Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., Саліхова В.В., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Служби безпеки України стосовно судді Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчука Івана Вікторовича,

 

встановила:

 

20 червня 2024 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 350/0/13-24) надійшла дисциплінарна скарга Служби безпеки України щодо дисциплінарного проступку судді Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчука І.В.

У дисциплінарній скарзі зазначено, що співробітники управління патрульної поліції в Чернівецькій області стосовно судді ОСОБА1 неодноразово складали протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Вказане підтверджується інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зокрема, Шевченківський районний суд міста Чернівці постановою від 8 лютого 2024 року визнав ОСОБА1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та призначив стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Чернівецький апеляційний суд постановою від 11 березня 2024 року рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці у справі № 727/12229/23 залишив без змін.

Крім того, скаржник зазначає, що 11 січня 2024 року близько 18:00 ОСОБА1 під час руху на власному автотранспорті марки «Honda Pilot», д. н. з. ____, здійснив два постріли з пневматичної зброї в сторону транспортного засобу марки «Ford Focus» д. н. з. ____, за кермом якого перебувала його колишня співмешканка ОСОБА2 та у якому була її дитина. ОСОБА1 місце події покинув. За цим фактом слідчий відділ Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Хмельницькому (з дислокацією в місті Чернівці) зареєстрував кримінальне провадження № ____ від 12 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Ураховуючи наведене вище, Служба безпеки України вважає, що суддя Оленчук І.В. допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

 

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 16 жовтня 2024 року № 3032/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Оленчука І.В., оскільки відомості, встановлені під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги Служби безпеки України, можуть свідчити про наявність у діях судді Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчука І.В. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно й у належний спосіб повідомила суддю Оленчука І.В. та скаржника – Службу безпеки України – про дату та час засідання шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану, з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржниці, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржнику запропоновано взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції.

На засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 5 березня 2025 року, з’явилися суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчук І.В. та його представник – адвокат Усманов М.А.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчука І.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

Відомості, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

 

Оленчук Іван Вікторович Указом Президента України від 11 березня 2011 року № 282/2011 призначений на посаду судді Новоселицького районного суду Чернівецької області строком на п’ять років, Указом Президента України від 7 вересня 2018 року № 272/2018 призначений на посаду судді Новоселицького районного суду Чернівецької області.

 

Справа № 727/12229/23 про вчинення ОСОБА1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (провадження № 3/727/2/24)

 

На виконання запиту члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В. Новоселицький районний суд Чернівецької області надав оригінал справи № 727/12229/23 про вчинення ОСОБА1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (провадження № 3/727/2/24).

Із оригіналу справи № 727/12229/23 вбачається, що 13 листопада 2023 року до Шевченківського районного суду міста Чернівці надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № ____ від 8 листопада 2023 року, у якому зазначено, що ОСОБА1 8 листопада 2023 року о 00:20 в місті Чернівці на вулиці Небесної Сотні, 19-в керував транспортним засобом марки «Honda Pilot», д. н. з. ____, з явними ознаками алкогольного сп’яніння. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху (далі – ПДР), тобто вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. ОСОБА1 відмовився від надання пояснень та підписання цього протоколу.

Оригінал судової справи містить акти огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд, відповідно до яких у ОСОБА1 були наявні ознаки алкогольного сп’яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, порушення координації рухів, які передбачено пунктом 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 9 листопада 2015 року № 1452/735, однак від огляду на стан сп’яніння він відмовився.

Оригінал справи № 727/12229/23 містить також CD-диск із відеозаписами нагрудних реєстраторів поліцейських № 476886, № 230428.

Із відеозапису нагрудного реєстратора поліцейського № 476886 установлено, що 8 листопада 2023 року, під час дії комендантської години, поліцейські зупинили автомобіль під керуванням судді Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА1.

Згідно з відеозаписом, о 00:24 працівник поліції вказує судді ОСОБА1 про виявлені ознаки алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, координації рухів.

Поліцейські запропонували судді ОСОБА1 пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі.

Суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА1 спочатку погодився пройти огляд на місці, самостійно обрав мундштук, який розпакував. Поліцейський неодноразово роз’яснював судді ОСОБА1 порядок застосування приладу «Драгер», однак, як убачається з відеозапису, суддя порушував такий порядок, зокрема притримуючи рукою трубку між приладом і закінченням мундштука.

На такі порушення неодноразово вказував поліцейський, оцінивши дії ОСОБА1 як фактичне ухилення та відмову від проходження огляду на стан сп’яніння на місці, а тому неодноразово пропонував судді пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння у закладі охорони здоров’я.

Водій відмовився пройти огляд у медичному закладі, мотивуючи це відсутністю часу, та неодноразово вказував поліцейським, щоб «оформляли відмову та складали матеріали» за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння.

Відеозапис свідчить, що після цього судді Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА1 було роз’яснено права, передбачені законом, та повідомлено, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння.

Під час складання вказаного вище протоколу суддя ОСОБА1 покинув місце події, про що не повідомив працівників поліції.

 

Шевченківський районний суд міста Чернівці постановою від 8 лютого 2024 року у справі № 727/12229/23 визнав ОСОБА1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, призначив стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Як зазначено в судовому рішенні, винуватість ОСОБА1 підтверджується вивченими під час вирішення справи про адміністративне правопорушення відеоматеріалами з нагрудних реєстраторів № 476886, № 230428, які повністю підтверджують події та обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № ____ від 8 листопада 2023 року, а також підтверджується: актом огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, від проходження якого ОСОБА1 відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, згідно з яким ОСОБА1 8 листопада 2023 року о 00:33 було направлено до обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний наркологічний диспансер» для визначення стану сп’яніння; від проходження огляду ОСОБА1 відмовився.

Не погоджуючись з постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 8 лютого 2024 року у справі № 727/12229/23, ОСОБА1 19 лютого 2024 року подав апеляційну скаргу.

Чернівецький апеляційний суд постановою від 11 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА1 залишив без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Чернівці від 8 лютого 2024 року у справі № 727/12229/23, якою ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, – без змін.

 

На запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В. надійшли письмові пояснення працівників поліції, які були присутні 8 листопада 2023 року під час зупинки транспортного засобу марки «Honda Pilot», д. н. з. ____, та складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № ____.

Із зазначених вище письмових пояснень установлено, що поліцейські управління патрульної поліції в Чернівецькій області, патрулюючи у складі екіпажу «Сатурн 103» на вулиці Небесної Сотні, 19-в, у місті Чернівці, 8 листопада 2023 року близько 00:20 (під час комендантської години) зупинили автомобіль «Honda Pilot», який належав водієві ОСОБА1. Під час перевірки документів та розмови з водієм поліцейські помітили явні ознаки алкогольного сп’яніння: сильний запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення та координації рухів.

Водію було запропоновано пройти огляд на стан сп’яніння як на місці, так і в медичному закладі, однак ОСОБА1 відмовився від проходження таких оглядів, що є порушенням пункту 2.5 ПДР. З огляду на це поліцейські встановили наявність у діях ОСОБА1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Як вказують у письмових поясненнях працівники поліції, під час оформлення адміністративних матеріалів водій ОСОБА1 зник з місця події, намагаючись уникнути відповідальності.

Кримінальне провадження № ____ від 12 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України

На запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В. 6 грудня 2024 року Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому (далі – ТУ ДБР у місті Хмельницькому), повідомило, що слідчі п’ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Чернівцях) ТУ ДБР у місті Хмельницькому за процесуального керівництва прокурорів Чернівецької обласної прокуратури проводять досудове розслідування в кримінальному провадженні № ____ від 11 січня 2024 року, зареєстроване за заявою (повідомленням) ОСОБА2, за фактами хуліганства, вчиненого із застосуванням зброї, тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 296 КК України.

Наголошено, що станом на день надання відповіді (6 грудня 2024 року) досудове розслідування триває, а в зазначеному вище кримінальному провадженні жодній особі, в тому числі ОСОБА1, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не повідомлялося.

Крім того, Управління контролю за обігом зброї Національної поліції України на запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В. повідомила, що станом на 13 грудня 2024 року відповідно до даних автоматизованих обліків, які формують (наповнюють та підтримують в актуальному стані) органи поліції та до яких поліцейським уповноваженим підрозділам з контролю за обігом зброї у необхідному для виконання повноважень обсязі надано доступ, громадянин Оленчук І.В. на обліку як власник мисливської, вогнепальної, холодної, охолощеної, пневматичної, нагородної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, газових пістолетів (револьверів) не перебуває.

Зазначено також, що Оленчук І.В. не звертався до Управління контролю за обігом зброї Національної поліції України та уповноважених підрозділів з контролю за обігом зброї Головних управлінь Національної поліції в областях та місті Києві з питань отримання передбачених чинним законодавством України дозволів на придбання, зберігання, перевезення, використання предметів / виробів та / або матеріалів / речовин, на які поширюється дія дозвільної системи.

 

Відповідно до положень частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатує, що під час розгляду дисциплінарної справи встановлено відсутність чітких та переконливих доказів щодо можливої причетності судді Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА1 до кримінального провадження № ____ від 12 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України.

 

Письмові та усні пояснення судді Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчука І.В. та адвоката Усманов М.А.

 

У письмових поясненнях від 12 липня 2024 року та додаткових письмових поясненнях від 28 жовтня 2024 року, які надав суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчук І.В., вказано, що стосовно нього протягом тривалого часу вчиняються дії, метою яких є неодноразові спроби притягнення його як водія та учасника дорожнього руху, до відповідальності. Суддя Оленчук І.В. також акцентував на тому, що стосовно нього було складено низкупостанов та протоколів щодо порушення ним ПДР, провадження за якими були закриті відповідними та вмотивованими рішеннями суду та були оскаржені в передбаченому законом порядку, що, на думку судді, також свідчить про здійснення відповідного тиску на нього як на посадову особу.

Що стосується постанови Шевченківського районного суду міста Чернівці від 8 лютого 2024 року у справі №727/12229/23, суддя Оленчук І.В. вважає її незаконною та жодним чином не вмотивованою, розгляд цієї постанови здійснено без його участі як особи, щодо якої складено адміністративні матеріали, не взято до уваги фактичні обставини, що мали місце на час її складання, внаслідок чого його було піддано адміністративній відповідальності.

При цьому суддя звернув увагу на те, що працівники патрульної поліції до протоколу про адміністративне правопорушення внесли неправдиві відомості щодо його відмови від проходження огляду на стан сп’яніння, оскільки насправді він не відмовлявся від такого огляду, а натомість, на вимогу інспекторів поліції, чотири рази був освідчений за допомогою спеціального пристрою – алкотестера «Drager», на місці зупинки, що також було встановлено та зазначено суддею першої інстанції під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Жодної відмови або інших дій, які могли б свідчити про таку відмову, він не вчиняв, а тому вважає, що суддя Шевченківського районного суду міста Чернівці розглянув справу без встановлення дійсних, фактичних обставин події.

Суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчук І.В. повідомив, що ОСОБА1 подавав апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду. Зауважив, що під час апеляційного провадження пояснив свою поведінку 8 листопада 2023 року крайньою необхідністю – потребою в наданні допомоги хворій матері, на підтвердження чого надав відповідні медичні документи.

Однак, ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги його доводи та пояснення, а лише обмежився відомостями із самого протоколу.

Оскільки рішення апеляційної інстанції є остаточним і не може бути оскаржене до вищої інстанції, ОСОБА1 був позбавлений подальшої можливості довести дійсні фактичні обставини події, протиправність дій поліції та незаконність і необґрунтованість ухваленого судового рішення.

 

Що стосується реєстрації кримінального провадження за фактом вчинення хуліганських дій, щодо яких слідчий відділ ТУ ДБР в м. Хмельницькому зареєстрував кримінальне провадження № ____ від 12 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України, суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчук І.В. повідомив, що це провадження зареєстровано винятково за заявою його колишньої співмешканки – ОСОБА2, з якою він припинив стосунки, між ними існують неприязні відносини. До події, що вказана в її заяві, він не має жодного стосунку.

Суддя також зазначив, що йому не було пред’явлено жодної підозри, його навіть не було допитано як свідка, а тому сам факт реєстрації кримінального провадження за заявою особи, з якою він перебуває у складних та неприязних відносинах, не може розглядатись як обставина щодо його поведінки чи порушення ним норм суддівської етики.

 

У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 5 березня 2025 року суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчука І.В. та його представник – адвоката Усманов М.А. підтримали надані раніше суддею Оленчуком І.В. письмові пояснення.

 

Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

 

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип остаточності судового рішення, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії», § 61).

Дисциплінарний орган не може переоцінювати встановлені постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 8 лютого 2024 року у справі № 727/12229/23 (залишена без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 березня 2024 року) обставини відмови судді Оленчука І.В. від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку (порушення вимоги пункту 2.5 ПДР), а отже, вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки буде порушено принцип правової певності та зведено нанівець увесь судовий розгляд, що завершився ухваленням остаточного та обов’язкового рішення, що не узгоджується з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

 

Абзацами другим, четвертим частини п’ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов’язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з положеннями статті 52 цього Закону одним із таких органів державного контролю є Національна поліція.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов’язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, які він дає в межах своєї компетенції, передбаченої чинним законодавством, ПДР та іншими нормативними актами.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров’я та Держспоживстандартом.

Пунктом 2.5 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами), визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, водій зобов’язаний виконувати обов’язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і ПДР, зокрема, виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме огляд на стан сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння на вимогу працівників поліції є його обов’язком.

 

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно зі статтями 1, 3 розділу I Кодексу суддівської етики суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді, а також усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів.

У пункті 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 цього Висновку).

Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а також в особистому житті.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що встановлені постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 8 лютого 2024 року у справі № 727/12229/23 обставини відмови судді Оленчука І.В. від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку, а отже, вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, свідчать про наявність в діях судді Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчука І.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Зазначений строк стосовно вчиненого суддею Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчуком І.В. проступку не закінчився.

Відомості про притягнення судді Оленчука І.В. до дисциплінарної відповідальності відсутні.

Згідно з характеристикою, яку надав голова Новоселицького районного суду Чернівецької області, за час роботи на посаді судді Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчук І.В. зарекомендував себе досвідченим та кваліфікованим юристом, до виконання своїх повноважень ставиться сумлінно і добросовісно, у роботі принциповий, відповідальний, вимогливий до себе і підлеглих, правильно застосовує норми матеріального та процесуального права, що позитивно впливає на оперативність та якість розгляду судових справ.

Відповідно до відомостей, що містяться в суддівському досьє, суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчук І.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

На офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя (www.hcj.gov.ua) відсутні відомості щодо притягнення судді Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчука І.В. до дисциплінарної відповідальності.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Оленчука І.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує характер допущеного порушення, позитивну характеристику судді, значний стаж роботи Оленчука І.В. на посаді судді, відсутність дисциплінарних стягнень.

Згідно із частиною четвертою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону. Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.

Стаття 9 Конституції України, стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори України» визначають, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Необхідність урахування принципу пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідає принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Принцип пропорційності є одним із елементів верховенства права, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ для того, щоб втручання було виправданим, воно має бути «встановленим законом», переслідувати одну або більше легітимних цілей та бути «необхідним в демократичному суспільстві», тобто пропорційним переслідуваній меті.

Відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку необхідно вирішувати питання пропорційності з урахуванням обставин справи, оскільки в одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

У рішенні ЄСПЛ «Маноле проти Республіки Молдова» від 18 липня 2023 року суд зазначив, що звільнення заявниці було єдиним покаранням, яке могло бути застосоване на той час. Це була дуже жорстка міра покарання. Крім того, санкція не послідувала за іншими заходами, вжитими щодо заявниці раніше. Відповідні міжнародні документи та висновки, а також законодавство та практика держав-членів Ради Європи передбачають, що тест на пропорційність також повинен оцінювати суворість санкції, обраної з ряду доступних санкцій, щодо змісту та контексту оскаржуваних зауважень.

Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема етичні норми, несумісну з посадою поведінку та неупередженість (пункт 74), шкала дисциплінарних санкцій стосовно судді має відповідати принципу пропорційності.

Будь-яке дисциплінарне стягнення, що накладається на суддю, має бути пропорційним. Звільнення судді має відбуватися лише як крайній захід у винятково серйозних випадках (Висновок № 27 (2024) про дисциплінарну відповідальність суддів Консультативної ради європейських суддів).

З огляду на закріплені в законі особливості статусу Вищої ради правосуддя як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування, а також на ті завдання, які покладено на нього в силу такого статусу, обрання виду і характеру стягнення за результатами дисциплінарного провадження щодо судді, в тому числі вирішення питання щодо його пропорційності, належить до виключної компетенції цього органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19).

Положеннями пункту 5.1 статті 5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, на яку, зокрема, посилався ЄСПЛ у рішенні у справі «Олександр Волков проти України», встановлено, що шкала санкцій, яка може застосовуватися до суддів, визначається в законі та повинна відповідати принципу пропорційності.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено шість видів дисциплінарних стягнень, які дають змогу застосовувати до суддів дисциплінарні санкції з урахуванням принципу пропорційності. Застосування цього принципу передбачає також урахування обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, перелік яких не є вичерпним.

На переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, застосування до судді Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчука І.В. дисциплінарних стягнень, передбачених пунктами 5, 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не відповідатиме легітимній меті та не є пропорційним переслідуваній меті.

Ураховуючи характер та зміст дисциплінарного проступку, який допустив суддя Оленчук І.В., ступінь його вини, беручи до уваги позитивну характеристику судді Оленчука І.В., значний стаж роботи на посаді судді та відсутність відомостей щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчука І.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове на шість місяців відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та доброчесності з подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Новоселицького районного суду Чернівецької області Оленчука Івана Вікторовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та доброчесності з подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, установлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

 Члени Другої Дисциплінарної палати