Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Рахівського районного суду Закарпатської області Тулика Івана Івановича, відкриту за дисциплінарною скаргою Маселка Романа Анатолійовича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 26 квітня 2021 року (вх. № М‑1674/44/7‑21) надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. від 24 квітня 2021 року щодо судді Рахівського районного суду Закарпатської області Тулика І.І.

Дисциплінарна скарга обгрунтована тим, що 16 лютого 2021 року колегія суддів Вищого антикорупційного суду визнала винуватим суддю ОСОБА1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 369², частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Скаржник зазначив, що суд встановив такі обставини вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 369² КК України: «На розгляд Рахівського районного суду Закарпатської області надійшов протокол про вчинення особою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за фактом керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Згідно з даними Порталу Судової влади вказаною особою є ОСОБА2. Згідно зі звітом авторозподілу вказаний протокол разом з матеріалами справи було розподілено на суддю ОСОБА1, який постановив повернути справу для доопрацювання. 20 серпня 2018 справа була повторно передана до суду та розподілена на іншого суддю за № 305/1377/18. Як йдеться у вироку, ОСОБА2 звернувся до ОСОБА1, щоб “він допоміг вирішити вищенаведену справу без суду”, на що він запевнив, що зможе допомогти, хоч справа розподілена на іншого суддю. Згодом, ОСОБА1 та ОСОБА2 дійшли домовленості, що за сприяння у вирішенні справи останній надасть суму грошових коштів, еквівалентну сумі штрафу. У результаті, останній передав судді суму грошових коштів у дол. США, еквівалентну 10 000 грн. Вказані обставини підтверджуються даними показань свідка, даними, отриманими за результатами НС(Р)Д, даними протоколу огляду речей, даними одержаними за результатами тимчасових доступів».

Скаржник також зазначив, що суд установив такі обставини вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України: «Після знайомства ОСОБА2 із суддею, той звернувся до нього по допомогу з приводу наявного боргу у 130 000 грн. з боку знайомого. Чоловік хотів повернути борг через суд та надав судді розписку про передачу коштів. ОСОБА1 погодився допомогти з повернення боргу та пообіцяв організувати позитивне рішення суду, за що особа повинна була надати 15-20 % від суми боргу. Суддя також за допомогою помічника підготували позовну заяву для особи у вказаній справі, яка згодом надійшла на розгляд цього судді. У результаті домовленості, 20 березня 2019 року ОСОБА1 одержав 10 000 грн. за ухвалення рішення про стягнення боргу у справі, яка перебувала на його розгляді. Вказані обставини підтверджуються даними показань свідка, даними, отриманими за результатами НС(Р)Д, даними одержаними за результатами тимчасових доступів до інформації, даними показань свідків та обвинуваченого, даними протоколу огляду речей та документів».

У дисциплінарній скарзі Маселко Р.А. також зауважив, що притягнення судді ОСОБА1 до кримінальної відповідальності широко висвітлювалося в медіа.

На переконання скаржника, матеріалами кримінального провадження підтверджено неодноразове позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА1 з ОСОБА2 щодо результатів розгляду справи про адміністративне правопорушення № 305/1377/18 та цивільної справи № 305/177/19, обговорення та узгодження розміру суми неправомірної вигоди за вчинення впливу на іншого суддю та самостійне ухвалення рішення в інтересах сторони. Скаржник зазначив, що одержання суддею таких коштів є діями, які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності та непідкупності.

З огляду на викладене скаржник висловив прохання притягнути суддю Рахівського районного суду Закарпатської області Тулика І.І. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 26 квітня 2021 року зазначену дисциплінарну скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б. для проведення попередньої перевірки.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 4 серпня 2021 року відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Рахівського районного суду Закарпатської області Тулика І.І. за ознаками наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким було внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. Із дня набрання чинності цим Законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.

З 19 жовтня 2023 року у зв’язку з прийняттям законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 22 листопада 2023 року № 1114/3дп/15-23 зупинила розгляд дисциплінарної справи щодо судді Рахівського районного суду Закарпатської області Тулика І.І. на підставі пункту 3 частини чотирнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 15 травня 2024 року № 1464/3дп/15-24 поновила розгляд дисциплінарної справи щодо судді Рахівського районного суду Закарпатської області Тулика І.І.

У засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Тулик І.І., якого належним чином повідомлено про розгляд дисциплінарної справи, не прибув, заяви про відкладення розгляду дисциплінарної справи не подавав. Зранку у день засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, 26 лютого 2025 року від судді Тулика І.І. надійшла заява, в якій суддя додатково просить звернути увагу на те, що дисциплінарна скарга Маселка Р.А. надійшла до Вищої ради правосуддя 26 квітня 2021 року і стосується подій 2019 року, тому вважає, що трирічний строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності закінчився. Крім того, дисциплінарна скарга ґрунтується на вироку Вищого антикорупційного суду, який у подальшому був скасований Верховним Судом.

У засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя скаржник Маселко Р.А., якого належним чином повідомлено про розгляд дисциплінарної справи, не прибув. Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункту 13.29 Регламенту Вищої ради правосуддя неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебувало кримінальне провадження № 348/1674/19 за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною другою статті 369² КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за № ____.

16 лютого 2021 року за результатами розгляду зазначеного кримінального провадження Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок, яким ОСОБА1 визнано винуватим у пред’явленому обвинуваченні за частиною третьою статті 368, частиною другою статті 369² КК України (у редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення) та призначено йому остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 (три) роки з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 17 листопада 2021 року змінила вирок Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року щодо ОСОБА1 в частині визначення остаточного покарання. Визначила ОСОБА1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 (три) роки з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна. В іншій частині вирок залишено без змін.

Верховний Суд постановою від 1 червня 2022 року у справі № 348/1674/19 скасував вирок Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2021 року щодо ОСОБА1. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № ____, за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною другою статті 369² КК України, закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку із закінченням, після повідомлення особі про підозру, строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 Кримінального процесуального кодексу України.

В аспекті наведеного Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу - Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя. Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями; Дисциплінарна палата не досліджує питання наявності або відсутності вини суддів у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів»; дисциплінарний орган не оцінює докази щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку; під час дисциплінарного провадження надається оцінка тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 (провадження № 11-1464заі18) дійшла висновків щодо можливості використання таких доказів, як протоколи негласних слідчих розшукових дій (далі – НСРД) під час дисциплінарного провадження, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та № 9901/728/18 відповідно).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття Дисциплінарною палатою рішення в межах своїх повноважень та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

З огляду на наведене вище в межах дисциплінарного провадження від Вищого антикорупційного суду витребувано матеріали кримінального провадження № 348/1674/19 за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною другою статті 369² КК України, відомості про які внесено до ЄРДР за № ____.

Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду встановлено, що 8 серпня 2018 року до провадження судді Рахівського районного суду Закарпатської області Тулика І.І. надійшла справа № 305/1377/18 про притягнення ОСОБА2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Тулик І.І. постановою від 8 серпня 2018 року зазначену справу повернув для належного оформлення до Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

20 серпня 2018 року після дооформлення до Рахівського районного суду Закарпатської області повторно надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення (№ 305/1377/18) щодо ОСОБА2, які було розподілено судді Рахівського районного суду Закарпатської області Ємчуку В.Е.

За результатами розгляду зазначеної справи суддя Ємчук В.Е. виніс 3 жовтня 2018 року постанову, якою закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА2 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до показань свідка ОСОБА2, допитаного Вищим антикорупційним судом у судовому засіданні 5 червня 2020 року, «після того як щодо нього було складено протокол за порушення правил дорожнього руху, він отримав повістку до суду, куди і з’явився раніше ніж потрібно було прийти згідно з повісткою. Хотів дізнатися, як вирішити питання, щоб його не позбавили водійського посвідчення. Підійшов спочатку до іншого судді, прізвище якого не пам’ятає, то був чоловік, хто суддя у нього у справі було написано у повістці. Проте той йому відмовив. Далі, у суді зустрів свого знайомого на ім’я Андрій Андрійович, прізвища не пам’ятає. Останній запропонував свідку, підійти до ОСОБА1, який йому допоможе, оскільки на погляд знайомого, нормальна людина. Далі, свідок підійшов до ОСОБА1 та пояснив ситуацію, що його зупинили, склали протокол і попросив допомогти вирішити цю ситуацію без суду. На що ОСОБА1 відповів, що може допомогти і треба зайти іншим разом. На питання скільки це буде коштувати ОСОБА1 відповів, стільки ж як покарання тільки без позбавлення прав. Свідок зазначив, що від іншого судді дізнався, що за таке порушення на рік позбавляють прав та призначають штраф у розмірі 10000 грн. Також ОСОБА1 сказав свідкові залишити номер телефону, і що він передзвонить. Далі ОСОБА1 передзвонив та сказав свідкові зайти до нього. Коли свідок прийшов до ОСОБА1 в кабінет, той повідомив скільки це буде коштувати – написав на папірці. Далі, свідок пішов, бо у нього не було цих коштів. Через деякий час свідок прийшов до ОСОБА1 і у його кабінеті передав йому ту суму коштів, яку останній написав на папірці в доларах, а ОСОБА1, порахувавши курс, дав ще решту – 700 чи 800 гривень. Свідок зазначив, що не пам’ятає, яку точну суму передав у доларах».

Допитаний Вищим антикорупційним судом як свідок ОСОБА3 у судовому засіданні 28 травня 2020 року зазначив, що справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА2 спочатку перебувала на розгляді в судді ОСОБА1, який повернув її на доопрацювання. Після цього справа надійшла до суду повторно і згідно з протоколом автоматизованого розподілу була передана йому на розгляд. За результатами розгляду ухвалено рішення про закриття провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Суддя ОСОБА3 зазначив, що стосовно цієї справи з ОСОБА1 не спілкувався. ОСОБА1 чи будь-яка інша особа ніколи до нього не звертались щодо справи ОСОБА2; із ОСОБА2 ніколи не спілкувався, ОСОБА2 заходив до нього у приймальню, однак він не бажав з ним спілкуватись.

З матеріалів кримінального провадження Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також установила, що 14 вересня, 17 вересня та 1 жовтня 2018 року між суддею ОСОБА1 та ОСОБА2 відбулися телефонні розмови. Зазначене підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 23 квітня 2019 року, протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 24 квітня 2019 року, протоколом огляду від 28 травня 2019 року.

Водночас, позаяк зміст цих телефонних розмов не був зафіксований правоохоронними органами, встановити, про що саме спілкувалися суддя ОСОБА1 та ОСОБА2, неможливо.

Із заяви ОСОБА2 від 14 грудня 2018 року, яку він подав до органу досудового розслідування, про вчинення суддею Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА1 кримінального правопорушення (вимагання хабаря) Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що 7 грудня 2018 року ОСОБА2 звернувся до судді ОСОБА1, щоб ОСОБА1 підказав йому, як можна через суд стягнути 130 000 грн, які йому боргує ОСОБА4 ОСОБА2 стверджував, що суддя ОСОБА1 погодився організувати позитивне рішення суду, за що потрібно буде надати йому грошові кошти в розмірі 15-20 % від суми боргу. Також, як зазначив ОСОБА2, суддя ОСОБА1 повідомив, що позовну заяву напише його помічниця.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також установила, що за цим фактом 26 грудня 2018 року до ЄРДР внесено відомості за № _____ про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Згодом зазначене кримінальне провадження було об’єднано з кримінальним провадженням № ____, внесеним до ЄРДР 15 березня 2019 року за частиною другою статті 369² КК України.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні проводилися НСРД, зокрема аудіо-, відеоконтроль особи; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; візуальне спостереження за особою та тими, з ким ця особа контактує з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; контроль за вчиненням злочину.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що процедура доказування в межах дисциплінарного провадження щодо суддів визначається спеціальним законодавством, яке не містить обмежень щодо допустимості доказів, отриманих за результатами НСРД. Крім того, на можливості використання результатів НСРД у межах дисциплінарного провадження щодо судді неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (постанови від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18, від 18 червня 2019 року у справі № 9901/699/18, від 2 вересня 2020 року у справі № 9901/213/19, від 14 липня 2022 року № 11-168сап21).

Оскільки протоколи про результати проведення НСРД розсекречені, дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження може досліджувати вказані протоколи та надавати оцінку викладеним у них відомостям у межах дисциплінарного провадження на предмет наявності або відсутності в діях судді складу дисциплінарного проступку, надаючи при цьому самостійну оцінку таким діям та обставинам справи саме у світлі дотримання суддею правил службової та професійної етики.

Відповідно до відомостей, отриманих за результатами проведення НСРД, установлено, що 16 січня 2019 року за попередньою домовленістю ОСОБА2 зустрівся з ОСОБА1 у його службовому кабінеті, який розташований в адмінбудівлі суду: м. Рахів, вул. Карпатська, буд. 15, у якому за допомогою ОСОБА5, помічника ОСОБА1 як судді, готували позовну заяву від імені ОСОБА2 про стягнення з ОСОБА4 боргу на підставі розписки, яку ОСОБА2 попередньо дав ОСОБА1. Щодо подальших дій ОСОБА1 сказав ОСОБА2 принести код і чекати повістку. ОСОБА2 запитав, чи можна попередньо передзвонити, на що ОСОБА1 погодився. Згодом, 23 січня 2019 року, ОСОБА2 телефонував ОСОБА1 стосовно того, що хоче занести ОСОБА1 квитанцію про оплату і код, ОСОБА1 погодився. Після чого, цього самого дня, ОСОБА2 зайшов до ОСОБА1 у службовий кабінет та приніс чек і код, ОСОБА1 попросив його почекати 15-20 хв. Згодом, цього самого дня, ОСОБА1 сам зателефонував ОСОБА2 з тим, щоб ОСОБА2 вже все попідписував і йшов додому. ОСОБА2 повідомив, що ще зайде на хвилинку до ОСОБА1, ОСОБА1 погодився. Після цього, ОСОБА2 і ОСОБА1 у службовому кабінеті судді обговорили подальше провадження у справі, зокрема ОСОБА1 сказав ОСОБА2 передзвонити йому після 6 (шостого) числа, і він скаже, у кого справа буде залежно від того, «кому комп’ютер дасть», на що ОСОБА2 відповів: «… я вже привик на Вас якось… Я минулий раз з тим зв’язався, не хочу… і слухати мене не хотів».

30 січня 2019 року до провадження судді Рахівського районного суду Закарпатської області Тулика І.І. надійшла цивільна справа № 305/177/19 за позовом ОСОБА2 до ОСОБА4 про стягнення боргу за договором позики (розписки).

Згідно з даними, отриманими за результатами проведення НСРД, 7 лютого 2019 року ОСОБА2 телефонував ОСОБА1, під час розмови ОСОБА1 повідомив ОСОБА2 про надіслання запиту про місце реєстрації проживання та призначення до розгляду на березень і потрапляння до ОСОБА1 чогось, що безпосередньо не називають; ОСОБА2 запитав, коли орієнтовно в нього буде рішення, ОСОБА1 відповів: «Но так подивимося по обстановці»; ОСОБА2 запитав у ОСОБА1, коли йому під’їхати, домовились, що ОСОБА2 попередньо 17-18 зателефонує та під’їде. 18 лютого 2019 року ОСОБА2 телефонував ОСОБА1 та запитав, що «по його справі по суду», домовились про зустріч, ОСОБА2 запитав, що з нього, ОСОБА1 відповів, що «прийдете, то поговоримо».

19 лютого 2019 року суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Тулик І.І. у справі № 305/177/19 постановив ухвалу про відкриття провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19 березня 2019 року о 13:30.

За даними, отриманими за результатами проведення НСРД, 22 лютого 2019 року ОСОБА2 зустрівся з ОСОБА1 у службовому кабінеті ОСОБА1, у якому обговорювали справу ОСОБА2, що призначена на 19 березня. Під час зустрічі на запитання ОСОБА2 «А що там?» ОСОБА1 відповів: «Ну, так що маєш», ОСОБА2 зауважив: «Ну так ви хазяїн-барин». ОСОБА1 відповів: «Ну та шо будеш мати бажання та даш нормально шоби було та й усьо». Після обговорення погодили передання ОСОБА1 10 000 гривень, як минулого разу, та домовились «зідзвонитись». 13 березня 2019 року ОСОБА2 телефонував ОСОБА1, під час розмови домовились про зустріч на 20-те з тим, щоб ОСОБА2 забрав рішення та «одразу все вирішити».

Установлено, що 19 березня 2019 року суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Тулик І.І. у справі № 305/177/19 постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 15 квітня 2019 року о13:00.

Відповідно до даних, отриманих за результатами проведення НСРД, 20 березня 2019 року ОСОБА2 зустрівся з ОСОБА1 у службовому кабінеті ОСОБА1, у якому обговорювали справу ОСОБА2, ОСОБА1 повідомив ОСОБА2, що провів у його справі підготовче засідання, закрив його і призначив до розгляду, приблизно 20 квітня ухвалить рішення; ОСОБА2 запитав, коли йому підійти, ОСОБА1 відповів: «Можеш уже, якщо маєш…», після цього ОСОБА2 дав ОСОБА1 грошові кошти, сказав, що 10 000 грн; ОСОБА1 спочатку вийшов у коридор, потім повернувся до свого кабінету, взяв кошти і поклав у праву внутрішню кишеню піджака; ОСОБА2 запитав про рішення по 130, ОСОБА1 відповів, що там уже все закрито, запропонував забрати рішення в канцелярії.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зауважити, що, не вдаючись до оцінки обставин можливого отримання суддею неправомірної вигоди, під час дисциплінарного провадження досліджуються обставини позапроцесуального спілкування судді Тулика І.І. та ОСОБА2.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що 20 березня 2019 року проведено обшук службового кабінету судді Рахівського районного суду Закарпатської області, під час якого ОСОБА1 добровільно видав грошові кошти в сумі 10 000 грн та заявив, що їх як борг повернув ОСОБА2.

25 березня 2019 року судді ОСОБА1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 369², частиною третьою статті 368 КК України.

2 квітня 2019 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 1024/0/15‑19, яким частково задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. Суддю Рахівського районного суду Закарпатської області Тулика І.І. тимчасово, до 25 травня 2019 року, відсторонено від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

23 травня 2019 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 1390/0/15‑19, яким задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. Продовжено до 23 червня 2019 року строк тимчасового відсторонення судді Рахівського районного суду Закарпатської області Тулика І.І. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Установлено також, що 24 травня 2019 року було проведено повторний автоматизований розподіл цивільної справи № 305/177/19 (провадження № 2/305/268/19) у зв’язку з відстороненням від посади судді Тулика І.І. Відповідно до звіту про автоматизований розподіл, зазначену справу розподілено судді Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О. у зазначеній справі постановила: 28 травня 2019 року - ухвалу про прийняття справи до провадження; 14 серпня 2019 року – ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила також, що 13 серпня 2019 року обвинувальний акт щодо ОСОБА1 скеровано до суду (справа № 348/1674/19).

18 лютого 2020 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 497/0/15‑20, яким задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Холодницького Н.І. Суддю Рахівського районного суду Закарпатської області Тулика І.І. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження стосовно обвинувачення ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною другою статті 369² КК України.

Під час розгляду дисциплінарної справи також установлено, що зазначені вище обставини широко висвітлювалися у різних медіа, зокрема: https://www.slovoidilo.ua/2021/02/16/novyna/suspilstvo/vaks-vynis-vyrok-suddi-yakoho-vykryly-korupcziyi, https://www.radiosvoboda.org/a/news-syddya-habar/31106040.html, https://zakarpattya.net.ua/News/190724-Zatrymanomu-na-khabari-suddi-z-Rakhova-povidomleno-pro-pidozru.

Зазначене підриває суспільну довіру до суду та авторитет судової влади, оскільки, зокрема згідно з пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Дотримання суддею своїх обов’язків є необхідною умовою довіри до суду та правосуддя з боку суспільства (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 11 березня 2011 року № 2‑рп/2011).

Відповідно до статей 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Відповідно до статті 6 Кодексу суддівської етики суддя повинен уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу.

Аналогічні за суттю вимоги до поведінки судді закріплені в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, за змістом яких суддя зобов’язаний демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача (пункт 3.1). Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів (пункт 4). Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою (пункт 4.1). Суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9).

Консультативна рада європейських суддів (далі – КРЄС) у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголосила: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, він чи вона повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано».

У пункті 9 Висновку № 3 (2002) КРЄС констатовано, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. Також у державі, яка керується верховенством права, громадськість має очікувати прийняття загальних принципів, які відповідали б вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов’язки, покладені на суддів, мають визначатися таким чином, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність.

Відповідно до пункту 21 Висновку № 3 (2002) КРЄС судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.

Згідно із частиною третьою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення ним поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Щодо спілкування судді Тулика І.І. з ОСОБА2 стосовно справи № 305/1377/18 про притягнення ОСОБА2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає таке. Хоча факт спілкування і мав місце, однак неможливо встановити, з якого приводу таке спілкування відбувалося. Зміст такого спілкування правоохоронними органами не зафіксований, а отже, цей епізод не може розглядатися як такий, що має значення в дисциплінарній справі.

Водночас зміст та обставини позапроцесуального спілкування судді Тулика І.І. з ОСОБА2 щодо позову ОСОБА2 до ОСОБА4 про стягнення боргу за договором позики (розписки) (судова справа № 305/177/19), які зафіксовані органом досудового розслідування, вказують на те, що суддя Тулик І.І. не дотримав норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства у чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

Така поведінка судді Тулика І.І., на думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не відповідає принципам верховенства права, безсторонності та неупередженості і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об’єктивному здійсненні судового розгляду, оскільки створює уявлення про можливість впливу на розгляд справи.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що надання особам, справи щодо яких перебувають у провадженні судді, порад, консультацій, рекомендацій, безумовно, можуть викликати у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів у неупередженості судді. Крім того, такі дії суперечать основним засадам судочинства.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що дії судді Тулика І.І. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки суддя допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що зі змісту розмов судді Тулика І.І. із зазначеною вище особою вбачається, що він діяв свідомо, упереджено та умисно, оскільки не міг не розуміти неправомірності своїх дій та що такі дії підривають суспільну довіру до суду.

Відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду – може бути визнаний істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді.

Ураховуючи наведене, з огляду на характер та зміст допущеного суддею Туликом І.І. дисциплінарного проступку Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя визнає його істотним.

Надані та отримані в межах дисциплінарного провадження докази є чіткими й переконливими та підтверджують існування підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Беручи до уваги, що позапроцесуальне спілкування судді Тулика І.І. мало місце і з 7 грудня 2018 року до 20 березня 2019 року, а дисциплінарне провадження розпочалося і триває з дня отримання Вищою радою правосуддя дисциплінарної скарги – 26 квітня 2021 року, то станом на день ухвалення цього рішення трирічний строк застосування до судді дисциплінарного стягнення не закінчився.

Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді ураховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Тулик Іван Іванович Указом Президента України від 24 січня 2007 року № 40 призначений на посаду судді Рахівського районного суду Закарпатської області. Постановою Верховної Ради України від 9 лютого 2012 року № 4375-VI безстроково обраний на посаду судді Рахівського районного суду Закарпатської області.

Згідно з наказом голови Рахівського районного суду Закарпатської області Ємчука В.Е. від 8 грудня 2021 року № 381/02-04/21 суддю Тулика І.І. відраховано зі штату Рахівського районного суду Закарпатської області із 17 листопада 2021 року у зв’язку з набранням законної сили вироком суду, яким ОСОБА1 засуджено до позбавлення волі.

Відповідно до наказу в. о. голови Рахівського районного суду Закарпатської області Ємчука В.Е. від 26 квітня 2024 року № 94/03-03/24, згідно зі статтями 24, 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року Тулика І.І. зараховано як суддю до штату Рахівського районного суду Закарпатської області з 1 червня 2022 року.

Із характеристики судді Тулика І.І. вбачається, що за період роботи в суді він систематично цікавився змінами в законодавстві, судовою практикою, удосконалював професійну кваліфікацію. Систематично контролює виконання поставлених завдань. Із працівниками апарату суду та громадянами завжди ввічливий та дотримується етичних правил.

Водночас із долученої до характеристики копії витягу із протоколу № 25 зборів суддів Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2024 року вбачається, що збори суддів проголосували за негативну характеристику судді Тулика І.І.

За даними офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя (https://hcj.gov.ua/disciplinary) Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 25 листопада 2024 року № 3411/1дп/15-24 притягнула суддю Рахівського районного суду Закарпатської області Тулика І.І. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Тулик І.І. оскаржив рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради правосуддя.

Оскільки станом на день ухвалення цього рішення Вища рада правосуддя не ухвалила рішення за результатами розгляду зазначеної вище скарги на рішення дисциплінарного органу, суддю Рахівського районного суду Закарпатської області Тулика І.І. не звільнено з посади, підстав для закриття цієї дисциплінарної справи немає.

Ураховуючи наведене, зважаючи на характер вчиненого суддею Туликом І.І. дисциплінарного проступку, який є істотним, його наслідки, що виразилися у підриві авторитету правосуддя та негативно вплинули на рівень довіри суспільства до судової влади загалом, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя висновує, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.22–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

притягнути суддю Рахівського районного суду Закарпатської області Тулика Івана Івановича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя