Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Вінницького міського суду Вінницької області Ан Ольги Вікторівни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2646/3дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

20 вересня 2024 року на електронну адресу Вищої ради правосуддя (вх. № 3378/0/6-24 від 23 вересня 2024 року) надійшла скарга судді Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2646/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді попередження.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 23 вересня 2024 року доповідачем щодо зазначеної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.

26 вересня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла паперова копія скарги судді Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2646/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Скарга судді Ан О.В. подана з дотриманням вимог та строків, установлених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Розгляд скарги судді призначався на 22 жовтня 2024 року, про що суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В., Вінницький апеляційний суд були повідомлені своєчасно та належним чином.

Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану і з метою забезпечення реалізації прав судді та Вінницького апеляційного суду, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та представнику Вінницького апеляційного суду запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.

У засіданні Вищої ради правосуддя 22 жовтня 2024 року в режимі відеоконференції брала участь суддя Ан О.В., представник Вінницького апеляційного суду не прибув, у засіданні оголошено перерву.

Наступне засідання Вищої ради правосуддя призначено на 26 листопада 2024 року, про що суддя і Вінницький апеляційний суд були повідомлені своєчасно та належним чином.

У засідання Вищої ради правосуддя 26 листопада 2024 року прибула суддя Ан О.В., яка підтримала доводи своєї скарги та надала додаткові пояснення. Представник Вінницького апеляційного суду не прибув.

Відомості про суддю

Ан Ольга Вікторівна Указом Президента України від 9 січня 1996 року № 39/96 призначена на посаду судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Постановою Верховної Ради України від 22 лютого 2001 року № 2286-III обрана на посаду судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області безстроково, Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 82/2015 переведена на роботу на посаді судді Вінницького міського суду Вінницької області.

Згідно із характеристикою, наданою головою Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Г.В., «суддя Ан О.В. постійно підвищує свій професійний рівень, удосконалює ділову кваліфікацію, слідкує за змінами в законодавстві. Здатна генерувати обґрунтовані ідеї та пропозиції, має гнучке мислення, що дає їй змогу розв’язувати складні теоретичні завдання в професійній сфері. За період роботи у Вінницькому міському суді Вінницької області скарг на суддю Ан О.В. не надходило. До дисциплінарної відповідальності суддя Ан О.В. не притягувалась».

Вища рада правосуддя, дослідивши скаргу, матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., пояснення судді Ан О.В., установила таке.

Стислий зміст окремої ухвали Вінницького апеляційного суду. Підстави для відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 14 березня 2024 року (вх. № 3338/0/8-24) надійшла окрема ухвала Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року, постановлена суддею ОСОБА5, якою Вищу раду правосуддя повідомлено про факт недотримання суддею Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В. вимог «адміністративного закону» під час розгляду справи № 127/36464/23, що призвело до порушення права особи на справедливий суд.

Зокрема суд апеляційної інстанції в окремій ухвалі зазначив, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2024 року ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), застосовано до нього адміністративне стягнення.

Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА1 – адвокат ОСОБА2 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову скасувати, провадження у справі закрити.

При розгляді справи Вінницьким апеляційним судом встановленні порушення суддею Ан О.В. норми «адміністративного закону».

Наводячи підстави і доводи недотримання суддею Ан О.В. вимог «адміністративного закону» під час розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції зауважив, що в апеляційній скарзі захисник ОСОБА1 – адвокат ОСОБА2, окрім посилання на необґрунтованість висновків, викладених у постанові суду, неповноту дослідження судом обставин справи, зазначила, що справа розглянута упередженим судом, оскільки суддя Ан О.В. є її матір’ю та повинна була заявити самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення, адже матеріали справи містили документи на підтвердження її повноважень як захисника ОСОБА1, однак усупереч чинному законодавству суддя не заявила самовідводу, чим порушила право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на справедливий суд.

Суд апеляційної інстанції вказав, що з метою виконання вимог Конституції України щодо забезпечення доступу до об’єктивного та неупередженого правосуддя, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), суддя Ан О.В. повинна була заявити самовідвід від участі у розгляді справи № 127/36464/23, однак таких дій не вчинила.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 травня 2024 року № 1347/3дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В. з підстав можливої наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення правил щодо відводу (самовідводу)).

Фактичні обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Ан О.В. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 382806 11 листопада 2023 року о 15:00 на вулиці Коцюбинського у місті Вінниці ОСОБА1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN Polo», державний номерний знак ____, у стані наркотичного сп’яніння, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

Як встановлено з копії матеріалів справи № 127/36464/23, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 листопада 2023 року матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА1 передано судді Ан О.В.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 18 грудня 2023 року.

18 грудня 2023 року до Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання, адресоване судді Ан О.В., у справі № 127/36464/23 від захисника ОСОБА1 – адвоката ОСОБА2 щодо відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи. На підтвердження повноважень захисника адвокат ОСОБА2 до клопотання долучила копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер, відповідно до якого ОСОБА1 на підставі договору уповноважував ОСОБА2 представляти його інтереси у Вінницькому міському суді Вінницької області. Зазначене клопотання з доданими до нього копіями документів долучено до матеріалів справи без накладення будь-якої резолюції головуючим суддею у справі.

Згідно із поясненнями судді Ан О.В., які узгоджуються з поясненнями секретаря судового засідання ОСОБА3, розгляд справи призначений на 18 грудня 2023 року суд відклав на 25 січня 2024 року через відсутність відомостей про отримання ОСОБА1 повістки про розгляд справи. Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення неможливо встановити підстави / причини відкладення її розгляду, оскільки такі матеріали містять лише повістку про виклик ОСОБА1 в судове засідання, призначене на 25 січня 2024 року.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя оцінила критично пояснення судді Ан О.В. та свідка ОСОБА3 щодо необізнаності ОСОБА1 про розгляд справи, адже до матеріалів справи було долучено клопотання захисника ОСОБА1 – адвоката ОСОБА2, що вказувало на те, що такі особи були обізнані про дату, час і місце розгляду справи № 127/36464/23, оскільки ОСОБА1 виявив бажання скористатися правовою допомогою адвоката в цій справі та уповноважив ОСОБА2 на представництво своїх інтересів, зокрема й на ознайомлення з матеріалами справи.

Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В. від 25 січня 2024 року у справі № 127/36464/23 ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до постанови суду від 25 січня 2024 року ОСОБА1 у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином. Водночас суд, дослідивши матеріали справи, установив, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджувалися висновком Комунального некомерційного підприємства «Центр терапії залежностей “Соціотерапія” Вінницької обласної ради», відеозаписом, рапортом працівника поліції, а тому вважав, що ОСОБА1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

Під час обрання виду адміністративного стягнення суд урахував характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

26 січня 2024 року на електронну адресу суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА2 про відкладення розгляду справи.

Не погодившись із цією постановою суду від 25 січня 2024 року, адвокат ОСОБА2 в інтересах ОСОБА1 оскаржила її до апеляційного суду. В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА2, серед іншого, зазначила, що суддя Ан О.В. є її матір’ю, тому зобов’язана була заявити самовідвід від розгляду справи, оскільки їй було відомо, що ОСОБА2 уповноважена ОСОБА1 представляти його інтереси в цій справі, однак самовідводу не заявила, що свідчить про упереджений розгляд справи та порушення права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на справедливий суд.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року задоволено клопотання захисника ОСОБА1 – адвоката ОСОБА2 – про поновлення строку на апеляційне оскарження. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА1 – адвоката ОСОБА2, задоволено частково. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2024 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Пояснення судді Ан О.В.

У письмових поясненнях, наданих до та після відкриття дисциплінарної справи, суддя Ан О.В. зазначила, що висновки суду апеляційної інстанції про встановлення фактів порушення нею адміністративного законодавства та допущення інших помилок не доведені доказами та не базувались на нормах права. Зокрема, скасовуючи прийняту суддею Ан О.В. постанову, суд апеляційної інстанції послався на порушення нею вимог законодавства щодо врегулювання внутрішнього конфлікту та порушення вимог безсторонності, проте жодних доказів на підтвердження таких висновків як у постанові, так і в окремій ухвалі не навів. Крім того, суд апеляційної інстанції належним чином не довів, чи була адвокат ОСОБА2 учасником розгляду справи, чи мав місце конфлікт інтересів та чи потребував він урегулювання. Суддя Ан О.В. зазначила, що на аркуші 11 справи про адміністративне правопорушення (зворотній бік) містяться копії ордера та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, проте на порушення вимог статті 268, частини другої статті 271 КУпАП адвокат не надала суду витягу з договору, укладеного між ОСОБА1 і адвокатом, чи доручення на підтвердження своїх повноважень як захисника цієї особи. На думку судді, оскільки адвокат ОСОБА2 не надала належних документів на підтвердження повноважень, вона не мала права брати участь у розгляді справи як захисник і не була учасником судового розгляду. За відсутності документів, які підтверджують повноваження адвоката ОСОБА2 як захисника у справі № 127/36464/23 про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА1, конфлікту інтересів не виникло, тому не було підстав для його врегулювання. Суддя Ан О.В. також наголосила, що Вінницький апеляційний суд неодноразово відмовляв адвокатам у прийнятті процесуальних документів у справах про притягнення до адміністративної відповідальності через відсутність саме договору між правопорушником та адвокатом (справи №№ 127/952/24, 138/3624/23, 151/19/24, 127/1209/23).

У засіданнях Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 29 травня та 19 червня 2024 року суддя Ан О.В. зауважила, що 18 грудня 2023 року ознайомлювалася із клопотанням ОСОБА2, проте, оскільки не вважала, що повноваження захисника підтверджені належним чином, не надала уваги цьому клопотанню та відклала розгляд справи з інших підстав, ніж ті, які були зазначені у клопотанні. Оскільки КУпАП не регулює питання про допуск / недопуск особи як захисника до участі у справі, вона не ухвалювала будь-яких процесуальних рішень щодо цього клопотання. Крім того, вона не ухвалювала будь-яких процесуальних рішень стосовно клопотання від 26 січня 2024 року, оскільки зазначене клопотання надійшло після розгляду справи. Суддя Ан О.В. зауважила, що ці клопотання були долучені до матеріалів справи як звернення, адже стосувалися матеріалів справи. Суддя Ан О.В. також наголосила, що з копії ордера вбачалося, що договір про надання правової допомоги був укладений між адвокатським об’єднанням та ОСОБА1, а не безпосередньо з ОСОБА2 Їй не відомо, чому адвокатське об’єднання вирішило, що захист інтересів особи в цій справі має здійснювати саме її донька.

На переконання судді Ан О.В., вона не порушила вимог законодавства та не зобов’язана була врегульовувати конфлікт інтересів у цій справі, оскільки не було підстав для вчинення таких дій. Суддя Ан О.В. також зазначила, що не вчиняла дій щодо перевірки повноважень ОСОБА2 на представництво інтересів ОСОБА1, будь-яких листів адвокатському об’єднанню із цього приводу не адресувала.

Показання свідків, допитаних під час розгляду дисциплінарної справи

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 19 червня 2024 року свідок ОСОБА4 (помічник судді Ан О.В.) підтвердила, що до клопотання захисника ОСОБА1 – адвоката ОСОБА2 − від 18 грудня 2023 року було долучено копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордера, які згодом було долучено до матеріалів справи. Клопотання від 18 грудня 2023 року фактично не було реалізовано, оскільки судове засідання відкладено, зокрема, з тих підстав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не з’явилася в судове засідання та не була належним чином повідомлена про судове засідання. Свідок ОСОБА4 повідомила, що адвокат ОСОБА2 брала участь у розгляді ще однієї справи, яка перебувала у провадженні судді Ан О.В.

Свідок ОСОБА3 (секретар судового засідання) вказала, що фіксація судових засідань технічними засобами не здійснювалася, оскільки такі процесуальні дії не передбачені законодавством; у судові засідання ніхто не з’являвся; ОСОБА2 як захиснику ОСОБА1 повістки про виклик у такі судові засідання не надсилали, повістки надсилали лише особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності.

Свідок ОСОБА2 зауважила, що на момент укладення договору про надання правової допомоги між ОСОБА1 та адвокатським об’єднанням не було відомо, у кого в провадженні перебувала справа про адміністративне правопорушення. ОСОБА2 зазначила, що в адвокатському об’єднанні вона єдиний адвокат, який має досвід в аналогічних справах. На момент звернення із клопотанням від 18 грудня 2023 року фактично ніхто з її колег не був ознайомлений з матеріалами справи, а в їхньому адвокатському об’єднанні підготовкою процесуальних документів займається той адвокат, який представляє інтереси клієнта в суді. Питання щодо заявлення відводу судді не вирішувалося, «оскільки Адвокатське об’єднання думало, що справу відкладуть і знайдеться вільний адвокат», який зможе безпосередньо подати процесуальні документи й захистити права клієнта. На підтвердження повноважень до клопотань вона зазвичай долучає ордер, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та іноді договір, однак деякі судді на підтвердження повноважень вимагають надати суду копії договору про надання правової допомоги. ОСОБА2 стверджувала, що у провадженні її матері – судді Ан О.В. − була ще одна справа, у якій вона представляла інтереси, у зв’язку із чим суддя згодом заявила самовідвід від розгляду справи. Вона розраховувала, що клопотання про відкладення розгляду справи передали судді та засідання буде відкладено, у протилежному випадку її замінили б іншим адвокатом. На переконання ОСОБА2, суддя Ан О.В., розуміючи, що існує потенційний конфлікт інтересів у цій справі, могла заявити самовідвід.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2646/3дп/15-24 притягнуто суддю Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Ухвалюючи рішення про притягнення судді Ан О.В. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що згідно з поясненнями судді Ан О.В. та свідка ОСОБА2, міра тлумачення та інтерпретації статті 271 КУпАП у практиці суддів та адвокатів щодо надання документів на підтвердження повноважень захисника у справах про адміністративні правопорушення різниться.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що до клопотання від 18 грудня 2023 року захисник ОСОБА1 – адвокат ОСОБА2 − долучала копію ордера, який містив посилання на договір, укладений між адвокатським об’єднанням та ОСОБА1.

Із пояснень судді Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В. не вбачається, що на момент надходження клопотання в неї були зауваження / застереження в частині порушення адвокатським об’єднанням порядку видачі такого ордера її доньці – адвокату ОСОБА2.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголосила, що недолучення представником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, до матеріалів клопотання витягу з договору про надання правничої допомоги чи копії самого договору не свідчить про відсутність будь-яких договірних відносин між клієнтом та адвокатським об’єднанням, оскільки відповідно до пункту 2 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, ордер на надання правової допомоги − письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України. Такий ордер не містив застережень / обмежень щодо обсягу повноважень адвоката ОСОБА2, якщо такі й передбачалися договором про надання правничої (правової) допомоги.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Ан О.В. ствердила, що була ознайомлена зі змістом клопотання, однак вважала його таким, що подане неуповноваженою особою; будь-яких заходів щодо з’ясування обсягу повноважень ОСОБА2 на представництво у цій справі вона не вживала; будь-яких процесуальних рішень щодо допуску / недопуску вона не ухвалювала, оскільки такий порядок не урегульовано КУпАП.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалась тим, що з огляду на зміст клопотання, яке було адресовано безпосередньо судді Ан О.В. як головуючому судді у справі та з якого вбачався намір ОСОБА2 як захисника ОСОБА1 ознайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, суддя не могла не розуміти, що згодом її донька як адвокат вчинить / буде вчиняти такі процесуальні дії від імені свого клієнта, а отже, з точки зору звичайної розсудливої людини невчинення нею будь-яких дій, спрямованих на урегулювання конфлікту інтересів, могло викликати сумніви в її неупередженості та безсторонності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Пасивна поведінка судді Ан О.В. щодо вирішення долі клопотання, поданого її донькою як захисником у цій справі, навіть за умов, що КУпАП не передбачав процесуального механізму щодо вирішення судом питання в частині допуску / недопуску в судове засідання особи як захисника, але з огляду на те, що у її практиці вже відбувалося врегулювання конфлікту інтересів за участю її доньки в іншій справі, свідчить про довільне, вибіркове тлумачення суддею Ан О.В. законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності судді.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини свідчать про допущення суддею Ан О.В. порушення вимог статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 15, 19 Кодексу суддівської етики, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вона не вчинила жодних дій, спрямованих на усунення будь-яких сумнівів у безсторонності складу суду, а отже, допустила порушення правил щодо самовідводу, що утворює склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила, що таку поведінку суддя Ан О.В. допустила умисно. Надані суддею у засіданнях Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя пояснення свідчать про розуміння нею необхідності врегулювання конфлікту інтересів, проте вона допускає вибіркове його тлумачення, що свідчить про недбале ставлення судді до службових обов’язків. Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала позитивну характеристику судді Ан О.В., допущення нею проступку внаслідок недбалості, значний стаж роботи Ан О.В. на посаді судді (на день розгляду справи − понад 28 років), вважала, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження буде пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Узагальнені доводи скарги судді Ан О.В.

Не погодившись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2646/3дп/15-24, суддя Ан О.В. звернулася до Вищої ради правосуддя зі скаргою, у якій просила скасувати зазначене рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та закрити дисциплінарне провадження.

У скарзі суддя Ан О.В. зазначила, що дисциплінарна справа порушена не з підстав, передбачених статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а на підставі окремої ухвали, прийнятої без нормативного обґрунтування (нормами КУпАП, Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), аналогія права не застосовувалась), без належного з’ясування обставин, зазначення доказів, на підставі лише тверджень, вказаних в апеляційній скарзі. На порушення статті 55 Конституції України суддя Ан О.В. була позбавлена права на оскарження в суді вказаної окремої ухвали.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя визнала її винною в порушенні вимог статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не зазначивши, які конкретно дії або бездіяльність не відповідали вимогам цієї статті.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя необґрунтовано вказала, що суддя не вчинила жодних дій, спрямованих на усунення сумнівів у безсторонності складу суду, а отже, допустила порушення правил самовідводу, вимог статей 15, 19 Кодексу суддівської етики, не зазначила обставин, за яких суддя не мала можливості винести об’єктивне рішення. Безпідставно скасувавши постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2024 року про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, суддя Вінницького апеляційного суду дійшов висновку про наявність вини ОСОБА1 у вчиненні правопорушення на підставі зазначених суддею Ан О.В. доказів та визначив таке саме покарання, як і в постанові Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2024 року.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя безпідставно ствердила, що недолучення представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до матеріалів клопотання витягу з договору про надання правничої допомоги чи копії самого договору не свідчить про відсутність будь-яких договірних відносин між клієнтом та адвокатським об’єднанням. Вважала, що ордер не містив застережень / обмежень щодо обсягу повноважень адвоката ОСОБА2, якщо такі й передбачалися договором про надання правничої (правової) допомоги.

Суддя Ан О.В. зауважила, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не взяла до уваги її пояснення, а саме що згідно з автоматизованим розподілом справа про адміністративне правопорушення надійшла до її провадження 23 листопада 2023 року, відомості про це були розміщені на сайті суду того самого дня. Звертаючись 18 грудня 2023 року із клопотанням про відкладення розгляду справи, адвокат ОСОБА2 адресувала його відомому складу суду – судді Ан О.В.

Згідно з ордером адвоката ОСОБА2 договір про надання правничої допомоги між ОСОБА1 та Адвокатським бюро «Приходько та партнери» було укладено 29 листопада 2023 року. Тобто на момент укладення договору про надання правничої допомоги Адвокатське бюро «Приходько та партнери» та ОСОБА2 мали можливість і повинні були отримати інформацію про склад суду.

Отже, Адвокатське бюро «Приходько та партнери» та адвокат ОСОБА2 повинні були виконати вимоги частини першої статті 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокату, адвокатському бюро або адвокатському об’єднанню забороняється укладати договір про надання правничої допомоги у разі конфлікту інтересів. Адвокату забороняється укладати договір про надання правничої допомоги і він зобов’язаний відмовитися від виконання договору, укладеного адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням, у разі, якщо адвокат є членом сім’ї або близьким родичем посадової особи, яка брала або бере участь у господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справи про адміністративне правопорушення, щодо яких до адвоката звертаються з пропозицією укладення договору про надання правничої допомоги.

За відсутності іншого досвідченого адвоката, який спеціалізується на представництві клієнтів адвокатського об’єднання у цій категорії справ, Адвокатське бюро «Приходько та партнери» повинно було рекомендувати ОСОБА1 звернутись до іншого адвокатського об’єднання. Адвокатське бюро «Приходько та партнери», адвокат ОСОБА2 діяли всупереч вимогам законодавства, уклали договір який не відповідав положенням законодавства, є нікчемним правочином з моменту укладення. Документів, що відповідають вимогам законодавства, у тому числі передбачених статтями 268, 270 КУпАП, та підтверджують повноваження на представництво, адвокат ОСОБА2 не надала.

Суддя Ан О.І. зазначила, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя безпідставно ігнорувала її твердження, що адвокат ОСОБА2 не була учасником процесу, її клопотання не підлягали розгляду, ордер не був належним документом на підтвердження повноважень.

На думку судді Ан О.В., безпідставними є твердження Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про її пасивну поведінку, необхідність реагувати на клопотання адвоката ОСОБА2 та вчиняти дії для врегулювання конфлікту інтересів.

Безпідставним також є посилання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя на довільне, вибіркове тлумачення законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності судді в зв’язку з тим, що у практиці судді Ан О.В. вже відбувалося врегулювання конфлікту інтересів за участю доньки в іншій справі (відомості з пояснень помічника ОСОБА4 та секретаря ОСОБА3). Зазначену обставину Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не досліджувала, копії матеріалів вказаної цивільної справи не витребувала, обставини заяви самовідводу не вивчала та не визначала. Із цих підстав суддя Ан О.В. вказала, що в цивільній справі, де вона заявила самовідвід, договір з адвокатом ОСОБА2 було укладено до звернення особи до суду та проведення автоматизованого розподілу справи і визначення судді, обов’язок врегулювати конфлікт інтересів був покладений на суд.

Крім того, суддя Ан О.В. вважала за необхідне зазначити, що на сайті Вищої ради правосуддя розміщено інформацію про склад Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя: Кандзюба Олег Володимирович, Лук’янов Дмитро Васильович, Плахтій Інна Борисівна, Попікова Ольга Володимирівна, Сасевич Олександр Михайлович. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у вказаному складі провела засідання з розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Ан О.В., 29 травня 2024 року та 11 вересня 2024 року. Проте 19 червня 2024 року згідно з відеозаписом, розміщеним на відеохостингу YouTube (https://www.youtube.com/watch ?v=pDxfdfdxx91) у складі Дисциплінарної палати відбулися зміни: в засіданні не брала участі Попікова О.В., була присутня Бондаренко Т.З. (член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя). Про зазначені зміни у складі Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя судді Ан О.В. не було повідомлено.

На думку судді Ан О.В., Законом України «Про Вищу раду правосуддя» не передбачено можливості змінювати склад Дисциплінарної палати чи доповнювати її склад за рахунок складу інших Дисциплінарних палат, а тому розгляд дисциплінарної скарги стосовно неї проведено з порушенням процедури, зокрема щодо належного розгляду справи повноважним органом.

Висновки Вищої ради правосуддя

Перевіривши доводи скарги судді Ан О.В., зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Щодо доводів скарги судді Ан О.В. про порушення дисциплінарної справи за окремою ухвалою суду та позбавлення права на оскарження окремої ухвали суду

Відповідно до частин першої, другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників.

Дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості: 1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку; 2) прізвище, ім’я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу; 3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини

першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді; 4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.

Окрема ухвала Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року містила інформацію, яка давала змогу ідентифікувати особу заявника (у цьому випадку – суддя апеляційного суду), особу судді, стосовно якого постановлено окрему ухвалу, відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді. До окремої ухвали додані докази, що підтверджували зазначені в ухвалі відомості.

Крім того Вища рада правосуддя зауважує, що Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку (постанови від 17 січня 2019 року у справі № 11-864сап18, від 14 вересня 2021 року у справі № 11-307сап20).

Отже, у Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя були підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ан О.В. за відомостями, викладеними в окремій ухвалі Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року. Доводи скарги судді Ан О.В. про те, що вона була позбавлена права на оскарження окремої ухвали Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке. Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за зверненням (апеляційною скаргою) судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА6 на окрему ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року.

Отже, суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В. скористалась своїм правом на оскарження окремої ухвали Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року.

Щодо доводів скарги судді Ан О.В. про те, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя визнала її винною в порушенні вимог статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не зазначивши, які конкретно дії або бездіяльність не відповідали вимогам статті

Згідно з матеріалами дисциплінарної справи стосовно судді Ан О.В. та змістом оскаржуваного рішення Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Ан О.В. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 127/36464/23 за наявності обставин, які можуть викликати сумніви у безсторонності складу суду, не вчинила жодних дій, спрямованих на усунення таких сумнівів.

В оскаржуваному рішенні вказано, що зазначені дії судді Ан О.В. суперечать вимогам пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Доводи скарги судді Ан О.В. про те, що договір про надання правничої допомоги є нікчемним та укладений з порушенням вимог статті 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки на день укладення договору про надання правової допомоги між ОСОБА1 та Адвокатським бюро «Приходько та партнери» 29 листопада 2023 року як Адвокатське бюро, так і адвокат ОСОБА2 мали можливість і повинні були отримати інформацію про склад суду, є припущенням та не ґрунтуються на жодних належних і допустимих доказах. Крім того, як вбачається з пояснень свідка ОСОБА2, наданих під час розгляду дисциплінарної справи, на момент укладення договору про надання правничої допомоги між ОСОБА1 та Адвокатським об’єднанням не було відомо, у кого в провадженні перебувала справа про адміністративне правопорушення № 127/36464/23.

Доводи скарги судді Ан О.В. про те, що адвокат ОСОБА2 не була учасником процесу, ордер не був належним документом на підтвердження повноважень, не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що адвокат ОСОБА2 до клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомитися з її матеріалами додала копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордера, який містив посилання на договір, укладений між Адвокатським об’єднанням та ОСОБА1.

Отже, адвокат ОСОБА2 надала до суду документи на підтвердження її повноважень, що також підтвердив Вінницький апеляційний суд в окремій ухвалі від 13 березня 2024 року, в якій зазначив: «…представник ОСОБА1 – адвокат ОСОБА2 (повноваження якої були в матеріалах справи станом на день винесення оскаржуваної постанови)…».

Щодо доводів скарги судді Ан О.В. про необґрунтованість висновків Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про порушення нею правил щодо самовідводу

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з роз’ясненнями Ради суддів України, викладеними в рішенні від 4 лютого 2016 року № 2 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання», при виникненні конфлікту інтересів під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід.

У разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства, може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією (рішення Ради суддів України від 8 червня 2017 року № 34 «Про роз’яснення деяких питань щодо конфлікту інтересів»).

Близьким до адміністративно-деліктного процесу є кримінальний процес.

Відповідно до частини першої статті 75 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Частиною першою статті 80 КПК України визначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75–79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід.

Відсутність у КУпАП нормативно-правового регулювання інституту відводу (самовідводу) у справах про адміністративні правопорушення не позбавляє суддю обов’язку врегульовувати конфлікт інтересів під час розгляду відповідної справи з урахуванням засад судочинства, передбачених Конституцією України, та міжнародних стандартів щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства.

Суддя Ан О.В. за наявності конфлікту інтересів не вчинила жодних дій для його врегулювання та усунення будь-яких сумнівів у безсторонності складу суду, тому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що суддя Ан О.В. допустила порушення правил щодо самовідводу.

Щодо доводів скарги судді Ан О.В. про те, що розгляд дисциплінарної справи стосовно неї проведено з порушенням процедури, а саме розгляд дисциплінарної справи проведено неповноважним органом

Відповідно до частин четвертої, п’ятої статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до складу кожної Дисциплінарної палати входить щонайменше чотири члени Вищої ради правосуддя. При формуванні Дисциплінарних палат Вища рада правосуддя має забезпечити, щоб щонайменше половина, а якщо це неможливо – принаймні значна частина членів кожної Дисциплінарної палати були суддями або суддями у відставці.

У разі необхідності Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про залучення членів однієї Дисциплінарної палати до роботи іншої Дисциплінарної палати або про делегування Голові Вищої ради правосуддя повноважень ухвалювати такі рішення.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 7 лютого 2017 року № 198/0/15-17 такі повноваження делеговані Голові Вищої ради правосуддя.

Розпорядженням Голови Вищої ради правосуддя від 19 червня 2024 року № 25/0/2-24 залучено 19 червня 2024 року до роботи Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З.

Згідно із частиною восьмою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Дисциплінарної палати викладається у письмовій формі, підписується членами Дисциплінарної палати, які брали участь у його ухваленні.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 11 вересня 2024 року під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Ан О.В. та ухвалення оскаржуваного рішення брали участь: головуючий – Плахтій І.Б., члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя – Кандзюба О.В., Попікова О.В. Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2646/3дп/15-24 викладено в письмові формі та підписано членами Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні: головуючим на засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б., членами Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбою О.В., Попіковою О.В.

Інші доводи скарги не спростовують висновків Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про вчинення суддею Ан О.В. дисциплінарного проступку.

Дії судді Ан О.В. правильно кваліфіковані за підпунктом «д» частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості порушення правил щодо самовідводу). Застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 51 «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2646/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Вінницького міського суду Вінницької області Ан Ольги Вікторівни.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя