Вища рада правосуддя розглянула законопроєкт «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо діяльності Служби судової охорони», реєстраційний № 12025, внесений 9 вересня 2024 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Ватрасом В.А., Демченком С.О., Фрісом І.П., Стефанчуком М.О., Бакумовим О.С., Вірастюком В.Я., Калауром І.Р., Брагарем Є.В., Божиком В.І., Копанчук О.Є., Вельможним С.А., Пасічним О.С., Дирдіним М.Є., Федієнком О.П., Мережком О.О., Мандзієм С.В., Гринчук О.А., Лабою М.М., Клочком А.А., Тараріним М.О., Фроловим П.В., Масловим Д.В.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя
вирішила:
1. Затвердити консультативний висновок щодо законопроєкту «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо діяльності Служби судової охорони», реєстраційний № 12025, внесений 9 вересня 2024 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Ватрасом В.А., Демченком С.О., Фрісом І.П., Стефанчуком М.О., Бакумовим О.С., Вірастюком В.Я., Калауром І.Р., Брагарем Є.В., Божиком В.І., Копанчук О.Є., Вельможним С.А., Пасічним О.С., Дирдіним М.Є., Федієнком О.П., Мережком О.О., Мандзієм С.В., Гринчук О.А., Лабою М.М., Клочком А.А., Тараріним М.О., Фроловим П.В., Масловим Д.В.
2. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.
Голова Вищої ради правосуддя Григорій УСИК
|
ЗАТВЕРДЖЕНО Рішення Вищої ради правосуддя |
|
17 квітня 2025 року № 832/0/15-25 |
КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК
щодо законопроєкту № 12025
1. Законопроєкт «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо діяльності Служби судової охорони», реєстраційний № 12025 (далі – законопроєкт № 12025) внесено 9 вересня 2024 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Ватрасом В.А., Демченком С.О., Фрісом І.П., Стефанчуком М.О., Бакумовим О.С., Вірастюком В.Я., Калауром І.Р., Брагарем Є.В., Божиком В.І., Копанчук О.Є., Вельможним С.А., Пасічним О.С., Дирдіним М.Є., Федієнком О.П., Мережком О.О., Мандзієм С.В., Гринчук О.А., Лабою М.М., Клочком А.А., Тараріним М.О., Фроловим П.В., Масловим Д.В.
Згідно з пояснювальною запискою законопроєкт № 12025 розроблений з метою врегулювання правових засад організації проходження служби у Службі судової охорони (далі – Служба), уточнення й деталізації низки норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII), а також забезпечення виконання Службою визначених законом завдань.
Законопроєктом № 12025 запропоновано внести зміни до окремих статей Закону № 1402-VIII в частині, що стосується діяльності Служби, передбачивши, зокрема:
врегулювання питання щодо підтримання громадського порядку не лише в судах, але і в інших органах та установах системи правосуддя, стосовно яких здійснюється охорона;
уточнення прав Служби та її співробітників під час здійснення покладених на них повноважень, зокрема в частині здійснення спеціальних заходів забезпечення безпеки;
надання можливості кар’єрного зростання співробітникам Служби шляхом призначення на вищі посади не лише за результатами конкурсу, а й за результатами атестування в порядку просування по службі;
визначення повноважень Голови Служби та інших керівників Служби щодо застосування заохочень та накладення дисциплінарних стягнень на підпорядкованих працівників;
визначення відповідальності працівників Служби за вчинені ними діяння.
На думку ініціаторів законопроєкту № 12025, прийняття пропонованих законопроєктом змін стане суттєвим кроком у питаннях забезпечення охорони судів, органів та установ системи правосуддя, державної безпеки суддів, членів їхніх сімей, працівників суду та учасників судового процесу, дасть можливість врегулювати існуючі проблемні питання в діяльності Служби та, своєю чергою, створить необхідні передумови для її розвитку, а також ефективного виконання покладених на неї завдань.
2. Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.
Усі проєкти законів, що стосуються статусу суддів, відправлення правосуддя, процесуальних законів, та загальніше - будьякі законопроекти, що можуть мати вплив на судову владу, наприклад, на незалежність судової влади, або можуть обмежити гарантії доступу громадян (у тому числі самих суддів) до правосуддя, повинні розглядатися парламентом лише після отримання висновку судової ради. Ця консультативна функція повинна бути визнана усіма державами та підтверджена Радою Європи як рекомендація[1].
Під час опрацювання законопроєкту № 12025 враховано позицію Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищого антикорупційного суду, Державної судової адміністрації України та Національної школи суддів України.
3. Забезпечення незалежності судової влади неможливе без гарантій фізичної безпеки суддів, працівників судової системи та учасників судових процесів. У демократичній державі суди повинні функціонувати в умовах, що унеможливлюють будь-який тиск, залякування чи втручання в діяльність суддів.
Підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба, яка є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (статті 160, 161 Закону № 1402-VIII).
Служба відіграє важливу роль у забезпеченні стабільності правосуддя. Фізична охорона судів та суддів – це не лише питання безпеки, але й важливий чинник, що гарантує безперервне функціонування судової влади, можливість реалізації конституційного права кожного громадянина на доступ до правосуддя та дотримання принципу верховенства права.
Забезпечення безпеки суддів та охорона приміщень судових установ є невід’ємним складником забезпечення незалежності суддів та ефективного функціонування судової системи.
Вища рада правосуддя підтримує законодавчі ініціативи, спрямовані на покращення діяльності Служби, ефективність виконання покладених на неї завдань, а також надає зауваження і пропозиції до законопроєкту № 12025.
3.1. Законопроєктом № 12025 запропоновано доповнити статтю 162 Закону № 1402-VIII новою частиною такого змісту: «3. Затримання особи співробітниками Служби судової охорони не є адміністративним затриманням. Затримана особа негайно передається відповідному правоохоронному органу за місцем вчинення правопорушення.».
Варто зазначити, що затримання осіб здійснюється в порядку та на підставах, визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення (статті 261, 262) та Кримінальним процесуальним кодексом України (статті 187-191, 207, 208, 582).
У разі якщо затримання особи співробітниками Служби не є адміністративним затриманням, передбаченим Кодексом України про адміністративні правопорушення, і не здійснюється у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, то вид такого затримання та його правові підстави залишаються незрозумілими.
Конституція України чітко регламентує діяльність державних органів. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Важливо зазначити, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність (частина перша статті 29 Конституції України).
З урахуванням наведеного внесення запропонованих змін до Закону № 1402-VIII є недоцільним.
3.2. Законопроєктом № 12025 запропоновано доповнити статтю 1621 Закону № 1402-VIII новою частиною такого змісту: «7. Працівники Служби судової охорони несуть цивільно-правову, матеріальну дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинені ними діяння, відповідно до законодавства.». Вважаємо конструкцію запропонованого положення невдалою. Зокрема, за прийнятим у юридичній науці та законодавстві правилом, підставою юридичної відповідальності є саме протиправність дій (діянь) або відповідна бездіяльність, а не вчинені діяння загалом. Крім того, детальне перерахування видів відповідальності у цьому контексті є недоцільним.
З огляду на зазначене пропонуємо зміни до статті 1621 Закону № 1402-VIII щодо відповідальності працівників Служби викласти в такій редакції: «7. Працівники Служби судової охорони несуть юридичну відповідальність відповідно до законодавства.».
3.3. Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» встановлено систему особливих заходів державного захисту суддів Конституційного Суду України, суддів та працівників апаратів судів, працівників правоохоронних органів від перешкоджання виконанню покладених на них законом обов’язків і здійсненню наданих прав, а так само від посягань на життя, здоров’я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв’язку із службовою діяльністю цих осіб.
Відповідно до статті 15 цього Закону здійснення спеціальних заходів забезпечення безпеки суддів, працівників апарату суду та їх близьких родичів покладається на підрозділи Служби судової охорони.
Водночас законопроєктом № 12025 передбачено внесення змін до статей 160, 162 Закону № 1402-VIII. Визначено, що Служба здійснює заходи забезпечення безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду. Суперечність у законодавстві щодо кола осіб, стосовно яких можуть здійснюватися заходи забезпечення безпеки, створює правову невизначеність, що є порушенням одного з ключових елементів принципу верховенства права – принципу правової визначеності. Зазначені положення необхідно узгодити із положеннями Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».
У запропонованій законопроєктом № 12025 редакції статті 160 Закону № 1402-VIII йдеться про охорону та підтримання громадського порядку не лише в судах, а також в органах та установах системи правосуддя. З огляду на зазначене, здійснення заходів забезпечення безпеки Службою виключно стосовно суддів, працівників апарату суду та їхніх близьких родичів не є справедливим щодо працівників органів та установ системи правосуддя, оскільки вони так само можуть наражатися на загрози, пов’язані з виконанням покладених на них законом обов’язків.
Зважаючи на викладене, пропонуємо внести зміни до Закону № 1402-VIII та Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», а саме розширити коло осіб, стосовно яких здійснюватимуться заходи забезпечення безпеки, зокрема включити до зазначеного кола осіб працівників органів та установ системи правосуддя та їхніх близьких родичів.
Такі зміни сприятимуть посиленню гарантій незалежності судової влади, недопущенню впливу на посадових осіб органів та установ системи правосуддя та забезпеченню цілісного й системного підходу до державного захисту осіб, задіяних у сфері правосуддя.
3.4. Відповідно до статті 161 Закону № 1402-VIII Голова Служби та його заступники призначаються на посади за результатами відкритого конкурсу і звільняються з посад Вищою радою правосуддя.
Служба підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
Згідно із частиною четвертою статті 163 Закону № 1402-VIII на співробітників Служби поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених Законом № 1402-VIII.
Порядок проведення службового розслідування стосовно співробітників Служби та утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження встановлюються Головою Служби.
Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі – Статут), дія Статуту поширюється, зокрема, на співробітників Служби.
Частинами першою, четвертою статті 15 Статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов’язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що створення при Службі дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно Голови Служби або особи, яка виконує його обов’язки, є неможливим.
З огляду на наведене Вища рада правосуддя пропонує розглянути такий механізм реалізації дисциплінарних повноважень стосовно Голови Служби або особи, яка виконує його обов’язки.
Керівництво діяльністю Служби здійснює Голова Служби, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя.
Служба підзвітна Вищій раді правосуддя. Питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності Голови прямо не врегульовано ні в Законі № 1402-VIII, ні в Законі України «Про Вищу раду правосуддя».
У розумінні Статуту, дія якого поширюється на співробітників Служби з урахуванням особливостей, визначених Законом № 1402-VIII, статус Голови Служби відповідає статусу керівника Національної поліції України.
Ураховуючи, що притягнення Голови Служби до дисциплінарної відповідальності не передбачає створення дисциплінарної комісії для проведення службового розслідування, то під час розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності Голови Служби створення такої комісії відповідно до положень Статуту не вимагається.
Отже, цілком логічним є надання права ініціювати та здійснювати дисциплінарне провадження щодо Голови або особи, яка виконує його обов’язки, суб’єкту призначення - Вищій раді правосуддя.
Вища рада правосуддя є єдиним органом судової влади, правовий статус якого визначений на конституційному рівні. Відповідно до переліку повноважень Вища рада правосуддя бере участь майже в усіх питаннях організації та діяльності судової гілки влади.
З огляду на необхідність забезпечення здійснення дисциплінарного провадження стосовно Голови Служби або особи, яка виконує обов’язки Голови Служби, обґрунтованим є висновок, що Вища ради правосуддя як орган, якому надано право призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби, має право накладати на голову Служби дисциплінарні стягнення.
Ураховуючи наведене, пропонуємо доповнити статтю 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» повноваженням Вищої ради правосуддя притягувати Голову Служби або особу, яка виконує його обов’язки, до дисциплінарної відповідальності та накладати дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя (далі - Комісія) є колегіальним органом, який діє при Вищій раді правосуддя.
До складу Комісії входять:
1) два члени Вищої ради правосуддя, які не є суддями чи суддями у відставці;
2) два члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які не є суддями чи суддями у відставці;
3) два члени Ради суддів України;
4) три судді Верховного Суду.
Комісія здійснює повноваження Комісії з питань вищого корпусу державної служби, визначені Законом України «Про державну службу», щодо питань державної служби в системі правосуддя.
Положенням про Комісію з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 18 травня 2017 року № 1172/0/15-17 (зі змінами), передбачено, що Комісія здійснює дисциплінарне провадження щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя.
Комісія здійснює повноваження Комісії з питань вищого корпусу державної служби, визначені Законом України «Про державну службу», щодо державної служби в системі правосуддя.
Частиною першою статті 161 Закону № 1402-VIII регламентовано, що Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Отже, вважаємо за доцільне також доповнити статтю 29 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» повноваженням Комісії з питань вищого корпусу державної служби здійснювати дисциплінарне провадження щодо Голови Служби або особи, яка виконує його обов’язки.
Такий механізм сприятиме належній реалізації Вищою радою правосуддя повноваження щодо притягнення Голови Служби або особи, яка виконує його обов’язки, до дисциплінарної відповідальності та уникненню колізійного регулювання зазначеного питання.
Застосування юридичної відповідальності за протиправні діяння особи є важливою функцією правової держави.
Забезпечення невідворотності юридичної відповідальності є істотним механізмом гарантії та забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Вища рада правосуддя підтримує законопроєкт № 12025 за умови врахування наданих зауважень та пропозицій.
[1]Висновок № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про судову раду на службі суспільству, пункт 87.
