Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець Світлани Володимирівни (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 листопада 2024 року № 3301/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 22 листопада 2024 року (вх. № 3858/0/6-24) надійшла скарга судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 листопада 2024 року № 3301/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 22 листопада 2024 року зазначену скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Усику Г.І. для проведення перевірки.

Федорець (Пишна) Світлана Володимирівна Указом Президента України від 7 липня 2008 року № 622/2008 призначена на посаду судді Якимівського районного суду Запорізької області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 249-VII обрана суддею цього суду безстроково.

Відповідно до рішення Голови Верховного Суду від 6 червня 2022 року суддю Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. відряджено до Звенигородського районного суду Черкаської області.

У засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 13 лютого 2025 року, Чижик Т.В. та Буртник Х.В. не прибули, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Суддя Федорець С.В. взяла участь у засіданні Вищої ради правосуддя у режимі відеоконференції. Вимоги скарги підтримала, просила скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 листопада 2024 року № 3301/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності з підстав, викладених у скарзі та закрити дисциплінарне провадження.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 10 та 12 липня 2023 року надійшли дисциплінарні скарги Чижик Т.В. (вх. № Ч-153/17/7-23) та Буртник Х.В. (вх. № Б-2188/4/7-23) щодо судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області).

Обґрунтовуючи вимоги дисциплінарних скарг, Буртник Х.В. та Чижик Т.В. зазначили таке.

5 липня 2023 року Служба безпеки України оприлюднила інформацію, у якій повідомлялося, що Служба безпеки України разом із Державним бюро розслідувань зібрала доказову базу щодо судді, яка заперечувала збройну агресію рф та виправдовувала воєнні злочини рашистів. Як зазначалося у повідомленні, у розпорядженні Служби безпеки України є записи розмов, у яких суддя не приховує своєї проросійської позиції та постійно повторює наративи кремля про війну в Україні. Задокументовано, що посадовиця підтримувала захоплення Криму та Мелітополя і вихваляла запровадження там російського законодавства. На підставі зібраних доказів їй повідомлено про підозру за частиною третьою статті 436² Кримінального кодексу України (далі – КК України) (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників, вчинені службовою особою).

Цією суддею, як вказали скаржники, є суддя Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області).

З рішення Вищої ради правосуддя від 5 липня 2023 року № 682/0/15-23 «Про надання згоди на утримання під вартою судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області)» їм стали відомі також інші обставини.

Зокрема, відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА1, обіймаючи посаду голови Звенигородського районного суду Черкаської області, будучи службовою особою, після повномасштабного збройного нападу російської федерації на Україну під час спілкування з іншими особами, зокрема із суддею Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І., із 16 травня 2023 року до 30 травня 2023 року, діючи умисно, з метою поширення російських наративів щодо військового вторгнення в Україну та переконання співрозмовників виправдовувала збройну агресію російської федерації проти України, розпочату в 2014 році, виправдовувала та визнавала правомірною тимчасову окупацію частини території України.

Згідно з висновком судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 26 червня 2023 року № 443/1, проведеної Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, «у мовленні судді ОСОБА1 міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування тимчасової окупації території України, а також інформація негативного характеру щодо України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства».

Фрагменти аудіозаписів розмов судді ОСОБА1 були здобуті шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 10 травня 2023 року № 01-45/824/11891/2023, зафіксовані у протоколі за результатами проведення НСРД від 12 червня 2023 року, та оприлюднені Службою безпеки України і Державним бюро розслідувань.

Через суспільну значущість вказана подія набула широкого висвітлення в медіа.

Буртник Х.В. та Чижик Т.В. вказують, що інформація, викладена в повідомленні Служби безпеки України, у рішенні Вищої ради правосуддя, а також у медіа, свідчить про допущення суддею Федорець С.В. поведінки, яка підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 17 липня 2024 року № 2176/3дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу з підстав можливої наявності в діях судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Фактичні обставини, встановлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

4 липня 2023 року судді ОСОБА1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 436² КК України, що полягає у виправдовуванні, запереченні збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовуванні, визнанні правомірною окупації частини території України, вчинених службовою особою повторно.

4 липня 2023 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 3542/0/8-23) надійшло подання виконувача обов’язків Генерального прокурора Хоменка О.М. від 4 липня 2023 року № 17/2/1-22841-23 про надання згоди на утримання під вартою судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області), підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 436² КК України.

За результатами розгляду зазначеного подання Вища рада правосуддя рішенням від 5 липня 2023 року № 682/0/15-23 надала згоду на утримання під вартою судді Федорець С.В.

У протоколі за результатами проведення НСРД від 12 червня 2023 року № 5/1/1545т (має позначку про розсекречення), а саме аудіоконтролю особи – громадянки України ОСОБА1, _____ року народження, відображені стенограми розмов ОСОБА1 (у протоколі позначена літерою «Ж») з різними особами, зафіксованими 16 травня 2023 року, 18 травня 2023 року, 26 травня 2023 року, 30 травня 2023 року, 31 травня 2023 року, 1 червня 2023 року, 8 червня 2023 року.

Згідно з висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України ОСОБА2 від 26 червня 2023 року № 443/1 за результатами судової лінгвістичної експертизи протоколу за результатами проведення НСРД від 12 червня 2023 року № 5/1/1545т (далі – Протокол) установлено, що «у мовленні особи, яка у Протоколі позначена літерою “Ж” (примітка – ОСОБА1), міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також інформація негативного характеру щодо України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства».

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що «мовлення судді Федорець С.В. містить таку інформацію:

пояснення тимчасової окупації Криму Російською Федерацією, розпочатої у 2014 році, політичними інтересами Китаю й Туреччини (вигідний контроль Росією Чорного моря, через яке пролягає Шовковий шлях; потенційне посилення російським флотом китайського в разі війни із США за Тайвань), тобто зміщується зосередження на відповідальності з держави-агресора на одного з політичних світових лідерів;

позиціонування збройної агресії Росії проти України як домовленості стосовно реклами зброї, підняття ВВП, заробляння грошей, перерозподілу територій, логістичних шляхів, сфер впливу;

заперечення вкладу (зусиль) української армії у звільнення Херсона;

негативну характеристику внутрішніх подій в Україні, зокрема передбачення приходу чоловіків із фронту “як бомби сповільненої дії”;

репрезентацію війни (збройної агресії Росії проти України) як домовленості для демонстрації військової техніки, її реклами та продажу;

пояснення війни зацікавленістю США посилити військово-промисловий комплекс для того, аби зарадити дефолту;

пояснення війни “ставанням” російської промисловості на військові рейки та зміною її логістики за рахунок паралельного імпорту через Азію;

пояснення війни перерозподілом світу “большими дядями”;

виправдовування тимчасової окупації частини території України;

заперечення викрадення й вивезення дітей з тимчасово окупованих територій України;

визнання поширення влади Росії на тимчасово окупованих територіях України;

виправдовування вивезення українських дітей до Росії;

підкреслення завдання ударів по Луганську українською армією заради тестування нових далекобійних ракет;

заперечення потенційного (майбутнього) звільнення тимчасово окупованих територій;

звинувачення України у використанні Бучі та Ірпеня як вітрини для європейських лідерів та відсутності робіт з відновлення міста (за контекстом);

визнання Автономної Республіки Крим частиною Росії;

трактування влучання в цивільні будинки як економії дорогих високоточних ракет з нехтуванням безпекою мирного населення;

пояснення влучання в будинок в Умані розміщенням там баз НАТО;

поширення тези про страх населення щодо приходу ЗСУ;

позитивну репрезентацію представників збройних формувань Росії та окупаційної адміністрації Росії як таких, що дбають про власну репутацію;

звинувачення України в зруйнуванні Криму й позитивне оцінювання змін у Криму впродовж тимчасової окупації Росії;

заперечення примусової мобілізації в Криму;

розповідь стверджувального характеру про те, що українські снайпери стріляли в людей, українська армія використовувала населення як “живий щит”, не випускаючи їх з міста; виганяла з власних квартир, кидала гранати в підвали через те, що там люди розмовляли російською мовою;

визнання поширення російського законодавства на тимчасово окуповану територію України – Автономну Республіку Крим;

обговорення потенційного поширення насильства в сім’ї після завершення війни, спричиненого психологічними травмами військовослужбовців;

обговорення випадків жорстокості та злочинів військовослужбовців після АТО;

акцентування на великій кількості нелегальної зброї та соціально- економічному аспекті як передумов вияву жорстокості й насильства;

позиціонування Севастополя як російського міста;

звинувачення України в обстрілах цивільних об’єктів на тимчасово окупованій території;

звинувачення України в обстрілах жилих будинків Мелітополя “Точкою У”;

схвалення рівня життя в Мелітополі під час тимчасової окупації;

заперечення мобілізації на тимчасово окупованих територіях, крім Донецької та Луганської областей;

виправдовування та висловлення згоди з тимчасовою окупацією частини території України;

наголошення на відсутності підстав захищати Україну мешканцями Мелітополя;

контекстуальне покладання відповідальності за знищення Каховської ГЕС на Україну».

5 липня 2023 року Служба безпеки України розмістила на своєму офіційному вебсайті (https://https://ssu.gov.ua/novyny/za-materialamy-sbu-povidomleno-pro-pid...) статтю з назвою «За матеріалами СБУ повідомлено про підозру судді, яка виправдовувала російську агресію в Україні (аудіо)». Стаття супроводжується відео із фрагментами записів перехоплених Службою безпеки України розмов судді з іншими особами.

Вища рада правосуддя рішенням від 10 липня 2023 року № 700/0/15-23 тимчасово, до 3 вересня 2023 року, відсторонила суддю Федорець С.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 3 жовтня 2023 року № 946/0/15-23 тимчасово відсторонено суддю Федорець С.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження № ____ за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 436² КК України.

На сьогодні досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено, обвинувальний акт стосовно судді ОСОБА1 скеровано до Черкаського районного суду Черкаської області (справа № 707/2836/23).

Стислий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, дослідивши протокол за результатами проведення НСРД від 12 червня 2023 року № 5/1/1545т та висновок експерта від 26 червня 2023 року № 443/1, дійшла висновку, що зафіксовані у стенограмах розмови судді ОСОБА1 з різними особами та формулювання, які вона використовувала, висловлюючи свою позицію, обставини, контекст і загальні умови, на фоні яких такі висновки зроблені, містять виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також інформацію негативного характеру щодо України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства.

Наведене є несумісним із суддівською посадою та свідчить, що суддя Федорець С.В. свідомо, упереджено й умисно не дотримала присяги Українському народові та норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, щодо виконання обов’язків судді, етичних принципів і правил поведінки судді, невчинення дій, що порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

На переконання дисциплінарного органу, такі дії судді Федорець С.В. підривають суспільну довіру до суду та впевненість народу України у справедливе здійснення нею правосуддя та ухвалення рішень іменем України.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатувала, що такі дії судді Федорець С.В. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки вона допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

З огляду на характер та суть допущеного суддею Федорець С.В. дисциплінарного проступку Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя визнала його істотним.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала характеристику судді, відсутність непогашених дисциплінарних стягнень, характер дисциплінарного проступку, вчиненого суддею Федорець С.В., який є істотним, його наслідки, що полягають у підриві авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом, та дійшла висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку, та узгоджується з положенням статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Узагальнені доводи скарги

Суддя Федорець С.В. подала до Вищої ради правосуддя скаргу, у якій просила скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 листопада 2024 року № 3301/3дп/15-24 та закрити дисциплінарне провадження.

Обґрунтовуючи доводи скарги, суддя Федорець С.В. зазначила, що в матеріалах дисциплінарного провадження відсутні докази на підтвердження того, що її дії мають ознаки дисциплінарного проступку.

Зокрема вказала, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила оскаржуване рішення на підставі публікації, розміщеної на офіційному сайті Служби безпеки України, протоколу за результатами проведення НСРД від 12 червня 2023 року № 5/1/1545т та висновку експерта від 26 червня 2023 року № 443/1.

Однак зазначені документи не містять доказів, які б підтверджували, що дії, які містять ознаки дисциплінарного проступку, вчинені саме суддею Федорець С.В., зокрема в публікації, розміщеній на офіційному сайті Служби безпеки України, не зазначено прізвища особи судді.

Зауважила, що на запит члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Офіс Генерального прокурора України повідомив, що експертиза звукозаписів щодо ідентифікації голосу ОСОБА1 у межах кримінального провадження не проводилась.

Зазначила, що звукозаписи, оприлюднені Службою безпеки України, не надавалися експертам під час дослідження, на підставі якого зроблено висновок експерта від 26 червня 2023 року № 443/1.

На переконання судді Федорець С.В., дисциплінарний орган в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення до ухвалення вироку суду, що суперечить презумпції невинуватості.

Узагальнюючи, суддя Федорець С.В. вказала, що висновок Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність у її діях складу дисциплінарного проступку ґрунтується лише на пред’явленій підозрі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 436² КК України, а не наявних у справі доказах.

Позиція Вищої ради правосуддя щодо оцінки аргументів скарги

Ухвалюючи рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) із застосуванням до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді Федорець С.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

Не погоджуючись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Федорець С.В. звернулася до Вищої ради правосуддя зі скаргою, у якій зазначила, що в її діях відсутні ознаки складу дисциплінарного провадження, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки матеріали дисциплінарного провадження не містять доказів, які вказували б, що саме суддя Федорець С.В. є учасником розмов, оприлюднених 5 липня 2023 року на офіційному вебсайті Служби безпеки України.

Перевіривши доводи скарги, зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та матеріали дисциплінарної справи Вища рада правосуддя встановила таке.

Дисциплінарна відповідальність за юридичною природою істотно відрізняється від кримінальної за підставами, процедурою реалізації, колом суб’єктів, а також характером і наслідками стягнень.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 (провадження № 11-291заі20), дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним.

Кримінальна та дисциплінарна відповідальність є відокремленими правовими інститутами з різними підставами, порядком застосування, колом суб’єктів, характером стягнень, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності скаржниці та одночасне існування кримінального провадження щодо неї не суперечать принципам справедливості та пропорційності та не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.

Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарним органом – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно, рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який вправі і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим більше дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїй практиці дотримується позиції, що притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85) не є порушенням статті 6 Конвенції.

Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Зазначені позиції, наведені в рішеннях ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду врахувала в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Дисциплінарним проступком судді зазвичай визнається винне протиправне порушення чи невиконання суддею службових обов’язків, а також порушення спеціальних вимог та обмежень, встановлених для судді, чи загальновизнаних моральних / етичних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно із частиною шостою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги.

Складаючи присягу судді, особа, призначена на посаду судді, присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, присяга судді вимагає від нього, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Стандарти етичної поведінки, яких має додержуватись суддя, встановлюються Кодексом суддівської етики (стаття 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, Консультативна рада європейських суддів як дорадчий орган Ради Європи та інші). Один із таких стандартів закріплює необхідність дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов’язків, тобто у приватному житті:

суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду;

має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу суддівської етики);

дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів;

суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою;

поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (принцип четвертого показника «Дотримання етичних норм», пункти 4.1, 4.2 Бангалорських принципів поведінки суддів);

поняття суддівської етики включає, в тому числі, принципи регламентації позасудової поведінки суддів;

зміцнення довіри суспільства до судової влади, обов’язок судді бути не лише представником влади, а й людиною з високими стандартами поведінки, які полягають у тому, щоб суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті був еталоном порядності і справедливості – високоморальною, чесною, стриманою, врівноваженою людиною; авторитет суду та його рішень багато в чому пов’язується з авторитетом судді, оцінкою його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його професійної (службової) діяльності (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1);

судді повинні гідно поводити себе у приватному житті (пункт 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Наведеними положеннями закріплено обов’язок судді дотримуватися високих стандартів етичної поведінки. Крім того, з огляду на наявність у судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді він повинен додержуватись не лише утверджених у суспільстві загальноприйнятих правил етичної поведінки для кожного громадянина, а й вчиняти у певних ситуаціях усі можливі дії для встановлення істини.

Щодо стандарту доказування у дисциплінарному провадженні необхідно зазначити таке.

Законом України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 3378-IX) внесено зміни, зокрема, статтю 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено частиною шістнадцятою, відповідно до якої підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. (набрала чинності з 19 жовтня 2023 року).

За загальним правилом дії процесуального закону в часі, провадження у справах здійснюється відповідно до законів, чинних на день вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіряючи наявність у діях судді Федорець С.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала в сукупності матеріали дисциплінарного провадження, зокрема, матеріали подання виконувача обов’язків Генерального прокурора Хоменка О.М. від 4 липня 2023 року № 17/2/1-22841-23 про надання згоди на утримання під вартою судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області), які містять протокол за результатами проведення НСРД від 12 червня 2023 року № 5/1/1545т та висновок експерта від 26 червня 2023 року № 443/1.

Від прокурора Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Яценка В.І. (старший групи прокурорів у кримінальному провадженні № № ____) у встановленому законодавством порядку отримано письмовий дозвіл на використання та розголошення відомостей досудового розслідування кримінального провадження № ____.

Протокол за результатами проведення НСРД від 12 червня 2023 року № 5/1/1545т містить стенограми розмов судді ОСОБА1 (у протоколі позначена літерою «Ж») з різними особами, зафіксованих 16 травня 2023 року, 18 травня 2023 року, 26 травня 2023 року, 30 травня 2023 року, 31 травня 2023 року, 1 червня 2023 року та 8 червня 2023 року.

У вказаному протоколі зазначено, що його складено за результатами проведення НСРД із застосуванням технічних засобів фіксації та обробки розмов й інших звуків, а саме аудіоконтролю особи: громадянки України ОСОБА1, ____ року народження, уродженки м. Мелітополь Запорізької обл., зареєстрованої за адресою: АДРЕСА1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА2, реєстраційний номер облікової картки платника податків.

За результатами перевірки матеріалів дисциплінарного провадження Вища рада правосуддя встановила, що відповідно до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України ОСОБА2 від 26 червня 2023 року № 443/1 у мовленні особи, яка в протоколі за результатами проведення НСРД від 12 червня 2023 року № 5/1/1545т позначена літерою «Ж», міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування тимчасової окупації частини території України, інформація негативного характеру щодо України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства.

Предметом вказаного вище експертного дослідження був протокол за результатами проведення НСРД від 12 червня 2023 року № 5/1/1545т.

Отже, докази, на підставі яких Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновків про вчинення суддею Федорець С.В. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», містять вказівки, що такі дії вчинила саме суддя Федорець С.В.

З огляду на наведене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що посилання судді Федорець С.В. на відсутність у дисциплінарному провадженні допустимих доказів, які підтверджували б наявність у її діях ознак дисциплінарного проступку, є необґрунтованими.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не досліджувала питання наявності або відсутності в діях судді ОСОБА1 вини у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а діяла в межах та у спосіб, що визначені повноваженнями, наданими дисциплінарному органу законом.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалася тим, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в діях судді ознак дисциплінарного проступку.

Оцінку належності та допустимості доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження надасть суд під час розгляду обвинувального акта в цьому кримінальному провадженні.

Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку про вчинення дисциплінарного проступку суддею Федорець С.В. з урахуванням відомостей, які містяться у матеріалах кримінального провадження, однак ці висновки ґрунтуються на самостійних правових підставах, а тому доводи скарги судді Федорець С.В. про те, що висновки дисциплінарного органу про наявність в її діях дисциплінарного проступку ґрунтуються виключно на оголошеній їй підозрі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 436² КК України, є безпідставними.

Вища рада правосуддя констатує правильність та обґрунтованість висновків дисциплінарного органу, що зафіксовані у стенограмах розмови судді Федорець С.В. з різними особами, формулювання, які вона використовувала, висловлюючи свою позицію, обставини, контекст і загальні умови, за яких такі висновки зроблені, містять виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також інформацію негативного характеру щодо України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства.

Наведені дії судді Федорець С.В. є несумісними з посадою судді та свідчать, що суддя Федорець С.В. свідомо, упереджено та умисно не дотрималася присяги Українському народові та норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, щодо виконання обов’язків судді, етичних принципів і правил поведінки судді, невчинення дій, що порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

Висновки Вищої ради правосуддя

За результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 листопада 2024 року № 3301/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) Вища рада правосуддя дійшла висновку, що доводи скарги не спростовують правильність викладених у цьому рішенні висновків про наявність у діях судді Федорець С.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності).

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя констатує, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала дії судді Федорець О.В. як істотний дисциплінарний проступок, доводи скарги не спростовують правильність встановлених дисциплінарним органом обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків.

Застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку, оскільки Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала характер дисциплінарного проступку, його негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді, її характеристику, стаж роботи, інші обставини, що впливають на застосування до судді виду дисциплінарного стягнення, а тому рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 листопада 2024 року № 3301/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) підлягає залишенню без змін.

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 листопада 2024 року № 3301/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець Світлани Володимирівни (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області).

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

В. о. Голови Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя