Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Едуарда Миколайовича, відкриту за дисциплінарною скаргою Буртник Христини Василівни,

 

встановила:

 

 

до Вищої ради правосуддя 12 серпня 2024 року (вх. № Б-12/50/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. на дії судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М.

У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. зазначила, що 25 липня 2024 року Вища рада правосуддя задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора про тимчасове відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. від здійснення правосуддя у зв’язку із притягненням його до кримінальної відповідальності.

Зокрема, суддя Бондарєв Е.М. підозрюється в організації закінченого замаху на незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб та здійснюваного протягом тривалого часу (частина друга статті 15, частина третя статті 27, частина друга статті 146 Кримінального кодексу України (далі – КК України)).

Вища рада правосуддя встановила, що слідчі першого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі – ДБР) здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні від 10 вересня 2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною першою статті 14, частиною другою статті 146, частиною четвертою статті 189, частиною третьою статті 355 КК України, а саме викрадення людини або позбавлення волі, вимагання та примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань.

Скаржниця також покликалася на відомості досудового розслідування, згідно з якими, на початку 2017 року суддя Бондарєв Е.М. познайомився із ОСОБА_1, мешканцем села ___________ ______ району ________ області, запропонував допомагати йому займатися підприємницькою діяльністю в сільськогосподарській галузі на території ______ області, оскільки він самостійно як суддя через законодавчі заборони не може займатися такою діяльністю. ОСОБА_1, погодившись на пропозицію судді Бондарєва Е.М., згодом зареєструвався в податковій службі як фізична особа − підприємець. До початку спільної діяльності Бондарєв Е.М. та ОСОБА_1 досягли домовленості, що суддя надаватиме необхідні засоби у вигляді поточного фінансування, сільськогосподарської та автомобільної техніки. Право власності на цю техніку повинно реєструватися на ОСОБА_1, техніка має експлуатуватися ним під час здійснення спільної господарської діяльності. Водночас ОСОБА_1 зобов’язувався передати, за необхідності, цю техніку її фактичному власнику – судді Бондарєву Е.М., на його вимогу.

За відомостями досудового розслідування ОСОБА_1 та суддя Бондарєв Е.М. за кошти Бондарєва Е.М. придбали 9 одиниць техніки вартістю 3 211 328 гривень. Для забезпечення можливості повернути в майбутньому зазначену техніку або в еквіваленті грошові кошти у не встановлений слідством час у 2017 році суддя Бондарєв Е.М. висунув ОСОБА_1 протиправну вимогу укласти угоду, оформивши письмовий договір позики грошових коштів. Договір позики нібито укладений у 2014 році між ОСОБА_1 . та співмешканкою судді на той час – ОСОБА_3, з якою суддя зареєстрував шлюб лише у 2020 році. Текст письмового договору позики грошових коштів, який Бондарєв Е.М. склав за невстановлених обставин, містив відомості, які не відповідали дійсності, зокрема щодо дати укладення такого договору та надання в позику значної суми коштів. Зазначений договір був оформлений з метою створення юридичної залежності ОСОБА_1 від судді для належного та підконтрольного використання в майбутньому майна. Орган досудового розслідування встановив, що дружина судді за його ініціативою звернулася до Буринського районного суду Сумської області з метою стягнення начебто заборгованості за зазначеним вище договором позики, а згодом суд затвердив між нею та ОСОБА_1 мирову угоду, за змістом якої ОСОБА_1 зобов’язався до 19 січня 2026 року добровільно сплатити на користь дружини судді Бондарєву Е.М. грошові кошти.

У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. також покликалася на те, що у 2021 році на вимогу судді Бондарєва Е.М. підприємець ОСОБА_1 вибув зі складу засновників фермерського господарства «Дяківська трійця», засновником якого був із часу його заснування, згодом засновником підприємства було визначено дружину судді Бондарєва Е.М. Надалі суддя Бондарєв Е.М. обмежив ОСОБА_1 фізичний доступ до виробничих приміщень фермерського господарства «Дяківська трійця» та заборонив працівникам цього підприємства надавати ОСОБА_1 доступ до всієї техніки, яка зберігається на території цього господарства.

Скаржниця також покликалася на обставини, установлені досудовим розслідуванням, зокрема, що приблизно у травні 2022 року у Бондарєва Е.М. виник умисел на заволодіння майном, що формально належало ОСОБА_1 на праві власності, але придбано за кошти судді (транспортні засоби та господарська техніка). Оскільки в добровільному порядку віддати судді техніку ОСОБА_1 відмовився, у Бондарєва Е.М., за інформацією слідства, приблизно у вересні 2022 року виник злочинний умисел щодо організації незаконного позбавлення волі та викрадення ОСОБА_1 з метою заволодіння сільськогосподарською технікою.

Бондарєв Е.М. для реалізації злочину підшукав виконавця злочину, неодноразово зустрічався із виконавцем та, за версією органу досудового розслідування, діючи умисно, з корисливих мотивів, достеменно розуміючи протиправність своїх вимог, запропонував виконавцю вчинити фізичний та психологічний тиск на ОСОБА_1 з метою надання згоди на передання права власності на наявні в нього транспортні засоби та сільськогосподарську техніку особам, яких назве суддя.

При цьому Бондарєв Е.М. запропонував виконавцю грошову винагороду за здійснення такого тиску на ОСОБА_1 у розмірі 17 000,00 доларів США, 27 вересня 2022 року передав 3000,00 доларів США як аванс.

Під час чергової зустрічі з виконавцем 8 жовтня 2022 року суддя Бондарєв Е.М. сказав йому, що для здійснення впливу на ОСОБА_1 з метою надання згоди на передання права власності на наявні в нього транспортні засоби та сільськогосподарську техніку підконтрольним судді особам необхідно вчинити викрадення ОСОБА_1 та позбавити його волі на проміжок часу, достатній для досягнення запланованої мети, із завданням, за необхідності, потерпілому фізичної шкоди у вигляді побоїв.

У телефонній розмові з виконавцем 21 жовтня 2022 року суддя Бондарєв Е.М., за версією органу досудового розслідування, підтвердив свій злочинний намір та вказав, що необхідно примусити ОСОБА_1 оформити нотаріально посвідчену довіреність, яка надасть можливість здійснити переоформлення права власності на транспортні засоби та сільськогосподарську техніку у будь-якому з регіональних сервісних центрів МВС України та органах Держпродспоживслужби. 11 листопада 2022 року суддя Бондарєв Е.М. повідомив виконавця про зміну попереднього плану, зокрема про те, що ОСОБА_1 необхідно буде безпосередньо доставити до відповідних державних реєстраційних органів, застосовуючи до нього, за необхідності, фізичний та психологічний примус.

Скаржниця Буртник Х.В. зазначила, що згодом суддя Бондарєв Е.М. був викритий правоохоронними органами, йому було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а суд застосував щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. На переконання скаржника, такі обставини, а саме дії судді, спрямовані на незаконне позбавлення волі та викрадення людини з корисливих мотивів, організовані групою осіб, фактично ведення підприємницької діяльності всупереч вимогам законодавства, свідчать про вчинення дисциплінарного проступку.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 9 жовтня 2024 року № 2885/3дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу щодо судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

11 жовтня 2024 року член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. в порядку підготовки дисциплінарної справи до розгляду запропоновував судді Бондарєву Е.М. надати пояснення по суті обставин, викладених в ухвалі від 9 жовтня 2024 року № 2885/3дп/15-24.

14 листопада 2024 року від суду було витребувано характеристику судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М.

Листом від 11 грудня 2024 року № 31/2/1-92039ВИХ-24 31/2/1-33978-24 старший групи прокурорів у кримінальному провадженні № ________________ – заступник начальника першого процесуального відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань на запит члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М. від 5 листопада 2024 року № 30517/0/9-24 надіслав в електронній формі аудіозаписи / відеозаписи розмов та зустрічей судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. та ОСОБА_2, з яких було здійснено фіксацію даних у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій від 5, 12, 20, 24 жовтня, 14 листопада 2022 року у межах кримінального провадження. Відповідно до статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) Вищій раді правосуддя надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні в обсязі, необхідному для забезпечення завдань, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

14 січня 2025 року (вх. № 180/0/6-25) до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. про розгляд дисциплінарної справи без його участі, з урахуванням його письмових пояснень та пояснень його представників, усіх наявних документів, наданих на час розгляду справи. Суддя Бондарєв Е.М. просив урахувати, що започаткування розголосу у медіа та соціальних мережах інформації стосовно нього здійснено правоохоронними органами з метою формування негативного відношення до нього особисто, опорочити звання судді та підірвати авторитет правосуддя, що і спонукало скаржника подати скаргу щодо нього до Вищої ради правосуддя. Він також просив долучити до матеріалів дисциплінарного провадження характеристики з місця його проживання та місця народження, інформацію від Національного агентства з питань запобігання корупції щодо завершення моніторингу способу життя стосовно нього, подяки від військових як колективу, так і йому особисто.

Скаржник Буртник Х.В. у засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не прибула. Відповідно до частини пятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., заслухавши пояснення представника судді Бондарєва Е.М. – адвоката Кравця Р.Ю., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, із застосуванням стандарту доказування, визначеного частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких та переконливих доказів), дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 липня 2024 року № 2306/0/15-24 задоволено клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. Тимчасово, до 12 вересня 2024 року, відсторонено суддю Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Вища рада правосуддя встановила, що слідчі четвертого слідчого відділу (з дислокацією в місті Сумах) Територіального управління ДБР, розташованого в місті Полтаві, здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 10 вересня 2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною першою статті 14, частиною другою статті 146, частиною четвертою статті 189, частиною третьою статті 355 КК України, за фактами можливих протиправних дій посадової особи Господарського суду Дніпропетровської області, які полягають у чиненні тиску на ОСОБА_1 з метою примушування його до перереєстрації належного йому рухомого майна (транспортних засобів та сільськогосподарської техніки) на третіх осіб.

Постановою заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування та визначення органу прокуратури від 6 лютого 2024 року подальше здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ доручено Головному слідчому управлінню ДБР. Здійснення процесуального керівництва в цьому кримінальному провадженні доручено прокурорам Офісу Генерального прокурора.

Слідчі першого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління ДБР здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № _______________ від 10 вересня 2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною першою статті 14, частиною другою статті 146, частиною четвертою статті 189, частиною третьою статті 355 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження заступник Генерального прокурора Войтенко А.Б. 12 липня 2024 року склав повідомлення про підозру судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєву Е.М. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 146 КК України, яке вручено судді Бондарєву Е.М. того самого дня.

Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 16 липня 2024 року, яку залишив без змін Київський апеляційний суд ухвалою від 11 вересня 2024 року, застосував до підозрюваного Бондарєва Е.М., застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із 23:00 до 06:00 наступного дня, за винятком необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, у межах строку досудового розслідування, а саме до 13 вересня 2024 року, з покладенням на підозрюваного таких обов’язків: прибувати за першу вимогу до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися з населеного пункту, у якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; утриматися від спілкування з потерпілим Черкасовим В.М. та свідком ОСОБА_2; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Вища рада правосуддя рішенням від 9 вересня 2024 року № 2634/0/15-24 клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. задовольнила. Продовжила до 9 листопада 2024 року строк тимчасового відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 10 вересня 2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121633151) продовжив Бондарєву Е.М. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби із 23:00 до 06:00 наступного дня, за винятком необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, в межах строку досудового розслідування, а саме до 9 жовтня 2024 року включно, з покладенням на підозрюваного обов’язків, визначених у цій ухвалі слідчого судді.

ДБР із дотриманням вимог статті 222 КПК України з одночасним наданням Вищій раді правосуддя дозволу на розголошення відомостей (що наявні в наданих копіях матеріалів) надало копії кримінального провадження № __________________ від 10 вересня 2022 року, які могли свідчити про допущення суддею Господарського суду Дніпропетровської області Бондаревим Е.М. дисциплінарного проступку.

Такі матеріали містять копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, постанов про визначення групи прокурорів від 26 лютого 2024 року, про визначення слідчої групи та старшого слідчого у кримінальному провадженні від 1 березня 2024 року, про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування та визначення органу прокуратури від 6 лютого 2024 року, заяви ОСОБА_1 про вчинений щодо нього злочин від 10 вересня 2022 року, протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 10 вересня 2022 року, протоколу допиту потерпілого ОСОБА_1 від 14 вересня 2022 року, протоколу додаткового допиту потерпілого ОСОБА_1 від 19 вересня 2022 року, протоколів допиту свідка ОСОБА_2 від 26 вересня 2022 року, додаткового допиту свідка ОСОБА_2 з додатками від 28 вересня 2022 року, від 17 листопада 2022 року, від 5 січня 2023 року, від 21 червня 2024 року, протоколу огляду речей від 28 вересня 2022 року, постанови про визнання речовими доказами від 28 вересня 2022 року, протоколу огляду речей від 29 жовтня 2022 року, протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 5, 12, 20, 24 жовтня, 14 листопада 2022 року, висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи за кримінальним провадженням від 26 жовтня 2022 року, висновку експертів за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису від 21 травня 2024 року, висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 22 травня 2024 року № 4050/24-36, постанови про доручення здійснення процесуальних дій від 12 липня 2024 року, повідомлення про підозру від 12 липня 2024 року.

На спростування обставин, які викладено в ухвалі Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 жовтня 2024 року № 2885/3дп/15-24, суддя Бондарєв Е.М., серед іншого, зазначає таке: слідством та обвинуваченням стверджується, однак не доведено, а матеріали справи не містять доказів: реєстрації ОСОБА_1 на початку 2017 року як фізичної особи − підприємця, спільної купівлі ОСОБА_1 та Бондарєвим Е.М. техніки на 3 211 328 грн, бізнес-партнерських відносин між Черкасовим М.В. та Бондарєвим Е.М., ведення будь-якого бізнесу Бондарєвим Е.М.; придбання ОСОБА_1 16 липня 2020 року КАМАЗа за 118 482 грн на власні кошти, а не на кошти позичені у Бондарєвої М.П.; відсутності цивільно-правового спору між ОСОБА_1 та Бондарєвою М.П. на час звернення його дружини до Буринського районного суду Сумської області (справа № 574/784/20), рішенням якого затверджено мирову угоду від 19 січня 2021 року із зобов’язаннями ОСОБА_1 в розмірі 5 453 208,73 грн, передання ОСОБА_1 техніки, здійснення спільної підприємницької діяльності та прийняття ним рішень у такій діяльності; висунення ним вимоги ОСОБА_1 щодо зміни засновників фермерського господарства, звільнення з посади голови такого господарства; здійснення погроз ОСОБА_1 та членам його родини, чи будь-якого тиску з боку Бондарєва Е.М. або якихось інших осіб; вчинення ним дій із 14 листопада 2022 року до 27 червня 2023 року часу проведення обшуків; щодо групи осіб із розподілом задач та обов’язків, місця утримання ОСОБА_1, транспортних засобів, якими планувалося доставляти його до установ для переоформлення техніки, нотаріусів, оцінювачів, експертів тощо; фіктивності укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мирової угоди та розписки, відповідно до якої було ухвалено рішення Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська. Матеріали також не містять відомостей, за допомогою яких дій ДБР попередило вчинення кримінального правопорушення, яке він нібито планував.

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зазначені письмові пояснення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва В.М. суперечать змісту заяви ОСОБА_1 від 10 вересня 2022 року, відповідно до якої що Бондарєв Е.М. вимагав від нього передати йому автомобіль та сільськогосподарську техніку; зазначав, що йому з різних телефонів дзвонять невідомі та погрожують фізичною розправою, якщо він не погодиться на вимоги Бондарєва Е.М.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що суддя Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєв Е.М. не спростовує та не заперечує обставин щодо знайомства із ОСОБА_1, тривалості такого знайомства, їх спільного походження з одного села, у якому й знаходиться фермерське господарство «Дяківська трійця».

Про міцність, стійкість взаємовідносин Бондарєва Е.М. та ОСОБА_1, зокрема й бізнес-партнерських відносин, на переконання дисциплінарного органу, свідчать обставини, зафіксовані у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 5 жовтня 2022 року № 15-09/п-3099т (містить позначку про розсекречення), яку було здійснено на підставі ухвали слідчого судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. від 21 вересня 2022 року в межах кримінального провадження № 62022170040000097. Зокрема, оперуповноважені ДБР зафіксували розмову судді Бондарєва Е.М. і свідка ОСОБА_2, які обговорювали походження та історію розвитку партнерських відносин (співпраці) судді та ОСОБА_1, хто вкладав кошти на придбання техніки, підстави погіршення таких відносин, фактичну легалізацію партнерських відносин із дружиною судді, а не із суддею безпосередньо, та подальші можливі дії щодо повернення коштів, що були залучені в діяльність фермерського господарства, зокрема дії щодо перереєстрації рухомого майна (викладено мовою оригіналу):

 

Інформація, яка підлягає захисту від розголошення відповідно до статті 222 КПК України з урахуванням листа від 11 грудня 2024 року № 31/2/1-92039ВИХ-24 31/2/1-33978-24

 

У протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 12 жовтня 2022 року № 15-09/п-3203т (містить позначку про розсекречення) зауважено:

Інформація, яка підлягає захисту від розголошення відповідно до статті 222 КПК України з урахуванням листа від 11 грудня 2024 року № 31/2/1-92039ВИХ-24 31/2/1-33978-24

 

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя акцентує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру.

Суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції (пункти 2, 6 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

На суддю поширюються вимоги щодо несумісності, за змістом яких він не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (частина друга статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Аналогічні обмеження визначені й пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції».

Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 11 березня 2011 року, від 5 квітня 2011 року у справах № 2-рп/2011, № 3-рп/2011 наголошував, що суддя має особливий (спеціальний) правовий статус, який характеризується наявністю певних вимог, обмежень щодо зайняття цієї посади та гарантій його діяльності.

За загальними правилами Кодексу суддівської етики, затвердженого в редакції рішення XI (чергового) з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (далі − Кодекс суддівської етики), усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Cуддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має прав використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною. Суддя не може належати до політичних партій і професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Суддя повинен надавати пріоритет здійсненню правосуддя над усіма іншими видами діяльності (статті 1, 2, 3 розділу І, стаття 18 розділу ІІ Кодексу суддівської етики).

Зазначені етичні стандарти, пов’язанні зі статусом судді, кореспондуються зі стандартами поведінки, які регламентовані Кодексом суддівської етики, затвердженим рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя повинен виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки суддів з метою зміцнення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримання незалежності судових органів (пункт 1.6); поведінка судді під час засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об’єктивності суддів та судових органів (пункт 2.2); суддя за можливості повинен обмежувати себе у вчиненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь в судовому засіданні та виносити рішення у справах (пункт 2.3).

Крім того, суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9).

У Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів зазначено, що не слід використовувати чи намагатись використовувати своє становище для здобуття будь-якої особистої вигоди чи привілейованого ставлення.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (пункти 22, 27, 28, 39), наголошено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя. Поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може тільки тоді функціонувати належним чином, коли судді не втрачають відчуття реальності. Більш того, судді, будучи громадянами, мають основоположні права та свободи, які захищені, зокрема, Європейською конвенцією з прав людини (свобода думки, релігійна свобода тощо). Таким чином, вони повинні загалом вільно займатися позапрофесійною діяльністю на свій розсуд. Тим не менше, така діяльність може становити загрозу їхній неупередженості та іноді навіть їхній незалежності. Тому необхідно знайти розумний баланс між ступенем участі суддів у житті суспільства та необхідністю бути й виглядати такими, що є безсторонніми та незалежними при виконанні своїх функцій. Останньою перевіркою має бути запитання, чи у певному соціальному контексті та з точки зору розсудливого, поінформованого спостерігача не займається суддя діяльністю, яка могла б об’єктивно піддавати ризику його незалежність або безсторонність. Правила професійної поведінки повинні вимагати від суддів уникати будь-яких видів діяльності, які могли б компрометувати гідність їхньої посади, а також підтримувати суспільну довіру до системи правосуддя шляхом мінімізування ризиків виникнення конфлікту інтересів. З цією метою вони повинні утримуватися від додаткової професійної діяльності, яка могла б обмежувати їхню свободу та загрожувати безсторонності.

У Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, щодо тлумачення етичного правила, передбаченого статтею 18, зауважено що норма Кодексу вимагає від суддів утриматися від прямої чи непрямої участі в підприємницькій діяльності, оскільки це може завадити неупередженості виконання суддею своїх обов’язків або спричинити використання службового становища. Відповідно, суддя не повинен бути службовцем, директором, партнером, менеджером радником або співробітником підприємства. Суддя не повинен планувати, створювати, організовувати або вести бізнес і підприємницьку діяльність чи давати вказівки іншим це робити.

Із досліджених декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, наявних у Єдиному державному реєстрі декларацій, із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб − підприємців та громадських формувань Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила, що Бондарєв Е.М. здійснював будь-яку зареєстровану у встановленому законом порядку підприємницьку діяльність. За ним також не зареєстровано корпоративних прав. Він не був / є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення чи отримував / є доходи/дивіденди від здійснення будь-якої іншої (оплачуваної) діяльності.

Зміст розмов судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. та свідка, на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, свідчить про те, що суддя Бондарєв Е.М., розуміючи обмеження, які покладаються на нього як суддю відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про запобігання корупції», Кодексу суддівської етики, щодо неможливості здійснення суддею будь-якої іншої оплачуваної діяльності, прямої чи непрямої участі у такій діяльності, використання свого статусу для здобуття будь-якої особистої вигоди чи привілейованого ставлення, сприяв організації створення фермерського господарства, зокрема підшукав особу, на яку буде зареєстровано таке господарство, залучав власні кошти та придбавав техніку, надавав вказівки цій особі щодо ведення підприємницької діяльності фермерського господарства, кінцевою метою якого було отримання прибутку, розподіляв прибуток від діяльності такого господарства, а згодом, усвідомлюючи негативні для себе наслідки фінансового характеру, що були пов’язані із втратою майна через припинення ОСОБА_1 співпраці з ним, − учиняв дії, спрямовані на легалізацію такої діяльності шляхом обмеження ОСОБА_1 доступу до виробничих приміщень і перереєстрації господарства та техніки на дружину.

Усупереч вимогам, які визначено Кодексом суддівської етики, суддя Бондарєв Е.М. для досягнення особистих майнових інтересів, використовуючи авторитет власної посади та свої знайомства за місцем знаходження фермерського господарства, намагався мінімізувати негативні наслідки у зв’язку із припиненням співпраці з ОСОБА_1, зокрема підшукував осіб, які зможуть посприяти йому у перереєстрації рухомого майна на його дружину.

Дії судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М., на переконання дисциплінарного органу, безумовно, не узгоджуються із етичними нормами поведінки судді, адже за прямих законодавчих заборон суддя займався прихованою підприємницькою діяльністю, спрямованою на отримання іншого доходу, аніж суддівська винагорода, а з метою позитивного вирішення конфліктної ситуації запропонував третій особі в майбутньому свої допомогу та сприяння, використовував свої знайомства та авторитет для вирішення питання перереєстрації транспортних засобів на дружину в органах державної влади, що ставить під сумнів його здатність бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Крім того, у статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Конституційний Суд України зауважував, що абсолютна цінність людської гідності – це передусім однаково гуманне ставлення до кожного та повага до сутності людської природи безвідносно до особистого, соціального чи іншого статусу (Рішення від 20 грудня 2023 року № 11-р(ІІ)/2023).

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у контексті оцінки подій, які вказували на викрадення та утримування особи у приміщенні, зазначав, що жорстоке поводження з особою, без застосування фізичної сили чи завдання фізичного болю, може також призводити до психологічних страждань, які завдаються створенням стану занепокоєння та стресу іншим шляхом, ніж фізичним насильством, що не узгоджується з вимогами статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ «Ільїна та Сарулієне проти Литви», заява № 32293/05, § 47).

Коли поводження принижує або ображає особу, доводить відсутність поваги до неї або принижує її людську гідність, або викликає почуття страху, неспокою або меншовартості, спроможні зруйнувати моральний чи фізичний опір особи, то його можна вважати таким, що принижує людську гідність (рішення ЄСПЛ «Буїд проти Бельгії», заява № 23380/09, §§ 86, 87).

Відповідно до приписів статей 8, 55 Конституції України, статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» саме на суддю покладено обов’язок гарантувати кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Високий рівень професійної свідомості судді зобов’язує його, порівняно з іншими громадянами, як під час здійснення професійної діяльності, так й в особистому житті утримуватися від вчинення дій, які можуть суперечити основній суті права, гарантованого статтею 55 Конституції України, загрожувати втручанню у невід’ємне право особи на життя, яке нерозривно поєднано з її правом на людську гідність, що гарантовані статтею 27 Конституції України.

Неповага до найвищих соціальних цінностей таких, як людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність, та нехтування основоположними правами не узгоджуються із високим статусом судді, адже суддя є не лише носієм судової (публічної) влади, а й уособленням високих моральних якостей та чеснот.

Вияв суддею аморальної поведінки, змістом якого є неповага до права людини на життя та безпеку, людську гідність, нехтування моральними нормами, нівелює значущість (важливість) місії, яка на нього покладена з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади України, та дискредитує професію судді, складену ним присягу, поняття правосуддя.

Із копії протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 12 жовтня 2022 року № 15-09/п-3203т Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєв Е.М. з метою надання згоди ОСОБА_1 на передання права власності на наявні в нього транспортні засоби та сільськогосподарську техніку підконтрольним судді особам 8 жовтня 2022 року під час особистої зустрічі із третьою особою пропонував доставити ОСОБА_1 до сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, застосувати до нього засоби психологічного та фізичного примусу, утримувати силоміць певний проміжок часу, достатній для досягнення запланованої мети, із завданням, за необхідності, ушкоджень:

 

Інформація, яка підлягає захисту від розголошення відповідно до статті 222 КПК України з урахуванням листа від 11 грудня 2024 року № 31/2/1-92039ВИХ-24 31/2/1-33978-24

 

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що зміст розмов судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. із ОСОБА_2, зафіксований у протоколах проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 5 жовтня 2022 року № 15-09/п-3099т (розсекречено), 12 жовтня 2022 року № 15-09/п-4036т (розсекречено), від 24 жовтня 2022 року № 15-09/п-3507т (розсекречено), відповідає змісту розмов цих осіб, зафіксованому на аудіофайлах, які надав Офіс Генерального прокурора (M860611_270922_202043, M86061c_081022_101339, с-42).

Автентичність голосу та усного мовлення Бондарєва Е.М., слова та фрази, які він промовляв на цих записах, зазначені у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій 5 жовтня 2022 року № 15-09/п-3099т (розсекречено), від 12 жовтня 2022 року № 15-09/п-4036т (розсекречено), від 24 жовтня 2022 року № 15-09/п-3507т (розсекречено) з позначенням – «Б.Е.М.», підтверджуються висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису від 21 травня 2024 року № 4009/4010/24-35. Цим самим висновком підтверджено, що такі записи не містять ознак монтажу чи будь-яких змін.

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 22 травня 2024 року № 4050/24-36 у мовленні Бондарєва Е.М. (позначений як «Б.Е.М.»), відображеному у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 12 жовтня 2022 року № 15-09/п-4036т (розсекречено), від 24 жовтня 2022 року № 15-09/п-3507т (розсекречено), містяться висловлювання, які вказують на організацію ним викрадення ОСОБА_1, утримання поза його волею, заподіяння тілесної шкоди з метою примушування до участі в перереєстрації транспортних засобів на свою користь.

Зазначені обставини у сукупності чітко й переконливо, на думку дисциплінарного органу, свідчать, що поведінка судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М., зокрема підшукування особи, яка може здійснити вплив на ОСОБА_1 з метою отримання суддею позитивного результату у вигляді перереєстрації рухомого майна на дружину; домовленості, узгодження дій, пропозиції третій особі вчинити фізичний та психологічний тиск на підприємця, його затримання проти волі та утримання його поза його волею з метою надання згоди на передання правовстановлюючих документів на наявні в нього транспортні засоби та сільськогосподарську техніку третім особам на умовах, вигідних судді; використання службового становища для вирішення питань щодо перереєстрації такого майна, а також пропозиції третій особі щодо сприяння в майбутньому, безпосередньо не узгоджується з високими стандартами етичної поведінки, які визначено статтями 1, 2, 3 розділу І, статтею 18 розділу ІІ Кодексу суддівської етики, що свідчить про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що мотиви та мета вчинення суддею Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєвим Е.М. таких дій є беззаперечними та неспростовними, адже вони були свідомими, упередженими, пов’язаними з його особистими потребами та непереборним бажанням зберегти майно, придбане в результаті здійснення ним незареєстрованої господарської діяльності.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Бондарєв Е.М. діяв умисно, оскільки він не міг не розуміти неправомірності своїх дій, а також того, що такі дії підривають суспільну довіру до судової гілки влади та завдають шкоди авторитету правосуддя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також критично оцінює письмові пояснення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М., зокрема й твердження, що наведена в дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. оцінка його дій через призму обставин, установлених на стадії досудового розслідування кримінального провадження, зокрема й покликання «свідомо вчиняв дії», що свідчить про завершеність у минулому, є безпідставним звинуваченням його у злочині за відсутності вироку суду, який встановлював би таку вину, порушує презумпцію невинуватості; у дисциплінарній скарзі немає жодного посилання на протиправні процесуальні дії, учинені під час здійснення ним правосуддя як суддею Господарського суду Дніпропетровської області; дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність у його діях як судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого положеннями статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що є підставою для залишення без розгляду та повернення скарги.

Відповідно до статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на подання дисциплінарної скарги є правом громадян, юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою), що передбачене законом з метою інформування Вищої ради правосуддя як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти і обставини неналежної поведінки судді.

Ініціатива зазначених осіб є не єдиним джерелом такої інформації, оскільки згідно із частиною десятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна справа може бути порушена за власною ініціативою дисциплінарного органу.

Підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку (подібні за змістом позиції Велика Палата Верховного Суду виклала в постановах від 17 січня 2019 року у справі № 11-864сап18 та від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19).

У своїй дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. покликалася на фактичні дані (твердження, докази), які були предметом дослідження Вищої ради правосуддя під час вирішення питання про застосування щодо судді Бондарєва Е.М. заходу забезпечення кримінального провадження, були широко висвітлені та обговорювалися в медіа. Покликання скаржниці чи її припущення щодо винуватості судді Бондарєва Е.М. у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальними для з’ясування наявності / відсутності у його діях конкретних ознак дисциплінарного проступку, адже у процедурі дисциплінарного провадження діє принцип автономності та індивідуалізації дисциплінарної відповідальності. Фактично дисциплінарна скарга вичерпала себе на стадії відкриття дисциплінарної справи щодо судді Бондарєва Е.М.

З аналогічних підстав Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відхиляє твердження представника судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. – адвоката Кравця Р.Ю. щодо порушення процедури, зокрема невідповідності дисциплінарної скарги у частині відсутності посилання на фактичні дані, які підтверджують відомості, викладені у дисциплінарній скарзі.

Не спростовує встановлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин і покликання судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. на кількість поданих до Вищої ради правосуддя скаржницею Буртник Х.В. дисциплінарних скарг стосовно суддів, що здебільшого характеризує її поведінку, однак не свідчить про на безпідставність обставин, на які вона покликалася в дисциплінарній скарзі щодо нього.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що питання надання оцінки допущеним органом досудового розслідування порушенням, наявності / відсутності обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема події кримінального правопорушення, винуватості особи, форми вини перебуває поза межами компетенції дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя відповідно до статті 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 131 Конституції України та суперечить завданням дисциплінарного провадження.

Однак Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що частина шістнадцята статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначає стандарт доказування у дисциплінарному провадженні щодо судді, за змістом якого дисциплінарний орган у межах дисциплінарного провадження послуговується чіткими та переконливими доказами, наданими та отриманими в межах дисциплінарного провадження для підтвердження існування підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

У розумінні приписів частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вища рада правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи встановлює всі питання факту та права, оцінює докази, у зв’язку із чим відповідно до § 90 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» в розумінні статті 6 Конвенції виконує функцію суду.

Під час вирішення питання про те, чи підлягає оцінці твердження, що провадження щодо заявника було справедливим, чи дійсно конкретні види доказів, отримані незаконно з точки зору національного законодавства, могли бути допустимими, та чи дійсно заявник був винним, необхідно вирішити питання, чи було провадження справедливим у цілому, і в тому числі спосіб, у який були отримані докази. Це включає перевірку відповідної «незаконності» та, якщо йдеться про порушення іншого права Конвенції, характер встановленого порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Берлізов проти України», §§ 51, 52).

Під час оцінки справедливості дисциплінарного провадження щодо судді у цілому включно з питанням прийнятності доказів необхідно враховувати, чи було дотримано право судді на захист (рішення ЄСПЛ у справі «Шелег проти Росії», §§ 11−17). Зокрема, має бути розглянуто, чи була надана заявнику можливість оскаржити достовірність доказів і заперечити використання таких доказів (ухвала ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі «Сіладьї проти Румунії», заява № 30164/04, § 27, від 17 грудня 2013 року). Крім того, має враховуватися якість доказів, зокрема, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів достовірність або точність доказів (рішення ЄСПЛ у справах «Биков проти Росії», § 90, «Лісіца проти Хорватії», заява № 20100/06, § 49, від 25 лютого 2010 року). Оскільки питання справедливості розгляду не обов’язково постає у разі відсутності інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, необхідно враховувати, що в разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджуваних доказах відповідно зменшується (рішення ЄСПЛ у справах «Лі Девіс проти Бельгії», § 42, «Биков проти Росії», § 90, «Башіч проти Хорватії», § 48).

У своїй діяльності Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя та Вища рада правосуддя послідовно дотримуються позиції щодо можливості використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у межах кримінального провадження як вагомих доказів вчинення суддею дисциплінарного проступку в межах дисциплінарного провадження (зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 29 січня 2019 року у справі № 9901/728/18, від 30 травня 2024 року у справі № 990SСGС/3/24).

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не ставить під сумнів зміст розмов судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М., зафіксований у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій та на аудіофайлах, які однозначно та, на переконання дисциплінарного органу, безумовно свідчать про те, що поведінка судді Бондарєва Е.М. порушує визначені в Бангалорських принципах поведінки суддів принципи незалежності та дотримання етичних норм, які є невід’ємною частиною діяльності суддів, а також свідчить про невиконання обов’язку не використовувати своє службове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та докладати всіх зусиль для того, щоб на думку звичайної розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Надані адвокатом Кравцем Р.Ю. пояснення у засідання дисциплінарного органу фактично доповнюють пояснення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. щодо неможливості оцінки копій матеріалів кримінального провадження в дисциплінарному провадженні.

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61 Конституції України). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

У своїх поясненнях суддя Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєв Е.М. також зазначає, що відповідно до рецензії спеціаліста на висновок судової лінгвістичної експертизи під час проведення судової лінгвістичної експертизи, оформленої висновком експерта № 4050/24-36 судовий експерт Ткачук І.І. допустила порушення вимог законодавства, а саме статей 3, 12 Закону України «Про судову експертизу», щодо принципів незалежності, об’єктивності і повноти дослідження.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що рецензія спеціаліста містить лише покликання на недотримання експертом методології дослідження, вона жодним чином не спростовує факту допущення суддею Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєвим Е.М. висловлювань, які були зафіксовані у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій та на аудіофайлах, і не містить спростувань висновку експерта; має інформативний характер і є суб’єктивним твердженням рецензента.

Щодо тверджень представника судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. – адвоката Кравця Р.Ю. про порушення процедури, зокрема неналежну попередню перевірку дисциплінарної скарги, щодо відсутності у члена Вищої ради правосуддя – доповідача повноважень на самостійний збір матеріалів на етапі попередньої перевірки дисциплінарної скарги Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя дисциплінарне провадження включає попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи.

При цьому законом не визначено меж дискреції члена Вищої ради правосуддя- доповідача в частині отримання інформації / перевірки відомостей з різних джерел, зокрема з мережі Інтернет, баз відкритих даних, веб сайтів медіа, які містять відкриті дані, на стадії вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, адже відповідно до частини шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді. Зазначені обмеження встановлені лише під час вирішення питання про повернення дисциплінарної скарги за наявності визначених законом підстав, оскільки під час розгляду питання про наявність підстав для повернення дисциплінарної скарги не оцінюються достовірність відомостей про ознаки дисциплінарного проступку у поведінці судді, докази його вчинення (частина третя статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголошує, що частиною першої статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено право Вищої ради правосуддя, її органів, членів Вищої ради правосуддя та дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя для здійснення своїх повноважень витребовувати та одержувати на їх запит необхідну інформацію та документи (у тому числі з обмеженим доступом) від 1) суддів, судів, органів суддівського самоврядування, інших органів та установ у системі правосуддя; 2) органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб; 3) юридичних осіб. Положення частини першої статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не містять обмежень щодо стадії дисциплінарного провадження у межах якої надсилається відповідний запит.

Крім того, з матеріалів дисциплінарної справи убачається, що доповідачем долучено роздруківки рішень Вищої ради правосуддя, декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, наявних у Єдиному державному реєстрі декларацій, статей у медіа, що поширені у відкритому доступі. Закон України «Про Вищу раду правосуддя» не встановлює для члена Вищої ради правосуддя будь-яких обмежень у доступі до службової інформації з метою реалізації ним повноважень, визначених цим законом для цілей дисциплінарного провадження.

За таких обставин твердження представника судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. – адвоката Кравця Р.Ю., у тому числі й щодо позапроцесуального спілкування членів Вищої ради правосуддя є необґрунтованими.

Покликання представника судді на те, що за відсутності вироку, яким було б встановлено, що суддя має причетність до вчинення протиправних дій, підривом авторитету правосуддя слід вважати використання матеріалів, яким ще суд не надав оцінку з метою формування негативного та ворожого ставлення до судді Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя оцінює критично, адже не є умовою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності обов’язкова наявність судового рішення, яким би суддю було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачає відповідні діяння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2024 року у провадженні № 11-22сап24). Поряд з цим листом від 11 грудня 2024 року Вищій раді правосуддя надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні в обсязі, необхідному для забезпечення завдань, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя». У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 15 січня 2025 року зміст розмов, зафіксований у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій, не розголошувався.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголошує, що у межах цього дисциплінарного провадження не досліджувала та не встановлювала у діях судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 146 КК України, не порушувала презумпцію невинуватості, адже дисциплінарний орган досліджував етичні аспекти поведінки судді, його мотиви, міркування, якими він послуговувався та мету вчинення ним певних дій, встановила обставини (передумови), які спонукали суддю до неетичної поведінки, невідповідність такої поведінки моральним та етичним принципам, дотримання яких вимагається від судді відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексу суддівської етики, Бангалорських принципів поведінки суддів.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що відсутність доказів настання реальних наслідків у вигляді психологічного та фізичного тиску, насильства не є визначальною для встановлення ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже фактичне висловлення суддею Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєвим Е.М. бажання спричинити психологічний та фізичний тиск на людину з метою досягнення особистих вигод, його цілеспрямованість у досягненні таких вигод, свідчить про неповагу до права людини на життя та безпеку, людську гідність та є виявом моральної поведінки, яка не сумісна зі званням судді, уявленням про суддю як представника судової гілки влади.

Твердження представника судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. – адвоката Кравця Р.Ю. щодо провокації Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відхиляє, оскільки вони не спростовують факту спілкування судді з Свідомим В.Д., не свідчать про те, що суддя намагався уникати такого спілкування, тому не мають значення для висновку дисциплінарного органу про наявність у діях цього судді складу дисциплінарного проступку.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Бондарєв Едуард Миколайович Указом Президента України від 18 червня 2009 року № 458/2009 призначений на посаду судді Господарського суду Дніпропетровської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 479-VIII обраний на посаду цього суду безстроково.

На вебсайті Вищої ради правосуддя відсутня інформація щодо притягнення судді Бондарєва Е.М. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до характеристики, яку надав голова Господарського суду Дніпропетровської області О.Ліпинський, суддя Бондарєв Е.М. зарекомендував себе як досвідчений спеціаліст, грамотний юрист, добросовісний, ініціативний, оперативний, принциповий, цілеспрямований і старанний працівник; за характером урівноважений, спокійний, у спілкуванні ввічливий, має високі здібності щодо організації та забезпечення ведення результативної роботи, «високе почуття відповідальності за виконання покладених на нього обов’язків». Йому властиві наполегливість у праці, ґрунтовність теоретичних знань та «почуття високої відповідальності за виконання покладених на нього завдань». Він має стійкі моральні принципи, у критичних ситуаціях поводиться коректно, має високий рівень культури поведінки, у спілкуванні з людьми виявляє тактовність, ввічливість, повагу, стриманість. Вміє правильно будувати стосунки з учасниками судового процесу, громадянами та колегами, чим робить ваговий внесок у підвищення довіри до судової влади та зміцнення її авторитету в суспільстві, має авторитет у колективі. Вимогливий до себе, постійно підвищує кваліфікацію.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, той факт, що суддя допустив поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 січня 2021 року (справа № 11-255сап20) звернула увагу, що за приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

У постанові від 13 червня 2024 року Велика Палата Верховного Суду (справа № 990SCGC/2/24) також наголосила, що про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об`єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

На переконання дисциплінарного органу, суддя Бондарєв Е.М., обіймаючи посаду судді, зобов’язаний був розуміти, що виявлення фактів здійснення ним будь-якої іншої (оплачуваної) діяльності, зокрема незареєстрованої (прихованої) господарської діяльності, попри прямі законодавчі заборони, прямої чи непрямої його участі в такій діяльності, використання ним статусу судді для здобуття будь-якої особистої вигоди чи привілейованого ставлення, сприяння організації створення фермерського господарства, розподіл прибутку від діяльності такого господарства між ним і особою, на яку було зареєстровано господарство, учинення дій, спрямованих на легалізацію такої діяльності шляхом обмеження цій особі доступу до виробничих приміщень і перереєстрації господарства та техніки на дружину, підшукання особи, домовленості, узгодження дій, пропозиції такій особі вчинити фізичний та психологічний тиск на підприємця, його затримання та утримання проти його волі з метою надання згоди на передання правовстановлюючих документів на наявні в нього транспортні засоби та сільськогосподарську техніку третім особам на вигідних судді умовах, підривають авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду, оскільки це позначається на здатності судді виконувати довірену йому як судді роботу щодо здійснення правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що поведінка судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. спричинила значний суспільний резонанс та набула розголосу в медіа, соціальних мережах: «ВРП відсторонила від роботи суддю, якого підозрюють у замовленні викрадення свого бізнес-партнера» (https://www.slidstvo.info/news/vrp-vidstoronyla-vid-roboty-suddiu-iakoho...), «Суддя Господарського суду Дніпропетровської області замовив викрадення свого бізнес-партнера. Йому повідомили про підозру» (https://www.facebook.com/share/p/1BaFussfdT/).

Обставини, пов’язані з фактичним плануванням та пропозиціями третій особі вчинити фізичний і психологічний тиск на підприємця, його затримання утримання проти його волі з метою надання згоди на передання правовстановлюючих документів на наявні в нього транспортні засоби та сільськогосподарську техніку, викликали у громадськості негативну оцінку моральних та етичних принципів і якостей судді, який уповноважений владою здійснювати правосуддя від імені України. Зазначене мало негативний вплив на авторитет судової влади, така поведінка судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. призвело до негативних наслідків, зокрема підриву авторитету судової влади.

Поряд з цим Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що позитивні характеристики, надані судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєву Е.М. Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «______________», старостою _________ старостинського округу, військовою частиною, не можуть нівелювати, применшувати ні характеру, ні наслідків проступку, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової гілки влади загалом.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також звертає увагу на загальновідомі обставини неодноразового кандидування суддею Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєвим Е.М. на посади члена Вищої ради правосуддя та члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до Висновку № 24 (2021) Консультативної ради європейських суддів: еволюція судових рад і їхня роль у незалежних і безсторонніх судових системах судова рада може бути також органом, який відіграє важливу роль у сфері удосконалення та захисту іміджу правосуддя. Судові ради мають відігравати важливу роль у захисті незалежності суддів. Кандидати у члени судової ради, як судді, так і представники інших професій, повинні призначатися на підставі їхньої компетенції, досвіду, розуміння суддівської роботи та культури незалежності. Поведінка усіх членів судової ради повинна відповідати найвищим етичним нормам та професійним стандартам; усі члени судової ради повинні бути підзвітними за свої дії згідно зі встановленим порядком. Рада та її члени мають цілковито підтримувати та вживати всіх відповідних заходів у боротьбі з корупцією в судовій системі та раді у спосіб, що забезпечує дотримання принципу верховенства права.

Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (частина перша статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Оприлюднення в медіа та соціальних мережах інформації про допущення суддею Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєвим Е.М. неетичної, аморальної поведінки, на переконання дисциплінарного органу, може поставити під сумнів відповідність членів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та кандидатів, які претендують на посади членів цих органів суддівського врядування, найвищим етичним нормам та професійним стандартам, їх спроможність діяти незалежно у своїй професійній діяльності, а отже, така поведінка судді також підриває авторитет Вищої ради правосуддя як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєв Е.М. грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, отже, така його поведінка охоплюється також складом істотного дисциплінарного проступку, передбаченого частиною дев’ятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно зі статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді.

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя − з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації відповідно до частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не може бути застосовано до судді у разі вчинення проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та в цьому випадку не забезпечить належного балансу між приватними та публічними інтересами, а шкода, завдана авторитету правосуддя, не може бути усунена шляхом застосування до судді Бондарєва Е.М. більш м’якого стягнення.

З огляду на характер допущеного суддею Бондарєвим Е.М. дисциплінарного проступку, його істотність та наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя, негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом, а також на те, що його поведінка могла створити у громадян негативне уявлення про суди, суддів та органи суддівського врядування, урахувавши особу судді, зокрема його позитивну характеристику, яка не може нівелювати істотності наслідків його дій, умисності його дій, що, у тому числі, зумовлено його особистими (корисливими) майновими інтересами, відсутність у нього дисциплінарних стягнень, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Бондарєва Е.М. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 13.22–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Едуарда Миколайовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку та строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя