Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Окружного адміністративного суду міста Києва Літвінової Аріни Володимирівни на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2024 року № 3531/2дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

9 грудня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга судді Літвінової А.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2024 року № 3531/2дп/15-24 про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Літвінової А.В. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 9 грудня 2024 року зазначену скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З. для перевірки.

У засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 28 січня 2025 року, Служба безпеки України, суддя Літвінова А.В. – не прибули, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином шляхом направлення повідомлення на електрону пошту. Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи

22 липня 2024 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 395/0/13-24) надійшла дисциплінарна скарга Служби безпеки України щодо дисциплінарного проступку судді Окружного адміністративного суду міста Києва Літвінової А.В.

У дисциплінарній скарзі Служба безпеки України зазначила, що «суддя Літвінова А.В. є уродженкою міста ІНФОРМАЦІЯ2 (російська федерація), ____ року отримала паспорт громадянина російської федерації серії ____ № ____, виданий Октябрським РУВД міста Єкатеринбурга (російська федерація). Цей паспорт громадянина російської федерації видано Літвіновій A.B. за місцем реєстрації: ІНФОРМАЦІЯ1, російська федерація. ____ року Октябрський РУВД міста Єкатеринбурга видав Літвіновій А.В. паспорт громадянина російської федерації серії ____ № ____».

На підтвердження наявності російського громадянства в судді Літвінової А.В. Служба безпеки України надала відомості, отримані з автоматизованої системи перевірки паспортів управління федеральної міграційної служби рф «СПО СК: АС Российский паспорт».

З огляду на викладене Служба безпеки України вважає, що суддя Літвінова А.В. допустила поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, тому її необхідно притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Пояснення судді Літвінової А.В.

Суддя Літвінова А.В. надала пояснення, де зазначила, що дисциплінарна скарга Служби безпеки України не містить жодних обґрунтувань щодо допущення нею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Суддя Літвінова А.В. вказала, що «інформація про російське громадянство є безпідставною, оскільки не містить доказів, що вона стосується безпосередньо її; не повідомлено жодних обставин щодо офіційного джерела походження та дати отримання відомостей, на які посилається скаржник, їх актуальність та перевірку. Відомості долучені до скарги не завірені скаржником, як посадовою особою органу, на підтвердження відповідності їх оригіналу». На думку судді, Служба безпеки України посилається на інформацію, яка не є офіційним документом.

Суддя Літвінова А.В. у додаткових поясненнях зазначила, що у зв’язку з розірванням 24 лютого 2022 року Україною дипломатичних відносин із російською федерацією та відсутністю дипломатичних представництв російської федерації на території України вона позбавлена можливості отримати від відповідних компетентних органів офіційну відповідь щодо відсутності російського громадянства.

Доступу до автоматизованої системи перевірки паспортів управління федеральної міграційної служби рф «СПО СК: АС российский паспорт» суддя Літвінова А.В. не має, у зв’язку із чим не може перевірити в законному порядку інформацію, наведену в дисциплінарній скарзі.

Натомість, на спростування інформації щодо наявності російського громадянства суддя Літвінова А.В. зробила запити до відповідних державних органів України.

Згідно з листом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві від ____ року № Л-15/6/8029-24/8029.22/19-24 із досягненням 16-річчя Літвінова А.В. ____ року отримала паспорт зразка 1974 року серії ____ № ____, виданий відділом внутрішніх справ Жовтневого району міста Луганська.

Наступні обміни паспортів відбувалися у зв’язку з: обміном на паспорт нового зразка 1994 року – серія __ № ____, виданий ____ року Мінським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві; одруженням (зміною прізвища) – серія __ № ____, виданий ____ року Дарницьким районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві; розлученням (зміною прізвища) – серія __ № ____, виданий ____ року Оболонським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

На думку судді Літвінової А.В., інформація, зазначена в дисциплінарній скарзі Служби безпеки України, щодо отримання нею за місцем проживання в місті Єкатеринбурзі паспорта в 1994 році з подальшим його обміном у 2002 році спростовується наведеними вище відомостями.

Суддя Літвінова А.В. зазначила, що стосовно неї як кандидата на посаду судді та судді здійснювалися перевірки, у тому числі щодо наявності громадянства інших держав, за результатами яких такої інформації не встановлено. Зауважила, що «кейси» наявності російських паспортів у суддів України неодноразово були предметом публікацій у пресі, зокрема щодо судді Верховного Суду у відставці ОСОБА1, колишнього голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА2. Однак у цих випадках Головне управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту Національної державності Служби безпеки України повідомляло про відсутність офіційної інформації, яка підтверджувала б чи спростовувала б отримання суддями іноземного громадянства у зв’язку з розірванням 24 лютого 2022 року Україною дипломатичних відносин із російською федерацією та відсутністю дипломатичних представництв російської федерації на території України.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Ухвалюючи рішення про притягнення судді Літвінової А.В. до дисциплінарної відповідальності, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалась тим, що згідно з повідомленнями Служби безпеки України (листи вх. № 9645/0/8-24 від 18 липня 2024 року, № 10034/0/8-24 від 30 липня 2024 року), які надійшли до Вищої ради правосуддя, у Літвінової А.В. наявне російське громадянство.

Цей факт Служба безпеки України додатково підтвердила листом від 3 жовтня 2024 року № 14/5/1-6500, зазначаючи про те, що суддя Літвінова А.В. станом на 3 жовтня 2024 року має чинний паспорт громадянина російської федерації серії ____ № ____, що підтверджується відомостями та роздруківкою із сайту «проверка-паспорта.рф».

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що інформація про наявність у Літвінової А.В. паспорта та громадянства рф стала відомою громадськості, набула розголосу у суддівській спільноті та медіа навесні 2024 року.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні зазначила, що після виявлення наявності громадянства та паспорта громадянина російської федерації суддя Літвінова А.В. не вчинила будь-яких дій щодо з’ясування обставин видачі паспорта, який у неї наявний з 1994 року, дій щодо виходу із громадянства російської федерації у встановленому законом порядку, що свідчить про фактичне визнання нею обставин набуття такого громадянства.

Надані суддею Літвіновою А.В. під час розгляду дисциплінарної справи пояснення також не спростовують установлених дисциплінарним органом фактичних відомостей щодо наявності громадянства та факту невиконання нею обов’язку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 121 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким набуттям громадянства іншої держави визнається і суддею отриманий статус громадянина іншої держави без його згоди, якщо суддя не вчинив дій для позбавлення статусу громадянина іншої держави протягом десяти днів з дня, коли судді стало відомо про отримання такого статусу.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зазначені обставини підтверджують невідповідність поведінки судді Літвінової А.В. високим стандартам поведінки та свідчать про недотримання нею норм суддівської етики.

Наявність у судді Літвінової А.В. громадянства, паспорта громадянина російської федерації та приховування зазначених фактів свідчить про порушення нею законодавства України, Кодексу суддівської етики, а здійснення нею протягом тривалого часу правосуддя в Україні та ухвалення рішень іменем України ставить під сумнів її здатність забезпечити утвердження в державі принципу верховенства права, зокрема інтересів осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя, суперечить конституційному принципу незалежності судді, неминуче підриває авторитет правосуддя, що має наслідком зниження рівня довіри громадян до судової влади, що свідчить про вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Такі дії суддя Літвінова А.В. вчинила умисно, оскільки не могла не усвідомлювати загрози, яку несе факт приховання наявності паспорта та громадянства держави-агресора для конституційного ладу України, а також не могла не передбачати, що наслідком буде підрив авторитету правосуддя, зниження довіри громадян до судової влади, особливо в умовах збройної агресії проти України, що триває.

Також Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Літвінова А.В. порушуючи норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, тим самим вчинила істотний дисциплінарний проступок, передбачений частиною дев’ятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Узагальнені доводи скарги судді Літвінової А.В.

9 грудня 2024 року (вх. № 3966/0/6-24) надійшла скарга судді Літвінової А.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2024 року № 3531/2дп/15-24 про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Літвінової A.B. до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення.

Суддя Літвінова А.В. зазначає, що членам Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя було достеменно відомо про те, що її повноваження місяць тому були припинені на підставі частини сьомої статті 126 Конституції України за повідомленням Вищої ради правосуддя.

Суддя посилається на положення пунктів 13.39, 13.43 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (зі змінами та доповненнями), відповідно до яких в разі звільнення судді з посади або припинення його повноважень з визначених законом підстав дисциплінарне провадження підлягає закриттю.

За таких обставин, на думку судді, «члени Другої Дисциплінарної палати не виконали власного Регламенту та порушили закон».

Суддя Літвінова А.В. зазначає, що Вища рада правосуддя листами від 22 серпня 2024 року № 25247/0/9-24 та від 24 вересня 2024 року № 27265/0/9-24 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва, із посиланням на дисциплінарну скаргу Служби безпеки України, повідомляла про встановлений Службою безпеки України факт наявності російського громадянства в судді Літвінової A.B. (за відсутності офіційних доказів щодо цього) та роз’яснила процедуру припинення повноважень судді.

Однак, незважаючи на те, що повноваження судді Літвінової A.B. на підставі цих листів було припинено (суддю розраховано, суддя подала декларацію при звільненні), на порушення власного Регламенту, Вища рада правосуддя ухвалила рішення про звільнення судді.

Цим рішенням члени Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя порушили вимоги норм Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про громадянство», Регламенту Вищої ради правосуддя.

Суддя Літвінова A.B. вважає, що в порушення статті 61 Конституції України її повторно звільнено, що є абсурдним навіть з точки зору звичайної розсудливої людини.

Члени Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя також порушили приписи статті 126 Конституції України, яка взаємовиключає одночасне застосування процедури звільнення судді та припинення його повноважень.

Суддя Літвінова А.В. зазначає, що в розгляді питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності брав участь член Вищої ради правосуддя ОСОБА3, який був стороною судового процесу під головуванням судді Окружного адміністративного суду міста Києва Літвінової A.B., у якому рішення прийнято не на його користь, що може свідчити про наявний конфлікт інтересів.

При цьому відбувся формальний розгляд заяви судді Літвінової A.B. про закриття дисциплінарного провадження, оскільки, як наголосив доповідач у дисціплінарній скарзі «необхідно вирішити спочатку це питання, а потім я перейду до доповіді по скарзі», що вже передбачало відмову в задоволенні заяви Літвінової A.B. про закриття дисциплінарної скарги всупереч вимогам Регламенту Вищої ради правосуддя.

Під час оголошення пояснень Літвінової A.B. доповідач у дисциплінарній справі не оголосив:

– повних пояснень Літвінової A.B. щодо відсутності у Служби безпеки України належних доказів наявності в судді Літвінової A.B. громадянства іншої держави, непослідовності дій однієї й тієї самої посадової особи Служби безпеки України щодо різних суддів в аналогічних випадках (надання взаємовиключної інформації);

– прізвища посадової особи (скаржника), яка ініціювала процес звільнення судді за відсутності офіційних документів.

Зазначене явно свідчить про зацікавленість доповідача та інших членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя у приховуванні під час трансляції засідання палати обставин, що свідчать про необґрунтованість скарги на суддю.

Доводи Літвінової A.B. жодним чином не спростовані, проігноровані, принципу офіційного з’ясування обставин справи не дотримано, як і принципу рівності сторін.

Суддя вважає, що своїми діями члени Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя фактично нівелюють гарантії незалежності суддів від необґрунтованих скарг, чим порушили присягу члена Вищої ради правосуддя.

Крім того, суддя Літвінова А.В. зазначила, що твердження Служби безпеки України щодо наявності у судді Літвінової A.B. російського громадянства не є встановленим фактом та оскаржується в судовому порядку, про що Вищій раді правосуддя відомо.

Доводи Служби безпеки України ґрунтуються нібито на відомостях з автоматизованої системи перевірки паспортів Управління федеральної міграційної служби РФ «СПО СК; АС Российский паспорт», а також відомостях із сайту «проверка-паспорта.РФ».

Такі відомості:

– надані виключно в копіях, деякі сторінки з яких дуже поганої якості, копії не засвідчені компетентним представником Служби безпеки України;

– не містять жодної інформації, яка свідчила б про належність до інтернет-ресурсу автоматизованої системи перевірки паспортів російської федерації, не зазначено електронної адреси сайту;

– не містять інформації щодо дати і способу отримання цих відомостей у межах компетенції Служби безпеки України (відсутній протокол обробки даних);

– не містять ознак ідентифікації як офіційного документа.

У самій роздруківці із сайту «проверка-паспорта.РФ», на який посилається СБУ, зазначено: «Проект не является государственным и официальным сайтом МВД и ФМС». «Вводимые и передаваемые данные являются обезличенными». Тобто інформація є неофіційною та знеособленою.

Інтернет-ресурс АС «Російський паспорт» не надає можливості вільного доступу до нього. Водночас, якщо припустити, що працівники Служби безпеки України отримали доступ до цього інтернет-ресурсу, то мали б зафіксувати факт отримання відповідних відомостей із нього протоколом. Із протоколу були б відомі джерело отримання інформації, дата обробки даних, підпис уповноваженої особи, яка робила витяг. Однак такий протокол відсутній.

Фактично рішення про припинення повноважень судді України ухвалено на підставі копій роздруківок без дати і підпису (навіть Служба безпеки України не взяла на себе відповідальності надати цим роздруківкам форми документа), які не є офіційними, отримані, за посиланням СБУ, з інтернет-ресурсу держави, з якою Україна розірвала дипломатичні зв’язки.

З огляду на уе не можна стверджувати, що Служба безпеки України діяла відповідно до статті 19 Конституції України, оскільки дисциплінарна скарга Служби безпеки України містить твердження на підставі копій роздруківок, які не відповідають жодному із критеріїв для визнання їх належними доказами (відсутні належне джерело, належний суб’єкт, належна процесуальна форма, належна фіксація, належна процедура, належний вид способу формування доказової основи).

Завданням Вищої ради правосуддя було перевірити обґрунтованість скарги на суддю для встановлення істини, запобігання маніпуляціям та недопущення застосування механізму впливу на суддів.

Натомість позиція Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зводиться до доводів, що будь-які здобуті Службою безпеки України інформація чи відомості щодо набуття громадянином України громадянства іншої держави необхідно вважати вагомими доказами, щодо яких відсутній ризик недостовірності.

Тобто сама Служба безпеки України наголошує на неможливості отримання офіційних доказів і відсилає до інтернет-ресурсу, а Вища рада правосуддя розцінює ці доводи як «факт», не надає оцінки аргументам судді, що нівелює саму процедуру дисциплінарного провадження.

Навіть з точки зору звичайної розсудливої людини інформація з неофіційного інтернет-ресурсу не може вважатись офіційним документом.

За таких обставин убачається невідповідність рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2024 року № 3531/2дп/15-24 вимогам чинного законодавства, тому воно підлягає скасуванню, а дисциплінарна справа – закриттю.

Установлені фактичні обставини в дисциплінарній справі

Літвінова Аріна Володимирівна, ____ року народження, Указом Президента України від 17 червня 2008 року № 552/2008 призначена строком на п’ять років на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва, Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 248-VIІ обрана суддею Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.

4 листопада 2024 року (вх. № 12839/0/8-24) голова ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва повідомив Вищу раду правосуддя про відрахування 31 жовтня 2024 року зі штату судді Літвінової А.В. у зв’язку із припиненням повноважень судді (частина сьома статті 126 Конституції України), на підтвердження додав наказ від 31 жовтня 2024 року № 84/к.

Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, і таке встановила Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, Літвінова А.В. ____ року отримала паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року серії ____ № ____, виданий відділом внутрішніх справ Жовтневого району міста Луганська. ____ року на заміну отримала паспорт громадянина України (нового зразка 1994 року) серії __ № ____ виданий Мінським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві. У зв’язку з одруженням та зміною прізвища Літвінова А.В. отримала паспорт серії __ № ____, виданий ____ року Дарницьким районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві. У зв’язку з розлученням та зміною прізвища отримала паспорт серія __ № ____, виданий ____ року Оболонським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

Листами Служба безпеки України повідомила Вищу раду правосуддя (вх. № 9645/0/8-24 від 18 липня 2024 року, № 10034/0/8-24 від 30 липня 2024 року), про те, що «за отриманими даними, суддя ОАСК – Літвінова Аріна Володимирівна, ____ р.н., є уродженкою ІНФОРМАЦІЯ2 (рф). Під час проживання на території російської федерації, Літвінова A.B., при досягненні нею шістнадцятирічного віку, отримала паспорт громадянки російської федерації серії ____ № ____, виданий Октябрським РУВД м. Єкатеринбург (рф). У подальшому, Літвіновій A.B., при досягненні нею двадцяти п’ятирічного віку, Октябрським РУВД м. Єкатеринбург, ____ видано паспорт громадянки рф – № ____.

Наявність перебування Літвінової A.B. в громадянстві рф, на той час також підтверджувалось відомостями з автоматизованої системи перевірки паспортів управління федеральної міграційної служби рф “СПО СК: АС Российский паспорт”».

Служба безпеки України листом від 3 жовтня 2024 року № 14/5/1-6500 додатково повідомила Вищу раду правосуддя, що суддя Літвінова А.В. станом на 3 жовтня 2024 року має чинний паспорт громадянина російської федерації серії ____ № ____, що підтверджується відомостями та роздруківкою із сайту «проверка-паспорта.рф».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Статтею 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» установлено, що для виконання визначених законом завдань та за наявності підстав, передбачених статтею 6 цього Закону, в ході контррозвідувальної діяльності органи, підрозділи та співробітники Служби безпеки України, зокрема, мають право: здійснювати контррозвідувальний пошук, оперативно-розшукові заходи з використанням оперативних та оперативно-технічних сил і засобів, опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу; виявляти, фіксувати і документувати гласно і негласно розвідувальні, терористичні та інші посягання на державну безпеку України, вести їх оперативний облік, здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів; проводити контррозвідувальні операції та відповідні оперативні і оперативно-технічні заходи з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувально-підривної, терористичної та іншої протиправної діяльності на шкоду державній безпеці України.

Статтями 24, 25 Закону України «Про Службу безпеки України» (обов’язки та права Служби безпеки України) визначено коло покладених на Службу безпеки України повноважень щодо попередження, виявлення, припинення та розкриття протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Закон України «Про Службу безпеки України» надає повноваження цьому органу виявляти факт набуття громадянином України громадянства іншої держави.

Відповідно до покладених на Службу безпеки України завдань щодо попередження, виявлення, припинення та розкриття протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, цей державний орган із правоохоронними функціями наділений необхідним обсягом повноважень, у тому числі під час контррозвідувальної діяльності (статті 24, 25 Закону України «Про Службу безпеки України»), які дають йому можливістьвиявити факт набуття громадянином України громадянства іншої держави.

Зміст наданих Службою безпеки України відомостей свідчить, що вони отримані із загальнодоступних джерел. Зазначені відомості отримані уповноваженим суб’єктом у межах виконання покладених на нього завдань.

Наведені обставини свідчать про наявність громадянства рф у судді Літвінової А.В. та отримання нею паспорта громадянина російської федерації в 1994 році, який був замінений в 2002 році на інший паспорт громадянина російської федерації у зв’язку з досягненням двадцятип’ятирічного віку.

Правове регулювання та висновки

За статтею 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Статтею 1 Закону України від 8 жовтня 1991 року № 1636-XII «Про громадянство України» (далі – Закон № 1636-XII) (у редакції, чинній на день отримання Літвіновою А.В. паспорта громадянина російської федерації серії ____ № ____, вперше ____ року) встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. На підставі двосторонніх міждержавних договорів допускається подвійне громадянство.

Відповідно до статті 2 Закону № 1636-XII громадянами України є: 1) особи, які на момент набрання чинності цим Законом проживали в Україні, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, які не є громадянами інших держав і які не заперечують проти набуття громадянства України; 2) особи, які працюють за державним направленням, проходять військову службу або навчаються за межами України, за умов, якщо вони народилися чи довели, що постійно проживали на її території, не перебувають у громадянстві інших держав і не пізніш як через два роки після набрання чинності цим Законом виявили бажання стати громадянами України; 3) особи, які набули громадянства України відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 21 Закону № 1636-XII громадянство України втрачається: 1) внаслідок вступу особи на військову службу, службу безпеки, в поліцію, органи юстиції або в інші органи державної влади та управління в іноземній державі без згоди на те державних органів України; 2) якщо громадянство України набуто внаслідок подання завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів; 3) якщо особа, яка перебуває за межами України, не стала на консульський облік протягом п’яти років.

Статтею 2 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі – Закон № 2235-III) (у редакції, чинній на день отримання Літвіновою А.В. паспорта громадянина російської федерації серії ____ № ____, повторно ____ року) встановлено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: 1) єдиного громадянства – громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; 2) запобігання виникненню випадків безгромадянства; 3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; 4) визнання права громадянина України на зміну громадянства; 5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя; 6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; 7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

За статтею 19 Закону № 2235-III громадянство України втрачається:

1) якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України за своїм вільним волевиявленням, вираженим у формі письмового клопотання, набув громадянство іншої держави або якщо він добровільно отримав документ, що підтверджує наявність набуття ним іноземного громадянства, за винятком випадків, якщо: а) діти при народженні одночасно з громадянством України набувають також громадянство іншої держави; б) діти, які є громадянами України і усиновлені іноземцем, набувають громадянство усиновителя; в) громадянин України автоматично набув громадянство іншої держави внаслідок одруження з іноземцем; г) згідно із законодавством іншої держави її громадянство надано громадянину України автоматично без його добровільного волевиявлення і він не отримав добровільно документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;

2) якщо іноземець набув громадянство України і не подав у порядку, передбаченому частиною п’ятою статті 8, пунктом 2 частини другої статті 9 та частиною другою статті 10 цього Закону, документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;

3) якщо іноземець набув громадянство України і скористався правами або виконав обов’язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;

4) якщо особа набула громадянство України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;

5) якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави.

Згідно зі статтею 127 Конституції України (у редакції, чинній на день призначення Літвінової А.В. на посаду судді у межах п’ятирічного строку) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Стаття 127 Конституції України надалі зазнала редакційних змін у зв’язку з набранням чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» у частині вікового та професійного цензу, однак у частині вимог щодо громадянства вимоги залишилися незмінними.

Відповідно до статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (який діяв на день призначення Літвінової А.В. на посаду судді у межах п’ятирічного строку) передбачено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Аналогічні норми містяться і в статі 69 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», в якій передбачено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Вказані положення Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачають обов’язкову наявність громадянства України при призначені на посаду судді та виключають можливість судді мати інше громадянство, ніж громадянство України, і, відповідно, обов’язки перед іншою державою.

В той же час, фактичне набуття Літвіновою А.В. громадянства рф свідчить про свідоме порушення вказаних правових норм та будучи призначеною на посаду судді Літвінова А.В. не повідомила про наявність у неї громадянства іншої держави.

Вихід із громадянства російської федерації особи, яка проживає на території іноземної держави, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи у спрощеному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 федерального закону «Про громадянство російської федерації» (https://ips.ligazakon.net/document/MUS37304?an=1).

Пунктом 2 частини другої статті 121 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», передбачено, що набуттям громадянства іншої держави визнається, в тому числі у разі якщо суддею отриманий статус громадянина іншої держави в силу закону або іншим чином без його згоди, - невчинення суддею дій для позбавлення статусу громадянина іншої держави протягом десяти днів з дня, коли судді стало відомо про отримання такого статусу.

На порушення цих вимог суддя Літвінова А.В. не вчинила будь-яких заходів щодо з’ясування обставин видачі паспорта, який наявний у неї протягом тривалого часу, спростування цього факту, невчинення своєчасних дій щодо виходу із громадянства російської федерації у встановленому законом порядку свідчать про фактичне визнання нею обставин набуття такого громадянства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення ним поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

За змістом статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги (частина шоста), та, зокрема, зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (частина сьома).

Статтею 6 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (у редакції, чинній на день призначення Літвінової А.В. на посаду судді – 17 червня 2008 року та прийняття нею присяги судді – 3 жовтня 2008 року) були закріплені обов’язки суддів, зокрема: при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків; додержувати вимог, передбачених статтею 5 цього Закону, службової дисципліни та розпорядку роботи суду; не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання; не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності.

Згідно зі статтею 10 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (у редакції, чинній на день призначення Літвінової А.В. на посаду судді – 17 червня 2008 року та прийняття нею присяги судді – 3 жовтня 2008 року) вперше призначений суддя в урочистій обстановці приймає присягу такого змісту: «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об’єктивним і справедливим».

Пунктом 33 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях (далі – КРЄС) визначено, що судді повинні поводитися бездоганно і під час виконання своїх функцій, і в їхньому особистому житті, та бути відповідальними за свою поведінку, якщо вона виходить за межі загальноприйнятих норм.

Відповідно до пункту 8 Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають з цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Відповідно до пункту 4.1 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя має дотримуватися етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

Статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 вересня 2024 року, визначено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об'єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

Аналіз зазначених приписів національного законодавства та міжнародних документів свідчить, що дотримання етичних норм, високих стандартів поведінки без прояву некоректної поведінки під час будь-якої діяльності, пов’язаної з посадою судді, є невід’ємною частиною діяльності судді незалежно від настання чи ненастання негативних наслідків такої поведінки.

Отже, суддя, який урочисто присягнув чесно і сумлінно виконувати обов’язки, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об’єктивним і справедливим, зобов’язаний усвідомлювати, що:

− виявлення фактів / обставин набуття суддею громадянства російської федерації − держави, яка грубо порушила свої міжнародні зобов’язання, вчинила збройну агресію проти України, незаконно анексувала її території та окупувала їх, допустила скоєння воєнних злочинів і злочинів проти людяності, може свідчити про безумовне порушення Конституції України та законів України;

− виявлення фактів / обставин набуття суддею громадянства російської федерації ставить під сумнів здатність судової влади в Україні забезпечити утвердження в державі принципу верховенства права і, зокрема, інтересів осіб, які звертаються до суду та очікують чесного і неупередженого правосуддя;

− такі дії суперечать конституційному принципу незалежності судді;

− такі дії підривають авторитет правосуддя, що має наслідком зниження рівня довіри громадян до судової влади та безпосередньо впливає на публічний імідж системи правосуддя.

Інформація про наявність у Літвінової А.В. паспорта та громадянства рф стала відомою громадськості, набула розголосу в суддівській спільноті та медіа навесні 2024 року (https://censor.net/ua/photo_news/3483415/suddya_likvidovanogo_oask_litvi... https://www.radiosvoboda.org/a/skhemy-suddya-oask-litvinova-rosiyske-hro... https://focus.ua/uk/ukraine/639180-suddya-likvidovanogo-oask-arina-litvi... https://www.pravda.com.ua/news/2024/04/10/7450495/; https://suspilne.media/kyiv/723104-v-okruznomu-adminsudi-kieva-pracuvala... та інші).

Частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено стандарт доказування у дисциплінарному провадженні щодо судді, за змістом якого дисциплінарний орган в межах дисциплінарного провадження послуговується чіткими та переконливими доказами, наданими та отриманими в межах дисциплінарного провадження, для підтвердження існування підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

У розумінні приписів частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Ураховуючи наведені норми чинного законодавства, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що будь-яка здобута Службою безпеки України інформація чи відомості щодо набуття громадянином України громадянства іншої держави, отримання інших документів, на підставі яких громадянин України міг користуватися вигодами / послугами іншої держави, слід вважати вагомими доказами, щодо яких відсутній ризик недостовірності.

Оцінивши інформацію надану Службою безпеки України Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що суддя Літвінова А.В. набула громадянства російської федерації та ____ року отримала паспорт громадянина російської федерації серії ____ № ____, виданий Октябрським РУВД міста Єкатеринбурга (російська федерація). У зв’язку з досягненням двадцятип’ятирічного віку Літвінова А.В. ____ року замінила попередній паспорт на паспорт громадянина російської федерації серії ____ № ____, який виданий Октябрським РУВД міста Єкатеринбурга.

Ураховуючи викладене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що наявність у судді Літвінової А.В. громадянства російської федерації, паспорта громадянина російської федерації, приховування зазначених фактів під час призначення її на посаду судді та перебування на цій посаді тривалий час, свідчать про порушення нею статей 4, 127 Конституції України та статей 4, 6, 7, 10 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів», статей 52, 56, 57, 121 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статей 1, 3 Кодексу суддівської етики, положень Бангалорських принципів, а також здійснення нею протягом тривалого часу правосуддя в Україні та ухвалення рішень іменем України ставлять під сумнів її здатність забезпечити утвердження в державі принципу верховенства права, зокрема інтересів осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя, суперечать конституційному принципу незалежності судді, неминуче підривають авторитет правосуддя, міжнародних стандартів поведінки судді, що має наслідком зниження рівня довіри громадян до судової влади.

Такі дії суддя Літвінова А.В. вчинила умисно, оскільки не могла не усвідомлювати загрози, яку несе факт приховування наявності паспорта та громадянства держави-агресора для конституційного ладу України, а також не могла не передбачати, що наслідком її дій буде підрив авторитету правосуддя, зниження довіри громадян до судової влади, особливо в умовах збройної агресії проти України, що триває, а отже, допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Вказані дії судді Літвінової А.В. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Такого самого висновку дійшла і Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя.

Заперечуючи факт отримання громадянства країни-агресора, суддя Літвінова А.В. послалась на те, що Служба безпеки України стосовно інших осіб, в аналогічних випадках, наприклад судді Верховного Суду у відставці та колишнього Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, повідомляла про відсутність офіційної інформації, яка підтверджувала б / спростовувала б отримання ними іноземного громадянства, на відміну від інформації щодо неї. Проте Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно зазначила, що наведені обставини / факти не є тотожними обставинам цієї дисциплінарної справи.

Доводи судді Літвінової А.В. про відсутність належних доказів щодо наявності в неї громадянства іншої держави спростовуються компетенцією Служби безпеки України, завдання якої виявляти факти набуття громадянином України громадянства іншої держави.

Стосовно доводів судді Літвінової А.В. про порушення членами Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя пунктів 13.39, 13.43 Регламенту Вищої ради правосуддя, оскільки дисциплінарне провадження стосовно неї не закрито, незважаючи на те, що її повноваження як судді припинені, про що було відомо членам Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя слід зазначити таке.

Відповідно до частини сьомої статті 126 Конституції України повноваження судді припиняються в разі:

1) досягнення суддею шістдесяти п’яти років;

2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави;

3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;

4) смерті судді;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.

Згідно із частиною шостою статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є:

1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров’я;

2) порушення суддею вимог щодо несумісності;

3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;

4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду;

6) порушення обов’язку підтвердити законність джерела походження майна.

Відповідно до наказу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року № 84/к суддю Літвінову А..В. відраховано з 31 жовтня 2024 року зі штату суду у зв’язку із припиненням повноважень судді (частина сьома статті 126 Конституції України).

Незважаючи на те, що повноваження судді Літвінової А.В. були припинені, це не позбавило її статусу судді. Суддівський статус втілює високі стандарти професіоналізму та моральної відповідальності, що робить його надважливим для правової системи. Надзвичайна важливість статусу судді ґрунтується на його ролі як гаранта верховенства права та етичних цінностей.

Наявність у судді Літвінової А.В. іноземного громадянства підриває віру суспільства в авторитет правосуддя та негативно впливає на ступінь довіри суспільства до судової влади.

Крім того, навіть така гарантія незалежності суддів як відставка припиняється у зв’язку з набуттям суддею громадянства іншої держави або припиненням громадянства України.

Отже, припинення повноважень судді Літвінової А.В. на підставі частини сьомої статті 126 Конституції України не виключає можливість притягнення її до дисциплінарної відповідальності відповідно до закону.

Крім того, дисциплінарна справа стосовно судді Літвінової А.В. була відкрита раніше, ніж були припинені її повноваження як судді.

Доводи судді Літвінової А.В. про неоголошення під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя повних пояснень судді, прізвища посадової особи (скаржника), яка ініціювала процес звільнення судді за відсутності офіційних документів, є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 13.30 Регламенту Вищої ради правосуддя суддя має право надати письмові пояснення по суті скарги. У разі розгляду питання за відсутності судді або його представника доповідач оголошує його письмові пояснення (за наявності) або стислий виклад змісту цих пояснень.

Отже, доповідач під час дисциплінарного провадження оголошує стислий виклад змісту пояснень, які представлені суддею, що дають змогу зрозуміти позицію судді.

Щодо неоголошення прізвища посадової особи (скаржника), яка ініціювала процес звільнення судді за відсутності офіційних документів, Вища рада правосуддя зазначає, що вказане не впливає на розгляд дисциплінарної справи та не має негативних наслідків, оскільки така особа діє від імені Служби безпеки України, а не особисто.

Стосовно доводів судді Літвінової А.В. про порушення членами Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя присяги, які, на думку судді, своїми діями фактично нівелюють гарантії незалежності суддів від необґрунтованих скарг, Вища рада правосуддя зауважує, що в рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2024 року № 3531/2дп/15-24 дисциплінарний орган надав свою правову оцінку доводам скарги, з огляду на що доводи судді є безпідставними.

Розірвання Україною дипломатичних відносин із рф не звільняло суддю Літвінову А.В. від добровільних, свідомих обмежень та зобов’язань, які бере на себе суддя України з метою забезпечення довіри до суду та правосуддя з боку суспільства, не позбавляло її обов’язку дотримуватися правил суддівської етики, зокрема виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, той факт, що суддя допустив поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Вища рада правосуддя погоджується з висновком Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що дії судді Літвінової А.В. призвели до негативних наслідків, зокрема до підриву авторитету судової влади, та вплинули на публічний імідж системи правосуддя, оскільки відомості щодо цих подій були поширені в медіа та зазнали суспільного розголосу.

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Літвінова А.В. порушила норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, а отже, вчинила істотний дисциплінарний проступок, передбачений частиною дев’ятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Згідно з інформацією, яку містить суддівське досьє, та відомостями з офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя суддя Літвінова А.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

Відповідно до характеристики, надісланої головою ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва, Літвінова А.В. зарекомендувала себе досвідченим суддею, володіє теоретичними та практичними знаннями в галузі адміністративної юстиції та фахово застосовує їх під час здійснення правосуддя, відповідально ставиться до виконання завдань та обовʼязків, проявляє тактовність, ввічливість, постійно проходить підготовку для підтримання рівня кваліфікації. За особистими якостями спокійна, цілеспрямована, врівноважена, з повагою ставиться до керівництва та колег, дотримується професійної етики судді.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя з урахуванням триваючого характеру проступку судді Окружного адміністративного суду міста Києва Літвінової А.В. зазначила, що строк застосування до судді дисциплінарного стягнення не закінчився.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно зазначила, що з огляду на характер допущеного суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Літвіновою А.В. дисциплінарного проступку, який є істотним, його наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади, урахувавши особу судді, зокрема її позитивну характеристику, умисність дій, відсутність у неї дисциплінарних стягнень, дійшла висновку, що застосування до судді Літвінової А.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», застосування до неї будь-якого іншого дисциплінарного стягнення не забезпечить належного балансу між приватними та публічними інтересами, не виправить шкоди, завданої авторитету правосуддя.

За результатам розгляду скарги судді на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2024 року № 3531/2дп/15-24, та перевірки обставин, встановлених під час розгляду дисциплінарної справи і застосовання дисциплінарним органом норм права, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що доводи скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, а отже відсутні підстави для її задоволення.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2024 року № 3531/2дп/15-24 про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Літвінової Аріни Володимирівни до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

В.о. Голови Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя