Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Кваші О.О., Мороза М.В., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу, відкриту за скаргами Маселка Р.А. та Чижик Т.В. стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Євгенія Валерійовича,

 

встановила:

 

Зміст дисциплінарних скарг, які надійшли до Вищої ради правосуддя

 

Дисциплінарна скарга Маселка Р.А.

 

До Вищої ради правосуддя 17 травня 2022 року (вх. № М-6/23/7-22) надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. щодо дисциплінарного проступку суддів Окружного адміністративного суду міста Києва Вовка П.В. та Аблова Є.В.

Скаржник зазначає, що судді Вовк П.В. та Аблов Є.В. організували повідомлення іншими особами до правоохоронних органів про мінування будівлі Вищої ради правосуддя, якого насправді не було. Цими діями вони намагались протиправно «зірвати» засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Такий висновок убачається з аналізу відео, оприлюдненого 21 липня 2020 року на офіційному сайті Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ), з назвою «Зловживання в ОАСК: нові епізоди (розшифровка відео)». Ці відео містять аудіозаписи розмов, які зафіксувало НАБУ в кабінеті голови ОАСК ОСОБА_1 під час проведення НСРД у рамках кримінального провадження щодо створення злочинної організації з метою захоплення державної влади шляхом встановлення контролю над Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Вищою радою правосуддя та створення штучних перешкод у їх роботі.

Із вказаного відео вбачається як ОСОБА_1 та Аблов Є.В. намагались зірвати засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке було призначене на 8 квітня 2019 року, на якому повинна була розглядатись справа щодо порушення Абловим Є.В. правил суддівської етики та допущення поведінки, що порочить звання судді. Із записів розмови, яка відбулася 26 березня 2019 року, відомо, що адвокат порадив голові ОАСК та його заступнику найняти «активістів», які подзвонили б до поліції та повідомили про мінування будівлі Вищої ради правосуддя, на що судді погодились.

4 квітня 2019 року голова ОАСК ОСОБА_1 повідомив своєму заступнику Аблову Є.В., що планує зустрітись з начальником поліції міста Києва, щоб той посприяв «зриву» згаданого засідання Вищої ради правосуддя шляхом нібито мінування.

8 квітня 2019 року ОСОБА_1 у телефонній розмові з Абловим Є.В. повідомив, що «все зробили», але «мінування» не спрацювало, оскільки засідання Дисциплінарної палати відбулось, незважаючи на повідомлення про «мінування».

Вказане, на думку скаржника, свідчить, що голова ОАСК ОСОБА_1 та його заступник Аблов Є.В. організували / замовили неправдиве повідомлення про мінування будівлі Вищої ради правосуддя з метою «зірвати» засідання, на якому мало розглядатись питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності Аблова Є.В.

На думку скаржника, суддя ОАСК Аблов Є.В. допустив поведінку, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, в зв’язку з чим його необхідно притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 15 листопада 2023 року вказану дисциплінарну скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З. для попередньої перевірки.

 

Дисциплінарна скарга Чижик Т.В.

 

До Вищої ради правосуддя 9 червня 2022 року (вх. № Ч-1059/1/7-22) надійшла скарга Чижик Т.В. на дії судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В.

У скарзі вказано, що в липні 2019 року НАБУ на своєму офіційному сайті оприлюднило повідомлення та відео під назвою «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адмінсуді Києва», які містять аудіозаписи частини розмови із так-званих «плівок Вовка», тобто запису, який отримано під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) у рамках кримінального провадження. У відео та поясненнях, наданих НАБУ, вказано, що голова Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 створив організовану групу з суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, які спільно розробили та намагалися втілити схему (план дій) зупинення процесу кваліфікаційного оцінювання суддів Окружного адміністративного суду міста Києва шляхом подачі замовних позовів до цього ж суду проти окремих членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ) задля блокування діяльності цього органу, зупинення провадження окремих членів ВККСУ шляхом прийняття судом ухвал про забезпечення позову.

Як стверджує скаржник, суддя Аблов Є.В. відігравав важливу роль у цьому процесі, адже він зафіксований майже на усіх опублікованих НАБУ фрагментах записів, що підтверджує його участь у розробці та реалізації планів голови суду ОСОБА_1. Зокрема, суддя Аблов Є.В. особисто вів переговори з адвокатом щодо подачі штучних позовів, за дорученням ОСОБА_1 давав вказівки адвокату, що необхідно зробити для того, щоб не допустити вступу в силу рішення у справі № 640/2620/19. Ці факти стали підставою для повідомлення 17 липня 2020 року НАБУ про підозру у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 деяким суддям Окружного адміністративного суду міста Києва, у тому числі судді Аблову Є.В.

Про цю справу та дії Аблова Є.В. повідомляли не тільки всі українські засоби масової інформації, але й впливові іноземні, зокрема Financial Times.

Оприлюднені НАБУ факти та плівки стали підставою для підписання українськими громадянами петиції до Президента України про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва, наслідком чого є подання Президентом України до парламенту законопроекту про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та подальша ліквідація цього суду.

На думку скаржника, наведені дії судді Аблова Є.В. є несумісними зі статусом судді, підривають авторитет правосуддя, зокрема, в питаннях моралі, чесності та непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а отже свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку та грубим нехтуванням обов’язками судді.

На підставі наведеного Чижик Т.В. просила відкрити дисциплінарне провадження та притягнути суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В. до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади.

 

Рух дисциплінарної справи

 

Ухвалою від 22 січня 2024 року №151/1дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, в тому числі судді Аблова Є.В., за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Установлено, що дії судді Аблова Є.В. містять ознаки істотного дисциплінарного проступку або грубого нехтування обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє їх невідповідність займаним посадам в розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2024 року дисциплінарну справу стосовно суддів Окружного адміністративного суду міста Києва Вовка П.В. та Аблова Є.В. роз’єднано в окремі дисциплінарні справи стосовно кожного судді. Проведення підготовки до розгляду роз’єднаних дисциплінарних справ доручено члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 17 квітня 2024 року відкрила дисциплінарну справу щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва Вовка П.В. за скаргою Маселка Р.А.

Вища рада правосуддя ухвалою від 11 липня 2024 року № 2128/0/15-24 об’єднала дисциплінарні справи стосовно судді ОАСК Вовка П.В., відкриті за скаргами Маселка Р.А. (вх. № М-3440/27/7-21 від 12 липня 2021 року та вх. № М-6/23/7-22 від 17 травня 2022 року), в одну дисциплінарну справу і передала її на розгляд Третій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя. Проведення підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи доручено члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбі О.В.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 17 липня 2024 року відкрила дисциплінарну справу щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В. за скаргою Чижик Т.В. за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Вища рада правосуддя ухвалою від 18 липня 2024 року № 2240/0/15-24 об’єднала дисциплінарну справу стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В., а відкриту за скаргою Маселка Р.А. (вх. № М-6/23/7-22 від 17 травня 2022 року), із дисциплінарною справою відкритою за скаргою Чижик Т.В. (вх. № Ч-1059/1/7-22 від 9 червня 2022 року), в одну дисциплінарну справу і передала її на розгляд Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Проведення підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи доручено члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З.

 

З метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді Аблова Є.В. копію ухвали про відкриття дисциплінарної справи стосовно нього надіслано за місцем роботи та оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя та запропоновано надати пояснення стосовно доводів та відомостей, викладених у дисциплінарних скаргах і в ухвалах про відкриття дисциплінарних справ (від 22 січня 2024 року №151/1дп/15-24 та від 17 липня 2024 року № 2179/3дп/15-24).

 

Об’єднана дисциплінарна справа призначалась до розгляду на 28 жовтня 2024 року, який було відкладено за клопотанням судді Аблова Є.В.

18 листопада 2024 року розгляд об’єднаної дисциплінарної справи не відбувся у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю доповідача.

13 січня 2025 року розгляд об’єднаної дисциплінарної справи було відкладено за клопотанням судді.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 3 лютого 2025 року відбувся розгляд об’єднаної дисциплінарної справи, в якому взяв участь суддя Аблов Є.В. Скаржники, повідомлені належним чином, шляхом надіслання повідомлень на електронну пошту, у засідання не прибули. Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

 

Пояснення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В.

 

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аблов Є.В. 12 червня 2024 року ( вх. № 2243/0/6-24) надав пояснення, в яких зазначив, що доводи скарг повністю ґрунтуються на інформації, оприлюдненій НАБУ та яка досліджується у кримінальній справі № 991/2030/22, яка на теперішній час розглядається Вищим антикорупційним судом стосовно широкого кола осіб. Із змісту скарги вбачається, що її доводи стосуються широкого кола осіб, а в чому порушення саме судді Аблова Є.В. в скарзі не конкретизовано. На його думку, надання пояснень стосовно відомостей які є предметом дослідження у кримінальній справі є передчасним, і може порушувати права учасників кримінального процесу та негативно вплинути на ухвалення судом законного рішення суду.

Крім того, вказані доводи зазначені в скаргах, були предметом дослідження у Вищій раді правосуддя під час розгляду клопотання Генерального прокурора про тимчасове відсторонення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В. у задоволені якого було відмовлено.

Вища рада правосуддя встановила, що аудіо записи окремих епізодів розмов невстановлених осіб, не ідентифікованих органами досудового розслідування, свідчать лише про наявність розмов між невідомими особами і не доводять існування обґрунтованої підозри.

Суддя вважає, що у поданих дисциплінарних скаргах відсутні будь-які факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що суддею могло бути вчинене правопорушення будь-якого роду. Наполягає, що оприлюднені записи є нічим іншим як монтажем, результат якого немає жодного відношення до реальності.

Суддя Аблов Є.В. зазначив, що в будь-якому випадку докази, зібрані в межах досудового розслідування, якими зазначені аудіо записи не можуть вважатися, оскільки вони не відображають обставини об’єктивної дійсності, не мають юридичного значення у контексті встановлення вини особи, оскільки самі по собі не створюють будь-яких прав та/або обов’язків.

На переконання судді, використання інформації, отриманої внаслідок втручання у спілкування в передбаченому КПК України порядку, для вирішення будь-яких інших завдань, у тому числі з метою притягнення будь-якого до відповідальності, у тому числі дисциплінарної, у спосіб, не визначений КПК України є протиправним. Крім того, не існує жодного вироку чи іншого судового рішення, яким би було доведено вчинення суддею Абловим Є.В. будь-якого злочину, або встановлено обставин вчинення дій, зазначених у скаргах.

Лише постановлений судом вирок, який набрав законної сили має юридичне значення, а надання юридичної оцінки аудіо записам, про які зазначається у скаргах може лише суд у межах відповідного кримінального провадження, а не будь-яким іншим органом, в тому числі Вищою радою правосуддя.

На думку судді, подані скарги є безпідставними та необґрунтованими.

В додаткових поясненнях від 10 січня 2025 року (вх. № 12/4/6-25) суддя Аблов Є.В. зазначив, що строк притягнення до дисциплінарної відповідальності сплинув, та як і строк проведення попередньої перевірки дисциплінарної справи.

В порушення статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя не повідомлений про наявність проєкту висновку за результатами розгляду об’єднаної дисциплінарної справи, а тому немає можливості реалізувати своє право на ознайомлення з ним.

Крім того, вказує на використання бланку не встановленої форми при складанні висновку від 2 жовтня 2024 року, що свідчити про те, що висновок складено та підписано не повноважною особою, а саме членом Вищої ради правосуддя, а не членом Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Вирішуючи питання про притягнення судді Аблова Є.В. до дисциплінарної відповідальності, членом Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З. не враховано стаж роботи на посаді судді, кількість та якість розглянутих справ, низький відсоток скасованих апеляційним та касаційним судом судових рішень, подання заяви про відставку, стан здоров’я, строк давності, відсутність доказів, характер дисциплінарних проступків та обставини його вчинення, ступінь вини судді, внаслідок чого член Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що допущення суддею зазначених вище дій підриває авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливає на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, у подальшому не може здійснювати правосуддя іменем України.

Крім того, не враховано і наявність конфлікту інтересів, оскільки Одеським окружним адміністративним судом розглядаються позовні заяви щодо дій (бездільності) членів Вищої ради правосуддя, в тому числі щодо Котелевець А.В., Бондаренко Т.З., Мороза М.В.

Суддею вказано, що висновками судових експертиз не підтверджується належність голосу в зазначених в проєкті висновку від 2 жовтня 2024 року аудіозаписах – судді Аблову Є.В.

Під час засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Аблов Є.В. заявляючи клопотання вказував, що вину у кримінальному провадженні він не визнає повністю. Вважає використані докази з матеріалів криімнального провадження недопустимими, а їх використання незаконним.

 

Установлено такі фактичні обставини в дисциплінарній справі

 

Аблов Євгеній Валерійович Указом Президента України від 21 травня 2007 року № 432/2007 призначений на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду строком на п’ять років, Указом Президента України від 16 липня 2010 року № 769/2010 переведений на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва в межах п’ятирічного строку, Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4737-VI обраний суддею Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.

 

В 2017 році на розгляді Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя перебували дисциплінарні скарги Бутко К.Т. (6 вересня 2017 року, вхідний № Б-331/9/7-17) та Маселка Р.А. (13 листопада 2017 року, вх. № М-5414/9/7-17) на дії судді окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В.

10 грудня 2018 року ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за скаргами Бутко К.Т., Маселка Р.А. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В.

Дисциплінарна справа неодноразово призначалась до розгляду, зокрема на 18 лютого, 4 березня, 13 березня, 25 березня, 8 квітня 2019 року. У ці засідання суддя Аблов Є.В. не з’являвся з різних причин, а саме: у зв’язку перебуванням на лікарняному, через його зайнятість у розгляді адміністративної справи, через перебування судді у відпустці, через виклик його на вказану дату до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури для участі у проведенні слідчих дій, через перебування на стаціонарному лікуванні, про що повідомляв дисциплінарний орган.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у своєму рішенні зазначила, що вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення судді Аблову Є.В. дотримання процесуальних гарантій та права ефективно будувати свій захист, а тому 8 квітня 2019 року було прийнято рішення про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що розглядаючи адміністративну справу № 826/13844/16 щодо визнання протиправним та скасування результатів виборів членів до Ради громадського контролю при НАБУ суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аблов Є.В. в ухвалі від 14 лютого 2017 року під час вирішення самовідводу, в обґрунтуванні вдався до оцінки правомірності дій детектива НАБУ під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_2 від ДАТА_1, яке стосується судді Аблова Є.В. та членів його родини, звинуватив детектива НАБУ у зловживанні владою та службовим становищем, перевищенні службових повноважень, чим допустив втручання в діяльність вказаного детектива та порушив презумпцію невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (стаття 17 КПК України).

Викладаючи таку негативну оцінку діям детектива НАБУ в ухвалі суду від 14 лютого 2017 року, суддя Аблов Є.В. фактично використав авторитет посади судді у власних інтересах.

Внаслідок вчинення суддею дисциплінарних проступків його було притягнено до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Вказані дії судді також визнані як істотний дисциплінарний проступок, що є несумісним зі статусом судді.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2019 року № 3402/0/15-19 вказане рішення змінено та застосовано до судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В. дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

 

17 березня 2021 року детективами НАБУ за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – САП), завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_3 від ДАТА_2 (об’єднаного із кримінальним провадженням № НОМЕР_4 від ДАТА_3, раніше виділеного із кримінального провадження № НОМЕР_1 від ДАТА_4), за підозрою декількох суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, в тому числі ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109 Кримінального кодексу України (далі – КК України), за фактом участі у злочинній організації, участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, зокрема, встановлення контролю над ВККСУ, Вищою радою правосуддя та їх членами шляхом умисного зловживання повноваженнями судді, створення штучних перешкод у діяльності ВККСУ та її членами, втручання в діяльність посадових осіб в органах державної влади, в тому числі для «зриву» кваліфікаційного оцінювання суддів.

17 червня 2022 року САП в порядку статті 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) направлено до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні № НОМЕР_3 від ДАТА_2 за обвинуваченням, стосовно суддів окружного адміністративного суду міста Києва, зокрема, ОСОБА_2.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2024 року кримінальне провадження, зокрема, стосовно судді ОСОБА_2 призначено до судового розгляду і розгляд справи наразі триває.

Крім того, 2 серпня 2019 року в межах досудового розслідування кримінального провадження № НОМЕР_1 від ДАТА_4 повідомлено про підозру, в тому числі, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109 КК України та надалі прокурором матеріали досудового розслідування виділено в окреме кримінальне провадження № НОМЕР_5 від ДАТА_5 (слідчими у тому числі є детективи НАБУ), в якому 7 листопада 2019 року досудове розслідування завершено та до теперішнього часу продовжується виконання прокурорами Офісу Генерального прокурора вимог статті 290 КПК України.

У межах здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях № НОМЕР_1 від ДАТА_4, № НОМЕР_5 від ДАТА_5, № НОМЕР_4 від ДАТА_3, № НОМЕР_3 від ДАТА_2 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109 КК України та інших осіб, у тому числі за фактами, за версією слідства, захоплення державної влади, зокрема, у ВККСУ, Вищій раді правосуддя, а також перешкоджання діяльності ВККСУ та її членів тощо, під час проведення у 2019 році детективами НАБУ НСРД стосовно, зокрема, судді ОАСК ОСОБА_2 на підставі відповідних судових рішень в установленому законом порядку зафіксовано на носіях інформації ряд розмов, зокрема, ОСОБА_2 та інших осіб у їх службових кабінетах ОАСК та інших місцях, із змісту яких вбачається планування та подальше вчинення певних неправомірних дій та відповідних кримінальних правопорушень суддями ОАСК, у тому числі, ОСОБА_2.

Під час досудового розслідування зазначених кримінальних проваджень детективами НАБУ в порядку статей 266, 237 КПК України здійснено дослідження та огляд матеріалів НСРД (розсекречених носіїв інформації – карток пам’яті з аудіозаписами) та за результатами встановлення важливих розмов складено відповідні протоколи оглядів.

У цих протоколах відображено стенограми розмов, зокрема, судді ОАСК ОСОБА_2, а також інших осіб – відвідувачів службових кабінетів ОАСК у 2019 році, яким повідомлено про фактичні обставини неправомірних дій суддів ОАСК.

Зокрема, у томі 201 арк. 193 кримінального провадження № НОМЕР_3 в протоколі огляду інформації отриманою за результатами негласних слідких дій від 3 листопада 2020 року (протокол НСРД – аудіо контроль особи (містить позначку про розсекречення) № 19/3341т від 27 травня 2019 року (аудіоконтроль особи проводився у період з 13 лютого до 16 травня 2019 року), відносно ОСОБА_2 у його службовому кабінеті, як заступника голови ОАСК) ) в якому міститься розмова такого змісту:

 

«26.03.2019 10:06

 

АДВОКАТ. – Ну, до 8-го, ну, там три недели. Надо нанимать активистов, которые будут звонить и говорить, что ВРП заминировано, как-то.

ОСОБА_2. – В смысле, две недели?

АДВОКАТ. – Ну, там же есть одна судья Соломенского суду, как ее, на «ЛІТЕРА_1». Как рассматривается ее дело, постоянно ВРП минируют.

ОСОБА_2. – Не, я не буду вдаваться в эти игры, [ненормативна лексика] оно мне надо. Я им написал: « Так, я ушел в отпуск». Я им пишу, что «я с 1-го по».

АДВОКАТ. – Их не колошит, отпуски, больничные.

ОСОБА_2. – Ну, смотри, я им пишу в этот же, вот это когда, сейчас писал, я пишу: «Я з 1-го квітня по 26 буду знаходитися у відпустці з метою оздоровлення, не буду перебувати за місцем мешкання, місцем реєстрації. Повідомляю Вас заранее». А они, невзирая на это, [ненормативна лексика] на 8-е, понимаешь?

АДВОКАТ. – Давай подпишем договор, а я им приду устрою (1 сл.), и отводы, НАЗК, и расскажу, как они преследуют судей Окружного админсуда».

 

Також, в тому ж кримінальному провадженні (том 200) міститься протокол огляду від 5 – 6 березня 2021 року щодо огляду протоколу НСРД – аудіоконтроль особи (містить позначку про розсекречення) № 19/3341т від 27 травня 2019 року (аудіоконтроль особи проводився у період з 13 лютого до 16 травня 2019 року), відносно ОСОБА_2 у службовому кабінеті заступника голови ОАСК), в якому міститься такі розмови:

 

« 26.03.2019 12:29:15-12:34:47 (том 200, арк. 116)

 

ОСОБА_2. – Ну, хорошо, давай решим, для меня очень вот другой важный вопрос. 8-е число, тут до 8-го еще [ненормативна лексика]. Что с 5-м? (сміється) 8-е, я, [ненормативна лексика], (2 сл. пошепки) перезвонить, что Рада заминирована вообще?

ОСОБА_3. – Ти таке не кажи, это неконституционно.»

 

Зазначені розмови свідчать про міркування судді Аблова Є.В. щодо варіантів «зривів» засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначеного на 8 квітня 2019 року. Судді Аблову Є.В. надійшла пропозиція від адвоката щодо організації неправдивого повідомлення про мінування будівлі Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Аблова Є.В. «8 числа» (необхідно розуміти 8 квітня 2019 року), на що Аблов Є.В. спочатку не погодився та вказав, що написав заяву до Вищої ради правосуддя про те, що він знаходиться у відпустці. Проте суддя Аблов Є.В. висловив незадоволення, через те, що незважаючи на завчасне повідомлення дисциплінарного органу, що він буде перебувати у відпустці, однак Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя призначила справу на 8 квітня 2019 року. У наступній розмові суддя Аблов Є.В. вже пропонує вирішити для нього важливе питання, яке відбудеться восьмого числа і запитує іншого суддю, що ж йому робити восьмого та радиться з співрозмовником щодо того чи передзвонити що Вища рада правосуддя замінована?

 

Крім того, згідно з протоколом НСРД – аудіоконтроль особи (містить позначку про розсекречення) № 19/3341т від 27 травня 2019 року (аудіоконтроль особи проводився із 19 лютого до 11 травня 2019 року) та іншими матеріалами досудового розслідування під час досудового розслідування кримінального провадження № НОМЕР_1 на підставі відповідних ухвал слідчого судді проведено НСРД щодо заступника голови суду ОАСК ОСОБА_2, а саме аудіоконтроль судді ОСОБА_2 у приміщенні службового кабінету заступника голови ОАСК, що розташований за адресою: вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1.

4 квітня 2019 року у період з 22:13:24 – 22:15:59 зафіксовано розмову у службовому кабінеті заступника голови ОАСК ОСОБА_2 з суддями

ОСОБА_1, ОСОБА_3 (викладено максимально повністю наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувались прізвища суддів) ( том 200, арк. 244-245):

ОСОБА_1. – По ОСОБА_2 будет в одинадцять часов встреча, ну, надо ж это.

ОСОБА_2. – У тебя встреча?

ОСОБА_1. – Ой.

ОСОБА_2. – У меня в девять завтра дело.

ОСОБА_1. – Ну, это у тебя, а у меня планируется.

<…>

ОСОБА_1. – Встреча.

ОСОБА_1. – С начальником милиции.

ОСОБА_3. – Ой, [ненормативна лексика] с ОСОБА_4 (начальник ГУ НП м. Києва – прим.) что ли? Та-ну, вы, или главное, поменяться?....

ОСОБА_1. – С ОСОБА_5, да.

ОСОБА_3. – Ну тот пьяница, він [ненормативна лексика].

ОСОБА_1. – Та не, пьяница-не пьяница.

ОСОБА_1. – Он должен правильно реагировать на определенных минеров.

ОСОБА_2. – Ааа, если позвонят.

ОСОБА_3. – Там, «помогут», [ненормативна лексика], ладно.

ОСОБА_2. – Они «помогут». Они могут ОСОБА_6 (голова ВРП - прим) позвонить и сказать: «Аллё, [ненормативна лексика]ты там умничаешь, понял все?!».

ОСОБА_1. – Та нет, ему уже.

ОСОБА_1. – Сегодня я был у «твоих друзей».

ОСОБА_2. – [ненормативна лексика], у моих друзей.

ОСОБА_3. – «ОСОБА_7».

ОСОБА_1. – Они говорят: «Как это? Это наш друг, его надо спасать!».

ОСОБА_2. – Ну, желательно было бы, [ненормативна лексика] (сміється).»

 

Із вказаної розмови вбачається, що суддя ОАСК Аблов Є.В. під час розмови з іншим суддею ОАСК та головою цього суду ОСОБА_1, який повідомив про намір зустрітися з «начальником міліції» для організації «правильного реагування на деяких мінувальників», не заперечував проти цього, та підтвердив: «Ага, если позвонят». Тобто висловив намір та бажання «вирішити питання» щодо зриву розгляду стосовно нього дисциплінарної справи у запропонований головою ОАСК ОСОБА_1 спосіб. Суддя Аблов Є.В. обурювався, сумнівався, що особи, яких ОСОБА_1 назвав друзями Аблова Є.В. здатні йому допомогти, та висловив міркування, що вказані особи – «вони» могли б навіть зателефонувати голові Вищої ради правосуддя та наказати йому вирішити його «питання». На це голова ОАСК ОСОБА_1 повідомив, що друзі Аблова Є.В., з якими він зустрічався, сказали, що будуть його (Аблова Є.В.) «рятувати», на що суддя Аблов Є.В. висловив сподівання щоб таке рятування відбулося, – «желательно было бы». Вказане свідчить про прагнення Аблова Є.В. в будь-який спосіб, в тому числі і шляхом неправдивого (фейкового) повідомлення в правоохоронні органи про мінування будівлі Вищої ради правосуддя, уникнути звільнення його з посади судді внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності.

 

Згідно з протоколами НСРД – аудіо контроль особи (містить позначку про розсекречення) № 19/3342т від 27 травня 2019 року (аудіоконтроль особи проводився із 19 лютого до 11 травня 2019 року), № 19/4179т від 25 червня 2019 року (аудіоконтроль особи проводився із 13 лютого до 5 червня 2019 року) та іншими матеріалами досудового розслідування під час досудового розслідування кримінального провадження № НОМЕР_1 на підставі відповідних ухвал слідчого судді проведено НСРД щодо голови суду ОАСК ОСОБА_1, а саме аудіоконтроль судді ОСОБА_1 у приміщенні його службового кабінету голови ОАСК, що розташований за адресою: вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1.

8 квітня 2019 року у період з 15:19:40 – 15:23:25 зафіксовано розмову у службовому кабінеті голови ОАСК ОСОБА_1 (викладено максимально повністю наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувались прізвища суддів):

ОСОБА_1. (говорить по телефону з суддею ОСОБА_2): – Кому позвонить? Не понял.

ОСОБА_2. (абонент, який розмовляє по телефону з ОСОБА_1, чітко чутно його голос): – Ну ты обьяснял, а они сделали, нет?

ОСОБА_1. (говорить по телефону): – Все сделали! Ну, никто, не захотела выходить.

ОСОБА_2. (абонент, який розмовляє по телефону з ОСОБА_1, чітко чутно його голос): – Так, а как?

ОСОБА_1. (говорить по телефону): – Да, с того не пускали, с того не пускали, она сказала: «Идите все [ненормативна лексика], я буду работать».

 

Вказані розмови знайшли свої підтвердження у аудіофайлі 20190408_151902_4120_ACCC8EF9B080.mkv; 20190326_110950_5DB6_ACCC8E9FAFC6.mkv;)

 

Із цієї телефонної розмови вбачається, що суддя Аблов Є.В. зателефонував голові ОАСК ОСОБА_1 та запитав чи той дзвонив і чи «вони» зробили. На це ОСОБА_1 повідомив, що план про мінування будівлі Вищої ради правосуддя для «зриву» засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке мало відбутись 8 квітня 2019 року, реалізований, однак не спрацював, оскільки засідання відбулось, незважаючи на факт «мінування». Те, що суддя Аблов Є.В. розпитував голову ОАСК ОСОБА_1 в телефонній розмові, чи той пояснював виконавцям фейкового мінування і чи вони це зробили, свідчить про чіткий намір та умисність дій щодо «зриву» вказаного вище засідання у спосіб фейкового мінування будівлі Вищої ради правосуддя та про його незадоволення, що цей план не спрацював.

 

Вказаний факт «мінування» будівлі Вищої ради правосуддя підтверджується листом Головного управління Національної поліції у місті Києві, у якому зазначено, що відповідно до бази даних Інформаційного порталу Національної поліції України 8 квітня 2019 року о 8 год 57 зафіксовано повідомлення про замінування членами ГРД приміщення Вищої ради правосуддя за адресою: м. Київ, вул. Студентська, 12а.

Також таке підтверджується інформацією з вебсайту «Українська правда» (https://www.pravda.com.ua/news/2019/04/8/7211604/), де зазначено: «Активістка також розповіла, що перед засіданням у понеділок будівлю ВРП «замінували».»

Наведені обставини свідчать про обговорення, планування, та здійснення повідомлення про мінування будівлі Вищої ради правосуддя з метою зірвати засідання Дисциплінарної Палати Вищої ради правосуддя на якому розглядалась дисциплінарна справа та нівелювання інституту «дисциплінарної відповідальності». При тому, що при першому обговоренні з адвокатом, суддя Аблов Є.В. нібито відмовився від ідеї «мінування» будівлі Вищої ради правосуддя, проте в подальшому «розглянув» такий розвиток події, а далі і реалізував його здійснення за допомогою Голови ОАСК ОСОБА_1 контролював хід цих подій та вислуховував звіт щодо їх виконання. Таке свідчить про умисність дій судді Аблова Є.В. та ретельність їх планування.

 

Крім зазначеного, згідно з протоколів НСРД – аудіоконтроль особи (містить позначку про розсекречення) № 19/4179т від 25 червня 2019 року (аудіоконтроль особи проводився із 13 лютого до 5 червня 2019 року) та іншими матеріалами досудового розслідування під час досудового розслідування кримінального провадження № НОМЕР_1 на підставі відповідних ухвал слідчого судді проведено НСРД щодо голови суду ОАСК ОСОБА_1, а саме аудіоконтроль судді ОСОБА_1 у приміщенні службового кабінету голови ОАСК, що розташований за адресою: вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1.

 

13.02.2019 проміжок часу 11:22:10 – 11:23:01 ( арк. 9)

ОСОБА_2. – (розмовляє по телефону) – Ало, ало = ОСОБА_8 привет= Слышишь, а шеф спрашивает, просто нельзя ли там все как-то сдать вместе, там через пятнадцать минут разницы? Да и все. Нет? Чтобы там их готовить что там?. Хорошо. А, понял, понял. А что-то не видно, [ненормативна лексика], что-то не видно [ненормативна лексика]. Сейчас будем искать. Что-то не видно.

ОСОБА_1. – Когда сдал?

ОСОБА_2. – Ты вчера. Ага, понял, все есть. Все. Понял, понял, есть, да. Пока, пока. Спасибо. (телефону розмову завершено)

ОСОБА_2. – По почте отправил.

<…>

15.02.2019 ( проміжок часу на відео з 10:16:55 – 10:17:55)

(арк. 27)

ОСОБА_1. – Нам бы истцов, он, да, он поставил, он дал хорошего истца.

ОСОБА_2. – Звоню, звоню, он сейчас не берет трубку. Вот написал, он наверное где-то в этом? ( йде мова про розмову з адвокатом)

<…>

15.02.2019 ( проміжок часу на відео з 10:18:38 – 10:18:55)

(арк. 28)

ОСОБА_1. – Иски начались, а ты?

ОСОБА_9. – Иски начались.

ОСОБА_10 – Какие иски?

ОСОБА_2. – От твоего имени подать иски к членам ВККС.

 

15.02.2019 ( проміжок часу на відео з 10:21:21 – 10:23:55)

(арк. 29)

 

ОСОБА_2. – Что-то спросить у ОСОБА_8? У ОСОБА_8 что-то спросить?

ОСОБА_1. – «ОСОБА_8, может еще каких-то истцов найдешь, чтоб больше разошлось?»

ОСОБА_2. (розмовляє по телефону) – Ало,Ало. Добрый день. Ты на Съезде? Я тебя не отвлекаю. Ты не за ОСОБА_11 бегаешь? Я понял. ОСОБА_8, значит слушай, что у тебя хотели здесь попросить. Эээээ, а может, еще есть? Вот этот хороший человек обратился. Права нарушены, видно, что подборка такая, правильная. А может, проблема-проблема знаешь в чем? Ну, почти все три попали к людям, которые могут просто взять і залишить без розгляду. Ну, короче, ОСОБА_12 люди, [ненормативна лексика]. У них право даже в суде не порушиться. А нет ли возможности, может, еще найти такого же.

ОСОБА_1. – Отзывать не надо.

ОСОБА_2. (розмовляє по телефону) – Нет, не отзывать, просто найти такого же человека и аналогичные, только от, от другого. Да, да, да, да, да. Алло, да, слышу, слышу. Алло (телефону розмову завершено)

<…>

ОСОБА_2. (розмовляє по телефону) – Поговори еще с кем-то. Просто, чтобы от другого, «ОСОБА_13». Ну, те пусть тоже остаются, и эти будут еще три. Да? Это вот. ОСОБА_8, пожалуйста, личная просьба, пожалуйста. Спасибо, спасибо, спасибо. Да-да-да-да. Не-не, ну, все правильно. Да-да-да-да, спасибо, спасибо (телефону розмову завершено)

ОСОБА_2. – ….Короче, сказал будет искать, значит, второго человека.

ОСОБА_1. – Ну, отлично.

ОСОБА_2. – [ненормативна лексика], еще бы от кого-то кинуть, чтоб они поняли всю.

 

(проміжок часу на відео з 10:29:26 – 10:30:11)

(арк. 31)

 

ОСОБА_1 – Все написано, истцов ищите.

ОСОБА_2. – Да.

ОСОБА_1 – Чем больше истцов, тем меньше шансов ВККС, [ненормативна лексика], нас достать. По другим членам пойдут в конце, в марте, да.

ОСОБА_2. – В конце марта, да. Я просто думаю. А там еще сколько членов в конце марта? Штук 3-4 тоже?

ОСОБА_1 – Что-что?

ОСОБА_2. – Штук 3-4 члена, да?

<…>

ОСОБА_1. – Та много.

ОСОБА_9. – Ты, мне скажи, но с обеспечкой же никто не будет баловаться, или?

ОСОБА_3. – Почему?

ОСОБА_1. – Почему? Ну если завтра тебя будут выгонять.

ОСОБА_9. – А-а, не, ну, тогда можно.

ОСОБА_1. – То, как ты считаешь? Что надо делать тогда будет?

ОСОБА_9. – Обеспечку надо будет.

 

(арк. 31)

(проміжок часу на відео з 10:53:11 – 10:53:28)

 

ОСОБА_1. – ОСОБА_14, иски зашли.

ОСОБА_15. – Я знаю, я все знаю.

ОСОБА_1. – Он нашел хорошего истца. Он нашел того, кто принимал участие в конкурсе. Но он, к сожалению ( н/д).

<…>

ОСОБА_2. – Я ему только что звонил, попросил, чтоб кто-то еще другого нашел.

Вказані розмови знайшли свої підтвердження у відеофайлах 15-02-2019_00-00-00, 13-02-2019_00-00.

 

З цих розмов слідує, що голова ОАСК ОСОБА_1 повідомив Аблова Є.В.. що вже все написано, очевидно, маючи на увазі позови до ВККСУ та до їх членів, з метою блокування роботи ВККСУ, і запитав, чи «ви шукаєте позивачів». На це Аблов Є.В. надав ствердну відповідь.

Голова ОАСК ОСОБА_1 продовжив розмову та сказав, що чим більше буде позивачів, тим складніше буде ВККСУ «їх дістати», тобто ВККСУ складніше буде провести кваліфікаційне оцінювання суддів ОАСК.

Далі вони обговорювали можливість постановлення за штучно пред’явленими позовами судових ухвал про забезпечення цих позовів, висловлюючи сумнів, чи зроблять це судді, які будуть розглядати сфабриковані ними позови.

Однак голова ОАСК ОСОБА_1 щодо цього заперечив та звертаючись до судді-співрозмовника з питанням: «А якщо тебе будуть звільняти, тоді що потрібно робити?». Суддя Аблов Є.В. із цього приводу не висловлює будь-яких заперечень.

Надалі з контексту розмови судді Аблова Є.В. з головою ОАСК ОСОБА_1 та іншими суддями цього суду вбачається, що на повідомлення голови ОАСК про те, що позови надійшли (необхідно розуміти – до суду), суддя Аблов Є.В. констатує, що дзвонив комусь та просив, щоб ще знайшли позивачів для пред’явлення позовів.

Вказані розмови свідчать, що суддя Аблов Є.В. домовлявся з адвокатом про організацію подання позовів до членів ВККСУ, обрання часу подання, обговорював кількість необхідних позовних заяв, просив знайти ще одну людину для подання позову до членів ВККСУ та особисто дякував за це адвокату. Вказував, що це його особисте прохання.

 

Крім того, згідно з протоколами НСРД – аудіоконтроль особи (містить позначку про розсекречення) № 19/3341т від 27 травня 2019 року (аудіоконтроль особи проводився із 19 лютого до 11 травня 2019 року) та іншими матеріалами досудового розслідування під час досудового розслідування кримінального провадження № НОМЕР_1 на підставі відповідних ухвал слідчого судді проведено НСРД щодо заступника голови суду ОАСК ОСОБА_2, а саме аудіоконтроль судді ОСОБА_2 у приміщенні службового кабінету заступника голови ОАСК, що розташований за адресою: вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1 (протокол огляду від 3 листопада 2020 року, том 201, арк. 191 – 192):

«26.03.2019 проміжок часу 09:53 – 10:17

 

ОСОБА_2. – Ну, послушай, смотри, шеф спрашивал, может знаешь, как, они? Говорит: «Сделаем, по этому иску кинуть апелляцию».

АДВОКАТ. – Мы все равно кинем.

ОСОБА_2. – И как только оно в апелляцию пойдет, может отозвать этот иск, ну чтоб.

АДВОКАТ. – Чтоб оставить без рассмотрения.

ОСОБА_2. – Или оставить без рассмотрения, как там правильно?

АДВОКАТ. – Ну, посмотрим, что он напишет в обоснование.

АДВОКАТ. – Вдруг он напишет, что наши права не порушені. Ну, это все для этого и ( 1 сл.), чтоб лишить первую инстанцию.

ОСОБА_2. – Но, может так будет, что он пишет «не порушене право», а в апеляции ОСОБА_25 быстро за две недели рассмотрит и напишет: «тут не тільки не порушено право, тут еще и т-т-т-т», и выпишет [ненормативна лексика].

АДВОКАТ. – Потому, что он еще что-то спрашивал по поводу «порушенного права»? Тут надо всем вместе ОСОБА_16 «шатать», понимаешь? Если напишет, что «право не порушено», то что тут торопиться? Пусть висит, на ОСОБА_17 зашло.

ОСОБА_2. – Ну давай посмотрим, как оно пойдет.

АДВОКАТ. – Следующее на ОСОБА_17 зашло по ОСОБА_18, ОСОБА_18. 29-го я подам же еще иски. Подавать?

ОСОБА_2. – Да, конечно, это будем сейчас что-то другое думать, потому что, [ненормативна лексика], это вот.»

 

Зі змісту цієї розмови вбачається, що Аблов Є.В. повідомляє адвоката, що шеф (необхідно розуміти голову ОАСК ОСОБА_1) запитував, що необхідно зробити за відповідним позовом, необхідно розуміти, який вони готували та контролювали його розгляд, та пропонує подати апеляцію. Адвокат погоджується на це, на що Аблов Є.В. повідомляє, що як тільки дійде до апеляції, то потрібно відкликати позов або залишити його без розгляду, як це має бути правильно. На що адвокат сказав, що все буде залежати від обґрунтування рішення.

Продовжуючи розмову висловив перестороги, що, можливо, в рішенні буде написано, що право позивача не порушено, а в апеляційному суді можуть зробити ще й висновок, що не тільки не порушено право позивача, а і інші підстави для відмови в позові. Тому, Аблов Є.В. сказав, що не треба поспішати та варто поспостерігати за розвитком подій.

Далі суддя Аблов Є.В. на питання адвоката, чи подавати ще позови, надає ствердну відповідь і зазначає, що «будемо зараз щось інше думати».

Отже, суддя Аблов Є.В. веде розмови, які свідчать про його активну роль в організації і поданні позовів, контроль за їхнім проходженням у суді, обговорює необхідність оскарження рішення не на їхню користь та погоджує подання наступних позовів.

Як встановлено з матеріалів кримінальних проваджень та з Єдиного державного реєстру судових рішень прикладом позовів, які пред’являються за ініціативою, в тому числі, і судді Аблова Є.В., слугує справа № 640/2620/19 (за адміністративним позовом ОСОБА_19 до Голови ВККСУ, члена ВККСУ ОСОБА_20, члена ВККСУ ОСОБА_21, треті особи – Голова Державної судової адміністрації України, ВККСУ, про визнання протиправними дій, зобо’язати вчинити дії); справа № 640/2574/19 (за адміністративним позовом ОСОБА_19 через свого представника ОСОБА_22 до Голови ВККСУ, члена ВККСУ ОСОБА_20, треті особи: Рада адвокатів України, ВККСУ, про визнання протиправними дій, визнання відсутності повноважень та зобов’язання утриматись від здійснення повноважень); справа № 640/5874/19 (за адміністративним позовом ОСОБА_19 до Голови ВККСУ, члена ВККСУ ОСОБА_20, члена ВККСУ ОСОБА_23, треті особи: Рада суддів України, ВККСУ, про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання відсутності повноважень); справа № 640/5499/19 (за адміністративним позовом ОСОБА_24 з позовом до члена ВККСУ ОСОБА_20 про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії); справа № 640/5501/19 (за адміністративним позовом ОСОБА_24 з позовом до члена ВККСУ ОСОБА_21 про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії); справа № 640/5743/19 (за адміністративним позовом ОСОБА_24 до члена ВККСУ ОСОБА_21, за участю третьої особи ВККСУ про визнання дій протиправними, встановлення відсутності повноважень).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року у справі № 640/5499/19 визнано протиправними дії члена ВККСУ ОСОБА_20 з прийняття та підписання рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 грудня 2018 року № 327/зп-18. Встановити відсутність визначених Законом України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у члена ВККСУ ОСОБА_20 повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з 25 жовтня 2018 року.

Крім того, факти розмов саме за участі судді Аблова Є.В. підтверджується копією висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису № 23078/3434-3436 у кримінальному провадженні № НОМЕР_5, складений 14 лютого 2020 року ; копією висновку експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 18039/11923-11985 за результатами проведення комплексної судової експертизи відео-, звукозапису у кримінальному провадженні № НОМЕР_3, складений 14 липня 2021 року; копією висновку експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 19861/17855-17887 за результатами проведення комплексної судової експертизи відео-, звукозапису у кримінальному провадженні № НОМЕР_3, складений 16 липня 2021 року; копією висновку експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 9271/34722-35302 за результатами проведення комплексної судової експертизи відео-, звукозапису у кримінальному провадженні № НОМЕР_3, складений 27 грудня 2022 року, встановлено приналежність та відповідність голосу Аблова Є.В. під час провадення НСРД у службових кабінетах ОАСК в 2019 році.

Наявність вказаних розмов та позовів свідчить про те, що суддею Абловим Є.В. вчинялися дії (обговорювання, планування та контроль виконання) для перешкоджання діяльності членів ВККСУ шляхом організації подання позовів для «блокування» роботи ВККСУ, з метою «зриву» кваліфікаційного оцінювання.

 

Правове регулювання та висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя:

 

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Складаючи присягу судді, особа, призначена на посаду судді, присягає Українському народу, у тому числі, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 цього Закону).

Згідно зі статтею 58 вказаного Закону питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Затверджуючи 22 лютого 2013 року Кодекс суддівської етики, положення якого спрямовані на встановлення етичних стандартів, пов’язаних зі статусом судді, XI черговий з’їзд суддів України вказав, що, усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку із чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Статтею 1 Кодексу суддівської етики закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього Кодексу суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Подібні вимоги до поведінки судді закріплені у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача; спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів (пункти 3.1, 3.2).

Відповідно до Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх видах його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення як під час виконання професійних обов’язків, так і в особистому житті. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, неупередженість, урівноваженість та професійна придатність судді поставлена під сумнів. Суддя повинен завжди прагнути до того, щоб його / її поведінка була гідною суддівської посади та відповідала очікуванням розважливих, законослухняних та добре поінформованих громадян.

У Рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011 зазначено: «Додержання присяги є обов’язком судді, що передбачено пунктом 4 частини четвертої статті 54 Закону про судоустрій та кореспондується з пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України. Вказане дає підстави вважати, що дотримання суддею присяги – його конституційно визначений обов’язок. Таким чином, присяга судді має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов’язання судді».

Особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав та свобод особи.

Наведене дає підстави для висновку, що етичними нормами і стандартами професійної поведінки судді охоплюється заборона дій або бездіяльності у професійній або інших сферах життя, які з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача можуть викликати сумніви в незалежності, неупередженості, безсторонності суду й завдати шкоди авторитету судової влади.

Суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя, та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів, його поведінка має відповідати високому статусу його посади.

У Бангалорських принципах поведінки суддів, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів.

Норми суддівської етики пред’являють до судді ще вищі вимоги, тому встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини свідчать про неналежну поведінку судді Аблова Є.В., яка порочить звання судді та принижує авторитет судової влади, та є грубим порушенням норм суддівської етики.

У пункті 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 цього Висновку).

Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а також в особистому житті.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед оточуючих (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

Зазначені обов’язки судді є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

У Постанові Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13 зазначено: «Авторитет судової влади залежить від дій кожного судді…Тільки для захисту прав і свобод людини суддя може і повинен використовувати свої повноваження. І саме для цього судді отримують свою незалежність, яка не є ані привілеєм, ані шляхом до збагачення…Незалежний суд є основою вільної, демократичної та правової держави. І для судді немає і не може бути ніякої іншої мети, окрім верховенства права та захисту прав людини. Саме цими цінностями керується Верховний Суд у своїй діяльності».

На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, постанова Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13).

Впевненість громадськості в судовій владі підривається, якщо прийняте судове рішення суддею створює враження такого, що було прийнято під стороннім впливом. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін у розгляді конкретної справи, але й з боку суспільства у цілому.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки, як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.

Законом не визначається поведінка, допущення якої порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, а також поняття «авторитет правосуддя» для визначення складу зазначеного дисциплінарного проступку. Такі поняття є оціночними і визначаються суб’єктивно залежно від характеру допущених суддею дій чи його бездіяльності та інших обставин конкретної ситуації, що стала предметом дисциплінарного провадження.

Укладачі Коментаря до Кодексу суддівської етики, спираючись на аналіз положень міжнародних актів, які стосуються базових принципів діяльності судді, а також на національне законодавство (на час затвердження цього Кодексу діяв Закон України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»), спробували сформулювати, зокрема, базові поняття у сфері дисциплінарної відповідальності суддів таким чином.

Систематичне порушення правил суддівської етики – це неодноразове порушення правил поведінки суддею, пов’язане з умисними діями або нехтуванням встановленими правилами, внаслідок якого може бути втрачена довіра до суду як до органу, створеного для захисту прав і свобод громадян у демократичному суспільстві.

Одноразове грубе порушення правил суддівської етики – це настільки серйозне порушення правил поведінки суддею, яке, навіть вчинене одноразово, на думку розсудливого громадянина, може призвести до втрати довіри до суду як органу, створеного для захисту прав і свобод громадян у демократичному суспільстві.

Авторитет правосуддя – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність щодо здійснення правосуддя, а саме таких, як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві.

Дослідивши та проаналізувавши обставини у цій дисциплінарній справі, врахувавши письмові пояснення судді Аблова Є.В., наведені норми національного законодавства та міжнародні стандарти у сфері суддівської етики та дисциплінарної відповідальності суддів, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аблов Є.В. допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішення в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

А тому, незалежно від наявності або відсутності вироку суду, дисциплінарний орган оцінює в цьому випадку поведінку судді для визначення наявності ознак дисциплінарного проступку.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Події, які є предметом розгляду, набули розголосу в засобах масової інформації та викликали негативну оцінку громадськості щодо діяльності суду, зокрема щодо чесності суддів, що, безумовно, має негативний вплив на авторитет не лише Окружного адміністративного суду міста Києва, а й судової системи в цілому.

Вказані події стали підставою для підписання українськими громадянами петиції до Президента України про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва, наслідком чого є подання Президентом України до парламенту законопроекту про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та подальша ліквідація цього суду (Закон України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду»).

Пояснення, надані суддею Абловим Є.В., про невизнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушеннях, недопустимість доказів не спростовують допущених суддею порушень. Планування, обговорення, намагання «зірвати» засідання Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та нівелювання інституту «дисциплінарної відповідальності» свідчать про умисність дій судді Аблова Є.В. та допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Стосовно доводів судді Аблова Є.В. про те, що не встановлено, що голос на аудіозаписах належить саме йому, необхідно зазначити таке. Відповідно до вказаних вище висновків судових експертиз відео- і звукозаписів встановлено, що на досліджених аудіозаписах, що зроблені в рамках кримінального провадження, голос належить / ймовірно належить Аблову Є.В. Пояснення, надані суддею Абловим Є.В., не спростовують наведених доводів.

Щодо строків притягнення судді Аблова Є.В. до дисциплінарної відповідальності необхідно зазначити таке.

Дисциплінарні скарги на дії судді Аблова Є.В., які відбувались у лютому – квітні 2019 року, подані до Вищої ради правосуддя 17 травня та 9 червня 2022 року.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції, яка діяла на час подання дисциплінарної скарги) дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції, чинній станом на сьогодні, передбачено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Системний аналіз цієї норми з урахуванням її різних редакцій свідчить, що дисциплінарне провадження щодо судді починається з дня настання певних обставин, зокрема після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді, тобто стосовно судді Аблова Є.В., відповідно, 17 травня та 9 червня 2022 року.

Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Водночас тлумачення частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв’язку зі статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у будь-якій редакції) дає підстави для висновку, що термін «час здійснення відповідного дисциплінарного провадження» – це часовий проміжок, який розпочинається з дня отримання органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів дисциплінарної скарги або прийняття Дисциплінарною палатою рішення про відкриття дисциплінарної справи та закінчується у день ухвалення остаточного рішення у відповідному дисциплінарному провадженні.

Отже, перебіг трирічного строку з лютого – квітня 2019 року тривав до квітня 2022 року. До вказаного строку не підлягають урахуванню строк перебування судді у відпустці та час тимчасової непрацездатності. За розрахунками судді Аблова Є.В. – у сукупності 498 календарних дні.

Таким чином, з урахуванням перебування судді у відпустці та часу тимчасової непрацездатності трирічний строк з лютого – квітня 2019 року тривав до серпня 2023 року.

Дисциплінарні скарги Маселка Р.А. та Чижик Т.В. на дії судді Аблова Є.В. надійшли до Вищої ради правосуддя 17 травня та 9 червня 2022 року, тобто до спливу трирічного строку з моменту вчинення суддею дисциплінарних проступків, та після отримання Вищою радою правосуддя цих скарг, перебіг подальшого строку преривається.

Отже, всупереч доводам судді Аблова Є.В. строк притягнення до дисциплінарної відповідальності не сплинув.

Оцінюючи дії судді ОАСК Аблова Є.В. під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи, а також досліджуючи окремі матеріали кримінальних проваджень, зокрема протоколи НСРД, протоколи огляду інформації, що містяться на картах пам’яті, прослухавши та дослідивши окремі епізоди звукозаписів за участю судді Аблова Є.В. та інших осіб, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує правові позиції Вищої ради правосуддя, висловлені в рішеннях Вищої ради правосуддя від 17 жовтня 2024 року № 3051/0/15-24, від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20, від 1 квітня 2021 року № 759/0/15-21, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18), від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), згідно з якими: матеріали кримінального провадження можуть бути використані при вирішенні питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не досліджує питання наявності або відсутності вини судді ОАСК Аблова Є.В. у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який має право і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим паче дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Така правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), у яких Велика Палата зазначила, що обов’язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.

Такий висновок зробила і Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія), яка 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, відповідно до пункту 53 якого: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

Це засвідчує, що факти, які встановлені під час розслідування кримінального провадження, можуть і навіть повинні використовуватись для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини.

Надаючи оцінку запереченням судді ОАСК Аблова Є.В. щодо використання в дисциплінарній справі матеріалів кримінального провадження, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керується тим, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінальних проваджень, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності саме в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку. Оцінку належності та допустимості доказів нададуть відповідні суди під час розгляду по суті обвинувальних актів у кримінальних провадженнях, в тому числі і щодо судді ОАСК Аблова Є.В.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 та від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24) дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД, під час дисциплінарного провадження.

Дисциплінарна палата не може досліджувати правомірність пред’явленої судді підозри або надавати оцінку пред’явленому судді обвинуваченню, у тому числі не досліджує питання наявності або відсутності вини судді ОАСК Аблова Є.В. у вчиненні кримінальних правопорушень.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що перевірила лише викладені в дисциплінарних скаргах обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до суддів, та наявності в діях судді складу дисциплінарних проступків, не вирішуючи питання про обґрунтованість обвинувачень судді ОАСК Аблова Є.В.

Доводи судді про ненадіслання йому проєкту висновку за результатами підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи, є безпідставними. Так, в матеріалах об’єднаної дисциплінарної справи міститься супровідний лист від 3 жовтня 2024 року № 27987/0/9-24, яким на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва, для судді Аблова Є.В., який є суддею цього суду, надіслано проєкт висновку.

Крім того, судді Аблову Є.В. неодноразово надавались матеріали об’єднаної дисциплінарної справи для ознайомлення, як в електронному вигляді, про що свідчать листи від 16 жовтня 2024 року № 28973/0/9-24, від 15 листопада 2024 року № 31425/0/9-24, від 24 грудня 2024 року № 34021/0/9-24, від 8 січня 2025 року № 394/0/9-25, так і в приміщенні Вищої ради правосуддя, про що свідчить розписка судді Аблова Є.В. від 21 листопада 2024 року.

Частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, під час розгляду цієї об’єднаної дисциплінарної справи в межах дисциплінарного провадження здобуто чіткі і переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про вчинення суддею Абловим Є.В. дисциплінарного проступку. Вони підтверджуються:

окремими матеріалами кримінального провадження № НОМЕР_3 від ДАТА_2 (220 томів);

протоколами зі стенограмами зафіксованих у ході проведення у 2019 році НСРД розмов суддів ОАСК та інших осіб;

протоколами огляду;

копіями матеріалів судових експертиз звукозаписів;

картами пам’яті з наявними копіями таких розсекречених матеріалів НСРД тощо.

Ураховуючи наведене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що поведінка судді Аблова Є.В. під час розмов зафіксованих в службових кабінетах ОАСК з головою суду та іншими суддями про:

обговорення, планування, реалізацію, контроль ходу подій та здійснення повідомлення про мінування будівлі Вищої ради правосуддя з метою зірвати засідання Дисциплінарної Палати Вищої ради правосуддя на якому розглядалась дисциплінарна справа та нівелювання інституту «дисциплінарної відповідальності», вислуховування звіту щодо виконання вказаного плану;

обговорення, організація пред’явлення позовів, їх змісту та залучення необхідної кількості осіб, які могли бути позивачами, можливості забезпечення таких позовів ухвалами суду, контроль за прийняттям необхідних рішень і в разі відмови в їх задоволенні межі оскарження з метою перешкоджання діяльності членів ВККСУ, «блокування» роботи ВККСУ для «зриву» кваліфікаційного оцінювання, є діями які підлягають кваліфікації як допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду та являють собою склад дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вказана поведінка судді Аблова Є.В., як така, що вчинялася неодноразово та умисно, є такою, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, в тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що є несумісним із статусом судді та виявляє його невідповідність займаній посаді, в зв’язку з чим є істотним дисциплінарним проступком, відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності, зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, суспільний резонанс, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, умисний характер дій, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до інформації наданої Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (лист від 5 лютого 2024 року вх. № 1160/0/8-24) суддя Аблов Є.В. рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 квітня 2019 року № 1067/2дп/15-19 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього стягнення у виді подання про звільнення з посади судді. Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2019 року № 3402/0/15-19 змінено рішення Дисциплінарної Палати та застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Пунктом 3 частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом вісімнадцяти місяців з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді суворої догани його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку.

Дії судді Аблова Є.В., які кваліфіковані як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відбулися в березні – квітні 2017 року, а притягнуто суддю Аблова Є.В. до дисциплінарної відповідальності в квітні 2019 року, а тому дисциплінарне стягнення вважається погашеним, у зв’язку із чим вимоги частини шостої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не підлягають застосуванню.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Частиною четвертою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1 – 3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10 – 12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 12.37 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

З огляду на характер дій судді Аблова Є.В. щодо допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, враховуючи особу судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Аблова Є.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50, пунктом 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Євгенія Валерійовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя