Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу Романовича Віктора Івановича на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 листопада 2024 року № 3361/2дп/15-24 про притягнення судді Голосіївського районного суду міста Києва Мазура Юрія Юрійовича до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя електронною поштою 2 грудня 2024 року надійшла скарга Романовича В.І. (зареєстрована за вх. № Р-1941/4/7-24 3 грудня 2024 року) на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 листопада 2024 року № 3361/2дп/15-24 про притягнення судді Голосіївського районного суду міста Києва Мазура Ю.Ю. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 3 грудня 2024 року зазначену скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Усику Г.І. для проведення перевірки.

Скаргу Романович В.І. подав із дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі також – Закон № 1798-VIII), у редакції, чинній на день подання скарги.

У рішенні від 20 листопада 2024 року № 3361/2дп/15-24 Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відповідно до частини першої статті 51 Закону № 1798-VIII, пункту 13.43 Регламенту Вищої ради правосуддя у редакції рішення Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2023 року № 1068/0/15-23 (зі змінами) (далі – Регламент) надала дозвіл Романовичу В.І. як скаржнику на оскарження цього рішення до Вищої ради правосуддя.

За результатами перевірки вказаної скарги член Вищої ради правосуддя Усик Г.І. дійшов висновку про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 листопада 2024 року № 3361/2дп/15-24.

Про дату, час і місце розгляду скарги Романович В.І. та суддя Мазур Ю.Ю. повідомлені у порядку та строки, визначені пунктом 14.11 Регламенту шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

20 січня 2025 року Романович В.І. надіслав на електронну пошту Вищої ради правосуддя клопотання про участь у засіданні Вищої ради правосуддя 23 січня 2025 року в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Однак, 23 січня 2025 року Романович В.І. у засідання Вищої ради правосуддя не з’явився, у режимі відеоконференції на зв'язок не вийшов. Відповідно до положень Регламенту неявка скаржника не є підставою для відкладення розгляду його скарги на рішення Дисциплінарної палати.

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю. у засідання Вищої ради правосуддя 23 січня 2025 року не прибув. 21 січня 2025 року надіслав на електронну пошту Вищої ради правосуддя заяву, у якій просив здійснювати розгляд скарги Романовича В.І. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 листопада 2024 року № 3361/2дп/15-24 у засіданні Вищої ради правосуддя 23 січня 2025 року за його відсутності.

Вища рада правосуддя, дослідивши скаргу Романовича В.І., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Усика Г.І., установила таке.

Мазур Юрій Юрійович Указом Президента України від 14 лютого 2011 року № 209/2011 призначений на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду строком на п’ять років. Указом Президента України від 13 березня 2013 року № 133/2013 переведений на роботу на посаді судді Голосіївського районного суду міста Києва. Указом Президента України від 7 вересня 2018 року № 271/2018 призначений на посаду судді цього суду.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 29 березня 2024 року надійшла дисциплінарна скарга Романовича В.І. (вх. № Р-1941/0/7-24) щодо порушення норм процесуального законодавства суддею Голосіївського районного суду міста Києва Мазуром Ю.Ю. під час розгляду цивільної справи № 752/26513/23 за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2 про визнання відсутнім права іпотекодержателя, припинення договору іпотеки та скасування її державної реєстрації, зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна та скасування рішення державного реєстратора.

Обґрунтовуючи вимоги дисциплінарної скарги, ОСОБА1 (далі також – позивач, скаржник) зазначив, що 9 лютого 2024 року подав до Голосіївського районного суду міста Києва у вказаній цивільній справі заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна (квартири). Заява мотивована тим, що до вирішення спору відповідач у справі може набути право власності на спірне майно в позасудовому порядку шляхом чергового (четвертого) звернення стягнення на предмет іпотеки та відчужити квартиру будь-якій іншій особі.

16 лютого 2024 року суддя Мазур Ю.Ю. відмовив скаржнику в наданні інформації щодо стану розгляду його заяви про забезпечення позову.

19 лютого 2024 року скаржник подав до суду клопотання щодо надання інформації про стан розгляду поданої ним заяви про забезпечення позову.

28 лютого 2024 року підготовче судове засідання у цивільній справі № 752/26513/23 не відбулось у зв’язку з перебуванням судді Мазура Ю.Ю. в нарадчій кімнаті. Помічник судді Мазура Ю.Ю. – Процюк Б.Б. повідомив скаржнику, що «суддею Мазуром Ю.Ю. заява про забезпечення позову не розглянута та розглядатиметься аж 04 квітня 2024 року».

У дисциплінарній скарзі зазначено, що відповідно до частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, проте «суддя Мазур Ю.Ю. безпідставно затягує та не вживає заходів щодо розгляду заяви про забезпечення позову протягом строку, встановленого ЦПК України».

Романович В.І. зауважив, що суддя Мазур Ю.Ю. майже два місяці зволікає з розглядом поданої 09 лютого 2024 року заяви та ухваленням рішення щодо вжиття заходів забезпечення позову. На день подання дисциплінарної скарги розгляд заяви про забезпечення позову суддею Мазуром Ю.Ю. не призначений та не прийнято інших процесуальних рішень, передбачених законодавством.

Вказав, що необґрунтоване зволікання судді Мазура Ю.Ю. з ухваленням рішення щодо забезпечення позову у строк, визначений статтею 153 ЦПК України, порушує його права та інтереси, може завдати матеріальну шкоду як йому, так і добросовісному набувачу в разі відчуження предмета іпотеки.

У зв’язку з викладеним в дисциплінарній скарзі Романович В.І. просив притягнути суддю Голосіївського районного суду міста Києва Мазура Ю.Ю. до дисциплінарної відповідальності за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви протягом строку, встановленого законом (пункт 2 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 29 березня 2024 року дисциплінарну скаргу Романовича В.І. передано члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселку Р.А. як доповідачу для здійснення попередньої перевірки (на підставі пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII).

За результатами розгляду висновку доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від 26 серпня 2024 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – залученого члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельника О.П. та залученого члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В. 28 серпня 2024 року постановила ухвалу № 2577/2дп/15-24 про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Мазура Ю.Ю. у зв’язку із встановленням обставин, що можуть свідчити про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарних проступків, визначених пунктами 2, 3, 13 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме:

безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до адвокатів та інших учасників судового процесу;

надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої ради правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила таке.

15 грудня 2023 року ОСОБА1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА2 про визнання відсутнім права іпотекодержателя, припинення договору іпотеки та скасування її державної реєстрації, зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна та скасування рішення державного реєстратора.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА1 передано до провадження судді Мазура Ю.Ю. (єдиний унікальний номер справи 752/26513/23; номер провадження 2/752/8352/23).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі № 752/26513/23, вирішено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження.

9 лютого 2024 року ОСОБА1 подав до суду заяву про забезпечення позову у справі № 752/26513/23 шляхом заборони органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, крім Міністерства юстиції України, вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі, але не обмежуючись, вносити зміни до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо нерухомого майна, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА1.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 9 лютого 2024 року заяву ОСОБА1 про забезпечення позову передано до провадження судді Мазура Ю.Ю. (єдиний унікальний номер справи 752/26513/23; номер провадження 2-з/752/71/24).

12 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА2 – адвоката ОСОБА3 надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову у справі № 752/26513/23.

Згідно з наявною в матеріалах цивільної справи № 752/26513/23 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року заяву позивача ОСОБА1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, крім Міністерства юстиції України, вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі, але не обмежуючись, вносити зміни до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо нерухомого майна, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА1.

Матеріали цивільної справи № 752/26513/23 містять супровідний лист від 14 лютого 2024 року про надсилання сторонам у справі копії ухвали суду від 14 лютого 2024 року.

20 лютого 2024 року до суду надійшло клопотання ОСОБА1 від 19 лютого 2024 року із проханням повідомити про результати розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до розписки, що міститься в матеріалах цивільної справи № 752/26513/23, ОСОБА1 копію ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року отримав 17 квітня 2024 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2024 року задоволено заяву про самовідвід судді Голосіївського районного суду міста Києва Мазура Ю.Ю. від розгляду цивільної справи № 752/26513/23 за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2 про визнання відсутнім права іпотекодержателя, припинення договору іпотеки та скасування її державної реєстрації, зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна та скасування рішення державного реєстратора.

На підставі протоколу про повторний автоматизований розподіл справ між суддями від 4 червня 2024 цивільну справу № 752/26513/23 передано до провадження судді Митрофанової А.О.

Перевіряючи доводи скарги Романовича В.І. про притягнення судді Голосіївського районного суду міста Києва Мазура Ю.Ю. до дисциплінарної відповідальності, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала надану Державним підприємством «Інформаційні судові системи» інформацію із центральної бази даних автоматизованої системи документообігу суду (далі – АСДС) щодо електронних матеріалів у цивільній справі № 752/26513/23 (лист за вх. № 10593/0/8-24 від 21 серпня 2024 року).

Згідно із зазначеною інформацією суддя Мазур Ю.Ю. створив документ у формі ухвали від 14 лютого 2024 року о 12:50 21 лютого 2024 року (ідентифікатор документа в АСДС 2601_39909876). 9 квітня 2024 року суддя Мазур Ю.Ю. перевів цей документ у статус оригіналу та об 11:16 цього дня підписав його кваліфікованим електронним підписом. Того ж дня надіслав копію цього судового рішення для внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року про забезпечення позову (ідентифікатор 2601_39909876) було також додано до пояснень судді Мазура Ю.Ю., тому йдеться про один і той самий документ.

Ураховуючи цю інформацію, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що проєкт ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року суддя Мазур Ю.Ю. створив в АСДС 21 лютого 2024 року, статус оригіналу цей проєкт отримав та був підписаний суддею лише 9 квітня 2024 року. За таких обставин вказана ухвала не могла бути виготовлена 14 лютого 2024 року та надіслана скаржнику того самого дня, відповідно, скаржник не міг ознайомитись із цим судовим рішенням до 9 квітня 2024 року.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатувала, що твердження судді Мазура Ю.Ю. щодо розгляду 14 лютого 2024 року заяви ОСОБА1 про забезпечення позову та надіслання ухвали суду того самого дня сторонам у справі не підтверджуються матеріалами дисциплінарної справи, а доводи скаржника є обґрунтованими також з огляду на таке.

У матеріалах цивільної справи № 752/26513/23 (том 1, а. с. 129) міститься супровідний лист від 14 лютого 2024 року про направлення позивачу ОСОБА1 (АДРЕСА2) та відповідачу ОСОБА2 (АДРЕСА3) копій ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року.

Згідно з інформацією, наданою Голосіївським районним судом міста Києва у листі від 21 жовтня 2024 року (вих. №01-04/21/2024), відповідно до даних АСДС Д-3 «Реєстр рекомендованої пошти з повідомленням» на адреси позивача ОСОБА1 (АДРЕСА2) та відповідача ОСОБА2 (АДРЕСА3) були надіслані відправлення, проте встановити зміст відправлень не можливо. Інші докази на підтвердження надіслання сторонам у справі № 752/26513/23 (провадження № 2-з/752/71/24) копії ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року відсутні. Особа, яка була відповідальною за надіслання копії ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року, – секретар судового засідання Басараба Каріна Юріївна (згідно з наказом від 23 лютого 2024 року № 26-ОС звільнена із займаної посади 23 лютого 2024 року за угодою сторін) (вх. № 12308/0/8-24 від 21 жовтня 2024 року).

Водночас із наданої копії Реєстру рекомендованої пошти з повідомленням, доданої до листа Голосіївського районного суду міста Києва, встановлено, що поштове відправлення ОСОБА1 на вказану вище адресу надіслано 29 травня 2024 року.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя з відеозапису від 28 лютого 2024 року, який скаржник Романович В.І. долучив до додаткових пояснень, встановила, що на запитання представника відповідача - адвоката ОСОБА3: «Що із заявою про забезпечення?» помічник судді Процюк Б.Б. відповів: «Ще не розглядалась».

Державне підприємство «Інформаційні судові системи» в листі від 18 жовтня 2024 року (вих. № 5702/4/11-20-24) повідомило, що «звернень Голосіївського районного суду міста Києва щодо збоїв в роботі АСДС через відсутність зв’язку із сервером в період з 14.02.2024 по 19.02.2024 на Підприємстві не зафіксовано. Затримок з обміном даних між АСДС Голосіївського районного суду міста Києва та центральною базою даних АСДС в зазначений період також не зафіксовано. До повноважень Підприємства не належить забезпечення мережевого зв’язку між окремими будівлями судів, які можуть бути розташовані за різними адресами та територіально рознесені, що має місце в випадку Голосіївського районного суду міста Києва» (лист від 21 жовтня 2024 року вх. № 12283/0/8-24).

Державна судова адміністрація України листом від 21 жовтня 2024 року вх. № 12322/0/8-24 на запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя надіслала, зокрема:

копію листа Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві від 18 жовтня 2024 року № 6-3809/24, у якому зазначено, що «до Управління з Голосіївського районного суду міста Києва не надходила інформація або скарги щодо відсутності електропостачання та інтернету в період з 14 лютого 2024 року по 19 лютого 2024 року (період, що вказаний в акті Голосіївського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року про відсутність мережевого зв’язку між приміщеннями суду);

копію листа Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2024 року № 01-08/128/2024 (за підписом голови суду В. Хоменко), у якому вказано, що «обставини, викладені в акті від 14 лютого 2024 року, відповідають дійсності; акти про відсутність (перебої) електропостачання в приміщеннях Голосіївського районного суду міста Києва ведуться з 11 червня 2024 року, тому підтвердити чи спростувати запитувану інформацію не вбачається за можливе».

Крім того, Державне підприємство «Інформаційні судові системи» у листі від 25 жовтня 2024 року (вх. № 12571/0/8-24) надало інформацію «щодо активності користувача «MAZUR» зі створення чи коригування даних в АСДС у період із 14 лютого 2024 року до 19 лютого 2024 року», а саме:

14 лютого 2024 року – з 12:18 до 12:18;

16 лютого 2024 року – з 12:31 до 16:23;

19 лютого 2024 року – з 09:54 до 17:39.

Ураховуючи зазначену інформацію, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя визнала непереконливими доводи судді Мазура Ю.Ю. про неможливість внести «текст прийнятого рішення» (ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року) до АСДС з технічних причин, а також, що «у період з після обіду з 14.02.2024 по 19.02.2024 не працювала автоматизована система документообігу суду “Д-3” через відсутність зв’язку із сервером».

Крім того, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, взяла до уваги, що суддя, ознайомившись із висновком доповідача – члена Вищої ради правосуддя за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду, у листі від 19 листопада 2024 року зазначив, що «доповідач розібрався, правильно встановив фактичні обставини дисциплінарної справи, надав їм належну і об’єктивну правову оцінку», при цьому просив урахувати, що «не мав жодного умислу на порушення закону, що б призвело до істотних негативних наслідків, а допустив добросовісну суддівську помилку». Вказав, що визнає свою помилку, яка відбулася через надмірне навантаження, оскільки він є одночасно слідчим суддею та суддею, який розглядає цивільні та адміністративні справи.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що подану ОСОБА1 заяву про забезпечення позову в цивільній справі № 752/26513/23, яка надійшла до Голосіївського районного суду міста Києва 9 лютого 2024 року, суддя Мазур Ю.Ю. розглянув із порушенням строку, встановленого частиною першою статті 153 ЦПК України (у редакції станом на день подання заяви про забезпечення позову).

Дисциплінарний орган не встановив об’єктивних та вагомих причин, які зумовили б неможливість розгляду заяви ОСОБА1 про забезпечення позову у строк, визначений ЦПК України.

Ухвалюючи рішення, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатувала, що суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю. через неналежне ставлення до службових обов’язків допустив безпідставне затягування та невжиття заходів щодо розгляду заяви протягом строку, встановленого законом, що свідчить про наявність у діях судді складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила необхідних підстав і доказів для притягнення судді Мазура Ю.Ю. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, визначених пунктами 3, 13 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вирішуючи питання щодо обрання виду дисциплінарного стягнення, дисциплінарний орган урахував характер дисциплінарних проступків, допущених суддею, ступінь його вини, відсутність настання істотних негативних наслідків для скаржника, затверджену рішенням зборів суддів Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року позитивну характеристику судді Мазура Ю.Ю., надмірний рівень його судового навантаження, відсутність дисциплінарних стягнень.

Застосувавши принципи верховенства права, пропорційності та індивідуального підходу, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що накладення на суддю Мазура Ю.Ю. дисциплінарного стягнення у виді попередження буде пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідатиме вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Узагальнені доводи скарги Романовича В.І.

Романович В.І. подав до Вищої ради правосуддя скаргу, у якій просив змінити рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 листопада 2024 року № 3361/2дп/15-24, застосувавши до судді Голосіївського районного суду міста Києва Мазура Ю.Ю. за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій i статус суддів», більш суворий вид дисциплінарного стягнення – сувору догану з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді.

У скарзі Романович В.І. висловив клопотання про поновлення строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 листопада 2024 року № 3361/2дп/15-24.

Відповідно до частини другої статті 51 Закону № 1798-VIII скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше десяти днів з дня його ухвалення.

Останній день строку, упродовж якого скаржник Романович В.І. мав право подати скаргу на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 листопада 2024 року № 3361/2дп/15-24 – 30 листопада 2024 року (субота).

При цьому, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, то останнім днем строку є перший після нього робочий день (2 грудня 2024 року). Строк для подання скарги на рішення Дисциплінарної палати не можна вважати пропущеним, якщо до його закінчення, тобто до 24 години останнього дня строку оскарження, скарга здана на пошту чи передана іншими відповідними засобами зв’язку. Як вбачається з роздруківки електронного листа із вкладенням, скарга Романовича В.І. надійшла на електронну пошту Вищої ради правосуддя 2 грудня 2024 року о 20:37.

Отже, Романович В.І. подав скаргу з дотриманням визначеного Законом № 1798-VIII строку на оскарження рішення Дисциплінарної палати, що свідчить про відсутність підстав для його поновлення та розгляду клопотання Романовича В.І.

Обґрунтовуючи доводи скарги щодо незгоди з оскаржуваним рішенням від 20 листопада 2024 року № 3361/2дп/15-24, Романович В.І. вказав, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, ухвалюючи таке рішення, дійшла помилкового висновку, що застосування до судді Мазура Ю.Ю. дисциплінарного стягнення у виді попередження буде пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідатиме вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На думку скаржника, дисциплінарний орган не врахував як обтяжуючу обставину надання суддею Мазуром Ю.Ю. недостовірних відомостей щодо обставин розгляду заяви про забезпечення позову в цивільній справі № 752/26513/23.

Романович В.І. також не погодився з висновком Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо відсутності підстав і доказів для притягнення судді Мазура Ю.Ю. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, визначених пунктами 3, 13 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зазначивши, що він є хибним і передчасним.

Позиція Вищої ради правосуддя в оцінці аргументів скарги

Пунктом 7 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства. Зазначені обов’язки судді є тими професійними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити собі за взірець і якої повинен дотримуватися. Як зазначено в пункті 50 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, судді повинні мати високий рівень професійної обізнаності та виконувати свої обов’язки ретельно з метою дотримання вимог щодо прийняття рішень у розумний строк.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 7 цього Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ця вимога спрямована, зокрема, на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. Відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У постанові від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.

Недотримання судом строків розгляду справ порушує засади здійснення судочинства, гарантовані законами та Конституцією України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. Строки, встановлені процесуальним законом, є обов’язковими як для учасників судових процесів, так і для судів, їх дотримання є одним із завдань судочинства.

Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Згідно із частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п’ятою цієї статті.

Ухвалюючи рішення про притягнення судді Голосіївського районного суду міста Києва Мазура Ю.Ю. до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді попередження, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді Мазура Ю.Ю. складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).

Обов’язковою умовою для встановлення в діях судді ознак безпідставного затягування або невжиття заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, визначеного законом, є встановлення обставин, які свідчать, що зазначене мало місце у зв’язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом, або умисним вчиненням дій, що мали наслідком затягування строків розгляду справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року тощо).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Вища рада правосуддя в межах доводів і вимог скарги та на підставі встановлених фактичних обставин має перевірити правильність застосування дисциплінарним органом норм матеріального і процедурного права, зокрема: чи було вчинено дисциплінарне правопорушення, які фактичні підстави вчинення цього проступку; чи містить діяння ознаки дисциплінарного проступку; чи є обґрунтовані підстави для визнання судді винним у вчиненні дисциплінарного правопорушення; чи немає обставин, що виключають дисциплінарну відповідальність судді за ті дії, які він вчинив.

Під час розгляду скарги Романовича В.І. встановлено, що суддя Мазур Ю.Ю. не дотримався вимог процесуального закону щодо дводенного строку розгляду заяви про забезпечення позову, визначеного статтею 153 ЦПК України в редакції станом на день подання заяви про забезпечення позову ОСОБА1.

Перевіривши правильність висновків Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо наявності в діях судді Мазура Ю.Ю. складу дисциплінарного проступку під час виконання службових обов’язків щодо дотримання строку розгляду заяви про забезпечення позову у цивільній справі № 752/26513/23, Вища рада правосуддя вважає, що дисциплінарний орган повною мірою врахував фактичні обставини у дисциплінарній справі.

Відповідно до частин п’ятої, сьомої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Ухвала Голосіївського районного суду міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову була створена в АСДС лише 21 лютого 2024 року, переведена в статус оригіналу та підписана кваліфікованим цифровим підписом 9 квітня 2024 року, тобто через 3 місяці з моменту подання заяви про забезпечення позову, та враховуючи, що суддя Мазур Ю.Ю. у письмових поясненнях від 19 листопада 2024 року зазначив про правильне встановлення доповідачем – членом Вищої ради правосуддя фактичних обставин дисциплінарної справи та здійснення їх належної і об’єктивної правової оцінки, Вища рада правосуддя вважає, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку про порушення суддею Мазуром Ю.Ю. вимог частини першої статті 153 ЦПК України, відповідно до яких заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження.

Романович В.І., не погоджуючись із рішенням про притягнення судді Мазура Ю.Ю. до дисциплінарної відповідальності, вказав, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, застосовуючи до судді Мазура Ю.Ю. дисциплінарне стягнення у виді попередження, не врахувала усіх обставин дисциплінарної справи, зокрема повідомлення суддею Мазуром Ю.Ю. у надісланих з метою реалізації права на захист письмових поясненнях недостовірної інформації щодо обставин розгляду заяви про забезпечення позову та постановлення ухвали суду, яке, на думку скаржника, є обтяжуючою обставиною.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

З урахуванням практики ЄСПЛ принцип пропорційності під час застосування обмеження прав судді, яким є дисциплінарне стягнення, вимагає «дотримання справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян». На думку ЄСПЛ, повинно існувати пропорційно обґрунтоване співвідношення між метою обмеження певного права, зазначеною в Конвенції, і засобами, що використовуються державою для такого обмеження (рішення ЄСПЛ у справі «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, пункт 50).

ЄСПЛ у рішенні «Маноле проти Республіки Молдова» від 18 липня 2023 року суд зазначив, що звільнення заявниці було єдиним покаранням, яке могло бути застосоване на той час. Це була дуже жорстка міра покарання. Крім того, санкція не супроводжувалась іншими заходами, вжитими щодо заявниці раніше. Відповідні міжнародні документи та висновки, а також законодавство та практика держав – членів Ради Європи передбачають, що тест на пропорційність також повинен оцінювати суворість санкції, обраної з низки доступних санкцій, щодо змісту та контексту оскаржуваних зауважень.

Відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку необхідно вирішувати питання пропорційності з урахуванням обставин справи, оскільки в одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (пункт 74), шкала дисциплінарних санкцій стосовно судді має відповідати принципу пропорційності.

З огляду на закріплені в законі особливості статусу Вищої ради правосуддя як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування, а також на ті завдання, які покладено на нього в силу такого статусу, обрання виду і характеру стягнення за результатами дисциплінарного провадження щодо судді, в тому числі вирішення питання щодо його пропорційності, належить до виключної компетенції цього органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19).

Положеннями пункту 5.1 статті 5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, на яку, зокрема, посилався ЄСПЛ у рішенні у справі «Олександр Волков проти України», встановлено, що шкала санкцій, яка може застосовуватися до суддів, визначається в законі та повинна відповідати принципу пропорційності.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено шість видів дисциплінарних стягнень, які дають змогу застосовувати до суддів дисциплінарні санкції з урахуванням принципу пропорційності. Застосування цього принципу передбачає також урахування обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, перелік яких не є вичерпним.

Як вбачається з розміщеного на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя відеозапису засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 листопада 2024 року та оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення судді Мазура Ю.Ю. до дисциплінарної відповідальності від 20 листопада 2024 року № 3361/2дп/15-24, під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що в письмових поясненнях суддя Мазур Ю.Ю. зазначив інформацію, що не відповідала встановленим під час дисциплінарного провадження обставинам і дослідженим доказам, не підтверджувалась матеріалами дисциплінарної справи. Водночас, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя взяла до уваги, що в письмових поясненнях від 19 листопада 2024 року суддя Мазур Ю.Ю. визнав, що доповідач – член Вищої ради правосуддя правильно встановив фактичні обставини дисциплінарної справи та просив урахувати, що не мав умислу порушувати норми закону та допустив суддівську помилку через надмірне судове навантаження. Тобто обставини повідомлення суддею Мазуром Ю.Ю. певної недостовірної інформації Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя аналізувала під час розгляду дисциплінарної справи, зміст скарги Романовича В.І., матеріали дисциплінарної справи не дають підстав для висновку про те, що такі обставини свідчать про необхідність обрання більш суворого виду дисциплінарного стягнення щодо судді Мазура Ю.Ю.

Окрім того, застосовуючи до судді Мазура Ю.Ю. дисциплінарне стягнення у виді попередження, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись принципами верховенства права, пропорційності та індивідуального підходу, урахувала характер дисциплінарних проступків, допущених суддею, ступінь його вини, відсутність настання істотних негативних наслідків для скаржника, взяла до уваги позитивну характеристику судді, надмірний рівень його судового навантаження, відсутність дисциплінарних стягнень, тому дійшла правильного висновку, що застосування до судді Мазура Ю.Ю. більш суворого дисциплінарного стягнення у цьому випадку не відповідатиме легітимній меті та не буде пропорційним.

Отже, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, ухвалюючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень з дотриманням балансу у визначенні дисциплінарного стягнення, і таке рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких дисциплінарний орган дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді Мазура Ю.Ю. дисциплінарного стягнення у виді попередження, що є пропорційним вчиненим ним дисциплінарним проступкам.

Зважаючи на наведене, Вища рада правосуддя вважає, що застосування до судді Мазура Ю.Ю. більш суворого дисциплінарного стягнення у цьому випадку не відповідатиме легітимній меті та не відповідатиме принципам верховенства права та пропорційності (справедлива рівновага між вимогами загального інтересу та вимогами захисту основних прав громадян).

Ураховуючи обставини, встановлені під час розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 листопада 2024 року № 3361/2дп/15-24, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що доводи скарги не спростовують викладених у цьому рішенні висновків, що застосування до судді Голосіївського районного суду міста Києва Мазура Ю.Ю. дисциплінарного стягнення у виді попередження відповідає принципу пропорційності.

Щодо доводів Романовича В.І. про помилковість викладеного в рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 листопада 2024 року № 3361/2дп/15-24 висновку про відсутність підстав для притягнення судді Мазура Ю.Ю. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, визначених пунктами 3, 13 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада правосуддя зазначає таке.

Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, у дисциплінарній скарзі від 26 березня 2024 року Романович В.І. вказував про вчинення суддею Мазуром Ю.Ю. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви протягом строку, встановленого законом).

28 серпня 2024 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, розглянувши висновок доповідача та долучені до нього матеріали, відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Мазура Ю.Ю. у зв’язку із встановленням обставин, що можуть свідчити про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарних проступків, визначених пунктами 2, 3, 13 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до адвокатів та інших учасників судового процесу; надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої ради правосуддя).

Розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Мазура Ю.Ю., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, дійшла висновку про відсутність достатніх підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, визначених пунктами 3, 13 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до пункту 13.33 Регламенту, якщо під час розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів або про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, Дисциплінарна палата може постановити ухвалу про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою. У такому разі Дисциплінарна палата постановляє ухвалу про відкриття дисциплінарної справи. Підготовку до розгляду такої дисциплінарної справи здійснює доповідач у первинній дисциплінарній справі.

Положення Регламенту визначають можливість відкриття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарної справи щодо судді за власною ініціативою у зв’язку з наявністю в діяннях судді ознак дисциплінарного проступку, щодо якого були відсутні відомості в дисциплінарній скарзі та які стали відомі після її надходження, лише на етапі розгляду дисциплінарної справи.

Отже, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час постановлення 28 вересня 2024 року ухвали про відкриття дисциплінарної справи щодо судді Мазура Ю.Ю. за результатами розгляду висновку доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. дійшла помилкового висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи у зв’язку із встановленням обставин, які могли б свідчити про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарних проступків, визначених пунктами 3, 13 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та стали відомі після надходження дисциплінарної скарги, у зв’язку із чим допустила порушення визначеної Регламентом процедури.

Однак, ураховуючи, що за результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила достатніх підстав і доказів для притягнення судді Мазура Ю.Ю. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, визначених пунктами 3, 13 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які були б допущені суддею на день подання Романовичем В.І. дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя, вказане порушення процедури не може бути єдиною та безумовною підставою для скасування рішення дисциплінарного органу.

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 листопада 2024 року № 3361/2дп/15-24 про притягнення судді Голосіївського районного суду міста Києва Мазура Юрія Юрійовича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

В.о. Голови Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя