Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Ковбій О.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Буртник Христини Василівни стосовно судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана Сергія Михайловича,
встановила:
16 жовтня 2024 року до Вищої ради правосуддя (вх. № Б-4321/9/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. стосовно судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. під час здійснення правосуддя у справах № 173/1465/23, № 173/412/24.
Стислий зміст обставин, викладених у дисциплінарній скарзі
Скаржниця зазначила, що з рішення Вищої ради правосуддя від 3 червня 2024 року № 1680/0/15-24 про часткове задоволення клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності (https://hcj.gov.ua/doc/doc/45826, https://youtu.be/yDbbb5UKiD4) їй стали відомі обставини кримінального провадження від 3 липня 2023 року стосовно судді ОСОБА1.
Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ) підозрює суддю ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України), а саме одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та для третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади.
За версією слідства, 29 травня 2023 року слідчий суддя ОСОБА1 задовольнив клопотання слідчого та наклав арешт на автомобіль марки «FAW», модель, вантажний самоскид та колоди деревини у кримінальному провадженні № ____ від 23 травня 2023 року (справа № 173/1465/23, провадження № 1-кс/173/318/2023, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111204751).
6 лютого 2024 року слідчий суддя Бурхан С.М. задовольнив клопотання слідчого та наклав арешт на автомобіль «Renault» і причіп у кримінальному провадженні № ____ від 3 лютого 2024 року (справа № 173/412/24, провадження № 1-кс/173/105/2024, https://reyestr.court.gov.ua/Review/116905424).
Після цього, усвідомлюючи можливість скасувати накладені ним арешти, слідчий суддя ОСОБА1, за версією слідства, вступив у злочинну змову з ОСОБА2 щодо одержання неправомірної вигоди від ОСОБА3 та ОСОБА4 за зняття арештів з автомобілів «FAW», Renault, деревини та причепа.
Зокрема, 11 лютого 2024 року ОСОБА2 зателефонував ОСОБА4, повідомив що йому відомо про накладення арешту на автомобіль «Renault», а також проте , що скасувати арешт на зазначене майно можна за умови надання судді ОСОБА1 неправомірної вигоди в розмірі близько 1500 – 2000 доларів США, та з метою створення формальних підстав для скасування арешту на майно необхідно подати до суду відповідне клопотання.
Надалі суддя ОСОБА1 погодив із ОСОБА2 розмір неправомірної вигоди за зняття арешту з майна (автомобілі «FAW» і «Renault», деревина та причоп) у сумі 2500 доларів США.
11 квітня 2024 року ОСОБА2 повідомив ОСОБА4, що він за надання судді ОСОБА1 неправомірної вигоди в розмірі 2500 доларів США скасує арешти.
12 квітня 2024 року ОСОБА3 та ОСОБА2 за попередньою домовленістю приїхали до місця проживання ОСОБА2, де він отримав від них грошові кошти в сумі 2500 доларів США для подальшого передання частини цих грошових коштів судді ОСОБА1, а також проєкт клопотання про скасування арешту на автомобіль «FAW» та деревину.
13 квітня 2024 року суддя ОСОБА1 приїхав до місця проживання ОСОБА2 та отримав від нього частину неправомірної вигоди, ознайомився з текстом проєкту клопотання про скасування арешту, дав вказівки щодо коригування тексту клопотання, а також наголосив на необхідності подати таке клопотання наступного дня та обов’язково прибути на засідання, відомості про дату та час якого надійдуть у смс-повідомленні. Далі ОСОБА2 надіслав ОСОБА4 фото сторінок проєкту клопотання з рукописними написами фрагментів тексту, що підлягали виправленню, а також повідомив про обов’язкову участь заявника в розгляді клопотання в суді.
23 квітня 2024 року суддя Бурхан С.М. розглянув клопотання про скасування арешту на автомобіль «FAW» та деревину, а також клопотання про скасування арешту на автомобіль «Renault» та причіп, подані до суду у зв’язку з домовленістю про їх задоволення в разі надання неправомірної вигоди за пособництва ОСОБА2, задовольнив зазначені клопотання та скасував арешт на автомобіль «FAW» і деревину, а також автомобіль «Renault» та причіп.
29 квітня 2024 року судді ОСОБА1 повідомлено про підозру.
Вища ради правосуддя рішенням від 3 червня 2024 року № 1608/0/15-24 тимчасово, до 29 червня 2024 року, відсторонила суддю Бурхана С.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. звертає увагу, що відповідно до встановленої правоохоронними органами інформації суддя ОСОБА1 узгодив із ОСОБА2 розмір неправомірної вигоди в сумі 2500 доларів США за зняття арешту з майна. Нібито сам був ініціатором надання такої неправомірної вигоди, а також отримав кошти від ОСОБА2 і консультував його щодо правильного оформлення клопотання про зняття арешту з майна, тобто здійснював позапроцесуальне спілкування.
Такі дії судді, зазначає скаржниця, порушують етичні стандарти поведінки судді, а також через їх суспільну небезпечність віднесені законодавцем до злочину. Обставини, викладені в дисциплінарній скарзі, становлять суспільний інтерес про них неодноразово повідомляли в медіа.
Процедура розгляду дисциплінарної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 16 жовтня 2024 року дисциплінарну скаргу Буртник Х.В. передано для проведення попередньої перевірки члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселку Р.А.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 30 жовтня 2024 року № 3172/2дп/15-24 відкрила стосовно судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. дисциплінарну справу за наявними у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).
Розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя відбувся 20 листопада 2024 року, 4, 18 грудня 2024 року, 15, 29 січня 2025 року, 19 лютого 2025 року, 12 березня 2025 року.
У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 20 листопада 2024 року суддя Бурхан С.М. та скаржниця Буртник Х.В. не прибули. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглянула повідомлення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. про відкладення розгляду справи у зв’язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні. Крім того, розглянуто заяву судді Бурхана С.М. про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від участі в розгляді цієї дисциплінарної справи. За результатами розгляду заяви судді Бурхана С.М. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в задоволенні відводу відмовила. Задоволено клопотання про відкладення розгляду справи.
4 грудня 2024 року в засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя прибув представник судді Бурхана С.М. – адвокат Черкашин І.В., суддя Бурхан С.М. та скаржниця Буртник Х.В. не прибули.
Адвокат Черкашин І.В. у засіданні заявив клопотання про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від участі в розгляді дисциплінарної справи та з метою запобігання розголошенню відомостей досудового розслідування невстановленому колу осіб у двох кримінальних провадженнях просив здійснювати розгляд дисциплінарної справи в закритому засіданні.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відмовила в задоволенні заяви та клопотання. Розгляд дисциплінарної справи здійснено у відкритому засіданні.
Під час засідання член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлаков С.Ю. вніс пропозицію про зупинення розгляду дисциплінарної справи до моменту надходження обвинувального акта та доказів від органів досудового розслідування. Однак Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відхилила зазначену пропозицію. Після цього член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. запропонував ухвалити рішення про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. За цю пропозицію проголосували 2 члени Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, проти – 2, отже, розгляд дисциплінарної справи було відкладено.
У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 18 грудня 2024 року прибули представники судді Бурхана С.М. – адвокати Черкашин І.В., Горбатенко Я.О., суддя Бурхан С.М. та скаржниця Буртник Х.В. не прибули.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя задовольнила клопотання представників судді Бурхана С.М. – адвокатів Черкашина І.В., Горбатенка Я.О. про відкладення розгляду дисциплінарної справи для надання можливості ознайомитись із додатковими матеріалами справи.
15 січня 2025 року в засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя прибув представник судді Бурхана С.М. – адвокат Черкашин І.В., суддя Бурхан С.М. та скаржниця Буртник Х.В. не прибули. Суддя Бурхан С.М. листом від 14 січня 2025 року (вх. № 1961/0/6-25) просив Вищу раду правосуддя розглянути справу за його відсутності внаслідок стану здоров’я.
Адвокат Черкашин І.В. у зазначеному засіданні заявив клопотання про відвід членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. та Ковбій О.В. від участі в розгляді дисциплінарної справи.
У задоволенні цих клопотань Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відмовила.
Розгляд дисциплінарної справи здійснено у відкритому засіданні. Однак за результатами голосування ні пропозиція члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю. про зупинення розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. до набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадженні, ні пропозиція члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади не були прийняті, оскільки під час голосування голоси членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя розподілилися порівну: 2 – за, 2 – проти, отже розгляд дисциплінарної справи було відкладено.
29 січня 2025 року в засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя прибув представник судді Бурхана С.М. – адвокат Черкашин І.В., суддя Бурхан С.М. та скаржниця Буртник Х.В. не прибули.
Адвокат Черкашин І.В. у засіданні заявив клопотання про відвід доповідачу – члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселку Р.А.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не ухвалила рішення щодо заявленого клопотання адвоката Черкашина І.В., оскільки під час голосування голоси членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя розподілилися порівну: 2 – за, 2 – проти. Заяву про відвід вирішено передати на розгляд Вищої ради правосуддя.
Вища рада правосуддя ухвалою від 6 лютого 2025 року № 196/0/15-25 відмовила в задоволенні заяви та доповнення до неї представника судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. – адвоката Черкашина І.В., про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М., відкритої за скаргою Буртник Х.В.
19 лютого 2025 року в засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя прибув представник судді Бурхана С.М. – адвокат Черкашин І.В., суддя Бурхан С.М. та скаржниця Буртник Х.В. не прибули.
У зазначеному засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя представник судді Бурхана С.М. – адвокат Черкашин І.В., надав додаткові пояснення, зауважив, що строк розгляду дисциплінарної справи закінчився ще 29 січня 2025 року, запропонував закрити дисциплінарне провадження стосовно судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М.
Член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. запропонував членам Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя притягнути суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Оскільки члени Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не підтримали зазначену пропозицію (2 – за, 2 – проти), розгляд дисциплінарної справи було відкладено.
12 березня 2025 року в засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя прибули представники судді Бурхана С.М. – адвокати Черкашин І.В., Горбатенко Я.О., суддя Бурхан С.М. та скаржниця Буртник Х.В. не прибули.
У зазначеному засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя представники судді Бурхана С.М. – адвокати Горбатенко Я.О., Черкашин І.В., зазначили, що відомості, отримані в результаті записів негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД), викликають сумнів, що розмови, які містяться на записах, можуть мати ознаки монтажу, а отже розгляд дисциплінарної справи необхідно відкласти.
Адвокат Черкашин І.В. зазначив, що відкритих матеріалах, які надані стороні захисту для ознайомлення, містять висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (далі – ДНДЕКЦ МВС України) від 20 січня 2025 року № ВС-19/70494-В3, який відсутній у матеріалах дисциплінарного провадження. У пункті 3 вказаного висновку зазначено, «що питання виявлення ознак монтування на відеофонограмах файлів з назвами: «14.04.2024 (2) mp4», що містяться на карті пам’яті micro SD Kingston 16 GB, інв. № 677т/2024 від 30.03.2024, – вирішити не можливо, оскільки на судову експертизу не надавався оригінальний пристрій відео-, звукозапису з додатковим обладнанням та відповідним програмним забезпеченням, за допомогою яких були створені вищезазначені досліджувані відеофонограми наданому на експертизу носії інформації».
Оскільки сторона захисту заявила клопотання про необхідність витребувати та бажання долучити до матеріалів дисциплінарної справи копію висновку експерта, на який посилався адвокат Черкашин І.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя задовольнила клопотання сторони захисту та оголосила перерву в розгляді дисциплінарного провадження.
Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 2 квітня 2025 року, до проєкту порядку денного якого внесено питання про розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М., відкритої за скаргою Буртник Х.В., суддя Бурхан С.М., його представники – адвокати Черкашин І.В., Горбатенко Я.О. та скаржниця Буртник Х.В. повідомлені своєчасно й у належний спосіб, у порядку та строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Крім того, повідомлення про засідання дисциплінарного органу розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 2 квітня 2025 року прибули представники судді Бурхана С.М. – адвокати Черкашин І.В., Горбатенко Я.О., суддя Бурхан С.М. та скаржниця Буртник Х.В. не прибули.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., дослідивши матеріали дисциплінарної справи із застосуванням стандарту доказування, визначеного положеннями частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М до дисциплінарної відповідальності з огляду на такі обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи.
Обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи
НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 13 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, щодо одержання неправомірної вигоди головою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА1 за пособництва ОСОБА2 за ухвалення рішень про скасування арешту на майно у кримінальних провадженнях.
29 квітня 2024 року заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О.В. склав письмове повідомлення про підозру судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, яке того самого дня вручено ОСОБА1.
Із ухвал Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року (справа № 173/1465/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111204751), 6 лютого 2024 року (справа № 173/412/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/116905424) та з копій матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 13 липня 2023 року вбачається, що 23 травня 2023 року на автодорозі Н-08 (Бориспіль – Дніпро – Запоріжжя) між селом Бородаївка та селом Правобережне Кам’янського району Дніпропетровської області працівники поліції зупинили автомобіль марки «FAW», модель СА 3252Р2КТ1А1, державний номерний знак ____, який перевозив 15 кубічних метрів колод деревини. Автомобіль «FAW» перебував у користуванні ОСОБА5 та ОСОБА6, а власник деревини – фізична особа під підприємець ОСОБА3.
За результатами проведеного огляду працівники поліції вилучили автомобіль «FAW» та деревину; розпочато кримінальне провадження № ____ за частиною першою статті 246 КК України (незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу).
25 травня 2023 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого, погоджене із процесуальним керівником, про арешт майна – автомобіля «FAW» та деревини – у кримінальному провадженні № ____ від 23 травня 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України.
Слідчий суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхан С.М. ухвалою від 29 травня 2023 року задовольнив клопотання слідчого та наклав арешт, заборону розпоряджатися та користуватися автомобілем «FAW» і деревиною (судова справа № 173/1465/23, провадження № 1-кс/173/318/2023).
Не погодившись із ухваленим слідчим суддею рішенням, ОСОБА5 та ОСОБА3 оскаржили його до Дніпровського апеляційного суду.
Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду ухвалою від 19 червня 2023 року апеляційну скаргу залишила без задоволення, а рішення слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. – без змін.
За версією, слідства 23 червня 2023 року ОСОБА2 засобами телефонного зв’язку повідомив ОСОБА3, що йому відомо про накладення арешту на автомобіль «FAW» і деревину та що скасувати арешт із зазначеного майна можна за умови надання ОСОБА1 неправомірної вигоди.
2 лютого 2024 року в місті Верхньодніпровську Кам’янського району Дніпропетровської області працівники поліції зупинили автомобіль марки «Renault» із причепом. Автомобіль та причіп перебували в користуванні ОСОБА5.
За результатами проведеного огляду працівники поліції вилучили автомобіль «Renault» та причіп; розпочато кримінальне провадження № ____ за частиною першою статті 246 КК України (незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу).
5 лютого 2024 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого у кримінальному провадженні № ____, погоджене із процесуальним керівником про арешт автомобіля «Renault» та причепа.
Слідчий суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхан С.М. ухвалою від 6 лютого 2024 року задовольнив клопотання слідчого та наклав арешт шляхом заборони розпоряджатися та користуватися автомобілем «Renault» і причепом (судова справа № 173/412/24, провадження № 1-кс/173/105/2024).
За версією слідства, після накладення арешту на автомобіль «Renault» та причіп суддя ОСОБА1 вступив у змову з ОСОБА2 щодо одержання неправомірної вигоди від ОСОБА3 та ОСОБА4 за зняття арешту з автомобілів «FAW», «Renault», деревини та причепа.
11 лютого 2024 року ОСОБА2 засобами телефонного зв’язку повідомив ОСОБА4, що йому відомо про накладення арешту на автомобіль «Renault», а скасувати арешт на зазначене майно можна за умови надання ОСОБА1 неправомірної вигоди в сумі 1500–2000 доларів США, а також, що з метою створення формальних підстав для скасування арешту на майно необхідно подати до суду відповідне клопотання.
Згодом, з 18 березня 2024 року до 11 квітня 2024 року, ОСОБА1 узгодив із ОСОБА2 розмір грошових коштів за зняття арешту з майна у сумі 2500 доларів США. 11 квітня 2024 року ОСОБА2 повідомив ОСОБА4, що за надання ОСОБА1 за посередництва ОСОБА2 2500 доларів США суддя скасує вказаний арешт, для цього ОСОБА4 необхідно приїхати до ОСОБА2 та передати неправомірну вигоду.
Наступного дня, 12 квітня 2024 року, ОСОБА3 та ОСОБА4 за попередньою домовленістю приїхали до місця проживання ОСОБА2, де ОСОБА2 отримав від ОСОБА4 грошові кошти в сумі 2500 доларів США для подальшого передання частини цих грошових коштів ОСОБА1 за ухвалення ним рішення про зняття арешту з автомобілів, причепа та деревини.
Під час цієї зустрічі ОСОБА4 передав ОСОБА2 проєкт клопотання про скасування арешту на автомобіль «FAW» та деревину.
Наступного дня, 13 квітня 2024 року, ОСОБА1 приїхав до місця проживання ОСОБА2, де, із 17:42 до 18:03 отримав від ОСОБА2 частину грошових коштів, одержаних ОСОБА2 від ОСОБА4, ознайомився з наданим йому ОСОБА2 текстом проєкту клопотання про скасування арешту, дав вказівки щодо коригування тексту клопотання, а також наголосив на необхідності подати таке клопотання наступного дня та обов’язково прибути на засідання, відомості про дату та час якого надійдуть у смс-повідомленні.
ОСОБА2 надіслав ОСОБА4 фотографії першої та четвертої сторінок проєкту клопотання з рукописними написами фрагментів тексту, які необхідно було виправити, а також повідомив про обов’язкову участь заявника у розгляді клопотання в суді.
23 квітня 2024 року Бурхан С.М. розглянув клопотання про скасування арешту на автомобіль «FAW» та деревину (судова справа № 173/1465/23), а також клопотання про скасування арешту на автомобіль «Renault» та причіп (судова справа № 173/412/24), подані до суду у зв’язку з домовленістю про їх задоволення в разі надання неправомірної вигоди за пособництва ОСОБА2, задовольнив зазначені клопотання та скасував арешт на автомобіль «FAW» і деревину, а також автомобіль «Renault» і причіп.
Вища рада правосуддя рішенням від 3 червня 2024 року № 1608/0/15-24 тимчасово, до 29 червня 2024 року, відсторонила суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
Вища рада правосуддя рішенням від 25 червня 2024 року № 1941/0/15-24 продовжила судді Бурхану С.М. строк тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності до 25 серпня 2024 року.
28 лютого 2025 року завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____, стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку статті 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
Вищий антикорупційний суд вироком від 6 березня 2025 року у справі № 991/1354/25 затвердив угоду від 13 лютого 2025 року про визнання винуватості, зі змінами до неї від 6 березня 2025 року, укладену між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Стельмахом А.В. та підозрюваним ОСОБА2, за участю захисника – адвоката ОСОБА7, та яка погоджена заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури А.Синюком, у кримінальному провадженні № ____ від 5 лютого 2025 року.
ОСОБА2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 13 лютого 2025 року покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (пʼять) років.
Відповідно до вироку ОСОБА2 підтвердив позапроцесуальне спілкування із суддею ОСОБА1 з метою ухвалення судових рішень за неправомірну вигоду.
Пояснення судді Бурхана С.М. та його представників
Суддя Бурхан С.М. під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги та підготовки її до розгляду надав пояснення та додаткові пояснення, у яких зазначив, що доводи дисциплінарної скарги Буртник Х.В. в частині конкретних відомостей про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку базуються виключно на факті письмового повідомлення про підозру, рішеннях слідчого судді та Вищої ради правосуддя про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, ухвалених за відсутності повного дослідження матеріалів кримінального провадження та з’ясування всіх обставин, що підлягають доказуванню.
Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення, зазначив суддя Бурхан С.М., не тотожні поняття.
Дисциплінарне провадження не може підміняти кримінальне провадження. Суддя Бурхан С.М. просить звернути увагу, що відкрите дисциплінарне провадження щодо нього базується на матеріалах кримінального провадження, у якому: досудове розслідування не закінчено та не ухвалено остаточне процесуальне рішення; триває експертне дослідження низки важливих доказів, у тому числі аудіо/, відеозаписів, одержаних за результатами проведення НСРД, з метою встановлення ідентифікації осіб, розмови яких відображені у вказаних записах; існують вагомі підстави вважати, що низку доказів сторони обвинувачення штучно створено (сфальсифіковано) працівниками правоохоронних органів, дії яких розслідуються в кримінальному провадженні № ____ за частиною першою статті 365 КК України.
Закон України «Про Вищу раду правосуддя» наділяє Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя виключними повноваженнями щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів та ухвалення рішень про притягнення або про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності на підставі власної оцінки дисциплінарним органом доказів, наданих/отриманих у межах дисциплінарного провадження, їх чіткості та переконливості для підтвердження існування підстави дисциплінарної відповідальності судді. Стандарт доказування вчинення дисциплінарного проступку в дисциплінарному провадженні суттєво відрізняється від стандарту доказування вчинення кримінального правопорушення в суді.
Оскільки факт повідомлення про підозру у кримінальному провадженні сам по собі не утворює складу дисциплінарного проступку, а матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо інших обставин, які є підставою для притягнення судді Бурхана С.М. до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарна справа підлягає закриттю.
Крім того, суддя Бурхан С.М. зазначив, що, обґрунтовуючи доводи дисциплінарної скарги, Буртник Х.В. посилається виключно на факт повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та на ухвалення слідчим суддею та Вищою радою правосуддя рішень про застосування заходів забезпечення у кримінальному провадженні № ____.
Однак докази, шо містяться в матеріалах кримінального провадження № ____, не підтверджують факту будь-якого позапроцесуального контакту судді ОСОБА1 із учасниками або третіми особами щодо обговорення справ, які перебували в його провадженні.
Більше того, на підставі постанови детектива НАБУ у кримінальному провадженні № ____ призначено судову експертизу відеозвукозапису з метою ідентифікації осіб, розмови яких задокументовано під час проведення НСРД – аудіо - відеоконтролю особи ОСОБА2 Проведення експертизи доручено експертам ДНДЕКЦ МВС України), відомості про завершення експертного дослідження наразі відсутні.
Отже, суддя Бурхан С.М. вважає, що доводи дисциплінарної скарги Буртник Х.В. не базуються на конкретних відомостях про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.
12 березня 2025 року в засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя представники судді Бурхана С.М. – адвокати Горбатенко Я.О., Черкашин І.В., зазначили, що відомості, отримані в результаті записів НСРД, викликають сумнів, що розмови, які містяться на записах, можуть мати ознаки монтажу. Зокрема, адвокат Горбатенко Я.О. заявив, що суддя Бурхан С.М. взагалі не спілкувався з учасниками кримінального провадження. Оскільки спілкування не було, то стверджувати, що таке спілкування надало їм переваги, не можна. Горбатенко Я.О. також зауважив, що матеріали НСРД не фіксують дій або спілкування судді ОСОБА1, щоб він погоджувався на пропозицію чи вимагав неправомірну вигоду, взагалі обговорював факт отримання неправомірної вигоди. Наявне тільки спілкування ОСОБА2 із цього приводу. Чи був обізнаний суддя ОСОБА1 щодо такого спілкування, буде встановлювати тільки Вищий антикорупційний суд під час судового розгляду цього кримінального провадження. Отже, якщо Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалить рішення про притягнення судді Бурхана С.М. до дисциплінарної відповідальності, надасть оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначить, що ознаки позапроцесуального спілкування, задокументовані в матеріалах НСРД, безпосередньо стосуються факту одержання неправомірної вигоди, то це вплине на судове рішення у кримінальному провадженні.
Висновки за результатами розгляду дисциплінарної справи
Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126, 129 Конституції України, якими визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
У пункті 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що аналізуючи матеріали зібрані в межах цієї дисциплінарної справи, не з’ясовувала питання про обґрунтованість обвинувачень стосовно судді у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог чинного законодавства покладено на суд, а лише оцінювала відомості, факти щодо обставин на предмет дотримання суддею норм суддівської етики і стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, порушення яких може свідчити про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку.
Висновки в цій справі мають значення для цілей дисциплінарного провадження щодо судді та не можуть тлумачитись як висновки щодо законності та обґрунтованості ухвалених ним судових рішень чи вчинення ним кримінальних правопорушень.
Під час оцінки фактів, установлених на підставі матеріалів кримінального провадження № ____ від 13 липня 2023 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала сталу дисциплінарну практику та правові позиції Вищої ради правосуддя, висловлені в рішеннях від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/1520, від 1 квітня 2021 року № 759/0/15-21, постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18), від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (справа № 990SCGC/3/24), від 4 липня 2024 року (провадження № 11-201сап23), відповідно до яких: матеріали кримінального провадження можуть бути використані під час вирішення питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження; під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган самостійно, незалежно від результатів кримінального провадження, надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, зокрема тим, що здобуті під час кримінального провадження, встановлює в діях судді ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру.
Європейська Комісія «За демократію через право» 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 Amicus curiae brief для Конституційного суду Республіки Молдова щодо кримінальної відповідальності суддів, відповідно до пункту 53 якого: «кримінальна та дисциплінарна відповідальності не є взаємно виключеними: дисциплінарні стягнення можуть бути так само доцільними і в разі звільнення від кримінальної відповідальності; також той факт, що кримінальне провадження не відкривається в разі неспроможності встановити винуватість у скоєнні злочину або факти в кримінальній справі, не означає, що суддею під питанням не було вчинено дисциплінарного порушення, саме через різний характер двох типів відповідальності».
Венеційська комісія також відзначила, що «якою б важливою не була свобода суддів при здійсненні своїх суддівських функцій, це не означає, що судді не підзвітні. Необхідно забезпечити рівновагу між недоторканністю як засобом захисту судді від неналежного тиску та зловживань з боку органів влади або окремих осіб (функціональною недоторканністю), з однієї сторони, та тим фактом, що судді не повинні бути вищі за закон (підзвітністю).
Якщо неналежна поведінка судді може підірвати впевненість громадськості в судовій владі, держава має бути зацікавлена у відкритті дисциплінарного провадження проти цього судді».
Отже, з огляду на наведені вище сталі правові висновки Вищої ради правосуддя та Великої Палати Верховного Суду Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає можливим використання матеріалів кримінального провадження № ____ від 13 липня 2023 року для встановлення обставин вчинення суддею Бурханом С.М. дисциплінарного проступку та відхиляє заперечення судді, що такі обставини можуть бути встановлені лише вироком суду.
Під час встановлення підстав для притягнення судді Бурхана С.М. до дисциплінарної відповідальності Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керується стандартом доказування, установленим частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», відповідно до якої чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, що законодавство не передбачає обов’язку дисциплінарного органу встановлювати ті чи інші обставини на підставі лише прямих доказів. Судова практика свідчить, що навіть у кримінальному провадженні при дотриманні стандарту «поза розумним сумнівом» обставини можуть встановлюватись на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча безпосередньо й не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв’язку (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 7 грудня 2021 року у справі № 728/578/19).
Така позиція узгоджується і з практикою ЄСПЛ. Зокрема, відповідно до пункту 93 рішення ЄСПЛ «Валерій Фуклєв проти України» «при оцінці доказів Суд, як правило, застосовував стандарт доведення “поза розумним сумнівом”. Проте такий доказ може витікати із співіснування досить сильних, чітких і погоджених припущень чи подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (справа «Єрохіна проти України» (Yerokhina v. Ukraine), рішення від 15 листопада 2012 року, заява № 12167/04, пункт 52, з подальшими посиланнями)».
Згідно із частиною шостою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги.
Складаючи присягу судді, особа, призначена на посаду судді, присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У Бангалорських принципах поведінки суддів зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
У Кодексі суддівської етики закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1). Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має прав використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим (стаття 2). Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (стаття 3).
Кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті; повинні завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування усіх питань, що не стосуються суті справи (пункт 50 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 3 (2002) (далі – КРЄС)).
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що досліджені під час дисциплінарного провадження докази свідчать про позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА1 з ОСОБА2 з корисливою метою для координації дій, щоб забезпечити ухвалення суддею судових рішень на користь ОСОБА3 та ОСОБА4
Позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА1 з ОСОБА2 підтверджується, зокрема відеозаписом їхньої розмови від 14 квітня 2024 року, зробленим у результаті проведення НСРД на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 березня 2024 року № 750т. Зміст розмови зафіксовано протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 23 квітня 2024 року № 2952/55/103-2024.
З перегляду цього відеозапису встановлено, що суддя ОСОБА1 спілкується з ОСОБА2, перебуваючи на подвір’ї його будинку. З розмови між ними та відеозапису їхніх дій можна зрозуміти, що мова йде про скасування арешту. ОСОБА1 повідомляє ОСОБА2, що особи які подали клопотання про скасування арешту, мають обов’язково бути присутніми у суді, про дату, час засідання їм надійде смс повідомлення», а також зазначив про необхідність корегування проєкту клопотання шляхом зазначення повної адреси, номера телефону.
Про цю розмову, яка відбулася із суддею ОСОБА1 14 квітня 2024 року, ОСОБА2, як зафіксовано у протоколі проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 23 квітня 2024 року № 2952/55/103-2024, одразу в телефонній розмові повідомив ОСОБА4 та передав усе, що запропонував зробити суддя ОСОБА1.
Крім того, з протоколу допиту ОСОБА4 від 15 квітня 2024 року вбачається, що ОСОБА4 дав ОСОБА2 проєкт клопотання про зняття арешту з автомобіля «FAW» державний номерний знак ____, і сказав, щоб ОСОБА2 запитав у судді ОСОБА1, чи потрібно щось змінювати у тексті. Проєкт клопотання був у прозорому файлі.
ОСОБА4 також зазначив, що приблизно о 18 годині на його номер телефону 098 125 91 77 (у месенджері Whatsapp) зателефонував ОСОБА2 та повідомив, що суддя ОСОБА1 висловив низку зауважень стосовно проєкту клопотання, а саме, що необхідно написати повну адресу та номер телефону, на останній сторінці викреслити те, що закреслено, а також дописати. ОСОБА2 у месенджері Whatsapp надіслав фотографії першої та останньої сторінок клопотання про скасування арешту, на яких було внесено такі зміни:
зверху на першій сторінці було дописано «Полний адрес» та «ІНФОРМАЦІЯ1»;
на останній сторінці у фразі «Частково скасувати арешт…» закреслено слово «Частково»;
на останній сторінці закреслено слово «у частині заборони права володіння та користування автомобілем»;
на останній сторінці дописано фразу «Зобов’язати Верхньодніпровський райн від поліції».
Те, що на вказаному відео суддя ОСОБА1 підтвердив його представник під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.
Крім того, фіксація зображення судді ОСОБА1, ОСОБА2 та їхнії висловлювань на цьому відео, а також телефонне повідомлення ОСОБА2 ОСОБА4 підтверджуються висновками експертиз, які було проведено у кримінальному провадженні № ____ та надано на запит доповідача.
Зокрема, відповідно до копії висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 9 вересня 2024 року № СЕ-19-24/45855-ВЗ у розмовах на фонограмах файлів з назвами: «04.04.2024 18;28.ogg», «15.04.2024 14.8.ogg», «17.04.2024.ogg», «18.04.2024 - 2.ogg», «18.04.2024.ogg», а також у розмовах на відеофонограмах файлів з назвами: «14.04.2024 (2).шр4», «14.04.2024.mp4», що містяться на карті пам’яті micro SD Kingston 16 GB, інв. № 677т/2024 від 30.03.2024, брав участь ОСОБА2.
Слова та фрази, промовлені ОСОБА2 у розмові на фонограмі файлу з назвою «04.04.2024 18;28.ogg», що міститься на карті пам’яті micro SD Kingston 16 GB, інв. № 677т/2024 від 30.03.2024, загалом відповідають реплікам, позначеним індексом «Б» в тексті протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 23.04.2024 № 2952т/55/103-2024 в цій розмові.
Слова та фрази, промовлені ОСОБА2 у розмовах на фонограмах файлів з назвами «15.04.2024 l4.8.ogg», «17.04.2024.ogg», «18.04.2024 - 2.ogg», «18.04.2024.ogg», а також у розмовах на відеофонограмах файлів з назвами: «14.04.2024 (2).тр4», «14.04.2024.mp4», що містяться на карті пам’яті micro SD Kingston 16 GB, інв. № 677т/2024 від 30.03.2024, загалом відповідають реплікам, позначеним індексом «О» в тексті протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 23.04.2024 № 2952т/55/103-2024, відповідно в цих розмовах.
Питання постанови щодо виявлення ознак монтування на фонограмах файлів з назвами: «04.04.2024 l8;28.ogg», «15.04.2024 14.8.ogg», «17.04.2024.ogg», «18.04.2024 - 2.ogg», «18.04.2024.ogg», «23.04.2024.ogg», а також на відеофонограмах файлів з назвами: «14.04.2024 (2).тр4», «14.04.2024.mp4». «15.04.2024.mp4», що містяться на карті пам’яті micro SD Kingston 16 GB, інв. № 677т/2024 від 30.03.2024, не вирішувалось у зв’язку з відсутністю оригінального пристрою запису й додаткового обладнання, за допомогою яких були створені (зафіксовані) об’єкти дослідження на вищезазначеній карті пам’яті, для проведення експертних експериментів.
Відповідно копії висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 28 жовтня 2024 року № СЕ-19-24/65417-ВЗ у розмовах на фонограмах файлу з назвою:«14.04.2024 ( 2).mp4», що міститься на карті пам’яті micro SD Kingston 16 GB, інв. № 677т/2024 від 30.03.2024, брав участь ОСОБА1.
Слова та фрази, промовлені ОСОБА1 у розмові на відеофонограмі файлу з назвою «14.04.2024 (2).тр4», що міститься на карті пам’яті micro SD Kingston 16 GB, інв. № 677г/2024 від 30.03.2024, загалом відповідають реплікам, позначеним індексом «Б» в тексті розмови «14.04.2024...початок розмови о 17:42 год.» у протоколі проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних від 23.04.2024 № 2952т/55/103-2024.
На позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА1 та ОСОБА2 вказують і обставини, викладені у вироку Вищого антикорупційного суду від 6 березня 2025 року у справі № 991/1354/25, яким затверджено угоду від 13 лютого 2025 року про визнання винуватості, зі змінами до неї від 6 березня 2025 року.
У зазначеному вироку підтверджено обставини, які встановлено під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 13 липня 2023 року, зокрема факт спілкування та координацію дій між суддею ОСОБА1 та ОСОБА2, корисливу мету такого спілкування, надання суддею порад щодо оформлення клопотання про зняття арешту, отримання та передання коштів за ухвалення суддею рішень про зняття арешту.
Позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА1 і ОСОБА2, обставини та мета такого спілкування також підтверджуються у своїй сукупності такими матеріалами кримінального провадження № ____ від 13 липня 2023 року:
заявою ОСОБА3 про вимагання суддею Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА1 неправомірної вигоди за зняття арешту з транспортного засобу (с. 43 – 45);
показаннями свідка ОСОБА3 від 11 вересня 2023 року, відповідно до яких 1 вересня 2023 року ОСОБА3 разом зі своїм компаньйоном по бізнесу ОСОБА4 прибули до ОСОБА2 для повернення боргу в сумі 400 доларів США і під час розмови ОСОБА2 повідомив ОСОБА3 та ОСОБА4, що для зняття арешту з автомобіля «FAW» та деревини необхідно надати неправомірну вигоду судді ОСОБА1 за посередництва ОСОБА2, однак суддя ОСОБА1 на цей час знаходиться на лікарняному, тому це питання буде вирішено пізніше (с. 81 – 84);
показаннями свідка ОСОБА3 від 5 грудня 2023 року, відповідно до яких 1 грудня 2023 року ОСОБА2 повідомив ОСОБА4, що скасування арешту з автомобіля за надання ОСОБА1 неправомірної вигоди може відбутися до кінця грудня 2023 року (с. 85 – 87);
показаннями свідка ОСОБА4 від 18 січня 2024 року, відповідно до яких 7 січня 2024 року ОСОБА2 повідомив ОСОБА4, що найближчим часом він привезе йому рішення про скасування арешту, у зв’язку з чим він має передати йому певну суму грошей для ОСОБА1, не уточнивши точну суму (с. 88–92);
показаннями свідка ОСОБА4 від 13 лютого 2024 року, відповідно до яких 11 лютого 2024 року ОСОБА2 запитав у ОСОБА4, чи не на його автомобіль нещодавно було накладено арешт, маючи на увазі вилучення та подальше накладення арешту на автомобіль «Renault» із причепом слідчим суддею ОСОБА1, та запропонував ОСОБА4 надати неправомірну вигоду ОСОБА1 за скасування арешту на цей автомобіль (с. 93 – 95);
протоколом огляду і вручення грошових коштів від 12 квітня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА4 НАБУ були вручені грошові кошти в сумі 2500 доларів США (с. 99 – 106);
протоколом від 12 квітня 2024 року огляду проєкту клопотання про часткове скасування арешту майна, яке згодом було передано ОСОБА2 (с. 116 – 120);
показаннями свідка ОСОБА4 від 15 квітня 2024 року, відповідно до яких 16 або 18 лютого 2024 року ОСОБА2 повідомив ОСОБА4, що той має позичити ОСОБА2 4000 доларів США до кінця місяця, уточнивши, чи зрозумів це ОСОБА4, маючи на увазі передання неправомірної вигоди для ОСОБА1 під виглядом позики, але в подальшому 11 квітня 2024 року ОСОБА2 повідомив ОСОБА4, що розмір неправомірної вигоди становить 2500 доларів США і її вже потрібно надати. 12 квітня 2024 року ОСОБА4 та ОСОБА3 приїхали до ОСОБА2 у його будинок на вулиці Київській у селі Івашкове Кам’янського району Дніпропетровської області, де передали ОСОБА2 грошові кошти в розмірі 2500 доларів США для їх передачі ОСОБА1 (с. 121 – 124);
протоколом від 15 квітня 2024 року огляду мобільного телефона ОСОБА4, у якому зафіксовано отримання від ОСОБА2 фотографій сторінок клопотання про часткове скасування арешту у судовій справі № 173/1465/23 з рукописними правками, озвученими суддею ОСОБА1 (с. 125 – 131);
протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 27 листопада 2023 року, складеним на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 19 липня 2023 року № 1976т, а саме: аудіо-, відеоконтроль ОСОБА2, відповідно до якого 1 вересня 2023 року ОСОБА2 повідомив ОСОБА4 та ОСОБА3, що суддя ОСОБА1 хворів, потім захворіла його секретар, і що ОСОБА2 певний час не спілкувався з ОСОБА1, однак планує обговорити скасування арешту на автомобіль за надання неправомірної вигоди, але ОСОБА1 це питання буде обговорювати тільки з ОСОБА2 (с. 132 – 137);
протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 21 грудня 2023 року, складеним на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 13 вересня 2023 року № 2447т, а саме: аудіо-, відеоконтроль ОСОБА2, відповідно до якого ОСОБА2 обговорював з ОСОБА1 арештований автомобіль, у скасуванні арешту на який зацікавлений ОСОБА4 (с. 138, 139);
протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 11 січня 2024 року, складеним на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 7 грудня 2023 року № 3068т, а саме: зняття інформації з електронних інформаційних систем ОСОБА2, відповідно до якого 22 грудня 2023 року ОСОБА1 повідомив ОСОБА2, що питання (вірогідно щодо зняття арешту на автомобіль) планує вирішити після свят (с. 140, 141);
протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтролю особи від 26 лютого 2024 року, складеним на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 1 лютого 2024 року № 219т, відповідно до якого 19 лютого 2024 року ОСОБА2 повідомив, що за 4000 доларів США ОСОБА1 скасує арешт на автомобілі (с. 142 – 145);
протоколом проведення негласних слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем ОСОБА2 від 26 лютого 2024 року, складеним на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 1 лютого 2024 року № 220т, відповідного до якого 11 лютого 2024 року ОСОБА2 запитав у ОСОБА4, чи не на його автомобіль було нещодавно накладено арешт, маючи на увазі вилучення та подальше накладання арешту на автомобіль «Renault» з причепом слідчим суддею ОСОБА1, та запропонував ОСОБА4 надати ОСОБА1 за скасування арешту на цей автомобіль 1500 – 2000 доларів США, а також подати до суду клопотання про зняття арешту. Крім того, 22 лютого 2024 року ОСОБА1 повідомляв ОСОБА2 про необхідність дотримуватися заходів конспірації під час одержання від ОСОБА4 та ОСОБА3 коштів за зняття арешту з майна (с. 146 – 151);
протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем ОСОБА2 від 23 квітня 2024 року, складеним на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 березня 2024 року № 750т, відповідного до якого 4 квітня 2024 року ОСОБА4 запитав у ОСОБА2, чи планується, чи ні надання ОСОБА1 коштів за зняття арешту з автомобіля, а в разі , якщо не планується, то ОСОБА4 виплатить вартість автомобіля його фактичному користувачу, закривши це питання (с. 152 – 159);
протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль відносно особи від 23 квітня 2024 року, складеним на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 28 березня 2024 року № 751т, відповідно до якого 12 квітня 2024 року ОСОБА4 та ОСОБА3 приїхали до ОСОБА2 у його будинок на вулиці Київській у селі Івашкове Кам’янського району Дніпропетровської області, де передали ОСОБА2 грошові кошти в розмірі 2500 доларів США для їх передання ОСОБА1, а також надали ОСОБА2 проєкт клопотання про скасування арешту на автомобіль «FAW» та деревину в судовій справі № 173/1465/23 для узгодження з ОСОБА1 правильності його складання і можливості подання до суду (с. 160 – 162);
протоколом від 24 квітня 2024 року обшуку в квартирі ОСОБА1 за адресою: АДРЕСА3, складеним на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2024 року (справа 991/3196/24), у якій виявлено купюри номіналом 100 доларів США PB52715533F, РВ52715521F, РВ52715534F, РВ52715548F, РВ52715522F, РВ52715524F, РВ52715523F, РВ52715535F, РВ52715539F, РВ52715540F, РВ52715542F, РВ52715541F, РВ52715543F, РВ52715545F, РВ52715546F, РВ52715544F, РВ52715547F, РВ08099971G, РВ52715532F, РВ52715531F, які попередньо під контролем було передано ОСОБА2 як неправомірну вигоду для ОСОБА1 (с. 179 – 184);
протоколом від 24 квітня 2024 року обшуку в будинку ОСОБА2 за адресою: АДРЕСА1, у якому виявлено купюри номіналом 100 доларів США FК55415155А, НВ60167275В, FF21961211А, КВ26717859L, НF65795406D, дві з яких попередньо під контролем було передано ОСОБА2 як неправомірну вигоду для ОСОБА1 (с. 186 – 192);
протоколом від 24 квітня 2024 року обшуку в будинку ОСОБА1 за адресою: АДРЕСА2, складеним на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2024 року, у якому виявлено купюри номіналом 100 доларів США РВ52715536F та РВ52715538F, які попередньо під контролем було передано ОСОБА2 як неправомірну вигоду для ОСОБА1 (с. 199 – 204).
При цьому Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ще раз наголошує, що вказані матеріали кримінального провадження оцінені під час дисциплінарного провадження як матеріали дисциплінарної справи, що містять докази саме дисциплінарного проступку судді. Їм надано оцінку в сукупності з усіма іншими доказами та поясненнями судді та його представників.
Щодо тверджень сторони захисту, що відомості, отримані за результатами записів НСРД, викликають сумнів, що розмови, які містяться на записах, можуть мати ознаки монтажу, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя їх відхиляє з огляду на таке.
У проведених експертизах питання щодо виявлення ознак монтування на фонограмах файлів, на відеофонограмах файлів не було вирішено, оскільки на судову експертизу не надавався оригінальний пристрій відео-, звукозапису з додатковим обладнанням та відповідним програмним забезпеченням, за допомогою яких були створені зазначені вище досліджувані відеофонограми на наданому на експертизу носії інформації. Будь-яких доказів, які підтверджували б монтування на фонограмах файлів, на відеофонограмах файлів або невідповідність зафіксованих на відеозаписах подій реальності не було встановлено під час розгляду дисциплінарної справи.
Доводи сторони захисту вказують лише на те, що частина записів можуть бути не оригіналом, а копією, яка записана з екрана. Однак сам по собі цей факт не заперечує достовірність самого змісту цього запису, не свідчить про спотворення зафіксованих на ньому подій та не впливає на його чіткість і переконливість.
Надаючи оцінку цим доказам, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також ураховує, що законодавством не передбачено жодних вимог щодо належності та допустимості доказів у дисциплінарному провадженні. Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний орган повинен встановити чіткість та переконливість доказів. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. На підставі таких доказів дисциплінарний орган надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 (провадження № 11-1464заі18) дійшла висновків щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД під час дисциплінарного провадження, пославшись, у тому числі, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та № 9901/728/18 відповідно).
Установлено, що НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура надали дозволи на використання і розголошення документів (відомостей) досудового розслідування кримінального провадження в межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 КПК України.
Документами, які підтверджують законність проведення вказаних вище НСРД, є відповідні ухвали слідчих суддів про надання дозволу на проведення НСРД, з якими ознайомлений безпосередньо суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА1, як і з розсекреченими ухвалами слідчих суддів, на підставі яких проведено такі дії.
Підстави стверджувати, що вказані докази, які використано в дисциплінарному провадженні, отримані в незаконний спосіб, підроблені чи спотворені, відсутні.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя опирається також на практику ЄСПЛ, який наголошує, що стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Мачаріка проти Чехії» від 13 лютого 2025 року, пункт 51, рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року, пункт 50).
ЄСПЛ звертає увагу, що не можна, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає (mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія A № 140, с. 29, пункт 46).
При вирішенні питання чи можна застосовувати до доказів вимоги, що передбачені кримінально-процесуальним законодавством палата керується «критеріями Енгеля», які широко застосовуються ЄСПЛ (Енгель та інші проти Нідерландів, 8 червня 1976 р., § 82, серія A, № 22). Перший критерій – це юридична класифікація правопорушення згідно з національним законодавством, другий – сама природа правопорушення, а третій – ступінь суворості покарання, яке ризикує понести відповідна особа. Дисциплінарне провадження, внаслідок якого суддя може отримати максимальне покарання у вигляді звільнення з посади вочевидь не є кримінальним. До такого ж висновку дійшов і ЄСПЛ (рішення у справі CAVCA проти Республіки Молдова від 9 січня 2025 року, пункти 31-36). Тому у палати немає підстав оцінювати докази з точки зору їх допустимості та належності у кримінально-правовому аспекті.
Окрім того, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть встановлення ним порушення статті 8 Конвенції при зборі доказів під час негласних слідчих дій автоматично не може свідчити про їх неприйнятність. Якщо обставини, за яких вони були отримані, не викликають сумніви щодо їх надійності та точності, а особі було забезпечено право на захист і надана можливість оскаржити достовірність доказів і заперечити проти їх використання, то використання таких доказів не свідчить про порушення статті 6 Конвенції (рішення у справі «Мачаріка проти Чехії» від 13 лютого 2025 року, пункти 52 – 58).
Ураховуючи зазначене, необхідно констатувати, що в цій дисциплінарній справі судді надано можливість реалізувати право на захист, суддя не заявляв про провокацію з боку правоохоронців, а спосіб отримання і представлення доказів відповідає національному законодавству і є справедливим у розумінні статті 6 Конвенції. У зв’язку із цим докази, які отримані з матеріалів кримінального провадження та перевірені під час дисциплінарного провадження можуть бути покладені в основу доказової бази цього рішення.
Зібрані матеріали дисциплінарного провадження у своїй сукупності та взаємозв’язку містять чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини дають змогу зробити висновок, що суддя Бурхан С.М. мав позапроцесуальне спілкування з ОСОБА2.
Замість того, щоб відповідно до вимог законодавства демонструвати незалежність та неупередженість, припинити та не допускати вплив ОСОБА2 на ухвалення рішень, суддя ОСОБА1 брав активну участь в реалізації їх задуму, узгодженні дій учасників справи, давав через ОСОБА2 прямі настанови ОСОБА3 та ОСОБА4 як вони повинні діяти, яке подати клопотання, коли саме, що потрібно виправити в тексті клопотання.
Після такого спілкування та передання ОСОБА2 частини суми грошей, одержаних ОСОБА2 від ОСОБА4, суддя Бурхан С.М. розглянув 23 квітня 2024 року клопотання про скасування арешту на автомобіль «FAW» та деревину (судова справа № 173/1465/23), а також клопотання про скасування арешту на автомобіль «Renault» і причіп (судова справа № 173/412/24).
Пояснення судді Бурхана С.М. та його представників не спростовують цих висновків.
На переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зазначена поведінка судді вказує, що суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхан С.М. не дотримався норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів, щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства в чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.
Така поведінка судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. не відповідає принципам верховенства права, безсторонності та неупередженості і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об’єктивному здійсненні судового розгляду, оскільки створює уявлення про можливість впливу третіх осіб чи суддів на розгляд справи.
КРЄС у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголосила: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, він чи вона повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано».
У пункті 9 Висновку № 3 (2002) КРЄС зазначено, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. У державі, яка керується верховенством права, громадськість має очікувати прийняття загальних принципів, які відповідали б вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов’язки, покладені на суддів, мають визначатися таким чином, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність.
Відповідно до пункту 21 Висновку № 3 (2002) КРЄС судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.
Крім того, про події, які є предметом розгляду, неодноразово, як зазначає скаржниця, було повідомлено в медіа.
Згідно з пунктом 10 Висновку № 27 (2024) КРЄС повноваження судді пов’язані з цінностями істини, справедливості, чесності та свободи. Судді повинні виконувати свої обов’язки відповідно до найвищих стандартів професійної поведінки, щоб виконувати свою конституційну роль. Наслідком того, що суспільство наділило судову владу такими широкими повноваженнями, є те, що повинні існувати певні засоби притягнення суддів до відповідальності і навіть відсторонення їх від посади у випадках настільки серйозних порушень, що такий захід є виправданим. Це особливо стосується випадків суддівської корупції, яка докорінно підриває довіру суспільства до неупередженості та незалежності суддів. Дисциплінарна відповідальність є засобом забезпечення дотримання суддями своїх обов’язків. Тим самим вона сприяє підтримці суспільної довіри до здійснення правосуддя.
Позапроцесуальне спілкування судді Бурхана С.М. з ОСОБА2 з огляду на норми Кодексу суддівської етики не узгоджуються зі встановленими ним морально-етичними принципами, згідно з якими суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що поведінка судді Бурхана С.М. порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Наведені в дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. та встановлені під розгляду дисциплінарної справи обставини свідчать про наявність у діях судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. під час розгляду справ № 173/1465/23, № 173/412/24 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, та є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Оскільки встановлені обставини свідчать про умисність дій судді Бурхана С.М., то Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дисциплінарний проступок суддя Бурхан С.М. допустив, усвідомлюючи протиправність своїх дій, чим завдав істотної шкоди правосуддю.
Така поведінка судді при виконанні професійних обов’язків викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.
Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
За приписами пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
З урахуванням установлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. містять склад істотного дисциплінарного проступку.
Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Строк застосування до судді Бурхана С.М. дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади не закінчився.
Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
За даними офіційних вебсайтів Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддя Бурхан С.М. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Бурхан Сергій Михайлович, ____ року народження, Указом Президента України від 18 квітня 1997 року № 342/97 призначений на посаду судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 7 лютого 2002 року № 3060-III обраний суддею Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області безстроково.
Відповідно до характеристики, підписаної суддями Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Петрюк Т.М., Кожевник О.А., затвердженої рішенням зборів суддів Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року суддя Бурхан С.М. за час роботи в суді зарекомендував себе як грамотний, сумлінний, досвідчений та висококваліфікований суддя, який володіє високим рівнем професійних знань, умінь та навичок. За період перебування на посаді голови суду організував роботу суду для забезпечення своєчасного та якісного розгляду судових справ, звернень громадян, захисту їх законних прав та свобод. У колективі користується авторитетом та повагою.
За значний особистий внесок у забезпечення захисту прав і свобод громадян, належний рівень організації судочинства, сумлінне виконання адміністративних повноважень, високий професіоналізм був неодноразово нагороджений почесними грамотами, зокрема грамотою Державної судової адміністрації України, грамотами Територіального управління Державної судової адміністрації у Дніпропетровській області та грамотами органів місцевого самоврядування.
З огляду на умисний характер грубого порушення, яке допустив суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхан С.М., ураховуючи його позитивну характеристику, відсутність іншого дисциплінарного стягнення, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді внесення Вищій раді правосуддя подання про звільнення його з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
На підставі викладеного, керуючись статтею 126 Конституції України, статтями 49, 50, пунктом 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана Сергія Михайловича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Олексій МЕЛЬНИК
