X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Друга Дисциплінарна палата
Рішення
Київ
16.11.2020
3109/2дп/15-20
Про притягнення судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. до дисциплінарної відповідальності

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Худика М.П., членів Блажівської О.Є., Прудивуса О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Грищука В.К. за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої за скаргою адвоката Степанова Євгена Віталійовича стосовно судді Вищого антикорупційного суду Михайленко Віри Володимирівни,

 

встановила:

 

Михайленко Віра Володимирівна Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 128/2019 призначена на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

До Вищої ради правосуддя 17 вересня 2020 року за вхідним № С-5116/1/7-20 надійшла дисциплінарна скарга адвоката Степанова Є.В. в інтересах ОСОБА1 на дії судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. під час здійснення правосуддя у кримінальному провадженні № ____________________ з розгляду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Мішури М.В. про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № __________________, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 липня 2020 року стосовно ОСОБА1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Як стверджується у скарзі, здійснюючи правосуддя під час розгляду 2 вересня 2020 року цього кримінального провадження, суддя Михайленко В.В. істотно порушила норми процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також допустила грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

У дисциплінарній скарзі зазначено, що згідно з постановленою  суддею Михайленко В.В. ухвалою від 2 вересня 2020 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Мішури М.В. про здійснення спеціального досудового розслідування та надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № __________________, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 липня 2020 року стосовно ОСОБА1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 369 КК України.

Скаржник наголошує, що порушення визначеного законом процесуального порядку здійснення повідомлення про підозру обумовило ненабуття ОСОБА1 процесуального статусу підозрюваного, подальше проведення досудового розслідування в межах такого кримінального провадження є порушенням права на захист.

Як зазначено у дисциплінарній скарзі, і детективу Національного антикорупційного бюро України Мішурі М.В. і судді Михайленко В.В. достеменно відомо, що ОСОБА1 із 2014 року постійно проживає за кордоном, місце його постійного проживання також за межами України. В ухвалі від 2 вересня 2020 року (пункт 3.8.5) зазначено, що відповідно до інформації з баз даних Державної прикордонної служби України ОСОБА1 1 лютого 2018 року остаточно виїхав з України та відтоді та територію України не повертався.

Автор скарги зазначив, що органом досудового розслідування не були вжиті заходи, передбачені для вручення повідомлення про підозру у спосіб, визначений КПК України.

З огляду на особливий процесуальний статус ОСОБА1 як особи, яка постійно проживає за межами України, не є належними, на думку скаржника, формами здійснення повідомлення про підозру ОСОБА1 ані надсилання детективом фотографій повідомлення про підозру невідомому абоненту на WhatsApp, ані вручення цього процесуального документа матері ОСОБА1, ані надсилання його засобами поштового зв’язку за останнім зареєстрованим місцем проживання ОСОБА1 в Україні, на що є посилання в ухвалі від 2 вересня 2020 року.

З огляду на вказане у дисциплінарній скарзі висловлено прохання притягнути суддю Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року дисциплінарну скаргу адвоката Степанова Є.В. передано для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Грищуку В.К.

За результатами попередньої перевірки відомостей, викладених у дисциплінарній скарзі адвоката Степанова Є.В., член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Грищук В.К. склав висновок із пропозицією про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя (далі також – Дисциплінарна палата) не встановила передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи та дійшла висновку, що зазначені у скарзі адвоката Степанова Є.В. відомості можуть свідчити про наявність у діях судді Михайленко В.В. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 жовтня 2020 року № 2773/2дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.

Розгляд дисциплінарної справи призначено на 2 листопада 2020 року.

Дисциплінарна палата своєчасно і належним чином повідомила суддю Михайленко В.В. та представника скаржника – адвоката Степанова Є.В. про дату та час засідання з використанням усіх можливих засобів, а саме шляхом надіслання письмових запрошень для участі у засіданні дисциплінарного органу на всі відомі адреси, зазначені в матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднення відповідних запрошень на засідання на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав учасників дисциплінарного провадження, визначених пунктом 12.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, сторонам запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.

Крім того, Дисциплінарна палата вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді Михайленко В.В. та права ефективно будувати свій захист. Зокрема, копію ухвали про відкриття дисциплінарної справи надіслано на адресу суду, в якому працює суддя Михайленко В.В., та оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

26 жовтня 2020 року на поштову скриньку Вищої ради правосуддя надійшло письмове клопотання адвоката Степанова Є.В. про надання можливості ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи за його скаргою в інтересах ОСОБА1 стосовно судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.

Також 27 жовтня 2020 року на електронну пошту Вищої ради правосуддя надійшло письмове клопотання адвоката Ковалевської К.М., яка діє в інтересах судді Михайленко В.В., про ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи стосовно судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. за дисциплінарною скаргою адвоката Степанова Є.В. в інтересах ОСОБА1.

З огляду на подані адвокатами клопотання розгляд дисциплінарної справи було відкладено.

Про призначення на 16 листопада 2020 року засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддю Михайленко В.В., її представника – адвоката Ковалевську К.М., скаржника – адвоката Степанова Є.В. повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання їм письмових запрошень для участі у засіданні дисциплінарного органу на всі відомі адреси та оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Роз’яснено учасникам можливість проведення засідання Дисциплінарної палати в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та запропоновано подати відповідні клопотання.

Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Грищука В.К., суддю Михайленко В.В., її представника – адвоката Ковалевську К.М., скаржника – адвоката Степанова Є.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи і письмові пояснення судді, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи, слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № __________________, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 липня 2020 року стосовно   ОСОБА1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статі 27, частиною четвертою статті 369 КК України.

1 вересня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Мішури М.В., погоджене прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Семаком І.А. про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 липня 2020 року, яке того самого дня автоматизованою системою документообігу суду розподілене для розгляду слідчому судді Михайленко В.В.

2 вересня 2020 року слідчий суддя Михайленко В.В. розглянула зазначене клопотання та постановила ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Мішури М.В. про здійснення спеціального досудового розслідування було задоволено; надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА1; постановлено внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА1 не пізніше 24 годин після постановлення цієї ухвали.

В ухвалі слідчий суддя зазначила, що, зважаючи на правила статей 42, 135 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації або переховується від органів досудового розслідування, полягає не в обов’язку інших осіб, якими отримано процесуальний документ, призначений для неї, повідомити про надходження процесуального документа, а в тому, що про наявність цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших доступних для неї джерел.

Слідчий суддя Михайленко В.В. дійшла висновку, що набуття процесуального статусу підозрюваного пов’язується не із самим фактом обізнаності особи про наявне щодо неї досудове розслідування, а з діями, які відповідно до кримінального процесуального закону має вчинити детектив, прокурор. У цьому випадку вжитих представниками сторони обвинувачення заходів, на її думку, достатньо для того, щоб приписи закону стосовно належного повідомлення особі про підозру вважалися цією суддею такими, що виконані з достатньою ретельністю.

Судді Михайленко В.В. було запропоновано надати пояснення щодо доводів, викладених у дисциплінарній скарзі адвоката Степанова Є.В.

Таким правом суддя скористалася та 5, 28 жовтня 2020 року надіслала до Вищої ради правосуддя письмові пояснення, які зводяться до цитування постановленої нею ухвали. 29 жовтня 2020 року адвокат Ковалевська К.М., яка діє в інтересах судді Михайленко В.В., надіслала своє письмове пояснення, в якому стверджує про безпідставність поданої дисциплінарної скарги.

Разом із тим Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя критично оцінює надані суддею Михайленко В.В. та її представником пояснення  з огляду на таке.

Виходячи зі змісту частини другої статті 297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою – п’ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255–258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 КК України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Концепція спеціального досудового розслідування ґрунтується на засадах кримінального провадження, повною мірою враховує гарантії прав та інтересів підозрюваного і демократичні стандарти справедливого правосуддя.

Спеціальне досудове розслідування має створювати належну правову процедуру для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування  в умовах ухилення підозрюваного від досудового розслідування з одночасним забезпеченням його прав.

Як слушно зазначила в ухвалі суддя Михайленко В.В., під час розгляду клопотання про спеціальне досудове розслідування, а також з урахуванням висловлених учасниками аргументів слідчий суддя має встановити:

чи передбачає КПК України спеціальне досудове розслідування щодо злочину, який розслідується у межах того чи іншого кримінального провадження;

чи набула особа, щодо якої подано клопотання про спеціальне досудове розслідування, статусу підозрюваного у кримінальному провадженні;

чи наявні достатні докази для підозри особи, щодо якої подано клопотання про спеціальне досудове розслідування, у вчиненні нею кримінального правопорушення та обґрунтованість підозри;

чи переховується особа від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності;

чи оголошена особа у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Матеріали дисциплінарної справи вказують на неналежне встановлення та мотивовану оцінку слідчим суддею Михайленко В.В. частини зазначених вимог під час розгляду кримінального провадження № 991/7316/20 та прийняття рішення про задоволення клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Мішури М.В. про здійснення спеціального досудового розслідування та надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 липня 2020 року стосовно ОСОБА1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 369 КК України.

Глава 22 КПК України регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру, де законодавець, окрім термінів «здійснюється» та «складається», вживає також термін «вручається» в контексті повідомлення про підозру (частини перша, друга статті 278 КПК України).

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (частина перша статті 278 КПК України).

Відповідно до частини третьої статті 111 КПК України повідомлення у  кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Зокрема, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (частини перша, друга статті 135 КПК України).

Водночас згідно із частиною сьомою статті 136 КПК України повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

У статті 136 КПК України зазначено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.

1 липня 2020 року старший детектив Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пісний В.І. в межах кримінального провадження № _________________ склав повідомлення про підозру ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 369 КК України, погоджене 1 липня 2020 року прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семаком І.А.

Згідно з матеріалами клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № ___________________ детективами Національного антикорупційного бюро України вручено письмове повідомлення про підозру ОСОБА1 шляхом:

1) надсилання поштового відправлення за відповідною адресою місця реєстрації;

2) надсилання поштового відправлення житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання;

3) надсилання фотографій повідомлення про підозру на WhatsApp;

4) вручення під розписку матері.

До матеріалів клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № ________________ приєднано витяг з АС «Аркан» щодо перетину кордону ОСОБА1 з 27 липня   2017 року по 27 липня 2020 року.

Із вказаного витягу вбачається, що 1 лютого 2018 року ОСОБА1 остаточно виїхав з України і відтоді на територію України не повертався.

У матеріалах клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні наявна точна адреса місця проживання ОСОБА1 за кордоном, а саме: _________________________ ________________________________________________________, на яку орган досудового розслідування не надсилав йому повідомлення про підозру.

Надаючи оцінку процесуальним діям судді, Дисциплінарна палата зауважує, що за змістом частини першої статті 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Однак матеріали клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № ________________ не містять доказів, які б свідчили про належне виконання органом досудового розслідування вимог, передбачених статтями 135, 136, 276–278 КПК України, щодо вручення ОСОБА1 повідомлення про підозру, у зв’язку із чим він у порядку, визначеному статтею 42 КПК України, не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Зокрема, маючи достовірну інформацію про те, що 1 лютого 2018 року ОСОБА1 остаточно виїхав з України та відтоді на територію України не повертався, надсилання йому поштового відправлення за відповідною адресою місця реєстрації в Україні та надсилання поштового відправлення житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання не може вважатися врученням повідомлення про підозру у встановлений законом спосіб.

Оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що він постійно проживає за адресою: _________________________________________________, __________________________, то підозру слід було вручати у порядку, встановленому частиною сьомою статті 135 КПК України, а всі інші дії, як-от: надсилання поштового відправлення за адресою місця реєстрації, надсилання поштового відправлення житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання, надсилання фотографій повідомлення про підозру на WhatsApp, вручення під розписку матері, не є належним виконанням приписів КПК України.

У матеріалах клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ відсутні фактичні дані, які свідчать про отримання будь-якою особою таких повідомлень.

Крім того, у накладній Укрпошти за № 0304909484684 та накладній Укрпошти за № 0304909484692, які містяться в матеріалах клопотання та, на думку органу досудового розслідування, підтверджують вручення повідомлення про підозру, відправниками зазначено ОСОБА1 та ОСББ «Колос» відповідно, а одержувачем – Національне антикорупційне бюро України.

Щодо надсилання фотографій повідомлення про підозру на WhatsApp Дисциплінарна палата зазначає таке.

Матеріали клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № ______________ містять протокол огляду речей, складений 27 липня 2020 року, яким зафіксовано проведення огляду мобільного телефону ____________________.

Відповідно до протоколу на телефоні встановлено додаток «Whatsapp», який зареєстровано за номером ______________ під назвою «______». З інформації, яка міститься у вказаному додатку, встановлено наявність листування із контактом, який зареєстрований за номером телефону ______________ та зазначений під назвою «___________________________». Встановлено, що 1 липня 2020 року о 10:33 указаному контакту з телефону, який оглядали, надіслано 7 файлів – фотознімків документа – повідомлення про підозру від 1 липня 2020 року ОСОБА1. У додатку міститься відмітка про успішне доставлення та перегляд указаних файлів.

Матеріали клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № __________________ не містять фактичних даних, які б підтверджували належність номера телефона _____________ саме ОСОБА1.

Крім того, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що саме ОСОБА1 ознайомився з надісланим документом – повідомленням про підозру від 1 липня 2020 року.

Клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування містить накладну Укрпошти за № 0304909484684, в якій контактним телефоном ОСОБА1 зазначено інший номер: __________, на який    ОСОБА1 не було надіслано повідомлення про підозру від 1 липня 2020 року.

Слідчий суддя Михайленко В.В. на вказані неузгодженості у матеріалах кримінального провадження не звернула уваги та належної правової оцінки не надала.

Таким чином, органом досудового розслідування фактично не були вжиті заходи, передбачені для вручення повідомлення про підозру у спосіб, визначений КПК України.

На переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Михайленко В.В. неуважно поставилась до вивчення матеріалів кримінального провадження, не надала належно мотивованої правової оцінки цій фактичній обставині.

Варто зауважити, що право знати та розуміти, в чому особа підозрюється (обвинувачується), є одним зі складових елементів визначеного у статті 6 Конвенції права на справедливий суд.

Так, у пункті 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність особливо ретельно повідомляти «обвинувачення» зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред’явлення особі, проти якої порушено кримінальну справу і яка є офіційно повідомленою про юридичну і фактичну базу сформульованих проти неї обвинувачень (рішення у справі «Камазінскі проти Австрії», № 79; «Пеліс’є і Сассі проти Франції [BП]», № 51).

Також стаття 6 Конвенції визнає за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про «причину» обвинувачення, тобто про висунені проти нього матеріальні факти, на яких ґрунтується обвинувачення, а й про «характер» обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (рішення у справах «Маточча проти Італії», § 59; «Пенєв проти Болгарії», §§ 33 і 42). Обов’язок повідомити обвинуваченого про зміст пред’явленого обвинувачення повністю покладається на сторону обвинувачення, і він не може бути дотриманий у пасивний спосіб, шляхом створення інформації без повідомлення про неї стороні захисту (рішення у справі «Маточча проти Італії», § 65).

Письмове повідомлення про підозру не може набути в процесуальному аспекті якості дійсності, реальності тільки внаслідок створення, складання та погодження його певними уповноваженими суб’єктами кримінального процесу. Сам факт складання письмового тексту повідомлення про підозру без його безпосереднього вручення  відповідною особою не може бути розцінений як виконання нею усього комплексу дій, передбачених поняттям «здійснити повідомлення про підозру».

Порушення процесуального порядку повідомлення особі про підозру має наслідком ненабуття такою особою процесуального статусу підозрюваного.

Необхідно зважати, що повідомлення про підозру – один із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Цим актом у кримінальному провадженні вперше формується та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення. Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з’являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.

Від законності зазначеної процесуальної дії залежить правомірність набуття особою статусу підозрюваного і вчинення всіх подальших слідчих дій за її участю у відповідному статусі, а також наявність правових підстав для пред’явлення особі обвинувачення згідно з обвинувальним актом.

Матеріали клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № ________________ не містять доказів належного вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА1, а саме у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 135 КПК України, згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

Також слідчий суддя Михайленко В.В. для підтвердження міжнародного розшуку ОСОБА1 визнала достатніми: постанову старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Бондарчука Р.М. від 28 липня 2020 року про оголошення ОСОБА1 у міжнародний розшук; запит від 29 липня 2020 року № 0431-192/26714 до Робочого апарату Національного центрального бюро Інтерполу; лист від 28 серпня 2020 року № 0431/192-30554 до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України.

Ініціювання міжнародного розшуку підозрюваного або обвинуваченого і внесення їх у базу Інтерполу являє собою комплекс заходів, зазначених у пунктах 4.4, 4.6, 4.7 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державної міграційної служби України, Державної податкової адміністрації України від 9 січня 1997 року № 3/1/2/2/2/2, а саме: підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ; НЦБ вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерполом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни; про здійснений запит НЦБ письмово інформує ініціатора, який після цього зобов’язаний негайно повідомляти нові відомі факти щодо розшукуваних для коригування розшукових заходів за кордоном.

Докази отримання органом досудового розслідування матеріалів підтвердження здійснення запиту до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни в матеріалах клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ відсутні.

Крім того, звертає на себе увагу відсутність з боку слідчого судді належної мотивованої правової оцінки питання застосованої кримінально-правової кваліфікації у вказаному кримінальному провадженні, що як вимога до клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування передбачена пунктом 2 частини першої статті 297-1 КПК України.

Зважаючи на специфіку корисливих кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності, КК України містить декілька складів злочинів, які встановлюють відповідальність фактично за одні і ті самі дії, розмежування яких здійснюється за ключовими ознаками суб’єктивної та об’єктивної сторін. При цьому ступінь тяжкості таких правопорушень є критично різним, що безпосередньо впливає на зміст та обсяг обмежувальних заходів, які можуть застосовуватися на стадії досудового розслідування щодо підозрюваного, його прав та свобод.

Не вдаючись до оцінки змісту кримінального провадження № _________________, його доказів чи обґрунтованості підозри, Дисциплінарна палата з позиції об’єктивного стороннього спостерігача вбачає відсутність належно мотивованого обґрунтування між фактичними обставинами кримінального правопорушення та застосованою кримінально-правовою кваліфікацією за статтею 369 КК України.

Враховуючи викладене та мету клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що відповідно до вимог статті 297-2 КПК України ні детектив, ні прокурор не надали достатніх і належних доказів наведених вище обставин у кримінальному провадженні № _________________, на які орган досудового розслідування посилається у клопотанні, а слідчий суддя Михайленко В.В. згідно зі статтями 297-2 та 297-4 КПК України належним чином не оцінила їх з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття мотивованого рішення у кримінальному провадженні № 991/7316/20.

А саме, слідчим суддею Михайленко В.В. у кримінальному провадженні № 991/7316/20 не було надано належно мотивовану правову оцінку таким вимогам до клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, передбаченим частиною другою статті 297-2 КПК України:

правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність
(пункт 2 частини другої статті 297-2 КПК України);

виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини (пункт 3 частини другої статті 297-2 КПК України);

відомості щодо оголошення особи у міждержавний та/або міжнародний розшук (пункт 4 частини другої статті 297-2 КПК України);

виклад обставин, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (пункт 5 частини другої статті 297-2 КПК України).

З огляду на наведене вище рішення слідчого судді Михайленко В.В. у кримінальному провадженні № 991/7316/20 про здійснення спеціального досудового розслідування у справі № __________________ є неналежно мотивованим, а аргументи сторони захисту немотивовано відхилені.

Слідчий суддя Михайленко В.В. не оцінила критично надані органом досудового слідства об’єктивні обставини про наявність умов для прийняття рішення про здійснення спеціального досудового розслідування, зокрема достовірність даних про належне повідомлення ОСОБА1 підозри про вчинення злочину, оголошення його у міжнародний розшук, констатація факту переховування від органів слідства та суду.

Статтею 2 КПК України встановлено як одне із завдань кримінального провадження, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Приписами частини першої статті 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права.

Відповідно до частини першої статі 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

У пункті 16 розділу II доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009 «Верховенство права» (CDL-AD(2011/003rev), схваленої на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року, вказано, що Rule of Law (верховенство права) є невід’ємною частиною будь-якого демократичного суспільства. У межах цього поняття вимагається, щоб усі, хто наділений повноваженнями ухвалювати рішення, ставилися до кожного з виявом поваги, на основі рівності та розумності й відповідно до закону, і щоб кожен мав можливість оскаржити незаконність рішень у незалежному та безсторонньому суді, де кожен має бути забезпечений справедливими процедурами.

На переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, слідчий суддя Михайленко В.В. допустила спрощений не мотивований достатнім чином підхід до вирішення зазначеного кримінального провадження, неналежне застосування норм процесуального права і невиконання обов’язку справедливо та безпосередньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Під дисциплінарним проступком судді слід розуміти винне протиправне порушення службових обов’язків, що виражається в обмеженні або порушенні законних прав та інтересів осіб, які беруть участь у судочинстві, або перешкоджанні доступу до правосуддя, порушенні суддівських обмежень, і так само, загальновизнаних моральних вимог.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також роз’яснено в прецедентах Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд).

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (пункт 24) Суд наголошує, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) Суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних.

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 34–36, 40) судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а, насамперед, є гарантією проти свавілля. Суддя зобов’язаний вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення.

Узагальнюючи наведене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін охоплюється складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Разом з тим підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 цього Закону передбачена окрема підстава дисциплінарної відповідальності – умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

З огляду на наведене, з метою забезпечення дотримання прав судді при здійсненні дисциплінарного провадження, застосування до судді заходів дисциплінарного впливу, адекватних тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та його наслідкам, що є однією з гарантій дисципліни суддів та формування їх відповідального ставлення до виконання посадових обов’язків, враховуючи встановлені факти, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за можливе і достатнє кваліфікувати дії судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. під час розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 991/7316/20 як дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зважаючи на порушення слідчим суддею Михайленко В.В. очевидних і зрозумілих за змістом вимог процесуального закону, Дисциплінарна палата дійшла висновку, що допущене порушення не має характеру простої суддівської помилки, а вказує на неналежне ставлення до службових обов’язків, а отже, вчинене внаслідок недбалості. При цьому будь-яких доказів умисності вчинення проступку під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. відсутні склади дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Зазначені обов’язки судді є професійними стандартами, що формують ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити собі за взірець і якої повинен дотримуватися. Проте, на переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради, під час здійснення правосуддя у провадженні № 991/7316/20 слідчий суддя Михайленко В.В. внаслідок допущеної недбалості не виконала покладеного на неї обов’язку щодо належного мотивування рішення про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________.

Водночас слід зазначити, що Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не надавалася оцінка законності чи обґрунтованості судового рішення, а здійснювалася оцінка дій судді під час розгляду кримінального провадження № __________.

При наданні оцінки діям судді Михайленко В.В. під час розгляду кримінального провадження № __________ враховано, що відповідно до положень частини четвертої статті 126 Конституції України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або істотного дисциплінарного проступку.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Із наданої Головою Вищого антикорупційного суду Танасевич О.В. характеристики вбачається, що суддя Михайленко В.В. за час роботи в суді зарекомендувала себе як кваліфікований юрист, сумлінний, принциповий суддя, належним чином виконує обов’язки щодо здійснення правосуддя, вживає всіх необхідних заходів для забезпечення повного, всебічного й об’єктивного розгляду справ. У професійній діяльності дотримується принципів верховенства права й поваги до людської гідності, постійно удосконалює і підтримує професійний рівень, здійснює публікації в наукових і практичних професійних виданнях з проблемних питань застосування кримінально-процесуального законодавства. За особистими якостями – відповідальна, дисциплінована, вимоглива до себе, врівноважена, доброзичлива. З колегами має добрі стосунки, користується повагою в колективі. За час роботи в суді до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення, що може бути застосоване до судді Михайленко В.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує характер дисциплінарного проступку, його наслідки, позитивну характеристику судді, відсутність дисциплінарних стягнень.

З огляду на викладене Дисциплінарна палата дійшла висновку, що застосування до судді Михайленко В.В. дисциплінарного стягнення у виді попередження буде пропорційним характеру вчиненого нею проступку та дасть змогу запобігти допущенню суддею таких порушень у майбутньому.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Строк притягнення судді Михайленко В.В. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків не закінчився.

На підставі наведеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Вищого антикорупційного суду Михайленко Віру Володимирівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене, у тому числі особою, що подала скаргу, до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                        М.П. Худик

 

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                        О.Є. Блажівська

 

 

                                                                                               О.В. Прудивус