Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Хустського районного суду Закарпатської області Савицького Сергія Анатолійовича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 вересня 2024 року № 2799/3дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 22 жовтня 2024 року (вх. № 3605/0/6-24) надійшла скарга судді Хустського районного суду Закарпатської області Савицького С.А. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі також – Дисциплінарна палата) від 25 вересня 2024 року № 2799/3дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 22 жовтня 2024 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю.

Скаргу подано з дотриманням вимог та у строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами перевірки зазначеної скарги з доповненнями член Вищої ради правосуддя Бурлаков С.Ю. дійшов висновку про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 вересня 2024 року № 2799/3дп/15-24.

Суддя Савицький С.А., Буртник Х.В., повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги судді Савицького С.А. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 вересня 2024 року № 2799/3дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

6 березня 2025 року на засідання Вищої ради правосуддя прибув представник судді Савицького С.А. – адвокат Юрченко Ю.Б.

Суддя Савицький С.А., та скаржниця – Буртник Х.В. у засідання Вищої ради правосуддя не з’явилися.

У засіданні представником судді – адвокатом Юрченком Ю.Б., заявлено клопотання про продовження перерви в розгляді скарги судді Хустського районного суду Закарпатської області Савицького С.А. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі також – Дисциплінарна палата) від 25 вересня 2024 року № 2799/3дп/15-24, з метою забезпечення участі судді в засіданні Вищої ради правосуддя.

Окрім цього, адвокатом подано клопотання про зупинення розгляду зазначеної скарги судді Савицького С.А., до моменту вирішення Закарпатським апеляційним судом справи № 309/1690/24 про скасування постанови Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 січня 2025 року стосовно повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Як доказ, адвокат Юрченко Ю.Б. надав апеляційну скаргу на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 січня 2025 року та витяг з офіційного вебпорталу «Судова влада України» з інформацією про перебування справи № 309/1690/24 на розгляді в Закарпатському апеляційному судді.

Вищою радою правосуддя у задоволенні вказаних клопотань, було відмовлено. Вказані документи долучено до матеріалів справи.

Вища рада правосуддя, дослідивши скаргу судді Савицького С.А., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., представника судді Савицького С.А. – адвоката Юрченка Ю.Б., встановила таке.

Відомості про суддю

Савицький Сергій Анатолійович Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 32 призначений суддею Хустського районного суду Закарпатської області, Постановою Верховної Ради України від 4 березня 2010 року № 1943-VI обраний на посаду судді цього суду безстроково.

У характеристиці, яку надав голова Хустського районного суду Закарпатської області Кемінь В.Д., зазначено: «За час роботи на посаді судді Савицький С.А. зарекомендував себе юридично грамотним працівником, забезпечує якісний розгляд судових справ. Постійно підвищує професійний рівень кваліфікації, стежить за змінами в чинному законодавстві, знає організацію роботи в діловодстві судді». Недоліком в роботі судді Савицького С.А. є випадки порушення строків розгляду справ. Притягався до дисциплінарної відповідальності.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати розгляду

До Вищої ради правосуддя 6 травня 2024 року (вх. № Б-12/27/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. на неналежну поведінку судді Хустського районного суду Закарпатської області Савицького С.А.

Скаржник стверджував, що 14 березня 2024 року в засобах масової інформації оприлюднено матеріал, що «суддю Хустського районного суду зупинили п’яним за кермом». З інформації, на вебпорталі «Судова влада України» їй стало відомо, що 15 квітня 2024 року до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшли матеріали про вчинення суддею Хустського районного суду Закарпатської області Савицьким С.А. адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Судове засідання у вказаній справі призначено до розгляду на 3 травня 2024 року.

Зазначена поведінка судді Савицького С.А. порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, дискредитує посаду судді та може свідчити про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 липня 2024 року № 2085/3дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Хустського районного суду Закарпатської області Савицького С.А. з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

За результатами розгляду дисциплінарної справи рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 вересня 2024 року № 2799/3дп/15-24 суддю Хустського районного суду Закарпатської області Савицького С.А. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Фактичні обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

Як встановлено Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, відповідно до Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 червня 2024 року Савицького С.А. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (справа № 309/1690/24).

Із цієї постанови вбачається, що 14 березня 2024 року о 08 год 43 хв у місті Хусті, на вулиці Свободи водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mitsubishi Pajero Sport», номерний знак НОМЕР_1, у стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер». Згідно з результатами огляду – показник алкоголю – 0,73 проміле, у зв’язку з чим ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, за що встановлено відповідальність передбачену частиною першою статті 130 КУпАП.

Зазначена у протоколі поліції та постанові суду інформація збігається з обставинами, які зафіксовані на нагрудні камери працівників поліції, один із записів яких досліджувався у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Зокрема, працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», також було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння в медичному закладі. ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння в медичному закладі, однак згодом погодився і пройшов огляд на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», який виявив результат – показник алкоголю – 0,73 проміле. Після отримання результату ОСОБА_1 заявив працівникам поліції, що бажає пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння в медичному закладі, потім відмовився від такого огляду.

Працівники поліції за результатами огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп’яніння за допомогою приладу «Драгер» склали протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 червня 2024 року, представник ОСОБА_1 – адвокат Левко Т.Т., подав апеляційну скаргу.

Закарпатський апеляційний суд постановою від 9 серпня 2024 року у справі № 309/1690/24 апеляційну скаргу адвоката Левко Т.Т., який діє в інтересах ОСОБА_1, залишив без задоволення, а постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП ‒ без змін.

У постанові Закарпатського апеляційного суду, зокрема, зазначено, що під час розгляду справи суд першої інстанції дав належну оцінку доказам, тому твердження апелянтів в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Апеляційний суд погодився з висновками суду та вважав, що із урахуванням наведених обставин допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху через тяжкість ймовірних наслідків.

Від інспекторів Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Щербини О.В., Сапсая Д.Ю., Пермякова М.М. та Бурміна В.І. які підтвердили обставини, установлені під час проведення попередньої перевірки дисциплінарної скарги, а також установлені судами першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, повідомлення про події 14 березня 2024 року за участю судді Савицького С.А. набули резонансу та були поширені у низці медіа, зокрема у таких публікаціях: «Суддю Хустського районного суду зупинили п’яним за кермом» (доступно за посланням: https://zaxid.net/suddyu_iz_zakarpattya_zupinili_pyanim_za_kermom_ u_robochiy_chas_n1581708); «У Хусті затримали пʼяним за кермом суддю Сергія Савицького» (доступ за посиланням: https://zakarpattya.net.ua/News/232678-U-KHusti-zatrymaly-p%CA%BCianym-z...); «На Закарпатті суддю затримали п'яним за кермом» (доступ за посиланням: https://zahid.espreso.tv/novyny-zakarpattya-na-zakarpatti-suddyu-zatrima...); «Суддю із Закарпаття зупинили п’яним за кермом у робочий час» (доступ за посиланням: https://news.blog.net.ua/2024/03/suddiu-iz-zakarpattia-zupynyly-p-ianym-...); «В Хусті затримали пʼяним за кермом суддю Сергія Савицького» (доступ за посиланням: https://rionews.com.ua/mixed/all/now/n247311165).

Суддя Савицький С.А. своїм правом щодо надання пояснень відносно доводів та відомостей, викладених у дисциплінарній скарзі та в ухвалі про відкриття дисциплінарної справи стосовно нього не скористувався, пояснень не надав.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 вересня 2024 року № 2799/3дп/15-24 суддю Хустського районного суду Закарпатської області Савицького С.А. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Ухвалюючи рішення про притягнення судді Савицького С.А. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що доводи судді Савицького С.А. про те, що він не погодився з висновками за результатами огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням приладу Drager, на місці події, є такими,

що не спростовують факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, який зафіксовано не лише приладом «Драгер», а й публічно за участю свідків, а саме працівників поліції.

Крім того, суддя Савицький С.А. після вказаної події мав можливість спростувати факт перебування у стані алкогольного сп’яніння, пройшовши огляд на визначення стану сп’яніння у медичному закладі, як попередньо запропонували йому працівники поліції.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху пройти огляд на визначення стану сп’яніння на вимогу поліцейського є обов’язком водія, а не його правом, і жодних винятків для цього Правила дорожнього руху не містять.

Таким чином, за результатами зібраних та досліджених під час здійснення дисциплінарного провадження доказів Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що поведінка судді Савицького С.А. свідчить про недотримання ним норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що норми суддівської етики пред’являють до судді вищі вимоги, тому керування автомобілем суддею Савицьким С.А. у стані алкогольного сп’яніння є неналежною поведінкою, яка порочить звання судді та принижує авторитет судової влади, та є грубим порушенням норм суддівської етики.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про порушення суддею Савицьким С.А. норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Зазначені дії судді Савицького С.А. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Суддя Савицький С.А. обізнаний із установленими законом вимогами щодо стандартів етичної поведінки, покладеними на нього обов’язками судді, а також з вимогами Правил дорожнього руху, а тому не міг не знати, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння буде мати наслідком складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, а отже, матиме негативний вплив на рівень суспільної довіри до суду.

При цьому, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у своєму рішенні зазначила, що суддя Савицький С.А. умисно допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Урахувавши факти, які свідчать про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, обставини допущення такого проступку та ступінь вини судді, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що такі дії судді Савицького С.А. свідчать про грубий характер допущеного ним порушення.

Обставини, які досліджувалися в межах дисциплінарної справи, набули розголосу в засобах масової інформації та викликали негативну оцінку громадськості щодо етичних принципів особи судді, який від імені держави Україна уповноважений владою здійснювати правосуддя, що мало негативний вплив на авторитет судової влади та є додатковим неспростовним доказом, що допущення суддею Савицьким С.А. вказаного дисциплінарного проступку призвело до настання негативних наслідків у виді підриву авторитету судової влади.

Визначаючи вид стягнення, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що за результатами розгляду дисциплінарної справи пропорційним та необхідним є застосування до судді Хустського районного суду Закарпатської області Савицького С.А. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Узагальнені доводи скарги судді Савицького С.А. на рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності

Не погоджуючись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 вересня 2024 року № 2799/3дп/15-24, суддя Хустського районного суду Закарпатської області Савицький С.А. 22 жовтня 2024 року звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою (вх. № 3605/0/6-24), у якій просить скасувати зазначене рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та закрити дисциплінарне провадження стосовно нього.

У скарзі суддя зазначив, що не погоджується із зазначеним рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, оскільки воно є необґрунтованим та належним чином невмотивованим, ухваленим без дотримання принципу пропорційності, стандартів доказування у дисциплінарному проваджені, що порушує законні права та інтереси на справедливий розгляд справи.

Суддя Савицький С.А. вважає матеріали адміністративної справи, які стали підставою для притягнення до адміністративної відповідальності такими, що не відповідають вимогам КУпАП, враховуючи відсутність доказів, які в контексті положень статті 251 КУпАП, регламентують відомості, що можуть бути належними та допустимими доказами в ході підтвердження тих чи інших обставин, у зв’язку з чим вина ґрунтується на припущеннях, що прямо суперечить статті 62 Конституції України.

Суддя Савицький С.А. зазначає, що підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування найсуворішого дисциплінарного стягненням стало те, що він начебто перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння здійснював керування транспортним засобом, чим допущено дії, які підривають авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливають на сприйняття цієї гілки влади.

З таким висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Савицький С.А. не погоджується, оскільки такий висновок не ґрунтується на всебічній оцінці обставин справи та заснований на доказах, які не є однозначно переконливими.

Суддя Савицький С.А. зазначає, що зі змісту відеозапису 20240314091528X300000000000 (системний час: 09:00:40 та 09:01:40) вбачається, що співробітники поліції лише констатують факт наявності явних ознак алкогольного сп’яніння, однак жоден з них у продовж усього часу не вказує, які саме наявні ознаки алкогольного сп’яніння, коли саме вони були виявлені, у якій спосіб та ким.

Крім того, зі змісту акта огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів видно, що огляд проведений у зв’язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння обличчя; порушення координації рухів.

Вказаний документ є єдиним, у якому згадуються ознаки, які начебто були виявлені.

Більше того, з відеоматеріалів не вбачається ані почервоніння обличчя, ані порушення координації рухів, також жоден із працівників поліції не вказує на наявність такої ознаки як різкий запах алкоголю з порожнини рота, тому ознаки алкогольного сп’яніння є вигадкою працівників поліції, мають надуманий характер.

Суддя Савицький С.А. зазначає, що із відеозапису з бортового відеореєстратора патрульного автомобіля НОМЕР_2 вбачається, що зупинка транспортного засобу марки «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1, відбулась о 08:43 годині (системний час: 08:43:44). Тривалість вказаного відео лише одна хвилина (системний час: 08:42:53 ‒ 08:43:53). Наступне за хронологією часу відео № 20240314091528X300000 000000, яке починається з 08:58 години (системний час: 08:58:47), через менше ніж за секунду зазначається час 09:00 година (системний час: 09:00:28).

Суддя вважає, що наведений факт стрибку часу з 08:58 до 09:00 години, менше ніж за секунду часу відтвореного відео, вказує на певне у нього втручання, проведені маніпуляції із зафіксованим портативним відеореєстратором відеоматеріалом. Але, питання в іншому, що відбувалося упродовж 17 хвилин часу з 08:43 години до 09:00 години, і чому співробітники поліції не надали відеоматеріал з портативних відеореєстраторів, в тому числі установленого на службовому транспортному засобі працівників поліції, за вказаний період часу.

Отже, з наданих записів установлено, що вони не містять у собі цілісні, послідовні записи, а лише їх фрагменти, а тому наявний в матеріалах справи відеоматеріал не відображає певних відомостей (ключових відомостей), що не може бути належним доказом у справі.

Суддя зазначає, що основними доказами в адміністративній справі, яка була розглянута судами першої та другої інстанцій, були роздрукований протокол із результатом тесту та наявний відеоматеріал з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, а саме відеофайл № 20240314091528Х300000_000000 та відеофайл № 2024_0314 090210_0000000_000000_0012, на яких безпосередньо відображений процес проходження огляду.

Як вбачається з протоколу, результат огляду на стан алкогольного сп’яніння із застосуванням газоаналізатора Alcotest 6810 виробництва Drager становить ‒ 0,73 %о (проміле). Під час огляду працівник поліції лише констатує факт того, що газоаналізатор Alcotest 6810 готовий до застосування, але не фіксує цей факт на відеореєстратор, у зв’язку із чим не можна перевірити готовність приладу до застосування, не можна встановити на якій режим прилад налаштований, якій показник перед застосуванням відображений на його дисплеї, чи відбувся тестовий забір повітря, жодної вихідної інформації, встановити та перевірити її на відповідність не вбачається за можливе.

Разом із тим, згідно з інформацією, яка наявна у відкритих джерелах, зокрема офіційному інтернет ресурсі Компанії Saturn ® Data International (https://www.saturn-data.eom/ukr/products/631/0/531/), яка є офіційним дистриб’ютором професійних технічних рішень для алко- та наркодіагностики Drager (Німеччина) газоаналізатор Alcotest 6810 знятий з виробництва, і з 2015 року не постачається в Україну у зв’язку із заміною на нові моделі Drager Alcotest 6820 та Drager Alcotest 7510.

Отже, газоаналізатор Alcotest 6810, за допомогою якого проведено було огляд, на момент такого огляду, в експлуатації перебував фактично дев’ять років.

З огляду на наведене, інформацію, в частині відповідності приладу технічному регламенту не можна встановити, ані за допомогою відеоматеріалу, ані за допомогою безпосередньо роздрукованого протоколу тесту, оскільки не можливо встановити та з’ясувати: номер приладу; номер тесту; дату останнього калібрування (градуювання); дату проведення тесту.

Суддя Савицький С.А. вважає, що викладене вказує на неналежність та на недопустимість протоколу як доказу, оскільки не можливо перевірити та підтвердити достовірність і правильність результату огляду, а відтак установити факт, у даному випадку, алкогольного сп’яніння.

З аналізу наявних у матеріалах справи фактичних даних, які, як докази, були зібранні Управлінням патрульної поліції, слідує, що вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП не доведена належними та допустимим доказами з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Крім того, суддя зазначає, що 25 вересня 2024 року під час засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя заявлені суддею та його представником клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи та надання їм матеріалів для ознайомлення, з метою належної підготовки до засідання, представлення відповідних доказів, спростування наявності ознак дисциплінарного проступку і доведення безпідставності твердження про факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, були безпідставно відхилені, внаслідок чого Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя було позбавлено можливості реалізувати права, передбачені частиною восьмою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки дисциплінарну справу було розглянуто без участі судді Савицького С.А. та його представника.

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно зі статтями 1, 3 розділу I Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (на час здійснення дисциплінарного проступку), суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

При оцінці дій судді Савицького С.А. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила із того, що норми суддівської етики пред’являють до судді ще вищі вимоги, тому керування автомобілем суддею Савицьким С.А. у стані алкогольного сп’яніння є неналежною поведінкою, яка порочить звання судді та принижує авторитет судової влади, та є грубим порушенням норм суддівської етики.

Більше того, з огляду на наявність у судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді він повинен додержуватись не лише утверджених у суспільстві загальноприйнятих правил етичної поведінки для кожного громадянина, а й учиняти в певних ситуаціях усі можливі дії для встановлення істини.

Щодо посилання судді Савицького С.А. про те, що висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не ґрунтуються на всебічній оцінці обставин справи та засновані на доказах, які не є однозначно переконливими, слід зазначити таке.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 червня 2024 року у справа № 309/1690/24, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 9 серпня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що 14 березня 2024 року о 08 год 43 хв у місті Хусті, на вулиці Свободи водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mitsubishi Pajero Sport», номерний знак НОМЕР_1, у стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер». Згідно з результатами огляду – показник алкоголю – 0,73 проміле, у зв’язку з чим ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, за що встановлено відповідальність передбачену частиною першою статті 130 КУпАП.

Указана у протоколі поліції та постанові суду інформація збігається з обставинами, які зафіксовані на нагрудних камерах працівників поліції, один із записів яких досліджувався у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Зокрема, працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager, також було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння у медичному закладі. ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння у медичному закладі, однак згодом погодився і пройшов огляд на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager, який виявив результат – показник алкоголю – 0,73 проміле. Після отримання результату ОСОБА_1 заявив працівникам поліції, що бажає пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння в медичному закладі. У подальшому суддя ОСОБА_1 відмовився від такого огляду.

Працівники поліції за результатами огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп’яніння за допомогою приладу Drager склали протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров’я.

Що стосується тягаря доведення, ЄСПЛ вважає «самим по собі не свавільним» те, що тягар доведення перекладено на суддю-відповідача під час перевірки після того, як дисциплінарний орган оприлюднив попередні висновки розслідування та надав доступ до доказів у матеріалах справи (рішення ЄСПЛ у справі «Джоджай проти Албанії», 2021, п. 352; рішення ЄСПЛ у справі «Севдарі проти Албанії» (Sevdari v. Albania), 2022, п. 130).

Сумніваючись у належному технічному стані приладу «Drager 6810 ARAM 2284», суддя Савицький С.А. мав можливість спростувати факт перебування у стані алкогольного сп’яніння, пройшовши огляд на визначення стану сп’яніння у медичному закладі, проте відмовився від такого, що свідчило про небажання Савицького С.А. спростувати показники приладу «Drager 6810 ARAM 2284» та усунути сумніви щодо перебування його у стані сп’яніння, а тому відсутні підстави стверджувати, що ознаки алкогольного сп’яніння судді Савицького С.А. мають надуманий характер та не підтверджені належними доказами.

Крім того, доводи скарги судді Савицького С.А. про те, що відеозапис з бортового відеореєстратора патрульного автомобіля НОМЕР_2, постійно переривається, отже його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі, є аналогічними доводам апеляційної скарги у справі № 309/1690/24 на які апеляційним судом надано обґрунтовану відповідь та такі доводи не потребують додаткового правового аналізу.

Доводи судді Савицького С.А. про те, що суди встановили наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП на підставі неналежних доказів, не спростовують встановлених судом обставин щодо визнання Савицького С.А. винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення.

Також не заслуговують на увагу доводи скарги про те, що Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи та надання матеріалів для ознайомлення, з метою належної підготовки до засідання, представлення відповідних доказів, спростування наявності ознак дисциплінарного проступку, і доведення безпідставності твердження про факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, внаслідок чого, дисциплінарну справу було розглянуто без участі судді та його представника, з огляду на таке.

Відсутність слухання на стадії дисциплінарного провадження та на стадії судового перегляду (рішення ЄСПЛ у справі «Рамос Нунеш де Карвальо е Са проти Португалії» [ВП], 2018, п. 210): у контексті дисциплінарного провадження проти судді відмова від усного слухання має бути винятковим заходом і має бути належним чином обґрунтованою у світлі права установ Конвенції.

Судді Савицькому С.А. було запропоновано надати пояснення стосовно доводів та відомостей, викладених у дисциплінарній скарзі та ухвалі про відкриття дисциплінарної справи.

Разом із тим, матеріали дисциплінарної справи не містять письмових пояснень судді Савицького С.А. на обґрунтування зазначених у дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. відомостей.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 липня 2024 року № 2085/3дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу щодо вказаного судді.

Згідно із супровідним листом від 12 липня 2024 року № 22132/0/9-24 указана ухвала була надіслана судді Савицькому С.А.

За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюба О.В. підготував та передав на розгляд Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя висновок від 28 серпня 2024 року, а також повідомив суддю і скаржника про можливість ознайомитися з висновком та матеріалами дисциплінарної справи, що підтверджується супровідними листами від 6 вересня 2024 року № № 26144/0/9-24, 26146/0/9-24.

Суддю Савицького С.А., скаржника Буртник Х.В. повідомлено про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначеного на 11 вересня 2024 року у порядку та строки, установлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя» шляхом надсилання на електронні адреси сторін повідомлення від 30 серпня 2024 року № № 25632/0/9-24, 25633/0/9-24 про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя разом із роз’ясненням прав та обов’язків учасника засідання та розміщенням оголошення на сайті Вищої ради правосуддя.

Проте, розгляд дисциплінарної справи призначений на 11 вересня 2024 року було відкладено на 25 вересня 2024 року за клопотанням судді Хустського районного суду Закарпатської області Савицького С.А. у зв’язку з його перебуванням у відпустці.

Суддю Савицького С.А., скаржника Буртник Х.В. повідомлено про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначеного на 25 вересня 2024 року у порядку та строки, установлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя» шляхом надсилання на електронні адреси сторін повідомлення від 13 вересня 2024 року № № 26551/0/9-24, 26550/0/9-24 про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя разом із роз’ясненням прав та обов’язків учасника засідання та розміщенням оголошення на сайті Вищої ради правосуддя.

25 вересня 2024 року на електронну адресу Вищої ради правосуддя надійшло клопотання, подане представником судді Савицького С.А. – адвокатом Юрченком Ю.Б., про відкладення розгляду дисциплінарної справи та надання її матеріалів для ознайомлення, призначеної на 25 вересня 2024 року, у якому зазначено, що 24 вересня 2024 року між Адвокатським об’єднанням «Пасльон і Юрченко» та Савицьким С.А. укладено договір про надання правничої допомоги.

Також, 25 вересня 2024 року на електронну адресу Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді Савицького С.А. про відкладення розгляду справи, призначеної на 25 вересня 2024 року.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у засіданні 25 вересня 2024 року відмовила в задоволенні клопотань адвоката Юрія Юрченка та судді Савицького С.А., з тих підстав, що суддя повторно не з’явився у засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та мав достатньо часу для реалізації своїх прав передбачених частиною восьмою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», у тому числі щодо залучення для захисту своїх прав адвокатського об’єднання «Пасльон і Юрченко».

Отже, під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбою О.В. вжито усіх необхідних заходів для забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді Савицького С.А., який мав можливість ефективно формувати позицію свого захисту, використовуючи всі необхідні засоби і докази.

Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а також в особистому житті.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед оточуючих.

Статус судді покладає на особу додатковий тягар відповідальності за поведінку. Від поведінки кожного служителя Феміди залежить довіра громадян до судової системи загалом. Віра у правосуддя набуває важливого значення і є джерелом сили судової влади й одночасним показником її ефективності. Суспільство чи окрема людина зацікавлені в довірі до суду як до інституту.

З метою зміцнення довіри суспільства до судової влади судді мають усвідомлювати значущість своєї місії в утвердженні верховенства права і забезпеченні захисту прав людини і основоположних свобод.

Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, правильно встановлено, що дії судді Савицького С.А. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Отже, Дисциплінарна палата дійшла обґрунтованого та правильного висновку, що допущення суддею відповідних дій підриває авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливає на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, у подальшому не може здійснювати правосуддя іменем України.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Перевіряючи оскаржуване рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосовно судді Савицького С.А. в частині правильності застосування дисциплінарного стягнення слід зазначити таке.

Відповідно до частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 частини першої статті 109, не застосовуються у разі вчинення суддею проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 цього Закону. Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої статті 109, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Оскільки Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно дійшла висновку про вчинення суддею Савицьким С.А. дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», то до судді можна було застосувати дисциплінарне стягнення передбачене пунктом 5 частини першої статті 109 зазначеного закону (подання про переведення судді до суду нижчого рівня) або дисциплінарне стягнення передбачене пунктом 6 частини першої статті 109 (подання про звільнення судді з посади). Оскільки Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що суддя Савицький С.А. обіймає посаду судді першої інстанції, то це виключає можливість застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про переведення судді до суду нижчого рівня (пункт 5 частини першої статті 109).

Відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді. У цьому разі істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді є допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді Третя Дисциплінарна палата урахувала характер дисциплінарного проступку, його наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом, урахувала особу судді, зокрема відомості, зазначені в його характеристиці, ступінь його вини.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого та правильного висновку, що дії судді Савицького С.А. відповідають поняттю істотного дисциплінарного проступку.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 вересня 2024 року № 2799/3дп/15-24 про притягнення судді Хустського районного суду Закарпатської області Савицького Сергія Анатолійовича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя