Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу адвоката Байдеріна Олександра Анатолійовича, подану в інтересах судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького Сергія Олександровича, на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 про притягнення судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького Сергія Олександровича до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 12 листопада 2024 року (вх. № Б-5255/0/7-24) надійшла скарга адвоката Байдеріна О.А., подана в інтересах судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О., на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 про притягнення судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 12 листопада 2024 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Мельнику О.П. для проведення аналізу матеріалів (пункт 14.5. Регламенту Вищої ради правосуддя).

Скарга адвоката Байдеріна О.А., подана в інтересах судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О., подана з дотриманням вимог, визначених статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Висоцький Сергій Олександрович Указом Президента України від 2 квітня 2021 року № 136/2021 призначений на посаду судді Болградського районного суду Одеської області.

Адвокат Байдерін О.А., суддя Висоцький С.О. та скаржник Буртник Х.В. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги адвоката Байдеріна О.А., поданої в інтересах судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О., на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

10 грудня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання представника судді Висоцького С.О. – адвоката Байдеріна О.А. – про відкладення розгляду скарги у зв’язку з його зайнятістю в розгляді справи в Одеському апеляційному суді, а також у зв’язку з перебуванням судді Висоцького С.О. на лікарняному.

У зв’язку з відсутністю кворуму Вища рада правосуддя не включила до порядку денного засідання 10 грудня 2024 року питання про розгляд скарги адвоката Байдеріна О.А., поданої в інтересах судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О., на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 про притягнення судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О. до дисциплінарної відповідальності.

Про дату, час і місце засідання Вищої ради правосуддя, призначеного на 28 січня 2025 року адвоката Байдеріна О.А., суддю Висоцького С.О. та скаржника Буртник Х.В. повідомлено належним чином у встановленому законом порядку, зокрема шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

27 та 28 січня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшли клопотання представника судді Висоцького С.О. – адвоката Байдеріна О.А. та судді Висоцького С.О. про відкладення розгляду скарги у зв’язку з тим, що представник судді та суддя перебувають на лікарняному та неможливістю їх прибуття на засідання Вищої ради правосуддя.

На підтвердження зазначених обставин надано копії електронних листків непрацездатності, з яких вбачається, що з 21 січня до 28 січня 2025 року представник судді Висоцького С.О. – адвокат Байдерін О.А. є тимчасово непрацездатним, а з 27 січня до 30 січня 2025 року суддя Висоцький С.О. є тимчасово непрацездатним.

Вища рада правосуддя відклала розгляд скарги адвоката Байдеріна О.А., поданої в інтересах судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О. на 11 лютого 2025 року.

Про дату, час і місце засідання Вищої ради правосуддя, призначеного на 11 лютого 2025 року адвоката Байдеріна О.А., суддю Висоцького С.О. та скаржника Буртник Х.В. повідомлено належним чином у встановленому законом порядку, зокрема шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

11 лютого 2025 року на електронну адресу Вищої ради правосуддя надійшли клопотання представника судді Висоцького С.О. – адвоката Байдеріна О.А. та судді Висоцького С.О. щодо розгляду питання на засіданні Вищої ради правосуддя у режимі відеоконференції.

У засіданні Вищої ради правосуддя 11 лютого 2025 року взяли участь представник судді Висоцького С.О. – адвокат Байдерін О.А. та суддя Висоцький С.О. у режимі відеоконференції, скаржник у засідання не прибув.

Також 11 лютого 2025 року на електронну адресу Вищої ради правосуддя надійшли клопотання представника судді Висоцького С.О. – адвоката Байдеріна О.А. про зупинення розгляду скарги до набрання законної сили вироком суду у кримінальній справі та про виклик та допит свідків – ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3.

Крім того, представник судді Висоцького С.О. – адвокат Байдерін О.А. заявив клопотання про зупинення розгляду скарги до допиту свідків у кримінальній справі.

Протокольними ухвалами Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2025 року, за результатами голосування, відмовлено в задоволенні клопотань представника судді Висоцького С.О. – адвоката Байдеріна О.А. про зупинення розгляду скарги до набрання законної сили вироком суду у кримінальній справі, про зупинення розгляду скарги до допиту свідків у кримінальній справі, а також про виклик та допит свідків.

Вища рада правосуддя, дослідивши скаргу адвоката Байдеріна О.А., подану в інтересах судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Мельника О.П., суддю Висоцького С.О. та його представника – адвоката Байдеріна О.А., установила таке.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави для відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 6 травня 2024 року (вх. № Б-12/29/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. на неналежну поведінку судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О.

У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. зазначила, що рішенням Вищої ради правосуддя від 19 лютого 2024 року № 472/0/15-24 суддю Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О. відсторонено від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 квітня 2024 року № 1024/0/15-24 продовжено до 5 червня 2024 року строк тимчасового відсторонення судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Автор дисциплінарної скарги посилається на обставини, що були встановлені під час розгляду клопотання прокурора про відсторонення судді Висоцького С.О. від здійснення правосуддя, а саме: неодноразове позапроцесуальне спілкування з особою, яка притягалася до адміністративної відповідальності у справах № 497/54/24, № 497/133/24; фабрикування пояснень від імені цієї особи у вказаних справах з метою їх вирішення на користь цієї особи та отримання за це неправомірної вигоди; введення в оману особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, щодо можливості впливу на інших суддів Болградського районного суду Одеської області з метою отримання особистої вигоди.

Буртник Х.В. вказує, що в такий спосіб суддя Висоцький С.О. використав надані йому Конституцією України повноваження зі здійснення судочинства, свій статус і знайомства з іншими суддями. Такі дії завдали шкоди авторитету правосуддя, оскільки, допускаючи позапроцесуальне спілкування з учасниками судових справ з метою отримання особистої вигоди, суддя Висоцький С.О. продемонстрував готовність ухвалювати незаконні рішення. Крім того, такі дії судді ставлять під сумнів неупередженість та незалежність судової влади, непідкупність інших суддів, оскільки у стороннього спостерігача створюється враження про перебування під впливом судді Висоцького С.О. інших суддів, які готові ухвалювати незаконні рішення в разі досягнення з ним домовленості щодо отримання неправомірної вигоди.

Буртник Х.В. також наголосила, що вказані обставини були висвітлені в медіа, що не сприяє підвищенню авторитету правосуддя.

На підставі зазначених обставин Буртник Х.В. просила притягнути суддю Висоцького С.О. до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 липня 2024 року № 2018/3дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О. з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Процесуальні рішення, які аналізувала Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Висоцького С.О. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 лютого 2024 року № 472/0/15-24 клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. задоволено частково. Тимчасово, до 9 квітня 2024 року, відсторонено суддю Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 лютого 2024 року стосовно підозрюваного ОСОБА4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому виразі становить 757 000 гривень.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 квітня 2024 року № 1024/0/15-24 клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. задоволено. Продовжено до 5 червня 2024 року строк тимчасового відсторонення судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 квітня 2024 року змінено підозрюваному ОСОБА4 запобіжний захід у вигляді застави та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду строком на 2 місяці, до 12 червня 2024 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2024 року продовжено ОСОБА4 строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду строком на 2 місяці, до 12 серпня 2024 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

25 червня 2024 року прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надіслав до Вищого антикорупційного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 11 січня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369, частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Наразі розгляд справи триває.

Пояснення судді Висоцького С.О. щодо доводів, викладених у дисциплінарній скарзі

У письмових поясненнях суддя Висоцький С.О. просив урахувати, що з моменту, коли він дізнався про досудове розслідування у кримінальному провадженні, обстоював позицію стосовно власної невинуватості у вчиненні дій, які йому інкримінуються. На його думку, дії ОСОБА3, який залежний та підконтрольний працівникам Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Національної поліції України є абсолютно провокативними. Суддя Висоцький С.О. вважає, що ОСОБА3 вчиняв дії виключно з метою спотворення обставин кримінального правопорушення, підбурення його до вчинення протизаконних дій з метою створення у стороннього спостерігача негативного враження щодо судді й судової влади загалом.

Крім того, як зазначив суддя Висоцький С.О., він не заперечував щодо відсторонення його від посади з метою надання можливості слідству належним чином розібратись у справі. Суддя Висоцький С.О. наголосив, що довіра до судової влади – це основне, що має бути у громадськості й, відповідно, поведінка судді має відповідати високим стандартам доброчесності. На жаль, окремі громадяни та працівники правоохоронних органів з метою задоволення власних потреб та бажань вчиняють дії, щоб спровокувати суддю на вчинення недоброчесних дій для подальшого фіксування та оформлення кримінальної справи або з метою подання викривленої неправдивої інформації про суддю та судову владу загалом.

Суддя Висоцький С.О. вказав, що справи № 497/54/24, № 497/133/24 про адміністративні правопорушення відкриті на підставі протоколів про адміністративні правопорушення, які складені поліцейськими 19 та 20 грудня 2023 року стосовно ОСОБА3 за частиною першою статті 164⁵ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (транспортування тютюнових виробів з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного податку посадовими особами підприємств-виробників, імпортерів і продавців таких товарів).

За твердженнями суді Висоцького С.О., справа № 497/54/24 перебувала у провадженні судді ОСОБА5, а справа № 497/133/24 – у провадженні судді ОСОБА6, тому він не мав до них жодного відношення.

Суддя також просив урахувати, що до цього стосовно ОСОБА3 тричі складалися протоколи про адміністративне правопорушення з аналогічних підстав, але всі справи суди закрили у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА3 складу адміністративних правопорушень. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА3 було достеменно відомо про те, що перевезення тютюнових виробів без марок акцизного податку для власного споживання не становить складу адміністративного правопорушення.

При цьому, суддя Висоцький С.О. звернув увагу, що ОСОБА3 сам ініціював зустрічі з ним та просив допомоги в закритті провадження у справі № 497/54/24, повідомляючи, що тютюнові вироби придбав для себе, друзів та для передання на передову військовослужбовцям Збройних Сил України як благодійної допомоги.

Суддя Висоцький С.О. стверджує, що повідомляв ОСОБА3, що такі дії не містять складу адміністративного правопорушення, судді розглядають справи виключно в межах закону, а юридичну допомогу може надати адвокат, проте, як наголосив суддя, ОСОБА3 продовжував наполягати на допомозі, мотивуючи тим, що тютюнові вироби можуть конфіскувати, а він є звичайною людиною із села, працює за наймом, заробляє небагато й не може дозволили собі оплатити послуги адвоката.

Суддя Висоцький С.О. зазначив, що увійшовши в становище ОСОБА3, та намагаючись допомогти «по-людськи», без будь-яких вимог та натяків пообіцяв допомогти в написанні письмових пояснень у справі № 497/54/24, що згодом і зробив. У поясненнях були зазначені лише повідомлені ОСОБА3 обставини перевезення тютюнових виробів та зроблений юридичний аналіз цих дій.

Суддя пояснив, що «при цьому взагалі не йшлося про будь-яку винагороду для мене чи судді за допомогу, я не пропонував йому її надати, а на пропозиції ОСОБА3 я категорично відмовив та пояснив, що я навіть не намагатимусь домовлятись із суддею, бо це незаконно й судді ухвалюють рішення виключно у відповідності до законодавства та фактичних обставин справи».

Суддя Висоцький С.О. також зазначив, що, отримавши позитивне рішення у справі № 497/54/24, яке ухвалила суддя ОСОБА5, ОСОБА3 продовжував наполегливо шукати зустрічі з ним, чекав на нього то біля кабінету, то на вулиці, а коли побачив його на вулиці, підбіг та почав розмову про те, що тепер йому потрібна допомога в аналогічній справі, яку розглядає суддя ОСОБА6 (№ 497/133/24). У відповідь він рекомендував ОСОБА3 діяти так, як у попередній справі, тобто оформити такі самі пояснення і йти в судове засідання. Однак, як стверджує суддя, ОСОБА3 продовжував наполягати на допомозі, тому він порадив йому визначитися з гонораром, який він може сплатити адвокату, та звернутися до адвоката, щоб все було в межах закону.

Суддя Висоцький С.О. стверджує, що наступного дня ОСОБА3 запитав поради щодо адвоката, зазначивши, що не знає, до кого звернутись, а судове засідання вже зараз, тому він порадив йому звернутись до адвоката ОСОБА1, який працює в Болградському районі Одеської області, зокрема як адвокат з надання безоплатної вторинної правової допомоги, і наразі перебуває в суді. Додатково зазначив, що ОСОБА3 може звернутись до будь-якого іншого адвоката.

Суддя Висоцький С.О. також повідомив, що ОСОБА3 надсилав йому повідомлення із проханням зустрітися в місті Ізмаїлі тощо, проте він їх ігнорував.

Крім того, суддя наголосив, що із суддями ОСОБА5 та ОСОБА6 щодо будь-яких справ стосовно ОСОБА3 він не спілкувався, будь-яку винагороду, подяку та подібне у ОСОБА3 чи в інших осіб не просив, не отримував і навіть не думав про це.

Суддя Висоцький С.О. розцінює дії ОСОБА3 як провокаційні, спрямовані на схиляння його до вчинення протиправних дій.

Зазначив, що твердження Буртник Х.В. про його неодноразове позапроцесуальне спілкування з ОСОБА3, зокрема за власною ініціативою, є безпідставним.

За словами судді, твердження Буртник Х.В. про фабрикування ним пояснень у зазначених судових справах з метою отримання неправомірної вигоди також є безпідставним, оскільки жодних підробних або сфальшованих документів він не створював, будь-якої неправомірної вигоди не отримував та нікого не підбурював до її надання.

Усі зазначені дії вчиняв лише з метою надання «людської» безоплатної підтримки та допомоги ОСОБА3 як простій людині. Стверджує, що не знав про його дійсні наміри та перебування під контролем співробітників поліції, умислу на вчинення будь-яких противоправних дій не мав.

У додаткових поясненнях, які надійшли до Вищої ради правосуддя 30 жовтня 2024 року, суддя Висоцький С.О. зазначив, що у проєкті висновку доповідач посилається лише на протокол допиту свідка ОСОБА1, однак не бере до уваги його пояснень про те, що жодних коштів він ні від кого не отримував, під час обшуків кошти не віднайдені та не вилучені. Зазначив, що до свідчень ОСОБА1 слід ставитися критично, оскільки вони не підтверджені жодними іншими доказами, надані ним на другий день після обшуку, ймовірно внаслідок примусу до надання таких показань під загрозою пред’явлення обвинувачення в пособництві передання неправомірної вигоди, чи надані через його бажання повідомити про відсутність у нього будь-яких коштів для убезпечення від проведення подальших обшуків чи інших слідчих дій.

Висоцький С.О. наголосив, що будь-якого умислу саме на підбурювання ОСОБА3 до надання неправомірної вигоди чи створення враження в нього про можливість впливу на суддів не мав.

Суддя Висоцький С.О. визнав, що його поведінка під час розмови з ОСОБА3, зокрема щодо надання порад визначитись із можливим розміром та можливістю сплатити адвокату гонорар, рекомендації звернутися до певного адвоката, не відповідала положенням Кодексу суддівської етики, принципам високих стандартів поведінки як судді, який має бути безсторонній, забезпечуючи впевненість суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Суддя Висоцький С.О. зазначив, що, на превеликий жаль, можливо через недостатній досвід, піддавшись впливу ОСОБА3, повіривши в його сповідь про скрутне матеріальне становище, бажання допомогти військовослужбовцям Збройних Сил України, як добра за характером людина не врахував того, що його безкорисні думки про допомогу, намагання допомогти людині захистити себе від безпідставних звинувачень у вчиненні адміністративного правопорушення, пропозиції звернутись до певного адвоката, який працює, у тому числі, як адвокат, що надає безоплатну правову допомогу та який у той день був у будівлі суду, можуть викликати у звичайної розсудливої людини думки про його намір не допомогти, а спровокувати на противоправні дії чи про можливість його впливу на інших суддів, хоча мав це все передбачити, мав контролювати поведінку та бути обачнішим у спілкуванні, уникати неоднозначних висловлювань, не мав законних підстав та права рекомендувати звертатись до конкретного адвоката.

Суддя Висоцький С.О. зазначив, що визнає, що вчинив дисциплінарний проступок, та погоджується з тим, що повинен нести за це відповідальність. Водночас вважає, що є обставини, які пом’якшують його відповідальність –визнання вини, відсутність дисциплінарних стягнень та негативних наслідків, а також неумисний характер дисциплінарного проступку.

Вказував, що застосування до нього найсуворішого дисциплінарного стягнення є непропорційним, та що, на його думку, необхідним та достатнім буде застосування до нього дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктами 3, 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Стислий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Надаючи оцінку встановленим під час дисциплінарного провадження обставинам та поясненням судді Висоцького С.О., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні зазначила, що керується тим, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку щодо наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що не може досліджувати правомірності пред’явленої судді підозри або надавати оцінку пред’явленому судді обвинуваченню, зокрема не досліджує питання щодо наявності або відсутності вини судді ОСОБА4 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Наголосила, що суддя Висоцький С.О. не заперечував фактів розмов та зустрічей із ОСОБА3, надання йому юридичних консультацій у справах № 497/54/24, № 497/133/24 з метою отримання позитивного рішення для ОСОБА3, однак, як стверджував суддя, мета такого спілкування не була пов’язана з отриманням будь-якої винагороди чи подяки, метою такої допомоги була виняткова допомога «по-людськи». Суддя Висоцький С.О. не заперечував також факту написання ним письмових пояснень у справі № 497/54/24 від імені ОСОБА3 та надіслання таких пояснень зі своєї електронної пошти на електронну пошту ОСОБА3.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звернула увагу на ту обставину, що суддя Висоцький С.О. 3 листопада 2023 року у справі № 497/2534/23 прийняв постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164⁵ КУпАП, стосовно ОСОБА3 у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що для того, щоб допомогти ОСОБА3 «по-людськи», як стверджує суддя Висоцький С.О., достатньо було повідомити йому про прийняття зазначеної постанови.

Крім того Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказала, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить ще дві постанови стосовно ОСОБА3 про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачене частиною першою статті 164⁵ КУпАП, про які, як вказала Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, повідомив сам суддя Висоцький С.О. у поясненнях на скаргу Буртник Х.В. (постанова Саратського районного суду Одеської області від 1 червня 2022 року у справі № 513/349/22 та постанова Саратського районного суду Одеської області від 2 лютого 2023 року у справі № 513/1119/22).

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зазначене свідчить, що суддя Висоцький С.О., використовуючи посаду судді, знаючи практику розгляду судами такої категорії справ, не уник взаємовідносин, які можуть вплинути на незалежність та неупередженість судді, намагався за отримання неправомірної вигоди допомогти ОСОБА3 вирішити справи № 497/54/24, № 497/133/24, які перебували у провадженні суддів Болградського районного суду Одеської області ОСОБА5 та ОСОБА6, на його користь.

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя критично поставилась до пояснень судді Висоцького С.О. про те, що в запереченнях на протокол про адміністративне правопорушення, що складений стосовно ОСОБА3, які він підготував та надіслав на електронну пошту ОСОБА3, зазначено лише повідомлені ОСОБА3 обставини перевезення тютюнових виробів та викладено юридичний аналіз цих дій, оскільки із матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу огляду предмета – планшета LENOVO з приєднаною sim-карткою мобільного оператора зв’язку від 15 січня 2024 року, убачається, що ОСОБА3 та суддя ОСОБА4 вели переписку. Зокрема, суддя ОСОБА4 12 січня 2024 року о 13:44 надіслав ОСОБА3 смс-повідомлення такого змісту: «В заседании подалите ей подписанные пояснения и делайте упор на жалость, помощь всу. Все будет хорошо!».

Стосовно твердження судді Висоцького С.О. про недостовірність показань свідка ОСОБА1. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що вказаний свідок відповідно до статті 67 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Висоцький С.О. не уник взаємовідносин із ОСОБА3 з метою прийняття позитивних для ОСОБА3 рішень. Така поведінка судді Висоцького С.О. порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Узагальнюючи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Висоцького С.О. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що суддя Висоцький С.О. умисно допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Урахувавши факти, які свідчать про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, обставини допущення такого проступку та ступінь вини судді, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що такі дії судді Висоцького С.О. свідчать про грубий характер допущеного ним порушення.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зауважила, що обставини, які досліджувалися в межах дисциплінарної справи, набули значного розголосу в медіа та викликали у громадськості негативну оцінку щодо етичних принципів особи судді, який уповноважений владою здійснювати правосуддя іменем України, що негативно вплинуло на авторитет судової влади та є додатковим неспростовним доказом того, що допущення суддею Висоцьким С.О. вказаного дисциплінарного проступку призвело до настання негативних наслідків у виді підриву авторитету судової влади.

Отже, на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Висоцький С.О. грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вирішуючи питання про притягнення судді Висоцького С.О. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала позитивну характеристику судді, стаж роботи на посаді судді, характер дисциплінарного проступку та обставини його вчинення, ступінь вини судді, однак вважала, що допущення суддею відповідних дій підриває авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливає на сприйняття судової гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, у подальшому не може здійснювати правосуддя іменем України, а отже, пропорційним та необхідним є застосування до судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Узагальнені доводи скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Не погоджуючись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, адвокат Байдерін О.А., діючи в інтересах судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О., подав скаргу, у якій просив скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 та ухвалити нове рішення, яким застосувати до судді Висоцького С.О. дисциплінарне стягнення, передбачене пунктами 3, 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У скарзі адвокат Байдерін О.А. зазначив, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя безпідставно та із порушенням процедури відмовила в задоволенні заяв про відвід членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи за скаргою Буртник Х.В.

Крім того, представник судді зазначив, що суддя Висоцький С.О. у поясненнях неодноразово наголошував на тому, що ОСОБА3 сам ініціював зустрічі з ним, «фактично виловлюючи його біля будівлі суду», просив допомоги в закритті провадження у справі № 497/54/24, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА5, повідомляючи, що тютюнові вироби придбав для себе, друзів та для передання на передову військовослужбовцям Збройних Сил України як благодійної допомоги.

За словами адвоката, висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що суддя Висоцький С.О. надавав ОСОБА3 вказівки, що треба робити і як поводитися в судовому засіданні, є безпідставними та необґрунтованими. Наголосив, що це були не вказівки, а виключно рекомендації.

У скарзі також зазначено, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні не конкретизувала, в який спосіб суддя Висоцький С.О. використовував посаду судді для протиправної допомоги ОСОБА3 та намагався отримати неправомірну вигоду від ОСОБА3.

Представник судді також вважає, що до показань свідка ОСОБА1 слід ставитися критично, оскільки вони, зокрема, не підтверджені жодними іншими доказами.

На переконання адвоката Байдеріна О.А., оскаржуване рішення містить обвинувачення та фактично ототожнюється з вироком суду.

Адвокат Байдерін О.А. також повідомив, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не надала оцінки матеріалам, які листом від 29 жовтня 2024 року представник судді Висоцького С.О. – адвокат Стоянов М.М. надіслав на електронну адресу Вищої ради правосуддя

Крім того, у скарзі зазначено, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя безпідставно відмовила в задоволенні клопотань про виклик і допит свідків, а також заяви про перегляд оригіналів відеозаписів негласних слідчих (розшукових) дій.

У скарзі адвокат Байдерін О.А. посилається також на безпідставність висновків Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо умисного характеру дій судді Висоцького С.О.; невідповідність висновку доповідача у дисциплінарній справі висновкам, викладеним в оскаржуваному рішенні; неврахування Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставин, що пом’якшують відповідальність судді Висоцького С.О.; застосування Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя до судді Висоцького С.О. непропорційно суворого виду дисциплінарного стягнення.

Висновки за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Перевіривши доводи скарги адвоката Байдеріна О.А., поданої в інтересах судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О., зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Статтею 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Згідно із частиною другою статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 123 рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов’язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у зазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (пункти 44–47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

Дисциплінарна відповідальність за юридичною природою істотно відрізняється від кримінальної за підставами, процедурою реалізації, колом суб’єктів, а також характером і наслідками стягнень.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 (провадження № 11-291заі20), дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним.

Отже, кримінальна та дисциплінарна відповідальність є відокремленими правовими інститутами з різними підставами, порядком застосування, колом суб’єктів, характером стягнень, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності Висоцького С.О. та одночасне існування кримінального провадження щодо нього не суперечать принципам справедливості та пропорційності і не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.

Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно, рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який вправі і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим більше дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

ЄСПЛ у своїй практиці дотримується позиції, що притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою, не є порушенням статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування в дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Зазначені позиції, наведені в рішеннях ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду врахувала в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Дисциплінарним проступком судді зазвичай визнається винне протиправне порушення чи невиконання суддею службових обов’язків, а також порушення спеціальних вимог та обмежень, встановлених для судді, чи загальновизнаних моральних / етичних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно із частиною шостою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги.

Складаючи присягу судді, особа, призначена на посаду судді, присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, присяга судді вимагає від нього, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Стандарти етичної поведінки, яких має додержуватись суддя, встановлюються Кодексом суддівської етики (стаття 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, Консультативна рада європейських суддів як дорадчий орган Ради Європи та інші). Один із таких стандартів закріплює необхідність дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов’язків, тобто у приватному житті:

суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду;

суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, у редакції, чинній на момент вчинення суддею дій). Зазначені етичні стандарти, пов’язанні зі статусом судді, кореспондуються зі стандартами поведінки, які регламентовані Кодексом суддівської етики, затвердженим рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України 18 вересня 2024 року;

дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів;

суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою;

поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (принцип четвертого показника «Дотримання етичних норм», пункти 4.1, 4.2 Бангалорських принципів);

поняття суддівської етики включає, зокрема, принципи регламентації позасудової поведінки суддів;

зміцнення довіри суспільства до судової влади, обов’язок судді бути не лише представником влади, а й людиною з високими стандартами поведінки, які полягають у тому, щоб суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті був еталоном порядності і справедливості – високоморальною, чесною, стриманою, врівноваженою людиною; авторитет суду та його рішень багато в чому пов’язується з авторитетом судді, оцінкою його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його професійної (службової) діяльності (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, у редакції, чинній на момент вчинення суддею дій);

судді повинні гідно поводити себе у приватному житті (пункт 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Вказаними положеннями закріплено обов’язок судді дотримуватися високих стандартів етичної поведінки. Крім того, з огляду на наявність у судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді він повинен додержуватись не лише утверджених у суспільстві загальноприйнятих правил етичної поведінки для кожного громадянина, а й вчиняти у певних ситуаціях усі можливі дії для встановлення істини.

Стосовно стандарту доказування в дисциплінарному провадженні Вища рада правосуддя зазначає таке.

Законом України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 3378-IX) внесено зміни, зокрема, до статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якою встановлено порядок розгляду дисциплінарної справи.

Законом № 3378-IX статтю 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено частиною шістнадцятою, відповідно до якої підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вказана норма Закону України «Про Вищу раду правосуддя» набрала чинності та діє з 19 жовтня 2023 року.

За загальним правилом дії процесуального закону в часі провадження у справах здійснюється відповідно до законів, чинних на день вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Із матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Висоцького С.О. діяла відповідно до положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя», чинних на день розгляду справи та ухвалення рішення в цій справі.

Перевіряючи наявність у поведінці судді Висоцького С.О. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала в сукупності матеріали дисциплінарного провадження, зокрема письмові пояснення судді Висоцького С.О., суддів Болградського районного суду Одеської області ОСОБА5 та ОСОБА6, а також ознайомилася з окремими матеріалами кримінального провадження № ____ від 11 січня 2024 року, дозвіл на ознайомлення з якими надано детективом Національного антикорупційного бюро України та прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні – начальником управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Висоцький С.О. під час розгляду дисциплінарного провадження не заперечував факту розмов та зустрічей із ОСОБА3, надання йому юридичних консультацій у справах № 497/54/24, № 497/133/24 з метою отримання позитивного рішення для ОСОБА3, однак як стверджував суддя, мета такого спілкування не була пов’язана з отриманням будь-якої винагороди чи подяки, метою такої допомоги була винятково допомога «по-людськи». Суддя Висоцький С.О. також не заперечував факту написання ним письмових пояснень у справі № 497/54/24 від імені ОСОБА3 та надіслання таких пояснень зі своєї електронної пошти на електронну пошту ОСОБА3.

Підтвердженням того, що суддя Болградського районного суду Одеської області Висоцький С.О., використовуючи посаду судді, не уник розмов із ОСОБА3 з метою ухвалення позитивних для ОСОБА3 рішень у справах № 497/54/24, № 497/133/24, які перебували у провадженні суддів Болградського районного суду Одеської області ОСОБА5 та ОСОБА6, а також зміст цих розмов, підготовка суддею письмових пояснень у справі № 497/54/24 та надіслання їх ОСОБА3, що в сукупності свідчить про свідоме намагання судді ОСОБА4 отримати від цього користь є досліджені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя матеріали дисциплінарної справи, а саме:

Протокол негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) за результатами аудіо-, відеоконтролю за особою від 26 січня 2024 року, яким зафіксовано розмову між ОСОБА4 (для стенограми використовувалась літера «В») та ОСОБА3 (для стенограми використовувалась літера «Г») такого змісту:

В. – «Ало.»

Г. – «Добрый вечер. Удобно?»

В. – «Добрый. Говорите.»

Г. – Мне менты сегодня звонили одесские, которые протокол на меня составляли.»

В. – «Угу.»

Г. – «Просили ксерокопию третьей страницы паспорта. Ну я им отослал все. Вроде бы говорят, шо до конца недели, вроде как завтра-послезавтра будут отсылать протокол.»

В. – «……, быстрее бы, потому что она на этой неделе в отпуске, вот, со всеми остальными можно порешать. С этой сложнее всего. Вот, она до конца недели в отпуске. А фактически еще завтра, пятница……, потом она выйдет. Ну если придет во вторник, тоже не страшно, может на нее не упадет. Вот.»

Г. – «Ну они сказали до конца этой недели.»

В. – «Ну, скажем так, я держу на контроле.»

Г. – «Да, спасибо и еще вопрос. Вот эту бумагу где Вы мне скинули….ну, пояснение для ОСОБА5….»

В. – «Угу.»

Г. – «Ей так можно отослать или в суд прийти с ней?»

В. – «Прийти с ней, прийти с ней, ее подписать и ей дать в заседание как письменное пояснение.»

Г. – «Угу. Все я понял тогда.»

В. – «Отсылать заранее нет смысла.»

Г. – «Хорошо. Я понял. Ну все, всего доброго Вам.»

В. – «Да. Все счастливо.»

Г. – «До свидания.»

В. – «Счастливо.»

Згодом вказаним протоколом НСРД зафіксовано розмову між суддею ОСОБА4 (для стенограми використовувалась літера «В») та ОСОБА3 (для стенограми використовувалась літера «Г»), з контексту якої можна зрозуміти, що ОСОБА3 прозвітував судді про те, що за результатами розгляду справи № 497/54/24 суддя ОСОБА5 закрила провадження в цій справі про вчинення ОСОБА3 адміністративного правопорушення:

Г. – «У судьи ОСОБА5 был.»

В. – «Я знаю, все хорошо?»

Г. – «Да, спасибо.»

В. – «Всё нормально.»

Під час розмови із суддею ОСОБА4 ОСОБА3 також повідомив, що на 24 січня 2024 року його викликає суддя ОСОБА6 для розгляду справи № 497/133/24 про адміністративне правопорушення, на що суддя ОСОБА4 відповів: «Угу, по той же схеме». Потім суддя ОСОБА4 уточнив у ОСОБА3: «Только сориентируйся, на что ты готов, ну чтоб понимать, по тому ничего не обещал, но я сказал, что человек благодарный, а с этим так не получиться, с этим надо назвать цифру», на що ОСОБА3 відповідає: «Ну я уже, ну, а шо надо?», згодом суддя ОСОБА4 під час розмови з ОСОБА3 повідомив, що він самостійно має визначити розмір «цифри»: «….говори, на что ты готов с учетом того, что объёмы, ты ж понимаешь, объёмы там, объёмы тут, объёмы, объёмы, причём не слабые»…. «…считай все, люди умеют считать»….. «…ты подумаешь, мне напишешь, на шо ты готов, и там и там...».

Протокол НСРД за результатами аудіо-, відеоконтролю за особою від 26 січня 2024 року, яким зафіксовано зустріч ОСОБА3 та адвоката ОСОБА1, а також розмову між ними, під час якої ОСОБА3 розповідав адвокату про те, що за вказівкою судді ОСОБА4 з усіх питань стосовно домовленостей між суддею та ОСОБА3, він має контактувати з адвокатом.

У цьому протоколі НСРД також зазначено, що 25 січня 2024 року ОСОБА3 передав грошові кошти в руки адвокату ОСОБА1, після чого під час діалогу з адвокатом ОСОБА3 зазначив: «просто я там дал по минимуму, если он скажет добавить то я всегда готов. Чтоб не получилось так, что я тут вдруг перепуганный, вдруг там шото закрысил».

Протокол НСРД за результатами аудіо-, відеоконтролю за особою від 8 лютого 2024 року, яким зафіксовано розмову між ОСОБА4 (для стенограми використовувалась літера «В») та ОСОБА3 (для стенограми використовувалась літера «Г») такого змісту:

Г: – «Я пройду к ОСОБА4, я с ним договаривался. Саныч куда идти за этими решениями?»

В: – «Ну зайди ту, может они там лежат. А если здано дело, то оно у Эдика. Если сдано дело. Там все нормально…»

Г: – «Ты мне можешь помочь договориться?»

В: – «Я думаю что дадут. Сейчас, иди туда. Скажи десять дней прошло».

Г: – «Но там все нормально?»

В: – «Да. Если что иди к Эдику. Эдик даст.»

………………….

В: – «Все нормально.»

Г: – «Все нормально…Я этого ОСОБА1 сто лет знаю, и он меня.»

В: – «Ну и хорошо.»

Г: – «Напугал меня.»

В: – «Все нормально.»

Г: – «А что первый раз пришел, закрыл двери и ушел. Мало того что с Вами же вопрос не решил, не уточнили.»

В: – «Все хорошо, все хорошо. Я же говорю, сейчас такое смутное время что своей тени боишься, по этому…»

Г: – «Да я просто всю ночь не спал, думал или отказали или не отказали.»

…………………

Г: – «Да я ОСОБА1 просто сто лет знаю.»

В: – «Он мне тоже говорит, да, я его знаю. Ну и…, вообще хорошо. Я же говорю, все нормально.»

Г: – «..., до сих пор не вериться.»

В: – «Все нормально.»

Протокол НСРД огляду предмета – планшета LENOVO з приєднаною sim-карткою мобільного оператора зв’язку від 15 січня 2024 року, в якому зафіксовано, як ОСОБА3 із зареєстрованим обліковим записом «Володя» та суддя ОСОБА4 вели переписку такого змісту:

«Володя»:…Это моя почта, отправь на нее, мне так проще распечатать. Спасибо заранее. Звонила секретарь судьи, перенесли на двадцатые числа из за болезни»

«ОСОБА4»: «Ок. Супер»

«ОСОБА4»: «Доброе утро. См. Почту»

«Володя»: «Спасибо огромное»

«ОСОБА4»: «В заседании подалите ей подписанные пояснения и делайте упор на жалость, помощь всу. Все будет хорошо!»

«Володя»: «Ок, как скажите…..».

Матеріали дисциплінарної справи містять інші докази, які підтверджують, що суддя Висоцький С.О. не уник взаємовідносин із ОСОБА3 з метою прийняття позитивних для ОСОБА3 рішень, які і стали підставою для висновку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність підстав для притягнення судді Висоцького С.О. до дисциплінарної відповідальності: протоколи допиту свідка ОСОБА3 від 11 січня 2024 року, 19 січня 2024 року, 23 січня 2024 року, 24 січня 2024 року, 25 січня 2024 року, 31 січня 2024 року; протокол допиту свідка – адвоката ОСОБА1 від 7 лютого 2024 року; протоколи огляду планшета 23 січня 2024 року, 24 січня 2024 року (зафіксовано переписку ОСОБА3 із суддею ОСОБА4, зокрема факт підготовки письмових пояснень у справі № 497/54/24, які ОСОБА4 надіслав ОСОБА3).

Вища рада правосуддя погоджується із Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, яка в рішенні зазначила, що суддя Висоцький С.О. не лише підготував заперечення від імені ОСОБА3, а й надавав останньому вказівки, що треба робити і як поводитись в судовому засіданні, що, своєю чергою, спростовує твердження адвоката Байдеріна О.А. у скарзі про те, що суддя Висоцький С.О. надавав ОСОБА3 не вказівки, а виключно рекомендації, оскільки наведені вище розмови й листування судді ОСОБА4 та ОСОБА3 не мають характеру лише рекомендацій, а для пересічного громадянина є такими, що свідчать про зацікавленість судді в допомозі ОСОБА3 під час вирішення справ № 497/54/24, № 497/133/24 на його користь.

Водночас Вища рада правосуддя погоджується з висновками Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що особливо цинічною є така вказівка Висоцького С.О. як особи, яка має високий статус судді: «делайте упор на жалость, помощь всу», що, вказує, зокрема, на низький рівень моральних якостей судді Висоцького С.О.

Посилання представника судді на те, що у своїх поясненнях суддя Висоцький С.О. наголошував на тому, що ОСОБА3 сам ініціював зустрічі з ним та, «фактично виловлюючи його біля будівлі суду», просив допомоги в закритті провадження у справі № 497/54/24, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА5, Вища рада правосуддя вважає неспроможними, оскільки ні офіційний вебпортал Вищої ради правосуддя (розділ «Реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність»), ні пояснення судді Висоцького С.О., не містять відомостей про те, що суддя звертався до відповідних правоохоронних органів та Вищої ради правосуддя щодо втручання ОСОБА3 в його діяльність, впливу ОСОБА3 або вчинення інших неправомірних дій стосовно нього, хоча такий обов’язок судді передбачений частиною четвертою статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Доводи адвоката Байдеріна О.А., що дії ОСОБА3 стосовно судді Висоцького С.О. слід розцінювати як провокаційні, спрямовані на схиляння судді до вчинення протиправних дій, спростовуються наявними в матеріалах дисциплінарної справи додатковими поясненнями судді Висоцького С.О. (надійшли до Вищої ради правосуддя 30 жовтня 2024 року), у яких суддя визнав, що вчинив дисциплінарний проступок, та погодився з тим, що повинен нести за це відповідальність.

Висоцький С.О. наголосив, що не мав будь-якого умислу саме на підбурювання ОСОБА3 до надання неправомірної вигоди чи створення враження в нього про можливість впливу на суддів.

Визнав, що його поведінка під час розмови з ОСОБА3, зокрема щодо надання порад визначитись із можливим розміром та можливістю сплатити адвокату гонорар, рекомендації звернутися до певного адвоката, не відповідала положенням Кодексу суддівської етики, принципам високих стандартів поведінки як судді, який має бути безсторонній, забезпечуючи впевненість суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Суддя Висоцький С.О. стверджував, що, можливо, через брак досвіду піддався впливу ОСОБА3, повіривши в його сповідь про скрутне матеріальне становище, бажання допомогти військовослужбовцям Збройних Сил України, та як добра за характером людина, не врахував того, що його безкорисні думки про допомогу, намагання допомогти людині захистити себе від безпідставних звинувачень у вчиненні адміністративного правопорушення, рекомендації звернутися до певного адвоката, який працює, зокрема, як адвокат, що надає безоплатну правову допомогу та того дня був у будівлі суду, можуть створити у звичайної розсудливої людини враження про його намір не допомогти, а спровокувати до вчинення протиправних дій чи про можливість його впливу на інших суддів, хоча мав це все передбачити, мав контролювати поведінку та бути обачнішим у спілкуванні, уникати неоднозначних висловлювань, не мав законних підстав та права рекомендувати звертатись до конкретного адвоката.

Твердження адвоката Байдеріна О.А., що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не конкретизувала, як саме суддя Висоцький С.О. використовував посаду судді для протиправної допомоги ОСОБА3 та в який спосіб намагався отримати неправомірну вигоду від ОСОБА3, Вища рада правосуддя не бере до уваги з огляду на таке.

У рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зазначено, що твердження судді Висоцького С.О. про надання ОСОБА3 «людської безоплатної підтримки та допомоги» спростовується також протоколами НСРД про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 26 січня 2024 року, допиту свідка – адвоката ОСОБА1 від 7 лютого 2024 року, який отримав грошові кошти від ОСОБА3 та 29 січня 2024 року передав їх судді ОСОБА4 у його службовому кабінеті, допиту свідка ОСОБА3, протоколами огляду планшета, на якому суддя ОСОБА4 готував письмові пояснення у справі № 497/54/24 та надсилав їх ОСОБА3.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 (провадження № 11-1464заі18) дійшла висновків щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД під час дисциплінарного провадження, пославшись, у тому числі, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та № 9901/728/18 відповідно).

За таких обставин Вища рада правосуддя зазначає, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О. до дисциплінарної відповідальності, хоча і ухвалене з урахуванням відомостей, що містяться у матеріалах кримінального провадження, але оцінювались ці матеріали Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя лише в аспекті того, чи були в діях судді Висоцького С.О. ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас Вища рада правосуддя звертає увагу, що встановлення Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя в діях судді Висоцького С.О. складу дисциплінарного проступку не порушує презумпції невинуватості, оскільки правові наслідки оскаржуваного рішення обмежуються дисциплінарними відносинами та не впливають на перебіг і результати інших проваджень щодо судді.

Твердження представника судді про те, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, покликаючись на покази свідка ОСОБА1, який відповідно до статті 67 КПК України був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, безапеляційно визнала в оскаржуваному рішенні факт отримання суддею ОСОБА4 грошових коштів від ОСОБА3, не відповідають дійсності, оскільки установлені під час дисциплінарного провадження Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в межах її компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не робила висновку про обґрунтованість будь-яких кримінальних обвинувачень щодо судді ОСОБА4, а лише врахувала у дисциплінарній справі наявні в ній матеріали з питань дотримання суддею нормативних вимог, що ставляться до судді, та наявності в його діях складу дисциплінарного проступку.

Доводи представника судді, що до показань свідка ОСОБА1 слід ставитися критично, є неспроможними, оскільки на їх спростування не надано доказів, які давали б підстави стверджувати, що ОСОБА1 говорив неправду. Зокрема, не надано витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального правопорушення, передбаченого статтею 384 КК України (завідомо неправдиве показання свідка), стосовно ОСОБА1.

Посилання представника судді – адвоката Байдеріна О.А. на те, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не надала оцінку матеріалам, які листом від 29 жовтня 2024 року представник судді Висоцького С.О. – адвокат Стоянов М.М. надіслав на електронну адресу Вищої ради правосуддя не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила про те, що листом від 29 жовтня 2024 року представник судді Висоцького С.О. – адвокат Стоянов М.М. надав членам Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя посилання (дистанційний доступ) з метою ознайомлення з додатковими документами (розміщені у хмарному сховищі), які було зібрано стороною захисту в межах кримінального провадження щодо судді ОСОБА4 (5 арк. рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24).

Відповідно до частини восьмої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватись з матеріалами справи.

За приписами частини третьої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» матеріали дисциплінарної справи надаються членам Дисциплінарної палати для вивчення.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Ураховуючи вказані норми закону, Вища рада правосуддя вважає за необхідне зауважити, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, перевіряючи наявність у поведінці судді Висоцького С.О. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», проаналізувала в сукупності матеріали дисциплінарного провадження, зокрема додаткові документи, які було зібрано стороною захисту в межах кримінального провадження щодо судді Висоцького С.О., та листом від 29 жовтня 2024 року надіслала на електронну адресу Вищої ради правосуддя.

Стосовно тверджень адвоката Байдеріна О.А., що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя безпідставно відмовила в задоволенні клопотань про виклик і допит свідків, а також заяви про перегляд оригіналів відеозаписів НСРД Вища рада правосуддя зазначає таке.

Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 23 жовтня 2024 року у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя адвокат Байдерін О.А. заявив клопотання про допит у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя свідка – адвоката ОСОБА1.

30 жовтня 2024 року до Вищої ради правосуддя також надійшло клопотання адвоката Байдеріна О.А. про виклик і допит свідків: секретаря судового засідання ОСОБА2, ОСОБА3, у задоволенні якого Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відмовила.

Крім того, 30 жовтня 2024 року від адвоката Байдеріна О.А. надійшла заява із проханням провести дослідження відеозаписів спілкування між ОСОБА3 та ОСОБА4, яке відбулось 18 та 23 січня 2024 року, а також відеозаписів спілкування між ОСОБА3 та ОСОБА1 24 та 25 січня 2024 року.

Заяву адвокат Байдерін О.А. обґрунтував тим, що текстові версії протоколів НСРД, які до Вищої ради правосуддя надав орган досудового розслідування, не відповідають аудіо-, відеозаписам відповідного спілкування. Адвокат Байдерін О.А. стверджує, що у протоколах НСРД видалено частину розмов. Протоколи НСРД та аудіо-, відеозаписи розмов суттєво відрізняються. Просив також не здійснювати трансляцію відповідної частини засідання дисциплінарного органу з метою нерозголошення відомостей, які досліджуватиме суд під час розгляду кримінального провадження.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відмовила в задоволенні цієї заяви.

Згідно з пунктом 10.1 Регламенту Вищої ради правосуддя результатом розгляду питань діяльності Ради та її органів, віднесених Законом до їх компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності Ради є рішення, які ухвалюють у таких формах: а) рішення; б) ухвала; в) протокольна ухвала.

Рішення Ради чи Дисциплінарної палати із процедурних питань заноситься до протоколу засідання (протокольна ухвала).

Рішення ухвалюється більшістю членів Ради, які беруть участь у засіданні Ради у пленарному складі чи її органу, якщо інше не визначено Законом (пункт 10.2 Регламенту Вищої ради правосуддя).

З онлайн-трансляції засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке відбулось 23 жовтня 2024 року, убачається, що за результатами розгляду клопотання адвоката Байдеріна О.А. про допит свідка – адвоката ОСОБА1. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила відмовити в задоволенні цього клопотання. За задоволення вказаного клопотання проголосував один член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, четверо – проголосували проти.

Крім того, з онлайн-трансляції засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке відбулось 30 жовтня 2024 року, убачається, що за результатами розгляду вказаних вище клопотання та заяви адвоката Байдеріна О.А. члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вирішили відмовити в їх задоволенні. За ухвалення таких рішень одноголосно проголосували всі присутні на засіданні члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Водночас із зазначених вище онлайн-трансляцій засідань Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя встановлено, що доповідач у дисциплінарній справі на противагу доводам адвоката Байдеріна О.А., що викладені в його клопотаннях та заяві, наводив власні аргументи щодо недоцільності задоволення цих клопотань та заяви.

За наведених обставин Вища рада правосуддя доходить висновку, що, ухвалюючи 23 та 30 жовтня 2024 року рішення про відмову в задоволенні клопотань адвоката Байдеріна О.А. про виклик та допит свідків, а також заяви про проведення дослідження відеозаписів спілкування між ОСОБА3 та ОСОБА4 та між ОСОБА3 та ОСОБА1 у формі протокольних ухвал, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя діяла у визначеному законодавством порядку.

Також слід додати, що в кінцевому підсумку суддя Висоцький С.О. визнав, що фактично надавав правову допомогу ОСОБА3.

Водночас Вища рада правосуддя наголошує, що доводи адвоката Байдеріна О.А. щодо безпідставного відхилення Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя його заяви про проведення дослідження відеозаписів спілкування між ОСОБА3 та ОСОБА4 та між ОСОБА3 та ОСОБА1, оскільки, на переконання представника судді, текстові версії протоколів НСРД, які до Вищої ради правосуддя надав орган досудового розслідування, не відповідають аудіо-, відеозаписам відповідного спілкування, не беруться до уваги з огляду на те, що ці доводи можуть мати значення лише в межах вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності, тоді як дисциплінарне провадження розглядається незалежно від результатів розгляду кримінального провадження.

У дисциплінарному провадженні підлягає з’ясуванню питання про наявність чи відсутність у діях судді вини у вчиненні дисциплінарного проступку, пов’язаного з порушенням норм суддівської етики та стандартів поведінки, а не питання про доведеність вини цієї особи у вчиненні кримінальних правопорушень, що перебуває поза межами компетенції дисциплінарного органу.

Твердження адвоката Байдеріна О.А. про те, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя безпідставно та на порушення процедури відмовила в задоволенні заяв про відвід членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи за скаргою Буртник Х.В., Вища рада правосуддя вважає безпідставними з огляду на таке.

Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 23 жовтня 2024 року представник судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О. – адвокат Байдерін О.А. заявив відводи членам Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбі О.В., Лук’янову Д.В., Плахтій І.Б., Попіковій О.В. та члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., яку залучено до роботи Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Заява про відвід члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. мотивована тим, що у матеріалах дисциплінарної справи наявні докази, що член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюба О.В. самостійно збирав докази на доведення доводів скарги Буртник Х.В., що суперечить вимогам і положенням Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Адвокат Байдерін О.А. також вказував, що за останні місяці відкритих трансляцій, член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюба О.В. не заперечував проти часткового зупинення відеотрансляції розгляду дисциплінарних справ стосовно суддів в тих випадках, коли йшлося про одночасне кримінальне переслідування та можливе розголошення відомостей щодо фактичних обставин кримінальної справи. Проте, за ідентичних обставин, під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О. член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюба О.В. зайняв протилежну позицію, запропонувавши відхилити клопотання адвоката Байдеріна О.А., як представника судді Висоцького С.О., про часткове нездійснення відеотрансляції. На думку адвоката Байдеріна О.А., така пропозиція члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. знаходить безпідставну підтримку в інших членів Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, хоча ці ж члени, за тотожних обставин, голосують інакше. Такі різні підходи члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. свідчать про незабезпечення рівності та сприяння стороні обвинувачення, а також скаржниці.

Також адвокат Байдерін О.А. вважав, що проєкт висновку, складений членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбою О.В. вже забезпечив його сформоване ставлення (відношення) та ставлення інших членів Вищої ради правосуддя до питань оцінки суті скарги Буртник Х.В. Крім того, не було забезпечено право адвоката Байдеріна О.А. на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи.

Заяви про відвід членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., Плахтій І.Б., Попікової О.В. та члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., залученої до роботи Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, містять ідентичні за змістом мотивування, а саме, на думку адвоката Байдеріна О.А., рішення та дії членів Вищої ради правосуддя протягом останнього часу мають обвинувальний ухил стосовно суддів, підіграють на користь правоохоронної системи держави. На його переконання, фактично рішення членами Вищої ради правосуддя вже прийняте, члени Вищої ради правосуддя «ставляться до вирішення подібних питань за скаргами Буртник Х.В. шаблонно та без бажання з’ясувати першопричини дійсних обставин».

Підстави та порядок відводу члена Вищої ради правосуддя наведені у статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Вища рада правосуддя наголошує, що неможливість будь-якого члена Вищої ради правосуддя брати участь у розгляді справи через його відвід від такої справи вирішується відповідно до частини п’ятої статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» більшістю членів Вищої ради правосуддя, якщо буде встановлено обставини, визначені частиною першою цієї статті.

Крім того, частиною другою статті 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що рішення органу Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні органу Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом.

Відповідно до пункту 8.3 Регламенту Вищої ради правосуддя заява про відвід (самовідвід) члена Дисциплінарної палати чи іншого органу Ради розглядається Дисциплінарною палатою чи органом, до повноважень якого віднесено розгляд відповідної скарги чи питання.

Матеріалами дисциплінарної справи підтверджено, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в межах своїх повноважень розглянула вказані заяви та за результатами їх розгляду постановила ухвали від 23 жовтня 2024 року №№ 3080/3дп/15-24, 3081/3дп/15-24, 3082/3дп/15-24, 3083/3дп/15-24, 3084/3дп/15-24, якими в установленому законом порядку відмовила в задоволенні заяв про відвід зазначених вище членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яку залучено до роботи Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Доводи адвоката Байдеріна О.А. стосовно того, що всупереч положенням частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя порушила принцип пропорційності під час обрання судді Висоцькому С.О. виду дисциплінарного стягнення, а саме застосувала непропорційно суворий вид дисциплінарного стягнення, є необґрунтованими з огляду на таке.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Твердження представника судді стосовно порушення Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя принципу пропорційності під час визначення судді Висоцькому С.О. виду дисциплінарного стягнення спростовуються рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24, з якого вбачається, що дисциплінарний орган урахував позитивну характеристику судді, стаж його роботи на посаді судді, характер дисциплінарного проступку та обставини його вчинення, ступінь вини судді, однак вважав, що допущення суддею відповідних дій підриває авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливає на сприйняття судової гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, у подальшому не може здійснювати правосуддя іменем України.

Відповідно до практики ЄСПЛ принцип пропорційності під час застосування обмеження прав судді, яким є дисциплінарне стягнення, вимагає «дотримання справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян». На думку ЄСПЛ, повинно існувати пропорційно обґрунтоване співвідношення між метою обмеження певного права, зазначеною в Конвенції, і засобами, що використовуються державою для такого обмеження (рішення ЄСПЛ у справі «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, пункт 50).

У рішенні ЄСПЛ «Маноле проти Республіки Молдова» від 18 липня 2023 року суд зазначив, що звільнення заявниці було єдиним покаранням, яке могло бути застосоване на той час. Це була дуже жорстка міра покарання. Крім того, санкція не послідувала за іншими заходами, вжитими щодо заявниці раніше. Відповідні міжнародні документи та висновки, а також законодавство та практика держав-членів Ради Європи передбачають, що тест на пропорційність також повинен оцінювати суворість санкції, обраної з ряду доступних санкцій, щодо змісту та контексту оскаржуваних зауважень.

Вища рада правосуддя вважає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що саме за вказаних обставин не уникнення суддею Висоцьким С.О. взаємовідносин із ОСОБА3 з метою прийняття позитивних для ОСОБА3 рішень, безумовно свідчить про допущення суддею Висоцьким С.О. поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду з огляду на таке.

Стандарти етичної поведінки, яких має додержуватися суддя, встановлюються Кодексом суддівської етики відповідно до статті 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, Консультативна рада європейських суддів як дорадчий орган Ради Європи та інші). Один із таких стандартів закріплює необхідність дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов’язків, тобто у приватному житті.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу та оточуючі бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, а й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Стосовно правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно під час виконання посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

Згідно з пунктом 22 зазначеного Висновку № 3 (2002) КРЄС суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності судової системи: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

У підпункті 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (справа № 1-23/2009) визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз’яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до пункту 4.12 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя не має права займатися юридичною практикою під час перебування на посаді судді.

У Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів (далі – Коментар) зазначено, що термін «юридична практика» стосується юридичної діяльності, яка ведеться поза межами суду і не має безпосереднього відношення до судових розглядів. Зокрема, йдеться про складання актів передачі прав власності на нерухомість, надання юридичних консультацій із різноманітних питань, складання і оформлення юридичних документів, які охоплюють широкий діапазон ділових і довірчих взаємин, а також інші функції. Суддя не має надавати юридичні консультації (пункти 172, 174 Коментаря).

Суддя не має порушувати загальноприйняті норми або займатися діяльністю, яка очевидно зашкодить репутації судів і правової системи. У своєму прагненні підтримувати належну рівновагу суддя повинен враховувати, чи певна поведінка не викличе у виважених, об’єктивних та поінформованих членів суспільства сумнівів стосовно його чесності і чи не послабить це його авторитет. Якщо так, то такої поведінки слід уникати (пункт 104 Коментаря).

Підсумовуючи викладене вище можна зробити висновок, що надання суддею Висоцьким С.О. юридичних консультацій, підготовка процесуальних документів та вказівок, що потрібно робити і як поводитись ОСОБА3 у справах, які розглядали його колеги в цьому самому суді, з урахуванням цих конкретних обставин та змісту спілкування, яке не свідчить про високі моральні якості судді, є грубим порушенням принципів незалежності, неупередженості, об’єктивності та етичних норм, оскільки така поведінка судді підриває довіру до судової системи та створює ризик конфлікту інтересів.

При цьому Вища рада правосуддя погоджується з висновками Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що суддя Висоцький С.О. умисно допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, оскільки суддя Висоцький С.О. не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності дій, які порочать звання судді.

Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги дійшла висновку, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила наявність у діях судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О. складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: умисне або внаслідок недбалості допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

З огляду на характер та зміст допущеного суддею Висоцьким С.О. дисциплінарного проступку, зважаючи на його наслідки, що призвели до підриву авторитету судової влади та негативно вплинули на сприйняття судової гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, у подальшому не може здійснювати правосуддя іменем України, Вища рада правосуддя вважає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого та правильного висновку, що дії судді Висоцького С.О. охоплюються поняттям істотного дисциплінарного проступку, що цілком підтверджується матеріалами дисциплінарної справи.

Інші твердження скарги адвоката Байдеріна О.А. не спростовують установлених Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставин.

Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги адвоката Байдеріна О.А., поданої в інтересах судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О., дійшла висновку, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала дії судді, що доводи скарги не спростовують установлених та доведених Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставин, обраний з урахуванням принципу пропорційності вид дисциплінарного стягнення є таким, що повною мірою відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку, тому на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 про притягнення судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О. до дисциплінарної відповідальності підлягає залишенню без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

 

вирішила:

 

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 про притягнення судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького Сергія Олександровича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Вищої ради правосуддя

 

 

Члени Вищої ради правосуддя