Вища рада правосуддя, розглянувши висновок члена Вищої ради правосуддя Мельника О.П. за результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленні судді Одеського окружного адміністративного суду Іванова Едуарда Анатолійовича про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя,
встановила:
на адресу Вищої ради правосуддя 13 листопада 2024 року (вх. № 3792/0/6-24) надійшло повідомлення судді Одеського окружного адміністративного суду Іванова Е.А. про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя зазначене повідомлення передано члену Вищої ради правосуддя Мельнику О.П. для перевірки.
Дослідивши матеріали перевірки та заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Мельника О.П., Вища рада правосуддя встановила таке.
У повідомленні зазначено, що у провадженні судді Одеського окружного адміністративного суду Іванова Е.А. перебувала адміністративна справа № 420/31289/24 за позовом ОСОБА1 до Третього відділу Подільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення.
Представником позивача ОСОБА1 у справі № 420/31289/24 був адвокат ОСОБА2 (ордер серії ВН № 1291407 від 3 жовтня 2024 року).
Суддя Іванов Е.А. вказав, що 8 листопада 2024 року до його кабінету зайшла секретар судового засідання Ростомова А.П., яка повідомила, що до зали судових засідань № 28, закріпленої за суддею, прийшла невідома жінка, яка цікавилася станом розгляду справи № 420/31289/24 та тим, як пройти до кабінету судді Іванова Е.А. чи поспілкуватися з його помічником, на що секретар судового засідання відповіла, що ні суддя Іванов Е.А., ні його помічник не приймають громадян. Після цього невідома жінка попросила секретаря судового засідання передати судді Іванову Е.А. від адвоката ОСОБА2 пакет, однак отримала відмову. Згодом зазначена жінка вийшла із зали судових засідань, залишивши вказаний пакет у приміщенні. Оглянувши пакет, секретар судового засідання виявила в ньому пляшку алкогольного напою та гроші в конверті (долари США). Через деякий час невідома жінка повернулась і забрала вказаний пакет.
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А. також зазначив, що цього самого дня звернувся із заявою до Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) та до Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі – Одеське РУП № 1 ГУ НП в Одеській області).
8 листопада 2024 року НАБУ зареєструвало заяву судді Іванова Е.А., а 11 листопада 2024 року Одеське РУП № 1 ГУ НП в Одеській області зареєструвало заяву судді Іванова Е.А. в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за № ____. На підтвердження повідомлених обставин суддя Іванов Е.А. надав копію витягу з ЄРДР.
Суддя Іванов Е.А. також повідомив, що у зв’язку з викладеними обставинами заявив самовідвід від розгляду адміністративної справи № 420/31289/24, який було задоволено, а справу передано на повторний автоматизований розподіл.
Суддя Іванов Е.А. вважає, що оскільки ОСОБА2 є адвокатом і здійснює незалежну професійну діяльність щодо захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги, він не міг не знати про встановлені законом заборони, а отже, свідоме вчинення таких дій може розглядатися як вплив на суд у будь-який спосіб та вважатися порушенням принципів адвокатської діяльності і грубим порушенням Правил адвокатської етики.
На переконання судді Іванова Е.А., такі дії сторони у справі є способом впливу на нього з метою отримання позитивного результату під час розгляду справи.
На виконання вимог частини четвертої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя звернувся з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора.
Під час перевірки повідомлення судді Одеського окружного адміністративного суду Іванова Е.А. про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя член Вищої ради правосуддя надіслав до Офісу Генерального прокурора запит із проханням надати відомості щодо дій, вчинених за результатами розгляду повідомлення.
Офіс Генерального прокурора листом від 18 листопада 2024 року № 09/1/1-94026ВИХ-24 (вх. № 13269/0/8-24 від 19 листопада 2024 року) поінформував про скерування запиту члена Вищої ради правосуддя та повідомлення судді Іванова Е.А. згідно з територіальною юрисдикцією до Одеської обласної прокуратури для розгляду.
На запит члена Вищої ради правосуддя від 15 листопада 2024 року № 31357/0/9-24 щодо надання відомостей про результати розгляду заяви судді Іванова Е.А. НАБУ листом від 19 листопада 2024 року № 542-303/34588 (вх. № 13307/0/8-24 від 20 листопада 2024 року) повідомило, що 8 листопада 2024 року на адресу Одеського територіального управління НАБУ надійшла заява судді Одеського окружного адміністративного суду Іванова Е.А. щодо можливого вчинення стосовно нього злочину, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (далі – КК України), яку було розглянуто, вжито заходів щодо встановлення об’єктивних обставин, викладених у ній. НАБУ повідомило також, що за результатами розгляду зазначеної заяви не встановлено об’єктивних даних, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності детективів НАБУ.
Одеська обласна прокуратура листом від 28 листопада 2024 року № 09/1/1-8167ВИХ-24, 09/1/1-600-24 (вх. № 13534/0/8-24 від 29 листопада 2024 року) поінформувала, що за викладеними в повідомленні судді Іванова Е.А. обставинами Одеське РУП № 1 ГУ НП в Одеській області за процесуального керівництва Київської окружної прокуратури міста Одеси здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 11 листопада 2024 року за частиною першою статті 376 КК України. З метою активізації досудового розслідування прокурор у провадженні 26 листопада 2024 року надав слідчому письмові вказівки. Наразі досудове розслідування в кримінальному провадженні триває. Остаточне рішення буде прийнято з урахуванням результатів слідчих дій та здобутих доказів відповідно до вимог чинного законодавства України.
На запит члена Вищої ради правосуддя від 15 листопада 2024 року щодо надання відомостей про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 11 листопада 2024 року Одеське РУП № 1 ГУ НП в Одеській області листом від 4 грудня 2024 року № 60/13788 (вх. № 13709/0/8-24 від 5 грудня 2024 року) повідомило, що за заявою судді Іванова Е.А. внесено відомості до ЄРДР, на цей час проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 11 листопада 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 376 КК України, яке доручено слідчому слідчого відділу Одеського РУП № 1 ГУ НП в Одеській області, старшому лейтенанту поліції Рассосі С.С.
Пунктами 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32, 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, передбачено, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.
У Монреальській універсальній декларації про незалежність правосуддя (1983) також закріплено, що судді як особи є вільними та зобов’язані приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-яких обмежень, впливів, спонук, примусів, загроз або втручання, прямих або непрямих, з будь-якого боку і з будь-яких причин (пункт 2).
Незалежність і недоторканність судді гарантуються статтями 126 та 129 Конституції України, якими встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 положення частини другої статті 126 Конституції України «вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється» треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв’язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Подібна норма закріплена у статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Незалежність судової влади є однією з необхідних передумов належного виконання суддями своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов’язком держави. Гарантії незалежності та недоторканності суддів, закріплені у Конституції та законах України, є запорукою справедливого, об’єктивного та неупередженого вирішення судових спорів та ухвалення судових рішень відповідно до визначених засад і правил судочинства та норм права без будь-якого стороннього впливу на підставі власної оцінки фактів і доказів згідно із внутрішнім переконанням судді (суддів), а тому порушення цих гарантій у правовій державі є неприпустимим.
Вища рада правосуддя звертає увагу на те, що незалежність суддів є привілеєм не для захисту їхніх власних інтересів, а в інтересах верховенства права та кожної особи, яка шукає справедливості та очікує здійснення правосуддя. Як зазначається у багатьох міжнародних документах у сфері судової системи, необхідність забезпечення суддівської незалежності зумовлена тим, що на суддів покладається обов’язок приймати остаточне рішення стосовно життя людини, свобод, прав, обов’язків та власності громадян.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції та законів України і на засадах верховенства права, є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно зі статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора.
У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» роз’яснено, що втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв’язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення.
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А. пов’язує втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя з діями невідомої особи, які він розцінив як спробу надати неправомірну вигоду з метою перешкоджання виконанню суддею професійних обов’язків або схилити його до ухвалення незаконного чи необґрунтованого судового рішення в адміністративній справі № 420/31289/24.
З офіційного вебпорталу «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що у провадженні судді Одеського окружного адміністративного суду Іванова Е.А. перебувала адміністративна справа № 420/31289/24 за позовом ОСОБА1 до Третього відділу Подільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 23 жовтня 2024 року відкрив позовне провадження в адміністративній справі № 420/31289/24.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 листопада 2024 року задовольнив самовідвід судді Іванова Е.А. від розгляду адміністративної справи № 420/31289/24, зазначену справу передав до відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи (канцелярія) суду для визначення головуючого судді.
Події, про які повідомив суддя Іванов Е.А., пов’язані із професійною діяльністю судді, зокрема з розглядом адміністративної справи, а отже, мають ознаки втручання в діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя. Таким фактам мають надавати кримінально-правову оцінку правоохоронні органи в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України). Кожен факт має бути ретельно перевірений правоохоронними органами в порядку, встановленому КПК України.
Згідно з положеннями пунктів 3, 14 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки від 17 листопада 2010 року метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом лише на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу. Закон повинен передбачати санкції проти осіб, які намагаються певним чином впливати на суддів.
Статтею 376 КК України передбачено кримінальну відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення.
До повноважень Вищої ради правосуддя статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» віднесено вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.
Поняття «втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя» для цілей застосування положень статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» є оцінним. У кожному конкретному випадку за результатами розгляду повідомлення судді Вища рада правосуддя пленарним складом приймає рішення про наявність чи відсутність ознак втручання. Вища рада правосуддя аналізує, чи створюють повідомлені суддею факти реальні ризики для незалежності судді під час здійснення правосуддя, чи може суддя за їх наявності залишатися неупередженим, чи існує дійсна загроза ухваленню суддею справедливого та безстороннього рішення.
Вища рада правосуддя визначає наявність або відсутність ознак втручання в діяльність судді в аспекті необхідності вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Водночас Вища рада правосуддя не має повноважень здійснювати кримінально-правову кваліфікацію протиправних дій, які порушують конституційний принцип незалежності суддів, та визначати міру відповідальності за них. Кваліфікацію дій, що містять ознаки кримінального правопорушення, здійснюють правоохоронні органи, які є суб’єктами безпосереднього реагування на протиправні дії, які вчиняються щодо суддів.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду.
Беручи до уваги обставини, про які зазначено в повідомленні судді Одеського окружного адміністративного суду Іванова Е.А., ураховуючи, що перевірку повідомлених обставин здійснюють правоохоронні органи в порядку, передбаченому КПК України, Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, визначених статтею 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, внесеному 11 листопада 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ за частиною першою статті 376 Кримінального кодексу України за фактами, повідомленими суддею Одеського окружного адміністративного суду Івановим Едуардом Анатолійовичем.
Заступник Голови
Вищої ради правосуддя
