Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Ленінського районного суду міста Полтави Новака Юрія Дмитровича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 листопада 2024 року № 3198/1дп/15-24 про притягнення судді Ленінського районного суду міста Полтави Новака Ю.Д. до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 14 листопада 2024 року (вх. № 3801/0/6-24) надійшла скарга судді Ленінського районного суду міста Полтави Новака Ю.Д. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 листопада 2024 року № 3198/1дп/15-24 про притягнення судді Ленінського районного суду міста Полтави Новака Ю.Д. до дисциплінарної відповідальності.

10 грудня 2024 року (вх. № 3801/1/6-24) до Вищої ради правосуддя надійшли доповнення до вказаної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 14 листопада 2024 року доповідачем щодо вказаних матеріалів визначено члена Вищої ради правосуддя Кандзюбу О.В.

Скаргу подано з дотриманням вимог та у строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами перевірки вказаної скарги з доповненнями член Вищої ради правосуддя Кандзюба О.В. дійшов висновку про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 листопада 2024 року № 3198/1дп/15-24.

Про засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 17 грудня 2024 року, суддю Новака Ю.Д., скаржників Буртник Христину Василівну, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

16 та 17 грудня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшли клопотання представника судді Новака Ю.Д. – адвоката Дударєва О.В. про відкладення розгляду скарги у зв’язку з перебуванням судді Новака Ю.Д. на стаціонарному лікуванні та неможливістю його прибуття на засідання Вищої ради правосуддя, також у зв’язку із зайнятістю представника судді Новака Ю.Д. – адвоката Дударєва О.В. у розгляді справи у Полтавському апеляційному суді.

На підтвердження зазначених обставин надано копію електронного листка непрацездатності, з якого вбачається, що з 16 грудня до 23 грудня 2024 року суддя Новак Ю.Д. є тимчасово непрацездатним, копію повідомлення про виклик представника судді Новака Ю.Д. – адвоката Дударєва О.В. на судове засідання в кримінальному провадженні на 17 грудня 2024 року.

Вища рада правосуддя відклала розгляд скарги судді Новака Ю.Д. на 14 січня 2025 року.

Про засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 14 січня 2025 року, суддю Новака Ю.Д., скаржників Буртник Х.В., Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя 14 січня 2025 року в режимі відеоконференції взяли участь суддя Новак Ю.Д., його представник – адвокат Дударєв О.В. та представник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – прокурор Касьян А.О. Скаржниця Буртник Х.В. у засідання не з’явилась.

Адвокат Дударєв О.В. заявив клопотання про відвід членів Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Кваші О.О., Плахтій І.Б., Попікової О.В., Маселка Р.А., Лук’янова Д.В., у задоволенні яких було відмовлено.

Крім того, адвокат Дударєв О.В. заявив клопотання про зупинення розгляду скарги судді Новака Ю.Д. на підставі пункту 2 частини чотирнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням судді у відпустці.

Також адвокат Дударєв О.В. заявив клопотання про зупинення розгляду скарги судді Новака Ю.Д. на підставі пункту 3 частини чотирнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у зв’язку з існуванням інших обставин, які унеможливлюють розгляд такої справи.

Вища рада правосуддя у задоволенні вказаних клопотань відмовила, про що постановлено ухвали від 14 січня 2025 року.

14 січня 2025 року у засіданні Вищої ради правосуддя оголошено перерву до 21 січня 2025 року, із вказаною датою погодився прокурор Касьян А.О., суддя Новак Ю.Д. та його представник – адвокат Дударєв О.В., при цьому було враховано побажання адвоката Дударєва О.В. не оголошувати перерви до 16 січня 2025 року.

21 січня 2025 року у засідання Вищої ради правосуддя суддя Новак Ю.Д., його представник – адвокат Дударєв О.В. не з’явились. Від адвоката Дударєва О.В. 20 січня 2025 року о 16 год 40 хв до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання про відкладення засідання у зв’язку з тим, що в час розгляду Вищою радою правосуддя вказаної скарги о 10 год 00 хв 21 січня 2025 року, він та суддя Новак Ю.Д. перебуватимуть в дорозі, оскільки їм необхідно доїхати до Вищого антикорупційного суду, де о 15 год 00 хв буде розглядатися обвинувальний акт щодо судді Новака Ю.Д.

Вища рада правосуддя відмовила в задоволенні вказаного клопотання.

Скаржники Буртник Х.В. та представник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у засідання не з’явилися.

 

Стислий зміст дисциплінарних скарг. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати її розгляду

Новак Юрій Дмитрович Указом Президента України від 6 травня 2006 року № 350/2006 призначений на посаду судді Ленінського районного суду міста Полтави. Постановою Верховної Ради України від 19 травня 2011 року № 3398-VI обраний суддею цього суду безстроково. Відповідно до рішення зборів суду від 14 серпня 2018 року Новак Ю.Д. обіймає адміністративну посаду голови Ленінського районного суду міста Полтави.

20 та 23 червня 2023 року до Вищої ради правосуддя (вх. № Б-2188/0/7-23, № Б-2188/1/7-23) надійшли дисциплінарні скарги Буртник Х.В. щодо дисциплінарного проступку судді Ленінського районного суду міста Полтави Новака Ю.Д.

У дисциплінарних скаргах, які є аналогічними за змістом, Буртник Х.В. зазначила, що з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) їй стало відомо, що детективи Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 15 грудня 2020 року за підозрою ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369, частиною першою статті 366² Кримінального кодексу України (далі – КК України).

У серпні 2022 року судді ОСОБА1 повідомлено про підозру. 22 серпня 2022 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (далі – ВАКС) задовольнив клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі – САП) про застосування щодо судді ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 910 000 (дев’ятсот десять тисяч) гривень.

Як повідомило НАБУ, 26 січня 2023 року НАБУ та САП завершили розслідування в цій справі, матеріали відкрили стороні захисту для ознайомлення. 7 квітня 2023 року до ВАКС надійшов обвинувальний акт із реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 15 грудня 2020 року.

За матеріалами слідства стало відомо, що суддя Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА1 отримав неправомірну вигоду в сумі 10 000 дол. США від фізичної особи, директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дігорський» (далі – ТОВ «Дігорський»). Ці кошти він обіцяв передати своїй колезі, судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2, аби вона ухвалила необхідне рішення у справі № 554/7903/19 за позовом ОСОБА8 до Приватного акціонерного товариства «СК “Провідна”» (далі – ПрАТ «СК “Провідна”»), третя особа – ТОВ «Дігорський», про стягнення несплаченого страхового відшкодування на користь позивачки ОСОБА8. Однак підозрюваний кошти нікому не передавав, а залишив собі, а із суддею ОСОБА2 щодо розгляду справи не домовлявся.

Суддя ОСОБА1 шляхом обману, розуміючи, що обіймає посаду голови Ленінського районного суду міста Полтави, а отже, може мати авторитет і вплив на колег, свідомо та умисно вчинив дії, які мають ознаки шахрайства, для заволодіння чужим майном, а саме грошима директора ТОВ «Дігорський», в особливо великих розмірах, зловживаючи службовим становищем (тяжкі злочини, передбачені частиною третьою статті 190, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 КК України, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років).

Детективи та прокурори в обвинувальному акті на підставі експертизи також установили, що суддя ОСОБА1 не задекларував дані про статки на суму близько 2,7 млн грн, що підтверджено висновком експертизи. Зокрема, в «е-декларації» за 2020 рік суддя не вказав інформації про квартиру, машиномісце та автомобіль, що перебували в його користуванні протягом 2020 року та станом на 31 грудня 2020 року.

Через суспільну значущість зазначена подія набула широкого розголосу, а громадськість засудила такі дії судді. Про цю подію повідомляли численні медіа.

Отже, на думку скаржниці, такі обставини свідчать, що суддя Новак Ю.Д. допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності та непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та зазначив в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдиві відомості або умисно не зазначив відомостей, визначених законодавством.

Крім того, 14 серпня 2023 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 283/0/13-23) надійшла дисциплінарна скарга заступника Генерального прокурора – керівника САП Клименка О.В. щодо дисциплінарного проступку судді Ленінського районного суду міста Полтави Новака Ю.Д.

У дисциплінарній скарзі САП повідомила, що своїми діями суддя ОСОБА1 втрутився у процес здійснення правосуддя суддею ОСОБА2 та іншими суддями, зазначив у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік завідомо неправдиві відомості про квартиру, машиномісце та автомобіль, що перебували в його користуванні, вчинив шахрайство й підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, що свідчить про вчинення суддею Новаком Ю.Д. істотного дисциплінарного проступку та про грубе нехтування обов’язками судді.

Крім зазначених у дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. обставин, САП вказала, що під час досудового розслідування встановлено ймовірне намагання судді ОСОБА1 у незаконний спосіб вплинути на суддю Київського районного суду міста Полтави ОСОБА3, оскільки суддя ОСОБА1 неодноразово зустрічався із суддею ОСОБА3 у січні – лютому 2021 року щодо обговорення обставин справи № 552/3417/20 та з метою впливу на результат судового розгляду узгоджував із суддею дії сторін, які згодом повідомив «своєму куму» ОСОБА4. Вирок у цій справі було ухвалено через декілька днів, проте в чиїх інтересах діяв суддя ОСОБА1, досудове розслідування не встановило. Після ухвалення вироку від 29 січня 2021 року суддя ОСОБА1 2 лютого 2021 року зустрічався із суддею ОСОБА3.

У дисциплінарній скарзі САП також зазначила, що 27 січня 2021 року під час зустрічі із суддею ОСОБА2 суддя ОСОБА1, окрім судової справи № 554/7903/19, обговорював обставини цивільної справи № 554/10795/20 за позовом ОСОБА5 до ОСОБА6 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням. Під час зустрічі суддя ОСОБА1 дізнався в судді ОСОБА2 обставини справи та з метою впливу на результати судового розгляду узгоджував із нею подальші дії сторін. Суддя ОСОБА1 після зустрічі із суддею ОСОБА2 телефонував представнику відповідача ОСОБА7 та обговорював з ним подальші дії.

Отже, САП встановила, що суддя ОСОБА1 неодноразово зустрічався із суддями різних судів міста Полтави та з’ясовував потрібну інформацію в «цікавих» для нього судових справах з метою подальшого використання в особистих цілях, зокрема передання її стороннім особам.

Крім того, під час огляду мобільного телефону судді ОСОБА1 виявлено листування з різними абонентами: в одному випадку обговорювалось вирішення справи, у якій суддя ОСОБА1 обіцяв допомогти в ухваленні необхідного рішення, а в другому йшлося про необхідність оплати за розгляд справи на користь конкретних осіб.

На думку САП, суддя Новак Ю.Д. допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших етичних норм і стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, використав статус судді з метою незаконного отримання матеріальних благ, допустив грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду, що містять склади дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8, 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 3 червня 2024 року № 1669/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Ленінського районного суду міста Полтави Новака Ю.Д. за дисциплінарними скаргами Буртник Х.В., заступника Генерального прокурора – керівника САП Клименка О.В. та об’єднала їх в одну дисциплінарну справу у зв’язку з наявністю в діях судді Новака Ю.Д. ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8, 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У цій ухвалі також зазначено, що дії судді Новака Ю.Д. містять ознаки істотного дисциплінарного проступку або грубого нехтування обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді в розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Предметом перевірки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя були дії судді Новака Ю.Д., які перевірялися в межах кримінального провадження № ____ від 15 грудня 2020 року за фактом вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369, частиною першою статті 366² КК України.

Детективи Головного підрозділу детективів НАБУ проводили досудове розслідування, а прокурори САП здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № ____ від 15 грудня 2020 року за підозрою ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369, частиною першою статті 366² КК України.

7 квітня 2023 року прокурори САП скерували до ВАКС обвинувальний акт стосовно ОСОБА1 для розгляду по суті.

З обвинувального акта та матеріалів кримінального провадження № ____ від 15 грудня 2020 року вбачається, що суддя Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА1 отримав неправомірну вигоду в сумі 10 000 дол. США від директора ТОВ «Дігорський». Ці кошти він обіцяв передати своїй колезі, судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2, для ухвалення необхідного рішення у справі № 554/7903/19 за позовом ОСОБА8 до ПрАТ «СК “Провідна”», третя особа – ТОВ «Дігорський», про стягнення несплаченого страхового відшкодування на користь позивачки ОСОБА8. Однак суддя ОСОБА1 кошти нікому не передавав, залишив собі, а із суддею Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2 щодо передання грошових коштів не домовлявся.

Зокрема, ухвалою судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2 від 2 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА8 до ПрАТ «СК “Провідна”», третя особа – ТОВ «Дігорський», про стягнення несплаченого страхового відшкодування (справа № 554/7903/19).

На початку листопада 2020 року під час розмови за допомогою месенджера Viber ОСОБА9 розповів судді ОСОБА1, із яким був знайомий приблизно із 2009 року, про обставини розгляду справи № 554/7903/19, про свою зацікавленість у задоволенні позову, про надмірну тривалість судового розгляду та про сумніви щодо ухвалення справедливого й законного рішення у справі.

Отримавши вказану інформацію, суддя ОСОБА1 вирішив використати ситуацію, що склалась у зв’язку з розглядом в Октябрському районному суді міста Полтави справи № 554/7903/19, зацікавленість ОСОБА9 як директора та засновника ТОВ «Дігорський» у задоволенні зазначеного позову, а також своє знайомство із суддею ОСОБА2 з метою власного протиправного збагачення.

У судді ОСОБА1 виник умисел на заволодіння чужим майном (грошовими коштами) ОСОБА9 у великих розмірах шляхом обману (шахрайства) та підбурювання його до надання неправомірної вигоди судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2 як службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

З метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на заволодіння шляхом обману чужим майном (грошовими коштами), суддя ОСОБА1 розробив план, відповідно до якого для обернення на свою користь майна ОСОБА9 необхідно було схилити вказану особу до передачі йому грошових коштів для їх подальшого, нібито, надання як неправомірної вигоди судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2 за ухвалення нею рішення щодо задоволення позову ОСОБА8 за участю третьої особи – ТОВ «Дігорський», у справі № 554/7903/19 про стягнення несплаченого страхового відшкодування. При цьому суддя ОСОБА1 не мав намірів передавати ОСОБА2 одержані від ОСОБА9 як неправомірну вигоду грошові кошти, а суддя ОСОБА2 зі злочинними планами судді ОСОБА1 обізнана не була.

Суддя ОСОБА1, діючи відповідно до розробленого плану, 13 грудня 2020 року близько 15 год у месенджері Viber зателефонував ОСОБА9 та поцікавився його майновим станом. ОСОБА9 повідомив, що має 10 000 дол. США. Далі ОСОБА1 зазначив, що просто так судове рішення не буде ухвалене на користь ОСОБА8 та для задоволення позову у справі № 554/7903/19 необхідно надати судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2 неправомірну вигоду через нього, пообіцяв посприяти в цьому.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 21 грудня 2020 року близько 16 год 30 хв суддя ОСОБА1 зустрівся з ОСОБА9 поблизу магазину «АТБ», що розташований за адресою: місто Полтава, вулиця Симона Петлюри, будинок 49. Під час розмови суддя ОСОБА1 знову наголосив ОСОБА9 на необхідності надати судді ОСОБА2 10 000 дол. США як неправомірну вигоду за ухвалення нею рішення щодо задоволення позову ОСОБА8 у справі № 554/7903/19. Отримавши згоду ОСОБА9, який до цього вже звернувся із заявою до правоохоронних органів, суддя ОСОБА1 пообіцяв зустрітися та поговорити із суддею ОСОБА2 щодо зазначеного питання.

22 грудня 2020 року близько 19 год 10 хв суддя ОСОБА1 зустрівся з ОСОБА9 поблизу магазину «АТБ», що розташований за адресою: місто Полтава, вулиця Героїв АТО, будинок 116, та повідомив, що розмовляв із суддею Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2 і вона, нібито, зазначила, що 10 000 дол. США буде замало для ухвалення рішення щодо задоволення позову ОСОБА8 у справі № 554/7903/19, а також що необхідну для нього суму коштів вона назве пізніше. Отже, реалізуючи свій злочинний умисел, суддя ОСОБА1 під час розмови з ОСОБА9 намагався схилити ОСОБА9 до думки, що суддя ОСОБА2 планує відмовити в задоволенні позову ОСОБА8 у справі № 554/7903/19 і не готова задовольнити вказаний позов за неправомірну вигоду в сумі 10 000 дол. США. Зазначені дії судді ОСОБА1 спрямовані на формування в ОСОБА9 враження про настання для нього негативних наслідків у разі відмови – у такий спосіб суддя ОСОБА1 вчергове підбурив ОСОБА9 до надання неправомірної вигоди судді ОСОБА2.

24 грудня 2020 року близько 16 год 55 хв суддя ОСОБА1, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння майном (грошовими коштами) ОСОБА9 у великих розмірах шляхом обману та підбурювання до надання неправомірної вигоди судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2, зустрівся з ОСОБА9 поблизу магазину «АТБ», що розташований за адресою: місто Полтава, вулиця Симона Петлюри, будинок 49. У розмові суддя ОСОБА1 повідомив, що судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2 за ухвалення рішення щодо задоволення позову ОСОБА8 у справі № 554/7903/19 потрібно надати неправомірну вигоду в сумі 15 000 дол. США. Суддя ОСОБА1, розуміючи, що ОСОБА9 на цей час не мав зазначених грошових коштів, повідомив ОСОБА9, що 10 000 дол. США потрібно буде надати відразу, а решту – через декілька місяців, а саме після відновлення провадження у справі № 554/7903/19. З метою формування у ОСОБА9 думки щодо вигідності надання неправомірної вигоди та в такий спосіб спонукання його до вчинення злочину суддя ОСОБА1 повідомив, що під час розмови з ним суддя ОСОБА2 спочатку планувала отримати за ухвалення рішення у справі № 554/7903/19 щодо задоволення позову ОСОБА8 неправомірну вигоду в сумі 30 000 дол. США, однак він переконав її вчинити зазначене за 15 000 дол. США.

З метою конспірації та уникнення можливості викриття своїх злочинних дій під час вказаної розмови суддя ОСОБА1 визначив та повідомив ОСОБА9 спосіб надання неправомірної вигоди для судді ОСОБА2 в разі його згоди на це. Зокрема, 28 грудня 2020 року ОСОБА9 повинен до 12 год надати 10 000 дол. США адвокату ОСОБА10, після чого суддя ОСОБА1 забере в нього грошові кошти та відразу надасть їх як неправомірну вигоду судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2 за ухвалення нею рішення у справі № 554/7903/19 щодо задоволення позову ОСОБА8 про стягнення несплаченого страхового відшкодування.

26 грудня 2020 року близько 17 год 30 хв ОСОБА9 під час розмови у месенджері Viber повідомив про свою згоду на надання неправомірної вигоди в сумі 15 000 дол. США. Після цього суддя ОСОБА1 нагадав ОСОБА9 про потребу передати грошові кошти в розмірі 10 000 дол. США ОСОБА10 до 12 год 28 грудня 2020 року, а також дав вказівку зателефонувати ОСОБА10, щоб домовитись із ним про зустріч та повідомити про необхідність зателефонувати йому.

28 грудня 2020 року близько 14 год 30 хв ОСОБА9 у салоні автомобіля марки ВАЗ чорного кольору, реєстраційний номер ____, на паркувальному майданчику поряд із багатоповерховим будинком 22 по вулиці Степового Фронту в місті Полтаві зустрівся з ОСОБА10 та на виконання раніше визначеного суддею ОСОБА1 способу вчинення злочину передав йому світло-сірий поліетиленовий пакет із написом з одного боку «OGGI», із другого – «OODJI», із грошовими коштами в сумі 10 000 дол. США як неправомірну вигоду за ухвалення суддею ОСОБА2 рішення на користь ОСОБА8 у справі № 554/7903/19.

Того самого дня о 14 год 33 хв ОСОБА10 на виконання вказівки судді ОСОБА1 зателефонував йому та повідомив, що зустрівся з ОСОБА9. Під час розмови суддя ОСОБА1 сказав ОСОБА10, що цього самого дня приїде до нього.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 28 грудня 2020 року о 19 год 44 хв суддя ОСОБА1, перебуваючи в салоні автомобіля марки «КІА», яким він користувався, реєстраційний номер ____, припаркованого поряд із будинком за адресою: місто Полтава, вулиця Степового Фронту, будинок 28, отримав від ОСОБА10 світло-сірий поліетиленовий пакет (із написом з одного боку «OGGІ», з другого – «OODJІ») із грошовими коштами в сумі 10 000 дол. США, наданими ОСОБА9 як неправомірна вигода для судді ОСОБА2 за ухвалення нею рішення на користь ОСОБА8 у судовій справі № 554/7903/19.

Отже, чуже майно, а саме зазначені грошові кошти в сумі 10 000 дол. США (згідно з офіційним курсом гривні до долара США станом на 28 грудня 2020 року – 283 547 грн), перейшло у володіння судді ОСОБА1, який отримав реальну можливість розпорядитися ними.

Проте цих грошових коштів суддя ОСОБА1 не передав судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2, як повідомляв ОСОБА9 раніше, а розпорядився ними на власний розсуд.

29 грудня 2020 року суддя ОСОБА1, попередньо домовившись, о 18 год 46 хв зустрівся із суддею ОСОБА2 в салоні автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер ____, який перебуває у його користуванні, та під час розмови дізнався необхідну йому інформацію щодо розгляду справи № 554/7903/19.

27 січня 2021 року о 17 год 54 хв суддя ОСОБА1 зустрівся із суддею ОСОБА2 в салоні автомобіля марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер ____, який перебуває в його користуванні, з метою отримання інформації щодо обставин розгляду справи № 554/7903/19.

Під час руху на цьому автомобілі від приміщення Октябрського районного суду міста Полтави за адресою: місто Полтава, вулиця Навроцького, будинок 5, до будинку за адресою: Полтавська область, Полтавський район, село Розсошенці, вулиця Горбанівська, будинок 4, суддя ОСОБА1, користуючись дружніми стосунками, отримав у судді ОСОБА2 додаткову інформацію стосовно обставин розгляду справи № 554/7903/19 про стягнення несплаченого страхового відшкодування за позовом ОСОБА8.

Під час розмови суддя ОСОБА2 пообіцяла судді ОСОБА1 уточнити 28 січня 2021 року необхідні йому дані, які вона на той час не пам’ятала, переглянувши матеріали справи № 554/7903/19.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, з метою створення видимості надання ним грошових коштів у сумі 10 000 дол. США судді ОСОБА2 як неправомірної вигоди за ухвалення нею рішення на користь ОСОБА8 у справі № 554/7903/19, а також необхідності подальшої передачі йому ще 5 000 дол. США, 27 січня 2021 року близько 19 год 9 хв, перебуваючи в салоні автомобіля марки ВАЗ реєстраційний номер ____, припаркованого біля магазину «АТБ», за адресою: місто Полтава, вулиця Симона Петлюри, будинок 49, суддя ОСОБА1 зустрівся з ОСОБА9.

Суддя ОСОБА1 та ОСОБА9 обговорили обставини розгляду справи № 554/7903/19, користуючись інформацією, що стала відома судді ОСОБА1 від судді ОСОБА2.

Суддя ОСОБА1 також повідомив, що 28 січня 2021 року розповість ОСОБА9 про алгоритм подальших дій у справі № 554/7903/19.

28 січня 2021 року о 9 год 32 хв суддя ОСОБА1 зателефонував судді ОСОБА2 та дізнався потрібну йому додаткову інформацію стосовно обставин розгляду справи № 554/7903/19 про стягнення несплаченого страхового відшкодування, зокрема щодо необхідності вчинення інших дій у справі ОСОБА8.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 28 січня 2021 року близько 13 год суддя ОСОБА1 зателефонував ОСОБА9 та надав відомості щодо справи № 554/7903/19, які він отримав від судді ОСОБА2, а також вигадані ним дані, які, на його думку, мали переконати ОСОБА9, що суддя ОСОБА2 виконує певні дії за отриману нею неправомірну вигоду в сумі 10 000 дол. США. Суддя ОСОБА1 також зазначив про необхідність очікування завершення експертизи, призначеної у справі № 554/7903/19, та ухвалення рішення Верховним Судом за результатами розгляду справи № 554/9012/16-ц.

Крім того, як вбачається з обвинувального акту № ____ від 15 грудня 2020 року у 2021 році суддя ОСОБА1 шляхом заповнення на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік (далі – декларація). Заповнюючи основну декларацію, суддя ОСОБА1 достеменно ознайомився з інформаційними повідомленнями стосовно обов’язку декларанта вносити достовірні відомості, які система електронного декларування автоматично генерувала під час переходу до наступного розділу декларації та остаточного її підписання.

ОСОБА1, обіймаючи посаду судді Ленінського районного суду міста Полтави, 19 березня 2021 року о 12 год 46 хв, із застосуванням електронного цифрового підпису, подав декларацію за 2020 рік.

Протягом 2020 року та станом на 31 грудня 2020 року суддя ОСОБА1 проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА1.

Упродовж 2020 року та станом на 31 грудня 2020 року суддя ОСОБА1 також користувався машиномісцем площею 16,6 кв. м на підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА2.

Згідно з висновком судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Чащина Ю.Г. від 22 липня 2022 року № СЕ-19-21/40585-ОБ вартість квартири 224 за адресою: АДРЕСА3, станом на 31 грудня 2020 року могла становити не менше 1 044 000 гривень.

Відповідно до висновку експерта старшого судового експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Максічко Д.О. від 10 листопада 2022 року № 17260 ринкова вартість квартири 224 за адресою: АДРЕСА3 станом на грудень 2020 року становила 1 697 698,00 грн без урахування ПДВ.

У цьому висновку судовий експерт Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Максічко Д.О. також визначив, що ринкова вартість машино -місця за адресою: АДРЕСА2, станом на 31 грудня 2020 року становила 502 584,00 грн без урахування ПДВ.

У той же час у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації за 2020 рік суддя ОСОБА1, порушуючи пункт 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», не відобразив відомостей про об’єкти нерухомого майна, що перебували в його користуванні, загальною вартістю 2 200 282 гривні.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Протягом 2020 року та станом на 31 грудня 2020 року суддя ОСОБА1 користувався автомобілем КІА, модель SPORTAGE, реєстраційний номер ____, 2019 року випуску, VIN – U5YPG814BLL750803.

Згідно з висновком судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Константинова А.В. від 4 липня 2022 року № СЕ-19-21/40584-ОБ вартість автомобіля марки «КІА», модель SPORTAGE, реєстраційний номер ____, 2019 року випуску, VIN – U5YPG814BLL750803, станом на 31 грудня 2020 року становила 478 756,78 гривні.

Водночас у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» декларації за 2020 рік суддя ОСОБА1, порушуючи пункт 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», не відобразив відомостей про транспортний засіб, що перебував у його користуванні, вартістю 478 757 гривень.

Суддя ОСОБА1 відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», як суб’єкт декларування, на якого поширюється дія цього Закону, порушуючи вимоги пунктів 2, 3 частини першої статті 46 цього Закону, достовірно знаючи про обов’язок зазначити всі передбачені цим Законом відомості в декларації, повну та достовірну інформацію в усіх її розділах, діючи з прямим умислом, з метою приховати від контролюючих, правоохоронних, судових та інших державних органів і громадськості свій реальний майновий стан та наявне в його родини майно, до поданої декларації за 2020 рік вніс завідомо недостовірні відомості, не зазначивши інформації про квартиру та машиномісце за адресою: АДРЕСА3, а також автомобіль марки «КІА», модель SPORTAGE, що перебували в його користуванні.

Відомості, подані суддею ОСОБА1 у декларації за 2020 рік, відрізняються від достовірних на загальну суму понад 2 679 038,78 грн, що більш ніж у 500 разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб.

За відомостями НАБУ, із матеріалів кримінального провадження № ____ від 15 грудня 2020 року вбачається, що суддя ОСОБА1 використовував інформацію, отриману від судді ОСОБА2, у власних цілях, зокрема, для отримання шахрайським способом грошових коштів від сторони у справі ОСОБА9.

САП в порядку статті 222 Кримінального процесуального кодексу України надали дозвіл Вищій раді правосуддя на розголошення відомостей досудового розслідування в межах кримінального провадження № ____ від 15 грудня 2020 року за підозрою ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369, частиною першою статті 366² КК України.

 

Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дослідила та проаналізувала протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема:

у кримінальному провадженні № ____ від 15 грудня 2020 року детектив Національного бюро Третього відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ склав протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі – НСРД) – аудіоконтроль особи від 28 грудня 2020 року, в якому зафіксовано розмову з особою на ім’я ОСОБА9 (яким є фактично ОСОБА9 – директор ТОВ «Дігорський»), такого змісту (у протоколі позначено: Н. – ОСОБА1, Б. – співрозмовник ОСОБА1)

« <…>

Н.: Смысл ты рассказывал.

Б.: Чувствую, что там беда будет.

Н.: Это те два с половиной за страховку?

Б.: Да, да, да.

Н.: Так.

Б.: Ну там если можно, чтоб…

Н.: Ты готов как-то решать этот вопрос?

Б.: Ну та конечно.

Н.: Как ты готов решать?

Б.: Ну так как ото разговаривали по телефону.

Н.: Десять?

Б.: Ну если можно да.

Н.: Взрослых десять?

Б.: Да, да, да <…>».

 

Із цієї розмови вбачається, що співрозмовник на ім’я ОСОБА9 висловлює своє хвилювання щодо розгляду справи, зазначаючи: «Чувствую, что там беда будет». Суддя ОСОБА1 поставив уточнююче запитання: «Это те два с половиной за страховку?», що вказує на обговорення справи № 554/7903/19 за позовом ОСОБА8 до ПрАТ «СК “Провідна”», третя особа – ТОВ «Дігорський», про стягнення несплаченого страхового відшкодування на користь позивачки ОСОБА8, і співрозмовник ОСОБА9 підтвердив та висловив прохання: «Ну там если можно, чтоб…». Суддя ОСОБА1 запитав: «Ты готов как-то решать этот вопрос?», і, отримавши ствердну відповідь, уточнив, як саме він готовий вирішити це питання. Співрозмовник ОСОБА9 послався на попередні домовленості між ними по телефону, у відповідь суддя ОСОБА1 уточнив: «Десять? Взрослых десять?». ОСОБА9 на це погодився.

Ця розмова свідчить про позапроцесуальну домовленість судді ОСОБА1 з учасником справи № 554/7903/19, відповідно до якої суддя може вплинути на розгляд справи з відповідним результатом, із обумовленим розміром «винагороди».

Із протоколу допиту свідка – адвоката ОСОБА10 від 14 грудня 2021 року (який міститься у матеріалах кримінального провадження № ____ від 15 грудня 2020 року) убачається, що напередодні 28 грудня 2020 року суддя ОСОБА1 зателефонував ОСОБА10 та попросив зустрітись із ОСОБА9, не пояснюючи мети зустрічі. На прохання судді ОСОБА1 ОСОБА10 зустрівся з ОСОБА9, який передав для судді ОСОБА1 поліетиленовий пакет (вміст якого адвокату невідомий). Згодом адвокат ОСОБА10 передав цей пакет судді ОСОБА1. Адвокат ОСОБА10 вказав, що приблизно наприкінці весни – на початку літа до нього приїхав суддя ОСОБА1, передав пакунок та сказав, щоб ОСОБА10 віддав пакунок ОСОБА9. Адвокат ОСОБА10 так і вчинив.

Вказані докази підтверджують, що суддя ОСОБА1 реалізував план про «сприяння» в розгляді справи, отримав грошові кошти, які в подальшому повернув ОСОБА9 через адвоката ОСОБА10.

У кримінальному провадженні № ____ від 15 грудня 2020 року детектив Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ склав протокол за результатами проведення НСРД у вигляді обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; аудіоконтролю особи від 19 лютого 2021 року, в якому зафіксовано розмову між суддею Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2 та суддею ОСОБА1 такого змісту:

«Н.: Алексеевна, хотел спросить это самое, вот это ОСОБА8. Помните, що я, отам где страхова, где експертиза?

Б.: Да.

Н.: А вона не вернулась ще?

Б.: Нет.

Н.: Нет? А там яка экспертиза назначена?

Б.: (нерозбірливо).

Н.: Ну там комплексна? Бо вони кажуть, вони подали свою экспертизу, яку вони раньше делали, а ті подали свою, тоже якусь вони там делали. А це назначили там это самое. А нічого ніхто ні експерт нічого не пише там?

Б.: Нет. Нічого.

Н.: А їм там строки якісь устанавливали?

Б.: Конечно. Я всегда устанавливаю месяц.

Н.: Ну.

Б.: И каждый месяц я роблю нагадування.

Н.: І нічого не цей?

Б.: Да, тишина.

Н.: А коли вони сделают не известно?

Б.: Да.

Н.: Ну в любом случае будем ждать экспертизу, чи ні?

Б.: Та конечно да. Потому что там уже есть экспертиза, поменьше (нерозбірливо), уже экспертиза одна есть.

Н.: Да, ну оце ж есть якась да экспертиза... То просто це ж задают вопрос, что типа місяць пройшов, а что ждать чи буде відновлювать?

Б.: Юр, я роблю (нерозбірливо). Если вони напишуть клопотання відновити (нерозбірливо). Поняв?

Н.: Аа, то есть если вони заявлять таке клопотання?

Б.: Да, да.

Н.: Так може вони хай аргументировано його напишуть красиво, шоб..

Б.: Если хотя б...

Н.: …що есть експертиза, що вже давно, це ж воно скільки там півгоду наверное вже, да? Що типа був строк, що експертиза...

Б.: Если (нерозбірливо).

Н.: Да?

Б.: Да.

Н.: Так тоді вони заявлять это самое, хорошо аргументируют, шо...

Б.: Провадження повернуть... (нерозбірливо).

Н.: Як така, шо да. Шо уже не виконана.

Б.: Во-первых, что прошел срок. Правильно? Термін місяць.

Н.: Да, да, да. Срок пройшов значітєльний. Там уже больше месяца.

Б.: Если что-то еще там найдут.

Н.: Хорошо. Хай вони красиво його опишуть і заяве.

Б.: А ОСОБА6 нехай подадуть в засіданні зустрічну позовну заяву, тока нехай мені додатки дадуть, нехай не посилають (мова йде про справу №554/10795/2020, яка перебуває на розгляді у ОСОБА2 за позовом ОСОБА5 до ОСОБА6 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням).

Н.: Я не пойму, шо там за дибіли ходять вот это, що вони не можуть.

Б.: (перебила). Я ж говорю, зачем меня подставлять? Посылать зустрічну (нерозбірливо).

Н.: Ирина Алексеевна, хто там ходе? Юрист який-небудь.

Б.: Ну пока ж никого ж не было. Отложили и все.

Н.: По зустрічній. Що вони оце тупорилі, не можуть зібрати еще зустрічну до кучі.

Б.: Ну сама позивачка, оце ж вона мені сидить і тикає зустрічну, відзив на зустрічну, говорю. Не надо мені давать, кажу, я не (нерозбірливо) зустрічну. Хто Вам послав, я не знаю, говорю. Була токо позивачка. Все, говорю. Во- первых, назначаю все, ніхто говорю. Тепер опять приходить на сьогодні опять відповідь на зустрічну позовну заяву.

Н.: Значить вони должны подготовить зустрічну правильно, з усіма додатками?

Б.: Да, і в судовому засіданні мені її дать.

Н.: А до того хай вони направлять сторонам?

Б.: Нет. Я еще раз говорю, не надо.

Н.: Не надо направлять.

Б.: Поняв?

Н.: Все. Вони ложать додатки, квитанції, оцінку, все.

Б.: Все, все, все.

Н.: Вони ж оце все зробили. Да?

Б.: Да. І дев’ятого числа в засіданні нехай мені це все дають.

Н.: Все, все, я поняв. Потому шо...

Б.: Щоб вони не посилали нікому.

Н.: Бо вони ж это, цей же это самое приїхав. Щось там не прийняли. Я говорю: “Чого?” Та там шось. Я говорю: “Так шо ви другий раз уже не можете зробить нормально?” Та там шось хтось приходив, шось не поняли.

Б.: Нехай нічого не посилають, нехай все несуть мені в судове засідання.

Н.: Все, все, я поняв. Я говорю, так уже ж объясняли шо там, які недоліки. Шо опять не получається? Та оце ото, а кудись хтось спішить, в общем. Я говорю: “Хорошо, я тоді вас найду”.

Б.: Уже ж время, уже все, девятого числа судове засідання назначається (нерозбірливо).

Н.: А я ж цей, я ж начинаю, ото набрав раз, другий раз. Йо-майо, щось з телефоном. Думаю, може ті там шось налопушили там такого, шо ви обідились й не берете трубки... (сміється).

Б.: Не, не, не.

Н.: Пишу – не отвіча, думаю йо-майо, дзвоню. Чуєш, кажу, ви там нічого не напороли, шо это самое. Я ж не кажу шо это, говорю ви там нічого не напороли? Не начудили? Та нє, каже ми там это, это самое.

Б.: (нерозбірливо).

Н.: Ирина Алексеевна, по ОСОБА8, це ж помните там пожар. Если якісь там їм може надо якісь шаги дєлать. Я имею в виду в том плане шось написать, шось там якусь позицію.

Б.: Подожди, а вот теперь опять же с экспертизой, они согласны с той суммой, которая указана в той экспертизе?

Н.: В той, в какой? Там же есть їхня экспертиза, и есть техэкспертиза. Насколько я так поняв.

Б.: Ага. Юр, я помню там только одну экспертизу.

Н.: Одну экспертизу?

Б.: Да.

Н.: Хорошо, я уточню. То есть смысл такой, если они согласны с той, да?

Б.: Юр, я например помню экспертизу этих, скажи. Страховой компании, да чи хто там?

Н.: Оце ж дивіться. Вони кажуть: ми робили експертизу, положили експертний висновок, свій, який вони робили раньше, ну можна ж так, це як докази.

Б.: Ага. Та давай тут, никому мешать не будем.

Н.: Страхова. Страхова.

Б.: Если хоч… (нерозбірливо).

Н.: Не, я розвернусь счас, шоб не в лужу. Страхова свою сделала экспертизу тоже раньше, самі, ну самі як доказ. І подали.

Б.: Юра, подожди. Чесно, я помню экспертизу токо страховой.

Н.: Не, не, не. Ну я уточню, ну оце отак вот. І оце ж тепер экспертизу страхова получается заявила. Потому что цю экспертизу заявила страхова.

Б.: Аа.

Н.: Страхова заявила понімаєте? А у них була своя экспертиза. Просто шо. Оце ж я й питаю: яка там експертиза? Я ось переуточню, якщо вона їх влаштовує, то вони тоді хай пишуть на отзив, а якшо не влаштовує, ну то тоді будем ждать пока.

Б.: Тогда и я завтра посмотрю. Ну я только помню одна.

Н.: Да, гляньте просто, если можна, если можна.

Б.: Хорошо, Юр. Ну я там помню одна експертиза, ну не важно.

Н.: Ну. Просто ви подивіться, а я у них это самое.

Б.: А тим нехай скажеш, щоб ото без всяких этих. Нехай в засіданні і все.

Н.: Все, я поняв, я поняв. Да. Я скажу, хай вони мені це підготовлять, я все сам передивлюся. Шоб вони не лоханулися дев’ятого.

Б.: Щоб нікому нічо нікуда не посилали. Все.

Н.: Сто процентов. Я поняв, да.

Б.: І в засіданні. Це ж буде засідання, клопотання если надо…

Н.: Заяве.

Б.: Все, бу-бу-бу-бу-бу. Все, приймаю.

Н.: Да, да.

Б.: Це вже ж по-любому я ж должна буду їй вручить, щоб вона бу-бу-бу-бу.

Н.: Ну там же буде забезпечення? Чи там шо?

Б.: А. Ну тоді це значить в засіданні якраз буде нормально.

Н.: Да, да, да.

Б.: Поняв, щоб нікому нікуда нічо не посилали, бо уб’ю.

Н.: Хорошо, хорошо.

Б.: Бо ця ж дура, ну не дура может быть, ну опять же ж еще раз написала відповідь на відзив.

Н.: Ну я...

Б.: На відзив відповідь на зустрічну позовну заяву. Поняв?

Н.: Ну я їх сам просто перепровірю, і скажу оце отак пакет і...

Б.: Интересно, а хто їм сказав, щоб вони посилали? Мені аж цікаво.

Н.: Я не знаю. Я ж, как бы, ніде не свічусь, шоб это.

Б.: Короче на важно.

Н.: З ким там шо там, это. Оце человек спитав, я йому сказав.

Б.: Юр, все. Не надо никому ничего посылать, все приносят в заседание, в заседании все сделаем.

Н.: А хто там, шо там, де там. Вони там хай работают юристы. Просто чого вони тупорилі не можуть с первого раза все сделать? Ну я вже їм...

Б.: Все нормально, ничего страшного. Главное, шоб вони не пропустили ну это, в засіданні ниче.

Н.: Да, да, да.

Б.: А завтра я подивлюся. Я скажу одна чи две экспертизы.

Н.: Да, хорошо, хорошо.

Б.: Цю ж статтю найду, шо відкл…(незакінчене речення). Ну в мене раньше відкликали экспертизы.

Н.: Та й ми відкликаємо, й ми відкликаємо. В строк, якщо не виконується это, пишемо і відзиваємо.

Б.: Не, ну за своей инициативой я не делала, це просто була инициатива стороны.

Н.: Хай вони заявят. Просто надо подивиться это самое, шо там.

Б.: Все. Хорошо.

Н.: Хорошо? Все, вам хорошого вечора.

Б.: Так шо, Юра, все нормально, не переживай.

Н.: Да, хорошо, хорошо.

Б.: (нерозбірливо) …Александровна там чудит.

Н.: (сміється). Да. Хорошо, счастливо. Да. Пока, пока. Набрать Тарас Лохвиця (звук гудків телефону).

Розмовляє по телефону (нерозбірливо)».

 

У кримінальному провадженні № ____ від 15 грудня 2020 року детектив Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ склав протокол за результатами проведення НСРД у вигляді обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; аудіоконтролю особи від 19 лютого 2021 року, в якому зафіксовано розмову між суддею Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2 та суддею ОСОБА1 такого змісту:

 

«Б.: Алло.

Н.: Да, доброе утро, Ирина Алексеевна.

Б.: Доброе утро. Значит, я подумала, что там две позиции. Одна позиция – экспертиза.

Н.: Маленькая, одна большая.

Б.: А другая, да.

Н.: Да, да, ну.

Б.: До розгляду справи. Понял?

Н.: Да. Да. Ну, большая конечно ж их это самое, вот, ну.

Б.: А что (н/д).

Н.: Есть маленькая позиция, есть большая. Так, а что тогда ждать или писать, что?

Б.: Так, ну, а я ж не смогу, что.

Н.: Да?

Б.: Пока не буде рассмотрено. Да, ото ж.

Н.: То есть, все-таки вот надо ждать?

Б.: Вот оту большую позицию, конечно ж.

Н.: Все.

Б.: Не просто ждать, и нехай же ж вони контролируют. Бо нас же ж, знаешь, иногда это.

Н.: Та естественно, да.

Б.: Ніхто ж не приходить, не каже, проходят это, полгода чи год.

Н.: 100%.

Б.: И потом случайно выясняем, что уже рассмотрено, понимаешь.

Н.: А хто це просив? Це оті просили, що якась маленька позиція?

Б.: Да, да. Оті, да, оті, які просили первые и просили другі.

Н.: Ага. А цей, а які просили перве, ну, це (н/д).

Б.: Ну, вони просили і экспертизу, і це просили.

Н.: Позивачі?

Б.: Страхова компанія.

Н.: А, ну, ответчик. Я понял. Я понял. А во (н/д).

Б.: І то, і це просила страхова компанія.

Н.: А вони просили туди направити? Чи це (н/д).

Б.: Куда, туда?

Н.: Ну, туда, де воно сейчас проходе. Вони самі просили туди направить?

Б.: Сейчас я дивлюсь.

Н.: Чи?

Б.: Ну да. Да.

Н.: А, вони самі просили. Ну, значить, у них там получается, що да, я якось. Да, в общем, надо тоді їм контролировать ці вопроси.

Б.: Да, да, да, вони просили, да, да, да.

Н.: Да, да, да. Я поняв, я поняв. Спасибо, спасибо.

Б.: Не, подо (н/д), Юр, подожди (говорить в сторону). Света, ану, иди сюда. А, не, да, да, да. Все правильно. Все, отослали(?) (тех. збій), да, вот это может? Да, все, Юр, да, все. Куда просили, туда и послали.

Н.: Они просили, туда и послали?

Б.: Да.

Н.: И они и заказывали, да?

Б.: Да, да, да.

Н.: Я понял. Я понял. Хорошо, спасибо, спасибо.

Б.: Все, хорошо. Ага, все пока. Хорошего дня. Ага.

Н.: Да, спасибо. Да, хорошего дня, взаимно».

 

Із зазначеної розмови вбачається, що суддя ОСОБА1 і суддя ОСОБА2 уточнюють, обговорюють, радяться щодо поведінки учасників судового розгляду, змісту клопотань у справі № 554/7903/19 за позовом ОСОБА8 до ПрАТ «СК “Провідна”», третя особа – ТОВ «Дігорський», про стягнення несплаченого страхового відшкодування на користь позивачки ОСОБА8, а також обговорюють розгляд справи № 554/10795/20 за позовом ОСОБА5 до ОСОБА6 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.

У розмові суддя ОСОБА1 запитує в судді ОСОБА2: «…хотел спросить это самое, вот это ОСОБА8. Помните, що я, отам где страхова, где экспертиза?», у відповідь суддя ОСОБА2 підтверджує наявність такої справи. Потім суддя ОСОБА1 уточнює, чи повернулась вказана справа з експертизи, чи минули строки проведення експертизи. Крім того, йшлося про можливість відновлення розгляду справи й суддя ОСОБА2 зауважила: «Если вони напишуть клопотання відновити (нерозбірливо). Поняв?», а суддя ОСОБА1 відповів: «Аа, то есть если они заявлять таке клопотання?» – суддя ОСОБА2 відповіла на це ствердно. Суддя ОСОБА1 та суддя ОСОБА2 під час зустрічі обговорюють експертизу, суму страхової виплати, погодження чи непогодження зацікавленого учасника судової справи із сумою виплати. Водночас суддя ОСОБА1 зазначив: «Оце ж я й питаю: яка там експертиза? Я ось переуточню, якщо вона їх влаштовує, то вони тоді хай пишуть на отзив, а якщо не влаштовує, ну то тоді будем ждать пока», та уточнив: «Да, гляньте просто, если можна, если можна». Потім суддя ОСОБА1 повідомив, що все сам перегляне, щоб вони «не промахнулись дев’ятого числа».

Зі змісту цієї розмови вбачається, що суддя ОСОБА1 наполегливо звертався до судді ОСОБА2, у провадженні якої перебувала справа № 554/7903/19, щодо відновлення провадження у справі, можливість відкликання проведення експертизи, якщо це влаштує сторону у справі, в інтересах якої діє ОСОБА1. Суддя ОСОБА1 уточнив, що якщо висновки іншої експертизи влаштовують «зацікавлену» сторону у справі, то саме ці висновки суддя ОСОБА2 візьме до уваги під час ухвалення рішення у справі. Судді також обговорюють розміри страхових виплат, які визначені в експертизах, та можливість їх використання, поведінку сторін та контроль за виконанням експертною установою експертизи.

Потім суддя ОСОБА1 та суддя ОСОБА2 змінюють тему розмови та обговорюють іншу справу № 554/10795/20 – за позовом ОСОБА5 до ОСОБА6 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, де йдеться про подання зустрічного позову, строк його подання, надсилання чи надання в судовому засіданні. Суддя ОСОБА2 погоджується із зазначеним та пропонує свої варіанти досягнення бажаного результату у справі – пропонує подати заяву відповідного змісту. Дає поради щодо поведінки сторін у справі та надання пояснень у судовому засіданні. Суддя ОСОБА1 запевняє, що все передасть стороні у справі (ОСОБА6) і все виконають, як домовились.

Отже, ці розмови мають на меті штучне створення видимих юридичних умов для ухвалення позитивного рішення в інтересах, в одному випадку, директора ТОВ «Дігорський» ОСОБА9, у другому – в інтересах ОСОБА6.

У матеріалах кримінального провадження № ____ від 15 грудня 2020 року детектив Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ склав протокол за результатами проведення НСРД у вигляді обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; аудіоконтролю особи від 19 лютого 2021 року, в якому зафіксовано розмову такого змісту (у протоколі позначено Н. – ОСОБА1, Ч. – ОСОБА4 («кум» судді ОСОБА1, який консультувався з суддею ОСОБА1 про справу № 552/3417/20, яка перебувала у провадженні судді Київського районного суду міста Полтави ОСОБА3):

« 21.01.2021 18:46:25 – 19:24:04

<…>

Н.: Серый, значить дивися. Ну, во-первых, все було изначально договорено, все нормально ты поняв?

Ч.: Угу.

Н.: Значить, сьогодні ще раз я до неї заїхав. Вона каже ще раз – все нормально. Значить, ти напиши тезіси краткі, які йому надо там сказать в дебатах. Вони будуть заканчивать.

Ч.: Ну та ж два годи, получается, да?

Н.: Да, ну та два года ж просить.

Ч.: Ну понятно шо.

Н.: Да.

Ч.: Ну вона ж каже, що все нормально буде, да?

Н.: Ну я ж тобі кажу, я сьогодні в неї був. Значить він хай каже, що, ну в дебатах, дебати і останнє слово. Так пиши: “Дебати і останнє слово”. Буде дебати, це прокурор попросить, потом вони, і останнє слово в них буде. Оце в останньому слові, щоб і там, і там вони сказали, помимо всього, що вони хочуть сказать.

Ч.: Ну він каже чи вони всі?

Н.: Не, він, потом той другий. Ні, він. Нам той [вжито ненормативну лексику] не надо, він щоб казав.

Ч.: Угу.

Н.: Значить, ну щоб було сказано, що: “Я вину у вчиненні злочину визнаю повністю (кома), щиро розкаююся (кома), вибачаюся за скоєне перед потерпілими (кома), обіцяю в майбутньому більше злочинів не вчиняти (кома), зробив для себе вагомі висновки. Не допущу в подальшому аналогічних вчинків”. Я там не помню, в нього там сім’я, діти, это самое? Якщо нема сім’ї, напиши, якщо нема сім’ї, скажем так: “в ближайшем, недалекому майбутньому, найближчому майбутньому, майбутньому хочу створити сім’ю”. Якщо робе десь – хорошо, якшо не робе, то “хочу створити сім’ю, працевлаштуватися офіційно”…

Н.: … “Створити сім’ю, працевлаштуватися”. Да, от “і вести соціальний спосіб життя, та займатись суспільно корисною працею”. Оце отак хай він скаже, помимо всього, що він хоче сказать, хай він скаже. Він же ж там роздав по п’ятсот рублей чи ні? Помниш, ми там бєсєдовали, що він там это?

Ч.: Я то скидав. Чесно, я після того не той, ну.

Н.: Не цей, да? Ну якщо він там по п’ятсот гривень відшкодував, то хай скаже, що я, це напиши так, це ж в дужках, якщо він там щось відшкодовував, хоть по п’ятсот рублей, то оце до цього всього хай скаже, що “Я вже частково відшкодував збитки потерпілим, і в недалекому майбутньому маю намір відшкодувати збитки повністю, а тому прошу суд при визначенні мені виду та міри покарання застосувати до мене положення статей 75, 76”.

(ОСОБА1 надійшов дзвінок на мобільний телефон)

Н.: Алло, алло. Привет. Алло.

(ОСОБА1 продовжив розмову з чоловіком, який ідентифікований як ОСОБА4)

Н.: “Положення статей 75, 76 КК України”.

(ОСОБА1 надійшов дзвінок на мобільний телефон.)

<…>

Н.: “Положення статей 75, 76 КК України та призначити мені покарання з іспитовим терміном”. Всьо, оце він должен буде сказать в дебатах і в останньому слові, ну це так, оце, грубо говоря, основа, а там дальше...

Ч.: Ну то вже там.

Н.: Да, да, да. Ну оце, грубо говоря, його виступ в судових дебатах. Ну і всьо, вона йому дасть условняк, і на том ми закончили. І таке казала, що може. Вона так каже, я з прокуроршой беседовала, вона вроде бы і обжаловать не буде. Ти поняв?

Ч.: Tiпa оце?

Н.: Да, ну шо тіпа условняк, вона тіпа это самое, уже тіпа і обжаловать не буде. Ну оце так сьогодні вона так сказала. Бєсєдовала з прокурором, каже, вона так вроді би, каже, это, і обжаловать не буде. Ну це ж вона каже, як там область, понятно, обласна тоже ще ж їх передивляється. Ну, думає, що все нормально. Все, він визнає вину. Ти тільки спитай оце, він там роздав? Бо ми ж тоді беседовали, що він там хоть по п’ятсот – по тисячі гривень роздав. Якщо він роздав – вобще [вжито ненормативну лексику], якщо нє, то счас може, до того там, хотя би по п’ятсот гривень хай кине там каждому.

Ч.: Ну там же чеки, щоб приложить.

Н.: Да. Нє, ну він кине, чеки зробе, додасть, скаже, що я частково відшкодував. Хотя би так, ну поняв, щоб воно ну, ти поняв, видно було, що людина, как би. Ну, ти поняв, да?

Ч.: Ну да, що тіпа розкаюється.

Н.: Угу. Що у вас там?

(Далі розмовляють на побутові теми.)

Н.: Ну шо, Серый, поїхав я. Тоді это самое, все, в общем на зв’язочку, Инне привет.

Ч.: (нерозбірливо).

Н.: Да, это самое, а то якось соберемся та это самое.

Ч.: Ну хорошо.

Н.: Надо буде собраться та якось это.

Ч.: (нерозбірливо).

Н.: Все, цьому отак скажи.

Ч.: Та я сфоткаю і одішлю тоді.

Н.: Да, і после того одзвонись мені, чуєш? Як воно все закончиться, хай вони тобі одзвоняться, скажуть, що в нас все хорошо, а ти одзвонись мені – скажи.

Ч.: Після того? Да?

Н.: Оце йому проголосять вирок, він одзвониться твоєму товарищу, товарищ хай одзвониться тобі – скаже, що у нас все хорошо, все закончилось, все хорошо, а ти одзвонись мені, щоб я это самое, щоб я знав. Хорошо?

Ч.: Да, питань нема…».

 

Із цієї розмови вбачається, що суддя ОСОБА1 обговорює зі «своїм кумом» ОСОБА4 можливість подання клопотання про застосування до обвинуваченого вимог статей 75, 76 КК України та його тексту у справі № 552/3417/20 (перебувала у провадженні судді ОСОБА3), а також поведінку обвинуваченого та докази, які необхідно надати на підтвердження можливості застосування статей 75, 76 КК України. Досудове розслідування не встановило, в інтересах яких осіб діяв ОСОБА4.

Під час засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 14 жовтня 2024 року представник судді Новака Ю.Д. – адвокат Клименко О.Ю., зазначив, що чоловік, який ідентифікований як ОСОБА4, не є кумом судді Новака Ю.Д., проте будь-яких доводів на спростування змісту розмов між суддею Новаком Ю.Д. та ОСОБА4 не навів.

Із протоколу допиту свідка ОСОБА2 від 20 грудня 2021 року вбачається, що ОСОБА2 підтвердила факт спілкування із суддею ОСОБА1, зокрема щодо обставин справи № 554/7903/19, а саме зазначила: «…у ході нашої чергової зустрічі, однак я не можу згадати, коли саме вона відбувалась і за яких обставин, однак цілком ймовірно, що це відбувалось у приміщенні Октябрського районного суду міста Полтави, куди ОСОБА1 часто приходив, він поцікавився, чи мною розглядається цивільна справа № 554/7903/19. А саме на якій стадії вона перебуває. На це повідомила йому, що справа зупинена. ОСОБА1 поцікавився, які можуть бути підстави для відновлення судового розгляду. Я повідомила, що необхідно виконати дві умови, в зв’язку з якими було зупинено провадження. Більше стосовно цієї справи ми не спілкувалися».

Зазначена вище розмова, а також матеріали кримінального провадження № ____ від 15 грудня 2020 року, зокрема протоколи аудіо -, відеоконтролю особи, спостереження за особою, огляду, протокол допиту свідка – судді ОСОБА2, підтверджують домовленість судді ОСОБА1 із суддею ОСОБА2, а саме «посприяти вирішенню питання».

 

Стислий зміст висновків Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, наведених у оскаржуваному рішенні

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Новака Ю.Д., а саме: позапроцесуальне спілкування з ОСОБА9, зокрема через сторонніх осіб (з адвокатом ОСОБА10 про що свідчить протокол допиту ОСОБА10 як свідка), щодо можливості «вирішити питання» із суддею ОСОБА2 у справі № 554/7903/19; інформування зацікавлених сторін щодо стану розгляду справи № 554/7903/19, можливості пришвидшити розгляд справи без проведення експертизи; узгодження змісту клопотання про відновлення провадження у справі № 554/7903/19, яке має заявити «заінтересована» сторона; ухвалення необхідного рішення на користь ТОВ «Дігорський»; обговорення зі «своїм кумом» ОСОБА4 дій обвинуваченого у справі № 552/3417/20, яка перебуває у провадженні судді ОСОБА3, та поведінки обвинуваченого в судовому засіданні з метою звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, слід кваліфікувати за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Щодо дій судді Новака Ю.Д., які мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями), Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків.

Установлено, зокрема, що суддя Новак Ю.Д. спілкувався із суддею Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2 з метою у позапроцесуальний спосіб вплинути на неї під час розгляду справ № 554/7903/19, № 554/10795/20.

Із протоколів аудіо-, відеоконтролю особи, спостереження за особою, огляду, протоколів допиту свідків, які містяться в матеріалах кримінального провадження № ____ від 15 грудня 2020 року та досліджені під час розгляду дисциплінарної справи, вбачається, що суддя ОСОБА1 неодноразово запитував суддю ОСОБА2 про обставини справи № 554/7903/19, що перебувала в її провадженні, обговорював можливість відновлення провадження у цій справі. Суддя ОСОБА1 пропонував варіанти змісту клопотання, яке повинна заявити «зацікавлена» сторона у справі з метою створення всіх необхідних юридичних умов для ухвалення судового рішення на користь ТОВ «Дігорський». Крім того, суддя ОСОБА1 обговорював із суддею ОСОБА2 обставини й іншої справи № 554/10795/20, пропонував зміст зустрічного позову та процесуальні дії сторони у справі, що фактично підтвердила суддя ОСОБА2 як свідок у протоколі допиту від 20 грудня 2021 року.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що позапроцесуальне спілкування судді Новака Ю.Д. щодо справ № 554/7903/19, № 554/10795/20 із суддею ОСОБА2, вплив на неї щодо розгляду справи без проведення експертизи у справі № 554/7903/19, обговорення змісту та обґрунтування клопотання про відновлення провадження у цій справі, а також обговорення стану розгляду іншої справи № 554/10795/20, порядок подання зустрічного позову та додатків до нього, узгодження процесуальних дій «зацікавленої» сторони у справі – свідчать про втручання судді Новака Ю.Д. у процес здійснення правосуддя суддею ОСОБА2 з метою ухвалення певних судових рішень в інтересах «зацікавлених» осіб, що є дисциплінарним проступком, передбаченим пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме втручанням судді Новака Ю.Д. у процес здійснення правосуддя суддею Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА2.

Щодо дій судді Новака Ю.Д., які мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

У 2021 році суддя Новак Ю.Д. шляхом заповнення на офіційному вебсайті НАЗК подав декларацію за 2020 рік. Заповнюючи основну декларацію, суддя Новак Ю.Д. достеменно ознайомився з інформаційними повідомленнями стосовно обов’язку декларанта вносити достовірні відомості, які система електронного декларування автоматично генерувала під час переходу до наступного розділу декларації та остаточного її підписання.

Новак Ю.Д., обіймаючи посаду судді Ленінського районного суду міста Полтави, 19 березня 2021 року о 12 год 46 хв, із застосуванням електронного цифрового підпису, отриманого в Акредитованому центрі сертифікації ключів органів юстиції України, шляхом заповнення на офіційному вебсайті НАЗК подав декларацію за 2020 рік. Водночас використання електронного цифрового підпису відповідно до статті 3 Закону України від 22 травня 2003 року № 852-IV «Про електронний цифровий підпис» за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису.

На підставі протоколу огляду інформації, яка знаходилась на мобільному телефоні Apple iPhone 13 Pro A2483, що належить судді Новаку Ю.Д., від 31 січня – 03 лютого 2022 року, в якому містяться фото судді Новака Ю.Д., зроблені з кінця грудня 2019 року до грудня 2021 року, підтверджується факт його постійного проживання за адресою: АДРЕСА1, а також фото, зроблені протягом 2020 – 2021 років підтверджують факт постійного користування автомобілем КІА, моделі SPORTAGE, реєстраційний номер ____, 2019 року випуску, VIN - U5YPG814BLL750803; фото (скріншоти), зроблені з чату будинку за адресою: АДРЕСА3. У розділі «Відео» знаходяться відео судді Новака Ю.Д., зроблені із січня 2019 року до грудня 2021 року, які підтверджують факт його постійного проживання за адресою: АДРЕСА3. Відео судді Новака Ю.Д. зроблені протягом 2021 року, які підтверджують факт його постійного користування автомобілем КІА моделі SPORTAGE, реєстраційний номер ____.

Постійне проживання судді Новака Ю.Д. у квартирі за адресою: АДРЕСА1, підтверджується перепискою з абонентом «Миша Аленка Интернет» (додаток № 12 до зазначеного вище протоколу). Зокрема, у переписці суддя ОСОБА1 надіслав квитанцію на оплату житлово-комунальних послуг за грудень 2021 року, а потім просив співрозмовницю оплатити цю квитанцію, а він пообіцяв віддати грошові кошти, проте у відповідь його співрозмовниця зазначила: «Давай я покажу тобі чи Лені як платити і ви будете самі коли вам треба. Там не складно. Бо я не зможу. Якось при зустрічі розкажу». Суддя ОСОБА1 відповів, що зрозумів.

Із додатка № 13 до зазначеного протоколу вбачається, що абонент «Елена» повідомила судді ОСОБА1: «Юрий Дмитриевич, добрый вечер. Ваша соседка на 4 этаже (та квартира что слева была затоплена) просила Ваш контакт, так как только узнала о случившемся потопе. Она будет в суботу встречаться с затопившей стороной. Я могу дать Ваш телефон?». Суддя ОСОБА1 відповів: «Да конечно».

Із додатка № 18 до зазначеного протоколу вбачається, що суддя ОСОБА1 надсилав квитанцію про оплату житлово-комунальних послуг за грудень 2019 року та показники лічильників гарячої води абоненту «Тетяна Андріївна Бухгалтер».

Отже, протягом 2020 року та станом на 31 грудня 2020 року суддя Новак Ю.Д. постійно проживав в квартирі за адресою: АДРЕСА1.

На підставі висновку судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Чащина Ю.Г. від 22 липня 2022 року № СЕ-19-21/40585-ОБ установлено, що вартість квартири 224 за адресою: АДРЕСА3, станом на 31 грудня 2020 року могла становити не менше 1 044 000 гривень.

Відповідно до висновку старшого судового експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Максічко Д.О. від 10 листопада 2022 року № 17260 ринкова вартість квартири 224 за адресою: АДРЕСА3, станом на грудень 2020 року становила 1 697 698,00 гривень без урахування ПДВ.

Водночас у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації за 2020 рік суддя Новак Ю.Д., порушивши пункт 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», не відобразив відомостей про об’єкти нерухомого майна, що перебували в його користуванні.

Крім того, у вказаних вище квитанціях на оплату житлово-комунальних послуг міститься графа «Паркінг» та нараховано за його використання певну суму грошових коштів (додаток № 18 до протоколу за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року).

Отже, установлено, що протягом 2020 року та станом на 31 грудня 2020 року суддя Новак Ю.Д. користувався машиномісцем, площею 16,6 кв. м на підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА2.

Водночас судовий експерт Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Максічко Д.О. у висновку від 10 листопада 2022 року № 17260 установив, що ринкова вартість машиномісця за адресою: АДРЕСА2, станом на 31 грудня 2020 року становить 502 584,00 гривень без урахування ПДВ.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.

У декларації, яку подав суддя Новак Ю.Д., не зазначено про користування машиномісцем, яке розташоване за адресою: АДРЕСА2.

Крім того, у декларації, яку подав суддя Новак Ю.Д., у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» відсутня інформація про транспортні засоби.

Натомість протягом 2020 року та станом на 31 грудня 2020 року суддя Новак Ю.Д. користувався автомобілем марки «КІА», моделі SPORTAGE, реєстраційний номер ____, 2019 року випуску, VIN –U5YPG814BLL750803.

Зазначене підтверджено додатком № 233 до протоколу, у якому містяться фото за 18 серпня 2020 року судді ОСОБА1 за кермом автомобіля КІА моделі SPORTAGE. У цьому додатку містяться й інші фото, що підтверджують, що суддя Новак Ю.Д. користувався зазначеним автомобілем.

Згідно з висновком судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Константинова А.В. від 4 липня 2022 року № СЕ-19-21/40584-ОБ вартість автомобіля марки «КІА», моделі SPORTAGE, реєстраційний номер ____, 2019 року випуску, VIN – U5YPG814BLL750803, станом на 31 грудня 2020 року становила 478 756,78 гривні.

Водночас у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» декларації за 2020 рік суддя Новак Ю.Д., порушивши вимоги, передбачені пунктом 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», не відобразив відомостей про транспортний засіб, що перебував у його користуванні, вартістю 478 757 гривень.

Таким чином, суддя Новак Ю.Д. у декларацію за 2020 рік вніс завідомо недостовірні відомості, не зазначивши інформації про квартиру та машиномісце за адресою: АДРЕСА3, а також автомобіль марки «КІА», моделі SPORTAGE, що перебували в його користуванні.

Отже, відомості, які зазначив суддя Новак Ю.Д. у декларації за 2020 рік, є неправдивими, що становить склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством).

 

Узагальнені доводи скарги судді Новака Ю.Д. з доповненнями на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 листопада 2024 року № 3198/1дп/15-24

У скарзі та в доповненні до неї суддя Новак Ю.Д. зазначив, що в основу оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя покладено матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 15 грудня 2020 року, яким не було надано повної та всебічної оцінки на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності; ці матеріали з 9 травня 2023 року перебувають на розгляді у Вищому антикорупційному суді (справа № 991/3073/23).

Суддя Новак Ю.Д. зауважує, що 6 вересня 2024 року до Першої Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя було подано клопотання про зупинення розгляду дисциплінарної справи до набрання законної сили остаточним рішенням у справі № 991/3073/23, однак Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відмовила в його задоволенні. Суддя зазначив, що в ухвалі відсутні будь-які аргументи такої відмови, а доводам, наведеним у клопотанні, взагалі не надано оцінки.

Суддя у скаргах звернув увагу, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя фактично перейняла на себе роль суду в частині надання оцінки доказам, отриманим під час досудового розслідування щодо нього.

Суддя Новак Ю.Д. зазначив, що під час допиту суддя ОСОБА2 повідомила, що до неї ніхто не звертався із сторін, а також інші фізичні особи щодо незаконного вирішення вказаної цивільної справи. Також вказав, що суддя ОСОБА2 повідомила, що суддя Новак Ю.Д. не просив ухвалювати будь-яке рішення, не пропонував та не надавав коштів за вирішення справи, жодним чином не втручався в її діяльність як судді.

Крім того, суддя Новак Ю.Д. зауважив, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не дослідила питання необхідності декларування майна, з огляду на роз’яснення НАЗК, а тому вказувати на абсолютну доведеність обєктивної сторони дисциплінарного проступку немає будь-яких підстав.

За наведених обставин суддя Новак Ю.Д. висловив прохання скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 листопада 2024 року № 3198/1дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

 

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 листопада 2024 року № 3198/1дп/15-24

Перевіривши доводи скарги з доповненнями до неї, зміст рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 листопада 2024 року № 3198/1дп/15-24, матеріали дисциплінарної справи, подані представником судді – адвокатом Дударєвим О.В. додаткові матеріали, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Статтею 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

За частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 123 рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов’язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у зазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії», пункт 29 та рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00, пункт 42). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства», пункти 44–47 та рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00, пункт 43).

Вища рада правосуддя та її дисциплінарні органи (палати) стосовно суддів фактично є квазісудом у розумінні статті 6 Конвенції.

Дисциплінарна відповідальність за юридичною природою істотно відрізняється від кримінальної за підставами, процедурою реалізації, колом суб’єктів, а також характером і наслідками стягнень.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 (провадження № 11-291заі20), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним.

Кримінальна та дисциплінарна відповідальність є відокремленими правовими інститутами з різними підставами, порядком застосування, колом суб’єктів, характером стягнень, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Новака Ю.Д. та одночасне існування кримінального провадження щодо ОСОБА1 не суперечать принципам справедливості та пропорційності, а отже, не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.

Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно, рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який вправі і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим паче, дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду при розгляді кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

ЄСПЛ у своїй практиці дотримується позиції, що притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою, не є порушенням статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «С. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Позиції, наведені в зазначених рішеннях ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду врахувала в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно із частиною шостою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги.

Складаючи присягу судді, особа, призначена на посаду судді, присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, присяга судді вимагає від нього, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Стандарти етичної поведінки, яких має дотримуватись суддя, встановлюються Кодексом суддівської етики (чинним на момент вчинення суддею дій) відповідно до статті 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, Консультативна рада європейських суддів як дорадчий орган Ради Європи тощо). Такі стандарти закріплюють необхідність дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов’язків, тобто у приватному житті. Зокрема:

суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду;

суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною;

суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї (статті 1, 3, 8 Кодексу суддівської етики);

дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів;

суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою;

поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (принцип четвертого показника «Дотримання етичних норм», пункти 4.1, 4.2 Бангалорських принципів поведінки суддів);

поняття суддівської етики включає, в тому числі, принципи регламентації позасудової поведінки суддів;

зміцнення довіри суспільства до судової влади, обов’язок судді бути не лише представником влади, а й людиною з високими стандартами поведінки, які полягають у тому, щоб суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті був еталоном порядності і справедливості – високоморальною, чесною, стриманою, врівноваженою людиною; авторитет суду та його рішень багато в чому пов’язується з авторитетом судді, оцінкою його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його професійної (службової) діяльності (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1) (чинний на момент вчинення суддею дій);

судді повинні гідно поводити себе у приватному житті (пункт 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС).

Зазначеними положеннями закріплено обов’язок судді дотримуватися високих стандартів етичної поведінки. Більше того, з огляду на наявність у судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді він повинен додержуватись не лише утверджених у суспільстві загальноприйнятих правил етичної поведінки для кожного громадянина, а й вчиняти у певних ситуаціях усі можливі дії для встановлення істини.

Щодо достовірності декларування майна суддею Новаком Ю.Д., Вища рада правосуддя зазначає таке.

У пунктах 21, 29 Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, зазначено, що судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати їх в упередженості. У такому відношенні неупередженість повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, й інших дій. Судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожен окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання суддівської незалежності на інституційному та індивідуальному рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 цього Висновку).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Джоджай проти Албанії» змістив конституційний баланс у бік заходів щодо забезпечення доброчесності особи, дійшовши висновку, що право на повагу до приватності (стаття 8 Конвенції) не поширюється на перевірку статків посадової особи, що мають сумнівне походження, оскільки такі перевірки лише «забезпечують суспільну довіру до її доброчесності» (пункт 362 цього рішення). За наявності «попередніх висновків» про сумнівність походження статків посадової особи тягар доведення «протилежного» може бути переведений на саму посадову особу (пункт 347 цього рішення). Водночас «нездатність обґрунтувати законність джерела, використаного для придбання або створення майна», може мати наслідком звільнення посадової особи та пожиттєву заборону такій особі обіймати державні посади.

Крім того, у пункті 349 цього рішення ЄСПЛ зауважено, що з урахуванням того, що особисті або сімейні статки зазвичай накопичуються протягом трудового життя, встановлення жорстких часових обмежень для оцінювання статків значно обмежило б і вплинуло на здатність органів влади оцінювати законність усіх статків, набутих протягом професійної кар’єри особою, яка проходить перевірку.

У пункті 352 цього рішення ЄСПЛ зазначено, що для цілей «цивільно-правової» частини пункту 1 статті 6 Конвенції те, що тягар доведення перейшов на заявницю під час процедури перевірки після того, як Незалежна кваліфікаційна комісія надала доступ до попередніх висновків, отриманих у результаті завершення розслідування, та доказів у матеріалах справи, саме собою не було свавільним.

Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що, «беручи до уваги процес оцінювання особистих або сімейних статків, накопичених протягом професійного життя судді, пом’якшувальні обставини, передбачені в Законі про перевірку, неподання заявницею документів, що підтверджують об’єктивну неможливість продемонструвати законний характер доходу її партнера, та її власне неповідомлення про майно в момент його придбання, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини щодо стверджуваного порушення принципу правової визначеності не було» (пункт 353 цього рішення).

Отже, у справі «Джоджай проти Албанії» ЄСПЛ виснував, що перевірка особистих або сімейних статків судді може не мати часових обмежень, а тягар доведення може бути покладений на самого суддю, і це не є втручанням у приватне життя чи порушенням права на справедливий суд.

Таким чином, високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед оточуючих.

Щодо отримання суддею Новаком Ю.Д. інформації стосовно справи № 554/7903/19 від судді ОСОБА2 шляхом втручання в її діяльність як судді Вища рада правосуддя зазначає таке.

Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126, 129 Конституції України, якими визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до пунктів 1, 2 Основоположних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32, 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та від 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь - якого боку і з будь-яких би то не було причин.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Цей загальновизнаний міжнародний принцип належним чином втілений в українському законодавстві.

Пунктом 22 розділу III Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи на 1098-му засіданні заступників міністрів 17 листопада 2010 року, встановлено, що принцип незалежності судової влади означає незалежність кожного судді при здійсненні ним функцій прийняття судових рішень. У процесі прийняття рішень судді мають бути незалежними та неупередженими, а також мати можливість діяти без будь-яких обмежень, впливу, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання будь-яких органів влади, зокрема внутрішніх органів судової влади. Ієрархічна організація судової влади не повинна підривати незалежність суддів.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що «незалежність суддів при розгляді конкретних судових справ має забезпечуватись і в самому суді. У зв’язку з цим неприпустимими є: непроцесуальний вплив на суддю з боку інших суддів, у тому числі тих, що обіймають адміністративні посади в судах; встановлення контролю за здійсненням судочинства суддею, виклик його до вищестоящих судів та вимагання звітів чи пояснень про розгляд конкретних справ; витребування від судді будь-якої інформації чи довідок про хід та перспективи розгляду справи, іншої інформації, яка може надаватися лише сторонам у справі та іншим особам, визначеним процесуальним законодавством, а також відомостей, які становлять таємницю нарадчої кімнати; прийняття суддею від будь-яких осіб та розгляд ним заяв, скарг, інших документів поза встановленим законом процесуальним порядком».

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді.

У Коментарі щодо Бангалорських принципів поведінки суддів зазначено, що основою принципу незалежності суддів є повна свобода судді у розгляді справ, які надходять до суду; жоден зовнішній суб’єкт – уряд, групи впливу, окремі особи чи навіть інший суддя – не можуть втручатися чи здійснювати спробу втручання у ведення суддею справи і прийняття по ній рішення.

Відповідно до пункту 1.4 вказаних Бангалорських принципів поведінки суддів у випадках, коли рішення у справі має бути прийняте суддею одноособово, він діє незалежно від колег по суду.

З огляду на зазначені норми національного та міжнародного законодавства Вища рада правосуддя наголошує, що під час виконання своїх обов’язків суддя не підпорядкований нікому. Суддя керується тільки законом та власною совістю й відповідає тільки перед ними. Будь-яка ієрархічна організація судової влади та будь-які відмінності за званням, чином (посадою) не повинні впливати на право судді вільно ухвалювати судові рішення без стороннього впливу та думки.

Установлені обставини в сукупності з розмовами судді Новака Ю.Д. із суддею ОСОБА2 свідчать про те, що ці розмови зводились до можливості позапроцесуального втручання в діяльність судді ОСОБА2, на розгляді в якої перебувала справа № 554/7903/19.

Щодо стандарту доказування у дисциплінарному провадженні Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Законом України від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 3378-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якою встановлено порядок розгляду дисциплінарної справи.

Законом № 3378-ІХ статтю 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено частиною шістнадцятою, відповідно до якої підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Зазначена норма Закону України «Про Вищу раду правосуддя» набрала чинності з 19 жовтня 2023 року.

Із матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Новака Ю.Д. діяла відповідно до положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя», чинних на день розгляду справи та ухвалення рішення у цій справі.

Перевіряючи наявність у поведінці судді Новака Ю.Д. складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8, 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала в сукупності матеріали дисциплінарного провадження, зокрема заслухала на своєму засіданні суддю Новака Ю.Д., його представника, дослідила окремі матеріали кримінального провадження № ____ від 15 грудня 2020 року, дозвіл на ознайомлення з якими надано згідно з постановою прокурора у зазначеному кримінальному провадженні, а також декларації судді Новака Ю.Д.

Щодо доводів судді Новака Ю.Д. про те, що підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності може бути вирок чи інше судове рішення, ухвалене за наслідками розгляду кримінального провадження № ____ від 15 грудня 2020 року, а також щодо твердження про неналежність використання під час дисциплінарного провадження окремих матеріалів із зазначеного кримінального провадження, Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Вища рада правосуддя, як і її дисциплінарні органи, не досліджує питання наявності або відсутності вини судді ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який має право і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим паче дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Саме таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), у яких Велика Палата зазначила, що обов’язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.

Такого висновку дійшла також Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія), яка 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, відповідно до пункту 53 якого: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

Це засвідчує, що факти, які встановлені під час розслідування кримінального провадження, можуть і навіть повинні використовуватись для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини.

Надаючи оцінку поясненням судді Новака Ю.Д. та його представника, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалася тим, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку. Оцінку належності та допустимості доказів надасть відповідний суд під час розгляду по суті обвинувального акта у кримінальному провадженні щодо судді ОСОБА1.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД, під час дисциплінарного провадження, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 та № 9901/728/18 відповідно).

Дисциплінарна палата не може досліджувати правомірність пред’явленої судді підозри або надавати оцінку пред’явленому судді обвинуваченню, у тому числі не досліджує питання наявності або відсутності вини судді ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Вища рада правосуддя погоджується з висновками Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що в межах наданих їй повноважень не вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення судді ОСОБА1, а лише перевіряє викладені в дисциплінарних скаргах Буртник Х.В. та САП обставини на предмет дотримання вимог, що висуваються до судді, та наявності в діях судді складу дисциплінарних проступків.

Установлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішень дисциплінарним органом у межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Клопотання судді Новака Ю.Д. про зупинення розгляду об’єднаної дисциплінарної справи стосовно нього, відкритої за скаргами Буртник Х.В., САП розглянуто Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя в засіданні, яке відбулось 4 листопада 2024 року. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя постановила ухвалу, якою відмовила у задоволенні клопотання судді Ленінського районного суду міста Полтави Новака Ю.Д. про зупинення розгляду об’єднаної дисциплінарної справи стосовно нього.

Щодо доводів скарги судді Новака Ю.Д. про те, що в нього та в судді ОСОБА2 не було позапроцесуального спілкування, про те, що він не просив суддю ОСОБА2 ухвалювати рішення у будь-якій справі, Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Факти позапроцесуального спілкування судді Новака Ю.Д. із суддею ОСОБА2 підтверджуються протоколами допиту, а також іншими матеріалами кримінального провадження № ____ від 15 грудня 2020 року, зокрема протоколами НСРД.

Щодо необхідності декларування суддею Новаком Ю.Д. майна, Вища рада правосуддя погоджується із фактами, які встановила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, – суддя Новак Ю.Д. вніс завідомо недостовірні відомості в декларацію за 2020 рік, не зазначивши інформації про квартиру та машиномісце за адресою: АДРЕСА3, а також про автомобіль марки «КІА», моделі SPORTAGE, що перебували в його користуванні.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні, яке оскаржується, зазначила, що в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації за 2020 рік суддя Новак Ю.Д., порушивши пункт 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», не відобразив відомостей про об’єкти нерухомого майна, що перебували в його користуванні; у декларації, яку подав суддя Новак Ю.Д., не зазначено про користування машиномісцем, яке розташоване за адресою: АДРЕСА2; у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» декларації за 2020 рік суддя Новак Ю.Д., порушивши вимоги, передбачені пунктом 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», не відобразив відомостей про транспортний засіб, що перебував у його користуванні, вартістю 478 757 гривень.

Відповідно до пункту 7 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» суддя зобов’язаний щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

Пунктами 2, 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» перебачено, що у декларації зазначаються відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити, що посилання судді Новака Ю.Д. на те, що дисциплінарне стягнення накладено на нього поза межами встановленого частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, є безпідставними, та керується таким.

Новак Ю.Д. зазначив, що часові межі вказаного строку визначаються початковою датою – датою вчинення дисциплінарного проступку (відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 листопада 2024 року № 3198/1дп/15-24 початковою датою слід вважати 28 грудня 2020 року, коли згідно із протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії – аудіоконтроль особи від 28 грудня 2020 року, зафіксовано розмову судді Новака Ю.Д. з особою на ім’я ОСОБА9; датою завершення вчинення інкримінованих Новаку Ю.Д. дисциплінарних проступків слід вважати дату заповнення декларації за 2020 рік – 19 березня 2021 року), а також кінцевою датою – датою накладення дисциплінарного стягнення (4 листопада 2024 року Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила рішення № 3198/1дп/15-24).

На думку Новака Ю.Д., трирічний строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності, що розпочався із кінцевого дня вчинення ним дисциплінарних проступків – 19 березня 2021 року, закінчився 19 березня 2024 року.

Водночас застосування строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності потребує застосування положень статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які визначають часові межі дисциплінарного провадження.

Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя»; у редакції Закону України від 9 серпня 2023 року № 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів») визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом. Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Крім того, Комітет Верховної Ради України з питань правової політики надав роз’яснення щодо застосування окремих положень законів України «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів» у частині дисциплінарного провадження щодо суддів, зокрема зазначив, що дисциплінарне провадження щодо судді починається з дня настання певних обставин (отримання скарги, звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи), а використання в абзаці другому частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» прийменника «після» означає, що дисциплінарне провадження щодо судді починає здійснюватися з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної скарги щодо дисциплінарного проступку судді, звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи.

Із 5 серпня 2021 року (дата набрання чинності Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя») до 17 вересня 2023 року (дата набрання чинності Законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів») частина друга статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» мала таку редакцію: «Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом».

Стаття 42 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII«Про Вищу раду правосуддя» мала кілька редакцій, але протягом всього часу її існування в частині обставин, які є підставою для здійснення дисциплінарного провадження, за суттю зазначена стаття не зазнала змін.

Вища рада правосуддя вважає, що аналогічний підхід у визначенні моменту, з якого починає здійснюватися дисциплінарне провадження, слід застосовувати й під час розгляду дисциплінарних скарг, отриманих органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів.

З аналізу положень статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вбачається, необхідність застосування зазначеної статті в цій справі, яка зумовлена часовими межами вчинення дисциплінарних проступків, які ставляться судді Новаку Ю.Д. у провину (грудень 2020 року по 28 січня 2021 року –дати, коли зафіксовано позапроцесуальне спілкування судді Новака Ю.Д. з ОСОБА9 та суддею ОСОБА2, а також 19 березня 2021 року – кінцева дата вчинення інкримінованих судді Новаку Ю.Д. дисциплінарних проступків, коли суддя заповнив декларацію за 2020 рік), та датою отримання Вищою радою правосуддя дисциплінарних скарг щодо судді Новака Ю.Д. (20 та 23 червня 2023 року – скарга Буртник Х.В., 14 серпня 2023 року – скарга САП), отже, незважаючи на внесення змін до цієї статті, визначення початку дисциплінарного провадження залишилося незмінним – з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги, що чітко закріплено в чинній редакції цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження включає: 1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи; 2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності; 3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Отже, у разі відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою стосовно судді часові межі дисциплінарного провадження визначаються датою надходження скарги до Вищої ради правосуддя та датою ухвалення Дисциплінарною палатою рішення за такою скаргою.

Водночас, ураховуючи вимоги частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», строки здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді Новака Ю.Д. (з 20, 23 червня та 14 серпня 2023 року – отримання Вищою радою правосуддя дисциплінарних скарг Буртник Х.В. та САП по 4 листопада 2024 року – прийняття рішення Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя за результатами розгляду вказаних скарг) не включаються у строки накладення дисциплінарного стягнення.

Вища рада правосуддя зазначає, що, з огляду на положення статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення накладено на суддю Новака Ю.Д. у межах трирічного строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Пунктами 2, 6, 7, 10 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний, зокрема: дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції; подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу та оточуючі бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, а й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. У зв’язку із цим будь-який суддя повинен погодитися з обмеженнями, пов’язаними з дотриманням етичних норм, які на нього покладаються відповідно до його статусу. Ці обмеження можуть здаватися обтяжливими для пересічного громадянина, але суддя має дотримуватись таких обмежень добровільно та свідомо (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

Стосовно правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожен окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання суддівської незалежності на інституційному та індивідуальному рівнях; судді повинні поводитися гідно при час виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС.

Згідно з пунктом 22 Висновку № 3 (2002) КРЄС суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності судової системи: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Пунктами 3, 8, 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: умисне або внаслідок недбалості допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями; зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством.

За результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 листопада 2024 року № 3198/1дп/15-24 про притягнення судді Ленінського районного суду міста Полтави Новака Ю.Д. до дисциплінарної відповідальності Вища рада правосуддя дійшла висновку, що доводи викладенні у скарзі та в доповненні до неї, а також долучені його представником – адвокатом Дударєва О.В. додаткові матеріали, не спростовують правильності викладених у цьому рішенні висновків про наявність у діях судді Новака Ю.Д. складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8, 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги дійшла висновку, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала дії судді Новака Ю.Д. як істотний дисциплінарний проступок, доводи скарги та надані додаткові матеріали, не спростовують правильності встановлених дисциплінарним органом обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків.

Застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненим суддею дисциплінарним проступкам, оскільки Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала їх характер, негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді та інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а отже рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 листопада 2024 року № 3198/1дп/15-24 про притягнення судді Ленінського районного суду міста Полтави Новака Ю.Д. до дисциплінарної відповідальності підлягає залишенню без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

 

вирішила:

 

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 листопада 2024 року № 3198/1дп/15-24 про притягнення судді Ленінського районного суду міста Полтави Новака Юрія Дмитровича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя