Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка Антона Борисовича про тимчасове відсторонення судді Господарського суду міста Києва Івченка Анатолія Миколайовича у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 20 січня 2025 року (вх. № 650/0/8-25) надійшло клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. від 18 січня 2025 року про тимчасове відсторонення судді Господарського суду міста Києва Івченка А.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111 Кримінального кодексу України (далі – КК України), строком на два місяці.

До клопотання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано його доводи, розписки судді Івченка А.М. та його захисника про отримання копій зазначеного клопотання і доданих до нього матеріалів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 20 січня 2025 року доповідачем щодо клопотання визначено члена Вищої ради правосуддя Саліхова В.В.

Клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про тимчасове відсторонення судді Івченка А.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності подано з дотриманням вимог, визначених статтями 155, 155¹ Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

Заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б., Господарський суд міста Києва, суддю Господарського суду міста Києва Івченка А.М., представників судді – адвокатів Кравця Р.Ю., Бойка А.М., повідомлено про дату, час і місце розгляду клопотання. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибули представники Офісу Генерального прокурора – прокурор першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора Новіков С.А. та Мазурок Б.Ю., які підтримали клопотання про тимчасове відсторонення судді Івченка А.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності з наведених у ньому підстав.

Присутні у засіданні Вищої ради правосуддя суддя Івченко А.М. та його адвокат Кравець Р.Ю. навели доводи щодо необґрунтованості клопотання та висловили заперечення щодо його задоволення.

Вища рада правосуддя, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Саліхова В.В., прокурорів Новікова С.А., Мазурка Б.Ю., суддю Івченка А.М., його представника – адвоката Кравця Р.Ю., дійшла висновку, що клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. від 18 січня 2025 року про тимчасове відсторонення судді Господарського суду міста Києва Івченка А.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до повноважень Вищої ради правосуддя віднесено, зокрема, ухвалення рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Підстави та порядок тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності регламентуються, зокрема, частиною п’ятою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та главою 8 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Вища рада правосуддя встановила, що Івченко Анатолій Миколайович, ____ року народження, Указом Президента України від 28 липня 2010 року № 788/2010 призначений на посаду судді господарського суду міста Києва строком на п’ять років, Указом Президента України від 12 червня 2017 року № 156/2017 призначений на посаду судді цього суду.

Із матеріалів, доданих до клопотання про тимчасове відсторонення судді Івченка А.М. від здійснення правосуддя, убачається, що 18 січня 2025 року прокурор першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора Новіков С.А. вручив судді ОСОБА1 (за дорученням) складене та підписане того самого дня заступником Генерального прокурора Войтенком А.Б. письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111 КК України в редакції Закону України від 5 квітня 2001 року № 2341-III (кримінальне провадження № ____, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) 22 серпня 2023 року).

З обставин, викладених у клопотанні про тимчасове відсторонення судді Івченка А.М. від здійснення правосуддя, убачається, що суддя ОСОБА1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111 КК України в редакції Закону України від 5 квітня 2001 року № 2341-III, а саме в державній зраді, тобто в діянні, умисно вчиненому громадянином України за попередньою змовою групою осіб на шкоду економічній безпеці України: наданні іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

Отже, суддя ОСОБА1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до п’ятнадцяти років.

З обставин, установлених під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні та викладених у клопотанні, убачається, що суддя Господарського суду міста Києва та громадянин України ОСОБА1, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА24 та іншими співучасниками, не встановленими на цей час, на шкоду економічній безпеці України, всупереч вимогам Конституції України та інших законів України за результатами розгляду господарської справи № 5011-61/11340-2012 ухвалив незаконне рішення від 19 вересня 2012 року про стягнення на користь міністерства оборони рф коштів Державного бюджету України з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, у сумі 3 113 115 369 грн та судового збору в розмірі 61 862,74 грн і забезпечив фактичне стягнення з Державного бюджету України на користь міністерства оборони рф 148 977 894,52 рос. руб., для придбання яких витрачено кошти Державного бюджету України в сумі 38 676 069,12 грн, і в такий спосіб учинив діяння на шкоду економічній безпеці України, поставивши під загрозу припинення фінансування будь-якої зі сфер суспільного життя в разі стягнення зазначеної суми коштів у повному обсязі: надав іноземній державі – рф, її представникам – міністерству оборони рф, допомогу у проведенні підривної діяльності проти України.

До клопотання про тимчасове відсторонення судді Івченка А.М. від здійснення правосуддя долучено копії документів, які, на думку сторони обвинувачення, дають підстави підозрювати ОСОБА1 у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення, а саме:

показання свідків ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА6, ОСОБА7, ОСОБА8, ОСОБА9, ОСОБА10, ОСОБА11, ОСОБА12, ОСОБА13, ОСОБА14, ОСОБА15, ОСОБА16, ОСОБА17, ОСОБА18, ОСОБА19, ОСОБА20, ОСОБА21, ОСОБА22;

матеріали господарської справи № 5011-61/11340-2012;

документи з особової справи судді Івченка А.М.;

документи, отримані під час здійснення 4 серпня 2014 року тимчасового доступу в Апеляційному суді Дніпропетровської області;

листи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 16 липня 2014 року № 186 та від 22 грудня 2014 року № 478;

листи Міністерства фінансів України від 16 червня 2011 року № 31-12110-3- 8/4199 та Міністерства юстиції України від 24 червня 2011 року № 7483-0-4-11-82;

листи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 7 жовтня 2014 року № 3932-05/34844-05;

листи ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 22 серпня 2014 року № 026-04/5451 та від 7 листопада 2014 року № 010-01/7360;

лист Державної казначейської служби України від 7 серпня 2014 року № 14-08/2673-18259 з долученими копіями платіжних доручень;

лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 13 липня 2014 року № 10150/0/2-14;

протокол огляду автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва від 26 грудня 2017 року;

протокол огляду відомостей від 15 листопада 2021 року, наданих на підставі ухвали слідчого судді про телефонні з’єднання ОСОБА1;

наказ Господарського суду міста Києва від 28 березня 2011 року;

висновок судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення від 26 червня 2019 року № 26920;

науково-консультативний висновок Інституту держави і права імені В.М. Корецького;

рішення Господарського суду міста Києва від 7 березня 2014 року у справі № 5011-61/11340-2012;

постанова Київського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2014 року;

висновок комісійної судово-економічної експертизи від 10 серпня 2023 року № 3855;

висновок додаткової судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 12 квітня 2023 року № 2845/23-39/11492/23-39.

протокол десятого засідання Змішаної російсько-Української комісії по співробітництву від 2 липня 2004 року;

протоколи огляду відеозаписів;

постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1999 року № 530 «Про деякі питання щодо погашення заборгованості за спожитий російський природний газ»;

лист міністра оборони рф від 10 червня 2011 року;

лист Прем’єр-міністра України Азарова М.Я. від 23 червня 2011 року № 6533/0/2-11;

лист за підписом Першого віце-прем’єр-міністра України;

ініціативний запит Секретаріату Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2012 року № 10924/0/2-12;

довіреність від 27 серпня 2012 року № 10750/0/2-12;

лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року № 32-472-дск;

лист Управління Служби безпеки України в Харківській області від 14 листопада 2012 року № 70/6/3671нт;

протокол огляду автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2017 року;

лист Державної казначейської служби України від 8 лютого 2013 року № 5-03/778-3208.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді Господарського суду міста Києва Івченка А.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності обґрунтоване такими обставинами.

Івченко А.М., обіймаючи посаду судді Господарського суду міста Києва, може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, у незаконний спосіб впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Установлено, що Івченко А.М., маючи зв’язки в судах України, правоохоронних органах, експертних установах та контролюючих органах, міг отримувати у позапроцесуальний спосіб доступ до окремих матеріалів кримінального провадження, які під час досудового розслідування надсилаються до судів у межах здійснення судового контролю за додержанням прав і свобод громадян під час досудового розслідування, експертних установ для проведення судових експертиз та контролюючих органів для проведення перевірок та ревізій тощо.

Під час здійснення розслідування матеріали кримінального провадження жодного разу не надавалися ОСОБА1 для ознайомлення, у тому числі з можливістю виготовлення копій, тому отримати копії окремих матеріалів провадження у процесуальний спосіб він не міг.

Водночас 27 липня 2023 року ОСОБА1 звертався до органу досудового розслідування із клопотанням, до якого долучив копії листів Головного слідчого управління Служби безпеки України від 31 серпня 2012 року № 7895, Управління Служби безпеки України в Харківській області від 14 листопада 2012 року № 70/6/3671нт, які є матеріалами господарської справи № 5011-61/11340-2012, що розглядав суддя Івченко А.М., якими він заволодів у позапроцесуальний спосіб, що свідчить про незаконний вплив цього судді на співробітників апарату Господарського суду міста Києва або працівників правоохоронних органів для надання йому копій документів, вилучених та долучених до матеріалів кримінального провадження № ____.

У процесуальний спосіб суддя не може копіювати і зберігати у себе копії розглянутих ним судових справ, а тим більше використовувати їх в особистих інтересах для звернення до органів досудового розслідування та слідчого судді.

27 липня 2023 року ОСОБА1 звертався також до Печерського районного суду міста Києва із заявою про відвід слідчого, до якої долучив копії окремих документів, які отримав у позапроцесуальний спосіб із використанням зв’язків у судовій системі та правоохоронних органах. Зокрема, долучив до заяви копії ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 3 та 4 червня 2015 року у справах № 757/18522/15-к, № 757/18524/15-к про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, копію витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження № ____, відомості з ЄРДР стосовно цього кримінального провадження, повістку про виклик слідчого до суду від 4 серпня 2023 року, а також інші документи.

Указані документи підозрюваний ОСОБА1 не міг отримати у процесуальний спосіб, а очевидно отримав, використовуючи можливості обійманої посади, через позапроцесуальні контакти в судах, органах досудового розслідування та прокуратури тощо.

Мають місце й інші випадки спроб Івченка А.М. та його представників використати копії документів із матеріалів кримінального провадження, яких він у процесуальний спосіб отримати не міг.

Зокрема, Івченко А.М. отримав і долучив як додатки до заяви, поданої до Європейського суду з прав людини, копії матеріалів провадження, які у законний спосіб отримати не міг. Зазначені копії документів містять такі самі реквізити, що й оригінали, зроблені працівниками Державного бюро розслідувань під час надання цих матеріалів до суду, експертних установ тощо. Отримати ці копії в законний спосіб Івченко А.М. не міг. Очевидно, що для отримання вказаних документів Івченко А.М. використав свій вплив та зв’язки у судових та правоохоронних органах.

Прикладом обізнаності Івченка А.М. з матеріалами кримінального провадження всупереч статтям 221, 222 КПК України, який вказує на можливість його доступу до матеріалів провадження, а також на можливість використання копій цих матеріалів у непроцесуальний спосіб у своїх цілях, є його клопотання до суду від 3 серпня 2023 року, у якому докладно описано рух кримінального провадження, наведено посилання на процесуальні документи та цитати з них.

Із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що в опублікованій для загального доступу ухвалі, на яку посилається Івченко А.М., відомості про прізвища осіб та номерів їхніх мобільних телефонів приховані, тобто позначені словами «ОСОБА» та «ІНФОРМАЦІЯ», відповідно, з порядковим номером. Івченко А.М., маючи доступ до судових рішень, у яких не приховано персональних даних осіб та інших даних провадження, або впливаючи на інших осіб, які мають доступ до таких судових рішень, використав ці можливості у власних цілях, не пов’язаних зі здійсненням правосуддя.

Про використання Івченком А.М. матеріалів кримінального провадження, які він не міг отримати в законний спосіб, свідчить також факт долучення Івченком А.М. копій цих матеріалів до численних звернень до Печерського районного суду міста Києва.

Сторона обвинувачення вважає, що наведені обставини вказують на наміри Івченка А.М. перешкодити кримінальному провадженню в будь-який спосіб а також на існування ризику продовження таких дій у майбутньому. Крім того, зазначені факти свідчать про наявність у підозрюваного ОСОБА1 можливостей позапроцесуального доступу до матеріалів кримінального провадження, які, своєю чергою, породжують ризик знищення, переховування чи спотворення речей і документів.

Крім того, ураховуючи, що досудове розслідування триває і продовжується збирання доказів, зазначені можливості створюють ризик знищення, переховування чи спотворення Івченком А.М. або під його впливом іншими особами речей і документів, які мають доказове значення, але яких на цей час орган досудового розслідування не отримав та до матеріалів кримінального провадження не долучив.

Крім того, підозрюваний ОСОБА1, обіймаючи посаду судді, у незаконний спосіб впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження. Івченко А.М. тривалий час працює в судах України, зокрема із 2010 року обіймає посаду судді Господарського суду міста Києва. Водночас основними свідками вчинення ОСОБА1 злочину є судді та інші працівники зазначеного суду.

У клопотанні зазначено, що Івченко А.М. здійснював вплив на свідків, яких викликали до органу досудового розслідування. Суддя Господарського суду міста Києва ОСОБА23, якого викликали у встановленому законом порядку на 28 листопада 2024 року до Державного бюро розслідувань для допиту як свідка, за викликом не з’явився. При цьому суддя ОСОБА23 надіслав лист, вказавши причину неявки – зайнятість на роботі. Факт неявки ОСОБА23 для проведення слідчих дій саме під впливом Івченка А.М. підтверджується характером стосунків між ними та тривалою спільною роботою в Господарському суді міста Києва. Крім того, саме суддя ОСОБА23 7 березня 2014 року скасував рішення Івченка А.М. від 19 вересня 2012 року у зв’язку з нововиявленими обставинами та ухвалив нове рішення.

Обґрунтовуючи причини неприбуття до суду за викликом для допиту як свідка, ОСОБА23 зазначив про обставини кримінального провадження, які стали відомі йому від Івченка А.М.

Оскільки ОСОБА23 не є учасником кримінального провадження № ____, відомості про які він зазначив, можуть бути йому відомі лише зі слів Івченка А.М., який, впливаючи на свідка ОСОБА23, використовує, зокрема, відому йому інформацію щодо обставин кримінального провадження.

Допитаний як свідок ОСОБА16, представник ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» у справі № 5011-61/11340-2012, зазначив, що 7 березня 2014 року, перед початком судового засідання щодо перегляду рішення судді від 19 вересня 2012 року у зв’язку з нововиявленими обставинами, до зали судових засідань, де перебував головуючий у справі суддя ОСОБА23, зайшов суддя ОСОБА1, вони спілкувалися.

Суддя ОСОБА23 в ухвалі від 7 березня 2014 року, намагаючись створити видимість законності задоволення рішенням судді Івченка А.М. від 19 вересня 2012 року позову міністерства оборони рф для уникнення суддею Івченком А.М. відповідальності за ухвалення незаконного судового рішення і одночасно скасовуючи це рішення за нововиявленими обставинами, на прохання Івченка А.М. після спілкування з ним як підстави для скасування вказаного рішення зазначив такі нововиявлені обставини виявлення факту відсутності оригіналів листів від 26 серпня 1996 року № 64-2298/8, № 64-2297/8, завірені копії яких лягли в основу рішення Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2012 року у справі № 5011-61/11340-2012, а також те, що огляд оригіналів цих листів у судовому засіданні суд не здійснював, оскільки будь-яких заперечень щодо їх дійсності учасники судового процесу не заявляли, що не відповідало дійсності.

Матеріали справи № 5011-61/11340-2012 містять копію висновку за результатами судово-почеркознавчої експертизи та судово- технічної експертизи документів за матеріалами кримінальної справи № 660, складеного експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 8 листопада 2011 року № 11422/11423/11-32, з якого вбачається відсутність оригіналів листів від 26 серпня 1996 року № 64-2298/8, № 64-2297/8 і прохання слідчого проводити експертизу за наявними копіями документів, а отже, слідчий не мав можливості надати їх у розпорядження експертів.

Наведені обставини свідчать, що підозрюваний ОСОБА1 з метою уникнення кримінальної відповідальності вочевидь має вплив на свідка ОСОБА23 та його процесуальну поведінку у кримінальному провадженні, зокрема впливає на його явку чи неявку за викликом органу досудового розслідування та суду, перешкоджає наданню ОСОБА23 показань для доказування обставин повідомленої ОСОБА1 підозри в державній зраді.

Аналогічним чином, ураховуючи тривалість спільної роботи в Господарському суді міста Києва, підозрюваний ОСОБА1 може впливати на інших суддів та працівників суду, які є основними свідками у кримінальному провадженні.

Очевидний ризик такого впливу, у разі його настання, зокрема надання свідками показань під впливом Івченка А.М. та вигідних для нього у контексті виправдання його дій, призведе до спотворення обставин вчинення злочину, інформації та значно ускладнить установлення істини у справі.

Орган досудового розслідування, вживаючи заходи для проведення почеркознавчої експертизи, звернувся із запитом також до голови Господарського суду міста Києва про надання в розпорядження експерта документів із вільними зразками підписів ОСОБА1, однак голова Господарського суду міста Києва листом від 24 лютого 2023 року № 02-13/124/23 відмовив у наданні документів зі зразками підписів ОСОБА1, обґрунтовуючи це тим, що прокурор закрив кримінальне провадження, хоча на час скерування запиту та його розгляду постанова про закриття кримінального провадження була скасована, досудове розслідування продовжувалося.

Крім цього, мають місце випадки прямого, з використанням службового становища, тиску Івченка А.М. як на учасників кримінального провадження, так і на інших осіб, у взаємодії з якими він зацікавлений.

Зокрема, звертаючись до голови Оболонського районного суду міста Києва щодо надання можливості ознайомитися з матеріалами окремих кримінальних справ (проваджень), Івченко А.М. прямо вказав у зверненні, що обіймає посаду судді Господарського суду міста Києва, хоча звернення жодним чином не пов’язано зі здійсненням ним правосуддя. У результаті такого тиску Івченко А.М., який не був учасником відповідних проваджень та не мав права на ознайомлення з ними, Івченко А.М. отримав відповідний дозвіл та ознайомився з матеріалами справ.

Так само Івченко А.М., звертаючись із клопотанням як учасник кримінального провадження до прокурора відділу Офісу Генерального прокурора, прямо зазначав, що клопотання подає «Суддя Господарського м. Києва Івченко Анатолій Миколайович», біля підпису автора клопотання також зазначено «Суддя Івченко А.М.».

Викладене вказує як на відвертий вплив Івченка А.М. на учасників кримінального провадження, так і на спроби відкритого, із використанням своєї посади та авторитету, тиску.

З огляду на наведені підстави, посаду, яку обіймає Івченко А.М., та пов’язаний із нею вплив, та враховуючи, що у кримінальному провадженні проводяться судові експертизи, він може здійснювати вплив на експертів та спеціалістів з метою надання вигідних йому висновків.

Про такий вплив свідчить те, що експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повідомив орган досудового розслідування про неможливість надання висновку про визначення належності ОСОБА1 підписів у документах справи № 5011-61/11340-2012 через недостатність наданих порівняльних зразків. На запит слідчого голова Господарського суду міста Києва листом від 24 лютого 2023 року № 02-13/124/23 відмовив у наданні документів зі зразками підписів ОСОБА1, посилаючись на закриття кримінального провадження прокурором, хоча на час надіслання запиту постанова про закриття була скасована.

Зважаючи на те, що голова Господарського суду міста Києва не є учасником кримінального провадження та у законний спосіб не міг знати про прийняття прокурором постанови про його закриття, це свідчить про незаконне передання інформації Івченком А.М. та перешкоджання досудовому розслідуванню, а також про незаконний вплив на судового експерта для його схиляння до складення повідомлення про неможливість надання висновку.

З огляду на викладене, ураховуючи зв’язки Івченка А.М. у судах України, є ризик його активної протидії досудовому розслідуванню шляхом впливу на свідків, у тому числі тих, яких ще не допитано, з метою надання ними неповних або недостовірних показань, а також на експертів та спеціалістів з метою надання вигідних йому висновків.

Наведені обставини цілком узгоджуються з необхідністю вирішення питання щодо відсторонення Івченка А.М., ураховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1968 року у справі «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до якого необхідно враховувати ризик перешкоджання підозрюваного у разі його звільнення процесу здійснення правосуддя, оскільки він, володіючи відомостями про потерпілих, свідків, може вплинути на них з метою схилення до зміни показань та відмови від показань узагалі.

Крім зазначеного, установлено інші факти перешкоджання підозрюваного ОСОБА1 кримінальному провадженню в інший спосіб.

У діях підозрюваного ОСОБА1, у тому числі тих, які він учиняє через своїх представників, а також із використанням зв’язків у судах, убачаються спроби перешкодити розслідуванню у кримінальному провадженні.

Зокрема, під час розгляду клопотання ОСОБА1 про закриття кримінального провадження через упередженість та на його користь сторону обвинувачення позбавлено можливості доведення своєї правової позиції стосовно доводів, наведених у клопотанні, та її обґрунтування, що призвело до істотного порушення прав прокурора і фактичної участі в судовому засіданні лише представника захисту.

Слідчий суддя за відсутності представників сторони обвинувачення, які не змогли з’явитися до суду з об’єктивних причин, за участю лише представника ОСОБА1, якого було повідомлено про судове засідання заздалегідь, провів судове засідання та постановив ухвалу про закриття кримінального провадження № ____, яку Київський апеляційний суд скасував.

Крім того, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА1 та його представники з метою перешкоджання кримінальному провадженню під час подання клопотань і заяв слідчому судді могли допустити зловживання та втручання в роботу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка має забезпечувати об’єктивний і неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді.

Зокрема, з метою розподілу клопотання між декількома (два і більше) слідчими суддями для обрання серед них конкретного слідчого судді, який розглядатиме клопотання, ОСОБА1 та його представник майже одночасно подали до Печерського районного суду міста Києва щонайменше три аналогічних клопотання (дублікати) про закриття кримінального провадження. Указані клопотання було розподілено трьом слідчим суддям.

Згодом представники ОСОБА1 взяли участь у розгляді клопотання, яке перебувало у провадженні одного із суддів, унаслідок чого за наявних ознак упередженості, з порушенням прав сторін, фактично без участі сторони обвинувачення та з’ясування її правової позиції, у максимально стислі строки постановлено незаконну та необґрунтовану ухвалу про задоволення клопотання.

Розгляд двох інших аналогічних клопотань здійснювався пасивно, а згод вони взагалі були залишені без розгляду.

Наведені обставини втручання в роботу Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи та штучне, за відсутності правових підстав, розширення переліку слідчих суддів, які розглядатимуть фактично те саме клопотання, вказують, що Івченко А.М. перешкоджав розслідуванню у кримінальному провадженні, а також на наявність ризику того, що це він здійснюватиме і надалі в інший спосіб.

Отже, на думку сторони обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, здійснюючи правосуддя на посаді судді Господарського суду міста Києва під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, підозрюваний ОСОБА1 з метою уникнення кримінальної відповідальності вчинятиме активні дії, спрямовані на унеможливлення проведення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Під час засідання Вищої ради правосуддя захисник судді Івченка А.М. – адвокат Кравець Р.Ю. подав письмові заперечення на клопотання про тимчасове відсторонення судді, наголошуючи на його безпідставності та необґрунтованості. Адвокат акцентував на тому, що твердження сторони обвинувачення не спираються на об’єктивні дані та не відповідають вимогам чинного законодавства. Він також зазначив про відсутність належних і допустимих доказів, які підтверджували б використання суддею Івченком А.М. свого службового становища для вчинення злочину.

Крім того, зазначено, що відсутні будь-які дані, які свідчили б про здатність або наміри Івченка А.М., обіймаючи посаду судді, знищити чи підробити речові докази або документи, важливі для досудового розслідування. Не надано доказів, які підтверджували б можливість незаконного впливу на свідків чи інших учасників провадження або вчинення інших протиправних дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню.

Згідно із частиною першою статті 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою радою правосуддя на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов’язків Генерального прокурора). На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Частиною третьою статті 155¹ КПК України передбачено, що клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у звʼязку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно бути вмотивованим та відповідати вимогам частини другої статті 155 КПК України, а саме містити:

1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини;

4) посаду, яку обіймає особа;

5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення;

6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином;

7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

Діючи відповідно до порядку, встановленого Законом України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя також зобов’язана враховувати положення КПК України, які регламентують загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Оцінюючи наведені у клопотанні ризики, передбачені частиною другою статті 155 КПК України, Вища рада правосуддя керується таким.

Частиною першою статті 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення (пункт 1 частини третьої статті 132 КПК України).

Із положень статті 157 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Отже, Вища рада правосуддя, вирішуючи питання тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, перевіряє повідомлення про підозру в частині її обґрунтованості.

Норми КПК України не містять визначення поняття «обґрунтованість підозри». Водночас згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, § 175; «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, § 32).

Суддя належить до категорії осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження згідно зі статтею 480 КК України. Однією зі складових такого особливого порядку кримінального провадження є підвищені гарантії незалежності судді, обумовлені його конституційно-правовим статусом саме у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя.

Правова природа таких гарантій полягає в тому, що вони не можуть розглядатися як особисті привілеї судді, а навпаки, з огляду на їх публічно-правове значення служать способом захисту від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності, політичної репресії, примусового усунення від виконання своїх посадових професійних обов’язків.

Відповідно до приписів частини шостої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109–114², 258–258⁶, 260, 261, 437–442¹ КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті – тримання під вартою.

Ураховуючи вказані норми і той факт, що суддя ОСОБА1 є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111 КК України, єдиним запобіжним заходом, який може бути застосований до нього, є лише тримання під вартою.

Водночас Вища рада правосуддя рішенням від 23 січня 2025 року № 107/0/15-25 відмовила в задоволенні подання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про надання згоди на утримання під вартою судді Господарського суду міста Києва Івченка А.М.

Зокрема, як підстави для ухвалення такого рішення було зазначено про те, що в поданні не наведено достатніх доказів для застосування до судді Івченка А.М. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин не можна стверджувати про достатність доказів в обґрунтування підозри судді ОСОБА1 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні.

Ризики, наведені в поданні про надання згоди на утримання судді під вартою та клопотанні про тимчасове відсторонення судді Івченка А.М., що підписав заступник Генерального прокурора Войтенко А.Б., є подібними, окрім доводів про ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Відмовляючи в задоволенні подання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про надання згоди на утримання під вартою судді Господарського суду міста Києва Івченка А.М., Вища рада правосуддя вказала, що ризики, які навела сторона обвинувачення в поданні та які встановлені пунктами 1–4 частини першої статті 177 КПК України, не доведені належним чином, не підтверджені обґрунтованими конкретними фактами, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА1 може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Обвинувачення судді у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого статтею 111 КК України, повинно бути підкріплене переконливими, чіткими та беззаперечними доказами, а також достовірно встановленими обставинами і фактами. Такий підхід є надзвичайно важливим для забезпечення дотримання принципу незалежності суддів, їхніх професійних гарантій та захисту фундаментальних прав людини.

Крім цього, під час розгляду клопотання про відсторонення судді Івченка А.М. від здійснення правосуддя Вища рада правосуддя не встановила фактів, а прокурори не довели, що із 2014 року до цього часу суддя вчиняв будь-які дії або спроби, спрямовані на знищення чи підроблення речей і документів, які мають суттєве значення для досудового розслідування (зокрема, знищення чи спотворення оригіналів матеріалів судових справ). Не виявлено також фактів незаконного впливу на свідків чи інших учасників кримінального провадження.

Доводи клопотання про те, що підозрюваний, використовуючи свої владні повноваження, службове становище, знайомства, зв’язки, соціальний статус чи авторитет, може знищити або спотворити матеріали, підробити речі чи документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, зокрема спонукати їх до зміни раніше наданих показань, або будь-яким іншим незаконним чином перешкоджати розслідуванню, є лише припущеннями, які не підтверджені фактичними обставинами.

Водночас, зазначаючи про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб, прокурор вказав на те, що суддя Івченко А.М. нібито протидіє досудовому розслідуванню та втручається у функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Проте, на думку Вищої ради правосуддя, зазначені твердження сторони обвинувачення є лише припущеннями, які не спираються на фактичні обставини справи та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

Зокрема, докази, долучені до клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б., не містять обґрунтованих підстав для висновку про те, що продовження здійснення правосуддя суддею Івченком А.М. завдасть шкоди авторитету судової влади або підірве довіру суспільства до неї. Клопотання не містить посилання на такі обставини, які могли б підтвердити ці припущення або слугувати основою для подібних висновків.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що наведені у клопотанні про тимчасове відсторонення судді аргументи щодо ймовірності настання негативних наслідків у разі подальшого здійснення суддею Івченком А.М. правосуддя є необґрунтованими.

Отже, наведені вище обставини в сукупності, на думку Вищої ради правосуддя, не дають достатніх та обґрунтованих підстав вважати, що відсторонення судді Господарського суду міста Києва Івченка А.М. від здійснення правосуддя забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України, та сприятиме досягненню мети, передбаченої статтею 131 КПК України.

Ураховуючи викладене, Вища рада правосуддя дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про тимчасове відсторонення судді Господарського суду міста Києва Івченка А.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 155¹ Кримінального процесуального кодексу України, частиною п’ятою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

відмовити в задоволенні клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка Антона Борисовича про тимчасове відсторонення судді Господарського суду міста Києва Івченка Анатолія Миколайовича від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

В. о. Голови

Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя