X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Перша Дисциплінарна палата
Ухвала
Київ
09.12.2020
3427/1дп/15-20
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В.

 

 

 

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Краснощокової Н.С., Розваляєвої Т.С., Шелест С.Б., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг адвоката Вітюка Василя Вікторовича в інтересах Келеберди Володимира Івановича, адвоката Мартиненка Івана Олександровича в інтересах Погрібніченка Ігоря Миколайовича, адвоката Глотова Юрія Олександровича в інтересах Саніна Богдана Володимировича, Огурцова Олексія Петровича, Качура Анатолія Миколайовича на дії судді Вищого антикорупційного суду Біцюка Андрія Володимировича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 22, 23, 24, 25 вересня та 2 грудня 2020 року за вхідними №№ В-5194/0/7-20, М-5222/0/7-20, Г-5247/0/7-20, 4415/0/6-20, К-5262/0/7-20, М-5222/1/7-20 надійшли дисциплінарні скарги адвоката Вітюка В.В. в інтересах Келеберди В.І., адвоката Мартиненка І.О. в інтересах Погрібніченка І.М., адвоката Глотова Ю.О. в інтересах Саніна Б.В., Огурцова О.П., Качура А.М. на дії судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. під час розгляду справ №№ 991/7266/20, 991/7518/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 22 вересня 2020 року № В-5194/0/7-20 та протоколів передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 23, 24 та 25 вересня 2020 року №№ М-5222/0/7-20, Г-5247/0/7-20, 4415/0/6-20, К-5262/0/7-20, а також від 2 грудня 2020 року № М-5222/1/7-20 вказані скарги передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В.

Скаржники просять притягнути суддю Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. до дисциплінарної відповідальності у зв’язку із допущенням ним під час розгляду справ №№ 991/7266/20, 991/7518/20 низки дисциплінарних проступків, передбачених частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За результатами попередньої перевірки скарг член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В.

Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя погодилась із пропозицією доповідача з огляду на таке.

У дисциплінарній скарзі, поданій в інтересах ОСОБА1, адвокат Вітюк В.В. зазначає, що 31 серпня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання Національного антикорупційного бюро України, погоджене керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року (справа № 991/7266/20).

Разом із тим, як вказав скаржник, зі звіту про автоматизований розподіл судових справ між суддями вбачається, що 31 серпня 2020 року автоматизований розподіл справи № 991/7266/20 не здійснювався, оскільки ця справа поєднана зі справою № 991/4939/20. На думку скаржника, така помилкова позиція суду призвела до того, що автоматизований розподіл справи № 991/7266/20 від 31 серпня 2020 року відбувся із грубим порушенням положень статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України). Зокрема, зазначено, що 17 червня 2020 року в день розподілу справи № 991/4939/20 в досудовому розслідуванні перебувало кримінальне провадження № _________________ від 25 лютого 2014 року. З інформації на вебпорталі «Судова влада України», як вказав скаржник, вбачається, що за результатами розгляду справи № 991/4939/20 суддя Біцюк А.В. виніс рішення, яке станом на 23 червня 2020 року набрало законної сили.

Постановою заступника Генерального прокурора Любовича А.О. від 17 липня 2020 року із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 25 лютого 2014 року виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування, яким присвоєно № _________________ від 17 липня 2020 року. Також із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 25 лютого 2014 року були виділені матеріали досудового розслідування, яким присвоєно № _________________ від 17 липня 2020 року. Матеріали досудових розслідувань № _________________ від 17 липня 2020 року та № _________________ від 17 липня 2020 року об’єднано в одне провадження № _________________.

Постановою начальника управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Довганя А.І. від 12 серпня 2020 року матеріали досудових розслідувань № _________________ від 21 червня 2019 року та № _________________ від 17 липня 2020 року об’єднано в одне кримінальне провадження, якому присвоєно номер _________________.

При цьому скаржник зауважив, що, як вбачається з матеріалів справи № 991/7266/20, клопотання Національного антикорупційного бюро України, погоджене керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, про продовження строку досудового розслідування було подане саме у кримінальному провадженні № _________________, а не у кримінальному провадженні № _________________.

За таких обставин та беручи до уваги той факт, що раніше у кримінальному провадженні № __________________ суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В. не здійснював судовий контроль, він не міг не усвідомлювати, що автоматизований розподіл справи № 991/7266/20 від 31 серпня 2020 року був проведений із грубим порушенням норм процесуального права.

Адвокат Вітюк В.В. також посилається на те, що в період із 14 по 17 вересня 2020 року суддя Біцюк А.В. здійснював розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування без будь-яких викликів та повідомлень учасника кримінального провадження № _________________ ОСОБА1 та його адвокатів. Як вказав скаржник, після того, як адвокати ОСОБА1 випадково із сторонніх джерел дізнались про судовий розгляд клопотання, вони прибули до суду для ознайомлення з матеріалами клопотання та участі у судовому розгляді, однак суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В. відмовив їм у наданні для ознайомлення матеріалів клопотання та у розгляді поданих ними клопотань, повідомивши, що на стадії розгляду клопотання сторони обвинувачення адвокати не мають права заявляти будь-які клопотання. При цьому скаржник зазначив, що, незважаючи на відмову у розгляді клопотань адвокатів ОСОБА1, суддя Біцюк А.В. розглядав та позитивно вирішував клопотання сторони обвинувачення та засобів масової інформації.

Скаржник наголосив, що ОСОБА1 також подавав до суду клопотання про повернення без розгляду клопотання сторони обвинувачення та про особисту участь у судовому розгляді справи № 991/7266/20, однак зазначені клопотання суд залишив без розгляду.

Скаржник повідомив, що, зважаючи на такі обставини, адвокати ОСОБА1 та ОСОБА1 особисто заявили відводи судді Вищого антикорупційного суду Біцюку А.В., проте суд також залишив їх без розгляду.

Крім того, адвокат Вітюк В.В. вказує, що розглянуте суддею Біцюком А.В. клопотання про продовження строку досудового розслідування мало істотні недоліки, а саме Холодницький Н.І. був звільнений з посади керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури наказом Генерального прокурора від 21 серпня 2020 року № 2195ц, а тому він не міг 21 серпня 2020 року погодити клопотання сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування.

Також скаржник зазначив, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В. під час розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування не надав належної оцінки статусу ОСОБА1, який бере участь у кримінальному провадженні № _________________, оскільки на час розгляду клопотання ОСОБА1 не набув статусу підозрюваного, що підтверджується ухвалою Вищої ради правосуддя від 1 вересня 2020 року № 2519/0/15-20. Однак слідчий суддя Біцюк А.В. залишив поза увагою висловлювання та промови сторони обвинувачення, твердження про те, що ОСОБА1 є підозрюваним, а його адвокати – захисниками підозрюваного.

У дисциплінарних скаргах, поданих в інтересах ОСОБА2, адвокат Мартиненко І.О. зазначив, що слідчий суддя Біцюк А.В. під час розгляду справи № 991/7266/20 грубо порушив частину восьму статті 135 КПК України, якою визначено, що особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

Так, скаржник вказує, що судові засідання з розгляду клопотання Національного антикорупційного бюро України, погодженого керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року, було призначено на 10, 14, 15, 16 та «ймовірно» на 17 вересня 2020 року. Про дату, час і місце вказаних судових засідань (крім судового засідання, призначеного на 17 вересня 2020 року) скаржника повідомляли співробітники суду засобами телефонного зв’язку та шляхом надсилання відповідних повідомлень на його офіційну електронну адресу. Разом із тим вказав, що 23 вересня 2020 року після ознайомлення з матеріалами клопотання встановив, що згідно з телефонограмою від 31 серпня 2020 року за вих. № 991/7266/20/20530/2020, складеною секретерам судового засідання Волощенко С.В., учасники розгляду клопотання повідомлялись про судове засідання, призначене на 2 вересня 2020 року, проте насправді ні його, ні ОСОБА2 про вказане судове засідання, зокрема телефонограмою, повідомлено не було.

Також наголосив, що його підзахисний ОСОБА2, який є суддею Окружного адміністративного суду міста Києва, завчасно повідомлявся судом про судові засідання, призначені в межах розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, лише один раз – про судове засідання, призначене на 10 вересня 2020 року.

У заяві від 9 вересня 2020 року ОСОБА2 просив суд перенести розгляд вказаного клопотання сторони обвинувачення на іншу дату у зв’язку з тим, що він як суддя на 10 вересня 2020 року призначив слухання адміністративних справ. Крім того, у цій заяві він висловив бажання бути особисто присутнім під час розгляду судом вказаного клопотання сторони обвинувачення. Однак, незважаючи на вказану заяву, суддя Біцюк А.В. на порушення приписів частини третьої статті 295-1 КПК України розгляд клопотання проводив без участі ОСОБА2 та без належного його повідомлення про проведення судових засідань.

Адвокат Мартиненко І.О. також зазначив, що в судовому засіданні, яке відбулося 14 вересня 2020 року, слідчий суддя Біцюк А.В. необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про оголошення перерви у справі № 991/7266/20 у зв’язку з неналежним викликом в судове засідання ОСОБА2. Зокрема, повідомив, що виклик ОСОБА2 у судове засідання, призначене на 14 вересня 2020 року, здійснювався шляхом надсилання електронного письмового повідомлення на офіційну електронну адресу Окружного адміністративного суду міста Києва. Однак вказане повідомлення не могло бути опрацьоване, оскільки надійшло у позаробочий час, та електронним листом заступника керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва його повернено без вручення ОСОБА2 у зв’язку з тим, що на порушення підпункту 2 пункту 22 Тимчасового порядку обміну офіційними електронними документами між місцевими та апеляційними судами, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 15 листопада 2016 року № 231, надіслані документи не були засвідчені відповідним ключем електронного цифрового підпису. Водночас Вищому антикорупційному суду було повідомлено про необхідність надіслання нового листа, підписаного належним чином, однак повторно жодних листів на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва про виклик ОСОБА2 у судові засідання, призначені у справі № 991/7266/20, не надходили, а отже, про проведення судових засідань ОСОБА2 не був повідомлений завчасно.

У свою чергу, скаржник повідомив, що, беручи участь у розгляді клопотання сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року вперше, 14 вересня 2020 року у судовому засіданні він заявив клопотання про надання для ознайомлення матеріалів клопотання та про оголошення перерви в судовому засіданні. Разом із тим суддя Біцюк А.В., погодившись із необхідністю надання матеріалів для ознайомлення, протиправно відмовився оголошувати перерву, посилаючись на те, що можливість для ознайомлення з матеріалами клопотання буде надана між судовими засіданнями, призначеними на 15 та 16 вересня 2020 року, продовжив розгляд клопотання сторони обвинувачення по суті.

Вказані дії слідчого судді Біцюка А.В., на переконання скаржника, свідчать про порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також про істотне порушення процесуальних прав як скаржника, так і його підзахисного – ОСОБА2.

Скаржник вказує, що 15 вересня 2020 року об 11:00 він прибув до Вищого антикорупційного суду, щоб ознайомитись із матеріалами клопотання, проте у зв’язку з відсутністю секретаря судового засідання йому не надали відповідні матеріали для ознайомлення. У зв’язку із цим об 11:47 скаржник подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 15 вересня 2020 року о 13:00, та ознайомлення з матеріалами клопотання. Однак у судовому засіданні 15 вересня 2020 року слідчий суддя Біцюк А.В. залишив поза увагою подане скаржником клопотання та продовжив розгляд справи. 16 вересня 2020 року слідчий суддя Біцюк А.В. продовжив розгляд клопотання сторони обвинувачення, на зауваження скаржника щодо розгляду його клопотання про ознайомлення з матеріалами клопотання повідомив, що така можливість була надана 15 вересня 2020 року з 9:00 до 13:00. Адвокат Мартиненко І.О. зазначив, що вимушений був звернутися до суду із клопотанням про оголошення повного тексту клопотання сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування, однак суддя Біцюк А.В. таке клопотання без належної мотивації залишив без задоволення. Адвокат Мартиненко І.О., зважаючи на грубі порушення суддею Біцюком А.В. прав як захисника, подав до канцелярії суду заяву про відвід судді Біцюка А.В., проте на порушення вимог статті 81 КПК України ця заява не була передана в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 КПК України, для розгляду іншому судді цього суду. Про дату, час та місце проведення наступних судових засідань з розгляду клопотання сторони обвинувачення, за словами скаржника, ні його, ні ОСОБА2 суд не повідомляв, що є порушенням прав підзахисного – ОСОБА2.

Також скаржник посилається на те, що ухвала суду від 17 вересня 2020 року, постановлена суддею Біцюком А.В. за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення, є незаконною, необґрунтованою та прийнятою із грубим порушенням основних засад кримінального судочинства, оскільки відповідно до розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» мав застосувати положення статті 294 КПК України в редакції, що діяла до вказаних змін, визначено, що належним суб’єктом розгляду клопотання про продовження строків досудового розслідування є Генеральний прокурор чи його заступник, а не слідчий суддя.

Крім того, у скарзі адвокат Мартиненко І.О. зазначив, що Холодницький Н.І. у день погодження ним клопотання про продовження строків досудового розслідування був звільнений, а отже, не був наділений відповідними повноваженнями.

Також адвокат Мартиненко І.О. зазначив, що ухвала суду від 17 вересня 2020 року, постановлена суддею Біцюком А.В. за результатами розгляду клопотання, прийнята поза межами строку досудового розслідування вказаного кримінального провадження (на 63 день із дня повідомлення особам про підозру), а отже, слідчий суддя повинен був відмовити у задоволенні відповідного клопотання. Крім того, вказав, що, прийнявши до розгляду відповідне клопотання про продовження строку досудового розслідування до одного року, слідчий суддя порушив встановлений КПК України порядок, оскільки питання про продовження такого строку до трьох та шести місяців попередньо не вирішувались.

У зв’язку із вказаним, як стверджує скаржник, починаючи із 17 вересня 2020 року, щодо ОСОБА2 та інших осіб незаконно проводяться негласні слідчі (розшукові) дії, розглядаються відповідні клопотання про обрання запобіжних заходів та відсторонення від посади (зокрема, щодо заступника голови суду Аблова Є.В.), в засобах масової інформації НАБУ розповсюджує спотворену інформацію щодо неналежної процесуальної поведінки суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, які є фігурантами вказаного кримінального провадження, що порушує їхні права, гарантовані статтями 19, 62 Конституції України, підриває авторитет судової гілки влади та суперечить завданням і загальним засадам кримінального провадження, визначеним у статтях 2, 7 КПК України.

Також вважає, що під час розгляду відповідного клопотання слідчий суддя Біцюк А.В. допустив дисциплінарний проступок у вигляді неповідомлення Ради суддів України про реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді, оскільки вказане кримінальне провадження № _________________ стосується, зокрема, питання правомірності визначення строку повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які приймали рішення в межах конкурсних процедур, в яких суддя Біцюк А.В. брав участь як кандидат на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

У дисциплінарній скарзі, поданій в інтересах ОСОБА3, адвокат Глотов Ю.О. зазначив, що клопотання сторони обвинувачення про продовження строків досудового розслідування надійшло до провадження судді Біцюка А.В. 31 серпня 2020 року, однак у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді з 1 по 7 вересня 2020 року вказане клопотання не було розглянуто в межах строків, визначених частиною третьою статті 295-1 КПК України. При цьому вказав, що, незважаючи на тимчасову непрацездатність судді Біцюка А.В. протягом 7 днів, на порушення вимог підпункту 16.1 пункту 16 Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 3 вересня 2019 року № 4, він продовжив розгляд клопотання про продовження строків досудового розслідування.

Скаржник посилається на те, що ні його, ні ОСОБА3 суд не повідомив про час та місце судового розгляду клопотання про продовження строків досудового розслідування у строки, визначені КПК України. Зокрема, зазначає, що про судове засідання, призначене на 10 вересня 2020 року, він та його підзахисний ОСОБА3 були повідомлені 9 вересня 2020 року; про судове засідання, призначене на 14 вересня 2020 року, скаржника було повідомлено 12 вересня 2020 року, а ОСОБА3 – 13 вересня 2020 року.

Додатково наголосив, що у судове засідання, призначене на 17 вересня 2020 року, в якому слідчим суддею Біцюком А.В. було проголошено текст судового рішення про продовження строків досудового розслідування, ні його, ні ОСОБА3 судом викликано не було.

Крім того, адвокат Глотов Ю.О. вказує, що внаслідок умисних дій слідчого судді Біцюка А.В. грубо порушено право захисника та підозрюваного на якісну та повноцінну правову допомогу.

Так, скаржник зазначає, що 14 вересня 2020 року він як захисник ОСОБА3 подав до канцелярії суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 991/7266/20, однак секретар судового засідання повідомила, що матеріали справи надати не може та що скаржник зможе реалізувати своє право на ознайомлення після завершення судового засідання. Вказав, що у судовому засіданні він повідомив суддю Біцюка А.В., що ні йому, ні ОСОБА3 не були надані матеріали клопотання сторони обвинувачення для ознайомлення, тому вони не мають можливості здійснювати належний захист. Разом із тим слідчий суддя Біцюк А.В. повідомив, що скаржник як захисник може ознайомлюватися з матеріалами справи в перервах між судовими засіданнями. 14 вересня 2020 року ОСОБА3 в судовому засіданні подав клопотання про відкладення судового засідання, оскільки він не мав можливості отримати копії документів, не обізнаний зі змістом клопотання сторони обвинувачення та з доданими до клопотання доказами. У свою чергу, слідчий суддя Біцюк А.В., не надавши ні захиснику, ні ОСОБА3 можливості ознайомитись із клопотанням та доданими до нього документами, відмовив в оголошенні перерви, перейшов до розгляду клопотання по суті, позбавивши скаржника та його підзахисного можливості надати додаткові клопотання за результатами вивчення матеріалів справи № 991/7266/20.

Лише 15 вересня 2020 року, як вказав скаржник, до початку судового розгляду справи № 991/7266/20 секретар судового засідання на 20 хвилин надав 9 томів справи для ознайомлення, однак ознайомитись із таким обсягом документів за вказаний проміжок часу не вдалося. При цьому зауваження скаржника із цього приводу суд залишив поза увагою. Цього самого дня, 15 вересня 2020 року, в судовому засіданні учасником справи було оголошено заяву про відвід слідчого судді Біцюка А.В., у зв’язку із чим слідчий суддя оголосив про зупинення провадження у справі, справу передав іншому судді цього суду для вирішення питання про відвід. Додатково скаржник поінформував, що 15 вересня 2020 року розгляд заяви про відвід тривав до кінця робочого дня, що унеможливило ознайомлення захисників з матеріалами клопотання.

Скаржник повідомив, що 16 вересня 2020 року у судовому засіданні він та ОСОБА3 вкотре звертали увагу слідчого судді Біцюка А.В. на незабезпечення їхнього права на ознайомлення з матеріалами вказаної справи, однак слідчий суддя Біцюк А.В. вимагав надати пояснення по суті заявленого стороною обвинувачення клопотання, ігноруючи відсутність як у скаржника, так і у ОСОБА3 тексту цього клопотання та додатків до нього. Таким чином, на думку скаржника, слідчий суддя Біцюк А.В. свідомо умисно, не аргументуючи, вкотре позбавив скаржника та його підзахисного ОСОБА3 можливості ознайомитися із матеріалами справи, формально поставившись до їхнього права на захист та на надання пояснень.

Адвокат Глотов Ю.О. посилається також на те, що 17 вересня 2020 року слідчий суддя Біцюк А.В., не заслухавши пояснення інших учасників справи, задовольнив клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про обмеження часу виступу підозрюваних та їхніх захисників. Слідчий суддя встановив обмеження, яке, на переконання скаржника, не лише спричинило нерівні можливості учасників процесу, але і позбавило захисників можливості у змагальному процесі довести власну позицію щодо кожного із заявлених стороною обвинувачення аргументів.

Також скаржник зазначив, що 14 вересня 2020 року захисниками ОСОБА3 на підставі пункту 4 частини першої статті 75 КПК України було заявлено відвід слідчому судді Біцюку А.В. Натомість 15 вересня 2020 року слідчий суддя без заслуховування думки інших учасників справи на підставі частини четвертої статті 81 КПК України залишив без розгляду вказану заяву, аргументуючи це тим, що викладені у заяві про відвід підстави є аналогічними підставам, викладеним Абловим Є.В. у його заяві про відвід, поданій 11 вересня 2020 року. Разом із тим адвокат Глотов Ю.О. наголосив, що не лише підстави для заявлених відводів були кардинально різними, але й особи, які заявили відводи, були абсолютно різними, а отже, положення частини четвертої статті 81 КПК України не підлягали застосуванню.

Адвокат Глотов Ю.О. також вказував, що під час судового розгляду слідчим суддею не встановлювалась відповідність клопотання вимогам частини другої статті 295-2 КПК України, а оскільки, на переконання захисника, клопотання не відповідало цим вимогам, слідчий суддя зобов’язаний був повернути його.

Крім того, скаржник вказує, що на порушення вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» слідчим суддею Біцюком А.В. не було врегульовано реальний конфлікт інтересів, оскільки під час розгляду кримінального провадження № _________________ від 21 червня 2019 року він буде зобов’язаний оцінювати доводи щодо відсутності або наявності у членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повноважень, що впливатиме на його об’єктивність чи неупередженість через реальний конфлікт інтересів у вигляді приватного інтересу.

У дисциплінарній скарзі ОСОБА4 зазначає про недотримання слідчим суддею Біцюком А.В. таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, диспозитивність, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів, а також про невідповідність судового процесу завданням кримінального провадження в частині забезпечення застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

ОСОБА4 посилається на таке:

слідчий суддя Біцюк А.В. не повідомив скаржника про судові засідання у справі № 991/7266/20, призначені на 10, 14, 15, 16 та 17 вересня 2020 року;

10 вересня 2020 року слідчий суддя Біцюк А.В. всупереч положенням частини третьої статті 295-1 КПК України провів судове засідання без участі скаржника, не врахувавши подане ним клопотання про відкладення судового засідання;

слідчий суддя Біцюк А.В. 17 вересня 2020 року не розглянув заяву скаржника про відвід судді та цього самого дня проголосив ухвалу про часткове задоволення клопотання сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування.

У дисциплінарній скарзі ОСОБА5 зазначає, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. від 8 вересня 2020 року надано дозвіл детективам Національного антикорупційного бюро України на проведення обшуку квартири, яка належить скаржнику, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № _________________, відшукання та вилучення речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.

Підстави, які обґрунтовують вказану ухвалу, як зазначає скаржник, не підтверджуються матеріалами справи, а тому рішення судді не може вважатися ретельно вмотивованим та переконливим у розумінні пункту 1 статті 6 та пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім цього, на переконання скаржника, невмотивованість судового рішення, яким надано дозвіл на проведення обшуку у приватному житлі особи, може свідчити про порушення слідчим суддею Біцюком А.В. принципу поваги до приватного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у вказаному рішенні суду не викладено мотиви та обставини, за яких таке втручання визнано можливим.

З огляду на викладене у дисциплінарних скаргах висловлено прохання про притягнення судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. до дисциплінарної відповідальності.

Під час попередньої перевірки у голови Вищого антикорупційного суду Танасевич О.В. було витребувано належним чином завірені копії матеріалів клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року (справа № 991/7266/20) та копії матеріалів клопотання про проведення обшуку в межах кримінального провадження № _________________ від 21 червня 2019 року (справа № 991/7518/20), судді Біцюку А.В. було запропоновано надати пояснення щодо дисциплінарних скарг, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя у вересні 2020 року.

У наданих до Вищої ради правосуддя поясненнях щодо дисциплінарної скарги ОСОБА5 суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В. зазначив, що 8 вересня 2020 року до суду надійшло клопотання від 20 серпня 2020 року заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. про проведення обшуку в квартирі, яка належить ОСОБА5, в межах кримінального провадження № _________________ від 21 червня 2019 року.

Суддя вказав, що під час вирішення питання про наявність підстав для задоволення клопотання про проведення обшуку в житлі, яке належить ОСОБА5, було з’ясовано, що наявні достатні підстави вважати, що було вчинено зазначене в ухвалі відповідне особливо тяжке кримінальне правопорушення, речі та документи, для відшукання яких заступник Генерального прокурора просив надати дозвіл на обшук, мають значення для досудового розслідування і вони можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, вказані речі можуть знаходитись у житлі, яке належить ОСОБА5 і перебуває у володінні, в тому числі, ОСОБА6, про що є відповідні посилання на докази, які це підтверджують. Також суддя Біцюк А.В. вказав, що ознаки речей і документів, які планувалось відшукати під час проведення обшуку, певною мірою були деталізовані, щоб їх можливо було виокремити з інших речей і документів, дозвіл на відшукання яких не давався, та обмежити надмірне втручання осіб, які будуть проводити обшук, у права осіб, яким належить житло, зазначене в ухвалі від 8 вересня 2020 року.

На переконання судді, в цьому випадку дотримано пропорційність втручання в особисте та сімейне життя особи, і детективам не надавалось більше повноважень, ніж потрібно для досягнення мети проведення обшуку.

Пояснення судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. з приводу доводів, викладених у дисциплінарних скаргах адвоката Вітюка В.В. в інтересах ОСОБА1, адвоката Мартиненка І.О. в інтересах ОСОБА2, адвоката Глотова Ю.О. в інтересах ОСОБА3, ОСОБА4, до Вищої ради правосуддя не надходили.

Попередньою перевіркою встановлено таке.

Біцюк Андрій Володимирович Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1037/2008 призначений на посаду судді Казанківського районного суду Миколаївської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 5 листопада 2013 року № 675-VII обраний суддею цього суду безстроково, Указом Президента України від 6 листопада 2014 року № 853/2014 переведений на роботу на посаді судді Заводського районного суду міста Миколаєва, Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 128/2019 призначений на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до наданої головою Вищого антикорупційного суду Танасевич О.В. характеристики за час роботи на посаді судді Біцюк А.В. зарекомендував себе кваліфікованим юристом, сумлінним, принциповим суддею. Належним чином виконує обов’язки зі здійснення правосуддя, уживає всіх необхідних заходів із забезпечення повного, всебічного й об’єктивного розгляду справ. У професійній діяльності дотримується принципів верховенства права й поваги до людської гідності. Успішно застосовує набуті фахові знання в практичній діяльності. Постійно удосконалює і підтримує професійний рівень. Дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, здійснює належний контроль за роботою помічників та секретаря судового засідання. За діловими якостями відповідальний, дисциплінований, вимогливий до себе. За характером урівноважений та доброзичливий. З колегами має гарні стосунки, користується повагою у колективі. За час роботи в суді до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Стосовно тверджень ОСОБА5, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду Біцюком А.В. було постановлено невмотивовану та необґрунтовану ухвалу від 8 вересня 2020 року про надання детективам Національного антикорупційного бюро України та прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора дозволу на проведення обшуку квартири, яка належить скаржнику на праві власності, слід зазначити таке.

З копій матеріалів справи № 991/7518/20 вбачається, що до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. про проведення обшуку в межах кримінального провадження № _________________ від 21 червня 2019 року.

Посилаючись на потреби досудового розслідування, прокурор просив надати дозвіл на проведення обшуку квартири, яка належить ОСОБА5 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА7 та ОСОБА8, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, відшукання та вилучення речових доказів, якими є: документи, їх проєкти, що стосуються розгляду судових справ, які перебувають / перебували у 2019 році на розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва, де стороною або третьою особою є Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Вища рада правосуддя, їх члени, посадові особи відповідних конкурсних комісій тощо, проєкти судових рішень (ухвал, рішень, постанов) та інші документи, що стосуються таких судових справ, у тому числі документи, що стосуються проведення у 2019 році конкурсів на зайняття посад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за квотами Державної судової адміністрації України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, членів Вищої ради правосуддя, чорнові записи, чернетки, щоденники та інші паперові носії, документи з вільними зразками підписів та почерку Вовка П.В., Аблова Є.В., ОСОБА2, ОСОБА7, ОСОБА3, ОСОБА1, ОСОБА4, Арсірія Р.О., а також електронні носії інформації, які містять аудіо- та відеозаписи з вільними зразками голосу Вовка П.В., Аблова Є.В., ОСОБА2, ОСОБА7, ОСОБА3, ОСОБА1, ОСОБА4, Арсірія Р.О.; мобільні термінали систем зв’язку, sim-картки, відеореєстратори, комп’ютерна техніка (персональні комп’ютери, ноутбуки, планшети тощо), носії електронної інформації у вигляді предметів накопичення, зберігання та передачі електронної інформації, у тому числі оптичні носії інформації (компакт-диски), флешнакопичувачі, флешкарти-накопичувачі або інші карти пам’яті всіх видів, з’ємні накопичувальні пристрої, тверді диски (HDD, HMDD тощо), жорсткі магнітні диски; комп’ютерна техніка, ноутбуки, нетбуки, планшети та інші носії електронної інформації, на яких можуть міститися відомості про вчинені злочини або за допомогою яких через електронні пошти або відповідні програми через мережу Інтернет (у тому числі Viber, WhatsApp, Telegram, Line, ICQ, Skype, WeChat, Signal, Silent, Threema та інші месенджери), соціальні мережі (ВКонтакте, Facebook та інші) могла передаватися інформація в процесі спілкування при злочинній діяльності, грошові кошти, а також інші речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, зберегли на собі сліди або містять відомості про вчинення злочинів тощо.

На обґрунтування поданого клопотання прокурор, зокрема, зазначив, що суддя ОСОБА7, діючи за прямою вказівкою Вовка П.В., з метою збереження контролю за розглядом справ, які за результатом авторозподілу надійшли до суддів, з якими Вовк П.В. не досягнув домовленостей щодо сприяння вчиненню злочинів, 25 квітня 2019 року постановив ухвалу, якою об’єднав в одне провадження однорідні позовні вимоги у справах №№ 640/5514/19, 640/5722/19, 640/5743/19, 640/5926/19, в яких відповідачами були члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Присвоїв об’єднаним справам загальний № 640/5514/19.

Також вказано, що голова Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В., зловживаючи повноваженнями судді, прикриваючись виконанням вимог закону, організував постановлення ухвали учасником злочинної організації – суддею Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА7 в адміністративній справі № 640/5514/19, а саме ухвали про задоволення заяви третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА9 про вжиття заходів забезпечення позову, якою встановив обов’язок голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова С.Ю. або іншого члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який виконує обов’язки голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, негайно прийняти розпорядчий акт (наказ або розпорядження) щодо включення (зарахування) ОСОБА9 до складу (штату) Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначеного на підставі наказу голови Державної судової адміністрації України від 6 травня 2019 року № 156/к у зв’язку із припиненням повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Щотки С.О. При цьому ОСОБА7 повною мірою усвідомлював основну мету таких дій – встановлення контролю над Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та безпосередньо 15 травня 2019 року отримував від Вовка П.В. вказівки щодо вчинення зазначених дій.

З огляду на зазначене прокурор вказав, що у квартирі, яка належить ОСОБА5 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА7 та ОСОБА8, можуть зберігатися зазначені у клопотанні речі та документи, необхідні для подальшого здійснення досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. від 8 вересня 2020 року клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. про проведення обшуку в межах кримінального провадження № _________________ від 21 червня 2019 року задоволено частково.

Надано детективам Національного антикорупційного бюро України та прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури офісу Генерального прокурора дозвіл на проведення обшуку квартири, яка належить ОСОБА5, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № _________________, відшукання та вилучення речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя Біцюк А.В. виходив, зокрема, з того, що є достатні підстави вважати, що зазначені у клопотанні речі і документи, які планується відшукати під час проведення обшуку, мають істотне значення для встановлення важливих обставин кримінального провадження № _________________ від 21 червня 2019 року, оскільки відомості, що містяться у вказаних речах та документах, самі по собі та в сукупності з іншими матеріалами досудового розслідування нададуть можливість встановити обставини подання в 2019 році до Окружного адміністративного суду міста Києва позовів стосовно членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, осіб, від імені яких подавалися відповідні позови, заяви, обставини їх розгляду, наслідки такого розгляду; встановити обставини проведення у 2019 році конкурсів на зайняття посад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за квотами Державної судової адміністрації, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, членів Вищої ради правосуддя; документи з вільними зразками підписів та почерку Вовка П.В., Аблова Є.В., ОСОБА2, ОСОБА7, ОСОБА3, ОСОБА1, ОСОБА4, Арсірія Р.О., а також електронні носії інформації, які містять аудіо- та відеозаписи з вільними зразками голосу зазначених осіб, мають значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року, оскільки є необхідними для подальшого призначення почеркознавчої експертизи з метою здійснення дослідження підписів, які містяться на судових рішеннях, документах, що стосуються судових справ за позовами стосовно членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, на предмет їх виконання саме зазначеними особами, які, можливо, причетні до вчинення вказаного вище кримінального правопорушення; у свою чергу, електронні носії інформації, які містять аудіо- та відеозаписи з вільними зразками голосу зазначених осіб, необхідні для надання їх експертній установі з метою забезпечення проведення судово-лінгвістичної експертизи усного мовлення для здійснення дослідження голосу вказаних вище осіб з метою їх ідентифікації та отримання фактичних даних на підтвердження / спростування факту збігу мовлення осіб, голоси яких досліджуються, та осіб, зразки мовлення яких зафіксовано внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно голови Окружного адміністративного суду міста Києва Вовка П.В., а саме аудіоконтролю у приміщенні службового кабінету голови Окружного адміністративного суду міста Києва шляхом фіксації розмови між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва, яка у протоколі огляду від 11 липня 2020 року результатів НСРД викладена у формі стенограми. При цьому необхідність надання відповідних речей та документів експертній установі обумовлена положеннями Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень».

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов’язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю – змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» встановлено, що в судових рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що їх почули. Крім того, умотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя. В умовах дії такого принципу суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають виконувати активну роль у встановленні об’єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення всіх фактичних даних зі спору.

Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті (частина перша статті 233 КПК України).

Відповідно до частини першої статті 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно із частиною другою статті 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про: 1) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; 2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; 3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала; 4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; 5) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; 6) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

З ухвали суду від 8 вересня 2020 року вбачається, що слідчий суддя Біцюк А.В. зазначив про дослідження ним обставин кримінального провадження № _________________ та визнав доводи заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. про мету та необхідність надання дозволу на проведення обшуку в квартирі, яка належить ОСОБА5 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА7 та ОСОБА8 Також відповідно до вимог частини другої статті 235 КПК України ухвала від 8 вересня 2020 року містить відомості про: строк дії ухвали; прокурора, слідчого, який подав клопотання; мотиви та мету проведення обшуку; положення закону, на підставі якого постановляється ухвала; володіння особи, де планується проведення обшуку; особу, якій належить житло; визначені за родовими ознаками предмети, що підлягають відшуканню.

З огляду на вказане, вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи у зв’язку із постановленням слідчим суддею Біцюком А.В ухвали від 8 вересня 2020 року у справі № 991/7518/20, слід виходити з такого.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).

Встановлені під час перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА5 обставини не дають підстав для висновку про наявність у діях судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. ознак дисциплінарного проступку. Фактично скаржник не погоджується з оцінкою доводів та фактів, яка викладена в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 8 вересня 2020 року у справі № 991/7518/20, та мотивами прийняття цього рішення.

Щодо доводів адвоката Вітюка В.В. з приводу того, що слідчий суддя Біцюк А.В. відмовив у розгляді клопотань скаржника та його підзахисного ОСОБА1, а також доводів ОСОБА4 стосовно того, що слідчий суддя Біцюк А.В. 17 вересня 2020 року не розглянув його заяву про відвід у справі № 991/7266/20, необхідно зазначити таке.

З копій матеріалів справи № 991/7266/20 встановлено, що в день судового засідання, призначеного на 16 вересня 2020 року, захисником ОСОБА1 – адвокатом Вітюком В.В. до Вищого антикорупційного суду були подані клопотання про відкладення розгляду справи, ознайомлення з матеріалами справи та заява про відвід слідчого судді Біцюка А.В.

Із журналу судового засідання від 16 вересня 2020 року вбачається, що о 18:16:19 слідчий суддя Біцюк А.В. постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду заяви адвоката Вітюка В.В. про відвід слідчого судді, а о 18:17:36 суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, аргументуючи це відсутністю часу для відкладення. Крім того, о 18:36:33 суддя Біцюк А.В. протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотань захисників про ознайомлення з матеріалами справи, зазначивши, що для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № _________________ судом було надано достатньо часу, однак захисники не бажали ознайомлюватися з матеріалами справи. Також суддя вказав, що метою подання захисниками клопотань про ознайомлення є затягування строків розгляду клопотання про продовження строків досудового розслідування.

Вказане підтверджується і відповідним звукозаписом судового засідання від 16 вересня 2020 року у справі № 991/7266/20.

Таким чином, твердження адвоката Вітюка В.В. про те, що суд не розглядав подані ним клопотання, не підтверджуються матеріалами справи № 991/7266/20.

У журналі судового засідання від 16 вересня 2020 року вказано, що судове засідання було відкрито о 09:05:04, а о 20:02:42 слідчий суддя Біцюк А.В. вийшов до нарадчої кімнати.

У свою чергу, згідно із журналом судового засідання від 17 вересня 2020 року о 15:01:48 слідчий суддя Біцюк А.В. вийшов з нарадчої кімнати та оголосив вступну та резолютивну частини ухвали суду.

З копій матеріалів справи № 991/7266/20 встановлено, що 17 вересня 2020 року до Вищого антикорупційного суду за підписом ОСОБА1 надійшла заява про відвід слідчого судді Біцюка А.В. та клопотання про повернення клопотання сторони обвинувачення без розгляду та про бажання взяти особисту участь у судовому розгляді вказаної справи. Цього самого дня до суду також надійшла заява ОСОБА4 про відвід слідчого судді Біцюка А.В.

Крім того, відповідно до витягу із системи електронного документообігу суду щодо справи № 991/7266/20, який міститься на звороті аркуша 57 справи у томі 12 копій матеріалів справи, вказані вище документи дійсно отримані судом та зареєстровані 17 вересня 2020 року у проміжок часу між 9:54 до 11:02, тобто в момент, коли суддя Біцюк А.В. перебував у нарадчій кімнаті.

Крім того, відповідно до пункту 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, документи судової справи (матеріали кримінального провадження) підшиваються у хронологічному порядку.

З наданих судом копій матеріалів справи № 991/7266/20 вбачається, що заява про відвід та клопотання ОСОБА1, а також заява ОСОБА4 про відвід наявні в матеріалах справи, зокрема після журналу судового засідання від 17 вересня 2020 року та вступної і резолютивної частин ухвали суду від 17 вересня 2020 року.

Постановлення ухвали суду здійснюється відповідно до правил, передбачених частиною четвертою статті 367 КПК України, в нарадчій кімнаті.

За приписами частин першої, другої, третьої статті 367 КПК України під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.

Із системного аналізу положень КПК України вбачається, що можливість отримання судом додаткових документів під час перебування в нарадчій кімнаті, як і відновлення судового розгляду для вирішення питань, які були передані на вирішення суду у період перебування суду в нарадчій кімнаті, після повернення суду з нарадчої кімнати кримінальним процесуальним законодавством не передбачено.

Отже, відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи № 991/7266/20, заяву та клопотання за підписом ОСОБА1 та заяву за підписом ОСОБА4 було отримано слідчим суддею Біцюком А.В. після оголошення судового рішення, що виключало можливість їх розгляду у зв’язку із перебуванням у нарадчій кімнаті, тому відповідні доводи дисциплінарних скарг не можуть свідчити про наявність у діях судді Біцюка А.В. ознак дисциплінарного проступку судді, передбаченого частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо доводів адвокатів Вітюка В.В. та Мартиненка І.О. про відсутність повноважень у заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та органів прокуратури Холодницького Н.І. на момент погодження клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року перевіркою встановлено таке.

31 серпня 2020 року до провадження слідчого судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Шмітька В.В., погоджене заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницьким Н.І., про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року (об’єднане із кримінальним провадженням № _________________ від 17 липня 2020 року, яке виділено в окреме провадження із кримінального провадження № _________________ від 25 лютого 2014 року), в якому просив продовжити строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року до дванадцяти місяців, тобто до 17 липня 2021 року включно.

Як встановлено з копій матеріалів справи № 991/7266/20, наказом Генерального прокурора І.Венедіктової від 21 серпня 2020 року № 2195ц Холодницького Н.І. звільнено з посади заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та органів прокуратури з 21 серпня 2020 року у зв’язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»).

З ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. від 17 вересня 2020 року вбачається, що вказані вище заперечення учасників справи були предметом перевірки під час судового розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року. Зокрема, слідчий суддя Біцюк А.В. щодо заперечень, висловлених учасниками справи в цій частині, зазначив, що за змістом частини третьої статті 58 Закону України «Про прокуратуру» прокурор продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. Разом із тим згідно із вказаною нормою припинення повноважень прокурора пов’язане із фактом прийняття рішення про його звільнення, а не з днем, коли було прийнято таке рішення.

Із матеріалів перевірки встановлено, що наказ про звільнення Холодницького Н.І. з посади заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та органів прокуратури у зв’язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням було видано 21 серпня 2020 року, того самого дня Холодницький Н.І. погодив клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року. Однак ні матеріали справи № 991/7266/20, ні документи, додані скаржниками до скарг, не містять доказів, що на момент погодження Холодницьким Н.І. клопотання про продовження строку досудового розслідування він припинив здійснювати свої повноваження.

У зв’язку із зазначеним під час попередньої перевірки у Генерального прокурора було витребувано інформацію про дату та час ознайомлення Холодницького Н.І. з наказом Генерального прокурора від 21 серпня 2020 року № 2195ц про його звільнення з посади заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та органів прокуратури у зв’язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням та запитано відповідні підтвердні документи.

На вказаний запит Генеральна прокуратура повідомила, що Холодницький Н.І. 21 серпня 2020 року ознайомився з наказом Генерального прокурора від 21 серпня 2020 року № 2195ц про його звільнення з посади заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та органів прокуратури з 21 серпня 2020 року у зв’язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням. Також повідомлено, що чинним законодавством та відомчими нормативними актами Офісу Генерального прокурора фіксування часу ознайомлення прокурорів з наказами не передбачено.

Із доданої до вказаної відповіді копії наказу від 21 серпня 2020 року № 2195ц також вбачається, що Холодницький Н.І. ознайомився з ним 21 серпня 2020 року, тобто цього дня він був на роботі та виконував свої обов’язки.

З огляду на викладене доводи дисциплінарних скарг адвокатів Вітюка В.В. та Мартиненка І.О. в цій частині є необґрунтованими.

Стосовно доводів адвоката Мартиненка І.О., що відповідно до розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі – Закон № 2147-VIII) положеннями статті 294 КПК України в редакції, що діяла до вказаних змін, було визначено, що належним суб’єктом розгляду клопотання про продовження строків досудового розслідування є Генеральний прокурор чи його заступник, а тому слідчий суддя Біцюк А.В. не був наділений правом розглядати клопотання про продовження строку досудового розслідування, перевіркою встановлено таке.

Частиною другою статті 294 КПК України в редакції до набрання чинності Законом № 2147-VIII передбачено, що якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу: 1) до трьох місяців – керівником місцевої прокуратури; 2) до шести місяців – керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником; 3) до дванадцяти місяців – Генеральним прокурором чи його заступниками.

Разом із тим Законом № 2147-VIII статтю 294 КПК України викладено в такій редакції: «Якщо досудове розслідування злочину або кримінального проступку до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, зазначений в абзаці другому частини першої статті 219 цього Кодексу, вказаний строк може бути неодноразово продовжений слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 1–3 частини другої статті 219 цього Кодексу. Якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку (дізнання) у строк, зазначений у пункті 1 абзацу третього частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 219 цього Кодексу, районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором. Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 абзацу третього частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу: 1) до трьох місяців – керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; 2) до шести місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; 3) до дванадцяти місяців – слідчим суддею, за клопотанням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором чи його заступниками».

Відповідно до пункту 4 параграфа 2 «Прикінцеві положення» розділу ІV Закону № 2147-VIII підпункти 11–27, 45 пункту 7 параграфа 1 цього розділу, який набрав чинності 16 березня 2018 року, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, в яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

З ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. від 17 вересня 2020 року вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування встановлено, що відомості про відповідні кримінальні правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 255 Кримінального кодексу України (далі – КК України) – 29 липня 2019 року, за частиною першою статті 109 КК України – 8 липня 2020 року, за частиною другою статті 369-2 КК України 29 липня 2019 року, за частиною другою статті 344 КК України – 29 липня 2019 року, за частиною першою статті 351-2 КК України – 29 липня 2019 року.

Таким чином, твердження адвоката Мартиненка І.О., що належним суб’єктом розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, поданого в межах провадження № _________________ від 21 червня 2019 року, є Генеральний прокурор чи його заступник, оцінено слідчим суддею під час розгляду клопотання відповідно до положень статті 294 КПК України, а дисциплінарна скарга в цій частині, фактично, зводиться до незгоди із висновками суду із цього питання.

Щодо тверджень адвокатів Глотова Ю.О. та Мартиненка І.О., що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду Біцюком А.В. не було врегульовано реальний конфлікт інтересів, оскільки під час розгляду кримінального провадження № _________________ від 21 червня 2019 року він зобов’язаний буде надавати оцінку доводам щодо відсутності або наявності повноважень у членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що впливатиме на його об’єктивність чи неупередженість через реальний конфлікт інтересів у вигляді приватного інтересу при вирішенні питання наявності / відсутності повноважень у членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, перевіркою встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 32 КПК України кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, що вчинені на території України і віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, здійснює Вищий антикорупційний суд.

Статтею 33-1 КПК України визначена предметна підсудність Вищого антикорупційного суду.

За приписами частини першої статті 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених у примітці до статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1–3 частини п’ятої статті 216 КПК України.

У примітці до статті 45 КК України зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються: а) кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем; б) кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 КК України.

Пунктами 1–3 частини п’ятої статті 216 КПК України передбачені умови, хоча б одна з яких повинна мати місце при вирішенні питання про підсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду щодо кримінальних правопорушень, передбачених зазначеними вище статтями Кримінального кодексу України, а саме якщо кримінальне правопорушення вчинено, зокрема, суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов’язків у суді), а також щодо кримінального правопорушення, передбаченого статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчиненого щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

Відповідно до частин другої, третьої статті 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті. Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).

Таким чином, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно конкретних корупційних кримінальних правопорушень, передбачених законом, у випадку наявності хоча б однієї з умов, передбачених пунктами 1–3 частини п’ятої статті 216 КПК України. Інші суди не можуть розглядати ці провадження.

Крім того, 22 вересня 2019 року набрав чинності Закон України від 18 вересня 2019 року № 100-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», яким пункт 20-2 розділу XІ «Перехідні положення» КПК України викладено в новій редакції: «Підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань: 1) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду»; 2) до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».

Отже, слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях, якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України.

Під час перевірки встановлено, що групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора – процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року за фактом вчинення суддями Окружного адміністративного суду міста Києва кримінальних правопорушень, зокрема, передбачених статтею 369-2 КК України, що з урахуванням положень статті 33-1 КПК України та підпунктів 1–3 частини п’ятої статті 216 КПК України віднесено до підсудності Вищого антикорупційного суду. При цьому згідно зі статтею 33-1 КПК України інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів – це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Реальний конфлікт інтересів – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє такі критерії оцінки неупередженості: 1) суб’єктивний – беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об’єктивний – визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб’єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об’єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справах «П’єрсак проти Бельгії», «Кіпріану проти Кіпру», «Грівз проти Сполученого Королівства»). Щодо суб’єктивного тесту, то він полягає у з’ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Проте презюмується особиста неупередженість. Щодо об’єктивного тесту, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки суддів, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості суддів. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об’єктивно виправданим (рішення ЄСПЛ у справі «Клейн та інші проти Нідерландів»).

Відповідно до пункту 6 частини восьмої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Рада суддів України здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України чи його заступників; приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом).

У рішенні від 18 травня 2018 року № 24 Радою суддів України було вказано таке: «Ані у Законі України «Про запобігання корупції», ані у процесуальному законодавстві не розглядається такий випадок, коли суддя буде «прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи» (пункт 2 частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України), однак цю справу неможливо буде передати будь-якому іншому судді, адже усі судді матимуть той самий приватний інтерес. Проте у статті 20 параграфа 2 «Законодавчий інструментарій щодо конфліктів інтересів» Ради Європи зроблено такий виняток: «Приватні інтереси не складають конфлікту інтересів, якщо усі інші судді у країні мали би такий самий конфлікт інтересів». Ураховуючи наявність у міжнародній практиці усталеного підходу в оцінці ситуацій стосовно конфлікту інтересів: ситуації, які стосуються усіх, а не тільки конкретного судді, не є конфліктом інтересів, Рада суддів України прийняла рішення від 8 червня 2017 року № 34, яким роз’яснено, що при розгляді конкретної справи не утворює конфлікту інтересів такий приватний інтерес, який мають усі інші судді».

Таким чином, з урахуванням конституційних вимог щодо необхідності дотримання основних засад судочинства перевіркою не встановлено обставин, які б свідчили про наявність у слідчого судді Біцюка А.В. під час розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування в межах кримінального провадження № _________________ від 21 червня 2019 року (справа № 991/7266/20) конфлікту інтересів, оскільки ця ситуація стосується всіх суддів Вищого антикорупційного суду.

За таких обставин є необґрунтованими твердження адвокатів Глотова Ю.О. та Мартиненка І.О., що у слідчого судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. наявний конфлікт інтересів під час розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування в межах кримінального провадження № _________________ від 21 червня 2019 року.

Стосовно доводів адвоката Глотова Ю.О., що у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю слідчого судді Біцюка А.В. клопотання про продовження строку досудового розслідування на порушення вимог підпункту 16.1 пункту 16 Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2019 року № 5, не було передано на повторний автоматизований розподіл, перевіркою встановлено таке.

Згідно з підпунктом 16.1 пункту 16 Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2019 року № 5, повторний автоматизований розподіл справи проводиться на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату у випадку, коли суддя (під час вирішення питання про відвід, самовідвід), слідчий суддя або суддя-доповідач у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю, відпусткою, відрядженням чи з інших причин не може продовжувати розгляд судової справи або ухвалити процесуальні рішення після винесення рішення по суті (ухвала про виправлення описок та помилок, роз’яснення судового рішення та інші) у строки, встановлені процесуальним законом, а у разі, якщо такі не встановлені, – у розумні строки.

Із протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31 серпня 2020 року вбачається, що 31 серпня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Шмітька В.В., погоджене заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницьким Н.І., про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року, яке на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано слідчому судді Біцюку А.В.

Цього самого дня секретарем судового засідання Волощенко С.В. телефонограмою було повідомлено захисників про судове засідання, призначене на 2 вересня 2020 року.

З довідки суду від 7 вересня 2020 року вбачається, що судове засідання, призначене на 2 вересня 2020 року, не відбулось у зв’язку з перебуванням слідчого судді Біцюка А.В. із 1 вересня 2020 року по 4 вересня 2020 року включно на лікарняному.

У свою чергу, необхідно зазначити, що надані судом копії матеріалів справи № 991/7266/20 не містять розпорядження керівника апарату Вищого антикорупційного суду, на підставі якого відповідно до підпункту 16.1 пункту 16 Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2019 року № 5, мав би здійснюватися повторний автоматизований розподіл клопотання про продовження строку досудового розслідування. Отже, доводи адвоката Глотова Ю.О., що слідчий суддя Біцюк А.В. на порушення вказаних вище Засад продовжив розгляд зазначеного клопотання, є безпідставними.

Щодо узагальнених доводів скаржників (адвокатів Вітюка В.В., Мартиненка І.О., Глотова Ю.О.), що їх було обмежено у реалізації права на ознайомлення з матеріалами клопотання про продовження строку досудового розслідування в межах кримінального провадження № _________________ від 21 червня 2019 року, попередньою перевіркою встановлено таке.

З копій матеріалів справи № 991/7266/20 встановлено, що до призначення другого судового засідання у цій справі (10 вересня 2020 року) ні адвокат Денисюк Р.Б. (захисник ОСОБА1 до заміни його на адвоката Вітюка В.В.), ні захисник ОСОБА2 – адвокат Мартиненко І.О., ні захисник ОСОБА3 – адвокат Глотов Ю.О. не зверталися до суду із клопотанням про ознайомлення з матеріалами клопотання про продовження строку досудового розслідування в межах кримінального провадження № _________________ від 21 червня 2019 року. При цьому із журналу судового засідання від 10 вересня 2020 року вбачається, що адвокат Глотов Ю.О. та його підзахисний ОСОБА3 були присутніми у відповідному судовому засіданні.

Однак у копіях матеріалів справи № 991/7266/20 наявне клопотання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА3, зокрема, про ознайомлення з матеріалами клопотання про продовження строку досудового розслідування, яке подано під час судового засідання 14 вересня 2020 року та зареєстровано у суді 15 вересня 2020 року.

Крім того, із журналу судового засідання від 14 вересня 2020 року встановлено, що о 17:38:58 слідчим суддею Біцюком А.В. було винесено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 15 вересня 2020 року та надано час для ознайомлення з матеріалами справи. Також встановлено, що у цьому судовому засіданні брали участь ОСОБА3 та адвокати Мартиненко І.О. і Глотов Ю.О.

Як вбачається з розписки про отримання повідомлення про дату, час і місце судового розгляду справи № 991/7266/20 (15 вересня 2020 року), адвокат Глотов Ю.О., який діє в інтересах ОСОБА3, 14 вересня 2020 року ознайомився з томом 1 матеріалів клопотання про продовження строку досудового розслідування. Цього самого дня з томом 9 матеріалів вказаного клопотання ознайомився ще один захисник ОСОБА3 – адвокат Мендрин А.В. Відомостей про ознайомлення з матеріалами клопотання адвоката Мартиненка І.О., який був присутній в судовому засіданні 14 вересня 2020 року, ця розписка не містить.

15 вересня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Мартиненка І.О. про ознайомлення з матеріалами справи № 991/7266/20 та відкладення судового засідання, призначеного на 15 вересня 2020 року. У свою чергу, матеріали вказаної справи не містять відомостей про те, що адвокат Мартиненко І.О. 15 вересня 2020 року реалізував своє право на ознайомлення з нею.

16 вересня 2020 року до суду надійшло клопотання адвоката Вітюка В.В. про ознайомлення з матеріалами вказаної вище справи. Цього самого дня до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА3 – адвоката Мендрина А.В. з аналогічним проханням про ознайомлення.

Із журналу судового засідання, призначеного на 16 вересня 2020 року, вбачається, що о 18:36:33 суддя Біцюк А.В. протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотань захисників про ознайомлення з матеріалами справи, зазначивши, що для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № _________________ судом було надано достатньо часу. Також суддя вказав, що метою подання захисниками клопотань про ознайомлення є затягування строків розгляду клопотання про продовження строків досудового розслідування.

Водночас під час прослуховування звукозапису судового засідання від 16 вересня 2020 року встановлено, що до початку з’ясування думки осіб, які брали участь у судовому засіданні, щодо клопотання копії матеріалів цього клопотання судом було запропоновано отримати безпосередньо у судовому засіданні усім, хто має таку необхідність.

Відповідно до частини десятої статті 290 КПК України сторонам кримінального провадження, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі № 1-4/2012 зазначив, що ознайомлення обвинуваченого чи його захисника з матеріалами справи в межах розумних строків відповідає завданням кримінального судочинства, визначеним у статті 2 КПК України, що, з одного боку, забезпечує реалізацію прав і свобод людини і громадянина, а з іншого – вимагає від особи відповідальної поведінки, зумовленої законними потребами, інтересами інших осіб (зокрема, потерпілого) та суспільства в цілому.

Крім цього, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на захист не є абсолютним, а за змістом статті 6 Конвенції прийнятними є лише вкрай необхідні заходи, які обмежують право на захист (рішення від 23 квітня 1997 року у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів», від 25 вересня 2008 року у справі «Полуфакін і Чернишов проти Росії»). Так, Суд зауважив, що підпункт «b» пункту 3 статті 6 Конвенції гарантує обвинуваченому час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, а це означає, що така підготовка охоплює все, що є «необхідним» для підготовки розгляду справи судом. Крім того, можливості, доступні кожному, хто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, мають включати ознайомлення для цілей підготовки свого захисту з результатами розслідувань, які проводилися протягом усього провадження у справі. Однак питання адекватності часу і можливостей, наданих обвинуваченому, слід вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України»). У рішенні від 18 лютого 2010 року у справі «Гаважук проти України» Європейський суд визнав, що надана обвинуваченому у вчиненні умисного вбивства за обтяжуючих обставин і крадіжки можливість ознайомитися з матеріалами справи протягом п’яти днів є достатнім часом у цій справі в розумінні підпункту «b» пункту 3 статті 6 Конвенції.

КПК України не містить поняття «затягування процесу ознайомлення з матеріалами кримінального провадження». Це поняття є оціночним і в кожному разі вирішується судом залежно від конкретних обставин справи, виходячи із розумності строку ознайомлення, тобто чи було надано стороні достатній час для здійснення такого ознайомлення з урахуванням, зокрема, здійснення ознайомлення фізично у межах наданого часу і встановлених процесуальним законом загальних строків розгляду та вирішення переданого на розгляд суду питання.

Згідно із частинами першою, третьою статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Як було встановлено попередньою перевіркою, клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Шмітька В.В. про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року надійшло до Вищого антикорупційного суду 31 серпня 2020 року.

Із копій матеріалів справи № 991/7266/20 встановлено, що вперше про розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування адвокат Денисюк Р.Б., який був захисником ОСОБА1 до заміни його на адвоката Вітюка В.В., та адвокат Глотов Ю.О., який є захисником ОСОБА3, були повідомлені судом 31 серпня 2020 року, а захисник ОСОБА2 – адвокат Мартиненко І.О. – 10 вересня 2020 року, а отже, саме із цих дат захисники не були обмежені у праві звернутися до суду із клопотанням про ознайомлення з матеріалами клопотання про продовження строку досудового розслідування. При цьому слід зауважити, що захисники зобов’язані були добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами та, оскільки вони є професійними адвокатами, повинні були розуміти необхідність дотримання судом вимог КПК України щодо строку розгляду клопотання сторони обвинувачення.

З огляду на вказане Дисциплінарна палата дійшла висновку, що скаржники мали достатній час для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Разом із тим скаржники у скаргах не наводять посилань на фактичні дані (свідчення, докази), що слідчим суддею Біцюком А.В. не були створені належні умови та не надано достатньо можливостей для ознайомлення з матеріалами справи № 991/7266/20.

Таким чином, твердження адвокатів Вітюка В.В., Мартиненка І.О. та Глотова Ю.О. про незаконні дії слідчого судді Біцюка А.В. щодо позбавлення їх можливості ознайомлення з матеріалами клопотання про продовження строку досудового розслідування спростовуються матеріалами відповідного судового провадження із звукозаписами судових засідань.

Щодо тверджень адвоката Глотова Ю.О., що у судовому засіданні, призначеному на 17 вересня 2020 року, слідчим суддею Біцюком А.В. було встановлено нерівні можливості для учасників процесу у зв’язку із задоволенням клопотання сторони обвинувачення про встановлення часових обмежень виступів учасників кримінального провадження, необхідно вказати таке.

Попередньою перевіркою встановлено, що клопотання, заявлене детективом Денисюком А.В., про встановлення часових обмежень виступів учасників процесу розглядалось слідчим суддею Біцюком А.В. у судовому засіданні 16 вересня 2020 року, а не 17 вересня 2020 року, як вказав скаржник.

Із журналу судового засідання, датованого 16 вересня 2020 року, вбачається, що слідчий суддя Біцюк А.В. обмежив час виступів 15 хвилинами (пункти 11, 21 журналу судового засідання). Це саме підтверджується звукозаписом судового засідання.

Відповідно до статті 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

У свою чергу, журнал судового засідання за 16 вересня 2020 року не містить відомостей та під час прослуховування відповідного звукозапису судового засідання не встановлено, що слідчий суддя Біцюк А.В. перебивав учасників судового процесу під час виступів, нагадуючи про часові обмеження, а отже, твердження адвоката Глотова Ю.О., що слідчий суддя своїми діями позбавив захисників можливості в змагальному процесі довести власну позицію щодо кожного із заявлених стороною обвинувачення аргументів, є безпідставними. При цьому слід звернути увагу, що судове засідання 16 вересня 2020 року відбулося за участю вказаних захисників і тривало з 9:05 до 11:19, з 11:34 до 12:25, з 13:03 до 14:49, з 15:02 до 16:33 та із 17:28 до 20:03.

З огляду на вказане під час перевірки не встановлено обставин, які б свідчили про наявність у діях судді Біцюка А.В. ознак дисциплінарного проступку у зв’язку із встановленням 16 вересня 2020 року часових обмежень виступів учасників процесу.

Стосовно тверджень адвоката Мартиненка І.О., що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду Біцюком А.В. розглянуто вказане клопотання у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року (прийнято відповідне рішення) поза межами строку досудового розслідування, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу. Якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами – і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

Статтею 219 КПК України передбачено, що з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

За приписами частини третьої статті 295-1 КПК України слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів з дня його одержання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

Отже, передане на розгляд слідчого судді клопотання про продовження строку досудового розслідування (після повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину) повинно бути розглянуте до спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру, який спливає у відповідне число останнього місяця.

З огляду на вказане за наявності тверджень, що про підозру підозрюваним у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року було повідомлено 17 липня 2020 року, слід зробити висновок, що клопотання про продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні мало би бути розглянуте до спливу строку досудового розслідування, який спливає 17 числа другого місця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, тобто 17 вересня 2020 року.

При цьому щодо посилань адвоката Мартиненко І.О. на лист Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року № 681/0/158-20 слід звернути увагу, що у ньому йдеться про доцільність нормативно-правового врегулювання питання неузгодження окремих положень статей 115 та 219 КПК України, що не може вважатись висновком, який є обов’язковим для застосування відповідно до положень частин п’ятої та шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», проте дає підстави для твердження про існування відповідної проблеми під час правозастосування.

Наведеним вище спростовуються твердження про наявність у діях судді Біцюка А.В. ознак дисциплінарного проступку через прийняття рішення за результатами розгляду клопотання поза межами строку досудового розслідування.

Щодо тверджень адвоката Мартиненка І.О. про порушення порядку розгляду клопотання перевіркою встановлено таке.

Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Шмітька В.В. про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року надійшло до Вищого антикорупційного суду 31 серпня 2020 року. На той момент із дня «повідомлення особам про підозру» рішення про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні не приймалося.

Відповідно до частини четвертої статті 219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Частиною третьою статті 294 КПК України встановлена чітка послідовність дій стосовно продовження строків досудового розслідування при завершенні двомісячного строку досудового розслідування.

Так, вказана норма передбачає, що якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4 частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу:

1) до трьох місяців – керівником місцевої прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора;

2) до шести місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;

3) до дванадцяти місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.

Частиною другою статті 295-1 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор зобов’язані зазначити у клопотанні найкоротший строк, достатній для потреб досудового розслідування.

Пунктом 21 частини першої статті 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься розумність строків.

Згідно із частинами першою, другою статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд.

Статтею 113 КПК України передбачено, що процесуальні строки – це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Із вказаного слід зробити висновок, що законодавцем чітко визначений порядок, тобто послідовність та уповноважені суб’єкти для прийняття рішення про продовження строків, а саме спочатку прокурором до трьох місяців задля забезпечення дотримання розумних строків досудового розслідування. Водночас продовження цього строку із порушенням послідовності до шести місяців, минаючи його продовження до трьох місяців, або одразу вирішення слідчим суддею питання про продовження строків до дванадцяти місяців, без попереднього розгляду питання про продовження такого строку до шести місяців, може призвести до затягування досудового розслідування, що є недопустимим та виходить за межі повноважень слідчого судді.

Разом із тим стаття 295-1 КПК України встановлює, що слідчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог цієї статті, повертає його прокурору, слідчому, про що постановляє ухвалу, а також що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру у разі його протиправності та необґрунтованості.

З огляду на вказане слід зробити висновок, що у цьому випадку слідчий суддя Біцюк А.В., прийнявши до розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування до дванадцяти місяців, в якому не приймалось рішень про продовження такого строку до трьох та шести місяців, тобто в порядку, передбаченому пунктами 1, 2 частини третьої статті 294 КПК України, фактично взяв на себе повноваження, віднесені зазначеною нормою до виключної компетенції прокурора, оскільки строк, на який пропонувалося продовжити термін досудового розслідування, включає в себе і період, щодо якого питання повинен вирішувати виключно прокурор.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши та вирішивши по суті клопотання про продовження строку досудового розслідування, що включає повноваження, віднесені нормою процесуального закону до виключної компетенції прокурора, слідчий суддя Біцюк А.В. вийшов за межі наданих йому повноважень, чим допустив істотне порушення норм процесуального права.

З огляду на вказане попередньою перевіркою встановлено обставини, які можуть свідчити про наявність у діях судді Біцюка А.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме істотного порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Щодо тверджень адвоката Вітюка В.В., що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду Біцюком А.В. не було надано належної оцінки статусу ОСОБА1 у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року, оскільки на час розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування він не набув статусу підозрюваного, що підтверджується ухвалою Вищої ради правосуддя від 1 вересня 2020 року № 2519/0/15-20, необхідно зазначити таке.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок продовження строку досудового розслідування слідчим суддею врегульовано статтею 295-1 КПК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу, продовження строку досудового розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за відповідним клопотанням прокурора або слідчого.

У клопотанні про продовження строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру зазначаються:

1) найменування (номер) кримінального провадження;

2) всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведені під час кримінального провадження;

3) обставини, що перешкоджали здійснити інші необхідні процесуальні дії раніше;

4) строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій;

5) інші відомості, що обґрунтовують необхідність продовження строку досудового розслідування.

У клопотанні про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру зазначаються:

1) прізвище, ім’я, по батькові підозрюваного;

2) найменування (номер) кримінального провадження;

3) суть повідомленої підозри і правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа;

4) посилання на докази, якими обґрунтовується підозра;

5) процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу;

6) значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду;

7) строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій;

8) обставини, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше.

Тобто кримінальний процесуальний закон вимагає, щоб у клопотанні про продовження строку досудового розслідування, в якому особі повідомлено про підозру, було зазначено, зокрема, найменування (номер) кримінального провадження, суть повідомленої підозри, посилання на докази, якими обґрунтовується підозра, та процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу. При цьому, як вбачається, всі зазначені дані повинні стосуватися того кримінального провадження, у якому подано клопотання про продовження строку досудового розслідування.

Слідчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог цієї статті, повертає його прокурору, слідчому, про що постановляє ухвалу (частина друга статті 295-1 КПК України).

Частина третя вказаної норми встановлює, що слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів з дня його одержання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування, за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276–279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (стаття 42 КПК України).

У свою чергу, статтею 277 КПК України встановлено, що повідомлення про підозру має містити такі відомості:

1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

2) анкетні відомості особи (прізвище, ім’я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

4) зміст підозри;

5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

7) права підозрюваного;

8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

За приписами статті 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов’язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

Отже, якщо особі повідомлено про підозру в одному кримінальному провадженні, після чого виникли підстави для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри, до яких, певна річ, необхідно віднести зміст підозри, тобто будь-які відомості, які процесуальним законом визначаються як обов’язкові щодо змісту письмового повідомлення про підозру, такій особі для визначення її статусу підозрюваного у кримінальному провадженні має бути вручено відповідне письмове повідомлення про підозру відповідно до статті 278 КПК України.

Системний аналіз вказаних приписів процесуального закону дає підстави для висновку, що факт повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину у відповідному кримінальному провадженні впливає на зміст клопотання про продовження строку досудового розслідування та порядок його розгляду, а отже, визначення процесуального статусу осіб у кримінальному провадженні, тобто перевірка факту повідомлення особі про підозру у ньому, є необхідною дією, яку слідчий суддя повинен здійснити в межах перевірки клопотання про продовження строку досудового розслідування на дотримання вимог статті 295-1 КПК України, що, в свою чергу, впливає на прийняття слідчим суддею до розгляду відповідного клопотання.

Із матеріалів справи № 991/7266/20 вбачається, що предметом судового розгляду у ній було передане на вирішення слідчого судді клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року.

Разом із тим матеріали вказаного клопотання не містять даних, що у кримінальному провадженні № _________________ здійснено повідомлення про підозру будь-якій особі. Так, у матеріалах клопотання містяться повідомлення про підозру особам від 17 липня 2020 року у кримінальному провадженні № _________________ від 25 лютого 2014 року.

Крім того, як зазначав скаржник – адвокат Вітюк В.В. ухвалою Вищої ради правосуддя від 1 вересня 2020 року № 2519/0/15-20 повернуто Генеральному прокурору Венедіктовій І.В. клопотання про тимчасове відсторонення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА1 від здійснення правосуддя, оскільки він не набув процесуального статусу підозрюваного, адже підозру йому не було вручено належним чином.

Водночас у постановленій за результатами розгляду клопотання ухвалі слідчий суддя Біцюк А.В. зазначив, що, «як вбачається з матеріалів клопотання, у цьому кримінальному провадженні 17 липня 2020 року складено та підписано повідомлення про підозру таким особам: судді… Вовку Павлу Вячеславовичу у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених…, судді… ОСОБА1…». Це не відповідає дійсності, оскільки, як зазначалося, відповідні повідомлення про підозру було складено та підписано у кримінальному провадженні № _________________ від 25 лютого 2014 року.

Крім того, слідчий суддя Біцюк А.В. у постановленій ухвалі зазначив, що «слідчий суддя при вирішенні питання про продовження строків досудового розслідування вирішує питання передбачені частинами 4 та 5 статті 295-1 КПК України, які не покладають на слідчого суддю обов’язку вирішувати питання про обґрунтованість підозри та належного вручення повідомлення про підозру, а за такого не приймаються до уваги висновки Вищої ради правосуддя щодо невручення повідомлення про підозру та необґрунтованості підозри, висловлені за результатами розгляду клопотань прокурора про відсторонення суддів Окружного адміністративного суду Києва від посади в даному кримінальному провадженні».

Встановлені під час перевірки обставини дають підстави для твердження, що вказаний висновок слідчого судді Біцюка А.В. зроблено через невиконання вимог статей 42, 276–279 та 295-1 КПК України, адже невідповідність клопотання вимогам статті 295-1 КПК України є підставою для його повернення. У свою чергу, зазначена обставина у випадку звернення із клопотанням про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру вимагає виконання слідчим суддею, зокрема, обов’язків, передбачених статями 42, 276–279 КПК України.

Саме належним виконанням слідчим суддею вказаного обов’язку забезпечується неможливість необґрунтованого процесуального примусу, а також застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Вказані обставини впливають і на обсяг та спосіб реалізації учасниками судового розгляду своїх прав та обов’язків та можуть мати непередбачувані наслідки для кримінального провадження, оскільки від них залежить порядок розгляду клопотання (розглядається за участю підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру). При цьому розгляд слідчим суддею відповідного клопотання без встановлення факту вручення особі повідомлення про підозру може призвести до того, що до особи, яка відповідно до статті 42 КПК України не набула статусу підозрюваного, буде застосована правова процедура як до особи, яка має статус підозрюваного у відповідному кримінальному провадженні.

Отже, встановлені під час попередньої перевірки обставини щодо невиконання слідчим суддею Біцюком А.В. вимог статей 42, 276–279 та 295-1 КПК України під час розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Щодо посилань адвоката Вітюка В.В. на те, що автоматизований розподіл клопотання сторони обвинувачення відбувся із грубим порушенням вимог статті 35 КПК України, оскільки слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В. не здійснював судового контролю у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року, перевіркою встановлено таке.

З наданих судом копій матеріалів справи № 991/7266/20 вбачається, що 31 серпня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Шмітька В.В., погоджене заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницьким Н.І., про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року (об’єднане із кримінальним провадженням № _________________ від 17 липня 2020 року, яке виділено в окреме провадження із кримінального провадження № _________________ від 25 лютого 2014 року), в якому просив продовжити строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року до дванадцяти місяців, тобто до 17 липня 2021 року включно.

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31 серпня 2020 року вказане клопотання (справа № 991/7266/20) передано для розгляду слідчому судді Біцюку А.В.

Частиною третьою статті 35 КПК України передбачено, що визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень.

Відповідно до частини шостої статті 35 КПК України порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Згідно з пунктом 2.3.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції від 15 вересня 2016 року визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.

Відповідно до пункту 2.3.45 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції від 15 вересня 2016 року клопотання та скарги по одному кримінальному провадженню передаються раніше визначеному слідчому судді, якщо інший порядок не визначений зборами суддів.

У пункті 12.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 3 вересня 2019 року № 4, зазначено, що передача судової справи раніше визначеному слідчому судді проводиться шляхом автоматизованого розподілу щодо заяв, клопотань, скарг по одному кримінальному провадженню. У випадку неможливості передати процесуальні документи слідчому судді, який раніше визначений АСДС, такі заяви, клопотання, скарги по одному кримінальному провадженню розподіляються АСДС на іншого слідчого суддю із збереженням принципу передачі справ раніше визначеному слідчому судді.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75–79 цього Кодексу, слідчий суддя зобов’язаний заявити самовідвід.

З копій матеріалів справи № 991/7266/20 встановлено, що постановою заступника Генерального прокурора Любович А.О. від 17 липня 2020 року із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 25 лютого 2014 року матеріали досудового розслідування за підозрою Вовка П.В., Аблова Є.В., ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА7, ОСОБА4, ОСОБА10, ОСОБА9, ОСОБА11, ОСОБА12, ОСОБА13 у вчиненні інкримінованих зазначеним особам діянь виділено в окреме провадження, якому присвоєно № _________________ від 17 липня 2020 року.

Із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 25 лютого 2014 року виділено матеріали досудового розслідування за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 344, частиною першою статті 369-2, частиною другою статті 369-2, частиною першою статті 351-2, частиною першою статті 109, частиною другою статті 375, частиною другою статті 343, частиною першою статті 369, частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 190 КК України, в окреме провадження, якому присвоєно № _________________ від 17 липня 2020 року.

Матеріали досудових розслідувань № _________________ від 17 липня 2020 року та № _________________ від 17 липня 2020 року об’єднано в одне провадження за № _________________.

Постановою начальника управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Довганя А.І. від 12 серпня 2020 року матеріали досудових розслідувань № _________________ від 21 червня 2019 року та № _________________ від 17 липня 2020 року об’єднано в одне провадження та присвоєно номер кримінального провадження _________________.

У дисциплінарній скарзі адвокат Вітюк В.В. констатує, що судовий контроль у кримінальному провадженні № _________________ від 25 лютого 2014 року (справа № 991/4939/20) здійснював слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В. Аналогічні доводи скаржника викладені і у його заявах про відвід слідчого судді Біцюка А.В., які містяться в матеріалах справи № 991/7266/20.

Зі звіту про автоматизований розподіл від 17 червня 2020 року, розміщеного на офіційному вебпорталі «Судова влада України», вбачається, що справу № 991/4939/20 (клопотання, скаргу, заяву) передано на розгляд слідчому судді Біцюку А.В. Також з інформації на вебпорталі вбачається, що 23 червня 2020 року слідчим суддею Біцюком А.В. за результатами розгляду цієї справи було прийнято судове рішення.

Отже, попередньою перевіркою встановлено, що слідчий суддя Біцюк А.В. на стадії досудового розслідування брав участь у кримінальному провадженні № _________________ від 25 лютого 2014 року, зокрема розглядав клопотання, скаргу, заяву, та 23 червня 2020 року за результатами розгляду ухвалив судове рішення в межах кримінального провадження № _________________ від 25 лютого 2014 року.

У свою чергу, кримінальне провадження № _________________, у якому подано клопотання, зареєстроване в суді як судова справа, якій присвоєно єдиний унікальний номер 991/7266/20, є іншим провадженням, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 червня 2019 року.

Таким чином, згідно з наявними у матеріалах перевірки даними щодо кримінального провадження № _________________ від 21 червня 2019 року та відповідно до вимог пункту 12.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 3 вересня 2019 року № 4, слідчий суддя Біцюк А.В. не міг брати участь у цьому кримінальному провадженні як раніше визначений слідчий суддя, оскільки таким не був.

За таких обставин визначення слідчого судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. для розгляду кримінального провадження № _________________ від 21 червня 2019 року є таким, що не відповідає вимогам частини третьої статті 35 КПК України та є підставою для самовідводу слідчого судді згідно з пунктом 5 частини першої статті 75 КПК України.

Отже, слідчий суддя Біцюк А.В., керуючись статтею 35 КПК України, пунктом 12.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 3 вересня 2019 року № 4, на підставі пункту 5 частини першої статті 75 КПК України мав заявити самовідвід від розгляду кримінального провадження № _________________ через наявні порушення авторозподілу, однак всупереч вимогам частини першої статті 80 КПК України цього не зробив.

Здійснення суддею правосуддя у кримінальному провадженні із порушенням вимог статей 35, 75, 80 КПК України є істотним порушенням вимог процесуального закону, оскільки призводить до його розгляду незаконним складом суду.

З огляду на вказане перевіркою встановлено обставини, які можуть свідчити, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В. здійснив розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ із порушенням вимог статей 35, 75, 80 КПК України.

Відповідно до підпунктів «а», «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо складу суду та порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Таким чином, Дисциплінарна палата доходить висновку, що попередньою перевіркою встановлено обставини, які можуть свідчити про наявність у діях судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо складу суду та порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Стосовно доводів адвокатів Вітюка В.В., Мартиненка І.О., Глотова Ю.О. та скаржника ОСОБА4 про неналежне повідомлення їх та осіб, інтереси яких вони представляють, про дати судових засідань з розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування (зазначені ними у скаргах), необхідно зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Частиною восьмою статті 135 КПК України визначено, що особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

За приписами частини першої статті 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів з дня його одержання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування, за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру (частина третя статті 295-1 КПК України).

Отже, відповідно до вимог кримінального процесуального закону розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування здійснюється за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника (якщо питання вирішується після повідомлення особі про підозру). Доказами належного повідомлення особи про виклик до суду щодо розгляду клопотання можуть бути, зокрема, підпис такої особи у розписці, поштовому повідомленні, лист електронної пошти про підтвердження отримання особою судової повістки на електронну пошту тощо. За відсутності таких доказів відсутні підстави для висновку, що особа була повідомлена про виклик до суду належним чином.

Щодо вказаних обставин із копій матеріалів справи встановлено таке.

З телефонограми від 31 серпня 2020 року, складеної секретарем судового засідання Волощенко С.В., вбачається, що ні адвокат Мартиненко І.О., ні ОСОБА2 не повідомлялися про судове засідання, призначене на 2 вересня 2020 року.

Як вбачається з довідки суду від 7 вересня 2020 року, судове засідання, призначене на 2 вересня 2020 року не відбулось у зв’язку з перебуванням слідчого судді Біцюка А.В. на лікарняному в період із 1 вересня 2020 року по 4 вересня 2020 року включно.

Про наступне судове засідання, призначене на 10 вересня 2020 року, адвокат Мартиненко І.О. був повідомлений шляхом надсилання 8 вересня 2020 року повістки про виклик на електронну адресу, вказану у профайлі адвоката. ОСОБА2, ОСОБА3 та ОСОБА4 про судове засідання 10 вересня 2020 року були повідомлені шляхом надсилання судових повісток на офіційну електронну адресу Окружного адміністративного суду міста Києва. У свою чергу, адвокат Глотов Ю.О. про судове засідання, призначене на 10 вересня 2020 року, був повідомлений телефонограмою, датованою 7 вересня 2020 року.

9 вересня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшла заява ОСОБА2 про відкладення судового засідання, призначеного на 10 вересня 2020 року, у зв’язку із тим, що ним як суддею буде здійснюватися розгляд адміністративних справ, судові засідання в яких було призначено заздалегідь. При цьому у вказаному клопотанні ОСОБА2 висловив бажання взяти участь у розгляді клопотання сторони обвинувачення особисто. Аналогічні підстави для відкладення судового засідання, призначеного на 10 вересня 2020 року, були викладені у заяві ОСОБА4, яка надійшла до Вищого антикорупційного суду в день засідання (10 вересня 2020 року).

Із журналу судового засідання від 10 вересня 2020 року вбачається, що ОСОБА2 та ОСОБА4 у судове засідання не з’явилися. Також із вказаного журналу судового засідання встановлено, що клопотання про продовження строку досудового розслідування слідчим суддею Біцюком А.В. по суті не розглядалось, а судове засідання було закінчено у зв’язку з необхідністю вирішення заяви про відвід слідчого судді Біцюка А.В.

Як вбачається з копій матеріалів справи № 991/7266/20, на початку розгляду суддею Біцюком А.В. клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 21 червня 2019 року про судові засідання як захисник ОСОБА1 повідомлявся адвокат Денисюк Р.Б. (аркуш справи 5 том 9 копій матеріалів справи № 991/7266/20).

З копій повісток про виклик на 13:00 14 вересня 2020 року вбачається, що їх було сформовано в автоматизованій системі документообігу суду у вихідний день – 12 вересня 2020 року (субота). Так, захиснику ОСОБА1 – адвокату Денисюку Р.Б. судова повістка відповідно до вказаного документа надсилалася поштою за місцезнаходженням адвокатського об’єднання «АК «ЛОКАРТ»: 04053, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 49, оф. 30 (зворот аркуша 112, том 9 копій матеріалів справи № 991/7266/20). При цьому ні аркуш 112, ані зворотна сторінка аркуша 113 вказаних матеріалів справи не містять відомостей про те, що в суботу (12 вересня 2020 року) суд з метою пришвидшення отримання судової повістки про виклик у судове засідання, призначене на понеділок (14 вересня 2020 року), надсилав її на електронну адресу адвоката Денисюка Р.Б.

У свою чергу, адвоката Глотова Ю.О. про судове засідання, призначене на 14 вересня 2020 року, було повідомлено 12 вересня 2020 року шляхом надсилання повістки про виклик на електронну адресу, вказану у профайлі адвоката, а ОСОБА3 про судове засідання було повідомлено шляхом надсилання 12 вересня 2020 року як sms-повідомлення, яке було доставлено адресату о 12:52:00, що підтверджується довідкою, складеною секретарем судового засідання Волощенко С.В., так і повісткою про виклик на офіційну електронну адресу Окружного адміністративного суду міста Києва. Разом із тим ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА4 судові повістки про виклик на 14 вересня 2020 року, датовані 12 вересня 2020 року, були надіслані на офіційну електронну адресу Окружного адміністративного суду міста Києва.

Також у копіях матеріалів справи № 991/7266/20 наявна інформація, що 12 вересня 2020 року секретар судового засідання Волощенко С.В. телефонограмою повідомляла учасників судового розгляду про судове засідання, призначене на 14 вересня 2020 року. Водночас цією телефонограмою повідомлялись не всі учасники судового процесу, а виключно детектив Шмітько В.В. та окремі захисники. Вказана телефонограма не містить будь-яких даних про те, що про судове засідання, призначене на 14 вересня 2020 року, суд повідомив захисника ОСОБА1 – адвоката Денисюка Р.Б.

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року № 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв’язку (без урахування вихідних днів об’єктів поштового зв’язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міста Києва) становить 3 дні без урахування дня відправлення (для пріоритетної – 2 дні без урахування дня відправлення), при цьому для рекомендованої письмової кореспонденції такий строк збільшується на 1 день. З урахуванням зазначеного слід дійти висновку, що навіть у разі фактичного надсилання адвокату Денисюку Р.Б. (місто Київ) судової повістки у день її формування – 12 вересня 2020 року (доказів цього копії матеріалів справи не містять) можливість завчасного її отримання адресатом для прибуття у судове засідання до Вищого антикорупційного суду (14 вересня 2020 року на 13:00) є досить сумнівною.

Сумнівним також є факт отримання судової повістки про виклик у судове засідання, призначене на 14 вересня 2020 року, ОСОБА2, оскільки її було надіслано лише на електронну адресу Окружного адміністративного суду у вихідний день (12 вересня 2020 року), що унеможливлює опрацювання у цей день вхідної кореспонденції відповідним структурним підрозділом апарату цього суду. При цьому ОСОБА1 та ОСОБА4 повідомлялися про вказане судове засідання шляхом надсилання їм повісток про виклик у судове засідання, призначене на 14 вересня 2020 року, на електронну адресу Окружного адміністративного суду та на електронні адреси, надані детективом Національного антикорупційного бюро України Є.Панайотовим як такі, що наявні в матеріалах кримінального провадження. Водночас будь-яких даних, що підтверджують факт отримання цих викликів, матеріали справи не містять.

Більше того, в копіях матеріалів справи № 991/7266/20 наявний лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року за підписом заступника керівника апарату суду Мельниченко Н.В., яким повідомлено про неможливість опрацювання надісланих до суду Вищим антикорупційним судом у позаробочий час документів внаслідок нескріплення їх відповідним електронним ключем електронного цифрового підпису. У листі повідомляється про необхідність надіслання нового листа, підписаного належним чином. На зворотному боці вказаного листа зазначено, що він надійшов на електронну адресу секретаря судового засідання Волощенко С.В. 14 вересня 2020 року о 10:05, тобто до початку судового засідання.

Із журналу судового засідання від 14 вересня 2020 року вбачається, що розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування здійснювався суддею Біцюком А.В. за відсутності адвоката Денисюка Р.Б. та його підзахисного ОСОБА1, а також ОСОБА2 та ОСОБА4 При цьому матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували отримання повісток про виклик на 14 вересня 2020 року як адвокатом Денисюком Р.Б., так і ОСОБА1, а також ОСОБА2 та ОСОБА4.

Із вказаного журналу судового засідання також встановлено, що 14 вересня 2020 року за результатами розгляду суддею Біцюком А.В. було оголошено перерву до 13:00 15 вересня 2020 року.

Копії матеріалів справи містять інформацію про те, що 14 вересня 2020 року адвокат Денисюка Р.Б. повідомлявся про виклик у судове засідання, призначене на 15 вересня 2020 року, телефонограмою та повісткою про виклик, датованою 14 вересня 2020 року, адвокати Глотов Ю.О. і Мартиненко І.О. були повідомлені про дату та час наступного судового засідання 14 вересня 2020 року під розписку. Чи повідомлявся ОСОБА3 про призначене на 15 вересня 2020 року судове засідання, з розписки в копіях матеріалів справи № 991/7266/20 не вбачається, однак попередньою перевіркою встановлено, що він був присутній у судовому засіданні 14 вересня 2020 року. У свою чергу, ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА4 повідомлялись про судове засідання, призначене на 15 вересня 2020 року, шляхом надіслання повісток про виклик на електронну адресу Окружного адміністративного суду міста Києва о 20:37, 20:33 та 20:34 відповідно, а ОСОБА1 та ОСОБА4 – також на електронні адреси, надані детективом Національного антикорупційного бюро України Є.Панайотовим як такі, що наявні в матеріалах кримінального провадження. Разом із тим будь-яких доказів, що ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА4 були належним чином повідомлені про судове засідання, призначене на 15 вересня 2020 року, копії матеріалів справи № 991/7266/20 не містять.

Із журналу судового засідання від 15 вересня 2020 року вбачається, що в судове засідання адвокат Денисюк Р.Б., а також ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА4 не з’явились. Разом із тим встановлено, що у судове засідання прибув захисник ОСОБА1 – адвокат Волинець Р.А. (у матеріалах справи № 991/7266/20 наявні ордер серії КС № 713664, виданий 15 вересня 2020 року, та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1864/10 від 25 січня 2001 року). Також з’явились ОСОБА3 та адвокати Глотов Ю.О. і Мартиненко І.О.

Про дату, час та місце судового розгляду справи № 991/7266/20 (16 вересня 2020 року о 09:00) адвокати Волинець Р.А., Глотов Ю.О. були повідомлені під розписку. Водночас копії матеріалів справи не містять повідомлень про виклик на 16 вересня 2020 року ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА4 (не були присутні у судовому засіданні 15 вересня 2020 року) та адвоката Мартиненка І.О., який брав участь у судовому засіданні 15 вересня 2020 року.

16 вересня 2020 року, як встановлено із журналу судового засідання за відповідну дату, участь у судовому засіданні брав захисник ОСОБА1 – адвокат Вітюк В.В., повноваження якого підтверджені наявними в матеріалах справи ордером серії КС № 713661 від 16 вересня 2020 року та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2975/10 від 27 жовтня 2005 року, захисник ОСОБА3 – адвокат Мендрин А.В., захисник ОСОБА2 – адвокат Мартиненко І.О., захисник ОСОБА4 – адвокат Костенок А.М. У судовому засіданні ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА4 участі не брали. Цього самого дня за результатами розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ слідчий суддя Біцюк А.В. вийшов до нарадчої кімнати.

Ухвалою слідчого судді Біцюка А.В. від 17 вересня 2020 року клопотання про продовження строків досудового розслідування задоволено частково. Продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № _________________ від 21 червня 2019 року за підозрою Вовка П.В., Аблова Є.В., ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА7, ОСОБА4, ОСОБА10, ОСОБА9, ОСОБА11, ОСОБА12, ОСОБА13, до 17 січня 2021 року включно.

З урахуванням викладеного перевіркою встановлено, що доводи адвоката Вітюка В.В. про неналежне повідомлення судом його – про судове засідання 17 вересня 2020 року та його підзахисного ОСОБА1 – про судові засідання 14, 15, 16 та 17 вересня 2020 року, доводи адвоката Мартиненка І.О. про неналежне повідомлення судом його – про судові засідання 2, 16 та 17 вересня 2020 року, та його підзахисного ОСОБА2 – про судові засідання 2, 14, 15, 16 та 17 вересня 2020 року, доводи адвоката Глотова Ю.О. про неналежне повідомлення судом його та його підзахисного ОСОБА3 про судове засідання, призначене на 17 вересня 2020 року, доводи ОСОБА4 про неналежне повідомлення судом його – про судові засідання, призначені на 14, 15, 16 та 17 вересня 2020 року, підтверджуються копіями матеріалів справи № 991/7266/20.

Право на судовий захист належить до переліку тих прав, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України слідчий суддя – суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює право на справедливий суд. Частиною першою цієї статті встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених пунктом 15 частини першої статті 7 та частинами першою, другою статті 22 КПК України, є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, за змістом яких кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини третьої статті 295-1 КПК України слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів з дня його одержання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування, за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.

Розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування із порушенням вимог статті 295-1 КПК України за відсутності учасників, участь яких є обов’язковою та щодо яких немає відомостей про належне їх повідомлення про судові засідання, безпосередньо впливає на здійснення кримінального провадження із дотриманням його основних засад, зокрема рівності і змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на вказане попередньою перевіркою встановлено обставини, які можуть свідчити, що розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування слідчим суддею Біцюком А.В. здійснено із порушенням вимог статті 295-1 КПК України, оскільки розгляд клопотання за відсутності учасників провадження (ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА4, захисників Вітюка В.В., Мартиненка І.О., Глотова Ю.О.; відповідно до встановлених вище обставин), участь яких є обов’язковою та щодо яких немає відомостей про належне їх повідомлення про судові засідання, безпосередньо впливає на здійснення кримінального провадження із дотриманням його основних засад.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

За приписами частини першої статті 10 КПК України не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками (принцип рівності перед законом і судом).

Статті 22, 27 КПК України визначають зміст принципів гласності та змагального процесу.

Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості як засада кримінального провадження полягає в тому, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (частини перша, друга, шоста статті 22 КПК України).

За приписами статті 27 КПК України учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, крім випадків, установлених законом (частина перша статті 27 КПК України).

Отже, неналежне повідомлення ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА4, захисників Вітюка В.В., Мартиненка І.О., Глотова Ю.О. про судові засідання, призначені в межах розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, та розгляд клопотання за їхньої відсутності суперечать загальним засадам кримінального провадження, визначеним статтями 10, 21, 22, 27 КПК України, та вимогам статей 135, 136, 295-1 КПК України, що могло вплинути на право вказаних осіб бути особисто присутніми під час розгляду справи, що, в свою чергу, може поставити учасників провадження у нерівне становище порівняно з іншими учасниками процесу, яких про судові засідання було повідомлено із дотриманням вимог КПК України, а також позбавити можливості висловити свою позицію щодо питання, яке перебувало на розгляді у суді.

Вказані обставини, встановлені під час попередньої перевірки, можуть свідчити про наявність у діях судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «в», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисного або внаслідок недбалості: істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення засад гласності і відкритості судового процесу; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стосовно тверджень адвокатів Вітюка В.В., Мартиненка І.О. та Глотова Ю.О., що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В. не дотримався вимог кримінального процесуального права щодо порядку розгляду заяви про відвід, перевіркою встановлено таке.

З копій матеріалів справи № 991/7266/20 вбачається, що захисником Глотовим Ю.О. до Вищого антикорупційного суду було подано заяву, датовану 14 вересня 2020 року, про відвід слідчого судді Біцюка А.В.

Як встановлено із журналу судового засідання від 14 вересня 2020 року, слідчий суддя Біцюк А.В. вказану заяву адвоката Глотова Ю.О. протокольною ухвалою залишив без розгляду на підставі частини четвертої статті 81 КПК України.

Також з матеріалів перевірки вбачається, що 16 вересня 2020 року до канцелярії Вищого адміністративного суду надійшли заяви адвоката Вітюка В.В. та ОСОБА2 про відвід слідчого судді Біцюка А.В.

Згідно із журналом судового засідання від 16 вересня 2020 року протокольними ухвалами слідчого судді Біцюка А.В. вказані заяви було залишено без розгляду.

Відповідно до частин першої, другої статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75–79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід. З таких самих підстав їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Відвід повинен бути вмотивованим (частини третя, п’ята статті 80 КПК України).

Згідно із частиною першою статті 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (частини третя, четверта статті 81 КПК України).

Вказана норма не дає підстав для висновку про наявність у слідчого судді повноважень для прийняття рішення за наслідками вирішення питання про відвід без виходу до нарадчої кімнати та, відповідно, прийняття процесуального рішення навіть у випадку залишення заявленого відводу без розгляду.

З огляду на вказані вище норми кримінального процесуального закону відводи, заявлені адвокатами Глотовим Ю.О. та Вітюком В.В., а також ОСОБА2 мали були вирішені відповідно до вимог статті 81 КПК України, а отже, вирішення слідчим суддею Біцюком А.В. заяв про відвід без виходу до нарадчої кімнати шляхом ухвалення протокольних рішень про залишення заяв без розгляду із занесенням в журнал судового засідання не відповідає вимогам КПК України.

Те саме стосується і тверджень адвоката Глотова Ю.О., що заявлений ним відвід слідчий суддя Біцюк А.В. залишив без розгляду саме з підстави, що викладені у ній аргументи для відводу є ідентичними аргументам, які були викладені Абловим Є.В. у заяві про відвід, в задоволенні якої відмовлено ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11 вересня 2020 року, оскільки щодо вирішення вказаного відводу матеріали справи № 991/7266/20 відповідно до журналу судового засідання від 14 вересня 2020 року містять лише інформацію щодо розгляду заяви адвоката Глотова Ю.О. про відвід (вказівка, що слідчий суддя Біцюк А.В. на місці ухвалив залишити заяву про відвід без розгляду з посиланням на відповідну норму КПК України). Окремого процесуального рішення за результатами розгляду цього питання слідчий суддя не прийняв.

Вказане може свідчити, що під час розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________ слідчим суддею Біцюком А.В. було порушено правила розгляду заяв про відводи, визначені статтею 81 КПК України.

Отже, встановлені під час попередньої перевірки обставини можуть свідчити про наявність у діях слідчого судді Біцюка А.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Підсумовуючи наведене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що попередньою перевіркою дисциплінарних скарг адвоката Вітюка В.В. в інтересах ОСОБА1, адвоката Мартиненка І.О. в інтересах ОСОБА2, адвоката Глотова Ю.О. в інтересах ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5 на дії судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. під час розгляду справи № 991/7266/20 встановлено відомості, які можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «в», «г», «д» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисного або внаслідок недбалості: істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; порушення засад гласності і відкритості судового процесу; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; порушення правил щодо відводу (самовідводу); умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Зазначене є підставою для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

ухвалила:

 

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вищого антикорупційного суду Біцюка Андрія Володимировича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя                                                     В.В. Шапран

 

Члени Першої Дисциплінарної                                               

палати Вищої ради правосуддя                                       Н.С. Краснощокова

 

 

                                                                                              Т.С. Розваляєва

 

 

                                                                                                 С.Б. Шелест