Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючої – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., Сасевича О.М., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Осєтрова В.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Колосовича В.В. та Полтавської обласної прокуратури стосовно судді Зінківського районного суду Полтавської області Должка Сергія Ростиславовича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 15 вересня 2023 року та 18 грудня 2023 року надійшли дисциплінарні скарги Колосовича В.В. (реєстраційний номер К-3234/0/7-23) та Полтавської обласної прокуратури (реєстраційний номер 509/0/13-23) стосовно судді Зінківського районного суду Полтавської області Должка С.Р.

Протоколами автоматизованого розподілу справ між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року вказані скарги передані дисциплінарному інспектору Осєтрову В.М. для проведення попередньої перевірки.

Стислий зміст дисциплінарних скарг

У своїй дисциплінарній скарзі Колосович В.В. стверджує, що суддя Должко С.Р. допустив умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; не зазначив в судовому рішенні мотиви прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; порушив засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; порушив правила щодо відводу (самовідводу); допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; використав статус судді з метою незаконного отримання третіми особами вигоди.

Скаржник вважає, що під час розгляду справ № 530/75/21, № 530/703/22 та № 530/1792/21 суддя порушив вимоги статей 1, 2, 8, 10, 65, 129 Конституції України, статей 2, 12, 56, 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 3, 9, 10, 164, 165, 263 Цивільного процесуального кодексу України, а під час розгляду справи № 530/337/23 – також статей 2, 7, 8, 9, 91-94, 349, 374 Кримінального процесуального кодексу України.

Колосович В.В. вказує на те, що суддя Должко С.Р. з метою порушення присяги судді та заподіяння судові системі найбільшої шкоди використовує таке: спосіб дводумства, тобто, викладає мотиви суду, які суперечать один одному, при чому щоб один з мотивів заперечував повноваження органів державної влади, створював у пересічних громадян хибну впевненість у правомірності невиконання законів України, шкоди її суверенітету; використання неофіційних довідників як офіційних; цитування нормативно-правових актів таким чином, аби спотворити їх зміст та викликати у особи враження незаконності діяльності органів державної влади; використання законодавства, яке не підлягає використанню при розгляді справи.

Полтавська обласна прокуратура у своїй дисциплінарній скарзі стверджує, що суддя умисно або внаслідок недбалості допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Скаржник вважає, що суддя Должко С.Р. розглянув справи № 530/75/21, № 530/1790/21 та № 530/703/22, нехтуючи обов’язками, передбаченими статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також всупереч засадам, визначеним статтею 129 Конституції України та частини другої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Обставини та факти, встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарних скарг

Скаржники звернулися до Вищої ради правосуддя із дисциплінарними скаргами стосовно судді Зінківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. щодо його поведінки (дій) під час розгляду справ № 530/75/21, № 530/1790/21, № 530/703/22 та № 530/337/23.

У справі № 530/75/21 розглядався позов ОСОБА1 до Зінківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанов ГАБ 736715 та ГАБ 736716 від 18 січня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Зінківського районного суду Полтавської області (суддя Должко С.Р.) від 12 квітня 2021 року позовну заяву задоволено частково.

В мотивувальній частині вказаного судового рішення суддя Должко С.Р. навів свої міркування щодо незаконності встановленого на території України карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

При цьому суддя Должко С.Р. зазначає, що відповідна постанова Кабінету Міністрів України є незаконною і не підлягає виконанню.

Також, суддя Должко С.Р. у вказаному рішенні зазначає про незаконність вимоги використання засобів індивідуального захисту та про необхідність кримінального переслідування осіб, які «вимагають вдягнути захисну маску» (тут і далі орфографія та граматика автора збережені).

Крім того, частина судового рішення від 29 серпня 2022 року викладена іноземною (російською) мовою.

Подібні міркування судді наведені також в рішенні Зінківського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2022 року у справі № 530/1790/21 за позовом ОСОБА2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУШ» про захист права споживачів.

Крім того, у цьому рішенні від 29 серпня 2022 року суддя Должко С.Р. стверджує про те, що «правонаступництво України на території Української РСР не відбулося, не передавалися території, майно..».

Суддя Должко С.Р. в мотивувальній частині рішення від 29 серпня 2022 року у справі № 530/1790/21 вважає, що «державні органи не створені, державні символи не затверджені, печатки великої немає. Документи, що юрисдикція Союзу РСР припинена, не існує. На сайті Верховної Ради Конституція Радянського Союзу чинна. Рішення, чи то постанови, чи наказу ВР про утворення незалежної держави України не існує. Акту прийому-передачі землі та всього рухомого та не рухомого майна від співвласників – громадян Союзу РСР до України – не існує. України відповідно відомостям із міжнародних реєстрів комерційних компаній є компанія, тобто корпорація».

З позовом у справі № 530/703/22 звернулося Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (далі – АТ «Полтавагаз») до ОСОБА3 про стягнення заборгованості.

Рішенням Зінківського районного суду Полтавської області (суддя Должко С.Р.) від 26 червня 2023 року у цій справі в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Суддя Должко С.Р., мотивуючи своє рішення, зазначив, що позивачем не надано жодного доказу, що у АТ «Полтавагаз» в межах міста Зіньків, Зінківського району на законних підставах перебуває газорозподільна система; тобто, на думку судді, АТ «Полтавагаз» самовільно користується газовими мережами Полтавського району в межах міста Зіньків, які йому не належать.

Крім того, у вказаному судовому рішенні суддя Должко С.Р. зазначає, що «посилання позивача на Умови договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті: регулятора і оператора ГРМ, як підстава до стягнення є безпідставною і неправомірною, через відсутній підпис Позивача під самим договором. Позивач не надав докази, що відповідач є підпищиком його веб сторінки, що він скидав дану сторінку відповідачу під час підписання договору і яким саме чином ознайомим із умовами договору, під час підписання заяви приєднання. Заява про приєднання не має законного сили двостороннього договору. Позивач застосовує норми матеріального права в своїх позовних вимогах просить стягнути неіснуючий борг з Відповідача, Відповідач з свого боку посилається на ч. 2 cт. 1055 ЦК України, кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним. Підписання заяви приєднання є намір побутового споживача на отримання природного газу для опалення (отримання тепла в осінньо-зимовий період) свого домогосподарства, для приготування їжі, що є життєво необхідним ресурсом для Людини, громадянина».

В обґрунтування своїх мотивів та висновків суддя Должко С.Р. посилається на «божественний нормативно-правовий акт», а саме «Біблія Книги Священного Писання Старого та Нового Заповіту… Перша книга Мойсея буття ст 5, 6», а також на «Житловий комунальний кодекс УРСР».

Суддя Должко С.Р. також зазначає, що «В Україні не має громадян, а лише облікові записи – фізичні особи, Україна після 24 серпня 1991 року – компанія LTD Україна…».

На думку судді Должка С.Р., яка висловлена у судовому рішенні від 26 червня 2023 року, «Україну після 24 серпня 1991 року з правового поля соціалістичної республіки УРСР, шляхом підміни термінів, переведено до капіталістично-право відносин, що призвело до скорочення населення України та кількісних мільйонних втрат українців, що є фактично неприхованим геноцидом українського народу, руками довірчої влади LTD Україна, LTD Україна лобіює виключно інтереси глобістів адамітів ротшельдів».

Також Зінківський районний суд Полтавської області у складі судді Должка С.Р. розглянув матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 09 лютого 2023 року, відносно ОСОБА4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України.

Згідно з вироком Зінківського районного суду Полтавської області у складі судді Должка С.Р. від 23 серпня 2023 року у справі № 530/337/23 ОСОБА4 по пред'явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, визнано невинним та виправдано у зв'язку з недоведеністю наявності в діях обвинуваченого складу цього злочину.

В мотивувальній частині вказаного вироку, суддя Должко С.Р. зазначає, що «немає утвореного відповідним Законом відповідно до Конституції України конституційного органу, суб’єкта публічно-владних повноважень з назвою Кабінет Міністрів України, але існує юридично створений Кабінет Міністрів Української РСР переіменований на Кабінет Міністрів України. Правосуб’єктність всіх утворених невстановленим суб’єктом права Кабінет Міністрів України знаходяться поза конституційним правовим полем, а тому не являються суб’єктом публічно-владних повноважень».

У вироку від 23 серпня 2023 року у справі № 530/337/23 суддя Должко С.Р. зробив висновок, що «так звані «Закони України» та УКАЗИ Президента, в тому числі «Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», «УКАЗ Президента «Про введення воєнного стану в Україні»», «УКАЗ Президента України «Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань»», які легітимізуються під виглядом законів є авторськими творами, не мають конституційного підґрунтя, не являються законами по суті, не являються обов’язковими для виконання народом, є офертами від суб’єкта, що надає послуги з державного управління. Ці «нормативні акти» мають статус таких, що застосовуються, а не являються легальним діючим законодавством».

Крім того, частина цього судового рішення також викладена іноземною (російською) мовою.

Висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Відповідно до частин 1–3 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Так само у Кримінальному процесуальному кодексі України в статті 370 встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Елементом права на справедливий розгляд є, серед іншого, вмотивованість судових рішень.

Конвенція не містить вимоги до рішень національних судів, в тому числі щодо вмотивованості та обґрунтованості таких судових рішень.

Разом з тим, вказані вимоги вироблені в рішеннях Європейського суду з прав людини (справа «Van De Hurk v. Netherlands», «Hadjianastassiou v. Greece»).

Крім того, у пунктах 41, 43 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів серед іншого звертається увага на те, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно надати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, які здатні вплинути на вирішення спору, та звертається увага на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щодо змісту, то судове рішення повинно містити дослідження фактичних обставин та питань права, що лежать в основі спору.

Таким чином, судове рішення повинно містити мотиви та обґрунтування, що стосуються суті спору, доводів сторін та обставин справи.

Разом з тим, суддя Должко С.Р. мотивуючи свої судові рішення зазначає висновки та міркування, що не стосуються предмета спору або є неоднозначними.

При цьому варто зазначити, що оцінюючи поведінку судді Должка С.Р. при ухваленні судових рішень, Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не оцінює законність самого судового рішення.

Крім того, як зазначалося раніше, судові рішення містять частини, викладені іноземною мовою, а саме російською.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Згідно з частинами першою та третьою статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.

Звідси, суддя Должко С.Р., викладаючи частини своїх судових рішень іноземною мовою, порушив вказані вимоги законів України.

Водночас необхідно звернути увагу на таке.

Згідно з частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Кодекс суддівської етики, затверджений рішенням ХІ (чергового) з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень суддею Должком С.Р.), передбачає, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1); суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (стаття 3); суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику (стаття 6).

Суддя Должко С.Р., мотивуючи свої судові рішення, допустив висловлювання та висновки, наведені в попередньому розділі вище, що призводять до виникнення сумніві у його професійності, неупередженості, неухильному додержанні вимог закону і принципів верховенства права, а також поваги до української державності.

Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Осєтрова В.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Колосовича В.В. та Полтавської обласної прокуратури, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що наведені в дисциплінарній скарзі та встановлені фактичні обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Зінківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1 (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору), пунктами 3 (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу) та 4 (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків) частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Перевірка та дослідження наведених обставин буде здійснюватися дисциплінарним інспектором під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 13.21 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Зінківського районного суду Полтавської області Должка Сергія Ростиславовича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя