X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
06.02.2025
№
195/0/15-25
Про скасування рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 про притягнення судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. до дисциплінарної відповідальності та закриття дисциплінарного провадження

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти Костянтина Валерійовича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 11 листопада 2021 року (вх. № 9050/0/8-21) надійшла копія постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 11-90сап21, якою скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2021 року № 195/0/15-21 «Про зміну рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 “Про притягнення судді Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності”».

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 1635-ІХ), яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності Законом № 1635-ІХ дисциплінарні скарги розподіляються дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, а дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя є учасником дисциплінарної справи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено з 5 серпня 2021 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21, з 1 листопада 2023 року.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 11 листопада 2023 року доповідачем за вказаним матеріалом визначено члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року та повідомлено про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя шляхом публікації відповідної інформації в газеті «Голос України».

Пунктом 236 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою не ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, з дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів передаються дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя, визначеним автоматизованою системою розподілу справ.

Відповідно до абзацу другого пункту 12.1 Положення про службу дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року № 3713/0/15-24, аналіз матеріалів за скаргами на рішення Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя, ухвалені до початку роботи Служби дисциплінарних інспекторів, а також у відкритих дисциплінарних справах, рішення в яких не ухвалені до початку роботи Служби дисциплінарних інспекторів, здійснює член Вищої ради правосуддя, визначений системою розподілу справ.

За результатами попередньої перевірки скарги судді Шалоти К.В. та матеріалів дисциплінарної справи член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. дійшов висновку про скасування повністю рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 «Про притягнення судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. до дисциплінарної відповідальності» та закриття дисциплінарного провадження.

Суддю Шалоту К.В., скаржника – Управління Служби безпеки України в Житомирській області повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої рад правосуддя 6 лютого 2025 року у режимі відеоконференції взяв участь суддя Шалота К.В., який підтримав доводи скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року в повному обсязі, просив скаргу задовольнити та повністю скасувати рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Скаржник – Управління Служби безпеки України в Житомирській області у засідання Вищої ради правосуддя не прибув. Неявка скаржника не перешкоджає розгляду скарги судді на рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя, дослідивши подану скаргу та доповнення до неї, матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., суддю Шалоту К.В., встановила таке.

Інформація стосовно судді Шалоти К.В.

Шалота Костянтин Валерійович, ____ року народження, Указом Президента України від 12 жовтня 2012 року № 597/2012 призначений на посаду судді Корольовського районного суду міста Житомира строком на п’ять років. Указом Президента України від 17 вересня 2019 року № 698/2019 призначений на посаду судді Корольовського районного суду міста Житомира.

Стислий зміст дисциплінарної скарги

31 січня 2020 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 94/0/13-20) надійшла дисциплінарна скарга Управління Служби безпеки України в Житомирській області на дії судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. під час розгляду справи № 296/10789/19.

У скарзі зазначено, що слідчий суддя Шалота К.В. ухвалою від 28 листопада 2019 року безпідставно відмовив у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Житомирській області Коршака Ю.А. про арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення 4 листопада 2019 року обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА1, поданого з метою збереження речових доказів (у тому числі грошових коштів, які були предметом контролю за вчиненням кримінального правопорушення у формі оперативної закупки).

Свідченням цього, як зазначив скаржник, є скасування 11 грудня 2019 року ухвалою Житомирського апеляційного суду ухвали слідчого судді Шалоти К.В. від 28 листопада 2019 року в частині відмови в задоволенні клопотання про накладення арешту на блокнот зеленого кольору з чорновими записами, зошит «Copybook», блокнот коричневого кольору з чорновими записами; мобільний телефон марки «IPhone X», IMEI: ____ із sim-карткою оператора мобільного зв’язку ІНФОРМАЦІЯ1 та грошові кошти, а саме: 144 купюри номіналом 500 гривень та 20 купюр номіналом 200 гривень, які були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, та у цій частині постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого Коршака Ю.А. задоволено, накладено арешт на вказане майно. В іншій частині ухвалу слідчого судді залишено без змін.

Стислий зміст оскаржуваного рішення

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 червня 2020 року № 1733/1дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу за скаргою Управління Служби безпеки України в Житомирській області стосовно судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. у зв’язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.

6 листопада 2019 року слідчий за погодженням із прокурором звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира з клопотанням про арешт майна, тимчасово вилученого у ході проведеного 4 листопада 2019 року обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА1, а саме: блокнот зеленого кольору з чорновими записами, зошит «Copybook» та блокнот коричневого кольору з чорновими записами; документація Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія “А Фінанс”» (далі – ТОВ «Фінансова компанія “А Фінанс”»); предмети, схожі на грошові кошти, 623 621 (шістсот двадцять три тисячі шістсот двадцять одна) гривня, 5200 (п’ять тисяч двісті) доларів США (ветхі, зі слів ОСОБА2, не використовуються в обігу), 9160 (дев’ять тисяч сто шістдесят) доларів США, 915 800 (дев’ятсот п’ятнадцять тисяч вісімсот) російських рублів, 3205 (три тисячі двісті п’ять) євро, 36 220 (тридцять шість тисяч двісті двадцять) польських злотих, 49 000 (сорок дев’ять тисяч) датських крон, 370 (триста сімдесят) канадських доларів, 470 (чотириста сімдесят) швейцарських франків, 20 (двадцять) англійських фунтів, 12 600 (дванадцять тисяч шістсот) чеських крон; мобільний телефон марки «IPhone X», ІМЕІ: ____ із sim-карткою оператора мобільного зв’язку ІНФОРМАЦІЯ1, який належить ОСОБА2.

У клопотанні зазначено, що фізична особа – підприємець ОСОБА3, діючи за попередньою змовою з групою осіб – із касирами пункту обміну валюти, що розташований за адресою: АДРЕСА1, ОСОБА2 та ОСОБА4, упродовж 2018–2019 років здійснюють умисне ухилення від сплати податків, пов’язане з проведенням обмінно-валютних операцій, які не відображали в податковій звітності, тим самим ухилялись від сплати податків в особливо великих розмірах. Вказані обставини орган досудового розслідування попередньо кваліфікував за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Необхідність накладання арешту на майно обґрунтовано тим, що предмети, вилучені під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 4 листопада 2019 року, є доказами злочину та містять ознаки речових доказів у кримінальному провадженні, мають суттєве значення для встановлення обставин у ньому та що накладення арешту дасть можливість запобігти їх приховуванню, псуванню, знищенню, перетворенню та відчуженню.

Слідчий суддя Корольовського районного суду міста Житомира Шалота К.В. ухвалою від 28 листопада 2019 року відмовив у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Житомирській області Коршака Ю.А. про арешт майна у кримінальному провадженні № ____ від 11 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України. Вказано, що відмова в задоволенні клопотання про арешт майна має наслідком негайне повернення особі (особам), відповідно, усього тимчасово вилученого майна. Зазначено також, що копію ухвали після її оголошення потрібно негайно вручити слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали представникам власників майна – адвокатам ОСОБА5, ОСОБА6 та ОСОБА7, а у разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали – надіслати їм копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення. Відповідно до частини третьої статті 169 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) слідчий, прокурор після отримання ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, повинні негайно вжити заходів щодо виконання цієї ухвали та направити повідомлення про її виконання слідчому судді.

Житомирський апеляційний суд ухвалою від 11 грудня 2019 року ухвалу слідчого судді Шалоти К.В. від 28 листопада 2019 року в частині відмови в задоволенні клопотання про накладення арешту на блокнот зеленого кольору із чорновими записами, зошит «Copybook», блокнот коричневого кольору із чорновими записами; мобільний телефон марки «IPhone X» ІМЕІ: ____ із sim-карткою оператора мобільного зв’язку ІНФОРМАЦІЯ1 та грошові кошти, а саме: 144 купюри номіналом 500 гривень та 20 купюр номіналом 200 гривень, які були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, скасував. У цій частині постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого Коршака Ю.А. задоволено частково та накладено арешт на вказане майно. В іншій частині ухвалу слідчого судді залишено без змін.

В ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що вилучені під час проведення обшуку блокнот зеленого кольору із чорновими записами, зошит «Copybook» та блокнот коричневого кольору із чорновими записами, мобільний телефон марки «IPhone X» мають визначені статтею 98 КПК України ознаки речового доказу у кримінальному провадженні, яке здійснюється щодо злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, та потребують експертного дослідження. Згідно з постановою слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 5 листопада 2019 року це майно визнано речовим доказом.

Крім того, відповідно до протоколу позначення та вручення грошових коштів від 4 листопада 2019 року 144 купюри номіналом по 500 гривень та 20 купюр номіналом по 200 гривень були залучені та використані на підставі постанови від 4 листопада 2019 року № 20-1796т-19 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.

Колегія суддів погодилася з висновками слідчого судді, що слідчий та прокурор не довели, які ознаки речового доказу мають вилучені під час обшуку в межах вказаного кримінального провадження документація TOB «Фінансова компанія “А Фінанс”» та предмети, схожі на грошові кошти (крім 144 купюр номіналом по 500 гривень та 20 купюр номіналом по 200 гривень).

Оцінюючи дії слідчого судді Шалоти К.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя на підставі листів Прокуратури Житомирської області та Управління Служби безпеки України в Житомирській області під час здійснення дисциплінарного провадження встановила, що постановлення слідчим суддею Шалотою К.В. ухвали від 28 листопада 2019 року призвело до істотних негативних наслідків.

Зокрема, у листі Прокуратури Житомирської області від 28 липня 2020 року № 04/5-881-19 (вх. № 7082/0/8-20 від 5 серпня 2020 року) зазначено, що ухвала слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. від 28 листопада 2019 року у справі № 296/10789/19 негативно вплинула на хід досудового розслідування, призвела до втрати здобутої під час обшуку доказової бази, унеможливила доведення вини у вчиненні злочину у сфері оподаткування та, як наслідок, зумовила необхідність перекваліфікації кримінального правопорушення.

Управління Служби безпеки України в Житомирській області листом від 31 липня 2020 року № 57/6/2600 (вх. № 7262/0/8-20 від 7 серпня 2020 року) повідомило, що прийняте слідчим суддею Шалотою К.В. судове рішення у кримінальному провадженні № ____ від 11 липня 2019 року (справа № 296/10789/19, провадження № 1-кс/2965699/19) про ненакладення арешту на предмети та грошові кошти (у тому числі грошові кошти, які були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки) негативно вплинуло на подальше розслідування зазначеного кримінального провадження. Вказане судове рішення призвело до затягування строків досудового розслідування та втрати доказової бази, що полягало у неможливості встановлення вилученого майна як доказової бази (речових доказів), а також відобразилося на повноті, всебічності та об’єктивності досудового розслідування і, відповідно, призвело до порушення вимог статті 2 КПК України, що, своєю чергою, унеможливило прийняття кінцевого процесуального рішення в цьому провадженні.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що слідчий суддя Шалота К.В. фактично зобов’язав слідчого повернути належні державі кошти особі, у якої вони вилучені та їй не належать.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Шалота К.В. при постановленні ухвали від 28 листопада 2019 року не зазначив належних, співвідносних із положеннями процесуального закону мотивів ухвалення судового рішення, відхилив доводи сторони кримінального провадження без зазначення у судовому рішенні підстав для цього, а також не здійснив відповідно до норм процесуального закону оцінки матеріалів, переданих на розгляд слідчому судді, що вказує на те, що під час здійснення правосуддя суддя неналежно поставився до виконання своїх обов’язків та не зазначив у судовому рішенні мотивів відхилення аргументів однієї зі сторін, що призвело до істотних негативних наслідків.

Зазначені порушення, на думку Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, допущені суддею Шалотою К.В. внаслідок недбалості. Обставин, які б вказували на умисність дій судді, під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено.

З огляду на наведене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дії слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. під час розгляду справи № 296/10789/19 кваліфікувала як дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору та допущення іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 суддю Корольовського районного суду міста Житомира Шалоту К.В. притягнула до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом місяця.

Стислий зміст скарги судді Шалоти К.В. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та доповнень до неї

У скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 до Вищої ради правосуддя та доповненні до неї суддя Шалота К.В. зазначив, що вважає його незаконним, необґрунтованим, та просив вказане рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності скасувати повністю, а дисциплінарне провадження закрити з огляду на таке:

дисциплінарний орган під час розгляду дисциплінарної справи порушив право судді на справедливий суд, принципи рівності та змагальності, оскільки Перша Дисциплінарна палата розглянула дисциплінарну справу за відсутності судді, що позбавляло його можливості реалізувати право на захист, надати пояснення, заявляти клопотання та користуватися іншими процесуальними правами;

у діях судді відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, оскільки при постановленні ухвали від 28 листопада 2019 року суддя врахував усі аргументи учасників кримінального провадження; на доводи про наявність певних документів, доданих до клопотання про накладення арешту, у частині щодо 144 купюр номіналом по 500 гривень та 20 купюр номіналом по 200 гривень сторона обвинувачення усно чи письмово не посилалася;

у діях судді відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки вилучені під час обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА1, грошові кошти – 144 купюри номіналом по 500 гривень та 20 купюр номіналом по 200 гривень (були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки) не мають статусу тимчасово вилученого майна, оскільки їх власником є держава, а не особа, у якої їх було вилучено, а тому вони в жодному разі не підлягали поверненню будь-якій особі;

висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що суддя ухвалою від 28 листопада 2019 року зобов’язав слідчого повернути належні державі кошти особі, у якої вони вилучені та їй не належать, є помилковим, оскільки в пункті 2 резолютивної частини ухвали слідчого судді дослівно процитовано положення частини третьої статті 173 КПК України, а не дано вказівку повернути особі кошти, які були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки;

висновок дисциплінарного органу про наявність негативних наслідків є помилковим, оскільки грошові кошти, які були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, нікому не поверталися та не могли бути повернуті, адже не мають статусу тимчасово вилученого майна, ухвалу слідчого судді від 28 листопада 2029 року виконано так і не було, висновок про наявність у діях судді грубого порушення закону, що призвело до негативних наслідків, ґрунтується лише на інформації, викладеній у листі Прокуратури Житомирської області від 28 липня 2020 року № 04/5-881-19 та в листі Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 31 липня 2020 року № 57/6/2600.

У скарзі суддя Шалота К.В. зауважує, що суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності в разі зміни рішення про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на вилучені під час обшуку грошові кошти. На його думку, його притягнули до дисциплінарної відповідальності за незгоду з рішенням про відмову в накладенні арешту на частину грошових коштів, які за законом не могли бути повернуті особі, оскільки належать державі та не мають статусу тимчасово вилученого майна.

Крім того, суддя Шалота К.В. у скарзі зазначив, що під час постановлення ухвали від 28 листопада 2019 року врахував практику апеляційної інстанції, адже колегія суддів Житомирського апеляційного суду вже розглядала питання накладання арешту на майно у кримінальному провадженні № ____ та ухвалою від 22 листопада 2019 року у справі № 296/10788/19 відмовила в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, вилучене 4 листопада 2019 року у приміщенні за адресою: АДРЕСА1. Копію вказаної ухвали приєднав до матеріалів справи № 296/10789/19 та враховував слідчий суддя під час її розгляду.

Стислий зміст рішення Вищої ради правосуддя за результатами оскарження рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Вища рада правосуддя рішенням від 2 лютого 2021 року № 195/0/15-21 змінила рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 та застосувала до судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Вища рада правосуддя погодилася з висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що суддю Шалоту К.В. належним чином було повідомлено про засідання дисциплінарного органу. Крім того, йому надано можливість взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, проте наданим правом він не скористався, у засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя повторно не прибув, участі свого представника не забезпечив, письмових пояснень завчасно не надав, а тому доводи скарги про порушення його прав у частині розгляду дисциплінарної справи без його участі, рівності та змагальності сторін не підтвердилися.

Вища рада правосуддя не погодилася із твердженням судді Шалоти К.В., що клопотання слідчого про арешт майна не містило жодного аргументу щодо фактичних або правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, а саме 144 купюри номіналом по 500 гривень та 20 купюр номіналом по 200 гривень, а також посилання на те, що вказані кошти були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки. Такі твердження, на думку Вищої ради правосуддя, спростовуються даними технічного запису судового засідання від 28 листопада 2019 року у справі № 296/10789/19, долученим до клопотання слідчого протоколом огляду, позначення та вручення грошових коштів від 4 листопада 2019 року. Вища рада правосуддя у рішенні зауважила, що постановлена слідчим суддею Шалотою К.В. ухвала не містить належних та відповідних мотивів її ухвалення, підстав для відхилення доводів сторони кримінального провадження, належної оцінки матеріалів кримінального провадження.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя погодилася з висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо наявності в діях судді Шалоти К.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, та вважає висновки дисциплінарного органу обґрунтованими та такими, що не спростовуються доводами скарги.

Щодо аргументів судді Шалоти К.В., що при постановленні ухвали від 28 листопада 2019 року він ураховував практику Житомирського апеляційного суду, а саме ухвалу суду від 22 листопада 2019 року у справі № 296/10788/19, у рішенні Вища рада правосуддя зазначила, що із клопотань слідчих слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Житомирській області, які розглядалися слідчим суддею Корольовського районного суду міста Житомира Шалотою К.В. у справах № 296/10788/19 та № 296/10789/19, вбачається, що зазначене майно, яке підлягало арешту, належить різним особам, а тому твердження судді Шалоти К.В. про врахування практики суду апеляційної інстанції у справі № 296/10788/19 при вирішенні клопотання слідчого у справі № 296/10789/19 не можуть бути взяті до уваги.

Водночас Вища рада правосуддя визнала необґрунтованим висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що у діях судді Шалоти К.В. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про вчинення суддею Шалотою К.В. грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, як зазначено в рішенні, ґрунтуються лише на твердженнях, що викладені у листах Прокуратури Житомирської області та Управління Служби безпеки України в Житомирській області (скаржник у дисциплінарній справі), та не підтверджені жодними доказами. Крім того, у рішенні дисциплінарного органу не зазначено, яку саме норму закону грубо порушив суддя Шалота К.В. та, відповідно, до яких істотних негативних наслідків це призвело.

Вилучені під час обшуку грошові кошти повернуто ОСОБА2 (особі, якій належали) у лютому 2020 року , а у вересні 2020 року – блокнот зеленого кольору із чорновими записами, зошит «Copybook», блокнот коричневого кольору із чорновими записами, мобільний телефон марки «IPhone X» із sim-карткою, 72 000 гривень. Станом на день ухвалення Вищою радою правосуддя рішення ТОВ «Фінансова компанія “А Фінанс”» фінансову документацію не повернуто.

З огляду на наведене, ураховуючи вимоги статті 109 Закону № 1402-VIII та встановлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що пропорційним та достатнім буде застосування до судді Шалоти К.В. дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Стислий зміст рішення Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду постановою від 23 вересня 2021 року (провадження № 11-90сап21) скаргу ОСОБА1 на рішення Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2021 року № 195/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20, задовольнила. Рішення Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2021 року № 195/0/15-21 «Про зміну рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 “Про притягнення судді Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА4 до дисциплінарної відповідальності» скасовано.

У постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Вища рада правосуддя в рішенні вказала, що суддя ОСОБА1 відповідно до вимог процесуального закону не зазначив належних мотивів ухвалення судового рішення; у неналежний спосіб відхилив доводи сторони кримінального провадження; не надав належної оцінки матеріалам, які перебували у нього на розгляді. Такі дії Вища рада правосуддя розцінила як неналежне ставлення до своїх службових обов’язків.

Відповідно до частини четвертої статті 370 КПК України вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Велика Палата Верховного Суду стосовно цього зазначила, що процесуальна вимога вмотивованості рішення по суті є проявом самої природи рішення як акта, що містить відповіді на правові питання, які виникли у справі, та визначає дії, які мають бути здійснені у зв’язку зі встановленими фактичними обставинами. Оскільки кожне рішення приймається саме у зв’язку з певними фактичними обставинами, уся попередня перед прийняттям рішення процесуальна діяльність і полягає, зрештою, у збиранні, перевірці й оцінці тих фактичних даних – доказів, на підставі яких приймаються певні рішення і які власне й обґрунтовують його. В основі кожного судового рішення повинні лежати встановлені у справі фактичні обставини, що свідчать про наявність підстав, з якими закон пов’язує можливість прийняття цього рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2021 року зазначено, що положення КПК України не передбачають обов’язку слідчого судді перелічувати всі обставини кримінального провадження та викладати в ухвалі про арешт майна усі відомі встановлені відомості.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що вмотивованість ухвали слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна повинна бути в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування. Зокрема, в ній повинні бути наведені аргументи, що переконали суддю у задоволенні чи відхиленні такого клопотання.

Мотивуючи своє рішення, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду, суддя ОСОБА1 зазначив, що правові підстави для накладення арешту мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження. З матеріалів, наданих органами досудового слідства, та виступу прокурора та слідчого в судовому засіданні не вбачалося, від сплати якого виду податку ухилялася особа, предмети якої вилучені під час обшуку; які ознаки речових доказів мають вилучені в ході обшуку предмети і документи. Далі вказав, що вилучені під час обшуку грошові кошти використовувались у законній господарській діяльності ТОВ «Фінансова компанія “А Фінанс”», дозвіл на вилучення яких не надавався згідно з ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира Адамовича О.Й. від 17 жовтня 2019 року у справі № 296/10162/19.

Обґрунтовуючи свою позицію, суддя ОСОБА1 послався на рішення ЄСПЛ, у яких йдеться про те, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. У цьому контексті важливим є питання, чи досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, чи спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

В підсумку суддя ОСОБА1 зазначив, що слідчим не доведено виправданість у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на тимчасово вилучене майно, що може призвести до припинення ОСОБА2 здійснення підприємницької діяльності.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи частково ухвалу слідчого судді ОСОБА1 від 28 листопада 2019 року, зазначив, що паперова документація та електронні носії інформації, вилучені під час обшуку, мають ознаки речових доказів, передбачених статтею 98 КПК України, та потребують дослідження експертним шляхом. Суд апеляційної інстанції також не знайшов підстав для накладення арешту на вилучені під час обшуку кошти, крім тих, які були предметом оперативного контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.

Посилання Вищої ради правосуддя на невмотивованість судового рішення, як вказала Велика Палата Верховного Суду, є подібним до перевірки судом вищої інстанції правильності ухваленого судом першої інстанції рішення. Однак до компетенції Вищої ради правосуддя не належить правильність правової оцінки, наданої установленим у справі обставинам, застосованим правовим наслідкам, що вбачається із відповідної норми.

Отже, під час постановлення ухвали від 28 листопада 2019 року про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна слідчий суддя ОСОБА1 не вчинив у формі грубої недбалості чи свідомого допущення дій, що спричинили порушення вимог глави 17 КПК України, тому ці обставини не можуть бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 106 Закону № 1402-VIII скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

У пункті 66 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, тлумачення закону, яке здійснюють судді для вирішення справи, не повинне бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.

«В аспекті наведеного Велика Палата вважає, що конкретний зміст постанови судді ОСОБА1 про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, яка містить мотиви постановлення такого рішення і істотно не суперечить вимогам глави 17 КПК України, у зіставленні з урегульованою послідовністю й порядком дій судді під час розгляду справ про накладення арешту на майно, що викладені вище, не дозволяє побачити в діях судді ознак поставленого йому за провину незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторони щодо суті спору через грубу недбалість, наслідком чого є притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

З огляду на зазначене Велика Палата дійшла висновку, що у Вищої ради правосуддя та її Дисциплінарної палати не було достатніх підстав стверджувати, що під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно суддя ОСОБА1 у зв’язку із незазначенням у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторони щодо суті вимог вчинив передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарний проступок та що допущені суддею порушення є настільки значними за характером, способом вчинення і наслідками, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності».

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що Вища рада правосуддя, переглядаючи рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2019 року, констатувала відсутність у діях судді ОСОБА1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, і саме у зв’язку із цим відповідно до пункту 4 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» змінила рішення її дисциплінарного органу, одночасно визначивши інший вид дисциплінарної відповідальності, який мав би бути застосований до судді саме за дисциплінарний проступок, вчинення якого, на її думку, підтвердилося за наслідками такої перевірки.

Отже, немає підстав вважати, що у зв’язку з ухваленням оскаржуваного рішення Вищою радою правосуддя рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 у частині притягнення ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності за пунктом 4 частини першої статті І06 Закону № 1402-VIII залишене без змін, а дисциплінарне провадження стосовно вказаного судді в цій частині триває.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами Вищої ради правосуддя про непотрібність (зайвість) ухвалення окремого рішення про закриття дисциплінарного провадження щодо судді ОСОБА1 у цій частині при зміні рішення Дисциплінарної палати саме через непідтвердження вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Висновки за результатами розгляду скарги судді Шалоти К.В.

Перевіривши доводи скарги судді Шалоти К.В., доповнення до неї, матеріали дисциплінарної справи та врахувавши висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2021 року (провадження № 11-90сап21), Вища рада правосуддя дійшла висновку про необхідність скасування рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 про притягнення судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. до дисциплінарної відповідальності та закриття дисциплінарного провадження стосовно нього з огляду на таке.

Щодо доводів судді Шалоти К.В. про допущення Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя порушення права судді на справедливий суд, принципу рівності та змагальності, оскільки Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в найкоротший строк розглянула дисциплінарну справу за відсутності судді, проігнорувала його клопотання про відкладення розгляду через неможливість взяти участь за наявності для цього поважних причин, чим позбавила можливості реалізувати право на захист, надати пояснення, заявляти клопотання та користуватися іншими процесуальними правами, Вища рада правосуддя зазначає.

Відповідно до статті 129 Конституції України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність усіх сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як невід’ємні частини «права на суд» слід розглядати, зокрема, такі вимоги: принцип «змагальності» процесу, який відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в судовому процесі перед судом (рішення у справі «Екбатані проти Швеції», пункти 24–33).

ЄСПЛ виходить із того, що в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції принцип рівності та принцип змагальності є важливими елементами більш широкого поняття справедливого судового розгляду (рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії», пункт 63). Разом із тим рівність сторін має реалізовуватися в змагальному процесі, у якому сторони мають право знайомитись з усіма доказами або запереченнями, що долучені до справи, висловлювати свою думку про їх наявність, зміст і достовірність у відповідній формі та відповідний час, у разі необхідності – у письмовій формі та заздалегідь.

Порядок підготовки та розгляду дисциплінарної справи регламентований статтями 47–49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Відповідно до статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя повинен бути належним чином повідомлений про засідання Дисциплінарної палати шляхом надіслання такого повідомлення на адресу його місця проживання чи перебування або на адресу суду, в якому такий суддя обіймає посаду, а також шляхом розміщення повідомлення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Частиною другою статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що суддя, скаржник можуть брати участь у розгляді справи самостійно та/або через свого представника.

Згідно з пунктом 12.26 Регламенту Вищої ради правосуддя, який діяв на момент розгляду дисциплінарної справи Першою Дисциплінарної палатою Вищої ради правосуддя, у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.

Зі змісту рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року та матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що розгляд дисциплінарної справи вперше призначено на 28 серпня 2020 року.

Суддю та скаржника повідомлено про розгляд дисциплінарної справи 28 серпня 2020 року шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також шляхом розміщення на вебсайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Водночас роз’яснено учасникам можливість проведення засідання Дисциплінарної палати в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запропоновано подати відповідні клопотання.

28 серпня 2020 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Шалоти К.В. (вх. № 1763/1/6-20), в якій вказано про неможливість взяти участь у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя у зв’язку із перебуванням у щорічній відпустці з 21 серпня до 7 вересня 2020 року, а також висловлено прохання не розглядати дисциплінарну справу за його відсутності.

Розгляд дисциплінарної справи було відкладено на 18 вересня 2020 року.

Суддя та скаржник повідомлені про розгляд дисциплінарної справи 18 вересня 2020 року шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також розміщення на вебсайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Першої Дисциплінарної палати.

При цьому роз’яснено учасникам можливість проведення засідання Дисциплінарної палати в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запропоновано подати відповідні клопотання.

18 вересня 2020 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Шалоти К.В. (вх. № 1763/2/6-20), в якій він повідомив про неможливість участі у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя у зв’язку з проходженням із 14 по 25 вересня 2020 року онлайн-навчання з питань правової охорони інтелектуальної власності в Європейському Союзі та інших провідних юрисдикціях, організованого за підтримки Проєкту Університету Квін Мері в Лондоні «Надання технічної допомоги у створенні Вищого суду з питань інтелектуальної власності в Україні». У заяві суддя Шалота К.В. також просив не розглядати дисциплінарну справу за його відсутності та відкласти її розгляд.

У засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 18 вересня 2020 року прибув представник Управління Служби безпеки України в Житомирській області – слідчий Коршак Ю.А. Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Шалота К.В. у засідання не прибув.

Ураховуючи, що суддя Корольовського районного суду міста Житомира Шалота К.В. вдруге не з’явився в засідання, Перша Дисциплінарна палата вирішила розглянути дисциплінарну справу за його відсутності.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата вжила всіх можливих заходів задля забезпечення судді Шалоті К.В. права на захист, зокрема йому було запропоновано надати пояснення, надіслано копії рішень, ухвалених дисциплінарним органом стосовно нього. Крім того, всю інформацію про рух дисциплінарної справи оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

З огляду на зазначені обставини Вища рада правосуддя вважає, що суддю Шалоту К.В. належним чином було повідомлено про засідання дисциплінарного органу. Крім того, йому було роз’яснено можливість взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, проте наданим правом він не скористався, у засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя повторно не прибув, участь свого представника не забезпечив, письмових пояснень завчасно не надав, а тому доводи скарги про порушення його прав в частині розгляду дисциплінарної справи без його участі, рівності та змагальності сторін не підтвердилися.

Щодо доводів скарги про відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку арешту майна з метою збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (частина третя статті 170 КПК України).

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною першою статті 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт, якщо особа, що його подала, не доведе необхідності такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Звертаючись до суду із клопотанням про накладення арешту на майно, слідчий слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Житомирській області послався на те, що в органу досудового розслідування наявні достатні підстави та розумні підозри вважати, що вилучені під час проведення обшуку предмети є доказами скоєння кримінального правопорушення та мають суттєве значення для встановлення обставин у цьому провадженні, та що накладання арешту дасть можливість запобігти їх приховуванню, псуванню, знищенню, перетворенню та відчуженню.

Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя Шалота К.В. послався на те, що слідчий не довів виправданості застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на зазначене в клопотанні слідчого тимчасово вилучене майно, що може призвести до припинення фізичною особою – підприємцем ОСОБА2 законної підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА1.

Зазначив також, що слідчий і прокурор у судовому засіданні не довели, які ознаки речового доказу мають вилучені під час обшуку предмети і документи в межах вказаного кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України.

Вказав, що під час обшуку 4 листопада 2019 року слідством було вилучено грошові кошти, які використовують у законній діяльності фізична особа – підприємець ОСОБА3 та TOB «Фінансова компанія: “А Фінанс”», дозвіл на вилучення яких не надавався згідно з ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. від 17 жовтня 2019 року.

Зазначив, що будь-яких податкових перевірок, які передували б внесенню відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, контролюючі органи не проводили, а від сплати якого саме виду податку ухиляється фізична особа – підприємець ОСОБА3, слідчий та прокурор у судовому засіданні пояснити не змогли.

Обґрунтовуючи свою позицію, слідчий суддя Шалота К.В. також послався на рішення ЄСПЛ від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації» та від 24 березня 2005 року «Фрізен проти Російської Федерації», у яких зазначено, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Питання в тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

З огляду на наведене слідчий суддя Шалота К.В. дійшов висновку, що слідчий не довів виправданості застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на вказане вище тимчасово вилучене майно, що може призвести до припинення фізичною особою – підприємцем ОСОБА2 законної підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА1, а тому клопотання слідчого про арешт майна не підлягає задоволенню.

Скасовуючи частково ухвалу слідчого судді Шалоти К.В. від 28 листопада 2019 року, Житомирський апеляційний суд в ухвалі від 11 грудня 2019 року зазначив, що паперова документація та електронні носії інформації, вилучені під час обшуку, мають ознаки речових доказів, передбачених статтею 98 КПК України, та потребують дослідження експертним шляхом. Крім того, погодився з висновком слідчого судді Шалоти К.В. стосовно відсутності обґрунтованих правових підстав для накладення арешту на вилучені під час обшуку грошові кошти (окрім 144 купюр номіналом по 500 гривень та 20 купюр номіналом по 200 гривень, які були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки).

Зазначене дає підстави для висновку, що постановлена слідчим суддею Шалотою К.В. ухвала містить мотиви ухвалення такого рішення та істотно, як зазначила в постанові від 23 вересня 2021 року Велика Палата Верховного Суду, не суперечить вимогам глави 17 КПК України, дії судді не містять ознак поставленого йому у провину незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторони щодо суті спору через грубу недбалість, наслідком чого є притягнення його до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1 частини першої статі 106 Закону № 1402-VIII.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що за результатами досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 11 липня 2019 року СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області 13 квітня 2020 року ухвалено рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (встановлено відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

Апеляційний суд надав правову оцінку вказаній ухвалі слідчого судді, перевірив її законність та обґрунтованість, виправив помилки, допущені суддею під час постановлення ухвали від 28 листопада 2019 року.

Водночас Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи не взяла до уваги доводи слідчого судді, що часткова зміна судового рішення не може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Згідно із частиною другою статті 106 Закону № 1402-VIII скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Щодо незазначення слідчим суддею Шалотою К.В. мотивів постановлення Корольовським районним судом міста Житомира ухвали від 28 листопада 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Житомирській області Коршака Ю.А. про арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення 4 листопада 2019 року обшуку, необхідно зазначити, що Вища рада правосуддя діє в межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29–30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.

Під час перевірки скарги судді Корольовського районного суду міста Житомира не встановлено обставин, які вказували б на те, що ухвалення зазначеного судового рішення стало наслідком умисного порушення суддею норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.

Відповідно до статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону № 1402-VIII суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого впливу, тиску або втручання та здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. А тому незадоволення процесуальними діями судді та ухваленими рішеннями під час здійснення правосуддя не на користь скаржника, не свідчать про вчинення суддею дисциплінарного проступку та не є підставою дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 106 Закону № 1402-VIII.

Відповідно із чинним законодавством Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

За результатами розгляду скарги судді Шалоти К.В. Вища рада правосуддя не встановила в діях судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. ознак грубої недбалості чи навмисного порушення закону під час постановлення ухвали від 28 листопада 2019 року у справі № 296/10789/19 під час

Оцінюючи дії слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. під час розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «у ВРП та її Дисциплінарної палати не було достатніх підстав стверджувати, що під час розгляду клопотання слідчого про накладання арешту на майно суддя Шалота К.В. у зв’язку із незазначенням у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторони щодо суті вимог вчинив передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII дисциплінарний проступок та що допущені суддею порушення є настільки значними за характером, способом вчинення і наслідками, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності».

Ухвала слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. від 28 листопада 2019 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна дійсно не містить посилань на дослідження та надання оцінки слідчим суддею протоколу позначення та вручення грошових коштів від 4 листопада 2019 року, а також мотивів неврахування цього доказу при прийнятті рішення про відмову в задоволенні клопотання слідчого. Це вказує на вади у виконанні обов’язку судді щодо мотивування судового рішення. Водночас, оцінюючи мотивованість ухвали в сукупності щодо усіх аргументів, що були підставою клопотання, можна дійти висновку, що суддею надано відповідь щодо ключових аргументів та це не є настільки серйозною помилкою, яка свідчить про наявність складу дисциплінарного правопорушення.

Перевіривши доводи скарги судді, матеріали дисциплінарної справи, взявши до уваги доводи Великої Палати Верховного Суду, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Шалоти К.В. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1, частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Щодо доводів скарги судді Шалоти К.В. про відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Скасовуючи рішення Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2021 року № 195/0/15-21, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 вересня 2021 року зазначила, що не має підстав вважати, що у зв’язку з ухваленням оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя рішення її Першої Дисциплінарної палати від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 у частині притягнення Шалоти К.В. до відповідальності за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII залишене без змін, а дисциплінарне провадження стосовно вказаного судді в цій частині триває.

Велика Палата Верховного Суду з огляду на зазначене погодилася з доводами Вищої ради правосуддя про непотрібність (зайвість) ухвалення окремого рішення про закриття дисциплінарного провадження щодо судді Шалоти К.В. в цій частині при зміні рішення Дисциплінарної палати саме через непідтвердження вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Ураховуючи зазначене, Вища рада правосуддя вважає, що рішення Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2021 року № 195/0/15-21 в частині виключення встановленого Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя в діях слідчого судді Шалоти К.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, Велика Палата Верховного Суду залишила без змін, а отже, в цій частині перегляду не потребує.

Пунктом 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право, зокрема, скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 про притягнення судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. до дисциплінарної відповідальності підлягає скасуванню повністю із закриттям дисциплінарного провадження стосовно нього.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя,

 

вирішила:

 

скасувати повністю рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 про притягнення судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти Костянтина Валерійовича до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

В. о. Голови Вищої ради правосуддя

Дмитро ЛУК’ЯНОВ

 

Члени Вищої ради правосуддя

 

Юлія БОКОВА
Тетяна БОНДАРЕНКО
Сергій БУРЛАКОВ
Олег КАНДЗЮБА
Оксана КВАША
Олена КОВБІЙ
Алла КОТЕЛЕВЕЦЬ
Станіслав КРАВЧЕНКО
Роман МАСЕЛКО
Олексій МЕЛЬНИК
Микола МОРОЗ
Інна ПЛАХТІЙ
Віталій САЛІХОВ
Олександр САСЕВИЧ
Григорій УСИК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ознака до документа: 
Результати розгляду питань щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності