Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Осєтрова В.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Офісу Генерального прокурора стосовно судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області, відрядженого до Шевченківського районного суду міста Києва, Ковтуненка Вадима Олексійовича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 07 серпня 2023 року надійшла дисциплінарна скарга Офісу Генерального прокурора (реєстраційний номер 4107/0/8-23) стосовно судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області, відрядженого до Шевченківського районного суду міста Києва, Ковтуненка Вадима Олексійовича.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя від 30 грудня 2024 року вказана скарга передана дисциплінарному інспектору Осєтрову В.М. для проведення попередньої перевірки.

Стислий зміст дисциплінарної скарги

У дисциплінарній скарзі скаржник стверджує, що суддя допустив умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції суду; умисне незазначення в судовому рішенні мотивів відхилення аргументу сторони обвинувачення щодо суті спору; умисне порушення засад гласності і відкритості судового процесу; зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Офіс Генерального прокурора зазначає, що 12 грудня 2022 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/35933/22-к задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № ____ та накладено арешт на майно, статутні капітали та частки низки суб’єктів господарювання.

20 березня 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва Ковтуненко В.О. постановив ухвалу у справі № 761/8957/23, якою скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 у справі № 757/35933/22-к на готель «Premier Hotel Rus».

Скаржник у скарзі зазначає, що незрозумілою є позиція слідчого судді Ковтуненка В.О. щодо здійснення розгляду клопотання про скасування арешту у порядку статті 174 Кримінального процесуального кодексу України Шевченківським районним судом міста Києва.

В мотивувальній частині ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва Ковтуненка В.О. від 20 березня 2023 року про скасування арешту (справа № 761/8957/23), відсутні будь-які обґрунтування та вмотивування щодо визначення підсудності вказаного клопотання.

Отже, оскільки, вказане клопотання про скасування арешту не підлягало розгляду Шевченківським районним судом міста Києва, то слідчий суддя Ковтуненко В.О., на думку скаржника, істотно порушив норми процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції суду.

Крім того, скаржник стверджує, що особа, яка звернулася із клопотання про скасування арешту у кримінальному провадженні не є власником та/або володільцем арештованого майна.

Офіс Генерального прокурора зазначає, що під час ознайомлення з текстом ухвали встановлено невідповідність її мотивувальної частини, а саме встановлених обставин з посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів, мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, положенням закону, якими він керувався.

Так, під час вирішення питання про скасування арешту майна слідчий суддя керувався: перебування об’єкта нерухомого майна у якості забезпечення за кредитними договорами між Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» (далі – АТ «Таскомбанк») і Товариством з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь» (далі – ТОВ «Готельний комплекс «Русь») та іпотечним договором між АТ «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛД-Перспектива» (далі – ТОВ «ЛД-Перспектива»); АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ЛД-Перспектива» є набувачами вказаного майна та не являються підозрюваними чи обвинуваченими у вказаному кримінальному провадженні; не надано доказів щодо подальшого утримання арештованого майна та не спростовано доводи адвоката.

Слідчий суддя, на думку Офісу Генерального прокурора, абсолютно проігнорував інформацію, яка викладена в запереченнях на скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора, а також відомості про апеляційне оскарження вказаної ухвали заявником у Київському апеляційному суді; у запереченнях прокурором було відображено відомості досудового розслідування, які стосуються арештованого майна.

Офіс Генерального прокурора зазначає про невідповідності часу оголошення вступної та резолютивної частини ухвали слідчого судді від 20 березня 2023 року та повного тексту вказаної ухвали, розбіжності у даті внесення ухвали про виправлення описки.

Також скаржник звертає увагу на наявність у матеріалах справи розписки представника АТ «Таскомбанк» про отримання ухвали від 20 березня 2023 року, на якій не вказана дата, а також копію запиту приватного нотаріуса про надання копії вказаної ухвали, яка не зареєстрована в установленому порядку в автоматизованій системі документообігу суду.

Вказані дії, на думку Офісу Генерального прокурора, свідчать про прямий умисел слідчого судді Ковтуненка В.О., направленого на порушення встановленого порядку здійснення судового розгляду та створення штучних умов, а саме прийняття рішення про виправлення описки у судовому рішенні, з метою пришвидшення видачі повного тексту ухвали у справі № 761/8957/23 та скасування арешту майна, а також у зволіканні з виготовленням вмотивованого судового рішення, а саме ухвали про виправлення описки від 20 березня 2023 року у справі № 761/8957/23 та несвоєчасному наданні суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Указані факти, на думку скаржника, свідчать про позапроцесуальні відносини судді з учасниками судового провадження, які у сукупності із вищеописаними відомостями обґрунтовано викликають сумнів у його упередженості, адже: клопотання про скасування арешту майна не повернуто особі, яка не має права його подавати; суддя не надав відповіді на заперечення прокурора; суддя прийняв рішення про скасування арешту майна на підставі сумнівних доказів; винесення ухвали про виправлення описки від 20 березня 2023 року, якою змінено оголошення повного тексту судового рішення з 24 березня 2023 року на 21 березня 2023 року; не здійснено виклик сторін для розгляду питання про виправлення описки у судове засідання; внесення ухвали про виправлення описки від 20 березня 2023 року до інформаційних систем після винесення повного тексту ухвали від 20 березня 2023 року та передання її копії приватному нотаріусу з метою виконання; надання відповіді на копію запиту приватного нотаріуса шляхом нанесення на ньому резолюції; відсутність реєстрації запиту приватного нотаріуса від 21 березня 2023 року в системі документообігу суд; усвідомлення здійснення апеляційного оскарження вказаного рішення та винесення ухвали, чим унеможливлюється прийняття рішення за апеляційною скаргою судом вищої інстанції; часовий проміжок між оголошення резолютивної частини, виправленням описки, повного тексту ухвали, наданням відповіді на запит приватного нотаріуса вказує на єдиний умисел пришвидшення перереєстрації права власності з метою унеможливлення повторного звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту стороною обвинувачення; усвідомлення неможливості сторони обвинувачення здійснити оскарження вказаної ухвали.

Обставини та факти, встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги

12 грудня 2022 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/35933/22-к задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № ____ та накладено арешт на майно, статутні капітали та частки низки суб’єктів господарювання, в тому числі на готель «Premier Hotel Rus», який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 4, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: ____ (об’єкт нерухомого майна: готельний комплекс «Русь» (літ. А), об'єкт житлової нерухомості: Опис об’єкта: загальна площа (кв. м): 22934.4, адреса: м. Київ, вулиця Госпітальна, будинок 4), перебуває у власності ТОВ «ЛД-Перспектива» (код ЄДРПОУ 35624120).

Заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб’єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно нерухомого майна, зокрема, готель «Premier Hotel Rus», який розташований за адресою: Київ, вул. Госпітальна, будинок 4, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: ____.

14 березня 2023 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА1 в інтересах АТ «Таскомбанк» про скасування арешту майна (в порядку статті 174 Кримінального процесуального кодексу України).

У вказаному клопотанні адвокат просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року у справі № 757/35933/22-к на готель «Premier Hotel Rus» та готель «Premier Hotel Odesa».

Заявник у клопотанні обґрунтовує підсудність цього клопотання Шевченківського районного суду міста Києва з тих підстав, що Головне слідче управління Центрального апарату Державного бюро розслідувань знаходиться на території Шевченківського району міста Києва.

Клопотання обґрунтовано, зокрема тим, що майно, на яке прокурор просив накласти арешт, не відповідає ознакам речових доказів та не може бути використане як доказ у даному кримінальному провадженні.

В клопотанні також наводиться історія придбання та продажу арештованого майна, інформація про укладені кредитні договори та іпотечні договори, за яким майно, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, виступає предметом іпотеки, що забезпечує виконання основного зобов’язання.

Вказує на значну тривалість кримінального провадження, втручання в законну господарську діяльність та право мирного володіння майном.

Заявник клопотання про скасування арешту заявляє, що АТ «Таскомбанк» є законним володільцем арештованого майна і вказаний арешт може призвести до перешкод в реалізації АТ «Таксомбанк» своїх прав відносно іпотечного майна.

17 березня 2023 року адвокат ОСОБА1 в інтересах АТ «Таскомбанк» подала заяву про уточнення клопотання про скасування арешту майна (в порядку статті 174 Кримінального процесуального кодексу України), в якому просила суд вважати вірною прохальною частини у клопотання про скасування арешту майна лише в частині готелю «Premier Hotel Rus».

20 березня 2023 року Офіс Генерального прокурора надав до Шевченківського районного суду міста Києва заперечення на клопотання про скасування арешту майна.

У вказаних запереченнях Офіс Генерального прокурора вказує на те, що арештоване майно відповідає вимогам, що ставляться до речових доказів, та вбачається за необхідне вжити заходів забезпечення кримінального провадження, направлених на неможливість відчуження, зміни, тощо пакету акцій, які ймовірно належать особам причетним до вчинення протиправних дій.

Зазначає, що вказана ухвала слідчого судді про накладення арешту переглядається в апеляційному порядку в Київському апеляційному суді за апеляційними скаргами, поданими, зокрема, АТ «Таскомбанк».

Офіс Генерального прокурора стверджує, що скаржник не надав жодного доказу, що зобов’язання боржниками не виконується; про існування спору між сторонами стосовно питань, що виникли із зобов’язань; що є необхідність в зверненні стягнення на предмет іпотеки; про те, що існує документ, який може бути підставою для звернення стягнення.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва Ковтуненка В.О. від 20 березня 2023 року у справі № 761/8957/23 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року у справі № 757/35933/22-к на готель «Premier Hotel Rus», що перебуває у власності ТОВ «ЛД-Перспектива», володільцем якого є АТ «Таскомбанк», шляхом скасування накладеної заборони на вчинення будь-яких дій щодо відчуження, розпорядження та користування нерухомим майном.

Ухвала обґрунтована тим, що аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна – готелю «Premier Hotel Rus», який перебуває у власності ТОВ «ЛД-Перспектива» та володільцем якого є АТ «Таскомбанк».

Крім того, слідчий суддя погодився з доводами адвоката, що власник – ТОВ «ЛД-Перспектива» та володілець – АТ «Таскомбанк» є набувачами вищезазначеного майна, на яке накладено арешт, та не являються підозрюваними чи обвинуваченими у кримінальному провадженні.

Також, за твердженням слідчого судді, стороною обвинувачення не надано суду доказів щодо необхідності подальшого утримання арештованого майна у органу досудового розслідування, а також не спростовані доводи адвоката.

На запит дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя від 31 січня 2025 року № 709/0/-25 Шевченківський районний суд міста Києва надав оригінали матеріалів судової справи № 761/8957/23; довідку про рух справи № 761/8957/23; скріншоти обліково-статистичної картки судової справи № 761/8957/23 з автоматизованої системи документообігу суду.

Позиція судді, стосовно якого подана дисциплінарна скарга

02 січня 2025 року дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя направив судді Ковтуненку В.О. запит із пропозицією надати пояснення щодо обставин, викладених у дисциплінарній скарзі.

16 січня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді.

У вказаних поясненнях суддя стверджує, що органом досудового розслідування у кримінальному провадженні є Головне слідче управління Державного бюро розслідувань, яке фактично знаходиться та здійснює свою діяльність у Шевченківському районі міста Києва, а тому правила підсудності кримінального провадження, передбачені статтею 32 Кримінального процесуального кодексу України, не порушені.

Суддя вважає, що під час судового розгляду не допущено порушень норм процесуального права, оскільки його проведено з дотриманням засад кримінального провадження; твердження прокурора про порушення гласності, відкритості і законності судового провадження є безпідставними, оскільки всі зацікавлені особи були своєчасно проінформовані про розгляд клопотання та повідомили про їх правові позиції, які суд врахував при прийнятті мотивованого рішення, незгода з яким не є беззаперечною підставою для висновку про порушення суддею вимог законодавства; при цьому апеляційне оскарження ухвали слідчого суді Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року про арешт майна тривало до 08 листопада 2023 року.

Суддя Ковтуненко В.О. також зазначив, що ухвала від 20 березня 2023 року лише констатує наявність іншої юридичної особи, окрім документального власника, яка має першочергове право майнової вимоги щодо вказаного нерухомого майна, яким забезпечено грошове зобов’язання та яке знаходиться в іпотеці, а відповідно щодо нього застосований правовий режим іпотечного майна понад шість років; відповідно АТ «Таскомбанк» мав право бути обізнаним про розгляд питання щодо арешту зазначеного майна та його подальший статус; таким чином, ухвалою від 20 березня 2023 року зафіксована наявність певного переважного права щодо арештованого майна, а не встановлено право власності за будь-якою юридичною особою.

У своїх поясненнях суддя зазначив, що будь-яких процесуальних порушень, які б підтверджували у його діях як слідчого судді ознак дисциплінарного проступку, допущено не було, а суб’єктивний виклад скаржником обставин судового розгляду жодним чином не кореспондується із наявними матеріалами справи

Висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

У дисциплінарній скарзі Офіс Генерального прокурора, як зазначалося раніше, вказав, що клопотання адвоката ОСОБА1 про скасування арешту не підлягало розгляду Шевченківським районним судом міста Києва, а мотивувальна частина ухвали слідчого судді Ковтуненка В.О. від 20 березня 2023 року про скасування арешту у справі № 761/8957/23 не містить будь-які обґрунтування та вмотивування щодо визначенні підсудності вказаного клопотання.

З цього приводу необхідно зазначити таке.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Відповідно до частини першої статті 9 Кримінального процесуального кодексу України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з частиною другою статті 132 Кримінального процесуального кодексу України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається: 1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини; 2) у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, – до Вищого антикорупційного суду.

За змістом частини другої статті 131 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

У кримінальному провадженні № ____ досудове розслідування здійснює Центральний апарат Державного бюро розслідувань, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 27-37, т.1).

Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначені Законом України «Про Державне бюро розслідувань» (далі – Закон про Державне бюро розслідувань).

Відповідно до частин першої, п’ятої статті 9 Закону про Державне бюро розслідувань систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи. Організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України. Територіальні управління Державного бюро розслідувань є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Звідси, Центральний апарат Державного бюро розслідувань не є окремою юридичної особою, на відміну від територіальних управлінь, а є складовою частиною Державного бюро розслідувань як державного правоохоронного органу.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне бюро розслідувань має своє місцезнаходження за адресою: місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 28.

Згідно з Офіційний довідником «Вулиці міста Києва», затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899, вулиця Панаса Мирного розташована на території Печерського району міста Києва.

Звідси, питання застосування заходів кримінального провадження, органом досудового розслідування у якому є Центральний апарат Державного бюро розслідування, має розглядатися у Печерському районному суді міста Києва, територіальна юрисдикція якого поширюється на Печерський район міста Києва.

У зв’язку з цим, саме слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва 12 грудня 2022 року задовольнив клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № ____.

Натомість, адвокат АТ «Таскомбанк» звернулася з клопотання про скасування арешту до Шевченківського районного суду міста Києва, обґрунтовуючи це тим, що Головне слідче управління Державного бюро розслідувань фактично знаходиться у Шевченківському районі міста Києва.

Так, відповідно до частини першої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом.

У Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справі від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

У статті 174 Кримінального процесуального кодексу України не визначено, до якого саме суду необхідно звертатися для скасування арешту майна у кримінальному провадженні.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 9 Кримінального процесуального кодексу України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Одними зі загальних засад кримінального провадження, визначених у статті 7 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, є законність, рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають стаття 7 Загальної декларації прав людини та частина перша статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі – Конвенція) кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (стаття 24 Конституції України та стаття 10 Кримінального процесуального кодексу України); будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб’єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у Кримінальному процесуальному кодексі України(див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).

Так, слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва Ковтуненко В.О. розглянув клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, накладеного іншим судом.

При цьому, на переконання дисциплінарного інспектора, суддя Ковтуненко О.В. не дотримався засад законності, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів, оскільки, усі документи та доводи, які обґрунтовували накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № ____, перебували у Печерському районному суді міста Києва та жодним чином не були досліджені при розгляді клопотання про скасування такого арешту.

Саме з необхідністю повного та всебічного розгляду клопотання, безпосереднього дослідження судом доказів, вказане клопотання за загальним правилом мало бути розглянуто Печерським районним судом міста Києва.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 94 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За змістом частини першої статті 372 Кримінального процесуального кодексу України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Натомість, ухвала слідчого судді Ковтуненка О.В. не містить обґрунтування і мотивування стосовно можливості та підстав розгляду клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні у Шевченківському районному суді міста Києва, за умови, коли арешт накладений Печерським районним судом міста Києва у кримінальному провадженні, орган досудового розслідування в якому розташований на території Печерського району міста Києва.

Враховуючи викладене, у скарзі наведені відомості про наявність у діях судді Ковтуненка О.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом «а» частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто, інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Офіс Генерального прокурора у дисциплінарній скарзі зазначає, зокрема, що з клопотанням про скасування арешту звернулася особа, яка не мала права його подавати.

Як зазначено раніше, із клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні звернулася адвокат ОСОБА1 в інтересах АТ «Таскомбанк».

Задовольняючи клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя Ковтуненко В.О. в ухвалі від 20 березня 2023 року у справі № 761/8957/23 зазначив, що аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна ¬– готелю «Premier Hotel Rus», що перебуває у власності ТОВ «ЛД-Перспектива», володільцем якого є АТ «Таскомбанк».

Мотивуючи вказаний висновок, суддя Ковтуненко В.О. зазначив такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи між АТ «Таскомбанк» (кредитор) та ТОВ «Готельний комплекс «Русь» (позичальник) укладено кредитні договори, відповідно до умов яких позичальнику надані кредитні кошти.

На забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитними договорами між АТ «Таскомбанк» (іпотекодержатель) та ТОВ «ЛД-Перспектива» (іпотекодавець, є майновим поручителем згідно із Законом України «Про іпотеку») укладено іпотечний договір (із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя).

Виходячи з цього, суддя Ковтуненко О.В. дійшов висновку, що АТ «Таскомбанк» є володільцем нерухомого майна, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Вказана норма Кримінального процесуального кодексу України містить вичерпний перелік осіб, за клопотанням яких може бути скасований арешт майна у кримінальному провадженні.

Такими особами є: 1) підозрюваний, 2) обвинувачений, 3) їх захисники чи законні представники, 4) інші власники або володільці майна, 5) представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Серед вказаних осіб відсутні іпотекодержателі нерухомого майна, переданого в іпотеку.

Суддя Ковтуненко В.О. вважає, що АТ «Таскомбанк» (кредитор за кредитними договорами та іпотекодержатель за іпотечним договором) є володільцем нерухомого майна, переданого в іпотеку та на яке накладено арешт у кримінальному провадженні.

Однак, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном (неподільним об’єктом незавершеного будівництва, майбутнім об’єктом нерухомості), що залишається у володінні і користування іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

Таким чином, при укладенні іпотечного договору іпотекодавець передає іпотекодержателю лише одну зі своїх правомочностей як власника нерухомого майна, а саме право розпоряджатися майном.

При цьому іпотекодавець зберігає за собою права володіння та користування нерухомим майном.

Отже, іпотекодержатель не є ані власником, ані володільцем нерухомого майна, переданого в іпотеку.

Звідси, АТ «Таскомбанк», будучи іпотекодержателем нерухомого майна, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, не є володільцем такого нерухомого майна, а отже не входить до вичерпного переліку осіб, зазначеного в частині першій статті 174 Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, суддя Ковтуненко О.В. розглянув та задовольнив клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, поданого особою, яка не мала права його подавати.

У цих відомостях, зазначених у скарзі, та відповідних діях судді, наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 (порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості), а також пунктом 4 (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків) частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Офіс Генерального прокурора в дисциплінарній скарзі вказує на винесення ухвали про виправлення описки від 20 березня 2023 року, якою змінено оголошення повного тексту рішення з 24 березня 2023 року на 21 березня 2023 року; нездійснення виклику сторін для розгляду питання виправлення описки у судовому засіданні; внесення ухвали про виправлення описки від 20 березня 2023 року до інформаційних систем після винесення повного тексту ухвали від 20 березня 2023 року та передання її копії приватному нотаріусу з метою виконання; надання відповіді на копію запиту приватного нотаріуса шляхом нанесення на ньому резолюції; відсутність реєстрації запиту приватного нотаріуса від 21 березня 2023 року в систему документообігу суду.

Під час попередньої перевірки стосовно вказаних вище відомостей, наведених у дисциплінарній скарзі, дисциплінарний інспектор встановив таке.

Відповідно до матеріалів справи № 761/8957/23 20 березня 2023 року відбулось судове засідання у Шевченківському районному суді міста Києва з розгляду клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні.

Згідно із журналом судового засідання (а.с. 210, 211, т.2) судове засідання закінчилося виходом слідчого судді до нарадчої кімнати о 09:40:24.

Надалі 20 березня 2023 року відповідно до журналу судового засідання (а.с. 212, т.2) у період з 11:30:00 до 12:00:00 відбулось оголошення вступної та резолютивної частини ухвали від 20 березня 2023 року у справі № 761/8957/23.

За змістом вступної та резолютивної частини ухвали від 20 березня 2023 року у справі № 761/8957/23 (а.с. 213, т. 2) повний текст ухвали буде оголошено 24 березня 2023 року о 10:00.

Однак, відповідно до журналу судового засідання (а.с. 215, т. 2) 21 березня 2023 року відбулось проголошення повного тексту ухвали від 20 березня 2023 року.

Тобто, оголошення повного тексту ухвали про скасування арешту майна у кримінальному провадженні на 3 дні раніше, аніж було визначено у вступній та резолютивній частині ухвали.

Матеріали справи не містять доказів того, що учасники справи були повідомлені про нові дату та час оголошення повного тексту ухвали від 20 березня 2023 рок у справі № 761/8957/23.

Як вбачається з обліково-статистичної картки судової справи № 761/8957/23 з автоматизованої системи документообігу суду, скріншоти якої надав Шевченківський районний суд міста Києва на запит дисциплінарного інспектора, повний текст ухвали від 20 березня 2023 року створений 20 березня 2023 року о 16:28:52.

Відповідно до частини другої статті 376 Кримінального процесуального кодексу України якщо складання судового рішення у формі ухвали (постанови) вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали (постанови) повинен бути складений не пізніше п’яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали (постанови) має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині.

Натомість матеріали цієї судової справи (а.с. 214, т. 2) містять ухвалу від 20 березня 2023 року, якою виправлена допущена описка у вступній та резолютивній частині ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року у справі № 761/8957/23, а саме, замість помилкового вказаного, що повний текст ухвали буде оголошено 24 березня 2023 року о 10 год. 00 хв., вважати вірними дату та час – 21 березня 2023 року о 10 год. 00 хв.

Вказана ухвала про виправлення описки розміщена у матеріалах судової справи між вступною та резолютивною частиною ухвали та журналом судового засідання 21 березня 2023 року.

Водночас, відповідно до обліково-статистичної картки судової справи № 761/8957/23 з автоматизованої системи документообігу суду, ухвала про виправлення описки від 20 березня 2023 року створена 27 березня 2023 року, тобто через 6 днів після оголошення повного тексту ухвали 21 березня 2023 року.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вступна та резолютивні частини ухвали від 20 березня 2023 року та повний текст ухвали від 20 березня 2023 року у справі № 761/8957/23 надіслані судом до вказаного Реєстру 21 березня 2023 року, натомість ухвала про виправлення описки від 20 березня 2023 року направлена до Реєстру 27 березня 2023 року – цей факт додатково підтверджує те, що ухвала про виправлення описки була постановлена саме 27 березня 2023 року, а не 20 березня 2023 року, як у ній зазначено.

Вказані обставини можуть свідчити, що суддя Ковтуненко В.О. свідомо оголосив повний текст ухвали 21 березня 2023 року, а не 24 березня 2023 року, як було повідомлено учасників справи, і для приховання цих дій постановив ухвалу про виправлення описки.

Крім того, відповідно до частини першої статті 379 Кримінального процесуального кодексу України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Водночас, згідно з частиною другою статті 379 Кримінального процесуального кодексу України питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Учасники судового провадження повідомляються про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Звідси, виправлення описки в ухвалі суду від 20 березня 2023 року могло відбуватися лише у судовому засіданні, з обов’язковим викликом учасників справи.

Однак, матеріали справи № 761/8957/23 не містять як докази направлення учасникам судового провадження повідомлення про розгляд питання про виправлення описки, так і докази проведення судового засідання (журнал судового засідання).

Вказані обставини також можуть свідчити про вчинення суддею дій, направлених на приховування факту постановлення ухвали про виправлення описки через 6 днів після оголошення повного тексту ухвали.

Викликають питання щодо дій судді також такі встановлені обставини.

В матеріалах справи № 761/8957/23 міститься розписка адвоката ОСОБА1 про отримання копії повного тексту ухвалу від 20 березня 2023 року, яка не містить дати такого отримання.

До справи № 761/8957/23 долучено запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко П.В. від 21 березня 2023 року № 20/01-30 щодо надання інформації, в якій приватний нотаріус просить направити на його адресу належним чином засвідчену копію ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року у справі № 761/8957/23.

Тобто запит про надання копії ухвали надійшов до суду 21 березня 2023 року, до моменту, коли повний текст ухвали мав бути оголошений 24 березня 2023 року.

Відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, реєстрації підлягають вхідні, вихідні та внутрішні документи (довідки, доповідні записки, заяви, протоколи засідань зборів суддів тощо) (пункт 2 Розділу ІІ).

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ вказаної Інструкції на першому аркуші вхідного документа в паперовій формі (у тому числі, у разі роздрукування паперової копії вхідного електронного документа) у правому нижньому куті або вільному від тексту місці проставляється реєстраційна позначка (штамп), в якому зазначаються дата реєстрації, реєстраційний номер (та за необхідності – найменування суду) і підпис особи, яка здійснила реєстрацію документа, а в разі необхідності – і час подання документа.

Разом з тим, вказаний запит приватного нотаріуса не містить відмітки про його надходження до суду через канцелярію суду, а також вказаний документ не зареєстрований в автоматизованій системи документообігу суду, що підтверджується наданими судом скріншотами із цієї системи.

На вказаний запит слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва Ковтуненка В.О. 21 березня 2023 року направив згаданому приватному нотаріусу копію ухвали від 20 березня 2023 року № 761/8957/23.

Підсумовуючи викладене, вбачається, що суддя Ковтуненко В.О. свідомо оголосив та виготовив повний текст ухвали від 20 березня 2023 року у справі № 761/8957/23 раніше повідомлено учасникам справи строку, направив копію ухвали приватному нотаріусу та лише 27 березня 2023 року постановив ухвалу про виправлення описки, якою змінив дату оголошення повного тексту рішення.

Вказані обставини можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктами «а» і «в» пункт 1 (інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, порушення засад гласності і відкритості судового процесу), а також пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді повинні мати високий рівень професійної свідомості та виконувати свої обов’язки ретельно з метою дотримання вимог щодо прийняття рішень у розумний строк.

Згідно з частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Кодекс суддівської етики, затверджений рішенням ХІ (чергового) з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень суддею Ковтуненком В.О.), передбачає, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1); суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (стаття 3); суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику (стаття 6).

Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Осєтрова В.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Офісу Генерального прокурора, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що наведені в дисциплінарній скарзі та встановлені фактичні обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області, відрядженого до Шевченківського районного суду міста Києва, Ковтуненка В.О. ознак дисциплінарних проступків, передбачених передбаченого пунктом «а» пункту 1 (інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду), підпунктом «в» пункту 1 (порушення засад гласності і відкритості судового процесу), підпунктом «г» пункту 1 (порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості), а також пунктом 4 (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків) частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Перевірка та дослідження наведених обставин буде здійснюватися дисциплінарним інспектором під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 13.21 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області, відрядженого до Шевченківського районного суду міста Києва, Ковтуненка Вадима Олексійовича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя