Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., Попікової О.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбу О.В., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Полтавського апеляційного суду Томилка Валентина Петровича, відкриту за дисциплінарною скаргою Директора Національного антикорупційного бюро України Кривоноса Семена Юрійовича,
встановила:
2 лютого 2024 року (вх. № 68/1/13-24) до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга за підписом Директора Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) Кривоноса С.Ю. щодо судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П.
У дисциплінарній скарзі НАБУ зазначено, що Перший підрозділ детективів Головного підрозділу детективів НАБУ здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № ____ від 28 липня 2022 року за підозрою ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (далі – КК України), ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України, ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України.
Досудове розслідування встановило, що адвокат ОСОБА3 отримав неправомірну вигоду від ОСОБА4, повідомивши йому, що грошові кошти призначаються судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 за скасування рішення суду першої інстанції про притягнення ОСОБА4 до адміністративної відповідальності в судовій справі № 552/2083/22.
У квітні 2023 року обвинувальний акт щодо вказаних осіб скеровано до Вищого антикорупційного суду.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 28 липня 2022 року та у кримінальному провадженні № ____ від 7 грудня 2022 року виявлено факти неналежної поведінки судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П.
Зокрема, під час досудового розслідування встановлено, що 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА5 відбулася розмова між суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5, ОСОБА6 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА8, під час якої вказані особи обговорювали можливість втручання у процес здійснення правосуддя суддею Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА9 (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави), у провадженні якої перебували матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності сина судді ОСОБА6 – ОСОБА7, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), з метою вплинути на ухвалення нею рішення щодо непритягнення ОСОБА7 до адміністративної відповідальності.
Крім того, у дисциплінарній скарзі НАБУ зазначено, шо на розгляді в судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. перебувала апеляційна скарга захисника ОСОБА10 на постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 7 липня 2022 року про притягнення ОСОБА11 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП (справа № 554/5538/22).
14 листопада 2022 року між суддею Томилком В.П. та адвокатом ОСОБА1, який не є представником ОСОБА11, відбулася розмова щодо розгляду зазначеної справи, зокрема на питання ОСОБА6: «ти ж казав на десяте.», адвокат ОСОБА1 відповів: «нє, нє, на вісімнадцяте. Два білета мені дали».
17 листопада 2022 року під час проведення низки обшуків у межах кримінального провадження № ____ від 28 липня 2022 року, зокрема у службовому кабінеті судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА6, вилучено грошові кошти в сумі 600 доларів США, які були заздалегідь ідентифіковані та напередодні вручалися заявнику у кримінальному провадженні ОСОБА4 для передачі як неправомірна вигода.
Вказане, як зазначив автор дисциплінарної скарги, свідчить про наявність у діях судді Томилка В.П. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 3, 6, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).
На підставі зазначених обставин НАБУ просило притягнути суддю Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, відповідно до статей 40, 222 Кримінального процесуального кодексу України НАБУ надало Вищій раді правосуддя дозвіл на розголошення (використання) відомостей досудового розслідування в зазначених у дисциплінарній скарзі кримінальних провадженнях (наданої інформації та всіх копій документів) у межах дисциплінарного провадження щодо судді Томилка В.П., у тому числі тих відомостей, які вказані у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД).
5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. Із дня набрання чинності цим Законом дисциплінарні скарги розподіляються дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, який є також учасником дисциплінарної справи.
Пунктом 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Станом на дату надходження дисциплінарної скарги НАБУ щодо судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя не була сформована.
У зв’язку із цим на підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2024 року дисциплінарну скаргу НАБУ щодо судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. передано члену Вищої ради правосуддя Кандзюбі О.В. для попередньої перевірки.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 7 серпня 2024 року № 2398/3дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. з підстав наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).
За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду доповідач – член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюба О.В. склав висновок від 12 березня 2025 року з пропозицією притягнути суддю Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 19 березня 2025 року, суддя Томилко В.П., Директор НАБУ Кривонос С.Ю. повідомлені своєчасно і належним чином у порядку та строки, установлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Крім того, відповідні повідомлення про засідання дисциплінарного органу розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
Представник скаржника – НАБУ, в засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не прибув, надіслав лист до Вищої ради правосуддя, у якому просив розгляд дисциплінарної справи здійснювати за його відсутності, скаргу підтримує повністю.
Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про можливість розгляду дисциплінарної справи за відсутності представника НАБУ.
У засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя на 19 березня 2025 року було викликано таких свідків: суддю Рубіжанського міського суду Луганської області Москаленко В.В. (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави) та суддю Ленінського районного суду міста Полтави Крючко Н.І.
У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 19 березня 2025 року взяли участь суддя Томилко В.П. та свідки – судді Москаленко В.В. та Крючко Н.І., які надали показання.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбу О.В., суддю Томилка В.П., свідків, дослідивши та оцінивши матеріали дисциплінарної справи, зокрема письмові та усні пояснення судді Томилка В.П., показання свідків – суддів Москаленко В.В. та Крючко Н.І., копії протоколів НСРД, а також інші матеріали в сукупності, із застосуванням стандарту доказування, визначеного положеннями частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких та переконливих доказів), дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Томилко Валентин Петрович Постановою Верховної Ради України від 6 квітня 2000 року № 1617-III обраний суддею Семенівського районного суду Чернігівської області безстроково, Указом Президента України від 19 грудня 2001 року № 1237/2001 переведений на роботу на посаді судді апеляційного суду Полтавської області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 4 червня 2019 року № 1509/0/15-19 переведений на роботу на посаді судді Полтавського апеляційного суду.
За результатами розгляду дисциплінарної справи Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя установлено таке.
Щодо справи № 553/4670/22, яка перебувала у провадженні судді Ленінського районного суду міста Полтави Москаленко В.В.
28 вересня 2022 року до провадження судді Рубіжанського міського суду Луганської області Москаленко В.В. (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави) надійшли матеріали про притягнення ОСОБА7 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (справа № 553/4670/22).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 24 вересня 2022 року о 21:45 у місті Полтаві, вулиця Олександра Бідного, 2, водій ОСОБА7 керував транспортним засобом BMW Х5, д.н.з. ____, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, що було підтверджено висновком щодо результатів медичного огляду на стан сп’яніння № 441, проведеного цього самого дня лікарем Комунального підприємства «Полтавський обласний центр залежностей Полтавської обласної ради».
Постановою судді Москаленко В.В. від 27 березня 2023 року ОСОБА7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду від 27 березня 2023 року, адвокат ОСОБА13, що діяв в інтересах ОСОБА7, оскаржив її до суду апеляційної інстанції.
7 квітня 2023 року вказана апеляційна скарга надійшла до провадження Полтавського апеляційного суду. Втім постановами суддів Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, від 5, 9, 18, 22, 24, 26 травня 2023 року, 1, 12, 14 червня 2023 року, 12, 28 липня 2023 року, 2 серпня 2023 року їх відведено від розгляду цієї апеляційної скарги, оскільки вони працюють разом із суддею Полтавського апеляційного суду ОСОБА6, а особа, притягнута до адміністративної відповідальності, є сином судді ОСОБА6.
Постановою судді Томилка В.П. від 4 серпня 2023 року задоволено його самовідвід від розгляду апеляційної скарги, оскільки ОСОБА7, який притягується до адміністративної відповідальності, є його сином. Згодом ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року задоволено подання Полтавського апеляційного суду, матеріали справи № 553/4670/22 передано до Харківського апеляційного суду.
Харківський апеляційний суд постановою від 7 листопада 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА7 – адвоката ОСОБА13 – задовольнив частково, постанову Ленінського районного суду міста Полтави від 27 березня 2023 року щодо притягнення ОСОБА7 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП скасував, ухвалив нову постанову, якою матеріали у справі про адміністративне правопорушення повернуто до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Полтавській області для належного оформлення та усунення недоліків.
Згодом постановою судді Ленінського районного суду міста Полтави Високих М.С. від 21 березня 2024 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА7 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Під час досудового розслідування встановлено, що 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА5 відбулася розмова між суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5, ОСОБА6 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА8, під час якої вони обговорювали втручання у процес здійснення правосуддя суддею ОСОБА9 щодо розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності сина ОСОБА6 – ОСОБА7.
Зокрема, з копії протоколу проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 3 лютого 2023 року, яке здійснювалось на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л.І. від 26 жовтня 2022 року (містить позначку про розсекречення такого протоколу) вбачається, що 16 листопада 2022 року близько 12 год 01 хв в кабінеті судді ОСОБА5 (до судді ОСОБА5 [під час відтворення стенограми розмов позначається як «Г» ] в службовий кабінет заходить суддя Полтавського апеляційного суду ОСОБА6 [під час відтворення стенограми розмов позначається як «Т»]) відбулася розмова такого змісту:
«<...>
Г. – Слишеш, ти мені скажи по малому ж ще не розсматрювала ця в суде, нє?
Т. – Нє.
Г. – А на коли воно?
Т. – Ну ми отложили його. На 27 грудня.
Г. – Ааа, це ж вона буде ця ж командірована, да?
Т. – Да. З Луганська чи откуда вона.
Г. – Ну вона комунікабельна чи ні?
Т. – Хрєн його знає, я пішов з ОСОБА14 общаться, воно знаєш не удобно вроде би счас, я пішов до ОСОБА15. ОСОБА15 каже: “Вони всі одінакові”.
Г. – А ОСОБА18?
Т. – З ОСОБА18 я не розмовляв.
Г. – Ну ОСОБА18 я так поняв вона з ними там шось з ними в контакті, давай...
<...>
(далі ОСОБА5 зателефонував жінці, яка ідентифікована як суддя Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА8, далі приводиться розмова ОСОБА5 по телефону з ОСОБА8)
Г. – Ало, ОСОБА18 добрий день. Ти на роботі чи нє? Угу. В наших краях не будеш? Угу. Ну дивись под’єзжай, бо тут надо тебе койшо спросить. Хороше добро. Угу, давай, угу (ОСОБА5 закінчив розмову по телефону). Счас вона приїде. Задамо вопрос. Та я думаю вона з ними должна буть ето, бо ОСОБА18 вона ж <...>.
<...>
Далі приводиться фрагмент розмови з 04 год 26 хв запису
Г.– Заходь ОСОБА18, йди сюди. Заходь.
(до службового кабінету ОСОБА5 заходить жінка, яку ідентифіковано як суддю Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА8 [під час відтворення стенограми розмов позначається як «К»])
<...>
Г. – ОСОБА18, присажуйся.
К. – Ага.
Г. – Слишеш.
К. – Да.
Г. – Дивись, єсть у вас там дєвушка одна з фамілієй ОСОБА9.
К. – Ой єсть, ОСОБА19.
Г. – Вона яка? Комунікабельна чи так сєбє?
К. – Та, вот еті такі ж якісь інтєрєсні. Вони то вроді й нічо, ну такі якісь р’яні вони. Ото ж.
Г. – Ну дивись суть заключається в чому. У Петровіча в малого там сто тридцята. Ну сто тридцята (1 слово).
К. – Ну як всігда, да?
Г. – Шось ето самоє, немає там ні стєпєні, ні проміллє.
Т. – І в протоколі ознак нема. І чого зупинили не зрозуміло. Ну казали, що поступив тєлєфонний звонок, що там десь вони, хтось дзвонив...
К. – Tiпa випивав?
Т. – Да.
К. – Ну це як всігда, стукачі.
Т. – Да. І в протоколі не вказано за якими ознаками алкогольного сп’яніння...
К. – (перебиває) Ну я попробую. Я попробую.
Г. – Угу. Ну і поняла, тут же ж в принципі не надо на біле чорне. Воно ж ...
К. – А вона його призначила?
Т. – (1 речення)
К. – А вона його призначила?
Т. – Вона його перепризначила на 27 аж грудня.
К. – Ну потому шо дєл багато. Да, харашо. 27 грудня – день рождєнія мого малого. Ну вобщем тоді я їй скажу.
Т. – А в мого зятя тоже 27.
К. – Ну ото ж бачите, ми такі зімні всі. То хорошо. Да, я тоді побалакаю. В мене з нею контакт єсть.
Г. – Ну да...
К. – Нічого как би щось там такого (1 слово) політичного.
Г. – По большому счоту ти ж знаєш ми ж люді нормальниє, ми ж всігда на все підем. Єслі нада помогти, ми всігда поможем.
К. – Да, да. Та нє, я думаю, шо...
Г. – Підтримати. Тєм болєє ти ж понімаєш, це діти, і...
К. – Та ну о чєм ви говоріте. Мені об’яснять вобще не надо.
Г. – ОСОБА18, ну я ж знаю, шо тобі, так сказать, Я ж почему і говорю, шо просто шо…
К. – В любом случає, єслі б там шось і було, то нада помогти, та і всьо, мовчки. Тєм болєє з їхніми протоколами, то це ж там.
Т. – Там протокол і висновок. У висновку алкогольне сп’яніння, проміллє не вказано.
Г. – Ну з хлопцями вдвойом бутилку пива...
К. – Ну конечно.
Г. – ...їхали додому, раз і всьо.
К. – І побачили.
Т. – Він же не пив, він в мене не пив. Оце ж уже года два як він не пив. А це ж...
К. – (перебиває) Ну фамілія та ж у сина?
Т. – Да.
К. – Ваша ж фамілія?
Т. – Да. Моя ж. А то ж розвівся, розвівся з...
К. – І началось, да?
Т. – І поїдем, каже, ми пива попили (декілька слів). І, каже, без п’ятнадцяти десять вже було...
К. – (перебиває) Бармени отож дзвонят. Ви поняли, ото ж хтось отам, оце ж забігайловках.
Т. – Каже, я тільки виїхав. Возлє третьой поліклініки були вони там. Каже, я тільки виїхав, тут тобі доганяють і тормозять.
К. – Та нє, я думаю, шо да. Ну ви ж там пояснення, все ж понаписували ж оце?
Т. – Там ніяких пояснень нема.
К. – Нє, ну счас от, в справу. Шоб було б же, щоб же з чогось починати...
Г. – Там же ОСОБА1 занімається цим вопросом.
К. – А ОСОБА1?
Г. – Да.
К. – Я поняла. Хорошо.
Г. – Ви ж з ним в нормальних? Чи нє?
К. – Нє, нормально, нормально. Нє, просто ото ж такий же ж гусь, що може ж не написать толком нічого такого. Ну тоєсть просто надо, щоб там, щас же ж практіка, шо єслі нема. Нова ж практика, єслі не було підстав для зупинки – це саме основне. Єслі не було направлення, вобще не виписано направлення, на освідєтєльствованіє – це то же ж грубєйшеє нарушеніє. Ну а по тим же ж оцим, там надо ж дивиться вобще ж відео: чи був за кермом чи не був.
Т. – (1 слово) каже я їхав. Діска нема копії. Єсть протокол. Ну каже, там протокол. Оце висновок, що в стані сп’яніння.
К. – А давайте я гляну.
Г. – Да. Глянеш.
К. – Гляну матеріали. Мені і діска не нада, я гляну даже сам матеріал. Подивлюся.
Г. – Хорошо, ти тоді со мной свяжешся, да?
К. – Да. Та я думаю, що ми поможем. Ну не переживайте, я <...>».
Таким чином, із протоколів проведення НСРД вбачається, що 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА5 відбулася розмова між суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5, ОСОБА6 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА8, під час якої суддя ОСОБА6, використовуючи посаду судді, а також свої дружні стосунки із суддею ОСОБА5, не утримався від дій (вчинків), які можуть вплинути на незалежність та неупередженість судді. Вказані особи також обговорювали можливість втручання у процес здійснення правосуддя суддею Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА9 (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави), у провадженні якої перебували матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності сина судді ОСОБА6 – ОСОБА7, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, з метою вплинути на ухвалення нею рішення щодо непритягнення ОСОБА7 до адміністративної відповідальності.
На підставі встановлених обставин, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що контекст розмов суддів Полтавського апеляційного суду ОСОБА5, Томилка В.П., судді Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА8, у тому числі з’ясування питань щодо обставин складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно сина судді ОСОБА6 – ОСОБА7, особливостей поведінки та характеру судді ОСОБА9, можливості знайти спільну мову з нею, вказує, що такі розмови суддів не мають характеру лише приватних розмов, а є такими, що для пересічного громадянина свідчать про зацікавленість суддів в ухваленні відповідного рішення у справі № 553/4670/22.
Крім того, розмови судді Томилка В.П. про його звернення до голови Ленінського районного суду міста Полтави (на той час) ОСОБА14 та до судді цього суду ОСОБА15 для з’ясування особи судді ОСОБА9, у провадженні якої перебували адміністративні матеріали щодо ОСОБА6 сина ОСОБА7, могли свідчити про намагання судді Томилка В.П. вирішити таке питання в позапроцесуальний спосіб. Така поведінка судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. суперечить завданням правосуддя та може становити загрозу для авторитету правосуддя.
Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя висновує, що 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА5 відбулася розмова між суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5, Томилком В.П. та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА8, під час якої вони в позапроцесуальний спосіб вирішували питання щодо втручання у процес здійснення правосуддя суддею ОСОБА9.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також вважає за необхідне зазначити, що син ОСОБА7 як учасник судового провадження чи його представник не були позбавлені можливості ознайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення відповідно до статті 268 КУпАП, самостійно з’ясувати, чи необхідно подати додаткові докази, чи містять матеріали, складені уповноваженою на те особою, недоліки, та підготувати відповідну позицію захисту.
З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що дії судді Томилка В.П., а саме: позапроцесуальне спілкування з суддями ОСОБА5, ОСОБА8 (про що свідчать протоколи проведення НСРД) щодо розгляду справи № 553/4670/22, слід кваліфікувати за пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).
Щодо справи № 554/5538/22, яка перебувала у провадженні судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П.
У провадженні в судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. перебувала апеляційна скарга ОСОБА10, який діяв в інтересах ОСОБА11, на постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 7 липня 2022 року про притягнення ОСОБА11 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП (справа № 554/5538/22).
Досудове розслідування встановило, що 14 листопада 2022 року між суддею ОСОБА6 та адвокатом ОСОБА1, який не є представником ОСОБА11, відбулася розмова щодо розгляду зазначеної справи.
Зокрема, з копії протоколу проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 8 грудня 2022 року, яке здійснювалось на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л.І. від 29 вересня 2022 року (містить позначку про розсекречення такого протоколу), вбачається, що 14 листопада 2022 року о 11:41:12 зафіксовано розмову між суддею ОСОБА6 та адвокатом ОСОБА1 (викладено мовою оригіналу, для стенограми використовувались Об.– ОСОБА1, Ч. – ОСОБА6):
«<...> Об. – Так, (пошепки) ти дивився ОСОБА11 на 18 (вісімнадцяте).
Ч. – На 18, я подивлюсь шо в мене на 18 (вісімнадцяте), (сміється). Ти ж казав на 10 (десяте).
Об. (сміється) – Нє нє, на 18 (вісімнадцяте) (переходить на шепіт). Два білета мені дали.
Ч. – Не ну, ето самоє (не розбіорило декілька слів). Так.
Об. – Так, все, тут (н/д). Ага. Тепер по нашим вопросам. <...>».
17 листопада 2022 року детективи НАБУ під час проведення обшуків у межах кримінального провадження № ____ від 28 липня 2022 року, зокрема у службовому кабінеті судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА6, вилучили грошові кошти в сумі 600 доларів США, які були заздалегідь ідентифіковані та напередодні вручалися заявнику у кримінальному провадженні ОСОБА4 для передачі як неправомірна вигода.
Після цього, 18 листопада 2022 року, суддя Томилко В.П. виніс постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА10, що діяв в інтересах ОСОБА11, залишив без задоволення, а постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 7 липня 2022 року, якою ОСОБА11 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, – без змін.
Зміст розмови, яка відбулася між суддею Томилком В.П. та адвокатом ОСОБА1, не вказує на те, що суддя Томилко В.П. зобов’язався ухвалити те чи інше рішення, проте може свідчити про позапроцесуальне спілкування з адвокатом ОСОБА1, який не є представником сторони у цій справі. Крім того, текст розмови підтверджує, що вказану справу адвокат ОСОБА1 та суддя Томилко В.П. обговорюють не вперше, оскільки суддя розумів, що це за справа, і його відповідь «ти ж казав на 10 (десяте)» свідчить про існуючу раніше домовленість щодо призначення справи до розгляду на певну дату.
Крім того, адвокат ОСОБА1, на думку скаржника, завуальовано натякав судді ОСОБА6 на кошти: «Два білети», які він отримав для вирішення вказаної справи.
Спілкуючись з особою, яка не була учасником провадження, суддя Томилко В.П. також, погодився на те, щоб переглянути такі матеріали в інтересах цієї особи, що, на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, виходить за межі побутового спілкування та не узгоджується із принципом незалежності судді.
З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що дії судді Томилка В.П., а саме: позапроцесуальне спілкування з адвокатом ОСОБА1 (про що свідчать протоколи проведення НСРД) щодо розгляду справи № 554/5538/22, слід кваліфікувати за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
Стислий виклад пояснень судді Томилка В.П. та показань свідків – суддів Москаленко В.В. та Крючко Н.І.
У письмових поясненнях суддя Томилко В.П. зазначив, що в кабінеті голови суду ОСОБА5 він перебував неодноразово, оскільки в апеляційному суді Полтавської області займав посаду секретаря судової палати з розгляду кримінальних справ, а в Полтавському апеляційному суді неодноразово виконував обов’язки голови суду, тому періодично зустрічався з головою суду ОСОБА5 з робочих питань.
Томилко В.П. зазначив, що 16 листопада 2022 року, перебував у кабінеті голови суду із службових питань, а не з метою отримання допомоги від голови суду щодо вирішення питання стосовно його сина, як зазначено у дисциплінарній скарзі.
Суддя Томилко В.П. зазначив, що працює в апеляційному суді у судовій палаті з розгляду кримінальних справ більше 20 років і не потребував допомоги як судді ОСОБА5, так і інших суддів. Водночас, коли ОСОБА5 не як голова суду, а як людина і батько запитав його щодо стану розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно його сина, він відповів не як суддя, а як батько батькові і як своєму другові.
Суддя Томилко В.П. наголосив, що розмова, яка відбулась між ним і ОСОБА5, – це не розмова суддів, а розмова батьків, під час якої він ділився своїми думками щодо поведінки свого сина і своєю позицією з приводу проходження ним процедури медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння і стосовно поведінки працівників поліції.
Крім того, суддя Томилко В.П. повідомив, що сказав неправду, а точніше збрехав ОСОБА5, що звертався до голови Ленінського районного суду міста Полтави (на той час) ОСОБА14 та судді цього самого суду ОСОБА15 про вирішення питання щодо свого сина.
Наголосив, що добре знав як голову суду, на той час ОСОБА14, так і всіх суддів, у тому числі ОСОБА15 і ОСОБА8, але до них не ходив і не спілкувався з ними стосовно комунікабельності судді ОСОБА9.
Щодо розмови в кабінеті ОСОБА5 за участю судді ОСОБА8 суддя Томилко В.П. підтвердив, що така розмова дійсно була, але він у цій розмові брав участь не як суддя, а як батько своєї дитини.
Зазначив також, що для захисту інтересів сина в адміністративній справі уклав договір з адвокатом ОСОБА1, але ОСОБА1 не повною мірою виконував свої обов’язки щодо захисту прав його сина – ОСОБА7, тому він розірвав з ним договір. Саме факт розірвання договору з адвокатом ОСОБА1 та повернення сплаченого адвокатського гонорару і було підставою перебування адвоката ОСОБА1 в його кабінеті 14 листопада 2022 року.
Водночас суддя Томилко В.П. зазначив, що не пам’ятає підстав та мотивів розмови з адвокатом ОСОБА1 щодо дати розгляду справи стосовно ОСОБА11, але зауважив, що відповідно до облікових даних системи «Д-3» Полтавського апеляційного суду адміністративні матеріали щодо ОСОБА11 надійшли до його провадження 19 серпня 2022 року. Вперше розгляд справи було призначено на 8 вересня 2022 року. Згодом розгляд справи призначено на 18 листопада 2022 року. Судові повідомлення на цю дату учасникам судового провадження надіслано 7 листопада 2022 року, тобто задовго до розмови з адвокатом ОСОБА1 14 листопада 2022 року.
Щодо розмови з адвокатом ОСОБА1 суддя Томилко В.П. зазначив таке: «Так, дійсно можливо я і допустив помилку і став співрозмовником з адвокатом ОСОБА1 з питання дати розгляду справи стосовно ОСОБА11, не перевіривши його повноважень у справі ОСОБА11, але знаючи, що у справі стосовно ОСОБА11 приймав участь адвокат ОСОБА3, який часто співпрацював разом з адвокатом ОСОБА1, я, подумавши про наявність таких повноважень, і відповів йому на запитання, але при цьому моя відповідь вже не мала будь-якого значення, так як дата розгляду справи щодо ОСОБА11 вже була давно визначена».
Щодо вилучених під час обшуку 17 листопада 2022 року грошових коштів суддя Томилко В.П. повідомив, що обшук проводився без санкції слідчого судді на підставі постанови детектива у зв’язку з його дружніми стосунками з головою суду ОСОБА5 і в нього було не вилучено, а він сам особисто надав детективам грошові кошти, і не в сумі 600 доларів США, а значно більшу суму.
Суддя Томилко В.П. також зазначив, що проведений 17 листопада 2022 року в його кабінеті обшук жодним чином не вплинув на ухвалення ним судового рішення у справі щодо притягнення ОСОБА11 до адміністративної відповідальності, як про це зазначив скаржник. В іншому випадку він би звернувся до Вищої ради правосуддя про тиск на нього з боку працівників НАБУ.
Крім того, суддя Томилко В.П. у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зазначив, що це не перший протокол, який складено щодо його сина за статтею 130 КУпАП, однак справи закриті у зв’язку з відсутністю складу правопорушення, оскільки огляд на стан сп’яніння не був проведений належним чином або не було складено актів медичних оглядів.
На запитання члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. (далі – доповідач), чи втручався він у діяльність суддів, які розглядали справи щодо його сина, суддя Томилко В.П. відповів, що він «ходив і питав про особу, не хотів виглядати, що нібито не може постояти за свого сина».
На запитання доповідача, чи була розмова з приводу того, щоб суддя ОСОБА8 подивилася адміністративну справу стосовно його сина, суддя Томилко В.П. не заперечував, що така розмова була, однак він особисто не просив, щоб хтось ознайомлювався з матеріалами справи.
На запитання доповідача, чи відповідають дійсності дані, що суддя ОСОБА5 просив ОСОБА8, щоб вона допомогла і вони про це не забудуть, суддя Томилко В.П. відповів, що такий запис є.
На запитання доповідача, чи дійсно його слова відповідають запису, де він повідомив, що син у день складання протоколу за статтею 130 КУпАП випив дві чи одну пляшку пива, суддя Томилко В.П. відповів, що він таке казав, але це зі слів його сина, який того дня розлучився, і в обід чи увечері випив пляшку пива.
На запитання доповідача, чи повинен був він повідомити Вищу раду правосуддя та Офіс Генерального прокурора, що суддя ОСОБА5 чинив тиск на суддів ОСОБА8 та ОСОБА9 щодо розгляду справи стосовно його сина, суддя Томилко В.П. відповів, що на той момент він вважав, що це була приватна бесіда, однак було прохання ОСОБА5, допомогти розглянути справу відповідно до закону, щоб ніякі сили не вплинули на це.
На запитання доповідача, що малося на увазі під час розмови з адвокатом ОСОБА1 щодо наявності в нього «Двох білетів», суддя Томилко В.П. відповів, що така розмова була, і він зрозумів, чому адвокат ОСОБА1 так сказав, однак у справі стояло не виконуюче питання, оскільки правопорушник визнавала, що перебувала у стані алкогольного сп’яніння.
У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 19 березня 2025 року свідок – суддя Рубіжанського міського суду Луганської області Москаленко В.В. (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави) – підтвердила, що в її провадженні перебували матеріали про притягнення ОСОБА7 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
На запитання доповідача, чи під час періоду, коли у провадженні судді Москаленко В.В. перебувала ця справа, колеги чи інші сторонні особи звертались до неї з приводу надання можливо якоїсь інформації щодо розгляду цієї справи, Москаленко В.В. повідомила: «Я не знайома з жодним із суддів Полтавського апеляційного суду. Ні одного суддю я не знаю. Суддю Томилка я бачу зараз перший раз, і про всі ці обставини я вже узнала від моїх колег, коли мені подзвонили з інших областей, а теж з мережі інтернет, коли було вже все описано«…» Точно так же суддя ОСОБА8 не підходила до мене, я не розумію, навіщо їй було підходити, дивитись, вона б не могла отримати від мене цю справу і навіщо, якщо у справі був адвокат і був доступ, могли особи, які є учасники справи, ознайомитись з матеріалами цієї справи«…» Я не знала, що це син судді Томилка, а як би і знала це, то це на результат справи ніяким чином не могло вплинути».
На запитання доповідача, де зберігалась ця адміністративна справа, Москаленко В.В. відповіла, що справа зберігалась у сейфі її секретаря. Крім неї та секретаря, ніхто доступу до справи не мав.
У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 19 березня 2025 року також взяла участь свідок – суддя Ленінського районного суду міста Полтави Крючко Н.І.
На прохання доповідача розповісти про обставини розмови, яка відбулася 16 листопада 2022 року між нею, суддями Томилком В.П., ОСОБА5, щодо обговорення адміністративної справи стосовно сина ОСОБА6, Крючко Н.І. повідомила: «Дійсно, 16 листопада 2022 року в телефонному режимі мене викликав голова апеляційного суду Полтавської області ОСОБА5. Зателефонував і сказав, що потрібно під’їхати, треба щось спитати. На той момент я виконувала обов’язки голови суду, адміністративні, і, з вашого дозволу, трішечки хочу повернути вас і нас в ті реалії«…» Це був складний період, це були блекаути, локдауни, це були віялові відключення світла і, ну для мене особисто, цей виклик був пов’язаний саме із такими робочими невідкладними питаннями. Більше ніякої інформації мені повідомлено не було. У зв’язку із чим, я так і вважала, що ну відповідна інформатика стосується службових питань«…» Я це пов’язала з якимись питаннями можливої евакуації суду«…» Я невідкладно поїхала, я поїхала до службового кабінету, це було десь приблизно обідня перерва. Відмовити я не могла, але ж коли я приїхала, і коли я побачила в кабінеті і ОСОБА6«…» мене це дуже здивувало, я не очікувала такої зустрічі двох чоловіків у кабінеті, і я, ну, я вже розуміла, що розмова буде якась не та«…» двері були відчинені в кабінет, я ще запитала, чи може хай будуть відчинені двері«…» «ні-ні-ні закривай, нас тут двоє». Я відповідала, що «Я боюсь», зачинила двері і присіла. Ну, після деяких фраз відносно мене як до жінки я зрозуміла про те, що вони перебувають у якомусь збудженому стані, можливо десь на підпитку, тому«…» ну, моя поведінка була і моє відчуття було зовсім інше. Коли одразу ОСОБА20 перейшов до розмови з приводу ОСОБА19, ну це мене взагалі поразило«…» я була не готова до цього питання, але ж я почала розуміти про що буде йти мова.. він одразу повідомив про суть цього питання, що там є адміністративний матеріал і про що я звичайно ж здогадалася, що на мене будуть впливати, для того щоб якимось чином я спілкувалась з ОСОБА19…».
Крючко Н.І. наголосила: «Я не погоджувалась, одразу, я одразу почала говорити, що є практика, якщо вони почали пояснювати обставини складання протоколу, можливо це описати в письмових поясненнях, чи є там адвокат, пишить абсолютно в тій процесуальній формі, яка передбачена. Є певна практика. Ні, це не влаштувало, я це розуміла, що ця моя відповідь їх не влаштувала, і вони шляхом вмовлянь, спонукань, таких вони«…» ну я вам трішки поясню про те, що ми з ОСОБА20, ми знайомі дуже давно. Я більше 20 років в Ленінському районному суді, він також більше, мабуть, уже 25 років на посаді судді Полтавської області. Він знає мене давно, оскільки я вже втретє обіймаю посаду голови суду. Тобто певні якісь характеристики мої він одразу знав, про те, що це не так буде просто зі мною і шляхом отих, так скажем, слабких місць, діти, борьба за справедливість, це ж син, та він не винуватий та розлучився, та потрібно допомогти».
Крючко Н.І. зазначила: «Ну, я зрозуміла, що в мене виходу другого немає, як обіцяти. Але ж я прекрасно розуміла, що вони це самі можуть зробити, але ж чомусь не роблять і зрозуміло, чому. Я про це здогадувалась і прекрасно розуміла і знала, що ну, певні розмови, з певними суддями, навіть на той момент, не маючи роздруківки цієї розмови, я прекрасно розуміла про стосунки ОСОБА5 з ОСОБА14, про стосунки з ОСОБА15«…» мама ОСОБА15 була суддею Полтавського апеляційного суду дуже тривалий час, ОСОБА16 і ОСОБА17 її рідна сестра, тому всі ці обставини. Ну, по перше, мені було дуже ще ж і неприємно до того, що мене просто в такий спосіб використовують. Запросили шляхом обману, аби сказав ОСОБА20, що ми там хочемо з Валентином Петровичем з тобою поспілкуватись.. Ну, я б не приїхала. Це зовсім інше питання».
Крючко Н.І. зазначила: «Про обставини цієї справи, про те, що вона знаходиться в Ленінському суді, я взагалі не знала на той момент, мені нічого не відомо було взагалі. Тому, ну, ви ж розумієте, про те, що вони послідовно намагалися довести свою мету до кінця. А метою було знайти суддю, якій підійде до ОСОБА9, тому нічого іншого у мене просто не було, і одночасно наголошувалося на відсутності матеріалів, відсутності диска. Ну, досвід уже ж значний професійний, тому я прекрасно розуміла, чого від мене добиваються. Я це сказала наперед, я перебивала співрозмовників, намагалась вивести тему взагалі на іншу побутову тему. Вони, скажемо так, на це не реагували, і вони продовжували на мене тиснути таким чином. Знаєте, як дотискати. Та ні, та ми і допоможемо, і тут все буде добре, і ми не забудемо».
Крючко Н.І. додала: «Ну і моя фраза з приводу того, що я знаю, що таке діти.».
Також Крючко Н.І. зауважила: «Мої дії носять самостійний характер, відокремлений від ОСОБА5 та від Томилка. Вони не пов’язані ні спільною участю, ні спільною домовленістю, ні спільною метою, ні будь-якою спільною зацікавленістю допомагати сину ОСОБА6. Ну, абсолютно не було і, звичайно ж, спільними наслідками, я відповідально заявляю про те, що я нікуди не ходила».
Крючко Н.І. наголосила, що: «Я одразу все це зрозуміла. Я вийшла з кабінета і поїхала на роботу».
Крім того, Крючко Н.І. зауважила: «Ніякого морального права і процесуально-виробничого ні у ОСОБА5, ні у Томилка мене викликати не було. Ніякого, ні в яких стосунках я з останніми не перебувала. Я жодним чином не спілкувалася з ними ніколи на такі теми, і мої слова може підтвердити те, що певні спецзасоби там стояли тривалий час і, я так розумію, з липня 2022 року, ну приблизно десь, до тих протоколів уже доступ до яких мені надано».
Суддя Крючко Н.І. також зазначила: «Я ніяким чином не телефонувала ОСОБА5, але він розраховував на те, бо він знає, що я відповідальна, те, що якщо я сказала, то, звичайно, що але ну я нічого не робила, я не телефонувала, я нікуди не підходила, я ніяким чином не цікавилася цією справою, ні перебігом, ні судовими засіданнями, абсолютно нічим. Тому однозначне було рішення, вийшовши з кабінету, просто забути цю ситуацію і працювати далі. Я поїхала одразу на робоче місце і продовжила розгляд судових справ».
Крючко Н.І. повідомила: «Більше не з ОСОБА19, ні з кимось іншим, я наголошую, я не спілкувалася».
На запитання доповідача чи спілкувалась вона із суддею ОСОБА9, і чи просила подивитися справу, суддя Крючко Н.І. відповіла: «Не спілкувалася жодним чином і нічого не прохала, по сьогоднішній день».
На запитання доповідача, чи запитували суддя ОСОБА5 або Томилко у неї про результати розмови, суддя Крючко Н.І. повідомила: «Ні, не запитували. Після тієї розмови телефонних дзвінків не було».
На запитання доповідача, чи під час розмов 16 листопада вони зверталися, щоб вона допомогла вирішити «питання по сину судді ОСОБА6», Крючко Н.І. повідомила: «Звичайно, це саме була ініціатива ОСОБА5. Ну, я вірно зрозуміла, що до мене. Да, щоб я саме, щоб саме я допомогла, розумієте, не хтось інший, саме це була я. Щоб я пішла до ОСОБА9. От я так для себе все це зрозуміла.»
На запитання доповідача, яка роль була судді Томилка Валентина Петровича під час цієї розмови, Крючко Н.І. повідомила: «Ну, знаєте, як я зрозуміла, вони знову ж таки, повернуся до того, що потрібно було на мене вплинути емоційно, психологічно. І от саме для того, що це ж нібито батько, от саме, оцей момент, я так вважаю, що це було саме для того, щоб, ну, дотиснути».
Доповідач запитав: «Тобто Ви зрозуміли, що це спільний тиск?», Крючко Н.І. відповіла: «Спільний тиск. Звичайно. Вони чередувалися і вони постійно на цьому наголошували, закінчував один, продовжував інший, оцими обставинами усими. Це саме для того, щоб от саме ці засоби і способи впливу на мене, то, щоб пожаліла – розлучилися, то щоб це ж син. От оцими отакими моментами».
На запитання доповідача, чи правильно він зрозумів, що Крючко Н.І. погодилися допомогти суддям Томилкіну, ОСОБА5 в зв’язку з їхнім психологічним тиском на неї, Крючко Н.І. відповіла: «Вірно. Саме так».
На повторне запитання доповідача, чи не вчиняла вона будь-яких дій щодо вирішення цього питання у цій справі, Крючко Н.І. наголосила: «Я запевняю, я, крім єдиного разу, коли повернувся матеріал, після Харківського апеляційного суду, після скасування постанови ОСОБА9, я резолюцію ставила. Оце єдиний момент, коли я брала ту справу в руки. Ніякого спілкування взагалі, ні з ким, навіть з іншими суддями, я не мала із цього приводу».
На запитання доповідача чи інші особи, адвокати, судді цікавилися у неї цією справою, Крючко Н.І. відповіла: «Не цікавилися. Мені не відомо було, взагалі, до цього. І після того не цікавилися…».
Висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Стосовно правил поведінки судді Консультативна рада європейських суддів (далі – КРЄС) вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку КРЄС № 3 (2002)).
Рішення, вчинки кожного судді впливають на формування суспільної думки про всю судову систему, на рівень довіри громадян до судів загалом. Кожен суддя має бути відповідальним, усіляко запобігати порушенням закону, з честю і гідністю нести високе звання судді.
Згідно з пунктом 21 Висновку № 3 (2002) КРЄС судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.
У пункті 12 Висновку № 1 (2001) КРЄС наголосила, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана». Отже, є тісний зв’язок між незалежністю та об’єктивною неупередженістю.
Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що принципи незалежності і безсторонності суду тісно взаємопов’язані між собою. Водночас ЄСПЛ на практиці керується тим, що концепція, закладена у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим, що зазвичай передбачає відсутність упередженості або суб’єктивного ставлення суду. Наявність безсторонності суду, на думку ЄСПЛ, може бути оцінена різноманітними способами, зокрема за суб’єктивним та об’єктивним критеріями (рішення ЄСПЛ у справах «П’єрсак проти Бельгії», §§ 28−32, «Мироненко і Мартиненко проти України», § 66).
Зокрема, за суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання конкретного судді в цій справі, а об’єктивний критерій визначається шляхом з’ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії», § 24). У світлі суб’єктивного критерію особиста упередженість судді має бути презумпцією доти, доки не з’являться докази на користь протилежного (рішення ЄСПЛ у справах «Гаусшильд проти Данії», § 47, «Ветштайн проти Швейцарії», § 42).
У контексті об’єктивного критерію слід визначати, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», §§ 52, 53).
Принцип безсторонності суду, безумовно, буде порушено у випадку наявності приватного інтересу судді у вирішенні справи (рішення ЄСПЛ у справах «Ланборгер проти Швеції», § 35, «Готрен та інші проти Франції», § 59).
Професійні, фінансові чи особисті відносини між суддею та учасником справи, представником учасника справи можуть викликати сумніви у безсторонності суду (рішення ЄСПЛ у справах «Пескадор Валеро проти Іспанії», § 27, «Токано та професорія Прометешті проти Молдови», § 31, «Мікаллеф проти Бельгії», § 102, «Ветштайн проти Швейцарії», § 47).
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі – Бангалорські принципи) довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.
Крім того, одним із принципів етичної поведінки суддів, закріплених у Бангалорських принципах, є дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм, які є невід’ємною частиною діяльності суддів.
Так, суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9 Бангалорських принципів).
У Коментарі до Бангалорських принципів зазначено, що не слід використовувати чи намагатись використовувати своє становище для здобуття будь-якої особистої вигоди чи привілейованого ставлення.
У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (у редакції, чинній на момент вчинення суддею дій), установлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною. Порушення правил етичної поведінки, встановлених цим Кодексом, не можуть самі по собі застосовуватися як підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та визначати ступінь їх вини.
Згідно з Кодексом суддівської етики в чинній редакції, затвердженим XX черговим з’їздом суддів України 18 вересня 2024 року, суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя (стаття 1). Суддя не має допускати позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками судового процесу у справі, що перебуває у його провадженні. Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників (стаття 14).
Суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв’язку, упередженості або впливу, але й вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли посиленню переконаності громадськості у доброчесності та неупередженості суду (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1 (у редакції, чинній на момент вчинення суддею дій)).
Законом не визначається поведінка, допущення якої порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, а також поняття «авторитет правосуддя» для визначення складу зазначеного дисциплінарного проступку. Такі поняття є оціночними і визначаються суб’єктивно залежно від характеру допущених суддею дій чи його бездіяльності та інших обставин конкретної ситуації, що стала предметом дисциплінарного провадження.
Поведінка судді Томилка В.П. під час спілкування 14 листопада 2022 року з адвокатом ОСОБА1, який не був учасником провадження, зводилася до позапроцесуального спілкування, що, своєю чергою, виходить за межі побутового спілкування та не узгоджується із завданнями судочинства, принципом незалежності судді, що свідчить про недотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя критично ставиться до пояснень судді Томилка В.П. про те, що розмова з адвокатом ОСОБА1 стосувалася питання розірвання договору щодо захисту прав його сина, оскільки із розмови 14 листопада 2022 року вбачається, що суддя Томилко В.П. чітко знав, про яку справу йдеться, оскільки вказував на дату її призначення до розгляду.
Позапроцесуальне спілкування судді Томилка В.П. та адвоката ОСОБА1 відбувалося 14 листопада 2022 року, що підтверджується копіями протоколів НСРД, дозволи на проведення яких було надано завчасно на підставі ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду, а також звукозаписом розмови, який надано НАБУ.
Що стосується розмови, яка відбулася 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА5 між суддями Полтавського апеляційного суду Томилком В.П., ОСОБА5 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА8 Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає таке.
Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126, 129 Конституції України, якими визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до пунктів 1, 2 Основоположних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32, 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та від 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь - якого боку і з будь-яких би то не було причин.
Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Цей загальновизнаний міжнародний принцип належним чином втілений в українському законодавстві.
Пунктом 22 розділу III Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи на 1098-му засіданні заступників міністрів 17 листопада 2010 року, встановлено, що принцип незалежності судової влади означає незалежність кожного судді при здійсненні ним функцій прийняття судових рішень. У процесі прийняття рішень судді мають бути незалежними та неупередженими, а також мати можливість діяти без будь-яких обмежень, впливу, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання будь-яких органів влади, зокрема внутрішніх органів судової влади. Ієрархічна організація судової влади не повинна підривати незалежність суддів.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що «незалежність суддів при розгляді конкретних судових справ має забезпечуватись і в самому суді. У зв’язку з цим неприпустимими є: непроцесуальний вплив на суддю з боку інших суддів, у тому числі тих, що обіймають адміністративні посади в судах; встановлення контролю за здійсненням судочинства суддею, виклик його до вищестоящих судів та вимагання звітів чи пояснень про розгляд конкретних справ; витребування від судді будь-якої інформації чи довідок про хід та перспективи розгляду справи, іншої інформації, яка може надаватися лише сторонам у справі та іншим особам, визначеним процесуальним законодавством, а також відомостей, які становлять таємницю нарадчої кімнати; прийняття суддею від будь-яких осіб та розгляд ним заяв, скарг, інших документів поза встановленим законом процесуальним порядком».
У Бангалорських принципах зазначено, що незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді.
У Коментарі до Бангалорських принципів зазначено, що основою принципу незалежності суддів є повна свобода судді у розгляді справ, які надходять до суду; жоден зовнішній суб’єкт – уряд, групи впливу, окремі особи чи навіть інший суддя – не можуть втручатися чи здійснювати спробу втручання у ведення суддею справи і прийняття по ній рішення.
Відповідно до пункту 1.4 Бангалорських принципів у випадках, коли рішення у справі має бути прийняте суддею одноособово, він діє незалежно від колег по суду.
З огляду на зазначені норми національного та міжнародного законодавства Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що під час виконання своїх обов’язків суддя не підпорядкований нікому. Суддя керується тільки законом та власною совістю й відповідає тільки перед ними. Будь-яка ієрархічна організація судової влади та будь-які відмінності за званням, чином (посадою) не повинні впливати на право судді вільно ухвалювати судові рішення без стороннього впливу та думки.
З копії протоколу проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 3 лютого 2023 року, яке здійснювалось на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л.І. від 26 жовтня 2022 року (містить позначку про розсекречення такого протоколу) вбачається, що в кабінеті судді ОСОБА5 відбулась розмова між суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА6, ОСОБА5 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА8, під час якої вказані особи в позапроцесуальний спосіб обговорювали можливість втручання у процес здійснення правосуддя суддею Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА9 (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави), у провадженні якої перебували матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності сина судді ОСОБА6 – ОСОБА7, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, з метою вплинути на ухвалення нею рішення щодо непритягнення ОСОБА7 до адміністративної відповідальності.
Установлені обставини в сукупності з розмовами судді Томилка В.П. та судді Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА12 свідчать про те, що ці розмови зводились до можливості позапроцесуального втручання в діяльність судді ОСОБА9.
Крім того, оцінюючи дії судді Томилка В.П. під час позапроцесуального спілкування з суддями ОСОБА5, ОСОБА8, адвокатом ОСОБА1, а також досліджуючи окремі матеріали кримінального провадження, зокрема копії протоколів про результати НСРД від 3 лютого 2023 року, від 8 грудня 2022 року Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує правові позиції Вищої ради правосуддя, висловлені в рішеннях Вищої ради правосуддя від 17 жовтня 2024 року № 3051/0/15-24, від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, від 1 квітня 2021 року № 759/0/15-21, від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24) згідно з якими: матеріали кримінального провадження можуть бути використані при вирішенні питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що не досліджує питання наявності або відсутності вини судді Томилка В.П. у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.
Рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який має право і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим паче дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.
Саме таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), у яких Велика Палата зазначила, що обов’язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.
Такий висновок зробила і Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія), яка 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, відповідно до пункту 53 якого: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».
Це засвідчує, що факти, які встановлені під час розслідування кримінального провадження, можуть і навіть повинні використовуватись для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини.
Надаючи оцінку поясненням судді Томилка В.П., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керується тим, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.
Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД, під час дисциплінарного провадження щодо судді, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 та № 9901/728/18 відповідно), від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20).
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що перевірила лише викладені в дисциплінарній скарзі НАБУ обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до суддів, та наявності в діях судді складу дисциплінарних проступків.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід’ємною складовою справедливого суду (стаття 5 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (у редакції, чинній на момент вчинення суддею дій)).
Суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику (стаття 6 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року в редакції, що діяла станом на момент вчинення суддею дій).
Як уже зазначалося, суддя Томилко В.П. пояснив, що 16 листопада 2022 року в кабінеті голови Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 відбулася розмова із суддею ОСОБА8, але він у цій розмові брав участь не як суддя, а як батько своєї дитини. Крім того, зазначив, що збрехав ОСОБА5, що звертався до голови Ленінського районного суду міста Полтави (на той час) ОСОБА14 та судді цього самого суду ОСОБА15.
Своєю чергою, факт розмови у справі, у якій порушується питання про притягнення до адміністративної відповідальності сина ОСОБА6, свідчить про факт порушення положень статті 126 Конституції України, в якій, зокрема, закріплено, що вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а також в особистому житті.
Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед оточуючих (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1 (у редакції, чинній на момент вчинення суддею дій)).
Зазначені обов’язки судді є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.
На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, постанова Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13).
За результатами розгляду дисциплінарної справи встановлено, що поведінка судді Томилка В.П. під час спілкування з адвокатом ОСОБА1, а також позапроцесуальне спілкування судді Томилка В.П. із суддями ОСОБА5 та ОСОБА8 з метою втрутитися в діяльність судді ОСОБА9 під час розгляду нею адміністративної справи стосовно ОСОБА7 щодо непритягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП свідчать про порушення суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Зазначені дії судді Томилка В.П. містять склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).
Надані та отримані в межах дисциплінарного провадження докази є чіткими та переконливими, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності.
Томилко В.П. як суддя з багаторічним професійним стажем обізнаний з установленими законом вимогами щодо стандартів етичної поведінки, покладеними на нього обов’язками судді.
З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Томилко В.П. умисно допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втрутився у процес здійснення правосуддя іншим суддею.
Пояснення судді Томилка В.П. не виправдовують його поведінки під час позапроцесуального спілкування з адвокатом ОСОБА1, а також із суддями ОСОБА5 та ОСОБА8 й намаганням втрутися в діяльність судді ОСОБА9.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зазначити, що доводи пояснень судді не спростовують вчинення суддею Томилком В.П. дисциплінарних проступків.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголошує, що законність використання дисциплінарним органом Вищої ради правосуддя протоколів проведення НСРД та матеріалів кримінального провадження № ____ від 28 липня 2022 року підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/16/24.
Вказаною постановою рішення Вищої ради правосуддя від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, яким до судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади, залишено без змін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду підтверджено факти вчинення дисциплінарних проступків суддею ОСОБА5 та правомірність його звільнення з посади за наслідками, у тому числі окремих матеріалів кримінального провадження № ____ від 28 липня 2022 року. Оскільки обставини дисциплінарної справи щодо судді Томилка В.П. є аналогічними обставинам дисциплінарної справи щодо судді Гальонкіна С.А., правова позиція, викладена в зазначеній постанові, підлягає застосуванню і в цьому випадку. Отже, притягнення судді Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності відповідає раніше сформованій судовій практиці та правовій визначеності.
Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Строк притягнення судді Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.
Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
У характеристиці, яку надав в. о. голови Полтавського апеляційного суду Драниця Ю.В. 14 серпня 2024 року, зазначено: «За період роботи суддя Томилко В.П. зарекомендував себе кваліфікованим спеціалістом, володіє фаховими знаннями та високим рівнем теоретичної підготовки, добре знає чинне законодавство і вірно застосовує його на практиці. Суддя Томилко В.П. ввічливий, тактовний, має високий рівень культури поведінки та спілкування з людьми, в колективі користується повагою та авторитетом, дотримується професійної етики, справедливості та неупередженості. За своїми діловими та моральними якостями суддя Томилко В.П. відповідає займаній посаді».
Відповідно до відомостей офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя суддя Полтавського апеляційного суду Томилко В.П. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнано допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
При цьому позитивна характеристика судді Томилка В.П. не змінює характеру допущених ним дисциплінарних проступків, які є істотними.
Урахувавши факти, установлені під час здійснення дисциплінарного провадження, та ступінь вини судді, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що поведінка судді Томилка В.П. відповідає поняттю істотний дисциплінарний проступок.
Таким чином, вирішуючи питання про притягнення судді Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує позитивну характеристику судді, стаж роботи на посаді судді, характер дисциплінарних проступків та обставини їх вчинення, ступінь вини судді, однак вважає, що допущення суддею відповідних дій підриває авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливає на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може здійснювати правосуддя іменем України.
З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за результатами розгляду дисциплінарної справи пропорційним та необхідним є застосування до судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Полтавського апеляційного суду Томилка Валерія Петровича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку та строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Ольга ПОПІКОВА
