X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
10.12.2020
3470/0/15-20
Про скасування повністю рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 червня 2020 року № 1985/1дп/15-20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О. та закриття дисциплінарного провадження

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Юлії Олександрівни на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 червня 2020 року № 1985/1дп/15-20 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 10 липня 2020 року (вхідний № 3296/0/6-20) надійшла скарга судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 26 червня 2020 року № 1985/1дп/15-20 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 10 липня 2020 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Іванову Л.Б.

Скаргу подано з дотриманням вимог та у строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

31 липня 2020 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № 3296/1/6-20 надійшли доповнення судді Федулеєвої Ю.О. до скарги на рішення Дисциплінарної палати від 26 червня 2020 року № 1985/1дп/15-20.

Розгляд скарги судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О. на рішення Дисциплінарної палати від 26 червня 2020 року № 1985/1дп/15-20 було призначено на 4 та 27 серпня, 5 листопада 2020 року. У зв’язку із відсутністю у засіданнях Вищої ради правосуддя 4 та 27 серпня, 5 листопада 2020 року кворуму для розгляду скарги судді Федулеєвої Ю.О. скаргу було знято з розгляду.

Суддя Київського районного суду міста Одеси Федулеєва Ю.О., Сочієнков М.С. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Роз’яснено учасникам можливість проведення засідання Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запропоновано подати відповідні клопотання.

4 грудня 2020 року на електронну пошту Вищої ради правосуддя від представника судді Федулеєвої Ю.О. – адвоката Стоянова М.М. (вхідний № С-4414/3/7-20) надійшов лист про забезпечення проведення засідання Вищої ради правосуддя, призначеного на 10 грудня 2020 року, в режимі відеоконференції за участю представника судді – адвоката Стоянова М.М.

У засіданні Вищої ради правосуддя 10 грудня 2020 року в режимі відеоконференції взяв участь представник судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О. – адвокат Стоянов М.М., який підтримав доводи скарги та доповнення до неї.

Сочієнков М.С. у засідання Вищої ради правосуддя не прибув, про причини неявки не повідомив.

Вищою радою правосуддя встановлено таке.

Федулеєва Юлія Олександрівна Указом Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012 призначена на посаду судді Київського районного суду міста Одеси строком на п’ять років, Указом Президента України від 7 вересня 2018 року № 272/2018 призначена на посаду судді Київського районного суду міста Одеси.

27 серпня 2019 року за вхідним № С-4868/0/7-19 до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Сочієнкова М.С. на дії судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О. під час розгляду справи № 520/16537/19 (провадження № 1-кс/520/8931/19).

У скарзі ОСОБА1 навів доводи, які стосуються мотивів та підстав задоволення слідчим суддею Федулеєвою Ю.О. клопотання про продовження строку тримання під вартою. Зокрема, ОСОБА1 зауважує, що ухвала від 19 липня 2019 року, якою йому продовжено строк тримання під вартою, побудована виключно на мотивах тяжкості покарання у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні. На думку скаржника, слідчий суддя Федулеєва Ю.О. в ухвалі не навела відомостей, які свідчать про існування ризиків у кримінальному провадженні, як і не вказала жодних обставин, які свідчать про неможливість застосування до підозрюваного більш м’яких запобіжних заходів.

8 листопада 2019 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява Сочієнкова М.С. із проханням долучити до поданої ним скарги ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року, якою скасовано ухвалу слідчого судді від 19 липня 2017 року в зазначеній справі.

Ухвалою Дисциплінарної палати від 4 березня 2020 року № 678/1дп/15-20 за вказаною скаргою відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О. Відкриваючи дисциплінарну справу, Дисциплінарна палата зазначила, що викладені у скарзі ОСОБА1 відомості та встановлені під час попередньої перевірки скарги обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості порушення прав людини і основоположних свобод).

Рішенням Дисциплінарної палати від 26 червня 2020 року № 1985/1дп/15-20 суддю Київського районного суду міста Одеси Федулеєву Ю.О. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Як убачається із вказаного рішення, Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної справи було встановлено, що слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Федулеєва Ю.О. у межах кримінального провадження № _________________ від 23 травня 2019 року розглядала клопотання слідчого СУ ГУ НП в Одеській області Пономаренка О.В., погоджене прокурором відділу Прокуратури Одеської області Трофимовим В.С., про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА1.

Ухвалою слідчого судді Федулеєвої Ю.О. від 19 липня 2019 року зазначене клопотання задоволено, продовжено ОСОБА1 строк тримання під вартою до 16 вересня 2019 року з утриманням в Одеському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області, визначено розмір застави у вигляді 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 576 300 гривень.

Обґрунтовуючи продовження підозрюваному ОСОБА1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя Федулеєва Ю.О. вказала про наявність обґрунтованої підозри, наслідки правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні відповідного кримінального правопорушення. Стосовно ризиків слідчий суддя зазначила, що, на її переконання, ризик, який існував на момент застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, не зменшився.

Згідно з висновками ухвали слідчий суддя Федулеєва Ю.О. зауважила, що «клопотання сторони обвинувачення про продовження підозрюваному ОСОБА1 строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправного діяння, його тяжкості з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків».

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА1 через свого представника – адвоката Козлова О.О. звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 19 липня 2019 року скасовано, постановлено нову ухвалу, якою:

відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області Пономаренка О.В. про продовження строку тримання під вартою ОСОБА1, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України), в кримінальному провадженні № _________________, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 травня 2019 року;

вирішено застосувати до ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати в період з 22:00 до 06:00 наступної доби місце проживання за відповідною адресою, покласти на підозрюваного ОСОБА1 обов’язки, передбачені частиною п’ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), зокрема:

прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

не виїжджати за межі міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання, роботи.

Підозрюваного ОСОБА1 звільнено з-під варти в залі суду негайно.

Як зазначила Дисциплінарна палата, під час апеляційного розгляду цієї справи встановлено, що слідчий суддя Федулеєва Ю.О. повною мірою не дотрималася вимог статей 177, 178, 194 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного не обґрунтоване належним чином, а доводи клопотання не підтверджені доданими до нього доказами.

На переконання апеляційного суду, під час апеляційного розгляду не підтвердилася обставина, що заявлені ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, не зменшились.

Апеляційний суд зауважив, що слідчий суддя дійшла помилкового висновку про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА1 більш м’якого запобіжного заходу та безпідставно продовжила підозрюваному строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ухвалою апеляційного суду слідчим у клопотанні не доведено, що заявлені ризики в зазначеному провадженні не зменшились та існують підстави, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.

З огляду на викладене апеляційний суд встановив, що висновок слідчого судді про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного у кримінальному провадженні  № _________________ ОСОБА1 не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, не ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні ним тяжкого злочину не дають достатніх підстав вважати, що на цей час дійсно існують зазначені в клопотанні ризики, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.

Погоджуючись із вказаною позицією суду апеляційної інстанції, Дисциплінарна палата, не надаючи оцінку скасованому судом апеляційної інстанції судовому рішенню, дійшла висновку, що незазначення належних, співвідносних із положеннями процесуального закону мотивів, з яких виходив суд, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного у кримінальному провадженні, може розцінюватися як порушення прав людини і основоположних свобод.

Дисциплінарною палатою встановлено, що, розглядаючи у межах кримінального провадження № _________________ клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА1, слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Федулеєва Ю.О. не врахувала вимог статей 177, 178, 183, 194 КПК України, а також на порушення пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не навела у постановленій ухвалі щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні чітких підстав ухваленння рішення (крім аргументів щодо обґрунтованості підозри, пропорційності ступеня небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправного діяння, його тяжкості), не надала у судовому рішенні оцінки ризикам, визначеним частиною першою статті 177 КПК України. Вказане, на думку Дисциплінарної палати, свідчить про неналежне виконання суддею Федулеєвою Ю.О. професійних обов’язків щодо здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (порушення вимог пункту 18  частини першої статті 3 КПК України).

З урахуванням встановлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин Дисциплінарна палата дійшла висновку, що дії судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).

Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О., Дисциплінарна палата врахувала позитивну характеристику судді та вважала пропорційним застосування до судді  Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О. дисциплінарного стягнення у виді попередження.

У скарзі на рішення Дисциплінарної палати суддя Федулеєва Ю.О. вказала:

Дисциплінарна палата двічі відкладала розгляд дисциплінарної справи, незважаючи на її (судді Федулеєвої Ю.О.) листи про розгляд справи за її відсутності, а 26 червня 2020 року, незважаючи на визнання її явки в засідання обов’язковою, Дисциплінарна палата прийняла оскаржуване рішення;

порушено порядок повідомлення судді Федулеєвої Ю.О. про дату, час та форму розгляду Дисциплінарною палатою дисциплінарної справи, оскільки їй як учаснику дисциплінарної справи було роз’яснено її права для участі у засіданні Вищої ради правосуддя, тоді як оскаржуване рішення прийняте Дисциплінарною палатою, для проведення засідання якої в режимі відеоконференції клопотань учасників дисциплінарної справи не потрібно;

розгляд справи відкладався Дисциплінарною палатою безпідставно;

визнання Дисциплінарною палатою явки судді Федулеєвої Ю.О. на засідання 12 червня 2020 року обов’язковою не передбачено чинним законодавством та виходить за межі наданих членам Дисциплінарної палати повноважень;

Дисциплінарна палата надала оцінку ухвалі слідчого судді від 19 липня 2019 року та зробила висновок про її законність і обґрунтованість, а отже, перейняла на себе функцію суду апеляційної інстанції;

у діях судді Федулеєвої Ю.О. відсутні ознаки неналежного ставлення до службових обов’язків та груба недбалість, оскільки Дисциплінарна палата не врахувала, що підставою для скасування судом апеляційної інстанції ухвали слідчого судді стали надані стороною захисту суду апеляційної інстанції документи, які були відсутні у слідчого судді під час розгляду справи; апеляційний суд встановив продовження існування ризику;

Дисциплінарною палатою не встановлено та не наведено істотних негативних наслідків, які передбачає диспозиція пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У скарзі суддя Федулеєва Ю.О. також посилається на практику (позицію) Вищої ради правосуддя, Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, Секретаря Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

У доповненнях до скарги суддя Федулеєва Ю.О. вказала:

всупереч вимогам пункту 20.13 Регламенту Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи її пояснення не оголошувалися;

на порушення вимог абзацу другого пункту 9.6 Регламенту Вищої ради правосуддя ухвалу про відкриття дисциплінарної справи та рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності було підготовлено доповідачем у справі, який не брав участі в голосуванні, пропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи, а в подальшому – відмовити у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;

у матеріалах дисциплінарної справи відсутні протокольні ухвали про визнання явки судді обов’язковою та про причини відкладення розгляду дисциплінарної справи.

У доповненнях до скарги суддя Федулеєва Ю.О. також вказує, що в матеріалах дисциплінарної справи відсутні відомості про її навантаження протягом 2019 року, а також про якість розгляду нею справ. З метою повного, всебічного та неупередженого розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати суддя Федулеєва Ю.О. надала таку інформацію.

З огляду на наведене суддя Федулеєва Ю.О. просить скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати від 26 червня 2020 року № 1985/1дп/15-20 та закрити дисциплінарне провадження.

Вивчивши та перевіривши доводи скарги та доповнення до неї, матеріали дисциплінарного провадження, рішення Дисциплінарної палати від 26 червня 2020 року, Вища рада правосуддя вважає, що необхідно скасувати повністю вказане рішення Дисциплінарної палати та закрити дисциплінарне провадження з огляду на таке.

Згідно із частиною четвертою статті 199 КПК України слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі і ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв’язку з його доступом до зброї.

Згідно зі статтею 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій, для того щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.

Питання помилок щодо фактів і права, які начебто були допущені судом, не належать до компетенції Вищої ради правосуддя доти, поки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують права і свободи, що захищаються Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обов’язків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.

Добросовісна суддівська помилка має місце у тому випадку, коли суд припустився помилки, сумлінно виконуючи свої обов’язки. Вона може засновуватись на некоректній оцінці фактів у справі або неправильному, наприклад під кутом зору вищої інстанції, хоча й вмотивованому застосуванні правових норм. У будь-якому разі судове рішення у випадку добросовісної суддівської помилки є логічним і зрозумілим, не перевищує межі допустимого суддівського розсуду.

Відповідно до вимог чинного законодавства Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законодавством повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством.

Необхідно зазначити, що вказаному вище судовому рішенню слідчого судді Федулеєвої Ю.О. від 19 липня 2019 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА1 передувало застосування до ОСОБА1 ухвалою Одеського апеляційного суду від 5 червня 2019 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (справа № ___________).

Зокрема, апеляційний суд у цій справі вказав, що підозрюваний після скоєння дорожньо-транспортної пригоди не покинув місця дорожньо-транспортної пригоди та вживав заходів щодо усунення її наслідків, однак усвідомлення підозрюваним наслідків його протиправних дій та покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, створює ризик вжиття ним спроб ухилення від органів досудового розслідування і суду, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, якому не зможе запобігти особисте зобов’язання з огляду на зміст такого запобіжного заходу. Враховуючи конкретні обставини цього кримінального провадження та повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою  статті 286 КК України, внаслідок якого настала смерть потерпілого, апеляційний суд вважав доцільним визначити підозрюваному заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 576 300 гривень, тобто в сумі, що перевищує розмір застави, передбачений пунктом 2 частини п’ятої статті 182 КПК України, оскільки такий розмір застави може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним у разі внесення застави обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 КПК України.   

Вказана ухвала була врахована суддею Федулеєвою Ю.О. при вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА1. В ухвалі слідчого судді від 19 липня 2019 року міститься посилання на ухвалу Одеського апеляційного суду від 5 червня 2019 року у справі № ____________.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

З огляду на положення частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» наявність умислу та недбалості при допущенні порушення є невід’ємною складовою дисциплінарного проступку судді (суб’єктивною стороною), а отже, обов’язковою умовою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Варто зазначити, що однією з ознак суб’єктивної сторони такого дисциплінарного проступку, як умисне або внаслідок грубої недбалості порушення прав людини і основоположних свобод є встановлення вини судді.  За відсутності вини притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є непропорційним та таким, що суперечить принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Частиною другою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією не може бути підставою для відкриття дисциплінарної справи щодо судді. Тим не менш, будь-яка спроба представників законодавчої і виконавчої влади притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності за винесення конкретного рішення (якщо відсутнє кримінальне діяння чи пряме нехтування професійними суддівськими стандартами) є невиправданим втручанням у судовий процес і становить пряму загрозу незалежності суддів (пункт 3 Резолюції Європейської асоціації суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року)).

У пункті 83 Висновку ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30 червня 2017 року № JUD-UKR/298/2017 вказано, що, у принципі, суддя не повинен нести відповідальність за дії, вчинені внаслідок звичайної недбалості, оскільки це може негативно позначитись на його/її суддівській незалежності. Отже, слід обмежити перелік підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності умисними діями або діями внаслідок грубої (очевидної) недбалості.

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проекту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).

Як зазначено у пункті 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (від 17 листопада 2010 року), тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.

Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятою Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріоні, Хорватія, 14 жовтня 2015 року), закріплено принципи, що встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягуватися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за ухвалені ним судові рішення, крім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

Дисциплінарна палата не встановила обставин, які б свідчили про умисність дій судді Федулеєвої Ю.О., та вказала про неналежне виконання суддею Федулеєвою Ю.О. службових обов’язків щодо здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (порушення вимог пункту 18 частини першої статті 3 КПК України). Зазначені порушення, на думку Дисциплінарної палати, суддя Федулеєва Ю.О. допустила внаслідок грубої недбалості.

Водночас, як убачається з матеріалів дисциплінарного провадження, постановляючи ухвалу від 22 серпня 2019 року, якою скасовано ухвалу слідчого судді Федулеєвої Ю.О. від 19 липня 2019 року, апеляційний суд враховував додані до апеляційної скарги представником ОСОБА1 – адвокатом Козловим О.О. докази про наявність у підозрюваного постійного місця роботи, оскільки до затримання підозрюваний працював водієм у ТОВ «Альфа ПРОФ»; позитивні характеристики за місцем роботи та проживання; наявність міцних соціальних зв’язків, а саме перебування в цивільному шлюбі, наявність на утриманні неповнолітньої дитини; поведінку підозрюваного після скоєння злочину, який не покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, викликав швидку медичну допомогу та поліцію, частково відшкодував спричинену злочином шкоду в розмірі 50 750 гривень, ужив заходи з метою відшукування донора для переливання крові потерпілому; самостійно з’являвся до слідчого та суду.

При цьому необхідно зазначити, що вказані документи були надані до суду апеляційної інстанції, у розпорядженні слідчого судді Федулеєвої Ю.О. ці документи були відсутні.

Крім того, апеляційний суд вважав, що, незважаючи на те, що ризики можливих спроб переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та впливу на потерпілих повністю не виключаються, вони  настільки мінімізовані, що не дають підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА1 виняткового запобіжного заходу, оскільки тримання під вартою як винятковий захід може застосовуватися тільки у випадку, коли особа підозрюється чи обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, за умови, якщо слідчий / прокурор доведе, що застосування іншого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК.

Апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА1 з тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання, який буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного до завершення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважав, що висновок слідчого судді про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА1 не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, не ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні ним тяжкого злочину, не дають достатніх підстав вважати, що на цей час дійсно існують зазначені в клопотанні ризики, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою. Застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу можливе, оскільки такий запобіжний захід може запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов’язків.

З огляду на викладені обставини вирішення слідчим суддею клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА1 суддя Федулеєва Ю.О. діяла, з-поміж іншого, з урахуванням сформованої позиції апеляційного суду та, окрім продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запропонувала підозрюваному альтернативний варіант забезпечення зобов’язань у кримінальному провадженні – внесення застави в такому самому розмірі, який  було визначено Одеським апеляційним судом в ухвалі від 5 червня 2019 року у справі № ____________.

Разом із тим, очевидно, що суддя Федулеєва Ю.О., діючи виключно за внутрішнім переконанням,  не повною мірою оцінила обставини справи станом на час розгляду клопотання, що, за висновком апеляційного суду, мало наслідком неповну оцінку ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Проте вказане не було результатом умисних або внаслідок недбалості дій судді Федулеєвої Ю.О. в розумінні правил про дисциплінарну відповідальність суддів.

Отже, у діях судді Федулеєвої Ю.О. відсутня суб’єктивна сторона дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у виді недбалості.

Наведеного достатньо для висновку про те, що в діях судді Федулеєвої Ю.О. під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно  підозрюваного у кримінальному провадженні № _________________ ОСОБА1 відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та відсутні підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вища рада правосуддя вважає достатніми підстави для скасування повністю оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі, про що суддя Федулеєва Ю.О. просила у скарзі, не вдаючись до оцінки інших аргументів такої скарги, зокрема щодо порядку повідомлення судді про засідання Дисциплінарної палати та розгляду дисциплінарної справи.

Пунктом 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.

Враховуючи викладене, Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги судді Федулеєвої Ю.О. дійшла висновку, що на підставі пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 червня 2020 року № 1985/1дп/15-20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О. підлягає скасуванню повністю, а дисциплінарне провадження – закриттю.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

скасувати повністю рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 червня 2020 року № 1985/1дп/15-20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Юлії Олександрівни та закрити дисциплінарне провадження.

 

Голова Вищої ради правосуддя                             А.А. Овсієнко

 

Члени Вищої ради правосуддя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І.А. Артеменко

 

О.Є. Блажівська

 

В.І. Говоруха

 

П.М. Гречківський

 

В.К. Грищук

 

В.І. Данішевська

 

Л.Б. Іванова

 

В.В. Матвійчук

 

М.П. Худик

 

Л.А. Швецова