Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу представника судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Едуарда Миколайовича – адвоката Кравця Ростислава Юрійовича, на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 січня 2025 року № 61/3дп/15-25 про притягнення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е. М. до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

на електронну адресу Вищої ради правосуддя надійшла завірена кваліфікованим електронним підписом скарга представника судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. – адвоката Кравця Р.Ю., на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 січня 2025 року № 61/3дп/15-25 про притягнення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. до дисциплінарної відповідальності (вх. № К-205/1/7-25 від 27 січня 2025 року).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року та повідомлено про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя шляхом публікації відповідної інформації в газеті «Голос України».

Відповідно до абзацу другого пункту 12.1 Положення про службу дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року № 3713/0/15-24, аналіз матеріалів за скаргами на рішення Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя, ухвалені до початку роботи служби дисциплінарних інспекторів, а також у відкритих дисциплінарних справах, рішення в яких не ухвалені до початку роботи служби дисциплінарних інспекторів, здійснює член Вищої ради правосуддя, визначений системою розподілу справ.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 27 січня 2025 року доповідачем щодо вказаного матеріалу визначено члена Вищої ради правосуддя Квашу О.О.

Скаргу подано з дотриманням вимог та у строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Учасники дисциплінарного провадження були повідомлені про дату, час і місце розгляду зазначеної скарги та про можливість участі в засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції. Вказане повідомлення розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя 11 березня 2025 року взяв участь представник судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. – адвокат Кравець Р.Ю. Суддя Бондарєв Е.М., скаржниця Буртник Х.В. в засідання Вищої ради правосуддя 11 березня 2025 року не з’явилися. Адвокат Кравець Р.Ю. підтримав доводи поданої ним скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя, дослідивши скаргу адвоката Кравця Р.Ю., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Квашу О.О., встановила таке.

 

Відомості про суддю

Бондарєв Едуард Миколайович, ____ року народження, Указом Президента України від 18 червня 2009 року № 458/2009 призначений на посаду судді Господарського суду Дніпропетровської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 479-VIII обраний на посаду судді Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно із характеристикою, яку надав голова Господарського суду Дніпропетровської області О. Ліпинський, суддя Бондарєв Е.М. «зарекомендував себе як досвідчений спеціаліст, грамотний юрист, добросовісний, ініціативний, оперативний, принциповий, цілеспрямований і старанний працівник; за характером урівноважений, спокійний, у спілкуванні ввічливий, має високі здібності щодо організації та забезпечення ведення результативної роботи, високе почуття відповідальності за виконання покладених на нього обов’язків. Йому властиві наполегливість у праці, ґрунтовність теоретичних знань та почуття високої відповідальності за виконання покладених на нього завдань. Він має стійкі моральні принципи, у критичних ситуаціях поводиться коректно, має високий рівень культури поведінки, у спілкуванні з людьми виявляє тактовність, ввічливість, повагу, стриманість. Вміє правильно будувати стосунки з учасниками судового процесу, громадянами та колегами, чим робить вагомий внесок у підвищення довіри до судової влади та зміцнення її авторитету в суспільстві, має авторитет у колективі. Вимогливий до себе, постійно підвищує кваліфікацію».

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати її розгляду

До Вищої ради правосуддя 12 серпня 2024 року (вх. № Б-12/50/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. на дії судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М.

У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. зазначила, що 25 липня 2024 року Вища рада правосуддя задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора про тимчасове відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. від здійснення правосуддя у зв’язку із притягненням ОСОБА1 до кримінальної відповідальності. Зокрема, суддя ОСОБА1 підозрюється в організації закінченого замаху на незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб та здійснюваного протягом тривалого часу (частина друга статті 15, частина третя статті 27, частина друга статті 146 Кримінального кодексу України (далі – КК України)).

Скаржниця наголосила, що, як встановлено під час досудового розслідування, на початку 2017 року суддя ОСОБА1 запропонував своєму знайомому – ОСОБА2, мешканцю села Дяківка Конотопського району Сумської області, допомагати йому займатися підприємницькою діяльністю в сільськогосподарській галузі на території Сумської області, оскільки він самостійно як суддя через законодавчі заборони не може займатися такою діяльністю. ОСОБА2, погодившись на пропозицію судді ОСОБА1, згодом зареєструвався в податковій службі як фізична особа − підприємець. До початку спільної діяльності ОСОБА1 та ОСОБА2 досягли домовленості, що суддя надаватиме необхідні засоби у вигляді поточного фінансування, сільськогосподарської та автомобільної техніки, право власності на цю техніку буде зареєстровано на ОСОБА2, техніка має експлуатуватися ним під час здійснення спільної господарської діяльності. Водночас ОСОБА2 зобов’язувався передати, за необхідності, цю техніку її фактичному власнику – судді ОСОБА1, на його вимогу.

У подальшому (у 2017 році) суддя ОСОБА1 висунув ОСОБА2 вимогу оформити письмовий договір позики грошових коштів у розмірі 5 040 000 гривень. Такий договір було укладено з метою створення обставин юридичної залежності ОСОБА2 від судді ОСОБА1 та можливості здійснення контролю за використанням «профінансованого» суддею ОСОБА1 майна. Договір датовано 8 грудня 2014 року та укладено зі співмешканкою судді ОСОБА1 – ОСОБА3 (у подальшому ОСОБА3 стала дружиною судді ОСОБА1, змінивши прізвище на «ОСОБА3»).

Орган досудового розслідування встановив, що дружина судді ОСОБА1 – ОСОБА3, за його ініціативою звернулася до Буринського районного суду Сумської області з метою стягнення начебто заборгованості за зазначеним вище договором позики, а згодом суд затвердив між ОСОБА3 та ОСОБА2 мирову угоду, за змістом якої ОСОБА2 зобов’язався до 19 січня 2026 року добровільно сплатити на користь ОСОБА3 грошові кошти.

У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. зазначила, що у 2021 році на вимогу судді ОСОБА1 підприємець ОСОБА2 вибув зі складу засновників Фермерського господарства «Дяківська трійця», засновником якого був із часу його заснування, згодом засновником підприємства було визначено дружину судді ОСОБА1. Надалі суддя ОСОБА1 обмежив ОСОБА2 фізичний доступ до виробничих приміщень Фермерського господарства «Дяківська трійця» та заборонив працівникам цього підприємства надавати ОСОБА2 доступ до всієї техніки, яка зберігається на території цього господарства.

Скаржниця вказала, що згідно з установленими досудовим розслідуванням обставинами приблизно у травні 2022 року у ОСОБА1 виник умисел на заволодіння майном, що формально належало ОСОБА2 на праві власності, але придбано за кошти судді (транспортні засоби та господарська техніка). Оскільки в добровільному порядку віддати судді техніку ОСОБА2 відмовився, у ОСОБА1, за інформацією слідства, приблизно у вересні 2022 року виник злочинний умисел щодо організації незаконного позбавлення волі та викрадення ОСОБА2 з метою заволодіння сільськогосподарською технікою. Особа, до якої суддя ОСОБА1 звернувся для реалізації вказаного злочинного умислу та якій запропонував за «послуги» 17 000 доларів США, повідомив органи правопорядку про злочинний умисел судді.

Скаржниця Буртник Х.В. зазначила, що згодом суддя ОСОБА1 був викритий правоохоронними органами, йому було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а суд застосував щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. На переконання скаржниці, такі обставини, а саме дії судді ОСОБА1, спрямовані на незаконне позбавлення волі та викрадення людини з корисливих мотивів, організовані групою осіб, фактично ведення підприємницької діяльності всупереч вимогам законодавства свідчать про вчинення суддею Бондарєвим Е.М. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 12 серпня 2024 року дисциплінарну скаргу № Б-12/50/7-24 розподілено члену Вищої ради правосуддя Сасевичу О.М. (доповідач), який відповідно до пункту 23⁷ розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасово здійснював повноваження дисциплінарного інспектора.

Член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. 26 вересня 2024 року склав висновок з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. у зв’язку з наявністю в діях судді Бондарєва Е.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 9 жовтня 2024 року № 2959/3дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу щодо судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. з підстав наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. 25 листопада 2024 року склав висновок за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду, запропонувавши притягнути суддю Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що охоплюється складом істотного дисциплінарного проступку, передбаченого частиною дев’ятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 15 січня 2025 року № 61/3дп/15-25 притягнула суддю Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Дійшовши висновку, що поведінка судді Бондарєва Е.М. охоплюється складом істотного дисциплінарного проступку, передбаченого частиною дев’ятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя застосувала дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

 

Фактичні обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 липня 2024 року № 2306/0/15-24 задоволено клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. Тимчасово, до 12 вересня 2024 року, відсторонено суддю Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Вища рада правосуддя рішенням від 9 вересня 2024 року № 2634/0/15-24 продовжила до 9 листопада 2024 року строк тимчасового відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Установлено, що слідчі четвертого слідчого відділу (з дислокацією в місті Сумах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 10 вересня 2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною першою статті 14, частиною другою статті 146, частиною четвертою статті 189, частиною третьою статті 355 КК України, за фактами можливих протиправних дій посадової особи Господарського суду Дніпропетровської області, які полягають у здійсненні тиску на ОСОБА2 з метою примушування його до перереєстрації належного йому рухомого майна (транспортних засобів та сільськогосподарської техніки) на третіх осіб.

Постановою заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування та визначення органу прокуратури від 6 лютого 2024 року подальше здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ доручено Головному слідчому управлінню Державного бюро розслідувань. Здійснення процесуального керівництва в цьому кримінальному провадженні доручено прокурорам Офісу Генерального прокурора.

Слідчими першого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 10 вересня 2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною першою статті 14, частиною другою статті 146, частиною четвертою статті 189, частиною третьою статті 355 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження заступник Генерального прокурора Войтенко А.Б. 12 липня 2024 року склав повідомлення про підозру судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 146 КК України, яке вручено судді ОСОБА1 того самого дня.

Згідно з матеріалами досудового розслідування на початку 2017 року ОСОБА1 познайомився із ОСОБА2, мешканцем села Дяківка Конотопського району Сумської області, уродженцем якого є також і ОСОБА1.

При цьому ОСОБА1 запропонував ОСОБА2 допомагати йому займатися підприємницькою діяльністю у сільськогосподарській галузі на території Сумської області. Свою пропозицію він мотивував законодавчою забороною на здійснення ним особисто підприємницької діяльності у зв’язку з тим, що він обіймає посаду судді.

На вказану пропозицію ОСОБА2 погодився і для ведення спільної з ОСОБА1 господарської діяльності зареєструвався у податковій службі як фізична особа – підприємець.

До початку вказаної спільної діяльності ОСОБА1 і ОСОБА2 досягли домовленості про те, що ОСОБА1 надаватиме необхідні засоби у вигляді поточного фінансування, сільськогосподарської та автомобільної техніки. Право власності на вказану техніку повинно реєструватися у передбаченому законодавством порядку на ОСОБА2 у відповідних державних органах на підставі поданих ОСОБА2 заяв і відповідних документів, що підтверджують правомірність її придбання, та експлуатуватися ним під час здійснення спільної господарської діяльності. Водночас ОСОБА2 зобов’язувався за необхідності передати цю техніку її фактичному власнику – ОСОБА1, на його вимогу.

У подальшому ОСОБА2 і ОСОБА1 за кошти ОСОБА1 придбали 9 одиниць техніки загальною вартістю 3 211 328 гривень.

Крім того, ОСОБА2 16 липня 2020 року за власні кошти придбав транспортний засіб «КАМАЗ 5320», 1979 року випуску, який використовував для власних потреб.

Зобов’язання ОСОБА2 передати право власності на це майно ОСОБА1 на його вимогу не було оформлено письмово.

У зв’язку із цим для забезпечення можливості в майбутньому повернути вказану техніку або в еквіваленті грошові кошти ОСОБА1 у не встановлений слідством день у 2017 році висунув ОСОБА2 протиправну вимогу укласти угоду, оформивши письмовий договір позики грошових коштів. Згідно з планом ОСОБА1 договір позики мав бути укладений нібито у 2014 році між ОСОБА2 та його, ОСОБА1, співмешканкою – ОСОБА3 (шлюб між ОСОБА1 і ОСОБА3 зареєстрований ____ року, після чого ОСОБА3 змінила прізвище на «ОСОБА3»).

Текст письмового договору позики грошових коштів складений ОСОБА1 за невстановлених обставин і містить відомості, які не відповідають дійсності, а саме: відомості про дату його укладення «8 грудня 2014 року», а також що ОСОБА3 надала ОСОБА2 безвідсоткову позику в сумі 5 040 000,00 гривень. У рахунок забезпечення зобов’язань за вказаним договором позики ОСОБА2 також зобов’язувався передати належну йому на праві власності техніку, придбану за кошти ОСОБА1.

ОСОБА1 пояснив ОСОБА2, що насправді жодна позика ОСОБА2 передана не буде, оскільки вказаний договір оформлюється з метою створення юридичної залежності ОСОБА2 від ОСОБА1 для належного та підконтрольного використання в майбутньому ОСОБА2 майна, придбаного за кошти ОСОБА1.

На вказані умови ОСОБА2 погодився та підписав у 2017 році договір позики, датований 8 грудня 2014 року, та розписку від 8 грудня 2014 року про нібито одержання позики від ОСОБА3 у сумі 5 040 000,00 гривень.

У подальшому у зв’язку з тим, що передача ОСОБА2 у заставу вказаної техніки нотаріально оформлена не була, для того, аби полегшити для себе в майбутньому процедуру можливого повернення майна, ОСОБА1 ініціював звернення ОСОБА3 до Буринського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА2 про стягнення заборгованості за договором позики. Метою звернення до суду із цим позовом було затвердження мирової угоди, хоча в дійсності цивільно-правового спору щодо повернення боргу на той час між сторонами договору не було.

Провадження у справі № 574/784/20 за вказаним цивільним позовом відкрито судом 14 вересня 2020 року, ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 19 січня 2021 року затверджено мирову угоду між ОСОБА3 і ОСОБА2.

За умовами мирової угоди ОСОБА2 зобов’язаний у строк до 19 січня 2026 року добровільно сплатити на користь ОСОБА3 грошові кошти у сумі 5 453 208,73 гривні. У рахунок забезпечення фактично неіснуючих зобов’язань за мировою угодою ОСОБА2 передав низку сільськогосподарської техніки і транспортних засобів.

Із 2017 року до травня 2021 року ОСОБА2 продовжував здійснювати спільно з ОСОБА1 підприємницьку діяльність. При цьому ОСОБА1 фактично самостійно приймав рішення, пов’язані з цією діяльністю. Основним напрямом такої діяльності було надання наявної техніки іншим господарствам для обробітку землі та збору врожаю.

У подальшому, 6 травня 2021 року, відбулася державна реєстрація Фермерського господарства «Дяківська трійця» (далі – ФГ «Дяківська трійця), засновником якого з моменту створення і до 7 жовтня 2021 року був ОСОБА2 7 жовтня 2021 року на вимогу ОСОБА1 ОСОБА2 вибув зі складу засновників господарства, натомість засновником підприємства було визначено ОСОБА3.

Крім того, приблизно у лютому 2022 року на вимогу ОСОБА1 ОСОБА2 звільнився з посади голови фермерського господарства, яку обіймав протягом травня 2021 року – лютого 2022 року.

Після припинення співпраці із ОСОБА2 ОСОБА1, діючи в особистих інтересах та в інтересах ФГ «Дяківська трійця», фактичним власником якого він є, обмежив ОСОБА2 фізичний доступ до виробничих приміщень ФГ «Дяківська трійця» та заборонив працівникам підприємства надавати ОСОБА2 доступ до усієї техніки, яка зберігається на території цього господарства, зокрема й тієї, яка придбана за особисті кошти ОСОБА2. Із того часу ОСОБА2 був позбавлений доступу до приміщень на території господарства.

Після цього у не встановлений слідством час, приблизно у травні 2022 року, у ОСОБА1 виник умисел на заволодіння майном, що формально належало ОСОБА2 на праві власності.

Із цією метою ОСОБА1 у не встановлений слідством час у травні 2022 року зателефонував ОСОБА2 та запропонував передати йому свідоцтва про державну реєстрацію на всі вказані транспортні засоби та сільськогосподарську техніку, що належить на праві власності ОСОБА2, але придбана за кошти ОСОБА1, а також прибути до державних установ, де відбудеться перереєстрація права власності на транспортні засоби та сільськогосподарську техніку на третіх осіб, на яких укаже ОСОБА1.

ОСОБА2 на пропозицію ОСОБА1 відповів відмовою, оскільки не бажав втрачати право власності на вказане майно.

Не отримавши згоди від ОСОБА2, розуміючи, що за обставин, що виникли, у передбачений законодавством спосіб схилити ОСОБА2 до передачі права власності на майно він не зможе, у ОСОБА1 приблизно у вересні 2022 року, але не пізніше 26 вересня 2022 року, виник злочинний умисел, направлений на організацію незаконного позбавлення волі та викрадення ОСОБА2 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, здійснених протягом тривалого часу. Для реалізації свого злочинного наміру ОСОБА1, з метою підшукання співучасників, у вересні 2022 року, але не пізніше 26 вересня 2022 року, звернувся до раніше не знайомого йому громадянина ОСОБА4.

Довідавшись про мету та мотиви ОСОБА1, ОСОБА4, розуміючи його злочинний умисел, спрямований на вчинення злочину, завчасно повідомив про це орган досудового розслідування та погодився імітувати роль виконавця злочину. При цьому ОСОБА4, не бажаючи здійснювати реальних дій із викрадення та незаконного позбавлення волі ОСОБА2, надаючи конфіденційну допомогу органу досудового розслідування, повідомив ОСОБА1 про свою згоду на виконання зазначених злочинних дій.

ОСОБА1 27 вересня 2022 року зустрівся зі ОСОБА4 та запропонував йому вчинити фізичний і психологічний тиск на ОСОБА2 з метою отримання від нього згоди на передачу права власності на наявні у нього транспортні засоби та сільськогосподарську техніку особам, на яких вкаже ОСОБА1.

При цьому ОСОБА1 запропонував ОСОБА4 грошову винагороду за здійснення такого тиску на ОСОБА2 у розмірі 17 000,00 доларів США та того самого дня передав 3 000,00 доларів США як аванс для фінансування поточних витрат ОСОБА4 під час готування до злочину та його вчинення.

Державне бюро розслідувань із дотриманням вимог статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) з одночасним наданням Вищій раді правосуддя дозволу на розголошення відомостей (що наявні в наданих копіях матеріалів) надало копії кримінального провадження № ____ від 10 вересня 2022 року, які могли свідчити про допущення суддею Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєвим Е.М. дисциплінарного проступку.

Такі матеріали містять, зокрема, копії: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, заяви ОСОБА2 про вчинений щодо нього злочин від 10 вересня 2022 року; протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 10 вересня 2022 року; протоколу допиту потерпілого ОСОБА2 від 14 вересня 2022 року; протоколу додаткового допиту потерпілого ОСОБА2 від 19 вересня 2022 року; протоколів допитів свідка ОСОБА4 від 26 вересня 2022 року, від 28 вересня 2022 року, від 17 листопада 2022 року, від 5 січня 2023 року, від 21 червня 2024 року; протоколів огляду речей, протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі – НСРД) від 5, 12, 20, 24 жовтня, 14 листопада 2022 року; висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи за кримінальним провадженням від 26 жовтня 2022 року; висновку експертів за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису від 21 травня 2024 року; висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 22 травня 2024 року № 4050/24-36; постанови про доручення здійснення процесуальних дій від 12 липня 2024 року; повідомлення про підозру від 12 липня 2024 року.

У протоколах за результатами проведення НСРД від 5 жовтня 2022 року № 15-09/п-3099т (містить позначку про розсекречення) зафіксовано розмови ОСОБА1 та свідка ОСОБА4 про походження та історію розвитку партнерських відносин (співпраці) судді та ОСОБА2, хто вкладав кошти на придбання техніки, про підстави погіршення таких відносин, про фактичну легалізацію партнерських відносин із дружиною судді, а не із суддею безпосередньо, про подальші можливі дії щодо повернення коштів, що були залучені в діяльність фермерського господарства, зокрема про дії щодо перереєстрації рухомого майна.

У протоколі за результатами проведення НСРД від 5 жовтня 2022 року зазначено:

«<...> Б.Е.М. − Ну получается, как, в принципе я выделял деньги.

<...> Б.Е.М. Свои деньги, скажем там, и оформлял на него технику. И с такой целью скажем, чтобы в перспективе можно было сделать предприятие и технику, скажем так, загнать на предприятие. Ну мы сделали предприятия, э-э-э мне супруга, фермерское хозяйство. Я значит какие-то проценты скажем человеку надо дать, думал-думал, ну двадцать процентов… да, ка бы там же, не восемьдесят, э?! И в перспективе разговор был, что пойдет все на предприятие (пауза). Потом в январе месяце приезжаем что-то, звонит мне говорит та я не хочу, все я буду уходить с предприятия, он же директором был.

<...> Б.Е.М. <...> То есть скажем все было куплено за мои, за мои средства, за мои средства.

<...> Б.Е.М. <...> То есть технику я оформлял на него.

<...> Б.Е.М. <...> И сейчас весит (пауза). Но, но скажем так, мне нужно было какую-то легенду делать, значит я говорю, черкани расписочку.

<...> Б.Е.М. − Я так подумал, сколько там лимонов напиши. Потому что думаю в перспективе мне надо бюджет, скажем так, нужно будет легализовать (пауза), ну нарисовал сколько как бы (нерозбірливо), написал как-нибудь отойду. Он расписочку подписал, я говорю чисто как бы в этом отношении. Потом через суд Бурынский прогнали, то есть он пошел, мы утвердили мировое соглашение, що значить он должен денег.

<...> Б.Е.М. − В счёт обязуется вернуть эти деньги. Подумали-подумали двадцать шестой год, как бы чисто формально, абсолютно без всяких нюансов, двадцать шестой год скажем так, щоб что-то было в случае чего решение суда, и вот расписка, вот деньги да, откуда деньги взял (пауза). Тем более я с села, с (нерозбірливо) вырос, все остальное, меня же люди знают и все остальное, сколько делаешь. Ну и таким образом оно так было. И потом, когда...

<...> Б.Е.М. − Расписка как бы у меня, на основании расписки есть мировое соглашение Бурынского суда, ну не хотелось мне как-то это дело, скажем так, выжимать. Я приехал, а начались качели, <...> полицию вызывает <...> так в случай чего значит э-э, что мне надо? Чтобы технику он переписал на меня. Опять мне нужно, что значить переписать, это ж чтобы он в МРЭО отдал…

<...> Б.Е.М. – Документы, э-э-э техника переоформилась, да, как бы, чтобы понимать. Потому что можно так, пойти с техпаспортом, оказывается, что техника уже на другом лице, или пошел в МРЭО, а оказывается арест на технике. И що, я ж ничего не сделаю!

<...> С.В.Д. – Я понял. Значит мне нужен человек, а ты на кого это все будешь переоформлять?

Б.Е.М. – На жену.

С.В.Д. – Полностью на жену.

Б.Е.М. – Да.

<...> С.В.Д. – То есть ты там все дальше решишь сам?

Б.Е.М. – Да! По сельхозтехнике он просто берёт ксерокопию своего паспорта.

С.В.Д. – Угу!

Б.Е.М. – И техпаспорта оригинал, отдает и человек занимается. Он говорит две недели готовится. Ну через Полтаву оформлять. Если МРЭО там оно побыстрей будет, то это через две недели, но…

<...> С.В.Д. – Хорошо! Мы значит, я приезжаю, привожу техпаспорта… человек выйдет заберёт ну как бы начнёт переоформить на твою супругу.

Б.Е.М. – Угу!

С.В.Д. – На твою супругу, он же будет у меня.

Б.Е.М. – Угу!

С.В.Д. – Вот. То есть он нужен там пока, то есть там ты договоришься чтобы его не этого…

Б.Е.М. – Он не нужен, скажем.

С.В.Д. – Не нужен?!

Б.Е.М. – По машинам сказали он только, по машинам только надо с паспортом оригиналом идти, по сельхоз достаточно ксерокс…

<...> Б.Е.М. − Бывает ситуации по жизни так ... решаем, решаем, скажем так, получилось.

С.В.Д. − Ударили по рукам.

Б.Е.М. – Нет-нет, скажем. Бывает же так как бы, бывает ситуация по жизни, может помощь по-мужски [ненормативна лексика], ничего, скажем земля круглая. Не все ж в деньгах делается. Да есть деньги, но мало ли чего.

С.В.Д. − Понятно, понятно.

Б.Е.М. − Кто-то кого-то знает

<...> Б.Е.М. – Главное, чтобы он был, потому что людям надо ж убедиться, что скажем, щоб им потом не сказали, что что оформили без его участия. Так он пришел вот он я Иван Иванович Петров [ненормативна лексика], вот мой паспорт. Те приняли документы, к ним вопросов нет. Ты пришел самостоятельно?! Пришел!

С.В.Д. – Я понял, но а на жену оформлять [ненормативна лексика] это ж надо э-э данные её все?!

Б.Е.М.− Ксерокопия техпаспорта будет.

С.В.Д. – Паспорт?

Б.Е.М.− Да! Будет ксерокопия паспорта, тех кто будет заниматься оформлением скажем так, у тех будет!

С.В.Д. – Угу! Понял.

Б.Е.М.− То есть ксерокопии, то есть техпаспорт, паспорта, код и прописка будет!

С.В.Д. – Всё. То есть её участия не надо.

Б.Е.М.− Нет, основной вопрос надо, чтобы терпила пришел [ненормативна лексика], сдал. И ему ж говорили, що как бы прийди в эту [ненормативна лексика]».

У протоколі за результатами проведення НСРД від 12 жовтня 2022 року № 15-09/п-3203т зазначено:

«<...> Б.Е.М. − <...> возраст, все остальное, пусть думаю потихоньку строится, у меня там нет 1000 гектаров, нету скажем техники новой, что-то бэушное, потихонечку, придет время скажем так перееду и буду потихоньку в удовольствие, скажем так такое что будет кусок хлеба и слава богу, родственники там есть, скажем чтобы сейчас пока занимались, я нигде не ворую, не убиваю никого и ничего,.. как бы давайте воплотим наша земля, ну куда скажем так, ну сколько надо 2 метра, сюда…

<...> Б.Е.М. − Виноват скажем извини в таком отношении, какая-то проблема найди, но не буром и все остальное, вот как бы знаешь думаю потихоньку вместе будем два мужика, в таком отношении, потом скажем так фермерское создали, взял же его и думаю, не возьму ж я его просто директором, знаешь там как-то процент, знаешь денег нет. Он мне рассказывает, говорю ты покупал и все остальное, у тебя деньги были, но скажем так накал скинул».

У протоколі за результатами проведення НСРД від 12 жовтня 2022 року № 15-09/п-3203т зафіксовано, що ОСОБА1 з метою схиляння ОСОБА2 до передання права власності на наявні в нього транспортні засоби та сільськогосподарську техніку підконтрольним судді особам 8 жовтня 2022 року під час особистої зустрічі зі ОСОБА4 пропонував доставити ОСОБА2 до сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, застосувати до нього засоби психологічного та фізичного примусу, утримувати силоміць певний проміжок часу, достатній для досягнення запланованої мети, із завданням, за необхідності, ушкоджень:

«С.В.Д. (ОСОБА4) – Угу, его присутствие там надо? Если в МРЭО там как бы.

Б.Е.М. (ОСОБА1) – Надо, потому что.

С.В.Д. – Я понял.

Б.Е.М. – Человек должен прийти, скажем так понимаешь.

С.В.Д. – Вот, во ты мне обьясни какие есть грани с этим терпилой?

Б.Е.М. – С терпилой.

С.В.Д. – Ну как, ты ж понимаешь, что его, не приедешь к нему и не скажешь, Коля поехали это вот, так не получится.

Б.Е.М. – Я понимаю, что надо будет тянуть, скажем так, при этом скажем в кабинет заходить скажем так сопли вытереть (Б.Е.М. – супроводжує свої слова жестами, імітує людину, яка щось тягне за собою, потім правою рукою показує, ніби щось витирає).

С.В.Д. – Ну это может, ты понял.

Б.Е.М. – Шел, упал скажем так.

<...> Б.Е.М. – Скажем так, мы с тобой тоже [ненормативна лексика], скажем где-то чего-то. Ну сели он скажем так не идет добровольно, то его надо тащить по мере (Б.Е.М. знову імітує людину, яка щось за собою тягне).

С.В.Д. – Добровольно он не пойдет.

Б.Е.М. – То тащить по мере того.

<...> С.В.Д. – То есть так же не получится, что он сядет в машину, мы поедем в МРЭО и [ненормативна лексика] этот вот.

Б.Е.М. – Угу.

С.В.Д. – Мне надо понимать.

Б.Е.М. – Я понимаю, о чем ты. Тяжело предположить, скажем так сколько придется давить его, чуть-чуть (Б.Е.М. показує вказівним та безіменним пальцем лівої руки жест який означає «трішки» і робить два кроки в бік) и он пойдет или скажет так (Б.Е.М. розводить руки в сторони жест, який означає «багат» і робить два кроки в сторону).

С.В.Д. – Понятно. Ты ж понимаешь, если я его к примеру, ну там ты понял там закинем, привезем.

Б.Е.М. – В машину привезли, если он сопротивляется, да.

С.В.Д. – Ты ж понимаешь, он [ненормативна лексика], ну [ненормативна лексика]. Привезу там понятно, с этими всеми бумагами его [ненормативна лексика] в МРЭО, понятно вот. По технике сельхоз.

Б.Е.М. – По сельхоз там тоже человек в Конотопе, который просто скажем чтобы он отдал оригиналы документом техпаспорт.

С.В.Д. – Его присутствие там надо будет.

Б.Е.М. – Не надо будет. Нужно будет ксерокопии его действующего паспорта, первая, вторая, прописка и идентификационный код, ксероксы и оригинал техпаспорта на трактор, на комбайн. То есть человеку отдать, скажем так, он там не нужен, а человек оформит. МРЄО, МРЄО, там надо прийти скажем так с лицом, как бы вот он я, там, где скажем КАМАЗы и прицепы там надо лично быть, а сельхоз технику он [ненормативна лексика] не нужен.

С.В.Д. – Угу. То есть не нужен, потому что ты ж понимаешь, ты мне говорил, что это у тебя в Полтаве, а если это в Сумах делается, то есть.

Б.Е.М. – В Сумах.

С.В.Д. – Ты ж понимаешь, что мне надо его держать.

Б.Е.М. – Понимаю, да.

С.В.Д. – Да, должен находится со мной.

Б.Е.М. – Пока техника не оформится.

С.В.Д. – Потому что, если я, его [ненормативна лексика] отпущу.

Б.Е.М. – Он побежит там что-то писать.

С.В.Д. – Эдик, ну [ненормативна лексика] мы, шо себе враги [ненормативна лексика] или шо.

Б.Е.М. – Не, не, не.

С.В.Д. – Как, бы, понимаешь.

Б.Е.М. – Каким образом, по МРЄО за пол дня и по оформлению, по МРЄО.

С.В.Д. – Угу.

Б.Е.М. – Он привез скажем так, условно с утра приехали, до вечера уже документы переоформленные.

С.В.Д. – Угу.

Б.Е.М. – По сельхозтехнике человек так объясняет, но у меня нету вариантов скажем так, может кто по Сумам, условно говоря, чтобы можно было його притащить з документами, человек з благодарностью условно до конца дня.

С.В.Д. – Да это я все понимаю.

Б.Е.М. – У меня таких нету вариантов.

С.В.Д. – Ну хорошо, смотри Конотоп у тебя есть.

Б.Е.М. – Да, 10 дней он говорит, оформление.

<...>

С.В.Д. – То есть это мне, что мне с ним сделать.

Б.Е.М. − Ну по принципу. Скажем так на привязать посадить.

С.В.Д. – Ну на привязать, [ненормативна лексика] его, это ж его надо где-то.

Б.Е.М. – Поместить что бы он скажем так жил.

С.В.Д. – Ну конечно, украсть его надо.

Б.Е.М. – Да, для того.

С.В.Д. – Ты ж понимаешь.

Б.Е.М. − Понимаю, да.

С.В.Д. – Вот.

Б.Е.М. − Я смотри, скажем так я попробую узнать на сколько возможно это оперативно сделать, максимально, и так человек как бы там 10 дней, говорит ты не нужен, но это определённая сумма денег как бы, но там вменяемая скажем так, а но по Сумам скажем так нету у меня, есть и в Сумах управление, есть в Полтаве.

<...>

С.В.Д. – Мне просто понимать какие грани у меня есть чтобы я [ненормативна лексика], Эдик.

Б.Е.М. – Я тебя понимаю.

С.В.Д. – Вот.

Б.Е.М. – Грани, мне тяжело сказать, скажем так берем так, что минимально урон может быть, минимальный.

С.В.Д. – Ну как минимальный.

Б.Е.М. – А там уже.

С.В.Д. – Глаз набить, ну как минимальный, это придется нормально прикладывается чтобы [ненормативна лексика] этот вот.

<...>

С.В.Д. – Его надо [ненормативна лексика].

Б.Е.М. – Ну да, в первую очередь.

С.В.Д. – Ну.

Б.Е.М. – Где-то скажут откройте покажи, а какого [ненормативна лексика] пошло потом поехало. То есть я это теоретически представляю, вот я на машине еду скажем так останавливают и что там у тебя, да все хорошо, открыли скажем так, а что это и начинается история, придумать историю чего, опять.

С.В.Д. − Это я все беру на себя, это все я возьму на себя.

Б.Е.М. − Дальше, скажем мне.

С.В.Д. − Есть там свои рабочие.

Б.Е.М. – Хорошо.

С.В.Д. – Моменты.

Б.Е.М. − Моменты скажем, где-то может дернуть, и он поехал, второй момент пришлось немножко [ненормативна лексика] дать смотришь тоже поехал, то есть так нет [ненормативна лексика] скажем поехал, следующий этап может быть немножко, где-то там по спинке шлепнуть, грань кто его знает.

С.В.Д. – Ну их… я себе шлёпнуть.

Б.Е.М. – Грубо говоря.

С.В.Д. – Ты ж понимаешь, что придется ну как бы нормально прикладываться.

Б.Е.М. – Слушай.

С.В.Д. – И его надо держать.

Б.Е.М. – Понимаю.

С.В.Д. – А держать это надо ж понимаешь.

Б.Е.М. – Место.

С.В.Д. – Место да, да, да чтобы понимать куда его везти в какую сторону, вот чтобы мне это все сделать, понимаешь, что надо его [ненормативна лексика].

Б.Е.М. – Да.

С.В.Д. – [ненормативна лексика] надо.

Б.Е.М. − И где-то скажем так его размещать.

С.В.Д. − И размещать скажем так ну.

Б.Е.М. − Создать условия скажем так.

С.В.Д. − Однозначно и то есть там уже дальше смотреть по ситуации там как с ним там это вот, [ненормативна лексика] его, там это вот ломать его козла там, пальцы ломать ну то есть там, не понимаю.

Б.Е.М. − До этого.

С.В.Д. − Не понимаю, вот накрученый.

Б.Е.М. − Увечий не хотелось бы.

С.В.Д. − Накрученый на столько вот именно, дико [ненормативна лексика] каким-то нагоном, что он царь земли, что он тут по Сумской области царек [ненормативна лексика] царек понимаешь, вот потому, то есть я приехал к тебе чтобы понимать, чтобы понимать, что как это вот, понятно.

Б.Е.М. − Опять же смотри на свое усмотрение, если не пошло, я говорю то что было компен... остается тебе без возвратно, аванс.

<...> Б.Е.М. − <...> чтобы можно было день в день или условно два-три дня, понимаешь чтобы минимизировать, чтобы ты человека не держал как бы чтобы ребята не заняты были.

<...>

С.В.Д. − Мне его держать где-то.

Б.Е.М. – Вот.

С.В.Д. − [ненормативна лексика] его, ты ж понимаешь.

Б.Е.М. − Я ж говорю, если у тебя есть, узнай, то есть у меня нет вариантов что бы по сельхоз быстро, если по МРЭО в Конотопе есть.

С.В.Д. − Все я услышал <...>».

Відповідно до копії протоколу проведення НСРД від 24 жовтня 2022 року № 15-09/п-3207т суддя ОСОБА1 з ОСОБА4 21 жовтня 2022 року обговорювали та узгоджували подальші дії щодо перереєстрації майна, необхідності залучення ОСОБА2 до таких дій, зокрема:

«<...>

Б.Е.М. – Но во всяком случаи если он зайдет к хорошему, порядочному своему нотариусу и он как бы нужен, уже человек с его доверенностью может пойти и оформить, но его надо пока изолировать будет на период оформления.

С.В.Д. – На период изолировать, я услышал, услышал, значит смотри, на следующей неделе мне нашли человека, который может взяться и решить это все там сразу, сделать и переоформление и <...>».

Зміст розмов судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА1 з ОСОБА4, зафіксований у протоколах проведення НСРД від 5 жовтня 2022 року № 15-09/п-3099т, від 12 жовтня 2022 року № 15-09/п-4036т, від 24 жовтня 2022 року № 15-09/п-3507т, відповідає змісту розмов цих осіб, зафіксованих на аудіофайлах, які надав Офіс Генерального прокурора (M860611_270922_202043, M86061c_081022_101339, с-42).

Автентичність голосу та усного мовлення ОСОБА1, слова та фрази, які він промовляв на цих записах, позначені у вказаних вище протоколах НСРД як «Б.Е.М.», підтверджуються висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису від 21 травня 2024 року № 4009/4010/24-35. Цим висновком підтверджено, що такі записи не містять ознак монтажу чи будь-яких змін.

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 22 травня 2024 року № 4050/24-36 у мовленні ОСОБА1 (позначений як «Б.Е.М.»), відображеному у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 12 жовтня 2022 року № 15-09/п-4036т, від 24 жовтня 2022 року № 15-09/п-3507т, містяться висловлювання, які вказують на організацію ним викрадення ОСОБА2, утримання поза його волею, заподіяння тілесної шкоди з метою примушування до участі в перереєстрації транспортних засобів на свою користь.

 

Пояснення судді Бондарєва Е.М. та його представника − адвоката Кравця Р.Ю.

Бондарєв Е.М. у своїх поясненнях зазначав, що слідством та обвинуваченням стверджується, однак не доведено, а матеріали справи не містять доказів: реєстрації ОСОБА2 на початку 2017 року як фізичної особи − підприємця, спільної купівлі ОСОБА2 та ОСОБА1 техніки на 3 211 328 грн, бізнес-партнерських відносин між ОСОБА2 та ОСОБА1, ведення будь-якого бізнесу ОСОБА1; придбання ОСОБА2 16 липня 2020 року КАМАЗа за 118 482 грн за власні кошти, а не за кошти, позичені у ОСОБА3; відсутності цивільно-правового спору між ОСОБА2 та ОСОБА3 на час звернення його дружини (ОСОБА3) до Буринського районного суду Сумської області (справа № 574/784/20); його вимоги ОСОБА2 щодо зміни засновників фермерського господарства, звільнення з посади голови такого господарства; здійснення погроз ОСОБА2 та членам його родини, загалом будь-якого тиску з боку ОСОБА1 або інших осіб; вчинення ним дій із 14 листопада 2022 року до 27 червня 2023 року щодо групи осіб із розподілом завдань та обов’язків, місця утримання ОСОБА2, транспортних засобів, якими планувалося доставляти його до установ для переоформлення техніки, до нотаріусів, оцінювачів, експертів тощо; фіктивності укладеної між ОСОБА2 та ОСОБА3 мирової угоди та розписки, щодо якої Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська було ухвалено відповідне рішення. Матеріали також не містять відомостей, за допомогою яких Державне бюро розслідувань попередило вчинення кримінального правопорушення, яке він нібито планував.

У своїх поясненнях суддя Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєв Е.М. зазначив, що відповідно до рецензії спеціаліста на висновок судової лінгвістичної експертизи під час проведення судової лінгвістичної експертизи, оформленої висновком експерта № 4050/24-36, судовий експерт ОСОБА5 допустила порушення вимог законодавства, а саме статей 3, 12 Закону України «Про судову експертизу», щодо принципів незалежності, об’єктивності і повноти дослідження.

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєв Е.М. зауважив, що наведена в дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. оцінка його дій через призму обставин, установлених на стадії досудового розслідування кримінального провадження, є безпідставним звинуваченням його у злочині за відсутності відповідного вироку суду, що порушує презумпцію невинуватості. Дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність у його діях як судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого положеннями статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що є підставою для залишення без розгляду та повернення скарги.

Представник судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. – адвокат Кравець Р.Ю., указував на невідповідність дисциплінарної скарги у частині відсутності посилання на фактичні дані, які підтверджують викладені у ній відомості, неможливість оцінки копій матеріалів кримінального провадження в дисциплінарному провадженні, наявність провокаційних дій з боку ОСОБА4 щодо судді ОСОБА1.

 

Стислий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

У Коментарі до Кодексу суддівської етики (в редакції рішення XI (чергового) з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року), затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1 (далі – Коментар до Кодексу суддівської етики), щодо тлумачення етичного правила, передбаченого статтею 18, зауважено, що судді мають утримуватися від прямої чи непрямої участі в підприємницькій діяльності, оскільки це може завадити неупередженості виконання суддею своїх обов’язків або спричинити використання службового становища. Відповідно, суддя не повинен бути службовцем, директором, партнером, менеджером радником або співробітником підприємства. Суддя не повинен планувати, створювати, організовувати або вести бізнес і підприємницьку діяльність чи давати вказівки іншим це робити.

Із досліджених декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, наявних у Єдиному державному реєстрі декларацій, із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб − підприємців та громадських формувань Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила, що Бондарєв Е.М. здійснював будь-яку зареєстровану у встановленому законом порядку підприємницьку діяльність. За ним також не зареєстровано корпоративних прав. Він не був / не є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення чи отримував / має доходи / дивіденди від здійснення будь-якої іншої (оплачуваної) діяльності.

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зміст розмов судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. та свідка – ОСОБА4, вказує на те, що суддя Бондарєв Е.М., розуміючи обмеження, які покладаються на нього як суддю відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про запобігання корупції», Кодексу суддівської етики, щодо неможливості здійснення суддею будь-якої іншої оплачуваної діяльності, прямої чи непрямої участі у такій діяльності, використання свого статусу для здобуття будь-якої особистої вигоди чи привілейованого ставлення, сприяв організації створення фермерського господарства. Зокрема, суддя Бондарєв Е.М. підшукав особу, на яку буде зареєстровано таке господарство (ОСОБА2), залучав власні кошти та придбавав техніку, надавав вказівки цій особі щодо ведення підприємницької діяльності фермерського господарства, кінцевою метою якого було отримання прибутку, розподіляв прибуток від діяльності такого господарства. Згодом, усвідомлюючи негативні для себе наслідки фінансового характеру, що були пов’язані із втратою майна через припинення ОСОБА2 співпраці з ним, суддя Бондарєв Е.М. учиняв дії, спрямовані на легалізацію такої діяльності шляхом обмеження ОСОБА2 доступу до виробничих приміщень і перереєстрації господарства та техніки на свою дружину – ОСОБА3.

Усупереч вимогам, установленим Кодексом суддівської етики, суддя Бондарєв Е.М. для досягнення особистих майнових інтересів, використовуючи авторитет власної посади та свої знайомства за місцем знаходження фермерського господарства, намагався мінімізувати негативні наслідки у зв’язку із припиненням співпраці із ОСОБА2, зокрема підшукував осіб, які зможуть посприяти йому у перереєстрації рухомого майна на його дружину.

У статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Коли поводження принижує або ображає особу, доводить відсутність поваги до неї або принижує її людську гідність, або викликає почуття страху, неспокою або меншовартості, спроможні зруйнувати моральний чи фізичний опір особи, то його можна вважати таким, що принижує людську гідність (рішення ЄСПЛ «Буїд проти Бельгії», заява № 23380/09, §§ 86, 87).

Відповідно до приписів статей 8, 55 Конституції України, статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» саме на суддю покладено обов’язок гарантувати кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Високий рівень професійної свідомості судді зобов’язує його, порівняно з іншими громадянами, як під час здійснення професійної діяльності, так і в особистому житті утримуватися від вчинення дій, які можуть суперечити основній суті права, гарантованого статтею 55 Конституції України, загрожувати втручанню у невід’ємне право особи на життя, яке нерозривно поєднано з її правом на повагу до людської гідності (статті 27, 28 Конституції України).

Аморальна поведінка судді, яка полягає в неповазі до права людини на життя та безпеку, людської гідності, у нехтуванні моральними нормами, нівелює значущість (важливість) місії, яка на нього покладена з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади України, та дискредитує професію судді, суперечить складеній ним присязі, поняттю правосуддя.

Із копії протоколу проведення НСРД від 12 жовтня 2022 року № 15-09/п-3203т Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА1 з метою надання згоди ОСОБА2 на передання права власності на наявні в нього транспортні засоби та сільськогосподарську техніку підконтрольним судді особам 8 жовтня 2022 року під час особистої зустрічі із третьою особою пропонував доставити ОСОБА2 до сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, застосувати до нього засоби психологічного та фізичного примусу, утримувати силоміць певний проміжок часу, достатній для досягнення запланованої мети, із завданням, за необхідності, ушкоджень.

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що зміст розмов судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА1 з ОСОБА4, зафіксованих у відповідних протоколах проведення НСРД, відповідає змісту розмов цих осіб, зафіксованих на аудіофайлах, які надав Офіс Генерального прокурора.

Дисциплінарний орган взяв до уваги висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису від 21 травня 2024 року № 4009/4010/24-35, згідно з яким підтверджено відсутність ознак монтажу чи будь-яких змін у записах за результатами НСРД (протоколи від 5 жовтня, 12 жовтня 2022 року, 24 жовтня 2022 року), встановлено автентичність голосу та усного мовлення ОСОБА1 в словах та фразах, які він промовляв на цих записах.

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 22 травня 2024 року № 4050/24-36 у мовленні ОСОБА1 (позначений як «Б.Е.М.»), відображеному у протоколах за результатами проведення НСРД від 12 жовтня 2022 року № 15-09/п-4036т (розсекречено), від 24 жовтня 2022 року № 15-09/п-3507т (розсекречено), містяться висловлювання, які вказують на організацію ним викрадення ОСОБА2, утримання поза його волею, заподіяння тілесної шкоди з метою примушування до участі в перереєстрації транспортних засобів на свою користь.

На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зазначені обставини в сукупності чітко й переконливо свідчать, що поведінка судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М., зокрема підшукування особи, яка може здійснити вплив на ОСОБА2 з метою отримання суддею позитивного результату у вигляді перереєстрації рухомого майна на його дружину; домовленості, узгодження дій, пропозиції третій особі вчинити фізичний та психологічний тиск на підприємця, його затримання проти волі та утримання його поза його волею з метою надання згоди на передання правовстановлюючих документів на наявні в нього транспортні засоби та сільськогосподарську техніку третім особам на умовах, вигідних судді; використання службового становища для вирішення питань щодо перереєстрації такого майна, а також пропозиції третій особі щодо сприяння в майбутньому, безпосередньо не узгоджується з високими стандартами етичної поведінки, які визначено статтями 1, 2, 3 розділу І, статтею 18 розділу ІІ Кодексу суддівської етики, що свідчить про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що мотиви та мета вчинення суддею Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєвим Е.М. таких дій є беззаперечними та неспростовними, адже вони були свідомими, упередженими, пов’язаними з його особистими потребами та непереборним бажанням зберегти майно, придбане в результаті здійснення ним незареєстрованої господарської діяльності.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Бондарєв Е.М. діяв умисно, оскільки не міг не розуміти неправомірності своїх дій, а також того, що такі дії підривають суспільну довіру до судової гілки влади та завдають шкоди авторитету правосуддя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя критично оцінила пояснення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М., зокрема й твердження, що наведена в дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. оцінка його дій через призму обставин, установлених на стадії досудового розслідування кримінального провадження, зокрема й покликання «свідомо вчиняв дії», що свідчить про завершеність у минулому, є безпідставним звинуваченням його у злочині за відсутності вироку суду, який встановлював би таку вину, порушує презумпцію невинуватості; у дисциплінарній скарзі немає жодного посилання на протиправні процесуальні дії, учинені під час здійснення ним правосуддя як суддею Господарського суду Дніпропетровської області; дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність у його діях як судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого положеннями статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що є підставою для залишення без розгляду та повернення скарги.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, урахувавши позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 17 січня 2019 року у справі № 11-864сап18 та від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19, зауважила, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку (подібні за змістом позиції). У своїй дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. покликалася на фактичні дані (твердження, докази), які були предметом дослідження Вищої ради правосуддя під час вирішення питання про застосування щодо судді Бондарєва Е.М. заходу забезпечення кримінального провадження, були широко висвітлені та обговорювалися в медіа. Покликання скаржниці чи її припущення щодо вини судді ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальними для з’ясування наявності / відсутності у його діях конкретних ознак дисциплінарного проступку, адже у процедурі дисциплінарного провадження діє принцип автономності та індивідуалізації дисциплінарної відповідальності. Фактично дисциплінарна скарга вичерпала себе на стадії відкриття дисциплінарної справи щодо судді Бондарєва Е.М.

З аналогічних підстав Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відхилила твердження представника судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. – адвоката Кравця Р.Ю., щодо порушення процедури, зокрема невідповідності дисциплінарної скарги у частині відсутності посилання на фактичні дані, які підтверджують відомості, викладені в дисциплінарній скарзі.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звернула увагу, що питання надання оцінки допущеним органом досудового розслідування порушенням, наявності / відсутності обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема події кримінального правопорушення, винуватості особи, форми вини, перебуває поза межами компетенції дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя відповідно до статті 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 131 Конституції України та суперечить завданням дисциплінарного провадження.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що частина шістнадцята статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначає стандарт доказування у дисциплінарному провадженні щодо судді, за змістом якого дисциплінарний орган у межах дисциплінарного провадження послуговується чіткими та переконливими доказами, наданими та отриманими в межах дисциплінарного провадження для підтвердження існування підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

У своїй діяльності Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя та Вища рада правосуддя послідовно дотримуються позиції щодо можливості використання результатів НСРД у межах кримінального провадження як вагомих доказів вчинення суддею дисциплінарного проступку в межах дисциплінарного провадження (висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постановах від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 29 січня 2019 року у справі № 9901/728/18, від 30 травня 2024 року у справі № 990SСGС/3/24).

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не ставила під сумнів зміст розмов судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА1, зафіксованих у протоколах НСРД та на аудіофайлах, які однозначно та, на переконання дисциплінарного органу, безумовно свідчать про те, що поведінка судді Бондарєва Е.М. порушує визначені в Бангалорських принципах поведінки суддів принципи незалежності та дотримання етичних норм, які є невід’ємною частиною діяльності суддів, а також свідчать про невиконання обов’язку не використовувати своє службове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та докладати всіх зусиль для того, щоб на думку звичайної розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Реагуючи на доводи судді Бондарєва Е.М. та його представника – адвоката Кравця Р.Ю., щодо неможливості оцінки копій матеріалів кримінального провадження в дисциплінарному провадженні, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61 Конституції України). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Стосовно тверджень судді Бондарєва Е.М. про порушення судовим експертом вимог законодавства, а саме статей 3, 12 Закону України «Про судову експертизу», щодо принципів незалежності, об’єктивності і повноти дослідження Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що рецензія спеціаліста містить лише покликання на недотримання експертом методології дослідження, вона жодним чином не спростовує факту допущення суддею Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА1 висловлювань, які були зафіксовані у протоколах НСРД та на аудіофайлах, і не містить спростувань висновку експерта; має інформативний характер і є суб’єктивним твердженням рецензента.

Щодо аргументів представника судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. – адвоката Кравця Р.Ю., про порушення процедури, зокрема про неналежну попередню перевірку дисциплінарної скарги, щодо відсутності у члена Вищої ради правосуддя – доповідача, повноважень на самостійний збір матеріалів на етапі попередньої перевірки дисциплінарної скарги Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя дисциплінарне провадження включає попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи.

При цьому законом не визначено меж дискреції члена Вищої ради правосуддя – доповідача в частині отримання інформації / перевірки відомостей з різних джерел, зокрема з мережі Інтернет, баз відкритих даних, вебсайтів медіа, які містять відкриті дані, на стадії вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, адже відповідно до частини шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді. Зазначені обмеження встановлені лише під час вирішення питання про повернення дисциплінарної скарги за наявності визначених законом підстав, оскільки під час розгляду питання про наявність підстав для повернення дисциплінарної скарги не оцінюються достовірність відомостей про ознаки дисциплінарного проступку у поведінці судді, докази його вчинення (частина третя статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголосила, що частиною першої статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено право Вищої ради правосуддя, її органів, членів Вищої ради правосуддя та дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя для здійснення своїх повноважень витребовувати та одержувати на їх запит необхідну інформацію та документи (у тому числі з обмеженим доступом). Положення частини першої статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не містять обмежень щодо стадії дисциплінарного провадження, у межах якої надсилається відповідний запит.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не є обов’язковою наявність судового рішення, яким би суддю було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачає відповідні діяння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2024 року у провадженні № 11-22сап24).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що не порушувала принципу презумпції невинуватості, оскільки, керуючись наданим дозволом на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні в обсязі, необхідному для забезпечення завдань, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя», дослідила виключно етичні аспекти поведінки судді, його мотиви, міркування, якими він керувався, та мету вчинення ним певних дій, встановила обставини (передумови), які спонукали суддю до неетичної поведінки, невідповідність такої поведінки моральним та етичним принципам, дотримання яких вимагається від судді відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексу суддівської етики, Бангалорських принципів поведінки суддів.

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, відсутність доказів настання реальних наслідків у вигляді психологічного та фізичного тиску, насильства не є визначальною для встановлення ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже фактичне висловлення суддею Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєвим Е.М. бажання спричинити психологічний і фізичний тиск на людину з метою досягнення особистих вигод, його цілеспрямованість у досягненні таких вигод свідчать про неповагу до права людини на життя та безпеку, людську гідність та є виявом моральної поведінки, яка несумісна зі званням судді, уявленням про суддю як представника судової гілки влади.

Твердження представника судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. – адвоката Кравця Р.Ю., щодо провокації Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відхилила, оскільки вони не спростовують факту спілкування судді зі ОСОБА4, не свідчать про те, що суддя намагався уникати такого спілкування, тому не мають значення для висновку дисциплінарного органу про наявність у діях цього судді складу дисциплінарного проступку.

За наведених обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що суддя Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєв Е.М. грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, отже, така його поведінка охоплюється також складом істотного дисциплінарного проступку, передбаченого частиною дев’ятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на характер допущеного суддею Бондарєвим Е.М. дисциплінарного проступку, його істотність та наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя, негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом, а також на те, що його поведінка могла створити у громадян негативне уявлення про суди, суддів та органи суддівського врядування, урахувавши особу судді, зокрема його позитивну характеристику, яка не може нівелювати істотності наслідків його дій, умисності його дій, що, у тому числі, зумовлено його особистими (корисливими) майновими інтересами, відсутність у нього дисциплінарних стягнень, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді Бондарєва Е.М. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Стислий зміст скарги представника судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. – адвоката Кравця Р.Ю., на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. до дисциплінарної відповідальності

Згідно з доводами адвоката Кравця Р.Ю. рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 січня 2025 року № 61/3дп/15-25 підлягає скасуванню, зокрема, у зв’язку з наявністю численних порушень законодавчо визначеної процедури здійснення дисциплінарного провадження з огляду на таке.

Дисциплінарна скарга Буртник Х.В. не відповідала вимогам пункту 4 частини другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (не містила посилань на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості), отже, мала бути залишена без розгляду доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради Сасевичем О.М., на підставі пункту 3 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Водночас доповідач склав висновок із пропозицією відкрити дисциплінарну справу за вказаною дисциплінарною скаргою.

Доповідач – член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М., під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги діяв з перевищенням повноважень, наданих йому статтею 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», здійснивши самостійно збір матеріалів (доказів, які не зазначені в дисциплінарній скарзі та не додані до неї), що не передбачено на вказаному етапі дисциплінарного провадження. Отримавши у своє провадження 12 серпня 2024 року дисциплінарну скаргу Буртник Х.В., член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. 14 серпня 2024 року звернувся до Державного бюро розслідувань із запитом про надання копій матеріалів кримінального провадження № ____.

Збір матеріалів дисциплінарної справи в частині документів: клопотання Генерального прокурора про відсторонення судді Бондарєва Е.М. від здійснення правосуддя, щорічних декларацій Бондарєва Е.М. як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції від 17 березня 2023 року, доповідач – член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради Сасевич О.М. здійснив у позапроцесуальний спосіб. Наведені документи відсутні у відкритому доступі, оскільки містять інформацію, що не підлягає оприлюдненню, крім того, стосуються інших проваджень, які Вища рада правосуддя здійснювала задовго до надходження до Вищої ради правосуддя дисциплінарної скарги Буртник Х.В. на дії судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. Відсутній будь-який документ (зокрема, запит), на підставі якого доповідач отримав зазначену інформацію для використання у дисциплінарному провадженні за дисциплінарною скаргою Буртник Х.В.

У скарзі адвоката Кравця Р.Ю. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 січня 2025 року № 61/3дп/15-25 зазначено про безпідставність висновків Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо допущення суддею Бондарєвим Е.М. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Адвокат Кравець Р.Ю. вказує, що твердження Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про нібито вчинення суддею Бондарєвим Е.М. дій, спрямованих на отримання іншого доходу, аніж суддівська винагорода, спростовується інформацією, наявною в поданих суддею Бондарєвим Е.М. деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань, про що, зокрема, вказано й в оскаржуваному рішенні дисциплінарного органу. Крім того, усі нібито вчинені суддею Бондарєвим Е.М. діяння, що були предметом розгляду в межах цього дисциплінарного провадження, стосувалися його дружини – ОСОБА3, яка й здійснювала відповідну підприємницьку діяльність. Водночас обставини позики не заперечує ймовірний потерпілий, а закон не встановлює, в який момент правовідносини з позики можуть бути оформлені розпискою. До того ж, наявність боргового зобов’язання було визнано ймовірним потерпілим у судовому порядку у справі № 574/784/20, та 19 січня 2021 року було укладено мирову угоду, умов якої ймовірний потерпілий не виконав.

Згідно з доводами адвоката Кравця Р.Ю. матеріали провадження містять лише нічим не підтверджені суперечливі пояснення ймовірного потерпілого, при цьому відсутні будь-які докази здійснення тиску, насильства чи будь-якого іншого впливу на момент отримання ймовірним потерпілим коштів, а з огляду на те, що правочин з позики не оскаржений тим самим потерпілим, то він є дійсним і породжує відповідні правові наслідки.

Адвокат Кравець Р.Ю. з посиланням на статтю 55 Сімейного кодексу України зазначає, що дружина та чоловік зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї, отже, цілком природно, що станом на 2022 рік суддя, говорячи про обставини позики та забезпечення, міг вживати присвійний займенник «мій», «моя», «моє», оскільки проблеми та турботи дружини з моменту створення сім’ї вважав своїми. Водночас зазначені обставини, як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, були повністю проігноровані дисциплінарним органом. Поза увагою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя було залишено також той факт, що матеріали кримінального провадження не містять інформації, яким чином суддя почав спілкування з ОСОБА4. Лише зі слів ОСОБА4 убачається, що нібито його знайшов якийсь Олександр, якого нібито попросив суддя, що є досить сумнівним, адже докази цього взагалі відсутні. Разом із тим матеріали НСРД свідчать про те, що ОСОБА4 неодноразово натякав ОСОБА1 на необхідність вчинення протиправних дій, тобто вчиняв провокацію. Із протоколу НСРД від 14 листопада 2022 року, який Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя до уваги не взяла, вбачаються фрази Б.Е.М. під час останнього спілкування з С.В.Д.: «механизм такой, что он появляется самостоятельно», «переписывает в счет погашения долгов». Наведені висловлювання свідчать про те, що спілкування судді ОСОБА1 зі ОСОБА4 завершилось саме тим, що особа має самостійно прийти та погасити борг за рахунок майна. Цілком ймовірно, що саме через це подальші слідчі дії не вчинялись, бо провокація не вдалась.

Як зазначає адвокат Кравець Р.Ю., твердження в оскаржуваному рішенні про те, що Бондарєв Е.М. не намагався уникати спілкування зі ОСОБА4, не можуть бути взяті до уваги, оскільки таке спілкування було «безвідносним», з нього неможливо встановити, про кого чи навіть про що йдеться, побудовано воно у форматі відповіді на численні пропозиції або «моделюючі» ситуації, без конкретних відомостей, якими підтвердилося б існування домовленостей щодо вчинення протиправних дій.

На підставі викладеного адвокат Кравець Р.Ю. зазначає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя порушила вимоги частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки відсутні жодні чіткі та переконливі докази, які підтвердили б наявність підстав для притягнення судді Бондарєва Е.М. до дисциплінарної відповідальності.

Висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо допущення суддею Бондарєвим Е.М. аморальної поведінки, а саме неповаги до права людини на життя та безпеку, людську гідність, та, відповідно вчинення суддею Бондарєвим Е.М. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адвокат Кравець Р.Ю. вважає такими, що порушують приписи статті 4 Кодексу суддівської етики, згідно з якою порушення правил етичної поведінки, встановлених цим Кодексом, не можуть самі по собі застосовуватися як підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та визначати ступінь їх вини. Необхідною умовою є те, щоб у діях (бездіяльності) судді було встановлено порушення вимог тих чи інших законів, а норми Кодексу суддівської етики у такому випадку є допоміжним інструментом для обґрунтування підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (Коментар до Кодексу суддівської етики).

При цьому адвокат Кравець Р.Ю. звертає увагу на презумпцію невинуватості та право кожної людини, обвинуваченої у вчиненні злочину, вважатися невинуватою доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому дотримуються хоча б мінімальних встановлених вимог справедливості судочинства.

На думку адвоката Кравця Р.Ю., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя порушила вказаний принцип, оголосивши в оскаржуваному рішенні щодо дій судді ОСОБА1 в стверджувальній формі формулювання, які відображають зміст об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого статтею 146 КК України. Водночас лише один орган у державі наділений таким правом – це суд, який є відповідно до Конституції України носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності. Викладене дозволяє констатувати значну небезпеку порушення принципу презумпції невинуватості щодо Бондарєва Е.М., адже дисциплінарний орган презюмував фактичні обставини, які становлять зміст обвинувачення, в межах якого відбуватиметься судовий розгляд відповідної кримінальної справи. Рішення дисциплінарного органу не має преюдиційного значення для суду, проте здатне у майбутньому створювати вплив на суд під час судового розгляду кримінального провадження щодо Бондарєва Е.М., що, безумовно, буде порушувати його право на справедливий суд упередженими твердженнями, що тісно пов’язані з розглядом справи в суді.

Зважаючи на викладене, ураховуючи недоведення дисциплінарним органом підстав для притягнення судді Бондарєва Е.М. до дисциплінарної відповідальності та порушення процедури здійснення дисциплінарного провадження, адвокат Кравець Р.Ю. висловив прохання скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 січня 2025 року № 61/Здп/15-25 та ухвалити нове, яким відмовити у притягненні судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. до дисциплінарної відповідальності.

 

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду представника судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. – адвоката Кравця Р.Ю., на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. до дисциплінарної відповідальності

Відповідно до статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Дисциплінарне провадження включає:

1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;

2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;

3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Згідно зі статтею 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач), зокрема:

1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону;

2) за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, – залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику;

3) за наявності підстав, визначених пунктами 2, 3 і 6 частини першої статті 44 цього Закону, – передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо:

1) дисциплінарна скарга подана з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;

2) дисциплінарна скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді;

3) дисциплінарна скарга не містить посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді;

4) дисциплінарна скарга містить виражені у непристойній формі висловлювання або висловлювання, що принижують честь і гідність будь-якої особи;

5) у дисциплінарній скарзі порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, звільненого з посади або повноваження якого припинені;

6) дисциплінарна скарга ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

При розгляді питання про наявність підстав для повернення дисциплінарної скарги не оцінюються достовірність відомостей про ознаки дисциплінарного проступку у поведінці судді, докази його вчинення.

За відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи. Цей строк може бути продовжений дисциплінарним інспектором, але у разі обґрунтованої потреби додаткової перевірки дисциплінарної скарги не більш як на п’ятнадцять днів (пункт 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Керуючись пунктом 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснював член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Статтею 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що Вища рада правосуддя, її органи, член Вищої ради правосуддя та дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя для здійснення своїх повноважень мають право витребовувати та одержувати на їх запит необхідну інформацію та документи (у тому числі з обмеженим доступом) від:

1) суддів, судів, органів суддівського самоврядування, інших органів та установ у системі правосуддя;

2) органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб;

3) юридичних осіб.

Право робити запити від імені Вищої ради правосуддя має Голова Вищої ради правосуддя або його заступник. Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя має право робити запити у справі, в якій він є доповідачем. Член Вищої ради правосуддя має право робити запити у справі, в розгляді якої він бере участь.

Згідно із хронологією розгляду дисциплінарної скарги Буртник Х.В. на дії судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. на підставі протоколу розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 12 серпня 2024 року зазначену скаргу було передано до провадження члена Вищої ради правосуддя Сасевича О.М.

Керуючись повноваженнями, передбаченими статтею 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. не вбачав підстав для залишення дисциплінарної скарги без розгляду та, діючи на підставі статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», дотримуючись права надання суддею пояснень по суті доводів дисциплінарної скарги, звернувся до судді Бондарєва Е.М. з пропозицією пояснити викладені в дисциплінарній скарзі обставини.

Вища рада правосуддя зауважує, що в цьому конкретному випадку суддя Бондарєв Е.М. не вбачав у діях доповідача ознак перевищення ним повноважень на етапі попередньої перевірки відомостей, що містяться в дисциплінарній скарзі, та надав відповідні пояснення.

Щодо доводів адвоката Кравця Р.Ю. про необхідність розгалужувати поняття «дисциплінарна справа» та «дисциплінарне провадження», неможливість запитувати інформацію на етапі попередньої перевірки дисциплінарної скарги Вища рада правосуддя не бере їх до уваги з огляду на наведені вище приписи пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», згідно з якими член Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. виконував повноваження дисциплінарного інспектора – доповідача у справі, та частини першої статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

У цьому контексті правильними є викладені в оскаржуваному рішенні висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що законом не визначено меж дискреції члена Вищої ради правосуддя – доповідача в частині отримання інформації / перевірки відомостей з різних джерел на стадії вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, адже зазначені обмеження встановлені лише під час вирішення питання про повернення дисциплінарної скарги за наявності визначених законом підстав, оскільки під час розгляду питання про наявність підстав для повернення дисциплінарної скарги не оцінюються достовірність відомостей про ознаки дисциплінарного проступку у поведінці судді, докази його вчинення. Відповідно до статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на подання дисциплінарної скарги є правом громадян, юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою), що передбачене законом з метою інформування Вищої ради правосуддя як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти і обставини неналежної поведінки судді.

Згідно із частиною десятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна справа може бути порушена за власною ініціативою дисциплінарного органу. З огляду на викладене ініціатива осіб, визначених статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не є єдиним джерелом інформації про наявність в діях судді ознак дисциплінарного проступку та фактичних даних, якими підтверджується неналежна поведінка судді.

Підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку.

Як встановлено під час перевірки доводів скарги адвоката Кравця Р.Ю. та правильно зазначено в оскаржуваному рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, у своїй дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. покликалася на фактичні дані (твердження, докази), які були предметом дослідження Вищої ради правосуддя під час вирішення питання про застосування щодо судді Бондарєва Е.М. тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності. Події, викладені в дисциплінарній скарзі Буртник Х.В., були широко висвітлені та обговорювалися в медіа. Покликання скаржниці чи її припущення щодо винуватості судді ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальними для з’ясування наявності / відсутності у його діях конкретних ознак дисциплінарного проступку.

Щодо доводів адвоката Кравця Р.Ю. про збір доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевичем О.М. матеріалів у дисциплінарному провадженні у позапроцесуальний спосіб, Вища рада правосуддя зазначає таке.

Окрім надання можливості судді Бондарєву Е.М. висловити свою позицію по суті доводів дисциплінарної скарги Буртник Х.В., керуючись приписами статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», доповідач 14 серпня 2024 року звернувся із запитом до Державного бюро розслідувань, з проханням у межах та у спосіб, передбачені статтею 222 КПК України, надати копії кримінального провадження № ____ (на матеріали якого посилається скаржниця Буртник Х.В. у дисциплінарній скарзі). Державне бюро розслідувань 20 серпня 2024 року надало такі матеріали, з дозволом Вищій раді правосуддя на розголошення відомостей досудового розслідування, що наявні в наданих копіях матеріалів кримінального провадження, у порядку, передбаченому статтею 222 КПК України.

Вища рада правосуддя наголошує, що розгляд клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про тимчасове відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності транслювався в режимі онлайн на YouTube-каналі Вищої ради правосуддя, наразі запис засідання міститься на офіційному вебсайті Ради в розділі «Відео». Рішення Вищої ради правосуддя від 25 липня 2024 року № 2306/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду вказаного клопотання, розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя в розділі «Акти».

Щодо обставин, установлених органом досудового розслідування, то вони були вивчені під час здійснення дисциплінарного провадження згідно з отриманими на запит члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М. матеріалами кримінального провадження № ____.

З огляду на викладене доводи адвоката Кравця Р.Ю. про неправомірне використання в дисциплінарному провадженні інформації, отриманої Вищою радою правосуддя в межах розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді Бондарєва Е.М. від здійснення правосуддя, не заслуговують на увагу. Згідно з наявною в матеріалах дисциплінарної справи реєстраційно-контрольною карткою від 17 березня 2023 року № 1114/0/8-23 Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) повідомило Вищу раду правосуддя про початок 17 березня 2023 року моніторингу способу життя судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М.

Разом із тим щодо завершення моніторингу способу життя НАЗК повідомив сам суддя Бондарєв Е.М. у зверненні до Вищої ради правосуддя від 14 січня 2025 року (вх. № 180/0/6-25).

Згідно з Положенням про автоматизовану систему розподілу справ, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя 16 листопада 2017 року № 3689/0/15-17 (зі змінами), автоматизована система – це сукупність комп’ютерних програм, які забезпечують функціонування документообігу Вищої ради правосуддя, процесу визначення члена Вищої ради правосуддя, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя за допомогою використання відповідних програмно-апаратних комплексів Вищої ради правосуддя, передачу інформації до центральної бази даних, захист на технологічних ланках від несанкціонованого доступу тощо; користувач автоматизованої системи – член Вищої ради правосуддя, дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, працівник Вищої ради правосуддя, якому надано право користування автоматизованою системою.

Відповідно до Інструкції з діловодства у Вищій раді правосуддя, затвердженій наказом в. о. Голови Вищої ради правосуддя від 3 листопада 2021 року № 62/0/1-21 (зі змінами), діловодство у Вищій раді правосуддя здійснюють із використанням комп’ютерної програми «Д-3», за наповнення якої відповідають структурні підрозділи секретаріату Вищої ради правосуддя у межах повноважень.

Отже, оскільки Вища рада правосуддя фактично є володільцем інформації, що надходить до неї та формується під час розгляду Вищою радою правосуддя та її дисциплінарними органами окремих категорій питань, вказана обставина свідчить про можливість використання членом Вищої ради правосуддя – доповідачем, який є користувачем автоматизованої системи документообігу, комп’ютерної програми «Д-3», такої інформації в межах виконання ним повноважень та завдань, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

У цьому конкретному випадку доповідач використав із комп’ютерної програми «Д-3» лише відомості про початок моніторингу способу життя судді Бондарєва Е.М., без відображення матеріалів та відомостей про результати такого моніторингу. Відповідно, дії доповідача у дисциплінарному провадженні у будь-якому випадку не виходили за межі наданих йому повноважень.

Відповідно до вимог статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», зокрема, судді зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

На офіційному вебсайті НАЗК у розділі «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» розміщені й декларації судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. Отже, саме в такий, доступний будь-якому вебкористувачеві спосіб, доповідач – член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М., отримав інформацію щодо доходів і витрат, майна судді Бондарєва Е.М. у період із 2017 року до 2023 року.

Інша інформація, на яку покликався доповідач під час підготовки до розгляду дисциплінарної справи, розміщена у вільному доступі в медіа. Вища рада правосуддя наголошує, що відповідні публікації наразі також містяться в мережі Інтернет (https://www.slidstvo.info/news/vrp-vidstoronyla-vid-roboty-suddiu-iakoho...

https://www.radiosvoboda.org/a/news-dbr-suddia-pidozra-vykradennia/33057...).

Отже, наведеним спростовуються доводи адвоката Кравця Р.Ю. про порушення Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та, зокрема, доповідачем у справі – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевичем О.М., процедури здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М.

Як зазначала Вища рада правосуддя раніше, у скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 січня 2025 року № 61/3дп/15-25 адвокат Кравець Р.Ю. стверджує, що відсутні жодні чіткі та переконливі докази, якими підтверджено наявність підстав для притягнення судді Бондарєва Е.М. до дисциплінарної відповідальності. Представник судді зауважує, що дисциплінарний орган порушив принцип презумпції невинуватості особи, фактично ствердивши про наявність у діях судді ОСОБА1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 146 КК України.

Адвокат Кравець Р.Ю. зазначає, що події, які були предметом розгляду в межах дисциплінарного провадження, стосувалися дружини Бондарєва Е.М. – ОСОБА3, яка й здійснювала відповідну підприємницьку діяльність. Докази здійснення діяльності з метою отримання підприємницького доходу безпосередньо Бондарєвим Е.М. відсутні. ОСОБА2 (якого позиціонують як потерпілого у кримінальному провадженні) не заперечував обставин позики, крім того, наявність боргового зобов’язання ОСОБА2 перед ОСОБА3 визнано в судовому порядку у справі № 574/784/20, 19 січня 2021 року було укладено мирову угоду, умов якої ОСОБА2 не виконав.

Матеріали НСРД, на які посилається в оскаржуваному рішенні Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, а саме зміст розмов судді ОСОБА1 зі ОСОБА4, вжиття ОСОБА1 присвійних займенників «мій», «моя», «моє», свідчать лише про той факт, що з моменту створення сім’ї проблеми та турботи дружини ОСОБА1 вважав своїми.

З матеріалів НСРД убачається, що ОСОБА4 в різних формах натякав на необхідність вчинення протиправних дій та неодноразово схиляв ОСОБА1 до цього, тобто вчиняв провокацію. До того ж спілкування ОСОБА1 зі ОСОБА4 завершилось тим, що особа (ОСОБА2) має самостійно прийти та погасити борг.

Водночас матеріали кримінального провадження ґрунтуються на суперечливих поясненнях ОСОБА2 за обставин відсутності будь-яких доказів здійснення тиску, насильства чи будь-якого іншого впливу на нього. На переконання адвоката Кравця Р.Ю., поза увагою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя було залишено також і той факт, що долучені до дисциплінарної справи матеріали не містять інформації, як саме суддя почав спілкування із ОСОБА4.

Щодо вказаних доводів представника судді Бондарєва Е.М. Вища рада правосуддя зазначає таке.

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка тільки тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Установлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішення в межах компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 29 січня 2019 року у справі № 9901/728/18, від 30 травня 2024 року у справі № 990SСGС/3/24, дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження вправі використовувати як докази протоколи проведення НСРД.

При цьому процедура здобуття того чи іншого доказу у кримінальному провадженні та його подальша правова оцінка відповідно до вимог кримінального процесуального закону не охоплюється компетенцією дисциплінарного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 9901/501/19).

Підставою для ухвалення Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення, зокрема, про наявність у діях судді Бондарєва Е.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», слугував факт неналежної, умисної поведінки зазначеного судді, підтверджений матеріалами кримінального провадження № ____ (у тому числі змістом розмов між ОСОБА4 та ОСОБА1, зафіксованих у протоколах НСРД аудіо-відеоконтролю особи від 5, 12 жовтня 2022 року, аудіоконтролю особи від 24 жовтня 2022 року). До того ж, автентичність голосу та усного мовлення ОСОБА1 встановлена висновком експертів за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису від 21 травня 2024 року № 4009/4010/24-35. Цим самим висновком підтверджено, що такі записи не містять ознак монтажу чи будь-яких змін. Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 22 травня 2024 року № 4050/24-36 у мовленні ОСОБА1 містяться висловлювання, які вказують на організацію ним викрадення ОСОБА2, утримання поза його волею, заподіяння тілесної шкоди з метою примушування до участі в перереєстрації транспортних засобів на свою користь.

За вказаних обставин доводи адвоката Кравця Р.Ю. щодо невиконання потерпілим ОСОБА2 умов угоди та провокаційних дій свідка ОСОБА4 не можуть змінити факт правильності висновків Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо неетичної поведінки судді Бондарєва Е.М. та вчинення ним дій, що не узгоджуються з обов’язком судді дотримуватися стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

При цьому аргументи адвоката Кравця Р.Ю. про використання суддею ОСОБА1 присвійних займенників «мій», «моя», «моє» у розмовах зі ОСОБА4 виключно у зв’язку з тим, що суддя ОСОБА1 турботи та проблеми дружини вважав своїми, не є переконливими з огляду на таке.

Цивільний кодекс України (статті 368, 369), Сімейний кодекс України (статті 60, 63) передбачають, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю; дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, та, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункти 1, 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України).

З урахуванням вказаного, усупереч доводам представника судді, Вища рада правосуддя звертає увагу на логічність використання чоловіком, дружиною в розмовах щодо спільного сумісного майна подружжя саме займенників «наш», «наша», «наше» на відміну від вжиття щодо особистої приватної власності одного з подружжя займенників «мій», «моя», «моє».

Як убачається з матеріалів НСРД, суддя ОСОБА1 у спілкуванні зі ОСОБА4 щодо обставин здійснення ОСОБА2 підприємницької діяльності застосовує фрази «я выделял деньги», «свои деньги», «за мои средства», «я оформлял».

На переконання Вищої ради правосуддя, зазначене свідчить про неспроможність наведених доводів адвоката Кравця Р.Ю. та підтвердження факту, що спільну діяльність із ОСОБА2 організував особисто суддя Бондарєв Е.М., а не його дружина.

Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру.

Твердження адвоката Кравця Р.Ю. про відсутність встановленої судом вини судді ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 146 КК України, не спростовують факти, виявлені Дисциплінарною палатою за результатами вивчення доказів вчинення суддею дисциплінарного проступку в їх сукупності, а саме: заяви ОСОБА2 про злочин, протоколів допитів потерпілого ОСОБА2, протоколів допитів свідка ОСОБА4, протоколів огляду речей, протоколів за результатами проведення НСРД, висновку експертів за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису, висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

У преамбулі до Кодексу суддівської етики вказано, що, усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Згідно зі статтями 1, 3 розділу I Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Суддя не може належати до політичних партій і професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Суддя повинен надавати пріоритет здійсненню правосуддя над усіма іншими видами діяльності (стаття 16 Кодексу суддівської етики)

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.

Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, передбачено, що дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а також в особистому житті.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного рішення, Вища рада правосуддя встановила, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не досліджувала питання наявності або відсутності вини ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, а розглядала питання про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, діючи у межах та у спосіб визначених наданими дисциплінарному органу законом повноважень.

На підставі встановлених під час розгляду дисциплінарної справи фактів Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку про наявність у діях судді Бондарєва Е.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вірно констатувала факт умисності дій судді Бондарєва Е.М. та грубий характер допущеного ним проступку, оскільки йому відомі вимоги Присяги судді, правил суддівської етики, він як суддя усвідомлював заборону займатися будь-якою іншою оплачуваною діяльністю, та обов’язок поважати права, свободи та інтереси людини, у тому числі щодо гарантування їй права на життя та свободу, а також можливі наслідки допущення ним протиправної поведінки.

Обставини, які досліджувалися в межах цієї дисциплінарної справи, набули розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені держави Україна уповноважений владою здійснювати правосуддя. Зазначене є додатковим неспростовним доказом, що допущення суддею Бондарєвим Е.М. дисциплінарного проступку призвело до настання негативних наслідків у виді підриву авторитету судової влади.

З урахуванням наведеного Вища рада правосуддя убачає правильним та обґрунтованим висновок Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що суддя Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєв Е.М. грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, отже, така його поведінка охоплюється складом істотного дисциплінарного проступку, передбаченого частиною дев’ятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Оцінивши обставини, встановлені під час перевірки скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 січня 2025 року № 61/3дп/15-25 про притягнення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя зазначає, що доводи представника судді – адвоката Кравця Р.Ю., не спростовують правильності викладених у цьому рішенні висновків про вчинення суддею Бондарєвим Е.М. дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно із частиною дев’ятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнано, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Відповідно до пункту 3 частини п’ятої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Урахувавши, що допущені суддею Бондарєвим Е.М. порушення норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, є умисними та грубими, несумісними зі статусом судді, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, беручи до уваги позитивну характеристику судді та відсутність дисциплінарних стягнень, Вища рада правосуддя дійшла висновку про те, що застосоване Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя до судді Бондарєва Е.М. дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є єдино необхідним та пропорційним вчиненому ним істотному дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

З огляду на викладені обставини Вища рада правосуддя вважає, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 січня 2025 року № 61/3дп/15-25 про притягнення судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Е.М. до дисциплінарної відповідальності підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 січня 2025 року № 61/3дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Дніпропетровської області Бондарєва Едуарда Миколайовича.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя