Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – залученого з Першої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Мороза М.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Ковпаківського районного суду міста Суми Алфьорова Андрія Миколайовича, відкриту за дисциплінарною скаргою Сумської обласної прокуратури,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 15 жовтня 2024 року (вх. № 506/0/13-24) надійшла дисциплінарна скарга Сумської обласної прокуратури на дії судді Ковпаківського районного суду міста Суми Алфьорова А.М. під час здійснення правосуддя у справах № 592/11906/24, № 592/14786/24.
Стислий зміст обставин, викладених у дисциплінарній скарзі
Скаржник зазначив, що 8 серпня 2024 року суддя Алфьоров А.М. прийняв постанову у справі № 592/11906/24 про звільнення ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172⁶ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення та закрив провадження у справі.
18 вересня 2024 року суддя Алфьоров А.М. прийняв постанову у справі № 592/14786/24 про звільнення ОСОБА2 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172⁶ КУпАП за відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення та закрив провадження у справі.
Скаржник зауважив, що суддя Алфьоров А.М. не навів у постановах будь-яких мотивів із посиланням на ті чи інші докази або пояснення осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, чому суд дійшов висновку про вчинення ними правопорушення через необережність, а також не навів мотивів відхилення обставин, викладених у протоколах та висновках прокурора про наявність у діях ОСОБА1 та ОСОБА2 усіх елементів складу адміністративного правопорушення. Обставин поважності / неповажності несвоєчасного подання декларацій у постановах не зазначено. Водночас, якими саме мотивами керувався суддя Алфьоров А.М., визнаючи той чи інший доказ як такий, що виключає винуватість ОСОБА1 та ОСОБА2, у постановах також не вказано.
З огляду на наведене скаржник просить притягнути суддю Ковпаківського районного суду міста Суми Алфьорова А.М. до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Процедура розгляду дисциплінарної скарги
Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.
Розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2024 року зазначену дисциплінарну скаргу передано члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселку Р.А. для проведення попередньої перевірки.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 грудня 2024 року № 3676/2дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Ковпаківського районного суду міста Суми Алфьорова А.М., оскільки в діях судді можуть вбачатися ознаки складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Ковпаківського районного суду міста Суми Алфьорова А.М. член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. як доповідач підготував висновок, який передав на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а також повідомив суддю та скаржника про наявність проєкту такого висновку та можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя.
Розгляд дисциплінарної справи було призначено на 29 січня 2025 року.
У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 29 січня 2025 року взяли участь суддя Ковпаківського районного суду міста Суми Алфьоров А.М. та представник скаржника – прокурор відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Сумської обласної прокуратури – Ткаченко К.Л. Розгляд дисциплінарної справи було відкладено.
Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 19 березня 2025 року, суддю та скаржника повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 19 березня 2025 року представник скаржника – прокурор відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Сумської обласної прокуратури – Ткаченко К.Л. – взяв участь в режимі відеоконференції.
У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 19 березня 2025 року суддя Ковпаківського районного суду міста Суми Алфьоров А.М. не прибув. Подав клопотання, в якому повідомив, що не має можливості взяти участь у розгляді дисциплінарної справи, оскільки перебуває в нарадчій кімнаті. Просив розглядати дисциплінарну справу без його участі, а у разі неможливості, відкласти розгляд дисциплінарної справи на іншу дату.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила за можливе розглядати дисциплінарну справу за відсутності судді.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., урахувавши пояснення судді Алфьорова А.М. та представника скаржника, надані в засіданні 29 січня 2025 року, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, погодилась із пропозицією доповідача та дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Ковпаківського районного суду міста Суми Алфьорова А.М. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи
Відомості щодо судді Алфьорова А.М.
Алфьоров Андрій Миколайович Указом Президента України від 4 травня 1998 року № 402/98 призначений на посаду судді Ковпаківського районного суду міста Суми строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 16 жовтня 2003 року № 1232-IV обраний на посаду судді цього суду безстроково.
Щодо справи № 592/11906/24
У провадженні судді Ковпаківського районного суду міста Суми Алфьорова А.М. перебувала справа № 592/11906/24 про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172⁶ КУпАП.
Постановою судді Ковпаківського районного суду міста суми Алфьорова А.М. 8 серпня 2024 року звільнено ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172⁶ КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172⁶ КУпАП, провадження у справі закрито.
Зі змісту постанови вбачається, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 17 липня 2024 року № 225/2024 ОСОБА1, обіймаючи посаду начальника обласного Комунального закладу «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» є посадовою особою юридичної особи публічного права і суб’єктом відповідальності за правопорушення пов’язані з корупцією. Розпорядженням голови Сумської обласної ради від 12 квітня 2024 року № 16-кп «Про звільнення з посади начальника обласного комунального закладу «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА1 звільнено 13 квітня 2023 року з посади начальника обласного комунального закладу «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи», у зв’язку із закінченням терміну дії контракту.
В абзаці першому частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» вказано, що особи, зазначені у пункту 1, підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями.
Разом із цим 12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким було внесено зміни до частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» та визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Також, вищевказаним Законом було внесено зміни до пункту 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», і встановлено, що особи, які у 2022–2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб’єкти декларування, зазначені у частинах сьомій – чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою – чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Отже ОСОБА1 повинен подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) не пізніше 31 січня 2024 року, а подав вказану декларацію 17 травня 2024 року.
Таким чином, ОСОБА1 несвоєчасно подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), що є вчиненням правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого абзацом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за що встановлена частиною першою статті 172⁶ КУпАП.
У постанові також зазначено, що у судовому засіданні ОСОБА1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав.
Прокурор Сумської обласної прокуратури Ткаченко К.Л. у судовому засіданні зазначив, що у діях ОСОБА1 наявні усі елементи складу адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, яке інкримінується ОСОБА1.
Звільняючи ОСОБА1 від адміністративної відповідальності та закриваючи провадження у справі суддя Алфьоров А.М. виходив із того, що суб’єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 172⁶ КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Обґрунтування постанови зводиться до одного речення: «Досліджені у судовому засіданні докази справи, виключають винуватість ОСОБА1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 172⁶ КУпАП, а тому суддя вважав за необхідне закрити стосовно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою 172⁶ КУпАП.»
При цьому, у постанові не вказано жодних мотивів, чому суд прийшов до такого висновку, а також немає опису та посилань на пояснення ОСОБА1.
Щодо справи № 592/14786/24
У провадженні судді Ковпаківського районного суду міста Суми Алфьорова А.М. перебувала справа № 592/14786/24 про притягнення ОСОБА2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172⁶ КУпАП.
Постановою судді Ковпаківського районного суду міста Суми Алфьорова А.М. від 18 вересня 2024 року звільнено ОСОБА2 від адміністративної відповідальності за частиною першою 172⁶ КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172⁶ КУпАП, провадження у справі закрито.
Зі змісту постанови вбачається, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 24 серпня 2024 року № 268/2024 ОСОБА2 несвоєчасно подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, чим порушив вимоги фінансового контролю, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.
Відповідно до рішення LXVII сесії VII скликання Сумської міської ради від 29 січня 2020 року № 6362-МР «Про затвердження списків присяжних» затверджено список присяжних Зарічного районного суду міста Суми згідно з додатком 1. У додатку 1 до вказаного рішення під № 49 значиться ОСОБА2.
Суб’єктами, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді) (підпункт «ґ», пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Листом Зарічного районного суду міста Суми від 19 лютого 2020 року /04-29/ голова суду поінформувала присяжних про вимоги антикорупційного законодавства, зокрема про статті 45–52 Закону України «Про запобігання корупції» в частині подання електронних декларацій.
Цим же листом підтверджується факт ознайомлення ОСОБА2 із зазначеними вимогами декларування, а саме підписом.
У відомостях про виконання обов’язків присяжного ОСОБА2 в суді протягом 2021 – 2024 зазначено, що у 2021 році ОСОБА2 брав участь у розгляді справ: № 591/6602/20 від 27 січня 2021 року, № 591/4260/21 від 12 жовтня 2021 року.
Отже, ОСОБА2 є суб’єктом декларування.
Присяжний Зарічного районного суду міста Суми ОСОБА2 зобов’язаний до 31 січня 2024 року подати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством, зокрема, декларація за 2021 рік.
Згідно з публічною частиною інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» ОСОБА2, подав декларацію за 2021 рік – 2 лютого 2024 року о 13:51.
Додатком до листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 30 травня 2024 № 47-07/39125-24, послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА2 за період з 1 січня 2022 року до 1 квітня 2024 року, встановлено, що він 31 січня та 2 лютого 2024 року здійснив вхід до системи за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП), ознайомився з методичними настановами щодо заповнення документа та їх відображення, заповнив розділи декларації (щорічна) за 2021 рік та 2 лютого 2024 року о 13:51 подання документа підтверджено кваліфікованим електронний підписом (ЕЦП), документ подано.
Про технічну справність реєстру та можливість подання декларації за 2021 рік ОСОБА2 свідчіть лист Національного агентства з питань запобіганні корупції від 4 червня 2024 року№ 47-07/40246-24.
Отже ОСОБА2, маючи рівні можливості з іншими суб’єктами декларування (які за таких же умов подали декларації своєчасно) не був позбавлений можливості заповнити та подати декларацію за 2021 рік в будь-який із днів та місяців, що передував 31 січня 2024 року, і що могло б бути виправданням з урахуванням вказаних обставин.
З урахуванням вищевикладеного, пропуск строку на подачу декларації за 2021 рік не є поважною причиною, оскільки ОСОБА2 мав реальну можливість подати декларацію на рівні з іншими декларантами. Проте, декларація подана з пропуском строку і не спростовує наявність в діях ОСОБА2 ознак адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією.
Таким чином, присяжний Зарічного районного суду міста Суми ОСОБА2, несвоєчасно 2 лютого 2024 року подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, що є недотриманням зобов’язань фінансового контролю передбаченого частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за що встановлена частиною першою статті 172⁶ КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 24 серпня 2024 року № 269/2024 ОСОБА2 є суб’єктом декларування, несвоєчасно подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, чим порушив вимоги фінансового контролю, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією.
У відомостях про виконання обов’язків присяжного ОСОБА2 в суді протягом 2021 – 2024 зазначено, що у 2022 році ОСОБА2 брав участь у розгляді справ: № 591/8999/21 від 22 червня 2022 року, № 591/3305/22 від 14 вересня 2022 року, № 591/3305/22 від 24 жовтня 2022 року.
Присяжний Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА2 зобов’язаний до 31 січня 2024 року подати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством, зокрема, декларація за 2022 рік.
Згідно з публічною частиною інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» ОСОБА2 подав декларацію за 2022 рік, 2 лютого 2024 о 14:06.
Додатком до листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 30 травня 2024 № 47-07/39125-24, послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА2 за період з 1 січня 2022 року до 1 квітня 2024 року, встановлено, що він 31 січня та 2 лютого 2024 року здійснив вхід до системи за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП), ознайомився з методичними настановами щодо заповнення документа та їх відображення, заповнив розділи декларації (щорічна) за 2022 рік та 2 лютого 2024 о 14:06 подання документа підтверджено кваліфікованим електронним підписом (ЕЦП), документ подано.
Про технічну справність реєстру та можливість подання декларації за 2022 рік ОСОБА2 свідчіть лист Національного агентства з питань запобіганні корупції від 4 червня 2024 року № 47-07/40246-24.
Отже ОСОБА2, маючи рівні можливості з іншими суб’єктами декларування (які за таких же умов подали декларації своєчасно) не був позбавлений можливості заповнити та подати декларацію за 2022 рік в будь-який із днів та місяців, що передував 31 січня 2024 року, і що могло б бути виправданням з урахуванням вказаних обставин.
З урахуванням вищевикладеного, пропуск строку на подачу декларації за 2022 рік, не є поважною причиною так, як ОСОБА2 мав реальну можливість подати декларацію на рівні з іншими декларантами. Проте, декларація подана з пропуском строку і не спростовує наявність в діях ОСОБА2 ознак адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією.
Таким чином, присяжний Зарічного районного суду міста Суми ОСОБА2, несвоєчасно 2 лютого 2024 року подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, що є недотриманням зобов’язань фінансового контролю передбаченого частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за що встановлена частиною першою статті 172⁶ КУпАП.
У постанові також зазначено, що у судовому засіданні ОСОБА2 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав.
Прокурор Окружної прокуратури міста Суми Максименко О.П. в судовому засіданні зазначив, що у діях ОСОБА2 наявні усі елементи складу адміністративного правопорушення пов’язаного з корупцією, яке інкримінується ОСОБА2.
Звільняючи ОСОБА2 від адміністративної відповідальності та закриваючи провадження у справі суддя Алфьоров А.М. виходив із того, що суб’єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 172⁶ КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Обґрунтування постанови зводиться до одного речення: «Досліджені у судовому засіданні докази справи, виключають винуватість ОСОБА2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172⁶ КУпАП, а тому суддя вважав за необхідне закрити стосовно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172⁶ КУпАП».
При цьому, у постанові не вказано жодних мотивів, чому суд прийшов до такого висновку, а також немає опису та посилань на пояснення ОСОБА2.
Пояснення судді Алфьорова А.М.
У письмових поясненнях, наданих на пропозицію члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., до відкриття дисциплінарної справи, суддя Алфьоров А.М. зазначив, що «8 серпня 2024 року справа № 592/11906/24 розглянута, ухвалено рішення про звільнення ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172⁶ КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною статтею.
У судовому засіданні ОСОБА1 пояснив, що він не був обізнаний про необхідність подачі декларації після звільнення з роботи, подав декларацію 17 травня 2024 після того, як працівники поліції почали перевірку та підготовку матеріалів адміністративної справи.
Суддя Алфьоров А.М. вказав, що саме ці пояснення при ухваленні рішення у справі не були відображені у постанові суду.
Справа № 592/14786/24 про притягнення ОСОБА2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172⁶ КУпАП надійшла до суду 5 вересня 2024 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана до його провадження. Справа призначена до розгляду на 14:00 18 вересня 2024 року. 18 вересня 2024 року ухвалено рішення про звільнення ОСОБА2 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172⁶ КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною статтею.
У судовому засіданні ОСОБА2 пояснював, що 31 січня 2024 року протягом тривалого часу намагався подати декларацію, однак технічно це зробити не зміг, подав декларацію 2 лютого 2024 року за допомогою сторонньої особи. Саме ці пояснення при ухваленні мною рішення у справі не були відображені у постанові суду.
Суддя Алфьоров А.М. зауважив, що не зрозуміло, що саме мав на увазі скаржник, зазначаючи про відхилення інших доказів (яких саме, у тому числі обставин, викладених у протоколах та у висновку прокурора).
На думку судді Алфьорова А.М., невідображення в постановах суду повних свідчень осіб, стосовно яких були складені протоколи про адміністративне правопорушення, категорично не свідчить про незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору».
Після відкриття дисциплінарної справи суддя Алфьоров А.М. надав пояснення, в яких зазначив, що, «розглядаючи справи № 592/11906/24 та № 592/14786/24 суд дослідив докази, зазначені особою, що склала протокол, та долучені до справи матеріали. Факти, викладені в протоколах, підтверджувались наданими доказами, встановлені судом, у постанові суду була відображена інформація, що містилась у протоколах про адміністративні правопорушення. На переконання судді Алфьорова А.М., у постановах суд відобразив фактичні обставини, з якими погодився, а не «процитував зміст протоколів про адміністративне правопорушення», як зазначено у скарзі Сумської обласної прокуратури. Об’єктивно, із досліджених судом доказів, у правопорушників наявні були три елементи складу адміністративного правопорушення: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт.
Суддя Алфьоров А.М. вказав, що в судовому засіданні ОСОБА1 пояснював, що він не був обізнаний про необхідність подачі декларації після звільнення з роботи, подав декларацію 17 травня 2024 року після того, як працівники поліції почали перевірку та підготовку матеріалів адміністративної справи. З вимогами Закону України «Про запобігання корупції» роботодавець його не ознайомлював. Суддя Алфьоров А.М. зауважив, що саме ці пояснення при ухваленні рішення у справі, не були відображені у постанові суду. Суб’єктивна сторона правопорушення характеризує ставлення особи до власних дій або бездіяльності. ОСОБА1 під час розгляду було 67 років, тобто він був особою похилого віку. Тому, на внутрішнє переконання судді Алфьорова А.М., в бездіяльності ОСОБА1 відсутня суб’єктивна сторона і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172⁶ КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА2 пояснював, що 31 січня 2024 року протягом тривалого часу намагався подати декларацію, однак технічно це зробити не зміг, подав декларацію 2 лютого 2024 року за допомогою сторонньої особи. Декларацію подавав вперше, що підтверджується додатком послідовності дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вчинив ОСОБА2. До виконання обов’язків присяжного в суді протягом 2021 – 2024 ОСОБА2 залучався до розгляду 5 справ. Саме ці пояснення під час ухвалення рішення у справі не були відображені у постанові суду. Тому, на внутрішнє переконання судді Алфьорова А.М., у бездіяльності ОСОБА2 відсутня суб’єктивна сторона і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172⁶ КУпАП.
Фактично, як з доказами, зазначеними у справі, так і з доказами, викладеними у висновках прокурорів, що брали участь у розгляді справи, які ідентичні за своїм змістом, суд не погодився лише з позицією особи, що склала протокол та прокурором в частині наявності суб’єктивної сторони правопорушення, ухваливши рішення про закриття справ, за відсутністю складу правопорушення.
На думку судді Алфьорова А.М., оскільки законодавець не надав прокурору як учаснику розгляду адміністративної справи право апеляційного оскарження постанови суду, підставою подання дисциплінарної скарги є незгода із судовими рішеннями у вказаних справах.
Невідображення в постановах суду повних свідчень осіб, стосовно яких були складені протоколи про адміністративне правопорушення, категорично не свідчить про незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору».
Під час засідання дисциплінарної палати 29 січня 2025 року суддя підтримав свої пояснення, однак на запитання членів палати визнав, що не відобразив у постановах пояснень учасників справ та належно не вмотивував свої рішення у цих справах.
Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).
За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Крім того, Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м’якого права», наголосила: якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ). При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод.
ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Хоча ЄСПЛ і наголошує, що ця вимога не означає обов’язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент, таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи, однак така свобода національних судів у сфері оцінки доказів, аргументації й мотивування судових рішень не повинна сприйматися як дозвіл для суду поводитися з доводами свавільно й на власний розсуд та без наведення відповідних мотивів визначати, чи заслуговує будь-який довід сторони конфлікту того, щоб бути окремо прокоментованим у судовому рішенні. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх, без винятку, доказів і доводів якраз для того, щоб визначити ті, які обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття.
У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) ЄСПЛ нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року № 11-228сап21 (пункти 163, 165, 166) щоб судове рішення вважалося належно мотивованим, недостатньо просто процитувати закон та перерахувати докази, надані сторонами. Важливо навести ті висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та знайти настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла.
Право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинне містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29, 30).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 червня 2021 року у справі № 11-104сап21 дійшла висновку, що вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово в рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.
Невмотивованість судового рішення свідчить про формальний характер судового розгляду, що не забезпечив об’єктивного вирішення справи та прийняття справедливого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 9901/894/18).
За результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що з постанов судді Ковпаківського районного суду міста Суми Алфьорова А.М. від 8 серпня 2024 року у справі № 592/11906/24 та від 18 вересня 2024 року у справі № 592/14786/24 не вбачається, із чого виходив суд, звільняючи осіб від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172⁶ КУпАП та закриваючи провадження у справах.
Вказані постанови фактично зводяться до цитування змісту протоколів про адміністративне правопорушення.
У постановах зазначено, що адміністративні правопорушення вчинені через необережність, що виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності, а досліджені в судовому засіданні докази виключають винуватість осіб у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172⁶ КУпАП. Водночас жодного належного обґрунтування таких висновків суду, відхилення аргументів, на яких базувались протоколи про адміністративні правопорушення з посиланням на відповідні обставини та докази, у постановах не наведено.
Крім того, як убачається з копій матеріалів справ № 592/11906/24, № 592/14786/24 та підтверджується поясненнями судді Алфьорова А.М., особи, які притягалися до адміністративної відповідальності, – ОСОБА1 та ОСОБА2 – брали участь у судових засіданнях, надавали письмові пояснення з приводу обставин, які виключали їх винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172⁶ КУпАП. Як зазначив суддя Алфьоров А.М., саме ці пояснення, надані особами, які притягалися до адміністративної відповідальності, в судових засіданнях, не були відображені в постановах суду.
При цьому постанови від 8 серпня 2024 року у справі № 592/11906/24 та від 18 вересня 2024 року у справі № 592/14786/24 не містять жодного речення, з якого вбачалося б, із чого виходив суд під час їх прийняття, що свідчить про явну та очевидну відсутність мотивів ухвалення судових рішень.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатує, що ухвалення рішення без будь-якої мотивації, особливо, якщо це стосується питання звільнення від відповідальності осіб у справах, пов’язаних з декларуванням, є недопустимим, містить ознаки свавілля та негативно впливає на авторитет правосуддя.
З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Алфьоров А.М. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Враховуючи явну, очевидну та безсумнівну невмотивованість ухвалених судових рішень Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зазначений дисциплінарний проступок суддя Алфьоров А.М. вчинив внаслідок грубої недбалості. Обставин, які б вказували на умисність дій судді не встановлено.
Отже під час розгляду дисциплінарної справи встановлено чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Обґрунтування застосування дисциплінарного стягнення
Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Дії судді Алфьорова А.М. у справі № 592/11906/24 мали місце 8 серпня 2024 року, у справі № 592/14786/24 – 18 вересня 2024 року. Дисциплінарна скарга Сумської обласної прокуратури надійшла до Вищої ради правосуддя 15 жовтня 2024 року. Відповідно строк застосування до судді Ковпаківського районного суду міста Суми Алфьорова А.М. дисциплінарного стягнення не закінчився.
За приписами частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Згідно з характеристикою від 3 січня 2025 року, наданою Ковпаківським районним судом міста Суми, «Алфьоров А.М. за час роботи в суді зарекомендував себе позитивно, як висококваліфікований юрист, досвідчений, працьовитий та принциповий суддя. Професійно підготовлений, добре орієнтується в діючому законодавстві. Судові справи намагається розглядати вчасно, під час здійснення правосуддя вірно та кваліфіковано застосовує норми матеріального та процесуального права. Постійно підвищує свій професійний рівень. В колективі суду користується повагою. Уважний, дисциплінований, підтримує рівні ділові стосунки з працівниками суду. За час роботи на посаді судді Ковпаківського районного суду міста Суми до дисциплінарної відповідальності не притягувався».
Із відомостей, розміщених на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя, вбачається, що рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 лютого 2025 року № 152/1дп/15-25 притягнуто суддю Ковпаківського районного суду міста Суми Алфьорова А.М. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом шести місяців з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку.
З огляду на те, що підстава для нового дисциплінарного стягнення мала місце до ухвалення рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 152/1дп/15-25 від 3 лютого 2025 року, а саме 8 серпня та 18 вересня 2024 року, ураховуючи вимоги пункту 1 частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя Алфьоров А.М. вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення.
Обираючи вид дисциплінарного стягнення Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також враховує, що правопорушникам інкримінувалось вчинення адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією (несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), до яких у сучасних умовах є підвищений суспільний інтерес. Очевидно невмотивовані рішення у цій категорії справ завдають шкоди авторитету правосуддя.
Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, що суддя під час засідання Дисциплінарної палати визнав факт відсутності належного мотивування вказаних рішень, що вказує на готовність визнавати та виправляти свої помилки.
З огляду на викладене, враховуючи характер дисциплінарного проступку, вчиненого внаслідок недбалості, позитивну характеристику судді, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді Алфьорова А.М. дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідатиме вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Ковпаківського районного суду міста Суми Алфьорова Андрія Миколайовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні Другої
Дисциплінарної палати Вищої ради
правосуддя – залучений з Першої
Дисциплінарної палати член Вищої ради
правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Олена КОВБІЙ
