Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур Альони Сергіївни на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 листопада 2024 року № 3268/1дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 28 листопада 2024 року (вх. № 3912/0/6-24) надійшла скарга судді Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 листопада 2024 року № 3268/1дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 28 листопада 2024 року зазначену скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Лук’янову Д.В. для проведення перевірки.

Вища рада правосуддя ухвалою від 14 січня 2025 року № 30/0/15-25 поновила строк на оскарження рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 листопада 2024 року № 3268/1дп/15-24 про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С. до дисциплінарної відповідальності.

Суддя Мазур А.С., скаржники Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ), Маселко Р.А. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги судді Мазур А.С. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 листопада 2024 року № 3268/1дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя 4 березня 2025 року суддя Мазур А.С., яка належним чином повідомлена про розгляд її скарги, не прибула, заяви про відкладення розгляду дисциплінарної справи не подавала.

У засідання Вищої ради правосуддя скаржники Маселко Р.А. та представник НАБУ не прибули, що відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу судді Мазур А.С., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., установила таке.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави для відкриття дисциплінарної справи

Зміст дисциплінарної скарги Маселка Р.А.

До Вищої ради правосуддя 17 травня 2022 року (вх. № М-6/35/7-22) надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. щодо дисциплінарного проступку судді Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С.

Скаржник зазначає, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі – ВККСУ) рішенням від 26 березня 2019 року призначила проведення 17 квітня 2019 року іспиту для 44 суддів місцевих судів (адміністративна спеціалізація) під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді. В іспиті взяли участь 7 суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, інші судді цього суду не з’явились, зокрема суддя Мазур А.С. За інформацією ВККСУ, причиною неявки всіх суддів стала їхня тимчасова короткострокова непрацездатність через хворобу.

Після цього ВККСУ рішенням від 8 травня 2019 року призначила оцінювання цих суддів на 21 травня 2019 року. Однак і на це засідання суддя Мазур А.С. не з’явилась. Цей факт викликав значний суспільний резонанс – двічі поспіль майже всі судді цього суду водночас захворіли та не з’явились на оцінювання.

26 липня 2019 року НАБУ на своєму офіційному YouTube-каналі оприлюднило відео з назвою «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адмінсуді Києва». На цьому відео містяться аудіозаписи частини розмов, зокрема, про те, що неявка суддів на оцінювання не була випадковою, а спланованою й заздалегідь узгодженою. Задовго до дати іспитів судді обговорювали між собою, чи з’являтись на оцінювання до ВККСУ, і за вказівкою голови цього суду ОСОБА1 всі судді, в тому числі суддя Мазур А.С., вирішили не йти на іспити, начебто через хворобу.

На переконання скаржника, неявка судді Мазур А.С. на оцінювання, яке мало відбутись 17 квітня та 21 травня 2019 року, зумовлена не хворобою, а умислом – уникнути оцінювання.

Скаржник вважає, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С. допустила поведінку, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а отже, просить притягнути її до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Зміст дисциплінарної скарги Національного антикорупційного бюро України

8 вересня 2023 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга НАБУ стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С. (вх. № 325/0/13-23).

У дисциплінарній скарзі НАБУ зазначає, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року під час проведення детективами НАБУ негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) на підставі відповідних судових рішень у встановленому законом порядку на носіях інформації зафіксовано низку розмов голови Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА1 та його заступника ОСОБА2 у 2019 році в їхніх службових кабінетах, у тому числі із суддею Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА4.

Розмови свідчать про незаконний вплив голови Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА1 та його заступника ОСОБА2 на суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур О.С. з метою ухвалення нею як суддею відповідних судових рішень у справах, які перебували у її провадженні (№№ 826/9665/16, 640/8292/19, 640/6011/19, 640/5883/19).

НАБУ в дисциплінарній скарзі звертає увагу на обставини розгляду судової справи № 826/9665/16 за позовом ОСОБА3 до Кабінету Міністрів України. НАБУ зазначає, що відповідно до протоколу огляду від 5–6 березня 2021 року зафіксовано розмову від 4 березня 2019 року за участю суддів Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА4, ОСОБА5, яка, на думку автора дисциплінарної скарги, може свідчити про попередню узгодженість дій між головою Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА1 та колегією суддів у справі № 826/9665/16 щодо викладення тексту судового рішення та ухвалення окремої думки суддею Мазур А.С., на підтвердження чого в дисциплінарній скарзі наведено текст роздруківки стенограми записів розмов від 4 березня 2019 року (11:53:07–11:58:35) між суддями ОСОБА2, ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА1 та текст стенограми записів розмов від 4 березня 2019 року між суддями ОСОБА2, ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА1, помічником заступника голови Окружного адміністративного суду міста ОСОБА6.

НАБУ наголошує, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА4 погоджувалася виконувати незаконні вказівки керівництва Окружного адміністративного суду міста Києва та не повідомила Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора про випадки втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя.

Крім того, НАБУ зазначає, що керівництво Окружного адміністративного суду міста Києва, зокрема ОСОБА1, ОСОБА2, та інші судді Окружного адміністративного суду міста Києва повідомили суддю Мазур А.С. про обставини неправомірних дій окремих суддів Окружного адміністративного суду міста Києва щодо створення штучних перешкод у діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України шляхом подання «підконтрольними особами» позовних вимог до Окружного адміністративного суду міста Києва про відсутність повноважень у членів ВККСУ, а також поінформували щодо необхідності вжиття нею як суддею дій стосовно розгляду цих справ шляхом відкриття проваджень за такими позовними вимогами та необхідності штучного затягування розгляду цих справ та ухвалення відповідних рішень не на користь ВККСУ (справи №№ 640/8292/19, 640/6011/19, 640/5883/19).

На переконання скаржника, такі дії судді Мазур А.С. призвели до блокування у 2019 році проведення кваліфікаційного оцінювання суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, яке повинно було завершитись у 2019 році, однак внаслідок штучного створення конфлікту інтересів у діях членів ВККСУ щодо оцінювання суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, внаслідок появи великої кількості судових справ в Окружному адміністративному суді міста Києва стосовно членів ВККСУ, кваліфікаційне оцінювання суддів не могло бути завершено найближчим часом.

Зокрема, НАБУ в дисциплінарній скарзі звертає увагу на те, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С. з метою уникнення проходження кваліфікаційного оцінювання 17 квітня 2019 року, 21 травня 2019 року не з’явилася до ВККСУ на кваліфікаційне оцінювання у зв’язку з її тимчасовою непрацездатністю.

З огляду на викладене скаржник вважає, що дії судді Мазур А.С. містять ознаки дисциплінарних проступків, установлених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктами 3, 4, 5, 6, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому висловив прохання притягнути суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С. до дисциплінарної відповідальності.

Відкриття дисциплінарного провадження

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 22 січня 2024 року № 155/1дп/15-24 відкрила дисциплінарне провадження стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С. за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 15 липня 2024 року № 2136/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С. за підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктами 3, 4, 5, 6, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Маселка Р.А. (вх. № М-6/35/7-22) стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., об’єднано з дисциплінарною справою, відкритою за скаргою НАБУ (вх. № 325/0/13-23), в одну дисциплінарну справу.

Фактичні обставини, установлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя

Щодо проходження кваліфікаційного оцінювання судді Мазур А.С. на відповідність займаній посаді

ВККСУ рішенням від 26 березня 2019 року № 39/зп-19 призначила проведення 17 квітня 2019 року іспиту під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, зокрема, судді Мазур А.С.

Суддя Мазур А.С. на іспит не з’явилась. Причиною неявки була хвороба її малолітньої дитини, на підтвердження чого надано листок непрацездатності серії АДХ № 027318 від 15 квітня 2019 року на період з 15 до 19 квітня 2019 року включно.

ВККСУ рішенням від 8 травня 2019 року № 67/зп-19 призначила оцінювання, зокрема, судді Мазур А.С. на 21 травня 2019 року. Суддя Мазур А.С. на іспит не з’явилась. Офіційною причиною неявки була хвороба її малолітньої дитини, на підтвердження чого надано листок непрацездатності серії АДХ № 027364 від 17 травня 2019 року на період із 17 до 22 травня 2019 року включно.

Однак Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року міститься протокол огляду від 7 березня 2021 року, у якому зафіксовано зміст окремих розмов:

Т. 1, с. 370 (кримінального провадження)

«27.02.2019 12:12:58–12:22:53

<…>

ОСОБА1: Смотри, сейчас же они нас пытались, нас взять, или ты не знаешь? Ходила, да, на тесты эти и так далее? Я не ходил.

ОСОБА4: Я ходила.

ОСОБА1: Почему? Смотри, вот я общаюсь немного со всеми, как раз, последнее, вокруг да около, это вот, смотри.

ОСОБА4: Да-да, я вижу.

ОСОБА1: При том, что я вхож “туда”?. Лучше заболей, [ненормативна лексика] вы мне нужны? Ну, я, я знаю о том, что будут “голубые огни, мы всё”, а потом “ой, ай, уй” и так далее.

ОСОБА4: Конечно.

ОСОБА1: Ну, зачем они мне нужны? Ну, а если они остаются, и там будут выкручивать руки [ненормативна лексика] всякое подписывать, я себе сам подпишу, я считаю, да не самый худший вариант.

ОСОБА4: Угу. Та, ходила, нормально всё прошло, собеседование вообще идеально.

ОСОБА1: Я не ходил не из-за этого, я, психотесты бояться не стоит. Вопрос в другом. Психотесты – это самое сложное организуемый для них процесс.

ОСОБА4: Угу.

ОСОБА1: Собрал его, ты руководишь, когда тебя могут поставить.

ОСОБА4: Да.

ОСОБА1: А если ты сходила, то тебя потом через неделю могут поставят.

ОСОБА4: Угу.

ОСОБА1: А через две – на оценивание, вот в чём вопрос. Ты уже не управляєш процессом.

ОСОБА4: Ну, да.

ОСОБА1: Ну, ты будешь болеть, и они будут переносить через неделю, понимаешь?

ОСОБА4: Угу, угу.

ОСОБА1: Вот эти процессы, если ты чуть-чуть заболела и помешала и фактически от тебя зависит, когда закончится. А считаю так: торопиться на это оценивание можно тогда, когда будет стопроцентная уверенность, и якобы кто бы мог вкидывать.

ОСОБА4: Угу.

ОСОБА1: “Проработавши” со всеми, знаю, что с ними нельзя. Постепенно. Они говорят: “Да”.

ОСОБА4: Ну, да.

ОСОБА1: А потом – “вставляют”.

 

Т. 1, с. 373

12.04.2019 11:24:16–11:26:03

ОСОБА1: Рассказывай.

ОСОБА7: Алена – спасительница людей.

ОСОБА4: Пришла, да, пришла, вот думаю. С понедельника уже?

ОСОБА1: Да, болеем.

ОСОБА4: Да? С понедельника? С понедельника, а то я так плохо себя уже чувствую…».

 

Щодо дій судді Мазур А.С. під час розгляду справи № 640/8292/19

Справа № 640/8292/19 за позовом члена ВККСУ ОСОБА8 до Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА9, треті особи – ОСОБА10, ВККСУ, про визнання протиправним і скасування наказу Голови Державної судової адміністрації України від 6 травня 2019 року № 156/к, яким припинено виконання повноважень члена ВККСУ ОСОБА8 з підстав закінчення строку повноважень.

Суддя Мазур А.С. ухвалою від 27 травня 2019 року відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі за вказаним вище позовом без виклику сторін.

За результатами розгляду справи № 640/8292/19 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. ухвалив рішення від 18 лютого 2020 року, яким у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, Окружний адміністративний суд міста Києва керувався тим, що, оскільки з набранням чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», у ОСОБА8 строк повноважень члена ВККСУ становив чотири роки та мав завершуватися 5 грудня 2018 року, тому наказ Державної судової адміністрації України від 6 травня 2019 року № 156/к «Про члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» є правомірним, а тому відсутні підстави для його скасування в судовому порядку.

За результатами апеляційного розгляду справи Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 6 липня 2021 року вказане рішення скасував та ухвалив постанову про задоволення позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновків суду та керувався тим, що 28 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» було викладено в новій редакції.

Зокрема, підпунктом 5 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 192-VIII було передбачено, що після набрання чинності цим Законом члени ВККСУ, призначені Міністром юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Державної судової адміністрації України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня їх призначення.

З огляду на зазначене Законом № 2453-VI у редакції від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» було визначено строк повноважень члена ВККСУ ОСОБА8 – чотири роки, який мав завершуватися 5 грудня 2018 року.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», яким Закон України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» було визнано таким, що втратив чинність.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що положеннями пункту 26 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що члени ВККСУ, обрані (призначені) на посади до набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх обрано (призначено).

Тобто вказаним Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» було скасовано обмеження, запроваджені пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».

З огляду на те, що на день видання оскаржуваного наказу від 6 травня 2019 року № 156/к шестирічний строк повноважень члена ВККСУ ОСОБА8 не закінчився, у позивача станом на 6 травня 2019 року були наявні відповідні повноваження як члена ВККСУ.

Щодо дій судді Мазур А.С. під час розгляду справи № 640/6011/19

Справа № 640/6011/19 за позовом Громадської спілки «Українська гільдія активістів» до Голови ВККСУ ОСОБА11, за участю третіх осіб – Рада адвокатів України, ВККСУ, Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА12, про визнання протиправними дій, зобов’язання утриматися від вчинення дій.

Суддя Мазур А.С. ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2019 року відкрила спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом без виклику сторін та призначила справу до розгляду.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 9 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовив з огляду на те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного порушення відповідачем його прав, свобод чи інтересів.

Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року міститься протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, у якому зафіксовано зміст окремих розмов (додаток до дисциплінарної скарги НАБУ, т. 1, с. 373–374):

« <…>

ОСОБА4: А что с этими комиссиями, членами мне вот это? Спрощене, без виклику? Потому что я еще не открывалась?

ОСОБА1: Да.

ОСОБА4: Смотрю, что-то оно везде.

ОСОБА1: Спрощене, без виклику, и не торопись.

ОСОБА4: А там еще какая-то громадська організація есть-то, скорее всего, то же самое. Хорошо. Все, я тогда я поняла. Пошла я тогда работать.

<…>».

 

Стосовно розгляду суддею Мазур А.С. справи 826/9665/16

У дисциплінарній скарзі НАБУ, яка надійшла до Вищої ради правосуддя 8 вересня 2023 року, містяться відомості про допущення суддею Мазур А.С. дисциплінарного проступку під час розгляду справи № 826/9665/16.

Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в цьому випадку необхідно врахувати строк притягнення судді Мазур А.С. до дисциплінарної відповідальності під час розгляду зазначеної справи.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 4 березня 2019 року у справі № 826/9665/16 (колегія суддів: головуючий суддя – Аблов Є.В., судді Мазур А.С., Чудак О.М.) позов ОСОБА3 задовольнив, визнав протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758» із дня її прийняття, а саме із 27 квітня 2016 року.

4 березня 2019 року у справі № 826/9665/16 суддя Мазур А.С. виклала свою окрему думку, згідно з якою позивачі не довели в контексті вимог частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, що спірний нормативно-правовий акт застосовано щодо них або що вони є суб’єктами правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, у зв’язку з чим підстави для висновку про наявність порушеного права відсутні.

На підставі викладеного Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що кінцева подія щодо можливого дисциплінарного проступку судді відбулась 4 березня 2019 року. З урахуванням положень статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», перебування судді Мазур А.С. у відпустці та у стані тимчасової непрацездатності (363 дні в сукупності) строк притягнення до дисциплінарної відповідальності в цій частині закінчився 2 березня 2023 року.

 

 

Стосовно розгляду суддею Мазур А.С. справи 640/5883/19

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також встановила, що Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. ухвалою від 12 квітня 2019 року відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА13 до Голови ВККСУ, членів ВККСУ ОСОБА11, ОСОБА14, треті особи – Рада суддів України, ВККСУ про визнання дій протиправними, зобов’язання утриматися від вчинення дій.

Надалі, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 11 червня 2021 року об’єднав для спільного розгляду і вирішення адміністративні справи №№ 640/5883/19, 640/4634/19, 640/5889/19, 640/5874/19, 640/5873/19 та 640/9122/19, об’єднаним справам присвоїв загальний № 640/4634/19. Об’єднані справи передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірію Р.О.

Отже, об’єднана справа № 640/5883/19 перебувала на розгляді у судді Арсірія Р.О., а із провадження судді Мазур А.С. вибула.

З огляду на це Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Мазур А.С. стосовно розгляду справи № 640/5883/19 не містять складу дисциплінарного проступку.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила в діях судді Мазур А.С. складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 1, пунктами 4, 5, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 11 листопада 2024 року № 3268/1дп/15-24 притягнула суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

У вказаному рішенні Дисциплінарна палата дійшла висновку, що дії судді Мазур А.С., пов’язані з неодноразовим нез’явленням на кваліфікаційне оцінювання, мали місце саме через наявність попередньої домовленості з головою Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА1 та за його вказівкою. Суддя Мазур А.С. надала листки непрацездатності з метою штучного створення поважності причин неявки на кваліфікаційне оцінювання, що свідчить про ухилення від проходження оцінювання судді та вказує на недотримання суддею встановленої процедури, передбаченої законом, а також свідчить про її негативне ставлення до змін, направлених на підвищення довіри суспільства до судової гілки влади, та підтримання судової реформи в Україні.

Отже, суддя Мазур А.С. своїми діями допустила поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Крім того, вказані події набули розголосу в медіа. Такі дії судді Мазур А.С. підлягають кваліфікації за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суддя Мазур А.С. також не повідомила Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора упродовж п’яти про випадок втручання в її діяльність щодо здійснення правосуддя у справах № 640/8292/19 та № 640/6011/19, зокрема про звернення до неї осіб в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством, спосіб. Такі дії судді Мазур А.С. підлягають кваліфікації за пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ураховуючи характер дисциплінарного проступку, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Мазур А.С. вчинила істотний дисциплінарний проступок, що є несумісним зі статусом судді.

Отже, з огляду на характер дій судді Мазур А.С. стосовно допущення поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, неповідомлення суддею Мазур А.С. про втручання у її діяльність щодо здійснення правосуддя у справах № 640/8292/19 та № 640/6011/19, вчинення істотного дисциплінарного проступку, ураховуючи особу судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді Мазур А.С. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Узагальнені доводи скарги судді Мазур А.С. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 листопада 2024 року № 3268/1дп/15-24

Суддя Мазур А.С. із рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не погодилась та оскаржила його до Вищої ради правосуддя.

У скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зазначено, що дисциплінарна палата дійшла помилкового висновку що дії судді Мазур А.С., пов’язані з неодноразовою неявкою на кваліфікаційне оцінювання, мали місце саме через наявність попередньої домовленості з головою Окружного адміністративного суду міста Києва. Суддя наголосила, що неявка на оцінювання як 17 квітня та 21 травня 2019 року була зумовлена хворобою її малолітнього сина.

ВККСУ зазначені обставини оцінила як обґрунтовані, а причини неприбуття судді на іспит визнала поважними, про що свідчить рішення ВККСУ від 8 травня 2019 року№ 67/зп-19, яким перенесено складання іспиту на іншу дату.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час ухвалення оскаржуваного рішення не врахувала, що надання оцінки неявки судді на оцінювання належить до виключних повноважень ВККСУ.

На переконання судді Мазур А.С., застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади у зв’язку з неявкою на кваліфікаційне оцінювання в межах дисциплінарної процедури за умови, що ВККСУ як орган, до виключних повноважень якого належить вирішення цього питання і який вже визнав причини неявки поважними, є втручанням Вищої ради правосуддя у дискреційні повноваження ВККСУ.

У скарзі також зазначено про неможливість встановлення факту вчинення суддею дисциплінарного проступку на підставі протоколу НСРД з огляду на відсутність у кримінальному провадженні висновків експертиз звукозапису голосу судді ОСОБА4, відповідно до яких можна було б однозначно та поза розумним сумнівом зробити висновок, що інформація, зафіксована у протоколах про проведення НСРД відповідає змісту розмов, записаних на матеріальних носіях інформації, які додано до цього протоколу, а також що фрази та репліки, зафіксовані на цих носіях інформації, дійсно належать судді ОСОБА4.

Крім того, суддя Мазур А.С. зазначає, що оскаржуване рішення дисциплінарного органу є протиправним та підлягає скасуванню, адже відсутні належні та достовірні докази, які свідчили б про наявність поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет судової влади, та дозволяли б застосувати найсуворіший вид стягнення.

Обставини отримання матеріалів кримінального провадження від 21 червня 2021 року № ____ свідчать про їх недопустимість як доказів у дисциплінарній справі, порушеній за скаргою Маселка Р.А., оскільки вони отримані внаслідок недотримання Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя вимог статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Зокрема, копії вказаних матеріалів кримінального провадження були додані до скарги НАБУ, дисциплінарне провадження за якою було об’єднано із дисциплінарним провадженням, відкритим за скаргою Маселка Р.А., з мотивів ідентичності скарг у частині неявки на іспит.

За результатами розгляду об’єднаної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що строк притягнення судді Мазур А.С. до дисциплінарної відповідальності через неявку на оцінювання за скаргою НАБУ закінчився.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання дотримання строку для застосування до судді дисциплінарного стягнення вирішується до відкриття дисциплінарної справи та є підставою для відмови у відкритті.

Водночас Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила провадження за скаргою НАБУ без вирішення питання щодо дотримання строку накладення дисциплінарного стягнення та об’єднала це провадження із дисциплінарним провадження, відкритим за скаргою Маселка Р.А. Підставою для об’єднання слугувала ідентичність скарг у частині неявки на іспит.

Надалі Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про закінчення строку притягнення судді Мазур А.С. до дисциплінарної відповідальності через неявку на оцінювання за скаргою НАБУ.

Недотримання Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя вимог пункту 2 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття провадження за скаргою НАБУ призвело до того, що докази, які додавались одним скаржником (НАБУ) до дисциплінарної скарги, за якою у Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя були відсутні підстави для відкриття провадження у справі та розгляду справи по суті, було приєднано до дисциплінарного провадження, відкритого за скаргою Маселка Р.А.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у рішенні обґрунтовує наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями судді та негативними наслідками винятково наявністю негативних публікацій у медіа, що, на переконання судді не є доказом вчинення суддею дій, які призвели до підриву авторитету правосуддя.

В оскаржуваному рішенні Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя із посиланням на протокол огляду від 7–8 березня 2021 року також констатує наявність втручання в діяльність судді з тих підстав, що відбулось погодження позиції щодо відкриття провадження у справах № 640/8292/19 та № 640/6011/19 та порядку їх розгляду, що, на переконання судді, ґрунтується винятково на припущеннях та не підтверджується жодними доказами, які відповідали б вимогам щодо достатності, допустимості та достовірності.

Суддя Мазур А.С. також зазначає, що висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо наявності у її діях ознак дисциплінарного проступку, що перебачений пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як і висновок щодо вчинення дисциплінарного проступку, що передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 вказаного Закону, ґрунтується на єдиному документі – протоколі огляду від 7 – 8 березня 2021 року, відповідність якого як доказу вимогам щодо достатності, достовірності та допустимості спростовується доводами, які наведено вище.

Крім того, у скарзі суддя наголошує, що строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності за вказаними в дисциплінарних скаргах обставинами закінчився.

Суддя також вважає, що Дисциплінарна палата безпідставно відмовила в задоволенні її заяви про відвід члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мороза М.В., не повернула висновок, складений доповідачем за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду, на доопрацювання та не врахувала упередженості скаржника Маселка Р.А. щодо всіх суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, зокрема судді Мазур А.С.

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Мазур Альона Сергіївна Указом Президента України від 7 липня 2008 року № 622/2008 призначена строком на п’ять років на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва, Постановою Верховної Ради України від 23 травня 2013 року № 304-VII обрана на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя повинен виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки суддів з метою зміцнення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримання незалежності судових органів (пункт 1.6); поведінка судді під час засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об’єктивності суддів та судових органів (пункт 2.2).

Згідно з пунктом 22 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Статтями 2, 3 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має прав використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.

Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

У Бангалорських принципах поведінки суддів зазначається, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів. Дотримання етичних норм, демонстрація їх дотримання є невід’ємною частиною діяльності суддів.

Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти ряд обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, ідеться про те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Пунктом 33 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів «Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії» визначено, що судді повинні поводитися доброчесно як під час виконання своїх функцій, так і в особистому житті, відповідати за свою поведінку, якщо це входить до загальноприйнятих норм.

У пункті 20 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки вказано, що судді не можуть ефективно здійснювати правосуддя без довіри громадськості, адже вони є частиною суспільства, якому служать. Їм слід бути обізнаними щодо очікувань громадськості від судової системи та скарг на її функціонування.

Безсумнівна відповідність високим стандартам поведінки, а також добровільне погодження на більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці, випливає із значимості, ролі і місця судової влади в державному механізмі, функцій щодо захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, а також з особливостей правового статусу судді.

Положення пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та статті 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) З’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, регламентують неприпустимість підриву суспільної довіри до суду та необхідність забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Наведене дає підстави для висновку, що етичними нормами і стандартами професійної поведінки судді охоплюється заборона дій або бездіяльності у професійній або інших сферах життя, які з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача можуть викликати сумніви в незалежності, безсторонності суду й завдати шкоди авторитету судової влади.

З урахуванням викладеного суддя має дотримуватися високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя, завжди дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів, а поведінка – відповідала високому статусу його посади.

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об’єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.

Відповідно до підпункту 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

ВККСУ рішенням від 26 березня 2019 року № 39/зп-19 призначила проведення 17 квітня 2019 року іспиту під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, зокрема судді Мазур А.С.

ВККСУ рішенням від 8 травня 2019 року № 67/зп-19 призначила оцінювання, зокрема, судді Мазур А.С. на 21 травня 2019 року.

Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Мазур А.С. двічі – 17 квітня та 21 травня 2019 року, не з’явилась на іспит, призначений рішеннями ВККСУ від 26 березня 2019 року та від 8 травня 2019 року у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Причиною неявки 17 квітня 2021 року була хвороба її малолітньої дитини, на підтвердження чого надано листок непрацездатності серії АДХ № 027318 від 15 квітня 2019 року на період з 15 до 19 квітня 2019 року включно.

Офіційною причиною неявки на оцінювання 21 травня 2019 року була хвороба її малолітньої дитини, на підтвердження чого надано листок непрацездатності серії АДХ № 027364 від 17 травня 2019 року на період з 17 до 22 травня 2019 року включно.

Правовий статус судді передбачає як конституційно визначені гарантії незалежності та недоторканності суддів під час здійснення правосуддя, так і правову відповідальність за невиконання своїх обов’язків.

Дотримання суддею своїх обов’язків є необхідною умовою довіри до суду та правосуддя з боку суспільства.

Положення міжнародних документів і законодавства України визначають, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя. Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Невиконання суддею Мазур А.С. обов’язку проходження процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, встановленого Конституцією України, негативно впливає на авторитет не лише Окружного адміністративного суду міста Києва, а й судової системи загалом.

Така поведінка судді Мазур А.С. порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Твердження судді про неправильне зазначення дисциплінарним органом в рішенні в розділі, який містить стислий виклад пояснень судді, що 21 травня 2019 року суддя не з’явилась на іспит через свою хворобу, а не через хворобу її дитини не спростовують висновків Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо вчинення суддею дисциплінарного проступку.

Зокрема, за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата дійшла висновку, що неодноразове нез’явлення судді Мазур А.С. на кваліфікаційне оцінювання відбулось за попередньою домовленістю з головою Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА1 та за його вказівкою, що свідчить про ухилення від проходження такого оцінювання та вказує на недотримання суддею законної процедури, а також свідчить про її негативне ставлення до змін, спрямованих на підвищення довіри суспільства до судової гілки влади та підтримання судової реформи в Україні.

Твердження судді про те, що обставини, за яких суддя не мала можливості бути присутньою під час проведення іспиту 17 квітня та 21 травня 2019 року в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, не можуть бути наслідком будь-яких узгоджених дій спростовано дослідженим під час розгляду дисциплінарної справи протоколом огляду від 7 березня 2021 року у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року, у якому зафіксовано факт та зміст наведеної вище розмови, що відбулась 27 лютого 2019 року між суддею Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА4 та головою цього суду ОСОБА1.

Крім того, вказаним протоколом огляду від 7 березня 2021 року у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року зафіксовано факт та зміст розмови між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА4, ОСОБА7 та головою цього суду ОСОБА1, яка відбулась 12 квітня 2019 року.

Зі змісту вказаних розмов Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що голова Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА1 зазначає, що «они нас пытались, нас взять, или ты не знаешь? Ходила, да, на тесты эти и так далее?», тобто звертає увагу на наявність небезпеки та запитує у судді ОСОБА4, чи ходила вона на один із етапів кваліфікаційного оцінювання. Коли суддя ОСОБА4 відповіла, що ходила, голова суду ОСОБА1 запитав: «Почему? Лучше заболей». Із цією вимогою суддя ОСОБА4 погодилась та сказала: «Конечно».

Голова Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА1 звертає увагу судді ОСОБА4 на те, що вона не керує тим, коли будуть призначені наступні етапи кваліфікаційного оцінювання та співбесіда, а поспішати на оцінювання можна лише тоді, коли буде стовідсоткова впевненість у його проходженні. Голова суду ОСОБА1 також зазначає, що з ними (маються на увазі члени ВККСУ) не можна «проработать», тобто домовитись, оскільки спочатку вони погоджуються, а потім «вставляють». Із цими зауваженнями суддя ОСОБА4 погоджується, говорячи «ну да» та «Угу, угу».

У наступній розмові, яка відбулась 12 квітня 2019 року, голова суду ОСОБА1 чітко вказує: «Рассказывай». На що суддя ОСОБА4 відповідає та запитує: «Вот думаю. С понедельника уже?». На це голова суду ОСОБА1 ствердно відповідає: «Да, болеем». Суддя ОСОБА4 на підтвердження свого наміру говорить: «С понедельника, а то я так плохо себя уже чувствую».

Отже, суддя Мазур А.С. не висловила будь-якого заперечення щодо пропозицій голови суду ОСОБА1, безальтернативно погодилась із ним та фактично прийняла до виконання його вказівки.

Крім того, зі змісту наведених вище розмов убачається, що суддя Мазур А.С. обговорювала з головою суду день, з якого має хворіти, – понеділок.

Дисциплінарна палата також встановила, що неприбуття суддів Окружного адміністративного суду міста Києва на кваліфікаційне оцінювання, зокрема судді Мазур А.С., набуло розголосу в медіа та викликало негативну оцінку громадськості щодо діяльності суду, зокрема щодо чесності суддів, що, безумовно, має негативний вплив на авторитет не лише Окружного адміністративного суду міста Києва, а й судової системи загалом.

Пояснення, які надала суддя Мазур А.С., не спростовують допущених нею порушень. Прибуття на один із етапів кваліфікаційного оцінювання не доводить бажання судді пройти кваліфікаційне оцінювання, ураховуючи наявність розмов та домовленість між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва «балансувати» та приходити по черзі для створення видимості участі суддів у кваліфікаційному оцінюванні.

За таких обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що зазначені вище дії судді Мазур А.С. свідчать про планування, обговорення, домовленість «зірвати» кваліфікаційне оцінювання шляхом неприбуття на призначений Комісією іспит через хворобу, а також про її бажання уникнути проходження відповідних законних процедур, що підтверджується зазначеними вище зафіксованими розмовами.

Вказане свідчить про умисність дій судді Мазур А.С. та допущення нею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Зокрема, з наведених вище розмов убачається, що суддя Мазур А.С., нехтуючи своєю самостійністю та незалежністю як судді, порушуючи норми чинного законодавства України, погоджувалась виконувати вказівки голови Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА1, зокрема не прибувати, «хворіти», беручи лікарняні, на призначене ВККСУ кваліфікаційне оцінювання суддів 17 квітня та 21 травня 2019 року.

Зазначені обставини спростовують твердження судді про не зазначення в рішенні дисциплінарного органу в чому саме полягає поведінка, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя чи суспільну довіру до суду.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Мазур А.С., пов’язані з неодноразовим нез’явленням на кваліфікаційне оцінювання, мали місце саме через наявність попередньої домовленості з Головою Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА1 та за його вказівкою.

Суддя Мазур А.С. надавала листки непрацездатності з метою штучного створення видимості поважності причин неявки на кваліфікаційне оцінювання, що свідчить про ухилення від проходження оцінювання судді та вказує на недотримання суддею встановленої процедури, передбаченої законом, а також свідчить про її негативне ставлення до змін, направлених на підвищення довіри суспільства до судової гілки влади, та підтримання судової реформи в Україні. Крім того, вказані події набули розголосу в медіа.

Стосовно доводів судді про втручання Дисциплінарної палати у здійснення ВККСУ своєї компетенції щодо надання оцінки наслідкам неявки судді Мазур А.С. на іспит, призначений в межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді, Вища рада правосуддя зазначає, що підставою притягнення судді Мазур А.С. до дисциплінарної відповідальності стали дії, встановлені за матеріалами кримінального провадження № ____ від 21 червня 2019 року (протокол огляду від 7 березня 2021 року), а саме умисні дії судді Мазур А.С., які свідчать про планування, обговорення, домовленість із головою суду зірвати кваліфікаційне оцінювання шляхом неприбуття на призначений ВККСУ іспит у зв’язку із хворобою.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у рішенні не надавала оцінки поважності причин неявки судді Мазур А.С. для складення першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит».

Стосовно доводів судді Мазур А.С. про недотримання Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя стандартів доказування під час вирішення питання щодо наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада правосуддя зазначає таке.

Під час встановлення підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності Вища рада правосуддя керується стандартом доказування, встановленим частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини, у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вища рада правосуддя встановила, що зазначені в оскаржуваному рішенні висновки дисциплінарного органу щодо вчинення суддею Мазур А.С. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є належним чином умотивованими, ґрунтуються на доказах, а застосований вид дисциплінарного стягнення є пропорційним.

При цьому Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла вірного висновку, що суддя Мазур А.С. умисно допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, отже, вчинила істотний дисциплінарний проступок, допустивши грубе нехтування обов’язками судді щодо дотримання правил суддівської етики, у тому числі щодо підтримання високих стандартів поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, що є несумісним зі статусом судді.

Перевіряючи наявність у поведінці судді Мазур А.С. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала в сукупності матеріали дисциплінарного провадження, зокрема зібрані під час дисциплінарного провадження письмові пояснення судді від 25, 29 грудня 2023 року та 8 лютого 2024 року, а також ознайомилася з окремими матеріалами кримінального провадження № ____ від 21 червня 2019 року.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, дослідивши зібрані у дисциплінарній справі докази у сукупності, зокрема протокол огляду від 7 – 8 березня 2021 року у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року, в якому зафіксовано зміст розмов судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА4 та головою цього суду ОСОБА1, яка відбулась 27 лютого 2019 року, та розмови між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА4, ОСОБА7 та головою цього суду ОСОБА1, яка відбулась 12 квітня 2019 року.

При цьому Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя лише перевірила викладені у дисциплінарних скаргах обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до суддів, та наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку.

Водночас Вища рада правосуддя вважає, що надані окремі матеріали кримінального провадження № ____ від 21 червня 2019 року Перша Дисциплінарна палата використала у спосіб, передбачений законом, оскільки оцінювалися ці матеріали лише в аспекті наявності в діях судді Мазур А.С. ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).

Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються). Саме така правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка тільки тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішення у межах компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Під час вирішення питання щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 (провадження № 11–1464заі18) дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, під час дисциплінарного провадження, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та № 9901/728/18 відповідно).

Згідно з пунктом 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів етичні аспекти поведінки суддів треба проаналізувати з кількох причин. Методи, які використовуються для вирішення спорів, мають завжди викликати довіру. Повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя. У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Дисциплінарне провадження основане на відмінних від кримінального процесу стандартах доказування. Чіткість та переконливість доказів оцінюються з точки зору звичайної розсудливої людини, саме тому вказана юридична процедура є дискрецією Дисциплінарної палати.

Отже, щодо тверджень судді Мазур А.С. про порушення Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи стандарту доказування, визначеного частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких і переконливих доказів), Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата отримала чіткі та переконливі докази на підтвердження наявності в діях судді Мазур А.С. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зазначені докази Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала в контексті предмета доказування в дисциплінарному провадженні – підтвердження наявності / відсутності у діях судді Мазур А.С. складу дисциплінарного проступку, а не на підтвердження наявності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження № ____ від 21 червня 2019 року.

Твердження судді Мазур А.С. про неможливість установлення факту спілкування судді Мазур А.С. із головою Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА1 та іншими суддями на підставі протоколу НСРД за відсутності в матеріалах кримінального провадження відповідних експертиз звукозапису зафіксованих у протоколі розмов не можуть бути враховані з таких підстав.

Частиною першою статті 256 КПК України передбачено, що протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Зазначене не змінює встановлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин, оскільки дисциплінарний орган не оцінює доказів щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 (провадження № 11-1464заі18) дійшла висновків щодо можливості використання таких доказів, як протоколи негласних слідчих розшукових дій під час дисциплінарного провадження, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та № 9901/728/18 відповідно).

Згідно із практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно із статтею 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (відповідно, стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Саме така правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Тобто в межах дисциплінарного провадження обставини допущення суддею дисциплінарного проступку можуть досліджуватися та встановлюватися дисциплінарним органом на підставі матеріалів кримінального провадження, зокрема й протоколів НСРД.

Вища рада правосуддя та Верховний Суд неодноразово виловлювали позицію, що матеріали кримінального провадження можуть бути використані під час вирішення питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від кримінального провадження (рішення Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20, від 1 квітня 2021 року № 759/0/15-21, постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18), від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24).

Щодо тверджень судді Мазур А.С. щодо порушення Дисциплінарною палатою порядку розгляду дисциплінарної справи Вища рада правосуддя зазначає таке.

Суддя Мазур А.С. у скарзі на рішення дисциплінарного органу зазначає, що після відкриття дисциплінарної справи за скаргою НАБУ, Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку про сплив строку притягнення судді Мазур А.С. до дисциплінарної відповідальності за цією скаргою щодо обставин неявки судді на кваліфікаційне оцінювання, що порушує порядок, встановлений пунктом 2 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Так, копії матеріалів кримінального провадження № ____ від 21 червня 2019 року були додані саме до скарги НАБУ та не можуть бути прийняті як доказ у об’єднаній дисциплінарній справі щодо обставин неявки судді на кваліфікаційне оцінювання, повідомлених у дисциплінарній скарзі Маселка Р.А., оскільки вони отримані внаслідок недотримання Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя вимог статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Водночас відповідно до матеріалів дисциплінарної справи ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 липня 2024 року № 2136/1дп/15-24 було відкрито дисциплінарну справу за скаргою НАБУ стосовно обставин неявки судді на кваліфікаційне оцінювання та стосовно дій судді Мазур А.С. під час розгляду справ № 640/8292/19 та № 640/6011/19, строк притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення яких не сплинув.

Цією ухвалою від 15 липня 2024 року відповідно до вимог частини одинадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарну справу, відкриту за скаргою НАБУ було об’єднано в одну дисциплінарну справу з дисциплінарною справою, відкритою 22 січня 2024 року за скаргою Маселка Р.А. стосовно неявки судді Мазур А.С. на кваліфікаційне оцінювання.

Згідно із частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Отже, висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про закінчення строку притягнення судді Мазур А.С. до дисциплінарної відповідальності за обставинами, повідомленими НАБУ, в частині неявки судді на кваліфікаційне оцінювання не свідчить про істотні порушення перебігу здійснення дисциплінарного провадження, послідовності чи хронології дій дисциплінарного органу, які могли б поставити під сумнів результати розгляду дисциплінарної справи на підставі доказів, отриманих в межах дисциплінарного провадження. Оцінка строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відбувається на всіх стадіях дисциплінарного провадження щодо судді.

Дисциплінарний орган з’ясував дотримання формальних і матеріальних (фактичних) передумов для відкриття і здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді Мазур А.С., якими, зокрема, стали дисциплінарні скарги Маселка Р.А. та НАБУ з наведеними у них підставами, які, з точки зору їх авторів, указують на вчинення суддею дисциплінарного проступку.

Стосовно доводів судді Мазур А.С. про відсутність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності за пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя зазначає таке.

За приписами частин першої, третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу; втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання (частина четверта статті 48, пункт 9 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, зокрема про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок.

Відповідно до пунктів 1, 2 Основоположних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Цей загальновизнаний міжнародний принцип належним чином втілений в українському законодавстві.

Зокрема, незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126 та 129 Конституції України, якими визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У пункті 8 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки зазначено: якщо судді вважають, що їхня незалежність опинилася під загрозою, вони повинні мати можливість звернутися до ради суддів чи іншого незалежного органу або ж скористатися дієвими засобами правового захисту.

Тобто суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя за наявності щодо нього будь-якого незаконного впливу під час здійснення правосуддя.

Як зазначено вище, відповідно до протоколу огляду від 7 – 8 березня 2021 року у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року зафіксовано зміст окремих розмов між суддею ОСОБА4 та головою суду ОСОБА1.

Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата вищої ради правосуддя встановила, що розмова, яка зафіксована в одному з кабінетів Окружного адміністративного суду міста Києва, між головою цього суду ОСОБА1 та суддею ОСОБА4 стосується справ № 640/8292/19 та № 640/6011/19, оскільки спочатку вони обговорювали питання щодо «комісій, членів», тобто учасників судового процесу у справі № 640/8292/19, а потім щодо «громадської організації», яка є позивачем у справі № 640/6011/19.

Водночас, згідно з пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику, а також здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.

У пункті 22 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що методи, які використовуються суддями для вирішення спорів, повинні завжди викликати довіру.

Поведінка суддів у їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Повноваження, надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

У Бангалорських принципах поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, одним з основних принципів етичної поведінки суддів є незалежність. Так, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою (пункт 1.1).

Як зазначено в Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя має вважати своїм обов’язком не лише дотримуватися високих стандартів поведінки, але й брати участь у колективних зусиллях для встановлення, підтримки та захисту цих стандартів. Навіть один випадок неналежної поведінки судді може завдати невиправної шкоди моральному авторитету суду.

Судді повинні розглядати справи неупереджено, на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чиєї сторони або з будь-якої причини.

Крім того, дотримання суддями визначеного у Бангалорських принципах поведінки суддів принципу об’єктивності є необхідною умовою для належного виконання суддею своїх обов’язків.

При виконанні своїх обов’язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів (пункти 2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Матеріали дисциплінарного провадження у своїй сукупності та взаємозв’язку містять чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини дають змогу дійти висновку, що голова суду ОСОБА1 здійснив вплив на суддю Мазур А.С. під час розгляду нею справ № 640/8292/19 та № 640/6011/19. При цьому зі змісту зазначеної вище розмови вбачається, що суддя Мазур А.С. сприйняла цей вплив, піддалась йому, погоджувалась виконувати вказівки голови Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА1 та, нехтуючи своєю незалежністю, запитувала у нього, що їй робити із цими справами і як їх розглядати – у загальному чи спрощеному провадженні.

Суддя Мазур А.С., отримавши вказівки щодо відкриття провадження та форми його відкриття (спрощене чи загальне), невиклику сторін у справі, погодилась на це, оскільки відповіла: «Хорошо. Все, я тогда я поняла. Пошла я тогда работать», на що отримала схвалення її дій з боку голови суду. Вказане безумовно вплинуло на неупередженість судді Мазур А.С. під час розгляду зазначених вище справ.

Така поведінка судді Мазур А.С. порушує стандарти безсторонності суду, етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Отже, відбувся факт втручання в діяльність судді Мазур А.С. щодо здійснення правосуддя у справах № 640/8292/19 та № 640/6011/19.

Таким чином, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що суддя Мазур А.С. допустила втручання в її діяльність під час здійснення правосуддя, не повідомила Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в її діяльність щодо здійснення правосуддя іншими особами із приводу справ № 640/8292/19 та № 640/6011/19, що перебували у її провадженні.

За частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Мазур А.С. мала обов’язок звернутися з повідомленням про втручання голови суду в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як їй стало відомо про таке втручання.

Отже, є правильним висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що дії судді Мазур А.С. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок).

 

Щодо строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

Релевантними джерелами права й актами їх застосування при обчисленні строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є приписи частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які, зокрема, регламентують строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, складові дисциплінарного провадження, порядок його обчислення.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Дії, які є підставою для притягнення судді Мазур А.С. до дисциплінарної відповідальності, вчинено 17 квітня та 21 травня 2019 року (неявка на кваліфікаційне оцінювання).

Отже, трирічний строк із дня вчинення вказаного проступку закінчився 21 травня 2022 року.

Дисциплінарну скаргу Маселка Р.А. стосовно вказаних обставин подано 17 травня 2022 року, до закінчення трирічного строку із дня вчинення дисциплінарного проступку.

Частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції, чинній станом на дату подання цієї дисциплінарної скарги – 17 травня 2022 року) було визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Варто зауважити, що Комітет з питань правової політики Верховної Ради України 21 липня 2023 року надав роз’яснення щодо застосування окремих положень законів України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів» в частині дисциплінарного провадження щодо суддів.

Виходячи із системного аналізу положень цих законів, Комітет вважав, що дисциплінарне провадження щодо судді починається з дня настання певних обставин (отримання скарги, звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи), а використання в абзаці другому частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» прийменника «після» означає, що дисциплінарне провадження щодо судді починає здійснюватися з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної скарги щодо дисциплінарного проступку судді, звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи.

У частині одинадцятій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під словами «час … здійснення відповідного дисциплінарного провадження» слід розуміти період часу, який розпочинається з дня отримання органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів, дисциплінарної скарги та закінчується в день ухвалення рішення у відповідному дисциплінарному провадженні.

Статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції, чинній на сьогодні, передбачено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Статтю 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» було викладено в такій редакції згідно із Законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів».

У пояснювальній записці до проєкту вказаного Закону зазначено, що виходячи з системного та комплексного аналізу положень законодавства (зокрема щодо стадій дисциплінарного провадження), автори проекту Закону вважають, що дисциплінарне провадження розпочинає здійснюватися з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги, що потребує уточнення в законі для однозначного розуміння.

З наведеного вбачається, що Законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-IX не було запроваджено нової норми щодо початку здійснення дисциплінарного провадження, а було лише уточнено вже існуючі положення статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Отже, системний аналіз цієї норми, у тому числі у різних редакціях, свідчить, що дисциплінарне провадження щодо судді починається з дня настання певних обставин, зокрема, отримання скарги або прийняття Дисциплінарною палатою рішення про відкриття дисциплінарної справи.

Водночас тлумачення частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв’язку зі статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дає підстави для висновку, що термін «час здійснення відповідного дисциплінарного провадження» – це часовий проміжок, який розпочинається з дня отримання органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів дисциплінарної скарги або прийняття Дисциплінарною палатою рішення про відкриття дисциплінарної справи та закінчується у день ухвалення остаточного рішення у відповідному дисциплінарному провадженні.

Отже, за змістом положень частини першої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження щодо судді Мазур А.С. розпочато після отримання Вищою радою правосуддя скарги Маселка Р.А. щодо дисциплінарного проступку судді, тобто 17 травня 2022 року.

Саме такий висновок щодо застосування до судді дисциплінарного стягнення в межах передбаченого законом трирічного строку, з урахуванням положень частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 990/75/24.

Зокрема, в абзацах 156-159 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила щодо доводів судді про те, що, на її думку, Дисциплінарна палата на порушення частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на день постановлення ухвали від 15 червня 2018 року) застосувала до неї дисциплінарне стягнення після закінчення передбаченого законом трирічного строку, Вища рада правосуддя правильно зазначила таке.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Згідно із частиною першою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя (у редакції, чинній на день звернення скаржника із дисциплінарною скаргою – 7 квітня 2020 року) дисциплінарне провадження розпочинається, серед іншого, після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді.

Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за змістом положень частини першої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження щодо судді розпочалось після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, тобто 7 квітня 2020 року.

З урахуванням викладеного, оскільки суддя Мазур А.С. вчинила дисциплінарний проступок 17 квітня та 21 травня 2019 року, а 17 травня 2022 року щодо неї розпочато дисциплінарне провадження, строк притягнення цієї судді до дисциплінарної відповідальності за скаргою Маселка Р.А. не закінчився.

Стосовно строку притягненні судді до дисциплінарної відповідальності за скаргою НАБУ, то дисциплінарна скарга НАБУ надійшла до Вищої ради правосуддя 8 вересня 2023 року.

Судові рішення у справах № 640/8292/19 та № 640/6011/19 були ухвалені суддею 18 лютого 2020 року та 9 лютого 2021 року, тому трирічний строк з моменту вчинення цих дій становить, відповідно, 18 лютого 2023 року та 9 лютого 2024 року.

Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи було правильно встановлено, що з урахуванням трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності з виключенням строку тимчасової непрацездатності судді та відпустки, строк якої становить в першому випадку 244 дні, в другому випадку – 168 днів, з урахуванням дати подання скарги НАБУ – 8 вересня 2023 року, строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді не сплинув.

Твердження судді про правильність обрахування строку притягнення її до дисциплінарної відповідальності із дати розмови між суддею Мазур А.С. та головою суду, що відбулась 12 квітня 2019 року, а не з дати ухвалення судових рішень про відмову в задоволенні позову у справах № 640/8292/19 та № 640/6011/19, є неспроможними, оскільки неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя є правопорушенням, яке носить триваючий характер, пов'язане з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

Саме такий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у справі № 489/4756/16-а.

У зв'язку із цим Вища рада правосуддя вважає, що в даному випадку необхідно враховувати таку обставину, як триваючий характер правопорушення.

Отже, дії, які свідчать про вчинення суддею Мазур А.С. дисциплінарного проступку, що полягає у неповідомленні Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя, розпочались зі звернення голови суду ОСОБА1 до судді Мазур А.С. з відповідними вказівками, а закінчились ухваленням суддею Мазур А.С. відповідно до цих вказівок рішень про відмову в задоволенні позовних вимог у справах № 640/8292/19 та № 640/6011/19, що свідчить про те, що суддя Мазур А.С. сприйняла вказівки та піддалась впливу голови суду ОСОБА1 на результат розгляду нею справ № 640/8292/19 та № 640/6011/19, отже, відбувся факт втручання в діяльність судді Мазур А.С. щодо здійснення правосуддя у справах № 640/8292/19 та № 640/6011/19.

Стосовно доводів скарги про незазначення в рішенні Дисциплінарної палати всіх доводів, викладених у наданих суддею поясненнях, Вища рада правосуддя зазначає, що статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються.

Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов’язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

ЄСПЛ у рішенні від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов’язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя викладені всі обставини та підстави дисциплінарної відповідальності судді Мазур А.С. Підстави дисциплінарного проступку, які встановила Дисциплінарна палата і які були зазначені в рішенні дисциплінарного органу, містять достатньо даних для настання дисциплінарної відповідальності.

У своєму рішенні Дисциплінарна палата проаналізувала їх і надала відповідну правову характеристику з точки зору належності до ознак, що утворюють склад дисциплінарного проступку.

Стосовно доводів судді про розгляд дисциплінарної справи з порушенням порядку, встановленого частиною четвертою статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», не врахувавши першу неявку судді в засідання дисциплінарного органу, Вища рада правосуддя зазначає таке.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що об’єднана дисциплінарна справа призначалась до розгляду неодноразово. Про кожне засідання дисциплінарного органу суддю та скаржників повідомлено шляхом надіслання відповідних повідомлень на електронні пошти, а також розміщення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя повідомлення про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що відповідно до положень пункту 13.27 Регламенту Вищої ради правосуддя є належним повідомленням.

22 липня 2024 року в засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя взяла участь суддя Мазур А.С.

Суддя Мазур А.С. подала заяву про відвід члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мороза М.В., у задоволенні якої було відмовлено.

16 вересня 2024 року в засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя учасники дисциплінарної справи не з’явилися.

Надійшли клопотання представника НАБУ від 12 вересня 2024 року про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю в іншій справі, а 13 вересня 2024 року – про розгляд справи без його участі.

Надійшло клопотання судді Мазур А.С. про відкладення розгляду дисциплінарної справи у зв’язку з тим, що суддя не встигла ознайомитися з усіма матеріалами дисциплінарної справи, яке було задоволено.

30 вересня 2024 року в засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя взяла участь суддя Мазур А.С., яка подала клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи у зв’язку з тим, що вона не встигла ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи (матеріалами кримінального провадження), яке було задоволено.

14 жовтня 2024 року в засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя взяли участь суддя Мазур А.С. та її представник – адвокат Вилков С.В.

Суддя Мазур А.С. заявила клопотання про повторне ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи у зв’язку з тим, що деякі матеріали в електронному вигляді не відкриваються, яке було задоволено.

11 листопада 2024 року в засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя учасники справи не з’явилися.

Суддя Мазур А.С. подала клопотання про відкладення розгляду об’єднаної дисциплінарної справи у зв’язку з її тимчасовою непрацездатністю. Вказане клопотання залишено без задоволення.

Представник судді – адвокат Вилков С.В., подав клопотання про відкладення розгляду об’єднаної дисциплінарної справи, оскільки відповідно до затвердженого розкладу занять для студентів здійснює викладацьку діяльність в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова. Зазначене клопотання залишено без задоволення.

Наведене свідчить, що розгляд дисциплінарної справи за відсутності судді Мазур А.С., яка була належним чином повідомлена про час і дату засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та за заявами якої розгляд дисциплінарної справи неодноразово відкладався, відбувся з дотриманням частини четвертої статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», відповідно до якої у разі повторної відсутності судді розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою без його участі, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням частини п’ятої статті 48 цього Закону.

Крім того, те, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відмовила в задоволенні заяви судді Мазур А.С. про відвід члена Вищої ради правосуддя Мороза М.В., відповідає положенням статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Стосовно доводів судді Мазур А.С. про упереджене ставлення скаржника Маселка Р.А. до суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, то відповідно до частини першої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.

Доводи скарги про недотримання Дисциплінарною палатою положень частини четвертої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» є неспроможними, оскільки вирішення питання про повернення висновку доповідача на доопрацювання належить до дискреційних повноважень Дисциплінарної палати.

Інші доводи та міркування, які містить скарга, не спростовують правильності висновків Дисциплінарної палати.

За таких обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила, що дії судді Мазур А.С., пов’язані з неодноразовою неявкою на кваліфікаційне оцінювання, мали місце саме через наявність попередньої домовленості з головою Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА1 та за його вказівкою.

Надання листків непрацездатності як обґрунтування причини неявки було використано суддею Мазур А.С. з метою штучного створення видимості поважності причин неявки на кваліфікаційне оцінювання, що свідчить про ухилення судді від проходження оцінювання та вказує на недотримання суддею встановленої процедури передбаченої законом, а також свідчить про її негативне ставлення до змін, направлених на підвищення довіри суспільства до судової гілки влади, та підтримання судової реформи в Україні.

Отже, суддя Мазур А.С., своїми діями допустила поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Крім того, вказані події набули розголосу в медіа. Такі дії судді Мазур А.С. підлягають кваліфікації за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суддя Мазур А.С. також не повідомила Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як їй стало відомо про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя у справах № 640/8292/19 та № 640/6011/19, зокрема про звернення до неї інших осіб, оскільки таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством, спосіб. Такі дії судді Мазур А.С. підлягають кваліфікації за пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

За приписами пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Невиконання суддею Мазур А.С. обов’язку проходження процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, встановленого Конституцією України, безумовно порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Установлені обставини свідчать про вчинення суддею Мазур А.С. істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді Мазур А.С. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала характер дисциплінарного проступку, його наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом, а також особу судді, зокрема відомості, зазначені в її характеристиці, ступінь її вини, відсутність у судді дисциплінарних стягнень.

Ураховуючи характер дисциплінарного проступку, невиконання суддею Мазур А.С. обов’язку проходження процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, установленого Конституцією України, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого та правильного висновку, що дії судді Мазур А.С. відповідають поняттю істотного дисциплінарного проступку, доводи скарги судді Мазур А.С. не спростовують правильності встановлених Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків.

Застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку, оскільки Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала характер дисциплінарного проступку, його негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді, її

характеристику, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 листопада 2024 року № 3268/1дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур Альони Сергіївни.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Голова Вищої ради правосуддя

 

Члени Вищої ради правосуддя