Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара Сергія Богдановича, Панкулича Віктора Івановича, Панаіда Ігоря Васильовича, скарги адвокатів Баранова Тараса Олеговича, Поповської Тетяни Володимирівни, які діють в інтересах Мезенцевої Ніни Іванівни на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 грудня 2024 року № 3569/1дп/15-24 про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 18 грудня 2024 року надійшла скарга судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б. (вх. № 4011/0/6-24 від 17 грудня 2024 року), 18 грудня 2024 року – скарга судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Панкулича В.І. (вх. № 4016/0/6-24), 19 грудня 2024 року – скарга судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Панаіда І.В. (вх. № 4021/0/6-24), а також 19 грудня 2024 року надійшли скарги адвоката Баранова Т.О. (вх. № Б-3223/2/7-24 від 20 грудня 2024 року) та адвоката Поповської Т.В. (вх. № П-4134/5/7-24), які діють в інтересах Мезенцевої Н.І., на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 грудня 2024 року № 3569/1дп/15-24 про притягнення суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. до дисциплінарної відповідальності.

Скарги подано з дотриманням вимог та у строки, що визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 грудня 2024 року, а також протоколів передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 18, 19, 20 грудня 2024 року доповідачем щодо вказаних скарг визначено члена Вищої ради правосуддя Усика Г.І.

Про час і місце засіданя Вищої ради правосуддя з розгляду скарг на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 13 березня 2025 року суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В., адвокатів Баранова Т.О., Поповську Т.В., Мезенцову Н.І. повідомлено належним чином у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 13 березня 2025 року судді Боднар С.Б., Панкулич В.І., Панаід І.В. взяли участь у режимі відеоконференції, адвокати Баранов та Поповська Т.В. які діють в інтересах Мезенцевої Н.І.

13 березня 2025 року суддею Панкуличем В.І. заявлено клопотання про визнання явки Мезенцевої Н.І. в засідання Вищої ради правосуддя обов’язкової. Вказане клопотання Вища рада правосуддя не задовільнила.

Вища рада правосуддя, дослідивши скарги суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В., скарги адвокатів Баранова Т.О., Поповської Т.В., які діють в інтересах Мезенцевої Н.І. матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Усика Г.І. установила таке.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати її розгляду

1 червня 2023 року до Вищої ради правосуддя (вх. № Б-1942/0/7-23) надійшла дисциплінарна скарга Мезенцевої Н.І., в інтересах якої діє адвокат Баранов Т.О., на дії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. під час розгляду апеляційної скарги прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Шкодіна Я.В. від 28 листопада 2022 року щодо обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА1 (справа № 991/3959/22).

Дисциплінарну скаргу мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Шкодіна Я.В. від 28 листопада 2022 року в задоволенні клопотання старшого детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) Романюка М.О. про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, прокурор оскаржив її за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 193 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) – за відсутності підозрюваної.

Розгляд скарги прокурора призначено в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду на 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: головуючого судді Боднара С.Б., суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.

Інтереси ОСОБА1, яка особисто не була присутня під час перегляду Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Шкодіна Я.В. від 28 листопада 2022 року, представляли адвокати ОСОБА2 та ОСОБА3.

Під час судового засідання о 14:40 пролунав сигнал повітряної тривоги, у зв’язку з чим суд оголосив перерву та надав учасникам судового процесу можливість піти в укриття.

Адвокати ОСОБА2 та ОСОБА3 попрямували до укриття, що знаходилось на станції метро «Печерська», у якому вони перебували до моменту отримання повідомлення про відбій повітряної тривоги в місті Києві, тобто до 15:51.

Повернувшись до приміщення суду, адвокати ОСОБА2 та ОСОБА3 з’ясували, що розгляд клопотання старшого детектива НАБУ Романюка М.О. про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відбувся за їхньої відсутності. Адвокат Баранов Т.О. зазначив, що, вийшовши з укриття, написав секретарю судового засідання повідомлення про те, що він та ОСОБА3 повертаються до будівлі суду та просив зачекати, оскільки відстань від станції метро «Печерська» до зали засідання є значною. Однак вказане повідомлення судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднар С.Б., Панкулич В.І., Панаід І.В. проігнорували.

До оголошення перерви у зв’язку з повітряною тривогою виступ адвоката ОСОБА2 в судових дебатах не був завершений, а адвокатові ОСОБА3 не надано можливості виступити в дебатах.

Крім того, у дисциплінарній скарзі зазначено, що ОСОБА1 звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з клопотанням, підписаним за допомогою електронного підпису (що давало суду можливість ідентифікувати її особу), із проханням взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції статті 336 КПК України. До клопотання ОСОБА1 долучила копії паспорта громадянина України та закордонного паспорта, однак колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі Боднара С.Б., Панкулича В.І. та Панаіда І.В. відмовила в задоволенні вказаного клопотання, пославшись на дискрецію суду у вирішенні такого клопотання (частина друга статті 336 КПК України).

Наведене дає підстави вважати, що колегія суддів Апеляційної палата Вищого антикорупційного суду порушила право ОСОБА1 на захист, оскільки її адвокати були позбавлені можливості виступити в судових дебатах, а підозрювана – можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

ОСОБА1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною п’ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі – КК України), тому участь захисника згідно з приписами статті 52 КПК України є обов’язковою.

У дисциплінарній скарзі також вказано, що суддя Панкулич В.І. був зацікавлений в обранні стосовно ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки під час судового засідання висловився щодо цього, що свідчить про допущення суддею Панкуличем В.І. дисциплінарного проступку, що порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя, порушує правила суддівської етики та стандарти поведінки судді. Цим висловлюванням, на переконання автора дисциплінарної скарги, суддя Панкулич В.І. також розкрив таємницю нарадчої кімнати.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 22 квітня 2024 року № 1184/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. у зв’язку з наявністю в їхніх діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г», «ґ» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VІІІ) (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; незабезпечення обвинуваченому права на захист; умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддями порушення прав людини і основоположних свобод).

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 грудня 2024 року № 3569/1дп/15-24 притягнуто суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до них дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Установлено, що 20 вересня 2022 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива НАБУ Романюка М.О., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі – САП), про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА1, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною п’ятою статті 191 КК України (кримінальне провадження від 16 вересня 2022 року № ____).

Відповідно до звіту про автоматичне визначення слідчого судді від 20 вересня 2022 року в справі № 991/3959/22 (провадження № 1-кс/991/3976/22) визначено слідчого суддю Федорова О.В.

Ухвалою судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л.І. від 27 вересня 2022 року задоволено заяву підозрюваної ОСОБА1 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду Федорова О.В.

Слідчого суддю Вищого антикорупційного суду Федорова О.В. відведено від розгляду клопотання детектива НАБУ Романюка М.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА1 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 16 вересня 2022 року.

Матеріали клопотання детектива НАБУ Романюка М.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА1 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 16 вересня 2022 року передано до управління документообігу та організаційного забезпечення апарату Вищого антикорупційного суду для визначення слідчого судді в порядку, передбаченому статтею 35 КПК України.

Відповідно до звіту про автоматичне визначення слідчого судді від 28 вересня 2022 року в справі № 991/3959/22 (провадження № 1-кс/991/3976/22) визначено слідчого суддю Шкодіна Я.В.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Шкодіна Я.В. від 28 листопада 2022 року в задоволенні клопотання старшого детектива НАБУ Романюка М.О., погодженого прокурором САП Дроботовою Є.В., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № ____ від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА1 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Шкодіна Я.В. від 28 листопада 2022 року, прокурор САП Дроботова Є.В. оскаржила її до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

13 грудня 2023 року о 13:29:37 колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді Боднара С.Б., суддів Панкулича В.І., Панаіда І.В. розпочала розгляд апеляційної скарги прокурора САП Дроботової Є.В. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Шкодіна Я.В. від 28 листопада 2022 року.

У судовому засіданні інтереси ОСОБА1 представляли адвокати ОСОБА2 та ОСОБА3, які просили задовольнити клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції для забезпечення особистої участі ОСОБА1 під час перегляду Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Шкодіна Я.В. від 28 листопада 2022 року.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2022 року, занесеною до журналу судового засідання, колегія суддів у складі: головуючого судді Боднара С.Б., суддів Панкулича В.І., Панаіда І.В. від 13 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання адвокатів ОСОБА2 та ОСОБА3.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до приписів частини шостої статті 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Під час засідання 13 грудня 2022 року о 14:40 пролунав сигнал повітряної тривоги. У судовому засіданні оголошено перерву до закінчення повітряної тривоги.

З матеріалів, доданих до дисциплінарної скарги, вбачається, що 13 грудня 2022 року відбій повітряної тривоги в місті Києві було оголошено о 15:51.

Зі скриншотів переписки в мобільних телефонах убачається, що після закінчення повітряної тривоги працівники суду намагалися додзвонитись до адвокатів ОСОБА2 та ОСОБА3 (п’ять викликів, останній о 16:17).

Адвокати ОСОБА2 та ОСОБА3, отримавши повідомлення про пропущені телефонні виклики, написали смс-повідомлення, у якому просили їх дочекатись, оскільки, ймовірно, до 17:00 вони можуть не встигнути повернутись до зали судового засідання.

Відповідно до записів журналу судового засідання від 13 грудня 2022 року секретар судового засідання о 16:20 повідомила, що після закінчення повітряної тривоги адвокати ОСОБА2 та ОСОБА3 не повернулись до зали судового засідання.

Розгляд апеляційної скарги прокурора САП Дроботової Є.В. продовжено без адвокатів підозрюваної ОСОБА1 – ОСОБА2 та ОСОБА3.

О 16:23:35 колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду закінчила з’ясування обставин справи і перевірку їх доказами та перейшла до судових дебатів.

О 16:23:39 оголошено судові дебати.

О 16:23:41 прокурор Дроботова Є.В. в судових дебатах просила задовольнити апеляційну скаргу.

О 16:23:45 колегія суддів видалилася до нарадчої кімнати.

О 16:39:00, після виходу колегії суддів із нарадчої кімнати, оголошено резолютивну частину ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2022 року такого змісту: «Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Дроботової Єлени Вікторівни на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № № ____ від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА1, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Романюка М.О. задовольнити.

Обрати ОСОБА1, ____ року народження, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою».

В ухвалі зазначено, що питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м’який запобіжний захід у встановленому законом порядку підлягає розгляду після затримання і не пізніше ніж через сорок вісім годин із часу доставки ОСОБА1 до місця кримінального провадження, за її участю.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень адвокат ОСОБА2 подав касаційну скаргу на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2022 року.

Ухвалою Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА2. в інтересах ОСОБА1 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2022 року.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду вказав, що відповідно до вимог частини четвертої статті 424 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на цю ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.

21 травня 2024 року ОСОБА1 надіслала до Вищої ради правосуддя лист, у якому зазначила, що була затримана на території Чеської Республіки на виконання ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2022 року в справі № 991/3959/22.

Згідно з Постановою від 22 жовтня 2023 року Голови сенату міського суду в Празі затримана ОСОБА1 була взята під варту за пропозицією державного прокурора міської прокуратури в Празі від 21 жовтня 2023 року (справа № 1 KZM 1025/2023).

Постановою міської прокуратури в Празі від 24 листопада 2023 року ОСОБА1 була звільнена від попереднього ув’язнення під заставу (фінансова гарантія у розмірі 3 000 000 Чеських крон).

ОСОБА1 зазначила, що перебування під вартою вплинуло на стан її здоров’я та практично унеможливило ведення нормального способу життя.

Стислий зміст пояснень суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги Мезенцевої Н.І.

Судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднар С.Б., та Панаіда І.В. надали письмові пояснення, у яких заперечили допущення ними у складі колегії судді порушень норм процесуального права під час розгляду апеляційної скарги прокурора САП Дроботової Є.В. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року про відмову в задоволенні клопотання детектива НАБУ Романюка М.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА1 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 16 вересня 2022 року.

Щодо доводів скаржника про те, що колегія суддів ухвалила рішення, не дочекавшись захисників із укриття, та не надала їм можливості завершити виступи в судових дебатах, судді вказали, що розгляд апеляційної скарги прокурора САП Дроботової Є.В. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року (справа № 991/3959/22) розпочався 13 грудня 2023 року о 13:29. На час повітряної тривоги в місті Києві, було оголошено перерву у справі. При цьому головуючий наголосив, що учасникам провадження необхідно стежити за повідомленнями мобільних застосунків та прибути до зали судового засідання одразу після закінчення повітряної тривоги. Після оголошення відбою повітряної тривоги (15:51), о 16:19 (тобто майже через півгодини після відбою повітряної тривоги) головуючий оголосив про продовження розгляду справи № 991/3959/22.

Після повідомлення секретаря судового засідання, що адвокати ОСОБА2 та ОСОБА3 не повернулися до зали суду судового засідання, а також неуспішних спроб зв’язатися із адвокатами засобами телефонного зв’язку (секретар судового засідання здійснила виклики, однак телефони адвокатів ОСОБА2 та ОСОБА3 були вимкнені), урахувавши відсутність клопотань від адвокатів ОСОБА2 та ОСОБА3 про відкладення судового засідання, заслухавши думку прокурора САП Дроботової Є.В., яка не заперечувала проти продовження розгляду справи за відсутності адвокатів підозрюваної ОСОБА1, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила продовжити розгляд справи № 991/3959/22 за відсутності адвокатів ОСОБА2 та ОСОБА3.

У дисциплінарній скарзі адвокат Баранов Т.О. зазначає, що під час повітряної тривоги вони разом із адвокатом ОСОБА3 перебували в укритті (станція метро «Печерська»). Водночас відстань між станцією метро «Печерська» та приміщенням Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (провулок Хрестовий, 4) становить 1,4 км. Для подолання цієї відстані пішки, згідно з даними мобільного застосунку Google Maps середньостатистичній людині достатньо 20 хвилин. Отже, як вважають судді Боднар С.Б. і Панаід І.В., адвокати ОСОБА2 та ОСОБА3 мали достатньо часу для повернення до зали судового засідання для продовження розгляду справи № 991/3959/22.

Судді також звернули увагу на те, що сторона захисту мала достатньо часу для представлення своєї позиції: виступ адвоката ОСОБА2 у судових дебатах тривав 44 хвилини (з 13:58 до 14:42), що спростовує доводи скарги про порушення принципу рівності і змагальності сторін.

Щодо доводів скаржника про незабезпечення участі ОСОБА1 у розгляді справи № 991/3959/22 у суді апеляційної інстанції судді пояснили, що відповідно до статті 26 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

13 квітня 2022 року внесено доповнення до частини другої статті 336 КПК України, якою проведення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану віднесено виключно на розсуд суду (Закон України від 14 квітня 2022 року № 2201-ІХ «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану»).

Положення пункту 1 частини першої, частин другої, четвертої, п’ятої статті 336 КПК України (у редакції, чинній на день розгляду справи № 991/3959/22) передбачали, що організація проведення судового засідання в режимі відеоконференції відповідно до статті 336 КПК України покладається одночасно як на суд, що розглядає відповідне провадження, так і на суд (або орган досудового слідства, або установу попереднього ув’язнення, або установу виконання покарань) за територіальним місцезнаходженням учасника судового процесу, що обрав такий вид участі в засіданні.

Водночас реалізація приписів частин четвертої, п’ятої статті 336 КПК України (у редакції, чинній на день розгляду справи № 991/3959/22) під час проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою власних технічних засобів через електронні системи EASYCON, SKYPE, WhatsApp, Telegram, Viber, із урахуванням специфіки кримінального провадження на відміну від адміністративного, цивільного та господарського процесів не передбачена. Зазначені висновки викладено в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 1 грудня 2021 року у справі № 760/15429/20, а також в ухвалах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2021 року в справі № 263/5194/15-к та від 3 червня 2021 року в справі № 431/1397/20.

На переконання суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б. та Панаіда І.В., суддя Панкулич В.І. не розкривав таємниці нарадчої кімнати (до якої на той момент судді ще не виходили).

Крім того, суддя Панаід І.В. надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що ОСОБА1 перебувала під вартою на підставі постанови Голови сенату міського суду в місті Празі (Чеська Республіка) від 22 жовтня 2023 року, тоді як ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2022 року надавала дозвіл на обмеження прав ОСОБА1 лише протягом 24 годин з моменту ї затримання. Жодного іншого рішення щодо втручання у права підозрюваної колегія суддів не ухвалювала.

Отже, на думку судді Панаіда І.В., ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2022 року щодо обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА1 фактично перевірили прокурор у місті Празі та Голова сенату міського суду в місті Празі (Чеська Республіка), які також не встановили фактів порушень прав ОСОБА1, ознак її незаконного кримінального переслідування в Україні, оголошення в розшук та дозволу на затримання.

Суддя Панаід І.В. також зауважив, що подання дисциплінарної скарги адвокатом Барановим Т.О. в інтересах ОСОБА1 про притягнення суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду до дисциплінарної відповідальності може переслідувати мету вплинути на рішення компетентних органів Чеської Республіки під час вирішення питання про видачу (екстрадицію) підозрюваної ОСОБА1 на територію України, оскільки процедуру її видачі не завершено.

Короткий зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 грудня 2024 року № 3569/1дп/15-24 притягнуто суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до них дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Ухвалюючи зазначене рішення Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Право на захист, яке знайшло своє закріплення у Конституції України, КПК України, міжнародних та підзаконних актах є однією з найважливіших державних гарантій забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина.

Частиною першою статті 52 КПК України передбачено, що участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

ОСОБА1 – колишня директорка Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр здоров’я» – підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, частиною п’ятою статті 191 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Реалізація положень кримінального процесуального закону про обов’язкову участь у кримінальному провадженні захисника є необхідною для здійснення захисту особи на всіх передбачених законом стадіях кримінального провадження.

Розгляд апеляційної скарги прокурора САП Дроботової Є.В. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива НАБУ Романюка М.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № ____ від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА1, підозрюваної у вчиненні кримінального провадження, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною п’ятою статті 191 КК України, відбувався за відсутності підозрюваної, але за участю її захисників – ОСОБА2, ОСОБА2.

Дисциплінарна палата встановила, що матеріали, додані до дисциплінарної скарги, містять відомості про те, що адвокати ОСОБА2 та ОСОБА3 шляхом надсилання смс-повідомлення попереджали про можливу затримку в поверненні до зали судового засідання після оголошення перерви у розгляді справи на час оголошення повітряної тривоги та про наміри взяти участь в судових дебатах, але колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого Боднара С.Б., суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І., закінчила розгляд справи за їх відсутності, що свідчить про порушення загальної засади кримінального провадження – забезпечення права підозрюваної ОСОБА1 на захист, що закріплено у пункті 13 частини першої статті 7 КПК України.

Зазначена в поясненнях суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б. і Панаіда І.В. інформація про те, що з адвокатами намагались зв’язатись і розгляд справи було відновлено через 28 хвилин після оголошення відбою повітряної тривоги, а цього часу, на думку суддів, мало б вистачити для повернення з укриття, на переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не могла бути достатньою підставою для розгляду питання щодо обрання ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності захисників підозрюваної – ОСОБА2 та ОСОБА3 на стадії судових дебатів.

Судові дебати мають велике значення як для захисту учасниками дебатів своїх інтересів, так і для допомоги суду в правильному розгляді справи. Це зумовлено тим, що кожна сторона зі своєї позиції доводить власні висновки судовому слідству, аналізує й оцінює докази, висловлює і подає на розгляд суду свої міркування, які повинні вплинути на зміст судового рішення. Кожна сторона подає на розгляд суду свої пропозиції про бажаний характер розгляду справи, керуючись результатами судового слідства та аналізом правових норм, що стосуються обставин справи. Право промови під час судових дебатів мають як підозрювані, так і захисники.

Натомість відповідно до інформації із роздруківок журналу судового засідання від 13 грудня 2022 року о 16:23 головуючий оголосив проведення судових дебатів за відсутності захисників підозрюваної ОСОБА1 – адвокатів ОСОБА2 та ОСОБА3, тривалість яких становила 6 секунд.

Зважаючи на наведене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що обставини дисциплінарної справи вказують на наявність у діях суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г», «ґ» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні зазначила, що не знайшли свого підтвердження доводи дисциплінарної скарги ОСОБА1 стосовно наявності в діях суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панаіда І.В., Панкулича В.І. ознак поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, свідків чи інших учасників судового процесу (пункт 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII).

Такого висновку Дисциплінарна палата дійшла урахувавши правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24) про те, що суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. За відсутності обставин, які свідчать, що дії судді під час виконання функцій правосуддя порочать звання судді й підривають авторитет правосуддя, а становлять лише порушення (істотне порушення) норм процесуального права, такі дії судді не можуть кваліфікуватись за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Перевіряючи доводи судді Панаіда І.В. про те, що притягнення суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду до дисциплінарної справи на підставі дисциплінарної скарги ОСОБА1 може негативно вплинути на рішення компетентних органів Чеської Республіки під час вирішення питання про її видачу (екстрадицію) підозрюваної на територію України, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що можливі порушення, допущені під час постановлення ухвали від 13 грудня 2022 року про задоволення клопотання детектива НАБУ Романюка М.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № № ____ від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА1, не впливають на її законність та, відповідно, на питання, пов’язані з екстрадицією, оскільки ключовим фактором стосовно відповідного судового рішення, в розрізі вирішення питання про екстрадицію особи, є факт набрання судовим рішенням законної сили на час направлення запиту та розгляду питання про екстрадицію.

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя взяла до уваги, що судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднар С.Б., Панкулич В.І., Панаід І.В. відповідно до відомостей із офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя у минулому не притягувались до дисциплінарної відповідальності, позитивно характеризуються за місцем роботи, а тому дійшла висновку, що пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та таким, що відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ та статті 50 Закону № 1798-VIII буде застосування до суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Узагальнені доводи скарг суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 грудня 2024 року № 3569/1дп/15-24

Не погодившись із рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 грудня 2024 року № 3569/1дп/15-24, судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднар С.Б., Панкулич В.І., Панаід І.В., окремо кожен із них, звернулися до Вищої ради правосуддя зі скаргами, у яких просили скасувати повністю зазначене рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та закрити дисциплінарне провадження.

Суддя Боднар С.Б. на обґрунтування поданої скарги (вх. № 4011/0/6-24) зазначив, що висновки Дисциплінарної палати в оскаржуваному рішенні про наявність у діях колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г», «ґ» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Вирішуючи питання про можливість продовження розгляду апеляційної скарги прокурора САП Дроботової Є.В. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Шкодіна Я.В. від 28 листопада 2022 року за відсутність захисників підозрюваної ОСОБА1 – адвокатів ОСОБА2 та ОСОБА3, які після завершення повітряної тривоги (майже через півгодини після відбою) не повернулися до зали судового засідання, колегія суддів взяла до уваги повідомлення секретаря судового засідання про те, що: прокурор САП Дроботова Є.В. присутня в залі судових засідань (повернулась завчасно із укриття для продовження розгляду апеляційної скарги); захисники ОСОБА2 та ОСОБА2 не повернулися до зали судового засідання для продовження розгляду апеляційної скарги; секретар судового засідання після відбою повітряної тривоги неодноразово телефонувала захисникам та направляла на номери їхніх телефонів повідомлення, однак їхні телефони були вимкнені, зв’язок відсутній; від захисників ОСОБА2 та ОСОБА3 не надходили повідомлення про відкладення / неможливість явки захисників у судове засідання, а також думку прокурора САП Дроботової Є.В., яка вважала за можливе продовжувати розгляд апеляційної скарги за відсутності захисників підозрюваної ОСОБА1.

Суддя Боднар С.Б. зауважив, що відповідно до алгоритму дій, передбаченого чинним законодавством України у сфері цивільного захисту, у разі отримання сигналу «Повітряна тривога» необхідно негайно прямувати до найближчої захисної споруди (сховища, підвального приміщення, паркінгу тощо) (рішення Ради адвокатів України від 16-17 листопада 2022 року № 148 «Про поважність причин неявки адвоката в судове засідання, слідчі дії тощо під час воєнного стану», Алгоритм дій населення за сигналами оповіщення «Увага всім», «Повітряна тривога», затверджений Протоколом наради силового блоку оперативного штабу Ради оборони Київської області від 17 серпня 2022 року № 8).

Згідно з відомостями мобільного застосунку «Київ Цифровий» та сайту Київської міської державної адміністрації найближчими захисними спорудами до приміщення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, 4), є такі:

гімназія (підвал) (пров. Бутишев, 11, м. Київ) – 200 м / 3 хв пішого ходу;

навчальний корпус (підвал) (вул. Левандовська, 7, м. Київ) – 450 м / 6 хв пішого ходу;

багатоквартирний будинок (підвал) (вул. Левандовська, 2/37, м. Київ) – 550 м / 7 хв пішого ходу;

житловий будинок (підвал) (вул. Омеляновича-Павленка, 19А, м. Київ) – 600 м / 8 хв пішого ходу.

Крім того, найближчою до приміщення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду є станція метрополітену «Арсенальна» (700 м / 10 хв пішого ходу), інформацію про що розміщено в місцях загального користування у приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

У дисциплінарній скарзі адвокат Баранов Т.О. не обґрунтував, а Дисциплінарна палата своєю чергою не з’ясувала та не перевірила: твердження захисників ОСОБА2 та ОСОБА3 щодо їхнього перебування під час повітряної тривоги на станції метрополітену «Печерська»; причин, за яких захисники перебували саме на станції метрополітену «Печерська» (як захисній споруді), а не на одній із найближчих захисних споруд; відомостей / доказів на підтвердження факту відсутності мобільного зв’язку та інтернет-з’єднання на станції метрополітену «Печерська».

Натомість згідно із відповіддю Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (далі – ПрАТ «ВФ Україна») станом на 13 грудня 2022 року станції метрополітену, зокрема, «Арсенальна» та «Печерська» Комунального підприємства «Київський метрополітен» були забезпечені мобільним зв’язком стандартів 2G/4G. Також 13 грудня 2022 року у проміжку часу 15:00 – 17:00 базові станції ПрАТ «ВФ Україна» на вказаних вище локаціях працювали в штатному режимі.

Зважаючи на зазначене, на переконання судді Боднара С.Б., відсутні підстави стверджувати, що захисники ОСОБА2 та ОСОБА2 13 грудня 2023 року після завершення повітряної тривоги о 15:51 не перебували на зв’язку з огляду на перебування на станції метрополітену.

Крім того, зауважив, що достатність часу для прибуття захисників ОСОБА2 та ОСОБА3 в приміщення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду після відбою повітряної тривоги підтверджує факт завчасного прибуття прокурора САП Дроботової Є.В. для продовження участі у судовому засіданні.

Таким чином, з погляду судді Боднара С.Б., під час розгляду апеляційної скарги прокурора САП Дроботової Є.В. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Шкодіна Я.В. від 28 листопада 2022 року (справа № 991/3959/22) апеляційний суд забезпечив всі залежні від нього умови для реалізації права підозрюваної ОСОБА1 на захист. Судове засідання 13 грудня 2022 року, у яке не повернулися захисники ОСОБА2 та ОСОБА3 після завершення повітряної тривоги, було не першим засідання з розгляду апеляційної скарги.

Щодо відмови у задоволенні клопотання підозрюваної ОСОБА1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суддя Боднар С.Б. зазначив, що реалізація положень частин четвертої, п’ятої статті 336 КПК України (в редакції, чинній на день постановлення Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду ухвали від 13 грудня 2022 року у справі № 991/3959/22), з урахуванням специфіки кримінального провадження, на відміну від адміністративного, цивільного та господарського судочинства, не передбачає можливості проведення судових засідань з підозрюваним, обвинуваченим в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою власних технічних засобів, зокрема з використанням систем EASYCON, SKYPE, WhatsApp, Telegram, Viber.

Чинна редакція статті 336 КПК України також обмежує коло учасників / суб’єктів, з якими може бути проведено відеоконференцзв’язок з власних технічних засобів, зокрема з-за кордону (відсутність у такому переліку підозрюваного, обвинуваченого).

На переконання судді Боднара С.Б., висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, викладені в оскаржуваному рішенні, про те, що колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду допустила істотне порушення кримінального процесуального закону під час розгляду справи № 991/3959/22, фактично зводяться до оцінки законності та обґрунтованості процесуальних рішень цієї колегії суддів (ухвал, занесених до журналу судового засідання) про відмову у задоволенні клопотання про участь в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду (із-за кордону) та про продовження розгляду апеляційної скарги, що не належить до повноважень Дисциплінарного органу.

Суддя Панкулич В.І. мотивуючи свою незгоду з оскаржуваним рішенням у скарзі (вх. № 4016/0/6-24) зазначив, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла помилкового висновку, що відповідно до частини шостої статті 193 КПК України питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу може здійснюватися без нього, але за обов’язкової участі захисника.

Захисник є складовою частиною права підозрюваного на захист, його права похідні від прав особи, захист якої він здійснює. Тому обов’язкова участь захисника у кримінальному провадженні відповідно до статті 52 КПК України може мати місце тільки там і тоді, де і коли є обов’язковою участь підозрюваного

Оскільки згідно з положеннями частини шостої статті 193 КПК України питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу розглядається без його участі, то участь захисника підозрюваного не може бути обов’язковою.

Суддя Панаід І.В. у скарзі (вх. № 4021/0/6-24) не погодився з оскаржуваним рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя з тих же мотивів, що і Панкулич В.І. у скарзі (вх. № 4016/0/6-24). Додатково зауважив, що під час розгляду дисциплінарної скарги стосовно нього та решти колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не розмежувала питання розгляду справи в класичному порядку і в заочному порядку (in absentia) (важливо, що на момент розгляду питання про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу, спеціального режиму досудового розслідування стосовно ОСОБА1 застосовано ще не було). Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 серпня 2022 року (справа № 991/2957/22, провадження № 1-кс/991/2973/22), залишеною в силі рішенням Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, відмовлено у задоволенні клопотання детектива НАБУ про здійснення стосовно ОСОБА1 спеціального досудового розслідування). Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА1 лише 7 липня 2023 року (справа № 991/4944/23, провадження № 1-кс/991/4963/23), тоді як розгляд апеляційної скарги прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року і обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА1 у порядку частини шостої статті 193 КПК України вирішувалося 13 грудня 2022 року. Наведене підтверджує безпідставність посилань Дисциплінарної палати в оскаржуваному рішенні на такий спеціальний порядок.

Також, на переконання судді Панаіда І.В. ухвалюючи рішення про притягнення суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. до дисциплінарної відповідальності, зокрема, у зв’язку з наявністю в їхніх діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила істотних негативних наслідків, наявність яких є необхідною умовою для притягнення суддів до відповідальності. Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 лютого 2022 року (провадження № 11-97сап21) наслідки можуть бути у формі: втрати, знищення чи пошкодження майна, інших матеріальних збитків, незаконного позбавлення свободи, витоку конфіденційної чи службової інформації, позбавлення чи обмеження у можливостях здійснювати професійну діяльність, шкоди життю, здоров’ю, майну, честі, гідності, репутації тощо.

Натомість, доказів завдання правам ОСОБА1 істотної шкоди матеріали дисциплінарної справи не містять. Задовольняючи апеляційну скаргу прокурора САП Дроботової Є.В. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Шкодіна Я.В. від 28 листопада 2022 року (справа № 991/3959/22), фактично колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надала лише дозвіл на її затримання. Зазначене питання стосовно осіб, які ухиляються від кримінальної відповідальності в межах України розглядається виключно за участі прокурора (стаття 189 КПК України).

Колегія суддів не вирішувала питання про застосування стосовно підозрюваної ОСОБА1 запобіжного заходу, який мав бути визначений за її безпосередньої участі після затримання та екстрадиції до України. За таких обставин, з погляду судді Панаіда І.В., жодного незаконного позбавлення ОСОБА1 свободи як особи, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, не відбулося. Обґрунтованість затримання і тримання ОСОБА1 під вартою були предметом перевірки суду міста Прага (Чеська Республіка), де ОСОБА1, особисту участь якої було забезпечено, у присутності трьох професійних захисників, було забезпечено можливість реалізації права на захист. Рішення суду міста Прага підозрювана ОСОБА1 не оскаржувала, тобто погодилася з таким.

Узагальнені доводи скарг адвокатів Баранова Т.О. та Поповської Т.В., які діють в інтересах Мезенцевої Н.І., на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 грудня 2024 року № 3569/1дп/15-24

Адвокат Баранов Т.О. просив змінити оскаржуване рішення в частині кваліфікації дій суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. та застосованого до них стягнення у виді попередження; притягнути суддів до дисциплінарної відповідальності, кваліфікувавши їхні дії відповідним чином, та застосувати до них дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення суддів з посад.

На обґрунтування скарги адвокат Баранов Т.О. зазначив, що вирішуючи питання про притягнення суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя безпідставно виключила наявність в діях суддів ознак поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільству довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, свідків чи інших учасників судового процесу (пункт 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ).

На переконання адвоката Баранова Т.О., вчинене суддями Боднарем С.Б., Панкуличем В.І., Панаідом І.В. порушення безпосередньо виявляється, в тому числі саме у недотриманні стандартів поведінки під час відправлення правосуддя, які забезпечують довіру до суду. «Поведінка судді» не може вважатися окремою категорією від відправлення правосуддя та охоплює вчинки судді як під час здійснення правосуддя, так і поза цим.

Зауважив, що обставини дисциплінарної справи не є релевантними практиці Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 червня 2024 року (справа № 990SCGC/2/24, провадження № 11-14сап24), на яку послалася Перша Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні, оскільки у цій справі йдеться не лише про правильність застосування норм матеріального та процесуального права. Поза увагою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя залишилось фактичне усвідомлення того, що до моменту ухвалення судового рішення судді вчиняли дії, тобто демонстрували саме поведінку, зокрема продовжили розгляд апеляційної скарги прокурора за відсутності захисників. Наведене, з погляду адвоката Баранова Т.О., є поведінкою, що підриває довіру до суду.

Судді Боднар С.Б., Панкулич В.І., Панаід І.В. порушили базовий фундаментальний принцип stare deсisis, оскільки допустили правову переоцінку дій ОСОБА1 щодо обставин її перебування за кордоном. Так, перевіряючи законність ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/2957/22 про відмову у наданні дозволу на спеціальне досудове розслідування двоє із членів колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (Панаід І.В., Панкулич І.В.) під час судового засідання 8 вересня 2022 року не знайшли в діях ОСОБА1 факту переховування. Однак вже 13 грудня 2022 року за тих же обставин колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді Боднара С.Б., суддів Панкулича В.І., Панаіда І.В. постановила ухвалу, якою задовольнила апеляційну скаргу прокурора Дроботової Є.В. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року, скасувала таку ухвалу та постановила нову, якою задовольнила клопотання детектива клопотання детектива НАБУ про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № № ____ від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА1.

При цьому, суддя Панкулич В.І. під час засідання 13 грудня 2022 року прямо сказав, що він дуже хоче обрати ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і запитав у захисника як йому це зробити (такі його слова зафіксовано у технічному записі судового засідання у проміжку з 10:04 до 10:16).

Наведене, на переконання адвоката Баранова Т.О., свідчить про допущення окремо суддею Панкуличем В.І. вчинку, що пророчить звання судді і підриває авторитет правосуддя, суперечить суддівській етиці та стандартам суддівської поведінки, що підпадає під ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пункт 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

Крім зазначеного, поведінка судді Панкулича В.І. у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 9 грудня 2024 року, з погляду адвоката Баранова Т.О. яскраво розкриває суб’єктивну сторону порушення, яке було допущено суддею 13 грудня 2022 року. Зокрема, суддя Панкулич В.І. заявляв, що «у осіб в статусі підозрюваних, яких було оголошено в розшук немає взагалі ніяких прав». У цих ганебних висловах, суддя Панкулича В.І. порушив принцип презумпції невинуватості ОСОБА1 та іншого невизначеного кола осіб. Демонструючи повне ігнорування принципу розподілу гілок влади, він називав ОСОБА1 винною у вчиненні злочину. Тобто на рівні свідомості ототожнював себе із прокурором, демонструючи, що він виконує і буде виконувати функції обвинувачення, а не правосуддя.

Адвокат Поповська Т.В. просила змінити оскаржуване рішення, застосувавши до:

суддів Боднара С.Б., Панаіда І.В. дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців (пункт 3 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ);

судді Панкулича В.І. дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (пункт 4 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ).

Скаргу мотивувала тим, що обираючи вид дисциплінарного стягнення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не дотрималася принципу пропорційності.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя взяла до уваги лише дані, що характеризують осіб суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В., а також той факт, що вони не притягалися до дисциплінарної відповідальності.

Однак в контексті обрання виду дисциплінарного стягнення, Дисциплінарна палата взагалі не аналізувала такі обставини як: характер дисциплінарних проступків, їх наслідки, ступінь вини кожного з колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, а також висловлювання суддів під час розгляду дисциплінарної справи, що мають значення для оцінки їхніх дій, індивідуалізації покарання та визначення можливості їх притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні дійшла висновку, а отже, мала при обранні виду дисциплінарного стягнення, що судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднар С.Б., Панкулич В.І., Панаід І.В. допустили порушення фундаментальних принципів судочинства таких як змагальність і рівність сторін, що є істотним порушенням норм кримінального процесуального права, а в сукупності призводить також і до порушення абсолютного права на захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмеженим навіть в умовах воєнного стану.

На переконання адвоката Поповської Т.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не надала належної оцінки також тому, що наведені вище дисциплінарні проступки судді вчиняли умисно. Зазначене підтверджується висловлюваннями суддів під час засідань Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. І хоча судді Боднар С.Б. та Панаід І.В. висловлювалися поміркованіше за суддю Панкулича В.І., однак суть їхньої позиції все одно зводилася до того, що вони визнають факт нехтування ними основоположними засадами кримінального провадження та незабезпечення права ОСОБА1 на захист, але виправдовують такі свої дії власним трактуванням норм кримінального процесуального закону – начебто обмеження законодавцем абсолютного права на захист осіб, які перебувають за кордоном.

Аналіз висловлювань судді Панкулича В.І., з позиції адвоката Поповської Т.В., дає підстави для висновку про те, що ступінь його вини є вищим, оскільки саме він був і залишається «підбурювачем» у вчиненні зазначених вище дисциплінарних проступків.

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2024 року № 3411/1дп/15-24

Предметом аналізу Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи стосовно колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. були дії суддів під час розгляду апеляційної скарги прокурора САП Дроботової Є.В. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива НАБУ Романюка М.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № ____ від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА1, підозрюваної у вчиненні кримінального провадження, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною п’ятою статті 191 КК України (справа № 991/3959/22).

Ухвалюючи рішення про притягнення суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. до дисциплінарної відповідальності та застосування до них дисциплінарного стягнення у виді попередження, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що продовживши розгляд апеляційної скарги прокурора САП Дроботової Є.В. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Шкодіна Я.В. від 28 листопада 2022 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № ____ від 16 вересня 2022 року стосовно підозрюваної ОСОБА1 за відсутності її захисників – адвокатів ОСОБА2 та ОСОБА3, які після завершення повітряної тривоги не повернулися до зали судового засідання, колегія суддів порушила загальні засади кримінального провадження – забезпечення права підозрюваної на захист, рівності всіх учасників судового провадження перед законом і судом, а також принцип змагальності, унаслідок чого сторона захисту була позбавлена можливості взяти участь судових дебатах під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу підозрюваній у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тобто у якому участь захисника мала бути обов’язково забезпечена в силу положень частини першої статті 52 КПК України. Фактично колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду здійснивши виклик адвокатів, допустивши їх до участі у розглянутому питанні, в подальшому, після перерви, що оголошена через повітряну тривогу, позбавила їх можливості виступити у дебатах.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 листопада 2019 року у справі № 11-482сап19 зазначила, що орган, який здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не уповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов’язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності, та оцінити наслідки саме цих дій. Це означає, що вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, зокрема з підстав, визначених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у тому числі оцінка наслідків його дій, не може ставитися у залежність від того, чи було оскаржено ухвалене ним рішення, а також результатів перегляду такого рішення судами вищих інстанцій, оскільки саме собою залишення без змін судового рішення або його скасування не є доказом належного або неналежного виконання суддею своїх професійних обов’язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність, хоч це й може бути враховано дисциплінарним органом.

Право на справедливий суд вимагає, щоб суд був «встановлений законом», а його судді були незалежними та неупередженими. Суд, «встановлений законом», означає, що існує закон, який роз’яснює, як функціонує суд і яких правил і процесуальних норм він дотримується під час розгляду справи. «Незалежність суддів» означає, що судді керуються лише законом і ніхто на них не впливає. Крім того, «неупередженість» передбачає, що судді не можуть бути особисто зацікавленими в результаті справи, упередженими або необ’єктивними.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно зазначила, що забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого в кримінальному провадженні закріплено на найвищому рівні – у Конституції України, у частині другій статті 63 якої зазначено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист, а пунктом 5 частини другої статті 129 Основного Закону України проголошено, що забезпечення обвинуваченому права на захист є однією з основних засад судочинства. Конституційний принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист є важливою гарантією об’єктивного розслідування і справедливого судового розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинуватих осіб.

Реалізація підозрюваним, обвинуваченим, права на захист є самостійним принципом кримінального судочинства, який вимагає:

1) права, які підозрюваний (обвинувачений) може реалізувати власними діями шляхом надання усних або письмових пояснень із приводу підозри або обвинувачення, збирання і надання доказів, особистої участі у кримінальному провадженні, в тому числі участі в допитах інших підозрюваних (обвинувачених), потерпілих, свідків та експертів у суді, подачі скарг на дії і рішення слідчого, прокурора, слідчого судді й суду;

2) права, які можуть здійснюватися підозрюваним (обвинуваченим) за допомогою захисника й законного представника шляхом реалізації прав та обов’язків цих осіб;

3) наявність у слідчого, прокурора, слідчого судді й суду обов’язків сприяти підозрюваному (обвинуваченому) в реалізації його права на захист, роз’яснювати йому права й обов’язки.

Частинами першою, другою статті 20 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Відповідно до статті 48 КПК України захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.

Частиною першою статті 52 КПК України передбачено, що участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Дисциплінарною палатою встановлено, що ОСОБА1 – колишня директорка Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр здоров’я» підозрюється в спробі заволодіти 5 млн грн філії «Центр охорони здоров’я» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» під час пандемії COVID-19 у 2020 році.

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді Боднара С.Б., суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І. розглядала апеляційну скаргу прокурора САП Дроботової Є.В. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива НАБУ Романюка М.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № ____ від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА1, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, частиною п’ятою статті 191 КК України.

Відповідно до статті 12 КК України особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі: на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною п’ятою статті 191 КК України, є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Частиною першою статті 193 КПК України визначено, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини шостої статті 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений, у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м’який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов’язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін`юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов’язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 575 КПК України).

Розгляд апеляційної скарги прокурора САП Дроботової Є.В. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива НАБУ Романюка М.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні від 16 вересня 2022 року № ____ стосовно ОСОБА1, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною п’ятою статті 191 КК України, відбувався за відсутності підозрюваної, але за участю її захисників – ОСОБА2, ОСОБА3.

Дисциплінарна палата встановила, що матеріали, додані до дисциплінарної скарги, містять відомості про те, що адвокати ОСОБА2 та ОСОБА3 шляхом надсилання смс-повідомлення попереджали про можливу затримку в поверненні до зали судового засідання після оголошення перерви у розгляді справи на час оголошення повітряної тривоги та про наміри взяти участь в судових дебатах, але колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого Боднара С.Б., суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І., закінчила розгляд справи за їх відсутності, що свідчить про порушення загальної засади кримінального провадження – забезпечення права підозрюваної ОСОБА1 на захист, що закріплено у пункті 13 частини першої статті 7 КПК України.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно зазначила, що зазначена в поясненнях суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б. і Панаіда І.В. інформація про те, що з адвокатами намагались зв’язатись і розгляд справи було відновлено через 28 хвилин після оголошення відбою повітряної тривоги, а цього часу, на думку суддів, мало б вистачити для повернення з укриття, не є достатньою підставою для розгляду питання щодо обрання ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності захисників підозрюваної – ОСОБА2, ОСОБА3 на стадії судових дебатів.

Окрім зазначено, Дисциплінарна палата вірно встановила, що суд допустив порушення принципу рівності сторін у судовому процесі, оголосивши судові дебати без участі захисників підозрюваної ОСОБА1. Тривалість дебатів у 6 секунд свідчить про формальний підхід суду та відсутність реальної можливості для сторони захисту представити свою позицію. Це суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012, яке наголошує на необхідності забезпечення рівних процесуальних можливостей для всіх учасників судового розгляду.

Вища рада правосуддя погоджується з висновками Дисциплінарної палати обґрунтовані тим, що судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду не забезпечили стороні захисту достатнього часу для повернення до зали судового засідання після оголошеної повітряної тривоги. Це поставило захист у нерівні умови порівняно з іншими учасниками процесу, що суперечить принципу змагальності та рівності сторін.

Таким чином, рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність у діях суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, є обґрунтованим і відповідає стандартам забезпечення справедливого судового розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 193 КПК України, суд може обирати запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише за наявності обґрунтованих підстав. Однак у справі № 991/2957/22 сторона захисту з об’єктивних причин не змогла взяти участь у засіданні через повітряну тривогу, що не було враховано суддями.

Це свідчить про порушення принципу рівності сторін і права на захист, що є істотним процесуальним порушенням. Тому висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо наявності дисциплінарного проступку в діях суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І. та Панаіда І.В. є обґрунтованими, оскільки їхні дії призвели до унеможливлення реалізації стороною захисту своїх процесуальних прав.

Щодо доводів скарг адвокатів Баранова Т.О. та Поповської Т.В., які діють в інтересах Мезенцевої Н.І., на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 грудня 2024 року № 3569/1дп/15-24, то такі загалом зводять до незгоди з оскаржуваним рішення в частині застосованого до суддів дисциплінарного стягнення у виді попередження, яке, на переконання адвокатів Баранова Т.О. та Поповської Т.В., є занадто м’яким, оскільки в діях суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. наявний також склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, то такі не заслуговують на увагу.

Відкриваючи дисциплінарну справу стосовно суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в ухвалі від 22 квітня 2024 року № 1184/1дп/15-24 зазначила про наявність підстав вважати, що обставини, викладені у скарзі Мезенцевої Н.І., поданої через її представника – Баранова Т.О., можуть вказувати на наявність у діях суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г», «ґ», пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Одночасно Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в ухвалі від 22 квітня 2024 року № 1184/1дп/15-24 зазначила, що не підтвердились доводи скарги щодо наявності в діях суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панаіда І.В., Панкулича В.І. ознак поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, а також відсутні докази розголошення суддями таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не відкривала дисциплінарну справу стосовно суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. у зв’язку з наявністю в їхніх діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ) (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу), а тому в оскаржуваному рішенні помилково вдалася до правового аналізу наявності у діях / поведінці суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. ознак такого дисциплінарного проступку.

За результатами розгляду скарг суддів, адвокатів на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 грудня 2024 року № 3569/1дп/15-24, та перевірки обставин, встановлених підчас розгляду дисциплінарної справи і застосування дисциплінарним органом норм права, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що доводи скарг не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, а отже відсутні підстави для їх задоволення.

Згідно з пуктом 5 частини десятої 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про вищу раду правосуддя»,

вирішила:

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 грудня 2024 року № 3569/1дп/15-24 про притягнення суддів Боднара Сергія Богдановича, Панкулича Віктора Івановича, Панаіда Ігоря Васильовича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя