можуть поставити під загрозу їхню незалежність або безсторонність, гідність їхньої посади або поставити під загрозу авторитет судової влади (Висновок № 25 (2022) Консультативної ради європейських суддів про свободу вираження поглядів суддів).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, безпосередньо дослідивши та оцінивши зазначені протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії та висновок експерта дійшла висновку про обґрунтованість зазначеного висновку та про те, що зафіксовані у стенограмах розмови судді Федорець С.В. з різними особами та формулювання, які вона використовувала, висловлюючи свою позицію, обставини, контекст і загальні умови, на фоні яких такі висновки зроблені, містять виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також інформацію негативного характеру щодо України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства. Наведене є несумісним з гідністю суддівської посади та свідчить, що суддя Федорець С.В. свідомо, упереджено та умисно не дотрималася присяги Українському народові та норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики щодо виконання обов’язків судді, етичних принципів і правил поведінки судді, невчинення дій, що порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя. Такі дії судді Федорець С.В., поза сумнівами, підривають суспільну довіру до суду та впевненість Українського народу у справедливе здійснення нею правосуддя та ухвалення рішень іменем України.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за таких обставин у діях судді Федорець С.В. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вона допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду – може бути визнаний істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді.
Беручи до уваги наведене, з огляду на характер та зміст допущеного суддею Федорець С.В. дисциплінарного проступку, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя визнає його істотним.
Надані та отримані в межах дисциплінарного провадження докази є чіткими і переконливими та підтверджують існування підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» станом на день ухвалення цього рішення трирічний строк застосування щодо судді Федорець С.В. дисциплінарного стягнення не закінчився.
Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ураховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Із характеристики судді Федорець С.В., наданої 6 серпня 2024 року головою Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д., убачається, що « за період роботи Федорець С.В. зарекомендувала себе з позитивного боку, грамотним юристом, добросовісним, старанним працівником. Має добрі організаторські здібності. В своїй професійній діяльності постійно забезпечує всебічний та об’єктивний розгляд судових справ. Має добру теоретичну підготовку, достатній досвід та знання, що дозволяє їй розглядати справи всебічно та якісно, судові засідання вести з чітким дотриманням вимог чинного законодавства. Вміє аргументовано, по діловому, відстоювати свою точку зору. Постійно працює над підвищенням свого фахового рівня. За характером енергійна, об’єктивна, принципова, наполеглива, комунікабельна, вміє працювати з людьми, на критику реагує вірно, завжди ввічлива, коректна».
До дисциплінарної відповідальності суддя Федорець С.В. не притягувалася.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що відповідно до положень статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі вчинення суддею проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 цього Закону, до нього можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення у виді: подання про переведення судді до суду нижчого рівня або подання про звільнення судді з посади.
Виходячи із приписів частин восьмої, дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Ураховуючи наведене, зважаючи на характер дисциплінарного проступку, допущеного суддею Федорець С.В., який є істотним, його наслідки, що полягають у підриві авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
На підставі викладеного та керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.22–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Якимівського районного суду Запорізької області (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) Федорець Світлану Володимирівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
член Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Дмитро ЛУК’ЯНОВ
Олександр САСЕВИЧ
