Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – залученого з Першої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., Мельника О.П., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. у дисциплінарній справі стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Микитенка Віталія Михайловича,
встановила:
11 червня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. (вх. № Б-12/35/7-24), у якій вона повідомила про вчинення суддею Октябрського районного суду міста Полтави Микитенком В.М. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зазначаючи судові рішення, які можуть про це свідчити.
ПРОЦЕДУРА
- Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 11 червня 2024 року доповідачем у справі визначено члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.
- 25 вересня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Октябрського районного суду міста Полтави Микитенка В.М. про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від розгляду дисциплінарної скарги Буртник Х.В. стосовно нього.
- 2 жовтня 2024 року під час розгляду Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя питання про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. голоси членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, які брали участь у засіданні, розділилися порівну, у зв’язку із чим питання про відвід передано на розгляд Вищій раді правосуддя.
3 жовтня 2024 року Вища рада правосуддя за результатами розгляду заяви судді Микитенка В.М. про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. ухвалила рішення про відмову в задоволенні заяви про відвід (https://hcj.gov.ua/doc/doc/47669).
- 23 жовтня 2024 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою № 3098/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Микитенка В.М. (https://hcj.gov.ua/doc/doc/48090) у зв’язку з наявністю в діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не виявила в діях судді ознак, які могли б свідчити про вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
- Суддя Микитенко В.М. взяв участь в засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке відбулося 26 березня 2025 року, в режимі відеоконференції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗМІСТУ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ СКАРГИ
- Скаржниця повідомила, що суддя Микитенко В.М. постановою Октябрського районного суду міста Полтави від 17 червня 2021 року у справі № 554/5192/21, розглянувши справу стосовно притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 124, 122-4, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), закрив провадження у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Правопорушення, якого стосувалася ця справа, набуло певного резонансу в місцевих засобах масової інформації (далі – ЗМІ), оскільки стосувалося зухвалого порушення водієм Правил дорожнього руху, під час якого він зніс електроопору та покинув місце дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП).
Місцеве видання «Полтавщина» двічі розміщувало публікації, що стосувалися цього інциденту: «НА ВУЛИЦІ 23 ВЕРЕСНЯ ЛЕГКОВИК ЗБИВ ЕЛЕКТРООПОРУ ТА ПОЇХАВ З МІСЦЯ ДТП (ОНОВЛЕНО)» (https://poltava.to/news/61010); «СУД ЗАКРИВ СПРАВУ ЩОДО ВЛАСНИКА АВТОМОБІЛЯ, ЯКИЙ НА АЛМАЗНОМУ ЗНІС ЕЛЕКТРООПОРУ ТА ПОЇХАВ З МІСЦЯ ДТП» (https://poltava.to/news/61666).
- Як повідомляє скаржниця, 27 травня 2021 року, у день вчинення цього ДТП, у ЗМІ було поширено деякі фото- та відеоматеріали, які підтверджували вчинення правопорушення та навіть точні відомості про автомобіль і водія, що причетний до інциденту.
Попри це, суддя Микитенко В.М. дійшов висновку про непричетність водія до цього ДТП.
Скаржниця вважає, що в цьому випадку суддя Микитенко В.М. ухвалив постанову про закриття провадження у справі з мотивуванням, яке є вочевидь недостатнім і не відповідає фактичним обставинам, зроблене з однобокою та неналежною оцінкою доказів.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЯСНЕНЬ СУДДІ
- Суддя Микитенко В.М. заперечив вчинення ним дисциплінарного проступку та повідомив, що скаржниця, не будучи учасником процесу, вдалась до оскарження судового рішення у бік погіршення становища особи, яка притягалась до відповідальності, у непередбачений законом спосіб, що є неприпустимим у демократичному суспільстві.
На переконання судді Микитенка В.М., ухвалене ним рішення є законним, достатньо вмотивованим, викладеним чіткою і простою мовою, лаконічним і структурованим у світлі вимог Конституції України, Конвенції про захист прав та основоположних свобод, релевантних рішень Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) та КУпАП. Суддя зауважив на низькій наповненості матеріалів справи, а тому рішення ухвалив за конкретних обставин справи, з урахуванням межі судової дискреції та загальноприйнятої заборони для суду самостійного витребування додаткових доказів обвинувачення.
- На підтвердження належного мотивування суддя Микитенко В.М. цитує у своїх поясненнях рішення та зазначає, що розгляд справи відбувався відкрито в залі суду, із застосуванням відео- та звукозапису, за участю особи, що притягається до відповідальності, її захисника, а також свідків, які допитувались окремо один від одного.
Усім учасникам процесу роз’яснено їхні права та обов’язки, тобто, було дотримано вимоги статей 268 - 272 КУпАП. Було дотримано правила підсудності – за місцем вчинення інкримінованого правопорушення, та розумні строки розгляду справи.
- Під час допиту суддя Микитенко В.М. з’ясував анкетні дані свідків та зобов’язав їх дати правдиві показання. Показання свідки давали спочатку у вільній розповіді, потім суд надавав можливість учасникам процесу ставити запитання й сам їх ставив.
Показання, які дала безпосередньо суду особа, що притягалась до відповідальності, та чотири свідки, ніким (нічим) не спростовані, оцінені судом як такі, що узгоджувались між собою та не суперечили іншим матеріалам справи.
Суд вважав кількісну та якісну сукупність доказів вагомою і такою, що в розмінні прийнятного стандарту доказування «поза розумним сумнівом» не підтверджує факту керування ОСОБА1 транспортним засобом, а навпаки, вочевидь його спростовує.
- На думку судді Микитенка В.М., протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та неспростовним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення.
Отже, протоколи про адміністративні правопорушення в цій справі, оскільки вони складені не на місці вчинення правопорушення і не фіксували фактів перебування ОСОБА1 за кермом транспортного засобу, не мали безумовної доказової ваги, ніж коли такі факти фіксувались би безпосередньо на місці правопорушення.
У цих протоколах у графі «пояснення правопорушника» відсутні відомості про визнання (невизнання) ОСОБА1 своєї провини чи інших фактичних обставин справи, даних про свідків та потерпілих, а також щодо нанесення матеріальної шкоди кому-небудь та її грошового виміру.
- Як стверджує суддя Микитенко В.М., на одному із файлів, що були на оптичному диску, здалеку та під кутом видно момент наїзду автомобіля чорного кольору на опору, але взагалі не видно водія та державного номера автомобіля. Жодних відомостей про обставини (місце, час, спосіб) отримання цього відеозапису матеріали справи також не містять.
На інших відображено лише процедуру складання протоколів, коли працівники поліції прибули до ОСОБА1 додому за кілька годин після події. Останній не визнавав своєї провини в керуванні транспортним засобом у стані сп’яніння, скоєнні ДТП та залишенні місця події.
На думку судді, відеозаписи підпадають під визначення електронних доказів, проте були надані суду на оптичному диску (в неопечатаному конверті), у небезперервних фрагментарних копіях, не завірених електронним цифровим підписом уповноваженої особи чи особи, яка склала протокол, тому не були допущені судом як належні, допустимі та достовірні докази. Отже, усі представлені суду відомості були розглянуті судом на засадах змагальності сторін.
У своїх поясненнях суддя зауважує, що відеозаписи це не докази, а можливе джерело доказів. Докази - це певні фактичні дані.
- Суддя також повідомив, що надає перевагу фактам, які установлені безпосередньо в судовому засіданні. З цих міркувань суддя Микитенко В.М. вважав, що письмові пояснення, нададі ОСОБА1 відразу після ДТП, спростовуються усними поясненнями, які надані під час судового засідання.
Пояснення ОСОБА1 не були прийняті суддею, оскільки, на думку судді, ОСОБА1 давав їх під «диктовку» і відмовився від них у засіданні.
Суддя наголосив, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА1 власноручно зазначив, що своєї провини за частиною 1 статті 130 КУпАП не визнає.
- 25 березня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Микитенка В.М., у яких він повідомив, що показання свідків викладено у рішенні з достатньою повнотою, без зайвої деталізації, відображено сутнісну (змістовну) складову показань, що має значення для встановлення судом обставин, які підлягають доказуванню. Суддя вважає, що не повинен дослівно передавати пояснення свідків.
- Суддя вважає, що кількісна та якісна сукупність доказів була вагомою і такою, що у розумінні прийнятного стандарту доказування «поза розумним сумнівом» не підтверджувала факту керування ОСОБА1 транспортним засобом, а навпаки вочевидь його спростовувала.
На відеозаписах також не зафіксовано факту керування транспортним засобом, а тому у нього не було підстав для притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності.
Суддя не взяв до уваги відеозапис, на якому ОСОБА1 підтверджує факт керування транспортним засобом, оскільки запитання працівника поліції на відеозаписі було не конкретне (щодо місця, часу, обстановки та обставин) і ОСОБА1 не говорив, що в стані сп’яніння керував транспортним засобом, допустив ДТП та залишив місце ДТП.
Суддя Микитенко В.М. наголосив, що суд не вправі самостійно відшукувати докази обвинувачення.
- На думку судді, ОСОБА1 перебував у стані сп’яніння і йому перед цим не роз’яснялись його права, в тому числі право на свободу від самовикриття.
На переконання судді, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення має враховуватися положення статті 268 КУпАП, зокрема право на захист від самовикриття. Водночас, частиною 8 статті 95 КПК України, яка застосовна суддею за критеріями Енгеля, прямо визначено, що пояснення учасника кримінального провадження, отримане стороною провадження, не є джерелом доказів.
- Щодо потерпілих суддя пояснив, що у протоколах про адміністративні правопорушення не було жодної згадки про ПЕЗО «Міськсвітло» як учасника справ, що підлягав виклику. Тим більше у листі ПЕЗО «Міськсвітло» не було клопотання про виклик його представника в судове засідання.
З цих міркувань суддя не вважав за свій обов’язок викликати вказану особу в засідання та залучати її як потерпілу.
- Під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке відбулося 26 березня 2025 року, суддя Микитенко В.М. підтримав надані ним пояснення та заперечив вчинення ним дисциплінарного проступку.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ ПІД ЧАС ДИСЦИПЛІНАРНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
- Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення серії ААБ № 126512 від 27 травня 2021 року, ДПР18 № 192592 від 27 травня 2021 року та ДПР18 № 192591 від 27 травня 2021 року, 27 травня 2021 року приблизно о 14:15 ОСОБА1 на вулиці 23 Вересня в місті Полтава керував транспортним засобом «RENAULT MEGANE» в стані алкогольного сп’яніння, рухаючись у напрямку вулиці Г. Сталінграда, не вибрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки та здійснив наїзд на електроопору, після чого залишив місце ДТП.
- Момент наїзду на електроопору, яка впала на дорогу та фактично перекрила рух, був зафіксований очевидцями на відео. Тому ДТП мала суспільний резонанс, висвітлювалася у ЗМІ та стала предметом обговорення в соціальних мережах. Окрім посилань, які вказані скаржницею, під час дисциплінарного провадження в мережі Інтернет виявлено також інші публікації, які стосуються цієї події:
https://www.youtube.com/watch?v=p0cvbXNDuXs;
https://www.facebook.com/pvp.poltava/posts/1685811991606747;
https://www.facebook.com/pvp.poltava/videos/1685617074959572;
https://www.facebook.com/poltava.news/posts/4160862183973143.
Окремі коментарі громадян зводилися до того, що водію вдасться уникнути відповідальності, адже коли його знайдуть, він буде уже тверезим або йому вдасться «відкупитися».
- Через дві години після події поліцією на підставі даних автомобіля встановлено місце проживання його власника, яким виявився ОСОБА1, від нього отримано пояснення та складено протоколи про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4, частиною 1 статті 130 КУпАП.
- Із матеріалів справи № 554/5192/21, наданих на запит доповідача, вбачається, що під час складення протоколів ОСОБА1 власноручно надав письмові пояснення, які додано до цих протоколів, де чітко та недвозначно підтвердив, що керував транспортним засобом у стані сп’яніння, вчинив наїзд на електроопору та залишив місце ДТП.
- На відеозаписах, що також додані до матеріалів справи, зафіксовано спілкування поліцейських з ОСОБА1 під час складання протоколів щодо нього. На них ОСОБА1 підтверджує, що керував транспортним засобом та жодного разу не повідомляє, що за кермом була інша особа.
- Щодо стану сп’яніння, то у протоколі за статтею 130 КУпАП ОСОБА1. вказав, що «не згоден», хоча не заперечував щодо долучення до протоколу пояснень, у яких визнавав керування в нетверезому стані.
- З відеозапису DSJX3BI015_BI0015 (файл 20210527203126000324.mov) вбачається, що під час складання протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП ОСОБА1 не погоджувався з ним, оскільки поліція його «з хати витягнула, а не з машини». Поліцейський нагадав, що він покинув місце ДТП. У відповідь ОСОБА1. сказав: «покинув то я покинув, але ж ніхто не знає, у якому я стані був», на що поліцейський відповів: «Ви надавали пояснення, у поясненні чітко сказали, який був стан».
Водночас згідно з відеозаписом DSJX3BI015_BI0015 (файл 20210527203041000321.mov) ОСОБА1 у відповідь на запитання поліцейського підтверджує, що «їздив у стані сп’яніння для того, щоб придбати їжу».
- На відеозаписі DSJX3BI015_BI0024 (файл 20210527203704000334.mov) зафіксовано, як працівник поліції встановлює особу ОСОБА1 та пропонує йому пройти огляд на стан сп’яніння в Полтавському обласному наркодиспансері, на що ОСОБА1 добровільно погодився.
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 27 травня 2021 року, ОСОБА1 перебував у стані алкогольного сп’яніння.
- 17 червня 2021 року за результатами розгляду адміністративної справи № 554/5192/21 суддя Микитенко В.М. закрив провадження у справі за відсутності події та складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4, частиною 1 статті 130 КУпАП.
- У постанові Октябрського районного суду міста Полтави від 17 червня 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97737993) зазначено, що ОСОБА1 у судовому засіданні вину не визнав, відмовився від своїх попередніх пояснень та повідомив, що 27 травня 2021 року транспортним засобом керував не він, а його товариш ОСОБА3, який був тверезий та мав посвідчення водія.
- ОСОБА1 у судовому засіданні зачитав пояснення, що під час складання протоколу дійсно визнавав свою вину, підтверджував факти керування автомобілем у стані сп’яніння, зіткнення з електроопорою та залишення місця ДТП. Однак це були неправдиві пояснення, а насправді було все не так. Він дійсно був у стані алкогольного сп’яніння, а тому передав керування транспортним засобом ОСОБА3, який і спричинив ДТП.
- Згідно з технічним записом судового засідання суддя Микитенко В.М. не поставив ОСОБА1 жодного питання, у тому числі щодо причини кардинальної зміни його пояснень.
- За клопотанням представника ОСОБА1 адвоката ОСОБА4 у судовому засіданні відбувся допит 4 свідків, які є близькими родичами (тесть і син) та друзями ОСОБА1, показання яких детально описані у постанові суду.
- Cвідок ОСОБА3 у судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА1. передав йому право керування автомобілем «RENAULT MEGANE», на якому він на вулиці 23 Вересня в місті Полтаві потрапив у ДТП, зокрема, перед перехрестям він злякався іншого автомобіля, який виїхав на перехрестя, у зв’язку із чим він не впорався з керуванням, з’їхав з проїзної частини та допустив зіткнення з опорою. Після цього він поїхав з місця дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль залишив у дворі ОСОБА1 ОСОБА3 також повідомив, що був тверезий.
- Свідок ОСОБА5 (тесть ОСОБА1) пояснив, що ОСОБА3 повинен був їхати за пивом на прохання ОСОБА1, ОСОБА1 того дня був з ним, на автомобілі не їздив, а дорожньо-транспортну пригоду скоїв саме ОСОБА3.
- Свідок ОСОБА6 пояснив, що в кінці травня бачив, як ОСОБА1 «був з поліцією», проте не керував транспортним засобом, а стояв у своєму дворі. Суддя Микитенко В.М. також зазначив у постанові, що надалі останній розповів, що пив алкогольні напої і дав автомобіль ОСОБА3, який потрапив у ДТП.
Водночас після прослуховування технічного запису судового засідання від 17 червня 2021 року встановлено, що свідок ОСОБА6 нічого не казав про те, що ОСОБА1 передав автомобіль ОСОБА3.
Як і попередній свідок, ОСОБА6 також зауважив, що про події дізнався вже згодом, а бачив лише, як ОСОБА1 виходив «із поліцією» зі свого будинку.
- Свідок ОСОБА2 (син ОСОБА1) повідомив, що у вказаний день його батько ОСОБА1, був увесь час удома та випивав, потім пішов до діда – ОСОБА5, а коли повернувся, ліг спати, транспортним засобом не керував. Коли приїхала поліція батько був удома. Пізніше йому пояснив, що давав автомобіль ОСОБА3.
- Отже, матеріали, які були підставою для складання адміністративних протоколів, у тому числі власноручні пояснення ОСОБА1 та пояснення, надані представниками поліції, містили достатньо переконливі докази про вчинення ним правопорушень, однак повністю суперечили поясненням ОСОБА1 в суді та показанням свідків.
- За таких обставин суддя повинен був ретельно мотивувати, чому він бере до уваги одні докази та відхиляє інші.
- Суддя Микитенко В.М. у постанові від 17 червня 2021 року виснував, що протоколи про адміністративні правопорушення серії ААБ № 126512 від 27 травня 2021 року, ДПР18 № 192592 від 27 травня 2021 року та ДПР18 № 192591 від 27 травня 2021 року стосовно ОСОБА1 та додатки до них не містять жодних належних, допустимих і достовірних доказів керування ним транспортним засобом «RENAULT MEGANE» у стані алкогольного сп’яніння, скоєння ДТП та залишення місця ДТП.
Суддя визнав, що пояснення свідків доводять факт перебування ОСОБА1 перебував удома та передав автомобіль своєму товаришу ОСОБА3.
- Постанова взагалі не містить згадки про письмові пояснення ОСОБА1 від 27 травня 2021 року, у яких він чітко підтверджував, що був за кермом у стані сп’яніння, здійснив наїзд на електроопору та залишив місце ДТП. Суддя Микитенко В.М. проігнорував зазначений документ, та не мотивував, чому він не прийняв як доказ попри його важливе значення для встановлення дійсних обставин справи.
- Суддя Микитенко В.М. надав перевагу одним поясненням особи‑правопорушника перед іншими без будь-якого мотивування такого вибору за наявності обставин, які ставили під сумнів такі пояснення.
- У постанові від 17 червня 2021 року суддя Микитенко В.М. не наводить жодного мотивування стосовно відеозаписів, які містяться в матеріалах справи № 554/5192/21.
Матеріали судової справи № 554/5192/21 містять відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції та інші відеозаписи, на яких відображено момент скоєння ДТП, а також спілкування ОСОБА1 із працівниками поліції 27 травня 2021 року через короткий проміжок часу після скоєння ДТП.
Як убачається з відеозапису DSJX3BI015_BI0015 (файл 20210527203041000321.mov), на запитання працівника поліції чи їздив ОСОБА1 п’яним по місту останній повідомив, що «цілий день не їздив, а поїхав лише поїсти ріденького супу, бо в нього вдома не було чого їсти».
Вказаний відеозапис відтворено в судовому засіданні, яке відбулося 17 червня 2021 року, проте суддя Микитенко В.М. не зазначає про нього в постанові від 17 червня 2021 року.
- Отже, постанова судді Микитенка В.М. від 17 червня 2021 року не містить мотивування щодо надання переваг одним доказам над іншими, зокрема відеозаписам та власноручним поясненням над поясненнями, які надані під час судового розгляду.
- Наведені в поясненнях судді твердження щодо неналежності, недопустимості та недостовірності наявних відеозаписів жодним чином не відображені в постанові Октябрського районного суду міста Полтави від 17 червня 2021 року.
- Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що відповідно до постанови Октябрського районного суду міста Полтави від 25 травня 2020 року ОСОБА1 вже був позбавлений права керування транспортним засобом на підставі частини 1 статті 130 КУпАП у зв’язку з керуванням транспортним засобом у стані сп’яніння (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89925295).
До матеріалів справи № 554/5192/21 додано відео файл 20210527203210000326, на якому відображено процедуру оформлення постанови про притягнення ОСОБА1 до відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП у зв’язку з керуванням ОСОБА1 транспортним засобом, будучи позбавленим прав керування. Судді Микитенку В.М. мало бути відомо про цей факт.
- 20 вересня 2021 року (тобто через 3 місяці) ОСОБА1 звернувся до Октябрського районного суду міста Полтави з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа-інспектор патрульної поліції, Сторчак Едуард Станіславович, про скасування постанови ДП18 №784738 від 27 травня 2021 року за частиною 4 статті 126 КУпАП про накладення адміністративного стягнення в сумі 20 400 грн.
Справа № 554/9031/21 була розподілена судді Микитенку В.М.
- У постанові від 19 жовтня 2021 року за результатами розгляду справи № 554/9031/21 суддя Микитенко В.М. виснував, що строки звернення позивача до суду не пропущені, оскільки суду не надано допустимих та достовірних доказів отримання позивачем оскаржуваної постанови у строк більш ніж 10 днів до дня звернення до суду, зокрема на місці чи поштою від відповідача (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100474729).
- Суд скасував постанову ДП18 №784738 від 27 травня 2021 року про накладення на ОСОБА1 адміністративного стягнення за частиною 4 статті 126 КУпАП, а провадження справі про адміністративне правопорушення закрив.
В основу мотивування вказаного рішення суддя Микитенко В.М. поклав своє попереднє рішення від 17 червня 2021 року у справі № 554/5192/21.
Суд відзначив, що «відповідач не довів факту керування ОСОБА1 транспортним засобом 27.05.2021 року о 14.15 годин жодними доказами і такий факт спростовується рішенням суду, що набрало законної сили і є обов’язковим для виконання, тому й правомірність оскаржуваної постанови не доведена, відтак вона підлягає скасуванню, а провадження у справах закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.126 КУпАП».
- У цьому рішенні також відсутнє будь-яке обґрунтування причин відхилення судом письмових пояснень ОСОБА1, якими він визнавав факт керування транспортним засобом у стані сп’яніння та спричинення ДТП.
Це засвідчує, що суддя Микитенко В.М послідовно, без жодного мотивування відхиляв докази, які свідчили про вчинення ОСОБА1 правопорушення.
- У Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні рішення стосовно ОСОБА3, який за висновками суду спричинив ДТП. Таким чином, до адміністративної відповідальності за наїзд на електроопору ніхто не був притягнутий, матеріальні збитки, які спричинені ПЕЗО «Міськсвітло» пошкодженням електроопори та необхідністю її відновлення (лист ПЕЗО «Міськсвітло» від 8 червня 2021 року № 02.1‑13/220 вих., що наявний у матеріалах справи № 554/5192/21), не були відшкодовані.
ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ВИСНОВКУ
- Дисциплінарна палата не має права надавати власну оцінку та переоцінку доказам у справі. Предметом дослідження у дисциплінарному провадженні є лише наявність чи відсутність відповідної мотивації у судовому рішенні.
Вмотивованість, як одна з основних ознак законності судового рішення повинна бути наявна в усіх рішеннях, незалежно від виду та форми судочинства.
Водночас під час дисциплінарного провадження оцінюється поведінка судді стосовно того, чи суддя здійснив дії з метою дослідження доказів, чи належним чином мотивував прийняття чи відхилення аргументів сторін, а також чи не вчинив суддя дій, направлених на ігнорування доказів, які подані іншою стороною.
- Вища рада правосуддя в рішенні від 2 серпня 2021 року № 1728/2дп/15-21 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/504), як повідомила скаржниця, дійсно зазначала, що розгляду справ цієї категорії (щодо статті 130 КУпАП) виникає необхідність досконалого дослідження матеріалів справи, оцінки доказів та наведення мотивів, підстав ухвалення рішення, яке повинно бути обґрунтованим.
- Під час дисциплінарного провадження встановлено, що суддя Микитенко В.М. у постанові від 17 червня 2021 року взагалі не згадує про наявність пояснень ОСОБА1 та відеозаписів, які підтверджують вчинення ним правопорушення, та не мотивує, чому докази надані ним та залученими ним свідками, які перебувають у дружніх чи родинних відносинах з ОСОБА1, мають перевагу над доказами, отриманими поліцією під час складання протоколу.
- З мотивів постанови звичайна розсудлива людина, яка ознайомиться з її текстом, очевидно зробить висновок, що протоколи про адміністративну відповідальність були складені працівниками поліції за відсутності будь-яких доказів. Натомість матеріали справи свідчать про те, що такі докази були, однак відхилені судом без наведення будь-якої мотивації.
- Під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке відбулося 25 березня 2025 року, суддя Микитенко В.М. продемонстрував обізнаність, що основні аргументи сторін повинні піддаватися належній оцінці, яка має бути відображена в рішенні суду.
Суддя також повідомив, що більш важливими є ті факти, які безпосередньо отримані в судовому засіданні, і якби в рішенні не було відображено усних пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та свідків, то таке рішення, на його думку, було б дійсно невмотивованим.
Водночас суддя не вважає, що відсутність у рішенні мотивування щодо аргументів іншої сторони впливає на обґрунтованість (вмотивованість) рішення суду.
- Поняття належного мотивування також охоплюється точною та об’єктивною передачею фактів, які досліджувалися під час судового розгляду та установлені судом.
Належне мотивування має робити рішення переконливим, що має значення для досягнення цілей і завдань правосуддя. Мотив як фактор ухвалення того чи іншого рішення має безпосередньо залежати від правильної оцінки певної ситуації, що є результатом точної передачі фактів.
- У постанові від 9 вересня 2021 року у справі № 11-21сап21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що підстави дисциплінарної відповідальності судді, визначені у підпункті «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», стосуються судових рішень незалежно від того, за яким законом відбувається їхнє ухвалення, і чи є за цим законом у відповідному процесі поняття «сторона» та «суть спору». Подібний правовий висновок викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 11-90сап21.
Предметом проступку, який передбачено підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є не відсутність мотивування щодо будь-яких обставин, а саме мотивування щодо прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Тому суд повинен ретельно дослідити нові обставини справи та вивчити аргументи сторін.
Таку саму позицію зайняв і Верховний Суд у рішенні від 15 квітня 2021 року у справі 807/1689/14, установивши, що вмотивованість судового рішення визначається за такими критеріями: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.
- Аргументи – це думки, з допомогою яких доказують (обґрунтовують) істинність тези, тобто доказова інформація, відображена на матеріальному носії (Проблема подання вербальної інформації технічними засобами при розслідуванні економічних злочин / Салтевський М.В. / Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності. Харків, 1999. С ‑ 221).
З огляду на зазначене протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи є не просто доказами, а є аргументами, які сторона намагалася донести до відома суду.
- Разом із тим, усупереч вимогам статей 252, 280 КУпАП, у своїй постанові у справі № 554/5192/21 суддя Микитенко В.М. не наводить жодних мотивів щодо відхилення доказів, які подані Управлінням патрульної поліції в Полтавській області, не з’ясовує обставин стосовно події адміністративного правопорушення, спричиненої шкоди, обставин, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
- Під час розгляду справи № 554/5192/21 суддя Микитенко В.М. не наводить мотивів, з яких від дійшов висновку, що докази надані поліцією не містять жодної інформації про факти (подію) вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, суддя Микитенко В.М. не надавав відповідей на основні аргументи сторін, що доводить невмотивованість рішення суду.
- У поясненнях суддя Микитенко В.М. наголошує на тому, що протокол про адміністративне правопорушення є лише формою фіксації правопорушення.
Водночас у своєму рішенні від 17 червня 2021 року суддя зазначає про відсутність події адміністративного правопорушення, що не узгоджується з наявним доказом фіксації такої події – протоколом про адміністративне правопорушення.
Правовий статус протоколу про адміністративне правопорушення визначається, серед іншого статтею 251 КУпАП, згідно з якою протокол про адміністративне правопорушення є доказом на підтвердження наявності чи відсутності адміністративного правопорушення.
Відповідно до абзацу 1 статті 256 КУпАП саме в протоколі первино зазначаються відомості про місце та час вчинення адміністративного правопорушення.
Верховний Суд в постанові від 27 травня 2021 року (справа № 824/1164/18‑а) виснував, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред’явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з абзацом 2 статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
Отже, протоколом серії ААБ № 126512 від 27 травня 2021 року підтверджувалася наявність події адміністративного правопорушення, вказаний протокол був складений у чіткій відповідності до вимог КУпАП та підтверджував наявність події адміністративного правопорушення.
- У мотивувальній частині постанови від 17 червня 2021 року суддя Микитенко В.М. зазначає лише про відсутність доказів керування ОСОБА1 транспортним засобом.
Відповідь на питання, чи керувала особа транспортним засобом, відноситься до предмета дослідження об’єктивної сторони адміністративного правопорушення, а не до дослідження події.
Інкримінована ОСОБА1 стаття 125 КУпАП визначає адміністративне правопорушення з матеріальним складом, який проявляється в пошкодженні транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
- Із цих міркувань під час розгляду справи суд повинен надати оцінку не лише факту керування особою транспортним засобом, й дослідити подію, яка проявилася під час зіткнення з опорою лінії електропередач.
- Суддя Микитенко В.М. закрив провадження у справі № 554/5192/21 саме на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, який визначає, що закриття провадження можливе за сукупності двох умов: 1) відсутність події, 2) склад адміністративного правопорушення.
У постанові від 17 червня 2021 року суддя Микитенко В.М. не мотивує, чому саме він вважає, що відсутня подія адміністративного правопорушення.
Водночас у поясненнях суддя Микитенко В.М. підтвердив, що матеріали справи містили відозапис, на якому, як зазначає суддя, здалеку та під кутом видно момент наїзду автомобіля чорного кольору на опору, але взагалі не видно водія та державного номера автомобіля.
Отже, попри те, що матеріали справи містили докази на підтвердження події, суддя жодним чином не мотивує, чому він вважає, що подія взагалі відсутня.
- Під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке відбулося 26 березня 2025 року, суддя Микитенко В.М. додатково пояснив, що відсутність мотивування щодо події зумовлена тим, що чинний КУпАП дає підстави для закриття провадження виключно за наявності події і складу адміністративного правопорушення, а тому суддя позбавлений можливості закрити провадження лише на підставі відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення. Водночас суддя не надав належних пояснень, чому ним не надано мотивування стосовно такого правозастосування та самої події адміністративного правопорушення.
Ураховуючи приписи статті 251 КУпАП, суддя Микитенко В.М., якщо він вважав, що відеозапис є неналежним доказом, мав би мотивувати, чому він дійшов висновку про відсутність події, зокрема вказавши про неналежність доказів.
Під час дисциплінарного провадження не може надаватися оцінка доказам, оскільки це виключна дискреція суду, проте наявність чи відсутність у рішенні суду мотивування щодо певних обов’язкових умов застосування норми права, зокрема пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, становить предмет дослідження саме дисциплінарного провадження.
Під час дисциплінарного провадження встановлено, що суддя Микитенко В.М. не наводить у постанові від 17 червня 2021 року жодних доводів на спростування наявності події адміністративного правопорушення, навпаки, свідомо не зазначає доказів, які з точки зору звичайної розсудливої людини можуть свідчити про наявність такої події.
- На думку Вищої ради правосуддя, відсутність мотивування у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП свідчить про наявність ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (рішення від 5 грудня 2023 року у справі № 1179/0/15-23).
Суддя має відповідати на законні очікування громадян чітко вмотивованими рішеннями (Висновок № 25 (2022) Консультативної ради європейських суддів Про свободу вираження поглядів суддів).
- У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини.
Свобода національних судів у сфері оцінки доказів не повинна сприйматися як дозвіл на свавільне поводження з доводами сторін. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх, без винятку, доказів і доводів якраз для того, щоб визначити з них ті, що обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття.
Суддя Микитенко В.М. під час розгляду справи № 554/5192/21 проігнорував аргументи Управління патрульної поліції в Полтавській області та жодним чином не мотивував, чому він їх відхиляє, незважаючи на те, що такі аргументи містили відеозаписи події, власноручні пояснення та ведеозаписи особи-правопорушника, з яких убачається, що він підтвердив факт керування транспортним засобом у стані сп’яніння та пошкодження опори лінії електропередачі.
- ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях.
У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) ЄСПЛ нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
- Палата прийшла до висновку, що суддя не дотримався наведених норм законодавства та стандартів щодо мотивування Постанови від 17 червня 2021 року у справі № 554/5192/21, а пояснення судді не спростовують факту відсутності мотивів відхилення доказів вини ОСОБА1 у цій постанові.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ ПОВИННІ БУТИ ВРАХОВАНІ ПІД ЧАС ОБРАННЯ ВИДУ ДИСЦИПЛІНАРНОГО СТЯГНЕННЯ
- Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
- 13 травня 2008 року Микитенко В.М. призначений на посаду судді та понад 16 років здійснює правосуддя, обирався на адміністративні посади й делегатом XII з’їзду суддів України.
Відповідно до характеристики суддя Микитенко В.М. у колективі користується авторитетом. Порушень трудової дисципліни не допускає. Під час спілкування уважний, тактовний та доброзичливий. Критику сприймає вірно. Вільно володіє державною мовою. Юридично грамотно складає процесуальні документи у справах, що перебувають у його провадженні.
Колектив суду характеризує Микитенка В.М. винятково позитивно.
- Суддя Микитенко В.М. до дисциплінарної відповідальності не притягався.
- Обставини справи та наявні докази свідчать про те, що суддя Микитенко В.М. діяв умисно, вчиняючи дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Доказом умислу є те, що суддя навіть після ознайомлення з доданими до протоколів поясненнями, відеозаписами, на яких чітко зафіксовано подію, та визнання ОСОБА1 своєї вини вирішив не вказувати у своєму рішенні про ці докази.
За таких обставин суддівська помилка чи інші форми вини, окрім умислу, виключаються. Наявність вини у формі умислу має враховуватися під час обрання для судді виду покарання як більш суворого.
Під час встановлення ознак дисциплінарного правопорушення та визначення виду покарання прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу, недбалості або неправомірного впливу.
Помилка є добросовісною, якщо суддя, діючи незалежно, безсторонньо та сумлінно, з належним ставленням до своїх обов’язків та дотриманням прав учасників справи встановив та врахував усі вагомі для справи фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, належно оцінив докази, правильно визначив та тлумачив закон, що підлягає застосуванню, у спосіб, що очевидно не суперечить матеріалам справи і сталій судовій практиці, переконливо мотивував свої висновки, але припустився помилки, яка не була кричущою, очевидною й однозначною для кваліфікованого судді або вочевидь зумовлена дією об’єктивних обставин у конкретній ситуації (обставини непереборної сили, надмірне навантаження, стан здоров’я, значні обмеження в часі, технічний збій тощо).
Важливими також є подальші дії судді, спрямовані на усунення чи недопущення такої помилки в майбутньому, визнання такої помилки, відсутність намагань її приховати, надання вичерпних, несуперечливих і логічних пояснень, що базуються на дійсних обставинах справи, без маніпуляцій та викривлень законодавства і фактів, які виключають інші (недобросовісні) причини помилки.
Пояснення судді та ретельний опис обставин, що свідчать на користь ОСОБА1, вказують на те, що він усвідомлював важливість належного мотивування постанови, а відсутність таких мотивів є істотним порушенням. Тому таку помилку не можна вважати добросовісною.
Водночас відсутність не лише будь-яких мотивів про відхилення доказів на підтвердження вини ОСОБА1, а й самої згадки про такі докази вказує на умисність таких дій.
Важливою є й подальша поведінка судді. Зокрема, в іншому рішенні від 19 жовтня 2021 року за результатами розгляду пов’язаної з цією справи № 554/9031/21 (скасування постанови про притягнення ОСОБА1 до відповідальності за керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування) суддя також не навів жодних аргументів поліції та мотивів їх відхилення.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ДИСЦИПЛІНАРНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
- Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що під час дисциплінарного провадження встановлено чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність у діях судді Микитенка В.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
- Ураховуючи встановлені обставини, характер дисциплінарного проступку, наслідки, особу судді, ступінь його вини, надані суддею пояснення, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що пропорційним (адекватним) і співмірним видом дисциплінарного стягнення, яке необхідно застосувати до судді Микитенка В.М., буде попередження.
З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Октябрського районного суду міста Полтави Микитенка Віталія Михайловича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене скаржником і суддею до Вищої ради правосуддя в порядку та строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя – залучений
із Першої Дисциплінарної палати
член Вищої ради правосуддя
Члени Другої
Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Олексій МЕЛЬНИК