Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., Мороза М.В., залученого члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя - доповідача Волкової А.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Тетяни Віталіївни стосовно судді Баштанського районного суду Миколаївської області Янчука Сергія Васильовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 27 січня 2025 року надійшла скарга Чижик Т.В. (№ Ч-444/4/7-25) стосовно судді Баштанського районного суду Миколаївської області Янчука С.В.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи від 27 січня 2025 року вказану дисциплінарну скаргу передано дисциплінарному інспектору Волковій А.М. для попередньої перевірки.
Стислий зміст дисциплінарної скарги
Скаргу Чижик Т.В. мотивує тим, що суддя Янчук С.В. за результатами розгляду справ про адміністративне правопорушення звільнив осіб від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), у зв’язку з малозначністю вчиненого правопорушення і обмежився усними зауваженнями. Всупереч вимогам статей 253, 280 КУпАП суддя Янчук С.В. у судових рішеннях не навів належних мотивів застосування приписів статті 22 КУпАП, у редакції, яка діяла до 17 березня 2021 року та втратила чинність станом на день ухвалення постанов у справах про адміністративні правопорушення № 468/732/23 та №468/382/22-п.
У зв’язку з викладеним скаржник просить притягнути суддю Янчука С.В. до дисциплінарної відповідальності на підставі підпункту «б» пункту 1, пунктів 3, 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Янчук Сергій Васильович Указом Президента України від 1 жовтня 2008 року № 882/2008 призначений на посаду судді Баштанського районного суду Миколаївської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України № 452-VІІ від 5 вересня 2013 року обраний на посаду судді Баштанського районного суду Миколаївської області безстроково.
Фактичні обставини, встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги
Справа про адміністративне правопорушення № 468/382/22-п (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105540170)
14 липня 2022 року суддя Баштанського районного суду Миколаївської області Янчук С.В. розглянув матеріали, що надійшли від Баштанського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області стосовно ОСОБА1.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 211510 12 травня 2022 року об 11:40 на вул. Ювілейна, 120 в місті Баштанка Баштанського району Миколаївської області водій ОСОБА1 керував транспортним засобом ВАЗ 210631, держаний номерний знак ____, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, невиразна мова). Водій на місці зупинки пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер», покази приладу після проходження склали 3,14 проміле, (тест № 1119), чим порушено вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила дорожнього руху). Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
Суддя Баштанського районного суду Миколаївської області Янчук С.В. постановою від 14 липня 2022 року закрив провадження у справі про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, оголосивши усне зауваження.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що суд вважав вину ОСОБА1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, доведеною повністю.
Водночас, взявши до уваги характер вчиненого правопорушення, яке не спричинило негативних наслідків, а також те, що ОСОБА1 до адміністративної відповідальності притягувався вперше та щиро розкаявся, суд вважав за можливе звільнити ОСОБА1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Справа про адміністративне правопорушення № 468/732/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113778869)
18 вересня 2023 року суддя Баштанського районного суду Миколаївської області Янчук С.В., розглянув адміністративний матеріал, який надійшов від Баштанського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області стосовно ОСОБА2.
Зі змісту постанови від 18 вересня 2023 року встановлено, що ОСОБА2 11 квітня 2023 року о 12:10 на вулиці Українська, 4, в м. Баштанка Миколаївської області керував транспортним засобом ВАЗ 2104, державний номерний знак ____, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови). У присутності двох свідків водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння за допомогою газоаналізатора алкотестера «Драгер» на місці зупинки, а також від проходження медичного огляду в медичному закладі на стан алкогольного сп’яніння в установленому законом порядку.
Суддя Баштанського районного суду Миколаївської області Янчук С.В. постановою від 18 вересня 2023 року закрив провадження у справі про притягнення ОСОБА2 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, оголосивши усне зауваження.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що суд вважав вину ОСОБА2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, доведеною повністю.
Водночас, взявши до уваги характер вчиненого правопорушення, яке не спричинило негативних наслідків, а також те, що ОСОБА2 до адміністративної відповідальності притягувався вперше та щиро розкаявся, суд вважав за можливе звільнити ОСОБА2 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Письмові пояснення на пропозицію дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя від 31 січня 2025 року суддя Янчук С.В. не надав.
Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Статтями 48, 56 Закону № 1402-VIII установлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права; суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Стаття 1 КУпАП визначає, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).
У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів, зокрема, зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів, і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування. Ефективна система правосуддя функціонує на благо широкого загалу суспільства, а не тільки тих осіб, справи яких розглядаються в суді.
Згідно з вимогами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено приміткою такого змісту: «Примітка. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 1222, 1224, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу».
У Пояснювальній записці до проєкту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі порушення у сфері безпеки дорожнього руху» зазначено, що необхідність прийняття законопроєкту обумовлена створенням безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров’я громадян, підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху з чітким визначенням правових санкцій за вчинені правопорушення, забезпечення належного рівня реалізації прийнятих рішень в адміністративних та кримінальних справах у сфері безпеки дорожнього руху, уточнення обов’язків водія і пасажира, а також деяких повноважень поліцейських. Водії нехтують правилами дорожнього руху та нормами чинного законодавства і досить часто керують транспортними засобами в нетверезому стані, перевищують установлену швидкість руху, що підтверджує вражаюча статистика кількості дорожньо-транспортних пригод, а також осіб, травмованих та загиблих унаслідок дорожньо-транспортних пригод. Незважаючи на суспільний резонанс, водії, які керують та вчиняють правопорушення в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, не завжди отримують належне адміністративне покарання, що, у свою чергу, призводить до небезпечного поширення в суспільстві думки, що керування в нетверезому стані не є чимось небезпечним та аморальним, а будь-які неприємності, які можуть виникнути у зв’язку з цим, легко вирішити. Міжнародний досвід забезпечення безпеки на дорогах свідчить, що одним з найпростіших і водночас найдієвіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог Правил дорожнього руху є запровадження системи ефективного покарання.
Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття не передбачає дискреції суду щодо визначення виду та розміру адміністративного стягнення.
Характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, а тому такі правопорушення загалом не є малозначними. Розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущим та має значний суспільний інтерес. Безпідставне звільнення таких правопорушників від відповідальності має вкрай негативні наслідки, оскільки формує у правопорушників відчуття безкарності, а у суспільства – недовіру до суду.
Станом на дату вчинення правопорушення у справах про адміністративні правопорушення № 468/732/23 (12 травня 2022 року) та № 468/382/22-п (11 квітня 2022 року) положення статті 22 КУпАП чітко та безальтернативно вказували на заборону їх застосування у разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Незважаючи на це, суддя Янчук С.В., розглядаючи справи про адміністративні правопорушення № 468/732/23 та № 468/382/22-п обмеження, визначені у примітці до статті 22 КУпАП, не застосував.
Враховуючи порушення суддею чітких та зрозумілих положень процесуального законодавства, які достатньо тривалий час підлягали застосуванню, можна виснувати, що встановлені обставини можуть свідчити про несумлінне виконання суддею Янчуком С.В. обов’язків судді під час розгляду справ про адміністративні правопорушення № 468/732/23 та № 468/382/22-п з урахуванням неодноразового застосування нечинних норм законодавства з метою звільнення правопорушників від відповідальності, враховуючи значну суспільну увагу до цієї категорії справ та сталу судову практику.
Безпідставне звільнення від покарання має наслідком невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З таким висновком також погодилася Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення Вищої ради правосуддя від 20 квітня 2021 року № 878/0/15-21 (постанова від 28 жовтня 2021 року у справі № 11-250сап21).
Так, негативні наслідки притаманні кожному протиправному діянню, водночас у разі кваліфікації діяння за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII допущене суддею порушення закону повинно призвести до негативних наслідків, які є істотними за своєю суттю.
Водночас, незастосування закону, а саме змін до статті 22 КУпАП, які забороняли застосовувати положення цієї статті до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, є грубим порушенням закону, що призвело до істотних негативних наслідків, які полягали в тому, що:
по-перше, особи, визнані винуватими у вчиненні адміністративного правопорушення, не понесли покарання, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а були безпідставно звільнені від адміністративної відповідальності за порушення, яке карається шляхом накладення адміністративних стягнень у виді штрафу і позбавлення спеціального права, та отримали лише усне зауваження судді. Безпідставне звільнення від покарання свідчить про невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Це формує у громадян відчуття безкарності та уникнення покарання за керування транспортним засобом у стані сп’яніння в разі можливого вчинення правопорушення у майбутньому;
по-друге, у державний бюджет не було сплачено штраф;
по-третє, безпідставне звільнення від покарання є грубим порушенням закону, що підриває авторитет правосуддя та довіру громадян до суду.
Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Волкової А.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Т.В. та додані до неї матеріали, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що наведені в дисциплінарній скарзі та встановлені фактичні обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Баштанського районного суду Миколаївської області Янчука С.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Водночас щодо наявності у діях судді Баштанського районного суду Миколаївської області Янчука С.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу), про які зазначає скаржник в дисциплінарній скарзі, необхідно зазначити, що охоплюючи етичні аспекти поведінки судді, цей дисциплінарний проступок не може тлумачитись як такий, що стосується питання оцінки правильності або неправильності застосування суддею норм матеріального і процесуального права під час здійснення правосуддя та ухвалення судових рішень (у тому числі через невиправдане розширення змісту «стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду»).
Позасудова поведінка судді, яка може містити ознаки дисциплінарного проступку за пунктом 3 частини першої Закону № 1402-VIII, пов'язана із вчиненням діянь, які мають ознаки інших правопорушень та/або демонстративного порушення норм суспільного співжиття чи загальноприйнятих правил поведінки (дрібне хуліганство, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тощо).
Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої Закону № 1402-VIII, можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об'єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.
Тобто суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов'язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.
За відсутності обставин, які свідчать, що дії судді під час виконання функцій правосуддя порочать звання судді й підривають авторитет правосуддя, а становлять лише порушення (істотне порушення) норм процесуального права, такі дії судді не можуть кваліфікуватись за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
Саме така правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24.
Всупереч вимогам пунктів 3, 4 частини другої статті 107 Закону № 1402-VIII дисциплінарна скарга Чижик Т.В. в цій частині не містить конкретних відомостей про наявність у поведінці судді Баштанського районного суду Миколаївської області Янчука С.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а також посилань на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.
Керуючись статтею 46 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII« Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 13.21 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Баштанського районного суду Миколаївської області Янчука Сергія Васильовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Микола МОРОЗ
Член Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
