Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Кваші О.О., Мороза М.В., заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу, відкриту за скаргами Буртник Христини Василівни та військової частини ____ стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського Олександра Олександровича,

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 16 січня 2024 року (вх. № Б-12/3/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. щодо дій судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. стосовно здійснення судочинства у справах щодо визначення місця проживання дитини із батьком.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 16 січня 2024 року скаргу Буртник Х.В. передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З.

1 травня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга військової частини ____ на дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. під час розгляду справ № 495/2284/23, № 495/2169/23.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 1 травня 2024 року вказану скаргу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. передано для здійснення попередньої перевірки члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кваші О.О. (доповідач).

Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів», який набрав чинності 17 вересня 2023 року (далі – Закон № 3304-ІХ), та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», який набрав чинності 19 жовтня 2023 року, внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу ІІ «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Водночас розділ ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Пунктом 23⁹ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, завершуються Дисциплінарною палатою за участю члена Дисциплінарної палати (доповідача), визначеного відповідно до пункту 23⁷ цього розділу. Такі дисциплінарні провадження не підлягають передачі дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя.

 

Зміст дисциплінарної скарги Буртник Х.В.

Буртник Х.В. вказала, що з інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) убачається, що суддя Боярський О.О. з липня 2022 року ухвалив близько 38 рішень про визначення місця проживання дитини з батьком. До зазначеного періоду аналогічні рішення судді Боярського О.О. в ЄДРСР відсутні. Усі наявні рішення ухвалені на користь позивача – батька дітей. Жодне рішення не оскаржене, хоча в такій категорії справ доволі часто рішення оскаржуються учасниками справ.

Скаржниця посилається на те, що з точки зору стороннього спостерігача такі дії судді під час розгляду різних справ призводили до уникнення мобілізації осіб до лав Збройних Сил України.

Буртник Х.В. впевнена, що суддя Боярський О.О., вчиняючи такі дії, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Скаржниця Буртник Х.В. у дисциплінарній скарзі зазначила також, що велика кількість розглянутих суддею Боярським О.О. протягом 2023 року справ такої категорії із задоволенням позовної вимоги щодо визначення місця проживання дитини з батьком призвела до уникнення мобілізації осіб призовного віку до лав Збройних Сил України, що породжує сумніви в питаннях моралі, чесності судді, дотриманні норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду, отже, дії судді Боярського О.О. підривають авторитет правосуддя.

Крім того, Буртник Х.В. у поданій скарзі повідомила, що суддя Боярський О.О. за неправомірну вигоду планував ухвалити рішення про позбавлення матері батьківських прав, що могло стати підставою для уникнення батьком мобілізації до лав Збройних Сил України та виїзду за кордон. Скаржниця вважає, що суддя Боярський О.О. був причетний до цілої схеми ухвалення неправомірних рішень в інтересах осіб, які ухиляються від мобілізації до лав Збройних Сил України («ухилянти»).

Буртник Х.В. у скарзі вказала, що 9 січня 2024 року Служба безпеки України (далі – СБУ) повідомила, що Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (далі – САП) викрили суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, який за хабарі дозволяв «ухилянтам» виїжджати за кордон.

За версією слідства, схема полягала у тому, що за неправомірну вигоду суддя ухвалював рішення, якими фіктивно визначалось місце проживання неповнолітніх дітей із чоловіками. Це давало право призовникам ухилитися від мобілізації, а також виїхати за кордон. Такий механізм діяв із середини квітня 2022 року.

Посилаючись на матеріали слідства, скаржниця вказала, що суддя ОСОБА4 під час зустрічі 3 листопада 2023 року із ОСОБА1 (позивач у справі) та ОСОБА2 (без зазначення ініціалів, посередник) консультував ОСОБА1 щодо отримання судового рішення, установлення відсутності участі матері у вихованні дитини та стягнення аліментів. При цьому в ОСОБА4 виник умисел на отримання матеріальної вигоди за таке рішення, про що він повідомив ОСОБА1.

23 листопада 2023 року суддя ОСОБА4 зустрівся з ОСОБА у кабінеті, ознайомився зі змістом позову ОСОБА1, вказав на низку недоліків, які необхідно виправити. Згодом навів перелік документів, які необхідно додати до позовної заяви. Суддя також повідомив ОСОБА2, що той має замінити грошові купюри, отримані від ОСОБА1, а кошти передати через свого сина.

8 грудня 2023 року ОСОБА2 передав судді позовну заяву ОСОБА1 до ОСОБА1 про позбавлення матері батьківських прав та стягнення аліментів, після чого суддя ОСОБА4 «забезпечив подання позову» ОСОБА1. При цьому скаржниця зауважила, що дії Боярського О.О. щодо «забезпечення позову» потребують уточнення, оскільки від цього позивача позови подавалися до суду з 11 по 21 грудня 2023 року.

13 грудня 2023 року ОСОБА2, за попередньою домовленістю, зустрівся в кафе із сином судді ОСОБА4 (ОСОБА379) та передав йому 1500 доларів США для подальшої передачі цих коштів судді.

9 січня 2024 року прокурор САП вручив судді письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

12 січня 2024 року Вища рада правосуддя розглянула та задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора щодо взяття під варту судді Боярського О.О.

Щодо невжиття суддею Боярським О.О. заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами скаржниця зазначила, що з відомостей на вебпорталі «Судова влада України» вбачається, що за однаковими позовними заявами ОСОБА1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів зареєстровано 11 судових справ, а саме:

– 11 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА1 розподілено для розгляду судді Прийомовій О.Ю.; суддя ухвалою у справі № 495/13392/23 вказану заяву повернула, оскільки позивач подав клопотання про повернення позовної заяви до відкриття провадження у справі;

– 18 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА1 розподілено для розгляду судді Анісімовій Н.Д.; суддя ухвалою у справі № 495/13712/23 вказану заяву повернула, оскільки надіслана в електронному вигляді заява не підписана електронним цифровим підписом позивача;

– 18 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА1 розподілено для розгляду судді Савицькому С.І.; суддя ухвалою у справі № 495/13722/23 вказану заяву повернув, оскільки надіслана в електронному вигляді заява не підписана електронним цифровим підписом позивача;

– 19 грудня 2023 року аналогічну позовну заяву ОСОБА1 розподілено для розгляду судді Анісімовій Н.Д.; суддя ухвалою у справі № 495/13751/23 вказану заяву повернула, оскільки надіслана в електронному вигляді заява не підписана електронним цифровим підписом позивача;

– 19 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА1 розподілено для розгляду судді Прийомовій О.Ю.; суддя ухвалою у справі № 495/13752/23 вказану заяву повернула, оскільки позивач звернувся до цього самого суду до цього самого відповідача з тим самим предметом позову і з тих самих підстав;

– 19 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА1 розподілено для розгляду судді Прийомовій О.Ю.; суддя ухвалою у справі № 495/13754/23 вказану заяву повернула, оскільки позивач звернувся до цього самого суду до цього самого відповідача з тим самим предметом позову і з тих самих підстав;

– 19 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА1 розподілено для розгляду судді Савицькому С.І.; суддя ухвалою у справі № 495/13755/23 вказану заяву повернув, оскільки надіслана в електронному вигляді заява не підписана електронним цифровим підписом позивача;

– 19 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА1 розподілено для розгляду судді Савицькому С.І.; суддя ухвалою у справі № 495/13762/23 вказану заяву повернув, оскільки надіслана в електронному вигляді заява не підписана електронним цифровим підписом позивача;

– 20 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА1 розподілено для розгляду судді Анісімовій Н.Д.; суддя ухвалою у справі № 495/13780/23 вказану заяву повернула, оскільки надіслана в електронному вигляді заява не підписана електронним цифровим підписом позивача;

– 19 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА1 розподілено для розгляду судді Мишку В.В. (справа № 495/13753/23); жодних процесуальних дій щодо вказаної заяви суддя не вчиняв;

– 21 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА1 розподілено для розгляду судді Боярському О.О.; 22 грудня 2023 року суддя Боярський О.О. відкрив провадження у справі № 495/13854/23 за вказаним позовом.

На думку скаржниці, відкриття провадження у справі № 495/13854/23 суддею Боярським О.О. наступного робочого дня, тобто набагато швидше, ніж в інших справах, може свідчити про зацікавленість судді Боярського О.О. у якнайшвидшому розгляді цієї справи.

Ураховуючи викладене, скаржниця вважає, що позивач (чи інша особа в його інтересах) застосував «віяловий» спосіб обходу системи авторозподілу судових справ – подання однакових позовів із незначними недоліками (без підпису) або подання згодом заяви про повернення позову, допоки справа не потрапить для розгляду судді Боярському О.О. Наведене здійснюється з метою розгляду справи відповідним суддею, і такі дії позивача, на думку скаржниці, можна вважати зловживанням процесуальними правами.

При цьому зауважила, що станом на дату відкриття провадження у справі № 495/13854/23 суддею Боярським О.О. (22 грудня 2023 року) три позовні заяви ОСОБА1 було розподілено для розгляду іншим суддям і не було повернуто. Проте суддя Боярський О.О. порушив норму статті 44 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) щодо обов’язку суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами учасниками судового процесу.

Скаржниця вважає, що такі дії судді Боярського О.О. свідчать про порушення норм процесуального права та про «замовний характер рішення».

Крім наведеного, скаржниця вважає, що порушення суддею Боярським О.О. статті 44 ЦПК України, а саме невжиття ним заходів для запобігання зловживанню учасником судової справи процесуальними правами, призвело до істотних негативних наслідків, які полягають у тому, що позивач (або інша особа в його інтересах), зловживаючи процесуальними правами, «в обхід» автоматизованого розподілу судових справ досяг мети щодо обрання певного судді для розгляду його справи.

Зазначила також, що на засіданні Вищої ради правосуддя стало відомо про залучення судді Боярського О.О. до «схеми обходу» автоматизованого розподілу справ і сприяння позивачу у зловживанні процесуальними правами, оскільки за матеріалами слідства суддя Боярський О.О. забезпечив подання позову ОСОБА1. Скаржниця вважає, що саме такі дії суді підривають авторитет правосуддя.

На думку скаржниці, вчиняючи вказані дії, суддя Боярський О.О. діяв свідомо та з метою отримання особистого майнового блага, що є очевидним, грубим і свідомим порушенням стандартів безсторонності суду та етичних норм поведінки судді, що свідчить про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на викладене скаржниця Буртник Х.В. просить притягнути суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. до дисциплінарної відповідальності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 8 липня 2024 року № 2061/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. з підстав наявності у діях судді Боярського О.О. ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, наслідком чого може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а також з підстав наявності у діях судді Боярського О.О. ознак істотного дисциплінарного проступку, визначеного пунктами 1, 4 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Зміст дисциплінарної скарги військової частини ____

У дисциплінарній скарзі зазначено, що у провадженні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. перебували цивільні справи:

• № 495/2284/23 за позовом ОСОБА5 до ОСОБА6, третя особа без самостійних вимог – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району, про розірвання шлюбу, визначення місця мешкання дитини разом із батьком у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері та стягнення з ОСОБА6 аліментів на користь ОСОБА5 на утримання сина ОСОБА7 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття;

– № 495/2169/23 за позовом ОСОБА8 до ОСОБА9, третя особа без самостійних вимог – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокозацької сільської ради територіальної громади Білгород-Дністровської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця мешкання дітей разом із батьком у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

При цьому стосовно судової справи № 495/2284/23 скаржник повідомляє, що 4 травня 2023 року до командира військової частини ____ звернувся командир військової частини ____ із поданням від 2 травня 2023 року (вих. № 1475) про звільнення з військової служби лейтенанта ОСОБА5 з підстав самостійного виховання ним дитини віком до 18 років без участі матері згідно з положеннями абзацу 12 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (далі – Закон про військову службу).

Скаржник вказує, що з рапорту військовослужбовця ОСОБА5 від 28 квітня 2023 року вбачалося, що право на звільнення з військової служби із зазначених підстав він набув згідно з рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року у справі № 495/2284/23 (суддя Боярський О.О.), яким шлюб між ним та ОСОБА6 розірвано, місце проживання їх малолітнього сина, ОСОБА7 (____ року народження), визначено разом із батьком, тобто військовослужбовцем ОСОБА5, а дитину відібрано від матері без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері, з якої стягнуто аліменти.

Автор скарги зазначає, що Одеський апеляційний суд постановою від 7 листопада 2023 року у справі № 495/2284/23, яку Верховний Суд залишив без змін постановою від 13 березня 2024 року, вказане рішення скасував з підстав допущення суддею Боярським О.О. низки порушень норм матеріального та процесуального права. За висновками судів апеляційної та касаційної інстанцій, суддя Боярський О.О. своїм рішенням створив штучні підстави для виникнення обов’язків військової частини ____ щодо звільнення позивача з військової служби, яких не існувало до цього рішення суду.

У скарзі зазначено, що одночасно із прийняттям указаної постанови колегія суддів Верховного Суду постановила окрему ухвалу в цій справі від 13 березня 2024 року, якою повідомила Вищу раду правосуддя про виявлені порушення норм матеріального та процесуального права, допущені під час розгляду цієї справи суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярським О.О.

Крім того, скаржник звертає увагу на виявлені в рішенні судді Боярського О.О. від 22 березня 2023 року у справі № 495/2284/23 значні змістовно-часові неузгодженості, які викликали об’єктивні сумніви в законності цього рішення та свідчать про упередженість вказаного судді щодо результатів розгляду справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що згідно із вказаним рішенням ОСОБА5 тривалий час мешкає із сином, якому на момент ухвалення рішення виповнилося неповних шість років, та має належні умови для його проживання, офіційно працює, отримує дохід, має власне житло, яке забезпечить місце проживання дитини. Відповідачка ж проживає окремо від позивача та своєї дитини, безвідповідально ставиться до виховання та догляду за нею, не цікавиться її життям, здоров’ям та розвитком, що свідчить про самоусунення відповідачки від виконання батьківських обов’язків із виховання та утримання дитини.

При цьому скаржник наголошує на обставинах, які, на його думку, виключали саму можливість тривалого проживання позивача з малолітнім сином та спростовують факт самостійного виховання ним дитини за встановлених судом обставин, а саме що з 9 вересня 2022 року та на день ухвалення судового рішення (22 березня 2023 року) позивач проходив дійсну військову службу в лавах Збройних Сил України у званні лейтенанта на посаді заступника командира 3-ї стрілецької роти з морально-психологічного забезпечення основних підрозділів військової частини ____.

Щодо обставин судової справи № 495/2169/23 скаржник повідомляє, що 2 червня 2023 року до командира військової частини ____ звернувся командир військової частини ____ із поданням від 2 червня 2023 року (вих. № 1280) про звільнення з військової служби солдата ОСОБА8 з підстав самостійного виховання ним дитини віком до 18 років без участі матері згідно з положеннями абзацу дванадцятого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону про військову службу.

Скаржник зазначає, що з рапорту військовослужбовця ОСОБА8 від 12 травня 2023 року вбачалося, що право на звільнення з військової служби з указаних підстав він набув згідно з рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року у справі № 495/2169/23 (суддя Боярський О.О.), яким шлюб між ним та ОСОБА9 розірвано, місце проживання їх малолітніх синів, ОСОБА10 (____ року народження) і ОСОБА11 (____ року народження), визначено разом із батьком, тобто військовослужбовцем ОСОБА8, а дітей відібрано від матері без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання їх батьком без участі матері.

За підсумками системного аналізу вказаного рішення суду автор скарги виявив значні змістовно-часові неузгодженості, які викликали об’єктивні сумніви в законності цього рішення та неупередженості судді Боярського О.О. щодо результату розгляду цієї справи.

Зокрема, згідно з рішенням суду від 22 березня 2023 року у справі № 495/2169/23 подружні стосунки позивач та відповідачка між собою не підтримують, сторони фактично не проживають разом із грудня 2021 року. На момент ухвалення рішення діти проживають із ОСОБА8 і перебувають на його утриманні та самостійному вихованні. Суд також зауважив, що відповідачка нещодавно самостійно, без згоди позивача змінила місце проживання спільних дітей. При цьому вона не приділяє дітям уваги, не цікавиться їхнім життям, розвитком, вихованням, обґрунтовуючи це зайнятістю, тоді як матеріальний стан позивача дає можливість повною мірою забезпечити дітей необхідним харчуванням тощо.

При цьому скаржник наголошує на обставинах, які, на його думку, виключали саму можливість тривалого проживання позивача з дітьми та спростовують факт самостійного виховання ним дітей за встановлених судом обставин, а саме що із 14 березня 2022 року та на день ухвалення судового рішення позивач проходив дійсну військову службу в лавах Збройних Сил України у військовому званні солдата, остання посада, яку він обіймав, – водій 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини ____.

Окрему увагу скаржник звертає на прискорений розгляд справ № 495/2284/23, № 495/2169/23, що, як правило, непритаманне судам у такій категорії справ.

Скаржник зауважує, що суддя Боярський О.О. ухвалою від 7 березня 2023 року відкрив провадження у справі № 495/2284/23, розгляд якої призначив на 20 березня 2023 року, а вже 22 березня 2023 року ухвалив рішення по суті спору.

Щодо розгляду справи № 495/2169/23 скаржник зазначає, що ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 6 березня 2023 року було відкрито провадження у цій справі, розгляд якої призначено на 20 березня 2023 року, а вже 22 березня 2023 року ухвалено рішення по суті спору.

У скарзі військової частини ____ зазначено, що вказані вище допущені суддею Боярським О.О. порушення, які наведено в рішеннях Одеського апеляційного суду та Верховного Суду у справі № 495/2284/23, є типовими також для низки цивільних судових справ, містять ознаки створення штучних підстав (умов) для звільнення з військової служби військовослужбовців та/або увільнення від призову під час мобілізації військовозобов’язаних, а саме наявні у 364 справах.

Скаржник зазначив, що ухвалені суддею Боярським О.О. судові рішення у вказаних справах призвели до істотних негативних наслідків, які полягають у створенні штучних підстав (умов) для звільнення військовослужбовців військової частини ____ (____; ____) із військової служби та/або увільнення від призову по мобілізації військовозобов’язаних під час дії в Україні воєнного стану, пов’язаного з повномасштабним вторгненням (відкритою військовою агресією) російської федерації.

З огляду на викладене автор скарги просить притягнути суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 23 вересня 2024 року № 2767/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу за скаргою військової частини ____ стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. з підстав наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Буртник Х.В. стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О., та дисциплінарну справу, відкриту за скаргою військової частини ____, об’єднано в одну дисциплінарну справу. Проведення підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи доручено члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З.

Розгляд дисциплінарної справи призначався на 25 листопада і 23 грудня 2024 року, 3 лютого 2025 року.

Про призначення розгляду дисциплінарної справи на 3 лютого 2025 року суддя та скаржники повідомлені шляхом надіслання відповідних повідомлень поштою, на електронні поштові адреси, а також шляхом розміщення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя повідомлень про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

У засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 3 лютого 2025 року суддя Боярський О.О. та скаржники не прибули, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до пункту 13.23. Регламенту Вищої ради правосуддя у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням пункту 5.10 Регламенту.

У зв’язку із тим, що дисциплінарна справа стосовно судді Боярського О.О. призначена до розгляду втретє Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила здійснювати розгляд дисциплінарної справи за відсутності судді Боярського О.О.

З метою дотримання прав судді члени Вищої ради правосуддя – доповідачі запропонували судді Боярському О.О. надати пояснення щодо викладених у скаргах обставин, документи на підтвердження своєї позиції.

Суддя Боярський О.О. таким правом не скористався, пояснень не надав.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача в об’єднаній дисциплінарній справі – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, копії (сканкопії) матеріалів судових справ, встановила такі фактичні обставини.

 

Встановлені фактичні обставини

Боярський Олександр Олександрович Указом Президента України від 20 липня 2007 року № 655/2007 призначений на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 7 червня 2012 року № 4920-VІ призначений на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області безстроково.

 

Із доданої до скарги роздруківки з відомостями із ЄДРСР убачається, що у справах, які знайдені шляхом пошуку за контекстом «батьком без участі матері», суддя Боярський О.О. із грудня 2022 року до грудня 2023 року ухвалив 38 рішень, якими задовольнив позовні вимоги щодо визначення місця проживання малолітніх / неповнолітніх дітей з батьком у зв’язку із самостійним їх вихованням без участі матері.

Водночас під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи, перевіривши за той самий період зазначені відомості в ЄДРСР та здійснивши пошук рішень за вказаним вище контекстом, за даними ЄДРСР, суддя Боярський О.О. ухвалив 41 рішення у справах, де, серед інших вимог, наявною була вимога про визначення місця проживання дитини разом із батьком.

Під час дослідження вказаних судових рішень за предметом позову з’ясовано, що всі вони стосувалися, крім іншого, визначення місця проживання дитини. Усі позовні заяви задоволені, рішеннями в усіх справах визначено місце проживання дітей із батьком (позивачем).

З’ясовано також, що за період із 1 грудня 2020 року до 30 червня 2022 року за пошуком в ЄДРСР за таким самим контекстом рішення щодо визначення місця проживання дитини з батьком відсутні. У досліджуваний період із 1 січня до 31 грудня 2022 року за таким самим пошуком наявні два рішення, якими визначено місце проживання дитини з батьком.

Відповідно до довідки від 9 вересня 2024 року, яку надав Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області на запит члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З. (далі – довідка суду), у провадженні судді Боярського О.О. у 2020–2022 роках не перебувало справ щодо визначення місця проживання дитини з батьком. Суд також повідомив про неможливість надати точну кількість справ про визначення місця проживання дитини з батьком, що надійшли до провадження судді Боярського О.О. у 2022–2024 роках, оскільки такий облік здійснюється лише як загальна категорія «Спори у справах, що виникають із сімейних відносин».

Водночас Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області надав сканкопії цивільних справ, розглянутих суддею Боярським О.О., у яких, серед інших, містилася вимога про визначення місця проживання дитини разом із батьком, а саме 24 судових справ.

Крім того, на запит члена Вищої ради правосуддя Кваші О.О. НАБУ надіслало в електронному вигляді копії судових справ, які перебували у провадженні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О., вилучені в суду в межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____.

Дослідивши сканкопії матеріалів судових справ, які надали суд та НАБУ, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі факти та обставини.

1. Справа № 495/2284/23 (оскаржена в судах апеляційної та касаційної інстанцій)

7 березня 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА5 до ОСОБА6 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини – ОСОБА7 (____ року народження), разом із батьком ОСОБА5 за адресою проживання батька, відібрання дитини в матері без позбавлення її батьківських прав, стягнення з ОСОБА6 аліментів на користь ОСОБА5 на утримання сина – ОСОБА7, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 7 березня 2023 року справі присвоєно єдиний унікальний номер 495/2284/23, справу передано судді Боярському О.О.

У день надходження та реєстрації позовної заяви суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі від 7 березня 2023 року за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 20 березня 2023 року.

Цього самого дня (7 березня 2023 року) суддя Боярський О.О. з урахуванням предмета спору (визначення місця проживання дитини) та з огляду на положення частин четвертої–шостої статті 19 Сімейного кодексу України (далі – СК України), статті 53 ЦПК України постановив ухвалу про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Органу опіки та піклування виконавчого комітету Затоківської селищної ради.

Як установлено під час попередньої перевірки, ухвали про відкриття провадження у справі та про залучення до участі у справі третьої особи, судові повістки про виклик до суду на призначене підготовче засідання учасникам справи не були надіслані, що є порушенням вимог статей 128, 190 ЦПК України.

У день підготовчого судового засідання, 20 березня 2023 року, секретар судового засідання склав та підписав довідку про те, що згідно із частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Процесуальних документів, які свідчили б про проведення у справі підготовчого судового засідання та його результат (відкладення, перерва, закриття), матеріали справи не містять. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази повідомлення учасників справи про наступне судове засідання, яке згідно з довідкою, яку клав секретар судових засідань, та датою ухваленого рішення по суті справи відбулось 22 березня 2023 року.

Протоколи підготовчого засідання в матеріалах справи відсутні.

Із матеріалів судової справи № 495/2284/23 вбачається, що 22 березня 2023 року сторони в судове засідання не з’явились. Позивач ОСОБА5 просив розглядати справу за його відсутності та задовольнити позов у повному обсязі.

22 березня 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА6 про розгляд справи без її участі, у якій відповідачка вказує, що вона повністю визнає позовну заяву та обставини, на які посилається позивач, не заперечує проти позовних вимог про розірвання шлюбу між нею та відповідачем, стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітнього сина – ОСОБА7, з батьком ОСОБА5 за адресою постійного проживання батька та відібрання сина в матері без позбавлення її батьківських прав. ОСОБА6 також зазначила, що наслідки визнання позову їй відомі.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. рішенням від 22 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА5 задовольнив, розірвав шлюб між ОСОБА5 та ОСОБА6, зареєстрований 13 жовтня 2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 482; визначив місце проживання малолітнього сина – ОСОБА7, із батьком ОСОБА5 за адресою постійного місця проживання батька та вирішив відібрати малолітнього сина – ОСОБА7, у матері ОСОБА6 без позбавлення її батьківських прав у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; Стягнув із ОСОБА6 аліменти на користь ОСОБА5 на утримання сина – ОСОБА7, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Строк розгляду справи становив 15 днів.

Із посиланням на положення частин третьої, четвертої статті 200 ЦПК України, частини четвертої статті 206 ЦПК України суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив рішення в підготовчому засіданні (згідно з даними вступної частини рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року).

З огляду на текст рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, якій на час розгляду справи виповнилося лише 5 років, із ухваленням судового рішення про відібрання її у матері було здійснено винятково на підставі самого позову та заяви ОСОБА6 про визнання позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, військова частина ____ звернулася до суду з апеляційною скаргою, оскільки суд першої інстанції вирішив питання, які стосуються безпосередньо прав та обов’язків військової частини ____ щодо звільнення із військової служби військовослужбовця ОСОБА5 (позивача у справі).

В апеляційній скарзі військова частина ____ просила рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року скасувати в частині визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини в матері у зв’язку з самостійним вихованням дитини батьком, а також ухвалити нове рішення, яким провадження в цій справі – закрити, постановити окрему ухвалу, якою довести до відома Вищої ради правосуддя про допущені порушення норм матеріального та процесуального права суддею Боярським О.О. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що суд першої інстанції вирішив питання щодо звільнення ОСОБА5 з військової служби, яке стосується безпосередньо прав та обов’язків військової частини ____, що є підставою для оскарження зазначеного рішення. Окрім того, апелянт вказав, що на день звернення до суду та проведення підготовчого судового засідання між батьком ОСОБА5 та матір’ю – ОСОБА6, було узгоджено місце проживання неповнолітньої дитини, отже, фактичного предмета спору в цій частині не було. При цьому апелянт звернув увагу на те, що суд першої інстанції порушив норми законодавства, а саме те, що в разі перебування сторони або третьої особи у справі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених військових формувань, що переведені на військовий стан або залучені до проведення антитерористичної операції, суд зобов’язаний зупинити провадження у справі.

З огляду на те, що позивач є військовослужбовцем, ураховуючи дію в Україні воєнного стану, відкриття провадження у справі № 495/2284/23 апелянт вважав порушенням. Військова частина ____ також наголосила, що Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області під час ухвалення рішення порушив норми матеріального права, а саме в частині з’ясування обставин, які мають істотне значення під час вирішення спору про місце проживання неповнолітньої дитини. Зважаючи на те, що ОСОБА5 на момент звернення до суду проходив дійсну військову службу, його конституційні права та свободи певним чином були обмежені, фактичне місце перебування було закріплено за військовою частиною, суд під час установлення місця проживання дитини разом з батьком не мав належних підстав для вирішенні цього питання, оскільки позивач, своєю чергою, не мав фізичної можливості проживати разом із неповнолітньою дитиною за зареєстрованим місцем проживання.

Одеський апеляційний суд постановою від 7 листопада 2023 року апеляційну скаргу військової частини ____ задовольнив частково: рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року в частині визначення місця проживання ОСОБА7 із батьком ОСОБА5 та в частині стягнення аліментів – скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову лише на підставі заяви відповідачки про визнання позову, без перевірки фактичних обставин справи, на які посилався позивач, та без дотримання інтересів дитини. Урахувавши мету подання позову про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком, процесуальну поведінку сторін, формальне залучення органу опіки і піклування до розгляду справи, яке не передбачало реальної участі в судовому розгляді, а також незалучення до участі в розгляді справи всіх зацікавлених осіб, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком у зв’язку із самостійним вихованням ним дитини без участі матері, а також похідної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що в цій справі військовозобов’язаний, який на момент розгляду справи проходить військову службу, використовує приватноправовий інструментарій для здійснення спроби звільнення від конституційного обов’язку, передбаченого статтею 65 Конституції України.

5 грудня 2023 року ОСОБА5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року у справі № 495/2284/23.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 13 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА5 залишив без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року – без змін.

У мотивувальній частині постанови від 13 березня 2024 року Верховний Суд вказав, що позов про визначення місця проживання малолітньої дитини у цій справі фактично пред’явлений військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби в особливий період на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Крім того, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції слушно звернув увагу на те, що позивач у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини з метою звільнення від виконання військового обов’язку (проходження військової служби).

Отже, як вказав Верховний Суд, суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку у справі № 495/2284/23 про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА5 про визначення місця проживання дитини, відібрання її в матері з установленням факту самостійного виховання дитини батьком та похідної вимоги про стягнення аліментів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 13 березня 2024 року постановив окрему ухвалу, якою повідомив Вищу раду правосуддя про виявлені порушення норм матеріального та процесуального права, допущені під час розгляду вказаної справи Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у складі судді Боярського О.О.

Колегія суддів звернула увагу на доводи військової частини ____, які знайшли своє підтвердження як під час апеляційного, так і під час касаційного перегляду справи, щодо штучного характеру спірних правовідносин та намагання позивача в цій справі застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини з метою звільнення з військової служби під час особливого періоду.

При цьому Верховний Суд зазначив, що в період введення в Україні воєнного стану та функціонування всіх органів державної влади та Збройних Сил України в умовах дії особливого періоду, коли постає нагальна необхідність у належному виконанні громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, розгляд справи за позовом військовослужбовця про встановлення факту, який може бути підставою для звільнення з військової служби, без фактичного залучення до участі у справі органу у справах дітей, третіх осіб, для яких рішення суду про задоволення позову створюватиме відповідні обов’язки, а також без належного встановлення всіх обставин справи, повідомлення учасників справи про її розгляд у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, свідчить про істотні порушення норм матеріального та процесуального права, які не можуть залишатися без уваги.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначив, що на увагу також заслуговують доводи відзиву на касаційну скаргу військової частини ____ щодо кількісного критерію справ, які розглянув Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області за позовами чоловіків про визначення місця проживання, самостійне виховання дитини (близько 676 судових рішень), а також факт здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 листопада 2023 року за № 5____571, у межах якого судді , ОСОБА4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

2. Справа № 495/2169/23 (оскаржена в суді апеляційної інстанції)

Позов ОСОБА8 до ОСОБА9 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітніх дітей із батьком шляхом відібрання їх у матері без позбавлення її батьківських прав надійшов до провадження судді Боярського О.О. 6 березня 2023 року. До позовної заяви позивач долучив свідоцтва про народження синів (____ і ____ років народження), свідоцтво про шлюб, довідку про склад сім’ї, у якій зазначено про проживання батька і двох дітей (довідку видав староста села Підгірного Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області).

Цього самого дня, 6 березня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання на 20 березня 2023 року. Іншою ухвалою від 6 березня 2023 року суддя Боярський О.О. залучив до участі у справі як третю особу Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Відповідно до довідки секретаря судових засідань від 20 березня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У сканкопії матеріалів судової справи містяться заяви від 22 березня 2023 року: від відповідачки ОСОБА9 – про визнання позовних вимог у повному обсязі, відсутність заперечень щодо задоволення позовних вимог, про те, що наслідки визнання позову їй роз’яснені та зрозумілі, висловлено прохання розглядати справу без її присутності; від позивача ОСОБА8 – про підтримання позовних вимог у повному обсязі, зазначено «наполягаю на задоволенні позову, на примирення не згоден, прошу суд розглядати справу без моєї участі».

Відповідно до довідки секретаря судових засідань від 22 березня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

22 березня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА8 задовольнив: розірвав шлюб, укладений між ОСОБА8 та ОСОБА9; визначив місце проживання малолітніх дітей (____ та ____ років народження) з батьком ОСОБА8 за адресою його постійного місця проживання; вирішив відібрати малолітніх дітей (____ та ____ років народження), у матері – ОСОБА9 без позбавлення її батьківських прав у зв’язку з фактом самостійного виховання дітей батьком без участі матері.

Строк розгляду справи в суді першої інстанції становив 16 днів.

5 травня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА8 про роз’яснення судового рішення, у якій він просив роз’яснити ухвалене 22 березня 2023 року рішення суду, зазначивши, що вказане рішення суду є підтвердженням факту самостійного виховання ОСОБА8 малолітніх дітей (____ і ____ років народження).

9 травня 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про роз’яснення судового рішення, якою заяву ОСОБА8 задовольнив. Постановив роз’яснити рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року у справі № 495/2169/23, зазначивши, що вказане рішення суду є підтвердженням факту, що ОСОБА8 самостійно займається вихованням малолітніх синів (____ та ____ років народження), без участі матері – ОСОБА9.

Зі сканкопії матеріалів судової справи встановлено, що вказане судове рішення оскаржила в апеляційному порядку військова частина ____, яка в апеляційній скарзі посилалась на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та відсутність предмета спору, порушення судом вимог цивільного процесуального закону, неправильне застосування судом норм матеріального права. Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, військова частина ____ покликалася на те, що суд вирішив питання, які стосуються безпосередньо прав та обов’язків військової частини, оскільки ОСОБА8 є дійсним військовослужбовцем, однак військова частина не була залучена до участі у справі.

19 вересня 2023 року Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В. постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження

22 квітня 2024 року Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ прийняв постанову, якою апеляційну скаргу військової частини задовольнив частково: рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року в оскарженій частині, а саме щодо визначення місця проживання малолітніх дітей (____ та ____ років народження) з батьком ОСОБА8 за адресою постійного місця проживання батька та відібрання дітей у матері – ОСОБА9, без позбавлення її батьківських прав у зв’язку з фактом самостійного виховання дітей батьком без участі матері – скасував; ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог відмовив. Апеляційний суд вирішив питання судових витрат.

Під час розгляду справи апеляційний суд установив, що позивач ОСОБА8 на момент реєстрації позовної заяви в суді був мобілізований до лав Збройних Сил України та згідно з наказом командира військової частини ____ від 14 березня 2022 року № 41 солдат ОСОБА8 зарахований до списків та призначений на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. ____. За результатами ухвалення рішення Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області позивач отримав підтвердження факту самостійного виховання дитини віком до 18 років, який, своєю чергою, надає підстави для звільнення з військової служби. Суб’єктом розгляду рапорту про звільнення з військової служби є військова частина ____. Посилаючись на вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що скаржник – військова частина ____, є особою, для якої створені штучні підстави для виникнення обов’язків, яких не існувало до ухвалення рішення судом першої інстанції, та права якої порушено оскаржуваним судовим рішенням.

Апеляційний суд також зазначив, що суд першої інстанції під час розгляду справи не з’ясував усіх обставин, що мають істотне значення, інтереси дитини залишилися поза межами судового слідства.

Дослідивши матеріали справи та докази під час апеляційного перегляду, апеляційний суд дійшов висновку, що подання позову про визначення місця проживання малолітніх дітей разом із батьком та відібрання дітей у матері включало встановлення юридичного факту самостійного виховання дітей батьком без участі матері, оскільки:

– правовий статус ОСОБА8 – військовозобов’язаний, який на момент розгляду справи проходить військову службу;

– використано приватноправовий інструментарій для здійснення спроби звільнення від конституційного обов’язку, передбаченого статтею 65 Конституції України;

– відповідач беззаперечно визнав позовні вимоги, що не є притаманним для цієї категорії спорів;

– позовні вимоги сформульовано таким чином, щоб вони відповідали підставі звільнення з військової служби;

– орган опіки та піклування було залучено до розгляду справи формально, його реальної участі в судовому засіданні передбачено не було;

– до участі в розгляді справи не було залучено всіх зацікавлених осіб (скаржник), коло яких повинно було бути з’ясованим у підготовчому судовому засіданні.

Водночас апеляційний суд звернув увагу, що наявність ухвали суду першої інстанції про роз’яснення рішення суду підтверджує, що ОСОБА8 необхідне було конкретне уточнення, що саме є фактом самостійного виховання батьком дітей, що корелюється із формулюванням підстав для звільнення з військової служби, передбачених абзацом дванадцятим підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Зазначену постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року оскаржено не було.

 

 

3. Справа № 495/10102/23

Позов ОСОБА12 до ОСОБА13, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини надійшов до провадження судді Боярського О.О. 20 вересня 2023 року.

Суддя Боярський О.О. ухвалою від 22 вересня 2023 року відкрив провадження у вказаній справі, призначив підготовче засідання на 4 жовтня 2023 року.

4 жовтня 2023 року від позивача ОСОБА12 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проте відповідно до протоколу судового засідання від 4 жовтня 2023 року ОСОБА12 був присутнім у судовому засіданні, орган опіки та піклування участі в розгляді справи не брав.

5 жовтня 2023 року від відповідачки ОСОБА13 надійшла заява, у якій вона зазначила про визнання всіх пред’явлених позовних вимог та просила розглядати справу за її відсутності.

Згідно з довідкою секретаря судових засідань від 9 жовтня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснювалося.

9 жовтня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА12: відповідачку ОСОБА12 позбавив батьківських прав стосовно сина – ОСОБА14 (____ року народження), місце проживання неповнолітньої дитини визначив разом із батьком – позивачем ОСОБА12.

У матеріалах сканкопії судової справи містяться нотаріально завірена заява ОСОБА13 про надання згоди на позбавлення її батьківських прав стосовно сина – ОСОБА14, свідоцтво про народження дитини, копія паспорта позивача, довідка про реєстрацію місця проживання відповідачки. Водночас у матеріалах справи відсутні висновок органу опіки та піклування, документи на підтвердження факту надсилання органу опіки та піклування копій позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі з повідомленням про залучення органу опіки та піклування до участі у справі як третьої особи, запит щодо надання висновку.

Строк розгляду справи становив 19 днів.

4. Справа № 495/5952/23

Позовна заява ОСОБА15 до ОСОБА16 про визначення місця проживання дітей надійшла до провадження судді Боярського О.О. 7 червня 2023 року.

Суддя Боярський О.О. ухвалою від 9 червня 2023 року відкрив провадження у вказаній справі, призначив підготовче судове засідання на 26 червня 2023 року, залучив до участі у справі як третю особу Орган опіки та піклування Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

23 червня 2023 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА15 про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за його відсутності. Цього самого дня надійшла заява відповідачки ОСОБА16, у якій вона зазначила, що погоджується з позовом у повному обсязі, не заперечує проти задоволення позовних вимог, справу просить розглянути за її відсутності.

Згідно з довідкою секретаря судових засідань від 26 червня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснювалося.

26 червня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА15, визначив місце проживання трьох неповнолітніх дітей (____, ____, ____ років народження) разом із батьком за місцем його реєстрації та постійного проживання у зв’язку з фактом самостійного виховання ним дітей без участі матері.

Водночас у сканкопії матеріалів судової справи відсутні протокол / журнал судового засідання, висновок органу опіки та піклування, документи на підтвердження факту надсилання органу опіки та піклування копій позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі з повідомленням про залучення органу опіки та піклування до участі у справі як третьої особи, запит щодо надання висновку.

Строк розгляду справи становив 17 днів.

5. Справа № 495/10974/23

Позовна заява ОСОБА17 до ОСОБА18, третя особа – Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини із батьком та стягнення аліментів надійшла до провадження судді Боярського О.О. 10 жовтня 2023 року.

Цього самого дня, 10 жовтня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, призначив підготовче судове засідання на 26 жовтня 2023 року.

26 жовтня 2023 року від відповідачки ОСОБА18 надійшла заява, у якій вона зазначила, що позовні вимоги про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з батьком, позбавлення її батьківських прав і стягнення з неї аліментів на утримання дитини підтримує в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення, наслідки позову їй відомі, просить розглядати справу за її відсутності. До заяви долучено нотаріально завірену заяву від 26 жовтня 2023 року про згоду на позбавлення її батьківських прав щодо сина – ОСОБА19 (____ року народження).

На позовній заяві міститься запис позивача, відповідно до якого ОСОБА17 просить розглядати справу за його відсутності, задовольнити позов, проти ухвалення рішення без висновку органу опіки та піклування позивач не заперечує.

Як убачається з наявної у сканкопії матеріалів судової справи розписки, Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області одержав 30 жовтня 2023 року виклик до суду на цей самий день.

Крім того, у матеріалах судової справи містяться пояснення (які суд одержав 9 листопада 2023 року) виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про неможливість надати письмовий висновок Органу опіки та піклування стосовно вимог, заявлених у справі № 495/10974/23, з огляду на те, що суд не зобов’язував Орган опіки та піклування надати такий висновок.

Відповідно до довідки секретаря судових засідань від 30 жовтня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. рішенням від 30 жовтня 2023 року позов ОСОБА17 задовольнив: розірвано шлюб між ОСОБА17 та ОСОБА18; позбавлено ОСОБА18 батьківських прав стосовно малолітнього сина; визначено місце проживання малолітньої дитини разом із батьком ОСОБА17 у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; стягнуто з ОСОБА18 на користь ОСОБА17 аліменти на утримання дитини.

Строк розгляду справи становив 20 днів.

6. Справа № 495/10309/23

Позовна заява ОСОБА20 до ОСОБА21 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини надійшла до провадження судді Боярського О.О. 26 вересня 2023 року.

Цього самого дня, 26 вересня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження у вказаній справі та призначив підготовче судове засідання на 11 жовтня 2023 року.

10 жовтня 2023 року на адресу суду надійшла нотаріально завірена заява відповідачки ОСОБА21, у якій вона зазначила, що погоджується з позовними вимогами у повному обсязі, просить розглянути справу за її відсутності та ухвалити рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Цього самого дня, 10 жовтня 2023 року, від представника позивача надійшла заява, в якій він просить розглянути справу за відсутності позивача та його представника. З огляду на те, що відповідачка визнає позов у повному обсязі, просить розглянути справу у підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення про задоволення позову.

Згідно з довідкою секретаря судових засідань від 11 жовтня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суддя Білгород-Дністровського районного суду Боярський О.О. рішенням від 11 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА20 задовольнив: розірвано шлюб між ОСОБА20 та ОСОБА21; визначено місце проживання малолітньої доньки (____ року народження) разом із батьком за адресою його постійного місця проживання та відібрано малолітню доньку у матері, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду справи становив 15 днів.

7. Справа № 495/10599/23

Позов ОСОБА22 до ОСОБА23, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини надійшла до провадження судді Боярського О.О. 2 жовтня 2023 року.

Сканкопія матеріалів судової справи містить нотаріально завірену заяву відповідачки ОСОБА23, у якій зазначено про надання згоди на позбавлення її батьківських прав стосовно доньки (____ року народження) у зв’язку з тим, що батько самостійно виховує дитину.

Цього самого дня, 2 жовтня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання у справі на 26 жовтня 2023 року.

Матеріали судової справи містять також дві заяви від 26 жовтня 2023 року від ОСОБА22 та ОСОБА23, у яких: відповідачка визнала повністю заявлені позовні вимоги, просила розглядати справу за її відсутності; позивач просив «всі позовні вимоги визнати повністю», справу розглядати за його відсутності.

Згідно з довідками секретаря судових засідань від 26 і 30 жовтня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. рішенням від 30 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА22 задовольнив: розірвано шлюб між ОСОБА22 та ОСОБА23; позбавлено відповідачку ОСОБА23 батьківських прав стосовно доньки (____ року народження); визначено місце проживання дитини разом із батьком за його місцем проживання у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду справи становив 28 днів.

8. Справа № 495/10389/23

Позов ОСОБА24 до ОСОБА25, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав із визначенням місця проживання дитини разом із батьком, стягнення аліментів надійшов до провадження судді Боярського О.О. 27 вересня 2023 року. Із позову вбачається, що подружжя має двох дітей – сина (____року народження) та доньку (____ року народження).

Позовна заява містить запис «з позовом згодна прошу розглядати в мою відсутність» із підписом відповідачки ОСОБА25.

Сканкопія матеріалів судової справи містить нотаріально завірену заяву відповідачки ОСОБА25 від 21 вересня 2023 року, у якій вона дає згоду на позбавлення її батьківських прав щодо її доньки (____ року народження) у зв’язку з тим, що не має можливості виконувати їх, отже, позивач, її чоловік, самостійно виховує їхню доньку.

Суддя Боярський О.О. ухвалою від 27 вересня 2023 року відкрив провадження у вказаній справі, призначив підготовче засідання на 11 жовтня 2023 року.

10 жовтня 2023 року від позивача ОСОБА24 до суду надійшла заява, в якій він просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовільнити.

Відповідно до протоколу судового засідання від 11 жовтня 2023 року у справі брала участь відповідачка ОСОБА25.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. рішенням від 11 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА24 задоволенив: розірвано шлюб між ОСОБА24 та ОСОБА25; позбавлено ОСОБА25 батьківських прав щодо її доньки (____ року народження) із визначенням місця проживання дитини разом із батьком ОСОБА24 за його місцем проживання у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері; вирішено стягувати з відповідачки на користь позивача аліменти у твердій грошовій сумі.

Строк розгляду справи становив 14 днів.

9. Справа № 495/10986/23

Позов ОСОБА26 до ОСОБА27, третя особа – Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів надійшов до провадження судді Боярського О.О. 10 жовтня 2023 року.

Цього самого дня, 10 жовтня 2023 року, суддя Боярський О.О. відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 26 жовтня 2023 року.

Згідно зі сканкопією матеріалів судової справи позовна заява містить запис із підписом позивача про те, що він позов підтримує, просить його задовільнити та розглянути позовну заяву за його відсутності. Подружжя має сина (____ року народження).

Із наявної в матеріалах судової справи розписки вбачається, що повістку про виклик до суду на 30 жовтня 2023 року Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради отримала того самого дня, 30 жовтня 2023 року.

26 жовтня 2023 року до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА27, у якій вона зазначила, що визнає усі пред’явлені до неї позовні вимоги та не заперечує щодо їх задоволення, справу просить розглядати за її відсутності, справжність свого волевиявлення підтверджує заявою, посвідченою нотаріально, від 26 жовтня 2023 року.

Відповідно до довідки секретаря судових засідань від 30 жовтня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснювалося.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. рішенням від 30 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА26 задовольнив: розірвано шлюб між ОСОБА26 та ОСОБА27; позбавлено ОСОБА27 батьківських прав щодо сина (____ року народження); визначено місце проживання дитини з батьком ОСОБА26 у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; вирішено стягувати з ОСОБА27 на користь ОСОБА26 аліменти на утримання дитини.

Сканкопія матеріалів судової справи також містять пояснення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, які надійшли до суду 9 листопада 2023 року, про неможливість надати письмовий висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки суд не зобов’язував Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради надати такий висновок.

Строк розгляду справи становив 20 днів.

10. Справа № 495/10290/23

Позов ОСОБА28 до ОСОБА29, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини надійшов до провадження судді Боярського О.О. 26 вересня 2023 року.

Суддя Боярський О.О. ухвалою від 26 вересня 2023 року відкрив провадження у вказаній справі та призначив підготовче судове засідання на 9 жовтня 2023 року.

9 жовтня 2023 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА28, у якій він просив задовольнити позовні вимоги та ухвалити рішення у справі за його відсутності. Цього самого дня надійшла також заява відповідачки ОСОБА29, в якій вона зазначила, що усі пред’явлені позовні вимоги визнає повністю та просить суд ухвалити рішення у справі за її відсутності.

10 жовтня 2023 року до суду надійшло клопотання Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, відповідно до якого третя особа просить надіслати позовну заяву з додатками як стороні у справі; повідомити належним чином про час і місце наступного судового засідання; ухвалити рішення з урахуванням висновку органу опіки та піклування, який буде наданий після з’ясування усіх обставин у справі. 13 жовтня 2023 року від Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради надійшли письмові пояснення, згідно з якими відповідачка ОСОБА29 не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав, що, на думку третьої особи, свідчить про самоусунення від виконання батьківських обов’язків. Між батьками відсутній спір, батьки самостійно дійшли згоди щодо позбавлення батьківських прав матері дитини (відповідачки), стягнення аліментів на дитину та визначення місця проживання дитини із батьком.

Відповідно до протоколу судового засідання від 16 жовтня 2023 року позивач ОСОБА28 брав участь у розгляді справи, розгляд справи тривав 6 хвилин, протокол судового засідання закінчується оголошенням перерви.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. рішенням від 16 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА28 задовольнив: розірвано шлюб між ОСОБА28 та ОСОБА29 ; позбавлено ОСОБА29 батьківських прав щодо малолітнього сина (____ року народження) та визначено місце проживання дитини разом із батьком ОСОБА28 за його місцем проживання, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду справи становив 20 днів.

 

 

11. Справа № 495/12847/23

Позов ОСОБА30 до ОСОБА31 (третя особа як сторона у справі не зазначена) про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та відібрання дитини надійшов до провадження судді Боярського О.О. 28 листопада 2023 року.

29 листопада 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалою відкрив провадження у справі, призначив підготовче судове засідання на 18 грудня 2023 року.

Сканкопія матеріалів судової справи містить нотаріально завірену заяву відповідачки ОСОБА31 від 14 грудня 2023 року, у якій ОСОБА31 зазначила, що з позовними вимогами ознайомлена, погоджується із зазначеними вимогами та визнає їх у повному обсязі. Просить розглянути позов ОСОБА30 за її відсутності та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

18 грудня 2023 року від адвоката позивача ОСОБА30 до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до довідки секретаря судових засідань від 18 грудня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. рішенням від 18 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА30 задовольнив: розірвано шлюб між ОСОБА30 та ОСОБА31; визначено місце проживання доньки сторін (____ року народження) разом із батьком ОСОБА30, за адресою його постійного місця проживання, та вирішено відібрати малолітню доньку у матері, – ОСОБА31, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду справи становив 20 днів.

12. Справа № 495/12936/23

Позов ОСОБА32 до ОСОБА33, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав надійшов до провадження судді Боярського О.О. 29 листопада 2023 року.

30 листопада 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 18 грудня 2023 року.

11 грудня 2023 року до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА33, в якій відповідачка погодилася та визнала позовні вимоги в повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності та ухвалити рішення про повне задоволення позовних вимог.

18 грудня 2023 року до суду надійшла заява представника позивача, в якій він просить справу розглядати за його відсутності та задовольнити позов у повному обсязі.

Згідно з довідкою секретаря судових засідань від 18 грудня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснювалося.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. рішенням від 18 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА32 задовольнив: розірвано шлюб, укладений між ОСОБА32 та ОСОБА33; визначено місце проживання малолітньої доньки (____ року народження) разом із батьком ОСОБА32; вирішено відібрати малолітню доньку у матері – ОСОБА33, без позбавлення її батьківських прав у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду справи становив 19 днів.

13. Справа № 495/11725/23

Позов ОСОБА34 до ОСОБА35, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, відібрання дітей без позбавлення матері батьківських прав надійшов до провадження судді Боярського О.О. 30 жовтня 2023 року.

Цього самого дня, 30 жовтня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 13 листопада 2023 року. Сканкопія матеріалів судової справи містить повідомлення Органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради від 31 жовтня 2023 року про виклик до суду, копії позовної заяви та ухвали від 30 жовтня 2023 року.

13 листопада 2023 року до суду надійшли пояснення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради за підписом міського голови. У поясненнях зазначено про неможливість надати висновок органу опіки та піклування у вказаній справі, оскільки між батьками відсутній спір, батьки самостійно дійшли згоди щодо визначення місця проживання дітей разом із батьком. Крім того, зазначено, що суд не ухвалював рішення про зобов’язання органу опіки та піклування надати такий висновок. Водночас зауважено, що відсутні будь-які докази необхідності застосування відібрання дитини від матері.

Сканкопія матеріалів судової справи також містить заяви: відповідачки ОСОБА35 – про розгляд справи за її відсутності, визнання позовних вимог у повному обсязі, відсутність заперечень; позивача ОСОБА34 – про підтримання позовних вимог у повному обсязі, розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до довідки секретаря судових засідань від 13 листопада 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснювалося.

13 листопада 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА34 задовольнив: розірвано шлюб, укладений між ОСОБА34 та ОСОБА35; визначено місце проживання дітей (____ і ____ років народження) разом із батьком ОСОБА34 за місцем його проживання шляхом відібрання дітей у матері, ОСОБА35, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із фактом самостійного виховання дітей батьком без участі матері.

Строк розгляду справи становив 14 днів.

14. Справа № 495/10691/23

Позов ОСОБА36 до ОСОБА37, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини надійшов до провадження судді Боярського О.О. 3 жовтня 2023 року. Після прохальної частини позов містить записи з відповідними підписами: відповідачки – про те, що вона згодна з пред’явленими до неї позовними вимогами, просить справу розглядати за її відсутності; від позивача – про те, що позов підтримує, просить розглядати справу за його відсутності.

Сканкопія матеріалів судової справи містить долучену до позову нотаріально завірену заяву ОСОБА37 від 28 вересня 2023 року про надання згоди на позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітнього сина (____ року народження) у зв’язку із самостійним вихованням сина батьком, ОСОБА36.

3 жовтня 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 26 жовтня 2023 року.

26 жовтня 2023 року до суду надійшли заяви: від позивача ОСОБА36 – про задоволення усіх позовних вимог та розгляд справи за його відсутності; від відповідачки ОСОБА37 – про визнання позовних вимог у повному обсязі, розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до довідки секретаря судових засідань від 26 жовтня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

30 жовтня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позов задовольнив: розірвано шлюб, укладений між ОСОБА36 та ОСОБА37; позбавлено відповідачку ОСОБА37 батьківських прав щодо неповнолітнього сина (____ року народження); визначено місце проживання неповнолітнього сина (____ року народження) разом із батьком ОСОБА36 за його місцем проживання у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду справи становив 27 днів.

15. Справа № 495/13746/23

Позов ОСОБА38 до ОСОБА39, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, визначення місця проживання дитини разом із батьком надійшов до провадження судді Боярського О.О. 19 грудня 2023 року.

20 грудня 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження у вказаній справі та призначив підготовче судове засідання на 29 грудня 2023 року.

28 грудня 2023 року до суду надійшли заяви: від позивача – про підтримання позовних вимог та задоволення позову, розгляд справи за його відсутності; від відповідачки – про те, що вона не заперечує щодо задоволення позовних вимог, просить справу розглядати за її відсутності.

Відповідно до довідки секретаря судових засідань від 29 грудня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

29 грудня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив: відібрано малолітню дитину (___ року народження) від матері – ОСОБА39, без позбавлення її батьківських прав та визначено місце проживання малолітньої дитини разом із батьком ОСОБА38 у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду справи становив 10 днів.

16. Справа № 495/12102/23

Позов ОСОБА40 до ОСОБА41, третя особа – Орган опіки та піклування Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини надійшов до провадження судді Боярського О.О. 7 листопада 2023 року. До позовної заяви долучено свідоцтво про розірвання 18 листопада 2010 року шлюбу між сторонами; дві довідки, які видав директор приватного навчального закладу, згідно з якими дитина перебуває на повному утриманні батька, який приділяє велику увагу вихованню сина та здійснює оплату за навчання.

Цього самого дня, 7 листопада 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 20 листопада 2023 року.

17 листопада 2023 року до суду надійшло клопотання ОСОБА40, згідно з яким він просив долучити до матеріалів справи докази (на 37 арк.) самостійного виховання та забезпечення батьком малолітнього сина, а також докази отримання батьком відповідного доходу.

Відповідно до довідки секретаря судових засідань від 20 листопада 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Сканкопія матеріалів судової справи містить нотаріально завірену заяву відповідачки ОСОБА41 від 20 листопада 2023 року, згідно з якою ОСОБА41 повідомила, що не має можливості виконувати батьківські обов’язки щодо сина (____ року народження), якого самостійно виховує його батько, ОСОБА40, тому дає згоду на позбавлення її батьківських прав щодо сина.

Крім того, наявна також заява представника третьої особи – Органу опіки та піклування Старокозацької сільської ради ОСОБА42 від 28 листопада 2023 року про розгляд справи за її відсутності, у якій ОСОБА42 зазначила також, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

29 листопада 2023 року до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА41, в якій вона зазначила, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог ОСОБА40 та просить розглянути справу за її відсутності. Наявна також заява позивача ОСОБА40, в якій він просить задовольнити пред’явлений ним позов, справу розглянути за його відсутності.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. рішенням від 29 листопада 2023 року позов ОСОБА40 задовольнив: позбавлено ОСОБА41 батьківських прав стосовно сина (____ року народження); визначено місце проживання сина (____ року народження) разом із батьком ОСОБА40.

Строк розгляду справи становив 22 дні.

17. Справа № 495/9765/23

Позов ОСОБА43 до ОСОБА44, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів надійшов до провадження судді Боярського О.О. 14 вересня 2023 року.

15 вересня 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 25 вересня 2023 року.

Сканкопія матеріалів судової справи містять долучені до позовної заяви свідоцтва про народження дітей, з яких вбачається, що сторони мають двох дітей (___ та ___ років народження).

Відповідно до журналу судового засідання від 25 вересня 2023 року в судовому засіданні брали участь позивач ОСОБА43 та відповідачка ОСОБА44.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. рішенням від 25 вересня 2023 року позові вимоги задовольнив: позбавлено ОСОБА44 батьківських прав щодо сина (____ року народження); визначено місце проживання малолітнього сина разом із батьком, ОСОБА43, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері; стягнуто із ОСОБА44 на користь ОСОБА43 аліменти на утримання малолітнього сина (____ року народження).

У судовому рішенні зазначено, що розгляд справи відбувався у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції, відповідачка ОСОБА44 позовні вимоги визнала в повному обсязі, щодо позбавлення її батьківських прав щодо сина та стягнення аліментів на його утримання не заперечує.

Строк розгляду справи становив 11 днів.

18. Справа № 495/6494/23

Позов ОСОБА45 до ОСОБА46, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини надійшов до провадження судді Боярського О.О. 22 червня 2023 року. Зі змісту позовної заяви вбачається, що подружжя має двох дітей (____ та ____ років народження). У прохальній частині позовної заяви позивач ОСОБА45 просить розглядати справу за його відсутності.

Цього самого дня, 22 червня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 5 липня 2023 року.

Відповідно до довідок секретаря судових засідань від 5 та 10 липня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

12 липня 2023 року до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА46, у якій вона зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, наслідки визнання позову їй зрозумілі.

Згідно із протоколом судового засідання від 12 липня 2023 року відповідачка брала участь у розгляді справі.

12 липня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив: позбавив ОСОБА46 батьківських прав щодо сина (____ року народження); розірвав шлюб, укладений між ОСОБА45 та ОСОБА46; визначив місце проживання дитини, 2012 року народження, разом із батьком ОСОБА45 за його місцем проживання у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду справи становив 20 днів.

19. Справа № 495/9666/23

Позов ОСОБА47 до ОСОБА48, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про визначення місця проживання дитини з батьком надійшов до провадження судді Боярського О.О. 12 вересня 2023 року. Зі змісту позовної заяви вбачається, що подружжя має малолітню доньку (____ року народження). У прохальній частині позовної заяви позивач зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності.

Цього самого дня, 12 вересня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання у справі на 25 вересня 2023 року.

Відповідно до довідки секретаря судових засідань від 25 вересня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

25 вересня 2023 року до суду надійшли дві заяви відповідачки ОСОБА48, у яких вона зазначила, що позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення, просила справу розглядати за її відсутності.

Згідно із протоколом судового засідання від 27 вересня 2023 року у розгляді справи брав участь адвокат ОСОБА49, який представляв інтереси відповідачки ОСОБА48.

27 вересня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА47 задовольнив: визначив місце проживання дитини (____ року народження) разом із батьком ОСОБА47 у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду справи становив 15 днів.

20. Справа № 495/1474/23

Позов ОСОБА50 до ОСОБА51 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з батьком надійшов до провадження судді Боярського О.О. 13 лютого 2023 року.

Цього самого дня, 13 лютого 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 22 лютого 2023 року. Іншою ухвалою від 13 лютого 2023 року суддя Боярський О.О. постановив залучити до участі у справі як третю особу Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

17 лютого 2023 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, висловлено прохання про задоволення позову в повному обсязі.

Сканкопія матеріалів судової справи також містить нотаріально завірену заяву відповідачки ОСОБА51 від 16 лютого 2023 року, в якій заначено, що вона визнає позовні вимоги в повному обсязі, наслідки визнання позову їй зрозумілі, просить розглянути позов за її відсутності та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до довідки секретаря судових засідань від 22 лютого 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

22 лютого 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА50 задовольнив: розірвав шлюб, укладений між ОСОБА50 та ОСОБА51; визначив місце проживання малолітньої дитини ( року народження) разом із батьком ОСОБА50 за адресою постійного місця проживання батька; ухвалив відібрати малолітнього сина (____ року народження) у матері, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду справи становив 9 днів.

21. Справа № 495/8685/23

Позов ОСОБА52 до ОСОБА53 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком надійшла до провадження судді Боярського О.О. 22 серпня 2023 року.

Цього самого дня, 22 серпня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 6 вересня 2023 року, залучив до участі у справі як третю особу Орган опіки та піклування Старокозацької сільської ради Одеської області.

Сканкопія матеріалів судової справи містить заяви від 5 вересня 2023 року: від відповідачки – про визнання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за її відсутності; від позивача – про підтримання позовних вимог у повному обсязі, наполягання щодо їх задоволення та розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до довідки секретаря судових засідань від 6 вересня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

6 вересня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позовні вимог задовольнив: розірвав шлюб, укладений між ОСОБА52 та ОСОБА53; визначив місце проживання малолітньої дитини (____ року народження) разом із батьком ОСОБА52 за адресою постійного проживання батька у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

24 жовтня 2023 року суддя Боярський О.О., розглянувши заяву ОСОБА52, постановив ухвалу, якою виправив описку, допущену в описовій частині рішення суду від 6 вересня 2023 року, а саме ухвалив: вважати правильними в описовій частині рішення суду дані позивача «ОСОБА52 (ОСОБА52)».

Строк розгляду справи (до ухвалення судового рішення) становив 15 днів.

22. Справа № 495/1658/23

Позов ОСОБА54 до ОСОБА55 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей надійшов до провадження судді Боярського О.О. 17 лютого 2023 року.

Цього самого дня, 17 лютого 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 1 березня 2023 року. Іншою ухвалою від 17 лютого 2023 року суддя Боярський О.О. залучив до участі у справі як третю особу Орган опіки та піклування Сергіївської селищної територіальної громади та Орган опіки та піклування Одеської міської ради.

Сканкопія матеріалів судової справи містить заяву відповідачки ОСОБА55 від 1 березня 2023 року, в якій вона зазначила, що позовні вимоги ОСОБА54 визнає в повному обсязі, не заперечує щодо задоволення позовної вимоги про визначення місця проживання малолітнього сина разом із батьком, наслідки визнання позовних вимог їй роз’яснені та зрозумілі.

Відповідно до довідки секретаря судових засідань від 1 березня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

1 березня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА54 задовольнив: розірвав шлюб, укладений між ОСОБА54 та ОСОБА55; визначив місце проживання малолітнього сина сторін (____ року народження) разом із батьком ОСОБА54 за місцем його реєстрації та проживання у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері; визначив місце проживання малолітньої доньки сторін (____ року народження) разом із матір’ю ОСОБА55 за місцем її проживання.

Сканкопія матеріалів судової справи містить також заяву позивача ОСОБА54, яка відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису надійшла до суду 1 березня 2023 року о 19:13:56, однак датована 1 лютого 2023 року. У вказаній заяві позивач просив розглядати справу без його участі та присутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Строк розгляду справи становив 12 днів.

23. Справа № 495/4064/23

Позов ОСОБА56 до ОСОБА57, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів надійшла до провадження судді Боярського О.О. 21 квітня 2023 року. У прохальній частині позовної заяви позивач ОСОБА56 просить розглянути справу за його відсутності. До позовної заяви позивач долучив, зокрема, акт обстеження умов проживання позивача від 11 квітня 2023 року, довідку про склад сім’ї позивача, в якій зазначені лише позивач та його донька (2011 року народження), характеристику за підписом директора ЖБК «Дністровець-1».

Цього самого дня, 21 квітня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 3 травня 2023 року.

Сканкопія матеріалів судової справи містить заяву відповідачки ОСОБА57 від 2 травня 2023 року, в якій вона зазначила, що позовні вимоги визнає повністю, проти задоволення позовної заяви у повному обсязі не заперечує, просить розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до журналу судового засідання від 3 травня 2023 року у розгляді справи брав участь лише представник відповідачки – адвокат ОСОБА58. У журналі судового засідання зазначено, що за результатами розгляду справи суддя Боярський О.О. оголосив резолютивну частину рішення.

Суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, датоване 18 травня 2023 року, яким позовні вимоги ОСОБА56 задовольнив: позбавив відповідачку ОСОБА57 батьківських прав щодо доньки сторін (____ року народження); визначив місце проживання доньки разом із батьком ОСОБА56 за його місцем проживання у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; вирішив питання стягнення аліментів з відповідачки ОСОБА57 на користь ОСОБА56 на утримання дитини (____ року народження).

3 травня 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про виправлення описки, згідно з якою виправив описку, допущену в рішенні суду від 3 травня 2023 року у справі № 495/4064/23 за позовом ОСОБА56 до ОСОБА57, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав. Постановив вважати правильною дату ухвалення рішення – 3 травня 2023 року.

Отже, строк розгляду справи становив 12 днів.

 

 

24. Справа № 495/12763/23

Позов ОСОБА59 до ОСОБА60, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини від матері надійшов до провадження судді Боярського О.О. 24 листопада 2023 року. До позовної заяви позивач долучив довідку про склад сім’ї, в якій зазначено, що сім’я складається з двох осіб – він і донька (____ року народження).

27 листопада 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 11 грудня 2023 року.

Сканкопія матеріалів судової справи містить заяву позивача ОСОБА59 від 1 грудня 2023 року, в якій він просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Матеріали судової справи містять також заяву відповідачки ОСОБА60, що надійшла до суду 8 грудня 2023 року, в якій вона зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить справу розглядати за її відсутності. Крім того, наявна розписка в отриманні повістки про виклик до суду Органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради на 11 грудня 2023 року.

Відповідно до довідок секретаря судових засідань від 11 та 18 грудня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

18 грудня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА59 задовольнив: розірвав шлюб, укладений між ОСОБА59 та ОСОБА60; визначив місце проживання малолітньої дитини (____ року народження) разом із батьком ОСОБА59 за адресою його місця проживання шляхом відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком.

3 січня 2024 року до суду надійшли пояснення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради за підписом міського голови. У поясненнях зазначено про неможливість надати висновок органу опіки та піклування у вказаній справі, оскільки між батьками відсутній спір, батьки самостійно дійшли згоди щодо визначення місця проживання дитини разом із батьком. Крім того, зазначено, що суд не ухвалював рішення про зобов’язання органу опіки та піклування надати такий висновок. Водночас зауважено, що відсутні будь-які докази необхідності застосування відібрання дитини від матері.

Строк розгляду справи становив 24 дні.

 

Отже, під час дослідження копій матеріалів зазначених судових справ, текстів судових рішень у цих справах, де однією з вимог є визначення місця проживання дитини з батьком у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері, ухвалених суддею Боярським О.О., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке:

справи не містять доказів на підтвердження надсилання листом з описом вкладення копії позовної заяви з усіма доданими до неї документами позивачем відповідачу, що є порушення вимог процесуального законодавства;

у справах відсутні докази, що підтверджують обставини, викладені у позовних заявах, якими позивачі обґрунтовують позовні вимоги, окрім заяв матерів-відповідачок, у яких вони зазначають, що погоджуються із пред’явленими до них позовними вимогами та обставинами, викладеними у позовних заявах;

у справах відсутні докази, які підтверджували би повідомлення усіх учасників справи про дату, час і місце судових засідань, зокрема повідомлень для органів опіки та піклування, участь яких у справах про визначення місця проживання дітей, відібрання дітей у матерів з позбавленням їх батьківських прав або без такого є обов’язковою;

у справах відсутні висновки органів опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання малолітніх дітей саме з батьками, відібрання їх у матерів;

розгляд майже всіх вказаних справ проводився за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки, за наявності лише заяв позивачів – про підтвердження позовних вимог, і відповідачок – про визнання позовних вимог;

розгляд справ відбувся у скорочені строки, що не притаманно для розгляду такої категорії справ, становив від 9 до 28 днів;

до участі у цих справах не залучалися органи опіки та піклування, а в разі постановлення ухвали про залучення таких органів до участі в розгляді цих справ таке залучення мало формальний характер.

Водночас, незважаючи на те, що відповідно до положень статті 19 Сімейного кодексу України розгляд справ щодо визначення місця проживання дитини проводиться з обов’язковим залученням до розгляду справи органу опіки та піклування, представники якого проводять дослідження умов проживання як батька, так і матері, за результатами якого надається висновок, із текстів судових рішень, ухвалених суддею Боярським О.О., не вбачається дослідження такого суттєвого доказу, як висновок органу опіки та піклування, оскільки такий висновок судом не витребовувався, відповідно, не надавався уповноваженим органом; представники органів опіки та піклування не були присутні під час розгляду цих справ, хоча у вступних частинах судових рішень орган опіки та піклування формально зазначений як третя особа під час розгляду справ.

 

Крім того, під час підготовки об’єднаної дисциплінарної справи до розгляду Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дослідила надіслані Національним антикорупційним бюро України до Вищої ради правосуддя (на запит члена Вищої ради правосуддя Кваші О.О.) сканкопії судових справ, головуючим у яких був суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О., які наявні в органу досудового розслідування, зокрема справ: №№ 495/571/23, 495/1364/23, 495/2274/23, 495/573/23, 495/868/23, 495/10063/22, 495/1371/23, 495/2294/23, 495/5949/23, 495/10065/22, 495/1372/23, 495/2303/23, 495/6017/23, 495/2337/23, 495/2338/23, 495/6100/23, 495/10149/22, 495/1079/23, 495/624/23, 495/1087/23, 495/1088/23, 495/239/23, 495/640/23, 495/2397/23, 495/10198/22, 495/2401/23, 495/11124/23, 495/2403/23, 495/1123/23, 495/6928/23, 495/251/23, 495/702/23, 495/902/23, 495/10229/22, 495/703/23, 495/10234/22, 495/2578/23, 495/7162/23, 495/10235/22, 495/259/23, 495/911/23, 495/10236/22, 495/261/23, 495/10237/22, 495/268/23, 495/750/23, 495/1481/23, 495/2857/23, 495/7596/23, 495/1494/23, 495/12102/23, 495/1501/23, 495/1502/23, 495/296/23, 495/7724/23, 495/1555/23, 495/3143/23, 495/788/23, 495/789/23, 495/1568/23, 495/335/23, 495/1233/23, 495/1571/23, 495/7897/23, 495/1241/23, 495/1638/23, 495/1647/23, 495/3934/23, 495/1263/23, 495/1655/23, 495/801/23. 495/9651/22, 495/1656/23, 495/1684/23, 495/4208/23, 495/8080/23, 495/4230/23, 495/816/23, 495/10499/22, 495/1916/23, 495/4236/23, 495/8313/23, 495/10514/22, 495/1917/23, 495/10527/22, 495/1924/23, 495/4257/23, 495/9745/23, 495/426/23, 495/9748/22, 495/445/23, 495/1983/23, 495/4569/23, 495/1319/23, 495/2050/23, 495/1320/23, 495/2058/23, 495/9899/22, 495/2076/23, 495/13342/23, 495/2080/23, 495/2081/23, 495/5112/23, 495/2139/23, 495/560/23, 495/2140/23, 495/561/23, 495/339/23, 495/9964/22, – усього 105 справ.

Установлено, що всі зазначені справи було порушено за позовами про визначення місця проживання малолітньої дитини за адресою місця проживання батька у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері, без позбавлення її батьківських прав. До участі в цих справах не було залучено органи опіки та піклування, а також усіх зацікавлених осіб.

Зокрема, справа № 495/571/23

19 січня 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА61 до ОСОБА62 про відібрання малолітньої дитини – сина ОСОБА63 (____ року народження) у матері – ОСОБА62, без позбавлення її батьківських прав, та визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА63 з батьком ОСОБА61 за адресою: АДРЕСА1, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Як убачається із копії матеріалів судової справи, у доданих до позовної заяви документах у порушення вимог частин першої, п’ятої статті 177 ЦПК України відсутні докази на підтвердження надсилання листом з описом вкладення копії позовної заяви з усіма доданими до неї документами позивачем відповідачу.

Крім того, з копії матеріалів справи № 495/571/23 вбачається, що до позовної заяви не було додано висновку органу опіки та піклування щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних за результатами обстеження умов проживання дитини, батьків, які бажають проживати з дитиною, а також на підставі інших документів, що стосуються справи, як це передбачено статтею 19 СК України, не було зазначено, чи звертався позивач до органу опіки та піклування із заявою про визначення місця проживання дитини та пакетом необхідних документів, чи розглядав таке питання орган опіки та піклування та чи складав письмовий висновок про доцільність визначення місця проживання дитини.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2023 року справі присвоєно єдиний унікальний номер 495/571/23, справу передано на розгляд судді Боярському О.О.

Того самого дня суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. ухвалою від 19 січня 2023 року провадження у справі відкрив за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 27 січня 2023 року.

Встановлено також, що всупереч вимогам цивільного процесуального законодавства, копія матеріалів справи № 495/571/23 не містить доказів надсилання вказаних процесуальних документів та викликів учасникам провадження.

Крім того, порушуючи вимоги статті 187 ЦПК України, під час відкриття провадження суддя Боярський О.О. не надіслав запиту до відповідного органу реєстрації щодо зареєстрованого місця перебування та місця проживання відповідача.

Матеріали справи містять рукописну заяву відповідачки, згідно з якою вона визнає позовні вимоги, просить розглядати справу за її відсутності. Вказана заява зареєстрована судом 27 січня 2023 року (№ 2211/23-вх).

Того самого дня, 27 січня 2023 року, секретар судового засідання склав довідку про нефіксування судового процесу. Повний текст рішення суду виготовлено 27 січня 2023 року.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Бояпський О.О. рішенням від 27 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА61 до ОСОБА62 про визначення місця проживання дитини задовольнив. Ухвалено відібрати малолітню дитину: сина ОСОБА63 (____ року народження), у матері – ОСОБА62, без позбавлення її батьківських прав, та визначити місце проживання малолітньої дитини – ОСОБА63, з батьком ОСОБА61 за адресою місця проживання батька у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду справи становив 8 днів. Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Подібним чином, з істотним порушенням норм процесуального права, суддя Боярський О.О. задовольняв аналогічні позовні вимоги у справах:

№ 495/573/23 за позовом ОСОБА64 до ОСОБА65 про відібрання малолітньої дитини: сина ОСОБА66 у матері ОСОБА65, без позбавлення її батьківських прав, та визначення місця проживання малолітньої дитини – ОСОБА66, з батьком ОСОБА64 у зв’язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері;

№ 495/10149/22 за позовною заявою ОСОБА67 до ОСОБА68 про визначення місця проживання малолітньої доньки – ОСОБА69, із батьком ОСОБА67 за адресою постійного місця проживання ОСОБА67 шляхом відібрання малолітньої доньки ОСОБА69 у матері – ОСОБА68, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком ОСОБА67 без участі матері;

№ 495/1087/23 за позовом ОСОБА70 до ОСОБА71 про визначення місця проживання малолітньої доньки – ОСОБА72, із батьком ОСОБА70, за адресою постійного місця проживання ОСОБА70 шляхом відібрання малолітньої доньки – ОСОБА72, у матері ОСОБА71, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА70 без участі матері;

№ 495/1088/23 за позовом ОСОБА73 до ОСОБА74 про визначення місця проживання малолітнього сина – ОСОБА75, із батьком ОСОБА73 за адресою постійного місця проживання ОСОБА73 шляхом відібрання малолітнього сина ОСОБА75 у матері – ОСОБА74, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА73 без участі матері;

№ 495/10198/22 за позовом ОСОБА76 до ОСОБА77 про визначення місця проживання малолітньої дитини – ОСОБА78, із батьком ОСОБА76, за адресою постійного місця проживання ОСОБА76 шляхом відібрання малолітнього сина ОСОБА78 у матері – ОСОБА77, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком ОСОБА76 без участі матері;

№ 495/251/23 за позовом ОСОБА79 до ОСОБА80 про визначення місця проживання малолітньої доньки – ОСОБА81 із батьком ОСОБА79 за адресою постійного місця проживання ОСОБА79 шляхом відібрання малолітньої доньки ОСОБА81 у матері – ОСОБА80, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА79 без участі матері;

№ 495/703/23 за позовом ОСОБА82 до ОСОБА83 про визначення місця проживання малолітнього сина – ОСОБА84 із батьком ОСОБА82 за адресою постійного місця проживання ОСОБА82 шляхом відібрання малолітнього сина – ОСОБА84, у матері ОСОБА83, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА82 без участі матері;

№ 495/10234/22 за позовом ОСОБА85 до ОСОБА86 про визначення місця проживання малолітнього сина – ОСОБА87, із батьком ОСОБА85, за адресою постійного місця проживання ОСОБА85 шляхом відібрання малолітнього сина – ОСОБА87 у матері – ОСОБА86, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком ОСОБА85 без участі матері;

№ 495/10235/22 за позовом ОСОБА88 до ОСОБА89 про визначення місця проживання малолітньої дитини – ОСОБА90, із батьком ОСОБА88 за адресою постійного місця проживання ОСОБА88 шляхом відібрання малолітньої доньки – ОСОБА90, у матері – ОСОБА89, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком ОСОБА88 без участі матері;

№ 495/259/23 за позовом ОСОБА91 до ОСОБА92 про визначення місця проживання малолітнього сина ­ ОСОБА93, із батьком ОСОБА91, за адресою постійного місця проживання ОСОБА91 шляхом відібрання малолітнього сина – ОСОБА93 у матері – ОСОБА92, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА91 без участі матері;

№ 495/911/23 за позовом ОСОБА94 до ОСОБА95 про визначення місця проживання малолітньої доньки – ОСОБА96, із батьком ОСОБА94 за адресою постійного місця проживання ОСОБА94 шляхом відібрання малолітньої доньки – ОСОБА96 у матері – ОСОБА95, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА94 без участі матері;

№ 495/10236/22 за позовом ОСОБА97 до ОСОБА98 про визначення місця проживання малолітньої дитини – ОСОБА99, разом із батьком ОСОБА97 за адресою постійного місця проживання ОСОБА97 шляхом відібрання малолітнього сина ОСОБА99 у матері – ОСОБА98, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком ОСОБА97 без участі матері;

№ 495/261/23 за позовом ОСОБА100 до ОСОБА101 про визначення місця проживання малолітньої доньки – ОСОБА102, із батьком ОСОБА100 та відібрання малолітньої доньки – ОСОБА102, у матері – ОСОБА101, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА100 без участі матері;

№ 495/10237/22 за позовом ОСОБА103 до ОСОБА104 про визначення місця проживання малолітньої доньки – ОСОБА105 із батьком ОСОБА103 за адресою постійного місця проживання ОСОБА103 та відібрання малолітньої доньки – ОСОБА105, у матері – ОСОБА104, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком ОСОБА103 без участі матері;

№ 495/268/23 за позовом ОСОБА106 до ОСОБА107 про визначення місця проживання малолітньої доньки – ОСОБА108, із батьком ОСОБА106 за адресою постійного місця проживання ОСОБА106 та відібрання малолітньої доньки – ОСОБА108, у матері – ОСОБА107, без позбавлення її батьківських прав, для проживання малолітньої доньки разом із батьком ОСОБА106 у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА106 без участі матері;

№ 495/750/23 за позовом ОСОБА109 до ОСОБА110 про визначення місця проживання малолітньої доньки – ОСОБА111, разом із батьком ОСОБА109 за адресою постійного місця проживання батька у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком ОСОБА109 без участі матері;

№ 495/296/23 за позовом ОСОБА112 до ОСОБА113 про визначення місця проживання малолітнього сина – ОСОБА114, із батьком ОСОБА112 за адресою постійного місця проживання ОСОБА112 та відібрання малолітнього сина – ОСОБА114, у матері – ОСОБА113, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА112 без участі матері;

№ 495/788/23 за позовом ОСОБА115 до ОСОБА116 про визначення місця проживання малолітньої доньки – ОСОБА117, із батьком ОСОБА115 за адресою постійного місця проживання ОСОБА115 та відібрання малолітньої доньки – ОСОБА117, у матері – ОСОБА116, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА115 без участі матері;

№ 495/789/23 за позовом ОСОБА118 до ОСОБА119 про визначення місця проживання неповнолітньої доньки – ОСОБА120, з батьком ОСОБА118 за адресою постійного місця проживання ОСОБА118 та відібрання неповнолітньої доньки – ОСОБА120, у матері – ОСОБА119, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА118 без участі матері;

№ 495/801/23 за позовом ОСОБА121 до ОСОБА122 про визначення місця проживання малолітньої доньки – ОСОБА123, з батьком ОСОБА121 за адресою постійного місця проживання ОСОБА121 та відібрання малолітньої доньки – ОСОБА123, у матері – ОСОБА122, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА121 без участі матері;

№ 495/10499/22 за позовом ОСОБА124 до ОСОБА125 про визначення місця проживання малолітньої доньки – ОСОБА126, з батьком ОСОБА124 за адресою постійного місця проживання ОСОБА124 та відібрання малолітньої доньки – ОСОБА126, у матері – ОСОБА125, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком ОСОБА124 без участі матері;

№ 495/10514/22 за позовом ОСОБА127 до ОСОБА128 про визначення місця проживання малолітнього сина – ОСОБА129, з батьком ОСОБА127 за адресою постійного місця проживання ОСОБА127 та відібрання малолітнього сина – ОСОБА129, у матері – ОСОБА128, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком ОСОБА127 без участі матері;

№ 495/10527/22 за позовом ОСОБА130 до ОСОБА131 про визначення місця проживання малолітньої доньки – ОСОБА132, з батьком ОСОБА130 за адресою постійного місця проживання ОСОБА130 та відібрання малолітньої доньки – ОСОБА132, у матері – ОСОБА131, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком ОСОБА130 без участі матері;

№ 495/426/23 за позовом ОСОБА133 до ОСОБА134 про визначення місця проживання малолітньої доньки – ОСОБА135, за адресою постійного місця проживання ОСОБА133 та відібрання малолітньої доньки – ОСОБА135, у матері – ОСОБА134, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА133 без участі матері;

№ 495/445/23 за позовом ОСОБА136 до ОСОБА137 про визначення місця проживання неповнолітнього сина – ОСОБА138, із батьком ОСОБА136 за адресою постійного місця проживання ОСОБА136 та відібрання неповнолітнього сина – ОСОБА138, у матері – ОСОБА137, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА136 без участі матері;

№ 495/560/23 за позовом ОСОБА139 до ОСОБА140 про визначення місця проживання малолітнього сина – ОСОБА141, із батьком ОСОБА139 за адресою постійного місця проживання ОСОБА139 та відібрання малолітнього сина – ОСОБА141, у матері – ОСОБА140, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА139 без участі матері;

№ 495/561/23 за позовом ОСОБА142 до ОСОБА143 про визначення місця проживання малолітнього сина – ОСОБА144, із батьком ОСОБА142 за адресою постійного місця проживання ОСОБА142 та відібрання малолітнього сина – ОСОБА144, у матері – ОСОБА143, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА142 без участі матері;

№ 495/339/23 за позовом ОСОБА145 до ОСОБА146 про визначення місця проживання неповнолітньої доньки – ОСОБА147, із батьком ОСОБА145 за адресою постійного місця проживання ОСОБА145 та відібрання неповнолітньої доньки – ОСОБА147 у матері – ОСОБА146 (попереднє прізвище – ОСОБА146), без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА145 без участі матері.

 

Крім того, під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду встановлено, що на розгляді у судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. перебували справи про визначення місця проживання малолітньої дитини за адресою проживання батька у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері, без позбавлення її батьківських прав, у яких було залучено до розгляду справи органи опіки і піклування. Проте, як встановлено під час дослідження матеріалів зазначених судових справ, таке залучення мало формальний характер та не передбачало реальної участі органу опіки та піклування у справі з огляду на таке.

Справа № 495/2294/23

8 березня 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА148 до ОСОБА149 про визначення місця проживання неповнолітньої доньки – ОСОБА150, із батьком ОСОБА148 за адресою постійного місця проживання ОСОБА148 та відібрання неповнолітньої доньки – ОСОБА150, у матері – ОСОБА149, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА148 без участі матері.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 8 березня 2023 року справі присвоєно єдиний унікальний номер 495/2294/23, передано на розгляд судді Боярському О.О.

Того самого дня ухвалами Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 8 березня 2023 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 22 березня 2023 року, до участі у справі як третю особу було залучено Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Дослідивши матеріали зазначеної судової справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що орган опіки та піклування, хоча і був залучений до участі в розгляді справи судом, проте жодного разу не був повідомлений про час і місце проведення судового засідання, висновок суду щодо предмета розгляду не надавав.

Крім того, встановлено, що всупереч вимогам частин першої, другої статті 190 ЦПК України копія матеріалів справи не містить доказів надсилання учасникам провадження вказаних процесуальних документів та викликів.

Порушуючи вимоги статті 187 ЦПК України, під час відкриття провадження суддя не надіслав запиту до відповідного органу реєстрації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Матеріали справи містять заяву відповідачки ОСОБА149, що надійшла до суду 22 березня 2023 року, в якій ОСОБА149 зазначила, що щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі не заперечує, визнає вимогу щодо визначення місця проживання неповнолітньої доньки із батьком за адресою його постійного місця проживання та відібрання неповнолітньої доньки у матері, ОСОБА149, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Відповідно до журналу судового засідання від 22 березня 2023 року сторони не брали участі у розгляді справи, був присутній лише представник відповідачки – адвокат ОСОБА151. Судове засідання тривало 3 хвилини (10:37:06–10:40:39), після закінчення засідання суддя проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Рішенням від 22 березня 2023 року суддя Боярський О.О. позовні вимоги ОСОБА148 задовольнив: визначив місце проживання неповнолітньої доньки сторін (____ року народження) із батьком ОСОБА148 за адресою його постійного місця проживання, ухвалив відібрати неповнолітню доньку сторін у матері – ОСОБА149, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду справи становив 14 днів.

Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.

За подібних обставин, з істотним порушенням норм процесуального права суддя Боярський О.О. задовольняв позовні вимоги також у справах:

№ 495/2274/23 за позовом ОСОБА152 до ОСОБА153 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА154 із батьком ОСОБА152 за адресою його постійного місця проживання шляхом відібрання малолітнього сина у матері – ОСОБА153, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері;

№ 495/1233/23 за позовом ОСОБА155 до ОСОБА156 про визначення місця малолітньої доньки ОСОБА157 із батьком ОСОБА155 за адресою постійного місця проживання ОСОБА155 та відібрання малолітньої доньки ОСОБА157 у матері – ОСОБА156, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА155 без участі матері;

№ 495/1241/23 за позовом ОСОБА158 до ОСОБА159 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА160 із батьком ОСОБА158 за адресою постійного місця проживання ОСОБА158, та відібрання малолітнього сина ОСОБА160 у матері – ОСОБА159, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА158 без участі матері;

№ 495/2303/23 за позовною заявою ОСОБА161 до ОСОБА162, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА163 із батьком ОСОБА161 за адресою постійного місця проживання ОСОБА161, та відібрання неповнолітнього сина ОСОБА163 у матері – ОСОБА162, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА161 без участі матері;

№ 495/2337/23 за позовною заявою ОСОБА164 до ОСОБА165, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА166 із батьком ОСОБА164 за адресою постійного місця проживання ОСОБА164, та відібрання малолітньої доньки ОСОБА166 у матері – ОСОБА165, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА164 без участі матері;

№ 495/2338/23 за позовною заявою ОСОБА167 до ОСОБА168, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА169 із батьком ОСОБА167 за адресою постійного проживання ОСОБА167, та відібрання малолітнього сина ОСОБА169 у матері – ОСОБА168, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком ОСОБА167 без участі матері;

№ 495/2397/23 за позовною заявою ОСОБА170 до ОСОБА171, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА172 із батьком ОСОБА170 за адресою постійного місця проживання ОСОБА170, та відібрання малолітньої доньки ОСОБА172 у матері – ОСОБА171, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА170 без участі матері;

№ 495/2401/23 за позовною заявою ОСОБА173 до ОСОБА174, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА175 із батьком ОСОБА173 за адресою постійного місця проживання ОСОБА173 та відібрання малолітньої доньки ОСОБА175 у матері – ОСОБА174, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА173 без участі матері;

№ 495/11124/23 за позовною заявою ОСОБА176 до ОСОБА177, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА178 із батьком ОСОБА176, та відібрання малолітньої доньки ОСОБА178 у матері – ОСОБА177, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА176 без участі матері;

№ 495/2403/23 за позовною заявою ОСОБА179 до ОСОБА180, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місце проживання малолітнього сина ОСОБА181 із батьком ОСОБА179 за адресою постійного місця проживання ОСОБА179, та відібрання малолітнього сина ОСОБА181 у матері – ОСОБА180, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА179 без участі матері;

№ 495/6928/23 за позовною заявою ОСОБА182 до ОСОБА183, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА184 із батьком ОСОБА182, та відібрання малолітньої доньки ОСОБА184 у матері – ОСОБА183, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА182 без участі матері;

№ 495/4232/23 за позовною заявою ОСОБА185 до ОСОБА186, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – орган опіки та піклування виконавчого комітету Мологівської сільської ради [Білгород-Дністровського району Одеської області], про позбавлення ОСОБА186 батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА187;

№ 495/2578/23 за позовною заявою ОСОБА188 до ОСОБА189, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА190 із батьком ОСОБА188 за адресою постійного місця проживання ОСОБА188, та відібрання малолітнього сина ОСОБА190 у матері – ОСОБА189, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА188 без участі матері;

№ 495/7162/23 за позовною заявою ОСОБА191 до ОСОБА192, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА193 із батьком ОСОБА191 та відібрання малолітньої доньки ОСОБА193 у матері – ОСОБА192, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА191 без участі матері;

№ 495/1481/23 за позовною заявою ОСОБА194 до ОСОБА195, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА196 із батьком ОСОБА194 за адресою постійного місця проживання ОСОБА194 та відібрання малолітньої доньки ОСОБА196 у матері – ОСОБА195, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА194 без участі матері;

№ 495/2857/23 за позовною заявою ОСОБА197 до ОСОБА198, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Одеської міської ради, про визначення місця проживання сина ОСОБА199 разом із батьком ОСОБА197 за адресою постійного місця проживання ОСОБА197 та відібрання неповнолітнього сина ОСОБА199 у матері – ОСОБА198, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА197 без участі матері;

№ 495/7596/23 за позовною заявою ОСОБА200 до ОСОБА201, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА202 із батьком ОСОБА200 та відібрання малолітнього сина ОСОБА202 у матері – ОСОБА201, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА200 без участі матері;

№ 495/1494/23 за позовною заявою ОСОБА203 до ОСОБА204, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА205 із батьком ОСОБА203 за адресою постійного місця проживання ОСОБА203 та відібрання малолітнього сина ОСОБА205 у матері – ОСОБА204, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА203 без участі матері;

№ 495/1502/23 за позовною заявою ОСОБА206 до ОСОБА207, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА208 та ОСОБА209 разом з батьком ОСОБА206 за адресою постійного місця проживання батька шляхом відібрання дітей ОСОБА208 та ОСОБА209 у відповідачки ОСОБА207, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком ОСОБА206 без участі матері;

№ 495/7724/23 за позовною заявою ОСОБА210 до ОСОБА211, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА212 із батьком ОСОБА210 та відібрання малолітнього сина ОСОБА212 у матері – ОСОБА211, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА210 без участі матері;

№ 495/1555/23 за позовною заявою ОСОБА213 до ОСОБА214, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА215 із батьком ОСОБА213 за адресою постійного місця проживання ОСОБА213 та відібрання малолітньої доньки ОСОБА215 у матері – ОСОБА214, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА213 без участі матері;

№ 495/3143/23 за позовною заявою ОСОБА216 до ОСОБА217, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА218 із батьком ОСОБА216 за адресою постійного місця проживання ОСОБА216 та відібрання малолітньої доньки ОСОБА218 від матері – ОСОБА217, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА216 без участі матері;

№ 495/1568/23 за позовною заявою ОСОБА219 до ОСОБА220, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА221 із батьком ОСОБА219 за адресою постійного місця проживання ОСОБА219 та відібрання малолітнього сина ОСОБА221 у матері – ОСОБА220, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА219 без участі матері;

№ 495/1571/23 за позовною заявою ОСОБА222 до ОСОБА223, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА224 із батьком ОСОБА222 за адресою постійного місця проживання ОСОБА222 та відібрання малолітнього сина ОСОБА224 у матері – ОСОБА223, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА222 без участі матері;

№ 495/7897/23 за позовною заявою ОСОБА225 до ОСОБА226, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА227 із батьком ОСОБА225 та відібрання малолітнього сина ОСОБА227 у матері – ОСОБА226, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА225 без участі матері;

№ 495/1638/23 за позовною заявою ОСОБА228 до ОСОБА229 , третя особа – виконавчий комітет Старокозацької сільської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком ОСОБА228 без участі матері, відібрання малолітнього сина ОСОБА230 у відповідачки ОСОБА229, без позбавлення її батьківських прав, та визначення місця проживання малолітнього ОСОБА230 із батьком ОСОБА228 за адресою постійного місця проживання батька;

№ 495/1647/23 за позовною заявою ОСОБА231 до ОСОБА232, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА233 із батьком ОСОБА231 за адресою постійного місця проживання ОСОБА231 та відібрання малолітнього сина ОСОБА233 у матері – ОСОБА232, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА231 без участі матері;

№ 495/8080/23 за позовною заявою ОСОБА234 до ОСОБА235, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання доньки ОСОБА236 із батьком ОСОБА234 та відібрання доньки ОСОБА236 у матері – ОСОБА235, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА234 без участі матері;

№ 495/1916/23 за позовною заявою ОСОБА237 до ОСОБА238, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА239 із батьком ОСОБА237 за адресою його постійного місця проживання та відібрання малолітнього сина ОСОБА239 у матері – ОСОБА238, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА237 без участі матері;

№ 495/8313/23 за позовною заявою ОСОБА240 до ОСОБА241, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА242 із батьком ОСОБА240 та відібрання малолітньої доньки ОСОБА242 у матері – ОСОБА241, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА240 без участі матері;

№ 495/1924/23 за позовною заявою ОСОБА243 до ОСОБА244, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про відібрання малолітньої ОСОБА245 у відповідачки ОСОБА244 без позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання малолітньої ОСОБА245 із батьком ОСОБА243 за адресою постійного місця проживання батька у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА243 без участі матері;

№ 495/9745/23 за позовною заявою ОСОБА246 до ОСОБА247, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання сина ОСОБА248 із батьком ОСОБА246 та відібрання сина ОСОБА248 у матері – ОСОБА247, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА246 без участі матері;

№ 495/1983/23 за позовною заявою ОСОБА249 до ОСОБА250, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА251 із батьком ОСОБА249 за адресою постійного місця проживання ОСОБА249 та відібрання малолітньої доньки ОСОБА251 у матері – ОСОБА250, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА249 без участі матері;

№ 495/1319/23 за позовною заявою ОСОБА252 до ОСОБА253, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про визначення місця проживання сина ОСОБА254 із батьком ОСОБА252 за адресою постійного місця проживання ОСОБА252 та відібрання сина ОСОБА254 у матері – ОСОБА253, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА252 без участі матері;

№ 495/2050/23 за позовною заявою ОСОБА255 до ОСОБА256, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА257 із батьком ОСОБА255 за адресою постійного місця проживання ОСОБА255 та відібрання малолітньої доньки ОСОБА257 у матері – ОСОБА256, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА255 без участі матері;

№ 495/1320/23 за позовною заявою ОСОБА258 до ОСОБА259, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА260 із батьком ОСОБА258 за адресою постійного місця проживання ОСОБА258 та відібрання малолітнього сина ОСОБА260 у матері – ОСОБА259, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА258 без участі матері;

№ 495/2058/23 за позовною заявою ОСОБА261 до ОСОБА262, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місце проживання малолітньої доньки ОСОБА263 із батьком ОСОБА261 за адресою постійного місця проживання ОСОБА261 та відібрання малолітньої доньки ОСОБА263 у матері – ОСОБА262, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА261 без участі матері;

№ 495/2076/23 за позовною заявою ОСОБА264 до ОСОБА265, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА266 із батьком ОСОБА264 за адресою постійного місця проживання ОСОБА264 та відібрання малолітнього сина ОСОБА266 у матері – ОСОБА265, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА264 без участі матері;

№ 495/2080/23 за позовною заявою ОСОБА267 до ОСОБА268, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА269 із батьком ОСОБА267 за адресою постійного місця проживання ОСОБА267 та відібрання малолітньої доньки ОСОБА269 у матері – ОСОБА268, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА267 без участі матері;

№ 495/2081/23 за позовною заявою ОСОБА270 до ОСОБА271, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА272 із батьком ОСОБА270 за адресою постійного місця проживання ОСОБА270 та відібрання малолітньої доньки ОСОБА272 у матері – ОСОБА271, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА270 без участі матері;

№ 495/2139/23 за позовною заявою ОСОБА273 до ОСОБА274, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА275 із батьком ОСОБА273 за адресою постійного місця проживання ОСОБА273 та відібрання неповнолітнього сина ОСОБА275 у матері – ОСОБА274, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА273 без участі матері;

№ 495/1371/23 за позовною заявою ОСОБА276 до ОСОБА277, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА278 із батьком ОСОБА276 за адресою постійного місця проживання ОСОБА276 та відібрання малолітнього сина ОСОБА278 у матері – ОСОБА277, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА276 без участі матері; стягнення з ОСОБА277 на користь ОСОБА276 аліментів на утримання малолітнього сина;

№ 495/6017/23 за позовною заявою ОСОБА279 до ОСОБА280, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про позбавлення ОСОБА280 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА281, визначення місця проживання дитини ОСОБА281 разом із батьком ОСОБА279 у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА279 без участі матері; стягнення з ОСОБА280 на користь ОСОБА279 аліментів на утримання дитини ОСОБА281;

№ 495/6100/23 за позовною заявою ОСОБА282 до ОСОБА283, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про позбавлення ОСОБА283 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА284; стягнення з ОСОБА283 на користь ОСОБА282 аліментів на утримання дитини ОСОБА284;

№ 495/3934/23 за позовною заявою ОСОБА285 до ОСОБА286, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Одеської міської ради, про позбавлення ОСОБА286 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА287 та стягнення з ОСОБА286 на користь ОСОБА285 аліментів на утримання дитини ОСОБА287;

№ 495/1263/23 за позовною заявою ОСОБА288 до ОСОБА289, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА290 разом із батьком ОСОБА288 за адресою його постійного місця проживання та відібрання малолітнього сина у матері – ОСОБА289, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА288 та ОСОБА289;

№ 495/1655/23 за позовною заявою ОСОБА291 до ОСОБА292, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА293 із батьком ОСОБА291 за адресою його постійного місця проживання та відібрання малолітнього сина у матері – ОСОБА292, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА291 та ОСОБА292;

№ 495/1684/23 за позовною заявою ОСОБА294 до ОСОБА295, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА294 та ОСОБА295, визначення місця проживання доньки ОСОБА296 разом із батьком ОСОБА294 за адресою постійного місця проживання батька у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері;

№ 495/4208/23 за позовною заявою ОСОБА297 до ОСОБА298, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про позбавлення ОСОБА298 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА299 та стягнення із ОСОБА298 на користь ОСОБА297 аліментів на утримання дитини;

№ 495/4236/23 за позовною заявою ОСОБА300 до ОСОБА301, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про позбавлення ОСОБА301 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА302, визначення місця проживання дитини разом із батьком за адресою місця проживання батька у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; стягнення із ОСОБА301 на користь ОСОБА300 аліментів на утримання дитини;

№ 495/4257/23 за позовною заявою ОСОБА303 до ОСОБА304, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав ОСОБА304 стосовно дитини ОСОБА305; визначення місця проживання дитини разом із батьком за адресою його місця проживання, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; стягнення з ОСОБА304 на користь ОСОБА303 аліментів на утримання дитини;

№ 495/4569/23 за позовною заявою ОСОБА306 до ОСОБА307, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про позбавлення ОСОБА307 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА308, визначення місця проживання дитини разом із батьком за адресою його постійного місця проживання, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; стягнення з ОСОБА307 на користь ОСОБА306 аліментів на утримання дитини;

№ 495/1917/23 за позовною заявою ОСОБА309 до ОСОБА310, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про розірвання шлюбу між ОСОБА309 та ОСОБА310, визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА311 із батьком ОСОБА309 за адресою постійного місця проживання батька у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері;

№ 495/2140/23 за позовною заявою ОСОБА312 до ОСОБА313, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА314 із батьком ОСОБА312 за адресою постійного місця проживання ОСОБА312 та відібрання малолітнього сина ОСОБА314 у матері – ОСОБА313, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері;

№ 495/5949/23 за позовною заявою ОСОБА315 до ОСОБА316, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визначення місця проживання дитини ОСОБА317 разом із батьком ОСОБА315 у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; стягнення зі ОСОБА316 на користь ОСОБА315 аліментів на утримання дитини щомісяця у розмірі однієї четвертої заробітку (доходу) ОСОБА316, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи від дня пред’явлення цієї заяви, до досягнення дитиною повноліття;

№ 495/1364/23 за позовною заявою ОСОБА318 до ОСОБА319 про розірвання шлюбу; визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА320 із батьком ОСОБА318 за адресою постійного місця проживання батька, відібрання малолітньої доньки у матері – ОСОБА319, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; стягнення з відповідачки ОСОБА319 аліментів на користь ОСОБА318 на утримання доньки із дня подання позову до досягнення дитиною повноліття;

№ 495/868/23 за позовною заявою ОСОБА321 до ОСОБА322, третя особа – Орган опіки та піклування Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про розірвання шлюбу; визначення місця проживання доньки ОСОБА323 разом із батьком ОСОБА321 у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері; витребування з органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області висновку щодо розв’язання спору про визнання місця проживання дитини;

№ 495/10063/22 за позовною заявою ОСОБА324 до ОСОБА325 про розірвання шлюбу; визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА326 із батьком ОСОБА324 за адресою постійного місця проживання батька шляхом відібрання малолітньої доньки у матері – ОСОБА325, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері;

№ 495/10065/22 за позовною заявою ОСОБА327 до ОСОБА328 про розірвання шлюбу; визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА329 із батьком ОСОБА327, за адресою постійного місця проживання батька шляхом відібрання малолітньої доньки у матері – ОСОБА328, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері;

№ 495/1079/23 за позовною заявою ОСОБА330 до ОСОБА331 про розірвання шлюбу; визначення місця проживання неповнолітньої доньки ОСОБА332 разом із батьком ОСОБА330 за адресою постійного місця проживання батька шляхом відібрання дитини у відповідачки ОСОБА331, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері;

№ 495/624/23 за позовною заявою ОСОБА333 до ОСОБА334 про розірвання шлюбу; визначення місця проживання дитини ОСОБА335 разом із батьком ОСОБА333 за адресою його постійного місця проживання у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері;

№ 495/640/23 за позовною заявою ОСОБА336 до ОСОБА337 про розірвання шлюбу; визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА338 із батьком ОСОБА336 за адресою постійного місця проживання батька та відібрання малолітнього сина у матері – ОСОБА337, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; стягнення з ОСОБА337 на користь ОСОБА336 аліментів на утримання малолітнього сина із дня подання позову до досягнення дитиною повноліття;

№ 495/1123/23 за позовною заявою ОСОБА339 до ОСОБА340 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітньої доньки ОСОБА341 із батьком ОСОБА339 за адресою постійного місця проживання батька та відібрання неповнолітньої доньки у матері – ОСОБА340, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері;

№ 495/702/23 за позовною заявою ОСОБА342 до ОСОБА343 про розірвання шлюбу; відібрання неповнолітнього сина ОСОБА344 у відповідачки ОСОБА343, без позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом із батьком ОСОБА342 за адресою постійного місця проживання батька у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері;

№ 495/902/23 за позовною заявою ОСОБА345 до ОСОБА346 про розірвання шлюбу; відібрання неповнолітнього сина ОСОБА347 у відповідачки ОСОБА346 у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком ОСОБА345 без участі матері, без позбавлення відповідачки батьківських прав, та визначення місця проживання неповнолітнього сина разом із батьком за адресою постійного місця проживання батька;

№ 495/10229/22 за позовною заявою ОСОБА348 до ОСОБА349 про розірвання шлюбу; відібрання малолітньої доньки ОСОБА350 у матері – ОСОБА349, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком ОСОБА348 без участі матері та визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом із батьком за адресою його постійного проживання; стягнення з ОСОБА349 (дошлюбне прізвище – ОСОБА349) на користь ОСОБА348 аліментів на утримання доньки, починаючи із дня подання позову, до досягнення дитиною повноліття;

№ 495/1501/23 за позовною заявою ОСОБА351 до ОСОБА352, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маразліївської сільської громади у Білгород-Дністровському районі Одеської області, про розірвання шлюбу; визначення місця проживання неповнолітнього син, ОСОБА353 разом із батьком ОСОБА351 за адресою постійного проживання батька та відібрання малолітнього сина у матері – ОСОБА352, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері;

№ 495/335/23 за позовною заявою ОСОБА354 до ОСОБА355 про розірвання шлюбу; визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА356 із батьком ОСОБА354 за адресою постійного місця проживання батька та відібрання малолітньої доньки у матері – ОСОБА355, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері;

№ 495/9651/22 за позовною заявою ОСОБА357 до ОСОБА358 про розірвання шлюбу; визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА359 разом із батьком ОСОБА357 за адресою постійного місця проживання батька шляхом відібрання сина у відповідачки ОСОБА358, без позбавлення її батьківських прав;

№ 495/816/23 за позовною заявою ОСОБА360 до ОСОБА361 про розірвання шлюбу; визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА362 разом із батьком ОСОБА360 за адресою постійного місця проживання батька шляхом відібрання дитини у відповідачки ОСОБА361 без позбавлення її батьківських прав;

№ 495/9748/22 за позовною заявою ОСОБА363 до ОСОБА364 про розірвання шлюбу; визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА365 із батьком ОСОБА363 за адресою постійного місця проживання батька шляхом відібрання неповнолітнього сина у матері – ОСОБА364, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері;

№ 495/9899/22 за позовною заявою ОСОБА366 до ОСОБА367 про розірвання шлюбу; визначення місця проживання дитини ОСОБА368 разом із батьком за адресою постійного проживання батька;

№ 495/5112/23 за позовною заявою ОСОБА369 до ОСОБА370, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про розірвання шлюбу; визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА371 разом із батьком ОСОБА369 за місцем його реєстрації та проживання у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА372 разом із матір’ю ОСОБА370 за місцем її проживання.

№ 495/9964/22 за позовною заявою ОСОБА373 до ОСОБА374 про розірвання шлюбу; визначення місця проживання неповнолітньої доньки ОСОБА375 разом із батьком ОСОБА373 за адресою постійного місця проживання батька шляхом відібрання неповнолітньої доньки у матері – ОСОБА374, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері; стягнення із ОСОБА374 на користь ОСОБА373 аліментів на утримання дитини із дня подання позову до суду до досягнення дитиною повноліття;

№ 495/4230/23 за позовною заявою ОСОБА376 до ОСОБА377, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про позбавлення батьківських прав ОСОБА377 стосовно дитини ОСОБА378; визначення місця проживання дитини разом із батьком ОСОБА376 за адресою місця проживання батька у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; стягнення із ОСОБА377 на користь ОСОБА376 аліментів на утримання дитини, починаючи від дня пред’явлення цієї заяви, до досягнення дитиною повноліття.

Дослідивши зазначені справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду зазначених судових справ не залучався Орган опіки та піклування, участь якого є обов’язковою в такій категорії справ, відповідно, справи не містять висновку органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дітей саме разом із батьком, також справи не містять запитів до відповідного органу щодо зареєстрованого місця перебування та місця проживання відповідача (матері дитини), фактично всі справи розглянуті (позовні вимоги задоволено) лише за наявності письмової згоди відповідачів про розгляд справи за їхньої відсутності та згоди із позовними вимогами. Водночас у справах, у яких орган опіки та піклування залучався до розгляду, таке залучення мало формальний характер, насправді представники відповідного органу опіки та піклування не брали участі в розгляді зазначених справ.

 

Із довідки суду вбачається, що загальна кількість розглянутих суддею Боярським О.О. справ з ухваленням рішення із загальної категорії «Спори у справах, що виникають із сімейних відносин» становить: у 2022 році – 264 справи; у 2023 році – 567 справ; у 2024 році – 67 справ.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що зазначені статистичні дані вказують на значне збільшення у провадженні судді Боярського О.О. категорії справ, що виникають із сімейних правовідносин, зокрема, щодо визначення місця проживання дитини саме з батьком, при цьому вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан, який продовжується до цього часу у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок чого запроваджено певні обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції, яка була чинною до 18 травня 2024 року) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Слід зазначити, що наведена норма у вказаній редакції не конкретизує, з яких підстав лише один із батьків самостійно виховує дитину, як і не уточнює, що другий із батьків не позбавлений права (окрім як за рішенням суду) брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Це давало підстави особам, які підлягали мобілізації, зловживаючи своїми правами, звертатися до суду з відповідним позовом для отримання судового рішення.

Про це свідчить наявність у резолютивній частині кожного із зазначених судових рішень цілком конкретного визначення «у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері», що надавало можливість позивачам-чоловікам уникнути призову на військову службу під час мобілізації або звільнення вже мобілізованих чоловіків.

Водночас згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, статтю 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» викладено в іншій редакції. Зокрема, відповідно до пункту 4 частини першої статті 23 вказаного Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Отже, вказана норма закону в наведеній редакції конкретизує підстави самостійного виховання дитини одним із батьків і передбачає надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як військовозобов’язаного того із батьків, хто самостійно виховує дитину віком до 18 років, за умови фактичної відсутності іншого з батьків.

З інформації з ЄДРСР встановлено, що у 2023 році значно збільшилася кількість ухвалених суддею Боярським О.О. судових рішень щодо визначення місця проживання дитини з батьком у зв’язку із самостійним її вихованням без участі матері. З огляду на те, що Україна перебуває в стані війни і чоловікам, які підлягають мобілізації до лав Збройних Сил України, за умови самостійного виховання дитини (дітей до 18 років) надавалася відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, наявність судового рішення про передання дитини на виховання батькові є підставою для уникнення мобілізації та безперешкодного виїзду за кордон.

Отже, за таких умов стало можливим подання «штучних» позовів щодо визначення місця проживання дитини саме з батьком.

Правове регулювання

Згідно з вимогами пунктів 5, 8 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до частин першої, п’ятої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 ЦПК України. Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною третьою статті 187 ЦПК України встановлено, якщо при відкритті провадження у справі було вирішено питання про залучення третіх осіб, позивач не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі повинен направити таким третім особам копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання або до початку розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Вимогами частин першої, другої статті 190 ЦПК України (у редакції, чинній до 18 жовтня 2023 року) визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Відповідно до частини шостої статті 259 ЦПК України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Згідно із частиною першою статті 54 ЦПК України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред’явити вимоги до сторони, така сторона зобов’язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

За частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов’язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Відповідно до частини другої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов’язковою.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Частинами четвертою, п’ятою статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

 

Під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Боярський О.О. не дотримав приписів статті 19 СК України, не повідомив відповідний орган опіки та піклування про розгляд судом справи про визначення місця проживання малолітньої дитини та відібрання її у матері, не забезпечив участі такого органу в розгляді справи, не витребував висновків органів опіки та піклування.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також дійшла висновку, що відсутність у всіх справах доказів про виклики усіх сторін до суду для участі в розгляді справ, розгляд справ без участі сторін, зокрема органу опіки та піклування, відсутність висновків органів опіки та піклування, розгляд справ цієї категорії у короткі строки свідчить про те, що суддя Боярський О.О. систематично, свідомо та цілеспрямовано порушував під час розгляду досліджуваних справ вимоги процесуального законодавства, не намагаючись: з’ясувати коло осіб, на права яких могли вплинути ухвалені судові рішення, та фактичні обставини зазначених справ; встановити істинні причини згоди відповідачок (матерів) з пред’явленими їм позовними вимогами, зокрема такими, як відібрання у них дітей, позбавлення їх батьківських прав щодо власних дітей; об’єктивно та всебічно дослідити інтереси самих дітей.

Водночас суддя Боярський О.О. під час розгляду кожної із зазначених справ не надав оцінки спроможності / неспроможності кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; не встановив рівня емоційних стосунків дитини і кожного з батьків; не з’ясував бажання дитини, місце її проживання, навчання тощо.

Рішення в цих справах містять формальний опис фактичних обставин без зазначення доказів на підтвердження тих обставин, які начебто встановив суд.

Ураховуючи встановлені обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що таке поверхове, формальне вирішення спорів у справах, що стосуються місця проживання малолітніх / неповнолітніх дітей, свідчить про порушення основного завдання здійснення правосуддя щодо справедливого та неупередженого розгляду справи, що призвело до вирішення цивільних справ за відсутності порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Крім того, прийняття заяви відповідачки про визнання позовних вимог без встановлення реальних у справі обставин, без вивчення питання, чи не суперечить таке визнання вимогам закону та чи не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, свідчить про недотримання суддею Боярським О.О. приписів частини четвертої статті 206 ЦПК України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності умов: визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України; відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин; якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, від 22 серпня 2023 року у справі № 521/3657/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 130/2703/20).

За частинами сьомою, восьмою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Боярський О.О. не дотримав вказаних вимог закону та міжнародних стандартів у сфері здійснення судочинства під час здійснення правосуддя у справах №№ 495/2284/23, 495/2169/23, 495/571/23, 495/1364/23, 495/2274/23, 495/573/23, 495/868/23, 495/10063/22, 495/1371/23, 495/2294/23, 495/5949/23, 495/10065/22, 495/1372/23, 495/2303/23, 495/6017/23, 495/2337/23, 495/2338/23, 495/6100/23, 495/10149/22, 495/1079/23, 495/624/23, 495/1087/23, 495/1088/23, 495/239/23, 495/640/23, 495/2397/23, 495/10198/22, 495/2401/23, 495/11124/23, 495/2403/23, 495/1123/23, 495/6928/23, 495/251/23, 495/702/23, 495/902/23, 495/10229/22, 495/703/23, 495/10234/22, 495/2578/23, 495/7162/23, 495/10235/22, 495/259/23, 495/911/23, 495/10236/22, 495/261/23, 495/10237/22, 495/268/23, 495/750/23, 495/1481/23, 495/2857/23, 495/7596/23, 495/1494/23, 495/12102/23, 495/1501/23, 495/1502/23, 495/296/23, 495/7724/23, 495/1555/23, 495/3143/23, 495/788/23, 495/789/23, 495/1568/23, 495/335/23, 495/1233/23, 495/1571/23, 495/7897/23, 495/1241/23, 495/1638/23, 495/1647/23, 495/3934/23, 495/1263/23, 495/1655/23, 495/801/23, 495/9651/22, 495/1656/23, 495/1684/23, 495/4208/23, 495/8080/23, 495/4230/23, 495/816/23, 495/10499/22, 495/1916/23, 495/4236/23, 495/8313/23, 495/10514/22, 495/1917/23, 495/10527/22, 495/1924/23, 495/4257/23, 495/9745/23, 495/426/23, 495/9748/22, 495/445/23, 495/1983/23, 495/4569/23, 495/1319/23, 495/2050/23, 495/1320/23, 495/2058/23, 495/9899/22, 495/2076/23, 495/13342/23, 495/2080/23, 495/2081/23, 495/5112/23, 495/2139/23, 495/560/23, 495/2140/23, 495/561/23, 495/339/23, 495/9964/22, а також під час розгляду справ №№ 495/10102/23, 495/5952/23, 495/10974/23, 495/10309/23, 495/10599/23, 495/10389/23, 495/10986/23, 495/10290/23, 495/12847/23, 495/12936/23, 495/11725/23, 495/10691/23, 495/13746/23, 495/12102/23, 495/9765/23, 495/6494/23, 495/9666/23, 495/1474/23, 495/8685/23, 495/1658/23, 495/4064/23, 495/12763/23, – загалом 127 справ. При цьому слід зауважити, що вказані справи були розглянуті в короткі строки, рішення були ухвалені в підготовчому судовому засіданні.

Ураховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що встановлені обставини свідчать про систематичне позитивне і в короткі строки, без дотримання норм цивільного процесуального законодавства, всупереч нормам національного та міжнародного законодавства вирішення суддею Боярським О.О. справ щодо визначення місця проживання малолітніх / неповнолітніх дітей саме з батьком, що, на погляд громадськості та/або пересічного громадянина, свідчить про намагання судді Боярського О.О. сприяти відповідним особам (чоловікам призовного віку) уникнути мобілізації до лав Збройних Сил України на підставі судових рішень про визначення місця проживання дітей саме з батьком.

Такі дії судді вказують на особисту зацікавленість судді Боярського О.О. або його упередженість у наведених справах. Водночас ці дії мають безпосередній вплив на формування авторитету правосуддя, на довіру громадськості та кожного окремого громадянина до суду. Унаслідок таких дій судді в пересічного громадянина формується стійке упереджене негативне ставлення до суддів та правосуддя в цілому.

Щодо дій судді Боярського О.О. стосовно подання ОСОБА1 до суду позовної заяви про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

Під час підготовки об’єднаної дисциплінарної справи до розгляду встановлено такі фактичні обставини.

На запит члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З. Національне антикорупційне бюро України повідомило (вх. № 14400/0/8-24 від 31 грудня 2024 року), що старший детектив Національного бюро Другого підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Підгрушний А.В. у складі слідчої групи здійснює досудове розслідування у кримінальних провадженнях № ____ від 15 листопада 2023 року та № ____ від 9 травня 2024 року.

Під час досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях встановлено обставини, які свідчать про те, що судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, у тому числі суддя ОСОБА4, за неправомірну вигоду систематично ухвалювали судові рішення про начебто виховання батьком дитини самостійно, що є підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та виїзду за кордон чоловіків призовного віку в умовах дії воєнного стану.

На підтвердження викладеного старший детектив Підгрушний А.В. надав копії матеріалів кримінальних проваджень та надав дозвіл Вищій раді правосуддя в порядку статті 222 КПК України на розголошення наданих відомостей досудового розслідування у зазначених кримінальних провадженнях у межах, необхідних для здійснення дисциплінарних проваджень щодо судді Боярського О.О.

Із копії заяви ОСОБА1 від 15 листопада 2023 року вбачається, що ОСОБА1 звернувся до Одеського управління Національного антикорупційного бюро України щодо вжиття заходів до судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА4, який висловив йому прохання надати неправомірну вигоду в розмірі 1500 (півтори тисячі) доларів США за сприяння ухвалення та/або ухвалення судового рішення про встановлення факту самостійного виховання дитини без участі матері та позбавлення матері батьківських прав.

Кримінальне провадження № ____

Із копії протоколу допиту свідка ОСОБА1 від 15 листопада 2023 року вбачається, що ОСОБА1 після розлучення із дружиною самостійно виховує дитину, 2010 року народження, що є підставою для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. За його словами, знайома юристка під час консультації повідомила йому, що такий факт має бути підтверджений судовим рішенням, після чого познайомила його з юристом, який, з її слів, розуміється на вирішенні вказаної категорії справ.

3 листопада 2023 року ОСОБА1 зустрівся із чоловіком, який представився Андрієм. Вислухавши ОСОБА1, Андрій вказав, що необхідно звертатися із цивільним позовом до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (враховуючи місце проживання ОСОБА1 із дитиною), і що в нього у цьому суді є знайомий суддя, який спеціалізується на ухваленні подібних рішень.

Після того, як ОСОБА1 погодився із цим, вони поїхали до Державного університету інтелектуальних технологій і зв’язку, де перебував суддя ОСОБА4, у якого в цьому інституті був свій кабінет.

Як зазначив ОСОБА1 у протоколі допиту свідка, суддя ОСОБА4, обговоривши з ним його сімейну ситуацію, зазначив, щоб ОСОБА1 обрав один із пунктів статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації), який йому найбільше підходить, і що подальшу можливість ухвалення рішення він буде обговорювати з Андрієм.

Після цього, уточнивши місце проживання колишньої дружини ОСОБА1, суддя ОСОБА4 запропонував йому подавати цивільний позов щодо позбавлення її батьківських прав та зазначив, що можна ухвалити заочне рішення без участі матері та без її повідомлення.

Цього самого дня Андрій під час зустрічі повідомив ОСОБА1, що суддя ОСОБА4 за 1500 (півтори тисячі) доларів США може ухвалити судове рішення про встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини ОСОБА1 без участі матері та позбавлення матері батьківських прав.

Із копії протоколу допиту свідка ОСОБА2 від 16 листопада 2023 року вбачається, що ОСОБА2 у зв’язку із своєю професійною діяльністю має широке коло знайомств серед представників правоохоронних органів та представників судової гілки влади. Після розмови з ОСОБА1 вони поїхали на зустріч із суддею ОСОБА4, на якій спілкувалися щодо процедури встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини, можливості подання відповідного позову. Під час спілкування суддя ОСОБА4 запропонував ОСОБА1 обрати один із пунктів статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації), який найбільше йому підходить, та зазначив, що можливість ухвалення позитивного рішення буде обговорювати лише з ОСОБА2.

Після завершення розмови, як зазначено у протоколі, ОСОБА2 залишився наодинці з ОСОБА4, який повідомив йому, що для позитивного вирішення позовної заяви ОСОБА1 необхідно через ОСОБА2 надати для нього грошову винагороду у розмірі 1500 (півтори тисячі) доларів США.

Відповідно до протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину (далі – протокол НСРД) від 16 січня 2024 року старший уповноважений полковник Тесленко В.В. оглянув та вручив громадянину ОСОБА2 грошові кошти у розмірі 1500 (півтори тисячі) доларів США, а саме 15 купюр номіналом по 100 доларів США кожна, відповідних серій та номерів, про що складено відповідний протокол огляду від 13 грудня 2023 року.

13 грудня 2023 року за попередньою домовленістю відбулася зустріч ОСОБА2 з ОСОБА379 [ОСОБА379], під час якої ОСОБА2 за вказівкою судді ОСОБА4 передав йому через ОСОБА379 неправомірну вигоду у розмірі 1500 (півтори тисячі) доларів США за ухвалення та/або забезпечення ухвалення позитивного рішення за цивільним позовом громадянина ОСОБА1 від 11 грудня 2023 року. Згодом, цього самого дня, ОСОБА379 у пункті обміну валют здійснив обмін раніше отриманих від ОСОБА2 грошових коштів у розмірі 1500 (півтори тисячі) доларів США.

19 грудня 2023 року за попередньою домовленістю відбулася зустріч ОСОБА2 з ОСОБА4, який під час спілкування зауважив, що у нього є домовленості з окремими суддями чоловічої статі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, але позовна заява ОСОБА1 автоматизованою системою розподілу справ між суддями була розподілена на «непідконтрольну» суддю, тому позовну заяву в неї забрали, та в подальшому цю позовну заяву буде розподілено судді ОСОБА4 або іншому «підконтрольному» йому судді чоловічої статі.

Відповідно до зазначеного протоколу НСРД у період з 11 до 21 грудня 2023 року ОСОБА4 з метою забезпечення розподілу справи йому [до його провадження] подавав або забезпечив подання до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовної заяви ОСОБА1, унаслідок чого зареєстровано такі судові справи: №№ 495/13392/23, 495/13712/23, 495/13722/23, 495/13751/23, 495/13752/23, 495/13753/23, 495/13754/23, 495/13755/23, 495/13762/23, 495/13780/23, які були розподілені іншим суддям, котрі постановили відповідні ухвали про повернення позовної заяви, а також 21 грудня 2023 року зареєстровано судову справу № 495/13854/23, яка була розподілена судді ОСОБА4.

22 грудня 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження в цивільній справі № 495/13854/23 за позовом ОСОБА1 та призначив підготовче судове засідання на 3 січня 2024 року.

26 грудня 2023 року суддя ОСОБА4 під час зустрічі із свідком ОСОБА2 повідомив йому, що позовна заява ОСОБА1 розподілена йому [надійшла до його провадження].

У протоколі НСРД зазначено також, що ОСОБА4 зателефонував своєму помічнику ОСОБА380, сказав їй знайти справу за позовом ОСОБА1 і виготовити у вказаній справі ухвалу, на підставі якої можна буде отримати відповідний висновок органу опіки та піклування. Наприкінці розмови з ОСОБА2 суддя ОСОБА4 пообіцяв йому ухвалити позитивне судове рішення у справі за позовом ОСОБА1 протягом одного тижня після отримання від органу опіки та піклування висновку про доцільність позбавлення ОСОБА1 батьківських прав стосовно малолітнього сина.

3 січня 2024 року суддя Боярський О.О. у цивільній справі № 495/13854/23 постановив ухвалу про витребування від органу опіки та піклування висновку про доцільність позбавлення ОСОБА3 батьківських прав стосовно малолітнього сина.

У протоколі НСРД від 6 грудня 2023 року (аудіо-, відеоконтроль особи) відображено, зокрема, розмову між ОСОБА4, ОСОБА2 та особою на прізвище ОСОБА381, яка відбулася 5 грудня 2023 року.

Вказані особи обговорювали вирішення позовів про визначення місця проживання дитини та встановлення факту утримання дітей (рос.-укр. «Если это делать быстро то надо делать не позбавлення батьківських прав, а визначення місця проживання дитини та встановити факт утримання дітей»), можливість ухвалення рішення за відсутності Органу опіки та піклування (рос.-укр. «А как мы можем обойти орган опеки?», «Все потом, орган опеки і піклування, ты узнаешь может быть дешевле будет вообще, чтоб они написали письмо, что вони не можуть провести перевірку, оскільки вона не проживає в місті Одесі, меня это тоже устроит»).

Водночас суддя ОСОБА4 повідомив, що (рос.-укр.) «мне ОСОБА382 отменил решение, я понимаю, почему он отменил там военная часть обратилась с апелляцией, не имела право вообще вмешиваться в отношения, ну вмешалась и он говорит, значит, суд не мав права встановлювати факти його виховання батьком, у той час як той проходив військову службу»).

Зі змісту розмови також вбачається, що зазначені особи обговорювали, що саме треба «придумывать», якщо особа проходить службу в лавах Збройних Сил України; що це зачіпає інтереси служби, оскільки солдат, який служить, за цією підставою може звільнитися [зі служби]. При цьому ОСОБА2 зауважив, що ОСОБА1 не служить в армії, навпаки, боїться «воєнкомату». З подальшої розмови ОСОБА2 та ОСОБА4 вбачається, що «ціна не помінялася», ОСОБА4 зазначив про «единичка», у відповідь ОСОБА2 вказав, що «вы ж там говорили полторы, так мы и согласовали с вами… мне не надо, я с ним разберусь по своим делам. Я вам полторы и отдам…».

Окрім того, згідно із зазначеним протоколом НСРД зафіксовано відеофайли щодо подій, які відбувалися 5 грудня 2023 року під час зустрічі та розмови між ОСОБА4, ОСОБА2 та особою на прізвище ОСОБА381. Під час зустрічі вказані особи обговорювали подання позову «про визначення місця проживання дитини та встановлення факту утримання дітей»; ОСОБА4 зазначив про необхідність передання грошей «или Вовке или Андрею», вказав також «поменяй деньги». Подальша розмова свідчить, що ОСОБА4 та ОСОБА2 обговорювали необхідність передання ОСОБА4 коштів через «Вову».

Згідно із протоколом НСРД (аудіоконтроль особи) від 18 грудня 2023 року ОСОБА2 мав зустріч із ОСОБА4 11 грудня 2023 року щодо «папиного вопроса» та питання необхідності висновку.

З іншого протоколу НСРД (аудіо-, відеоконтроль особи) від 18 грудня 2023 року вбачається, що ОСОБА2 та ОСОБА379 мали зустріч 13 грудня 2023 року, на якій, крім іншого, обговорювали необхідність висновку, строки «по истцу». ОСОБА2 зазначив також, що «…там папа просил полторы, я поменял одни на другие, всё чётко… Не переживай, как условились, я… приличный, а тебе я могу деньги как хочешь отдать, правильно?... Вот держи (передає грошові кошти)».

У подальшій розмові ОСОБА2 уточнював у ОСОБА379 суму переданих коштів:

«– Вова, а там ровно, да, один и пять было?

– Да

– Всё нормально?

– Всё в порядке…

– Полторушка, да, долларов?

– Да…

– Вы как говорили, я полторы передал, всё

– Да …

– Хорошо, потому что мы общались, я сначала думал, что рубль, потом полтора, я не понял, папа говорит чётко полторы, я отдал…».

Згідно з повідомленням про підозру від 9 січня 2024 року ОСОБА4 підозрюється у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

 

Під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи встановлено, що Вища рада правосуддя рішенням від 12 січня 2024 року № 79/0/15-24 задовольнила подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. та надала згоду на утримання під вартою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О.

Із рішення Вищої ради правосуддя вбачається, що суддя Боярський О.О. з метою отримання неправомірної вигоди консультував відповідну особу щодо подання позову та забезпечення ухвалення позитивного рішення, предметом якого є позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

У рішенні Вищої ради правосуддя також зазначено, що за результатами контекстного пошуку встановлено, що на вебпорталі «Судова влада України» міститься 11 зареєстрованих справ, де позивачем є та сама особа. Зокрема, станом на 5 січня 2024 року за результатами пошуку на вебпорталі «Судова влада України» за контекстним пошуком: регіон: «Одеська»; суд: «Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області»; сторона по справі: «ОСОБА3», у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області зареєстровано 11 судових справ, а саме:

1) справа № 495/13392/23 від 11 грудня 2023 року, суддя Прийомова О.Ю. (ухвалою від 15 грудня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу у зв’язку з поданням позивачем 14 грудня 2023 року заяви про повернення йому позовної заяви до відкриття провадження у справі);

2) справа № 495/13712/23 від 18 грудня 2023 року, суддя Анісімова Н.Д. (ухвалою від 19 грудня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу у зв’язку з тим, що позовна заява, яка надійшла до суду електронною поштою, не підписана електронним цифровим підписом та сформована без використання підсистеми «Електронний суд»);

3) справа № 495/13722/23 від 18 грудня 2023 року, суддя Савицький С.І. (ухвалою від 19 грудня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу у зв’язку з тим, що позовна заява, яка надійшла до суду електронною поштою, не підписана електронним цифровим підписом та сформована без використання підсистеми «Електронний суд»);

4) справа № 495/13751/23 від 19 грудня 2023 року, суддя Анісімова Н.Д. (ухвалою від 19 грудня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу у зв’язку з тим, що позовна заява, яка надійшла до суду електронною поштою, не підписана електронним цифровим підписом та сформована без використання підсистеми «Електронний суд»);

5) справа № 495/13752/23 від 19 грудня 2023 року, суддя Прийомова О.Ю. (ухвалою від 21 грудня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу у зв’язку з тим, що позивач подав до цього самого суду інший позов до того самого відповідача, з тим самим предметом позову та з однакових підстав);

6) справа № 495/13753/23 від 19 грудня 2023 року, суддя Мишко В.В.;

7) справа № 495/13754/23 від 19 грудня 2023 року, суддя Прийомова О.Ю. (ухвалою від 21 грудня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу у зв’язку з тим, що позивач подав до цього самого суду інший позов до того самого відповідача, з тим самим предметом позову та з однакових підстав);

8) справа № 495/13755/23 від 19 грудня 2023 року, суддя Савицький С.І. (ухвалою від 20 грудня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу у зв’язку з тим, що позовна заява, яка надійшла до суду електронною поштою, не підписана електронним цифровим підписом та сформована без використання підсистеми «Електронний суд»);

9) справа № 495/13762/23 від 19 грудня 2023 року, суддя Савицький С.І. (ухвалою від 20 грудня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу у зв’язку з тим, що позовна заява, яка надійшла до суду електронною поштою, не підписана електронним цифровим підписом та сформована без використання підсистеми «Електронний суд»);

10) справа № 495/13780/23 від 20 грудня 2023 року, суддя Анісімова Н.Д. (ухвалою від 26 грудня 2023 року позовна заява, яка надійшла до суду електронною поштою, не підписана електронним цифровим підписом та сформована без використання підсистеми «Електронний суд»);

11) справа № 495/13854/23 від 21 грудня 2023 року, суддя Боярський О.О.

 

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за результатами дослідження відомостей на вебпорталі «Судова влада України» встановила, що за позовом ОСОБА1 до ОСОБА3, третя особа – Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав зареєстровано справи №№ 495/13392/23, 495/13712/23, 495/13722/23, 495/13751/23, 495/13752/23, 495/13753/23, 495/13754/23, 495/13755/23, 495/13762/23, 495/13780/23, зокрема:

11 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА1 розподілена для розгляду судді Прийомовій О.Ю.;

18 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА1 розподілена для розгляду судді Анісімовій Н.Д.;

18 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА1 розподілена для розгляду судді Савицькому С.І.;

19 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА1 розподілена для розгляду судді Анісімовій Н.Д.;

19 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА1 розподілена для розгляду судді Прийомовій О.Ю.;

19 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА1 розподілена для розгляду судді Прийомовій О.Ю.;

19 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА1 розподілена для розгляду судді Савицькому С.І.;

19 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА1 розподілена для розгляду судді Савицькому С.І.;

20 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА1 розподілена для розгляду судді Анісімовій Н.Д.;

19 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА1 розподілена для розгляду судді Мишку В.В.

Встановлено також, що справа за № 495/13854/23 зареєстрована за ідентичним позовом ОСОБА1 до ОСОБА3, третя особа – Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, розподілена для розгляду судді Боярському О.О. 21 грудня 2023 року.

22 грудня 2023 року суддя Боярський О.О. відкрив провадження у справі № 495/13854/23 за вказаним позовом.

Отже, встановлено, що з 11 до 21 грудня 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшло 11 (одинадцять) позовних заяв ОСОБА1 до ОСОБА3, третя особа – Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав. А саме: 11 грудня – 1 заява, 18 грудня – 2 заяви, 19 грудня – 6 заяв, 20 і 21 грудня – по 1 заяві. Подані заяви за автоматизованою системою розподілу справ були розподілені різним суддям. Усі подані заяви, крім однієї, яка відповідно до автоматизованого розподілу справ розподілена 21 грудня 2023 року для розгляду судді Боярському О.О., були з різних підстав повернуті суддями позивачу.

 

Відповідно до пункту 1.3.1 розділу 1.3 «Цілі та завдання Положення» Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 2 квітня 2015 року № 25, Положення визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах загальної юрисдикції, яка забезпечує, зокрема, об’єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження).

Тобто позивач не може вільно обирати для розгляду свого позову певного суддю. Однією зі складових права на справедливий суд є розгляд справи безстороннім (неупередженим) судом і саме за допомогою автоматизованого розподілу справ досягається рівномірний розподіл справ між суддями за принципом випадковості.

Із наведеного вбачається, що позивач застосовував для потрапляння свого позову до певного судді, а саме до судді Боярського О.О., спосіб «віяла», або ж «рулетки». Цей спосіб полягав у тому, що позивач подавав до суду кілька ідентичних позовів, які розподілялися на різних суддів. Однак всі ці позови містили певний штучно створений недолік, який перешкоджав відкриттю провадження у справі. Наприклад, до позовів не додавався доказ сплати судового збору або позов не був підписаний належним чином. Як наслідок, судді змушені були залишати такі позови без руху, допоки позивач не виправить у них недоліки. Позивач «виправляв недоліки» лише в тому позові, який був розподілений на бажаного суддю. Інші судді через певний час були зобов’язані залишати інші позови без розгляду через неусунення недоліків.

Такі дії здійснюються позивачами або іншими зацікавленими особами з метою розгляду справи відповідним суддею і мають характер зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною другою статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Частиною четвертою статті 44 ЦПК України встановлено обов’язок суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, а у випадку такого зловживання застосовувати до учасника процесу заходи, визначені цим Кодексом.

Натомість, як убачається із наведених вище протоколів НСРД, на порушення зазначених норм цивільного процесуального законодавства суддя ОСОБА4 не тільки не відреагував та не визнав зловживанням подання ОСОБА1 більше десяти ідентичних позовних заяв до суду і не вжив заходів щодо запобігання зловживанню процесуальними правами, а й сам, у зв’язку із виникненням у нього умислу щодо отримання неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданої йому влади та службового становища, сприяв вчиненню таких дій, метою яких була маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

З інформації, яка міститься в ЄДРСР, установлено, що суддя Боярський О.О. ухвалою від 22 грудня 2023 року відкрив провадження у справі № 495/13854/23 за позовом ОСОБА1 та призначив підготовче судове засідання на 3 січня 2024 року. Ухвалою від 3 січня 2024 року суддя Боярський О.О. витребував від органу опіки та піклування висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно дитини, розгляд справи суддя відклав на 24 січня 2024 року.

Згодом, у зв’язку із наданням згоди Вищою радою правосуддя на утримання під вартою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О., справу № 495/13854/23 передано для розгляду судді цього самого суду Савицькому С.І., який передав цю справу до Суворовського районного суду міста Одеси для розгляду за підсудністю.

 

Ураховуючи встановлені фактичні обставини щодо надходження до провадження судді Боярського О.О. позовної заяви ОСОБА1, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що відкриття провадження у справі № 495/13854/23 суддею Боярським О.О. на наступний робочий день після надходження її до провадження судді, з урахуванням встановлених фактичних обставин, свідчить про зацікавленість судді Боярського О.О. в якнайшвидшому розгляді справи.

Встановлено також, що саме за сприяння судді Боярського О.О. позивач (чи інша особа в його інтересах) застосував так званий віяловий спосіб обходу системи авторозподілу судових справ – подання однакових позовів із незначними недоліками (без підпису) або в подальшому подання заяви про повернення позову, допоки справа не надійшла до провадження судді Боярського О.О., метою якого було ухвалення позитивного для позивача судового рішення.

При цьому суддя Боярський О.О. грубо порушив вимоги статті 44 ЦПК України щодо обов’язку судді не допускати зловживання учасниками судового процесу своїми процесуальними правами і вживати заходів для запобігання такому зловживанню та прийняв позов ОСОБА1 до свого провадження. Суддя Боярський О.О. достеменно знав, що до провадження Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла певна кількість ідентичних позовів ОСОБА1, які були розподілені для розгляду іншим суддям, оскільки особисто консультував ОСОБА1 щодо вчинення дій, внаслідок яких позов надійде до провадження саме судді Боярського О.О.

Більше того, як установлено в рішенні Вищої ради правосуддя від 12 січня 2024 року № 79/0/15-24, суддя Боярський О.О. мав умисел щодо отримання неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданої йому влади та службового становища, що підтверджується наведеними у цьому рішенні документами досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Відповідно до встановлених вище обставин суддя Боярський О.О., грубо порушивши визначений процесуальним законодавством порядок розгляду цивільної справи, не мав наміру об’єктивно, безсторонньо та неупереджено досліджувати фактичні обставини справи, наслідком чого мало бути ухвалення об’єктивного рішення.

Отже, такі дії судді Боярського О.О. свідчать про грубе порушення норм процесуального права та про «замовний характер рішення».

 

Крім того, під час підготовки об’єднаної дисциплінарної справи до розгляду встановлено, що 30 липня 2024 року ОСОБА4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (кримінальне провадження № ____), а саме ОСОБА4 обґрунтовано підозрюється в пособництві у сприянні незаконному переправленні осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 332 КК України.

Зокрема, у повідомленні про підозру зазначено, що не пізніше 31 липня 2022 року, за невстановлених обставин, з корисливих мотивів адвокат ОСОБА151, з метою позитивного розгляду судових справ його клієнтів щодо самостійного виховання батьком дитини віком до 18 років, що є підставою для відстрочки від мобілізації, домовився із суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА4 та з іншими невстановленими службовими особами, за неправомірну вигоду в розмірі від 200 до 500 доларів США, щодо ухвалення позитивних рішень у зазначених справах.

До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 13 жовтня 2023 року надійшла чергова позовна заява ОСОБА176, адвокатом якого є ОСОБА151, про визначення місця проживання дитини, яку з третього разу розподілено для розгляду судді ОСОБА4, справі присвоєно № 495/11124/23.

Суддя ОСОБА4 23 жовтня 2023 року прибув до свого службового кабінету, у якому його помічниця ОСОБА380 надала йому на підпис ухвалу про відкриття провадження у справі № 495/11124/23, датовану 13 жовтня 2023 року, та повідомила, що адвокатом ОСОБА176 є ОСОБА151.

Цього самого дня суддя ОСОБА4 підписав зазначену ухвалу.

Згодом, 26 жовтня 2023 року, не пізніше 14 год суддя ОСОБА4, перебуваючи на території Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, за попередньою змовою із ОСОБА151, на виконання спільного умислу, усвідомлюючи, що ОСОБА151 судові рішення зазначеної категорії справ надає своїм клієнтами, які не мають законних підстав для перетину державного кордону України в умовах воєнного стану, з метою усунення перешкод для такого перетину, а також розуміючи, що ОСОБА151 завжди надавав ОСОБА4 неправомірну вигоду за ухвалення рішень у зазначеній категорії справ, з корисливих мотивів ухвалив позитивне рішення у справі № 495/11124/23 за позовом ОСОБА176.

Цього самого дня суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА4, перебуваючи на території суду, через свою помічницю ОСОБА380 отримав від адвоката ОСОБА151 неправомірну вигоду в розмірі 400 доларів США за ухвалення позитивного рішення у судовій справі № 495/11124/23 за позовом ОСОБА176.

28 листопада 2023 року ОСОБА151 з метою усунення перешкод ОСОБА176 для перетину державного кордону України в умовах воєнного стану, не маючи на те законних підстав, за грошову винагороду в розмірі 3500 доларів США надіслав ОСОБА176 рішення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА4 у цивільній справі № 495/11124/23 для використання його як засобу перетину кордону та усунення перешкод для такого перетину.

21 червня 2024 року ОСОБА176, використовуючи рішення судді ОСОБА4 від 26 жовтня 2023 року у цивільній справі № 495/11124/23 як засіб для перетину кордону, перетнув на автомобілі державний кордон через пункт пропуску «Могилів-Подільський – Отач» в напрямку Україна – Республіка Молдова.

Згідно із протоколом допиту підозрюваного ОСОБА4 від 23 вересня 2024 року ОСОБА4 підтвердив наведені вище обставини ухвалення судового рішення у справі № 495/11124/23. Зокрема, ОСОБА4 зазначив, що ОСОБА151, з метою виконання свого умислу, домовився із суддями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА383, ОСОБА384 та з ним за неправомірну вигоду у розмірі від 200 до 500 доларів США ухвалювати позитивні рішення у вказаній категорії справ; крім того, ОСОБА383, використовуючи свою владу та авторитет у суді, забезпечував (контролював) авторозподіл зазначеної категорії справ на цих суддів.

ОСОБА4 вказав, що грошову винагороду до січня 2024 року ОСОБА151 передавав суддям через помічників суддів, а іноді через своїх помічників. Вказав також, що саме адвокат ОСОБА151 забезпечив авторозподіл судової справи за позовом ОСОБА176 саме на нього, суддю ОСОБА4.

ОСОБА4 зазначив, що був упевнений, що за ухвалення позитивного рішення він, як і раніше, отримає неправомірну вигоду в розмірі 500 доларів США, з яких 100 доларів США отримувала (брала собі) його помічниця ОСОБА380, а 400 доларів США передавала йому. Враховуючи попередні домовленості з адвокатом ОСОБА151 та суддею ОСОБА383, ОСОБА4 з корисливих мотивів вирішив ухвалити позитивне рішення у справі за позовом ОСОБА176. При цьому ОСОБА4 зазначив, що у вказаній справі не було жодних доказів, які підтверджували б відомості, зазначені в позовній заяві, але, ураховуючи визнання відповідачкою позовних вимог, він за попередніми домовленостями з адвокатом ОСОБА151 з корисливих мотивів вирішив ухвалити позитивне рішення.

Відповідно до протоколу допиту суддя ОСОБА4 зазначив, що 26 жовтня 2023 року його помічниця ОСОБА380 передала йому від адвоката ОСОБА151 неправомірну вигоду в розмірі 400 доларів США за ухвалення позитивного рішення у судовій справі № 495/11124/23 за позовом ОСОБА176. Зауважив також, що усвідомлював, що ОСОБА151 організував протиправний механізм перетину державного кордону громадянами України чоловічої статі в умовах воєнного стану, надаючи їм вказівки, поради та забезпечуючи їм ухвалення судового рішення про самостійне виховання неповнолітньої дитини батьком без участі матері за надуманими обставинами; суддя ОСОБА4 пояснив, що розумів, що ухвалене ним рішення у судовій справі № 495/11124/23 адвокат ОСОБА151 надасть ОСОБА176 для виїзду за межі України, використовуючи це рішення як підставу для перетину кордону.

Згідно із протоколом допиту підозрюваної ОСОБА380 від 21 жовтня 2024 року, яка працює помічником судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ОСОБА380 підтвердила факт, що адвокат ОСОБА151 через неї передавав неправомірну вигоду судді ОСОБА4 за ухвалення позитивного рішення у справі № 495/11124/23 за позовом ОСОБА176. Зазначила, що не пам’ятає розміру неправомірної вигоди, але, напевно, вона передавала від адвоката ОСОБА151 400 доларів США.

Правове регулювання

Пунктом 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10 липня 1998 року) встановлено, що суддя зобов’язаний підтримувати високий рівень компетентності, необхідний для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежать гарантії та права особи.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Судова влада є самостійною незалежною гілкою державної влади. Правосуддя – це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних справ.

Здійснення правосуддя відповідно до принципу верховенства права є ознакою правової держави.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 2 ЦПК України основною засадою (принципом) цивільного судочинства є верховенство права.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.

Статтею 2 цього закону встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

За статтею 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Частина друга статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Частиною шостою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя повинен додержуватися присяги.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Особа, призначена на посаду судді, урочисто присягає Українському народові «об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя» (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Визначене право на справедливий суд також пов’язане з вимогами щодо застосування закону.

Поряд із цим судова влада – це одна з трьох гілок влади демократичної держави. Місія судової влади полягає в гарантуванні верховенства права та в забезпеченні неупередженого, справедливого, чесного та ефективного застосування права (пункт 1 Великої хартії суддів (основні принципи), схваленої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року).

У пункті 16 розділу II доповіді Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленої на 86-му пленарному засіданні 25–26 березня 2011 року, «Верховенство права» (CDL-AD(2011)003rev) вказано, що Rule of Law («верховенство права») є невід’ємною частиною будь-якого демократичного суспільства. У межах цього поняття вимагається, щоб усі, хто наділений повноваженнями ухвалювати рішення, ставилися до кожного з виявом поваги, на основі рівності та розумності й відповідно до закону, і щоб кожен мав можливість оскаржити незаконність рішень у незалежному та безсторонньому суді, де кожен має бути забезпечений справедливими процедурами.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються [стосуються] дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається [стосується] дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Ухвалюючи Кодекс суддівської етики (у редакції, чинній на час ухвалення суддею Боярським О.О. рішень) (далі – Кодекс), положення якого спрямовані на встановлення етичних стандартів, пов’язаних зі статусом судді, XI черговий з’їзд суддів України вказав, що, усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку із чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Відповідно до статті 1 Кодексу суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Згідно зі статтею 3 Кодексу суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною. Стаття 6 Кодексу визначає, що суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Відповідно до пункту 36 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень мотиви прийняття рішення повинні бути узгодженими, зрозумілими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку мотивації, яка привела суддю до ухвалення рішення. У пунктах 42–43 вказаного Висновку зазначено, що судове рішення повинно містити дослідження фактичних обставин та питань права, що лежать в основі спору. Досліджуючи фактичні обставини справи, суддя може бути вимушений розглянути заперечення стосовно доказів, особливо щодо їх прийнятності. Суддя має також вирішити, наскільки вагомими є фактичні докази, які будуть, імовірно, застосовуватися при вирішенні предмета спору.

На основі міжнародної практики у сфері суддівської доброчесності і етики, що міститься в Бангалорських принципах поведінки суддів, коментарі до них, рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи, висновках Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційської Комісії) та Консультативної ради європейських суддів, а також з урахуванням положень Кодексу суддівської етики, Керівних положень Громадської ради міжнародних експертів Громадська рада доброчесності розробила Індикатори визначення невідповідності суддів критеріям доброчесності та професійної етики та затвердила рішенням від 16 грудня 2020 року.

Відповідно до пункту 3.9 цього документа суддя не може вважатися доброчесним, якщо допускав поведінку, яка призвела, зокрема, до істотних порушень правил процесу або до значного суспільного резонансу при наявності фактів, які свідчать про обґрунтованість сумніву у чесності, неупередженості чи непідкупності судді та невмотивованість таких дій судді, що негативно впливає на авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду. Зокрема, якщо такі дії судді призвели до ухвалення явно необґрунтованого рішення, яке очевидно суперечить законодавству, правовим позиціям Верховного Суду.

Під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. не дотримав вимог ЦПК України та інших законів України, міжнародних стандартів у сфері здійснення судочинства.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Оцінюючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи фактичні обставини, дії судді Боярського О.О. під час здійснення правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що під час розгляду такої чутливої категорії справ, як визначення місця проживання дитини з батьком, відібрання малолітньої / неповнолітньої дитини у матері, позбавлення матері батьківських прав, судді повинні ретельно з’ясовувати причини та підстави звернення до суду із такими позовами, об’єктивні умови неможливості проживання дитини із матір’ю, переваги проживання дитини саме із батьком та враховувати інші фактичні обставини, що можуть впливати на ухвалення рішення на користь позивача (батька дитини).

Однак, як установлено, суддя Боярський О.О., грубо порушуючи норми процесуального законодавства України, інших законів України, міжнародних стандартів у сфері здійснення правосуддя, системно ухвалював рішення на користь позивачів (чоловіків) у справах щодо визначення місця проживання дитини із батьком (відібрання дитини у матері, позбавлення матері батьківських прав), із суттєвим порушенням норм законодавства, без залучення органу опіки та піклування, що є обов’язковим під час розгляду таких справ, не досліджуючи при цьому об’єктивних причин такої зміни місця проживання дітей, причин, що призвели до погодження матерів з пред’явленими до них позовними вимогами, не дослідивши та не врахувавши реальних інтересів дітей.

Велика кількість справ, у яких суддя ухвалював подібні рішення, свідчить, що суддя Боярський О.О. діяв системно, цілеспрямовано, грубо ігноруючи вимоги законодавства як національного, так і міжнародного, отже, дії судді Боярського О.О. мають умисний характер.

Умисний характер дій судді Боярського О.О. щодо позитивного вирішення спорів про визначення місця проживання дітей саме із батьком, встановлення фактів самостійного виховання батьком малолітньої / неповнолітньої дитини (дітей) підтверджується тим, що всі зазначені справи розглянуті в непритаманно короткі для вирішення такої категорії справ строки, за відсутності висновків органів опіки та піклування, без виклику сторін у судові засідання, без з’ясування об’єктивних обставин проживання дітей із батьком, встановлення дійсних причин відмови матерів від виховання дітей.

Водночас відповідно до матеріалів кримінальних проваджень (протоколи НСРД, протоколи допитів свідків, підозрюваних) під час розгляду принаймні двох справ суддя ОСОБА4 діяв через певні домовленості з третіми особами з метою отримання неправомірної вигоди за ухвалення позитивного для позивача судового рішення. При цьому суддя Боярський О.О. знав і розумів, що ухвалене ним судове рішення є підставою для уникнення чоловіками призовного віку мобілізації під час дії воєнного стану в Україні та, відповідно, безперешкодного виїзду за межі України.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що дії судді Боярського О.О. вказують на його формальне ставлення до вирішення таких спорів зокрема та здійснення правосуддя в цілому, поведінка судді Боярського О.О. породжує сумніви в його доброчесності, неупередженості та безсторонності, високих моральних та етичних якостях. Такі дії судді Боярського О.О. порочать звання судді, оскільки вказують на його упередженість, намагання вирішити позови на користь чоловіків призовного віку з метою уникнення ними мобілізації під час особливого періоду / воєнного стану в державі, що не забезпечує суспільної довіри до суду та породжує в пересічного громадянина та суспільства в цілому сумніви в доброчесному вирішенні спорів суддею Боярським О.О. та в ухваленні ним незалежних рішень, що має наслідком стійке негативне ставлення до суддів та правосуддя в цілому.

Враховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що така поведінка судді Боярського О.О. порочить звання судді, не забезпечує суспільної довіри до суду, викликає сумніви в чесності та непідкупності суддів, підриває високі стандарти, які пред’являються до судді у зв’язку з виконанням службових обов’язків, та авторитет правосуддя. На думку стороннього спостерігача та суспільства в цілому, така кількість вирішених на користь батька позовів щодо визначення місця проживання малолітньої / неповнолітньої дитини є схемою як нелегального заробітку для посадових осіб, так і уникнення мобілізації для чоловіків, які за цією схемою є єдиними опікунами для дитини (дітей).

Крім того, ухвалення судових рішень у цій категорії справ без з’ясування дійсних мотивів відмови відповідачів (матерів) від виховання дітей, без урахування реальних інтересів самих дітей свідчить про умисне порушення суддею Боярським О.О. під час вирішення справ та ухвалення позитивних рішень на користь позивачів у вказаній категорії справ прав людини і основоположних свобод, визначених Конвенцією, Конвенцією про права дитини.

При цьому уникнення великою кількістю чоловіків призовного віку мобілізації під час особливого / воєнного стану в державі, а також звільнення з лав Збройних Сил України на підставі ухвалених рішень призвели до дискредитації ідеї захисту держави, виникнення уявлення про законну можливість за допомогою суддів вирішувати питання уникнення мобілізації, в результаті чого запрацювала відповідна схема. Ухвалення суддею Боярським О.О. судових рішень з такими численними порушеннями норм цивільного процесуального законодавства, інших законів України, міжнародних стандартів у сфері здійснення судочинства нівелювало високі стандарти суддівства та правосуддя в цілому, що заподіяло істотну шкоду реноме (репутації, іміджу) як держави, так і судової гілки влади.

Ураховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді Боярського О.О. під час розгляду зазначених вище справ складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; умисне допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи встановила, що суддя Боярський О.О., маючи умисел на отримання неправомірної вигоди, використовуючи своє службове становище, а саме посаду судді, умисно порушив вимоги частини першої статті 2, частини четвертої статті 44 ЦПК України щодо виконання завдань цивільного судочинства, вжиття судом заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Більше того, використав свої професійні знання та досвід для особистих корисливих цілей, а саме отримання неправомірної вигоди за ухвалення та/або забезпечення ухвалення позитивного рішення для ОСОБА1.

Порушення суддею Боярським О.О. вимог частини першої статті 2, частини четвертої статті 44 ЦПК України, своєю чергою, призвело до порушення суддею частини другої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо розгляду суддею справ, отриманих згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. Дії судді Боярського О.О., направлені на те, щоб конкретний позов конкретного позивача був розподілений до його провадження (з метою забезпечення ухвалення рішення на користь позивача), свідчать про те, що позов ОСОБА1 був одержаний суддею Боярським О.О. з порушенням порядку розподілу судових справ, установленим відповідно до закону.

Ураховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Боярський О.О. допустив істотне порушення вимог частини першої статті 2, частини четвертої статті 44 ЦПК України щодо виконання завдань цивільного судочинства, вжиття судом заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, а також грубо порушив вимоги частини другої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», отже, такі дії містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Істотні негативні наслідки допущених суддею Боярським О.О. грубих порушень законодавства полягають у тому, що позапроцесуальне спілкування з особою щодо подання позову та отримання відповідного рішення, недотримання правил авторозподілу судових справ за принципом випадковості (для забезпечення безсторонності та неупередженості судді, який розглядає справу), невиконання завдань цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого розгляду і вирішення цивільних справ, використання суддею судової системи у своїх особистих цілях створило уявлення у стороннього спостерігача про можливість задоволення своїх особистих інтересів шляхом звернення до суду для отримання відповідного («замовного») судового рішення. Крім того, така діяльність судді Боярського О.О. набула значного суспільного резонансу негативного характеру.

 

Оцінюючи дії судді Боярського О.О., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує правові позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18), від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), згідно з якими: матеріали кримінального провадження можуть бути використані під час вирішення питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким було би визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не досліджує питання наявності або відсутності вини судді Боярського О.О. у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє притягати двічі до юридичної відповідальності одного виду (частина перша статті 61 Конституції України). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Установлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який має право і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим більше дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Саме така правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), у яких Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов’язкова наявність судового рішення, яким було би визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.

Такий висновок зробила і Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія), яка 13 березня 2017 року на 110-му пленарному засіданні ухвалила висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, відповідно до пункту 53 якого «кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

Це засвідчує, що факти, які встановлені під час розслідування у кримінальному провадженні, можуть і повинні використовуватись для дисциплінарної відповідальності, навіть у випадку, коли у кримінальному провадженні немає достатньо доказів для доведення вини.

Ураховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. грубо порушив вимоги цивільного процесуального законодавства України та норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме не виконав основних завдань цивільного судочинства щодо забезпечення справедливого та неупередженого розгляду і вирішення цивільної справи, що призвело до істотних негативних наслідків, і є підставою для дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Визначаючи наявність чи відсутність вини як складової дисциплінарних проступків, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи керується тим, що суддя Боярський О.О. як під час вирішення великої кількості позовів про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, так і вирішуючи питання подання позову ОСОБА1 шляхом неодноразових звернень до суду, діяв цілеспрямовано і систематично, грубо та істотно порушуючи вимоги цивільного процесуального законодавства, правила автоматизованого розподілу справ, завдання цивільного судочинства, загалом стандарти правосуддя. Водночас суддя Боярський О.О., маючи багаторічний досвід роботи на посаді судді, не міг не розуміти наслідків своїх дій.

 

Згідно із частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Кваліфікуючи дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, судових справ, оцінивши та врахувавши встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини, дійшла висновку, що надані та отримані в межах цього дисциплінарного провадження докази є чіткими та переконливими і свідчать про наявність у діях судді Боярського О.О. під час розгляду справ №№ 495/2284/23, 495/2169/23, 495/571/23, 495/1364/23, 495/2274/23, 495/573/23, 495/868/23, 495/10063/22, 495/1371/23, 495/2294/23, 495/5949/23, 495/10065/22, 495/1372/23, 495/2303/23, 495/6017/23, 495/2337/23, 495/2338/23, 495/6100/23, 495/10149/22, 495/1079/23, 495/624/23, 495/1087/23, 495/1088/23, 495/239/23, 495/640/23, 495/2397/23, 495/10198/22, 495/2401/23, 495/11124/23, 495/2403/23, 495/1123/23, 495/6928/23, 495/251/23, 495/702/23, 495/902/23, 495/10229/22, 495/703/23, 495/10234/22, 495/2578/23, 495/7162/23, 495/10235/22, 495/259/23, 495/911/23, 495/10236/22, 495/261/23, 495/10237/22, 495/268/23, 495/750/23, 495/1481/23, 495/2857/23, 495/7596/23, 495/1494/23, 495/12102/23, 495/1501/23, 495/1502/23, 495/296/23, 495/7724/23, 495/1555/23, 495/3143/23, 495/788/23, 495/789/23, 495/1568/23, 495/335/23, 495/1233/23, 495/1571/23, 495/7897/23, 495/1241/23, 495/1638/23, 495/1647/23, 495/3934/23, 495/1263/23, 495/1655/23, 495/801/23, 495/9651/22, 495/1656/23, 495/1684/23, 495/4208/23, 495/8080/23, 495/4230/23, 495/816/23, 495/10499/22, 495/1916/23, 495/4236/23, 495/8313/23, 495/10514/22, 495/1917/23, 495/10527/22, 495/1924/23, 495/4257/23, 495/9745/23, 495/426/23, 495/9748/22, 495/445/23, 495/1983/23, 495/4569/23, 495/1319/23, 495/2050/23, 495/1320/23, 495/2058/23, 495/9899/22, 495/2076/23, 495/13342/23, 495/2080/23, 495/2081/23, 495/5112/23, 495/2139/23, 495/560/23, 495/2140/23, 495/561/23, 495/339/23, 495/9964/22, а також під час розгляду справ №№ 495/10102/23, 495/5952/23, 495/10974/23, 495/10309/23, 495/10599/23, 495/10389/23, 495/10986/23, 495/10290/23, 495/12847/23, 495/12936/23, 495/11725/23, 495/10691/23, 495/13746/23, 495/12102/23, 495/9765/23, 495/6494/23, 495/9666/23, 495/1474/23, 495/8685/23, 495/1658/23, 495/4064/23, 495/12763/23 (загалом 127 справ) складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; умисне допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Дії судді Боярського О.О. щодо консультування ОСОБА1 про можливі шляхи обходу автоматизованого розподілу справ з метою забезпечення подання ним позову саме для розгляду суддею Боярським О.О. через певні домовленості з третіми особами з метою отримання неправомірної вигоди за ухвалення позитивного для позивача рішення, за наявності розуміння, що ухвалене судове рішення є підставою для уникнення чоловіками призовного віку мобілізації під час дії воєнного стану в Україні та, відповідно, безперешкодного виїзду за межі України також свідчать про грубе порушення суддею стандартів правосуддя, наслідком чого є обґрунтовані сумніви в об’єктивності та неупередженості судді, що становить склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. не сплинув.

Види дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватись до судді, передбачено частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Частиною другою вказаної норми цього Закону визначено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Дослідивши відомості на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що Вища рада правосуддя рішенням від 12 січня 2024 року № 79/0/15-24 задовольнила подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. та надала згоду на утримання під вартою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О.

Вища рада правосуддя рішенням від 23 січня 2024 року № 163/0/15-24 задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. та тимчасово, до 9 березня 2024 року, відсторонила суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.

Вища рада правосуддя рішенням від 5 березня 2024 року № 630/0/15-24 задовольнила частково клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. та продовжила до 9 квітня 2024 року строк тимчасового відсторонення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягнення до кримінальної відповідальності.

Під час обрання виду стягнення, яке має бути застосовано до судді Боярського О.О., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, що грубе, систематичне і цілеспрямоване порушення суддею Боярським О.О засад та стандартів правосуддя призвело до обґрунтованих сумнівів у його доброчесності, неупередженості та безсторонності, у високих моральних та етичних якостях. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що такі дії судді Боярського О.О. порочать звання судді, оскільки вказують на його упередженість, намагання вирішити позови на користь чоловіків призовного віку з метою уникнення ними мобілізації під час особливого періоду / воєнного стану в державі. Наведене не забезпечує суспільної довіри до суду та формує у пересічного громадянина та суспільства в цілому сумніви в доброчесному вирішенні спорів суддею Боярським О.О. та в ухваленні ним об’єктивних і незалежних рішень, що має наслідком стійке негативне ставлення до суддів та правосуддя в цілому.

Ураховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що така поведінка судді Боярського О.О. порочить звання судді, не забезпечує суспільної довіри до суду, викликає сумніви в чесності та непідкупності суддів, підриває високі стандарти, які пред’являються до судді у зв’язку з виконанням службових обов’язків, та авторитет правосуддя. На думку стороннього спостерігача та суспільства в цілому, така кількість вирішених на користь батька позовів щодо визначення місця проживання малолітньої / неповнолітньої дитини є схемою як нелегального заробітку для посадових осіб, так і уникнення мобілізації для чоловіків, які за цією схемою є єдиними опікунами для дитини (дітей).

Водночас уникнення великою кількістю чоловіків призовного віку мобілізації під час особливого / воєнного стану в державі, а також звільнення з лав Збройних Сил України на підставі ухвалених рішень призвели до дискредитації ідеї захисту держави, виникнення уявлення про законну можливість за допомогою суддів вирішувати питання уникнення мобілізації, в результаті чого запрацювала відповідна схема, а також до нівелювання високих стандартів суддівства та правосуддя в цілому, що є істотними негативними наслідками в розумінні заподіяння шкоди реноме (репутації, іміджу) як держави, так і судової гілки влади.

Крім того, позапроцесуальне спілкування з особою щодо подання позову та отримання відповідного рішення, недотримання правил авторозподілу судових справ за принципом випадковості (для забезпечення безсторонності та неупередженості судді, який розглядає справу), невиконання завдань цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого розгляду і вирішення цивільних справ, використання суддею судової системи у своїх особистих цілях створює у стороннього спостерігача уявлення про можливість задоволення своїх особистих інтересів шляхом звернення до суду для отримання відповідного («замовного») судового рішення. Водночас така «діяльність» судді Боярського О.О. набула значного суспільного резонансу негативного характеру, що підриває суспільну довіру до суду.

На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Боярський О.О. грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з пунктами 1, 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, можуть бути визнані, зокрема, факти: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; допущення суддею іншого грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, ступінь вини судді Боярського О.О. у вчиненні дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має характер умисних і грубих порушень стандартів правосуддя. Дії судді Боярського О.О. підривають суспільну довіру до суду.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Отже, вирішуючи питання про притягнення судді Боярського О.О. до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує особу судді, стаж роботи Боярського О.О. на посаді судді, характер дисциплінарних проступків та обставини їх вчинення, ступінь вини судді та вважає, що допущення суддею відповідних дій підриває авторитет судової влади в суспільстві й негативно впливає на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може здійснювати правосуддя іменем України.

З урахуванням викладеного, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що за результатами розгляду об’єднаної дисциплінарної справи пропорційним та необхідним є застосування до судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

 

притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського Олександра Олександровича та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя