Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Краснощокової Н.С., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б., Сухового В.Г., Шелест С.Б., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Розваляєвої Т.С. за результатами розгляду дисциплінарної скарги Чорно-Іванова Володимира Станіславовича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко Ірини Володимирівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 19 лютого 2021 року за вхідним № Ч-1118/0/7-21 надійшла дисциплінарна скарга Чорно-Іванова В.С. на дії судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В. під час розгляду справи № 757/28234/19-ц із проханням притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (пункт 2 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII)).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 19 лютого 2021 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Розваляєву Т.С.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Розваляєва Т.С. внесла пропозицію відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Розваляєву Т.С., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – готує матеріали у строки, встановлені регламентом, з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги, письмових пояснень судді Григоренко І.В. та інформації з Печерського районного суду міста Києва щодо навантаження судді встановлено, що ОСОБА1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва із позовом до Громадської спілки «Українська асоціація футболу» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зазначений позов згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року розподілено судді Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 6 червня 2019 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА1 до Громадської спілки «Українська асоціація футболу» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та підготовче засідання у справі призначене на 27 листопада 2019 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року відповідно до пункту 3 частини другої статті 198 ЦПК України у зв’язку із задоволенням клопотання представника позивача підготовче засідання відкладено до 26 березня 2020 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2020 року з тих же підстав підготовче засідання відкладено до 8 липня 2020 року.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 8 липня 2020 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 12 листопада 2020 року.
Протокольною ухвалою Печорського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у зв’язку із витребуванням додаткових доказів, відповідно до частини другої статті 240 ЦПК України, в судовому засіданні оголошена перерва до 15 грудня 2020 року.
В судовому засіданні 15 грудня 2020 року за наслідком розгляду справи ухвалено судове рішення про відмову в позові. Проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дисциплінарна скарга обґрунтована тим, що повний текст рішення від 15 грудня 2020 року у справі № 757/28234/19-ц станом на день подання цієї скарги не виготовлено.
Згідно із частиною шостою статті 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п’ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
За результатами попередньої перевірки встановлено, що повний текст судового рішення від 15 грудня 2020 року у справі № 757/28234/19-ц у строк, встановлений процесуальним кодексом, не виготовлений.
Перевіряючи матеріали дисциплінарної скарги, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла такого висновку.
Право кожного на розгляд його справи у розумний строк гарантовано як на конвенційному рівні (частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так і на рівні національного законодавства (пункт 7 частини другої статті 129 Конституції України, стаття 2 ЦПК України).
Частиною першою статті 7 Закону № 1402-VIII визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій, воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Однак для встановлення відомостей про ознаки дисциплінарного проступку важливо констатувати очевидну безпідставність недотримання строків виготовлення судового рішення. Сам лише факт недотримання строку, встановленого законом не може автоматично свідчити про наявність підстави для дисциплінарної відповідальності судді.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17), у якій, зокрема зазначено, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.
Самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Бараона проти Португалії», 1987 рік; «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
У справі «Полтораченко проти України» (заява № 77317/01) від 18 січня 2005 року Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що попри те, що предмет судового розгляду у цій справі не був особливо складним, а також, не дивлячись на відкладення справи і скасування в кінцевому підсумку остаточного рішення, винесеного на користь заявника, у випадку, коли провадження у справі в цілому з безперервним судовим розглядом не перевищило трьох років і двох місяців, можна стверджувати, що така тривалість сама собою не перевищує ту, яка вважається «розумною» (пункти 28-29 згаданого рішення).
У справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» щодо тлумачення положення «розумний строк» Європейський суд з прав людини роз’яснив, що строк, який можна вважати розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Отже, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Слід врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19 наголосила, що під час кваліфікації дій судді як безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви Вища рада правосуддя та її дисциплінарний орган мають проаналізувати доводи судді про те, що з урахуванням кількості справ, які перебувають у його провадженні, навіть за найменших витрат робочого часу (одна година на кожну справу), він об’єктивно не мав можливості дотриматися цих строків, зважаючи також на те, що за нормами Кримінального процесуального кодексу України для вирішення певних питань установлено скорочені строки.
Відповідно до довідки В.о. голови Печерського районного суду міста Києва загальні показники здійснення судочинства суддею Григоренко І.В. за період з 31 травня 2019 року по 19 лютого 2021 року такі. Залишок станом на 31 травня 2019 року - 1030 справ, перебувало в провадженні 5798 справ, розглянуто 5475 справ, залишок 1353 справи.
Рішеннями зборів суддів Печорського районного суду міста Києва затверджено спеціалізації суддів та персональний склад відповідних спеціалізацій, відповідно до якого суддя Григоренко І.В. є суддею цивільно - адміністративної колегії суддів з розгляду судових справ в порядку цивільного та адміністративного судочинства, також є слідчим суддею з розгляду клопотань та скарг на досудовому розслідуванні в порядку КПК України та бере участь у колегіальному розгляді кримінальних проваджень під головуванням суддів кримінальної колегії суду.
З урахуванням зазначеної спеціалізації судді Григоренко І.В. розраховано її реальне середньомісячне навантаження. Середньомісячне навантаження за 2019 рік: на одного суддю в цілому по суду – 492, судді Григоренко І.В. – 593; за 2020 рік: на одного суддю в цілому по суду – 354, судді Григоренко І.В. – 354; з 1 січня 2021 року по 31 січня 2021 року: на одного суддю в цілому по суду – 251, судді Григоренко І.В. – 147.
З інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) кількість ухвалених та внесених до реєстру суддею Григоренко І.В. за період з 15 грудня 2020 року по 19 лютого 2021 року процесуальних документів становить 319.
За письмовими поясненнями судді в Печерському районному суді міста Києва з 36 штатних посад суддів у 2019 році фактично здійснювали повноваження 14 суддів, а у 2020 році - 19 суддів, з них 3 суддів, що займають адміністративні посади. При цьому, коефіцієнт навантаження у Голови суду Козлова Р.Ю. 0,4%, у Заступника Голови суду Літвінової І.В. - 0,6%.
З-поміж цього юрисдикція Печерського районного суду міста Києва поширюється на територію, на якій знаходиться понад 10 органів досудового розслідування, серед яких Офіс Генерального прокурора, Головне управління СБУ у місті Києві та Київській області, Головне слідче управління Національної поліції України, Печерська окружна прокуратура міста Києва, Київська міська прокуратура, Київська обласна прокуратура, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, прокуратура АР Крим, центральні органи державної влади, що зумовлює надзвичайну велику кількість надходження на розгляд заяв у кримінальних провадженнях на стадії досудового розслідування, з невідкладними та скороченими строками розгляду.
Також, слід звернути увагу, що рішенням Вищої ради правосуддя № 3237/0/15-20 від 24 листопада 2020 року рекомендовано Державній судовій адміністрації України та Раді суддів України застосовувати показники середньої тривалості розгляду судових справ при ухваленні рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів. Зокрема, відповідно до вказаних показників середній час, необхідний для розгляду місцевими загальними судами судових справ, становить: кримінальні провадження – 547 хв, досудового розслідування (слідчі судді) – 91 хв, адміністративного судочинства – 379 хв, цивільного судочинства – 287 хв, адміністративні правопорушення – 130 хв, окремі процесуальні питання – 99 хвилин.
Необхідно зважати на те, що за нормами КПК України для вирішення певних питань, які розглядала суддя Григоренко В.І., встановлені скорочені строки.
Отже, наведені показники свідчать, що суддя Григоренко В.І. за такого навантаження об’єктивно не мала можливості дотриматись процесуальних строків, встановлених законом.
Крім того, оцінюючи дії судді у розрізі дотримання строків, Дисциплінарною палатою враховано, що з 18 грудня 2020 року по 16 січня 2021 року, включно, суддя Григоренко В.І. перебувала у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 18 січня 2021 року, належним чином засвідчена копія якого направлена учасникам справи.
Таким чином тривалість часу для розгляду справи, не дотримання інших процесуальних строків зумовлено з об’єктивних причин – надмірним навантаженням на суддю та інших, незалежних від судді обставин.
У цьому випадку скаржник не зазначив, а попередньою перевіркою не встановлено у діях судді вини у формі умислу або недбалості як необхідного елементу складу дисциплінарного проступку стосовно безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Враховуючи наведене, попередньою перевіркою не установлено відомостей, які вказували б на підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
Відповідно до частини шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.
Оскільки під час попередньої перевірки не встановлено відомостей про наявність у діях судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно цієї судді.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені обставини, керуючись частиною шостою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою Чорно-Іванова Володимира Станіславовича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко Ірини Володимирівни.
Ухвала про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Н.С. Краснощокова
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Б. Плахтій
В.Г. Суховий
С.Б. Шелест
