Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кваші О.О., Мороза М.В., залученого члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокову Ю.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Маселка Романа Анатолійовича стосовно судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Дар’ї Ігорівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 19 листопада 2021 року (вх. № М-4515/47/7-21) надійшла скарга Маселка Р.А. на дії судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. під час розгляду справи № 694/1505/21.
У скарзі Маселко Р.А. зазначає, що суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. 11 листопада 2021 року у справі № 694/1505/21 винесла постанову, якою звільнила від адміністративної відповідальності особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі – КУпАП) та на підставі статті 21 цього Кодексу передала матеріали зазначеної справи на розгляд громадської організації для застосування заходів громадського впливу.
Автор скарги зазначає, що 16 лютого 2021 року Верховна Рада України внесла зміни до статті 21 КУпАП, у якій зазначено, що її положення не застосовуються до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Вказані зміни набрали чинності із 17 березня 2021 року. На думку Маселка Р.А., суддя Сакун Д.І. не могла застосовувати положення статті 21 КУпАП до вказаного у справі № 694/1505/21 правопорушення, оскільки таке правопорушення було вчинено у серпні 2021 року, тобто після набрання чинності змін до статті 21 КУпАП.
Такі дії судді, на думку скаржника, становлять грубе порушення закону, що призвело до негативних наслідків у вигляді:
збитків бюджету в розмірі 17 000 гривень, які порушник мав би сплатити як штраф;
невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами;
підриву авторитету та довіри до судової влади, оскільки такі дії судді сприймаються суспільством так, ніби водій «домовився» в суді.
З огляду на наведене Маселко Р.А. просив притягнути суддю Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. до дисциплінарної відповідальності, передбаченої підпунктом «б» пункту 1 (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору); пунктом 3 (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу); пунктом 4 (грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків) частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 10 листопада 2023 року вказану скаргу передано члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Боковій Ю.В. для проведення попередньої перевірки.
Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 серпня 2024 року № 2436/1дп/15-24 стосовно судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. відкрито дисциплінарну справу у зв’язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Водночас Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила в діях судді Сакун Д.І. ознак дисциплінарних проступків передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, заплановане на 18 листопада 2024 року, суддя Сакун Д.І., скаржник Маселко Р.А. повідомлені своєчасно та належним чином шляхом надіслання їм письмових повідомлень засобами електронного зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення процесуальних гарантій та права судді Сакун Д.І. ефективно формувати позицію свого захисту. Зокрема, копію ухвали про відкриття дисциплінарної справи надіслано на поштову адресу суду, у якому працює суддя, та оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
Суддя Сакун Д.І. та скаржник Маселко Р.А. на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 18 листопада 2024 року не з’явилися.
Суддя Сакун Д.І. 18 листопада 2024 року надіслала до Вищої ради правосуддя заяву (вх. № 2597/4/6-24) в якій просить відкриту щодо неї дисциплінарну справу розглянути без її участі.
Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.
Розглянувши матеріали дисциплінарної справи, відкритої за скаргою Маселка Р.А. стосовно судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокову Ю.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
У провадженні судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. перебували матеріали справи № 694/1505/21, у якій суддя, керуючись, зокрема, вимогами статті 21 КУпАП, 11 листопада 2021 року винесла постанову, згідно з якою ОСОБА1 звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, передано матеріали справи на розгляд Громадської організації «Атлет» для застосування заходів громадського впливу, а провадження в адміністративній справі закрито.
Цією постановою зобов’язано Громадську організацію «Атлет» відповідно до статті 21 КУпАП повідомити Звенигородський районний суд Черкаської області про вжиті заходи громадського впливу, що були застосовані до ОСОБА1 не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання матеріалів.
При цьому в зазначеній постанові суддя Сакун Д.І. вказала, що ОСОБА1 не працює, пенсіонер.
Із вказаної постанови встановлено, що 15 серпня 2021 року об 11:05 ОСОБА1 керував мотоциклом марки «MUSSTANG МТ-125-8», державний номерний знак ____, на проспекті Шевченка в місті Звенигородка у стані алкогольного сп’яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху (далі – ПДР), тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.
Суддя Сакун Д.І. у вказаній постанові зазначила, що, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення ОСОБА1, який у судовому засіданні свою вину визнав повністю та розкаявся у вчиненому, вважала, що в діях цієї особи вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції).
Його вина у вчиненні вказаного правопорушення, на думку судді Сакун Д.І., була доведена повністю та підтверджувалася зібраними у справі доказами, а саме:
протоколом про адміністративне порушення серії ДПР18 № 247954 від 15 серпня 2021 року;
висновком щодо результатів медичного огляду, з якого вбачалося, що вміст алкоголю становив 0.44 проміле;
долученим до справи відеозаписом.
Суддя Сакун Д.І. у постанові від 11 листопада 2021 року також зазначила, що ОСОБА1 під час розгляду справи подав клопотання про передання його на поруки Громадській організації «Атлет», яке вмотивоване тим, що він перебував у скрутному матеріальному становищі, тому накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу буде для нього вкрай обтяжливим, поставить під загрозу голоду та зубожіння, просив поставитись до нього поблажливо та передати його на поруки громадській організації. Крім того, просив взяти до уваги, що він вжив незначну кількість алкоголю, врахувати нагальну потребу сісти за кермо та проїхати незначну відстань, а також те, що він пенсіонер, тяжко хворів, щиро розкаявся у вчиненому.
Крім цього, суддя Сакуд Д.І. у постанові вказала, що з матеріалів справи № 694/1505/21, а саме: з клопотання Громадської організації «Атлет», протоколу зборів вказаної організації, пенсійного посвідчення, копії медичної карти, характеристики, встановлено, що ОСОБА1 був пенсіонером, тяжко хворів, мав позитивну характеристику.
З урахуванням зазначених обставин, а також того, що ОСОБА1 вперше притягувався до адміністративної відповідальності, суддя Сакун Д.І. дійшла висновку, що достатнім заходом впливу на ОСОБА1 буде передання його на поруки, що сприятиме його вихованню і реалізує в цьому випадку виховну функцію.
У письмових поясненнях суддя Сакун Д.І. зазначила, що мотиви винесення 11 листопада 2021 року постанови у справі № 694/1505/21 наведені в цій постанові, вона керувалася також внутрішнім переконанням, оскільки адміністративна відповідальність має подвійну мету – захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття, яка реалізується, зокрема, не тільки через репресивно-каральну функцію адміністративної відповідальності, а і через запобіжно-виховну. При цьому вказала, що врахувала також характер вчиненого правопорушення (незначний вміст алкоголю – 0,44 проміле), визнання ОСОБА1 своєї вини, щире каяття, його особу (пенсійний вік, невелику пенсію, наявність тяжких захворювань, позитивні характеристики, активну громадську позицію, а саме участь у спортивній громадській організації).
Крім цього, суддя Сакун Д.І. зауважила, що під час розгляду справи № 694/1505/24 застосувала положення статті 21 КУпАП внаслідок прикрої помилки, без будь-якого прямого умислу, через неуважність, якій «сприяє» надмірне навантаження, а прийняття справедливого і правильного рішення по суті не призвело б до будь-яких негативних наслідків, а навпаки, підвищило рівень довіри до судової влади.
Суддя Сакун Д.І. звернула увагу, що у вказаній справі в порядку виконання було перевірено здійснення заходів виховного характеру організацією, якій ОСОБА1 передано на поруки.
Суддя Сакун Д.І. також наголосила, що таку нетипову для неї поведінку допустила внаслідок значного навантаження, оскільки у 2021 році вона була єдиною суддею у Звенигородському районному суді Черкаської області «з повноваженнями» (при штатній чисельності 5 суддів), та, окрім цього, виконувала адміністративні функції. Суддя Сакун Д.І. також зазначила, що вона виконувала та виконує обов’язки слідчого судді. Звенигородський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Черкаській області знаходиться в місті Звенигородка, межі його територіальної юрисдикції поширюються на більше ніж п’ять районів Черкаської області, у зв’язку із чим щодня розглядала значну кількість клопотань органів досудового розслідування про надання дозволу на проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальних провадженнях, особливості розгляду яких зумовлені насамперед стислими строками розгляду справ та їх значущістю для суспільства.
Вказані обставини вплинули на своєчасне ознайомлення зі змінами в законодавстві.
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Уповноважений орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності із законом згідно з вимогами статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Підпунктом «а» пункту 2.9 ПДР визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції, чинній на день вчинення ОСОБА1 правопорушення, – 15 серпня 2021 року) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Транспортний засіб законодавцем позиціонується як джерело підвищеної небезпеки (стаття 1187 Цивільного кодексу України), його експлуатація завжди пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, безпеки довкілля, а тому особа, яка володіє чи користується транспортним засобом, не може використовувати його на шкоду правам і свободам громадян, інтересам суспільства.
Системний аналіз вказаних вище приписів законодавства також свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпекою, оскільки санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в інших випадках, передбачених КУпАП.
Саме характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення. Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за складом є формальним, а диспозиція вказаної статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за сам факт вчинення діяння. Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Водночас наслідком вчинення дій, які утворюють склад кримінального правопорушення, може бути реальна шкода охоронюваним суспільним інтересам, зокрема заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю потерпілого або заподіяння смерті потерпілому.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини другої статті 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Частиною першою статті 21 КУпАП (у редакції, яка діяла до 17 березня 2021 року) передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Водночас Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, частину першу статті 21 КУпАП після слів «крім посадової особи» доповнено словами і цифрами «та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130».
Згідно із частинами першою, третьою статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
За таких обставин під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 суддя Сакун Д.І. зобов’язана була врахувати особливості дії норм КУпАП у часі та застосувати правове регулювання, яке існувало на день вчинення особою правопорушення, тобто станом на 15 серпня 2021 року.
Частиною першою статті 21 КУпАП (у редакції, чинній на день вчинення ОСОБА1 правопорушення) визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Отже, як на день вчинення ОСОБА1 правопорушення (15 серпня 2021 року), так і на день винесення суддею Сакун Д.І. постанови (11 листопада 2021 року) у справі № 694/1505/21 приписи частини першої статті 21 КУпАП чітко й однозначно вказували на заборону їх застосування в разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
За таких обставин суддя Сакун Д.І., з огляду на вказану однозначну заборону, визначену законом, ураховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, що становить підвищену суспільну небезпеку порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, зобов’язана була навести в постанові від 11 листопада 2021 року вмотивоване обґрунтування застосування положень статті 21 КУпАП усупереч загальним засадам КУпАП щодо дії закону про відповідальність за адміністративні правопорушення в часі.
Крім того, необхідно зауважити, що суддя Сакун Д.І. в постанові від 11 листопада 2021 року зазначила, що ОСОБА1 не працює, пенсіонер, водночас звільнила його від адміністративної відповідальності з переданням матеріалів на розгляд трудового колективу Громадської організації «Атлет», не вмотивувавши належним чином підстав для цього.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлені ним доводи.
Відсутність належних мотивів на обґрунтування застосування судом приписів статті 21 КУпАП у редакції, яка станом на 11 листопада 2021 року не підлягала застосуванню у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому, як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. ЄСПЛ також наголошує, що ця вимога не означає обов’язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи, однак така свобода національних судів у сфері оцінки доказів, аргументації й мотивування судових рішень не повинна сприйматися як дозвіл для суду поводитися з доводами свавільно й на власний розсуд та без наведення відповідних мотивів визначати, чи заслуговує будь-який довід сторони конфлікту того, щоб бути окремо прокоментованим у судовому рішенні. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно ставитись до оцінки всіх без винятку доказів і доводів саме для того, щоб визначити з них ті, що обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття.
У рішенні у справі «Бендерський проти України» ЄСПЛ нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (пункт 42).
Разом із тим усупереч вимогам статей 252, 280 КУпАП суддя Сакун Д.І. у постанові від 11 листопада 2021 року не навела належних співвідносних мотивів застосування приписів статті 21 КУпАП (у редакції, яка діяла до 17 березня 2021 року та положення якої втратили чинність на підставі Закону № 1231-IX) до особи, яка, як зазначено в постанові від 11 листопада 2021 року, не працювала.
Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Ураховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що в діях судді Сакун Д.І. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Пояснення судді Сакун Д.І., що під час розгляду справи № 694/1505/24 вона застосувала положення статті 21 КУпАП внаслідок прикрої помилки, без будь-якого прямого умислу, внаслідок неуважності, якій «сприяє» надмірне навантаження, а прийняття справедливого і правильного рішення по суті не призвело б до будь-яких негативних наслідків, а навпаки, підвищило рівень довіри до судової влади, з урахуванням обставин справи не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Крім цього, слід зазначити, що з інформації, наданої Звенигородським районним судом Черкаської області (лист суду від 30 серпня 2024 року № 1/238/2024) встановлено, що у 2021 році у провадженні судді Сакун Д.І. перебувало 109 справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 130 КУпАП, у 3 із яких ця суддя з 17 березня 2021 року закрила провадження у зв’язку з звільненням осіб від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів справ на розгляд громадської організації або трудовому колективу (стаття 21 КУпАП).
Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Зазначений строк із дня вчинення суддею Сакун Д.І. проступку не закінчився.
Види дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватись до судді, передбачені частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Сакун Дар’я Ігорівна Указом Президента України від 7 листопада 2013 року № 620/2013 призначена на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 14 січня 2020 року № 7/2020 призначена суддею вказаного суду. Із 21 червня 2023 року обіймає посаду голови Звенигородського районного суду Черкаської області.
Відповідно до характеристики, затвердженої рішенням зборів суддів Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2024 року № 9, за час роботи суддя Сакун Д.І. зарекомендувала себе як грамотний юрист, добросовісний, старанний працівник. Має добрі організаторські здібності, здатна працювати в умовах надмірного тривалого навантаження, вміло працює у стресових ситуаціях. Суддя Сакун Д.І. приділяє велику увагу підвищенню рівня професійних знань та ділової кваліфікації, систематично бере участь у заходах з метою підтримання рівня кваліфікації, проявляє професіоналізм у застосуванні та тлумаченні норм права, веденні судового процесу. Під час здійснення судочинства демонструє витримку та повагу, тактовність, ввічливість до учасників судового процесу. У колективі суду має авторитет та повагу. За характером енергійна, принципова, наполеглива, комунікабельна, доброзичлива, відповідальна, урівноважена.
Як голова Звенигородського районного суду Черкаської області на належному рівні представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.
Згідно з відомостями офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя встановлено, що суддя Сакун Д.І. до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Сакун Д.І. необхідно врахувати обставини та характер дисциплінарного проступку судді, ступінь її вини, позитивну характеристику, те, що раніше вона до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
З огляду на наведене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Сакун Д.І. дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
На підставі викладеного, статтями 34, 49, 50, пунктом 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Дар’ю Ігорівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку та строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Микола МОРОЗ
Член Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
