Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Говорухи В.І., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М., Іванової Л.Б., Матвійчука В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. за результатами попередньої перевірки скарг Національного антикорупційного бюро України стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Підпалого Вячеслава Валерійовича, Фаєра Олександра Сергійовича, Тецьки Інни Михайлівни, адвоката Лазаренко Ельвіри Олександрівни в інтересах Мальцева Дениса Костянтиновича, адвоката Суткевича Олексія Олександровича в інтересах Мальцева Дениса Костянтиновича стосовно суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара Сергія Богдановича, Панаіда Ігоря Васильовича, Панкулича Віктора Івановича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 24 липня 2020 року за вхідним № 6478/0/8-20 надійшла скарга Національного антикорупційного бюро України (далі також – НАБУ) на дії судді Печерського районного суду міста Києва Підпалого В.В. під час розгляду справи № 757/22567/20-к.
Автор скарги зазначив, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Підпалого В.В. від 5 червня 2020 року у справі № 757/22567/20-к задоволено скаргу адвоката Лошакова Д.С. в інтересах ОСОБА1 на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання про процесуальні рішення у кримінальному провадженні, та зобов’язано Генерального прокурора розглянути клопотання про скасування постанови першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. від 18 вересня 2019 року про скасування постанови від 9 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження № ____ від 8 жовтня 2016 року та за результатами розгляду скасувати постанову першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. про скасування постанови від 9 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження № ____ від 8 жовтня 2016 року.
На думку скаржника, слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Підпалий В.В. втрутився у повноваження Генерального прокурора і фактично прийняв рішення за клопотанням адвоката Лошакова Д.С. без дослідження матеріалів кримінального провадження № ____ від 8 жовтня 2016 року.
Скаржник переконаний, що слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Підпалий В.В. на порушення вимог законності як однієї із загальних засад кримінального провадження, вимог статей 33-1, 303, 304, 306, 307 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) за відсутності законних підстав та повноважень розглянув скаргу Лошакова Д.С. в інтересах ОСОБА1 на бездіяльність Генерального прокурора у кримінальному провадженні № ____ від 8 жовтня 2016 року, розгляд якого віднесено до підсудності Вищого антикорупційного суду, що свідчить про упередженість, необ’єктивність судді та незаконність постановленої ним ухвали у справі № 757/22567/20-к.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 21 липня 2020 року матеріал переданий члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А. для проведення попередньої перевірки.
До Вищої ради правосуддя 10 серпня 2020 року за вхідним № Ф-4545/0/7- 20 надійшла скарга Фаєра О.С. на дії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. під час розгляду справи № 757/22567/20-к з розгляду апеляційної скарги першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 5 червня 2020 року, якою задоволено скаргу адвоката Лошакова Д.С. в інтересах ОСОБА1 на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання про скасування постанови першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. від 18 вересня 2019 року про закриття кримінального провадження № ____ від 8 жовтня 2016 року.
У скарзі порушується питання про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за порушення процесуальних прав скаржника. Зокрема, зазначено, що колегія суддів не мала повноважень на розгляд вказаного клопотання; розгляд клопотання не відбувся протягом 8 днів з його подання до суду; порушено право на ознайомлення з матеріалами справи.
Зазначене, на думку скаржника, свідчить, що колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду допущено неналежну поведінку, яка полягає в умисній та незаконній відмові в доступі до правосуддя, та інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків та призвело до порушення правил щодо юрисдикції та складу суду.
На підставі протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 11 серпня 2020 року матеріал передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А.
До Вищої ради правосуддя 10 серпня 2020 року за вхідним № Т-4543/0/7-20 надійшла скарга адвоката Тецької І.М. на дії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. під час розгляду справи № 757/22567/20-к.
Скаржник вказує, що колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді Боднара С.Б., суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І. допущено неналежну поведінку, що полягає в умисній незаконній відмові в доступі до правосуддя та іншому істотному порушенні норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків та призвело до порушення правил щодо юрисдикції та складу суду.
Загалом доводи цієї скарги аналогічні доводам скарги Фаєра О.С.
На підставі протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 11 серпня 2020 року матеріал передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А.
До Вищої ради правосуддя 13 серпня 2020 року за вхідним № Л-4592/0/7-20 надійшла скарга адвоката Лазаренко Е.О. в інтересах ОСОБА1 на дії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. під час розгляду справи № 757/22567/20-к.
Скаржник вказує, що колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді Боднара С.Б., суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І. допущено неналежну поведінку, а саме: незаконну відмову в доступі до правосуддя та інших істотних порушеннях норм процесуального права під час розгляду апеляційних скарг Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі також – САП) та НАБУ на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 5 червня 2020 року у справі № 757/22567/20-к, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків та призвело до порушення правил щодо юрисдикції; незазначення в судових рішеннях мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зокрема, колегія суддів у складі суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В., розглянувши клопотання адвоката Суткевича О.О. від 20 липня 2020 року, взяла на себе повноваження колегії у складі п’яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі також – ВАКС) щодо вирішення питання про направлення справи Апеляційною палатою ВАКС на розгляд іншого суду за підсудністю та, відмовивши у відкладенні судового засідання до розгляду колегією у складі п’яти суддів Апеляційної палати ВАКС клопотання адвоката Козаченко Т.А. від 29 липня 2020 року, позбавила учасників справи доступу до правосуддя, а саме можливості участі в розгляді питання про направлення справи з Апеляційної палати ВАКС на розгляд іншого суду за підсудністю уповноваженим судом – колегією суддів Апеляційної палати ВАКС у складі п’яти суддів.
Колегія суддів, відмовляючи в задоволенні клопотання про здійснення виклику в судове засідання інших підозрюваних у кримінальному провадженні, допустила істотне порушення вимог кримінального процесуального закону внаслідок порушення засад кримінального провадження щодо забезпечення права ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4., ОСОБА5 на захист та доступ до правосуддя внаслідок нездійснення виклику учасників кримінального провадження в судові засідання, чим позбавила їх можливості реалізувати свої права, надані кримінальним процесуальним законом.
Ігноруючи положення КПК України, положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) щодо належного мотивування судових рішень та необхідності надання судами відповіді на ключові аргументи сторін, колегія суддів в ухвалі від 29 липня 2020 року не надала відповідей на ключові аргументи сторони захисту.
Щодо непідсудності цієї справи Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду сторона захисту наголошувала, що оскаржуване рішення, що переглядається, було прийнято не ВАКС як судом першої інстанції, а Печерським районним судом міста Києва.
На підставі протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 13 серпня 2020 року матеріали передані для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А.
До Вищої ради правосуддя 26 серпня 2020 року за вхідним № С-4769/0/7-20 надійшла скарга адвоката Суткевича О.О. в інтересах ОСОБА1 на дії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. під час розгляду справи № 757/22567/20-к.
Скаржник вказує про порушення колегією суддів правил інстанційної підсудності під час розгляду вказаної справи, а саме вимог пункту 20 частини першої статті 3 та частини другої статті 33 КПК України. Також вважає, що розгляд справи здійснювався суддями у складі, визначеному з порушенням вимог частини третьої статті 35 КПК України. Колегія суддів перевищила надані їй повноваження та ухвалила рішення всупереч вимогам статті 34 КПК України.
Крім того, скаржник зазначає про порушення права на захист, що виразилось у встановленні обмеженого строку для ознайомлення з матеріалами справи, відмові в залученні підозрюваних ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, що суперечить вимогам частини другої статті 63 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтям 7, 20 КПК України. Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду на порушення вимог частини третьої статті 403 КПК України прийняла до розгляду зміни до апеляційної скарги САП, чим обмежила захисників у праві на подання заперечень на них. Також порушено обмеження щодо гласності та відкритості судового провадження.
Із наведених у скарзі підстав НАБУ спросить притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Печерського районного суду міста Києва Підпалого В.В., а скаржники Фаєр О.С., Тецька І.М., адвокат Лазаренко Е.О. в інтересах Мальцева Д.К., адвокат Суткевич О.О. в інтересах Мальцева Д.К. просять притягнути до дисциплінарної відповідальності суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панаіда І.В., Панкулича В.І.
Згідно із протоколами автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 21 липня 2020 року № 6478/0/8-20 та протоколами передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 11, 13, 26 серпня 2020 року №№ Ф-4545/0/7-20, Т-4543/0/7-20, Л-4592/0/7-20, С-4769/0/7-20 відповідно вказані дисциплінарні скарги передано члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А. для проведення перевірки.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецовою Л.А. проведено попередню перевірку дисциплінарних скарг, за результатами якої складено висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у ньому пропозицію.
Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Підпалого В.В. та суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панаіда І.В., Панкулича В.І.
Підпалий Вячеслав Валерійович Указом Президента України від 14 квітня 2006 року № 308/2006 призначений на посаду судді Печерського районного суду міста Києва строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 3 березня 2011 року № 3087-VІ обраний на посаду судді Печерського районного суду міста Києва безстроково.
Боднар Сергій Богданович Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 129/2019 призначений на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Панаід Ігор Васильович Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 193/2012 призначений на посаду судді Чугуївського міського суду Харківської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 129/2019 призначений на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Панкулич Віктор Іванович Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 129/2019 призначений на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 8 жовтня 2016 року за підозрою ОСОБА6 – у вчиненні злочинів, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною п’ятою статті 191, частиною четвертою статті 27, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі – КК України), ОСОБА7 – у вчиненні злочинів, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною п’ятою статті 191, частиною першою статті 366 КК України, ОСОБА4 – у вчиненні злочину, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною п’ятою статті 191 КК України, ОСОБА3 – у вчиненні злочину, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною п’ятою статті 191 КК України, ОСОБА2 – у вчиненні злочину, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною п’ятою статті 191 КК України, ОСОБА5 – у вчиненні злочинів, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною п’ятою статті 191, частиною першою статті 366 КК України, ОСОБА8 – у вчиненні злочину, передбаченого частиною п’ятою статті 191 КК України.
Постановою Генерального прокурора від 19 вересня 2019 року здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____, доручено детективам НАБУ.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Підпалого В.В. від 5 червня 2020 року задоволено скаргу адвоката Лошакова Д.С. на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання про процесуальні рішення у кримінальному провадженні № ____ від 8 жовтня 2016 року.
Визнано протиправною бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання про скасування постанови першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. від 18 вересня 2019 року про скасування постанови від 9 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження № ____ від 8 жовтня 2016 року.
Зобов’язано Генерального прокурора розглянути клопотання про скасування постанови першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. від 18 вересня 2019 року про скасування постанови від 9 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження № ____ від 8 жовтня 2016 року та за результатами розгляду скасувати постанову першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. про скасування постанови від 9 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження № ____ від 8 жовтня 2016 року.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2020 року у складі Боднара С.Б., Панаіда І.В., Панкулича В.І. клопотання захисників Лошакова Д.С. про закриття апеляційного провадження та Лазаренко Е.О. про повернення апеляційної скарги заступника керівника юридичного управління Національного антикорупційного бюро України Грищука М.О. задоволено частково.
Провадження за апеляційною скаргою заступника керівника юридичного управління Національного антикорупційного бюро України Грищука М.О. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 5 червня 2020 року, якою задоволено скаргу адвоката Лошакова Д.С. на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання щодо процесуальних рішень у кримінальному провадженні № ____ від 8 жовтня 2016 року, закрито.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 липня 2020 року у складі Боднара С.Б., Панаіда І.В., Панкулича В.І. апеляційну скаргу першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. задоволено частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 5 червня 2020 року, якою задоволено скаргу адвоката Лошакова Д.С. на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання про скасування постанови першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. від 18 вересня 2019 року про скасування постанови від 9 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження № ____ від 8 жовтня 2016 року скасовано.
Постановлено нову ухвалу, якою провадження за скаргою адвоката Лошакова Д.С. на бездіяльність Генерального прокурора закрито.
Зокрема, в зазначеній ухвалі вказано, що, як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 8 жовтня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною другою статті 364, частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 366 КК України.
Постановою начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України Лиська М.В. від 9 серпня 2019 року зазначене кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв’язку з відсутністю в діяннях службових осіб ПАТ «ВіЕйБі Банк», Національного банку України, ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза» складу кримінальних правопорушень.
18 вересня 2019 року постановою першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. вказану постанову Лиська М.В. скасовано у зв’язку з тим, що досудове розслідування проведено поверхово, без повного та всебічного з’ясування обставин вчинених правопорушень, що свідчить про непроведення слідчим низки необхідних слідчих дій.
У подальшому постановою Генерального прокурора від 19 вересня 2019 року здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____, доручено детективам Національного антикорупційного бюро України.
28 травня 2020 року адвокат Лошаков Д.С. звернувся до Генерального прокурора із клопотанням про скасування постанови першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. від 18 вересня 2019 року.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що постанова першого заступника Генерального прокурора України Каська В.В. від 18 вересня 2019 року всупереч вимогам частини шостої статті 284 КПК України винесена поза строками досудового розслідування, а саме через 37 днів із моменту отримання постанови про закриття кримінального провадження, прокурором, який не мав повноважень прокурора у цьому кримінальному провадженні. Крім того, адвокат у клопотанні зазначає, що вказана постанова Каська В.В. є невмотивованою, оскільки в ній не зазначено конкретних підстав для скасування постанови слідчого та не обґрунтовано висновків про поверховість і неповноту проведеного розслідування, винесена прокурором за відсутності у нього матеріалів відповідного кримінального провадження. Тому, на думку адвоката Лошакова Д.С., після незаконного скасування та відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 8 жовтня 2016 року будь-які слідчі дії будуть незаконними, а отримані в результаті здійснення слідчих дій докази недопустимими.
2 червня 2020 року адвокат Лошаков Д.С. подав до Печерського районного суду міста Києва скаргу на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у нерозгляді його клопотання про скасування постанови першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. від 18 вересня 2019 року.
Підставою для подання вказаної скарги стало те, що станом на 2 червня 2020 року його клопотання від 28 травня 2020 року Генеральним прокурором не розглянуто та жодної відповіді на нього не надано. Вважає, що Генеральним прокурором допущено бездіяльність, яка полягає у нерозгляді його клопотання в порядку та строки, що визначені статтею 220 КПК України, а отже, просив слідчого суддю зобов’язати Генерального прокурора України розглянути його клопотання про скасування постанови першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. від 18 вересня 2019 року про скасування постанови від 9 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження № ____ від 8 жовтня 2016 року та за результатами розгляду скасувати постанову першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. про скасування постанови від 9 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження № ____ від 8 жовтня 2016 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 5 червня 2020 року зазначену скаргу адвоката задоволено. Згідно з ухвалою суду слідчий суддя дійшов висновку, що на підставі пункту 3 частини другої статті 307 КПК України, оскільки постанова першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. від 18 вересня 2019 року прийнята з порушенням частини шостої статті 36, статті 110, частини шостої статті 284 КПК України, слід зобов’язати Генерального прокурора розглянути клопотання про скасування постанови першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. від 18 вересня 2019 року про скасування постанови від 9 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження № ____ від 8 жовтня 2016 року, за результатами цього розгляду скасувати постанову першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. від 18 вересня 2019 року.
Призначивши скаргу Лошакова Д.С. до розгляду та розглянувши по суті, слідчий суддя визнав її такою, що підлягає розгляду у Печерському районному суді міста Києва.
До Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в порядку статті 34 КПК України надійшло клопотання захисника Лошакова Д.С., який діє в інтересах ОСОБА1, про направлення матеріалів кримінального провадження (№757/22567/20-к) з Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду до іншого суду.
Клопотання мотивовано тим, що апеляційні скарги заступника керівника юридичного управління Національного антикорупційного бюро України Майстренка О.М. та першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. є необґрунтованими, оскільки, на думку захисника, ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 5 червня 2020 року не підлягає оскарженню відповідно до статті 309 КПК України. Адвокат зазначає, що НАБУ та САП не є суб’єктами оскарження вказаного судового рішення, оскільки не є учасниками цього провадження. Вважає, що зазначені апеляційні скарги було подано поза межами строку апеляційного оскарження.
Враховуючи викладене, посилаючись на абзац перший частини третьої статті 34 КПК України, захисник просив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду задовольнити його клопотання, витребувати матеріали справи № 757/22567/20-к з Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, закрити провадження за апеляційними скаргами НАБУ та САП на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 5 червня 2020 року.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2020 року в задоволенні клопотання захисника Лошакова Д.С., який діє в інтересах ОСОБА1, про направлення матеріалів справи № 757/22567/20-к з Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду до іншого суду відмовлено.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2020 року клопотання захисників Лошакова Д.С. про закриття апеляційного провадження та Лазаренко Е.О. про повернення апеляційної скарги заступника керівника юридичного управління Національного антикорупційного бюро України Майстренка О.М. задоволено частково.
Провадження за апеляційною скаргою заступника керівника юридичного управління Національного антикорупційного бюро України Майстренка О.М. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 5 червня 2020 року, якою задоволено скаргу адвоката Лошакова Д.С., подану в інтересах ОСОБА1, на бездіяльність Генерального прокурора, що полягає у нерозгляді клопотання щодо процесуальних рішень у кримінальному провадженні № ____ від 8 жовтня 2016 року, закрито. В іншій частині клопотання залишено без задоволення.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника Суткевича О.О., який діє в інтересах ОСОБА1, про направлення матеріалів провадження № 757/22567/20-к за апеляційними скаргами Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 5 червня 2020 року з Вищого антикорупційного суду до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. задоволено частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 5 червня 2020 року, якою задоволено скаргу адвоката Лошакова Д.С. в інтересах ОСОБА1 на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання про скасування постанови першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. від 18 вересня 2019 року про скасування постанови від 9 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження № ____ від 8 жовтня 2016 року, скасовано.
Постановлено нову ухвалу, якою провадження за скаргою адвоката Лошакова Д.С. в інтересах ОСОБА1 на бездіяльність Генерального прокурора закрито. У задоволенні апеляційної скарги в іншій частині відмовлено.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, оцінюючи результати попередньої перевірки та наявні матеріали, виходить із такого.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
Відповідно до статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Статтею 3 КПК України передбачено, що саме до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
У статті 7 КПК України зазначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких належать, зокрема: верховенство права, законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості тощо.
З огляду на завдання кримінального провадження, встановлені статтею 2 КПК України, його загальні засади, визначені статтею 7 цього Кодексу, у тому числі законність, що полягає, зокрема, в обов’язку прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено досліджувати обставини кримінального провадження, виявляти як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надавати їм належну правову оцінку та забезпечувати прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, вбачається, що закриття кримінального провадження можливо, коли вирішено усі його завдання, а саме відсутня необхідність проведення слідчих (розшукових) дій чи інших процесуальних дій, спрямованих на збирання, перевірку і дослідження доказів, усі необхідні докази для ухвалення рішення про закриття кримінального провадження зібрані, досліджені і належним чином оцінені. Виконання вказаних завдань чинним КПК України покладено на органи досудового розслідування, прокурора, до яких слідчого суддю не віднесено. До повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні у порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до статті 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п’ятої статті 216 КПК України. Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті. Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).
Згідно із частиною першою статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, – слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318–380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Пунктом 2 частини другої статті 304 КПК України передбачено, що скарга повертається, якщо не підлягає розгляду в цьому суді.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги статті 33-1, частини першої статті 306 КПК України, слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Підпалий В.В., приймаючи до розгляду скаргу адвоката Лошакова Д.С. в інтересах ОСОБА1 на бездіяльність Генерального прокурора, діяв поза межами правового регулювання правил щодо підсудності.
Частиною першою статті 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосування заходів безпеки;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових)дій, негласних слідчих(розшукових) дій;
8) рішення слідчого прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування – особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом – підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, – стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Відповідно до вимог частини другої статті 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314–316 цього Кодексу.
Вказані обставини та положення нормативних документів можуть свідчити про можливе допущення суддею Підпалим В.В. низки порушень, які є підставою для дисциплінарної відповідальності судді, а саме:
частиною другою статті 303 КПК України встановлено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314–316 цього Кодексу;
відповідно до вимог частини четвертої статті 304 КПК України у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню, слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження;
здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні має здійснюватися у порядку, передбаченому КПК України. Лише під час судового розгляду переданого до суду обвинувального акта може бути вирішено питання про винуватість чи невинуватість особи. У такий спосіб будуть дотримані загальні засади кримінального судочинства стосовно всіх учасників кримінального провадження (не лише обвинувачених, але й потерпілих), у тому числі презумпція невинуватості й забезпечення доведеності вини, принципи змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередності дослідження показань, речей і документів.
Зобов’язуючи прокурора скасувати оскаржувану постанову про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, суддя Підпалий В.В. вийшов за межі своїх повноважень та втрутився у виключну компетенцію прокурора, фактично позбавив прокурора можливості прийняти рішення відповідно до наданої йому законодавством дискреції.
Враховуючи чітке законодавче врегулювання порядку розгляду клопотань під час досудового розслідування та визначення переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, суддя Підпалий В.В. не мав правових підстав для незастосування вказаних норм та прийняття судового рішення всупереч встановленим ними приписам.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 1978 року № 7360/76 у справі «Лео Занд проти Австрії» зазначено, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції охоплює усю організаційну структуру судів включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (пункт 68).
Із викладеного вбачається, що зобов’язання суддею Підпалим В.В. Генерального прокурора прийняти рішення про закриття кримінальної справи за результатами розгляду скарги на бездіяльність Генерального прокурора, що полягала у нерозгляді клопотання про процесуальні рішення, може свідчити про можливе істотне порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя. По-перше, такими діями судді унеможливлено реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, зокрема, позбавлено сторону обвинувачення можливості реалізувати свої права та обов’язки у кримінальному провадженні (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). По-друге, прийняття до розгляду скарги, яка згідно з вимогами статті 303 КПК України не підлягала оскарженню під час досудового розслідування, з порушенням чітких правил предметної підсудності призвело до порушення правил щодо юрисдикції суду (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» ВАКС здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом, а також шляхом здійснення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у таких кримінальних провадженнях.
Згідно з вимогами статті 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 КК України, в тому числі статті 364 цього Кодексу, статтями 206, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1–3 частини п’ятої статті 216 КПК України.
Відповідно до частин другої, третьої статті 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті, а інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).
Підпунктом 2 пункту 20-2 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України встановлено, що з дня початку роботи Вищого антикорупційного суду (з 5 вересня 2019 року) суди апеляційної інстанції (крім Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду) припиняють приймати до розгляду апеляційні скарги у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених цим Кодексом до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Проте «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення яких дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності скарги. При цьому обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, якої прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ у справах «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).
ЄСПЛ у рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96; рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
У Рішенні Конституційного Суду України від 12 червня 2012 року № 13-рп/2012 зазначено, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
Отже, Конституція України допускає можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.
Законом, який конкретизує положення Конституції України щодо обмеження можливості оскарження рішень суду, є зокрема, КПК України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у зв’язку із чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі № 494/6/18).
Також, у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд наголосив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Відповідно до положень статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України.
Згідно із частиною третьою статті 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, наведений в частинах першій, другій статті 309 КПК України та містить ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про закриття кримінального провадження на підставі частини дев’ятої статті 284 цього Кодексу, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю у разі обмеження чи порушення прав і законних інтересів осіб.
Правова природа судового контролю обумовлюється потребою учасників кримінального провадження в отриманні невідкладного судового захисту їх прав, свобод та інтересів під час досудового розслідування, в ході якого застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, проводяться слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії.
Статтею 3 КПК України до повноважень слідчого судді віднесено здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, передбаченому цим Кодексом.
При цьому повноваження слідчого судді у сфері захисту прав та законних інтересів учасників процесу не обмежується випадками, зазначеними у статті 303 КПК України, оскільки законодавець не може передбачити всі випадки, коли порушуються права та законні інтереси особи і виникає потреба у їх поновленні судом під час досудового розслідування.
За результатами розгляду скарги, в якій порушується питання про поновлення прав та законних інтересів, слідчий суддя приймає одне із рішень, передбачених частиною другою статті 307 КПК України, яке і мало місце у цьому провадженні.
З урахуванням викладеного, з огляду на положення статті 309 КПК України ухвала слідчого судді Підпалого В.В. про задоволення скарги на бездіяльність Генерального прокурора та зобов’язання вчинити певні дії, постановлена за правилами статті 307 КПК України, не підлягає апеляційному оскарженню.
Таким чином, Третя Дисциплінарна палата вважає неспроможним посилання в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 липня 2020 року, яка обґрунтовувала протилежний підхід.
Надані суддями пояснення стосовно мотивів постановлення ними ухвали саме такого змісту не спростовують факту відсутності відповідних мотивів в ухвалі.
Згідно зі статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29–30).
Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи. Таким чином, незазначення належних, співвідносних із положеннями процесуального закону мотивів, з яких виходив суд, може містити ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, наведені вище обставини можуть свідчити про наявність у діях суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панаіда І.В., Панкулича В.І. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості).
Зазначене свідчить про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Підпалого В.В. та суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панаіда І.В., Панкулича В.І.
Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Підпалого В.В., Боднара С.Б., Панаіда І.В., Панкулича В.І.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Підпалого Вячеслава Валерійовича, та суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара Сергія Богдановича, Панаіда Ігоря Васильовича, Панкулича Віктора Івановича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
Л.Б. Іванова
В.В. Матвійчук
