Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Ковбій О.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя – Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу, відкриту за скаргами Маселка Романа Анатолійовича, Чижик Тетяни Віталіївни, щодо судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Наталі Дмитрівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 10 грудня 2021 року (вх. № М-5645/11/7-21) та 25 січня 2023 року (вх. № Ч-153/3/7-23) надійшли дисциплінарні скарги Маселка Р.А., Чижик Т.В. на дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. під час розгляду справ № 495/9501/21, № 495/6014/22.
Ухвалами Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 вересня 2024 року № 2857/1дп/15-24 та Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 жовтня 2024 року № 2978/2дп/15-24 відкрито дисциплінарні справи щодо судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д., оскільки встановлені обставини могли свідчити про наявність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Зазначені дисциплінарні скарги стосуються одних і тих самих конкретних відомостей про наявність у поведінці судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. ознак дисциплінарних проступків.
Ухвалою Вищої ради правосуддя від 29 жовтня 2024 року № 3154/0/15-24 об’єднано дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д., відкриту Першою Дисциплінарною палати Вищої ради правосуддя за дисциплінарною скаргою Чижик Т.В. з дисциплінарною справою стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д., відкритою Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя за дисциплінарною скаргою Маселка Р.А., в одну дисциплінарну справу, яку передано на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Проведення підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи доручено члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхову В.В.
Відповідно до приписів частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи щодо судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. доповідач – член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхов В.В. підготував висновок, який передав на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а також повідомив суддю та скаржників про наявність проєкту такого висновку й можливість ознайомитися з матеріалами об’єднаної дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя.
Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 20 листопада 2024 року, до проєкту порядку денного якого включено питання про розгляд об’єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д., відкритої за дисциплінарними скаргами Маселка Р.А., Чижик Т.В., суддю та скаржників повідомлено своєчасно і належним чином у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Повідомлення про засідання дисциплінарного органу розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 20 листопада 2024 року скаржники не прибули, від судді Анісімової Н.Д. надійшло клопотання про розгляд об’єднаної дисциплінарної справи без її участі.
Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В., дослідивши матеріали об’єднаної дисциплінарної справи, зокрема письмові пояснення судді, дійшла висновку, що у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. необхідно відмовити, а дисциплінарне провадження припинити з огляду на таке.
Справа № 495/9501/21
17 листопада 2021 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі – КУпАП) стосовно ОСОБА1.
Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 9 листопада 2021 року о 01:14 водій ОСОБА1 керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, за що передбачена відповідальність згідно з частиною першою статті 130 КУпАП.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2021 року ОСОБА1 звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, матеріали справи про його притягнення до відповідальності передано на розгляд трудовому колективу Первинної професійної спілки працівників Тузлівської сільської ради та комунальних закладів на особисту поруку для застосування заходів громадського впливу, провадження у справі закрито на підставі частини другої статті 284 КУпАП.
Із цієї постанови суду вбачається, що в судове засідання ОСОБА1 з’явився. Просив суд передати його на поруки трудовому колективу, свою вину визнав та розкаявся.
26 листопада 2021 року від Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району надійшло клопотання, у якому сільський голова ОСОБА2 просила суд передати ОСОБА1 на поруки трудовому колективу Первинної професійної спілки працівників Тузлівської сільської ради та комунальних закладів.
Своє клопотання сільський голова ОСОБА2, обґрунтувала зокрема, тим, що протоколом загальних зборів первинної професійної спілки працівників Тузлівської сільської ради та комунальних закладів від 15 листопада 2021 року № 3, було вирішено взяти на поруки трудового колективу Первинної професійної спілки працівників Тузлівської сільської ради та комунальних закладів громадянина ОСОБА1.
Із цієї постанови також вбачається, що суд урахував, що частиною першою статті 130 КУпАП установлено відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Водночас суд у постанові також послався на приписи статті 21 КУпАП, за змістом яких особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Суд установив, що відповідно до характеристики від 24 листопада 2021 року № 508, яку видав виконавчий комітет Тузлівської сільської ради, ОСОБА1 є спокійною, врівноваженою людиною, доброзичливий та працьовитий. Завжди бере активну участь у розвитку громади. Алкогольними напоями не зловживає. До адміністративної відповідальності раніше не притягувався.
Судом також взяв до уваги: довідку виконавчого комітету Тузлівської сільської ради від 24 листопада 2021 року № 509, з якої вбачається, що ОСОБА1 має на вихованні малолітніх дітей: ОСОБА3, ____ року народження; ОСОБА4, ____ року народження; довідку Комунального некомерційного підприємства «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 25 листопада 2021 року, про те що дочка ОСОБА1 – ОСОБА3 ____ року народження, перебуває на обліку в сімейного лікаря з діагнозом ІНФОРМАЦІЯ1 з 2013 року.
Водночас суд на підставі матеріалів, які перебували в його провадженні, зазначив, що ОСОБА1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
Ураховуючи щире каяття ОСОБА1, його притягнення до адміністративної відповідальності вперше, відсутність шкоди внаслідок учиненого, з огляду на те, що зазначена особа виключно позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, а також той факт, що до суду надійшло клопотання від Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району, суд дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА1 заходів громадського впливу з передачею матеріалів справи стосовно нього на розгляд трудового колективу за місцем роботи ОСОБА1, із закриттям провадження у справі.
Справа № 495/6014/22
16 серпня 2022 року до провадження судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. надійшли матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА5.
Постановою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. від 20 вересня 2022 року ОСОБА5 звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, із передачею матеріалів адміністративної справи на розгляд трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ-СЕРРУС» (далі – ТОВ «ТВ-СЕРРУС»). Зобов’язано керівника ТОВ «ТВ-СЕРРУС» не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання матеріалів адміністративної справи повідомити суд про заходи громадського впливу, які застосувались до ОСОБА5. Адміністративне провадження про притягнення ОСОБА5 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрито.
Із зазначеної постанови вбачається, що до суду надійшла заява ТОВ «ТВ-СЕРРУС» в особі директора ОСОБА6 та протокол загальних зборів трудового колективу ТОВ «ТВ-СЕРРУС» про звільнення ОСОБА5 від адміністративної відповідальності та передачу його на поруки трудового колективу для застосування заходів громадського впливу.
Суд зауважив, що відповідно до поданих матеріалів ОСОБА5 під час роботи на підприємстві зарекомендував себе добре, сумлінно ставиться до покладених на нього обов’язків, уперше притягується до адміністративної відповідальності, усвідомив протиправність дій, щиро розкаюється у вчиненому, просить звільнити його від адміністративної відповідальності.
З метою досягнення виховного ефекту, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу винного, який щиро розкаюється у вчиненому, позитивно характеризується за місцем роботи, беручи до уваги заяву директора ТОВ «ТВ-СЕРРУС» ОСОБА6 про бажання взяти особу на поруки трудового колективу, а також згідно з протоколом загальних зборів трудового колективу ТОВ «ТВ-СЕРРУС» суд вважав за доцільне передати матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА5 на розгляд трудового колективу для застосування заходів громадського впливу.
Позиція скаржників
Скаржник Маселко Р.А. у дисциплінарній скарзі зазначає, що за результатами розгляду справи № 495/9501/21 суддя Анісімова Н.Д. винесла постанову від 26 листопада 2021 року про звільнення від адміністративної відповідальності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП та на підставі статті 21 КУпАП передала матеріали справи стосовно правопорушника на розгляд трудовому колективу Первинної професійної спілки працівників Тузлівської сільської ради та комунальних закладів.
Скаржник Чижик Т.В. зазначила, що суддя Анісімова Н.Д. винесла постанову від 20 вересня 2022 року, якою звільнила від адміністративної відповідальності особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, та на підставі статті 21 цього Кодексу передала матеріали справи стосовно правопорушника на розгляд трудового колективу ТОВ «ТВ-СЕРРУС» для вжиття заходів громадського впливу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрила.
У дисциплінарних скаргах скаржники вказують, що Верховна Рада України ухвалила Закон України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» (далі – Закон № 1231-ІХ), зокрема, внесла зміни до статті 21 КУпАП, приписами якої на день ухвалення суддею вказаних рішень було встановлено, що положення цієї статті не застосовується до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Закон № 1231-ІХ набрав чинності 17 березня 2021 року, тому, на переконання скаржників, суддя Анісімова Н.Д. під час ухвалення зазначених судових рішень безпідставно застосовувала положення частини першої статті 21 КУпАП. Ігнорування положень статті, на яку суддя посилається та застосовує, вважають скаржники, свідчить про вкрай грубу недбалість судді.
На думку скаржників, суддя Анісімова Н.Д., ухвалюючи такі судові рішення, не врахувала характеру правопорушення та не обґрунтувала, з точки зору досягнення завдань КУпАП, застосування до правопорушників саме заходів громадського впливу, що свідчить про недотримання суддею вимог законодавства щодо вмотивування судового рішення.
Пояснення судді Анісімової Н.Д.
У письмових поясненнях, наданих на запит члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В. під час попередньої перевірки, суддя Анісімова Н.Д. зазначила, що в судовому засіданні, яке відбулося 20 вересня 2022 року, до суду надійшли заява ТОВ «ТВ-СЕРРУС» в особі директора ОСОБА6 та протокол загальних зборів трудового колективу ТОВ «ТВ-СЕРРУС» про звільнення ОСОБА5 від адміністративної відповідальності та передачу ОСОБА5 на поруки трудового колективу для застосування до нього заходів громадського впливу. У заяві було хахначено, що «ОСОБА5 за час роботи на підприємстві аварій та порушень правил дорожнього руху не допускав, завжди відповідально підходить до поставлених завдань. У порушенні трудової дисципліни помічений не був».
Ухвалюючи зазначене рішення, суддя Анісімова Н.Д. враховувала приписи частини шостої статті 7 КУпАП, за змістом яких у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Суддя Анісімова Н.Д. зауважила, що враховувала також приписи статті 47 Кримінального кодексу України, якими передбачено підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. На переконання судді Анісімової Н.Д., у цьому випадку вона застосувала аналогію закону, оскільки подібні правовідносини врегульовані приписами Кримінального кодексу України, та передала правопорушника на поруки трудового колективу для застосування заходів громадського впливу.
Пояснення судді Анісімової Н.Д. після об’єднання дисциплінарних справ
Ухвалюючи зазначені судові рішення, суддя Анісімова Н.Д. користувалася друкованим варіантом КУпАП і не змогла відстежити змін, що відбулись.
Той факт, що суддя Анісімова Н.Д. є суддею кримінальної колегії, а отже, цілком усвідомлювала та знала про підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з переданням особи на поруки, що передбачені Кримінальним кодексом України, у поєднанні з фактом використанням саме друкованого варіанта КУпАП, у якому, очевидно, не було зазначено та відображено внесених законодавцем змін, – призвело до допущення помилки.
Отже, прийняття постанов про звільнення від адміністративної відповідальності особи за частиною першою статті 130 КУпАП на підставі статті 21 КУпАП у справах № 495/9501/21 та № 495/6014/22 було наслідком помилкового застосування закону, проте суддя Анісімова Н.Д. вважає, що відповідальність за діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, повинна наставати виключно за умисне винесення незаконних судових рішень. При цьому форма вини повинна мати характер умислу або грубої недбалості.
Ураховуючи зазначене вище, під час винесення постанов, які є предметом розгляду у цій дисциплінарній справі, суддя допустила суддівську помилку.
Суддя Анісімова Н.Д. також просила врахувати, що в січні 2024 року Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вже притягнула її до дисциплінарної відповідальності за вчинення фактично аналогічного проступку та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Суддя Анісімова Н.Д. вказала, що «усвідомила факт допущення суддівської помилки при застосуванні норми закону, у своїй практиці з того часу (2021-2022 роки), як і з часу притягнення її до дисциплінарної відповідальності (січень 2024), і їх більше не допускала, а допущена нею помилка за своїм характером не носила характер систематичності і носила лише винятковий характер».
З огляду на зазначене суддя Анісімова Н.Д. просила відмовити у притягненні її до дисциплінарної відповідальності.
Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Водночас, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом відповідно до вимог статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 цих Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції, чинній на момент вчинення ОСОБА1 та ОСОБА5 адміністративних правопорушеннь) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною першою статті 21 КУпАП (у редакції, чинній до 17 березня 2021 року) передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Водночас Законом № 1231-IX , який набрав чинності 17 березня 2021 року, частину першу статті 21 КУпАП після слів «крім посадової особи» доповнено словами і цифрами «та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130».
Відповідно до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення
Частиною першою статті 21 КУпАП (у редакції, чинній на час вчинення ОСОБА1 та ОСОБА5 адміністративних правопорушень) визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Отже, на час прийняття суддею Анісімовою Н.Д. постанов від 26 листопада 2021 року (справа № 495/9501/21) та від 20 вересня 2022 року (справа № 495/6014/22) приписи частини першої статті 21 КУпАП чітко, однозначно вказували на заборону їх застосування у разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Підставами для відкриття дисциплінарних справ щодо судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. за скаргами Маселка Р.А., Чижик Т.В., які об’єднано в одну дисциплінарну справу, були висновки Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя про існування обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження в разі умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Ухвалюючи рішення про відкриття дисциплінарних справ щодо судді Анісімової Н.Д. з наведеної підстави, дисциплінарний орган зазначив про відсутність належних мотивів на обґрунтування застосування суддею статті 21 КУпАП, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин після внесення законодавчих змін до цієї статті.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для притягнення чи відмови у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керується таким.
Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово в рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та віжхилив інші доводи.
Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) з цього питання виробив практику пошуку відповідного балансу. Зокрема, у низці його рішень міститься вказівка на те, що вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов’язок суду детально відповідати на кожен аргумент заявника; стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінювання, що є предметом регулювання, насамперед, національного законодавства та оцінювання національними судами (рішення № 37801/97 у справі «Суомінеен проти Фінляндії»).
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99 від 27 вересня 2001 року, пункт 30). Водночас, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, рішення від 9 грудня 1994 року, Серія A, N 303-A, с. 12, параграф 29).
У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року, пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими. У судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень (пункти 32–41), з-поміж іншого, звертається увага, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов’язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»).
Баланс між вмотивованістю судового рішення як гарантією реалізації принципу верховенства права та часом, витраченим на пошук відповідей на всі, без винятку, аргументи сторін, досягається шляхом: виключення необхідності надавати відповіді абсолютно на всі доводи учасників справи; мотивування судового рішення з урахуванням судової інстанції, на розгляді якої перебуває справа: відсутність, за загальним правилом, потреби повторного повного оцінювання судами першої та/чи апеляційної та/або касаційної інстанцій аргументів учасників справи, якщо таким була надана належна правова оцінка та відповідь судами попередніх інстанцій.
На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, у винесених суддею Анісімовою Н.Д. постановах достатньої мірою викладено мотиви, наведено висновки про доведеність винуватості осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративних правопорушень, у зв’язку з якими стосовно них було складено протоколи про адміністративне правопорушення, та про наявність у їхній поведінці складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Пленум Верховного Суду України в пункті 24 постанови від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вказав, що зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів. Зазначеним вище вимогам КУпАП постанови, винесені суддею Анісімовою Н.Д., у загальному відповідають.
З огляду на це Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не вбачає підстав для висновку, що суддя не зазначила в судових рішеннях мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, а також зауважує, що наведення суддею додаткових мотивів щодо можливості застосування статті 21 КУпАП не могло б виправдати порушення суддею встановленої законодавчої заборони і не покращило б якості ухвалених судових рішень.
У пункті 25 Київських рекомендацій Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Дисциплінарний орган ураховує пояснення судді Анісімової Н.Д., що під час ухвалення вказаних судових рішень вона використовувала друкований варіант КУпАП і не змогла відстежити змін у законодавстві, внаслідок чого припустилася суддівської помилки. Водночас вказане не було результатом її умисних дій.
Помилки під час ухвалення судових рішень допускають судді всіх інстанцій і, на жаль, це є реаліями роботи судової системи.
Питання помилок щодо фактів і права, які начебто були допущені судом, не належать до компетенції Вищої ради правосуддя доти, доки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують прав і свобод, що захищаються Конвенцією.
Прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обов’язків установив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.
Добросовісна суддівська помилка має місце в тому випадку, коли суд припустився помилки, сумлінно виконуючи свої обов’язки. Вона може ґрунтуватися на некоректній оцінці фактів у справі або неправильному, наприклад, з точки зору вищої інстанції, хоча й вмотивованому застосуванні правових норм. У будь-якому разі судове рішення у випадку добросовісної суддівської помилки є логічним і зрозумілим, не перевищує меж допустимого суддівського розсуду. Суддя Анісімова Н.Д. у наданих поясненнях просила врахувати, що усвідомила факт допущення нею суддівської помилки при застосуванні норми закону, і таких помилок більше не допускала.
У цій конкретній об’єднаній дисциплінарній справі Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, взявши до уваги обставини судових справ та пояснення судді Анісімової Н.Д., дійшла висновку про відсутність фактів, які свідчили б про умисність, системність дій судді, її обізнаність про їх неправомірність, наявність матеріальної чи іншої особистої зацікавленості судді в ухваленні судових рішень в інтересах певних осіб, інші обставини, які виключали б можливість вчинення порушення внаслідок помилки та вказували б на грубе свавілля.
Отже, застосування суддею статті 21 КУпАП, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин після внесення законодавчих змін до цієї статті, було здійснено внаслідок добросовісної суддівської помилки, не вчинене умисно та не вказує на наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ураховує, що рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 14/3дп/15-24 суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімову Н.Д. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження за вчинення фактично аналогічного проступку, що підтверджується відомостями з офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя.
Дисциплінарний орган бере до уваги, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус судді» суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом шести місяців з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку.
Інших відомостей щодо притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. до дисциплінарної відповідальності із 10 січня 2024 року до дня ухвалення цього рішення не виявлено.
Анісімова Наталя Дмитрівна Указом Президента України від 15 листопада 1995 року № 1055 призначена на посаду судді Кіровського районного суду міста Донецька строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 14 грудня 2000 року № 2149-ІІІ обрана суддею Кіровського районного суду міста Донецька безстроково, Указом Президента України від 22 серпня 2016 року № 342/2016 переведена до роботу на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Відповідно до характеристики, яку надав голова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О., «за час роботи в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області суддя Анісімова Н.Д. зарекомендувала себе, як досвідчений суддя. До виконання своїх обов’язків відноситься відповідально, дотримується порядку процесів при розгляді справ, виносить професійні судові рішення та вироки, ініціативна, має
повагу серед колективу, здатна самостійно приймати виважені та обґрунтовані рішення, цілеспрямовано репрезентує свою точку зору , завжди дотримується правил судової етики, при спілкуванні з громадянами тактовна, дбає про підвищення якості здійснення судочинства на рівні вимог сьогодення, комунікабельна, вміє встановлювати взаємовідносини з колегами, по моральним і діловим якостям зауважень не має.
У вересні 2016 року, квітні 2017, листопаді 2023 року суддя Анісімова Н.Д. проходила підготовку суддів, за програмою для суддів місцевих загальних судів в Одеському регіональному відділені Національної школи суддів України, про що отримала сертифікати.
При виконанні своїх посадових обов’язків суддя Анісімова Н.Д. розглядає кримінальні справи, цивільні справи, справи про адміністративні правопорушення. Загальна кількість за період роботи суддею у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області розглянутих справ становить: 2021 рік цивільних (справ та матеріалів - 290 ); адміністративних (справ га матеріалів - 7); про адміністративні правопорушення (справ та матеріалів - 506): кримінальних (справ та матеріалів - 168); за 2022 рік цивільних (справ та матеріалів – 313) адміністративних (справ та матеріалів - 7); про адміністративні правопорушення (справ та матеріалів 804; кримінальних (справ та матеріалів - 288)».
З отриманих відомостей щодо розгляду суддею Анісімовою Н.Д. цієї категорії справ убачається, що із 43 справ цієї категорії, які перебували в її провадженні у 2021 році, лише у 2 випадках суддя ухвалила рішення, яким звільнила особу від адміністративної відповідальності з підстав, установлених статтею 21 КУпАП, що становить лише 4 % від розглянутих нею справ цієї категорії. За 2022 рік винесено 88 постанов у справах про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з них у 69 справах осіб було притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у межах передбачених відповідною статтею (~ 78,4 %), тобто звільнення особи від відповідальності не мало характеру систематичної та усталеної практики.
Ураховуючи наведене, пояснення судді Анісімової Н.Д., усвідомлення суддею своєї помилки, відсутність умислу в її поведінці та систематичної практики звільнення осіб від адміністративної відповідальності з підстав, установлених статтею 21 КУпАП, позитивну характеристику судді, погашене дисциплінарне стягнення, за результатами розгляду об’єднаної дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила наявності в поведінці судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. складу дисциплінарного проступку передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору), а отже, підстав для притягнення цієї судді до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на зазначене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. слід відмовити.
Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
На підставі викладеного, керуючись статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.40–13.43 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Наталі Дмитрівни та припинити дисциплінарне провадження.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Олексій МЕЛЬНИК
