Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Саліхова В.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., Мельника О.П., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Закарпатського апеляційного суду Бисаги Тараса Юрійовича, відкритої за дисциплінарною скаргою Кирильчука Олега Ігоровича,

встановила:

11 квітня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Кирильчука О.І., у якій він повідомив про вчинення суддею Закарпатського апеляційного суду Бисагою Т.Ю. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

ПРОЦЕДУРА

1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2024 року доповідачем по справі визначено члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.
2. 7 серпня 2024 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою № 2411/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Бисаги Т.Ю.
3. 7 серпня 2024 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою № 2411/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Бисаги Т.Ю. у зв’язку з можливою наявністю в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
4. Суддя Бисага Т.Ю. особисто брав участь у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 23 жовтня 2024 року.

У засіданні, яке відбулося 11 грудня 2024 року, суддя Бисага Т.Ю. участі не брав, у день засідання подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із погіршенням стану здоров’я та неможливістю участі в засіданні, повідомив про бажання бути присутнім під час розгляду справи.

За результатами розгляду зазначеного клопотання судді Бисаги Т.Ю. Друга Дисциплінарна палата ухвалила відмовити в його задоволенні у зв’язку з тим, що це вже не перше засідання та усі обставини справи були з’ясовані і пояснення судді були заслухані у попередньому засіданні.

СТИСЛИЙ ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ СКАРГИ

5. У дисциплінарній скарзі Кирильчук О.І. повідомив, що під час перегляду постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/16778/21 про притягнення ОСОБА1 до відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю. грубо порушив норми статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), звільнивши від адміністративної відповідальності особу через малозначність вчиненого за наявності прямої заборони на таке звільнення.

Таке грубе порушення закону призвело, на думку скаржника, до негативних наслідків, а саме: завдання збитків Державному бюджету України, оскільки особа не сплатила передбачений санкцією статті штраф; невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення; підриву авторитету та довіри до судової влади, адже особа, яка керувала транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння, уникнула адміністративної відповідальності.

6. ОСОБА1 вчинив адміністративне правопорушення 28 листопада 2021 року, тобто через 8 місяців після набрання чинності Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху».
7. Приписи статті 22 КУпАП (зокрема примітки цієї статті) є чіткими, несуперечливими, і навряд чи були невідомі протягом півтора року судді апеляційного суду із майже двадцятирічним стажем роботи на посаді судді.

Проігнорувавши однозначну заборону, встановлену законом щодо застосування статті 22 КУпАП у справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, що має підвищену суспільну небезпеку порівняно з іншими визначеними КУпАП правопорушеннями, суддя Бисага Т.Ю. умисно вчинив дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

СТИСЛИЙ ЗМІСТ ПОЯСНЕНЬ СУДДІ

8. Суддя Бисага Т.Ю. підтвердив, що він скасував постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 вересня 2022 року у справі № 308/16778/21, якою ОСОБА1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, застосувавши положення статті 22 КУпАП та обмежившись усним зауваженням.

10. У своїх поясненнях суддя зазначає, що застосування положення статті 22 КУпАП було здійснено, оскільки ОСОБА1 є членом Громадської організації «Щит і Меч». З початку повномасштабної війни з агресором –російською федерацією – ОСОБА1 вносив і продовжує вносити свій вагомий вклад в допомогу Збройним Силам України як волонтер, як водій, який неодноразово брав участь у доставці гуманітарних вантажів у зону проведення бойових дій, а також на території, звільнені від російської окупації.

Під час розгляду справи № 308/16778/21 також установлено, що ОСОБА1 як єдиний годувальник у сім’ї оформлював документи на здійснення догляду за ОСОБА2, ____ року народження, яка потребує постійного стороннього догляду та піклування.

11. На думку судді, застосування суддею положень статті 22 КУпАП є дискреційним правом суду.

Внесення законодавцем змін до КУпАП щодо неможливості застосування положень статті 22 було ухвалено у мирний час. Натомість, у зв’язку з військовою агресією російської федерації в Україні впроваджено воєнний стан.

Суддя Бисага Т.Ю. стверджує, що впровадження воєнного стану надає можливість суду відступати від буквального застосування статті 22 КУпАП, оскільки з огляду на реальну ситуацію та стан в Україні законодавець не завжди своєчасно реагує на зміни в житті суспільства.

Під час дії воєнного стану в державі допускаються як відступлення від дотримання прав і свобод громадянина, так і деякі поступки на користь особи, залежно від конкретної ситуації та державних інтересів.

12. Суддя переконаний, що позбавлення права керування транспортним засобом та сплата штрафу позбавила б ОСОБА1 можливості продовжувати свою волонтерську діяльність, спрямовану на здобуття Перемоги.

ОЦІНКА ФАКТІВ, УСТАНОВЛЕНИХ ПІД ЧАС ДИСЦИПЛІНАРНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

13. 28 листопада 2021 року о 02:58 у місті Ужгороді на вулиці Гагаріна водій ОСОБА1 керував автомобілем «ВАЗ 2104», з явними ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп’яніння в установленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху.

ОСОБА1 в судовому засіданні пояснив, що алкогольні напої не вживав та після того, як його зупинили працівники поліції, від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на місці зупинки він не відмовлявся, але наполягав на його проходженні за участю понятих.

14. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області встановив (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106104359), що вина ОСОБА1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 264365 від 28 листопада 2022 року, від підписання та отримання якого ОСОБА1 відмовився; копією постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 28 листопада 2021 року серії ЕАО № 5083191; рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції Закарпатській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА3 від 28 листопада 2021 року; наявними в матеріалах справи та дослідженими відеозаписами з нагрудних камер (відеореєстраторів) поліцейських, що містяться на диску DVD-R, який додано до протоколу.

Суд виснував, що відеозаписом «20211128074242001421» підтверджується факт відмови ОСОБА1 від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу або у закладі охорони здоров’я.

15. У постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 вересня 2022 року у справі № 308/16778/21 суддя виснував, що доводи ОСОБА1 про те, що він не вживав алкоголю, не заслуговують на увагу, оскільки йому інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження в установленому порядку освідчення на стан алкогольного сп’яніння, а не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.

Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп’яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дає змогу встановити волевиявлення особи, що підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп’янінням, щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп’янінням у встановленому законом порядку.

Суддя зазначає, що в цьому випадку зафіксовані поліцейським на відеозаписі за допомогою нагрудного відеореєстратора обставини, надають можливість повно та об’єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій і конкретизувати поведінку поліцейського та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

На думку головуючого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, досліджені та перевірені за допомогою доказів обставини поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення та узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час оцінки доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

16. 22 лютого 2023 року, переглядаючи постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 вересня 2022 року, суддя Бисага Т.Ю. скасував зазначену постанову та застосував положення статті 22 КУпАП.

У своєму рішенні (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109214783) суддя Бисага Т.Ю. виснував, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини, передбачені статтею 280 КУпАП, щодо вчинення правопорушення і вини ОСОБА1 та прийняв постанову відповідно до вимог статей 283, 284 КУпАП на підставі наявних у справі та досліджених у судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, тому судом правильно покладено ці дані в основу прийнятого рішення.

17. Суддя Бисага Т.Ю. погодився з висновком суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Водночас суддя виснував, що згідно зі статтею 22 КУпАП орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

18. У постанові Закарпатського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року зазначено, що ОСОБА1 є членом Громадської організації «Щит і Меч». З початку повномасштабної війни з агресором – російською федерацією – вносить свій вагомий внесок і продовжує вносити в допомогу Збройним Силам України як волонтер, як водій, який неодноразово брав участь у доставці гуманітарних вантажів у зону проведення бойових дій, а також на території, які звільнені від російської окупації.
19. До пояснень суддя Бисага Т.Ю. долучив лист-звернення від голови Громадської організації «Щит і Меч» від 22 листопада 2022 року, у якому наведено твердження, які суддя вважав доведеними.
20. У постанові апеляційної інстанції відсутнє обґрунтування, чому суд вважає можливим застосувати статтю 22 КУпАП у цьому випадку попри пряму, чітку та недвозначну норму, яка передбачає неможливість її застосування до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.

ВИСНОВКИ ТА МОТИВИ, З ЯКИХ УХВАЛЕНЕ РІШЕННЯ

21. Частиною другою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 цього Закону визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Незазначення у судовому рішенні мотивів

22. Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у разі незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, що вчинено умисно або внаслідок недбалості.
23. Дисциплінарна палата не має права надавати власну оцінку та переоцінювати докази у справі. Предметом дослідження в дисциплінарному провадженні є лише наявність чи відсутність відповідної мотивації у судовому рішенні.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

24. Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

Вмотивованість судового рішення, як одна з основних ознак законності, повинна бути наявна в усіх рішеннях незалежно від їх виду та форми судочинства.

Невмотивованість судового рішення свідчить про формальний характер судового розгляду, що не забезпечив об'єктивного вирішення справи та прийняття справедливого рішення.

25. Усупереч сталому розумінню характеру правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, у своєму рішенні суддя Бисага Т.Ю. дійшов висновку, що допущене ОСОБА1 хоча і містить ознаки складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, однак його дії не завдали збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянам.

Наведене та факт допомоги державі, на думку судді, дає законні підстави звільнити ОСОБА1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Суддя не мотивує, яким чином він встановив, що вчинене ОСОБА1 адміністративне правопорушення не спричиняє шкоди державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.

Суддя також не обґрунтовує у своєму рішенні чому вважає конкретне правопорушення малозначним і чому правопорушників можна звільняти від покарання, незважаючи на пряму заборону закону.

26. У поясненнях суддя Бисага Т.Ю. стверджує, що одним із фактів, який був ним врахований є те, що ОСОБА1 є єдиним годувальником у сім’ї і оформлював документи на здійснення догляду за ОСОБА2, ____ року народження, яка потребує постійного стороннього догляду та піклування.

У рішенні Закарпатського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року вказаний факт жодним чином не відображено.

У матеріалах адміністративної справи № 308/16778/21 відсутні будь-які докази на підтвердження факту догляду ОСОБА1 за будь-якими особами.

Отже, у рішенні Закарпатського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року відсутні дійсні мотиви, якими керувався суддя Бисага Т.Ю. під час ухвалення рішення.

27. Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
28. Разом із тим статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
29. Статтею 22 КУпАП (у редакції, яка діяла до 17 березня 2021 року) встановлено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Водночас Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено такою приміткою: «Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 122², 122⁴, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу».

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (стаття 8 КУпАП).

Відсутність мотивів на обґрунтування застосування судом приписів статті 22 КУпАП у редакції, що діяла до вчиненого правопорушення, безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.

30. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Свобода національних судів у сфері оцінки доказів не повинна сприйматися, як дозвіл на свавільне поводження з доводами сторін. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх, без винятку, доказів і доводів якраз для того, щоб визначити з них ті, що обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття.

31. ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях.

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) ЄСПЛ нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

32. Разом із тим, усупереч вимогам статей 252, 280 КУпАП, у своєму рішенні у справі № 308/16778/21 суддя Бисага Т.Ю. невмотивовано застосовує положення статті 22 КУпАП та жодним чином не мотивує, чому діяння ОСОБА1 є малозначним.

Суддя здійснює підміну понять та стверджує, що малозначність обумовлена участю особи в громадській організації, фактом догляду за ОСОБА2 та здійсненням волонтерської діяльності.

Водночас малозначність визначається характером учиненого діяння і не залежить від особи правопорушення та його майбутньої поведінки.

33. Адміністративне правопорушення, учинене ОСОБА1 28 листопада 2021 року, передувало початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, а тому відсутні причинно‑наслідкові зав’язки між діянням та іншими обставинами, які встановлені суддею Бисагою Т.Ю.
34. Обставини, які суддя Бисага Т.Ю. вказує як підстави для застосування попередження замість встановленої санкції, за своїм змістом також не є обставинами, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Статтею 8 КУпАП обставинами, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визначено такі: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Водночас суддя Бисага Т.Ю. не посилається на жодну із зазначених підстав, що свідчить про їх відсутність, не зазначає, що він вважає вказані обставини такими, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, та не застосовує положення статті 8 КУпАП.

ОСОБА1 не визнає своєї вини та не розкаявся у вчиненому, а навпаки – заперечував учинення ним адміністративного правопорушення.

35. У постанові від 9 вересня 2021 року у справі № 11-21сап21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що підстави дисциплінарної відповідальності судді, визначені у підпункті «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», стосуються судових рішень незалежно від того, за яким законом відбувається їхнє ухвалення, і чи є за цим законом у відповідному процесі поняття «сторона» та «суть спору». Подібний правовий висновок викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 11-90сап21.

З аналогічних міркувань для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді немає юридичного значення те, чи є уповноважена особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, або представник органу, у якому вона працює, «стороною обвинувачення». Велика Палата Верховного Суду вважає, що таке порівняння в рішенні не впливає на правильність кваліфікації дій судді як дисциплінарного проступку.

36. Вища рада правосуддя у своїй практиці (рішення від 5 грудня 2023 року у справі № 1179/0/15-23) наголошує, що навіть за відсутності іншої сторони, для якої настали негативні наслідки, виникає необхідність досконалого дослідження матеріалів справи, оцінки доказів та наведення мотивів, підстав ухвалення рішення, яке повинно бути обґрунтованим.
37. На думку Вищої ради правосуддя, відсутність належного мотивування у справах про притягнення до адміністративної відповідальністю за статтею 130 КУпАП свідчить про наявність ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
38. З огляду на це у діях судді Бисаги Т.Ю. вбачається склад дисциплінарного правопорушення, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – незазначення у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків

39. Грубе порушення закону має місце за умови, що воно було надто очевидним для суду за відповідних обставин, тобто коли за обставин судової справи необхідність застосування певної правової норми була зрозумілою і недвозначною і виключала іншу поведінку судді.
40. У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів (місто Лондон, 16 жовтня 2015 року), зокрема, зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів, і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування.

Ефективна система правосуддя функціонує на благо широкого загалу суспільства, а не тільки тих осіб, справи яких розглядаються в суді.

41. У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
42. Характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущим та має значний суспільний інтерес.
43. Практика звільнення порушника від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, визначеного статтею 130 КУпАП, за малозначністю неодноразово викликала обґрунтовану критику у суспільстві та сприймалася як один зі способів уникнення відповідальності (наприклад, https://dejure.foundation/skhemy-piani-za-kermom).

Така небезпечна практика призвела до необхідності ухвалення Закону України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», яким прямо заборонено застосовувати до таких правопорушень статтю 22 КУпАП.

У пояснювальній записці щодо необхідності прийняття цього закону було вказано: «Незважаючи на суспільний резонанс, водії, які керують та вчиняють правопорушення в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, не завжди отримують належне адміністративне покарання, що, у свою чергу, призводить до небезпечного поширення в суспільстві думки, що керування в нетверезому стані не є чимось небезпечним та аморальним, а будь-які неприємності, які можуть виникнути у зв’язку з цим, легко вирішити».

Отже, ці зміни були покликані унеможливити звільнення таких правопорушників від відповідальності та змінити думку суспільства щодо можливості «легко вирішити неприємності».

44. Твердження судді Бисаги Т.Ю. про те, що правопорушник допомагає державі та долучений до волонтерського руху, а тому його варто звільнити, у звичайної розсудливої людини може скласти враження, що керування в стані алкогольного сп’яніння допустиме для людей, які долучені до оборони держави.
45. Верховна Рада України 13 грудня 2022 року ухвалила в цілому законопроєкт щодо посилення відповідальності для військових за вживання наркотиків та алкоголю (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/40997).

У пояснювальній записці до вказаного законопроєкту зазначено причини, які передували необхідності ухвалення цього закону (https://itd.rada.gov.ua/0d5453a0-572d-48d1-bce1-15fd575791b3).

Установлено, що суди неоднаково застосовують норми вказаних кодексів під час ухвалення рішень по суті, що негативно впливає на стан військової дисципліни та правопорядку у Збройних Силах України.

Належна увага приділена змінам з метою врегулювання порядку огляду військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння з використанням технічних засобів та тестів.

Вказані зміни мають сприяти підвищенню стану військової дисципліни та особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, а також надасть повноваження Військовій службі правопорядку у Збройних Силах України здійснювати протидію незаконному обігу наркотичних засобів, алкоголізму у військових частинах, протидії подолання поширення наркоманії у військових колективах, підтримання належного рівня військової дисципліни та правопорядку, підвищення бойової готовності військових частин та спроможності виконувати визначені завдання з метою захисту Вітчизни.

46. Громадська організація «Юридична Сотня» спільно з фахівцями Міністерства соціальної політики України, Державної служби з питань ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України підготувала Пам’ятку учасникам російсько-української війни (https://www.mil.gov.ua/content/other/Pamyatka.pdf), у якій наочно зазначено, що зловживання алкоголем неприпустиме для осіб, які захищали (захищають) незалежність, суверенітет та територіальну цілісність держави і брали (беруть) безпосередню участь у збройному конфлікті на Сході України.
47. Під час дисциплінарного провадження встановлено, що скаржник Кирильчук Олег Ігорович є діючим суддею Ленінського районного суду міста Миколаєва, з 1 березня 2022 року увільнений від виконання службових обов’язків у зв’язку із призовом на військову службу в особливий період.

Вказана обставина доводить той факт, що безпідставне звільнення правопорушників, які керують транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, є неприйнятними для представників органів судової влади, ні для військовослужбовців.

48. Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
49. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
50. Враховуючи наведене, звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП попри чіткі та недвозначні норми законодавства, які не передбачають такої можливості, акцентоване внесення законодавцем змін, які це забороняють, значну суспільну увагу до цієї категорії справ та сталу судову практику свідчить про те, що порушення закону суддею Бисагою Т.Ю. у цій ситуації було грубим.
51. Безпідставне звільнення від покарання має наслідком невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
52. Ухвалення суддею постанови про звільнення правопорушника від відповідальності всупереч чітким та недвозначним нормам КУпАП спричинило настання низки істотних негативних наслідків:

1. уникнення правопорушником відповідальності, яку він безспірно мав понести у зв’язку з доведенням учинення ними адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП;
2. невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Це формує у громадян відчуття безкарності та стимулює до продовження вчинення правопорушень;
3. у державний бюджет не було сплачено штраф на загальну суму 17 000 грн, які держава мала використати для виконання своїх функцій, зокрема соціальних;
4. у зв’язку з недотриманням суддею під час розгляду справ прямої вимоги КУпАП щодо неможливості застосування статті 22 КУпАП до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, нівелюються зусилля законодавця, які з упровадженням такого правила були спрямовані на унеможливлення уникнення покарань. Це ще більше посилює поширення в суспільстві думки, що «завдяки» суддям навіть пряма заборона не перешкоджає легко уникати покарання за керування транспортним засобом у стані сп’яніння. А отже, такі дії судді підривають авторитет правосуддя та не сприяють довірі громадян до суду.
5. формування хибної практики апеляційного суду, яка є орієнтиром для судів першої інстанції. Виокремлення такого негативного наслідку дій суддів, які ухвалюють остаточні судові рішення відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду (п. 144, 148 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року № 11-84сап21).

53. Отже звільнення суддею Закарпатського апеляційного суду Бисагою Т.Ю. водія від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення всупереч положенням статті 22 КУпАП свідчить про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ ПОВИННІ БУТИ ВРАХОВАНІ ПІД ЧАС ОБРАННЯ ВИДУ ДИСЦИПЛІНАРНОГО СТЯГНЕННЯ

54. Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Мотиви та ступінь вини

55. Під час встановлення вини судді необхідно розмежовувати добросовісну суддівську помилку від умислу чи недбалості. Суддя Бисага Т.Ю. повідомив, що він застосував статтю 22 КУпАП свідомо і що заперечує імперативність вказаної норми закону.
56. У засіданні, яке відбулося 23 жовтня 2024 року, суддя Бисага Т.Ю. підтвердив, що застосування ним статті 22 КУпАП під час притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП не було наслідком помилки. Він усвідомлював, що закон не дозволяє закривати провадження за статтею 130 КУпАП у зв’язку з малозначністю. Однак, на переконання судді, таке застосування є «дискреційним правом суду», застосування вказаної статті в подібних ситуаціях є обґрунтованим та може здійснюватися й надалі. Основною причиною такого застосування статті 22 КУпАП, на думку судді, є запровадження воєнного стану.

Суддя Бисага Т.Ю. погодився з тим, що процесуального шляху застосування статті 22 КУпАП немає, проте, на думку судді, таке застосування можливе щодо до волонтерів та військових.

Суддя також повідомив, що окремі справи за статтею 130 КУпАП були ним зупинені з тих міркувань, що правопорушники теж є військовослужбовцями, проте обставини вказаних справ не були для судді настільки очевидними, як у справах, у яких суддя відразу застосував статтю 22 КУпАП.

57. Це свідчить про те, що дії судді є усвідомленими і цілеспрямованими.
58. Незважаючи на чітке пояснення своєї позиції, суддя вдався до самовільної, всупереч волі законодавця, підміни функції правозастосування, притаманної суду.

Добрі наміри судді Бисаги Т.Ю. не виправдовують його позицію, а навпаки – підсилюють враження сторонніх спостерігачів, що представники судової гілки влади можуть присвоїти непритаманні їм функції, що суддя може відступати від положень статті 24 Конституції України, надаючи певним особам більший обсяг прав та свобод порівняно з іншими.

59. Добросовісна суддівська помилка має місце у випадку, коли суд припустився її, сумлінно виконуючи свої обов’язки. Вона може засновуватись на некоректній оцінці фактів у справі або неправильному, наприклад під кутом зору вищої інстанції, хоча й умотивованому застосуванні правових норм. У будь-якому разі судове рішення у випадку добросовісної суддівської помилки є логічним і зрозумілим, не перевищує межі допустимого суддівського розсуду.

З обставин справи, мотивації, наведеної в постанові судді Бисаги Т.Ю. від 22 лютого 2023 року та пояснень судді вбачається, що суддя усвідомлював, що стаття 22 КУпАП містить пряму заборону на її застосування відносно статті 130 КУпАП, однак свідомо застосував її без наведення належної мотивації.

60. Необхідно врахувати, що на момент учинення дисциплінарного проступку суддя Бисага Т.Ю. мав стаж роботи на посаді судді понад 18 років.

Це свідчить про те, що суддя мав достатній досвід щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, а отже, мав усвідомлювати всі наслідки своїх дій.

61. Таким чином, дії судді Бисаги Т.Ю. під час ухвалення рішень у справі № 308/16778/21 не є наслідком добросовісної суддівської помилки, а є результатом усвідомлених дій, спрямованих на безпідставне звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.
62. Водночас Дисциплінарна палата повинна врахувати встановлені мотиви судді для прийняття цього рішення – надання можливості правопорушнику продовжувати волонтерську діяльність.
63. Аналіз практики застосування суддею статті 22 КУпАП свідчить, що в основному вона застосовувалась стосовно водіїв, які є військовослужбовцями. У судді, очевидно, був добросовісний мотив, він вважав, що у такий спосіб допомагає громадянам, які служать у Збройних Силах України та ризикують своїм життям і здоров’ям ради захисту Вітчизни.

Проте позиція законодавця, суспільства і самих військових свідчать, що протиправні дії під впливом алкоголю в час коли Україна виборює своє право на існування, неприпустимі ні для військових, ні для тих хто їм допомагає, ні для мирного населення.

Окрім того, сам по собі статус волонтера чи військовослужбовця не свідчить про можливість порушувати закон чи про безумовне право на звільнення від відповідальності всупереч прямій нормі закону. Це суперечило б тим цінностям рівності перед законом та верховенства права, на яких базується наша держава і за які ми боремось із нашим тоталітарним ворогом.

Отже, добросовісні мотиви судді не змінюють того факту, що він свідомо порушив пряму заборону законодавця, однак свідчать, що суддя хибно сприймав свої дії такими, що відповідають суспільному інтересу.

Особа судді

64. На підставі Указу Президента України від 14 серпня 2004 року № 790/2004 «Про призначення суддів» Бисага Т.Ю. призначений суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Постановою Верховної Ради України від 23 грудня 2010 року № 2868-VI «Про обрання суддів» обраний безстроково суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Постановою Верховної Ради України від 23 травня 2013 року № 306-VII «Про обрання суддів» обраний суддею Апеляційного суду Закарпатської області.

65. У характеристиці судді від 22 серпня 2024 року зазначено, що за час роботи в Закарпатському апеляційному суді Бисага Т.Ю. зарекомендував себе як суддя з високими професійними знаннями та навичками, який систематично працює над підвищенням свого рівня професійної кваліфікації в системі правосуддя.

Суддя Бисага Т.Ю. сумлінний у роботі, вимогливий до себе, дисциплінований, має особливе почуття справедливості та відповідальності, тактовний, ввічливий у спілкуванні. У колективі Закарпатського апеляційного суду має повагу та авторитет.

66. За період роботи на посаді судді Бисага Т.Ю. до дисциплінарної відповідальності не притягався.
67. У характеристиці окремо зазначено про вклад Бисаги Т.Ю. у здобуття Перемоги України над російською федерацією, а саме про щомісячне перерахування частини суддівської винагороди (50%), що становить в загальній сумі 1 908 856,91 грн на сьогоднішній день у Фонд підтримки Збройних Сил України.
68. Окрім того, Бисага Т.Ю. звернувся до Державної Казначейської служби України, Ради суддів України та Державної судової адміністрації України із проханням перерахувати 350 589,68 грн недоотриманим суддівської винагороди згідно з рішенням суду на рахунок Збройних Сил України.

Інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

69. Під час підготовки дисциплінарної скарги до розгляду з’ясовувалось питання системності дій судді та його сталої практики застосування статті 22 КУпАП. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) виявлено обставини, які можуть свідчити про ухвалення суддею Бисагою Т.Ю. рішень, у яких він застосував статтю 22 КУпАП з метою звільнення водіїв від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 121, 122, 126, 130 КУпАП, незважаючи на пряму заборону.
70. Згідно з інформацією ЄДРСР суддя Бисага Т.Ю. з 23 вересня 2021 року ухвалив щонайменше 12 рішень із застосуванням статті 22 КУпАП:

Номер справи	Дата	Посилання на рішення в ЄДРСР
стаття 130 КУпАП
299/6398/21	16.03.2022	https://reyestr.court.gov.ua/Review/103745042
308/14471/21	21.03.2022	https://reyestr.court.gov.ua/Review/103820723
936/1166/21	20.07.2022	https://reyestr.court.gov.ua/Review/105376476
308/5953/21	03.08.2022	https://reyestr.court.gov.ua/Review/105581362
308/5556/22	26.10.2022	https://reyestr.court.gov.ua/Review/106993868
308/14176/22	20.02.2023	https://reyestr.court.gov.ua/Review/109125506
936/722/21	01.03.2023	https://reyestr.court.gov.ua/Review/109461065
303/2742/21	06.03.2023	https://reyestr.court.gov.ua/Review/109388921
308/17872/22	20.03.2023	https://reyestr.court.gov.ua/Review/109777828
стаття 126 КУпАП
303/4437/22	14.11.2022	https://reyestr.court.gov.ua/Review/107344639
частина 5 статті 122 КУпАП
308/13460/22	06.02.2023	https://reyestr.court.gov.ua/Review/108827367
стаття 121 КУпАП
936/697/23	04.10.2023	https://reyestr.court.gov.ua/Review/113999451

71. У зазначених справах суддя скасував постанови судів першої інстанції та на підставі статті 22 КУпАП звільнив правопорушників від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

У рішеннях, які стосувалися притягнення до відповідальності правопорушників за статтею 130 КУпАП, суддя застосовував положення статті 22 КУпАП без жодного мотивування щодо малозначності. Підставою, яка давала право на застосування статті 22 КУпАП, на думку судді, була наявність у правопорушника статусу волонтера або військовослужбовця.

72. Переглядаючи рішення судів першої інстанції суддя Бисага Т.Ю. зауважував, що, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини, передбачені статтею 280 КУпАП, щодо вчинення правопорушення і вини водіїв, та прийняв постанову відповідно до вимог статей 283, 284 КУпАП на підставі наявних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, згідно з вимогами статей 251, 252 КУпАП, що відображено в мотивувальній частині постанови суду.

Суддя Бисага Т.Ю. погодився з тим, що кваліфікація діянь була здійснена у чіткій відповідності з приписами КУпАП та відповідала обставинам справи.

73. Водночас суддя дійшов висновку, що наявність певних обставин виключає можливість притягнення водіїв до адміністративної відповідальності. До таких обставин суддя Бисага Т.Ю. відніс потребу в наявності права керування транспортними засобами.

Суддя встановив, що потреба у праві керування транспортними засобами обумовлена певним юридичних статусом осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності: волонтер, перебування на військовій службі, наявність статусу працівника Служби безпеки України.

У рішеннях судді Бисаги Т.Ю. не наводяться мотиви щодо такої необхідності, в якості єдиного аргументу суддя наводить юридичний статус осіб.

Справа № 299/6398/21

74. У рішенні від 16 березня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103745042) суддя Бисага Т.Ю. зазначає, що правопорушник має військово-облікову спеціальність (далі – ВОС) 100915 «водій».

Відповідно до Переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 вересня 2020 року № 317, Переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Національної гвардії України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 квітня 2020 року № 367, Переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2021 року № 139 ВОС за кодом 100915 відповідає посаді стрільця, а не водія.

75. Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 27 листопада 2021 року № 80 у водія було виявлено позитивний результат – 1,52 %.

Справа № 308/14471/21

76. У рішенні від 21 березня 2022 року у справі № 308/14471/21 суддя Бисага Т.Ю. зазначає, що водій призначений на ВОС – «кулеметник», що, на думку суддів, має наслідком потребу наявності у військовослужбовця права керування транспортними засобами.

Суддя не наводить аргументів, чому ВОС «кулементник» потребує обов’язкової наявності права керування транспортним засобом.

Справа № 936/1166/21

77. У справі № 936/1166/21 суддя Бисага Т.Ю. звільнив водія, незважаючи на особливу небезпечність стану, у якому він перебував (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105376476).

1 листопада 2021 року о 12:44 на автомобільній дорозі М-06, 717 км. ОСОБА4 керував автомобілем марки «Seat Ibiza», з явними ознаками наркотичного сп’яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, порушення мовлення. Від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння відмовився в установленому законом порядку, що підтверджується відеофіксацією.

78. Постановою судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102315654) ОСОБА4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
79. Суддя Бисага Т.Ю. погодився з висновком суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Проте, встановивши, що ОСОБА4 перебуває на військовій службі у військовій частині ____, суддя вирішив, що цей факт доводить потребу наявності у військовослужбовця права керування транспортними засобами.

На підставі вказаної обставини суддя Бисага Т.Ю. звільнив ОСОБА4 від адміністративної відповідальності, застосувавши положення статті 22 КУпАП.

 Справа № 308/18063/23

80. Постановою судді Ужгород ського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 лютого 2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116904174) громадянина України ОСОБА5, водія - далекобійника, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Суд установив, що 20 серпня 2023 року о 22:00 в селі Кінчеш, траса Київ – Чоп, водій ОСОБА5 керував вантажівкою марки «Мерседес» з явними ознаками алкогольного сп’яніння. Від проходження медичного огляду на стан сп’яніння алкогольного у встановленому законодавством порядку відмовився.

81. Вина ОСОБА5 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення від 20 серпня 2023 року серії ААД № 341663; копією постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 20 серпня 2023 року серії БАД № 591242; рапортом інспектора СРПП ВП №1 РУП ГУНП в Закарпатській області В. Свиди від 20 серпня 2023 року та наявними в матеріалах справи та дослідженими відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських з місця події, що містяться на DVD-диску, долученому до протоколу.
82. За результатами перегляду постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 лютого 2024 року суддя Бисага Т.Ю. зауважив, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини, передбаченні статтею 280 КУпАП, щодо вчинення правопорушення і вини ОСОБА5 та прийняв постанову у відповідності з вимогами статей 283, 284 КУпАП на підставі наявних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120731135).

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду про наявність в діях ОСОБА5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

83. Незважаючи на встановлення у діях ОСОБА5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суддя Бисага Т.Ю. послався на необхідність застосування індивідуального підходу до застосування примусових заходів.

Суддя Бисага Т.Ю. виснував, що за умов, що допущене ОСОБА5 хоча і містить ознаки складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, однак, виходячи з його фактичних обставин, не завдало збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам, ОСОБА5 є мобілізованим, – наведене дає законні підстави звільнити ОСОБА5 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, відповідно до статті 22 КУпАП.

Справа № 303/5630/22

84. Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106992752) ОСОБА6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Суд увстановив, що 6 серпня 2022 року о 15:25 ОСОБА6 в місті Мукачевому на вулиці Купальній, 10, керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia» з явними ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився.

85. Правопорушник у судовому засіданні 12 жовтня 2022 року стверджував, що вживав алкогольні напої за день до події, оскільки довідався про загибель свого побратима. Зранку потрапив у лікарню, йому було призначено лікування, після чого він поїхав до магазину, щоб купити собі їжу, але був зупинений працівниками поліції, які фактично спровокували його відмовитись від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння.
86. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області виснував факт вчинення адміністративного правопорушення на підставі таких доказів: протокол про адміністративне правопорушення від 6 серпня 2022 року серії ДПР18 № 108406; записи з нагрудних камер, із яких убачається, що ОСОБА6 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження огляду на стан сп’яніння відмовився в установленому законом порядку.
87. Ідентично попереднім справам суддя Бисага Т.Ю., переглядаючи рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2022 року, підтвердив, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА6 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109717076).
88. Суддя Бисага Т.Ю. встановив, що ОСОБА6 є членом громадської організації «Волонтерський хаб Венеція», з початку повномасштабної війни з агресором – російською федерацією – вносить свій вагомий внесок і продовжує вносити в допомогу Збройним Силам України як волонтер, як водій, який неодноразово брав участь у доставці гуманітарних вантажів в зону проведення бойових дій, а також на території, які звільнені від російської окупації.

На основі вказаних фактів суддя застосував статтю 22 КУпАП та закрив провадження у справі.

Справа № 308/14176/22

89. Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107639737) ОСОБА7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
90. 11 жовтня 2022 року о 00:59 у селі Сторожниці на вулиці Минайська, Ужгородського району, водій ОСОБА7 керував транспортним засобом «Volkswagen Tooran» з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння відповідно до встановленого порядку ОСОБА7 відмовився.

Вина правопорушника підтверджується протоколом від 11 жовтня 2022 року серії ДПР № 517412, відеозаписом із нагрудної камери поліцейського та іншими матеріалами справи.

91. Переглядаючи рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109125506) суддя Бисага Т.Ю. вкотре погодився з висновком суду про наявність у діях ОСОБА7 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
92. У рішенні судді Бисаги Т.Ю. зазначається, що від начальника Ужгородського районного відділення Управління Служби безпеки України в Закарпатській області підполковника ОСОБА8 надійшла характеристика ОСОБА7, у якій зазначено, що майор ОСОБА7 мобілізований на військову службу осіб офіцерського складу в органи Служби безпеки України 26 лютого 2022 року із запасу (перебував на пенсії).
93. Суддя Бисага Т.Ю. виснував, що діяння ОСОБА7 не завдало збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам та, враховуючи мобілізацію ОСОБА7 і його характеристику, є законні підстави звільнити ОСОБА7 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Справа № 936/722/21

94. Постановою судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2021 року ОСОБА9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (https://reyestr.court.gov.ua/Review/99049882).

18 липня 2021 року о 16:37 на автомобільні дорозі М-06, 717 км, ОСОБА9 керував автомобілем марки «Kia Ceed» з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку, відмовився у присутності двох свідків – ОСОБА10 та ОСОБА11.

95. Переглядаючи рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2021 року суддя Бисага Т.Ю. погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА9 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109461065).

У рішенні судді вказується, що ОСОБА9 притягнуто до відповідальності згідно з постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 7 вересня 2021 року, хоча його притягнуто до відповідальності відповідно до постанови Воловецького районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2021 року.

96. У рішенні від 1 березня 2023 року суддя Бисага Т.В. вкотре звільнив правопорушника від адміністративної відповідальності та застосував статтю 22 КУпАП, обмежившись усним попередженням. Як і в інших справах, суддя визначив, що факт мобілізації є законною підставою для застосування статті 22 КУпАП.

Справа № 303/2742/21

97. Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2021 року ОСОБА12 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98685722).

23 березня 2021 року о 01:28 ОСОБА12 в місті Мукачево по вулиці Автомобілістів біля будинку № 2д керував транспортним засобом марки «Ford Fiesta» у стані наркотичного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння проводився у встановленому законом порядку в лікаря - нарколога.

Винність ОСОБА12 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 23 березня 2021 року серії ДПР18 № 292975, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за №109 від 23 березня 2021 року.

98. Отже, у справі № 303/2742/21 містилися беззаперечні докази перебування водія у стані наркотичного сп’яніння.

Суддя Бисага Т.Ю. погодився з висновками суду першої інстанції стосовно наявності складу адміністративного правопорушення та виснував, що огляд на стан сп’яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря - нарколога (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109388921).

99. Установивши, що ОСОБА12 мобілізований до складу Збройних Сил України та перебуває на військовій службі у військовій частині, що, своєю чергою має наслідком потребу наявності у військовослужбовця права керування транспортними засобами, суддя Бисага Т.Ю. застосував положення статті 22 КУпАП та звільнив ОСОБА12 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Справа № 308/17872/22

100. Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103634080) об’єднано в одне провадження справи про адміністративні правопорушення за № 308/17872/21 про притягнення ОСОБА13 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, № 308/17878/21 про притягнення ОСОБА13 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП та № 308/17874/21 про притягнення ОСОБА13 до адміністративної відповідальності за статтею 122⁴ КУпАП, присвоївши справі єдиний номер 308/17872/21.

21 грудня 2021 року о 01:15 у селі Минай на вулиці Патруса Карпатського водій ОСОБА13 керував транспортним засобом «AUDI A-6» у стані алкогольного сп’яніння. У встановленому законом порядку огляд проводився в лікаря - нарколога в КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» ЗОР.

101. Вказаній події передували інші адміністративні правопорушення, які вчинені ОСОБА13.

20 грудня 2021 року о 23:00 у селі Минай на вулиці Патруса Карпатського ОСОБА13 керуючи транспортним засобом «AUDI A-6», під час зміни напрямку руху, а саме на повороті ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю «RENAULT SCENIC», який рухався в зустрічному напрямку рівнозначного дорогою прямо, та скоїв із ним зіткнення.

Оскільки ОСОБА13 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, його дії були кваліфіковані також за статтею 122⁴ КУпАП.

Зазначена поведінка водія свідчить про системність вчинення адміністративних правопорушень та свідомі дії, направлені на уникнення відповідальності.

102. Суддя Бисага Т.Ю. погодився, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА13 складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122⁴, 124, частиною 1 статті 130 КУпАП.

Водночас, установивши на підставі довідки начальника штабу – заступника командира бригади від 9 березня 2023 року № 385, що ОСОБА13 мобілізований до лав Збройних Сил України та перебуває на військовій службі у військовій частині ____ із 16 травня 2022 року, суддя виснував, що водій має потребу в наявності права керування транспортними засобами.

103. Вказана підстава, на думку судді Бисаги Т.Ю., дозволяє, попри пряму заборону, застосувати положення статті 22 КУпАП, звільнити ОСОБА13 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109777828).

Інші справи

104. З огляду на аналіз попередніх справ у звичайної розсудливої людини може скластися враження, що суддя Бисага Т.Ю. проявляв певну емпатію саме до військовослужбовців у справах, які стосувалися статті 130 КУпАП.

Однак під час розгляду дисциплінарної справи виявлено, що застосування суддею положень статті 22 КУпАП всупереч прямій забороні допускається суддею і в інших категоріях справ.

Справа № 303/4437/22

105. Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106325605) громадянина Азербайджану ОСОБА14, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк чотири місяці.

26 червня 2022 року о 00:40 в місті Мукачеві по вулиці Т. Масарика, 44, водій ОСОБА14 керував транспортним засобом «Mercedes Benz Vito» як особа стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою державного виконавця Яремко Д.В. від 23 лютого 2022 року ВП № 62160331.

Вказаною постановою державного виконавця встановлено тимчасове обмеження ОСОБА14 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106684890).

Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) виконавче провадження ВП № 62160331 відкрито 25 травня 2020 року і станом на сьогодні не завершено.

ОСОБА14 не вперше притягався до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 126 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105445823).

106. Рішенням від 14 листопада 2022 року суддя Бисага Т.Ю. скасував постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2022 року та звільнив ОСОБА14 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним попередженням.

Проте відповідно до примітки до статті 22 КУпАП положення цієї статті не застосовуються також до правопорушень, передбачених частинами другою - п’ятою статті 126 цього Кодексу.

Суддя не вказав у постанові мотивів застосування статті 22 КУпАП попри пряму заборону закону.

Справа № 308/13460/22

107. 24 вересня 2022 року о 11:24 водій ОСОБА15, керуючи транспортним засобом марки «Mercedes - Benz» на автомобільній дорозі М-06, 793 км, змінюючи напрямок руху, не впевнився в безпечності маневру, чим створив аварійну ситуацію, а саме змусив водія транспортного засобу марки «Renault Mekan» різко знизити швидкість та змінити напрямок руху. Вказаними діями водій ОСОБА15 порушив пункти 8.5.1, 2.3 Правил дорожнього руху.
108. Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2022 року ОСОБА15 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106756885).

Суд виснував, що цей вид адміністративного стягнення відповідатиме вимогам статті 23 КУпАП, а саме сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

109. Переглядаючи рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2022 року суддя Бисага Т.Ю. підтвердив, що судом першої інстанції відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП досліджені обставини справи в їх сукупності та встановлений факт вчинення ОСОБА15 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 122 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108827367).

Також суддя Бисага Т.Ю. зауважив, що під час розгляду справи наявним доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА15 у поданій апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими.

110. Ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА15, його вік, рід занять та майновий стан, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, відсутність заподіяння шкоди, відсутність тяжких наслідків, суддя Бисага Т.Ю. дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА15 від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП, у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що, на думку судді, буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності.
111. На момент вчинення адміністративного правопорушення, а також розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанцій примітка до статті 22 КУпАП вже містила пряму заборону на її застосування стосовно частини 5 статті 122 КУпАП.

Незважаючи на таку заборону, суддя Бисага Т.Ю. проігнорував її та, визнавши, що водій вчинив адміністративне правопорушення, звільнив його від адміністративної відповідальності.

Справа № 936/697/23

112. Постановою судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 7 липня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112044268) ОСОБА16 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 121 КУпАП та застосовано до нього стягнення у виді штрафу в розмірі п’ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три місяці.

14 червня 2023 року о 16:50 на автодорозі Київ - Чоп ОСОБА16 керував автомобілем марки «DAF» із напівпричепом «KOGEL», шини яого мають місцеві пошкодження, розриви, що оголюють корд.

113. Суддя Бисага Т.Ю., переглядаючи рішення суду першої інстанції, виснував, що винуватість ОСОБА16 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 121 КУпАП, підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення від 14 червня 2023 року серії ААБ № 044869, фотознімками виявлених пошкоджень шин транспортного засобу, розривів, що оголюють корд, та постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 4 жовтня 2022 року серії ЕАР № 5977164 за частиною 1 статті 121 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113999451).

Суддя виснував, що шкоди громадським та державним інтересам унаслідок вчинення цього правопорушення не завдано, а порушення, за яке ОСОБА16 був притягнутий до адміністративної відповідальності, усунуте.

114. Вказані обставини, на думку судді Бисаги Т.Ю., жають змогу застосувати положення статті 22 КУпАП та звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
115. Отже, у своїй практиці суддя Бисага Т.Ю. неодноразово та системно застосовував положення статті 22 КУпАП попри пряму заборону.

Більшість справ стосуються військовослужбовців та волонтерів, однак у практиці судді наявні справи, у яких такий підхід застосовано до правопорушників, які не перебувають у статусі волонтера чи військовослужбовця (справи №№ 299/6398/21, 308/14471/21, 936/1166/21, 308/5953/21, 308/5556/22, 308/14176/22, 936/722/21, 303/2742/21, 308/17872/22, 303/4437/22, 308/13460/22, 936/697/23).

Ці факти мають враховуватись при оцінці характеру вчиненого правопорушення та визначені виду дисциплінарного стягнення.

Застосування принципу пропорційності

116. Відповідно до частини 2 статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
117. Принцип пропорційності вимагає дотримання балансу між серйозністю правопорушення та його наслідками, з одного боку, і якістю та розміром санкції, з іншого.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини принцип пропорційності під час застосування обмеження прав судді, яким є дисциплінарне стягнення, вимагає дотримання справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян. На думку Європейського суду з прав людини, повинно існувати пропорційно обґрунтоване співвідношення між метою обмеження певного права, зазначеною в Конвенції, і засобами, що використовуються державою для такого обмеження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, п. 50).

118. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала добрі наміри судді Бисаги Т.Ю., якими він керувався, звільняючи військовослужбовців та волонтерів від адміністративної відповідальності.

Враховуючи вказану обставину Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування дисциплінарного стягнення у виді попередження буде пропорційним вчиненому, дасть судді змогу усвідомити протиправність своїх дій та їх негативні наслідки та застереже від учинення подібних дій у майбутньому.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТОМ РОЗГЛЯДУ ДИСЦИПЛІНАРНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

119. Під час дисциплінарного провадження встановлено чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають підстави виснувати про наявність у діях судді Бисаги Т.Ю. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» – умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
120. У зв’язку зі встановленням у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», немає потреби окремо кваліфікувати дії судді за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
121. Ураховуючи встановлені обставини, характер дисциплінарного проступку, істотні негативні наслідки, особу судді, ступінь його вини, надані суддею пояснення, добросовісні, хоча й хибні, мотиви його дій, пропорційним (адекватним) та співмірним видом дисциплінарного стягненням, яке необхідно застосувати до судді Бисаги Т.Ю., буде попередження.

З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

притягнути суддю Закарпатського апеляційного суду Бисагу Тараса Юрійовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене скаржником та суддею до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради
правосуддя