Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Андрієнко Ганни Вячеславівни з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 20 жовтня 2023 року надійшла заява Андрієнко Г.В. від 14 жовтня 2023 року про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
Ухвалою Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2023 року зупинено розгляд заяви Андрієнко Г.В. про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв’язку з наявністю підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Андрієнко Г.В. у відкритій дисциплінарній справі.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 грудня 2023 року № 1284/2дп/15-23 відмовлено у притягненні судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В. до дисциплінарної відповідальності та припинено дисциплінарне провадження стосовно неї.
Ухвалою Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року № 3693/0/15-24 поновлено розгляд питання про звільнення Андрієнко Г.В. з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв’язку з поданням заяви про відставку.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів встановлено таке.
Андрієнко Ганна Вячеславівна, громадянка України, ____ року народження, Указом Президента України від 30 березня 2000 року № 551/2000 призначена на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 7 квітня 2005 року № 2534-IV обрана на посаду судді цього суду безстроково.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Відповідно до частини першої статті 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі ‒ Закон № 1402-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Із матеріалів, доданих до заяви про відставку, встановлено, що стаж роботи Андрієнко Г.В. безпосередньо на посаді судді на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення становить 24 роки 8 місяців 19 днів.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення Андрієнко Г.В. на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції, чинній на час призначення Андрієнко Г.В. на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2010 року № 1097 «Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», також було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 766/17221/16-а), стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з’ясовується) Вищою радою правосуддя під час розгляду заяви про відставку (прийняття рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Невключення до стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби в лавах радянської армії та врахування для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Відповідно до пункту 11 розділу XII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Андрієнко Г.В. вперше призначена на посаду судді у березні 2000 року під час дії Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/1995, згодом була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865. Зазначені нормативні акти в сукупності безперервно діяли 16 років і тривалий час давали Андрієнко Г.В. право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.
Згідно з копією трудової книжки Андрієнко Г.В. у період з 1 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року була студенткою денного факультету Української юридичної академії. Отже, зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі – 2 роки 4 місяці 29 днів.
Відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення Андрієнко Г.В. на посаду судді, встановлено, що суддею міг бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Частиною третьою статті 127 Конституції України (в редакції, чинній у період із 28 червня 1996 року до 5 липня 2001 року) визначалося, що на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживав в Україні не менш як десять років та володів державною мовою.
У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим самим органом, які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. У випадку суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України, колізія вирішується на користь Конституції України, яка має найвищу юридичну силу.
Таким чином, до стажу роботи на посаді судді, що дає Андрієнко Г.В. право на відставку, підлягають зарахуванню три роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Згідно із частиною п’ятою статті 116 Закону № 1402-VIII за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
Відповідно до пункту 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
За результатами вивчення доданих до заяви належним чином завірених копій документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді Андрієнко Г.В. у відставку, а саме: паспорта громадянина України, актів про обрання, призначення на посаду судді, диплома про вищу освіту, трудової книжки, встановлено, що до стажу роботи Андрієнко Г.В. на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню:
стаж роботи безпосередньо на посаді судді з 30 березня 2000 року по 19 грудня 2024 року – 24 роки 8 місяців 19 днів;
половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі – 2 роки 4 місяці 29 днів;
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, – 3 роки.
Загальний стаж роботи судді Андрієнко Г.В., який дає їй право на відставку, становить 30 років 1 місяць 18 днів.
Отже, суддя Андрієнко Г.В. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, встановлений статтями 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Андрієнко Ганну Вячеславівну з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя
