Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Дар’ї Ігорівни на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 листопада 2024 року № 3324/1дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 3 грудня 2024 року (вх. № 3939/0/6-24) надійшла скарга судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – дисциплінарна палата, Перша Дисциплінарна палата) від 18 листопада 2024 року № 3324/1дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 3 грудня 2024 року скаргу судді передано члену Вищої ради правосуддя Лук’янову Д.В. для проведення перевірки.

Скарга судді Сакун Д.І. подана з дотриманням вимог, установлених статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», у тому числі щодо строку звернення зі скаргою (з урахуванням дати фактичного подання скарги до відділення поштового зв’язку відповідно до інформації за результатами відстеження трек-номера поштового відправлення на офіційному сайті Акціонерного товариства «Укрпошта»).

Сакун Дар’я Ігорівна Указом Президента України від 7 листопада 2013 року № 620/2013 призначена на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 14 січня 2020 року № 7/2020 призначена суддею Звенигородського районного суду Черкаської області.

Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. та скаржник Маселко Р.А. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначена інформація оприлюднена на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 4 березня 2025 року № 406/0/15-25 задоволено заяву члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. про самовідвід від участі в розгляді скарги судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 листопада 2024 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

У засідання Вищої ради правосуддя 4 березня 2025 року суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. не прибула, належним чином повідомлена про розгляд скарги, заяви про відкладення розгляду не подавала.

За результатами перевірки скарги судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. член Вищої ради правосуддя Лук’янов Д.В. запропонував залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 листопада 2024 року № 3324/1дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І.

Вища рада правосуддя, дослідивши скаргу судді Сакун Д.І., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., установила таке.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави для відкриття дисциплінарної справи

19 листопада 2021 року до Вищої ради правосуддя (вх. № М-4515/47/7-21) надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. на дії судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. під час розгляду справи № 694/1505/21 щодо вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі ­– КУпАП).

У дисциплінарній скарзі скаржник зазначив, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння (стаття 130 КУпАП) є одним із найнебезпечніших видів адміністративних правопорушень. Їх суспільна небезпека є такою значною, а наслідки дорожньо-транспортних пригод такими трагічними, що і громадськість, і законодавець чітко визначились з необхідністю посилювати відповідальність за ці порушення.

6 лютого 2021 року Верховна Рада України внесла зміни до статті 21 КУпАП щодо неможливості її застосування до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, відповідні зміни набрали чинності 17 березня 2021 року.

На переконання скаржника, суддя Сакун Д.І. під час розгляду справи № 694/1505/21, з урахуванням принципу дії закону в часі, не могла застосовувати положення статті 21 КУпАП, оскільки правопорушення було вчинено в серпні 2021 року, тобто після набрання чинності змінами до статті 21 КУпАП.

Дії судді кваліфіковано скаржником як грубе порушення закону, що призвело до негативних наслідків у вигляді: збитків бюджету у зв’язку з несплатою правопорушником штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП; невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами; підриву авторитету та довіри до судової влади.

З огляду на викладене скаржник просив притягнути суддю Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. до дисциплінарної відповідальності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 12 серпня 2024 року № 2436/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. у зв’язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Фактичні обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

Перша Дисциплінарна палата за результатами оцінки дій судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановила, що суддя прийняла постанову про звільнення особи від адміністративної відповідальності та закрила провадження у справі за таких обставин.

До провадження судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. надійшли матеріали справи № 694/1505/21 щодо вчинення ОСОБА1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 15 серпня 2021 року об 11:05 ОСОБА1 керував мотоциклом марки «MUSSTANG МТ-125-8», державний номерний знак ____, на проспекті Шевченка в місті Звенигородці у стані алкогольного сп’яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху (далі – ПДР), тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

Під час розгляду справи в суді ОСОБА1 подав клопотання про передачу його на поруки Громадській організації «Атлет», яке мотивоване тим, що він перебуває у скрутному матеріальному становищі і покладення на нього штрафу буде для нього вкрай обтяжливим, загрожуватиме голодом та зубожінням, просив поставитись до нього поблажливо та передати його на поруки громадській організації.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2021 року ОСОБА1 звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, передано матеріали справи на розгляд громадської організації «Атлет» для застосування заходів громадського впливу, а провадження в адміністративній справі закрито. Зобов’язано Громадську організацію «Атлет» на виконання вимог статті 21 КУпАП повідомити Звенигородський районний суд Черкаської області про вжиті заходи громадського впливу, що були застосовані до ОСОБА1, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання матеріалів (суддя – Сакун Д.І.).

У мотивувальній частині постанови суддя Сакун Д.І. зазначила: «Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення ОСОБА1, вважаю, що в діях останнього вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведена та підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне порушення серії ДПР18 № 247954 від 15.08.2021 року;

- висновком щодо результатів медичного огляду, з якого вбачається, що вміст алкоголю становить 0.44%;

- відеозаписом, який долучений до матеріалів справи.

В якості пом’якшуючих відповідальність правопорушника обставин є щире каяття винного. Обтяжуючих відповідальність правопорушника обставин не вбачається».

Суддя Сакун Д.І. під час ухвалення рішення також урахувала надані суду клопотання громадської організації «Атлет», протокол зборів цієї організації, пенсійне посвідчення та копії даних медичної карти, відповідно до яких ОСОБА1 є пенсіонером та тяжко хворіє, характеристику, відповідно до якої ОСОБА1 характеризується позитивно.

Ураховуючи те, що правопорушник уперше притягується до адміністративної відповідальності, суддя Сакун Д.І. дійшла висновку, що достатнім заходом впливу на правопорушника буде передача його на поруки, що сприятиме вихованню особи, яка вчинила правопорушення, що і реалізує в цьому випадку виховну функцію.

У письмових поясненнях, наданих дисциплінарній палаті, суддя Сакун Д.І. зазначила, що мотиви прийняття 11 листопада 2021 року постанови у справі № 694/1505/21 зазначила в мотивувальній частині цієї постанови. Під час ухвалення такого рішення вона керувалася внутрішнім переконанням, оскільки адміністративна відповідальність має подвійну мету – захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття, яка реалізується, зокрема, не тільки через репресивно-каральну функцію адміністративної відповідальності, а й через запобіжно-виховну. Суддя зазначила, що під час прийняття такого рішення врахувала характер вчиненого правопорушення (незначний вміст алкоголю – 0,44 проміле), визнання ОСОБА1 своєї вини, щире каяття, його особу (пенсійний вік, невеликий розмір пенсії, наявність тяжких захворювань, позитивні характеристики, активну громадську позицію, а саме участь у спортивній громадській організації).

Крім цього, суддя Сакун Д.І. зауважила, що під час розгляду справи № 694/1505/24 застосувала положення статті 21 КУпАП внаслідок прикрої помилки, без будь-якого прямого умислу, через неуважність, якій «сприяє» надмірне навантаження, прийняття справедливого і правильного рішення по суті не призвело до будь-яких негативних наслідків, а навпаки, підвищило рівень довіри до судової влади. Суддя Сакун Д.І. звернула увагу, що в зазначеній справі в порядку виконання було перевірено здійснення заходів виховного характеру організацією, якій ОСОБА1 передано на поруки.

Суддя Сакун Д.І. також акцентувала на тому, що таку нетипову для неї поведінку допустила внаслідок значного навантаження, оскільки у 2021 році вона була єдиною суддею у Звенигородському районному суді Черкаської області «з повноваженнями» (при штатній чисельності 5 суддів) та, окрім цього, виконувала адміністративні функції. Суддя Сакун Д.І. зазначила, що виконувала та виконує обов’язки слідчого судді. Звенигородський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Черкаській області знаходиться в місті Звенигородці, межі його територіальної юрисдикції поширюються на більше ніж п’ять районів Черкаської області, у зв’язку із чим суддя щодня розглядала значну кількість клопотань органів досудового розслідування про надання дозволу на проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальних провадженнях, особливості розгляду яких зумовлені насамперед стислими строками розгляду справ та їх значущістю для суспільства. Зазначені обставини призвели до несвоєчасного ознайомлення зі змінами в законодавстві.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 листопада 2024 року № 3324/1дп/15-24 суддю Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Проаналізувавши дії судді Сакун Д.І., Перша Дисциплінарна палата встановила, що всупереч вимогам статей 252, 280 КУпАП суддя в постанові від 11 листопада 2021 року не навела належних співвідносних мотивів застосування приписів статті 21 КУпАП (у редакції, яка діяла до 17 березня 2021 року та положення якої втратили чинність на день вчинення особою правопорушення).

Перша Дисциплінарна палата встановила наявність у діях судді Сакун Д.І. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Дисциплінарна палата критично поставилась до пояснень судді, що під час розгляду справи № 694/1505/24 вона застосувала положення статті 21 КУпАП внаслідок прикрої помилки, без будь-якого прямого умислу, внаслідок неуважності, якій «сприяє» надмірне навантаження, а прийняття справедливого і правильного рішення по суті не призвело б до будь-яких негативних наслідків, а навпаки, підвищило рівень довіри до судової влади, з урахуванням обставин справи, оскільки такі пояснення судді, за висновком дисциплінарного органу, не спростовують вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За висновком дисциплінарної палати такі пояснення судді не узгоджуються із завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, визначеними статтею 245 КУпАП.

Під час ухвалення рішення в дисциплінарній справі дисциплінарна палата урахувала, що з інформації, яку надав Звенигородський районний суд Черкаської області (лист суду від 30 серпня 2024 року № 1/238/2024) у 2021 році у провадженні судді Сакун Д.І. перебувало 109 справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 130 КУпАП, у трьох із яких суддя з 17 березня 2021 року закрила провадження у зв’язку зі звільненням осіб від адміністративної відповідальності з переданням матеріалів справ на розгляд громадської організації або трудового колективу (стаття 21 КУпАП).

Обираючи вид дисциплінарного стягнення, Перша Дисциплінарна палата врахувала обставини та характер дисциплінарного проступку судді, ступінь її вини, позитивну характеристику, а також те, що раніше вона до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

Узагальнені доводи скарги судді на рішення Першої Дисциплінарної палати

Не погоджуючись із рішенням Першої Дисциплінарної палати, суддя Сакун Д.І. подала скаргу, у якій просила скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 листопада 2024 року № 3324/1дп/15-24 та ухвалити нове рішення про відмову у притягненні її до дисциплінарної відповідальності.

Обґрунтовуючи підстави для скасування рішення дисциплінарного органу, суддя зазначила, що зроблені Першою Дисциплінарною палатою висновки як щодо фактичних обставин справи № 694/1505/21, так і щодо наявності в її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору), є помилковими.

Не заперечуючи факту помилковості застосування положень частини першої статті 21 КУпАП щодо ОСОБА1 під час прийняття 11 листопада 2021 року постанови у справі № 694/1505/21, суддя просить належним чином врахувати, що вона допустила такі дії неумисно, оскільки під час ухвалення судового рішення використовувала друкований примірник КУпАП у редакції станом на 1 січня 2021 року та у зв’язку із тривалим, зокрема упродовж декількох років, надмірним навантаженням не змогла відстежити змін до законодавства в цій частині, унаслідок чого припустилася суддівської помилки.

Спростовуючи висновки дисциплінарної палати щодо невмотивованості ухваленого нею судового рішення, суддя Сакун Д.І. зазначила, що зі змісту постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2021 року у справі № 694/1505/21 навіть з точки зору стороннього спостерігача безумовно вбачається, що в ній достатньою мірою викладено мотиви та наведено висновки щодо доведеності винуватості особи, стосовно якої розглядаються матеріали за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та про наявність у її діях складу такого адміністративного правопорушення, що загалом відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП. Зі змісту постанови очевидно, що вона не мала на меті навести мотиви застосування частини першої статті 21 КУпАП у редакції, яка діяла до 17 березня 2021 року, не зважаючи на однозначну заборону її застосування в разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, а мотиви застосування положень частини першої статті 21 КУпАП є характерними для правового регулювання її застосування до 17 березня 2021 року. При цьому суддя акцентує на тому, що наведення в постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 694/1505/21 додаткових мотивів щодо можливості застосування положень частини першої статті 21 КУпАП у редакції, яка діяла до 16 березня 2021 року, за жодних обставин не могло б виправдати порушення встановленої законодавчої заборони і не покращило б якості ухваленого судового рішення.

Суддя Сакун Д.І. також просить урахувати, що вона прийняла постанову в період надмірного рівня судового навантаження. Обґрунтовуючи таку позицію, суддя зазначила, що відповідно до загальнодоступної інформації, яка розміщена на офіційному сайті Ради суддів України, упродовж 2021 року на розгляд до Звенигородського районного суду Черкаської області, у якому лише в неї були повноваження щодо здійснення правосуддя, надійшло 2365 справ різних категорій, в тому числі тих, які належать до повноважень слідчого судді (територіальна юрисдикція СВ Звенигородського РВП ГУНП у Черкаській області поширюється на 5 колишніх районів Черкаської області, які охоплюють 1/4 площі всієї Черкаської області) та підлягають невідкладному розгляду чи розгляду в максимально стислі строки (https://rsu.gov.ua/mzs-2021-maps), що фактично втричі перевищує нормативне навантаження на суддю.

З огляду на викладене суддя Сакун Д.І. вважає, що відсутні підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки її дії характеризуються як суддівська помилка, просить рішення дисциплінарного органу скасувати.

Позиція Вищої ради правосуддя

Перевіривши доводи скарги, зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Водночас, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом відповідно до вимог статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Підпунктом «а» пункту 2.9 ПДР визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції, чинній на день вчинення ОСОБА1 правопорушення) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Законодавець позиціонує транспортний засіб як джерело підвищеної небезпеки (стаття 1187 Цивільного кодексу України), його експлуатація завжди пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, безпеки довкілля, тому особа, яка володіє чи користується транспортним засобом, не може використовувати його на шкоду правам і свободам громадян, інтересам суспільства.

Системний аналіз зазначених вище приписів законодавства свідчить також про те, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпечністю, у зв’язку із чим санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в інших випадках, передбачених КУпАП.

З-поміж іншого, саме характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення. Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за своїм складом є формальним, а диспозиція цієї статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за сам факт вчинення діяння. Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Водночас наслідком вчинення дій, які утворюють склад кримінального правопорушення, може бути реальна шкода охоронюваним суспільним інтересам, зокрема заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю потерпілого або заподіяння смерті потерпілому.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до частини другої статті 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

Частиною першою статті 21 КУпАП (у редакції, чинній до 17 березня 2021 року) передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Водночас Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, частину першу статті 21 КУпАП після слів «крім посадової особи» доповнено словами і цифрами «та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130».

Обґрунтовуючи наявність у діях судді Сакун Д.І. складу дисциплінарного проступку, Перша Дисциплінарна палата зауважувала, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (стаття 8 КУпАП).

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 суддя зобов’язана була врахувати особливості дії норм КУпАП у часі та застосувати правове регулювання, яке існувало на час вчинення особою правопорушення, тобто станом на 15 серпня 2021 року.

Частиною першою статті 21 КУпАП (у редакції, чинній на день вчинення ОСОБА1 правопорушення) визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Отже, на день прийняття суддею Сакун Д.І. постанови суду від 11 листопада 2021 року у справі № 694/1505/21 приписи частини першої статті 21 КУпАП чітко, однозначно вказували на заборону їх застосування у разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Прийнята судом постанова, якою особу звільнено від відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, має містити переконливу відповідь на запитання, чому індивідуальні права та інтереси конкретної особи (з урахуванням її особистих якостей, активної громадської позиції, яка полягає в участі у спортивній громадській організації) превалюють над публічними (суспільними) інтересами щодо невідворотності відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, яке становить підвищену суспільну небезпеку, та яким чином застосування судом виключної (у цьому випадку така підстава не могла бути застосована судом в силу закону) підстави для звільнення від відповідальності у виді передачі матеріалів на розгляд громадської організації сприятиме перевихованню особи, в тому числі з метою запобігання керування джерелом підвищеної небезпеки у стані алкогольного сп’яніння.

Відсутність негативних наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, тому постанова суду, якою особу звільнено від встановленої законом відповідальності, має містити переконливі аргументи, які свідчили б про дотримання судом вимог «справедливого балансу» під час розгляду справи.

Незазначення в постанові суду зазначених вище мотивів свідчить про неналежне виконання суддею Сакун Д.І. вимог статей 252, 280 КУпАП. Значний рівень судового навантаження не є тією обставиною, що виправдовує дії судді в цій частині.

Отже, за результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата дійшла обґрунтованого, підтвердженого належними доказами висновку, що під час здійснення правосуддя у справі суддя Сакун Д.І. грубо порушила вимоги статей 252, 280 КУпАП, що унеможливило виконання передбачених КУпАП завдань, якими, зокрема, є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності та виховання громадян, зокрема й осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 130 цього Кодексу, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Дії судді містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги судді дійшла висновку, що Перша Дисциплінарна палата обґрунтовано встановила наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Передбачені статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для скасування рішення дисциплінарної палати, відсутні.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 листопада 2024 року № 3324/1дп/15-24 про притягнення судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Дар’ї Ігорівни до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя