Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши справу про порушення суддею Липовецького районного суду Вінницької області Стадником Сергієм Івановичем вимог щодо несумісності,

встановила:

6 грудня 2024 року до Вищої ради правосуддя (вх. № К-5634/0/7-24) надійшла заява Корміча Валерія Степановича про порушення суддею Липовецького районного суду Вінницької області Стадником С.І. вимог щодо несумісності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2024 року вказану заяву передано члену Вищої ради правосуддя Усику Г.І. для проведення перевірки.

У заяві Корміч В.С. зазначив, що суддя Липовецького районного суду Вінницької області Стадник С.І. порушує вимоги щодо несумісності, оскільки поєднує здійснення повноважень судді з адвокатською діяльністю, незважаючи на те, що дію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю зупинено.

Заявник вважає, що діючий суддя Стадник С.І. отримав право на заняття адвокатською діяльністю під час перебування на посаді судді, чим порушив установлені для суддів України вимоги щодо несумісності з іншими видами діяльності.

Ухвалою члена Вищої ради правосуддя Усика Г.І. від 20 лютого 2025 року № 896/0/18-25 відкрито справу за заявою Корміча В.С. про порушення суддею Липовецького районного суду Вінницької області Стадником С.І. вимог щодо несумісності.

Питання щодо розгляду заяви Корміча В.С. про порушення суддею Липовецького районного суду Вінницької області Стадником С.І. вимог щодо несумісності було включено до проєкту порядку денного засідання Вищої ради правосуддя на 10 квітня 2025 року. Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Стадник С.І. та заявник Корміч В.С. про дату, час і місце розгляду справи про порушення суддею вимог щодо несумісності повідомлені у порядку та строк, що встановлені законом.

10 квітня 2025 року задоволено клопотання судді Стадника С.І. про відкладення розгляду справи, розгляд справи повторно призначено на 13 травня 2025 року.

13 травня 2025 року у засідання Вищої ради правосуддя заявник Корміч В.С. та суддя Стадник С.І. повторно не з’явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у порядку та строк, що встановлені законом. Суддя Стадник С.І. у заяві 9 травня 2025 року зазначив, що не може брати участь у засіданні Вищої ради правосуддя з поважних причин, оскільки його мобілізовано на військову службу, та просив вирішити питання про зупинення розгляду справи щодо нього до моменту завершення виконання ним обов’язків за мобілізацією та поданням відповідного повідомлення про повернення до виконання ним повноважень судді.

Відповідно до частини четвертої статті 40 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» про порядок розгляду справ щодо несумісності повторна неявка судді, прокурора на засідання Вищої ради правосуддя незалежно від причин є підставою для розгляду справи щодо несумісності за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Усика Г.І, Вища рада правосуддя встановила таке.

Стадник Сергій Іванович Указом Президента України від 17 січня 2014 року № 13/2014 призначений на посаду судді Ровеньківського міського суду Луганської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 226/2015 переведений у межах п’ятирічного строку на роботу на посаді судді Липовецького районного суду Вінницької області.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру адвокатів України на підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області від 18 вересня 2019 року № _____ Стаднику С.І. видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № ____ від 1 жовтня 2019 року.

У письмових поясненнях суддя Стадник С.І. повідомив, що отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак того самого дня право на заняття адвокатською діяльністю зупинено на підставі його заяви відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Суддя Стадник С.І. зазначив, що одночасно з отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю подав заяву про зупинення права на її здійснення. З моменту подання заяви та внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України він не мав права здійснювати адвокатську діяльність та не здійснював її. Таким чином, він повністю дотримався вимог законодавства щодо несумісності.

Вивчивши заяву Корміча В.С., перевіривши викладені в ній доводи та встановлені обставини, дослідивши пояснення судді Стадника С.І., Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На день призначення Стадника С.І. на посаду судді (Указ Президента України від 17 січня 2014 року № 13/2014) був чинним Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів», пунктом 4 частини першої статті 15 якого було передбачено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею вимог щодо несумісності. Водночас вказаним законом не було встановлено конкретних вимог щодо несумісності.

Під час перебування Стадника С.І. на посаді судді набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який діяв під час наведених у заяві подій, зокрема на день ухвалення Радою адвокатів Вінницької області рішення від 18 вересня 2019 року № ___ щодо видачі судді Стаднику С.І. свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із частинами першою, другою статті 54 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», перебування на посаді судді несумісне із заняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом. Перебування на посаді судді також несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади». Суддя не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Підпунктом «ґ» пункту 1 частини першої статті 3, пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що суддям забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Аналогічні норми щодо обмеження сумісності містив і Закон України «Про запобігання корупції» в редакції, чинній станом на день отримання суддею Стадником С.І. свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Правові засади організації та діяльності адвокатури і здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який був чинний на момент отримання суддею Стадником С.І. свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (1 жовтня 2019 року).

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (тут і далі – у редакції, чинній на день отримання суддею Стадником С.І. свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю) визначено, що адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною другою вказаної статті визначено перелік осіб, які не можуть бути адвокатами, а саме не може бути адвокатом особа, яка: 1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також нетяжкого злочину, за який призначено покарання у виді позбавлення волі; 2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною; 3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, – протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, дізнавача, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, – протягом трьох років з дня такого звільнення.

Отже, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює чіткий перелік осіб, які не можуть бути адвокатами.

Статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що несумісною з діяльністю адвоката є: 1) робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»; 2) військова або альтернативна (невійськова) служба; 3) нотаріальна діяльність; 4) судово-експертна діяльність. У разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Перелік видів адвокатської діяльності визначено статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що судді, перебуваючи на посаді, не можуть здійснювати адвокатську діяльність, тобто безпосередньо вчиняти дії, зазначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Адвокат не має права здійснювати адвокатську діяльність протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв’язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з’їздом адвокатів України (стаття 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Факт отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з одночасним зупиненням такої діяльності у день складення присяги адвоката та отримання свідоцтва виключає можливість здійснення такою особою дій, які відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» можуть бути визначені як адвокатська діяльність. У такому разі адвокатська діяльність не здійснюється.

Отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує виключно можливість особи в майбутньому вчиняти дії, спрямовані на захист інтересів клієнта, тобто здійснювати адвокатську діяльність. Водночас положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не зобов’язують особу з моменту отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю відразу здійснювати таку діяльність.

Присяга є церемоніальною процедурою, що визначає доступ до професії, а також взяття на себе особою зобов’язань щодо належного виконання в майбутньому обов’язків за цією професією. У разі зупинення права на заняття адвокатською діяльністю присяга адвоката не реалізується та не стосується безпосереднього виконання обов’язків судді і не впливає на незалежність судді.

Набуття особою статусу адвоката не свідчить про здійснення адвокатської діяльності, яка є несумісною з роботою на посаді судді.

Заявник не надав доказів на підтвердження того, що суддя Стадник С.І., обіймаючи посаду судді, здійснював дії, які відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені як адвокатська діяльність. Під час розгляду справи таких доказів не встановлено.

Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до повноважень Вищої ради правосуддя належить ухвалення рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності.

Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 41 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду справи щодо несумісності Вища рада правосуддя може ухвалити рішення: про визнання порушення суддею вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом і внесення в установленому порядку подання про звільнення її з посади; про визнання відсутності порушень суддею вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом.

Ураховуючи наведене Вища рада правосуддя доходить висновку, що в діях судді Липовецького районного суду Вінницької області Стадника С.І. не встановлено порушення вимог щодо несумісності.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 41 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

визнати відсутність порушення суддею Липовецького районного суду Вінницької області Стадником Сергієм Івановичем вимог щодо несумісності.

Заступник Голови Вищої ради

правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя