Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Саліхова В.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., Мельника О.П., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Караченцевої Єлизавети Віталіївни стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної Валентини Гнатівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 27 червня 2024 року надійшла дисциплінарна скарга Караченцевої Є.В. стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної В.Г. (вх. № К-702/14/7-24).
Процедура, рух дисциплінарної скарги
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 27 червня 2024 року справу для проведення попередньої перевірки передано члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселку Р.А., за результатами якої він склав висновок із пропозицією про відкриття дисциплінарної справи.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 17 липня 2024 року № 2196/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу за дисциплінарною скаргою Караченцевої Є.В. стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної В.Г.
Відповідно до приписів частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. як доповідач підготував висновок, який передав на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а також повідомив суддю та скаржницю про наявність проєкту такого висновку та можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя.
Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 11 грудня 2024 року, суддю Чорну В.Г. та скаржницю повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання повідомлень та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану та з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді Чорній В.Г. та скаржниці запропоновано взяти участь у цьому засіданні в режимі відеоконференції.
У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 11 грудня 2024 року суддя Чорна В.Г. взяла участь у режимі відеоконференції. Скаржниця в засідання не прибула.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., суддю Чорну В.Г., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, погодилась із пропозицією доповідача та дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Стислий зміст дисциплінарної скарги
У дисциплінарній скарзі Караченцева Є.В. зазначила, що в Україні збільшилась кількість судових справ про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з батьком, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, а також про позбавлення батьківських прав. Зауважила, що часто спори у таких справах відсутні, а рішення у цих справах приймаються з метою надання можливості військовослужбовцям звільнитися з армії, а призовникам – ухилитися від мобілізації, виїхати за кордон.
Зборівський районний суд Тернопільської області у 2022–2023 роках розглянув 106 справ за позовами батька дитини у визначених категоріях справ. Скаржниця зазначила, що понад 90 % справ, які розглядав цей суд, мали безспірний характер. У жодній із справ суд не з’ясував думки дитини і понад третину справ розглянув без участі жодного учасника справи, судді ухвалюють рішення з нетиповою швидкістю. Це, на думку Караченцевої Є.В., може свідчити про штучний характер спорів та фіктивний розгляд справ.
Скаржниця проаналізувала рішення судді Чорної В.Г. у Єдиному державному реєстрі судових рішень і дійшла висновку про фіктивність рішень щодо розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком (рішення від 24 жовтня 2022 року у справі № 599/1938/22; від 4 листопада 2022 року у справі № 599/2007/22; від 21 жовтня 2022 року у справі № 599/1866/22; від 30 червня 2022 року у справі № 599/860/22; від 24 квітня 2023 року у справі № 599/800/23).
Про відсутність реального спору та штучний характер цих рішень, на думку скаржниці, свідчать: стислі строки розгляду справ; задоволення позовів без проведення належної перевірки фактичних обставин справи; розгляд справ в одне засідання без участі позивача, відповідача, органу піки та піклування, дитини; миттєве визнанням позовів з боку відповідачок (матерів); ідентичність змісту судових рішень.
У дисциплінарній скарзі скаржниця наголошує, що ухвалення рішень без з’ясування думки дитини, яка може її висловити, є очевидним порушенням вимог законодавства.
Караченцева Є.В. зазначила, що в період, коли постає нагальна потреба в належному виконанні громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, розгляд справи за позовом військовозобов’язаних чоловіків про встановлення факту, який може бути підставою для ухилення від мобілізації, без фактичного залучення до участі у справі органу у справах дітей, третіх осіб, для яких рішення суду про задоволення позову створюватиме відповідні обов’язки, свідчить про істотне порушення норм матеріального та процесуального права, які не можуть залишатися без уваги.
Стислий зміст пояснень судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної В.Г.
Суддя Чорна В.Г. доводи дисциплінарної скарги вважає необґрунтованими та непідтвердженими доказами. Суддя зазначила, що тенденція до збільшення кількості позовів про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей з батьком, позбавлення батьківських прав упродовж 2022–2023 років спостерігалася майже в усіх загальних судах України. Зборівський районний суд Тернопільської області надавав інформацію щодо кількості таких справ на запити, зокрема правоохоронних органів, громадських організацій, така інформація була внесена до відповідної звітності.
Суддя Чорна В.Г. категорично не погоджується з тим, що зазначені в дисциплінарній скарзі судові справи мають ознаки штучного, замовного характеру, спрямованого на створення умов для ймовірного ухилення військовозобов’язаних чоловіків-позивачів від мобілізації. Зауважила, що всі зазначені справи є суто цивільними, виникли з сімейних правовідносин.
У кожному судовому рішенні, у зазначених у дисциплінарній скарзі справах, суд довів сторонам зміст статті 141 Сімейного кодексу України, відповідно до якої мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Суддя Чорна В.Г. також звертає увагу на те, що в жодному рішенні не встановлено обов’язку батька самостійно виховувати дітей, матір не позбавлена батьківських прав, не обмежена у спілкуванні з дітьми чи їх вихованні, в жодному разі не встановлено, що мати ухиляється від виховання своїх дітей. Тому, на думку судді Чорної В.Г., вказані рішення не можуть слугувати для надання позивачам-чоловікам будь-яких пільг, переваг, відстрочок, зокрема від мобілізації, оскільки наявні інші особи – матері дітей, які згідно із законом зобов’язані виховувати й утримувати своїх дітей, є працездатними, не визнані недієздатними, померлими чи безвісно відсутніми, не позбавлені батьківських прав.
Суддя не має процесуальних підстав вплинути на недобросовісну поведінку осіб – учасників справи після прийняття рішення, та не повинен нести відповідальності за дії таких осіб, пов’язаних з недобросовісним використанням судового рішення та бути заручником таких дій.
Окрім цього, суддя Чорна В.Г. зазначила, що не погоджується з доводами дисциплінарної скарги про те, що вона допустила процесуальні порушення. Вказала, що на стислий строк розгляду справ вплинуло те, що при призначенні справи до розгляду, для недопущення тяганини в розгляді справи, вона враховує дні засідання виконавчого комітету, а також розклад судових засідань у справах, що перебувають у її провадженні. Провадження у справі, як правило, відкриває в день надходження позовної заяви, що відповідає вимогам статті 187 Цивільного процесуального кодексу України, а також з огляду на навантаження.
Суддя Чорна В.Г. пояснила, чому строк розгляду зазначених у дисциплінарній скарзі справ був значно коротшим ніж середній строк розгляду такої категорії справ: третьою стороною у цих справах був орган опіки і піклування – Служба в справах дітей Зборівської районної державної адміністрації, яка надавала висновки, працюючи із сім’ями Зборівського району. Після реорганізації Зборівської районної державної адміністрації згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» такі висновки надають органи опіки і піклування – Служба в справах дітей Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області, Служба в справах дітей Залозецької селищної ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області та Озернянської сільської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області, що суттєво скоротило час складання висновків спеціалістів про доцільність проживання дитини з одним із батьків, про позбавлення батьківських прав тощо. Крім того, перед поданням позову до суду позивачі могли самостійно звертатися із заявами до органу опіки і піклування для складання такого висновку, що також впливало на строк його складання.
Суддя Чорна В.Г. зазначила, що в тексті кожного судового рішення вказано вік неповнолітніх дітей. Позовні заяви та клопотання про розгляд справ за відсутності сторін надходили до суду в різні дні. Ухвалення судового рішення в підготовчому засіданні у разі визнання позову відповідає частині четвертій статті 200 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя Чорна В.Г. наполягає на тому, що в неї були законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову, оскільки визнання відповідачем позову не суперечило закону та не порушувало прав, свобод та інтересів інших осіб. Зазначила, що право учасника справи брати участь у судових засіданнях чи заявити клопотання про розгляд справи без його участі, право відповідача визнати позовні вимоги передбачено статтями 43, 49, 211 Цивільного процесуального кодексу України. Крім цього, якщо клопотання про розгляд справи без його участі заявили всі учасники справи, суд зобов’язаний провести судовий розгляд справи на підставі наявних матеріалів.
Щодо з’ясування думки дитини суддя Чорна В.Г. зазначила, що в кожній справі, зазначеній у дисциплінарній скарзі, наявні висновки органу опіки і піклування, затверджені рішеннями виконавчого комітету Зборівської міської ради, та акти обстеження матеріально-побутових умов проживання сімей. У кожному випадку фахівці – працівники служби у справах дітей – провели відповідну перевірку, з’ясували фактичне місце проживання неповнолітньої дитини, умови її проживання, взаємовідносини у сім’ї, прихильність дитини до батьків, провели бесіду з неповнолітньою дитиною, було враховано думку дитини щодо її проживання з одним із батьків. У всіх випадках дитина фактично проживала з батьком, орган опіки і піклування надав письмові висновки про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком. Отже, думку неповнолітньої дитини під час прийняття рішень враховано, тому права дитини в жодному випадку порушено не було. Крім цього, суддя зазначила, що в приміщенні суду відсутнє укриття, тому не було потреби повторно з’ясовувати думку дітей.
Суддя Чорна В.Г. зауважила, що доказами наявності спору щодо визначення місця проживання дітей були також документи, надані органом опіки та піклування, висновки органу опіки та піклування по суті справи. Визнання позову відповідачем є його правом, передбаченим законом, тому не може бути однозначною ознакою безспірності позову. З огляду на це визнання відповідачами позовів у справах №№ 599/860/22, 599/1866/22, 599/1938/22, 599/2007/22, 599/800/23 не порушують прав дітей та прийняті виключно з урахуванням найкращих інтересів неповнолітніх дітей.
Суддя Чорна В.Г. наголосила, що під час розгляду вказаних справ діяла неупереджено, незалежно, виходячи з фактів, установлених на підставі верховенства права, розуміння закону, власної оцінки доказів. В кожній справі були наявні докази, достатні для задоволення позовних вимог, які були належно досліджені та оцінені. В жодній із справ не було підстав для відмови у відкритті провадження у справі, відмови у задоволенні позову чи закриття провадження. Натомість, на думку судді, проявом поведінки, що підриває авторитет правосуддя було б безпідставне позбавлення особи доступу до правосуддя, невмотивована відмова у позові, побоювання суддею прийняти рішення та затягування розгляду справи.
Обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи
Відомості щодо судді
Чорна Валентина Гнатівна Указом Президента України від 6 червня 2002 року № 513/2002 призначена на посаду судді Тернопільського міського суду Тернопільської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 298-VI призначена на посаду судді місцевого Зборівського районного суду Тернопільської області безстроково.
Щодо справи № 599/860/22
15 червня 2022 року до Зборівського районного суду Тернопільської області звернувся ОСОБА1 із позовом до ОСОБА2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Служба в справах дітей Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що з 1 жовтня 2011 року він перебуває з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі. У цьому шлюбі у них народилося двоє дітей ОСОБА3, ____ року народження, та ОСОБА4, ____ року народження, які проживають разом із батьком за адресою: АДРЕСА1. Зазначив, що через останні події в країні та непорозуміння в сім’ї відповідачка залишила постійне місце проживання та вибула за межі держави із дочкою ОСОБА4, а сина ОСОБА3 залишила на його утриманні та вихованні. Сином відповідачка не цікавиться та не бажає повертатися додому, їх шлюб носить формальний характер. З цих підстав позивач вважав, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу є неможливим та суперечить їх інтересам. Просив шлюб розірвати та визначити місце проживання сина разом із ним, оскільки він спроможний забезпечити сину хороші умови для гармонійного розвитку, відпочинку та виховання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 червня 2022 року справу передано на розгляд судді Чорній В.Г.
Цього самого дня суддя Чорна В.Г. відкрила провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести в порядку загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 30 червня 2022 року.
Розгляд справи тривав 15 днів. Рішення ухвалено на першому засіданні.
Зборівський районний суд Тернопільської області рішенням від 30 червня 2022 року задовольнив позов. Шлюб розірвано. Визначено місце проживання неповнолітнього сина – ОСОБА3, ____ року народження, разом із батьком – ОСОБА1 у АДРЕСА1, Україна. Призначено стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини.
Розгляд справи відбувся без учасників справи.
Матеріали справи не містять даних про направлення позову та ухвали про відкриття провадження у справі позивачу та відповідачу, тому невідомо, як саме вони її отримали.
Позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити, про що подав відповідну заяву. Просив суд розглянути справу за його відсутності.
Представниця Служби у справах дітей Зборівської міської ради ОСОБА5 підтримала висновок органу опіки та піклування, подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Суд дослідив рішення виконавчого комітету Зборівської міської ради «Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини» від 29 червня 2022 року № 142, яким затвердив висновок Служби у справах дітей Зборівської міської ради та рекомендував визначити місце проживання малолітнього сина – ОСОБА3, із батьком – ОСОБА1, за адресою його проживання.
22 червня 2022 року у Зборівському районному суді Тернопільської області також зареєстровано заяву відповідачки ОСОБА2, із зазначенням дати –23 червня 2022 року. З матеріалів справи вбачається, що таку заяву відповідачка подала особисто. У заяві відповідачка, зокрема, зазначила:
«Я, ОСОБА2, отримала від Зборівського районного суду Тернопільської області копію позову ОСОБА1 до мене про розірвання шлюбу, визначення місця проживання нашого сина Дмитра разом з ним та стягнення аліментів на його утримання.
Ставлю суд до відома, що я в даний час перебуваю за межами України разом з нашою донькою Вікторією, а наш спільний син Дмитро перебуває разом з ОСОБА1 в м. Зборів та перебуває на його повному утриманні та вихованні.
Постійне місце проживання в м. Зборів мною залишено в січні 2022 року через постійні сімейні сварки та протилежні з позивачем погляди на сімейні стосунки та методи виховання дітей».
Отже, у цій заяві відповідачка стверджувала, що з січня 2022 року і на момент подання цієї заяви перебуває за кордоном. З огляду на це в судді мало б виникнути запитання, як саме особа, яка перебуває за кордоном, могла особисто подати заяву до суду.
Окрім того, відповідно до розписки про отримання повістки, що міститься в матеріалах справи, відповідачка, яка відповідно до позову та її особистої заяви перебуває за кордоном, 20 червня 2022 року особисто отримала повістку про призначене засідання на 30 червня 2022 року о 09:15.
У судовому рішенні не відображено цієї очевидної суперечності інформації, що міститься в матеріалах справи, про те, що ОСОБА2 не могла одночасно перебувати за межами України й особисто подати заяву до Зборівського районного суду Тернопільської області та отримати повістку.
Під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 11 грудня 2024 року суддя Чорна В.Г. не змогла аргументовано пояснити, як саме ОСОБА2 могла отримати від суду та особисто подати до суду документи, якщо вона перебувала у цей час за кордоном, і чому суддя не звернула на це увагу під час розгляду справи.
Суддя Чорна В.Г. також повідомила, що їй не було відомо про те, що позивач ОСОБА1 на момент розгляду справи обіймав посаду секретаря Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області.
Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду надійшла відповідь Державної прикордонної служби України від 5 листопада 2024 року, у якій зазначено, що у 2022 році ОСОБА2 за кордон не виїжджала. Це ставить під обґрунтований сумнів достовірність інформації, яку надав позивач, відповідач, а також інформації, що відображена в акті обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини та висновку органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини з батьком.
Відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 та 2023 роки, які подав ОСОБА1, дружиною зазначено ОСОБА2. Це також ставить під сумнів достовірність наданої позивачем та відповідачем інформації у справі № 599/860/22.
Тернопільський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на запит доповідача повідомив, що ОСОБА1 оформив право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовну та мобілізацію» (опікун особи, визнаної судом недієздатною). Отже, відстрочка, яку отримав ОСОБА1, не пов’язана з рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2022 року № 599/860/22.
Щодо справи № 599/1866/22
6 жовтня 2022 року до Зборівського районного суду Тернопільської області звернувся ОСОБА6 із позовом до ОСОБА7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Служба в справах дітей Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що з 24 березня 2016 року він перебуває з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі. В шлюбі у них народилася донька ОСОБА8, ____ року народження, яка проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА2. Зазначив, що через останні події в державі та непорозуміння в сім’ї, відповідачка систематично залишала постійне місце проживання та виїжджала за межі держави, залишавши дочку на утриманні та догляді позивача, їх шлюб має формальний характер. З цих підстав позивач вважав, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу є неможливим та суперечить їх інтересам. Просив розірвати шлюб та визначити місце проживання неповнолітньої дочки разом із ним, оскільки він спроможний забезпечити дочці хороші умови для гармонійного розвитку, відпочинку та виховання, придбав квартиру у місті Тернополі, матеріально забезпечений і здатний надати дитині необхідні умови та турботу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6 жовтня 2022 року справу передано на розгляд судді Чорній В.Г.
Цього самого дня суддя Чорна В.Г. відкрила провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести в порядку загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 19 жовтня 2022 року.
У матеріалах справи відсутні дані про направлення позову та ухвали про відкриття позивачу та відповідачу, тому невідомо, як саме вони її отримали.
Розгляд справи тривав 15 днів. Рішення ухвалено на другому засіданні.
Зборівський районний суд Тернопільської області рішенням від 21 жовтня 2022 року задовольнив позов. Шлюб розірвано. Визначено місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА8, ____ року народження, разом із батьком – ОСОБА6 за адресою: АДРЕСА2.
Розгляд справи відбувся без учасників справи.
У зв’язку з неявкою сторін 19 жовтня 2022 року справу відкладено на 21 жовтня 2022 року. Тобто інтервал між засіданнями становив 1 робочий день. У матеріалах справи наявні розписки про отримання сторонами повісток, однак відсутні дані про спосіб відправки повісток та про дату їх отримання.
Позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити, про що подав відповідну заяву. Просив суд розглянути справу за його відсутності.
Відповідач подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала, просила їх задовольнити.
Представник Служби у справах дітей Зборівської міської ради ОСОБА5 підтримала висновок органу опіки та піклування, подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Суд дослідив рішення виконавчого комітету Зборівської міської ради «Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини» від 19 жовтня 2022 року № 253, яким рекомендовано визначити місце проживання малолітньої доньки – ОСОБА8, із батьком – ОСОБА6 за адресою його проживання.
Тернопільський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на запит доповідача повідомив, що ОСОБА6 оформив право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовну та мобілізацію» (жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень, здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
Щодо справи № 599/1938/22
17 жовтня 2022 року до Зборівського районного суду Тернопільської області звернувся ОСОБА9 із позовом до ОСОБА10, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Служба у справах дітей Зборівської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітніх дітей.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що з 3 вересня 2005 року він перебуває з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі. В цьому шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА11, ____ року народження, та ОСОБА12, ____ року народження, які проживали разом з ним за адресою: АДРЕСА3. Позивач зазначив, що протягом останніх двох років сімейне життя між ними стало погіршуватися, що в результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Відповідачка проживає окремо. Просив розірвати шлюб, а місце проживання сина – ОСОБА12 визначити разом із ним, оскільки він спроможний забезпечити дитині хороші умови для гармонійного розвитку, відпочинку та виховання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 жовтня 2022 року справу передано на розгляд судді Чорній В.Г.
17 жовтня 2022 року суддя Чорна В.Г. відкрила провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести в порядку загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 24 жовтня 2022 року.
Розгляд справи тривав 7 днів. Рішення ухвалено на першому засіданні. При цьому розподіл справи відбувся 17 жовтня 2022 року об 11:30. Цього самого дня суддя Чорна В.Г. відкрила провадження у справі та направила ухвалу про відкриття органу опіки і піклування. Цього самого дня працівники служби в справах дітей Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області відвідали місце проживання дитини та склали відповідний акт. 19 жовтня 2022 року Зборівський міський голова затвердив висновок про визначення місця проживання дитини.
Суддя Чорна В.Г. не змогла відповісти на запитання членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про спосіб направлення органу опіки і піклування ухвали про відкриття провадження та причину такої швидкості у розгляді цієї справи й підготовки відповідних документів.
Зборівський районний суд Тернопільської області рішенням від 24 жовтня 2024 року задовольнив позов. Розірвано шлюб між ОСОБА9 та ОСОБА10. Визначено місце проживання неповнолітнього сина – ОСОБА12, разом із батьком.
У матеріалах справи відсутні дані про направлення позову та ухвали про відкриття провадження відповідачу, ухвали про відкриття провадження – позивачу, а тому невідомо, як саме вони їх отримали.
Розгляд справи відбувся без учасників справи.
З рішення Зборівського районного суду Тернопільської області вбачається, що позивач у судове засідання 24 жовтня 2024 року не з’явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив суд розглянути справу за його відсутності.
Відповідачка в судове засідання 24 жовтня 2024 року також не з’явилася. Подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала, просила їх задовольнити.
Представник третьої особи органу опіки і піклування – Служби в справах дітей Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області, підтримала висновок органу опіки та піклування, подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Суд дослідив рішення виконавчого комітету Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області «Про затвердження висновку опікунської ради Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області про визначення місця проживання малолітньої дитини» від 19 жовтня 2022 року № 253, яким рекомендовано визначити місце проживання малолітнього сина – ОСОБА12, із батьком.
Тернопільський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на запит доповідача повідомив, що в нього відсутня інформація про наявність у ОСОБА9 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Щодо справи № 599/2007/22
25 жовтня 2022 року до Зборівського районного суду Тернопільської області звернувся ОСОБА13 із позовом до ОСОБА14, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Служба в справах дітей Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на те, що з 8 січня 2003 року він перебуває з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі. В цьому шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА15, ____ року народження, та ОСОБА16, ____ року народження, які проживають разом з ним за адресою: АДРЕСА4. Зазначив, що протягом останніх двох років сімейне життя між сторонами стало погіршуватися, що в результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Просив розірвати шлюб та визначити місце проживання неповнолітнього сина – ОСОБА16, разом із ним, оскільки він спроможний забезпечити дитині хороші умови для гармонійного розвитку, відпочинку та виховання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 жовтня 2022 року справу передано на розгляд судді Чорній В.Г.
26 жовтня 2022 року суддя Чорна В.Г. відкрила провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести в порядку загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 4 листопада 2022 року.
Розгляд справи тривав 10 днів. Рішення ухвалено на першому засіданні.
Зборівський районний суд Тернопільської області рішенням від 4 листопада 2022 року задовольнив позов. Розірвано шлюб між ОСОБА13 та ОСОБА14. Визначено місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА16, ____ року народження, разом із батьком – ОСОБА13 у АДРЕСА4, Україна.
Розгляд справи відбувся без учасників справи.
Позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити, про що подав відповідну заяву. Просив суд розглянути справу за його відсутності.
З матеріалів справи випливає, що розписку про виклик до суду відповідач – ОСОБА14 особисто отримала 28 жовтня 2022 року.
2 листопада 2022 року ОСОБА14 особисто подала до Зборівського районного суду Тернопільської області заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала, просила їх задовольнити. Повідомила, що сімейні відносин у них із ОСОБА13 не склалися, що вони не проживають разом вже близько двох років. Вона зі своєю малолітньою дочкою – ОСОБА15, ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА5. Не заперечувала щодо того, щоб її малолітній син – ОСОБА16, ____ року народження, проживав разом із батьком – ОСОБА13, у АДРЕСА4.
Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду встановлено, що згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України ОСОБА14 з 10 травня 2022 року до 15 грудня 2022 року перебувала за кордоном. З огляду на це, вона не могла особисто подати вказані заяви та не могла отримувати повістку про виклик у справі.
Служба у справах дітей Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області підтримала висновок органу опіки та піклування, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Суд дослідив рішення виконавчого комітету Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області «Про затвердження висновку опікунської ради Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області про визначення місця проживання малолітньої дитини» від 1 листопада 2022 року № 269, яким рекомендовано визначити місце проживання малолітнього сина – ОСОБА16, із батьком – ОСОБА13.
Думка ОСОБА16, ____ року народження, щодо якого вирішувалося питання про визначення місця проживання, в судовому засіданні не з’ясовувалася.
У матеріалах справи відсутні дані про направлення позову та ухвали про відкриття провадження відповідачу, ухвали про відкриття – позивачу, а тому невідомо, як саме вони їх отримали.
Окрім того, у матеріалах справи наявна довідка про відправку електронним листом 26 жовтня 2022 року о 7:59 ухвали про відкриття провадження на адресу 04058410@mail.gov.ua (електронна пошта Зборівської міської ради). З цього випливає, що ухвала від 26 жовтня 2022 року про відкриття провадження була оформлена, підписана та відправлена органу опіки та піклування до початку робочого дня.
Щодо справи № 599/800/23
6 квітня 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області звернувся ОСОБА17 із позовом до ОСОБА18, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Служба в справах дітей Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що з 21 травня 2011 року він перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. В цьому шлюбі у них народилися дочки ОСОБА19, ____ року народження, та ОСОБА20, ____ року народження. Зазначив, що дочка – ОСОБА19 проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА6. Стверджує, що сімейне життя між сторонами погіршилося, що в результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Відповідачка проживає окремо і стала для позивача чужою людиною. Через останні події в державі та непорозуміння у сім’ї відповідачка залишила постійне місце проживання та дочку – ОСОБА19, на утриманні та вихованні позивача. З цих підстав позивач вважав, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу є неможливим та суперечить його інтересам, у зв’язку із чим просив шлюб розірвати. Позивач вважав, що місце проживання дочки необхідно визначити разом із ним, оскільки він спроможний забезпечити дитині хороші умови для гармонійного розвитку, відпочинку та виховання. За вказаних обставин просив задовольнити позов та визначити місце проживання неповнолітньої дочки – ОСОБА19, разом із ним.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6 квітня 2023 року справу передано на розгляд судді Чорній В.Г.
6 квітня 2023 року суддя Чорна В.Г. відкрила провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести в порядку загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 24 квітня 2023 року.
Розгляд справи тривав 18 днів. Рішення ухвалено в першому засіданні.
Зборівський районний суд Тернопільської області рішенням від 24 квітня 2024 року задовольнив позов. Шлюб розірвано. Визначено місце проживання неповнолітньої дочки – ОСОБА19, ____ року, разом із батьком – ОСОБА17, за його зареєстрованою адресою місця проживання: АДРЕСА6. Стягнуто з ОСОБА18, РНОКПП ____, ____ року народження, на користь ОСОБА17, РНОКПП ____, ____ року народження, аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА19, ____ року народження, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 6 квітня 2023 року і до досягнення дочкою повноліття.
Розгляд справи відбувся без учасників справи.
Позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити, про що подав відповідну заяву. Просив суд розглянути справу за його відсутності.
20 квітня 2023 року у Зборівському районному суді Тернопільської області відповідачка – ОСОБА18, особисто зареєструвала заяву, датовану 20 квітням 2023 року, у якій, зокрема, зазначила:
«Я, ОСОБА18, отримала від Зборівського районного суду Тернопільської області копію позову ОСОБА17 до мене про розірвання шлюбу, визначення місця проживання нашої доньки Вероніки разом з ним та стягнення аліментів на її утримання.
Ставлю суд до відома, що я в даний час перебуваю за межами України, а наша спільна донька Вероніка перебуває разом з ОСОБА17 в с. Годів та перебуває на його повному утриманні.
Постійне місце проживання в с. Годів мною залишено в березня 2022 року через постійні сімейні сварки та протилежні з позивачем погляди на сімейні стосунки та методи виховання дітей».
Таким чином, у цій заяві відповідачка стверджувала, що на момент подачі цієї заяви перебуває за кордоном. З огляду на це в судді Чорної В.Г. мало б виникнути запитання, як саме особа, яка перебуває за кордоном, могла особисто подати заяву до суду.
У судовому рішенні не відображено цю очевидну суперечність наявної у матеріалах справи інформації про те, що відповідачка не могла одночасно перебувати за межами України і особисто подати заяву до Зборівського районного суду Тернопільської області.
Під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 11 грудня 2024 року суддя не змогла аргументовано пояснити, як саме відповідачка могла особисто подати до суду документи, якщо вона перебувала у цей час за кордоном і чому суддя не звернула на це увагу під час розгляду справи.
Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду отримано відповідь Державної прикордонної служби України від 5 листопада 2024 року, з якої випливає, що у 2022 році ОСОБА18 не виїжджала за кордон. Це ставить під обґрунтований сумнів достовірність інформації, наданої позивачем, відповідачем.
Представник третьої особи органу опіки і піклування – Служби у справах дітей Зборівської міської ради, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, повністю підтримує висновок органу опіки та піклування, який прийнятий з урахуванням найкращих інтересів дітей.
Суд дослідив рішення виконавчого комітету Зборівської міської ради «Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання дітей» від 19 квітня 2023 року № 83, яким рекомендовано визначити місце проживання малолітньої – ОСОБА19, ____ року народження, із батьком – ОСОБА17 за адресою проживання батька. Це рішення підписав ОСОБА1, який був позивачем у аналогічній справі № 599/860/22.
Думка малолітньої ОСОБА19, ____ року народження, щодо якої вирішувалося питання про визначення місця проживання, у судовому засіданні не з’ясовувалася.
Тернопільський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на запит доповідача повідомив, що у нього відсутня інформація про наявність у ОСОБА17 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Частиною другою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 цього Закону визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС), зокрема, зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів, і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування.
Ефективна система правосуддя функціонує на благо широкого загалу суспільства, а не тільки тих осіб, справи яких розглядаються в суді. Верховенство права демонструється і встановлюється через ефективну роботу та рішення судів, що надає суспільству загальну можливість регулювати та впорядковувати свої відносини надійно та впевнено (пункт 20 Висновку КРЄС № 6 (2004)).
Аналіз матеріалів справ №№ 599/1938/22, 599/2007/22, 599/1866/22, 599/860/22, 599/800/23 підтверджує доводи скаржниці про ознаки штучного характеру розглянутих спорів та формального розгляду цих справ.
Усі справи суддя Чорна В.Г. розглянутла у нетипово швидкий для такої категорії справ строк. У 4 з 5 випадків провадження у справі відкрито у день авторозподілу, а рішення ухвалені в першому підготовчому засіданні. Середній строк розгляду справ становив 13 календарних днів. В окремих випадках справа була призначена та розглянута ще до завершення наданого ухвалою про відкриття провадження строку для надання заперечення на позов.
У кожній із справ мало місце визнанням позовів з боку матерів дітей. При цьому у матеріалах справи немає даних про надсилання відповідачам позову та ухвали про відкриття провадження.
Усі судові справи розглянуто без учасників справи та органу опіки і піклування.
Під час розгляду справ №№ 599/1938/22, 599/2007/22, 599/1866/22, 599/860/22, 599/800/23 суддя Чорна В.Г. не переконалася, чи наведені у позовах доводи відповідають дійсності. Суддя Чорна В.Г. задовольняла позовні вимоги без перевірки фактичних обставин справ. Суддя Чорна В.Г. також не перевіряла дотримання вимог процесуального законодавства, зокрема належного вручення учасникам справи судових повісток та надсилання їм копій позовних заяв та додатків до них.
Відповідно до частини другої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб. Це свідчить, що суддя могла і повинна була з власної ініціативи перевірити обставини, які є важливими для захисту прав дітей.
У матеріалах судових справ містяться наявні очевидні та важливі для справи невідповідності, які суддя Чорна В.Г. під час розгляду справи Дисциплінарною палатою обґрунтовано пояснити не змогла.
Так, у справі № 599/860/22 за позовом ОСОБА1, який на час звернення до суду обіймав посаду секретаря Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, відповідачка ОСОБА2 22 червня 2022 року у Зборівському районному суді Тернопільської області особисто подала заяву, у якій зазначила, що перебуває за межами України. У справі також міститься особиста розписка ОСОБА2 від 20 червня 2022 року про отримання повістки.
Суддя Чорна В.Г. не перевірила, як саме особа, яка перебуває за межами України, могла особисто подати таку заяву про визнання позову та написати розписку про отримання позову. Не надала логічних пояснень того, чому не вжила всіх дієвих заходів для перевірки справжнього місця проживання відповідачки. Належним чином не дослідила заяву про визнання позову та розписку, які є суперечливими за своїм змістом.
Аналогічні порушення допущені в справі № 599/800/23, у якій відповідачка ОСОБА18 20 квітня 2023 року особисто зареєструвала заяву в суді про визнання позову, у якій зазначила, що отримала від Зборівського районного суду Тернопільської області копію позову. Стверджувала, що на той час перебувала за межами України.
Відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України зазначена вище інформація про перебування відповідачів у вказаних вище справах є неправдивою. Ні ОСОБА18, ні ОСОБА2 не виїжджали за кордон на час розгляду справи судом, складання акта обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини, затвердження висновку органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини з батьком.
У справі № 599/2007/22 розписку про виклик до суду відповідачка ОСОБА14 начебто особисто отримала 28 жовтня 2022 року, а заяву про розгляд справи без її участі та визнання позову подала до суду 2 листопада 2022 року. Проте згідно із відповіддю Державної прикордонної служби України ОСОБА14 з 10 травня 2022 року до 15 грудня 2022 року перебувала за кордоном. Тому об’єктивно не могла особисто отримати, підписати і подати документи до суду. Про те, що відповідач перебуває за кордоном, вказано й у висновку органу опіки і піклування, а отже, суддя Чорна В.Г. мала врахувати та перевірити цю обставину.
З матеріалів судових справ №№ 599/1938/22, 599/2007/22, 599/1866/22, 599/860/22, 599/800/23 також убачається, що висновки органу опіки та піклування надавались масово, у дуже короткі строки та без спілкування з матерями і дослідження умов їх проживання, що викликало необхідність більш ретельного з’ясування усіх обставин справи та самостійної перевірки судом можливості проживання дитини з мамою. Наприклад, у справі № 599/1938/22 позивач ОСОБА9 17 жовтня 2022 року звернувся до суду. 17 жовтня 2022 року суддя Чорна В.Г. відкрила провадження у справі. 17 жовтня 2022 року головними спеціалістами органу опіки та піклування проведено обстеження житлових умов позивача. 19 жовтня 2022 року висновок було затверджено рішенням виконавчого комітету Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області.
Встановлені обставини справ та дії судді Чорної В.Г. з погляду звичайної розсудливої людини дійсно можуть створювати враження про те, що ці справи мали штучний характер і мали на меті не захист прав дітей, а ймовірне отримання батьками дітей права на відстрочку від мобілізації. Однак під час перевірки не встановлено достатніх чітких та переконливих доказів, які підтверджували б обізнаність судді про таку мету, позапроцесуальне спілкування зі сторонами, очевидну свавільність дій судді. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зважає на те, що у всіх справах були висновки органу опіки і піклування з рекомендацією визначити місце проживання дітей з батьками, які суддя Чорна В.Г. повинна була врахувати.
Також враховано, що відповідно до даних Тернопільського територіального центру комплектування та соціальної підтримки лише один з позивачів отримав відстрочку від мобілізації, ймовірно використовуючи обставини, що встановлені судовим рішенням.
З огляду на це Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку про відсутність достатніх доказів наявності в діях судді Чорної В.Г. складу правопорушення, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
Водночас під час розгляду дисциплінарної справи встановлені обставини, що свідчать про наявність у діях судді іншого складу дисциплінарного проступку.
З матеріалів справ №№ 599/800/23, 599/2007/22 вбачається, що вік дітей становив більше 10 років, а у справі № 599/1938/22 – більше 9 років, тобто був достатнім, щоб діти були спроможні висловити свою думку. Проте суддя Чорна В.Г. не забезпечила їх право бути заслуханим щодо предмета спору, що є серйозним порушенням прав дитини.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частина восьма статті 7 Сімейного кодексу України).
Статтею 171 Сімейного кодексу України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов’язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).
Стаття 12 Конвенції про права дитини (схвалена резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII) визначає, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Судді повинні поважати право дитини бути почутою у всіх питаннях, які зачіпають її або, принаймні, бути почутою, якщо вона, як вважається, має достатнє уявлення про питання, про яке йде мова. Засоби для цієї мети повинні бути адаптовані до рівня розуміння і вміння спілкуватися та брати до уваги обставини справи дитини. Діти повинні отримувати консультації щодо способу, в якому вони хочуть бути заслуханими.
Належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини у відповідності з її віком і зрілістю.
У постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц констатовано, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з’ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передання йому дітей (постанова Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19).
У справі «М.С. проти України» Європейський суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Отже національне, міжнародне законодавство, позиція Європейського суду та сталі правові висновки Верховного Суду вказують на імперативне правило про необхідність заслуховування думки дитини, яка може її висловити при вирішенні спору щодо визначення її місця проживання. Забезпечення найкращих інтересів дитини вимагає від судді з’ясувати здатність дитини висловити свою думку, переконатись, що реалізація цього права дитини відбулась у спосіб, який максимально забезпечить її право бути почутою і на врахування її думки. Це означає, що суд або безпосередньо та у відповідних умовах має заслухати думку дитини, або особливо ретельно переконатись, що така думка була належним чином заслухана, задокументована та відображена уповноваженим органом з метою належного її врахування судом під час вирішення спору. Матеріали дисциплінарної справи свідчать, що суддя не дотримався цих правил. Суддею під час розгляду справ, що є предметом дисциплінарного провадження не заслухано жодної дитини. Окрім того у висновках органу опіки і піклування, які знаходяться у матеріалах справ, а також у рішеннях суду відсутні дані, що у дітей з’ясовувалось з ким вони бажають проживати і якою була їх думка. Більше того, з матеріалів справ випливало, що така думка не встановлювалась і цьому питанню не надавалась належна увага.
Отже суддею проігноровано вимоги законодавства, покликаних забезпечити дотримання основоположних прав дітей, що свідчить про очевидне і грубе порушення цих прав.
З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ходить висновку, що суддя Чорна В.Г. вчинила дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
При цьому відсутність встановлених негативних наслідків не може бути підставою для звільнення від дисциплінарної відповідальності судді, оскільки в її діях встановлено порушення прав людини і основоположних свобод (пункт 168 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21).
Заначений дисциплінарний проступок вчинений суддею Чорною В.Г. внаслідок грубої недбалості. Обставин, які б вказували на умисність дій судді, не встановлено.
Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Обґрунтування застосування дисциплінарного стягнення
Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Строк застосування до судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної В.Г. дисциплінарного стягнення не закінчився.
Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Згідно з характеристикою, яку надав голова Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурський В.В., суддя Чорна В.Г. за своїми діловими якостями енергійна, ініціативна, дисциплінована, вимоглива до себе, є прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримується високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Неупереджена (об’єктивна), безстороння, справедлива. Поведінка її професійна та бездоганна. Уважна до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі та на яких такий процес впливає, з рівноправним ставленням до сторін, підтримує баланс між сторонами та забезпечує чесний розгляд для кожної зі сторін. За час роботи суддею зарекомендувала себе з позитивної сторони, грамотним і кваліфікованим юристом. Доброчесно і сумлінно виконує посадові обов'язки. Постійно працює над вдосконаленням свого професійного рівня, дисциплінована. Має авторитет серед колег. Критично сприймає зауваження і вживає заходів щодо усунення недоліків у своїй роботі. За характером врівноважена та доброзичлива.
Згідно з відомостями офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя суддя Чорна В.Г. до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
З огляду на характер дисциплінарного проступку, вчиненого внаслідок грубої недбалості, що призвів до порушення прав людини і основоположних свобод, відсутність дисциплінарних стягнень, позитивну характеристику, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя приходить до висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідатиме вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 13.22–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Зборівського районного суду Тернопільської області Чорну Валентину Гнатівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Олексій МЕЛЬНИК