Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Недибалюк В.Д. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Мусійченка Данила Леонідовича, який діє в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», стосовно судді Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) Батманової Вікторії Віталіївни,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 6 лютого 2025 року надійшла дисциплінарна скарга адвоката Мусійченка Д.Л., який діє в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПРИВАТБАНК») (реєстраційний номер 15/1/13-25) стосовно судді Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) Батманової В.В.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя від 6 лютого 2025 року вказана скарга передана дисциплінарному інспектору Недибалюк В.Д. для проведення попередньої перевірки.

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги

Вимоги дисциплінарної скарги обґрунтовані тим, що суддя Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) Батманова В.В. вчинила дії, які полягають у незаконній відмові в доступі до правосуддя (у тому числі незаконній відмові в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; незазначенні в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; безпідставному затягуванні або невжитті заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволіканні з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасному наданні суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

У скарзі адвокат Мусійченко Д.Л., який діє в інтересах АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зазначає, що рішенням Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) від 2 квітня 2024 року у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, ТОВ «Миробонд», ТОВ «Бігкомерц», ТОВ «Альфа Дистриб’юшн», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., про визнання недійсним правочинів, скасування рішень, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення – відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд встановив наступні обставини. 3 квітня 2006 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА1 укладений кредитний договір у вигляді непоновлюваної кредитної лінії – 1 655 174,67 доларів США для оплати за договором про сумісну діяльність по будуванню ЖК «Амфітеатр» містобудівного ансамблю «Крутогірний».

3 квітня 2006 року між Банком та ОСОБА2 у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку передано майнові права на отримання у власність квартири № __, паркувальних місць № 130, № 131 в ЖК «Амфітеатр».

Після завершення будівництва ОСОБА2 не передала АТ КБ «ПРИВАТБАНК» нерухоме майно в іпотеку, а 17 лютого 2017 року подарувала квартиру та паркомісця своїй доньці – ОСОБА3.

9 листопада 2021 року постановою Дніпровського апеляційного суду, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 201/3422/20, визнано за АТ КБ «ПРИВАТБАНК» право іпотеки на квартиру № __, паркувальні місця № 130, № 131, в ЖК «Амфітеатр», на умовах передбачених договором іпотеки від 3 квітня 2006 року, що укладений з ОСОБА2.

Водночас, на підставі Актів приймання-передачі вкладу № б/н від 11 листопада 2021 року ОСОБА3 передала в статутний капітал ТОВ «МИРОБОНД» вищевказану квартиру та паркувальні місця.

3 січня 2023 року ТОВ «Миробонд» як іпотекодавець передав квартиру та паркувальні місця в іпотеку ТОВ «Бігкомерц» як іпотекодержателю в забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «Альфа Дистриб’юшн» за договором надання коштів у позику № 17 від 5 серпня 2021 року зі строком виконання зобов’язання 17 січня 2023 року, тобто через 14 днів після передачі в іпотеку.

Адвокат Мусійченко Д.Л., який діє в інтересах АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зазначив, що товариство, як іпотекодержатель майна, переданого в іпотеку, не надавало будь-якої згоди на розпорядження іпотекодавцем предметами іпотеки, укладення безвідплатного правочину (договору дарування) відбулося між членами сім’ї: донькою і матір’ю (фраудаторний правочин); він не надавав будь-яку згоду на передачу спірного нерухомого майна в наступну іпотеку.

На переконання адвоката Мусійченка Д.Л., який діє в інтересах АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зазначені договори направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника, мають ознаки фраудаторних правочинів, є фіктивними, направлені на приховування справжніх намірів учасників правочину, їх вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами.

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) Батманова В.В. під час розгляду справи вказані обставини не врахувала та, посилаючись на статті 23 та 37 Закону України «Про іпотеку», відмовила в задоволенні позовних вимог.

На думку скаржника, суддя грубо порушила норми матеріального і процесуального права, без мотивованої оцінки та відхилення аргументів, наведених позивачем у позові, за відсутності правових підстав для відмови у задоволенні позову, ухвалила необґрунтоване рішення.

Скаржник повідомляє, що пунктом 23 Договору іпотеки від 3 квітня 2006 року право вимоги, за яким набуло АТ КБ «ПРИВАТБАНК», сторонами визначено можливість як судового, так і позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, що відповідає приписам частини четвертої статті 33 Закону України «Про іпотеку». Наголошує, що Закон України «Про іпотеку» чітко визначає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки, а не єдиним ефективним способом.

Також скаржник посилається на те, що судом не досліджено належним чином усі істотні обставини справи, зокрема, яке майно передавалось в іпотеку Банку (майнові права), чи перейшла «тверда» іпотека до наступних нових власників, яким чином відбувалось відчуження нерухомого майна (не оцінено поведінку відповідачів в цілому), хто наразі є іпотекодавцем по договору іпотеки та власником нерухомого майна на час розгляду справи, чи є інші іпотекодержателі, чи є підстави при таких обставинах для звернення стягнення у позасудовому порядку.

У судовому рішенні не зазначено та не мотивовано, чому в даному випадку заявлений позивачем спосіб звернення стягнення – шляхом продажу предмета іпотеки на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження є неправильним чи неефективним, та чому, на думку суду, в даному випадку ефективним способом є лише набуття права власності на предмет іпотеки, враховуючи обставини справи, умови договору іпотеки та положення Закону України «Про іпотеку».

Окрім того, скаржник указує, що суддею Батмановою В.В. під час ухвалення рішення суду про відмову у задоволенні позову умисно не вирішено питання про заходи забезпечення позову.

У дисциплінарній скарзі також зазначено про порушення суддею встановлених статтями 189, 210 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) строків проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду справи № 201/2913/23.

У зв’язку з викладеним, скаржник просить притягнути суддю Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) Батманову В.В. до дисциплінарної відповідальності, оскільки в її діях наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1 та пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Обставини та факти, встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги

У березні 2023 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, ТОВ «Миробонд», ТОВ «Бігкомерц», ТОВ «Альфа Дистриб’юшн», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., в якому просило:

- визнати недійсним договір дарування квартири № __ за адресою: АДРЕСА1, (реєстраційний номер об’єкта № ____), що укладений 24 лютого 2017 року між ОСОБА2 та ОСОБА3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. і зареєстрований в реєстрі за № 313;

- визнати недійсним акт приймання-передачі вкладу (внеску), що вноситься до статутного капіталу від 11 листопада 2021 року № б/н, укладений між ОСОБА3 та ТОВ «Миробонд» щодо передачі об’єкта нерухомого майна: квартири № __, загальна площа (кв.м) 567,9; житлова площа (кв.м) 252,1; за адресою: АДРЕСА1. Реєстраційний номер об’єкта: ____. Розмір частки: 1/1;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 61654629 від 17 листопада 2021 року про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна, а саме: квартиру № __, загальна площа (кв. м) 567,9, житлова площа (кв.м) 252,1, за адресою: АДРЕСА1. Реєстраційний номер об’єкта: ____. Розмір частки: 1/1, за ТОВ «Миробонд», прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О.;

- визнати недійсним договір іпотеки від 3 січня 2023 року, укладений між ТОВ «Бігкомерц» та ТОВ «Миробонд», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченком О.О. та зареєстрований в реєстрі за серією та номером 1, про передачу в іпотеку об’єкта нерухомого майна: квартири № __, загальна площа (кв. м) 567,9, житлова площа (кв. м) 252,1, за адресою: АДРЕСА1. Реєстраційний номер об’єкта: ____. Розмір частки: 1/1;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 66012878 від 3 січня 2023 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченком О.О., та відповідний запис про іпотеку: 48906174;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 66012815 від 3 січня 2023 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченком О.О., та відповідний запис про обтяження: 48906090;

- визнати недійсними договір дарування паркувального місця № 130 за адресою: АДРЕСА1, приміщення 61, (реєстраційний номер № ____), що укладений 24 лютого 2017 року між ОСОБА2 та ОСОБА3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. і зареєстрований в реєстрі за № 314;

- визнати недійсним акт приймання-передачі вкладу (внеску), що вноситься до статутного капіталу від 11 листопада 2021 року № б/н, укладений між ОСОБА3 та ТОВ «Миробонд» щодо передачі об’єкта нерухомого майна, а саме: паркувального місця № 130, загальна площа (кв. м) 19,4, за адресою: АДРЕСА1, приміщення 61. Реєстраційний номер об’єкта: ____. Розмір частки: 1/1;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 61653164 від 17 листопада 2021 року про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна: паркувальне місце № 130, загальна площа (кв.м) 19,4, за адресою: АДРЕСА1, приміщення 61. Реєстраційний номер об’єкта: ____, розмір частки: 1/1, за ТОВ «Миробонд», прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р.О.;

- визнати недійсним договір іпотеки від 3 січня 2023 року, укладений між ТОВ «Бігкомерц» та ТОВ «Миробонд», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченком О.О. та зареєстрований в реєстрі за серією та номером 4, про передачу в іпотеку об’єкта нерухомого майна: паркувальне місце № 130, загальна площа (кв. м) 19,4, за адресою: АДРЕСА1, приміщення 61. Реєстраційний номер об’єкта: ____. Розмір частки: 1/1;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 66014360 від 3 січня 2023 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченком О.О., та відповідний запис про іпотеку: 48907146;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 66014249 від 3 січня 2023 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченком О.О., та відповідний запис про обтяження: 48907045;

- визнати недійсними договір дарування паркувального місця № 131 за адресою: АДРЕСА1, приміщення 61, (реєстраційний номер № ____), що укладений 24 лютого 2017 року між ОСОБА2 та ОСОБА3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. і зареєстрований в реєстрі за № 315;

- визнати недійсним акт приймання-передачі вкладу (внеску) що вноситься до статутного капіталу від 11 листопада 2021 року № б/н, укладений між ОСОБА3 та ТОВ «Миробонд» щодо передачі об’єкта нерухомого майна: паркувального місця № 131, загальна площа (кв. м) 19,4, за адресою: АДРЕСА1, приміщення 61. Реєстраційний номер об’єкта: ____. Розмір частки: 1/1;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 61655465 від 17 листопада 2021 року про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна: паркувальне місце № 131, загальна площа (кв.м): 19,4, за адресою: АДРЕСА1, приміщення 61. Реєстраційний номер об’єкта: ____, розмір частки: 1/1, за ТОВ «Миробонд», прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р.О.;

- визнати недійсним договір іпотеки від 3 січня 2023 року, укладений між ТОВ «Бігкомерц» та ТОВ «Миробонд», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченком О.О. та зареєстрований в реєстрі за серією та номером 7, про передачу в іпотеку об’єкта нерухомого майна: паркувального місця № 131, загальна площа (кв.м) 19,4, за адресою: АДРЕСА1, приміщення 61. Реєстраційний номер об’єкта: ____. Розмір частки: 1/1;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 66013731 від 3 січня 2023 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченком О.О., та відповідний запис про іпотеку: 48906644;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 66013975 від 3 січня 2023 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченком О.О., та відповідний запис про обтяження: 48906958;

- в рахунок погашення заборгованості ОСОБА1 перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № DNHLGB00000520 від 3 квітня 2006 року у розмірі 800 000,00 доларів США, що за курсом НБУ складає еквівалент 29 254 880,00 грн, яка складається з частини заборгованості по тілу кредиту, звернути стягнення на предмети іпотеки: квартиру № __, загальна площа (кв.м) 567,9, житлова площа (кв.м) 252,1, за адресою: АДРЕСА1. Реєстраційний номер об’єкта: ____; паркувальне місце № 130, загальна площа (кв.м) 19,4, за адресою: АДРЕСА1, приміщення 61, реєстраційний номер об’єкта: ____; паркувальне місце № 131, загальна площа (кв.м) 19.4, за адресою: АДРЕСА1, приміщення 61, реєстраційний номер об’єкта: ____, шляхом продажу вказаних предметів іпотеки на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» із встановленням початкової ціни продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

- виселити ОСОБА1, ОСОБА3 та інших мешканців, які зареєстровані та/або проживають у предметі іпотеки, квартирі № __ за адресою: АДРЕСА1, без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою суду від 13 березня 2023 року відкрито провадження у справі № 201/2913/23, призначено підготовче судове засідання. Витребувано у приватних нотаріусів Дніпровського міського нотаріального округу копії оспорюваних договорів та інших документів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109575552).

Ухвалою від 13 березня 2023 року задоволено заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про вжиття заходів забезпечення позову.

Заборонено державним реєстраторам, реєстраційним службам, нотаріусам, а також будь-яким інших суб’єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, вчиняти будь-які реєстраційні дії, що пов’язані з відчуженням та/або зміною власника нерухомості, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію або про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо відчуження чи реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна – квартиру № __, загальною площею 567,9 кв.м, житловою площею 252,1 кв.м (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна ____), за адресою: АДРЕСА1, паркувальних місць № 130 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна ____); № 131 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна ____), за адресою: АДРЕСА1, приміщення 61.

Заборонено ТОВ «МИРОБОНД» (49027, місто Дніпро, вул. Вернадського Володимира, буд. 35-Т, кв. 29, ЄДРПОУ 44406920) та будь-яким іншим особам вчиняти дії, що спрямовані на відчуження у будь-який спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом продажу, дарування, міни, звернення стягнення у позасудовий спосіб або на торгах (аукціонах), внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність (з визначенням часток або без такого), змінювати (в тому числі, але не виключно, шляхом реконструкції) чи здійснювати поділ нерухомості, вчиняти дії щодо зміни адреси нерухомого майна чи її частини – квартири № __, загальною площею 567,9 кв.м, житловою площею 252,1 кв.м (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна ____), за адресою: АДРЕСА1, паркувальних місць № 130 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна ____); № 131 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна ____), за адресою: АДРЕСА1, приміщення 61 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109575553).

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) від 2 квітня 2024 року у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118153316).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при зверненні до суду з цим позовом позивачем обрано неефективний спосіб захисту права.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Рішення Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) від 2 квітня 2024 року скасовано. Провадження у цивільній справі № 201/2913/23 закрито (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123228893).

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що з огляду на суб’єктний склад сторін, справа в частині позовних вимог щодо внесення майна до статутного капіталу ТОВ «Миробонд» віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у порядку цивільного судочинства. Оскільки інші вимоги банку, зокрема щодо виселення, є похідними від припинення права власності на майно та не можуть бути розглянуті без вирішення зазначених вище вимог, а тому також підлягають розгляду у господарській юрисдикції. У справі, що переглядається, позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за своїм суб’єктним складом повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 5 березня 2025 року касаційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року скасовано. Справу передано для продовження розгляду до Дніпровського апеляційного суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125673491).

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що висновок апеляційного суду про те, що провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України підлягає закриттю, є таким, що не відповідає суб’єктному складу учасників правовідносин, змісту їхніх прав та обов’язків, предмету спору та характеру спірних правовідносин.

 

Позиція судді, стосовно якого подано дисциплінарну скаргу

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) Батманова В.В. пояснила, що під час ухвалення рішення суду від 2 квітня 2024 року у справі № 201/2913/23 дослідила всі докази та доводи, зазначені у позовній заяві, надала їм власну оцінку, керуючись діючим законодавством та внутрішнім переконанням. Зміст судового рішення є зрозумілим без звернення до матеріалів справи та законодавства, в ньому визначені підстави та обставини, на яких таке рішення ґрунтується, ясно, чітко, у логічному зв’язку зазначено, чому і як саме ці обставини та підстави дозволили суду зробити відповідні висновки та ухвалити прийняте рішення.

Щодо посилань скаржника на ухвалу про забезпечення позову (її скасування), суддя зауважила, що категорично не погоджується із зазначеними доводами скаржника, оскільки саме з огляду на чинність ухвали про вжиття заходів забезпечення позову спірне майно не відчужується та не перереєстровується далі, що, в свою чергу, зберегло первинний правовий стан майна станом на час звернення до суду.

Щодо доводів скарги про тривалий розгляд справи суддя зазначила, що позбавлена можливості надати детальну інформацію з цього приводу, оскільки цивільна справа після розгляду в Дніпровському апеляційному суді до Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) не поверталась.

Разом із тим, згідно даних автоматизованої системи документообігу суду, по справі були призначені підготовчі засідання на 12 квітня 2023 року, 25 травня 2023 року, 3 липня 2023 року, 14 серпня 2023 року (причина відкладення – неявка сторін), 27 вересня 2023 року надійшла заява від представника позивача про закриття підготовчого засідання та перехід до судового розгляду. Судовий розгляд по справі призначався на 6 листопада 2023 року (задоволено клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи у зв’язку з уточненням позовних вимог), 19 грудня 2023 року (суддя перебувала в нарадчій кімнаті по іншій справі), 18 січня 2024 року, 26 лютого 2024 року (суддя перебувала в нарадчій кімнаті по іншій справі), 2 квітня 2024 року – постановлено судове рішення.

Щодо проміжків часу між судовими засіданнями, які становили близько місяця, суддя пояснила, що це було зумовлено рядом об’єктивних причин, а саме: судом були витребувані докази з нотаріальних контор, для виконання яких приватні нотаріуси потребували певного часу, специфікою роботи «Укрпошти» та необхідністю отримання зворотних повідомлень про отримання кореспонденції суду, відключення електропостачання та намагання суддів планувати свій час виходячи з реалій воєнного стану в країні, чергових відпусток та відрядження головуючої по справі судді.

Суддя Батманова В.В. уважає, що доводи скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зводяться виключно до незгоди із судовим рішенням від 2 квітня 2024 року у справі № 201/2913/23, а тому просить відмовити у відкритті дисциплінарного провадження.

 

Висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Згідно з частинами першою та другою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Позасудовий порядок оскарження актів i дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001).

Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначені статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до пункту 12 Висновку Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) № 27 (2024) рішення судді, включаючи тлумачення закону, оцінку фактів або зважування доказів, не повинно призводити до дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злого умислу, умисного невиконання обов’язків або серйозного проступку.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у випадку незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку законності судових рішень.

У контексті дисциплінарного провадження істотним є те, як діяв суддя під час розгляду судової справи, чи забезпечив проведення судового процесу у розумний строк незалежним, безстороннім і справедливим судом, чи навів належні мотиви прийняття судового рішення з урахуванням обставин конкретної справи, адже предметом дисциплінарного провадження є поведінка судді, виконання ним професійних обов’язків під час здійснення правосуддя, дотримання відповідних правил і вимог судочинства тощо.

Судове рішення від 2 квітня 2024 року, ухвалене суддею Батмановою В.В. у справі № 201/2913/23 містить: виклад вимог позивача та їх обґрунтування; історію провадження; посилання на норми процесуального права та судову практику щодо обрання способу захисту порушеного права; встановлені фактичні обставини; посилання на норми матеріального права, мотиви суду та висновки.

У позовній заяві АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заявлено по суті три вимоги:

1) визнання недійсними правочинів щодо відчуження об’єктів нерухомого майна, які були предметом іпотеки, без згоди іпотекодержателя та визнання недійсними рішень про державну реєстрацію майнових прав на такі об’єкти за третіми особами;

2) виселення зареєстрованих в спірній нерухомості осіб;

3) звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом продажу таких предметів іпотеки на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалюючи судове рішення від 2 квітня 2024 року, суддя Батманова В.В. зазначила наступні мотиви та висновки:

- «суд критично ставиться до позовних вимог про визнання недійсними договорів та рішень …»;

- «договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно в позасудовому порядку»;

- «суд вважає, що до позивача перейшло право вимоги за договором іпотеки від 3 квітня 2006 року, а отже має можливість захисту своїх прав в інший спосіб»;

- «суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову… про визнання недійсним правочинів, скасування рішень, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення у повному обсязі з огляду на неефективний спосіб захисту права».

Отже, у рішенні від 2 квітня 2024 року, ухваленому суддею Батмановою В.В. у справі № 201/2913/23, не зазначено мотивів щодо:

1) відмови в задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом продажу таких предметів іпотеки на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, оскільки суддя по суті надала оцінку такому способу захисту прав іпотекодержателя як визнання за ним права власності на предмет іпотеки, натомість позивач не зазначав у позовній заяві такої вимоги;

2) відмови в задоволенні позовної вимоги про виселення зареєстрованих в спірній нерухомості осіб;

3) дійшовши висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту суддя не зазначила, який спосіб захисту, на думку суду, є ефективним.

Окрім того, у рішенні від 2 квітня 2024 року, ухваленому суддею Батмановою В.В. у справі № 201/2913/23, не встановлено факту наявності іпотечного застереження в іпотечному договорі від 3 квітня 2006 року, укладеному між КБ «ПРИВАТБАНК та ОСОБА2 на забезпечення виконання боржником – ОСОБА1 зобов’язань з повернення кредиту, як і не встановлено, чи укладався між сторонами Договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Встановлення вказаних фактів є необхідним для мотивування висновку суду про наявність у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» можливості захистити своє право в інший спосіб, а саме у позасудовому порядку.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи є іпотекою (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі – Закон № 898-IV, в редакції, чинній на час ухвалення рішення) іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном (неподільним об’єктом незавершеного будівництва, майбутнім об’єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 3 Закону № 898-IV).

Положеннями статті 33 Закону № 898-IV визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно статті 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Приписами статті 36 Закону № 898-IV передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Аналогічні положення були закріплені в Законі № 898-IV в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 898-IV (у редакції чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Отже, законодавством як на момент укладення іпотечного договору, так й на момент звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки передбачався спосіб задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (у примусовому порядку), так і шляхом позасудового (добровільного) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також уважається відповідне застереження в іпотечному договорі, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Аналогічні висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц та від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а. У вказаних рішеннях суд виснував, що Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 ЦК України можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Як вбачається зі змісту ухваленого рішення, суддя Батманова В.В. посилалася на те, що відповідно до статей 23 і 37 Закону № 898-IV зі змінами внесеними Законом України від 25 грудня 2008 року № 9-800-VІ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно в позасудовому порядку. Відтак, на думку суду, до позивача перейшло право вимоги за договором іпотеки від 3 квітня 2006 року, а тому позивач має можливість захисту своїх прав в інший спосіб. Суддя дійшла висновку про те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту права, у зв’язку із чим у задоволенні позову відмовлено.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 40 постанови від 29 травня 2019 року в справі № 310/11024/15-ц зазначила, що за змістом припису частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) – незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) – якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили (передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82703516).

З огляду на вказану позицію Великої Палати Верховного Суду та ураховуючи предмет позову – звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» мало право звернутись до суду незалежно від того, які способи задоволення вимог товариства як іпотекодержателя були передбачені в іпотечному договорі.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, якими суд керувався під час задоволення грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суддя Батманова В.В., посилаючись у рішенні на статтю 37 Закону № 898-IV, не дослідила обставини щодо наявності укладеного сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження щодо спірного майна, не зазначила їх зміст та умови.

Також у рішенні суддею не наведено будь-якого обґрунтування незастосування до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 33, частини другої статті 35 та статей 39, 40, 41 Закону України «Про іпотеку», не наведено мотивів щодо неможливості позивачем здійснювати захист своїх прав у альтернативний спосіб, який визначений ним у позовній заяві. Указане безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством вцілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів.

Отже, у цій справі суддя Батманова В.В. не відобразила в судовому рішенні належного дослідження обставин справи та оцінки доказів і аргументів позивача, достатньою мірою не виклала мотиви прийнятого рішення.

Право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах «Мала проти України», «Суомінен проти Фінляндії»).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, право на справедливий судовий розгляд, що гарантується пунктом 1 статті 6, передбачає наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх прав цивільного характеру (рішення ЄСПЛ у справах «Найт-Ліман проти Швейцарії», «Белеш та інші проти Чеської Республіки»).

Елементом права на справедливий розгляд є, серед іншого, вмотивованість судових рішень.

У Висновку № 11 (2008) КРЄС щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ.

Свобода національних судів у сфері оцінки доказів не повинна сприйматися, як дозвіл на свавільне поводження з доводами сторін. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх, без винятку, доказів і доводів якраз для того, щоб визначити з них ті, що обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття.

ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях.

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) ЄСПЛ нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Ураховуючи викладене, попередньою перевіркою дисциплінарної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на дії судді Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) Батманової В.В. під час розгляду справи № 201/2913/23 встановлено відомості, які можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас щодо наявності у діях судді Батманової В.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», про який зазначає скаржник, то дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей із посиланням на фактичні дані (свідчення, докази) щодо вказаного проступку, під час проведення попередньої перевірки скарги таких обставин не встановлено.

Щодо посилання скаржника на невирішення суддею Батмановою В.В. питання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 13 березня 2023 року задоволено заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК», то відповідно до пункту 8 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У своїх поясненнях суддя Батманова В.В. зазначила, що саме з огляду на чинність ухвали про вжиття заходів забезпечення позову спірне майно не відчужується та не перереєстровується далі, що, в свою чергу, зберегло первинний правовий стан майна станом на час звернення до суду. Водночас, у рішенні від 2 квітня 2024 року по справі № 201/2913/23 суддя не зазначила цих мотивів у контексті відсутності підстав для скасування запобіжного заходу, що також свідчить про немотивованість судового рішення.

Щодо наявності у діях судді Батманової В.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» – безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, слід зазначити таке.

Визначальним фактором для встановлення дисциплінарним органом наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку є саме безпідставність недотримання строків розгляду справи. Виявлення факту недотримання передбаченого законом строку розгляду справи не є безумовним свідченням наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Попередньою перевіркою дисциплінарної скарги встановлено, що 13 березня 2023 року ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) відкрито провадження в цивільній справі № 201/2913/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання з повідомленням учасників справи на 12 квітня 2023 року. Також витребувано у приватних нотаріусів відповідні докази (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109575552).

З довідки про рух справи № 201/2913/23, що надіслана на запит дисциплінарного інспектора головою Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) Антонюком О.А. 24 лютого2025 року (вх. № 1864/0/8-25) та пояснень, наданих суддею Батмановою В.В., вбачаються наступні обставини.

Відповідно до обліково-статистичної картки підготовче судове засідання, яке призначено на 12 квітня 2023 року о 10 годині 30 хвилин, було відкладено на 25 травня 2023 року з причин витребування документів.

25 травня 2023 року підготовче судове засідання відкладено на 3 липня 2023 року о 10 годині 30 хвилин, з причин витребування доказів.

3 липня 2023 року підготовче судове засідання відкладено на 14 серпня 2023 року о 11 годині 30 хвилин з причини витребування доказів.

14 серпня 2023 року підготовче судове засідання відкладено на 27 вересня 2023 року о 12 годині 15 хвилин, з причин витребування доказів.

Підготовче судове засідання, яке було призначено на 27 вересня 2023 року було проведено та призначено дату судового розгляду на 6 листопада 2023 року о 12 годині 00 хвилин.

Судове засідання 6 листопада 2023 року було відкладено через неявку відповідача та призначено на 19 грудня 2023 року о 14 годині 30 хвилин.

19 грудня 2023 року судове засідання було знято з розгляду через перебування судді в нарадчій кімнаті по цивільній справі № 201/10253/23 та призначено на 18 січня 2024 року об 11 годині 00 хвилин.

Судове засідання 18 січня 2024 року було відкладено з причини ознайомлення з матеріалами справи на 26 лютого 2024 року о 12 годині 00 хвилин.

26 лютого 2024 року судове засідання було знято з розгляду з причини перебування судді у нарадчій кімнаті по справі № 201/11183/23 та призначено на 2 квітня 2024 року об 11 годині 30 хвилин.

2 квітня 2024 року суддею Батмановою В.В. було ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

На адресу суду 5 квітня 2024 року надійшла заява ТОВ «Миробонд» про скасування заходів забезпечення позову, яка 5 квітня 2024 року була передана судді Батмановій В.В.

Судом розгляд вказаної заяви призначено на 11 квітня 2024 року.

Ухвалою суду від 11 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Миробонд» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих відповідно до ухвали суду від 13 березня 2023 року, оскільки рішення суду не набрало законної сили.

Цивільну справу 3 травня 2024 року було направлено до Дніпровського апеляційного суду на запит судді Халаджи О.В.

26 листопада 2024 року на адресу суду надійшла заява ТОВ «Миробонд» про скасування заходів забезпечення позову, яку передано судді Батмановій В.В.

Отже, за результатами попередньої перевірки встановлено, що суддею Батмановою В.В. не дотримано строки, визначені статтями 189, 210 ЦПК України, але розгляд даної справи відкладався з об’єктивних причин і не є наслідком затягування розгляду справи. Суддею Батмановою В.В. вживалися заходи щодо розгляду справи в строки, визначені законом, зокрема було призначено 10 судових засідань, переважна частина з яких не відбулась з причин, що не залежали від судді (3 рази – з причин витребування доказів, 2 рази – перебування судді в нарадчій кімнаті, 2 рази – через неявку сторін та ознайомлення із матеріалами справи).

Окрім того, з 10 березня 2023 року по 5 квітня 2024 року у провадженні судді Батманової В.В. перебувало 1 310 справ та матеріалів, із яких суддею за вказаний період було розглянуто 1 114 справ та матеріалів, що свідчить про значне навантаження судді Батманової В.В.

Відповідно до відомостей, розміщених на сайті Ради суддів України про показники часу, необхідного для розгляду справ і матеріалів, які надійшли до загальних місцевих судів та орієнтовну нормативну чисельність суддів за даними звітності за 2023 рік до Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) надійшло 17 792 справ та матеріалів, чисельність суддів з повноваженнями станом на 31 грудня 2023 року – 13, нормативний час необхідний для розгляду справ і матеріалів – 42 039 годин, чисельність суддів за нормативами – 26 суддів (https://rsu.gov.ua/mzs-2023_4-maps).

За даними звітності за перший квартал 2024 року до Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) надійшло 4 313 справ та матеріалів, чисельність суддів з повноваженнями станом на 31 грудня 2023 року – 13, нормативний час необхідний для розгляду справ і матеріалів – 10 701 годин, чисельність суддів за нормативами – 26 суддів (https://rsu.gov.ua/mzs-2024_1-maps).

Таким чином, Соборний районний суд міста Дніпра (Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська) має значне навантаження, що може бути поважною причиною розгляду суддями справ та матеріалів з порушенням процесуальних строків.

Ураховуючи викладене, слід дійти висновку, що в діях судді Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) Батманової В.В. не вбачається ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Дисциплінарне провадження щодо суддів включає, зокрема, попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи (пункт 1 частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Недибалюк В.Д. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Мусійченка Д.Л., який діє в інтересах АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що наведені в дисциплінарній скарзі та встановлені фактичні обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Батманової В.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Наслідком чого може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Перевірка та дослідження наведених обставин буде здійснюватися дисциплінарним інспектором під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 13.21 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

ухвалила:

 

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) Батманової Вікторії Віталіївни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя