Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу адвоката Кравця Ростислава Юрійовича, який діє в інтересах судді Жашківського районного суду Черкаської області Шимчика Романа Васильовича, на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 листопада 2024 року № 3235/2дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

у Вищій раді правосуддя 18 листопада 2024 року (вх. № 5334/0/7-24) зареєстровано скаргу представника судді Шимчика Р.В. – адвоката Кравця Р.Ю. – на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Друга Дисциплінарна палата) від 6 листопада 2024 року № 3235/2дп/15-24 про притягнення судді Жашківського районного суду Черкаської області Шимчика Р.В. до дисциплінарної відповідальності (скарга надійшла до Вищої ради правосуддя 15 листопада 2024 року електронною поштою).

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 листопада 2024 року доповідачем щодо вказаної справи визначено члена Вищої ради правосуддя Мельника О.П.

За результатами попереднього вивчення та перевірки скарги встановлено, що представник судді Шимчика Р.В. – адвокат Кравець Р.Ю. – подав скаргу з дотриманням вимог та у строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддя Шимчик Р.В., представник судді – адвокат Кравець Р.Ю. – належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибув представник судді – адвокат Кравець Р.Ю., який підтримав доводи скарги та надав додаткові пояснення.

Суддя Шимчик Р.В. у засідання Вищої ради правосуддя не прибув, надіслав заяву, у якій просив розглядати скаргу у його відсутність та за участю його представника – адвоката Кравця Р.Ю.

Вища рада правосуддя, дослідивши скаргу, матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Мельника О.П., представника судді – адвоката Кравця Р.Ю., установила таке.

Шимчик Роман Васильович, ____ року народження, Указом Президента України від 25 липня 2006 року № 640/2006 призначений на посаду судді Жашківського районного суду Черкаської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2011 року № 3780-VI обраний на посаду судді цього суду безстроково.

До Вищої ради правосуддя 1 липня 2024 року надійшла дисциплінарна скарга Мельника В.А. (вх. № М-3524/0/7-24), підписана ним та датована 10 серпня 2023 року, щодо неналежної поведінки судді Жашківського районного суду Черкаської області Шимчика Р.В. під час розгляду справи № 693/416/21.

У дисциплінарній скарзі зазначено, що 17 листопада 2022 року в судовому засіданні суддя Шимчик Р.В. (після того, як підсудний ОСОБА1 не визнав своєї вини у вчиненні злочину та повідомив обставини по суті справи) оголосив технічну перерву та почав нецензурно висловлюватись на адресу скаржника, тим самим ображаючи його та погрожуючи йому, вимагав визнати провину у вчиненні злочину. Окрім того, суддя Шимчик Р.В. висловлювався щодо необхідності застосування фізичної сили до підсудного ОСОБА1. На переконання скаржника, такі вислови судді Шимчика Р.В. є неприпустимими та принижують честь та гідність, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати від 11 вересня 2024 року № 2665/2дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Жашківського районного суду Черкаської області Шимчика Р.В. у зв’язку з можливою наявністю в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

За результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата рішенням від 6 листопада 2024 року № 3235/2дп/15-24 притягнула суддю Жашківського районного суду Черкаської області Шимчика Р.В. до дисциплінарної відповідальності та застосовала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Друга Дисциплінарна палата встановила, що 5 травня 2021 року до Жашківського районного суду Черкаської області надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5 травня 2021 року справу № 693/416/21 передано для розгляду судді Шимчику Р.В.

Ухвалою від 11 травня 2021 року у справі № 693/416/21 суддя призначив підготовче судове засідання на 15 червня 2021 року.

Ухвалою від 22 вересня 2021 року суддя призначив справу № 693/416/21 до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 жовтня 2021 року.

Згодом судові засідання, призначені на 9 серпня, 22 вересня, 27 жовтня, 1 грудня 2021 року, 18 січня, 23 лютого, 24 травня 2022 року, відкладалися у зв’язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА1.

У судовому засіданні 5 липня 2022 року обвинувачений ОСОБА1 заявив клопотання про призначення йому судом захисника, оскільки не має коштів та не може залучити захисника особисто. Прокурор Козоріз О.В. не заперечував щодо задоволення цього клопотання.

Ухвалою від 5 липня 2022 року директору Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Черкаській області доручено призначити ОСОБА1 захисника за призначенням та забезпечити його прибуття до Жашківського районного суду Черкаської області 30 серпня 2022 року.

30 серпня та 4 жовтня 2022 року судові засідання не відбулися у зв’язку з неявкою сторін.

Друга Дисциплінарна палата також встановила, що 17 листопада 2022 року відповідно до інформації із журналу судового засідання, копію якого містять матеріали судової справи (а. с. 69–70), Жашківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Шимчика Р.В., за участю секретаря судового засідання Коломієць С.В., прокурора Козоріза О.В., обвинуваченого ОСОБА1 та його захисника ОСОБА2, розглядав у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно ОСОБА1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.

В оскаржуваному рішенні Друга Дисциплінарна палата також вказала, що відповідно до доказів, які надав скаржник (диск CD-R із записом судового засідання), а також робочої копії запису судових засідань (диск CD-R в матеріалах справи) 17 листопада 2022 року суддя Шимчик Р.В., перебуваючи під присягою судді, в залі судового засідання під час розгляду справи № 693/416/21 у присутності прокурора Козоріза О.В. та представника обвинуваченого ОСОБА1 – захисника ОСОБА2 – допустив образливі висловлювання на адресу обвинуваченого ОСОБА1, зокрема: «…Закрий вуха, будь ласка …[використав нецензурну лексику та висловився про необхідність застосування фізичної сили до підсудного ОСОБА1]…Вибачте, вийшов з себе трохи…» (файл c80bfe6c5ffc1f3372e5dbb5e935a981_e67fefa0-6659-11ed-ba7b-4968abb20c6c, хронометраж – з 02 хв 37 с до 03 хв 28 с).

Зі змісту рішення Другої Дисциплінарної палати вбачається, що під час розгляду дисциплінарної справи установлені відомості, які не залишають сумніву, що суддя Шимчик Р.В. допустив образливі висловлювання, нецензурну лексику та погрози щодо необхідності застосування фізичної сили до підсудного ОСОБА1, а також що така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, визначені нормами Конституції України, Кодексу суддівської етики та КПК України, що викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо та неупереджено виконувати свої функції, порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя. Вислови судді Шимчика Р.В. є неприпустимими, принижували гідність ОСОБА1, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Друга Дисциплінарна палата встановила, що дії, поведінка і висловлювання судді Шимчика Р.В. під час судового засідання 17 листопада 2022 року є порушенням статей 3, 21, 129 Конституції України, статей 7, 11, 17, 18 КПК України, статей 1, 3, 8, 9, 10 Кодексу суддівської етики (в редакції, чинній на момент вчинення дисциплінарного проступку).

У рішенні зазначено, що, на переконання Другої Дисциплінарної палати, суддя Шимчик Р.В. такі дії вчинив умисно, оскільки, усвідомлюючи характер своїх дій, попросив секретаря судового засідання Коломієць С.В. закрити вуха, а після того, як переконався в тому, що секретар судового засідання це зробила, почав образливо висловлюватися на адресу обвинуваченого ОСОБА1.

Оцінюючи вказані обставини, Друга Дисциплінарна палата врахувала пояснення судді Жашківського районного суду Черкаської області Шимчика Р.В., який вказував, що із травня 2021 року в його провадженні перебувала кримінальна справа № 693/416/21 за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, а саме у використанні завідомо підробленого документа – посвідчення водія. Судові засідання відкладалися у зв’язку з неявкою обвинуваченого до суду без поважних причин. Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА1 керував автомобілем, хоча був позбавлений права керування транспортними засобами. Судді Шимчику Р.В. було відомо про неодноразове притягнення ОСОБА1 до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі – КУпАП), про позбавлення ОСОБА1 права керування транспортними засобами та про те, що ОСОБА1 умисно та зухвало продовжував керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння, чим фактично виявляв неповагу до правоохоронних органів та суду.

У провадженні судді із червня 2020 року перебувала інша кримінальна справа – № 693/567/20 – за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України. У зв’язку з тим, що обвинувачений своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, було ухвалено проводити судовий розгляд у повному обсязі. Під час розгляду кримінального провадження судові засідання неодноразово відкладалися з таких причин: для виклику та допиту значної кількості свідків, односельців ОСОБА1, які в разі відкладення судових засідань обурювалися та заявляли, що більше до суду не приїдуть, та повідомляли, що їхали в судове засідання разом з обвинуваченим одним автобусом, однак підсудний до суду не з’являвся. На переконання судді Шимчика Р.В., наведене свідчило про недобросовісну поведінку обвинуваченого та невиконання ним своїх процесуальних обов’язків щодо необхідності прибуття до суду і створювало певну напруженість під час розгляду кримінального провадження.

У судовому засіданні 17 листопада 2022 року під час розгляду кримінального провадження № 693/416/21 брали участь секретар судового засідання Коломієць С.В., прокурор Козоріз О.В., обвинувачений ОСОБА1 та його захисник – адвокат ОСОБА2. Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА1 пояснив, що керував автомобілем, хоча був позбавлений права керування транспортними засобами, при цьому возив в автомобілі «по приколу» календарик із зображенням посвідчення водія, який йому подарував чи то син, чи то племінник. Того дня, коли працівники поліції виявили факт використання ОСОБА1 завідомо підробленого документа (посвідчення водія), був позбавлений права керування транспортними засобами, укотре керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння.

Свою поведінку суддя Шимчик Р.В. пояснив тим, що загальна напруженість у державі через збройну агресію російської федерації (за кілька тижнів до засідання він їздив із місцевими волонтерами на схід країни і мав гнітюче враження від побаченого на деокупованих територіях), на жаль, призвели до того, що він не зміг стримати свої емоції і допустив у судовому засіданні нецензурні висловлювання на адресу обвинуваченого ОСОБА1, а також висловлювання про необхідність застосування до обвинуваченого фізичної сили, про що щиро шкодує.

Суддя зауважив, що усвідомлює, що його поведінка не відповідала етичним принципам та правилам поведінки судді, щиро шкодує та кається у вчиненому. Розуміє, що суддя має докладати всіх зусиль, щоб, зокрема, контролювати свої емоції як під час виконання службових обов’язків, так і в повсякденному житті, незважаючи на обставини, які можуть виникнути та певним чином негативно вплинути на суддю.

Суддя Шимчик Р.В. звернув увагу на те, що після 17 листопада 2022 року до моменту смерті ОСОБА1 (____ року) від обвинуваченого не надходили скарги на його дії як судді. Крім того, під час розгляду кримінального провадження № 5693/567/20 не надходили заяви про відвід судді з підстав упередженого ставлення до обвинуваченого.

У доповненнях до письмових пояснень від 10 жовтня 2024 року суддя Шимчик Р.В. зазначив, що 17 листопада 2022 року під час судового засідання з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА1 не стримав емоцій щодо позиції обвинуваченого ОСОБА1, який не визнав провини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, допустивши емоційні висловлювання на його адресу, про що щиро шкодує. Суддя також зазначив, що за свою поведінку у присутніх учасників судового провадження відразу попросив вибачення. Адвокат ОСОБА2 не висловив жодних заперечень щодо його дій, не заявив йому відводу, тому суддя вважав, що «питання вичерпано». Із 17 листопада 2022 року до ____ року (дата смерті ОСОБА1) обвинувачений жодного разу не зазначав, що склав (або має намір скласти) скаргу на дії судді.

Суддя Шимчик Р.В. вказав, що 15 липня 2024 року, після виходу на роботу із чергової відпустки, виявив у мережі Інтернет на каналі користувача «Юрий Ларченко» відеохостингу YouTube відео, завантажене 9 липня 2024 року, під назвою «Суддя відчув себе Богом перед простим людом». Це відео містило частину відеозапису судового засідання від 17 листопада 2022 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА1. Відеозапис вказаного судового засідання в межах розгляду кримінального провадження отримував 13 грудня 2022 року лише адвокат ОСОБА2. Згодом відеозапис було видалено з мережі Інтернет.

У зв’язку із цим суддя Шимчик Р.В. 16 липня 2024 року подав до Вищої ради правосуддя повідомлення про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя, копію якого надіслав також Генеральному прокурору.

Після звернення до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора від колег йому стало відомо, що на сайті Вищої ради правосуддя 1 липня 2024 року зареєстровано скаргу Мельника В.А. на його дії як судді.

Оскільки ОСОБА1 помер у ____ року, для з’ясування, хто подав скаргу, суддя звернувся до адвоката ОСОБА2. Адвокат повідомив, що скаргу Мельнику В.А. допомагав скласти він, скаргу підписав безпосередньо Мельник В.А., після чого залишив її у себе. Адвокат ОСОБА2 також вказав, що у 2024 році до нього звернулася мати покійного ОСОБА1, яка повідомила, що знайшла в речах сина вказану скаргу. Після цього адвокат ОСОБА2 надіслав зазначену скаргу до Вищої ради правосуддя.

7 серпня 2024 року Уманська окружна прокуратура відповідно до статті 214 КПК України внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за повідомленням судді та зареєструвала кримінальне провадження № ____ від 7 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 376 КК України (копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань суддя Шимчик Р.В. додав до пояснень).

У межах цього кримінального провадження допитано як свідка матір ОСОБА1, яка пояснила, що про існування скарги її сина на дії судді Шимчика Р.В. їй нічого не відомо і будь-яких скарг від імені свого сина ОСОБА1 вона не надсилала. Допитаний як свідок адвокат ОСОБА2 повідомив, що отримав копію відеозапису судового засідання. Диск із відеозаписом зберігав у своєму кабінеті та не користувався ним. Офіційно він не має помічника, лише інколи доручає ОСОБА3 підготувати певні документи, проте диска із відеозаписом ОСОБА3 він не надавав, чи міг ОСОБА3 самостійно ознайомитися із записом на вказаному диску, йому не відомо.

Суддя Шимчик Р.В. звернув увагу, що скаргу на його дії як судді адвокат ОСОБА2 від імені Мельника В.А. надіслав до Вищої ради правосуддя засобами поштового зв’язку 29 червня 2024 року, тобто більш ніж через 10 місяців після смерті ОСОБА1, який помер ____ року, та більш ніж через 1 рік і 7 місяців із часу проведення судового засідання 17 листопада 2022 року, після припинення його повноважень з надання безоплатної вторинної правової допомоги Мельнику В.А.

Суддя Шимчик Р.В. просив урахувати зазначені вище обставини, його позитивну характеристику, відсутність дисциплінарних стягнень, тривалий стаж роботи у Жашківському районному суді Черкаської області, те, що він засуджує допущення такої неетичної поведінки по відношенню до учасника справи, щиро шкодує про те, що сталося, та не застосовувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

У засіданнях Другої Дисциплінарної палати 16 жовтня та 6 листопада 2024 року встановлено, що скарга дійсно підписана Мельником В.А., який помер ____ року, надіслав скаргу до Вищої ради правосуддя адвокат ОСОБА2.

Із рішення Другої Дисциплінарної палати вбачається, що під час розгляду дисциплінарної справи, окрім матеріалів, які надав скаржник, досліджено також оригінал матеріалів справи № 693/416/21 за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, та відеозапис судового засідання, допитано свідків – адвоката ОСОБА2 та прокурора Козоріза О.В., які взяли участь у засіданнях у режимі відеоконференції.

Адвокат ОСОБА2 у засіданні Другої Дисциплінарної палати повідомив, що особисто не має претензій до судді Шимчика Р.В. і що в інших судових засіданнях суддя не допускав такої поведінки.

Свідок – прокурор Козоріз О.В. – не зміг повідомити Другій Дисциплінарній палаті, що саме відбувалося під час судового засідання 17 листопада 2022 року, оскільки минуло майже два роки і він не пам’ятає всіх обставин. Водночас, прокурор загалом позитивно охарактеризував суддю.

Справжність файлу c80bfe6c5ffc1f3372e5dbb5e935a981_e67fefa0-6659-11ed-ba7b-4968abb20c6c, що містить відеозапис судового засідання, яке відбулося 17 листопада 2022 року, ніхто не оспорював.

Ураховуючи наведені обставини, Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що дії судді Шимчика Р.В. свідчать про допущення поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, та утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відомості, установлені під час розгляду дисциплінарної справи, не залишають сумніву, що суддя Шимчик Р.В. допустив образливі висловлювання та нецензурну лексику, погрози щодо необхідності застосування фізичної сили до підсудного ОСОБА1, а також, що така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, визначені наведеними вище нормами Конституції України, Кодексу суддівської етики та КПК України, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо та неупереджено виконувати свої функції, порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя. Вислови судді Шимчика Р.В. є неприпустимими, принижували гідність Мельника В.А., що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Ураховуючи характер та зміст істотного дисциплінарного проступку, який допустив суддя Шимчик Р.В., наслідки такого проступку, зокрема підрив авторитету правосуддя та негативний вплив на ступінь довіри суспільства до судової гілки влади загалом, Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що ні особа судді, ні відсутність дисциплінарних стягнень чи будь-які інші обставини не можуть вплинути на застосування до судді Шимчика Р.В. іншого стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, яке є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Не погоджуючись із рішенням Другої Дисциплінарної палати від 6 листопада 2024 року № 3235/2дп/15-24 представник судді Шимчика Р.В. – адвокат Кравець Р.Ю. – подав до Вищої ради правосуддя скаргу на зазначене рішення.

У скарзі адвокат Кравець Р.Ю. зазначив таке.

1. Друга Дисциплінарна палата дійшла поспішних висновків, що суддя допустив «поводження, яке принижує гідність» без здійснення ретельного розслідування. Зокрема, адвокат Кравець Р.Ю. у скарзі зазначив, що «жертва» померла і за життя, маючи право на повагу до гідності, на власний розсуд не стверджувала про допущення стосовно неї поведінки, що принижує гідність, та не вимагала вжиття заходів.

На думку адвоката, «поведінка померлого, який маючи у своєму вільному розпорядженні скаргу на суддю не виявив свою волю на її подачу, так само варто відзначити, що відвід судді був за клопотанням особи залишений без розгляду, в інший процесуальний спосіб, передбачений КПК України не стверджувалось про необхідність вжиття заходів щодо поводження, яке принижує гідність, що в своїй сукупності свідчить про те, що особа не вважала, що до неї було застосовано поводження, що принижує гідність».

На думка адвоката Кравця Р.Ю. у рішенні Другої Дисциплінарної палати наведено низку норм, у яких йдеться про гідність, однак це рішення не містить мотивів та чітких пояснень, у чому саме поведінка судді, що принижувала гідність та як має бути встановлений мінімальний рівень жорстокості. Шкалу своїх страждань має встановлювати саме «жертва», оскільки йдеться про «поводження, що принижує гідність», конкретно визначеної особи, яке не може існувати абстрактно, оскільки гідність є особистим немайновим правом людини.

Адвокат Кравець Р.Ю. стверджує, що саме по собі вживання суддею Шимчиком Р.В. нецензурних слів не досягає такого мінімального рівня жорстокості. Відповідно до тлумачного словника української мови, ужите суддею нецензурне слово як образа, могло бути застосовано лише до особи жіночої статі, тому в цій ситуації вказане слово ні за змістом, ні за наміром не було нанесенням образи особі чоловічої статі, а вжито виключно через емоції безвідносно до особи.

На думку адвоката, не можна стверджувати також про нібито «погрози» з боку судді, адже риторичні вигуки судді не мали жодного реального ефекту, подальша поведінка судді, навпаки, свідчить про те, що зазначене було виключно проявом емоцій. Згодом суддя просив вибачення та вжив заходів для встановлення обставин справи, не здійснюючи тиску та не вимагаючи надання пояснень. Слово «вгріти» не містило спонукання, заклику чи наміру судді застосувати «фізичне насилля», як стверджується в оскаржуваному рішенні, зокрема з огляду на те, що словник не містить такого визначення. Як сприйняв Мельник В.А. це слово неможливо встановити, оскільки він помер, тому висновки Другої Дисциплінарної палати є припущеннями.

Усі обставини поведінки судді, що нібито принижує гідність Мельника В.А., на думку адвоката Кравця Р.Ю., зводяться виключно до оціночного суб’єктивного сприйняття членів Другої Дисциплінарної палати та жодним чином не стосуються особистих немайнових прав конкретної особи, яка самостійно ними розпорядилася за життя та які відповідно до законодавства не можуть бути передані іншим особам, зокрема членам Другої Дисциплінарної палати, а саме: права вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення особистих немайнових прав.

2. У скарзі адвокат Кравець Р.Ю. зазначив, що дії судді не містять складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тому рішення Другої Дисциплінарної палати підлягає скасуванню.

Адвокат Кравець Р.Ю. стверджує, що встановлення в діях судді ознак порушення правил суддівської етики, передбачених Кодексом суддівської етики, не є достатнім фактором для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Необхідною умовою є встановлення в діях (бездіяльності) судді порушення вимог тих чи інших законів, а норми Кодексу суддівської етики в такому випадку є допоміжним інструментом для обґрунтування підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Установлення того, чи порушив суддя Шимчик Р.В. етичні правила та чи завдало це шкоди авторитету судді або авторитету правосуддю, є оціночним і має враховувати конкретні обставини ситуації та суспільний контекст. У цьому випадку Друга Дисциплінарна палата не навела мотивів урахування обставин ситуації, що склалась, хоч суддя у своїх поясненнях зазначив про це.

Адвокат Кравець Р.Ю. не погоджується також з тим, що суддя Шимчик Р.В. вчинив дії умисно, оскільки допустив таку поведінку один раз та після інциденту відразу вибачився, що свідчить про його каяття та спростовує наявність умислу, тобто, за словами адвоката, «одночасне усвідомлення та бажання настання наслідків, і свідчить про те, що це відбулось випадково під впливом афекту емоцій».

Оскаржуване рішення, на думку адвоката, не містить мотивів, у чому саме полягав підрив авторитету правосуддя, з огляду на те, що за життя Мельник В.А. не подавав скарги, заяву про відвід судді просив залишити без розгляду, тобто довіряв суду та не вважав поведінку судді такою, що підриває авторитет суду.

У рішенні Другої Дисциплінарної палати не вказано про наявність доказів, що дії судді спричинили наслідки, які призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на рівень довіри суспільства до судової влади загалом, а також не зазначено способу, у який це встановлювалось. Рішення Другої Дисциплінарної палати містить лише загальні твердження, які дублюють норми закону безвідносно до конкретних наслідків.

3. Друга Дисциплінарна палата всупереч вимогам закону та власній практиці (рішення від 23 травня 2018 року № 467/3дп/15-18, від 18 січня 2021 року № 61/2дп/15-21, від 16 червня 2021 року № 1350/1дп/15-31) під час обрання виду дисциплінарного стягнення не застосувала до судді Шимчика Р.В. принципу пропорційності, не врахувала, що суддя має позитивну характеристику, не взяла до уваги твердження адвоката і прокурора, що така поведінка не є для судді типовою, суддя не притягувався до відповідальності, відразу після вчиненого розкаявся та попросив вибачення, емоційний зрив стався раптово «в силу наявності контексту ситуації», та застосувала найсуворіше дисциплінарне стягнення.

4. На думку адвоката Кравця Р.Ю., оскільки за життя скаржник не виявив своєї волі щодо подання дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя, а відповідну скаргу надіслав адвокат після смерті скаржника, така дисциплінарна скарга мала бути залишена без розгляду.

Адвокат Кравець Р.Ю. вважає, що згідно з частиною четвертою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат зобов’язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. До скарги, яку подав адвокат ОСОБА2, не долучено жодного документа, який би підтверджував його повноваження безпосередньо щодо подання скарги в інтересах свого клієнта, який помер, і адвокату було про це достовірно відомо.

Під час розгляду дисциплінарної справи суддя Шимчик Р.В. надав протокол допиту свідка (матері ОСОБА1), яка стверджувала, що ніколи не знаходила в речах сина скарги на суддю і тим більше нікуди її не подавала, що спростовує твердження адвоката ОСОБА2 про те, що скаргу він направив до Вищої ради правосуддя саме на прохання родичів, які знайшли скаргу.

З огляду на вказане адвокат Кравець Р.Ю. зазначає, що скарга Мельника В.А. мала бути повернута без розгляду, як така, що подана з порушенням вимог закону, за відсутності в адвоката належних повноважень щодо її подання.

За таких обставин адвокат Кравець Р.Ю. просив скасувати повністю рішення Другої Дисциплінарної палати від 6 листопада 2024 року № 3235/2дп/15-24 та відмовити у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

За результатами перевірки доводів скарги адвоката Кравця Р.Ю., аналізу змісту оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати від 6 листопада 2024 року № 3235/3дп/15-24 та матеріалів дисциплінарної справи Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Вища рада правосуддя зауважує, що частина доводів адвоката Кравця Р.Ю., у скарзі на зазначене рішення Другої Дисциплінарної палати, подібні до пояснень судді Шимчика Р.В., які він надав як під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги, так і під час розгляду дисциплінарної справи, та яким Друга Дисциплінарна палата надала відповідну оцінку в оскаржуваному рішенні.

Зокрема, доводи адвоката Кравця Р.Ю. щодо того, що рішення Другої Дисциплінарної палати не містить мотивів та чітких пояснень, у чому саме полягала поведінка судді в судовому засіданні 17 листопада 2022 року, яка принижувала гідність, завдавала страждань, (з огляду на те, що тільки Мельник В.А. міг би пояснити, оскільки це було його особистим немайновим правом), не можуть вважатися доведеними, оскільки гідність – це моральна категорія, яка відображає усвідомлення людиною власної цінності як особистості, її прав, значущості та поваги до себе. Приниження гідності означає дії або слова, які зневажають людину, її права чи її особистість. Це може відбуватися як на особистому, так і на суспільному рівнях. Саме з точки зору стороннього спостерігача Друга Дисциплінарна палата надала оцінку поведінці судді Шимчика Р.В., яка полягала у висловленні погроз Мельнику В.А. та вживанні ним ненормативної лексики.

Різниця між цивільно-правовою відповідальністю судді, про природу якої йдеться у скарзі адвоката Кравця Р.Ю., та дисциплінарною відповідальністю судді Шимчика Р.В. за допущення поведінки, що принижувала гідність Мельника В.А. (що було предметом дослідження Другої Дисциплінарної палати), полягає у правовій природі таких видів відповідальності, порядку застосування та наслідках.

Зокрема, цивільно-правова відповідальність судді настає в разі загального захисту таких немайнових прав громадян, як честь, гідність і ділова репутація. Згідно із Цивільним кодексом України (статті 297–299), підставами настання цивільно-правової відповідальності є вчинення суддею дій, що принизили честь, гідність особи чи завдали їй моральної шкоди. Особа може подати цивільний позов до суду і, як наслідок, може отримати компенсацію моральної шкоди та (або) суд може зобов’язати спростувати принизливі висловлювання або інші дії.

Правова природа дисциплінарної відповідальності судді регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики та спрямована на забезпечення належної поведінки суддів як під час здійснення ними правосуддя, так і в повсякденному житті. Підставами для її настання є допущення суддею поведінки, що суперечить Кодексу суддівської етики (наприклад, некоректне ставлення до особи, образи, погрози тощо), порушення вимог до неупередженості, професіоналізму та поваги до учасників процесу. Скарга на дії судді в разі допущення такої поведінки подається до Вищої ради правосуддя, яка вирішує питання про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку в діях судді. Наслідки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за допущення такої поведінки передбачені статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною першою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників.

Частиною другою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлені вимоги до дисциплінарної скарги, зокрема, що дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.

Дисциплінарна скарга Мельника В.А. відповідала цим вимогам, тому під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Другої Дисциплінарної палати Бурлаков С.Ю. не мав підстав для залишення її без розгляду та повернення скаржнику. В ухвалах, на які посилався адвокат Кравець Р.Ю. як на підтвердження протилежної практики Вищої ради правосуддя (від 8 жовтня 2024 року № 1722/0/18-24, від 7 листопада 2024 року № 1953/0/18-24, від 3 серпня 2021 року № 3667/0/18-21), скаржниками та підписантами скарг були саме адвокати, які діяли в інтересах фізичних або юридичних осіб, та не долучили до дисциплінарних скарг жодного документа, що посвідчує повноваження на здійснення представництва інтересів.

Вища рада правосуддя встановила та з матеріалів кримінальної справи вбачається, що до подання дисциплінарної скарги (після судового засідання 17 листопада 2022 року) 8 грудня 2022 року обвинувачений ОСОБА1 подав заяву про відвід судді Шимчика Р.В., у якій зазначив, що в судовому засіданні 17 листопада 2022 року під час допиту його як обвинуваченого головуючому у справі судді не сподобалося, що він не визнає своєї вини та дає показання, які не влаштовують головуючого суддю, тому він оголосив технічну перерву, почав сваритися, погрожувати обвинуваченому, використовуючи лайливі слова. Заяву про відвід судді Шимчика Р.В. розглядала суддя Жашківського районного суду Черкаської області Коцюбинська Ю.Д. З ухвали Жашківського районного суду Черкаської області від 13 грудня 2022 року (справа № 693/416/21, провадження № 1-кс/693/199/22) убачається, що під час розгляду цієї заяви адвокат обвинуваченого ОСОБА2 підтримав заявлений відвід судді Шимику Р.В. та пояснив, що в судовому засіданні 17 листопада 2022 року суддя Шимчик Р.В. під час технічної перерви сварився та погрожував обвинуваченому, пояснюючи, що обвинувачений пожалкує про свою позицію у справі. Проте оскільки заява про відвід, на думку суду, не була вмотивованою, а заявник не надав доказів, суддя Коцюбинська Ю.Д. залишила без задоволення заяву ОСОБА1. Вища рада правосуддя вважає, що зазначене підтверджує, що ОСОБА1 після того, як процесуально не спромігся вирішити питання про відвід судді Шимчика Р.В., звернувся до адвоката ОСОБА2 для складення дисциплінарної скарги, яку підписав особисто, але з невідомих причин не надіслав до Вищої ради правосуддя. Та обставина, що скарга підписана саме Мельником В.А., ні в кого не викликає сумніву.

На переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, такі дії суддя Шимчик Р.В. вчинив умисно, оскільки, усвідомлюючи характер своїх подальших дій, попросив секретаря судового засідання Коломієць С.В. закрити вуха, а після того, як переконався в тому, що секретар судового засідання це зробила, почав образливо висловлюватися на адресу обвинуваченого ОСОБА1.

Обставини, які досліджувалися в межах цієї дисциплінарної справи, набули розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені держави Україна уповноважений владою здійснювати правосуддя. Про це зазначив у поясненнях суддя Шимчик Р.В., коли вказав, що 15 липня 2024 року виявив у мережі Інтернет на каналі користувача «Юрій Ларченко» відеохостингу YouTube відео, завантажене 9 липня 2024 року, під назвою «Суддя відчув себе Богом перед простим людом». Вказане є додатковим неспростовним доказом, що суддя Шимчик Р.В. вчинив дисциплінарний проступок, що призвело до настання негативних наслідків, а саме підриву авторитету судової влади.

Друга Дисциплінарна палата встановила, що суддя Шимчик Р.В. допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, дії судді утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Установлені під час розгляду дисциплінарної справи відомості не залишають сумніву, що суддя Шимчик Р.В. застосував образливі висловлювання та нецензурну лексику, погрози щодо необхідності застосування фізичної сили до підсудного ОСОБА1, а також що така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, визначені нормами Конституції України, Кодексу суддівської етики та КПК України, поставила під сумнів здатність судді безсторонньо та неупереджено виконувати свої функції, порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя. Вислови судді Шимчика Р.В. є неприпустимими та принижували гідність Мельника В.А., що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти ряд обмежень і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Поведінка судді під час здійснення правосуддя має узгоджуватись із правилами Кодексу суддівської етики, згідно з якими суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу суддівської етики).

У пункті 22 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Отже, Вища рада правосуддя наголошує, що підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об’єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.

Особливості поведінки судді полягають у тому, що суддя зобов’язаний не допускати будь-яких дій, які можуть заподіяти шкоду, порушити нормальну діяльність суду чи дискредитувати судову владу в цілому. Недотримання суддею моральних засад суспільства, його неетична поведінка щодо учасників процесу тощо веде до зниження авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого в учасників процесу виникають сумніви щодо незалежності, неупередженості і справедливості суду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, у тому числі з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Вища рада правосуддя врахувала доводи, викладені представником судді – адвокатом Кравцем Р.Ю. у скарзі та на засіданні Вищої ради правосуддя, а також у поясненнях судді Шимчика Р.В., наданих під час дисциплінарного провадження, проте встановлено, що вони не спростовують допущених суддею порушень.

Вища рада правосуддя вважає, що суддя Жашківського районного суду Черкаської області Шимчик Р.В. вчинив дії, які охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

При цьому з урахуванням встановлених обставин Вища рада правосуддя дійшла висновку, що такі дії судді Шимчика Р.В. не можна вважати істотним дисциплінарним проступком у розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Як зазначено у Висновку № 27 (2024) Консультативної ради європейських суддів про дисциплінарну відповідальність суддів, будь-яке дисциплінарне стягнення, що накладається на суддю, має бути пропорційним. При прийнятті рішення про накладення на суддю дисциплінарного стягнення слід керуватися принципом пропорційності. Він вимагає дотримання балансу між серйозністю правопорушення та його наслідками, з одного боку, і якістю та розміром санкції, з іншого. Усі пом’якшуючі та обтяжуючі обставини конкретної справи мають бути враховані для того, щоб чітко визначити відповідальність судді з урахуванням конкретних обставин, за яких було вчинено дисциплінарний проступок (пункти 40 – 41).

Згідно з характеристикою, яку надано колективом Жашківського районного суду Черкаської області, суддя Шимчик Р.В. під час роботи на посаді судді зарекомендував себе як досвідчений, високопрофесійний суддя. Службові обов’язки виконує незалежно, керуючись виключно фактами, установленими на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права. Під час розгляду справ тактовний, ввічливий, стриманий, з повагою ставиться до учасників судового процесу та інших осіб. До дисциплінарної відповідальності не притягувався, окремі ухвали щодо судді Шимчика Р.В. не постановлялися.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення, враховуючи характер дисциплінарного проступку, який полягає у допущенні суддею образливої та нецензурної лексики, висловленої в стані емоційного напруження, зважаючи на нетипову для судді Шимчика Р.В. поведінку, що підтверджується поясненнями свідків (прокурора Козоріза О.В. та адвоката ОСОБА2), беручи до уваги висловлені суддею у судовому засіданні вибачення, які свідчать про його щире каяття, Вища рада правосуддя вважає, що в конкретній справі зазначені обставини є пом’якшуючими та такими, що впливають на вид дисциплінарного стягнення.

З огляду на встановлені обставини, Вища рада правосуддя вважає, що застосування до судді Шимчика Р.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади у цьому випадку є занадто суворим та таким, що не відповідає принципу пропорційності.

Ураховуючи позитивну характеристику судді Шимчика Р.В., який понад 18 років працює на посаді судді та жодного разу до дисциплінарної відповідальності не притягувався, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді Шимчика Р.В. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку, відповідатиме меті притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та, на переконання Вищої ради правосуддя, відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Пунктом 4 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

змінити рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 листопада 2024 року № 3235/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Жашківського районного суду Черкаської області Шимчика Романа Васильовича.

Застосувати до судді Жашківського районного суду Черкаської області Шимчика Романа Васильовича дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя