Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., Мельника О.П., Саліхова В.В., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Петрука Дениса Васильовича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Остапчук Тетяни Володимирівни,
встановила:
Остапчук Тетяна Володимирівна Указом Президента України від 9 вересня 1996 року № 814/1996 призначена строком на п’ять років на посаду судді Печерського районного суду міста Києва, Постановою Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року № 334-IV обрана на посаду судді цього суду безстроково.
1. Рух дисциплінарної скарги, відомості щодо етапів дисциплінарного провадження
До Вищої ради правосуддя 25 лютого 2021 року (вх. № П-1258/0/7-21) надійшла дисциплінарна скарга Петрука Д.В. на дії слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Остапчук Т.В. під час розгляду справи № 757/4900/21-к за скаргою ОСОБА1 на бездіяльність прокурора Київської обласної прокуратури у кримінальному провадженні № ____ від 23 січня 2017 року, порушеному за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Скаржник вважає, що суддя Остапчук Т.В. допустила незаконну відмову в доступі до правосуддя (у тому числі незаконну відмову в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, що відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 25 лютого 2021 року зазначена дисциплінарна скарга передана для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Грищуку В.К.
Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Грищуком В.К. проведена попередня перевірка дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок від 17 травня 2021 року із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Остапчук Т.В.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 14 червня 2021 року № 1332/2дп/15-21 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Остапчук Т.В. у зв’язку з наявністю у її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Водночас, зважаючи на те, що скаргу ОСОБА1 на бездіяльність прокурора Київської обласної прокуратури у кримінальному провадженні № ____ слідчий суддя Остапчук Т.В. розглянула по суті та за результатами її розгляду постановила ухвалу від 4 лютого 2021 року, у діях судді відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисна або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо)). З огляду на вказане Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в цій частині дисциплінарної скарги вирішила відмовити у відкритті дисциплінарної справи.
5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 1635-ІХ), яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено з 5 серпня 2021 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
19 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів».
Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21, з 1 листопада 2023 року.
Розділ ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 237, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Наразі служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя не сформована та не розпочала свою роботу.
На підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 2 листопада 2023 року відкриту дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Остапчук Т.В. передано члену Вищої ради правосуддя Бурлакову С.Ю. (доповідач), який відповідно до пункту 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасово здійснює повноваження дисциплінарного інспектора.
Відповідно до приписів частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Остапчук Т.В. член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлаков С.Ю. як доповідач підготував висновок, який передав на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а також повідомив суддю та скаржника про наявність проєкту такого висновку й можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя.
Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 13 та 27 листопада 2024 року суддю та скаржника повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 13 листопада 2024 року скаржник та суддя не прибули. Від судді надійшло клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи.
27 листопада 2024 року в засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя взяла участь особисто.
27 листопада 2024 року на засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя скаржник не прибув.
2. Узагальнені доводи, викладені скаржником у дисциплінарній скарзі, підстави для відкриття дисциплінарної справи
У дисциплінарній скарзі зазначено, що 20 лютого 2021 року ОСОБА1 отримав копію ухвали Печерського районного суду міста Києва від 4 лютого 2021 року, згідно з якою слідчий суддя Остапчук Т.В. відмовила в задоволенні його скарги на бездіяльність прокурора Київської обласної прокуратури у кримінальному провадженні № ____. Підставою для відмови у задоволенні скарги суддя вказала те, що досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні закінчено відповідно до постанови слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (далі – ТУ ДБР у місті Києві), Чухлебова І.В. від 5 травня 2020 року про закриття кримінального провадження № ____ від 23 січня 2017 року, а оскільки слідчий суддя розглядає скарги виключно на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора у досудовому провадженні, у задоволенні скарги ОСОБА1 слід відмовити.
Водночас, як стверджує скаржник, суддя Остапчук Т.В. свідомо проігнорувала той факт, що постанову слідчого Чухлебова І.В. від 5 травня 2020 року про закриття кримінального провадження скасовано ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року та зобов’язано слідчого відновити досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні. Про наявність ухвали суду від 24 грудня 2020 року скаржник зазначив у своїй скарзі на бездіяльність прокуратури та долучив копію цього судового рішення до своєї скарги. Крім того, скаржник вважає, що суддя не взяла до уваги, що в матеріалах кримінального провадження наявний протокол допиту ОСОБА1, проведеного а січні 2021 року, що свідчить про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні та проведення відповідних слідчих дій.
Петрук Д.В. стверджує, що, незважаючи на вказані обставини, усвідомлюючи, що постановлена ухвала оскарженню не підлягає, суддя Остапчук Т.В. безпідставно відмовила у задоволенні ОСОБА1 скарги, пославшись на факти, які не відповідають дійсності.
3. Доводи щодо суті дисциплінарної скарги, викладені у поясненнях судді
У письмових поясненнях суддя Остапчук Т.В. заперечила доводи Петрука Д.В. про незаконну відмову в розгляді по суті ОСОБА1 скарги на бездіяльність прокурора Київської обласної прокуратури у кримінальному провадженні № ____, що призвело до відмови скаржнику в доступі до правосуддя. Вказала, що доводи дисциплінарної скарги по суті зводяться до незгоди із судовим рішенням.
Суддя звернула увагу, що аргументи скаржника стосовно оцінки доказів, якими вона керувалась під час ухвалення рішення, не можуть бути предметом розгляду Вищої ради правосуддя, адже відповідно до статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» це не входить до її повноважень. Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їхніх рішень.
Суддя також зауважила, що помилкові рішення необхідно оскаржувати в межах апеляційного провадження, а не притягувати суддів до індивідуальної відповідальності, крім випадків, коли помилка виникла внаслідок умислу або грубої недбалості судді.
4. Обставини, встановлені Дисциплінарною палатою під час здійснення дисциплінарного провадження
Як убачається з копії справи № 757/4900/21-к та письмових пояснень судді Остапчук Т.В., 28 січня 2021 року ОСОБА1 подав до Печерського районного суду міста Києва скаргу на бездіяльність прокурора Київської обласної прокуратури у кримінальному провадженні № ____ від 23 січня 2017 року, яка полягає в нерозгляді прокуратурою заяви ОСОБА1 про повідомлення ОСОБА2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.
Скарга обґрунтована тим, що у провадженні ТУ ДБР у місті Києві перебуває кримінальне провадження № ____ від 23 січня 2017 року, порушене за частиною першою статті 366 КК України. Предметом досудового розслідування є внесення колишнім слідчим з особливо важливих справ слідчого відділу Прокуратури міста Києва ОСОБА2 (нині здійснює адвокатську діяльність) неправдивих відомостей до протоколу надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 28 лютого 2013 року у кримінальному провадженні № ____ від 21 листопада 2012 року.
На підставі постанови слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР у місті Києві Чухлебова І.В. від 5 травня 2020 року кримінальне провадження № ____ від 23 січня 2017 року закрито у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА2 складу кримінального правопорушення.
Водночас відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року (справа № 752/11994/20) постанову слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР у місті Києві Чухлебова І.В. від 5 травня 2020 року скасовано, зобов’язано слідчого відновити досудове розслідування та провести досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні.
У межах відновленого кримінального провадження 11 січня 2021 року ОСОБА1 подав Генеральному прокурору заяву про вручення ОСОБА2 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, у кримінальному провадженні № ____, яку 15 січня 2021 року Офіс Генерального прокурора скерував для розгляду до Київської обласної прокуратури. У листі від 19 січня 2021 року (вих. № 31/1-51вих-21) Київська обласна прокуратура поінформувала ОСОБА1, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, за його результатами буде ухвалено остаточне рішення. При цьому Київська обласна прокуратура не повідомила заявника про результати розгляду його заяви від 11 січня 2021 року про вручення ОСОБА2 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Оскільки Київська обласна прокуратура безпідставно, на думку скаржника, проігнорувала його заяву від 11 січня 2021 року, ОСОБА1 оскаржив бездіяльність Київської обласної прокуратури до суду та просив суд зобов’язати прокурора Київської обласної прокуратури вручити ОСОБА2 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, у кримінальному провадженні № ____.
Як убачається з матеріалів справи № 757/4900/21-к, до скарги ОСОБА1, крім інших матеріалів, було долучено копію ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року у справі № 752/11994/20, згідно з якою скасовано постанову слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР у місті Києві Чухлебова І.В. від 5 травня 2020 року (а. с. 18, 19), копію заяви ОСОБА1 від 11 січня 2021 року (а. с. 20, 22), копії листів Офісу Генерального прокурора від 15 січня 2021 року за вих. № 31/3/2-44752-20 та Київської обласної прокуратури від 22 січня 2021 року за вих. № 31/1-51вих-21 (а. с. 23, 24).
На підставі протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 29 січня 2021 року справу № 757/4900/21-к за скаргою ОСОБА1 передано до провадження судді Остапчук Т.В., яка призначила її до розгляду на 4 лютого 2021 року.
Відповідно до ухвали від 4 лютого 2021 року слідчий суддя Остапчук Т.В. відмовила в задоволенні скарги ОСОБА1 на бездіяльність прокурора Київської обласної прокуратури у кримінальному провадженні № ____.
Своє рішення суддя обґрунтувала тим, що досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні закінчено відповідно до постанови слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР у місті Києві Чухлебова І.В. від 5 травня 2020 року про закриття кримінального провадження № ____ від 23 січня 2017 року, а оскільки слідчий суддя розглядає скарги виключно на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора на досудовому провадженні, слід відмовити у задоволенні скарги ОСОБА1.
Згодом ухвалою суду від 28 квітня 2021 року слідчий суддя Остапчук Т.В. виправила описку в ухвалі від 4 лютого 2021 року шляхом доповнення в дев’ятому абзаці речення після слів «кримінального правопорушення» фразою «яку скасовано ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2020 року». У мотивувальній частині ухвали вказано, що «при винесенні ухвали слідчим суддею допущено описку, оскільки не було враховано, що постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, Чухлебова І.В. від 05.05.2020 року, якою кримінальне провадження № ____ було закрито, скасовано ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2020 року».
5. Мотиви і доводи рішення, ухваленого Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та їх нормативно-правове обґрунтування
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Дисциплінарне провадження здійснюється з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку законності рішень суддів. Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», та не має права оцінювати законності судового рішення та перевіряти його правового змісту.
Вища рада правосуддя не має повноважень встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, проте, вирішуючи питання про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, дисциплінарний орган лише перевіряє дії судді під час розгляду справи, що безпосередньо пов’язані з виконанням ним процесуальних обов’язків та повноважень.
Зокрема, і дії судді щодо наведення мотивів в ухвалі суду, оскільки відсутність будь-яких мотивів на обґрунтування відхилення доводів сторони судового процесу безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством загалом як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.
У зв’язку із цим ухвала слідчого судді Остапчук Т.В. від 4 лютого 2021 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА1 на бездіяльність прокурора Київської обласної прокуратури не оцінюється на предмет її законності, оцінюються лише дії слідчого судді під час постановлення цієї ухвали.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Діяльність слідчого судді є процесуально важливою, адже саме на нього покладається важлива функція – здійснення судового контролю за дотриманням прав людини і основоположних свобод на досудовій стадії кримінального провадження. Згідно з пунктом 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб. Виконання цієї процесуальної функції зобов’язує його діяти сумлінно і професійно.
Відповідно до статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 – 380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 цього Кодексу. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора поставляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 11) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов’язання припинити дію; 3) зобов’язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги (стаття 307 КПК України).
Відповідно до частини першої статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому згідно із частиною третьою статті 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
На підставі частини першої статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з вимогами, передбаченими пунктом 2 частини першої статті 372 КПК України, у мотивувальній частині ухвали зазначаються суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово в рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду за результатами вирішення справи (заяви, клопотання). Це також пояснення суду, чому він ухвалив саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.
За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що зміст ухвали слідчого судді Остапчук Т.В. від 4 лютого 2021 року у справі № 757/490/21-к свідчить, що ця ухвала відповідає вимогам, визначеним КПК України.
Здійснюючи правосуддя, суддя, безумовно, має право на власне тлумачення закону та обставин справи, зокрема таке, що відрізняється від загальноприйнятого розуміння, якщо таке тлумачення є добросовісним, а дії судді не вказують на наявність ознак умислу чи грубої недбалості.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА1, слідчий суддя Остапчук Т.В. в ухвалі від 4 лютого 2021 року зазначила, що досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні закінчено відповідно до постанови слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР у місті Києві Чухлебова І.В. від 5 травня 2020 року про закриття кримінального провадження № ____ від 23 січня 2017 року. Водночас таке помилкове твердження суддя Остапчук Т.В. виправила ухвалою від 28 квітня 2021 року.
Питання помилок щодо фактів і права, які начебто були допущені судом, не належать до компетенції Вищої ради правосуддя доти, доки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують права і свободи, що захищаються Конвенцією про захист права людини і основоположних свобод.
Прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обов’язків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилка, яка не була настільки очевидною й однозначною.
Відповідальність за діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, повинна наставати виключно за умисне ухвалення незаконних судових рішень. При цьому форма вини повинна мати характер умислу або грубої недбалості.
Ухвала слідчого судді Остапчук Т.В. від 4 лютого 2021 року містить мотиви її постановлення, однак такі мотиви не підлягають оцінці в дисциплінарному провадженні. Оцінка належності, допустимості та достатності мотивації судового рішення передбачає оцінку обставин та доказів у справі, що виводить її за межі предмета дисциплінарного провадження у сферу судової оцінки.
Із приводу наявності в діях судді Остапчук Т.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне наголосити, що суд завжди повинен знаходити розумний баланс між вмотивованістю судового рішення як гарантією реалізації принципу верховенства права та часом, витраченим на пошук відповідей на аргументи сторін.
Європейський суд з прав людини із цього питання виробив практику пошуку відповідного балансу. Зокрема, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Баланс між умотивованістю судового рішення як гарантією реалізації принципу верховенства права та часом, витраченим на пошук відповідей на всі без винятку аргументи сторін, досягається, зокрема, шляхом виключення необхідності надавати відповіді абсолютно на всі доводи учасників справи.
З огляду на наведене, ураховуючи наявність в ухвалі слідчого судді Остапчук Т.В. від 4 лютого 2021 року у справі № 757/4900/21-к мотивів її постановлення, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28 квітня 2021 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що в цьому випадку ненадання суддею в ухвалі детальніших та більш розгорнутих мотивів щодо відмови у задоволенні скарги ОСОБА1 на бездіяльність прокурора Київської обласної прокуратури не може мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Ураховуючи викладене, у межах розгляду дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Остапчук Т.В. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
З огляду на зазначене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва Остапчук Т.В. слід відмовити.
Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
Пунктом 13.43 Регламенту Вищої ради правосуддя встановлено, що при ухваленні рішення Дисциплінарна палата може надати дозвіл скаржнику на оскарження рішення Дисциплінарної палати, зокрема в разі, якщо рішення ухвалено не одноголосно та/або якщо ухвалене рішення не збігається з позицією доповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.40–13.43 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні судді Печерського районного суду міста Києва Остапчук Тетяни Володимирівни до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Остапчук Тетяни Володимирівни припинити.
Надати скаржнику дозвіл на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Олексій МЕЛЬНИК
Віталій САЛІХОВ
