Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї матеріали про звільнення Максюти Жанни Іванівни з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку,
встановила:
28 січня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшли заява Максюти Ж.І. та матеріали про звільнення з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 28 січня 2025 року зазначені матеріали передано члену Вищої ради правосуддя Саліхову В.В. для підготовки до розгляду.
Максюта (Присяжна) Жанна Іванівна, ____ року народження, Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 призначена на посаду судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська строком на п’ять років. Указом Президента України від 15 лютого 2007 року № 113/2007 призначена в межах п’ятирічного строку на посаду судді Апеляційного суду Дніпропетровської області. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 300-VI обрана на посаду судді зазначеного суду безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2024 року № 1019/0/15-24 відряджена до Дніпровського апеляційного суду для здійснення правосуддя строком на 1 (один) рік із 15 квітня 2024 року.
Згідно зі статтею 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до пункту 16.3 Регламент у Вищої ради правосуддя при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
Стаж роботи Максюти Ж.І. на посаді судді на день ухвалення рішення про звільнення у зв’язку з поданням заяви про відставку (25 лютого 2025 року) становить 22 роки 11 днів.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у зв’язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд”», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме такий правовий висновок викладено в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів», яка була чинною на день призначення Максюти Ж.І. на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Наведене свідчить про наявність у судді Максюти Ж.І. права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково трьох років роботи в галузі права.
За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді Максюти Ж.І. у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, довідки про роботу на посаді судді, копій паспорта, трудової книжки, диплома, установлено, що до стажу роботи Максюти Ж.І. на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді – 22 роки 4 місяці 11 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, – 3 роки.
Загальний стаж роботи судді Максюти Ж.І., що дає їй право на відставку, становить 25 років 4 місяці 11 днів.
Отже, відповідно до доданих до заяви документів суддя Максюта Ж.І. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону № 1402-VIII, а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України
«Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя
вирішила:
звільнити Максюту Жанну Іванівну з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя
