Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., Саліхова В.В., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргами Берези Марти Володимирівни стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Людмили Володимирівни,

 

встановила:

до Вищої ради правосуддя 14 та 26 червня 2023 року за вхідними № Б-714/2/7-23 та № Б-714/7/7-23 надійшли дисциплінарні скарги Берези М.В. на дії судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено з 5 серпня 2021 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

19 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів».

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 із 1 листопада 2023 року відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 29 листопада 2023 року та протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2023 року дисциплінарні скарги Берези М.В. передані для попередньої перевірки члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В. (доповідач), яка відповідно до пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції закону на день вчинення процесуальної дії) (далі – Закон України «Про Вищу раду правосуддя») тимчасово здійснює повноваження дисциплінарного інспектора.

Ухвалою Другої Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя від 3 липня 2024 року № 2035/2дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно й у належний спосіб повідомила суддю Салтан Л.В. та скаржницю – Березу М.В. – про дату та час засідання шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану, з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржниці, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржниці запропоновано взяти участь у засіданнях у режимі відеоконференції.

На засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 26 лютого 2025 року, суддя, її представник, а також скаржниця не з’явилися.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Салтан Л.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

У провадженні детективів Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) стосовно судді Київського районного суду міста Одеси ОСОБА1 перебувало кримінальне провадження № ____ від 27 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

31 березня 2023 року судді ОСОБА1 вручено повідомлення про підозру у вказаному кримінальному провадженні.

10 квітня 2023 року Вища рада правосуддя задовольнила подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання судді під вартою.

13 квітня 2023 року Вищий антикорупційний суд застосував до ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2013000 гривень.

13 квітня 2023 року Вища рада правосуддя задовольнила клопотання прокуратури про відсторонення Салтан Л.В. від здійснення правосуддя.

З обставин, викладених у клопотанні, а також встановлених під час досудового розслідування кримінального провадження, як вказано, вбачається наступне.

ОСОБА2 14 березня 2023 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси із позовною заявою про стягнення з ОСОБА3 грошових коштів у розмірі 14200 (чотирнадцять тисяч двісті) доларів США та судових витрат на правову допомогу в сумі 15000 (п’ятнадцяти тисяч) гривень, у якій клопотав звільнити його від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Також позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цих заяв визначено суддю Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В., судовій справі присвоєно № 947/8439/23.

Помічник судді ОСОБА1 ОСОБА4 17 березня 2023 року повідомила ОСОБА2, що з приводу поданих заяв із ним хоче особисто поспілкуватися суддя ОСОБА1 та сказала йому 20 березня 2023 року зателефонувати на її номер телефону ІНФОРМАЦІЯ1.

Цього ж дня суддею ОСОБА1 було розглянуто подані заяви. Заяву про забезпечення позову задоволено повністю, а саме накладено арешт на нерухоме майно, що належить відповідачу, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено й позовну заяву залишено без руху.

За попередньою домовленістю з ОСОБА4 20 березня 2023 року ОСОБА2 зателефонував на наданий нею номер телефону ІНФОРМАЦІЯ1. На дзвінок не відповіли, у зв’язку з чим ОСОБА2 особисто прибув до Київського районного суду міста Одеси. У приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 3-Б, до нього вийшла ОСОБА4 та завела його до службового кабінету № 263 судді ОСОБА1.

Суддя ОСОБА1 почала розпитувати позивача щодо причин звільнення його від сплати судового збору і зазначила, що наразі справа про стягнення з відповідача грошових коштів залишена без руху через несплату ОСОБА2 судового збору. Після чого повідомила, що є два варіанти: або звільнити від сплати, або зобов’язати сплатити. Сказала, що вона подумає, і попросила позивача залишити свій номер мобільного телефону для подальшої комунікації з цього приводу.

У ході спілкування ОСОБА2 із секретарем судового засідання судді ОСОБА1 ОСОБА5 20 березня 2023 року вона сказала позивачу прибути до судді в понеділок (27 березня 2023 року) о 12:30.

Приблизно в цей час (точна дата та місце досудовим розслідуванням не встановлені) у ОСОБА1 виник злочинний умисел, спрямований на висловлення прохання ОСОБА2 надати їй неправомірну вигоду для себе за вчинення в його інтересах дій з використанням наданої їй влади та службового становища та в одержанні від нього неправомірної вигоди для себе за вчинення цих дій.

За попередньою домовленістю із секретарем судового засідання судді ОСОБА1 ОСОБА5 27 березня 2023 року приблизно о 12:10 ОСОБА2 прибув до Київського районного суду міста Одеси, де ОСОБА1 особисто запросила його до свого службового кабінету.

У ході бесіди з позивачем ОСОБА1, реалізовуючи свій злочинний умисел, повідомила йому, що відтермінує сплату судового збору, а після того, як він отримає рішення на свою користь, судовий збір сплатить відповідач.

За ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 14200 (чотирнадцять тисяч двісті) доларів США на користь позивача у цій справі та понесених судових витрат на правову допомогу суддя ОСОБА1 особисто, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, висловила ОСОБА2 прохання надати їй неправомірну вигоду в розмірі 4000 (чотири тисячі) доларів США.

Будучи поставленим в умови, за яких у разі ненадання ОСОБА1 неправомірної вигоди позивач міг отримати негативне для себе рішення про відмову в задоволенні цивільного позову, він прийняв її пропозицію. Водночас, не маючи наміру вчиняти протиправні дії, ОСОБА2 про цей факт повідомив правоохоронні органи, подавши заяву про вчинення злочину до НАБУ.

Також ОСОБА1 під час цієї ж розмови, усвідомлюючи протиправність своїх дій, поінформувала ОСОБА2, що найближчим часом вона іде у відпустку, у зв’язку з чим йому потрібно скоріше принести їй грошові кошти для отримання судового рішення на його користь.

Після чого ОСОБА1, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, надала ОСОБА2 свій номер мобільного телефону (+38 (073) 498-25-28), написаний нею власноручно на клаптику паперу, та сказала зв’язатись із нею найближчим часом з використанням месенджера «WhatsApp» шляхом здійснення дзвінка або ж надсилання текстового повідомлення.

У ході переписки в месенджері «WhatsApp» ОСОБА1 із ОСОБА2 суддя повідомила, що чекає на нього в середу (29 березня 2023 року), тим самим даючи зрозуміти, що грошові кошти необхідно надати саме в цей день.

Приблизно о 12:50 29 березня 2023 року ОСОБА2, виконуючи попередню вказівку ОСОБА4, прибув до Київського районного суду міста Одеси, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 3-Б, для отримання повісток у своїй справі, у тому числі для передання відповідачу. ОСОБА4 зустріла ОСОБА2 у суді та завела до службового кабінету ОСОБА1.

Перебуваючи у своєму службовому кабінеті, ОСОБА1, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повідомила ОСОБА2, що для задоволення його позовної заяви, у тому числі стягнення з відповідача витрат позивача на правову допомогу в повному розмірі, вона в цей день очікує від ОСОБА2 неправомірну вигоду в розмірі 5000 (п’ять тисяч) доларів США. Коли ОСОБА2 повідомив, що в нього немає цієї суми, є лише 4000 (чотири тисячі) доларів США, ОСОБА1 сказала, що решту він може передати пізніше. Сказала, що в разі неявки іншої сторони в судове засідання винесе рішення на користь ОСОБА2 заочно та підтримає позивача в апеляційному суді, якщо відповідач подасть апеляційну скаргу.

ОСОБА1 сказала, що зателефонує ОСОБА2 та повідомить йому точний час і місце зустрічі для передання грошових коштів. ОСОБА2 за попередньою домовленістю із ОСОБА1 29 березня 2023 року зустрівся з нею на проїзній частині дороги на вулиці Маразліївській, напроти будинку № 16 в місті Одесі.

Цього самого дня о 15:07 суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА1, перебуваючи у своєму автомобілі марки «AUDI», модель «Q8», д.н.з. ____, отримала від ОСОБА2 частину неправомірної вигоди в сумі 4000 (чотири тисячі) доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на 29 березня 2023 року становила 146240 (сто сорок шість тисяч двісті сорок) гривень, за ухвалення судового рішення на його користь, а саме стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 14200 (чотирнадцять тисяч двісті) доларів США та судових витрат у сумі 15000 (п’ятнадцяти тисяч) гривень за правову допомогу адвоката.

Обвинувальний акт у згаданому кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, 29 червня 2023 року надійшов до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті (справа № 991/5786/23).

Зазначена вище інформація, на переконання скаржниці, свідчить про таку поведінку судді, яка підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

31 березня 2023 року в межах зазначеного кримінального провадження заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О.В. склав письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме у висловленні службовою особою, яка займає відповідальне становище, прохання надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, яке того самого дня вручено судді ОСОБА1 у присутності її захисників.

10 квітня 2023 року Вища рада правосуддя задовольнила подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання судді під вартою.

13 квітня 2023 року Вищий антикорупційний суд застосував до ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2013000 гривень.

13 квітня 2023 року Вища рада правосуддя частково задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Тимчасово, до 31 травня 2023 року, відсторонено суддю Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності

Рішенням Вищої ради правосуддя від 26 травня 2023 року № 533/0/15-23 задоволено клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. Продовжено до 26 липня 2023 року строк тимчасового відсторонення судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 1 серпня 2023 року № 760/0/15-23 задоволено клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Тимчасово відсторонено суддю Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Станом на сьогодні матеріали кримінального провадження № ____ від 27 березня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, перебувають у провадженні Вищого антикорупційного суду (справа № 991/5786/23).

Наведені в дисциплінарних скаргах обставини підтверджуються, зокрема обвинувальним актом від 27 червня 2023 року, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно судді ОСОБА1, якими зафіксовано факт отримання суддею, належних Службі безпеці України, грошових коштів від ОСОБА2 як неправомірну вигоду за ухвалення в інтересах останнього необхідного судового рішення; протоколами допиту підозрюваної ОСОБА1 від 31 березня та 12 квітня 2023 року, якими суддя визнала свою вину в повному обсязі тощо.

Суддею Салтан Л.В. надано письмові пояснення стосовно тверджень, зазначених у дисциплінарних скаргах Берези М.В.

У письмових поясненнях суддя вказала, що скаржниця у своїх скаргах посилається на обставини, які були викладені у рішеннях Вищої ради правосуддя від 10 квітня, 13 квітня, 26 травня 2023 року та вказує, що обставини кримінального провадження свідчать про неналежну поведінку Салтан Л.В., як судді, яка підриває авторитет правосуддя, зокрема, в питаннях моралі, чесності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що, на думку скаржниці, свідчить про наявність в діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбачених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Разом з тим, на переконання судді, фактичні обставини, які викладені у скаргах Берези М.В., є безпосереднім цитуванням обставин, які відображені, зокрема, у позиції органу досудового розслідування та обвинувачення.

Вищевказані обставини, як зазначає суддя, брались до уваги Вищою радою правосуддя з урахуванням належних обставин та для встановлення процесуальним шляхом об’єктивної реальності та відповідності тих доводів описаних у названій підозрі до фактичних обставин справи.

Суддя зазначає, що станом на теперішній час в провадженні Вищого антикорупційного суду знаходяться матеріали справи № 991/5786/23 за кримінальним провадженням № ____ від 27 березня 2023 року.

Водночас суддя просить взяти до уваги, що вироку, яким би було визнано її винною у вказаних у підозрі діях, станом на теперішній час немає, а обставини, які були викладені у скаргах не встановлені та перевірка зазначених обставин ще триває.

Суддя Салтан Л.В. вважає, що передчасно робити висновок про її неналежну поведінку, як судді, яка підриває авторитет правосуддя, зокрема, в питаннях моралі, чесності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду без перевірки вказаних обставин. Більше того, як вказала суддя, жодних дій спрямованих на нівелювання авторитету правосуддя, нею ні прямо ні опосередковано здійснено не було.

При цьому суддя просила врахувати її характеристику з місця роботи, в рамках якої можна встановити характеризуючи ознаки її професійної діяльності.

У своїх поясненнях суддя також просила взяти до уваги положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, якими встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зазначила, що згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Конвенційна норма, як вказала суддя, також узгоджується зі статтею 62 Конституції України, в якій зазначено, зокрема, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Крім того, це конституційне положення відображено і в статті 17 Кримінального процесуального кодексу України.

Як вказано, у рішенні від 25 березня 1983 року у справі «Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland) Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) зробив висновок, що принцип презумпції невинуватості є одним з елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, як наголосила суддя, ЄСПЛ зазначив, що цей принцип поширюється на весь кримінальний процес, незалежно від результатів розслідування, а не тільки на час судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 25 серпня 1987 року у справі «Енглерт проти Німеччини» (Englert v. Germany)).

В свою чергу, принцип презумпції невинуватості поширюється насамперед на стадію досудового розслідування. Від самого початку кримінального провадження і до завершення судового перегляду цей принцип має дотримуватися. Позиція ЄСПЛ щодо цього питання послідовна, немає коливань в один чи другий бік.

У рішенні від 6 грудня 1988 року у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) ЄСПЛ зауважив про те, що пункт 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб судді, виконуючи свої завдання, відійшли від упередженої думки, що обвинувачений учинив інкримінований йому злочин. Тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого.

З огляду на викладене, суддя Салтан Л.В. вважає, що обставини, викладені в скаргах Берези М.В. є необґрунтованими та передчасними.

Надаючи правову кваліфікацію поведінці судді Салтан Л.В. слід зазначити таке.

Згідно із частиною другою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Частиною першою статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за наслідками дисциплінарного провадження до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Пунктом 1 частини восьмої статті 109 цього Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, у тому числі, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Вирішуючи питання щодо дисциплінарної відповідальності судді Салтан Л.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що під час розгляду цієї дисциплінарної справи не надається оцінка вказаним вище доказам у кримінальному провадженні, не оцінюється пред’явлене судді обвинувачення, зокрема, не досліджується питання ступеня вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Конституції України, яка забороняє притягати двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), наявність складу кримінального правопорушення, безумовно, може вирішити лише суд. Дисциплінарне провадження не може підміняти кримінальне провадження.

Виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно, дисциплінарний орган має право і зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу саме дисциплінарного проступку.

Дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності.

Установлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішень Вищою радою правосуддя в межах своєї компетенції й жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрито (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру.

З огляду на вказане Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що рішення в дисциплінарній справі стосовно судді Салтан Л.В., хоч і ухвалюється на підставі, зокрема, фактів, установлених правоохоронними органами та органами прокуратури, однак ґрунтується на самостійних підставах, установлення яких є необхідним для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Поведінка судді під час здійснення правосуддя має узгоджуватись з правилами Кодексу суддівської етики, затвердженого XХ з’їздом суддів України 18 вересня 2024 року, якими визначено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права i вимог закону, присяги суддi. Суддя має усвiдомлювати постiйну увагу суспiльства та демонструвати високi стандарти поведiнки з метою змiцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мiрою поiнформованою про факти та процеси, що вiдбуваються, об’єктивно сприймає iнформацiю та обставини зi сторони) його поведiнка вiдповiдала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесностi. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (статті 1, 3 Кодексу).

Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою забезпечення принципу верховенства права та невід’ємною складовою справедливого суду (стаття 5 зазначеного Кодексу).

Згідно зі статтею 14 вказаного Кодексу суддя не має допускати позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками судового процесу у справі, що перебуває у його/її провадженні. Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників.

Недотримання вказаних вимог може призвести до втрати довіри до суду іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

Особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав і свобод особи.

Серед етичних вимог до суддів, що містяться у зазначених Бангалорських принципах поведінки суддів, є, зокрема, така – у своїх особистих стосунках з адвокатами, що мають постійну практику в суді, де розглядає справи цей суддя, суддя уникає ситуацій, що могли б викликати обґрунтовану підозру чи створити видимість наявності у судді певних схильностей чи упередженого ставлення.

Наведене дає підстави для висновку, що етичними нормами і стандартами професійної поведінки судді охоплюється заборона дій або бездіяльності у професійній або інших сферах життя, які з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача можуть викликати сумніви в незалежності, безсторонності суду й завдати шкоди авторитету судової влади.

З урахуванням викладеного необхідно зазначити, що суддя має дотримуватися високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя, та завжди дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів, а поведінка – відповідала високому статусу його посади.

Дії судді Салтан Л.В., яка діяла в інтересах учасника судової справи, яка перебувала у неї на розгляді, та полягають у позапроцесуальному спілкуванні з ОСОБА2 порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді, викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді неупереджено виконувати свої функції, створюють уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя і порочить звання судді, а отже, свідчать про наявність підстав для притягнення судді Салтан Л.В. до дисциплінарної відповідальності.

У пункті 22 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що методи, які використовуються суддями для вирішення спорів, повинні завжди викликати довіру. Поведінка суддів у їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Повноваження, надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

Зокрема, у пунктах 49, 50 вказаного Висновку зазначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки; завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості, та демонструвати увагу до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі або на яких такий процес впливає, з рівноправним ставленням до сторін, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін.

Складаючи присягу, зміст якої визначений статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя урочисто присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Зафіксоване НАБУ позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА1 з ОСОБА2 та передачею останнім грошових коштів на вимогу судді для сприяння розгляду справи на користь позивача вказує, що суддя Салтан Л.В. не дотрималась норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства у чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

Така поведінка судді Салтан Л.В. не відповідає принципам верховенства права, безсторонності і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об’єктивному судовому розгляді, оскільки створює уявлення про можливість впливу на розгляд справи третіми особами чи суддями.

Події щодо позапроцесуального спілкування судді Салтан Л.В. та ОСОБА2 з метою отримання суддею неправомірної вигоди набули розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо діяльності Київського районного суду міста Одеси, зокрема щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, порочить звання судді Салтан Л.В., має негативний вплив на авторитет не лише цього суду, а й на судову систему в цілому.

Отже, обставини позапроцесуального спілкування судді Салтан Л.В. та ОСОБА2 з метою отримання суддею неправомірної вигоди, що набули значного суспільного резонансу й розголосу в медіа, викликали негативну оцінку громадськості щодо морально-етичних принципів і якостей особи судді (який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя), що має негативний вплив на авторитет судової влади, та, зокрема, вказує, що поведінка, яку допустила суддя Салтан Л.В., призвела до настання негативних наслідків, а саме – підриву авторитету судової влади.

Водночас слід зазначити, що дисциплінарний орган не оцінює доказів щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку; не досліджує питання наявності або відсутності вини ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

ЄСПЛ у рішенні у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» (від 15 липня 2010 року, §§ 28–32) вказано, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб’єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення «Pullar v. United Kingdom» від 10 червня 1996 року, § 38).

У пункті 11 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів зазначено, що зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголошує: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано». Отже, є тісний зв’язок між незалежністю й об’єктивною неупередженістю. Із цієї причини ЄСПЛ зазвичай розглядає ці дві вимоги разом (рішення у справі «Findlay v. the United Kingdom», § 73).

Відповідно до пункту 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів етичні аспекти поведінки суддів необхідно проаналізувати з кількох причин. Методи, які використовуються для вирішення спорів, мають завжди викликати довіру. Повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Будь-яка особа, яка вчинила правопорушення, має бути готовою нести справедливу відповідальність за таке правопорушення.

Статус судді покладає на особу додатковий тягар відповідальності за поведінку. Від поведінки кожного служителя Феміди залежить довіра громадян до судової системи загалом. Віра у правосуддя набуває важливого значення і є джерелом сили судової влади й одночасним показником її ефективності.

Суспільство чи окрема людина зацікавлені в довірі до суду як до інституту.

Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати про те, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості.

У зв’язку із цим будь-який суддя повинен погодитися з обмеженнями, пов’язаними з дотриманням етичних норм, які на нього покладаються відповідно до його статусу. Ці обмеження можуть здаватися обтяжливими для пересічного громадянина, але суддя має дотримуватись таких обмежень добровільно та свідомо.

Особливості поведінки судді проявляються в тому, що суддя зобов’язаний не допускати будь-яких дій, що можуть заподіяти шкоду, порушити нормальну діяльність суду чи дискредитувати судову владу в цілому. Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого можуть виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду.

З метою зміцнення довіри суспільства до судової влади судді мають усвідомлювати значущість своєї місії в утвердженні верховенства права і забезпеченні захисту прав людини і основоположних свобод.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки, як професійної, так і особистої.

Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.

Зазначені обставини, пояснення судді та докази в їх сукупності, на переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вказують на те, що неналежні поведінка та дії з боку судді Салтан Л.В. об’єктивно свідчать про допущення нею поведінки, що порочить звання судді та істотно підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду та містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 17 січня 2019 року (справа № 11-1010сап18) звернула увагу на те, що за приписами Закону України «Про судоустрій та статус суддів» обовʼязковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Згідно із характеристикою, яку надав голова Київського районного суду міста Одеси, суддя Салтан Л.В. під час роботи на посаді судді зарекомендувала себе з позитивної сторони. До виконання своїх функціональних обов’язків відноситься добросовісно та сумлінно. Порушень трудової дисципліни не допускала та проявила себе як розсудлива, працьовита та дисциплінована суддя. В судовому процесі є нейтральною та приймає рішення на підставі принципів законності в правосудді. Вміє відсторонюватися від будь-якого впливу.

Також у характеристиці зазначено, що суддя Салтан Л.В. у спілкуванні з колегами та сторонами у справах коректна, емоційно стримана та врівноважена. Розуміє та поважає різні точки зору своїх колег і вміє сприймати критику.

Ураховуючи характер та зміст істотного дисциплінарного проступку, який допустила суддя Салтан Л.В., зважаючи на наслідки такого проступку, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової гілки влади загалом, ступінь її вини Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Салтан Л.В. дисциплінарного стягнення, у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Київського районного суду міста Одеси Салтан Людмилу Володимирівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, установлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Другої Дисциплінарної палати